(PDF) Місто: історія, культура, суспільство. - Київ, 2017. № (4). – 189 с.

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА МІСТО: ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА, СУСПІЛЬСТВО Е-журнал урбаністичних студій № 2 (4) Фахове видання з історії (Наказ МОН України від 10.05.2017 № 693 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо діяльності спеціалізованих вчених рад від 27 квітня 2017 року») Київ 2017 Місто: історія, культура, суспільство Місто: історія, культура, суспільство. Е-журнал урбаністичних студій / Інститут історії України НАН України, Історичний факуль- тет Київського національного університету імені Тараса Шевченка; редкол.: Мирослав Борисенко (гол. ред.), Тетяна Водотика (шеф-ре- дактор). – Київ, 2017. № 2 (4). – 189 с. Редакційна рада: мор’я відділу історичної регіоналістики Інституту Мартін Баумейстер – доктор історії, професор Мюн- історії України Національної академії наук України хенського університету, директор Німецького істо- Андрій Заярнюк – доктор історії, викладач кафедри ЗМІСТ ричного інституту в Римі історії університету у м. Вінніпеґ (Канада) Геннадій Боряк – доктор історичних наук, професор, Геннадій Казакевич – доктор історичних наук, доцент член-кореспондент НАН України, заступник дирек- кафедри етнології та краєзнавства Київського на- Від редакції ....................................................................................... 5 тора Інституту історії України Національної ака- ціонального університету імені Тараса Шевченка. демії наук України Наталія Кашеварова – кандидат історичних наук, на- Археологія міста Ярослава Верменич – доктор історичних наук, завіду- уковий співробітник відділу спеціальних галузей Low-density Urbanism. What is it? An Interview with Bisserka юча відділом історичної регіоналістики Інституту історичної науки та електронних інформаційних Gaydarska and John Chapman (Durham University, історії України Національної академії наук України ресурсів Інституту історії України Національної академії наук України Department of Archaeology, Durham, UK) ......................... 9 Валерій Капелюшний – доктор історичних наук, про- Danielewski Marcin. Gords and cities in Poland in the фесор, завідувач кафедри етнології та краєзнавства Ксенія Кузіна – кандидат історичних наук, доцент ка- федри історії слов’ян Донецького національного 13th century in the context of the then settlement Київського національного університету імені Тара- університету changes ................................................................................. 11 са Шевченка, заслужений працівник освіти України Вікторія Константінова – доктор історичних наук, Роман Любавський – кандидат історичних наук, до- цент кафедри історії України, заступник декана з Ранньомодерне місто професор, директор Інституту історичної урбані- стики наукової роботи історичного факультету Харківсь- Гошко Тетяна. Уявлення про дитинство у кодексах Станіслав Кульчицький – доктор історичних наук, про- кого національного університету імені Василя Ка- міського права в Речі Посполитій XVI – початку фесор, науковий співробітник відділу історії Украї- разіна XVII ст. ................................................................................ 37 ни 20–30-х років ХХ століття Іституту історії Украї- Оксана Міхєєва – доктор історичних наук, викладач Сердюк Ігор. «Для проискания себѣ к житие мѣста пришел ни Національної академії наук України. Заслужений Українського католицького університету в город»: дитина і наймитування в міському суспільстві діяч науки і техніки України Остап Середа – кандидат історичних наук, доктор фі- лософії, завідувач кафедри нової та новітньої історії гетьманщини ХVІІІ ст. ....................................................... 57 Іван Патриляк – доктор історичних наук, професор, де- Коваленко Оксана. Антропонімія ремісників Переяслава кан історичного факультету Київського національ- України Українського католицького університету Сергій Тараненко – кандидат історичних наук, завіду- 60-х років XVIII ст. ............................................................. 78 ного університету імені Тараса Шевченка Віктор Ставнюк – доктор історичних наук, професор, вач науково-дослідного сектору археології Націо- Сокирко Олексій. Міста, фортеці, гарнізони. завідувач кафедри історії стародавнього світу та нального Києво-Печерського історико-культурного Фортифікаційно-оборонні стратегії в Козацькому середніх віків історичного факультету Київського заповідника Гетьманаті доби “мілітарної революції” ........................... 89 національного університету імені Тараса Шевченка Артем Харченко – кандидат історичних наук, доцент Валентина Шандра – доктор історичних наук, профе- кафедри політичної історії Національного техніч- Модернізаційні процеси в містах: сор, науковий співробітник відділу історії України ного університету “Харківський політехнічний ін- імперський та радянський дискурси ХІХ – початку ХХ ст. Інституту історії України На- ститут” Самчук Тарас. Помешкання та побутові умови життя ціональної академії наук України студентів Університету св. Володимира Головний редактор (1834–1863 рр.) ................................................................... 117 Редакційна колегія: Мирослав Борисенко Трач Віра. Гігієнічні часописи та формування дискурсу Мирослав Борисенко – доктор історичних наук, профе- Шеф-редактор громадського здоров’я у Львові на початку сор кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Водотика ХХ століття ......................................................................... 136 Тетяна Водотика – кандидат історичних наук, науко- Скубій Ірина. Універмаг як простір міського споживання вий співробітник відділу історичної регіоналісти- Над випуском працювали: в 1920–1930-ті роки в Радянській Україні ........................ 162 ки Інституту історії України Національної академії Відповідальний секретар – Ігор Постольник наук України Відповідальний за випуск – Володимир Шевченко Огляди. Рецензії. Хроніка Олександр Галенко – кандидат історичних наук, керів- Верстка – Ірина Собко Соболєва Олена. Міське повсякдення в умовах військового ник сектору дослідження цивілізацій Причорно- часу. (Рецензія на монографію Оксани Овсіюк “Життя після окупації: побут киян 1943–1945 рр.”. Київ: “Дуліби”, 2017 р.) ..................................................... 179 Гартмонд Мирослава. Огляд виставки «ПАДІННЯ: web page: mics.org.ua email:

Революція – Пропаганда – Повалення ідолів» ................. 182 Оногда Олена. Огляд Міжнародної літньої школи За достовірність наданої інформації відповідють автори ЮНЕСКО «Менеджмент та захист історичних міст», © Інститут історії України НАНУ, 2017 28.08-2.09.2017, Люблін, Польща ..................................... 184 © Історичний факультет Київського національного Локтіонова Дінара. Друга німецько-українська університету імені Тараса Шевченка, 2017 конференція з міського розвитку «Міста, комфортні © «Місто: історія, культура, суспільство», 2017 для життя» ........................................................................... 186 3 Місто: історія, культура, суспільство ВІД РЕДАКЦІЇ Ч етвертим випуском журнал «Місто: історія, культура, сус- пільство» відзначає дворіччя свого існування. Не так і ба- гато, але ми вже можемо говорити про подолані перешкоди та сформовані добрі традиції. Головна з них – це дотримання стан- дартів незалежного подвійного анонімного рецензування Вже традиційно номер журналу відкриває рубрика «Археоло- гія міста». Цього разу в ній дві статті, які розширюють географію авторів та проблемне коло. Так, Марцин Данилевський з Познан- ського університету аналізує еволюцію поселенської структури в Польщі у 13 столітті та показує місце «градів» та міст у її проце- сі. Часопис продовжує реалізовувати формат наукового інтерв’ю, який видається достатньо вдалим. Бесіда шеф-редакторки жур- налу Тетяни Водотики з археологами з Даремського університету Джоном Чепменом та Біссеркою Гайдарською ставить питання, яке в українській науці вже стало мемом, – а чи можна вважати трипільські поселення містами? Британські вчені не дають прямої відповіді, але закликають по-новому подивитись на концепцію мі- ста, та наголошують на тому, що традиційне розуміння міста вже, можливо, відійшло в минуле. Спеціальна тема цього разу теж є. Це – ранньомодерне місто. Так склалось, що дві статті присвячені дитинству. Текст Тетяни Гошко присвячений уявленням про дитинство у кодексах міського права в Речі Посполитій XVI – початку XVII ст., і є на перетині історії та права. Дослідження Ігоря Сердюка логічно продовжує тему дитинства і переносить нас до Гетьманщини XVIIІ ст., ви- світлюючи дитяче заробітчанство по містах. Оксана Коваленко розглядає питання антропонімії ремісників Переяслава 1760-х рр. за матеріалами Румянцевського опису, і ця робота є теж на перетині дисциплін – історії та мовознавства. Ос- танній в рубриці «Ранньомодерне місто» текст авторства Олексія Сокирка запрошує читачів звернутись до військової історії. Аналіз фортифікаційно-оборонних стратегій в Гетьманаті доби «мілітар- ної революції» нагадує про те, що в багатьох нині невеликих мі- стах була славна історія і там досі залишились фортеці, які про це нагадують. Рубрика «Модернізаційні процеси в містах: імперський та радянський дискурси» виявилась «парасольковою» для текстів з історії міст (і Наддніпрянщини, і Галичини) як другої половини ХІХ ст., так і 20-30-х рр. ХХ ст. Тарас Самчук продовжує власну серію статей про університетське повсякдення Києва ХІХ століт- тя. Цього разу маємо можливість побачити, як жило студентство в часи, коли гуртожитків ще не будували. Віра Трач пропонує по- 5 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) дивитись на те, як формувався дискурс громадського здоров’я у Львові на початку ХХ ст. Ірина Скубій (огляд її монографії ми пу- блікували у попередньому номері) аналізує універмаг 20-30-х ро- ків минулого століття як простір міського споживання радянської України. Огляд дослідження Оксани Овсіюк («Життя після окупації: АРХЕОЛОГІЯ побут киян 1943 - 1945 рр.». Київ: “Дуліби”, 2017 р.), детальний та вельми компліментарний, відкриває рубрику оглядів та рецензій. Матеріал Мирослави Гартмонд відсилає нас до проблем декому- МІСТА нізації та нагадує, що такий глибокий трансформаційний процес ще потребуватиме рефлексій, попри те, що цій складній темі було присвячене друге число «МІКС». Олена Оногда описує досвід участі в Міжнародній літній школі ЮНЕСКО «Менеджмент та за- хист історичних міст» в Любліні, а Дінара Локтіонова розповідає про враження від другої німецько-української конференції з місь- кого розвитку. Завершимо вступне слово подяками рецензентам, їх географія цього разу розширилась за межі України. Подяка також членам редколегії, які працювали над статтями, команді, яка вже другий рік є незмінною. Без підтримки декана історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Івана Патриляка і заступника директора Інституту історії України НАН України Геннадія Боряка номер навряд би побачив світ. 6 арХеологія Міста LOW-DENSITY URBANISM. WHAT IS IT? n Interview with Bisserka Gaydarska and John Chapman A (Durham University, Department of Archaeology, Durham, UK) Tetiana Vodotyka – Ok, so my first question will be: how do archaeolo- gists see urbanism and urban studies? Bisserka Gaydarska – Well, the concept of urbanism was intro- duced in 1950 by the Australian archaeologist, Gordon Childe. He wrote the seminal paper in urban studies and it was called ‘The Urban Revolution’ in which he defined his famous ten criteria according to which given archaeological site or group could be classified as urban or not. And if a particular site had these ten criteria, one of which is writ- ing, another one is craft specialization, this means that there was a sur- plus. There was enough surplus for some people not to do agricultural work, but to do services, which is one of the modern classification of a city - as a place offering services as oppose do villages that he makes agricultural production. So, that’s what Childe introduced as early as 1950 to look for in the archaeological record. But there are many other criteria which he was basically trying to translate. Very modern criteria at that time. He was trying to see how we can reconcile the record of classical cities, modern cities at that time, to what he could reach as far back as possible in time. And he came up with these ten criteria about urban sites. But one of the major charac- teristics of the urbanism he had introduced is that it needs to be a very densely packed occupation, people should have lived closely together, and they would have quarters and neighbourhoods. Everything that you would possibly associate with current living in current modern cities. John Chapman – But it’s a long time now since Childe has pub- lished his great paper in 1950 and lots more archaeological discover- ies have been made. And the most important thing is that people have been finding cities not just in the Near East which Childe was talking about, but also in the New World, as well as in Africa and China. And quite often these cities are very different from the ones that Childe was talking about. So, in the New World for instance, in Maya cities, you might find five of Childe’s criteria, but not the others. And in Africa the same. So, what this means is that slowly it has become increasingly difficult to define what the city really looks like. And that I think intro- duces a whole new world game into urban studies because you cannot make Childe’s assumptions for the whole world. You have somehow to develop a general perspective which respects local urban perspectives too. You know that for me is the new challenge for urbanism. Tetiana Vodotyka - And as far as I understood Gordon Childe’s model didn’t work and so another model has appeared. John Chapman – Well, the thing is that Gordon Childe’s model is the current model that dominates in archaeology. Still. Which makes 9 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста other evidence very difficult to be appreciated. To see that maybe there are different kinds of cities. For example, we live in a very small place in Northern England. But just because it has a cathedral it is called a city, it is qualified as a city. At the same time, London is a city too. And how do you compare the two? You can’t possibly have one set of criteria that could be good enough to cover all the evidence from the past to the present for all the seven continents and make that concept work. This is very difficult. So, in the last probably ten years, less than ten years an alternative agenda has developed. Archaeologists are trying to question this model of Gordon Childe by saying: look, there is this kind of evidence which can’t possibly be ignored just because we have this densely packed model of the Near East, and later the Romans, which dominates in archaeology. What we have to do is to introduce a bit more diversity in what we actually understand to qualify as urban and this is where we are. That’s why we are in Ukraine because you know, if I told you ten years ago that probably the first cities in Europe came up in Ukraine that would be... nobody would ever look at you in a serious way. But I truly believe that the first cities in Europe and may be in the World have appeared in Ukraine. But we have to be absolutely clear about that. This is not what we find in a modern Iraq in the tell sites, it’s a Bisserka Gaydarska very different kind of urban site. on excavation So basically, the sites that we are talking about, the concept that questions that is very simple – it’s just low-density urbanism which is to say that there are the sites (and there are growing evidence and growing number of the sites across the World) that suggest that people from the center, from the industrial hub of Shanghai, you ask where were living together, but not next to each other. But in overall density does it finish? which is rather low than what modern cities look like. But when we say Tetiana Vodotyka – Nowhere? modern cities, like Kyiv may be, but if think of maybe localities, that John Chapman – You just can’t say. And that’s the characteristic, happened to the Eastern Coast of America in which all the cities sort the principal characteristic of low-density urban form. They are huge of blended together over one huge area (‘megalopolis’). If you mea- ... and diffuse. sure the density of these areas you find out that it is not what Gordon Tetiana Vodotyka – So we can speak about two major ways – Childe was suggesting, but it is much lower density and there fore to high-density urbanism and low-density urbanism or it just seems to be suggest that this kind of evidence is only acceptable for present times. this? It’s wrong because we have evidence that this has been happening in John Chapman – No, I think those are the two main points on a the past as well. continuum. In between… John Chapman – There are very good examples of low-density cit- Tetiana Vodotyka – Is there something in between? ies in Ukraine. For instance, if you go to the Southern part where near John Chapman – Yes. There is. Lots of really interesting sites. And the Tripillian sites where we are working if you go to Novoarkhangelsk that’s quite hard to find. But I mean in modern terms people can define or you go to Kirovograd (now it is called Kropyvnytskyi – ed.). it more gradually. We are still trying to define low-density sites in pre- Tetiana Vodotyka – Industrial city, big industrial city. Yes. history. So we haven’t quite got to the stage of the in-between sites. I John Chapman – Yes. In fact, there are huge green areas, the green think that’s the next stage of the research agenda. At the current stage, residentials. I haven’t measured this, but I think if you went out and we try to define low-density sites and we try to persuade people. I think look at Novoarhangelsk and Kropyvnytskyi they would turn out to be we’ve got to persuade people generally the low-density model exists low-density urban centers and, so it just challenges the whole notion and it’s following its implications. One of the implications is a different of what the city is. And so the other most important point of low-den- sort of model. And if you can actually push low-density urbanism back sity living is the potential for expansion. Take Shanghai, for example. to the very beginning of urban development in Europe, that is really Twenty years ago, Shanghai covered about a thousand hectares and it something! was quite high-density in the middle, but the edges were low-density. Tetiana Vodotyka – Maybe you could tell about some more exam- And then in the last twenty years Shanghai expanded to cover two hun- ples of low-density urbanism in prehistory societies except Tripillia. dred square kilometers and it’s massive. But if you go out of Shanghai, 10 11 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста this alternative agenda, there is this alternative thinking which suggests that this is could have a parallel phenomenon, not just the one, but the parallel… Things are shaking up and things people starting to realize that perhaps we should drop this evolutionary way which says this is the beginning and this is the end. But start to think about more like a F E D tree, more like human evolution if you wish. Some species die and some survive and this is exactly the same. You can’t possibly say that G C the social formation is something that should go from here to there in the same sort of way as we were told when we were growing up in communism from Band to tribe to state. No. Things are really more varied rather than strict. Unfortunately, some of these things do not sur- B vive, there is a branch that doesn’t survive, and it doesn’t get research H attention because nobody is interested in dead ends, people are inter- Entrance ested in successful cities, in successful places. Nobody is interested in something that didn’t survive as Ukrainian sites. That’s the big problem A of the Ukrainian sites. I Tetiana Vodotyka - And that means that cities with low-density didn’t exist for a long time. N Bisserka Gaydarska - That’s exactly right. For prehistory, a hun- Plan of Nebelivka N mega-site with proposed Entrance dred and fifty years is very short. For where we are now, a hundred and division into quarters fifty is very long. But for prehistory hundred and fifty years is a very (source: Archaeological M short time. You have to try to think in a different way. The low-density J Services Durham University 0 500m cities in the past had a very short duration. and Y. Beadnell) Tetiana Vodotyka - What is the limit of duration? Ecology? Bisserka Gaydarska - That’s a very good question. Now you’re K L opening a Pandora’s box. It’s a Pandora box because there are certain cases like in the case of Angkor Wat which is in Cambodia. Which John Chapman – Yes, absolutely. If I think about the low-density certainly there was environmental reasons for that. And certainly, for agenda has made the Near Eastern archaeologists work in the Fertile some of the Maya sites in America, in Mesoamerica. There must be a Crescent with high-density sites, they made them think: oh, maybe high environmental component. we’ve got low-density settlements out there too! And they begin to Well, when it comes to our sites it’ hard to say why they fade away. find them. But not in the core area of the first cities which is the Fertile I mean we don’t have a lot of investigations and that’s the other thing. Crescent. There is another zone in the Northern area of the Tigris – People assume that it could be environmental but if you have no evi- Euphrates which we call the Fragile Crescent which is the Northern dence and no research how do you prove that? And that’s where John periphery of the Fertile Crescent. They find low-density sites in the and myself have a bit of a fight with our German colleagues. We ex- Fragile Crescent. plained that we did some environmental studies to see what the impact Bisserka Gaydarska – This is a very interesting thing because we of such sites would be on the environment and you would expect cities heard about these sites only a couple months ago when we were at a would have environmental impact that would be traceable in the way conference in Canada. They were reported by somebody who works that we investigate this impact in the past. And maybe we find that in the Near East. When we had this conversation we told him: now there is a zero impact. We are still disagreeing ... perhaps we’ll eventu- you are coming up with these sites because we have these big sites in ally agree. But basically, what it means that we can’t possibly think that Ukraine and we are trying to say: look, probably the earliest cities in there were environmental reasons for the short duration so they thought the world have appeared in Ukraine and you try to question that, try to that we have to look for other reasons why people have decided to move come up again with the first cities in your area. And he said: no, I have somewhere else. And in my view, this is where we probably disagree been telling people about these sites for a very long time. Fifteen years with Sasha Diachenko, is that this was a very sustainable form, people at least. But nobody among the Near Eastern archaeologists would pay liked that way of aggregation. They liked it. And they maintained it. So attention because they are out of the ordinary, they are not what you this is not what something appears here and disappears. It appeared in expect, this is not what you look for. various places in Ukraine. So as a whole that phenomenon lasted for Tetiana Vodotyka – They don’t fit in the Gordon Childe model. almost seven hundred years. Only not in the same place. They were John Chapman – Yes. moving around. So that kind of human aggregation was very popular, Bisserka Gaydarska – These are very weird sites, and you don’t and it was enduring. People liked it. consider them as very important evidence but now because there is 12 13 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста Tetiana Vodotyka - Why do people like it? Bisserka Gaydarska - Because it lasted for seven hundred years. We know that they have. We have sites which if you date this sites you know that the earliest starts whatever and the latest is whatever, so they sought that duration and put… this started there and this started there, therefore, we have seven hundred years of this settlement form being popular. There were not many sites. I’ll just give you an example. If you have five thousand sites altogether for that period, these many sites are a very little percentage, they are only five percent. But so cities ex- ist. So, you see, you know you have probably eighty percent villages, 15% towns and five percent cities. So, it very similar to Ukraine in the past. You have a massive number of villages or small sites, you have something in between and you have these very big sites which are not that many, there about five percent. Tetiana Vodotyka - How much population could live there? John Chapman - The answer really relates to this environmental study that we try to do. One view concerns the megasites. They are huge long term permanently occupied sites. This is the normal view. You might have fifteen or twenty thousand people in the sites in this view. But we’ve begun to challenge this normal model which suggests a much lower population and probably seasonal population with more people coming in certain seasons. Think of a rock festival, think of different sorts of social formations. And so we thinking of smaller sea- sonal cities, that’s what we really thinking of at the moment. And there lots of seasonal cities in history, that’s the interesting thing. I’ll give John Chapman you two examples. The one is the amazing Roman settlement in the in Nebvelivka village Levant, with an occupation of one month in the year. It looks like it’s there forever but many view it asa ceremonial center one month a year. the disputes are not so great. And also on a site as big as Nebelivka, And in the AD fourteenth century in Ethiopia, for instance, there were Nebelivka is two hundred and thirty-eight hectares, it’s a really big site. kings who went around from capital to capital. They moved around If you have a problem in one area of Nebelivka with a horrible neigh- five or six times in the year. They spend two months in a certain place bour, you can move to another part of the megasite and you’re still in and then moved their capital. And they moved with thirty-five thou- the Nebelivka megasite. You just moved maybe five hundred meters or sand people. They went round and round. eight hundred meters away from this. Tetiana Vodotyka – The moving city. Tetiana Vodotyka - So, the reason seems similar to the modern one John Chapman – The moving city, exactly. That’s just two exam- when people moved to the rural-urban area to combine work in the city ples, but there lots of these. So we are trying to come up with an al- and to live in kind of village and to combine advantages. ternative model, not Gordon Childe’s so much as the alternative to the John Chapman - Yes, and the environment is much more socially traditional Ukrainian view of the Tripillia megasites, they were very productive and more pleasant and with much lower dispute ratios then different places. We try to work out the implications. Of course, it has you get in the city. an implication from modern cities too. So many have large population Tetiana Vodotyka - So, it means that human nature didn’t change seasonally like a rock festival. But not permanently, we don’t believe much from prehistoric times. that anymore. John Chapman - I think that this concerns particular solutions to Tetiana Vodotyka - I think that hardest question is what made peo- problems. Some of the problems came up. Don’t forget after Tripillia ple live that way? What made then choose low-density? the density of settlements was much lower and size of sites was much John Chapman - Well, the higher the density the higher the num- smaller. Maybe for three thousand years. It was only when you have ber of disputes. So bigger the number of problems you have with your that big concentration that you have come up with new solutions. And neighbours, in a fact. So, high density means high dispute levels. And this solution that you’re talking about in modern times I think is the to resolve high disputes you need to have some kind of central author- solution that Trypillian people found. ity, some kind of higher authority which have to solve problems with Tetiana Vodotyka - The thing is that Tripillian society didn’t evolve neighbors. And the converse of this in low-density is that you much to the city of high-density. For example, Rome did. more likely to have a space between yourself and your neighbours, so 14 15 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста terland idea is approached but the hinterland is part of the low-density city like a rural-urban. We looked around Nebelivka. We drew a circle five kilometres away from Nebelivka and walked to try to find settle- ments within five kilometres and couldn’t found any. There was no hinterland. So, nothing going on. Tetiana Vodotyka – Maybe my next question will be about modern urbanists. Would they agree with you? Bisserka Gaydarska – Well, it’s very difficult, I have to say. First of all, within archaeology, we have a small group of people, of like-mind- ed people who are trying to make a strong case. We are really trying to put the evidence and to convince the world that there is this phenome- non that you cannot possibly ignore. If you are going with the classic view of urbanism you have to find an answer to this other evidence and try to explain what is going on, because it’s not very good to say that all this is exceptional because so far what I hear is an answer: “Oh, this is an exception that proves the rule”. This is not a valid thing, you have to say how because we are talking about people here. We are not talking about structure, it’s real people who live in various ways. You have to be able to explain that. So there is no very strong answer to this apart from: “Oh, well this is an exception”. As far as modern urban studies are concerned where we put the boundaries? Because as I said earlier to you how you compare the place where we live which is Durham which is smaller place then London and the same, how we go in the past. These are obviously very different phenomena and it’s obviously very difficult to compare these things. Therefore, how do come up with one criteria that is valid for all times all across the world. And that’s where I think that I have a contribution which, very immodestly, I have to suggest. If you look in absolute terms it would be very difficult. But if you go to old good Einstein and suggest that there’s relativity and there’s a relation that you have to look, then would be much easier to explain things. Because if you look for criteria... But if you look in High-density compact terms of relations then it’s much easier to explain some phenomenon. occupation at Ur In Africa this site to this site they have particular relations with each (modified from Woolley & Mallowan 1976, pl. 124) other. These relations probably the same as the relations in Europe but the two forms are very different and what is important is that this site to this site this was the bigger site, more important site, this was the John Chapman - That is the very interesting point. The Trypillian smaller site not so important but very much dependent on that. And this people had two major characteristics that we are not sure about. We is what is important, this relationship is critical. But not to look at the expected something different when we started our investigation. We sites as given as something that is fixed. You have to look in a different expected it to be a more social differentiation with some elite, some hi- way. This is what I suggest is a different way. If you look in a different erarchy. But there is no sign of hierarchy on Tripillian sites. You’ve got way that will help you to understand. community centers, big houses which are probably meeting houses. Tetiana Vodotyka – I’ve prepared a question about those people But that doesn’t necessarily mean big bosses. Community houses built who plan modern cities. Is it possible to build a connection between by the community to have meetings. prehistoric low-density sites and modern, maybe we should learn All of their things got together. When we excavated Nebelivka we something from prehistoric times? expected special finds that showing high status. We found one gold Bisserka Gaydarska – If you’re an urban archaeologist this is a hair ring in a whole site. No copper objects, we found no ritual finds. nightmare because if you want to excavate a site you know that you’ll We couldn’t believe it and we excavated the biggest assembly house always find… there is a very long stratigraphy which says that people on the site and there were no signs of the hierarchy at all, and that is were living at the same time for a very long time, so they liked the really weird for Gordon Childe’s theory. It doesn’t work. And the oth- place and they try to reorganize the place in which they want. And er thing that is strange about Tripillian. Most cities have a hinterland, urban planners obviously give either this regards entirely what has hap- most high-density cities have a hinterland. But in low-density, the hin- 16 17 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста pened in the past and start from scratch and build their own city in a John Chapman - Well, yes. The megasite at Nebelivka is 1,8 ki- different way or try to develop around the city like Rome. Rome is the lometres from one end to the other. The two other really big sites are best example how people have respected the past and try to build a city Maidanetske and Talianki; they are even longer, with distances two around. But there are not many examples like that. So urban planners kilometres from one end to the other. What you’ve got is the megasites, recently don’t learn a lot from the past I have to say, they really... espe- you’ve got little neighbourhoods, you’ve little groups of houses, and cially low-density sites because they are not... don’t forget that people you’ve got groups of groups which we called Quarters. News would do not recognize these sites as important, so they hold them entirely pass from quarter to quarter and within the quarter down to the neigh- undiscovered. It was again, in the last ten years in which people try to borhood and all around. So, you don’t have to have a social hierarchy look at this evidence in different sort of way. We have a long way to go to have an information hierarchy. People passing news from the one but Ukraine is really crucial to that, to surprise everybody. That’s the assembly house, one meeting house to the next. I mean, how far did we other thing. I think that because people just think: “Ukraine? Where is walk to the pub from the metro? A kilometer? that? Why there, why not here?”. And people very surprised that it’s Tetiana Vodotyka - No, I think less. It was about fifteen minutes, ten not in Bulgaria or somewhere else because of the culture found in these minutes maybe. sites has a very wide distribution. It goes into Romania, it goes into John Chapman - If you had picked another pub that was two kilo- Ukraine, Moldova as well. These big sites appear only in Ukraine and metres away then it should take thirty minutes, forty or thirty minutes Moldova, but not in Romania. of walking across the whole time. Sometimes, but also it depends on Tetiana Vodotyka - Why? where the house is, so it might be longer because it was more social Bisserka Gaydarska - Exactly! Why?! And this is a very interest- to visit your family. A colleague called Brian Buchanan has a program ing question and people haven’t answered that yet. I don’t think there is and he’s running it now. We don’t know the results but he’s going to a satisfactory answer what did that happen. That’s the research agenda work out the most common routes around the megasite. It will be really for the next generation to come. This is the sort of questions we have interesting to see. It’s almost sort of random walk. Almost, but a bit to ask rather than say: “Oh, no no no... It doesn’t exist!”. I think it’s not more structured, not much. We’ll be seeing how people tended to walk positive to say: “It does not exist”. Let’s try to explain, let’s try to see around the megasite. why it happened here not there, what are the factors. You’re absolutely Tetiana Vodotyka - Okay. I think we should finish. Maybe a couple right. There are probably are environmental factors, but there are also of words to sum up? social factors. People try to go very much with environmental factors John Chapman – It’s a challenge to define urbanism and show ex- rather than with the social. Think about what happens in Europe these amples of it and then explain it. We’re at the stage when we think that days, which is this flush of the immigrants that coming. There’s a war, we can identify it. We can’t necessarily explain it particularly well, they escape war and this is nothing to do with the environment. It’s all but we’re in the middle of that stage. That’s where the research is at to do with the political situation. It’s political, it’s economic. Some- the moment and since the first meeting at a conference four years ago times, of course, it could be environmental. There is always more than where we had heard about low-density sites at three continents we now one factor, that affects what happens and the exception of the particular know them in five continents. The more people can hear about it and place. Why density increases or decreases. You have to be really more think about it through your journal. The more interest there will be in flexible with the explanations that you have rather than fix the expla- this idea. nations. Bisserka Gaydarska - Well, to sum up, maybe we didn’t mention John Chapman - In Romania there is very similar culture with Roland Fletcher. We have to give credit to him if it wasn’t for him, for similar kinds of beautiful painted pottery and figurines and all the stuff. his long-life work actually to introduce this. And yet he came up with Just before the first of megasites appeared these sites went through a the idea not because he worked in Angkor Wat which is the primary phase of becoming smaller and more dispersed and forming essentially center of low-density urbanism. But because one of his major works two-three-four-hectare villages, like. And if you start that you get used was the work called “The limits of settlement growth”. He was trying to living in two, three or four hectares villages. Like a lot of villages to establish any patterns of human occupation. How do we start from today all over the Balkans and Eastern Europe it is really difficult to hunter-gatherers, from the Palaeolithic to where we are now? Can we reverse that and say: now we going to live in ten-hectare, now we are actually see some kind of ways in which humans behave in a similar going to live in a twenty-, now we’re going to live in a fifty-hectare vil- way? And there are, there are always ways and he introduce several lage. If you are interested in this, these sites in this period in Romania indexes according to which we can classify the way we live. This is could have started to come together and grow and nucleate.. Imagine not to do with anything but an evolutionary way of development, he’s European megasites in Romania, it didn’t happen because it was just a not saying: “oh, these are simple and these are complicated”. No. It different trajectory. was more about these are the civilized people and these are not the Tetiana Vodotyka - I’ve got a question. These megasites were huge, civilized. It more to do: “why are people choosing to do that way, what how did they manage with communication? What about moves, what happens?” And it’s nice to see that some of the places go one way, they about supplies, how to get from one site to another in case of danger, come back, so it’s not so simple, it’s not: “we all go that way”. I think disaster? we have to acknowledge Roland Fletcher’s work. 18 19 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста We look at the evidence and we try to see it in a particular sort of way. There is no right or wrong way. What is bad is to deny something and say it doesn’t exist. That’s bad, that’s really bad. Not to acknowl- edge new ideas. You have things to explain, as I was telling earlier. People try to undermine the evidence just because they can’t explain it. УДК 94(438) We can’t explain it, oh, let’s forget about it! No. That’s not how to do it. With the model that you have, you have to be able to explain these Marcin Danielewski exceptions. If your model doesn’t explain exceptions, you have to try Doctor of Philosophy again. You have to rework your model to acknowledge what is happen- Historian and archaeologist ing here and then you can expect that. But till that moment comes I’ll Institute of History Adam Mickiewicz University in Poznań stick to my low-density urbanism. e-mail:

Tetiana Vodotyka - Thank you very much to you both. Bisserka Gaydarska - It was a pleasure! GORDS AND CITIES IN POLAND th IN THE 13 CENTURY IN THE CONTEXT OF THE THEN SETTLEMENT CHANGES The presented article revolves around an important academic issue pertaining to the spatial and chronological relations in the gords and towns of the 13th century, operating in Poland in the then Piast duchies. As part of the consid- erations, selected examples of gords and towns have been presented from the specific historical countries (Greater Poland, Kuyavia, the Gdansk Pomer- ania, Masovia, Central Poland, Lesser Poland and Silesia) to illustrate the issues in question. At the same time, attempts have been made to refer these examples to models or spatial relations including towns and older settlement as presented by Marian Rębkowski. These considerations lead to a conclusion that the gords and towns in the 13th century often operated next to each other, fulfilling different functions, at the same time complementing each other. Keywords: gords, cities, settlement changes, 13th century I 1 In this case, I take into n this text, I present gords and cities in Poland in the 13th century consideration mainly cities with special emphasis placed on selected central settlements where as interpreted by Górczak Z. in the time in question, cities were granted their charters. In the (2016), Lokacje i życie miejskie context of research into 13th century Poland, chronological and spatial w średniowiecznej Wielkopolsce. [in:] Archeologia miast relations between the old settlement elements (gords) and the newly wielkopolskich, ed. established cities seem to be of great importance1. In the course of my H. Machajewski, J. Wrzesiński, considerations I will also try to provide an answer to the question if Poznań, pp. 13-14. cities were a continuation of gords. Another question is if areas with no longer operating early mediaeval gords were included into charter 2 More on the subject in cities and their defensive walls and how popular this solution was2. A Danielewski M. (2016). Sieć detailed presentation of the cities and their spatial and chronological grodowa na Kujawach oraz jej funkcje od połowy X do końca relations has been provided only for selected examples from several XIII wieku. Poznań, pp. 304-316. historical lands. The number of cities granted charters in the 13th century is very large. Let me refer to data collected by Henryk Samsonowicz whose tentative calculations of city charters in the various parts of Poland in the 13th century were as follows: - Silesia: 115 city charters. - Greater Poland: 39 city charters - Lesser Poland: 26 city charters - Kujawy and Dobrzyń land: 9 city charters © Marcin Danielewski, 2017 20 21 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста 3 Samsonowicz H. (1980). - Łęczyca and Sieradz lands: 17 city charters Tendencje rozwoju - Gdańsk Pomerania and Chełmno land: 5 city charters sieci miejskiej w Polsce - Mazovia: 4 city charters3. późnośredniowiecznej. Kwartalnik Historii Kultury Of course these numbers refer to all city charters including failed Materialnej, 28, no.3, attempts. The presented calculations, incomplete and to some extent pp. 342-344. erroneous as they are (after all, the exact time of granting charters is 4 Górczak Z. (2002). Najstarsze not always th known) show the scale of the growing network of cities in lokacje miejskie w Wielkopolsce the 13 century. The number of 215 city charters in medieval Poland is (do 1314 r.) Poznań, pp. 6, 197- truly impressive. It also shows the advancement of urban processes in 199. some of the historical lands. In this case, Silesia is definitely in the lead Figure 1. The modern panorama 5 Chłopocka H. (1965). Lokacja with its 115 city charters. However, Wielkopolska also enjoyed a grow- of Poznan. na prawie zachodnioeuropejskim. ing network of cities. This is a good moment to refer to the findings of Rola Gniezna w procesie Zbyszko Górczak according to which, by 1314 as many as 50 city char- jednoczenia państwa. [in:] ters had been successfully granted in Wielkopolska; 30 of these cities 10 All the three solutions were or maybe a gord10. Irrespective of the scenario, I am of an opinion that Dzieje Gniezna, ed. J. Topolski, suggested in the existing the gord and the city coexisted for some time. Especially that the city were established by the rulers, 11 by secular magnates and 9 by church literature on the subject: Warszawa, pp. 133-135; Biniaś- developed slowly and initially, it was surrounded only by banks made Szkopek M. (2016). Od grodu do institutions4. These numbers show the scale of the settlement processes Olejnik K. (1970). Obrona th in Wielkopolska principalities in the 13 century. As for Wielkopolska, polskiej granicy zachodniej. of wood and earth while the construction of the city wall commenced miasta lokacyjnego – Gniezno the first recorded city charter was granted to Gniezno before 1243.5 Okres rozbicia dzielnicowego i as late as 127511. On the other hand, the castle was built on the left w XI-XV wieku.[in:] Dzieje Gniezna pierwszej stolicy Polski, The subsequent, oldest city charters in this area are related to Powidz monarchii stanowej (1138-1385). river bank in 1274-128812. This shows how time-consuming was the ed. J. Dobosz, Gniezno, p. 114. (1243 or 1245?), Międzyrzecz (before 1248), Kostrzyn (1251), Śródka Poznań, p. 141; Spors J. (1974). process of building the city with all its elements. Of course at that time, Agresja brandenburska wobec the statusthof the importance of the gord declined. Despite this fact, back 6 Górczak Z. (2002). Najstarsze (before 1253? or 1288?), Poznań (1253) and Śrem (1253)6. Wielkopolski do 1278 roku. lokacje miejskie, p. 197. th Let me consider now selected 13 century gords and charter cities in the 14 century head of town, Przemko, chose Ostrów Tumski with Roczniki Historyczne, 40, p. 119; in order to establish the forms of spatial and chronological relations the Poznań cathedral as a point of opposition against the supporters of 7 Kaczmarczyk Z. (1953). Hlebionek M. (2010). Bolesław Przywilej lokacyjny dla Poznania prevailing in the specific historical lands incorporated into the then Pi- Pobożny i Wielkopolska jego prince Władysław Łokietek13. This fact shows that the then right-bank z r. 1253. Przegląd Zachodni, 9, ast principalities. Of course the presented examples are selective and czasów. Kraków, p. 111. Poznań enjoyed significant military values if the supporters of Henry issues 6-8, pp. 142, 157-158. have the task of presenting various solutions applied to grant city char- III, Duke of Głogów, chose it for the venue of their defence. 11 Pilarczyk Z. (1988). 8 Olejnik K. (1982). Z wojennej ters in Poland in the time in question. Obronność Poznania w latach It is therefore clear that ultimately the new city of Poznań was przeszłości Poznania. Poznań, Two key centres in Wielkopolska: Gniezno and Poznań, provideth 1253-1793. Poznań, pp. 63, 72, situated in a different location. The point of gravity was transferred p. 32; Nowacki B. (2013). an extremely interesting gord vs. city juxtaposition. Back in the 10 77. from the right to the left bank of the river Warta, in the vicinity of Saint Przemysł I 1220/1221-1257. Gotthard settlement, partly St. Adalbert and St.th Martin settlements14. Książę suwerennej Wielkopolski. century the region had hosted huge gord structures. In the course of 12 Linette E. (1981). Zamek time, they were extended,th sometimes destroyed and revived. However, w Poznaniu. 700 lat dziejów. However, as late as in the second half of the 13 century, the old gord Kraków, pp. 213-214. th the second half of the 12 century and the first half of the 13 century Warszawa – Poznań, p. 31; and the new charter city coexisted. In this case, it was a relocation of 9 Spominki poznańskie. (1962). Jakubiak A. (1988). Z dziejów the centre of the prince’s power from the right bank of the river to [in:] Roczniki wielkopolskie, were of key importance to the existing gords. For obvious reasons, the fortyfikacji Poznania do końca the left one, extended over time. The huge investments i.e. construc- ed. B. Kürbis, cooperation time when a specific gord stopped performing its functions to trans- XVIII wieku. [in:] Poznańskie G. Labuda, J. Luciński, R. form into a hillfort may be difficult to determine. In this case, it is much tion of the new settlement, required the gord’s existence for several fortyfikacje, ed. B. Polak, Walczak, Warszawa 1962, p. easier to indicate the time of a gord’s construction than its decline, Poznań, p. 35. decades. The prince and his administration needed a seat and for this 125. Indirectly, this fact may be especially when the latter was not related to any catastrophe, i.e. a fire reasonthOstrów Tumski remained a dynamic centre in the second half of corroborated by the narration 13 Długosz J. (1978). Annales seu the 13 century. Important changes definitely followed completion of or an invasion. On the other hand, the example of the city of Poznań cronicae incliti Regni Poloniae, interrupted under 1273 of the Poznań castle. Once Poznań was settled on the left river bank, the Rocznik kapituły poznańskiej. shows that the beginning of a city not always meant the end of a gord’s lib. IX, Warszawa, pp. 63-64. existence. As I have mentioned before, the city charter was granted to gord remained on the outskirts of the charter city and while it some- Attention was drawn to this 14 Kaczmarek J. (2005). Między Poznań which was established on the left river bank in 12537. How- times played a military role, it was no longer part of the prince’s or the fact by Rubczyński W. (1886). grodem a miastem. Przemiany Wielkopolska pod rządami ever, back in 1249 the gord on the island of Ostrów Tumski was thor- church’s jurisdiction15. osadnicze na terenie aglomeracji synów Władysława Odonica oughly restored on the initiative of prince Przemysł I8. What is more, in poznańskiej w X-XIII wieku. A subsequent interesting example is offered by another key city in (1239-1279). Rocznik Filarecki, 1274 Brandenburg invaded Wielkopolska and records from Spominki [in:] Civitas posnaniensis. Studia Wielkopolska, i.e. Gniezno. thThere, a powerful, multi-section gord was 1, p. 84. The annals stops before z dziejów średniowiecznego in operation, built in the 10 century16 and later on, just like Poznań, 1273 and the entries were poznańskie (Poznań Reminiscences) indicate that the invaders burnt Poznania, ed. Z. Kurnatowska, T. resumed only after 1295. Cf. down Poznań: Theutonici Poznaniam comburunt9. However, it is diffi- Jurek, Poznań, p. 48. Rocznik kapituły poznańskiej. cult to decide if the reference was made to a charter city, its surrounds (1962). [in:] Roczniki 15 Kóčka-Krenz H. (2015). Ostrów Tumski w Poznaniu w początkach polskiej państwowości. [in:] Pamięć w dębie wielkopolskie, ed. B. Kürbis, zachowana, ed. A. Stempin, Poznań, p. 17. cooperation G. Labuda, J. 16 More on this chronology in Sawicki T. (2001). Wczesnośredniowieczny zespół grodowy w Gnieźnie. [in:] Luciński, R. Walczak, Warszawa, Gniezno w świetle ostatnich badań archeologicznych. Nowe fakty. Nowe interpretacje, ed. Z. Kurnatowska, pp. 52, 53. Poznań, pp. 87-126. 22 23 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста Figure 3. Distribution of archaeological sites from the Middle Ages, the vicinity of Inowrocław. 20 Biniaś-Szkopek M. (2016). Od late 1130s or the very beginning of the 1140s and has been typically grodu do miasta lokacyjnego, p. attributed to the above mentioned prince Władysław Odonic or, less 114. frequently, Bolesław the Pious20. From my point of view, the location 21 More on the subject in of the new city is of key importance; it was situated in the vicinity of Danielewski M. (2016). Gniezno Wzgórze Panieńskie (to the south-east of the gord) replacing an older, Figure 2. Gniezno in the early medieval open settlement21. i okolice do 1038 roku. [in:] Middle Ages. Dzieje Gniezna pierwszej stolicy Łęczyca in Central Poland is another very interesting example of Polski, ed. J. Dobosz, Gniezno, the gord-city relation. In this case. the political, economic, administra- 17 These events are reflected in affected by the invasion by Bretislav I, Duke of Bohemia, in 103817. p. 37. tive and military centres were shifted from Tum towards Łęczyca. The written materials: Gall Anonim. However, Gniezno as a charter city represents a slightly different mod- (1952). Cronica et gesta ducum time of the first charter granted to Łęczyca is still under discussion. el of development than the previously analysed example of Poznań. 22 Grabarczyk T., Kowalska- sive principum Polonorum, Pietrzak A., Nowak T. (2003). Typically in historiography (e.g. works of Tadeusz Grabarczyk, Anna ed. K. Maleczyński, Kraków, The Gniezno gord would operate as late as in the second half of the Kowalczyk-Pietrzak, Tadeusz Nowak, Jan Szymczak and Leszek Ka- th Dzieje miasta do końca XVI lib. I, cap. 19, p. 43; Kosmas. 12 century although its further existence was largely impacted by a wieku. [in:] Łęczyca. Dzieje jzer) the charter has been attributed to prince Casimir I of Kuyavia (1923). Die chronik der Böhmem fire in 1192. As a result of an invasion by Casimir II the Just, a consid- miasta w średniowieczu i while the event was to take place between 1247 and 126722. Lately, To- des Cosmas von Prag. ed. W. erable part of the gord was burnt down18. Finally, in the northern part w XX wieku. Suplement do masz Jurek put forward a hypothesis that the charter had been granted Weinberger, B. Bretholz, Berlin, of Góra Lecha (Lech’s Hill) a castle was built. The brick castle was monografii miasta, ed. J. during the reign of Konrad I of Masovia, perhaps around 123523. This lib. II, cap. 3, p. 84. raised in 1234-1237 on the initiative of Władysław Odonic and was Szymczak, Łęczyca – Łódź, p. 11; Szymczak J. (2012). initiative would be related to a settlement located west of the Bzura strictly related to the city charter19. The latter was to be granted in the river valley, in the area near the so-called Old City (now a part of the Źródła pisane do dziejów średniowiecznej Łęczycy. [in:] city referred to as Waliszew)24. In this case, I am not attempting to 18 Rocznik kapituły gnieźnieńskiej 1192-1247. (1962). [in:] Roczniki wielkopolskie, ed. B. Kürbis in cooperation Źródła, wykopaliska mapy. establish the time of the charter although in my opinion, in the light with G. Labuda, J. Luciński and R. Walczak, Warszawa, p. 3. Cf. Chłopocka H. (1965). Gniezno głównym Źródła do dziejów Łęczycy, ed. ośrodkiem polityczno-administracyjnym Wielkopolski do połowy XIII w. [in:] Dzieje Gniezna, ed. J. Topolski, L. Sztompka, M. Żemigała, Łęczyca, pp. 18-19; Kajzer L. (2013). Łęczyca trzecia albo kazimierzowska. Garść Warszawa, pp. 122-123. uwag. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 60, pp. 142-143. 19 Sawicki T. (2001). Z badań nad zamkiem książęcym na Górze Lecha w Gnieźnie. [in:] Gniezno w świetle 23 Jurek T. (2014). Pierwsze wieki historii Łęczycy. [in:] Początki Łęczycy, vol. 3 (W kręgu historii i historii ostatnich badań archeologicznych. Nowe fakty. Nowe interpretacje, ed. Z. Kurnatowska, Poznań, pp. 223-224. sztuki), ed. R. Grygiel, T. Jurek, Łódź, pp. 87-88. 24 Jurek T. (2014). Pierwsze wieki historii Łęczycy, pp. 68, 73, 88-92. 24 25 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста 25 Grygiel R., Jurek T. (2014). of the existing sources, the indication of Casimir I of Kuyavia as the Zakończenie. Początki Łęczycy: initiator of the charter seems more convincing than T. Jurek’s theory. dyskurs archeologa i historyka. At the same time I am aware that the new city replacing an older, early [in:] Początki Łęczycy, vol. 3 (W kręgu historii i historii sztuki), medieval th open settlement, was at a distance from the gord which in the ed. R. Grygiel, T. Jurek, Łódź, 13 century had its golden age and became yet again an important mil- pp. 309-310. itary and political centre25. Both locations coexisted; in the course of 26 The other charter was related the second charter granted to Łęczyca by prince Casimir I of Kuyavia to prince Kazimierz son of around 1290, the gord had been still in use26. However, the charter city Kazimierz, see Jurek T. (2014). and the gord were still located at a distance from each other. Pierwsze wieki historii Łęczycy, Similar relations between a city and a gord occurred in Sandom- pp. 94-95. 27 Lalik T. (1993). Sandomierz ierz in Lesser Poland. Quite possibly, the local city had been granted a w świetle źródeł pisanych. [in:] charter during the reign of Leszek the White27. However, this presumed Sandomierz. Badania 1969- charter is very poorly identified. Therefore, I will focus on 1286 when 1973, vol. 1, ed. S. Tabaczyński, on the initiative of prince Leszek II the Black, Duke of Krakow and Warszawa, p. 61. Sandomierz, the city of Sandomierz was granted another charter28. The 28 Codex diplomaticus ruler decided to relocate the settlement centre from Wzgórze Starom- Poloniae. (1858). vol. III, ed. J. Bartoszewicz, Warszawa, no. 63. iejskie to the top th of Wzgórze Miejskie whichthhad been populated at the 29 Florek M. (2005). end of the 10 and the beginning of the 11 centuries. On top of the Sandomierski ośrodek grodowo- new city, new structures were raised including St. Peter’s church and miejski w średniowieczu. St. Mary’s collegiate church, the prince’s gord and the former suburbi- Figure 4. The oldest urban Przemiany przestrzenne i um29. The city was surrounded by a wall as late as in the 1320s30 which locations from medieval Kuyavia. funkcjonalne. Warszawa, pp. 41, indicates that the city was enclosed within a defensive wall several 42, 64, Figure 22. 30 Florek M. (2005). dozen years after the charter when a majority of the structures has been 35 Paner H. (2004). Nowe źródła the river Mołtawa, north-east of the later charter city35. Therefore, the Sandomierski ośrodek grodowo- built inside. On the other hand, the ducal gord with a defensive bank archeologiczne do dziejów city was originated at a small distance from the gord where previously miejski, pp. 45-46. made of wood and earth operated throughout all that time; it was con- wczesnośredniowiecznego an older, early-medieval open settlement had been. 31 Joannis de Czarnkow. (1961). verted into a castle as late as during the reign of Casimir III the Great Gdańska. [in:] Archaeologia et historia Urbana, ed. R. Czaja, Another example of the spatial and chronological relations is Chronicon Polonorum, ed. as reported by chronicler Jan of Czarnków31. Płock, located on the river Vistula in Mazovia. It is an altogether dif- J. Szlachtowski, Warszawa, G. Nawrolska, M. Rębkowski, J. At the end of this part of considerations, let me focus on Pomer- Tandecki, Elbląg, p. 166, Figure ferent model of using an old gord in the settlement processes related cap. 3, p. 625. Compare ania and Gdansk, a city of key importance to this area. In this case, 1. to grantingth a city charter. The Płock gord whose origin dates back to comments on the subject: Miłobędzki A. (1967). Zamek the time of the first charter and the city’s location have been largely 36 Trzeciecki M. (2011). the late 10 century36 enjoyed its peak importance during the reign of sandomierski. [in:] Studia discussed in historiography. The first issue no longer causes significant Początki Płocka. [in:] Płock Władysław I Herman and his son Bolesław III Wrymouth. However, sandomierskie. Materiały do academic disputes. The city is regarded to have been granted a charter wczesnośredniowieczny, ed. A. th th at the end of the 12 and the beginning of the 13 centuries, the de- dziejów miasta Sandomierza Gołembnik, Warszawa, p. 97. on the Lűbeck law around 1260 (perhaps in 1257-1263)32. The loca- velopment of the gord slowed down significantly, most probably as i regionu sandomierskiego, 37 Gołembnik A. (2011). Rozwój tion of the city poses more problems. Mostth certainly, it was outside osadnictwa otwartego i pierwsza the aftermath of the numerous Russian and Prussian raids37. Finally, ed. T. Wąsowicz, J. Pazdur, the gord as the latter still operated in the 14 century33. Two locations lokacja miasta. [in:] Płock in 1237 the first charter was granted to the city and it seems extremely Sandomierz, pp. 250-255. 32 Jasiński K. (1978). Gdańsk on the Lűbeck law have been indicated to date: the area of the Old or wczesnośredniowieczny, ed. interesting. Its existence is corroborated by a document issued by Piotr, w okresie samodzielności Main City. In the first case, there are traces of an older settlement from A. Gołembnik, Warszawa, pp. the bishop of Płock, at the request of prince Konrad I of Masovia38. The th politycznej Pomorza Gdańskiego. as early as the 10 century. On the other hand, in the Main City the 267-269; Trzeciecki M. (2011). new charter city incorporated the area located to the north-east of the [in:] Historia Gdańska, vol. 1 (by Gród na Wzgórzu Tumskim. [in:] oldest settlement from the Middle Ages goes back to the end of the gord. At the same time, within this charter was also the bishop’s subur- 1454), ed. E. Cieślak, Gdańsk, th Płock wczesnośredniowieczny, 13 century. In the latest literature on the subject, attempts have been ed. A. Gołembnik, Warszawa, pp. bium. On the other hand, the actual gord was outside the charter city39 pp. 276-277; Jasiński K. (1996). made to relate the area of the charter city with the Old City, including Początki gminy miejskiej w 141-144, 146. and ultimately replaced with a castle (by slightly narrowing down the Gdańsku. Na marginesie badań St. Catherine’s church34. However,th I cannot see strict spatial relations 38 Kodeks dyplomatyczny embankment) which served as the prince’s seat. This investment was nad dokumentem Świętopełka between the gord and the 13 century city as the former was situated on Księstwa Mazowieckiego. stepped up most probably as late as 1290 by Bolesław II of Masovia40. dla dominikanów gdańskich (1962). ed. T. Lubomirski, Before that, the role of the prince’s seat operating in the vicinity of the z 1227 r. [in:] Studia nad dziejami miast i mieszczaństwa w średniowieczu. Studia ofiarowane Profesorowi Warszawa, no. 11. Cf. comments on the subjects made by Pazyra city granted a charter in 1237 was fulfilled by a gord whose defensive Antoniemu Czacharowskiemu w sześćdziesiątą piątą rocznicę urodzin i czterdziestolecie pracy naukowej, ed. R. banks made of wood and earth might have been rebuilt in 1262 by Czaja, J. Tandecki, Toruń, p. 57. S. (1959). Geneza i rozwój miast mazowieckich. Warszawa, pp. Bolesław the Pious41. 33 Paner H. (2015). Rozwój przestrzenny wczesnośredniowiecznego Gdańska w świetle źródeł archeologicznych. Archaeologia Historica Polona, 23, pp. 140-145. 90-93. 34 Paner H. (2015). Rozwój przestrzenny, pp. 145-154 (especially 153-154). Cf. Labuda G. (1972). Rozwój 39 Gołembnik A. (2011). Rozwój osadnictwa otwartego, pp. 270-276, Figure 149, 150. gospodarki wiejskiej i początki miast samorządowych. [in:] Historia Pomorza, vol. 1 (by 1466), ed. G. Labuda, 40 Polak Z. (2011). Płock średniowieczny – kontynuacja czy nowa jakość? [in:] Płock wczesnośredniowieczny, ed. Poznań, pp. 513-515. A. Gołembnik, Warszawa, p. 369. 41 Polak Z. (2011). Płock średniowieczny, p. 369. 26 27 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста + Biskup M. (1978). Dzieje Let me now shift my attention to Kuyavia th where Inowrocław The area of Inowrocław before it was granted a charter with the miasta w średniowieczu (od was the region’s most important city in the 13 century and the capital captured northern, western and partly southern limits and the city’s fo- końca XII w. do 1466 r.) [in:] of Casimir I of Kuyavia’s principality. According to a hypothesis ad- cal point i.e. St. Mary’s church, have been quite well recognised by Dzieje Inowrocławia, vol. I, ed. vanced by Marian Biskup, the charter could have been granted between archaeologists. The area can be regarded a gord-less settlement pre- M. Biskup, Warszawa – Poznań – Toruń, pp. 139-141. 1237 and 1238. According to the scholar, in 1238 at the latest, Inow- 52 This issue was discussed ceding the city charter52. The charter city developed in stages and was 43 I referred to these premises rocław was granted a charter with Magdeburg rights42. Unfortunately, in more details in 2015, see established in a place where the former settlement had been scarce and in 2016, see Danielewski M. the charter has not survived to our times and therefore M. Biskup’s line Danielewski M. (2015). ancient. Therefore, the city was established in a population-free area, (2016). Sieć grodowa, pp. 305- of reasoning is based only on indirect premises43. Przyczynek do nowych badań where a robust centre with St. Mary’s church and a market place was 306. nad kasztelanią inowrocławską w left outside the new charter city. While the arguments and reasoning of M. Biskup seem rather con- 44 Mikołajczak E. (2017). XIII-XIV wieku. Wielkopolskie vincing, due to the lack of clarity of the time when the city was granted Silesia and the city of Wrocław (Breslau) seem extremely interest- Inowrocław w czasach Sprawozdania Archeologiczne, a charter, it is difficult to have an opinion on the relations between the 16, pp. 210-212, 214. ing in the context of these considerations. The city was granted three Kazimierza Konradowica (1230- 1267). [in:] Książę Kazimierz charter city with German rights and the hypothetical gord. The situa- possible charters. Konradowic i Kujawy jego tion is even more complicated in the light of the fact that the alleged The first charter was most probably initiated by Henry the Beard- czasów, ed. D. Karczewski, Inowrocław gord has not been discovered so far. It is also quite possi- 53 Zientara B. (1997). Henryk ed , the second was granted around 1242 (on the initiative of Bolesław 53 Kraków, pp. 14-16. ble that a stronghold never actually existed in Inowrocław. Before theth Brodaty i jego czasy, afterword II Rogatka) while the third one was granted in 1261 (on the initiative of 45 Rocznik kapituły charter, the city was situated around St. Mary’s church from the 12 by M. Dygo, Warszawa, pp. 155- Henry III the White and Ladislaus of Salzburg)54. The charter city was gnieźnieńskiej 1192-1247. 158. established on the outskirts of an older settlement, on the left bank of (1962), p. 4. century and the local market place44. Of special interest is information included in Rocznik kapituły gnieźnieńskiej (Gniezno Chapter Church’s the Oder while the former gord remained outside the city structure55. Of 46 Biskup M. (1978). Dzieje 54 Młynarska-Kaletynowa M. miasta, p. 149. Annals) about the invasion by Svatopluk, a Pomeranian prince, in 1238 special interest is the fact that the new charter city was established in an (1986). Wrocław w XII-XIII 47 Woźniak M. (2007). or 1239. The records differentiate between the church (most probably wieku. Przemiany społeczne i area free from older settlement. This is a clear analogy to Inowrocław. Inowrocław – stanowiska 2, 20 St. Mary’s church) and the city45. The area of the so-called Old City, osadnicze. Wrocław, pp. 100, Topped with the fact that prince Casimir I of Kuyavia, the initiator of i 6 (AZP 44-40 st. na obszarze referred to as such by M. Biskup and others46, is therefore a separate 124-128. Inowrocław’s charter, drew on the Silesian model (or at least this is 45, 46 i 47) sprawozdanie z the version adopted in Polish historiography56), the similarities in both nadzorów archeologicznych settlement. Bearing this in mind, archaeological excavations from the 55 More information about the charters can be corroborated. It is also worth adding that after Wrocław oraz z ratowniczych badań area of the above mentioned church are of special importance; later gord in Rzeźnik P. (2000). Gród on it was not incorporated into the charter city. Field research con- was granted a charter, it extended significantly in the second half of archeologicznych prowadzonych wrocławski około roku 1000. th w związku z przebudową firms the importance of the venue classified by archaeologists as site the 13 century and absorbed the crafts and trade settlement located [in:] Śląsk około roku 1000, ed. skrzyżowania w ciągu drogi 2. Suffice it to say, in the area closest to the church, in 2007 numerous M. Młynarska-Kaletynowa, E. east of the city, near St. Adalbert’s church57. Outside the city, in Ostrów krajowej nr 15 w Inowrocławiu. archaeological objects were excavated threlated to settlement from the Małachowicz, Wrocław, pp. 139- Tumski, remained the centre of religious and secular power. However, Inowrocław, text stored in th 12 century and the first half of the 13 century. What is more, these 148. soon, during the reign of Henryk IV Probus in the 1280s, works started Jan Kasprowicz Museum in on the new prince’s residence located on the left bank of the Oder, on Inowrocław. premises were destroyed in a fire as testified by layers of ash, burnt top 56 Lately, this opinion was the outskirts of the city and incorporated into the city fortifications58. 48 Cofta-Broniewska A. (1974). layer of the floor and ceramics47. Quite possibly, these are the effects repeated by Mikołajczak E. of Svatopluk’s raid. This fact shows that back at that time, the gord in Ostrów Tumski did Wczesnośredniowieczna (2017). Inowrocław w czasach warzelnia soli w Inowrocławiu. Slightlythfurther awaythfrom the church, salt works were discovered not play an important role. Kazimierza Konradowica, p. 17. Ziemia Kujawska, 4, pp. 5-13. from the 11 and the 12 centuries48. The area was largely populat- With the above considerations in mind, I can present the models 49 Cofta-Broniewska A. (1972). ed by craftsmen thand other workersthin the vicinity of the market place 57 Piekalski J. (1999). Od of spatial relations between the cities and the gords as well as older Badania archeologiczne w from the late 11 and the early 12 centuries with traces of smithery Kolonii do Krakowa. Przemiana settlements. In this case the models created by Marian Rębkowski for Inowrocławiu w 1967 roku. Topografii wczesnych miast. medieval cities in Western Pomerania prove helpful59. Model I would Sprawozdania Archeologiczne, and steel mills49. At present, the former salt works and settlement have Wrocław, pp. 199-200. include charter cities established by replacing older settlements. Three 24, pp. 164-165; Guldon Z. been classified as archaeological site no. 20. It is worth noting that in (1974). Dzieje hutnictwa this site, traces of a fire have also been found, sometimes amounting variants have been identified: 58 Piekalski J. (1999). Od Kolonii żelaznego na Kujawach i w to 40 cm50. do Krakowa, pp. 207-208. A. A charter city including a part of the suburbium or the suburbi- ziemi dobrzyńskiej do XVI South of St. Mary’s church is located site no. 6 which was sur- um settlement. wieku. Ziemia Kujawska, 4, veyed in 2014. The discovered archaeological artefacts including one 59 Rębkowski M. (2001). B. A charter city includes not only one suburbium but also the gord p. 36; Cofta-Broniewska A. th Pierwsze lokacje miast w without the remaining parts (suburbia) of the early medieval complex. semi-dugout can be dated back to the end of the 12 century and the (1978). Inowrocław i jego rejon th księstwie zachodniopomorskim. C. A charter city gradually absorbs all the parts of the older settle- w pradziejach i we wczesnym first half of the 13 century . This concentration is a part of the south- 51 Przemiany przestrzenne i ment. średniowieczu. [in:] Dzieje ern end of Inowrocław before it was granted a charter. The subsequent kulturowe. Kołobrzeg, pp. 53-58. Inowrocławia, vol. 1, ed. M. planned archaeological research may provide an ultimate explanation. As part of model II, a charter city would grow at a distance from Biskup, Warszawa – Poznań – the gord as a result of which, the settlement centre was shifted to anoth- Toruń, p. 119. er area. In this case two variants would exist: A. A charter city occupies a previously unpopulated area. 50 Woźniak M. (2012). Inowrocław stanowisko 20 (AZP 44-40 st. na obszarze 46) sprawozdanie z nadzorów archeologicznych. Inowrocław, opracowanie w zbiorach Muzeum Jana Kasprowicza w Inowrocławiu. B. A charter city is shifted with respect to the gord and situated 51 Woźniak M. (2014). Inowrocław – stanowisko 6 sprawozdanie z ratowniczych badań wyprzedzających w roku where the old village/settlement was. 2014 (obszar AZP 44-40/189). Inowrocław, text stored in Jan Kasprowicz Museum in Inowrocław. 28 29 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста Finally, in model III the city was granted a charter without any or the settlement-related activities on the part of the specific princes. relations to the older gord settlement. Such analyses could indicate which models of the spatial relations be- Each model has some imperfections and yet they are worth using tween cities and gords are typical of specific principalities and which in the previously analysed cities. In the light of the above consider- solutions were employed by the specific rulers. In my opinion, the de- ations one can conclude that the charter city of Inowrocław was a typ- velopment of historical science will allow to provide answers to these ical example of model III i.e. a city established without relations to the questions in the future. older gord settlement. The charter city of Poznań needs to be classified differently as it definitely fits model II, variant B. The city granted a Bibliography: charter by Przemysł I on the left bank of the river Warta replaced old Biniaś-Szkopek M. (2016). Od grodu do miasta lokacyjnego – Gniezno w villages: Saint Gotthard, partly St. Adalbert and St. Martin. The same XI-XV wieku. [in:] Dzieje Gniezna pierwszej stolicy Polski, ed. J. Dobosz, classification should be applied to the charter city of Gniezno. The city Gniezno, pp. 93-159. was situated on Wzgórze Panieńskie, to the south-west of the gord com- Biskup M. (1978). Dzieje miasta w średniowieczu (od końca XII w. plex, to replace the existing open settlement. The model in question can do 1466 r.) [in:] Dzieje Inowrocławia, vol. I, ed. M. Biskup, Warszawa – be also applied to Gdańsk, Łęczyca and Sandomierz where the cities Poznań – Toruń, pp. 129-236. were built in venues of former open settlement. The same model II but Chłopocka H. (1965). Gniezno głównym ośrodkiem polityczno-adminis- variant A can be applied to the charter city of Wrocław established in tracyjnym Wielkopolski do połowy XIII w. [in:] Dzieje Gniezna, ed. J. Topol- a previously unpopulated area, at a distance to the gord. On the other ski, Warszawa, pp. 118-132. Chłopocka H. (1965). Lokacja na prawie zachodnioeuropejskim. Rola hand, the example of Płock granted a charter in 1237 is a typical solu- Gniezna w procesie jednoczenia państwa. [in:] Dzieje Gniezna, ed. J. Topols- tion from model I, variant A. The new charter city incorporated partly ki, Warszawa, pp. 133-156. the suburbium, leaving only the gord outside its limits. Therefore, th there Codex diplomaticus Poloniae. (1858). vol. III, ed. J. Bartoszewicz, is no single, typical model of how cities were formed in the 13 century Warszawa. in Piast principalities. Each time, the process of granting a charter was Cofta-Broniewska A. (1972). Badania archeologiczne w Inowrocławiu w conditioned by the local factors, predominantly settlement-related and 1967 roku. Sprawozdania Archeologiczne, 24, pp. 163-174. definitely affected the emergence and growth of cities. Cofta-Broniewska A. (1978). Inowrocław i jego rejon w pradziejach i we To sum up the above considerations, I must conclude that the wczesnym średniowieczu. [in:] Dzieje Inowrocławia, vol. 1, ed. M. Biskup, chronological and spatial relations between gords and cities in the Warszawa – Poznań – Toruń, pp. 57-128. th 13 century still require further research. In the face of scarce written Cofta-Broniewska A. (1974). Wczesnośredniowieczna warzelnia soli w th Inowrocławiu. Ziemia Kujawska, 4, pp. 5-13. sources little is known about many 13 century cities, the space they Danielewski M. (2016). Gniezno i okolice do 1038 roku. [in:] Dzieje occupied and the development within the city walls. To date, the issues Gniezna pierwszej stolicy Polski, ed. J. Dobosz, Gniezno, pp. 15-73. have also been neglected by archaeologists, narrowed down to works Danielewski M. (2015). Przyczynek do nowych badań nad kasztelanią accompanying renovations or construction investments. Archaeolog- inowrocławską w XIII-XIV wieku. Wielkopolskie Sprawozdania Archeolog- ical research, carried out selectively and randomly, th does not contrib- iczne, 16, pp. 207-215. ute to a better understanding of the specific 13 century cities. Some Danielewski M. (2016). Sieć grodowa na Kujawach oraz jej funkcje od of the smaller cities are very poorly researched which also precludes połowy X do końca XIII wieku. Poznań. any conclusions on urban space. Therefore, the issue of chronological Długosz J. (1978). Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae, lib. IX, and spatial relations between gords and cities has not been thorough- Warszawa. Florek M. (2005). Sandomierski ośrodek grodowo-miejski w średniow- ly surveyed and it may remain so for a long time. Despite these dis- ieczu. Przemiany przestrzenne i funkcjonalne. Warszawa. tressing reflexions, one should not avoid presentation of conclusions Gall Anonim. (1952). Cronica et gesta ducum sive principum Polono- resulting from these considerations with the most important of them rum, ed. K. Maleczyński, Kraków. i.e. observations related to the times before granting the charters. This Gołembnik A. (2011). Rozwój osadnictwa otwartego i pierwsza lokacja comparison suggests that at least several models of spatial relations miasta. [in:] Płock wczesnośredniowieczny, ed. A. Gołembnik, Warszawa, pp. between gords and cities existed. In my opinion, any charters followed 217-278. by development (outside walls, a classical grid of streets, the shape Górczak Z. (2016), Lokacje i życie miejskie w średniowiecznej Wielko- of the market and the distribution of subsequent house lots) necessi- polsce. [in:] Archeologia miast wielkopolskich, ed. H. Machajewski, J. Wrz- tated a preferably poorly populated and undeveloped land. There was esiński, Poznań, pp. 11-32. no need to adjust the streets to the already existing distribution of the Górczak Z. (2002). Najstarsze lokacje miejskie w Wielkopolsce (do 1314 r.) Poznań. subsequent buildings. This may be the reason for the distance between Grabarczyk T., Kowalska-Pietrzak A., Nowak T. (2003). Dzieje miasta do cities established on the German law from the local gords (Poznań, końca XVI wieku. [in:] Łęczyca. Dzieje miasta w średniowieczu i w XX wieku. Gdańsk, Gniezno, Sandomierz). This does not indicate that each time, Suplement do monografii miasta, ed. J. Szymczak, Łęczyca – Łódź, pp. 9-104. unpopulated areas were sought for charter cities although such situa- Grygiel R., Jurek T. (2014). Zakończenie. Początki Łęczycy: dyskurs ar- tions occurred (Inowrocław). In the future, this issue necessitates fur- cheologa i historyka. [in:] Początki Łęczycy, vol. 3 (W kręgu historii i historii ther detailed research into specific areas like fragmented principalities sztuki), ed. R. Grygiel, T. Jurek, Łódź, pp. 303-311. 30 31 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) арХеологія Міста Guldon Z. (1974). Dzieje hutnictwa żelaznego na Kujawach i w ziemi Paner H. (2015). Rozwój przestrzenny wczesnośredniowiecznego dobrzyńskiej do XVI wieku. Ziemia Kujawska, 4, pp. 31-45. Gdańska w świetle źródeł archeologicznych. Archaeologia Historica Polona, Hlebionek M. (2010). Bolesław Pobożny i Wielkopolska jego czasów. 23, pp. 139-161. Kraków. Pazyra S. (1959). Geneza i rozwój miast mazowieckich. Warszawa. Jakubiak A. (1988). Z dziejów fortyfikacji Poznania do końca XVIII Piekalski J. (1999). Od Kolonii do Krakowa. Przemiana Topografii wcze- wieku. [in:] Poznańskie fortyfikacje, ed. B. Polak, Poznań, pp. 33-64. snych miast. Wrocław. Jasiński K. (1978). Gdańsk w okresie samodzielności politycznej Po- Pilarczyk Z. (1988). Obronność Poznania w latach 1253-1793. Poznań. morza Gdańskiego. [in:] Historia Gdańska, vol. 1 (by 1454), ed. E. Cieślak, Polak Z. (2011). Płock średniowieczny – kontynuacja czy nowa jakość? Gdańsk, pp. 271-297. [in:] Płock wczesnośredniowieczny, ed. A. Gołembnik, Warszawa, pp. 311- Jasiński K. (1996). Początki gminy miejskiej w Gdańsku. Na margine- 378. sie badań nad dokumentem Świętopełka dla dominikanów gdańskich z 1227 Rębkowski M. (2001). Pierwsze lokacje miast w księstwie zachodniopo- r. [in:] Studia nad dziejami miast i mieszczaństwa w średniowieczu. Studia morskim. Przemiany przestrzenne i kulturowe. Kołobrzeg. ofiarowane Profesorowi Antoniemu Czacharowskiemu w sześćdziesiątą piątą Rocznik kapituły gnieźnieńskiej 1192-1247. (1962). [in:] Roczniki rocznicę urodzin i czterdziestolecie pracy naukowej, ed. R. Czaja, J. Tandecki, wielkopolskie, ed. B. Kürbis in cooperation with G. Labuda, J. Luciński and Toruń, pp. 43-57. R. Walczak, Warszawa, pp. 1-20. Joannis de Czarnkow. (1961). Chronicon Polonorum, ed. J. Szlachtows- Rocznik kapituły poznańskiej. (1962). [in:] Roczniki wielkopolskie, ed. ki, Warszawa. B. Kürbis, cooperation G. Labuda, J. Luciński, R. Walczak, Warszawa, pp. Jurek T. (2014). Pierwsze wieki historii Łęczycy. [in:] Początki Łęczycy, 21-78. vol. 3 (W kręgu historii i historii sztuki), ed. R. Grygiel, T. Jurek, Łódź, pp. Rubczyński W. (1886). Wielkopolska pod rządami synów Władysława 7-196. Odonica (1239-1279). Rocznik Filarecki, 1, pp. 1-98. Kaczmarczyk Z. (1953). Przywilej lokacyjny dla Poznania z r. 1253. Rzeźnik P. (2000). Gród wrocławski około roku 1000. [in:] Śląsk około Przegląd Zachodni, 9, issues 6-8, pp. 142-166. roku 1000, ed. M. Młynarska-Kaletynowa, E. Małachowicz, Wrocław, pp. Kaczmarek J. (2005). Między grodem a miastem. Przemiany osad- 139-148. nicze na terenie aglomeracji poznańskiej w X-XIII wieku. [in:] Civitas pos- Samsonowicz H. (1980). Tendencje rozwoju sieci miejskiej w Polsce naniensis. Studia z dziejów średniowiecznego Poznania, ed. Z. Kurnatowska, późnośredniowiecznej. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 28, no. 3, T. Jurek, Poznań, pp. 43-58. pp. 341-348. Kajzer L. (2013). Łęczyca trzecia albo kazimierzowska. Garść uwag. Sawicki T. (2001). Wczesnośredniowieczny zespół grodowy w Gnieźnie. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 60, pp. 383-393. [in:] Gniezno w świetle ostatnich badań archeologicznych Nowe fakty. Nowe Kodeks dyplomatyczny Księstwa Mazowieckiego. (1962). ed. T. Lubom- interpretacje, ed. Z. Kurnatowska, Poznań, pp. 87-126. irski, Warszawa. Sawicki T. (2001). Z badań nad zamkiem książęcym na Górze Lecha w Kosmas. (1923). Die chronik der Böhmem des Cosmas von Prag. ed. Gnieźnie. [in:] Gniezno w świetle ostatnich badań archeologicznych. Nowe W. Weinberger, B. Bretholz, Berlin. fakty. Nowe interpretacje, ed. Z. Kurnatowska, Poznań, pp. 221-241. Kóčka-Krenz H. (2015). Ostrów Tumski w Poznaniu w początkach Spominki poznańskie. (1962). [in:] Roczniki wielkopolskie, ed. B. Kür- polskiej państwowości. [in:] Pamięć w dębie zachowana, ed. A. Stempin, bis, cooperation G. Labuda, J. Luciński, R. Walczak, Warszawa 1962, pp. 123- Poznań, pp. 11-25. 126. Labuda G. (1972). Rozwój gospodarki wiejskiej i początki miast Spors J. (1974). Agresja brandenburska wobec Wielkopolski do 1278 samorządowych. [in:] Historia Pomorza, vol. 1 (by 1466), ed. G. Labuda, roku. Roczniki Historyczne, 40, pp. 107-121. Poznań, pp. 495-521. Lalik T. (1993). Sandomierz w świetle źródeł pisanych. [in:] Sandom- Szymczak J. (2012). Źródła pisane do dziejów średniowiecznej Łęczycy. ierz. Badania 1969-1973, vol. 1, ed. S. Tabaczyński, Warszawa, pp. 49-72. [in:] Źródła, wykopaliska mapy. Źródła do dziejów Łęczycy, ed. L. Sztompka, Linette E. (1981). Zamek w Poznaniu. 700 lat dziejów. Warszawa – M. Żemigała, Łęczyca, pp. 11-40. Poznań. Trzeciecki M. (2011). Gród na Wzgórzu Tumskim. [in:] Płock wczes- Mikołajczak E. (2017). Inowrocław w czasach Kazimierza Konradowica nośredniowieczny, ed. A. Gołembnik, Warszawa, pp. 101-148. (1230-1267). [in:] Książę Kazimierz Konradowic i Kujawy jego czasów, ed. Trzeciecki M. (2011). Początki Płocka. [in:] Płock wczesnośredniowiec- D. Karczewski, Kraków, pp. 13-32. zny, ed. A. Gołembnik, Warszawa, pp. 55-100. Miłobędzki A. (1967). Zamek sandomierski. [in:] Studia sandomierskie. Woźniak M. (2007). Inowrocław – stanowiska 2, 20 i 6 (AZP 44-40 st. na Materiały do dziejów miasta Sandomierza i regionu sandomierskiego, ed. obszarze 45, 46 i 47) sprawozdanie z nadzorów archeologicznych oraz z ra- T. Wąsowicz, J. Pazdur, Sandomierz, pp. 245-276. towniczych badań archeologicznych prowadzonych w związku z przebudową Młynarska-Kaletynowa M. (1986). Wrocław w XII-XIII wieku. Przemi- skrzyżowania w ciągu drogi krajowej nr 15 w Inowrocławiu. Inowrocław, text any społeczne i osadnicze. Wrocław. stored in Jan Kasprowicz Museum in Inowrocław. Nowacki B. (2013). Przemysł I 1220/1221-1257. Książę suwerennej Woźniak M. (2012). Inowrocław stanowisko 20 (AZP 44-40 st. na Wielkopolski. Kraków. obszarze 46) sprawozdanie z nadzorów archeologicznych. Inowrocław, opra- Olejnik K. (1970). Obrona polskiej granicy zachodniej. Okres rozbicia cowanie w zbiorach Muzeum Jana Kasprowicza w Inowrocławiu. dzielnicowego i monarchii stanowej (1138-1385). Poznań. Woźniak M. (2014). Inowrocław – stanowisko 6 sprawozdanie z ratown- Olejnik K. (1982). Z wojennej przeszłości Poznania. Poznań. iczych badań wyprzedzających w roku 2014 (obszar AZP 44-40/189). Inow- Paner H. (2004). Nowe źródła archeologiczne do dziejów wczesnośred- rocław, text stored in Jan Kasprowicz Museum in Inowrocław. niowiecznego Gdańska. [in:] Archaeologia et historia Urbana, ed. R. Czaja, Zientara B. (1997). Henryk Brodaty i jego czasy, afterword by M. Dygo, G. Nawrolska, M. Rębkowski, J. Tandecki, Elbląg, pp. 165-173. Warszawa. 32 33 РАННЬОМОДЕРНЕ МІСТО Малюнок-схема головної вулиці м. Лубни. 1758 р. ЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 1. Спр. 1818 арХеологія Міста УДК 94(477)«15/16» Тетяна Гошко кандидат історичних наук, доцент кафедри Класичних, візантійських і середньовічних студій Українського Католицького Університету, e-mail:

УЯВЛЕННЯ ПРО ДИТИНСТВО У КОДЕКСАХ МІСЬКО- ГО ПРАВА В РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ XVI – ПОЧАТКУ XVII СТ. Кодекси міського права Речі Посполитої XVI – початку XVII ст. відо- бразили еволюцію уявлень про дитинство від пізнього середньовіччя до ранньомодерної доби. Хоч вони й посилаються на правові норми попе- редніх епох, однак містять чимало положень, що з’явилися під впли- вом Гуманізму і Реформації. Внаслідок глибшої християнізації моралі на межі Середніх віків і Нового часу утверджується нове ставлення до дитинства як особливого і важливого етапу в житті людини. Тому станом на XVI ст. у правових кодексах з’являються спеціальні статті про дітей. Міське право починає захищати інтереси дітей, розглядаючи різні аспекти, зокрема право ненародженої, але зачатої, дитини, дітей «правдивого ложа», сиріт тощо, майнові інтереси дитини, її життя та майбутнє. Ключові слова: середньовіччя, ранньомодерна доба, Річ Посполита, вік людини, етапи життя, дитинство, кодекси міського права, опіка, повноліття, злочин, кара, вагітна жінка, матеріальні інтереси дітей, діти «правдивого ложа». Д е б не жила людина, вона завжди намагається осмислити і зрозуміти світ, що її оточує, своє місце в ньому, побачити себе як його невід’ємну частину. Не винятком були і люди середньовіччя та ранньомодерної доби. Оскільки людина зміню- ється протягом життя, і це помітно як їй самій, так і іншим, тож люди завжди аналізували етапи свого життя. Перший із них – ди- тинство – набувало різних сенсів у різні історичні періоди. Розу- міння дитинства було невіддільне від осмислення інших етапів людського життя. У цій статті зроблено спробу показати, як кодекси міського права Речі Посполитої XVI – початку XVII ст. відображали еволю- цію уявлень про дитинство від пізнього середньовіччя до ранньо- модерної доби. Хоч космос середньовічної людини був надзвичайно тісним, обмеженим та одноманітним, хоч все в її світі було упорядкова- ним і мало своє визначене місце, але це була позірна простота, бо цей начебто маленький за розмірами світ у сприйнятті того- © Тетяна Гошко, 2017 37 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 1 Гуревич, А. (2007). Избран- часних людей був неймовірно насиченим. Як зауважив Арон Гу- який триває за Константином в його повчанні до 21 року, а за Іси- ные труды. Средневековый ревич, «[п]оряд із земними істотами, предметами і явищами він дором він триває до 28 років, доходячи до 30 і 35 років. Вік цей на- мир. СПб, С. 72. зивається так через те, що людина стає здатною народжувати собі включав в себе ще й інший світ, породжений релігійною уявою 2 Арьес, Ф. (1999). Ребенок и і марновірством. Цей світ з нашої теперішньої точки зору можна подібних, говорить Ісидор. В цьому віці члени гнучкі і можуть ще семейная жизнь при старом по- було би назвати подвоєним, хоч для людей середньовіччя він ви- рости, отримуючи силу і могутність від природнього тепла. І внас- рядке. Екатеринбург, С. 32-33. ступав як єдиний. Про кожен предмет окрім обмежених відомо- лідок цього людина в цьому віці досягає розмірів і сили, даних 3 Див.: Sears, E. (1986). стей, що стосувалися його фізичної природи, існувало ще й інше 9 Цит. за: Арьес, Ф. (1999). їй природою»9. Справді, у трактаті Ісидора Севільського виділе- The Ages of Man: Medieval знання – знання його символічного сенсу, його значення в різних Ребенок и семейная жизнь но шість, але фактично, сім періодів життя людини, бо із шостого Interpretations of the Life Cycle. аспектах співвідношення людського світу до світу божественно- при старом порядке, С. 32. виділено окремий, умовно кажучи, підетап – останній період ста- Princeton, P. 38-53. го… Символічне подвоєння світу надзвичайно його ускладнило… рості. За Ісидором Севільским, вік немовляти триває до семи ро- 4 Дари також несли символіч- Світ символів був невичерпним»1. Оскільки люди середньовіччя ків, дитинство – до 14, період дорослішання– до 28 років, зрілість ні смисли. В Новому Завіті мислили символічними категоріями, то й на уявлення про людське у людини наступає у 50 років, а у 70 – старість.: «Періоди люд- читаємо: «І, ввійшовши до життя цей символізм, безперечно, накладався. У Європі він мав ського життя (De aetatibus hominum) 1. Є шість періодів у люд- дому, знайшли там Дитятко з яскраво виражене християнське забарвлення і був пов’язаний із ському житті: немовля, дитина, юнак, молода людина, дорослий і Марією, Його матір’ю. І вони старий. 2. Перший період, вік немовляти (infantia), від народжен- символікою чисел. Це відобразилося і в уявленні про етапи люд- впали ницьма, і вклонилися Йому. І, відчинивши скарбниці ського життя. Вони були описані у наукових та псевдонаукових ня дитини триває до семи років. 3. Другим періодом є дитинство свої, піднесли Йому свої дари: трактатах, поетичних творах, відображені в іконографії2. Згодом ці (pueritia), яке є чистими (purus) роками, протягом якого дитина ще золото, ладан та смирну» (Мт уявлення стали предметом дослідження для сучасних медієвістів3. не підходить для дітонародження, і триває він до чотирнадцяти 2, 11). Ця фраза інтерприту- Одним із найдавніших середньовічних уявлень був поділ років. 4. Третій період, юність (adolescentia), є зрілим (adultus, ppl. ється багатьма дослідниками, Adolescere), достатнім для дітонародження і триває до двадцяти людського життя на три фази, що їх символізували три волхви, і описані дари інтерпретують в різний спосіб. Поширеним є які прийшли привітати новонародженого Ісуса і принесли йому восьми років. 5. Четвертий період, молодість (iuventus), найсиль- сприйняття їх як символу зем- свої дари4. Французький лікар і доктор медицини Бернар де Ґор- ніший з усіх періодів, закінчується в п’ятдесят років. 6. П’ятий ного царства, богослужіння і дон (1270-1330) у своєму трактаті «Liber de Conservatione Vitae період, життя старої людини (senior), тобто зрілість (gravitas), що смерті. Саме такою є інтерпре- Humanae», виданому у 1308 р.5, також поділяє людське життя на є спаданням від юності до старих років, але ще не стара людина… тація цих дарів у пасхальному Цей період починається в п’ятдесят і закінчується в сімдесят ро- три окремі періоди: гімні « We Three Kings» Джона 1. Aetas pueritiae – від народження до 14 років; ків. 7. Шостий період є роками старості (senectus), який є не обме- Генри Гопкинса, який став над- звичайно популярним у хри- 2. Aetas iuventutis – від 14 до 35 років; женим роками, навпаки триває стільки життя, скільки призначено 10 Isidore of Seville, trans. після попередніх п’яти періодів для старіння. Senium, однак, являє стиянському світі 3. Aetas senectutis – від 35 років до кінця життя6. Barney, S. A., Lewis, W. J., собою останню частину старості і називається так, тому що це кі- У XIII ст. Філіп Новарський у трактаті «Чотири віки людини», Beach, J. A. & Berghof, O. 5 Див.: O’Neill, Y. (september, нець шостого (cf. seni, “six”) періоду. Отже, на ці шість періодів 1965). The History of the в якому виклав свої погляди на виховання людини, провів пара- (2006). The Etymologies of Publication of Bernard of лель між етапами людського життя і порами року. Чотиричленний Isidore of Seville. Cambridge, філософи розділили людське життя – періодів, в яких змінюєть- Gordon’s Liber de Conservatione поділ людського життя підтримав і Гіппократ, на думку якого кож- P. 241. ся життя, проходить свій шлях і досягає кінцевої точки смерті»10. Vitae Humanae. Sudhoffs Archiv ному із етапів в житті людини відповідає певний фізіологічний 11 Ibidem, S. 241-243. Далі Ісидор детально пояснює особливості всіх цих шести періо- für Geschichte der Medizin und дів життя людини11. стан – вологість, сухість, тепло чи холод7. der Naturwissenschaften, Bd. 49 12 Преподобный Максим Грек. Теорія про поділ людського життя на сім окремих періодів по- (H. 3), 269-279. Однак, найчастіше циклів людського життя виділяли 7, що не (n.d.). Разные сочинения. дивно, бо саме це число було надзвичайно популярним у серед- бутувала і на руських землях, зокрема Максим Грек писав: «Сім Retrieved December 15, 2017, 6 Shahar, S. (2004). Growing ньовіччі і мало символічне значення, про що неодноразово писали from http://www.biblioteka3.ru/ ступенів людського віку. Немовля до 3 років, дитинча до 6 років, Old in the Middle Ages. ‘Winter biblioteka/maksim_grek/razn_ дитина до 9 років, отрок в 12 років, юнак в 20 років, чоловік в дослідники8. Ба більше, найчастіше крайні дати окремих періодів Clothes Us in Shadow and Pain’. soch/txt10.html#a45 30 років, старий в 50 років. «Даси частину семи, даси і восьмо- London; New York, P. 15. Де- людського життя також були кратними 7, рідше іншим числам, які тальний аналіз різноманітних мали символічне значення у біблійних текстах. Зокрема, в серед- 13 Сказание о сотворении Бо- му» (Еккл., 11, 2), тобто семи ступеням, це нинішньому тлінному середньовічних і ранньо- ньовічному трактаті «Велике зібрання всілякого роду речей» чита- гом Адама. (n.d.). Retrieved життю, даси і восьмий, тобто восьмому майбутньому віку відпо- модерних теорій про стадії ємо: «Перший вік – дитинство (enfance), який саджає зуби, і почи- December 15, 2017, from http:// відні духовні справи»12. Певний відгомін цієї теорії присутній і в людського життя див.: Ibidem, apokrif.fullweb.ru/apocryph2/ популярному апокрифічному тексті «Сказание како сотвори Бог нається цей вік з народження дитини і продовжується до семи ро- P. 12-36. adam.shtml Адама»: «І був Адам у раю сім днів, [як] прообраз [встановлений] ків, і в цьому віці всяка істота називається немовлям, що те саме, 7 Детальніше див.: Гуревич, що й безмовне – тому що в цьому віці воно не вміє ні говорити, 14 Усачев, А. (2014). «Старость Господом Богом життя людського: [коли людині] 10 років випов- А. (2005). Индивид и социум глубокая» в XIV – XVI в.: де- ниться – [це] народження життя, 20 років – юнак, 30 років – по- ні складати досконало фрази, так як зуби його ще не зміцніли і не на средневековом Западе. М., мографические реалии и их вноліття, 40 років – зрілість, 50 років – сивина, 60 років – старість, зайняли свого місця, як говорить Ісидор і Константин. За дитин- восприятие современниками С. 198. 70 – кончина»13. Як зауважив російський дослідник А.Усачов, тут ством іде другий вік, який називається pueritia, і називають його (на материалах письменных 8 Див.: Гошко, Т. (2017). «Сак- так, тому що людина в цьому віці схожа на зіницю ока, як говорить источников). Древняя Русь. наводиться дещо інше, в порівнянні з текстами Максима Грека, да- сонське Зерцало»: символи і Ісидор, і триває цей вік до чотирнадцяти років. Потім приходить Вопросы медиевистики. № 1 тування старості14, яке однак, перегукується із висновками Ю.Бес- метафори. УІЖ, № 2, С. 134- (55), С. 60. смертного про старість у віці 50-60 років для населення Західної черга третього віку, який називається отроцтвом (adolescence), 135. 38 39 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 15 Бессмертный, Ю. (1991). Європи15. Отже, теорія про поділ людського життя на окремі пері- графії, то почасти можна погодитися із твердженням Ірини Ворон- Жизнь и смерть в средние века: оди відповідно до вікових категорій була доволі популярною у Се- чук: «З точки зору соціальних практик в українській історіографії очерк демографической исто- редньовіччі, причому у різних частинах християнського світу. Тож з’ясовано лише питання опіки над жінками. Проблема опіки над рии Франции. М., С. 113. нічого дивного, що вона знайшла своє відображення і у кодексах неповнолітніми дітьми в українській історіографії не заторкува- міського права XVI – першої половини XVII ст. лась, хоча тогочасне законодавство і документальний матеріал да- В Середньовіччі життя загалом розглядалося як низка етапів, 23 Ворончук, І. (2014). Інститут ють можливість дослідити широкий спектр питань, пов’язаних з кожен з яких відповідав певному виду занять, фізичному типові, опіки: правові норми та по- опікунською практикою над дітьми»23. Однак, видається, авторка всякденні практики на Волині обов’язкам і певній моді. Періодизація життя була настільки ж надто категорична, оскільки питання опіки над дітьми в україн- ранньомодерної доби. Україна 16 Арьес, Ф. (1999). Ребенок и усталеною, як і структури суспільства чи природні цикли16. Тер- в світовій історії. № 3 (52), ській історіографії таки розглядалося, зокрема стосовно міст-маг- семейная жизнь при старом мінологія, яка позначала ці сім етапів у житті людини була доволі С. 136. дебургій, в тому числі і на Волині. Першим про опіку над непо- порядке, С. 36. складною, і не завжди можна було в інших мовах знайти відпо- внолітніми на руських землях у містах з німецьким правом писав відники цим термінам. На це вказує один із французьких інтелек- 24 Іваницький, С. (1925). Зако- С.Іваницький-Василенко24. Щоправда, навіть стосовно міст тема туалів в 1556 р.: «Французькою це значно важче, аніж латиною, ни про опіку над недолітками опіки на руських землях далеко не вичерпана. У сучасній укра- в джерелах Маґдебурзького оскільки латиною сімом періодам життя (за кількістю планет) дано їнській історіографії доволі активно вивчається опіка над дітьми права Західньої Руси й Геть- сім різних імен, з яких у французькій мові можна знайти лише манщини. У Праці Комісії у XVIII ст. та демографічні характеристики дитинства25. Та все ж 17 Там же, С. 36. три, а саме дитинство, молодість і старість»17. Щось подібне мож- для виучування історії захід- більшість аспектів цієї теми в українській історіографії таки не на сказати і про українську мову і характерну для даної проблеми ньо-руського та вкраїнського досліджена, хоч у розпорядженні дослідників є достатня кількість термінологію. А відтак, розуміння уявлень про вікові особливості права. Вип. 1. К., С. 59–81. джерельного матеріалу, пов’язаного з даною проблемою. життя людей в той чи інший період є важливими для розуміння Найперше під опіку потрапляли діти, а тому тема опіки на- історичного розвитку суспільства загалом. Беатрікс Бастль пише: 25 Сердюк, І. (2009). «Без пряму була пов’язана із уявленням про дитинство, бо сама опіка заплаты, на харчах и одежи «Вік людини – одна з категорій диференціації людського буття хозяйскихъ»: діти в населенні над дітьми тривала доти, доки тривало дитинство, тобто до досяг- поряд зі статусом, становою належністю і статтю. Стосунки між лівобережного українського нення дитиною віку, який давав їй можливість приймати свідомі віковими групами і поколіннями впливають на структуру суспіль- міста XVIII ст. Краєзнавство. рішення і самій відповідати за свої вчинки: «Опіка нічим іншим ства і водночас є його продуктом. Хоча фізичний і психічний вік № 1-2, С. 196-202; Сердюк, не є, як владою над людиною, яка залишившись після батьківської залежить від кожного окремо, проте одночасний розвиток про- І. (2012). Дитина і дитинство смерті, сама собі через свою молодість зарадити не вміє, дана від дуктивних та освітніх систем зумовлює відповідний поділ жит- в Гетьманщині XVIII ст. У того, хто чинить тестамент, або від уряду. Аби той, кому така влада Повсякдення ранньомодерної тя, який багато в чому не залежить від окремого індивіда. Отже дана, мав на своїй праці сироту, керував ним, захищав, виховував України. Історичні студії в 2-х період життя людини не є якимось однозначним поняттям, це не томах. (Т.1: Практики, казуси як батько, мав його маєтки в управлінні, і розпоряджався ними аж проста, а хронологічно кількісна величина. Фактично – це крихка, та девіації повсякдення. до досягнення сиротою років розторопних»26. Навіть більше, як 18 Бастль, Б. (2004). Вік. важко доступна концепція»18. С. 57-86). К.; Маслійчук, В. зауважив Філіпп Ар’єс, саме поняття дитинства було пов’язане з Новий час. У П Дінцельбахер (2010). Вік дорослішання: по- Крайніми в цій схемі етапності людського життя були дитин- ідеєю залежності: слова хлопець, синок, ґарсон належать до слов- (Ed.), Історія європейської чаток повної кримінальної від- ментальності. Львів, С. 268. ство і старість. У літературі є чимало визначень кожного із цих ника феодально-сеньйоріальних відносин залежності. «Дитинство повідальності в Лівобережній періодів. Підсумовуючи їх, можна зазначити, що дитинство – це закінчувалось тоді, коли закінчувалась, або ставала меншою за- 19 Childhood. (2017, December та Слобідській Україні у другій період у житті кожної людини, який триває від народження до під- половині XVIII ст. УІЖ. № 2, лежність»27. Щоправда, треба мати на увазі, що Ф.Ар’єс у своєму 13). Retrieved December 15, літкового віку, тобто до досягнення статевої зрілості (пубертат- С. 38-47; Маслійчук, В. (2011). досліджені говорить не так про реальних дітей і їхнє дитинство, 2017, from https://en.wikipedia. org/wiki/Childhood ного періоду). У психології розвитку у дитинстві виділяють такі Дитина на Північному Лівобе- як про сприйняття цього етапу людського життя людьми епохи се- етапи: розвитку дитячого віку (навчання ходити), раннє дитинство режжі в другій половині XVIII редньовіччя28, як, власне кажучи, і кодекси міського права XVI ст. Дитинство. (n.d.). Retrieved 20 (ігровий вік), середній дитинство (шкільний вік) та підлітковий вік ст. Сіверянський літопис. № 2, В епоху середньовіччя дитинству не було місця, до ХІІ ст. дітей December 15, 2017, from http:// (період статевого дозрівання після статевого дозрівання)19. Окрім С. 63-68 та ін. практично не зображали. Тільки у наступному столітті з’явиться www.psyh.kiev.ua/%D0%94%D 0%B8%D1%82%D0%B8%D0% того, «у дитинстві поєднані процеси росту, дозрівання, розвитку. Groick, B. Tytuły prawa 26 кілька дитячих типів в образотворчому мистецтві: ангел, Ісус-не- BD%D1%81%D1%82%D0%B2 Кожен окремий період дитинства характеризується специфічною majdeburskiego, S. 195. мовля, якого найчастіше зображали з Богородицею, оголене дитя. %D0%BE соціальною ситуацією розвитку, провідним видом діяльності та При тому немовля Ісуса в цей час практично ніколи не зображали виникненням новоутворень у психіці й особистості дитини”20. 27 Арьес, Ф. Ребенок и семей- без пелюшок, його оголять лише наприкінці доби середньовіччя. 21 Groicki, B. (1954). Tytuły ная жизнь при старом поряд- prawa majdeburskiego. Дитинство, як і старість, було пов’язано з опікою, якій присвя- А у ХІІІ ст. зображення голих немовлят символізували дитячу не- чено було чимало уваги у кодексах міського права. На неї могли ке, С. 37. винність. Також до цього часу належить зображення душі, яка по- Warszawa, S. 195. розраховувати всі, хто не міг самостійно розпоряджатися своїм кидає тіло у вигляді оголеного немовляти. Починаючи з XIV ст. 22 Аналіз історіографії питан- 28 Детальніше див.: Clarke, J. життям і майном, той «хто сам собі порадити не може»21. Однією (2004). Histories of Childhood. тема дитинства Ісуса розвивається, що тісно переплелося із роз- ня в європейському контексті із таких категорій є неповнолітні діти. Питання дитинства і вихо- У Wyse, D. (ed.) Childhood витком культу Богородиці. Саме в цей час в іконографії з’явля- див.: Cunningham H. (2014). Children and Childhood in вання неповнолітніх дітей в історичній перспективі стало особли- Studies: An Introduction. ється тема дитинства інших святих. Все це символізує поступову Western Society Since 1500. во популярним із 60-х рр. ХХ ст., і на сьогодні у світовій історіо- Malden, MA; Oxford, UK, P. 5. зміну ставлення до дітей. У XV-XVI ст. з’являються зображення London, P. 3-17. графії має уже поважну літературу22. Що ж до української історіо- дітей у колі сім’ї, а згодом, не пізніше XVI ст., з’являються зобра- 40 41 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 29 Детальніше див.: Арьес, ження дітей на надгробках29. Те, що дитинство спершу не розгля- І саме це дуже добре видно у кодексах кінця XVI ст. Тут за- Ф. Ребенок и семейная жизнь далося як важливий етап життя, радше за все було пов’язано із хищається право дитини життя і на маєток, при тому, навіть та- при Старом порядке, С. 44-48. високою дитячою смертністю30. Слушно зауважив Філіпп Ар’єс: кої, яка ще не народжена, або яка була народжена, але не вижила. «Думка про збереження образу дитини не виникала, якщо дитина Народжена і охрещена – це вже повноцінна людина з подобою 30 До прикладу, у Франції в вижила і стала дорослою, або якщо померла немовлям. У першо- Божою і душею. Не дивно, що обґрунтування поблажливого став- XVI ст. рівень дитячої смерт- му випадку дитинство – всього лиш перехідний період, пам’ять лення до дітей знаходимо в творах діячів Відродження. Зокрема ності становив 30% серед про який не варто фіксувати; в другому випадку, у випадку смерті Еразм Роттердамський про дітей і дитинство писав: «Всі згодні, дітей, яким не виповнилось дитини, рання кончина чогось малого не заслуговувала запам’я- що дитинство – найщасливіший і найприємніший вік. Але чим нас року, а в XVII ст. він піднявся товування – дітей багато і далеко не всі переживуть критичний приваблюють діти, за що ми їх так любимо, так пестимо? Чому на- до 40% (Ададуров, В. (2002). період! Таке ставлення переважало доволі довгий час, і люди на- віть вороги захоплюються ними? А це тому, що вабить усіх до себе Історія Франції. Королівська держава та створення нації магалися народжувати якомога більше дітей, щоб зберегти з них принадна глупота, якою розсудлива природа обдарувала дітей. Де- (від початків до кінця XVIII хоча би кількох»31. щицею насолоди вона скропила важку працю вчителів і зробила їх ст.). Львів, С. 214-215). Дитяча Поява у XVI ст. посмертного зображення дитини стала свід- 33 Еразм Роттердамський. таким чином лагіднішими до своїх учнів»33. Тож жодним чином не смертність була доволі висо- ченням зміни чуттєвого ставлення до неї. Хоча в цей період ди- (n.d.). Похвала глупоті виглядає дивною акцептація такого ставлення до дітей у кодексах кою на українських землях і у тячі портрети, окрім посмертних на надгробках, були рідкістю, (В. Литвинов, Trans.). Retrieved права, написаних наприкінці XVI ст., які зазнали неоднозначного XVIII ст. Як зауважив Ігор Сер- але вже в наступному столітті вони стають доволі поширеними, December 15, 2017, from впливу ідей доби Відродження і Гуманізму. дюк, «за даними церков Киє- http://www.ae-lib.org.ua/texts/ во-Печерської лаври, у 1763 що означало, що змінюється ставлення до дитинства і з’являється Відображення дитинства у правових трактатах в різний час erasmus__fool__ua.htm#15. році померло 52% новонарод- потреба зафіксувати неповторні риси дитини, які є швидко мину- відбивало уявлення суспільства про повносправність, відпо- жених дітей, у 1764 – 81%, у щими. «Таким чином, незважаючи на те, що демографічні умови відальність і вік людини. Ці норми були присутні ще у Саксон- 1765 – 92,3%». Та навіть з тих, не зазнали кардинальних змін від ХІІІ до XVIІ ст., і те, що дитяча ському Зерцалі. Саме звідти вони були запозичені до Статуту Яна хто виживав, віку 5 років до- смертність залишається на доволі високому рівні, ці тендітні іс- Ласького. Однак тут не все було однозначним, бо норми міського сягали лише 42-43% (Сердюк, тоти сприймаються по-новому, і за ними визнається право бути права у цьому збірнику мали компілятивний характер і базували- І. (2011). Полкових городов обивателі: історико-демогра- чимось особливим, право, в якому їм відмовляли раніше, – так ся на різних джерелах. Відповідно до Статуту Ласького, опіка над фічна характеристика міського наче суспільна свідомість лише тепер відкрила для себе, що душа сиротами припинялася після досягнення ними annos pubertatis, що населення Гетьманщини другої дитини теж безсмертна. Абсолютно очевидно, що нове значення, за нормами саксонського права означало 21 рік. Однак в іншому половини XVIII ст. Полтава, яке надавали особі дитини, пов’язано з більш глибокою христия- місці Статуту, де за основу було взято Weichbild, зазначалося, що С. 114). Подібні висновки ро- нізацією моралі»32. уже в дванадцять років дитина могла визначити, кого бажає собі за бить і Олена Замура, вказуючи на високий коофіцієнт смертності, причому відмінний в залежності від ста- опікуна і в окремих випадках виступати за себе у суді: «De puero ті: Замура, О. (2014). «Великий шаленець». Смерть і смертність у Гетьманщині XVIII століття. К., С. 100- 34 Детальніше див.: duodecim annuorum que possit sibi tutorem eligere et pro se in iudicio 101. Sowina, U. (2002). Wdowy i sieroty w świetle prawa w respondere». Але опікуном можна було стати лише після досягнен- 31 Арьес, Ф. (1999). Ребенок и семейная жизнь при Старом порядке, С.49. Не всі дослідники поділяють miastach Korony w późnym ня 21 року, і тільки з того часу можна було виконувати опікунські думку Ф.Ар’єса щодо специфічного ставлення до дитинства в добу середньовіччя. Зокрема, Діана Мами- średniowieczu i wczesnej обов’язки стосовно дружин: «Quando adolescens ad annos pubertatis чева зауважила: «У відповідності до догматичної точки зору все земне буття знаходиться під владою Бога, nowożytności. In M. Dąbrowskа pervenerint extunc sue uxoris tutor esse potest»34. Ця норма суттєво який створив людину і повелів їй «плодитися і розмножуватися», тому весь оточуючий світ є втіленням & A. Klonder (Eds.), Od відрізнялася від норми Саксонського Зерцала, відповідно до якої його сакральної волі. Крім того, на землі існували місця, які особливо поважали, де простір і час були дані narodzin do wieku dojrzałego. не у вимірі людського життя, а були зосередженням вічності і безконечності – це храм, Церква, які були опікуном можна було стати уже по досягненні юнацького віку: Dzieci i młodzież w Polsce втіленням божественної присутності. В сакральному хронотопі Церкви дитина мала абсолютно іншу ан- «Після досягнення юнацького віку він може бути опікуном своєї (Cz. 1. Od średniowiecza do тропологічну метрику, аніж у повсякденному житті серед людей, оскільки саме тут вона набувала свого wieku XVIII). Warszawa, S. 25. дружини або когось іншого, якщо побажає, і навіть виступати за дійсного людського обличчя, отримуючи ім’я, свого небесного покровителя і духовних батьків – усе це підопічних у поєдинку, хоча він і не повнолітній. Бо оскільки він відбувалося з актом хрещення. Саме хрещення немовлят і дітей старшого віку перетворювало дитину в може себе представляти, то може представляти і підопічних» (ЗП значиму фігуру, що втілювала ідеал. Тому варто відмітити, що всупереч думці Ф.Ар’єса в християнській 35 Корецкий, М. (Ed.). (1985). І 42 § 2)35. Тут-таки зазначалось: «Неповнолітній [12-21 рік] і той, культурі дитинство набуло свій хронотоп в сакральному вимірі ще до того, як на нього звернула увагу на- Саксонское зерцало. Памят- родна, профанна більшість» (Мамычева, Д. (2013). Детство – метаморфозы культурного взгляда. Таганрог, хто досягнув граничного віку [60 років] може мати опікуна, якщо ник, комментарии, исследова- С. 71). Утім, наступні висновки авторки, зроблені на основі аналізу російського матеріалу і насамперед він його потребує, але може його і не мати, якщо не бажає… Після ния (Л. Дембо, Trans.). Москва, житійної літератури, практично підтверджують висновки Філіппа Ар’єса про зміну ставлення до дитин- С. 34. досягнення 21 року чоловік стає повнолітнім… Якщо вік чоловіка ства від XIV до XVII ст.: «…Житія XIV-XVII ст. демонструють певну трансформацію давньоруської свідо- невідомий, то він вважається повнолітнім, якщо він уже з бородою мості, пов’язану з християнським осмисленням сакрального змісту дитинства, в результаті чого семантика 36 Там же. і має волосся внизу і під кожною рукою» (ЗП І 42 § 1).36 Останнє останнього наповнилася такими значеннями, як цнотливість, невинність, наївність, святість… Вплив хри- цілком відповідало саме середньовічним уявленням про вік люди- стиянської традиції на повсякденні практики сприяв їх поступовій зміні. Поширення християнського об- ни, бо тоді, коли метричні записи велися нерегулярно, люди рідко разу дитинства як значимого культурного символу сприяло гуманізації відношення до дитини» (Там само, С. 88). Про дискусійність позиції Ф.Арь’єса щодо трактування дитинства в Середньовіччі див.: Clarke, J. абсолютно точно знали дату свого народження, тому уявлення про (2004). Histories of Childhood, P. 6-7. вік було доволі приблизним і визначалося зовнішніми фізичними 32 Арьес , Ф. (1999). Ребенок и семейная жизнь при Старом порядке, С. 53. На цю трансформацію звертає ознаками. Навіть у XVI ст. подекуди траплялося, що люди точно увагу і В.Маслійчук: Маслійчук, В. (2010). Вік дорослішання: початок повної кримінальної відповідально- не могли визначити свій вік. Певним відголоском давнини було сті в Лівобережній та Слобідській Україні у другій половині XVIIІ ст., С. 38. 42 43 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто уявлення про пристойність, що побутувало в XVI ст., відповідно 40 Ґроїцький виділяє окремо Для Бартоломея Ґроїцького також питання про досягнення ди- до якого не варто було називати однозначно кількість своїх років, опіку над неповносправними, тиною віку, коли наступає правова відповідальність, пов’язане із застосовуючи натомість ухильні формулювання, причому по- до яких крім інших зарахо- питанням часу, до якого дитині необхідний опікун: «Опіка триває вували глухих і німих. Якщо ширене воно було навіть серед тих, хто здобув освіту і пройшов опікуна над сиротами називали до досягнення сиротою чотирнадцяти років для хлопців. А якщо є школу, де уже була розвинута звичка до точності, і діти уже знали tutor, то опікуна над неповно- дівчина, тоді до тринадцяти років…»40. Саме з чотирнадцяти років свій вік. За Ф.Ар’єсом, «навіть коли навички особистої хронології справними називали curator. сирота набуває право вимагати від уряду іншого опікуна чи кура- поширилися повсюдно, вони не стали позитивним знанням і не «Польською його радше можна тора41. Щоправда, оскільки траплялися випадки, коли опікун з тих розвіяли попередній морок навколо віку, який ще певний час збе- назвати розпорядником, а не чи інших міркувань не хотів повертати підопічному його маєтки рігався в добрих манерах»37. При тому станом на XVI ст. питання опікуном». У даному випад- 37 Арьес, Ф. Ребенок и ку кураторство мало тривати і намагався утриматися при своїх функціях, то право передбача- семейная жизнь при старом про вік для людей уже не було проблемним, і воно чітко співвід- ло можливості для дитини вийти з такої ситуації і звільнитися від стільки, скільки було необхід- порядке, С. 29-30. носилося з календарем. опіки. Для цього дитині чи молодій людині необхідно було дове- но, але куратор на своїй посаді На плутанину і неоднозначність у трактуванні періоду закін- міг бути лише двадцять п’ять сти, що має щонайменше чотирнадцять років і може звільнитися чення опіки, а відтак, і дитинства, вказував Сергій Іваницький-Ва- років (Groicki, B. Tytuły prawa від опіки: «Сирота, якщо хоче від опіки звільнитися, коли досягає силенко: «Пізніші досліди виявили, що доба до 21 року поділялася majdeburskiego, S. 195). молодих років або можливості народження, такі роки називають- в саксонському праві на дві частини: перша до 13 року, коли кін- 41 Ibidem, S. 197. 42 Groicki, B. (1958). Oborona ся ad annos puberitatis, 14 років, або років розторопності, ad annos чалася обов’язкова опіка, і друга до 21 року, коли чоловік міг мати pertectae discretionis, 21 рік, а хоче собі вже бути вільним, не під sierot i wdów. Warszawa, S. 228. опікуна, якщо в тому була потреба. З наших джерел підтверджен- Відповідно до литовського владою опікуна, повинен довести вік. А докази такі мають бути: ня цьому ми знаходимо тільки в глосі. Так, з глоси до S.S. довідує- права, де опіці було присвяче- прийти до уряду з двома кревними по батькові, cum duobus agnatis, мось, що pubertas починається, за саксонським правом, у 12 років, но чимало уваги, опікун також і з двома кревними по матері, cum duobus cognatis, які визнають що духівниці писати можна було лише по 14 році, маєтки здобути повинен був по закінченні опі- роки даного сироти. Після такого визнання роки йому будуть при- по 18 р., і, нарешті, справувати опіки лише по 21 року. Глоса до ки повернути маєтки сиротам без жодних збитків. В іншому суджені, і тоді вже буде дозволено тому сироті управляти і керува- иншого атр. S.S. (І, 42) повторює, що pubertas починається по 12 випадку вони мали право по- ти своїми маєтками, незважаючи на спротив опікуна, будучи при р., anni discretionis по 21 року. Проте в глосі до I.M. (26) ми зна- давати до суду, але щоб час доброму здоров’ї. І буде йому дозволено обрати собі іншого опіку- ходимо вже инший реченець: глосатор пише, що в саксонському подання не перевищував зем- на, до часу, до якого хотів би. А той перший опікун, маєтки, які мав праві починається pubertas і кінчається опіка для хлопця в 14 ро- ської позовної давності, що під своєю опікою, зобов’язаний буде йому віддати»42. ків, а для дівчат в 13 років, з того-ж-таки часу людина дістає пра- складала 10 років. Зокрема, у Литовському Статуті 1566 р. у Дещо інакше, детальніше, описує повноліття Павло Щербич. во розпоряджатися своїм маєтком, а опікуна може собі обрати, як шостому розділі «Про опіку» У своєму трактаті він виділяє окремі етапи, коли дитина набуває схоче мати його взагалі, – це вже новий принцип, не знати, звідки зазначалося: «…А коли діти до права вчиняти ті чи інші дії. Таких періодів він виокремлює чо- взятий, бо й у Юстиніяновому праві реченець цей був инший: 14 розумних і дорослих літ дій- тири. Зокрема, посилаючись на саксонське право, він зазначає: і 12 років. До цієї плутанини Яскерова glossa marginalis докидає, дуть, опікуни повинні будуть ті «Перший, коли хтось доростає молодості, що буває в тринадцять що глосу Iuris Municipaleis треба вважати за perplexa, бо справді всі маєтності дітей, як нерухо- років + і шість тижнів + за ленним правом, а за саксонським в pubertas починається по 14 і 13 роках, а anni discretionis по 21 року мі, так і рухомі, і всякі доходи з маєтків їх, збори грошові і дванадцять років. Другий, коли хто до років розумних приходить, (I.M., 26). Після сказаного не дивно, що в Гроїцького і Щерби- тобто чотирнадцяти років, після чого тестамент може укласти. медові й інші всякі, які за весь ча немає одностайності в тім, коли кінчається опіка: адже перед час опіки своєї зберуть, їм від- Третій, коли кому вісімнадцять років буде, після чого може [свою ними був текст S.S. і дві глоси, і кожне з них держалось в цьому дати, і лічбу повну вчинивши власність відокремити] + в німецькому стоїть. Слугу невільного 38 Іваницький-Василенко, С. питанні свого погляду»38. з усього, усправедливитися» може відпустити, +чого раніше зробити не може. Четвертий, коли Закони про опіку над недоліт- Для людей середньовіччя, які мислили предметно, як зазна- (Арт. 4); «А коли б опікун ді- вже хтось до двадцять і одного року дійде, тоді вже повні роки ками у джерелах Магдебурзь- чалось вище, важливими були речі намацальні. Тож не дивно, що тей за що-небудь був позваний, має + а відповідно до імператорського права, аж двадцять і п’ять кого права Західної Русі й Геть- за те опікун не повинен у суді уявлення про досягнення людиною повноліття опиралося не так на років + і тоді вже опікуном може бути»43 Варто згадати, що саме манщини, С. 72. відповідати, окрім тих причин, формальні кількість років, як на реальні зовнішні фізіологічні оз- які нижче описані, бо опікун за міським правом вважалося, що від 25 років чоловік44 може бути наки, але з часом таке «візуальне» визначення віку людини відхо- не повинен дітям нічого втра- обраний до міської ради: «Для добра міста в раду мають бути об- дить на задній план. Це зауважив також Павло Щербич: «Але цей тити, і якби опікун за їх непо- рані люди добрі, мудрі, що досягли віку принаймні двадцяти п’яти звичай імператорське право відкинуло, яке так каже: Дорослішан- вноліття щось втратив; чим би ня перед тим не лише кількістю років, але також і тілом чоловіка дітям кривда діялася, тоді вони, досягнувши повноліття, можуть про ті кривди свої заявити і через суд того добиватися, тільки б давності земської не пропустити» (Арт. 6) ( Ківалов, С. & Музиченко, П. & Паньков, 39 Szczerbicz, P. (1581). має визначатися. Але оскільки це буває проти соромливості, тому А. (Eds.). (2003). Статути Великого князівства Литовського у 3-х томах. Т. ІІ. Статут Великого князівства Speculum Saxonum albo встановлюємо, щоб дорослість у чоловіків після чотирнадцяти ро- Литовського 1566 року. Одеса, С. 336-337) Prawo Saskie y Maydeburskie, ків наставала, а у жінок у дванадцять років аби кожна дорослою 43 Szczerbicz, P. Speculum Saxonum albo Prawo Saskie y Maydeburskie.., S. 197. porządkiem obiecadla z вважалася. … Коли про чиїсь роки є сумнів, тоді мають оглядати 44 Для жінок досягнення 25 років теж було певним рубежем – саме з досягненням цього віку дівчину не łacińskich y niemieckich можна було позбавити спадку, навіть якщо вона вийшла заміж без згоди на те батьків. Бо саме батьки вва- exemplarzow zebrine, a na polski частини тіла. Але якби про них була якась достовірна відомість, тоді того огляду не потрібно»39. Еволюція поглядів на дитинство в жалися винними, що вона дожила у дівках до цього віку (Groicki, B. Tytuły prawa majdeburskiego, S. 22; język z pilnośćią y wiernie Groicki, B. Oborona sierot i wdów, S. 93-94). przełożone. Lwów, S. 198. цьому контексті від XIV до кінця XVI ст. була очевидною. 44 45 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 45 Groicki, B. (1953). Porządek років…»45. Натомість суддею, чи то лавником, він міг стати уже з 54 Саксонское зерцало. Памят- мати опікуна, який би заступав його у маєтку і служив би пану, як sądów i spraw miejskich prawa 21 року життя46. ник, комментарии, исследова- мав служити його підопічний54. Однак, прямого впливу на Литов- majdeburskiego w Koronie При тому окремо зазначалося, що якщо дитина досягала двад- ния, С. 28 (ЗП І 23 § 2). ські статути в цьому питанні саксонське право вочевидь не мало. Polskiej. Warszawa, S. 29. цяти одного року, то не мала потреби в опікуні, бо сама могла роз- 55 Детальніше див.: Bardach, Норми радше за все диктувалися практичними потребами і мірку- 46 Ibidem, S. 28. поряджатися власним майном. Але це стосувалося лише чоловічої J. (1999). Statuty litewskie ваннями доцільності. Утім, питання впливу німецького і римсько- статті, бо дівчата і жінки потребували опікуна і після досягнення a prawo rzymskie. In Axer, го права на право литовське і нині залишається відкритим55. 47 (1623). Prawa J. (Ed.). Łacina w Polsce. даного віку. І це для Павла Кушевича є «річ явна і ясна»47. Вар- Німецьке міське право захищало дітей від надто суворих по- Chelmienskiego poprawionego Zeszyty Naukowe, Z. 7-9; y z lacinskiego ięzyka na polski то зауважити, що стать дитини у правових джерелах розрізняли (1999). Pomniki prawa doby карань, насамперед від страти. Злочин, який вчинявся дітьми, przetlumaczonego, xiąg piecioro лише із досягненням annos pubertatis, який був різний для пред- Renesansu w Europie Środkowo- мав бути відшкодований матеріально, але це стосувалося лише ku pospolitemu pozytkowi przez ставників різних статей, бо від цього часу і хлопці, і дівчата могли Wsxhodniej. Warszawa, S. тих, хто не досягнув «літ розторопних»: «Поки хто не має більше Pawla Kuszewica z Chelmna. обирати собі опікуна, з тією лише різницею, що дівчата не могли 11-15; Godek, S. (2013). аніж 15 років, і украв би щось, тоді горло не тратить. Але опікун з Poznań, S. 91. повністю від нього відмовитися. У суспільній практиці виглядало Prawo rzymskie w Polsсe його маєтків, тим, кому украдена річ належала, нехай відшкодує. przedrozbiorowej w świetle 48 Korczak-Siedlecka, J. (2014). так, що дівчата ніколи не ставали дорослими, бо не були самостій- А якби не було чим нагородити і заплатити, тоді його відшмага- aktualnych badań. Zeszyty Model wychowania dziewcząt ними, вони переходили від опіки батька до опіки чоловіка48. Але Prawnicze. Nr. 13/3. 2013, ти»56. Схожі пасажі читаємо і в Ґроїцького: «A однак дитина, яка w szesnastowiecznej Polsce. хоч у правових приписах стосовно дитинства немає гендерних S. 55-57. вже близько до літ розторопних, може бути покарана за великий In Odrodzenie i Reformacja w відмінностей, та вже на практиці дівчатка і хлопці виховувалися злочин; але якщо б була ще ближча до дитячих років, ніж до років Polsce. T. LVIII, S. 52. Бартоло- по різному, виходячи із тих уявлень про гендерні ролі, які були 56 Prawa Chelmienskiego визначених, тобто до чотирнадцяти років, тоді не має бути карана мей Ґроїцький ставить жінок poprawionego y z пануючими в суспільстві певного історичного періоду49. на горло, але опікун має за неї заплатити. Дитина і божевільний в один ряд з глухими, німими, lacinskiego iȩzyka na polski сліпими, лунатиками, які, як У поглядах на дитинство чітко прослідковується відмінність насильства учинити не можуть, бо насильства не може ніхто вчи- przetlumaczonego, xiąg piecioro і викляті чи відступники від між німецьким міським і литовським правом. І хоч в останньому ku pospolitemu pozytkowi przez нити, крім тих, хто його чинить обдумано і добровільно, а діти і християнської віри, не можуть відбувалася еволюція від Статуту до Статуту, та різниця в порів- Pawla Kuszewica z Chelmna, S. божевільні таких здібностей не мають. І відтак на горло не мають бути суддями. Правник заува- нянні з німецьким правом була збережена. У литовських статутах 174. бути покарані, тільки шкоди, які вони чинять, мають бути відшко- жує, що таке обмеження сто- питання про межу повноліття прописана в розділах про опіку. Зо- довані. Speculum Saxonum libro 2 articulo 65 et libro 3 articulo 3. Et сується жінок, які не можуть крема в 1529 р. зазначалось: «Уставуем, абы по смерти родичов 57 Groicki, B. (1954). Artykuły Iure Municipali articulo 38»57. претендувати також на інші prawa majdeburskiego, które уряди, бо вони не здатні відпо- детем, лет недорослым, шкоды и розпрошенья маетностей их як Вважалося, що до досягнення відповідного віку, дитина була лежачих, так и рухомых, не было; с тое причины таковые дети лет zowią Speculum Saxonum z істотою несвідомою, тому свідомо вчиняти злочини не могла. А відти за свої дії, а відтак самі łacińskiego jȩzyka na polski потребують опікуна (Groicki, недорослые мают быти под справою и опатрностью опекунов от за неусвідомлені провини неприпустимо було карати на смерть przełożone i znowu drukowane B. Porządek sądów i spraw родичов назначеных, або теж придатных до лет зуполных, а лета roku pańskiego 1629. Warszawa, (як наприклад людину, що була не сповна розуму). Обґрунтування miejskich prawa majdeburskiego мыжчизне мають быти зуполные семнадцать, а девка петнадцать S. 50. цього було дано ще в попередні епохи, зокрема Бернардом Клер- w Koronie Polskiej, S. 28). лет»50. Однак, за Статутом 1588 р. ця межа була змінена на 18 років воським: «Там, де немає свободи, немає і воздаяння, а тому не- 49 Детальніше див.: Korczak- для чоловіків, і 13 для дівчат: «Уставуем, абы по смерти родичов має і суду (за винятком, звичайно, первородного гріха, який, як Siedlecka, J. Model wychowania детем, лет недорослым, шкоды и распрошенья маетности их яко відомо, має іншу основу). У всіх же інших випадках, де відсутня dziewcząt w szesnastowiecznej лежачих, так и рухомых, не было, с тое причины таковые дети, лет свобода, узгоджена з волею, безсумнівно, немає ні воздаяння, ні Polsce, S. 49-71. недорослые, мають быти под справою и опатрностью опекунов, суду… Воля такою ж мірою не може позбутися свободи, як і самої 50 Статути Великого князівства от родичов назначеных албо прирожоных, албо приданых до лет себе. Якби людина могла взагалі нічого не бажати, або бажати, Литовського у 3-х тт. Т. II, зуполных. А лета мужчизна маеть мети зупольные осмнадцать лет, але не по своїй волі, воля могла би бути позбавлена свободи. Тому С. 133 (Розділ VІ, арт. 1); у пе- а девка тринадцать лет»51. Щоправда, Ірина Ворончук зауважила з душевно хворим, дітям, а також людям, які сплять, не ставлять в рекладі цього артикулу статуту цього приводу, що «в українських землях віковий ценз повноліття провину ні добро, ні зло, оскільки, не володіючи розумом, вони, допущено помилку і вказано дівчат не дотримувався: їх часто видавали заміж до досягнення очевидно, не можуть скористатися своєю волею, а звідси і суджен- для чоловіквів вік 18 років ням, притаманним волі. Оскільки воля абсолютно вільна, то за 15-річного віку»52. За литовськими статутами неповнолітні діти (Там само, С. 335). також не могли укладати тестаменти, але оскільки тут межа по- 58 Клервоский, Б. (2009). О справедливістю вона судиться тільки самою собою»58. 51 Статути Великого князівства вноліття була іншою, то і укладання тестаменту дозволялося не з благодати и свободном выборе. Таке ставлення до дитини, як до особи несвідомої, характерне Литовського у 3-х тт. Т. III, чотирнадцяти років, а з часу визначеного повноліття53. У Б. Клервоский (Author) & було насамперед для середньовіччя. Зокрема, в одній із тогочас- С. 525 (Розділ VІ, арт. 1). Ю Ромашев (Ed.), Трактаты. них притч читаємо: «Валерій розповідає про п’ятирічного хлоп- Можна припустити, що вищий віковий ценз для хлопців в пи- СПб., С. 147. чика, який щодня виходив над море. Побачив це дельфін, почав 52 Ворончук, І. Інститут опіки: танні досягнення повноліття за литовським правом, яке в основі правові норми та повсякденні своїй було все ж здебільшого правом земським, був пов’язаний із гратися з хлопцем і возити його на спині, а той дельфінові хліба практики на Волині ранньомо- правом на успадкування землі та з військовою справою. Міщани носив і так п’ять чи то десять літ його живив. Трапилося одного дерної доби, С. 138. ні одного, ні другого відповідно до права по спадку не мали. Така дня, що хлопець, як звичайно, вийшов над море з хлібом, та дель- відмінність між ленним і земським правом відобразилась уже у фін усе не з’являвся. Тим часом наринуло море, змило хлопця і він 53 Статути Великого князівства Литовського у 3-х тт. Т. I, Саксонському Зерцалі, де чітко зазначалось, що за ленним правом потонув. Коли приплив дельфін і знайшов хлопчину мертвого, то С. 239 (Розділ V, арт. 14). хлопець, який досяг лише юнацького віку (13 років), зобов’язаний від великого жалю впав біля нього і помер. Найдорожчі, тим хлоп- цем можна вважати кожного доброго християнина, який щодня 46 47 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 59 Паранько, Р. (transl.) (2014). має ходити понад морем, тобто понад світом, а не в світі, сіючи 65 Groicki, B. Tytuły prawa після народження дитина. Окрім того, до пологів її опікуном, як і Діяння римські. Християнські діла милосердя. Отож і праотець Адам був тим хлопчиком, бо до majdeburskiego, S. 88-89. За розпорядником маєтків, мав бути найближчий кревний померлого притчі Середньовіччя. Львів, того не згрішив, вів життя в чистоті понад світом, у земному раю, Литовським Статутом також чоловіка, який має дбати і про матір, і про дитину, і про майно65. С. 357. передбачалося суворе покаран- де споглядав Бога. Дельфін – це Бог, який сотворив Адама і сво- Павло Щербич однак зауважив, що такий родич може бути опіку- ня за шкоду, заподіяну вагітній 60 Цит. за: Делюмо, Ж. (2003). єю благодаттю переніс його з поля Дамаського до раю. Хлопець жінці, а якщо ж вагітна жінка ном лише дитини, навіть ще ненародженої, але для матері він має Грех и страх: Формирование Адам помер, коли всупереч Божій заповіді з’їв плоду і поринув у і її дитина чи плід померли в бути розпорядником і захисником маєтків66. чувства вины и цивилизации морські хвилі, тобто в злидні сього світу, згідно з книгою Буття: результаті нанесеної матері Дитина захищалась законом, аж до тої міри, що вбивство ди- Запада (XIII-XVIII вв.). Екате- «В поті лиця твого…» і далі. Але Дельфін, себто Бог, так полюбив шкоди, то ця дія мала карати- тини розглядалось на рівні із вбивством дорослої людини, що теж ринбург, С. 619. його, що з любові до нього зійшов з небес і за його рід вмер на ся смертю кривдника (Див.: свідчить про еволюцію ставлення до дитинства і дітей. За Ґроїць- хресті»59. Дитя несвідоме, і тим миле Богові. Статути Великого князівства ким: «Дитина, доки років розторопних не дійде, за жодну провину 61 Groicki, B. Artykuły prawa Литовського у 3-х томах. Т. ІІІ, majdeburskiego, które zowią Дитя безгрішне, і лише тоді, коли минає дитинство, людина на горло скарана бути не може. Якщо когось убила або скалічила, С. 276-277 (Розділ 11, арт. 15)). Speculum Saxonum z łacińskiego отримує можливість грішити і відповідати за свої вчинки. Саме Щоправда, як показав у своє- тоді опікун з її майна повинен це відшкодувати і заплатити, також jȩzyka na polski przełożone тому норми міського права не передбачали жорстокого пакарання му дослідженні Ігор Сердюк і шкоди, які б дитина учинила, якби провина її була доведена. Якби i znowu drukowane roku для дітей, оскільки останні не були свідомими своїх вчинків. на прикладі Гетьманщини, ця хто дитину вбив, заплатити за неї має, як за вбивство. Якщо також pańskiego 1629, S. 71. До речі, саме в період, коли дітей стали трактувати як осо- норма не завжди виконувалася хтось чужу дитину мітлою або за волосся покарав, якщо тільки бистостей з душею і подобою Божою, змінюється ставлення до (Сердюк, І. Дитина і дитинство присягне, що то вчинив за провину її, за те не відповідатиме…»67. 62 Szczerbic, P. (2011). Ius в Гетьманщині XVIII ст., С. 57- Municipale, to jest prawo дитячої смерті. Саме через таку невинність, яка притаманна була Видно, що на відміну від убивства, рукоприкладство за провини, 60). miejskie majdeburskie, nowo z дітям, вважалося, що душі померлих дітей потрапляють до раю. У які були вчинені дитиною, розглядалося як річ цілком нормальна łacińskiego i z niemieckiego na своїй проповіді до дня невинно убієнних дітей французький єпи- 66 Szczerbic, P. Ius Municipale..., і буденна. Такою була і суспільна думка того часу. Зокрема, відо- polski jȩzyk z pilnością i wiernie скоп, поет і богослов Антуан Ґодо (1605-1672) дивувався скорботі S. 239. мий польський політичний і релігійний діяч XVI ст. Анджей Фрич przełożone. Kraków, Wyd. батьків, чиї діти померли, оскільки на його думку, така рання кон- Моджевський, описуючи принципи виховання дітей, зауважував: G.M.Kowalski, S. 240. 67 Groicki, B. Artykuły чина дає цим дітям, особливо немовлятам, шанс на вічне спасіння, prawa majdeburskiego, które «Нехай тоді того ретельно пильнують, аби хлоп’ята і дівчата пер- 63 Ibidem, S. 238; Szczerbicz, P. оскільки вони, померши, зберегли свою невинність, дану їм при zowią Speculum Saxonum z ших молодих років своїх не проводили в ледарстві; нехай стара- Speculum Saxonum albo Prawo хрещенні. «І так, щасливі ті діти, котрі помирають перед тим, як łacińskiego jȩzyka na polski ються, аби завжди щось робили…, лінивство належить словом Saskie y Maydeburskie..., S. 27. впадуть у те нещастя [смертний гріх]! Щасливі ті, батьки і матері, przełożone..., S. 50. карати, а якщо від обов’язків своїх далеко відступили, тоді і пока- котрі втратили їх у такому віці. Отже, не варто впадати у скорботу, 68 Modrzewski, A. F. (n.d.) O рання різками буде слушним. Бо Соломон, мудрий король, казав: 64 Щоправда, тут були пе- як ви це робите, плакати, нарікати, входити у відчай, богохуль- не віддаляй від дитини своєї покарання; якщо її вдариш різкою, не редбачені винятки: «Однак poprawie Rzeczypospolitej. ствувати, звинувачувати провидіння, що ви втратили їх немовля- Retrieved December 15, 2017, помре; ти його б’єш, а душу з пекла виганяєш»68. бувають такі проступки, за які навіть перелічені особи не тами чи дітьми. Ви не відаєте, що творите»60. Одначе зрозуміло, from https://wolnelektury.pl/ Однак, безперечно, тілесне покарання мало бути поміркова- бувають звільнені від тортур, що навіть у такому сприйнятті дитинства відображено уявлення katalog/lektura/o-poprawie- ним і не нести загрози для життя дитини. як от виступ проти короля, про дитину як істоту одухотворену, і поступово особливе, почасти rzeczypospolitej.html#footnote- Якщо ж убивство дитини було випадковим, то воно могло бути idm140071968 проти громадської справи, що трепетне ставлення до дитинства тільки зростало. відшкодоване грішми: «Якщо б хто посадив дитину на коня твер- латинники називають crimen В цьому контексті зрозумілою стає норма, відповідно до якої 69 Groicki, B. Artykuły доустого, який би не дав себе затримати, а через те він би дитину laesae Majestatis, тобто, якщо не можна було стратити вагітну жінку, адже то була страта і дити- prawa majdeburskiego, które вбив, пан того коня має заплатити у відповідності до права, якщо хтось щось таке допустить, zowią Speculum Saxonum z ни, яка вважалась невинною: «Покарання на горло або на здоров’я хоче свого коня мати. Speculum Saxonum libro 2 articulo 40. Et Iure що б було проти короля і його łacińskiego jȩzyka na polski безпеки, коли проти скаже або має бути відтерміновано таким особам: Вагітній жінці, аж до по- Municipali articulo 38»69. przełożone.., S. 51. містові щось нашкодить, коли логів. Дитині, яка ще відповідного віку не досягнула а опікуна не Закон особливо пильнував матеріальні інтереси дітей. Відпо- до неприятеля схилиться, коли має, тоді відкладають до другого суду, аби опікуна мала. Шален- 70 Prawa Chelmienskiego відно до норм хелмінського права, опікун не міг усунути сироту неприятелеві зброєю, грошима, цю, щоб дізнатися, чи з шаленства це вчинив, чи з іншої причини. poprawionego y z з його маєтків, ґрунтів чи від нерухомості без згоди на те міської порадою і яким-небуть іншим Speculum Saxonum libro 3 articulo 3 et libro 2 articulo 55»61. Павло lacinskiego iȩzyka na polski ради70. Опікун нічого не міг собі присвоїти з маєтків сироти71, мав способом проти свого пана Щербич підкреслює, що навіть за вбивство, підпал, злодійство чи przetlumaczonego, xiąg piecioro ku pospolitemu pozytkowi przez докладати чималої праці і часом міг наражатися на певні небезпе- допоможе, коли підданих землі інші злочини, жінка не може бути покарана на горло під час вагіт- Pawla Kuszewica z Chelmna, ки, бо всяке його управління мало бути лише на користь сироті72. до того приведе, аби були про- ти короля, коли розбрат в місті ності, бо у випадку її страти, загине і дитина, яку вона носить. А S. 89. Діти не мали відповідати і за борги, які були у їхніх батьків, але чинить, щоб найвищу особу ненароджене немовля ні в чому не винне, і це було б проти спра- лише в тому разі, коли не успадкували достатньо майна, яке дало вбити, та інше тому подібне. ведливості щодо нього, бо діти не мають відповідати за проступки 71 Ґроїцький окремо підкрес- лює, що опіка над дітьми від- б їм можливість такі борги виплатити: «Діти, коли батько помре, Також не робить нікого віль- чи злочини своїх батьків. Тому у випадку, коли жінка вчинила б не повинні жодних боргів платити за померлого батька або за ма- ним від тортур здача і зрада різняється від опіки чоловіка злочин, який би заслуговував на смертну кару, виконання вироку над власною жінкою, бо у тір, якщо їх батьки осиротили, і якщо після них жодного спадку своєї Вітчизни, здача неприяте- має бути відкладено на час після пологів62. лям міст і замків, хто би не був другому випадку чоловік воло- не беруть; а якщо візьмуть, тоді повинні будуть борги платити. Через вагітність жінку також не можна було покарати більше, діє рухомим майном жінки на таким» (Groicki, B. Porządek sądów i spraw miejskich prawa аніж «на шкірі чи на волоссі»63. Її, як і дитину до чотирнадцяти ро- праві власності, і не мають рації ті, які вважають, що як належить опікунові, чоловік нічого з ків чи стару людину (після сімдесяти років), не можна було віддати майна жінки не може брати (Groicki, B. Tytuły prawa majdeburskiego, S. 196). majdeburskiego w Koronie на тортури64. Вагітна мала понести такого роду покарання тільки 72 Groicki, B. Tytuły prawa majdeburskiego, S. 196, 197. Polskiej, S. 195). 48 49 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 73 Groicki, B. Artykuły prawa Speculum Saxonum libro 3 articulo 10. Et libro 1 articulo 6»73. Та- 79 Prawa Chelmienskiego жінка чи баба візьме на лоно і охрестить її, а жінка, яка на той час majdeburskiego, które zowią кож заборонялося керувати маєтками сироти через довірених осіб, poprawionego y z при тій справі особисто була, бачила, що дитина рухала устами і Speculum Saxonum..., S. 50-51. щоб завжди було з кого спитати у випадку розтрат. Якщо ж сироти lacinskiego iȩzyka na polski двічі позіхнула, а потім померла, тоді має така дитина вважатися przetlumaczonego, xiąg piecioro зазнавали матеріальних втрат через нещасні випадки чи якісь інші ku pospolitemu pozytkowi przez за правдиво народжену, так що право наступило на суксесію мате- катаклізми, то опікун не мав за це відповідати, але у разі, якби міг Pawla Kuszewica z Chelmna, ринську, і передало її на свою суксесію»79. Подібні пасажі були в цьому перешкодити чи попередити, але цього не зробив, то мав із S. 75. трактаті Павла Щербича80 та Бартоломея Ґроїцького81. власних маєтків сироті відшкодувати. Крім того, обов’язки опіку- 80 Szczerbic, P. Ius Municipale..., Зрозуміло, що це положення захищало право як матері, так Groicki, B. Tytuły prawa 74 на не переходили на його дітей74. При тому закон пильнував інте- S. 238. і новонароджених дітей. Для леґітимації народження надзвичай- majdeburskiego, S. 196. реси всіх дітей і убезпечував їх від свавілля одне одного. Зокрема, но важливим був обряд хрещення, який в силу обставин міг бути Groicki, B. Tytuły prawa 81 відповідно до норм хелмінського права, отримавши по батькові максимально спрощеним. Саме цей обряд, як і надання імені, був majdeburskiego, S. 87. або матері спадок, діти могли розділити між собою майно, але ні- символом втримання дитини у світі людей. Діана Мамичева заува- хто з них зосібна не міг нічого нікому віддати чи подарувати без жила: «Широко побутувало уявлення, що якщо довго не хрести- 75 Prawa Chelmienskiego згоди усіх інших75. ти дитину, то нечиста сила підмінить її своїм дитинчам; або якщо poprawionego y z Правом були захищені інтереси і тих дітей, які на момент повитуха забуде ім’я дитини, то остання помре. За часом надання lacinskiego iȩzyka na polski смерті батька ще не народилися. Вони так само, як і всі інші діти, імені збігалося з обрядом хрещення, з якого, власне, і починалася przetlumaczonego, xiąg piecioro мали право на спадок по батькові, і батько мав згадати їх у своєму людська доля немовляти, про що говорить і приказка: «Поки не ku pospolitemu pozytkowi przez Pawla Kuszewica z Chelmna, тестаменті. Але на відміну від інших дітей, вони не могли бути хрещений, його не цілують: нехрещена дитина – чортеня». До хре- S. 69. позбавлені спадку, оскільки ненароджені не могли спричинитися щення дитина вважається нечистою: її не клали в колиску, не надя- до того, щоб їх можна було в чомусь звинуватити. Інших дітей гали сорочку, тільки пеленали, іноді навіть не допускали до грудей батько міг позбавити спадку, вказавши в тестаменті вагому при- матері. Після отримання імені і хрещення, дитина набувала нової чину, через яку так вчиняє. А взагалі ж міське маґдебурзьке право якості: ставала об’єктом соціокультурного простору, істотою, яка встановлювало: «Батько, який укладає тестамент і має різних ді- могла бути пізнаною і пізнавати. Якщо дитина помирала нехреще- тей – одних під своєю владою, інших уже відправлених – пови- ною, її, як нечисту, ховали не на кладовищі, а за огорожею, в бо- нен всіх відзначити в тестаменті, якщо одним призначає спадок, лоті, якщо в хаті, то закопували під поріг або в красному куті. Від- а інших його позбавляє… І того теж, який би ще по смерті його повідно до міфологічних уявлень, діти, що померли до хрещення, мав народитися (називається postumus). І то тому повинен всіх перетворювалися в русалок або ж потрапляли до нечистої сили, відзначити, щоб між ними навколо його маєтків сварка не виника- 82 Мамычева, Д. Детство – ме- тобто поверталися туди, звідки з’явилися»82. ла, або також щоб тестамент у своїй силі відповідно до права діяв. таморфозы культурного взгля- До ненародженої дитини ставилися як до реальної, бо ще не- Бо якщо якого сина упустив, погано уклав тестамент, то той, який да, С. 77. народжена дитина не тільки мала мати опікуна, але відповідно до почувається скривдженим, може оскаржити тестамент протягом права, в ситуації, якщо дитина помре при народжені, опікун має Groicki, B. Tytuły prawa 76 п’яти років»76. Окрім того, вагітна жінка не могла бути вигнана вчинити реєстр маєтків для спадкоємців цієї дитини, і такий обра- majdeburskiego, S. 182. з маєтку померлого чоловіка, оскільки носила під грудьми май- Groicki, B. Oborona sierot i 83 хунок мав бути скріплений присягою опікуна83. бутнього спадкоємця по батькові. За старими глосами, як зазначав wdów, S. 244. Інтереси дітей певною мірою були захищені навіть у тому ви- Ґроїцький, жінку не можна було з маєтку вигнати допоки дитину падку, коли чоловік одружувався з жінкою, не знаючи, що не може 77 Ibidem, S. 88. грудьми годувала, і то не інакше, як з вагомих причин77. Щербич цього робити згідно з приписами права, і був потім з нею розлуче- пояснює, що вагітна жінка не може бути вигнана з маєтків чоло- ний церквою. Якщо в такому шлюбі були діти (ті, які народилися віка, бо навіть якби могла, то плід, який вона носить, через те, в шлюбі, і ті, які були ще не народженими, але вже зачатими на що є майбутнім дідичем маєтків, з них усунутий бути не може. А момент розлучення батьків), то за ними зберігалися всі права, так, оскільки плід живиться і росте від матері, то вона має отримати 84 Szczerbicz, P. Speculum якби вони були народжені у звичайній сім’ї84. 78 Szczerbic, P. Ius Municipale..., достатнє утримання в цих маєтках колишнього чоловіка78. З цього Saxonum…, S. 27. Щоправда, мова могла йти лише про тих не народжених на S. 239; Szczerbicz, P. Speculum видно, що про майбутню дитину думали, як про особистість, яка момент смерті батька дітей, яких визнали за «дітей правдивого Saxonum albo Prawo Saskie y має не лише право на життя, але і на спадок. ложа». Це теж обумовлювалось правом. Якщо у найближчих ро- Maydeburskie..., S. 24-25. Цікаво, що за дітьми визнається право на успадкування на- дичів померлого чоловіка виникли сумніви щодо вагітності жінки віть у тих випадках, коли дитина не вижила. Кодекси XVI ст. зна- на час його смерті, чи щодо того, чи його дитину носить жінка, ють таку процедуру народження як кесарів розтин, хоч і не зна- то суперечка мала бути вирішена не тільки і не стільки присягою ють такої термінології. Відповідно до даної термінології – мова жінки чи інших зацікавлених осіб, але радше певними підрахунка- про «дітей із живота випоротих». Очевидно такий спосіб пологів ми: «Якщо день народження дитини припаде на час понад десять був особливо небезпечним, тому виникла необхідність обумовити місяців і два дні (протягом якого зазвичай матері плід в животі майнову ситуацію у випадку, коли діти, народжені в такий спо- своєму носять, почавши цей час відраховувати від дев’ятого дня сіб, не виживали. Хелмінське право передбачало: «Коли дитина від смерті батька), тоді цей плід не є від померлого чоловіка, тоді при тяжких пологах, з живота материнського буде випорота, яку така дитина від маєтків покійника нічого не матиме, і тоді справж- 50 51 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто ні спадкоємці чоловіка розділять майно поміж себе. Але якщо ди- кого права, за якими, якщо батько помер, а мати вела негідний тина народилася в час до десяти місяців і двох днів, почавши від- спосіб життя, то їй не можна було доручати опіку над дітьми, і рахунок від дев’ятого дня по смерті батька, або якщо також раніше навіть, коли вона вже таке опікунство отримала, то її треба було народиться, аніж термін десять місяців і два дні спливе, тоді цей відсторонити від опікунських обов’язків, і основним імперативом плід має бути визнаний від чоловіка, і буде ця дитина (якщо живою Groicki, B. Oborona sierot i 91 у цьому вказувалася турбота про дитину91. Таке ставлення до ди- народиться) з іншими частку брати. Якщо ж помре, тоді частка її wdów, S. 49. тини, як уже зазначалося, кардинально відрізнялося від ставлення на матір перейде. А допоки вище окреслений час не мине, доки і поглядів середньовічної людини, коли про дитину не думали як вдова не народить, доти в спокої без жодних поділів чоловікового 92 Щоправда ця теза Ф.Ар’є- про повноцінну людину92. Як зазначав Ф.Ар’єс, дитина так мало Groicki, B. Tytuły prawa 85 майна має жити»85. Якраз у даному випадку вирішальними були са, як і його твердження, що означала для середньовічної сім’ї, що померле немовля, особливо majdeburskiego, S. 88. саме підрахунки, а не присяга. Ґроїцький пояснює цю норму чис- дитинство є відриттям ран- якщо воно ще було нехрещеним, закопували де попало, навіть під ньомодерної доби, зазнала ленними фактами ошуканства з боку жінок, коли вони, щоб яко- порогом чи в саду, як тіла домашніх тварин. «Немовля так мало критики зокрема у польській мога довше залишатися у маєтках померлого чоловіка, вигадували історіографії. Детальніше значило і було зв’язане із життям такими тонкими нитками, що вагітність і навіть імітували її. Натомість спадкоємці померлого не див.: Korczak-Siedlecka, J. ніхто й не боявся, що воно повертатиметься після смерті, щоб до- менше були зацікавлені в тому, щоб не допустити новонародже- Model wychowania dziewcząt w кучати живим»93. Однак ставлення до дітей, навіть ненароджених, ного до поділу батьківського майна. Відтак, вони могли вдаватися szesnastowiecznej Polsce, S. 50. у кодексах міського права в XVI ст. уже зовсім інше. до обману, тому на перше місце виходили у справі раціональні По суті, це було відображення нової сторінки в історії дитин- докази. Ця норма відрізняється від середньовічних норм, відпо- 93 Детальніше див.: Арьес, ства та в історії почуттів. Саме у XVI ст. з’являються портрети Ф. Ребенок и семейная жизнь відно до яких, присяги певної кількості свідків було достатньо для при старом порядке, С. 49-50. померлих дітей, що означає, що за ними сумували і до них уже не доведення справи. ставилися, як до побічного продукту життя. І хоч від XIII до XVII Подібну норму наводить і Павло Щербич, однак зазначає, що ст. дитяча смертність і далі залишалася доволі високою, та глибока деякі нащадки рахують час вагітності дев’ять місяці і два чи три християнізація звичаїв і повсякдення спричинила зміну ставлення дні від дня смерті батька, а як пізніше дитина народиться, то її до особистості дитини. до поділу батьківського майна уже не допускають. А це не зовсім Таким чином, ставлення до дитинства і до дітей еволюціонує вірна норма, як вважає правник, посилаючись на «поради мудрих від пізнього середньовіччя до ранньомодерної доби, і це якнайкра- людей», бо «жінка плід носити може десять місяців і два дні най- ще відобразилося у кодексах міського права. Станом на XVI ст. ди- довше». Саме так і треба рахувати час вагітності, починаючи від тина з’являється не лише в образотворчому мистецтві, а й у праві. 86 Szczerbic, P. Ius Municipale..., восьмого дня від смерті батька86. Натомість, підкреслює Щербич, Її інтереси право не тільки обумовлює, а й активно захищає, роз- S. 239. «якби якась жінка вийшла заміж і за короткий час по тому чоловік глядаючи різні нюанси, в тому числі такі, як право ненародженої, би помер, тоді, якщо вона раніше народить, аніж даний час вийде, але зачатої, дитини, дітей правдивого ложа, сиріт тощо. Міським рахуючи від дня весілля чи шлюбу, тоді таку дитина треба сприй- правом XVI-XVII ст. були захищені і майнові інтереси дитини, і 87 Ibidem, S. 240. мати, як тих, хто пізніше народився»87. Отже, ця норма не врахову- її життя та майбутнє, оскільки дитину не можна було стратити, і вала можливості народження недоношених немовлят. їй було гарантовано отримання фаху відповідно до її походження. А для того, щоб сумнівів у вагітності від померлого чоловіка Отже, кодекси міського права XVI – першої половини XVII ст., хоч навіть не виникало, то жінка після його смерті, відчуваючи, що і декларують свою залежність від правових норм попередніх епох, вагітна, протягом тридцяти днів мала прийти до суду і заявити про однак містять чимало положень, що з’явилися у суспільстві тільки свій стан. І якщо це бувало доведено, то вона могла залишатися в з приходом ідей Гуманізму і Реформації. Це добре прослідковуєть- 88 Ibidem, S. 239. маєтках чоловіка, щонайменше до народження дитини88. ся на прикладі відображеного на сторінках цих кодексів ставлення Поблажливішим до дітей так званого «злого ложа» було хел- до дитинства і до прав дітей. мінське право. Відповідно до його приписів, ці діти, так само, як їхні брати чи сестри з «правдивого ложа» могли успадкувати свою частку материнського майна, незважаючи на те, чи народилися References 89 Prawa Chelmienskiego вони до шлюбу батьків, чи тоді, коли вони були у шлюбі89. Навіть Adadurov, V. (2002) Istoriia Frantsii. Korolivs’ka derzhava ta stvorennia poprawionego y z більше, право деяким з них давало шанс, умовно кажучи, змінити natsii (vid pochatkiv do kintsia XVIII st.). L’viv. lacinskiego iȩzyka na polski статус і стати законнонародженими, але лише в тому разі, якщо Ar’es, F. (1999). Rebenok i semeinaia zhizn’ pri starom poriadke. Ekat- przetlumaczonego, xiąg piecioro батьки таки побралися: «Якби хто зачав дітей з наложницею, а по- erinburg. ku pospolitemu pozytkowi przez Bardach, J. (1999). Statuty litewskie a prawo rzymskie. Łacina w Polsce. тім би з нею одружився, і зачали з нею інших дітей, тоді перші Pawla Kuszewica z Chelmna, діти мають вважатися законнонародженими в подружжі, яке потім Zeszyty Naukowe, pod. red. J.Axera. Zeszyt 7-9. Pomniki prawa doby Rene- S. 70. наступило. Тому якщо потім батько помре, тоді так само перші sansu w Europie Środkowo-Wschodniej. Warszawa: OBTA. 9-165. Bastl’, B. (2004). Vik. Novyi chas // Istoriia yevropeis’koi mental’nosti / діти, як і останні однаково до успадкування допускаються відпо- Za red. P.Dintsel’bakhera. L’viv. S. 263-271. 90 Ibidem, S. 71. відно до права»90. Bernard Klervoskii (2009). O blagodati i svobodnom vybore. Bernard За уявленнями XVI ст. дитина також мала право на належне Klervoskii. Traktaty, pod red. Iu. Romasheva. Sankt-Peterburg. 136-228. виховання. Саме в цьому контексті варто розуміти приписи місь- 52 53 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Bessmertnyi, Iu. (1991). Zhizn’ i smert’ v srednie veka: ocherk demogra- Serdiuk, І. (2009). “Bez zaplaty, na kharchakh i odezhi khoziaiskikh”: ficheskoi istorii Frantsii. Moskva. dity v naselenni livoberezhnoho ukrains’koho mista XVIII st. Kraieznavstvo. Clarke, J. (2004). Histories of Childhood. Childhood Studies: An Intro- № 1-2. 196-202. duction, ed. by D. Wyse. Malden, MA; Oxford, UK. 3-12. Serdiuk, I. (2011). Polkovykh horodov obyvateli: istoryko-demohrafich- Cunningham, H. (2014). Children and Childhood in Western Society na kharakterystyka mis’koho naselennia Het’manschyny druhoi polovyny Since 1500. London: Routledge. XVIII st. Poltava. Deliumo, Zh. (2003). Grekh i strakh: Formirovanie chuvstva viny i tsiv- Serdiuk, I. (2012). Dytyna i dytynstvo v Het’manschyni XVIII st. Pov- ilizatsii Zapada (XIII-XVIII vv.). Ekaterinburg. siakdennia rann’omodernoi Ukrainy. Istorychni studii v 2-kh tomakh. T.1: Diiannia ryms’ki. Khrystyians’ki prytchi Seredn’ovichchia (2014), per. Praktyky, kazusy ta deviatsii povsiakdennia. Kyiv. 57-86. z lat. R. Paran’ko. L’viv. Shahar, S. (2004). Growing Old in the Middle Ages. ‘Winter Clothes Us Erazm Rotterdams’kyi. Pokhvala hlupotі, per. V.Lytvynova. Retrieved in Shadow and Pain’. London; New York. from: http://www.ae-lib.org.ua/texts/erasmus__fool__ua.htm#15. Skazanie o sotvorenii Bogom Adama. Retrieved from: http://apokrif.full- Godek, S. (2013). Prawo rzymskie w Pols сe przedrozbiorowej w świetle web.ru/apocryph2/adam.shtml. aktualnych badań. Zeszyty Prawnicze. Nr. 13/3. 39-64. Sowina, U. (2002). Wdowy i sieroty w świetle prawa w miastach Korony Groicki, B. (1954). Artykuły prawa majdeburskiego, które zowią Specu- w późnym średniowieczu i wczesnej nowożytności. Od narodzin do wieku lum Saxonum z łacińskiego jȩzyka na polski przełożone i znowu drukowane dojrzałego. Dzieci i młodzież w Polsce. Cz. 1. Od średniowiecza do wieku roku pańskiego 1629. Groicki B. Artykuły prawa majdeburskiego. Postępek XVIII. Praca zbiorowa, pod red. M. Dąbrowskiej i A. Klondera. Warszawa. sądów około karania na gardle. Ustawa płacej u sądów. Warszawa. 15-28. Groicki, B. (1958). Oborona sierot i wdów. Warszawa. Statuty Velykoho kniazivstva Lytovs’koho u 3-kh tomakh (2002). T. I: Groicki, B. (1953). Porządek sądów i spraw miejskich prawa majdebur- Statut Velykoho kniazivstva Lytovs’koho 1529 roku, za red. S. Kivalova, skiego w Koronie Polskiej. Warszawa. P. Muzychenka, A. Pan’kova. Odesa. Groicki, B. (1954). Tytuły prawa majdeburskiego. Warszawa. Statuty Velykoho kniazivstva Lytovs’koho u 3-kh tomakh (2003). T. II. Gurevich, A. (2005). Individ i sotsium na srednevekovom Zapade. Statut Velykoho kniazivstva Lytovs’koho 1566 roku, za red. S. Kivalova, Moskva. P. Muzychenka, A. Pan’kova. Odesa. Gurevich, A. (2007). Izbrannye trudy. Srednevekovyi mir. Sankt-Peter- Statuty Velykoho kniazivstva Lytovs’koho u 3-kh tomakh (2004). T. III: burg. Statut Velykoho kniazivstva Lytovs’koho 1588 roku u 2-kh knyhakh. Kn. 1, Hoshko, T. (2017). “Saksons’ke Zertsalo”: symvoly i metafory. za red. S. Kivalova, P. Muzychenka, A. Pan’kova. Odesa. Ukrains’kyi istorychnyi zhurnal. № 2. S. 126-141. Szczerbic, P. (2011). Ius Municipale, to jest prawo miejskie majdebur- Ivanyts’kyi, S. (1925). Zakony pro opiku nad nedolitkamy v dzherelakh skie, nowo z łacińskiego i z niemieckiego na polski jȩzyk z pilnością i wiernie Magdeburz’koho prava Zakhidn’oi Rusy i Het’manschyny. Pratsi Komisii przełożone, wyd. G. M. Kowalski. Kraków. dlia vyuchuvannia istorii zakhidn’o-rus’koho ta vkrains’koho prava. Vyp. 1. Szczerbicz, P. (1581). Speculum Saxonum albo Prawo Saskie y Kyiv. 59-81. Maydeburskie, porządkiem obiecadla z łacińskich y niemieckich exemplar- Korczak-Siedlecka, J. (2014). Model wychowania dziewcząt w szesnas- zow zebrine, a na polski język z pilnośćią y wiernie przełożone. Lwów. towiecznej Polsce. Odrodzenie i Reformacja w Polsce. T. LVIII. 49-71. The Etymologies of Isidore of Seville (2006), translated, with introduc- Maksim Grek, Prepodobnyi. Raznye sochineniia. Retrieved from: http:// tion and notes, by S. A. Barney, W. J. Lewis, J. A. Beach, O. Berghof. Cam- www.biblioteka3.ru/biblioteka/maksim_grek/razn_soch/txt10.html#a45. bridge. Mamycheva, D. (2013). Detstvo – metamorfozy kul’turnogo vzgliada. Usachev, A. (2014). “Starost’ glubokaia” v XIV – XVI v.: demografich- Taganrog. eskie realii i ikh vospriiatie sovremennikami (na materialakh pis’mennykh Masliichuk, V. (2010).Vik doroslishannia: pochatok povnoi kryminal’noi istochnikov). Drevniaia Rus’. Voprosy medievistiki. № 1 (55). 58-68. vidpovidal’nosti v Livoberezhnii ta Slobids’kii Ukraini u druhii polovyni Voronchuk, I. (2014). Instytut opiky: pravovi normy ta povsiakdenni XVIII st. Ukrains’kyi istorychnyi zhurnal. № 2. 38-47. praktyky na Volyni rann’omodernoi doby. Ukraina v svitovii istorii. № 3 (52). Masliichuk, V. (2011). Dytyna na Pivnichnomu Livoberezhzhi v druhii 134-150. polovyni XVIII st. Siverians’kyi litopys. № 2. 63-68. We Three Kings of Orient Are. Retrieved from: https://www.amal- Modrzewski, A. F. O poprawie Rzeczypospolitej, tłum. C. Bazylik. Re- gama-lab.com/songs/b/blackmore_s_night/we_three_kings_of_orient_are. trieved from: https://wolnelektury.pl/katalog/lektura/o-poprawie-rzeczypo- html spolitej.html#footnote-idm140071968 Zamura, O. (2014). “Velykyi shalenets’”. Smert’ i smertnist’ u Het’man- O’Neill, Y. V. (1965). The History of the Publication of Bernard of Gor- schyni XVIII stolittia. Kyiv. don’s Liber de Conservatione Vitae Humanae. Sudhoffs Archiv für Geschichte der Medizin und der Naturwissenschaften. Bd. 49. H. 3 (September). 269- 279. Tetiana Hoshko Prawa Chelmienskiego poprawionego y z lacinskiego ięzyka na pols- ki przetlumaczonego, xiąg piecioro ku pospolitemu pozytkowi przez Pawla THE VISION OF THE CHILDHOOD IN THE CODES Kuszewica z Chelmna (1623). Poznań. OF THE URBAN LAW IN THE RZECZPOSPOLITA Saksonskoe zertsalo. Pamiatnik, kommentarii, issledovaniia (1985), pod IN XVI - EARLY XVII CENTURY red. V. M. Koretskogo; per. L. I. Dembo. Moskva. Codes of Urban Law of the Rzeczpospolita of XVI - early XVII centuries re- Sears, E. (1986). The Ages of Man: Medieval Interpretations of the Life flected the evolution of ideas about childhood from the late Middle Ages to Cycle. Princeton. the early modern era. Although they refer to the legal norms of previous ep- 54 55 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто ochs, however, they contain many provisions that came under the influence of Humanism and the Reformation. As a result of deeper Christianization of morality at the turn of the Middle Ages and the New Age, a new attitude towards childhood appears, as to a special and important stage in human life. Therefore, as of the XVI century, in legal codes there are special articles УДК 347.454-053.6:94(477)”1648/179” about children. City law begins to protect the interests of children by consid- ering various aspects, in particular the rights of the unborn but conceived child, the children of the «true bed», orphans, etc., the property interests of Сердюк Ігор the child, his life and the future. редактор історичного порталу historians.in.ua, кандидат Key words: Middle Ages, early modern era, Rzeczpospolita, stages of life, історичних наук, докторант кафедри історії України Полтавського childhood, urban law, guardianship, adolescence, crime, punishment, preg- національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, nant woman, material interests of children, children of «true bed». e-mail:

«ДЛЯ ПРОИСКАНИЯ СЕБѢ К ЖИТИЕ МѢСТА ПРИШЕЛ В ГОРОД»: ДИТИНА І НАЙМИТУВАННЯ В МІСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ГЕТЬМАНЩИНИ ХVІІІ СТ.* У статті досліджується використання найманої дитячої праці сус- пільством Гетьманщини з наголосом на її особливостях, притаманних для міського населення. Наймана праця та учнівство означали пере- бування дитини за межами власної родини та мобільність (у рамках одного населеного пункту, або ж на більшій території). Така трудова міграція дітей та підлітків була важливою складовою виокремлення мі- ста Гетьманщини над округою. В його населенні, порівняно із селами, підвищена концентрація осіб віком 10–14, а найбільше – 15–19 років. Міста пропонували більше варіацій винагороди. Вони мали розмаїття вакансій і пропозицій роботи саме для малолітніх та неповнолітніх слуг. Концентруючи економічні та людські ресурси, місто Гетьманщини да- вало можливість знайти роботу десь поблизу з рідною домівкою. Дити- на могла кілька разів змінювати господарів, однак не покидаючи одного населеного пункту. В сільській місцевості, такі переміщення відбували- ся б від хутора до хутора, чи поміж селами. Переваги міста невіддільні від його небезпек, адже соціальний капітал, набутий малолітніми наймитами, міг бути і негативним та поширю- ватися на всю родину. Наявність мігрантів, мандрівного та маргіналі- зованого елементу, солдати на постої – ці типово міські явища поро- джували попит на проституцію, куди втягувалися малолітні дівчата. Хлопчиків могли залучати до крадіжок худоби та речей, підманювати до втеч, викрадати для служби. У такому разі родини дітей-наймитів не тільки не отримували користі із заробітків своїх нащадків, але ще й наражалися на іншування, мусили сплачувати шкоду і так далі. Попри ці небезпеки місто Гетьманщини вабило до себе молодь. Ключові слова: Гетьманщина, дитина, життєвий цикл, наймит, най- мичка, праця, слуга. Д орослішання і соціалізації дитини в доіндустріальну добу були тісно пов’язані із поступовим включенням у працю. Повчальне віршування поета і священика початку ХVІІІ ст. Климентія Зіновіїва виказує доволі меркантильний, притаманний * Дослідження виконується за грантової підтримки Наукового Товари- ства ім. Шевченка в Америці з фонду Ірини і Євгена Мельників. © Ігор Сердюк, 2017 56 57 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто суспільству Гетьманщини погляд на дитину, як соціальну інвести- 6 Козак, О. (2014). Жителі одній позі тощо), чоловічого – рухом та травмами. Загалом діти цію у майбутнє: сотенного містечка Стайки віком 9–14 років зазнавали регулярних перевантажень, котрі відо- ХVІІ–ХVІІІ ст. (за матеріала- бражалися у патологічних змінах сухожиль та м’язів6. Отож, ди- Пла(ч)тε по таки(х) що хлбъ поядаютъ ми біоархеології). Історична да(р)мо: а в(ъ) мла́ды(х) лтεхъ умира́ю(т). антропологія та біоархеологія тина в Гетьманщині працювала «всерйоз», її праця була націлена Нимало за хлбъ то(и) нε ω(т)роби́вши: України. Вип. 1. С. 124, 128. саме на результат, а не на процес. Це – головна відмінність від су- 1 Зіновіїв, К. (1971). Вірші. и за до́гля(д) вш̃ъ нтъ нε ω(т)служи(в)ши1. часності, і це те, що обумовлювало та уможливлювало повсюдне Приповісті посполиті. К.: Нау- 7 На мою думку, міста Геть- використання найманої дитячої праці, вона з розцінювалася не як кова думка, С. 108. Окрім всього, Зіновіїву йшлося переконати матерів не плакати манщини вивершувалися виховання, а як реальний внесок у родинну економіку. за померлими малолітніми дітьми, котрі ще тільки ссуть перса, а над округою найперше через Необхідно зауважити, що дитина могла зробити свій внесок в отже не привели родину до витрат. Плакати ж треба за малюка- адміністрування довколиш- сімейну економіку як працею безпосередньо в родинному госпо- ми, які з’їли якусь частку хліба, але відійшли у небуття, таким ньої території на сотенному чи полковому рівні. Також дарстві, так і працюючи за його межами. При цьому схожими мог- чином вони завдали збитку, не виправдавши вкладені в них кошти. ли бути багато видів робіт, їх об’єм, характер, тощо. Разом з тим, серед складників такого ви- Подібні міркування не є чимось винятковим. Дослідники доінду- праця сина ремісника з одного боку і його учня з іншого, або ж так вершування можна назвати стріального суспільства вважають маленьких діток обтяжливими економіку, перебування вій- само доньки козака і його малолітньої наймички, носила виразно для сімейного господарства, вони потребують турботи, прихистку, ськових на постої, близькість різний соціальний контекст. Наймана праця та учнівство означали одягу харчів і, принаймні, до п’ятирічного віку, вони не можуть великих шляхів. Окрім того перебування дитини за межами власної родини та мобільність (у 2 (2004). Encyclopedia of зробити навіть невеликого внеску до родинної економіки. Однак можна виділити й знавалося б локальні явища, котрі, однак, рамках одного населеного пункту, або ж на більшій території). Children and Childhood in дорослішаючи, дитина поступально включається в господарюван- History and Society. Vol. 3. S–Z. докладалися до формування Трудова міграція дітей та підлітків була важливою складовою ня, сприяє економічному зростанню родини, а отже і появі наступ- виокремлення міста Гетьманщини над округою7. Зауважу, що ця Macmillan Reference USA, «міського способу життя». них дітей. Для домодерної Англії свого часу розраховано, що сім’я Наприклад, Максим Яремен- теза не мусить бути універсалією для різних полків. Слід гадати, P. 893–894. Загалом, тема зростання дитини і життєвого починає отримувати реальний прибуток від наявності нащадків ко у цьому контексті виділив що вона по-різному працюватиме, наприклад, в Переяславському циклу бідних домогосподарств приблизно на вісімнадцятому році шлюбу. На той час дітонарод- освіту. Див.: Сердюк, І. (2011). і Стародубському полках. Переяслав був центром землеробського у різних іпостасях добре ження припиняється і родина має достатню кількість працездат- Полкових городов обивателі: історико-демографічна харак- полку зі слабким рівнем «урбанізації»8. Відтак, саме туди стягу- представлена на сторінках них дітей, котрі роблять позитивний внесок в сімейну економіку. збірника «Бідні жінки і діти теристика міського населення валися заробітчани з довколишніх сотень. Важливо, що серед та- Встановлюється хиткий баланс, який пізніше, з від’їздом дітей з ких мігрантів-чоловіків було 29,2% осіб віком 15–19 років, серед в європейському минулому». Гетьманщини другої полови- батьківського дому однак порушиться. Це зменшить економічний ни ХVІІІ ст. Полтава: ТОВ жінок – 24,3%9. Притік дітей і підлітків до Стародуба мусив бути Див.: Henderson, J., Richard, W., [eds.] (1994). Poor Women and потенціал родини і вже перед старими батьками знову постануть «АСМІ»; Яременко, М. (2013). менш вираженим. На території «його» полку знаходилися доволі Children in the European Past. привиди злиднів2. «Фактор міста» у «латинсько- великі міста: Мглин, Погар, Новгород-Сіверський, Почеп – значні London: Routledge. Що до аналогічного вивчення різних аспектів історії дитячої му шкільництві» Гетьманщини ремісничі і економічні осередки. Тим не менше, як засвідчують праці на матеріалах Гетьманщини, то це є справою доволі важ- XVIII ст. Соціум. Альманах соціальної історії. Вип. 10, історико-демографічні дослідження, Стародуб теж зміг привабити 3 Маслійчук, В. (2012). До пи- кою і не надто популярною. Дослідження, ґрунтовані на писемних тання про дитячу та підліткову С. 115–127. молодих трудових мігрантів. Якщо його населення, відображене у джерелах, поодинокі і тут найперше маю згадати розвідки Во- Генеральному описі 1765–1769 рр.10, за віком розподілити на п’я- працю на Лівобережній та Слобідській Україні в другій лодимира Маслійчука3. Окрім традиційного браку джерел також 8 Про належність Переяслав- тирічні вікові групи, то найбільш чисельними мешканцями міста половині ХVІІІ ст. Повсякден- відчуваються методологічні та термінологічні проблеми, зокрема ського до хліборобських полків виявляться ті, кому виповнилося 15–19 років. Показово, що у пол- ня ранньомодерної України. у тому, як відділити гру або ж виховні моменти від самої робо- та про виробництво й продаж кових селах фіксується навпаки «нестача» осіб цього віку. Те ж, Історичні студії в 2-х томах. ти. Думається, що діяльність, у тому числі й дитини, може бути зерна більш детально див.: Ос- трась Е. (2003). Врожайність однак менш виражено, спостерігаємо і щодо тих, кому виповни- Т.І: Практики, казуси та де- витлумачувала як праця, якщо вона приносить певну користь, або віації повсякдення. К.: Інститут зернових культур, хлібні ціни «додатковий продукт». Як зазначив американський історик Ґ’ю історії України НАН України, та забезпеченість населення Каннінгем: хлібом в Лівобережній Україні C. 87–98. упродовж всієї історії більшість сімей не бачили нічого незви- в другій половині ХVІІІ ст. 4 (2004). Encyclopedia of чайного в тому, щоб очікувати від своїх дітей внеску в родинну Донецьк. Children and Childhood in економіку, як тільки вони ставали на це здатні. Без цього внеску 9 Маю на увазі саме тих, що шукали заробітку в місті, не випускаючи з уваги й можливість пошуків заро- History and Society. Vol. 3. S–Z. бідність родин, в котрих жили ці діти, тільки б поглиблювалася4. бітку у селах. Про фіксацію притоку мігрантів до Переяслава детальніше див.: Сердюк, І. (2011). Полкових Macmillan Reference USA, городов обивателі, С. 94–96. Також див. докл. спеціальну статтю: Сердюк І. (2008). Вихідці з села серед Р. 892. Теза Каннінгема накладається також і на суспільство Геть- населення Переяслава 60-х рр. ХVІІІ ст. (за даними Генерального опису Лівобережної України 1765– манщини. Вона підтверджується і на чисто емпіричному рівні, 1769 рр.). Український селянин. Вип. 11. С. 213–215. 5 У другій пол. ХVІІ ст. сотенне містечко Канівського полку, з причому для дітей обох статей. Антрополог Олександра Козак, дослідивши цвинтар сотенного містечка Стайки5 ХVІІ–ХVІІІ ст. 10 Детальніше про Генеральний опис як джерело, та його специфіку фіксації міського і сільського насе- якого на поч. ХVІІІ ст. насе- лення Гетьманщини див.: Момот А. (2014). Румянцевський опис Малоросії як джерело, для дослідження лення було переселене на Ліво- зауважила зміни суглобів дитячих кістяків, котрі виникли унаслі- демографічних характеристик сільського населення Гетьманщини. Вісник Луганського національного уні- бережжя. Зараз – однойменне док значної фізичної роботи. При цьому існували й гендерні від- верситету імені Т. Г. Шевченка. Історичні науки. № 7 (290). С. 22–29. Сердюк І. (2008). Румянцевський село Кагарлицього району Ки- мінності. Спрацьованість жіночого хребта була обумовлена вира- опис Малоросії як джерело вивчення демографічних характеристик міст Гетьманщини Історична пам’ять. ївської обл. женими статичними навантаженнями (тривале стояння, сидіння в №3. С. 144–152. 58 59 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 11 Детальніше цей сюжет див.: лося 10–14 років11. Те, що такий віковий дисбаланс викликаний 20 Бібліографія таких робіт іс- класиком на прикладі Англії тут не працює. Більш продуктивним Сердюк І. (2016). Вікова струк- саме трудовою міграцією опосередковано підтверджується підра- тотна, вона вельми різноманіт- видається підхід сучасної європейської історіографії20, котра, не тура дитячого населення Геть- хунками Юрія Волошина, згідно яких серед полтавських слуг у на хронологічно, територіаль- відкидаючи економічного аспекту, розглядає проблему дитячої манщини в другій половині но і сюжетно. Тут наведу при- ХVІІІ ст. Краєзнавство. №3–4. 60-х–70-х рр. ХVІІІ ст. найбільше було віком 15-19 років12. По- кладів: Goldberg, P. J. (1986). праці більш комплексно, використовуючи концепт life cycle service С. 87–93. дібні демографічні спостереження можна підсумувати влучною Marriage, migration, servanthood або ж life cycle servanthood21. заувагою Володимира Маслійчука: and life-cycle in Yorkshire towns У такому ракурсі домова служба (в українській історіогра- 12 Волошин Ю. (2016). Козаки of the later Middle Ages: Some фії маркована поняттям «найми», «наймитування»), постає не як і посполиті: Міська спільно- Якщо ми уважно подивимося на місто Лівобережної чи Слобід- York cause paper evidence. ської України, основним робітничим контингентом, основним щось постійне, доконане, а як один з етапів життя людини, важли- та Полтави другої половини Continuity and Change. August. ва складова її соціалізації. Вона розглядається не тільки як наслі- ХVIII ст. К.: К.І.С., С. 120. наймитом, якщо слідкувати за переписами, буде особа до 22 Vol. 1. Issue 2. Р. 141–169; років13. док злиднів, а як певний запобіжник від цього явища, котрий доз- Sarti R. (2007). Criados, servi, 13 У 2011 р. читаючи лекцію domestiques, gesinde, servants: воляв елементарно вижити, отримати певний соціальний капітал, «Дитина та Імперія» (у рамках «Life cycle service» for a comparative history of набути якихось матеріальних ресурсів, необхідних для переходу реалізації проекту «Публічні domestic service in Europe в наступний етап життєвого циклу22. Тобто, якщо людина йшла лекції. Політ.ua»). На жаль роз- Описаний вище стан речей засвідчує важливість праці дітей і під- (16th–19th centuries). Obradoiro в найми, то це не означало, що вона буде займатися цим все своє шифровка лекції вже не до- літків для тогочасного міського соціуму. Їхня мобільність зумо- de Historia Moderna. №16. життя. До того ж serve, або ж слуга, чи наймит міг бути важливим ступна у мережі. Первісно вона вила ще одне явище – помітна частка дітей в Гетьманщині дорос- Р. 9–39; Fauve-Chamoux, A. членом домогосподарства, ледве не родичем, що однак аж ніяк не знаходилася тут: http://polit.ua/ лішала та працювала поза власною родиною. Останній аспект, в (2004). Domestic Service and the lectures/2011/03/11/masliychuk. Formation of European Identity: є підставою змальовувати його життя у пасторальних тонах. силу різних причин, був більше оприявлений у містах. За моїми Необхідно зауважити, що концепт life cycle service до сьогодні html Understanding the Globalization підрахунками, майже 20% дітей віком 5–14 років у полкових осе- пройшов серйозну перевірку часом та емпіричним матеріалом. Він of Domestic Work, 16th-21st 14 Сердюк І. (2009). „Без запла- редках мешкали не зі своїми батьками. Число дітей поза сім’єю Centuries. Bern: Peter Lang був введений в історіографію в 1960-х рр. для тлумачення періоду ты, на харчах и одежи хозяй- зростало з віком, їх частка серед п’яти-семилітніх не перевищува- AG, International Academic в житті людини між залишенням родинного домогосподарства і скихъ”: діти в населенні Ліво- ла 10%, а у віці 13–14 років практично кожна друга міська дити- Publishers. Зрештою, найбільш заснування власного. У цей час набувався певний статус, котрий, бережного українського міста на жила поза власною сім’єю14. Велика кількість дітей, що жили «свіжим» дослідженням є ХVІІІ ст. Краєзнавство. № 1–2. великий розділ «Life cycle однак не був сталим. Через такий етап проходила велика частина й заробляли самостійно, була притаманна не тільки містам Речі європейської молоді. Ще Джон Хайнал зауважив, що значна по- С. 196–204. Посполитої (та на Захід від неї), а і Російській імперії, що Ольга service» ґрунтовної книги Міколая Шолтисека про ро- ширеність подібної служби зумовила підвищення шлюбного віку 15 Кошелева О. (2004). Люди Кошелева показала на прикладі Петербургу часів Петра І15. дину у Східно-Центральній та впливала на спосіб функціонування домогосподарств. На його Санкт-Петербургского остро- Попри таку представленість і непогану джерельну фіксацію, Європі: Szołtysek, M. (2015). думку, life cycle service становив один з ключових елементів, які ва Петровского времени. М.: дитячу працю на матеріалах Лівобережної України наявна історіо- Rethinking East-Central Europe: вирізняли Захід на тлі решти світу, адже це явище посприяло фор- ОГИ, С. 175. графія (за окремими винятками16) зображує в дусі творів Чарльза family systems and co-residence муванню еластичного ринку праці, і, навіть, постанню капіталізму. Діккенса, на основі радянського тлумачення творів Карла Маркса, in the Polish-Lithuanian 16 Наприклад: Маслійчук, В. Commonwealth. Contexts and Більш сучасні праці, зокрема авторства Цезаріо Кукльо, Радосла- іноді ще й у парадоксальному поєднанні з реляціями про любов ва Понята та Міколая Шолтисека показують, що life cycle service (2012). До питання про дитячу analyses. Bern: Peter Lang та підліткову працю на Лівобе- до дитини, як одвічну рису українського народу. Такі досліджен- AG, International Academic був характерним і для старопольського суспільства. Йдеться про режній та Слобідській Україні ня говорять про експлуататорський характер, малооплачуваність, Publishers. зарахування польських земель до ареалу поширення західної мо- в другій половині ХVІІІ ст. важкі умови, дискримінацію. Це має налаштувати на вивчення делі домогосподарства. За пропозицією самого Хайнала, умовний економічної сторони дитячої праці з бідністю, як основною при- 21 У вузькому значенні йдеться кордон цього ареалу проходив по лінії Петербург – Трієст, тобто 17 Дещо детальніше див. мій чиною потрапляння у найми тощо17. про найми чи службу, як тим- невеликий есей: Сердюк І. часовий період життя індиві- він виключав Річ Посполиту. Однак, у світлі сучасних досліджень За подібного підходу увага концентрується на економічній польських істориків до так названого Заходу необхідно включати і (2017). Вогонь, вода та не- да, після котрого такий serve складовій дитячої праці, а основною її причиною вказується бід- землі Корони23. Схоже, що дану межу потрібно відсовувати ще далі останні клейноди. Декілька засновує власне господарство, слів про історію дитячої пра- ність, неможливість прогодувати дитину тощо18. Зрештою, не вда- або повертається у батьківське. на Схід, принаймні, згідно піонерських розвідок Юрія Волошина ці в Гетьманщині. historians. ючись до переповідань творчості класиків, однак висловлю дуже Див.: Poniat, R. (2014). Służba та Юлії Безсмертної, в цей ареал вписується і Гетьманщина24. in.ua. Доступно: https://goo.gl/ важливу як на мене заувагу. Той же Маркс працю дітей та жінок domowa w miastach na ziemiach Важливою складовою концепту life-cycle servants є означення CTP6w2 розглядав у контексті постання капіталізму і вважав це явище на- polskich od połowy XVIII do końca XIX wieku. Warszawa, наймита як молодої людини. За дослідженнями польського істо- слідком чи ознакою розвитку капіталістичних відносин19. Нато- рика Радослава Понята, у 1791 р. в краківських парафіях понад 18 У цьому сенсі класичним є S. 68. мість суспільство та економіка Гетьманщини були доіндустріаль- 50% домових слуг були віком 15-24 років. І тільки близько 15% – дослідження, де кілька сто- рінок присвячено дитячій ними, докапіталістичними, а тому економічна модель виписана праці, і тези котрого перепо- відалися та цитувалися в наступних подібних історико-економічних студіях. Див.: Гуржій І. 22 Szołtysek, M. (2015). Rethinking East-Central Europe, P. 319–401. (1958). Зародження робітничого класу України (кінець XVIII – перша половина XIX ст.). К., С. 113–119. 23 Poniat, R. (2014). Służba domowа, S. 15–16. Маркс К. (1952). Процес виробництва капіталу. Капітал. Критика політичної економії. Т. 1. 19 24 Безсмертна, Ю. (2017). Life cycle service servants: характеристика поняття та відповідність Кн. 1. К., С. 243–256. реаліям Гетьманщини 60-х–70-х рр. ХVІІІ ст. Емінак: науковий щоквартальник. №1. Т.1. С. 28–33; Волошин, Ю. (2016). Козаки і посполиті, С. 117–128. 60 61 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 25 Poniat, R. (2014). Służba старшими за 35 років25. Схожі дані маємо стосовно полкової Пол- В. Штернберг. Пастушок. domowa, S. 143. тави. Когорта наймитів міста станом на середину ХVІІІ ст. вигля- Полотно, олія. Національний дає дуже молодою. Абсолютна більшість (83,4%) її представників художній музей України (Київ). 26 Волошин, Ю. (2016). Козаки Степовик Д. Українське і посполиті, С. 121. була молодшою за 30 років, а старшим за 35 років був тільки кожен мистецтво першої половини 27 Там само. С. 117–128. десятий26. Це означає, що мікрогрупа не була стабільною, вона по- ХІХ ст. – К.: «мистецтво», повнювалася молодими хлопцями чи дівчатами, котрі з віком її 1982. С.150. 28 Коваленко, О., Сердюк, І. покидали і набували іншого соціального статусу. Зауважу, що ви- (2012). «Іграшка чи ремесло?»: щезгадане дослідження Юрія Волошина стосується передусім до- один з аспектів дитинства в ранньомодерній Україні. рослих, мене ж цікавить дитяча наймана праця. Також, досліджу- Київська старовина. №5–6. ючи спільноту полтавських слуг, Юрій Волошин зарахував до неї С. 45–56. й учнів27. На мою думку, учнівство істотно вирізнялося від найми- тування. Його основною (принаймні декларованою) метою було 29 Про побутування даних мар- керів та історіографічну скла- отримання ремісничого фаху. Учень дійсно розглядався майстром дову дослідження найманої передусім як джерело безкоштовної робочої сили і міг виконува- 34 Із семи років дитина набува- праці див. піонерський текст ти ту ж саму роботу, що й наймит, торкаючись навчання ремес- ла «церковної дієздатності» й Юлії Безсмертної: Безсмерт- лу лише спорадично. Однак він працював безкоштовно, а наймит ходила до сповіді. на, Ю. (2015). «Служителі» й міг отримувати платню. Також учнівство прив’язувало дитину до «работніки» в облікових дже- 35 Гаркуша Семен Іванович ремісника в середньому на 4–5 років, хоча іноді його фіксований (1739 – † після 1784) – грабіж- релах Гетьманщини ХVІІІ ст. Наукові праці історичного термін сягав й 9 років, натомість наймалися здебільшого на півро- ник. Відомий серією успішних факультету Запорізького ку-рік28. Зрештою, й облікові джерела ХVІІІ ст. розрізняють ці дві і зухвалих пограбувань в Геть- національного університету. соціальні категорії. Відтак, тут зупинюсь тільки на наймитуванні, манщині. Образ був романти- Вип. 44. Т.1. С. 52–56. визнаючи те, що обом категоріям було притаманно багато спіль- зований в другій пол. ХІХ ст., а вже радянська історіографія 30 Наводиться приклад вели- ного: жорстке ставлення до дитини (побої, примушування до важ- зробила з нього месника і керів- кого міста, але діти-наймити кої повсякденної праці), дитяча мобільність і втечі, недотримання ника повстанськими загонами. складали помітну частку і господарями умов договору та, з іншого боку, – крадіжка дітьми 36 Степанида Павлівна Пар- сільського населення. Так, господарського майна. пура (Єзучевська) – дружина Олена Замура у селах Пере- значкового товариша Йосипа яславського полку їх нара- Мікрогрупа дітей-наймитів Парпури, на час пограбування хувала 7%. Див.: Замура, О. у шлюбі із Петром Базилеви- (2016). Мігранти в полкових У Генеральному описі 1765–1769 рр. діти доволі чітко марковані чем – ніжинським полковим селах Гетьманщини середини учнями чи робітниками, у тому числі й тоді коли вони перебували суддею (1772–†1779), конотоп- ХVІІІ ст. (на прикладі двох сіл в межах одного домогосподарства. Так, для позначення малолітніх ським городничим. Про ба- Переяславського полку). Пол- наймитів джерело використовує два маркери: «слуга»/«служанка» гатство і вплив Парпурихи на тавський краєзнавчий музей: чоловіків ходили легенди. На доводиться на вік, з якого дитина починає дійсно виконувати якусь, збірник наукових статей. Ма- та «работник»/«работница»29. Форма запису не відрізняється від бодай найпростішу роботу. Причому з кожним роком можливості аналогічної про дорослих наймитів – ідеальний формуляр вка- цьому тлі цікаво, що коли вата- ловідомі сторінки історії, му- маленьких робітників стрімко зростають. Це ще одне свідчення га Гаркуші прийшла грабувати зеєзнавство, охорона памяток. зує ім’я, патронімічне прізвисько, соціальне та географічне похо- їхній дім, то чоловікові сказа- важливості 6-7-річного рубежу як своєрідного вікового вододілу у Випуск ХІ. Полтава: Дивосвіт, дження, вік, стан здоров’я, термін «служби», характер та розмір ли, що справа його не стосу- зростанні тогочасної дитини34. С. 87. платні. В конкретних випадках відсутність якихось даних може ється й пішли шукати Степа- Найменші «робітники» могли виконувати дрібні доручення, 31 Див. напр.: Левицький, О. бути пов’язана саме з особливостями даної вікової групи. Дитина ниду. Під час грабежу один із бути посильними, помічниками для заможних осіб. З точки зору (1901). Очерки народной жи- не завше знала місце народження, станову приналежність чи ім’я злочинців розважався тим, що бив жінку батогом, приказую- економіки, вони, вочевидь ще не відпрацьовували свого утриман- зни в Малороссии во второй батька30. половине ХVII ст. Киевская чи, щоб «не понижала свого ня. З іншого боку, такі діти не отримували платню, та приноси- Діти починають фігурувати у якості наймитів починаючи з ли позаекономічну користь (наприклад, додавали престижу своїм старина. №2. С. 183. мужа». Див.: (1990). Протокол п’ятирічного віку. Наприклад, саме стільки було стародубській допиту гайдамаки Семена Гар- господарям), розважали, були співбесідниками. Є свідчення про 32 Центральний державний «служанке» Ганні. Малоймовірно, щоб дівчинка могла виконува- куші. Український історичний історичний архів України, те, що дівчата і хлопці перебували при своїх господарях і вночі. ти якусь важку роботу, скоріше за все, вона була взята на «виріст». журнал. №11. С. 123, 135. Про такі побутові речі джерела дуже рідко говорять прямо, однак м. Київ (далі – ЦДІАК Укра- У тодішньому соціумі навіть побутував відповідний термін – «ви- їни), ф. 57, оп. 1, спр. 148а, 37 Важко щось говорити про вік у допитах відомого розбійника Семена Гаркуші35 зустрічаємо до- арк. 309. росток», котрим позначали прийомних дітей або слуг, що виросли самої дочки та дівок, що спали волі детальні описи побуту вельможних жертв його нічних візитів. в домі господаря31. Про деяких з них читаємо: «взята с малолет- біля неї. Однак тут як приклад Поряд з ними у їхній кімнаті сплять слуги, це також стосується 33 Про цей сюжет мною підго- ства на пропитание»32. Присутність таких діток у домогосподар- наводжу саме факт ночівлі товлено окрему велику статтю, наймичок при дитині господа- й дітей (можливо дорослих) господарів. Наприклад, прийшовши ствах може бути пояснена з різних точок зору, у тому числі й не- грабувати Степаниду Парпуриху36, в одній із кімнат ватага бачить котра готується до публікації у рів. У протоколі це не єдиний наступному (12) номері журна- обхідністю виконання «батьківських» ролей бездітними парами33. подібний приклад. Див.: Там таку картину: «доч онои Парпуриной дівица, тогда спала, и при лу «Соціум». Все ж привертає увагу те, що поява діток маркованих робітниками само, С. 123. ней – дві дівки»37. 62 63 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Малюнок-схема головної вулиці м. Лубни. 1758 р. ЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 1. Спр. 1818. нов людей единственно изза одного токмо пропитания», далі «для проискания себѣ к житие мѣста пришле в город Нижній (Ниж- ній Новгород – І.С.)», де був взятий у поліцмейстерську контору, а звідти перенаправлений в гарнізонну школу. Нижегородська гу- бернська канцелярія відправила листа до Малоросійської колегії з проханням пошукати, чи не знайдеться поміщик того хлопця, або ж хтось, хто його знає. Члени колегії вирішили скрізь оголосити про розшук хлопця та його рідні. Через півроку (2 січня 1778 р.) на оголошення відгукнулась жителька Києва Марина Данилиха. Вона показала, що 1773 року в серпні на свято Преображення про- пав її син Григорій, котрий навчався тоді в київського мешканця Сидора Котленка шевського ремесла: Ілюстрація до книги «Ифіка «невестимо ким подхвачен и увезен с Киева, и где ныне нахо- ієрополітика». 1760 р. дится она не вѣдает, примет же оной ея син таковых: говорит пространно, волосы на головѣ черные, смотрит вниз насуписто. 39 ЦДІАК України, ф. 54, оп. 1, Лѣт от роду тогда было ему десять»39. спр. 2320. Малолітніх слуг могли брати з-поміж сиріт, або навіть викра- Такі справи непоодинокі. Їхніми фігурантами бувають молоді дали. Викрадення є казусами, однак існує окремий пласт подібних злочинці, котрі оповідають доволі стандартну історію: батьків не справ, одна з яких розглядалася влітку 1777 р. на найвищому в пам’ятає, був вивезений звідкись малим, підріс і став волочитися 38 Кочубей Семен Васильович Гетьманщині рівні членами Малоросійської колегії та відомими (1725 –†1779) – Генеральний по різних місцях, був намовлений кимось до крадіжок, або ж крас- обозний, бунчуковий товариш, постатями Семеном Кочубеєм, Василем Туманським та Іваном ти змусила скрута. Далі таких підлітків намагалися прилаштувати генерал-майор (1764), таємний Жоравкою38. 22 серпня 1777 р. до Київської поліцмейстерської десь до праці, або ж віддати комусь під розписку – «кто взять радник (1776). Туманський контори був присланий лист про «непомнящего родства своего пожелает». Саме так склалося життя Івана Алєксєєва, котрий на- Василь Григорович (1723– Егора». Він не міг нічого сказати про своє походження і батьків, родився «в Польщі» і малолітнім був вивезений майором Василем †1809) – Генеральний писар бо в малих літах був взятий під Києвом з невідомого йому місця Зібіним в село Нікольське під Москвою. Там він виріс, був похре- (1762–1781), дійсний стат- мешкаючим у Києві майором Федором Шаховим та знаходився ський радник (1779). Журавка щений у православну віру, а після смерті майора служив у його при ньому в турецькому поході (імовірно йдеться про одну з кам- 40 Імовірно йдеться про пові- (Жоравка) Іван Тимофійович сина, де був навчений «порухматерства». В 1778 р. пішов у місто паній російсько-турецької війни 1768–1774 рр.). Після загибелі тове місто Тульського наміс- (? –† після 1792) – генеральний ництва, зараз районний центр Чернь40. З якихось причин він був затриманий та переданий під осавул (1759–1781) полковник, Шахова він був забраний підполковником Олексієм Стаховим в Тульської області РФ. юрисдикцію Севської провінційної канцелярії, а потім і Малоро- статський радник (1779). Симбірськ, далі жив у Саранську и «протчих местах у разных чи- 64 65 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 41 ЦДІАК України, ф. 54, оп.1, сійської колегії. Звідти підлітка взяв до себе київський нотаріус спр. 2592. Юр’єв, якого Іван за це обікрав на 60 рублів41. Повертаючись від казусів до статистики, наголошу, що біль- шість дітей-наймитів все ж були віком 10–14 років. Вочевидь з цього віку дитина вже влаштовувала «працедавця» як виконавець роботи, праця котрого приносить більше прибутку, аніж важать видатки на утримання. З іншого боку, діти вважалися достатньо дорослими, щоб залишити свою родину. Когорта дітей-наймитів дуже цікава ще й у статевому ракурсі. Тут дівчатка удвічі переважали хлопців. На перший погляд, це – не логічно, адже останні, здавалося б, мала користуватися біль- шим попитом на ринку праці. Однак частина потенційних най- митів-хлопців поповнювали лави учнів ремісників. Усі вони були Ніжин. Гравюра 1830 р. хлопцями. Бачиться, що така абсолютно різна статева структура Джерело: https://goo.gl/xZXNQg груп наймитів та учнів є ще однією ознакою їхньої окремішності. Перевага дівчаток у досліджуваній когорті може обумовлюва- тися не тільки попитом, але й особливістю пропозиції. Як ствер- джує відома дослідниця соціальної історії Олвен Гафтон, в Анг- що він буде цілком новим). У 1747 р. будучи в Петербурзі Микола лії ХVІІІ ст. близько 80% дівчат покидали свій дім у віці близько Ханенко купує одяг своєму слузі «хлопцю» Юхиму, на котрий, од- дванадцяти років. Вони робили це приблизно на два роки раніше нак, витрачає менше грошей ніж на дорослого лакея: за свої братів. Дівчата розпочинали новий етап свого життя, спря- Куплена Івану Рудому лакейская свита за 1 р. 30 к., да хлопцю мований на створення матеріального підґрунтя для вдалого заміж- Евфиму рубашки за (у джерелі прочерк – І.С.), штаны суконные жя. Ця перспектива була складною, вона мала багато прихованих за 30 к. […] Івану Рудому да хлопцю Евфиму на чоботи и другіе підводних каменів, однак, від її успіху залежало майбутнє дівчи- 45 (1884). Дневникъ Николая потребности 69 коп.45 Ханенка. 1723–1753 г. Прило- Вдяганка Юхима не здається «модною» попри те, що спра- ни. «Дитинство було коротким для дочок бідняків», – підсумовує женіе къ журналу «Кіевская 42 Hufton, O. Women, (1994). Гафтон, і з нею важко не погодитися42. ва відбувала в столиці. Та щоб бути модним не обов’язково треба Старина». К.: Тип. Г. Кор- було прислужувати старшині, що жила в Петербурзі. Мабуть най- Work and Family. A history of чакъ-Новицкаго, С. 313, 318. women in the West. Part III. Оплата праці більшим модником із слуг, що трапилися мені на очі виявився вже Renaissance and Enlightenment знайомий нам Іван Алєксєєв: paradoxes / Ed. N.-Z. Davis, Оплата праці є ще одним важливим питанням. Стосовно дитини A. Farge. Cambridge, Harvard воно дуже важке і дискусійне, адже ми достеменно не знаємо, на- лицем чист, круглолик, волоса темнорусые, усов и бороды еще University Press, P. 17. не брѣет, завязивает в косу […]. Одежа на нем сертук и штаны скільки на платню впливала можлива дискримінація, котра сто- фабричного сукна и цвету синего […], сапоги нѣемецкие с ко- совно дівчаток могла бути подвійною – зумовлюватися як віком, роткими голянищами, чулки бѣлые нитяные, на шеи платок на- так і статтю. Так само не можна відкидати й різної продуктивності 46 ЦДІАК України, ф. 54, оп. 1, бойчатой синей новой46. роботи дітей і дорослих. На можливу платню наймита впливали спр. 2592, арк. 1–2. надто багато факторів, котрі визначалися як його особистісними Його «богемний», як на підлітка-слугу, зовнішній вигляд міг 43 Брік, Т. (2017). Доходи слуг в Гетьманщині: тест теорії характеристиками (вік, станова приналежність, сімейний стан), скластися унаслідок знання перукарського ремесла, багатого на людського капіталу та соці- так і нюансами місця праці. Механізми постання таких нерівно- події життя та перебування у нотаріуса. Тобто саме проживання ального статусу на прикладі стей чудово показані у ґрунтовній статті Тимофія Бріка про дохо- у представника саме міської професії уможливило отримання до- міста Полтава. historians. ди наймитів у Полтаві 1760-х рр.43 рогого вбрання. Нотаріус міг дати хлопцеві одяг на час служби, а in.ua. Доступ: http://www. Дуже важливо, що Тимофій Брік говорить і про «не грошові 47 Це дещо суперечить дослі- той з ним утік. Це змушує також поставити питання (котре залишу historians.in.ua/index.php/en/ дженням Тимофія Бріка, який відкритим) про долю вдяганок після завершення терміну наймів. цінності». Адже більше половини дітей платні взагалі не отриму- doslidzhennya/2192-timofij-brik- робить висновок, що дівчата dokhodi-slug-v-getmanshchini- вали, у першу чергу це стосувалося найменших за віком. Однак, віком 12–15 років отримували Як показують обмовки джерел, інколи, після звільнення наймита test-teoriji-lyudskogo-kapitalu- вони перебували на «одежи и харче хозяйском». Необхідно заува- більше грошей за своїх одно- вона залишалася у роботодавця. ta-sotsialnogo-statusu-na- жити, що одяг в Гетьманщині вже сам по собі був істотною цінні- літків-хопців. Однак, звертаю Що до грошової платні, то за даними Генерального опису, на prikladi-mista-poltava. стю, а тому те, що дитина його собі забезпечувала власною працею увагу на те, що мені йдеться неї могли сподіватися діти віком від десяти років. За моїми спо- вже було вагомим досягненням. Дітям міг діставатися старий одяг і про тих діток, вік котрих стереженнями, дівчата отримували дещо менше – починаючи з 50 їхніх роботодавців, (про це вже частково говорилося у відповід- менший за 12 років. Див.: копійок за рік служби, хлопчики – від 1 рубля47. Схожий віковий і 44 Маслійчук, В. (2010). Спо- Брік, Т. (2017). Доходи слуг в ному параграфі), що теж могло візуально маркувати наймитів. За фінансовий «поріг» зауважив Юрій Волошин на прикладі Полта- стереження про вбрання підліт- Гетьманщині. заувагою Володимира Маслійчука, котра перегукується з такою ж ви, де таку суму заробляла 10-річна Ксенія – наймичка військового ка в Харківському намісництві (1780-ті – 1790-ті рр.). Київська тезою Філіпа Ар’єса, за одягом дитини можна було вгадати робо- 48 Волошин, Ю. (2016). Козаки товариша Івана Богдановича48. Верхня межа заробітку для дівчини старовина. №5. С. 29–34. тодавця44. Окремим слугам одяг взагалі купувався (це не означало, і посполиті, С. 127. у місті становила приблизно 1–1,5 рублі на рік (дорослі наймички 66 67 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто тори (сезонні, географічні, форс-мажори, історичні події), котрі могли різко знизити, або підвищити вартість дитячої праці на ло- кальному рівні. Прикладом може слугувати дослідження містеч- ка Кальмар у Швеції з населенням близько 2000 мешканців. Це місто на шведсько-данському прикордонні після війни між цими країнами у 1611–1613 рр. мало істотні демографічні втрати Міс- течкові не вистачало чоловічих робочих рук, відтак, у 1614 р. оп- лата жіночої праці була в 1,2 рази вищою ніж до війни. Наступне пікове зростання оплати жіночої праці тут відбулося після в кінці 1640-х рр. після пожежі, котрі знищила місто в 1647 р. Вочевидь, саме необхідність відбудови і т.д. підвищила жіночі заробітки у 52 Про Кальмар я згадую як 1,33 рази52. У таких умовах мусила зростати і вартість дитячої пра- приклад постановки питання ці. Пожежі були дуже частими і в Гетьманщині, особливо значних з точки зору історії економіки: масштабів вони набували у містах і теж могли зумовлювати коли- Gary, K. E. (2017). Constructing equality? Women’s wages for вання платні, потребу в робочих руках тощо. Цей аспект видається physical labor, 1550-1759. Lund дуже цікавим і перспективним для подальших досліджень. Papers in Economic History. Також необхідно висловити ще одну важливу заувагу, загалом No. 158. Lund: Department «грошовий» внесок дітей-наймитів в економіку Гетьманщини був of Economic History, Lund дуже незначним. Їхня платня істотно поступалася дорослим, до University. того ж її отримувало менше половини малолітніх наймитів. Це «Град Куземин» – фрагмент аматорського малюнку 1726 р. відповідає загальноєвропейським тенденціям, навіть у Велико- ЦДІАК України. Ф. 127. британії в кінці ХVIII ст. такий внесок дітей у доходи населення Оп. 1012. Спр. 12. був практично нульовим. Там він стрімко зросте у першій полови- 53 Horrell, S., Humphries J., ні ХХ ст., із включенням дитини в індустріальну економіку53. отримували 2–3 руб.). Принаймні у Стародубі рекорд належав чо- (1995). Women’s labor force Осібною від соціальної мікрогрупи наймитів була дещо менш тирнадцятирічній Устині: «Работница родимка стародубовская participation and the transition чисельна категорія дітей, котрі офіційно не вважалися чиїмось ро- мещанского звания Устинья нанимается в год за 1 р 20 к на оде- to the male-breadwinner family, бітниками, а жили у дворах чужих родинах. У записах про них жи и харче хозяйском»49. 1790–1865”. Economic History 49 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, Review. №48(1). P. 89–117. Генеральний опис містить спеціальну ремарку «без найму, з-за спр. 148а, арк. 298зв. Велика різниця у платні між Ксенією та Устиною може бути пропитания», котра акцентовано відокремлює їх від найманих пояснена їхнім віком, в котрому організм підлітка швидко роз- 54 Більш детально числові дані робітників54. Їхня присутність у родинах, окрім господарських вивається. Дитина, старша на чотири роки за свою десятирічну див. у спеціальній статті: Сер- міркувань, може бути обумовлена у тому числі й необхідністю візаві могла бути значно сильнішою, виконувати більше роботи дюк І. (2016). Діти-наймити в глорифікації бездітних батьків. У традиційному суспільстві осо- і т.д. Це добре, нехай і на прикладі протилежної статі, помітно Гетьманщині ХVІІІ ст. (за ма- би, які перебували у шлюбі, однак не мали дітей, наражалися на Острожсько-Лохвицький Іван у спогадах Івана Острожсько-Лохвицького50. У свої 14 років він теріалами Генерального опису 50 1765–1769 років). Ніжинська іншування і маргіналізацію. Уникнути її можна було, виконавши Йосипович (1749–†1825) – син змушений був кинути навчання і повернутися додому, щоб робити роль «патріарха» по відношенню до учнів, малолітніх наймитів, сотника одного із слобідських старовина. Вип. 22. С. 47–54. «разную черную работу, какъ-то возки сена, соломи и дровъ и съ тощо. Це була мотивація для власників домогосподарств, а як бути полків, дворянин Новоосколь- мелницѣ хлѣба». При цьому його помічниками були два хлопчики зі стратегіями дітей? Ті дітки, котрих брали в родини малолітніми, ського повіту, автор мемуарів. років десяти, котрі «еще ни какой болѣе не могли работи здѣлать, звісно, не були в цьому активною стороною. Старші ж з якихось 51 Цю репліку треба сприймати какъ толко лошадей погонять»51. Ця репліка показує десятиріч- причин не могли пристати у найми. Можливо, йдеться про сиріт, в обережно. Йдеться про мему- них хлопчиків, як спроможних тільки до обов’язків візника, або яких просто не було вибору. Вони були позбавлені можливості ви- ари, до того ж дуже патетичні, ж догляду за худобою, натомість їхній трохи старший «керівник» бирати вигідні «вакансії» (якщо такі були наявні), або ж очікувати в яких автор міг літературно робив набагато більше робіт. на їх появу. Думається, що умови перебування в чужих родинах підкреслювати тяжкість влас- ного становища. Див.: (1886). Загалом, як бачимо, оплата дитячої праці не була чітко вста- таких діток залежали виключно від волі їхніх господарів. Вони не Записки Ново-Оскольського новлена. Її розміри в першу чергу залежали від віку та статі най- визначалися договором, власне, відсутність такого договору це те, дворянина И. О. Острожска- митів, їхньої фізичної форми, домовленостей. Однак, на заробітки що об’єднує дану мікрогрупу, так само і невизначеність з терміна- го-Лохвицкаго (съ добавлені- також істотно могли впливати приналежність до певної соціальної ми перебування, відсутність платні. емъ замѣтокъ сына его Петра чи релігійної групи, заняття і матеріальних статків господаря. Той На тлі даної мікрогрупи ми не можемо розглядати дітей-най- Ивановича). (1771–1846 г.). факт, що хлопці частіше отримували платню, може свідчити про Киевская старина. №2. С. 361. митів виключно як найбільш «гнаних і голодних» верств. Батьки дискримінацію за статевою приналежністю, однак, дівчаток серед таких дітей не обов’язково мали бути бідними. Більше того, вони наймитів було більше, тож і відповідно більша пропозиція мог- могли віддати дитину до праці для реалізації якоїсь конкретної ла знизити їхню «вартість» на ринку праці. Існували й інші фак- потреби. У щоденнику Якова Марковича подибуємо запис від 68 69 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 28 жовтня 1763 р. про козака, котрий взяв гроші в позику, а замість 61 Ролдугина, И. (2016). От- ми у спеціально найняті покої61. В Гетьманщині цього не спостері- відсотків віддав свого сина до служби: «Козакъ Волокитинский крытие сексуальности, С. 58. гаємо, однак тут міста теж мали у своєму населенні більшу частку взялъ взаймы 60 рублей на годъ, а вместо проценту сына свое- мешканців без родин, мандрівний елемент, а також солдатів на по- 55 (1859). Дневныя записки ма- го далъ въ службу»55. Бачимо, що йдеться про величезну, як для стої – останній фактор, як ніякий інший сприяв поширенню про- лороссийскаго подскарбия ге- тогочасного простолюдина, суму, тож козак мусив бути людиною 62 Barton, H. (1981). Women ституції62. Зрештою, у місті концентрація шинків була банально неральнаго Якова Марковича. достатньо зажиточною, щоб отримати таку позику. Видається, що and Military Institutions in вищою. До прикладу, тільки у межах невеликої полтавської фор- Ч.ІІ. М.: Тип. В. Готье, С. 387. тут річ не тільки у відсотках. Віддавши сина в службу до самого Early Modern Europe: A теці (тобто без Подолу та підварків) станом на 1735 р. існувало 15 Марковича, позичальник отримував не тільки матеріальну вигоду, Reconnaissance. Signs. Vol. 6. шинків63. No. 4. 1981. P. 643-671. а й давав синові можливість встановити важливі соціальні зв’язки. В один із таких полтавських шинків пішла на заробітки донь- Інакше кажучи, служба у людини високого рангу давала більше 63 Коваленко, О. (2015). Пол- ка місцевого обивателя Андрія Наливайченка, вона «оставя отца тава ХVІІ – ХVІІІ століть. К.: перспектив, аніж наймитування у простолюду, навіть якщо йшло- и матку пошла до шинку на заработки», а незабаром (у 1709 р.) Видавець Олег Філюк, С. 106. ся про однакову платню. разом з іншою дівкою була звинувачена у крадіжці речей молоди- ків, котрим «стелили» в одній із шинкових кімнат. Добряче під- Приклад негативного соціального капіталу пилі хлопці, прокинувшись зранку не дорахувалися свого майна, 64 Інститут рукописів Націо- відтак почалося розслідування64. Думається, що Андрій Наливай- Приклад із щоденника Марковича може слугувати чудовою нальної бібліотеки України ченко був не в захваті від заняття доньки, адже воно безчестило ілюстрацією до теорії life cycle service на українському матеріа- ім. В. Вернадського, ф. 61, всю родину. Дівчина могла це робити всупереч волі батьків, тим лі. На жаль, такі згадки поодинокі. Зазвичай джерела, вказуючи спр. 878, арк. 44–45. більше, що шинок виступає як традиційне місце втечі, зокрема й у 56 (1858). Głos ubogiej matki do córki na służbę idącej, z про факт потрапляння у найми практично нічого не говорять про 65 Детальніше про конкретні випадку родинних колізій65. Тож до таких заробітків могли вдати- przytoczeniem prawdziwych мотивацію батьків і дітей. Було б занадто великим спрощенням приклади таких колізій див.: ся підлітки-втікачі, ті, хто мав схильність до девіацій (наприклад wypadków, rozmaitym sługom пояснювати все у рамках одного концепту та шукати якісь уні- Маслійчук, В. (2005). Девіант- через раннє вживання алкоголю), ті, хто не міг знайти кращого за- wydarzonych, tudzież Wypisy z версальні мотивації. Так для теорії life cycle service дуже важли- на поведінка жінки на Слобо- няття через іншування. Мусимо визнати, ми занадто мало знаємо Listów Apostolskich śś. Pawła i вим є набуття дитиною (і родиною) певного соціального капіталу. жанщині у 80-х – 90-х рр. XVIII ст. (за матеріалами про пошуки можливого місця для наймів. Звідки дізнавалися про Piotra dla wszystkich sług nader Але що робити коли заняття підлітка могло накликати на особу та przydatne, nakoniec Żywoty повітових судів Харківського наявну «вакансію», як відбувався відбір претендентів, наскільки dwóch dziewic służebnych, родину іншування, або взагалі збезчестити? У своєрідному поль- намісництва). Соціум: Альма- важливим було походження та репутація батьків таких малолітніх które korony błogosławionych ському пораднику для молодих служниць першої половини ХІХ, нах соціальної історії. Вип.5. наймитів? Чи була конкуренція і як вона функціонувала? Зреш- dostąpiły. Warszawa, w drukarni написаному у формі материнських повчань до доньки, настійливо С. 199–201. тою, якою була роль рідні та батьків у домовленостях про умови та Józefa Ungra, S. 22. радилося уникати небезпечних для молодої дівчини служб, як-то оплату праці? Ці питання теж є важливими для вивчення дитячої 57 У Климентія Зіновіїва є й у заїжджих дворах та шинках, бо то «справжнім чудом назвати праці. інші рядки про корчми, де теж можна, якщо якась дівчина зостанеться там цнотлива»56. Тут ідеться про блуд і безчинства, мова йде про певну універсалію домодерної доби, для Гетьманщи- Конкуренція та пошуки вакансій які там відбувалися. Див.: Зі- ни перебування дівчини в шинку теж асоціювалося з проституці- новіїв, К. (1971). Вірші. При- єю, як про це читаємо у вірші «О женах в корчемницах в градех, Як стверджує англійська дослідниця Олвен Гафтон, в аграрному повісті посполиті, С. 196–197, секторі Англії ХVІІІ ст. між дівчатками існувала конкуренція за ро- 208–209. а наипаче где в полях в корчемных гостиницах блудно жывущых». Його автор – Климентій Зіновіїв – прямо називає торгівлю тілом бочі місця на фермах, яка до кінця століття посилювалася. В силу 58 Ролдугина, И. (2016). От- хлібом, тобто це був не просто блуд, а заробіток, притаманний густого розташування цих ферм таке заняття давало можливість крытие сексуальности. Транс- залишатися десь поруч зі своїми сім’ями та істотно не змінювати грессия социальной стихии в більшості таких місць57. Показово, що пізніше – у 1782 р., такий же підхід буде формалізовано в російському імперському законо- свій спосіб життя, тим більше, що в такому разі їхня повсякденна середине ХVІІІ в. в Санкт-Пе- давстві, яке вважатиме проститутками тих, хто «непотребствием робота і розпорядок дня не надто відрізнялися від тих, що були тербурге: по материалам Ка- линкинской комиссии (1750– имеет ремесло», а не просто «непотребных женщин»58. В Україні вдома. Приклад Англії цікавий ще тим, що у ХVІІІ ст. там від- 1759). Ab Imperio. №2. С. 44. корчма традиційно взагалі вважалася кублом гріхів і розпусти ще бувається демографічне зростання, котре загострило конкуренцію 59 Яковенко, Н. (2002). Пара- в «річпосполитські» часи59. Пізніше з цим явищем безуспішно на- 66 Hufton, O. (1994). Women, за вакансії66. Для Гетьманщини це ще не було актуальним, однак лельний світ. Дослідження з Work and Family. A history of можна висловити припущення, що демографічний тут чинник теж магатиметься боротися імператриця Анна Іоанівна, її лаконічний women in the West. Part III. історії уявлень та ідей в Украї- указ 1736 р. все ж зображує доволі апокаліптичну картину у нама- мав вплив. Оскільки у містах вакансій було більше, а дітей менше, Renaissance and Enlightenment ні ХVІ–ХVІІ ст. К., С. 116. ганнях повиганяти з трактирів дівок60. частина з них шукали заробітку чи прихистку саме там. Це одне з paradoxes. Cambridge, Harvard 60 Я свідомий того, що часто Попри те, що шинки з їхніми гріхами розміщувалися і в се- University Press, P. 17–18. пояснень відповідного спрямування трудової мобільності. Також апокаліптика в указах є ри- лах, я приділяю стільки уваги проституції, бо це більше міський місто могло запропонувати більше видів робіт саме для дитячих торикою і тим, що мусить рук. У випадку Англії, дівчина, котра не знайшла роботи на фермі вивчати дипломатика. Див.: феномен, як про це йдеться у ґрунтовному дослідженні Ірини Рол- дугіної. Велике місто було зачинателем новацій і в сфері тілесного неподалік від будинку, у найближчому місті з населенням у п’ять (1830). Полное собрание зако- або шість тисяч осіб могла стати служницею, прати білизну тощо. нов Российской империи. Т.9. гріха за гроші. Так, у столичному Петербурзі середини ХVІІІ ст. С. 805–806. вже відбувалося переміщення практик споживання сексу із корч- Якщо ж місцевий ринок праці був вичерпаний, то треба було шу- кати місць за його межами. Як правило, дівчата це робили за добре 70 71 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто відомими маршрутами. Дійшовши до пункту призначення вони старший брат Краснощоченка. Він міг сприяти у пошуках роботи зустрічали родичів, знайомих, дочок сусідів, тож як стверджує 70 (1976). Ділова і народно-роз- та легітимації підлітка на нових місцях70. Порівнюючи пересуван- 67 Ibid. P. 19. Гафтон: «молоді дівчата рідко були піонерами»67. мовна мова ХVІІІ ст. (Матері- ня Євдокії та Романа, впадає в око, що першій сотенне містечко али сотенних канцелярій і ра- Якщо тезу Гафтон обережно «приміряти» до суспільства Геть- туш Лівобережної України). К., (нехай і невелике) дало достатньо простору для зміни місця робо- манщини, то слід виокремити наступні важливі моменти. Дити- С. 356–359. У схожому ракурсі ти і господарів. Натомість її візаві у сільській місцевості доводить- на-наймит не завжди було виключена з власної родини, адже пе- розповідав про своє дитинство ся змінювати населені пункти, причому найчастіше і найдовше він ребувала не так далеко від неї, до того ж десь поряд могли бути злодій Грицько Барабаш. Став- перебуває в найбільшому з них. родичі та знайомі. Останні у свою чергу, з одного боку, могли бути ши сиротою він малолітнім Визнаю, що це дуже схематичні пояснення. У конкуренції за джерелом інформації про вакансії та умови праці, а з іншого – ро- жив у дядька, потім служив у робоче місце чи наймита багато важили індивідуальні можливо- наймах в п’яти різних новосан- били протекцію дитині. Нагадаю, що традиційне суспільство з сті, пропозиції та бажання сторін. Погана «слава» котроїсь із них жарських господарів, потім по пересторогою ставилося до приходьків, вони наражалися на ін- черзі доглядав худобу в трьох могла ускладнювати домовленість, привабливий зовнішній ви- шування і вважалися «чужими». Слід гадати, що пошуки роботи хуторах біля Нехворощі. Див.: гляд – полегшувати, однак кожна пропозиція мала свої підводні поблизу свого місця проживання давали переваги у конкуренції з ЦДІАК України, ф. 95, спр. 2, камені. Так, у 1742 р. наймичка Пріська Костирковна прийшов- прийшлими. Так само і наявність якихось попередніх зв’язків на арк. 46. ши у містечко Срібне із сусідньої Ічнянської сотні Прилуцького новому місці мусило б посприяти легітимації дитини, її включен- полку, за три дні знайшла роботу в місцевої мешканки Христини ню у нову спільноту. Язловецької. Однак через чотири дні «перемолвлена была» міс- Мешканка сотенного містечка Бориспіль Київського полку цевим священиком. Важко сказати, що спонукало одну сторону Євдокія Онісімова (Дзюба) «в крайнем малолетстве» залишилась переманювати наймичку, а іншу – міняти місце служби. Можна без батьків. Спочатку вона півтора року жила в бориспільського лише вибудовувати якісь припущення з огляду на те, що вже че- жителя Івана Гопака. Вочевидь, вона досягла якогось мінімально- рез тиждень Пріська вперше зогрішила зі священиком, після чого го віку для наймів, і пішла на рік «в услужение» до бориспільсько- 71 (1976). Ділова і народно-роз- вони вже постійно жили «богомерско […] какъ муж зъ женою»71. го козака Михайла Халепи, потім наймитувала рік в його зятя, далі мовна мова ХVІІІ ст., С. 300– ще по року рік в інших мешканців Борисполя – Логвина Кулинича 301. *** та Василя Менця. Далі на 2 роки найнялася до Михайла Логвина. Теорії та узагальнення почасти важко накладаються на конкрет- Потім 10 тижнів жила у своєї рідної заміжньої сестри (вочевидь ні випадки і концепт life cycle service тут не є винятком. Тим не старшої). Коли Євдокія відмовилася виходити заміж за парубка, менше його застосування до пояснення сутності дитячої найма- що її засватав, то сестра вигнала її з дому, а це було взимку (на ної праці в Гетьманщині видається досить продуктивним. Вихід за «м’ясоїд перед масляною»). Відтак дівка пішла у найми до іншого межі власної родини і тимчасове перебування в якості наймички бориспільського обивателя Івана Цілуйка, де була два роки, а коли чи учня були важливим щаблем соціалізації як мінімум полови- той помер, то найнялася до його сина Василя Цілуйченка, в котро- ни дітей і підлітків. Важливо, що тогочасний соціум у цьому не го прожила ще близько двох років. На цей час Євдокії виповнило- вбачав підстав для маргіналізації, а саме явище було тимчасовим ся 19 років. Вся її біографія – це переміщення між господарями етапом життя. Дитяча праця могла оплачуватися грошима, однак на теренах одного містечка, часто новий працедавець був родичем економічний ефект «дзвінкої монети» тут все ж був мінімальним. попереднього. В цей же час десь поряд живе рідна сестра. Цікаво, Це означає, що батьки та діти отримували за працю останніх не- що найми для Євдокії стають не тільки способом прохарчуватися грошову вигоду, як то отримання навичок та статусів (опанування 68 ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, чи заробити гроші, але уникнути заміжжя з нелюбом68. ремеслом), тимчасове «розвантаження» родинної економіки, одяг, спр. 2629. Іншим прикладом подібних переміщень, однак вже сільською їжу, прихисток (останнє було актуальним для сиріт). Дана негро- місцевістю, може слугувати біографія Романа Краснощоченка. шова вигода теж є частиною теорії life cycle service. Його родина, а згодом і вже він сам, переміщаються досить об- Дуже важливо, що на характер дитячої найманої праці істотно меженою територією одного полку. Він народився в селі Оприш- впливав фактор міста. Міста пропонували більше варіацій вина- 69 Городище – сотенний центр ки Городиської69 сотні Миргородського полку в родині наймитів. Миргородського полку, зараз – городи. Вони мали більше розмаїття вакансій і пропозицій роботи Далі сімʼя перейшла до села Глобино цієї ж сотні, де пробула сім Градизьк – селище міського саме для малолітніх та неповнолітніх слуг. Концентруючи еконо- років. Звідси Краснощоки перейшли на хутір під селом Жуки (та типу Глобинського району мічні та людські ресурси, місто Гетьманщини давало можливість ж сотня), там помер батько Романа. Мати з Романом повернулася Полтавської обл. знайти роботу десь поблизу з рідною домівкою. Дитина могла до Глобино, в якому залишила хлопця у найми, а сама пішла в кілька разів змінювати господарів, однак не покидаючи одного інше село, де скоро померла. В Глобино Роман пробув десь три населеного пункту. В сільській місцевості, видалити переміщення роки, а потім у віці 13-14 років пішов у слободу Брусову, звідти відбувалися б від хутора до хутора, чи поміж селами. Такий стан перейшов на інший хутір. Як бачимо переміщення відбуваються речей створював систему конкуренцій між наймитами за гарну ро- інтенсивно, однак на доволі локальній території, де можна було не боту і між працедавцями за гарних наймитів. Механізми подібної вважатися приходьком здалеку й чужим. До того ж, із контексту конкуренції, а також нерівності і дискримінації пов’язані з працею справи відомо, що неподалік (на сусідніх хуторах) десь мешкав дітей – проблема окремого дослідження. 72 73 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Переваги міста невіддільні від його небезпек, адже соціаль- Goldberg, P. J. (1986). Marriage, migration, servanthood and life-cycle ний капітал, набутий малолітніми наймитами, міг бути і негатив- in Yorkshire towns of the later Middle Ages: Some York cause paper evi- ним та поширюватися на всю родину. Наявність мігрантів, ман- dence. Continuity and Change. August. Vol. 1. Issue 2. Henderson, J., Richard, W., [eds.] (1994). Poor Women and Children in дрівного та маргіналізованого елементу, солдати на постої – ці, the European Past. London: Routledge. типово міські явища, породжували попити на проституцію, куди Horrell, S., Humphries J., (1995). Women’s labour force participation втягувалися малолітні дівчата. Хлопчиків могли залучати до кра- and the transition to the male-breadwinner family, 1790–1865”. Economic діжок, підманювати до втеч. У такому разі родини дітей-наймитів History Review. №48(1). не тільки не отримували користі із заробітків своїх нащадків, але Hufton, O. (1994). Women, Work and Family. A history of women in the ще й наражалися на іншування, мусили сплачувати шкоду і так West. Part III. Renaissance and Enlightenment paradoxes. Cambridge, Har- далі. Попри ці небезпеки місто Гетьманщини вабило до себе мо- vard University Press. лодь. В його населенні, порівняно із селами, підвищена концен- Hurzhiy I. (1958). Zarodzhennya robitnychoho klasu Ukrayiny (kinets’ XVIII – persha polovyna XIX st.). K. трація осіб віком 10–14, а найбільше – 15–19 років. Це теж маркер Instytut rukopysiv Natsional’noyi biblioteky Ukrayiny im. V. Ver- вивершування міста над округою за рахунок більшої «користі» nads’koho, f. 61, spr. 878, ark. 44–45. і, того, що цю користь намагалися використати, як того радив у Kosheleva O. (2004). Lyudy Sankt-Peterburhskoho ostrova Petrovskoho 1764 р. мешканцям Гетьманщини чернець Яків: vremeny. M.: OHY. Kovalenko, O. (2015). Poltava KhVII – KhVIII stolit’. K.: Vydavets’ Полно лежать в селі, ступай в города! Oleh Filyuk. Не очень робій, хоть не сищеш брата… Kovalenko, O., Serdyuk, I. (2012). «Ihrashka chy remeslo?»: odyn z as- Єжелі кто спросить: «Что в город погнало?» pektiv dytynstva v rann’omoderniy Ukrayini. Kyyivs’ka starovyna. 5–6. S. 72 (2006). Яків (інок). Сатирич- Сказуй: у селі користі мені мало72. 45–56. на коляда. Слово многоцінне. Kozak, O. (2014). Zhyteli sotennoho mistechka Stayky KhVII–Kh- Хрестоматія української лі- VIII st. (za materialamy bioarkheolohiyi). Istorychna antropolohiya ta bio- тератури, створеної різними arkheolohiya Ukrayiny. Vyp. 1. S. 124, 128. мовами в епоху Ренесансу (дру- References Levyts’kyy, O. (1901). Ocherky narodnoy zhyzny v Malorossyy vo га половина ХV–ХVІ століття) (1976). Dіlova і narodno-rozmovna mova HVІІІ st. (Materіali sotennih vtoroy polovyne KhVII st. Kyevskaya staryna. 2. та в епоху Бароко (кінець ХV – kanceljarіj і ratush Lіvoberezhnoi Ukraiyny). K. Marks K. (1952). Protses vyrobnytstva kapitalu. Kapital. Krytyka poli- ХVІІІ століття). В чотирьох Barton, H. (1981). Women and Military Institutions in Early Modern Eu- tychnoyi ekonomiyi. T. 1. Kn. 1. K. книгах. Кн. 4: Література піз- rope: A Reconnaissance. Signs. Vol. 6. No. 4. Masliychuk, V. (2005). Deviantna povedinka zhinky na Slobozhan- нього Бароко (1709–1798 рік). Bezsmertna, Yu. (2015). «Sluzhyteli» y «rabotniky» v oblikovykh dz- shchyni u 80-kh – 90-kh rr. XVIII st. (za materialamy povitovykh sudiv К., С. 760–767. herelakh Het’manshchyny KhVIII st. Naukovi pratsi istorychnoho fakul’tetu Kharkivs’koho namisnytstva). Sotsium: Al’manakh sotsial’noyi istoriyi. Zaporiz’koho natsional’noho universytetu. Vyp. 44. T.1. S. 52–56. Vyp.5. S. 199–201. Bezsmertna, Yu. (2017). Life cycle service servants: kharakterystyka Masliychuk, V. (2010). Sposterezhennya pro vbrannya pidlitka v ponyattya ta vidpovidnist’ realiyam Het’manshchyny 60-kh–70-kh rr. KhVIII Kharkivs’komu namisnytstvi (1780-ti – 1790-ti rr.). Kyyivs’ka starovyna. 5. st. Eminak: naukovyy shchokvartal’nyk. 1. T.1. S. 28–33 S. 29–34. Brik, T. (2017). Dokhody sluh v Het’manshchyni: test teoriyi ly- Masliychuk, V. (2012). Do pytannya pro dytyachu ta pidlitkovu prat- uds’koho kapitalu ta sotsial’noho statusu na prykladi mista Poltava. histo- syu na Livoberezhniy ta Slobids’kiy Ukrayini v druhiy polovyni KhVIII st. rians.in.ua. Dostup: http://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhen- Povsyakdennya rann’omodernoyi Ukrayiny. Istorychni studiyi v 2-kh to- nya/2192-timofij-brik-dokhodi-slug-v-getmanshchini-test-teoriji-lyudsko- makh. T.I: Praktyky, kazusy ta deviatsiyi povsyakdennya. K.: Instytut istoriyi go-kapitalu-ta-sotsialnogo-statusu-na-prikladi-mista-poltava. Ukrayiny NAN Ukrayiny, C. 87–98. Dnevnik Nikolaja Hanenka. 1723–1753 g. Prilozhenіe k zhurnalu Masliychuk, V. (2012). Do pytannya pro dytyachu ta pidlitkovu pratsyu «Kіevskaja Starina». (1884). K.: Tip. G. Korchak-Novickago. na Livoberezhniy ta Slobids’kiy Ukrayini v druhiy polovyni KhVIII st. Dnevnyja zapiski malorossijskago podskarbija general’nago Jakova Polnoe sobranye zakonov Rossyyskoy ymperyy. (1830). T.9. Markovicha. (1859). Ch.ІІ. M.: Tip. V. Got’e. Poniat, R. (2014). Służba domowa w miastach na ziemiach polskich od Encyclopedia of Children and Childhood in History and Society. (2004). połowy XVIII do końca XIX wieku. Warszawa. Vol. 3. S–Z. Macmillan Reference USA. Rolduhyna, Y. (2016). Otkrыtye seksual’nosty. Trans·hressyya sot- Fauve-Chamoux, A. (2004). Domestic Service and the Formation of syal’noy stykhyy v seredyne KhVIII v. v Sankt-Peterburhe: po materyalam European Identity: Understanding the Globalization of Domestic Work, 16th- Kalynkynskoy komyssyy (1750–1759). Ab Imperio. 2. 21st Centuries. Bern: Peter Lang AG, International Academic Publishers. Sarti R. (2007). Criados, servi, domestiques, gesinde, servants: for a Gary, K. E. (2017). Constructing equality? Women’s wages for physical comparative history of domestic service in Europe (16th–19th centuries). Ob- labor, 1550-1759. Lund Papers in Economic History. No. 158. Lund: Depart- radoiro de Historia Moderna. №16. Р. 9–39 ment of Economic History, Lund University. Serdyuk I. (2009). „Bez zaplaty, na harchah i odezhi hozjajskih”: dity Głos ubogiej matki do córki na służbę idącej, z przytoczeniem prawdzi- v naselenni Livoberezhnoho ukrayins’koho mista KhVIII st. Krayeznavstvo. wych wypadków, rozmaitym sługom wydarzonych, tudzież Wypisy z Listów 1–2. S. 196–204. Apostolskich śś. Pawła i Piotra dla wszystkich sług nader przydatne, nakoniec Serdyuk I. (2016). Dity-naymyty v Het’manshchyni KhVIII st. (za mate- rialamy Heneral’noho opysu 1765–1769 rokiv). Nizhyns’ka starovyna. Vyp. Żywoty dwóch dziewic służebnych, które korony błogosławionych dostąpiły. 22. S. 47–54. (1858). Warszawa, w drukarni Józefa Ungra 74 75 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Serdyuk I. (2017). Vohon’, voda ta neostanni kleynody. Dekil’ka sliv as well as inequality and discrimination related to the work of children, are pro istoriyu dytyachoyi pratsi v Het’manshchyni. historians.in.ua. Dostupno: the problem of a separate study. https://goo.gl/CTP6w2 The city’s advantages are inseparable from its dangers, because the so- Szołtysek, M. (2015). Rethinking East-Central Europe: family systems cial capital acquired by young minors could be negative and extend to the and co-residence in the Polish-Lithuanian Commonwealth. Contexts and whole family. The presence of migrants, the traveling and marginalized el- analyses. Bern: Peter Lang AG, International Academic Publishers. ements, the soldiers on the posts – all of these, typically urban phenomena, Voloshyn Yu. (2016). Kozaky i pospolyti: Mis’ka spil’nota Poltavy gave birth to the demand for prostitution, in which young girls were involved. druhoyi polovyny KhVIII st. K.: K.I.S. The boys could be involved in the theft of livestock and things, to fend for flee- Yakiv (inok). (2006). Satyrychna kolyada. Slovo mnohotsinne. Khres- ing, to steal for service. In this case, the families of hired children not only did tomatiya ukrayins’koyi literatury, stvorenoyi riznymy movamy v epokhu Re- not benefit from the earnings of their descendants, but also suffered from the nesansu (druha polovyna KhV–KhVI stolittya) ta v epokhu Baroko (kinets’ use of equipment, had to pay for damage, and so on. Despite these dangers, KhV – KhVIII stolittya). V chotyr’okh knyhakh. Kn. 4: Literatura pizn’oho the city of Hetman State attracted young people. Baroko (1709–1798 rik). Kyiv. When exploring hired labor in the early modern days, it is worth aban- Yakovenko, N. (2002). Paralel’nyy svit. Doslidzhennya z istoriyi uyav- doning the Soviet approach, which considers it mainly as one-sided oper- len’ ta idey v Ukrayini KhVI–KhVII st. K. ation. At present, the most productive is the concept of life cycle service or Zamura, O. (2016). Mihranty v polkovykh selakh Het’manshchyny sere- life cycle servanthood. From this point of view, the service of the house (in dyny KhVIII st. (na prykladi dvokh sil Pereyaslavs’koho polku). Poltavs’kyy Ukrainian historiography labeled with the concept of “hiring” (Ukr. ‘naymy’, krayeznavchyy muzey: zbirnyk naukovykh statey. Malovidomi storinky is- ‘naymytuvannya’) does not appear as something permanent, accomplished, toriyi, muzeyeznavstvo, okhorona pamyatok. Vypusk KhI. Poltava: Dyvosvit. but as one of the stages of human life, an important component of its social- Zapiski Novo-Oskol’s’kogo dvorjanina I. O. Ostrozhskago-Lohvicka- ization. It is considered not only as a consequence of poverty, but as a certain go (s dobavlenіem zamyetok syna ego Petra Ivanovicha). (1771–1846 g.). fuse from this phenomenon, which allowed to survive elementary, to obtain a (1886). Kievskaja starina. №2. certain social capital, to acquire some material resources necessary for the Zinoviyiv, K. (1971). Virshi. Prypovisti pospolyti. K.: Naukova dumka. transition to the next stage of the life cycle. Key words: Hetmanshyna, child, life cycle, hired laborer, labor, servant. Serdiuk Igor A CHILD AND MERE HIRELING IN THE URBAN SOCIETY OF THE HETMANSHYNA IN THE EIGHTEENTH CENTURY The article examines the use of hired child labor in the Hetman State society with an emphasis on its peculiarities inherent to the urban population. In general, the labor was the most important element of the socialization of the child at the time, and it worked “seriously”; its work was aimed precisely at the outcome but not at the process or work itself. This is the main difference from the present-day practices, and that is what made possible and allowed the widespread use of hired child labor, it was regarded not as a upbringing, but as a real contribution to the family economy. The child could make a contribution to the family economy by working directly in the family economy, as well as by working beyond it. At the same time, many kinds of work done, its volume, character, etc. could be similar. At the same time, the work of the son of the artisan on the one hand and his pupil on the other, or the same daughter of the Cossack and his young tenant, bore distinctly different social contexts. Hired labor and apprenticeship meant having a child outside his own family and stated his mobility (within a single settlement or on a larger territory). Such labor migration of children and adolescents was an important part of the separation of the Hetman State city over its district. The concentration of people aged 10-14, and most notably of 15-19 years increased in its population in comparison with villages. Cities offered more variations of the rewards. They had more variety of vacancies and job offers specifically for minors. By concentrating economic and human resources, the Hetman State city gave an opportunity to find work somewhere close to their homes. The child could change the owners several times, but without leaving that same settlement. In rural areas, such migra- tions took place from farm to farm, or between villages. This state of affairs created a system of competition between the hirelings for good work and be- tween employers for the good hirelings. The mechanisms of such competition, 76 77 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 3 Когут, З. (1996). Російський За основне джерело використано Генеральний опис Лівобе- централізм і українська автоно- режної України 1765–1769 рр. – перепис населення і домогоспо- мія: Ліквідація Гетьманщини, дарств населених пунктів, що за указом Єкатєріни ІІ проводився 1760–1830. Київ: Критика. Другою Малоросійською колегією, очолюваної генерал-губерна- 4 Центральний державний іс- тором Петром Румянцевим. Значення цього джерела вже неодно- УДК 94(477)«1766» торичний архів України в м. разово відзначалося дослідниками3. При цьому наголошувалося, Києві (далі – ЦДІАК України), Коваленко Оксана ф. 57, оп. 1, спр. 278. що опис Переяслава4 є одним із найповніших серед міст Гетьман- кандидат історичних наук, доцент, щини. Зокрема, дані цього документу були проаналізовані І. Ко- 5 Ковальський, І.С. (1960). докторант Полтавського національного «Проведення генерального вальським5 в аспекті інформаційних можливостей джерела та нео- педагогічного університету імені В.Г. Короленка, опису в Переяславському дноразово використовувалися, як в роботах з соціально-економіч- науковий співробітник Інституту керамології – полку (1765-1768 рр.)». Укра- ної історії6, так і, для здійснення демографічної характеристики Відділення Інституту народознавства НАН України їнський історичний журнал, полкових міст Гетьманщини другої половини XVIII ст.7 e-mail:

№. 6, С.131-145; Ковальський Студіюванням прізвищ в мовознавчому аспекті займалися: І.С. (1962). «Генеральний опис М. Худаш, робота якого й досі залишається базовою для розуміння 1765-1769 рр. – джерело для АНТРОПОНІМІЯ РЕМІСНИКІВ ПЕРЕЯСЛАВА вивчення соціально-економіч- процесу закріплення прізвищ та їх класифікації8. Енциклопедичне 60-Х РОКІВ XVIII СТ. них відносин на Лівобережній дослідження Ю. Редька дозволяє не лише простежити еволюцію Україні». Український історич- прізвищ до сучасності, але й типологізувати їх9. Окремо, антро- У статті розглядаються прізвища та імена ремісників Переяслава. ний журнал, №2, С. 97-103. понімію за Румянцевським описом вивчав С. Глущик10. Конкрети- Аналіз особових назв здійснений на підставі Генерального перепису Лі- 6 Путро, О.І. (1982). «Гене- зовано назви осіб за родом діяльності, за справами Полтавського вобережної України (Румянцевського опису), проведеного 1766 р. В той ральний опис 1765–1769 pp. як полкового суду 1680 – 1740-х рр. досліджувала Л. Москаленко11. час, у місті проживали майстри 19 професій. Прізвища розподілені на джерело для вивчення соціаль- Публікації із залученням напрацювань антропоніміки з’явилися 6 груп. За лексико-семантичною основою переважають прізвища осіб но-економічних відносин на за родом занять та сформовані на основі імен (відантропонімійні). також в історико-демографічних дослідженнях останнього часу12. Лівобережній Україні у другій Прізвища ремісників виявляють більшу залежність від заняття ніж в половинi ХVІІІ ст.». Україн- Проте, попри влучне зауваження Ю. Редька, зроблене півстоліття інших міських мешканців. Переважно, вони були відапелятивними, тоб- ський історичний журнал, № 7, тому, що «на основі існуючих на сьогодні прізвищ можна було б то безпосередньо вказували на ремісниче заняття носія, або ж профе- С. 143-149. досить повно й точно реконструювати стан розвитку ремесла на сійними апелятивами закріпленими в другому поколінні. Виділено групу 7 Сердюк, І. (2008). «Румян- Україні в ту пору, коли відповідними документами фіксувалися майстрів, які носили професійне прізвище, але не свого фаху. Найбільше цевський опис Малоросії як родові назви людей»13, джерелознавчий потенціал антропонімів таких серед різників та кравців, найменше – серед шаповалів та бон- джерело вивчення демографіч- ще повністю не розкрито. На сьогодні спеціалізовано прізвища дарів. Імена усіх переяславських ремісників в основі мали християнське них характеристик міст Геть- ремісників Гетьманщини XVIII ст. не вивчалися. Виключенням є календарне ім’я. Найпоширеніше ім’я – Іван (12,7%). Також, здійснено манщини». Історична пам’ять, лише публікації авторки, присвячені антропонімії ремісників Пол- розгляд поширеності серед шевців імен Кузьма та Дем’ян, які, на думку № 3, С. –152. етнографів, могли виступати святими покровителями цього ремесла. тавського та Миргородського полків, здійснені на основі ревізій 8 Худаш, М. (1977). З історії першої половини XVIII ст.14. Ключові слова: ремесло, ремісник, Переяслав, Гетьманщина, цех, май- української антропономії. стер, Румянцевський опис, 1766 р., прізвище, ім’я. За підрахунками І. Сердюка, в Переяславі на момент здійс- Київ: Наукова думка. нення Генерального опису загалом проживало 1799 осіб15. Чисто- О дним із важливих аспектів історії населення Гетьманщини 9 Редько, Ю. (2007). Словник вик опису містить інформацію про наявність у Переяславі цехів 9 сучасних українських пріз- спеціальностей, а окрім того партачів (позацехових майстрів) ще XVIII ст. є вивчення їх антропонімії – імен та прізвищ, які вищ. – у 2-х т. Львів: Наукове 16 спеціальностей. Загальна кількість осіб, які проживали в той традиційно студіюються спеціальною історичною дисци- товариство імені Т.Г. Шевчен- пліною – ономастикою. У той час прізвища у середовищі ремісни- ка, 2007. час в місті, і записані із вказівкою на заняття ремеслом становить ків ще усталювалися. Лише козацька верхівка та духовенство вже 10 Глущик, С. (2003). Українська антропонімія у генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр.: 1 Редько, Ю.К. (1966). Сучасні українські прізвища. Київ: На- мали стійкі прізвища, решта ж населення «закріпила їх за собою» словотвірна й морфологічна структура (на матеріалі Київської сотні Київського полку), автореф. дис. канд. укова думка, С. 76; Волошин лише наприкінці XVIII – на початок ХІХ ст.1 філ. наук., Київ: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Ю. (2016). Козаки і посполиті: Серед найхарактерніших шляхів утворення українських пріз- 11 Москаленко, Л. (2012). «Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового Міська спільнота Полтави дру- вищ виділяють такі: від імен, від місця походження, особистіс- суду» (1683 – 1740 рр.)». Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, вип. 21, ч. 1, С. 266-273. гої половини XVIII ст. Київ : них особливостей людини та прізвища, що вказують на військові К.І.С., С. 155. заняття носія, або його ремісничу чи промислову спеціалізацію2. 12 Волошин, Ю. Вказ. праця. Саме, остання категорія назв осіб за родом діяльності цікавить нас 13 Редько, Ю. (1966). Вказ. праця, С. 46. 2 Швидько, Г.К. (2004). Компут і ревізія Миргородського полку в аспекті вивчення міського цехового ремісництва Гетьманщини, 14 Коваленко, О. (2012). « Ремісничі цехи Полтавського полку першої чверті XVIII століття». Історична 1723 р. Дніпропетровськ: На- тому метою цієї розвідки є розгляд прізвищ та імен ремісників пам’ять, вип. 28, С. 32-45; Коваленко О. (2005). «Спостереження над прізвищами гончарів Миргородського ціональний гірничий універси- міста Переяслава у 60-х рр. XVIII ст. полку поч. XVIII ст. (за матеріалами Переписної книги 1723 року)». Нові дослідження пам’яток доби коза- тет, С. 13-14. цтва в Україні, вип. 14, С. 182-189. 15 Сердюк, І.О. (2008). «Структура населення міста Переяслава за матеріалами Генерального опису 1765- © Оксана Коваленко, 2017 1769 рр. (історико-демографічний аналіз)». Київська старовина, № 6, С. 9-10. 78 79 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Таблиця 1 Таблиця 2 Розподіл ремісників Переяслава за спеціальностями Лексичні основи прізвищ Спеціальність Кількість Кількість Загальна к-ть цеховиків «партачів» Лексико-семантичні групи Кількість* % в основах прізвищ Коваль 5 7 12 Індивідуальні ознаки перших носіїв 29 21,8 Шапошник 4 2 8 Календарні імена 32 24 Кушнір 23 7 30 Найменування за родом занять чи 34 25,6 Ткач 7 2 9 * Дані подані про 133 прізвищ соціальною приналежністю Столяр – 2 2 та імен з 142. Записи про 2 Топоніми, етноніми 6 4,5 ремісників містили лише Швець 35 2 37 ім’я, решта або ж погано Назви тварин, риб, птахів, комах 11 8,2 Кравець 12 2 14 збереглися у документі, або Побутові назви 17 12,8 їхнє походження має багато Тесля – 2 2 різночитань. Інше 4 3 Калачник 4 – 4 каренко. До цієї ж групи відносимо прізвища, які опосередковано, Різник 4 3 7 але все ж пов’язані із ремеслами чи промислами. Так у Переясла- Римар – 2 2 ві жили: різники на прізвище Козоріз, швець Михайло Копилець (прізвище якого походить, ймовірно, від назви шевської колодки – Музика 2 – 2 «копил»), ткач Килимин, Ефросімія Дюгтерка, яка шинкувала Шаповал – 3 3 дьогтем на ринку. Пильщик – 1 1 Майже беззаперечним виглядає твердження, що більшість прізвищ ремісників походить від назви фаху, яким вони займалися. Золотар – 2 2 Й всі ревізії XVIIІ ст. показують, що у кожній фаховій корпорації Скляр – 3 3 були носії так званих «ремісничих» прізвищ, тобто таких, де про- Бондар – 1 1 фесія закріплювалася в якості прізвища. М. Худаш навіть вважав їх професійними апелятивами, а не власне прізвищами, відносячи Веретенник – 1 1 до категорії «вільних антропонімів прізвищевого типу», які могли Іконописець – 2 2 19 Худаш, М. Вказ. праця, бути дво- чи трьохіменними19. Всі назви осіб у Румянцевському С. 51, 94. описі Переяслава двоіменні. Тут, відсутні складні конструкції, як 142 особи, з них чотири жінки. Шестеро осіб поєднувало заняття: то: «Яков Васіліев син Супруненко, он же Лисенко», які можна шапошник і кушнір, кравець і калачник, ткач та шинкар дьогтем, 20 Румянцевський опис м. Ні- знайти, наприклад, в одночасовому описі міста Ніжина20. жина 1766 р. (2008). Ніжинська У ревізіях першої половини XVIII ст. дійсно багато не пріз- кушнір та торговець рибою, кравець та шинкар вина, різник та старовина. Пам’яткознавство цирульник. Детальний аналіз чисельної структури ремісників та вищ, а ідентифікаційних назв, за формулою «ім’я – професія», на- Північного регіону України приклад, «Іван гончар». Лише з часом, вони стають саме прізви- 16 Коваленко, О. (2013). «Реміс- огляд різних аспектів функціонування цехів, вже був здійснений №2: Опис міста Ніжина 1766 ники Переяслава у XVIII ст.». авторкою16. Розподіл майстрів за спеціальностями представлений року (публікація архівної щами. Показовим у цьому плані є ревізія Лубенського полку 1740 Полтавські історичні студії: пам’ятки): збірник регіональ- р., в якій при описі спеціальностей «майстрових людей» було ви- ювілейний збірник на пошану у таблиці 1 (він містить уточнені дані від попередньої вказаної публікації). Прізвища цих осіб, саме й стануть об’єктом нашого ної історії та пам’яткознавства, користано інше чорнило (можливо фах дописувався згодом). На- Віктора Ревегука, С. 51-60. вивчення. вип. 7(10), С. 97. приклад, складаючи список шевців містечка Лукомля, попри те, 17 Редько, Ю. (1966). Вказ. пра- Для розподілу прізвищ використаємо схему Ю. Редька17, до- що частина з них носила відапелятивне прізвище – Швець, поряд ця, С. 9. повнену Ю. Волошиним18. Вони уміщені до таблиці 2. також уточнювалася спеціалізація, за формулою «Василь Швець На першому місці особи із прізвищами, які сформувалися за 21 Інститут рукопису Націо- швець»21. 18 Волошин, Ю. Вказ. праця, родом занять чи соціальною приналежністю (25,6%). З них ча- нальної бібліотеки України, Проте, серед ремісників фіксуються й носії прізвищ, які вка- С. 156. ф. І, спр. 54333, арк.456-466. зують на «чужі» спеціальності, тобто вони сформовані за родом стина безпосередньо за ремісничим фахом: Музика, Швець, Ша- повал, Тертичник, Скляр, Бондар, Котляр, Ткач, Кушнір, Різник, занять особи, але не відповідні заняттю носія на момент ревізії. Коваль, Броварник, Солодовник. Тобто прізвище в таких випадках Ще І. Крип’якевич звертав на це увагу, наголошуючи, що «окремі є прямим апелятивом – безпосереднім відповідником професії. міщани, які мають назвиська від ремесла справді ним займаються, Також, було ще три особи, які носили прізвища із суфіксом а є протилежні випадки, … які свідчать, що назвиська починають «-енко», що вказує на спадковість заняття й при цьому, теж за- 22 Цит. За: Худаш, М. Вказ. пра- дідичитись, тобто стають спадковими»22. В Гетьманщині найбіль- ймалися батьківською справою: Куличенко, Броварниченко, Шин- ця, С. 68. ше таких із суфіксом «-енко», тобто це діти ремісників, які змі- 80 81 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто нили професійну спеціальність. Назвемо кілька прикладів переяс- ко, Андроненко, Іванов, Кондратенко, Єреленко, Васілієв, Галат лавських майстрів, які носили «ремісничі» прізвища, але не свого (від Галактіона), Прокопенко, Левченко, Олексіїв, Артеменко, Га- фаху: коваль Федір Горбаренко (прізвище походить від «гарбар» – пон (від Агафон), Максименко, Демянов, Коленченко (від Калени- кушнір), кравці: Павло Броварник та Павло Броварниченко, різни- ка), Даниленко, Яковлев, Яковлевіч, Матяшенко, Матешенко (від ки Омеліян та Михайло Шаповали, Корній Швець; швець Тимош Матвія), Якимов, Сердюченко, Карпенко, Яценко, Федченко, Кор- Винниченко; коваль Олексій Шкара («шкара» – шкіра, хутро, тобто нієнко. Рідкісними випадками є прізвища сформовані на основі це вірогідний апелятив до занять кушнірством його предка), кра- жіночих імен: Любченко, Домненко. Треба відмітити, що укладачі 23 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, вець Коцаренко23. Найбільший відсоток прізвищ, які вказують на документу самі могли формулювати прізвище. Наприклад, під час спр. 278, арк. 197 зв., 173 зв., не «свою» спеціальність (тобто не ту, якою займалася дана особа) опису Ніжина 1766 р., можна зустріти записи: «Терентій Ільїн син 175 зв., 23, 23 зв.,50 зв., 166 зв. серед різників – 50 %, серед кравців – 16%. 30 Румянцевський опис м. Ні- Ильченко коваль» чи «Остап Радіонов син Радченко гончар»30, які В час, що розглядається найбільшу залежність прізвища май- жина 1766 р. (2008). Вказ. пра- показують як утворювалося відантропонімійне прізвище. стра від спеціальності виявляли шаповали та бондарі (100%), най- ця, С. 52. Третю групу прізвищ складають прізвища, в основі яких ле- меншу – різники та ткачі (0%). Тобто, всі шаповали та бондарі жать індивідуальні ознаки перших носіїв (21,8 %). Це люди чиї риси мали прізвище Шаповал чи Бондар, відповідно. А в різницькому характеру відобразилися в прізвищах: Гординський, Хвациха (від чи ткацькому переяславському цехах ми не знайшли б жодного «хвацький» – завзятий, запальний), Калений, Забара (тобто вайлу- майстра з прізвищем Різник чи Ткач. Ці дані не входять у про- ватий), Тягнирядненко, Холодний, Шала (від «шал», у значенні ша- тиріччя з іншими містами Гетьманщини. Аналогічно, в Полтав- 31 Редько, Ю. (2007). Вказ. пра- ленство або «шалатися» – тинятися31, Барабаш (тюркське – «лю- ському полку ковалі мали найбільше безпосередніх прізвищ, які ця, т. 2., С. 1183. дина з головою», «розумний», або ж походить від біблійного імені 24 Коваленко, О. (2012). Вказ. позначали їх спеціальність, а різники – найменше24. Пояснення Варава32), Бала (за Б. Грінченком це «дубина, пентюхъ»33), тощо. 32 Редько, Ю. (2007). Вказ. пра- праця, С. 38. цього полягає, на мою думку, в тому, що, по-перше, кравецькі, Також прізвищем ставали певні ознаки чи вади зовнішності: ця, т. 1, С. 31. ткацькі, а особливо різницькі цехи, були заможнішими, а рівень Шиш, Шишенко, Сунька, Кручка, Дзебенко, Величко, Циба («ци- доходів майстрів вищий. В той час, бондарські цехи були одни- 33 Грінченко, Б. (1958). Словарь батий» – довгоногий) чи то, наприклад, колір волосся – Біліченко, Див., наприклад, про цехи 25 ми із найбідніших25. Це зумовлювало більший відтік майстрів із української мови, в 4-х т. Київ: Чернишенко, Цебелей. Останнє іменування теж від білого кольо- Полтавського полку: «дідичних» професій. По-друге, можу припустити, що ті ремесла, Вид-во Академії наук Україн- ру й, до речі, це найпоширеніше прізвище серед переяславських Коваленко, О. (2012). представники яких мали найбільший відсоток прямих апелятив- ської РСР, т. 1, С. 23. майстрів, адже його носили четверо шевців. Часом з Румянцев- Вказ. праця. них прізвищ – бондарі, шаповали, ковалі, у більшості випадків ського опису зрозуміло, що прізвищеве означення стосується без- зберігали професію батька. Адже ці спеціальності потребували посередньо цієї людини, так, «фельдшал» Іван Кривецький був на більшого часу учнівства та спеціальних габаритних інструментів. 34 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, «ліву ногу кривъ»34. До цієї ж групи зараховуємо людей прізвища Ще один випадок це люди, які на момент укладання Румян- спр. 278, арк. 47. яких вказують на певні особливості народження – Третяк, Найда, цевського опису мали «ремісниче» прізвище, але відомості не за- Семчан, Бажений. свідчують їх безпосереднього заняття ремеслом, яким, вочевидь, Четверту групу складають прізвища, які сформувалися на ос- «бавилися» його батько чи дід. Наприклад, магістратським бурго- нові різноманітних побутових назв – частин тіла людини, предме- містром був Дмитро Гребінник, який займався шинкуванням та тів, тощо (12,8%): Товленко, Соховий, Носенко, Дудченко, Левешко торгівлею сіллю, а, у сусідньому дворі жив, ще один Гребінник, (від страви), Буценко (утворене, за домогою суфікса від прізвиська вірогідно бургомістерський брат Федір, який теж не робив гребе- Буц, а «буцик», це коржик, такі прізвища можуть вказувати як на 26 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, ні, а торгував сіллю та рибою26. заняття хлібопекарством, так і на індивідуальні особливості люди- спр. 278, арк. 256 зв. На противагу цьому, ряд прізвищ тодішніх ремісників, сфор- ни35), Тенишенко, Веровченко, Шкура, Деремет, Маслов, Головнен- 35 Редько, Ю. (2007). Вказ. пра- мовані за родом занять, вказують на заняття предків не пов’язане ця, т. 1, С. 120; Грінченко Б. ко, Зубко, Зубковський, Щатковський, Маслов. із ремісництвом, це такі як: Козаченко, Стороженко, Полатний Вказ. праця, С. 118. 11 майстрів (8,2 %) записані під прізвищем, в основі якого – 27 Григорович-Барский, В. («полатній» – це один з монастирської братії27), Батрак, Старчен- назви тварин, риб, птахів, комах чи рослин: Соколовський, Туро- (1885). Странствия Григорови- ко (вірогідно, від «старця», тобто людини, що займалася жебраку- вчиха, Козловський, Курятниченко, Голубничний, Роженко, Мали- ча-Барского по святым местам ванням, старцюванням). Востока 1723 по 1743 г. Мо- невський, Ведмідь. Прізвище, на перший погляд напряму пов’язане із виробни- Врешті, шоста група об’єднує прізвища, пов’язані із топоні- сква: Книга по требованию, ч. ІІ, С. 213. чою діяльністю, могло «прикріпитися» до власника із інших при- мами та етнонімами (4,5%). Вони можуть безпосередньо вказу- чин. Так, у Переяславі, у першому провулку від Троїцької церкви вати на місце звідки походить носій чи його предок: Кобизченко проживав Петро Скляр (Шкляр), який отримав прізвище, не че- (вірогідно, с. Кобижичі на Чернігівщині), Ромоданов, Курский, рез заняття гутництвом, а тому, що торгував «скломъ та солью на 36 Редько, Ю. (2007). Вказ. пра- Кричевський (утворене від основи оконіма Кричевичі на Волині36). 28 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, базарі»28. Ефимія Ситничка продавала вдома брагу й, вочевидь, ця, т. 1, С. 543. Окреслювати територію – Забуцький, або вказувати на загальний спр. 278, арк. 80. отримала прізвисько від дієслова «ситити», тобто виготовляти, на- характер місцевості – Бакай (від тюркського – річкова протока, стоювати хмільні меди29. 37 Там само, 24. яма в річці37). 29 Там само, 92. На другому місці – прізвища, сформовані на основі кален- В Переяславі, серед майстрового люду, зафіксоване лише одне дарних імен (24 %). Це: Михайловський, Свириденко, Трохимен- прізвище етнонімічного походження – Турчин, проте, цей кравець 82 83 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Таблиця 3 42 Волошин, Ю. Вказ. праця, часу, адже його носили 13% всіх чоловіків42. За даними М. Капра- Імена майстрів Переяслава С. 152. ля в шевському середовищі XVII-XVIII ст. Львова це ім’я також 43 Капраль, М. (2012). Люди переважало (21,7%)43. Пояснення цьому очевидне – вибір імені К-ть осіб корпорації: Львівський шев- священиком відбувався напередодні хрещення за святцями, а саме Чоловіче ім’я з таким ський цех у XVII-XVIII ст. канонічне ім’я Іоанн найчастіше більш часто вшановане ім’я. іменем Львів: ПростірМ, С. 85. Особливим аспектом є вибір імені при наявності так званих Антон (Антоній), Афанасій, Володимир, Гапон (Агафон), парних святих – Петра й Павла, Бориса й Гліба, тощо. Як й у Пол- Герасим, Гордій, Демьян, Елесей (Елисей), Ертух таві, Петро був більш «популярний» ніж Павло – 6 проти 4; було (Евстихій), Карпо (Карп), Клим (Климент) Левко (Лев), троє Кирилів, проте жодного Мефодія; два Кузьми та один Дем’ян. 1 Леонтій, Марко (Марк), Нікіфор, Омеліян (Емеліан), Они- На останній парі зупинюся окремо. В. Балушок, піднімаючи пи- сим (Анісім), Охрим (Охраїм), Радко (Родіон), Степан тання про наявність святих – патронів ремесла, цілком слушно (Стефан), Улас (Власій), Филип зауважуючи, що «покровителів спільних для всіх цехів тої чи ін- Алексій, Гаврило (Гаврііл), Ігнат (Ігнатій), Іосиф, Кузьма шої галузі в Україні … не існувало», відмічав наявність у всюди в (Косма), Лукіян, Матвій, Моисей, Роман, Савка (Савва), 2 українських містах корпоративних патронів шевських цехів в осо- Самойло (Самуїл), Тиміш (Тимофій), Трохим або Трофим бі святих Кузьми та Дем’яна44. Всі згадані переяславські ремісни- 44 Балушок, В. (1993). Світ Данило (Даніїл), Дмитро (Дмітрій), Кирило (Кирилл), середньовіччя в обрядовості ки із іменем Кузьма були шевцями. Єдиний Дем’ян – Калініченко, Корней (Корнілій), Максим, Михайло (Михаїл), Яков або 3 українських цехових ремісни- був ткачем, й до того не спадковим ремісником, а пономарським Яків ків. Київ: Наукова думка, С. 58. сином, якого навряд чи нарекли б невідповідно до святців45. Інші Микита або Никита, Павел або Павло 4 ремісники цих імен не носили. Проте, в цілому у місті було ще 5 45 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, спр. 278, арк. 202. Дем’янів, які ремеслом не займалися46. Василь, Кіндрат або Кондратій ( Кодрат) 5 Поглянемо, чи наявна ця закономірність у виборі імен серед Григорій, Петро, Семен (Симеон) 6 46 Там само, арк. 23 зв., 127 зв., ремісників інших міст, де існували шевські з’єднання. Наприклад, 197 зв., 200 зв., 240 зв. у Полтавському полку, згідно ревізії 1723 р., ці імена фіксуються Федір ( Феодор) 8 таким чином. У містечку Решетилівка був лише один ремісник з Іван (Іоанн) 17 47 Джерела з історії Полтав- таким іменем – швець Кузьма Пащенко47. В Старих Санжарах – ського полку. Середина XVII- двоє Кузьма Кушнір та Кузьма N цехмістр шевського цеху48. В Но- навряд чи був турком, на це вказує як його ім’я – Григорій, так і XVIII ст., упоряд., підг. до дру- вих Санджарах та Біликах шевців з такими іменами не проживало, ку, вст. стаття В.О. Мокляка. вказівка на місце народження на підконтрольних Османській ім- т. ІІІ (2012). т. V (2013). Полта- проте був різники Дем’ян Сидоренко, Демко та Козма Різники49. А 38 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, перії землях – «родимец турецкой земли города Бендер»38. ва: АСМІ, С. 181. в 1733 р., в тих же Біликах, працювали два шевці – Демко Струк та спр. 278, арк. 78. Чотири прізвища винесені до інші: Биринда, Недільський, Демко Шкіленко, різник Кузма Иванченко та ткач Демко Давидів 39 Німчук, В. (1961). «Памво Годма (?), Круліченко, іх походження або дискусійне, як у Би- 48 Там само, 96. зять50. Таким чином, на сьогодні ми не можемо однозначно ствер- Беринда і його «Лексіконъ ринди (може, мати наприклад етнонімічне походження)39, або не джувати про беззаперечний вибір шевцями у ім’янареченні на ко- славенорωсскїй и именъ тлъко- можуть бути віднесені до визначених категорій. Звісно, відне- 49 Там само, 228, 250. ристь святих патронів Кузьми та Дем’яна. Проте, певна схильність ванїє». Лексикон словено- сення певним чином умовне, адже є випадки, які можуть бути по до цього наявна. Імена не були виключно застосованими в шев- роський Памви Беринди. Київ: 50 Джерела з історії Полтав- трактовані по різному. Наприклад, прізвище Коць (в Переяславі ського полку. Т. V (2013). Вказ. ському середовищі, ними називали, вірогідно, відповідно до дати АН УРСР, С. 5; Редько, Ю. народження, інших ремісників та міщан. (2007). Вказ. праця, т. 1., С. 57. жив кравець Коцаренко) може бути віднесене, як до ремісничих, праця, С. 190, 191. особливо зважаючи на фах людини, як таке, що походить від 40 Редько, Ю. (2007). Вказ. пра- килима, покривала – «коца»40, так і до прізвищ іменного типу, Висновки ця, т. 1., С. 528. оскільки М. Худаш вибудовує таку схему його утворення: Коць – 1. Прізвища ремісників міста Переяслава, проаналізовані на Микоц(ь) – Микола41. підставі Генерального перепису Лівобережної України 1766 р., 41 Худаш, М. Вказ. праця, С. 51. Від прізвищ перейдемо до розгляду імен. Переяславські ре- за своєю лексико-семантичною основою, розподілилися на шість місники, як й майже все населення Гетьманщини, носили каноніч- груп: прізвища осіб за родом занять (25,6%), відантропонімійні ні християнські імена, які отримували при хрещенні. Багато імен (24%), за індивідуальними ознаками особи (21,8%), сформовані на записувалося в народному написанні, так як вони побутували, а основі побутових назв (12,8%) чи назв тварин, риб, комах (8,5%), не їхні «святцеві» відповідники (Радко, Клим, Улас, тощо). Імена або ж відтопонімійні чи відетнонімійні (4,5%). Звісно, окрім ви- представлені у таблиці 3, якщо у джерелі ім’я вказане у народному падків, де першооснова трактується однозначно, пояснення похо- варіанті, то у дужках вказане повне канонічне християнське ім’я. дження прізвища може бути лише гіпотетичним. Прізвища реміс- Отож, найбільше у Переяславі було майстрів із іменем Іван ників Переяслава виявляють більшу залежність від заняття, ніж (17) (12,7%), Федір (8) та Григорій, Петро, Семен (по 6), Василь в інших міських мешканців. В більшості вони були відапелятив- та Кіндрат (по 5), Микита та Павло (по 4). 21 ім’я зустрічалося в ними, тобто безпосередньо вказували на ремісниче заняття носія, середовищі переяславських ремісників лише один раз. Ім’я Іван або ж були професійними апелятивами закріпленими в другому традиційно популярне, так воно переважало в Полтаві цього ж поколінні. 84 85 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 2. Всі назви осіб у Румянцевському описі Переяслава двоімен- dlja vyvchennja socialjno-ekonomichnykh vidnosyn na Livoberezhnij Ukra- ні, що, поряд із особливостями джерела, яке вимагало чіткої фікса- jini». Ukrajinsjkyj istorychnyj zhurnal, #2. ції особи, певною мірою вказує на порівняну усталеність прізвищ Koghut Z. (1996). Rosijsjkyj centralizm i ukrajinsjka avtonomija: Likvi- в той час. Адже, відсутні, як одноіменні, так і складні конструкції dacija Ghetjmanshhyny, 1760–1830. Kyjiv: Krytyka. Moskalenko L. (2012). «Nazvy osib za rodom dijaljnosti v «Aktakh (pro- з багатьма уточненнями. tokolakh) Poltavsjkogho polkovogho sudu» (1683 – 1740 rr.)». Novi doslid- 3. У середовищі ремісників, які носили відапелятивне профе- zhennja pam’jatok kozacjkoji doby v Ukrajini, vyp. 21, ch. 1, S. 266-273. сійне прізвище, є група тих, які умовно можна назвати «чужі», Nimchuk V. (1961). «Pamvo Berynda i jogho «Leksikonъ slavenorωss- адже вони не відповідали заняттю особи на той момент. Це діти kjij y ymenъ tlъkovanjije». Leksykon slovenorosjkyj Pamvy Beryndy. Kyjiv: ремісників, які змінили фах. Найбільше таких серед різників – AN URSR. 50 % та кравців – 16%. На противагу їм, всі шаповали та бондарі Putro O.I. (1982). «Gheneraljnyj opys 1765–1769 pp. jak dzherelo dlja (100%) записані під прізвищами, що напряму відповідало акту- vyvchennja socialjno-ekonomichnykh vidnosyn na Livoberezhnij Ukrajini u альній спеціальності. drughij polovyni KhVIII st.». Ukrajinsjkyj istorychnyj zhurnal, # 7. 4. В Переяславі, серед майстрового люду не зафіксовані іно- Redjko Ju. (2007). Slovnyk suchasnykh ukrajinsjkykh prizvyshh. – u земці. Єдине прізвище етнонімічного походження – Турчин, 2-kh t. Ljviv: Naukove tovarystvo imeni T.Gh. Shevchenka, 2007. сформоване внаслідок походження людини з територій належних Redjko Ju.K. (1966). Suchasni ukrajinsjki prizvyshha. Kyjiv: Naukova dumka. Османській імперії, а не через її етнічну належність. Rumjancevsjkyj opys m. Nizhyna 1766 r. (2008). Nizhynsjka starovyna. 5. Переяславські ремісники, як й майже все населення Геть- Pam’jatkoznavstvo Pivnichnogho reghionu Ukrajiny #2: Opys mista Nizhyna манщини носили канонічні християнські імена, які отримували 1766 roku (publikacija arkhivnoji pam’jatky): zbirnyk reghionaljnoji istoriji при хрещенні – не зафіксовано жодного імені, яке б малу іншу ta pam’jatkoznavstva, vyp. 7(10). основу, аніж християнське календарне ім’я. Найбільше було май- Serdjuk I. (2008). «Rumjancevsjkyj opys Malorosiji jak dzherelo стрів із іменем Іван (12,7%). vyvchennja demoghrafichnykh kharakterystyk mist Ghetjmanshhyny». Isto- rychna pam’jatj, # 3. Serdjuk I.O. (2008). «Struktura naselennja mista Perejaslava za materi- References alamy Gheneraljnogho opysu 1765-1769 rr. (istoryko-demoghrafichnyj anal- Balushok V. (1993). Svit serednjovichchja v obrjadovosti ukrajinsjkykh iz)». Kyjivsjka starovyna, # 6. cekhovykh remisnykiv. Kyjiv: Naukova dumka. Khudash M. (1977). Z istoriji ukrajinsjkoji antroponomiji. Kyjiv: Nau- Voloshyn Ju. (2016). Kozaky i pospolyti: Misjka spiljnota Poltavy kova dumka. drughoji polovyny XVIII st. Kyjiv : K.I.S. Centraljnyj derzhavnyj istorychnyj arkhiv Ukrajiny v m. Kyjevi, f. 57, Ghlushhyk S. (2003). Ukrajinsjka antroponimija u gheneraljnomu opysi op. 1, spr. 278. Livoberezhnoji Ukrajiny 1765-1769 rr.: slovotvirna j morfologhichna struk- Shvydjko Gh.K. (2004). Komput i revizija Myrghorodsjkogho polku tura (na materiali Kyjivsjkoji sotni Kyjivsjkogho polku), avtoref. dys. kand. 1723 r. Dnipropetrovsjk: Nacionaljnyj ghirnychyj universytet. fil. nauk., Kyjiv: Nacionaljnyj pedaghoghichnyj universytet imeni M.P. Dra- ghomanova. Ghryghorovych-Barskyj V. (1885). Stranstvyja Ghryghorovycha-Barsk- Kovalenko Oksana ogho po svjatыm mestam Vostoka 1723 po 1743 gh. Moskva: Knygha po trebovanyju, ch. II. ANTROPONYMICS OF PEREYASLAV CRAFTSMEN Ghrinchenko B. (1958). Slovarj ukrajinsjkoji movy, v 4-kh t. Kyjiv: Vyd- IN THE 1760s vo Akademiji nauk Ukrajinsjkoji RSR, t. 1. The article deals with the surnames and names of the Pereyaslav craftsmen. Dzherela z istoriji Poltavsjkogho polku. Seredyna XVII-XVIII st. (2012), The analysis of personal names was made on the basis of the General uporjad., pidgh. do druku, vst. stattja V.O. Mokljaka. t. III (2012). t. V (2103). Description of the Left-bank Ukraine or Rumyantsev Register, conducted in Poltava: ASMI. 1766. The masters of 19 professions lived at that days in the city. Surnames of Instytut rukopysu Nacionaljnoji biblioteky Ukrajiny, f. I, spr. 54333. Ukrainian burghers were only fixed in the second half of the 18th century. All Kapralj M. (2012). Ljudy korporaciji: Ljvivsjkyj shevsjkyj cekh u XVII- names of persons in Rumiantsev Register from Pereyaslav were two-lettered. XVIII st. Ljviv: ProstirM. According to the lexical-semantic basis the surnames caт be divided into Kovalenko O. (2005). «Sposterezhennja nad prizvyshhamy ghonchariv six groups: Myrghorodsjkogho polku poch. XVIII st. (za materialamy Perepysnoji - surnames by occupation type (25,6 %); knyghy 1723 roku)». Novi doslidzhennja pam’jatok doby kozactva v Ukra- - anroponymic surnames by Christian name (24 %); jini, vyp. 14. - surnames on individual signs of a person (21,8%); Kovalenko O. (2012). « Remisnychi cekhy Poltavsjkogho polku pershoji - surnames formed on the basis of different household names (12,8%); chverti XVIII stolittja». Istorychna pam’jatj, vyp. 28. - surnames formed on the basis of animals, fish, insects (8,5%); Kovalenko O. (2013). «Remisnyky Perejaslava u XVIII st.». Poltavsjki - surnames by toponyms or ethnonyms (4,5%). istorychni studiji: juvilejnyj zbirnyk na poshanu Viktora Reveghuka. The first group was dominating. The surnames of craftsmen more Kovaljsjkyj I.S. (1960). «Provedennja gheneraljnogho opysu v Pere- depended on the profession, than surnames of other urban residents. In jaslavsjkomu polku (1765-1768 rr.)». Ukrajinsjkyj istorychnyj zhurnal, #.6. addition to cases where the first principle is interpreted unambiguously, the Kovaljsjkyj I.S. (1962). «Gheneraljnyj opys 1765-1769 rr. – dzherelo 86 87 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто explanation of some surnames origin can only be hypothetical. In most cases they directly pointed out the artistic occupation of the carrier or represented the professional appellatives fixed in the second generation. A group of masters, who bared a professional surname, but not of their specialty, was outlined. Most of them were butchers and tailors, and the least among this group were fullers and bonders. The surname, which at first glance is directly УДК 930«16» related to the production activity, could be fixed to the owner for other reasons. For example, a person did not produce goods, but traded in them. Олексій Сокирко The names of all the Pereyaslav craftsmen were based on the Christian кандидат історичних наук, доцент кафедри calendar name. The most common name is Ivan (12.7%). The prevalence of давньої та нової історії України the names Kuzma and Demyan, who, by some ethnographers, could be holy Київського національного університету patrons of shoemaker’s guild, was also considered. In 1766 foreigners were імені Тараса Шевченка not registered among the Pereyaslav craftsmen. e-mail:

Key words: craft, craftsman, Pereyaslav, Hetmanschyna, guild, master, Rumiantsev Register, 1766, surname, name. МІСТА, ФОРТЕЦІ, ГАРНІЗОНИ. ФОРТИФІКАЦІЙНО-ОБОРОННІ СТРАТЕГІЇ В КОЗАЦЬКОМУ ГЕТЬМАНАТІ ДОБИ “МІЛІТАРНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ” Зміни у військовій справі Нового часу кардинальним чином вплинули на перетворення в міському просторі: фортифікаціях, плануванні, трибі життя мешканців. Водночас розбудова нових оборонних комплексів і модернізація старих, забезпечення їх гарнізонами і артилерією стали важливими елементами державної політики. Всі ці новації були складо- вими “мілітарної революції” в Європі, визначаючи ступінь військового лідерства різних країн. Свої особливості в цьому процесі мали східноєв- ропейські держави серед яких і Козацький Гетьманат. Специфіка теа- тру воєнних дій на якому головним противником довгий час були татари спричинилася до того, що більшість укріплень були дерево-земляними. Однак, розвиток вогнепальної зброї поступово змушував відмовлятися від мурованих і дерев’яних фортифікацій фронтального типу. Вони до- повнювалися елементами західноєвропейської фортифікації (бастіона- ми і равелінами), що збільшували вогневий потенціал фортеці й підви- щували її оборнозадатність. Водночас, Гетьманщина не мала достат- ніх ресурсів для масштабної реконстукції фортець і утримання в них постійних гарнізонів. Сукупність цих факторів призвела до того, що у XVIII ст. оборонне будівництво в Козацькому Гетьманаті перейшло до рук Росії й почало використовуватися в інтересах імперії. Ключові слова: Козацький Гетьманат, “мілітарна революція”, форте- ці, фортифікація, гарнізони П оступ воєнних технологій на схилку Середньовіччя та на світанку Нового часу став остаточно визначати обличчя війн, держав та економік в європейській історії. Феномен “мілітарної революції”, що акумулював цілий ряд глобальних змін у військовій справі, якнайвиразніше втілився у протистоянні двох технічних полюсів: розвитку вогнепальної зброї, передусім арти- лерії, та вдосконаленні фортифікаційних систем. Ці дві антагоніс- тичні тенденції аж до ХХ століття стануть чи не найголовнішими трендами війни. Вдосконалення гармат, значно полегшених і здатних вести прицільний вогонь, а також інженерної тактики облог, змушува- © Олексій Сокирко, 2017 88 89 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Проект фортеці в Пальманова з трактату Architectura militaris moderna, 1647 р. (XV‒XVII ст.). (Ю.Буйських, зони тощо. Ранньомодерне місто прагнуло не лише чітких абрисів, упоряд.). К.: Університетське але й меж/кордонів, живописних панорам, народжуючи не знані видавництво ПУЛЬСАРИ, доти критерії естетичності міського простору. 2009; Липа, К. (2016). Теорія архітектури, містика і війна. “Мілітарний урбанізм”, як його охрестила американська до- К.: Laurus. слідниця Марта Поллак, став транснаціональним явищем у місь- 3 Pollak, M. (2010). Cities at War кому дизайні, з притаманними йому уніфікованістю, геометрич- in Early Modern Europe. Cam- ною чіткістю, стриманістю й водночас монументалізмом3. Втім, bridge University Press, P.61-67, не варто перебільшувати масштаби цього феномену. Принаймні 233-279. до ХІХ століття абсолютна більшість міських центрів на Заході та Сході Європи дуже повільно змінювали своє обличчя, навіть пе- ред загрозою знищення під час війн. Брак коштів і організаційних можливостей у держави й міських комун, котрі опікувалися ста- ном оборонних споруд, робив справу модернізації точковою. Сво- єрідний виняток становили периферійні регіони Європи (Піренеї, Балкани, Придунав’я ті ін.), де внаслідок перманентних воєнних Титульний аркуш Трактату конфліктів держава й соціум були структуровані для мілітарних Architectura militaris moderna М. Дюгена, 1647 р. потреб. Тут виникли специфічні військової інститути й, зокрема, особливий тип “fortress cities” в яких фортифікаційні новації тран- сформувалися під впливом місцевих традицій і воєнної специфіки 1 Огляд нових тенденцій у роз- ли міста відмовлятися від суцільних поясів кам’яних і дерев’яних фронтиру. витку артилерії, тактики облог мурів з високими баштами. Відтепер фортеці опоясуються ланцю- і їхній вплив на фортифікацію В цьому нарисі ми не ставимо собі на меті фронтальний аналіз гами земляних насипів з влаштованими на них артилерійськими змін у фортифікації ранньомодерної України, їх впливу на місто- див.: Говард, М. (2000). Війна в європейській історії (А Яко- батареями, смугами штучних перешкод і багатьма іншими хитро- будівні практики та зв’язок із західноєвропейськими тенденція- вина, пер.). Київ, С.39-41, 76; щами, націленими на виснаження противника і зрив його плану ми. Враховуючи те, що сучасні археологія та історія архітектури Duffy, C. (1985). The Fortress in облоги1. Новації поступово змінюють ландшафт і обличчя міста, накопичили досить великий багаж досліджень окремих фортець the Age of Vauban and Freder- котре оновлюється, перебудовується, реконструює свої укріплен- Наддінпрянщини та Лівобережної України наша мета буде скром- ick the Great, 1660-1789. Vol.2. ня. Нові фортифікаційні форми, створені видатними архітектора- Routledge&Kegan Paul, P. 1-62. нішою. Ми спробуємо бодай побіжно з’ясувати, як специфіка “бу- ми і художниками того часу, не лише міняють його зовнішність, ферного статусу” відбивалася на розвиткові оборонної системи 2 Український контекст поши- але й урбаністичну “ідентичність”2. Регулярне планування укрі- Козацького Гетьманату, починаючи від суто технічного рівня (ін- рення європейських новацій у фортифікації: Глушок, О. плень, оперте на пропорційні геометричні форми, викликало до женерних рішень і будівельних технологій), завершуючи включе- (2009). Еволюція фортифі- життя такі звичні для нас константи урбаністичного пейзажу, як ністю фортець у стратегію війн, їх забезпечення артилерією і гар- кації на Правобережжі під регулярна забудова, міські перехрестя, центральні площі з адміні- нізонами. Таким чином, нас цікавитиме не стільки фортифікація впливом змін у тактиці облоги стративними спорудами і тріумфальними скульптурами, паркові як така, скільки якою мірою вона мислилася і використовувалася 90 91 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто План Чигирина Патріка Гордона, 1678 р. Кодацька фортеця. 4 Челеби, Э. (1961). Книга Малюнок Г. де Боплана, путешествий. (Извлечения 1635 р. из сочинений турецкого козацькою державою як елемент військового потенціалу, інстру- путешественника ХУІІ в.). мент війни. Вып. 1. Земли Молдавии и Системний аналіз фортифікаційних комплексів найголовні- Украины. Москва, С.81-82; Не- рода, В., Нестеренко, В. (2008). ших оборонних і адміністративних центрів гетьманату – чотирьох Ще раз до питання про замок Такий характер планування й укріплень мали “замочки”, що гетьманських столиць (Чигирин, Гадяч, Батурин і Глухів) і сім- Д. Вишневецького у Черкасах. дісталися козацькій державі у спадок від річпосполитської доби. надцяти полкових центрів (Полтави, Ніжина, Стародуба, Лубен, Нові дослідження пам’яток Так, наприклад, фортеця у Білій Церкві розташовувалася на горі, Чернігова, Переяслава, Миргорода, Прилук, Білої Церкви, Вінни- козацької доби в Україні: Зб. однією стороною оберненою до р.Рось. Вона була оточена колом ці, Брацлава, Умані, Кальника, Кропивного, Черкас, Корсуня й Ка- наукових статей. Вип.17. К., Науково-дослідний центр земляних валів з частоколом, а власне замок мав четверо воріт з нева) – є на сьогодні певною проблемою, через різний ступінь їх брамами. Пригородки мали земляні вали з частоколами і брамами, «Часи козацькі», Українське вивченості. Окремішнє місце, з точки зору свого розташування й що примикали до замкових укріплень, а також сухий ров. Черкась- товариство охорони пам’яток постійних змін адміністративного статусу, серед цих фортець за- історії та культури, Центр кий замок, реконструйований в 1550-х рр. мав кам’яний дитинець, ймав Київ. Варто нагадати, що чимало міст і містечок нижчого ад- пам’яткознавства НАН Украї- оточений валом із частоколом та ровом. Очевидно, в першій поло- міністративного рівня також мали сильні укріплення й артилерію, ни і УТОПІК, С. вині XVII ст. його було зміцнено чотирма насипними бастіонами, часом змушуючи ворога надовго затримуватися під їхніми стіна- 5 Парацій, В. (1997). Фортифі- каційні споруди правобереж- позначеними на карті України Гійома Лавассера де Боплана, але за ми, як-от свого часу Чорногородка, Ладижин або Ромни. декілька десятиліть вони осипалися і були ушкоджені під час бо- Специфіка ландшафту, а також театру воєнних дій на якому них земель Середнього Подні- пров’я першої половини XVII йових дій. Турецький мандрівник Евлія Челебі, відвідуючи місто, головним противником від часів Русі були кінні війська кочових ст. Нові дослідження пам’яток зазначив, що “Это не мощное каменное сооружение, а паланка, ок- імперій, спричинила те, що в Козацькій Україні переважна біль- археології козацької доби в руженная насыпным земляным валом с бревенчатым частоколом, шість укріплень були дерево-земляними. Оскільки нападники не Україні : Зб. наук. ст. Вип.6. которая стоит на берегу Днепра”4. вдавалися до тривалих облог міст і містечок, вони розбудовува- К., Наук.-дослід . центр «Часи Ще одним відгомоном русько-литовського оборонного бу- лися як фортеці-схованки для довколишнього населення та опор- козацькі», Укр. т-во охорони пам’яток історії та культури, дівництва, особливо притаманним Нижньому Подніпров’ю, була ні пункти козацьких і найманих військ, що давали відсіч татар- взаємна пов’язаність невеликих фортець, що утворювали оборон- Центр пам’яткознавства НАН ським набігам. Лише окремі міста, як наприклад Київ, Батурин України і УТОПІК, С. 38–44. ні ланцюги. Так, на Правобережній Київщині система замочків або Чигирин, що мали важливе оборонно-стратегічне значення, 6 Принаймні, схожу систему, де і містечок, споряджених дерево-земляними (Фастів), а деінде й були споряджені багатофункціональними лініями комбінованих козацькі замки контролювали мурованими укріпленнями (Мотовилівка), фактично повторювала укріплень, що включали дерев’яні, кам’яні й цегляні стіни, вежі та перевози й шляхи у степовій густу мережу давньоруських прикордонних пунктів, котрі контро- бастіони. Однак, розвиток вогнепальної зброї поступово змушу- приферії, демонструють обо- ронні центри Східного Поділля лювали кордон з Диким Полем5. Очевидно, аналогічну систему вав відмовлятися від мурованих і дерев’яних фортифікацій фрон- розташування наслідували сотенні центри й містечка Південного (Драганенко, В. (2013). Систе- тального типу. Лівобережжя6. ма оборони південно-східного Найвідповідальніші у бойовому відношенні ділянки укріплень прикордоння Поділля в сере- Наприкінці ХVІІ - ХVІІІ ст., коли українські терени стали могли бути мурованими, або ж споряджатися паралельним часто- дині XVII ст. Вісник Кам’я- ареною війн для великих польових армій Туреччини, Швеції та колом, заповненим землею та камінням, надолбами (вертикально нець-Подільського національ- Росії, оснащених потужною артилерією, постала необхідність в вкопаними в грунт обрубками колод) і частиками (загостреними ного університету ім. Івана Огієнка. Історичні науки. Вип. переобладнанні та реконструкції застарілих дерев’яних фортець. дубовими кілками). Великі фортеці мали автономні джерела во- Більшість з них доповнюється новими елементами західноєвро- 6. Кам’янець-Подільський, допостачання – колодязі, – а також мережі підземних ходів, що пейської фортифікації – земляними бастіонами і равелінами, - що С. 461-466). вели до води або в заміську периферію (хвіртки, вилазки тощо). 92 93 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто План Чигиринської фортеці, 1677 р. Облога Чигирина турками. Малюнок з літопису Величка, 1720 р. збільшували вогневий потенціал фортеці й перешкоджали набли- Київської, Черкаської, Полтавської та Вінницької областей. Ще женню до міста військ противника. наприкінці XVI – на початку XVII ст. на цих місцинах було відбу- Тим не менше, найбільші фортифікаційні комплекси козацької довано замки Канева, Василькова, Корсуня, Переяслава й збудова- доби – гетьманські столиці, полкові й сотенні міста – мали роз- 7 Ковалець, Т. (2013). «А було но нові у Лисянці та Трахтемирові7. ташування й інженерне вирішення, притаманне ще давньорусь- тих порожніх городищ… ве- Структура оборонної забудови міст традиційно складалася з лика сила»: стародавні обо- укріпленої фортеці та її серцевини (замку/дитинця) і довколишньої ким традиціям. Практично всі вони постали на місці міст і горо- ронні укріплення України та дищ, що виникли протягом Х – ХІІ ст., вже від початку маркуючи міської периферії (форштату). За невеликим винятком, більшість козацька польова фортифікація найвигідніші, з точки зору оборони, місця ландшафту, доступу до фортець Право- та Лівобережної Наддніпрянщини неодноразво у повстаннях 20–30-х рр. XVII води, контролю за довколишніми шляхами сполучень. Цікаво, що ст. Буковинський журнал. № 2, міняли свої межі, за влучним висловом істориків архітектури ніби місцем заснування фортець, або великих польових таборів під час С. 161-163. “ідучи за ландшафтом”. Внаслідок цього, структура фортеці мог- воєнних кампаній, могли ставати локації покинутих городищ і ва- ла бути одно- , дво- (Батурин) або навіть тридільною (Чернігів), в лів, що у величезній кількості збереглися на території теперішньої залежності від ландшафтних умов, чисельності гарнізону тощо. В спеціальній літературі виділено три основних типи взаєморозта- 94 95 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Бастіон Дорошенка Чигирин- ського замку. Сучасне фото Укріплення Батуринської цитаделі. Сучасне фото шування міських поселень та їхніх оборонних споруд: 1) форте- ця на периферії міської території, 2) фортеця в середині міста, 3) Лихоліття Руїни вже до останньої чверті XVII ст. практично фортеця на підступах до міста. Фортеці закладалися на панівних винищили всі найбільші міста Правобережної Гетьманщини ра- ділянках місцевості, що давали можливість панорамного огляду зом з їхніми укріпленнями. 1678 р. турецькою армією було захо- й обстрілу довколишнього простору. Їхні укріплення складалися плено Чигирин – першу гетьманську столицю Козацької Украї- з сухого рову, або рову, наповненого водою, земляного валу і де- ни і останню найпотужнішу фортецю регіону, який за образним рев’яного осторогу з глухими або проїзжими баштами-брамами, 10 Гордон, П. (2005). Дневник. висловом Патріка Гордона “был обороняем и потерян, оставлен, спорядженими артилерією. 1677-1678. М.: Наука, С.89. но не взят”10. Таким чином, боєздатність в наступний період про- Перша столиця гетьманату, Чигирин, був розташований на довжували зберігати, головне, оборонні комплекси Лівобережної високому плато, що панує над рівнинною заплавою ріки Тясмин. 11 Реконструкція батуринських Гетьманщини, що сформувалися ще в першій половині XVII ст. укріплень в світлі писемних та Стрімкі схили тутешньої домінанти – Замкової гори – стали зруч- Оскільки цей край належав до новоколонізованих і частково но- археологічних джерел: Вечер- ним місцем для облаштування замку трикутної форми, укріплено- ський, В. (2008). Гетьманські воприєднаних регіонів Речі Посполитої, більшість його фортифі- го бастіонами, равелінами, дерево-земляними та мурованими сті- столиці України. К., С.158-160, кацій (хіба за винятком Придніпров’я) мала просту чотирикутну 8 Вечерський, В. (2008). Геть- нами. Довкола гори розташувалося Нижнє місто з поясом кам’я- 162, 179-186; Коваленко, В., форму і дерево-земляний характер укріплень, типових для при- манські столиці України. К.: них стін, дерев’яними палісадами, валом, ровом і дерев’яними Мезенцев, В., Моця, О.. Ситий, кордонних замочків. Наш час, С.94-98, 123-144; баштами8. Упродовж всієї своєї історії місто мало сильну залогу, Ю. (2006). Батурин археологіч- Попри те, що після Козацької революції чимало міст розрос- Ленченко, В. (2005). История ний. У Матеріали міжнарод- котра складалася з козаків Чигиринського полку, гетьманського лися, набули нового адміністративного статусу, тут, на відміну від и топография Чигирина в XVII ної науково-практичної конфе- надвірного війська, сердюцьких полків, а також численної арти- ренції з нагоди 295-ї річниці з Правобережної та Західної України, не провадилося масштабного веке У Гордон П. Дневник. 1677-1678 (Д.Г. Федосов,пер.). лерії. дня смерті гетьмана України мурованого будівництва і масової модернізації в стилі новоіталій- М.: Наука, С.160-184. Натомість Гадячу, котрий був гетьманською столицею часів Івана Маазепи та 10-річчя ської чи французької шкіл. Першочергову увагу при реконструкції правління Івана Брюховецького (1663-1668) так і не поталанило заповідника “Гетьманська та ремонті приділяли гетьманським столицям - спершу Батурину, 9 Чухліб, Т. (2013). Гадяч – обзавестися потужними фортифікаціями9. Очевидно, першу чергу столиця”. Ніжин, С.72-94; а згодом Глухову. Батурин мав класичну дводільну структуру фор- гетьманська резиденція Івана укріплень тут було зведено в 30 – 40-х рр. XVII ст., коли місто стало Коваленко В., Мезенцев В., тифікацій – фортецю і цитадель (т.зв. “Литовський замок”). Фор- Брюховецького у 1663-1668 Ситий, Ю. (2006). Новий етап центром однойменного староства. Гадяч за останніх років життя в дослідженнях гетьманської теця півколом оточувала місто, розташованого на високому лівому роках. Краєзнавство.№2, С.31-46. Богдана Хмельницького й часів гетьманування Івана Виговського столиці. У Історико-культурні березі р.Сейм; її оборонні споруди включали сухий ров, земляний виконував роль неофіційної резиденції, очевидно більш спокійної, надбання Сіверщини у контек- вал із дубовим частоколом, чотирма глухими і трьома в’їзними аніж загрожений із західного і південного напрямів Чигирин, і не сті історії України: Зб.нау- баштами, а також шістьма невеликими земляними бастіонами із контрольований московськими військами, як Переяслав, котрий кових праць. Глухів, С.82-89; перпендикулярними фланками11. Наприкінці XVII ст. німецький Кремль наполегливо пропонував зробити столицею Гетьманщини. Kovalenko, V. (2010). The rape інженер Адам Зернікау розробив проект реконструкції земляних of Baturyn: The archeological Карта Боплана 1650 р. має зображення контуру міста, що утвори- укріплень міста, але достеменно невідомо, чи був він зреалізова- evidens. Harvard Ukrainian лося на мисі при злитті річок Псел і Грунь. Фортецю по периметру Studies. Vol.31. No.1/4: Poltava ний. Цитадель Батурина мала п’ятикутну форму й розташовувала- оточує вал із сімома нерозвиненими бастіонами; цитадель, розта- 1709: The battle and the myth ся на високому мисі лівобережної тераси р. Сейм, тоді як власне шована на березі Псла, має п’ятикутну форму. (2009-2010), P.37-78. місто займало площу на північний захід від нього. Замок був ото- 96 97 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Білоцерківська фортеця. План 1713 р. чений ровом і земляним валом, а також дерев’яними стінами із п’ятьма глухими баштами і однією в’їзною брамою. Оборонна система Глухова, котрий набув статусу гетьманської столиці 1708 р., почала формуватися, так само як і батуринська, у 30 – 40-х рр. XVII ст. Фортеця лежала на лівому високому березі р. Есмані, що підносився над заболоченою заплавою. У весняний час заплава повністю затоплювалася, посилюючи оборонні мож- ливості міста. Оборонна система Глухова мала тридільну струк- туру, найсильнішими частинами якої були дерев’яний замок та укріплений двір колишнього власника міста новгород-сіверського старости Олександра Пясочинського. Саме вони взимку 1664 р. План Києва з Тератургими стали ядром оборони Глухова від польського війська, котре протя- А.Кальнофойського, 1638 р. гом п’яти тижнів безуспішно облягало місто. Після пожежі в серп- з’являлися нерегулярні бастіони, фортеця набувала вигляду не- ні 1685 р. фортецю було переплановано, в результаті чого вона правильного чотирикутника13. 13 Коваленко, О. (2015). Пол- отримала єдину загальноміську лінію укріплень змішної башто- тава XVII – XVIII століть. К., Фортифікаційна система Чернігова козацької доби сформува- во-бастіонної системи, що складалася із земляного валу, сухого С.42-49. лася ще раніше – її вихідними точками були дитинець давньорусь- 12 Вечерський, В. Гетьман- рову, 5 дерев’яних брам і 12 бастіонів нерегулярних обрисів12. ких часів та замок XVI ст., збудований у період коли місто пере- ські столиці України, С.207- Типову картину оборонної системи великого військово-адмі- 208, 211-216; Вечерський, В. ходило з рук в руки протягом литовсько-московського змагання ністративного центру Гетьманщини можна побачити на прикла- за Сіверщину. Чернігів мав унікальне розташування на високому (1994). Глухівська старовина. Пам’ятки України. 1994. №3-6, ді Полтави та Чернігова. Полтава, чий оборонний комплекс доби мису, утвореному злиттям річок Десна й Стрижень. Високе пла- С.57-62; Вечерський, В., Бєла- Гетьманщини почав формуватися ще наприкінці 20-х – на початку то, утворене мисом, мало природну тридільну структуру й урви- шов, В. (2003). Глухів. Київ. 30-х рр. XVII ст., займала панівне місцеположення в долині р.Вор- сті схили, що й визначило відповідну структуру оборонного ядра. скли. Ядро трикутної в плані фортеці розташовувалося на мисо- Його найсильнішою частиною був Верхній замок (Дитинець), що подібному плато, оточеному заболоченою місцевістю. Інженерне виходив на Десну; до нього примикали Острог (Солдатська слобо- вирішення укріплень мало традиційні елементи – рів, вал, часто- 14 Адруг, А. (2008). Архітекту- да, збудована в 1667 р.) і власне міська фортеця (Нижнє місто)14. В кіл. В середині століття, коли Полтава, будучи одним з найбіль- ра Чернігова другої половини інженерному відношенні замок був споряджений ровом і валом із ших міст півдня Гетьманщини, неодноразово опинялася в центрі XVII - XVIII ст. Чернігів, С.10- дерев’яною фортечною стіною та вісьмома багатогранними баш- воєнних дій, її укріплення зазнавали руйнувань і неодноразово 11, 15-19, 23-24. тами. В 1670-х рр. було частково відновлено давньоруські форти- перебудовувалися, збільшуючи свою площу. Ремонт і розширення фікації Нижнього міста, котре мало вал з частоколом і 15 дерев’я- укріплень, здійснених в цей час, вже велися із урахуванням но- 15 Бондар, О. (2014). Чернігів: них башт15. вих тенденцій: башти ставали багатогранними й багатоярусними, місто і фортеця у XIV – XVIII В умовах поділу козацької України на два гетьманати, части- ст. К., С.32-38. на міст з їхніми укріпленнями посіла статус прикордонних, як 98 99 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Проект Печерської фортеці. початок 18 ст. Фрагмент оборонних стін довкола Печерського монастиря, малюнок А. ван Вестерфельда, середина 17 ст. 18 Загалом, ця картина в чіль- наприклад Переяслав. Міська фортеця була зведена на місці дав- них рисах збігається й з харак- ньоруського городища Х – ХІІІ ст., що виникло на високому мисі тером московського фортеч- при злитті річок Трубіж і Альта. У ХVІ ст. вона неодноразово ре- ного будівництва на теренах монтувалася й добудовувалася, набувши дводільної структури:за- суміжних із Гетьманщиною мок обіймав територію княжого дитинця, а посад – колишнього Сєвського та Білгородського розрядів: Мышлаевский, А. «окольного города». Річки біля фортеці були перегачені, завдяки (1897). Крепости и гарнизоны чому утворився великий став, який посилював неприступність мі- южной России в 1718 году: ста, що з двох боків було оточене водою, а з боку Нижнього міс- извлечение из современного та – обводненим ровом і валом зі стінами.Укріплення складалися отчёта Киевской губернии. з високих земляних валів і дерев’яних стін, у які було вбудовано СПб., С. VIII. три надбрамні башти з мостами, що виходили до річок, а одна – в напільний бік16. 19 (2008). Хождение в Святую 16 Юрченко, О. (2016). Пере- трові дахи й влаштовуючи на їх місці відкриті артилерійські пози- яславська фортеця XVII ст. У землю московского священ- Археологічні дослідження гетьманських столиць і полкових ника Иоанна Лукьянова 1701- ції18. Лише на рубежі XVII – XVIII ст. при модернізації фортечних “Археологія&Фортифікація в міст Лівобережної Гетьманщини показали, що головний набір укріплень з’являються первістки бастіонних систем, розрахованих Україні”. Збірник матеріалів 1703. М.: Наука, С.14. інженерних рішень і будівельних технологій тут залишався на ведення фланкуючого вогню й прикритих ходів для вилазок. VI Міжнародної науково-прак- тичної конференції Кам’я- незмінним ще з попередніх століть. Так, при розкопках Литовського 20 Там само, С.15. Слова Лук’я- Відсутність вторгнень на терени Лівобережної Гетьманщини нець-Подільського державного замку в Батурині в тілі валу було виявлено дерев’яні кліті із нова слід сприймати з певними ворожих армій, тривала стабілізація соціально-економічного та земляним заповненням, причому деякі з них використовувалися застереженнями. Очевидно, що історичного музею-заповідни- політичного життя, що запанувала з кінця 60-х рр. XVII ст., зро- ка, присвяченої 150-й річниці Батурин з його дерев’яними як житло або господарські приміщення для зберігання припасів. укріпленнями суто зовніш- била справу розбудови тут нових фортифікацій неактуальною. від дня народження М.С.Гру- Використання клітей, як конструкційної основи при побудові За винятком будівництва кам’яного муру довкола Верхньої Киє- шевського (1866-1934). Кам’я- ньо програвав Московському валів була традиційною для бідного на камінь регіону й виводила кам’яному кремлю, що однак во-Печерської лаври у 1697-1702рр., а також деякого оновлення нець-Подільський, С.229-238. свій родовід іще з давньоруських часів. не є свідченням низької обо- укріплень Переяслава і Глухова ми не можемо назвати бодай жод- Архаїчність основних елементів оборонного поясу (попри роноздатності. З іншого боку, ної кардинальної реконструкції чи ремонту фортець Лівобереж- появу нових бастіонів, ронделів та ін.фортифікацій голландської подорожник не звернув уваги жя. Тому, очевидно, українські міста своїми укріпленням справи- 17 Бондар, О. (2014). Черні- на фортифікації Кролевця й Ні- гів: місто і фортеця у XIV – школи) засвідчує графічний “Абрис Чернігівський” 1706 р. ли настільки сумне враження на московського священника Івана жина через які пролягав його XVIII ст. К., С.38-40; Ігнатенко, Зокрема, стіни фортеці мали бійниці верхнього та нижнього бою, маршрут. Це тим більше див- Лук’янова, що проїжджав Україною в 1701-1702 рр. Серед них І. (2013). Укріплення Чернігів- накриті двосхилим дахом. Окремі ділянки цитаделі, котра була но, що останній мав потужний він виділив лише Глухів, котрий видався йому “велми крепок”19. ської фортеці XV – XVIII ст. за багатодільною, відділялися одна від одної дерево-земляними дитинець, котрий напередодні Натомість інші фортеці, включно з Батурином, Лук’янов побачив історичними та археологічни- тарасами17. неодноразово розширювався занедбаними та підупалими: “Град Батурин стоит на реке на Семи ми джерелами Нові досліджен- Цитаделі фортець Лівобережжя мали здебільшого старі де- й перебудовувався. Натомість на левой стороне на горе красовито. Город земляной строение в ня пам’яток козацької доби Глухівська фортеця, зведена в в Україні : Збірка наукових рев’яні конструкції стін і башт, розраховані на ведення фронталь- нем поплоше Глухова... И город не добре крепок, а еще столица традиціях московського зод- статей. Вип. 22. Ч.1. К., На- ного вогню і мінімуму позицій для активної оборони (вилазок). чества, виглядала для нього гетманская!”20. уково-дослідний центр «Часи Дерев’яні башти намагалися вписати в нову бастіонну систему, цілком звичною, а відтак і У XVIII ст. планування й реалізація масштабних оборонних козацькі» та ін., С.3-6. збільшуючи в них кількість артилерійських ярусів, знімаючи ша- “крепкою”. проектів поступово переходить від гетьманського правління до 100 101 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто План Глухвської фортеці, 1746 р. рук Російської держави. На початку Північної війни це були од- номоментні заходи, про які царські укази нагадували лише в пе- План Переяславської фортеці, ріоди загрозливого наближення шведів до кордонів гетьманату. 1740 р. Але від 1707 р., коли імовірність перенесення бойових дій на Схід виглядала вже цілком доконаною, змінюється й характер заходів хідної сторони куртини валу були додатково зміцнені равелінами, Ситкарева, О. (1997). 21 оборонного будівництва. Російський план стратегічного стриму- Киевская крепость XVIII – а з півдня редантами, що забезпечували захист і комунікацію з на- вання шведського наступу полягав на поступовому вимотуванні XIX вв. К., С.31-39. плавним мостом через Дніпро. В’їзд до фортеці контролювали три їх сил одночасно із дедалі глибшим втягненням у малознайомі й брами – Київська, Васильківська та Московська (спочатку вони слабкозаселені регіони, позбавлені продовольства. При цьому були дерев’яними й зміцнювалися равелінами, подібно до брам фортеці мали відігравати роль опорних пунктів росйської армії й Чернігівського дитинця)21. Забудова навколо укріплень зносила- бути стримуючим фактором для противника, змушуючи його до ся й утворювався відкритий простір – еспланада (“какъ закладана розпорошення сил для тривалих облог. Центральне місце в цій кріпость, великое людямъ было воздыханіе и плачь, понеже двори стратегії посідали Смоленськ і Київ. Саме з доуфортифікування й розметалъ сады прекрасніе вырубали и жильцамъ веліно, где хотя посилення останнього можна вести мову про початок нової доби в жить искать”, як зазначав Лизогубівський літопис). розвитку оборонно-фортифікаційної політики в Гетьманщині. Печерська цитадель мала також чітке внутрішнє планування Влітку 1706 р. київські укріплення, оглянуті російським ко- й класичну внутрішню інфраструктуру, спроектовану згідно єв- мандуванням, були визнані занадто слабкими й вразливими з ропейських стандартів: казарми, будинки коменданта та офіцерів, перспективи наближення шведської армії. Було вирішено рекон- караульні, каземати, приміщення військового суду, цейхгауз, про- струювати Старокиївську фортецю, де містилися головні сили віантські склади, порохові льохи і арсенал. Обидві фортеці з’єдну- російського гарнізону, а також заснувати нову – Печерську, - що валися між собою ретраншементом й, таким чином, перетворюва- мала спиратися на ланцюг старих укріплень Печерського та Воз- лися на єдину оборонну систему. І хоча її зведення не було завер- несенського монастирів. Новозаснована цитадель значно розши- шене до початку воєнних дій, вона стала одним з найсильніших рювала довколишній оборонний простір і його інженерні споруди. опорних пунктів регіону, фактично започаткувавши серію наступ- Проект передбачав будівництво фортеці в стилі останніх трендів них фортифікаційно-оборонних проектів Російської імперії. французької фортифікаційної школи: круглої в плані, з дев’ять- Після поступового згортання бойових дій на теренах Гетьман- ма регулярними бастіонами, подвійними куртинами і системою щини у 1709 р. російська влада активно береться за реконструкцію передових укріплень. В процесі спорудження багато елементів у найбільш важливих опорних пунктів у Наддніпрянщині, які акту- початковому замислі було відкориговано з урахуванням особли- 22 Юрченко, О. (2014). Пере- алізує наближення війни з Туреччиною і походи на Лівобережжя востей ландшафту й геологічної структури печерських пагорбів, яславська фортеця XVIII ст. прибічників Пилипа Орлика. Після відновлення укріплень Пол- а також суб’єктивних чинників – нестачі коштів, будівельних Нові дослідження пам’яток тавської фортеці розпочинається реконструкція Переяславської матеріалів і т.ін. Головний вал фортеці напівкільцем охоплював козацької доби в Україні: Збір- цитаделі, де зводять новий ретраншемент з малими бастіонами і Києво-Печерський монастир, впираючись кінцями у дніпровські ник наукових статей. Вип.23. К., Науково-дослідний центр люнетами, зміцнюються фортифікації Переволочної, що контро- схили, які робили фортецю неприступною зі сходу. З півдня при- лює переправи через Дніпро22. У 1712-1714 рр. повнопрофільними “Часи козацькі”, УТОПІК та родною перешкодою були схили Неводницької долини. Перед ва- бастіонними системами було споряджено Чернігівську та Ніжин- ін, С.24-34. лом був викопаний рів перед яким насипано гласис. З південно-за- 102 103 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Карта Української укріпленої лінії, 1745 р. Залишки фортеці Св.Олексія Української укріпленої лінії. Сучасне фото 23 Ласковский, Ф. (1861). ську фортеці, а також реконструйовано укріплення Кам’яного За- Материалы для истории тону, Новобогородицької фортеці й Переволочни23. инженерного искусства в Сучасні фортифікації з’являються і в новій гетьманській сто- На жаль, джерела не донесли до нас імена вітчизняних місто- России. Ч.2. СПб., С.209, 211; лиці Глухові. Кілька спроб реконструкції тут робив Іван Скоро- будівників-фортифікаторів. Більше відомо про діяльність інжене- Мышлаевский, А. (1897). Кре- пости и гарнизоны южной падський, а згодом Перша Малоросійська колегія. 1724 р. до мі- рів іноземного походження, як-от, німця Адама Зернікау, що пра- России в 1718 году: извлечение ста прибув надісланий з Петербургу інженер Валлен, що розробив цював у 80 – 90-х рр. ХVІІ ст. над будівництвом фортець у Чер- из современного отчёта два проекти реконструкції фортеці, які, щоправда, так і не були нігові та Батурині, і написав трактат з фортифікації. Шотландець Киевской губернии. СПб., С.X. зреалізовані. Радикальну реконструкцію столиця пережила лише на московській службі, генерал Патрік Гордон наприкінці 70-х рр. після пожеж 1732 та 1748 рр., коли нова забудова остаточно набу- ХVІІ ст. укріплював і реконструював гетьманську столицю Чи- ла рис регулярності. Фотрифікаційними роботами в 1749-1750 рр. гирин, створивши його докладний план. Втім, достеменно відомо, тут керував інженер Київського гарнізону Юхим Наумов. Новий що як іноземні фахівці, так і місцеві фортифікатори були більшою оборонний пояс фортеці складався з повнопрофільного валу та мірою виконавцями тих задумів, котрі формулювалися місцевою 24 Коваленко, Ю. (2013). Глу- рову з одинадцятьма недорозвиненими бастіонами та дев’ятьма адміністрацією. Практично всі будівництва та “направи” (ремон- хівські фортифікаційні спору- брамами24. ти) фортечних укріплень, судячи з усього, виходили з тих військо- ди. Сіверщина в історії Украї- У 1718 р. Військова колегія провела масштабну ревізію лі- во-стратегічних вимог і реальних матеріальних можливостей, що ни. Вип.6., С.46-47. вобережних фортець і підготувала план їхньої модернізації “по озвучувалися регіментарями або полковими владами27. 27 Вечерський, В. (2001). Архі- 25 Вечерський, В. (2001). Ар- Вобанову манеру”25. 1724 р. було проведено повторну інспекцію тектурна й містобудівна спад- Надзвичайно важливим, але практично не з’ясованим і по сьо- хітектурна й містобудівна і укладено анштальт (штат) всіх фортець імперії. Вони поділяли- щина доби Гетьманщини: Фор- годні лишається питання про організаційні та фінансові можливо- спадщина доби Гетьманщини: ся на 3 розряди, згруповані за географічним принципом; зокрема мування, дослідження, охоро- сті гетьманської влади у сфері фортифікаційного будівництва. На Формування, дослідження, на. К.: НДІТІАМ, С.97-98. до 2-го (“Российского”) було включено чотири українських фор- жаль, джерела найбільш повно задокументували не стільки укра- охорона. К.: НДІТІАМ, С.101; Мышлаевский, А. (1897). Кре- теці – Київську, Чернігівську, Переяславську і Переволочанську26. їнські реалії, скільки розбудову й ремонт тих фортець, що перебу- пости и гарнизоны южной Розробкою інженерних рішень і організацією будівельних робіт вали під контролем московських гарнізонів. Інженерні рішення, России в 1718 году: извлечение керували виключно офіцери-іноземці (де Кулонг, Ламот де Шампі, фінансування та порядок будівництва в таких випадках були ви- из современного отчёта де Боскет та ін.), що принесли із собою європейські фортифікацій- слідом не гетьманської, а московської влади. Киевской губернии. СПб., ні стандарти. Фактично одразу після укладення Переяславської угоди С.16-21. Фортифікаційна та інженерна справа в козацьку добу ще не 1654 р. московська влада приступила до ревізії українських фор- виділилася в окремий рід війська зі своєю спеціалізацією, штатом 28 Бінкевич, В., Камеко, В. тець, котрі належало залюднити гарнізонами. Однак, їхній ремонт 26 Ласковский, Ф. (1861). (2000). Містечко старовинне Материалы для истории і сферою компетенції (назагал, в арміях європейських держав цей через труднощі воєнного часу затягувався, а перші реконструкції в запорозьке Самарь з инженерного искусства в процес проходив так само повільно: інженерні війська поступо- перевозом. Краєзнавчий нарис. канонах новоіталійської та голландської фортифікації розпочали- России. Ч.2. СПб., С.202-203. во виокремилися з корпусу артилерії в окремий рід війська лише Дніпропетровськ; Філімонов, ся лише в 70-х рр. XVII ст. В цей час геополітичний фронт встиг у ХVIII ст.). Польові фортифікації, як-от шанці, батареї, редути і Д. (2012). Новосергіївська перемінитися і на порядок денний вийшла оборона південних облогові земляні роботи виконувала переважно козацька піхота та фортеця: маловідома пам’ятка рубежів Гетьманщини. Згідно Коломацьких статей 1687 р. геть- обозна челядь, якими керували генеральні та полкові обозні. На- Присамар’я кінця ХVІІ – манське правління зобов’язувалося побудувати на ріках Самарі й початку ХVІІІ століть. Нові томість інженерна підготовка облог або оборони фортець, а також Орілі міста, а в гирлі Орчика і Берестової звести фортеці. Втім у дослідження пам’яток розбудова і ремонт міських укріплень, що вимагали спеціальних козацької доби в Україні: Зб. 1688-1689 рр. тут було влаштовано лише дві фортеці – Новобого- знань і навичок, були справою професійних військових інженерів, наук. ст. Вип. 21, ч. 2., С. 137- родицьку на Самарі та Новосергіївський городок в урочищі Сорок котрі спеціалізувалися на “військовій архітектурі”. 149. Байраків28. 104 105 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Цілком зрозуміло, що зважаючи на вищий ступінь централіза- чисельність московських гарнізонів в містах Гетьманщини мала ції управління, обліку й фіскальної дисципліни, Московська дер- складати 11 800 чоловік, з яких на Київ припадало 5 000. Важливо жава мала більші можливості у порівнянні з Гетьманщиною. Од- зауважити, що ця залога виступала таким собі “кадровим доно- нак, в деяких моментах організація фортифікаційних робіт мала ром” для решти московських гарнізонів (переяславського, глухів- спільні риси: до них залучалися, в першу чергу, непривілейовані ського, ніжинського та ін.), а в наступному столітті стала базою верстви населення (поспільство), в деяких випадках козаки. Якщо для поповнення полків російської польової армії. ще в першій половині XVII ст. козацька піхота мала високу репу- Явна кількісна перевага московських залог підкріплювалася тацію в Речі Посполитій не лише через високі бойові якості, але ще й тією обставиною, що в містах вони займали виключно зам- й інженерну підготовку, то з часом ситуація змінилася в зворотній ки, які грали ключову роль у контролі над містом. Окрім Києва, бік. Земляні роботи вважалися у вояцькій спільноті принизливим де московський гарнізон не лише зайняв Старокиївську фортецю заняттям, гідним простолюду, а не лицарів. Так, в серпні 1678 р. (старий, або ж Литовський замок), але й намагався її розширити під час чергової облоги Чигирина Гордон радив чигиринському за рахунок прилеглих територій, що належали київській митро- полковнику Григорію Коровченку збудувати в Нижньому місті ре- поличій кафедрі. Аналогічна ситуація склалася в Переяславі, чиї траншементи, корі стали б заслоном для атакуючих турків в разі фортифікації й гарнізон були другими за чисельністю й значенням їх прориву, “однако казаки проявляли в этом большое нежелание 30 Юрченко, О. (2016). Пере- у Наддніпрянщині. Тут, щоправда, співвідношення сил було дещо со словами, что пришли биться, а не работать”29. В більш-менш яславська фортеця XVII ст. У кращим, оскільки фортеця ще від часів Хмельницького мала вели- 29 Гордон, П. Дневник. 1677- “Археологія&Фортифікація в 1678. М.: Наука, С.76. спокійні у воєнному відношенні періоди підтримання укріплень в Україні”. Збірник матеріалів кий артилерійський арсенал і склади боєприпасів, що охороняли- належному стані покладалося на полкові влади, магістрати й ра- VI Міжнародної науково-прак- ся козацькими контингентами30. туші. Хоча, як видно з інформації вже згадуваного Лук’янова та тичної конференції Кам’я- Не була винятком і гетьманська столиця Батурин, у якій теж реляцій московських воєвод, місцеві влади, м’яко кажучи, не ви- нець-Подільського державного розташувалися московські частини. Московські караули охороня- являли ентузіазму в цих справах. історичного музею-заповідни- ли не лише замкові брами, але й тримали караули по всьому пери- Ще одним системним недоліком оборонної політики Гетьман- ка, присвяченої 150-й річниці метру міських стін і на в’їздних брамах. У середині лютого 1672 р., від дня народження М.С.Гру- щини була фактична відсутність у фортецях постійних гарнізонів. підозрюючи московську залогу у зв’язках із старшинською опози- шевського (1866-1934). Кам’я- Першопричиною цього слід вважати обмежену кількість постій- нець-Подільський, С.233-234. цією, Дем’ян Многогрішний замінив стрілецькі караули найманим ного війська, якими були охотницькі (наймані) полки. Традиційно полком Петра Ворошила. За повідомленням ніжинського воєводи, до гарнізонної служби залучалися лише піхотні (сердюцькі) ча- 31 Сокирко, О. (2006). Лицарі “в Батурине чинитца мятежно, и чают всякого дурна...”31. Втім, стини, але вони розташовувалися, як правило, або в гетьманських другого сорту. Наймане військо це так і не порятувало гетьмана, котрого вже через місяць було столицях, або в найбільших прикордонних містах півдня Гетьман- Лівобережної Гетьманщини заарештовано змовниками. щини. Утримання таких залог потребувало більших витрат, аніж 1669-1726 рр. К., С.73. В Чигирині протягом облог 1677-1678 рр. московські війсь- на “лежах” (себто в польових таборах чи на постоях в сільській ка контролювали Верхній замок, а козацькі й охотницькі – Нижнє місцевості), тому відділи найманців були нечисельними й перебу- місто, причому, як випливає зі щоденника Патріка Гордона, вза- вали на постійній ротації. Власне, козацькі залоги входили до міст Юрченко, О. Переяславська 32 ємини між обома частинами залоги й їхнім командуванням були тільки у випадках воєнної загрози. Основу гарнізону міста могли фортеця XVII ст., С.234. доволі індиферентними. Тільки під час другої облоги фортеці у утворювати козаки місцевої городової сотні або збірні відділи, що 1678 р., перед лицем смертельної небезпеки, російський комен- надсилалися з усього полку або сусідніх полків. В найбільших ра- 33 (1900). Письма и бумаги им- дант зважився пустити до верхнього міста козацькі підкріплення. тушних і магдебурзьких містах для “воєнних оказій” мобілізову- ператора Петра Великого. Т.4. Така ситуація спричинялася до того, що фортеці зі змішаним скла- валися міщани, котрі утворювали своєрідну міську міліцію, як-от, СПб., С.447. дом залог не лише не утворювали єдиної військової сили, але й наприклад, у Києві. Однак, загалом всі ці військові контингенти провадили ремонт і реконструкцію укріплень нарізно, виходячи з мали тимчасовий склад і організацію, що аж ніяк не сприяло їхній 34 Пор.: Назаренко, В. (2014). власних потреб, можливостей і оцінки воєнної ситуації32. боєздатності. Гарнізони функціонували як допоміжні формуван- Артилерійські формування На початку Північної війни, паралельно із реконструкцією київського гарнізону (друга ня в прикордонних фортецях, тоді як в середині країни вони були фортець у Києві, Росія подбала про посилення й реорганізацію половина XVII–XVIII ст.): практично відсутні. управління, організація, осо- своїх гарнізонів. Так, восени 1706 р. сюди було доправлено додат- Різким контрастом до цього була система московських гар- бовий склад. Гілея: науковий кові контингенти піхоти й 136 гармат33. До середини століття гар- нізонів в Україні, що почала розбудовуватися одразу після Пере- вісник. Вип. 82. К., С. 9-13; матний парк лише Київської фортеці нараховував від 300 до 400 яславської ради. Першу московську залогу було введено до Киє- Сокирко, О. (2017). Гарматний стволів, тоді як вся Гетьманщина володіла 416 гарматами, третина ва у лютому 1654 р., ще до відправлення до Москви козацького парк Лівобережної Гетьманщи- з яких була несправною34. ни першої половини - середи- посольства (це станеться лише в березні), котре мало обговори- 29 січня 1707 р. Петро І наказав голові Розрядного приказу, до ни XVIII ст. У Історія давньої ти деталі військового співробітництва між новими союзниками. зброї. Дослідження 2016: компетенції якого входила мало не половина військових функцій Цей контингент надалі залишатиметься найбільшим російським Збірник наукових праць. К., російської держави, Тихону Стрєшнєву перевести у відання при- формуванням в Україні: його чисельність зросте від 2000 до 7 500 С. 408-422. казу “Киев с прочими замками черкасскими”, управління котрими наприкінці XVIII ст. Згідно Московських статей 1665 р. сумарна 106 107 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто 35 Милюков, П. (1905). Государ- покладалося на білгородського воєводу Дмитра Голіцина35. 1 лю- поселень, котрі відділяли австрійську частину Балкан від осман- ственное хозяйство России в того того ж року Стрєшнєв отримав більш деталізоване допов- 40 Hochedlinger, M. (2003). ської40. Подібно до імперської практики, на лінії було розміщено первой четверти XVIII столе- нення указу, згідно якого “велено богоспасаемый град Киев так Austria’s Wars of Emergence. корпус Української ландміліції створеної 1713 і реорганізованої тия и реформа Петра Великого. War, State and Society in the СПб., С.259-260. и прочие замки в черкасских городех в которых русские воеводы 1723 р. Головними кадрами для її формування були стрільці й сол- Habsburg Monarchy, 1683-1797. и иноземцы по отпуску из Малороссийского приказу приписать Pearson Education Ltd, P.83-92. дати “старых служб”, а також різні категорії “городовых служилых к Белгороду и взять тот город Киев с протчими замки черкасски- Османи також виробили свою людей”. В такий спосіб імперія прагнула максимально використа- ми в Розряд”. Ще за місяць було велено “князь Дмитрия (Голіци- систему охорони кордону: ти весь людський ресурс, що лишився після реорганізації старо- на – О.С.)... за честь города Киева писать воеводою Киевским”. Stein, M. (2007). Guarding the московських службових інститутів. Станом на початок 1730-х рр. Голіцин мав ревізувати технічний стан укріплень, їхню артилерію, Frontier. Ottoman Border Forts він складався з 4 піхотних і 16 кавалерійських полків, фактично арсенали, продовольчі склади й особовий склад гарнізонів. Окрім and Garrisons in Europe. Tauris являючи собою окрему прикордонну армію. Ландміліційні части- Academic Studies. 36 Таирова-Яковлева, Т. (2011). Києва у його відання потрапляли три найбільші фортеці Лівобе- ни були розселені слободами разом із сім’ями і несли військову Иван Мазепа и Российская режжя, що мали російські залоги – Чернігів, Ніжин, Переяслав – а Шпитальов, Г. (2013). 41 службу на лінії почергово41. империя. История “предатель- також Новобогородицьку й Новосергіївську фортецю на р.Сама- Українська ландміліція. Київ. Навесні-влітку 1722 р. для прикриття південних кородонів ім- ства”. М.: Издательство Цен- рі36. Таким чином на час очікуваної шведської кампанії Москва перії було створено Український корпус під командуванням гене- трполиграф, С.324. Пізніше до планувала об’єднати в одних руках управління ключовими фор- рал-аншефа Михайла Голіцина, якому підпорядковано армійські них додасться Переволочна, як тецями і гарнізонами на імовірному театрі воєнних дій. Важливе полки, слобідських та чугуївських козаків, калмиків, а згодом і стратегічно важлива переправа через Дніпро. значення в цьому контексті мала губернська реформа 1708 р. Но- 42 Киселев, М., Лазарев, Я. ландміліцію42. Змішаний склад з’єднання дозволяв використовува- вий адміністративний поділ, впроваджений нею, хоч і не зачепив (2013). Историографический ти його як в якості прикордонної варти, так і оперативного резерву 37 Лазарев, Я. (2012). Проблема сфери державного управління Гетьманщини, однак сприяв цен- призрак “Украинской диви- для польової армії, в разі війни. Зважаючи на наявність в ньому соотношения Киевской тралізації контролю над гарнізонами, фортецями і матеріальними зии”: к вопросу о российско- іррегулярних формувань, до яких часом залучалися й гетьманські губернии и Гетманской украинских отношениях ресурсами, що перебували на її теренах37. полки, корпус міг доукомплектовуватися за рахунок місцевих мо- Украины в годы петровских в 1706-1708-х годах. Таким чином, Росія фактично утримувала в Гетьманщині Славяноведение. №2, С.47. білізаційних ресурсів. Ця обставина була тим більше важливою, реформ в российской историографии. Научные окрему гарнізонну армію до якої у XVIII ст. додалися ще й по- що іррегулярні частини та ландміліція перебували на самозабезпе- ведомости Белгородского льові частини, а також корпус ландміліції (поселеного війська). ченні; крім того, регулярні полки корпусу іноді отримували прові- государственного Водночас гарнізонні солдати й офіцери виконували численні ад- ант, фураж і грошові виплати з бюджету Малоросійської колегії. У университета. Серия міністративні функції по управлінню прилеглими територіями: 30-х роках XVIII ст. до нього в оперативне підпорядкування вхо- «История. Политология. збирали мита й податки, утримували караули на прикордонних дили також гарнізонні полки, інженерні команди й залоги окремих Экономика. Информатика». форпостах і митницях, здійснювали переписи населення, несли 43 Там само. фортець Української лінії43. Гнучкість у питаннях комплектування №13 (132). Вып.23, С.89-98. поліційну службу тощо38. Важливим є те, що гарнізони стали не й забезпечення робила корпус доволі ефективною силою на півдні 38 Детальніше див.: Назаренко, лише фактором силового тиску на козацький політичний провід і імперії, хоча його бойова вартість, очевидно була не ідеальною. В. (2013). Київський гарнізон засобом інкоропораційної політики, але й у парі із активним роз- Це була нова філософія – відтепер активної – оборони, що у XVIII cт.: структура та функ- ширенням мережі фортець і оборонних ліній, зведених за остан- за якихось кількадесят років зміниться на всеосяжний наступ. ції. Вісник Київського націо- нім словом європейської фортифікації, врешті забезпечили воєнне Безумовно, прикордонний триб життя скрізь вносив свої нального університету імені домінування Росії в регіоні. корективи: поселені війська через шлюби швидко змішувалися Тараса Шевченка. Історія. Ще одним феноменом імперського оборонного будівництва з місцевим населенням, переймали побутові звички, поведінку й Вип. 4, С. 48-50; Назаренко, В. (2015). Реформы гарнизонных стало спорудження на кордонах Гетьманщини Української лінії – часом навіть систему цінностей. Укріплені лінії та опорні пункти, войск Российской империи ланцюгу земляних укріплень, що мали захищати південні рубежі що зводилися в безводних степах, через брак будівельних ресурсів, XVIII в. (на примере Киевского краю від нападів кримських татар і ногайців. За своїми масштаба- робочих рук і браку фінансування, часто були далекими від гарнизона). Веснік Гродзенска- ми й оборонною новизною лінія була безпрецедентним фортифі- досконалості. Втім, ця система фортифікацій вже самим фактом га дзяржаўнага ўніверсітэта каційниим проектом. Лінія укріплень загальною довжиною близь- системного планування й невпинної розбудови, кардинальним імя Янкі Купалы. Серыя 1. ко 300 км зводилася на широкому степовому просторі від Дніпра чином відрізнялася від перевіреної віками, але досить архаїчної Гісторыя і археалогія. Філасо- фія. Паліталогія. № 2 (197), С. по річці Орелі її притоці Берестовій до річки Береки й злиття її системи прикордонних замків. Замість аккордних розбудов і 46 – 52. з Дінцем. В будівельних роботах, що тривали з 1731 по 1764 рр. ремонту, часто проваджуваного коштом кресових магнатів і було задіяно понад 30 000 чоловік. В інженерному відношенні козацьких полковників, прийшла чітко спланована, інженерно 39 Заїка, Г. (2001). Українська лінія складалась з 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою продумана й до тонкощів уніфікована забудова. Топокарти, сучасні лінія. Київ-Полтава; Пірко, високим земляним валом і глибоким ровом39. Проект створення вимірювальні прилади, типові плани й нові будівельні технології В. (2007). Українська лінія. укріпленої лінії, котра прикрила степовий кордон з Кримом, було назавжди витіснили зі степового прикордоння остроги й сигнальні Донецький вісник Наукового підготовано австрійським офіцером на російській службі генера- вежі-маяки. товариства ім.Т.Шевченка. Донецьк: Східний видавни- лом Іоганном Бернгардом Вейсбахом. Очевидно, в основу задуму Отже, характер розвитку фортифікацій в козацькій державі, чий дім, Донецьке відділення Вейсбаха було покладено австрійський аналог – Військовий кор- власне саме планування оборонних комплексів за принципом НТШ. Т.18, С.6-18. дон (нім. Militärgrenze) – смугу укріплень і систему військових “фортеці йдуть за ландшафтом” (що призводило до нерегулярної 108 109 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто конфігурації планів), є своєрідним відображенням особливостей Kovalenko, V. (2010). The rape of Baturyn: The archeological evi- стратегії ведення воєнних дій в регіоні. Великі степові та dens. Harvard Ukrainian Studies. Vol.31. No.1/4: Poltava 1709: The battle лісостепові простори право- та лівобережного Придніпров’я, and the myth (2009-2010), P.37-78. з їх відносно низькою щільністю населення, робили фортеці Pollak, M. (2010). Cities at War in Early Modern Europe. Cambridge University Press. другорядними чинником операцій. Як правило, вони ставали Stein, M. (2007). Guarding the Frontier. Ottoman Border Forts and тимчасовим прихистком для мирного населення, опорними Garrisons in Europe. Tauris Academic Studies. пунктами дієвих армій де зберігалися запаси продовольства Adruh, A. (2008). Arkhitektura Chernihova druhoyi polovyny XVII - й артилерії. Тривалі облоги, влаштовані за всіма правилами XVIII st. Chernihiv. інженерного мистецтва, були рідкісним явищем, тож гетьманське Binkevych, V., Kameko, V. (2000). Mistechko starovynne zaporoz’ke правління лише піклувалося про підтримання фортець у Samar’ z perevozom. Krayeznavchyy narys. Dnipropetrovs’k належному стані, практично не провадячи якихось масштабних Bondar, O. (2014). Chernihiv: misto i fortetsya u XIV – XVIII st. K., модернізацій. S.32-38. Якщо в Західній Європі регулярне планування фортець кори- Bondar, O. (2014). Chernihiv: misto i fortetsya u XIV – XVIII st. K. Vechers’kyy, V. (1994). Hlukhivs’ka starovyna. Pam»yatky Ukray- гувало ландшафт, то в Україні відбувався зворотній процес, коли iny. 1994. #3-6, S.57-62 старі земляні замки лише підновювалися напередодні воєнної Vechers’kyy, V. (2001). Arkhitekturna y mistobudivna spadshchy- 44 Цю особливість на прикладі загрози, а їх абриси підлаштовувалися під специфіку рельєфу44. na doby Het’manshchyny: Formuvannya, doslidzhennya, okhorona. K.: Батурина див.: Моця, Б. (2003). Саме тому більшість укріплень міст і містечок козацької України NDITIAM Козацька фортифікація Ліво- належали або до архаїчних типів дерево-земляних руських фор- Vechers’kyy, V. (2008). Het’mans’ki stolytsi Ukrayiny. K.: Nash chas бережної України. У Нові до- тець із вінчатими стінами та баштами, або так званих перехідних Hlushok, O. (2009). Evolyutsiya fortyfikatsiyi na Pravoberezhzhi pid слідження пам’яток археології vplyvom zmin u taktytsi oblohy (XV‒XVII st.). (Yu.Buys’kykh, upory- козацької доби в Україні : Збір- типів – із валами, частоколами з баштами і бастіонами нерегуляр- них абрисів. Західноєвропейська Architectura militaris moderna так ad.). K.: Universytet·s’ke vydavnytstvo PUL’SARY, 2009 ка наукових статей. К. : На- і не стала детермінуючим чинником, що визначав обличчя міст і Hovard, M. (2000). Viyna v yevropeys’kiy istoriyi (A Yakovyna, уково-дослідний центр «Часи per.). Kyyiv. козацькі» та ін, ХІК, Часи ко- фортець Гетьманщини. зацькі. Вип. 12, С 156–162. Drahanenko, V. (2013). Systema oborony pivdenno-skhidnoho pryko- Це узагальнення, напевне, вичерпало б мою потребу в аналізі rdonnya Podillya v seredyni XVII st. Visnyk Kam»yanets’-Podil’s’koho стратегічної вартості існуючих в Гетьманщині фортифікаційних natsional’noho universytetu im. Ivana Ohiyenka. Istorychni nauky. Vyp. систем, та й державної політики в цій сфері. Однак, не будьмо аж 6. Kam»yanets’-Podil’s’kyy, S. 461-466. так критичними: перебіг великих і малих конфліктів наочно де- Zayika, H. (2001). Ukrayins’ka liniya. Kyyiv-Poltava; Pirko, V. монстрував, що назагал оборонне будівництво лишалося функці- (2007). Ukrayins’ka liniya. Donets’kyy visnyk Naukovoho tovarystva ональним і боєздатним. Попри скромний багаж західних інженер- im.T.Shevchenka. Donets’k: Skhidnyy vydavnychyy dim, Donets’ke vid- них новинок і відсутність системної політики в цій галузі, ми ма- dilennya NTSh. T.18, S.6-18. ємо яскраві приклади того, як грізні армії супротивника надовго Ihnatenko, I. (2013). Ukriplennya Chernihivs’koyi fortetsi XV – XVIII st. za istorychnymy ta arkheolohichnymy dzherelamy Novi dos- застрягали в облогах козацьких твердинь (як-от Конотопа 1659 р., lidzhennya pam»yatok kozats’koyi doby v Ukrayini : Zbirka naukovykh Глухова 1664 р., або Чигирина у 1677-78 рр.). Так само, не давала statey. Vyp. 22. Ch.1. K., Naukovo-doslidnyy tsentr «Chasy kozats’ki» ta значних збоїв і система оборони степових кордонів, що фактично in., S.3-6. спиралася на литовсько-руські практики. Kyselev, M., Lazarev, Ya. (2013). Ystoryohrafycheskyy pryzrak Фронтирне місцеположення регіону, з яким мусила рахува- “Ukraynskoy dyvyzyy”: k voprosu o rossyysko-ukraynskykh otnos- тися як гетьманська, так і російська влада, диктувало творче й henyyakh v 1706-1708-kh hodakh. Slavyanovedenye. #2, S.47. дозоване використання європейських фортифікаційних практик. Kovalenko V., Mezentsev V., Sytyy, Yu. (2006). Novyy etap v doslid- Реконструкція фортець майже ніколи кардинально не зачіпала мі- zhennyakh het’mans’koyi stolytsi. U Istoryko-kul’turni nadbannya Siver- стобудівних традицій, побуту городян і гарнізонів, а власне самі shchyny u konteksti istoriyi Ukrayiny: Zb.naukovykh prats’. Hlukhiv, S.82-89 фортеці почали стрімко втрачати своє військове значення вже в Kovalenko, V., Mezentsev, V., Motsya, O.. Sytyy, Yu. (2006). Batu- другій половині XVIII ст. ryn arkheolohichnyy. U Materialy mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi z nahody 295-yi richnytsi z dnya smerti het’mana Ukray- References iny Ivana Maazepy ta 10-richchya zapovidnyka “Het’mans’ka stolytsya”. (1900). Pis’ma i bumagi imperatora Petra Velikogo. T.4. SPb. Nizhyn, S.72-94 (2008). Hozhdenie v Svyatuyu zemlyu moskovskogo svyashchennika Kovalenko, O. (2015). Poltava XVII – XVIII stolit’. K. Ioanna Luk’yanova 1701-1703. M.: Nauka. Kovalenko, Yu. (2013). Hlukhivs’ki fortyfikatsiyni sporudy. Siversh- Duffy, C. (1985). The Fortress in the Age of Vauban and Frederick the chyna v istoriyi Ukrayiny. Vyp.6., S.46-47. Great, 1660-1789. Vol.2. Routledge&Kegan Paul. Kovalets’, T. (2013). «A bulo tykh porozhnikh horodyshch… velyka Hochedlinger, M. (2003). Austria’s Wars of Emergence. War, State syla»: starodavni oboronni ukriplennya Ukrayiny ta kozats’ka pol’ova for- and Society in the Habsburg Monarchy, 1683-1797. Pearson Education tyfikatsiya u povstannyakh 20–30-kh rr. XVII st. Bukovyns’kyy zhurnal. Ltd, P.83-92. # 2, S. 161-163. 110 111 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) ранньоМодерне Місто Lazarev, YA. (2012). Problema sootnosheniya Kievskoj gubernii i statey. Vyp.23. K., Naukovo-doslidnyy tsentr “Chasy kozats’ki”, UTOPIK Getmanskoj Ukrainy v gody petrovskih reform v rossijskoj istoriografii. ta in, S.24-34. Nauchnye vedomosti Belgorodskogo gosudarstvennogo universiteta. Yurchenko, O. (2016). Pereyaslavs’ka fortetsya XVII st. U “Arkheolo- Seriya «Istoriya. Politologiya. EHkonomika. Informatika». №13 (132). hiya&Fortyfikatsiya v Ukrayini”. Zbirnyk materialiv VI Mizhnarodnoyi Vyp.23, S.89-98. naukovo-praktychnoyi konferentsiyi Kam»yanets’-Podil’s’koho derzhav- Laskovskij, F. (1861). Materialy dlya istorii inzhenernogo iskusstva noho istorychnoho muzeyu-zapovidnyka, prysvyachenoyi 150-y richnyt- v Rossii. CH.2. SPb. si vid dnya narodzhennya M.S.Hrushevs’koho (1866-1934). Kam»ya- Lenchenko, V. (2005). Istoriya i topografiya CHigirina v XVII veke U nets’-Podil’s’kyy, S.233-234. Gordon P. Dnevnik. 1677-1678 (D.G. Fedosov, per.). M.: Nauka. Lypa, K. (2016). Teoriya arkhitektury, mistyka i viyna. K.: Laurus. Motsya, B. (2003). Kozats’ka fortyfikatsiya Livoberezhnoyi Ukray- iny. U Novi doslidzhennya pam»yatok arkheolohiyi kozats’koyi doby Sokyrko Oleksii v Ukrayini : Zbirka naukovykh statey. K. : Naukovo-doslidnyy tsentr CITIES, FORTRESSES, GARRISONS. «Chasy kozats’ki» ta in, KhIK, Chasy kozats’ki. Vyp. 12, S 156–162. Myshlaevskij, A. (1897). Kreposti i garnizony yuzhnoj Rossii v 1718 FORTIFICATION AND DEFENSE STRATEGIES godu: izvlechenie iz sovremennogo otchyota Kievskoj gubernii. SPb. IN THE COSSACK HETMANATE IN THE Nazarenko, V. (2013). Kyyivs’kyy harnizon u XVIII ct.: struktura ta «MILITARIY REVOLUTION» PERIOD funktsiyi. Visnyk Kyyivs’koho natsional’noho universytetu imeni Tarasa Changes in the Early Modern military technologies have fundamentally Shevchenka. Istoriya. Vyp. 4, S. 48-50 affected the transformation in urban space: fortifications, planning, life style Nazarenko, V. (2014). Artyleriys’ki formuvannya kyyivs’koho har- of the inhabitants. At the same time, the development of new defense fortress- nizonu (druha polovyna XVII–XVIII st.): upravlinnya, orhanizatsiya, os- es and the modernization of the old ones, the providing it by garrisons and obovyy sklad. Hileya: naukovyy visnyk. Vyp. 82. K., S. 9-13 artillery have become important elements of state policy. All these innovations Nazarenko, V. (2015). Reformy garnizonnyh vojsk Rossijskoj imperii were part of the «military revolution» in Europe. Its features in this had XVIII v. (na primere Kievskogo garnizona). Vesnіk Grodzenskaga dzyar- important place in Eastern European states among them and the Cossack zhaўnaga ўnіversіtehta іmya YAnkі Kupaly. Seryya 1. Gіstoryya і arheal- Hetmanate. ogіya. Fіlasofіya. Palіtalogіya. № 2 (197), S. 46 – 52. The theater of military operations on which the main enemy for a long time Neroda, V., Nesterenko, V. (2008). Novi doslidzhennya pam»yatok were the Tatars had led to the fact that most fortifications were wood-earthen. kozats’koyi doby v Ukrayini: Zb. naukovykh statey. Vyp.17. K., Nauko- However, the development of firearms gradually forced to abandon brick vo-doslidnyy tsentr «Chasy kozats’ki», Ukrayins’ke tovarystvo okhorony and wooden fortifications of the frontal type. They were supplemented with pam»yatok istoriyi ta kul’tury, Tsentr pam»yatkoznavstva NAN Ukrayiny i elements of Western European fortification (bastions and ravelins), which UTOPIK increased the firepower of the fortress and its defensive capacity. Paratsiy, V. (1997). Fortyfikatsiyni sporudy pravoberezhnykh zemel’ At the same time, the Hetmanate did not have sufficient resources for large- Seredn’oho Podniprov»ya pershoyi polovyny XVII st. Novi doslidzhen- scale reconstructions of fortresses and the maintenance of permanent nya pam»yatok arkheolohiyi kozats’koyi doby v Ukrayini : Zb. nauk. st. garrisons in them. The combination of these factors led to the fact that in the Vyp.6. K., Nauk.-doslid . tsentr «Chasy kozats’ki», Ukr. t-vo okhorony XVIII century fortification building in the Cossack Hetmanate passed into the pam»yatok istoriyi ta kul’tury, Tsentr pam»yatkoznavstva NAN Ukrayiny hands of Russia and began to used in the interests of the Empire. i UTOPIK. Key words: Cossack Hetmanate, the «Military Revolution», fortress, Sytkareva, O. (1997). Kyevskaya krepost’ XVIII – XIX vv. K. fortification, garrisons. Sokyrko, O. (2006). Lytsari druhoho sortu. Naymane viys’ko Livo- berezhnoyi Het’manshchyny 1669-1726 rr. K., S.73. Sokyrko, O. (2017). Harmatnyy park Livoberezhnoyi Het’mansh- chyny pershoyi polovyny - seredyny XVIII st. U Istoriya davn’oyi zbroyi. Doslidzhennya 2016: Zbirnyk naukovykh prats’. K., S. 408-422. Tayrova-Yakovleva, T. (2011). Yvan Mazepa y Rossyyskaya ym- peryya. Ystoryya “predatel’stva”. M.: Yzdatel’stvo Tsentrpolyhraf. Filimonov, D. (2012). Novoserhiyivs’ka fortetsya: malovidoma pam»yatka Prysamar»ya kintsya KhVII – pochatku KhVIII stolit’. Novi doslidzhennya pam»yatok kozats’koyi doby v Ukrayini: Zb. nauk. st. Vyp. 21, ch. 2., S. 137-149. Chelebi. E. (1961). Kniga puteshestviy. (Izvlecheniya iz sochineniy turetskogo puteshestvennika KhUІІ v.). Vyp. 1. Zemli Moldavii i Ukrainy. Moskva Chukhlib, T. (2013). Hadyach – het’mans’ka rezydentsiya Ivana Bryukhovets’koho u 1663-1668 rokakh. Krayeznavstvo.#2, S.31-46. Shpytal’ov, H. (2013). Ukrayins’ka landmilitsiya. Kyyiv. Yurchenko, O. (2014). Pereyaslavs’ka fortetsya XVIII st. Novi dos- lidzhennya pam»yatok kozats’koyi doby v Ukrayini: Zbirnyk naukovykh 112 113 МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В МІСТАХ: ІМПЕРСЬКИЙ ТА РАДЯНСЬКИЙ ДИСКУРСИ арХеологія Міста УДК 378.4(477-25)(091)-057.87“1834/1863” Тарас Самчук магістр історії, аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка e-mail:

ПОМЕШКАННЯ ТА ПОБУТОВІ УМОВИ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА (1834-1863 рр.) У статті висвітлені особливості житлових умов студентів Універ- ситету св. Володимира упродовж 1834-1863 рр. Проаналізовано типи помешкань двох головних груп студентів. Казеннокоштних, «незамож- них» студентів (рос. ‒ недостаточных студентов), які забезпечувалися за рахунок держави та своєкоштних, які навчалися за власний кошт. Встановлено, що приміщення для спільного проживання для казенно- коштних і «незаможних» студентів мали належний рівень побутових умов та в цілому були комфортними для проживання студентів, вод- ночас вони слугували формою контролю над вихованцями університету. З’ясовано, що помешкання своєкоштних студентів суттєво відрізня- лося за рівнем побутових умов. Встановлено, що зазвичай студентські помешкання розташовувалися поруч з університетськими будівлями, утворюючи компактні квартали, переважно заселені вихованцями уні- верситету. У публікації описано особливості побутових умов життя студентів (опалення, освітлення, водопостачання, санітарно-гігієнічні умови) як казеннокоштних, так і своєкоштних студентів. Ключові слова: студенти, Університет св. Володимира, помешкання, побутові умови. Ж итлове забезпечення є однією з базових потреб людини. Стандарти умов проживання впливають як на фізичний, так і на психічний стан здоров’я особи. Окрім цього стандарти житлових умов є однією зі складових соціального ро- зуміння благополуччя, заможності, з одного боку, та убогості, зли- денності, з іншого. Розробку теоретичних підходів щодо вивчення аспектів житлового забезпечення розпочали вчені соціологи, а на сьогоднішній день цей напрямок досліджень перетворився на між- дисциплінарний. З середини 1980-х рр. почали виходити спеціалі- зовані англомовні журнали «Housing studies» і «Housing, theory and society», які приділяли значну увагу різним теоретичним та при- кладним аспектам проживання. Упродовж 1996-1999 рр. вийшла 1 (1996-1999). Geschichte des друком ґрунтовна п’ятитомна праця «Geschichte des Wohnens»1 (Іс- Wohnens. Bd. 1-5. Stuttgart: торія житла), в якій автори охопили величезний період (від 5 тис. Deutsche Verlags-Anstalt. до н. е. до середини 1990-х рр.), вказуючи на головні особливості соціокультурних змін житлових умов. © Тарас Самчук, 2017 117 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 2 Андреев, А. (1999). Московс- Варто зауважити, що помешкання та побут студентства завж- 5 Державний архів м. Києва ташовувався гуртожиток для казеннокоштних студентів5. У цьо- кий университет в обществен- ди вирізнялися низкою характерних особливостей. Ще з часів (далі – ДАК), ф. 16, оп. 465, му ж будинку протягом зазначеного періоду також розміщувалися ной и культурной жизни Рос- Середньовіччя студентство відзначалося специфічними умовами спр. 28, арк. 46 зв. навчальні аудиторії та кабінети з колекціями університету. Буди- сии начала XIX в. М.: Языки русской культуры; Жуковская, проживання, однак вони значно різнилися в залежності від істо- нок Корта був найбільшим серед всіх орендованих університетом Т.Н. (2011). Университеты и ричного періоду та регіональних особливостей. На загальному приміщень. Лише на другому поверсі розташовувалося 13 кімнат. университетские традиции в фоні виділяється приклад вищої школи Російської імперії, де дер- Нижній поверх займали 12 кімнат. За прийнятою в той час тради- России: курс лекций. Лекция жава детально регламентувала та контролювала побутово-житлові цією стіни кімнат будинку мали різні кольори, які чергувалися (ро- 7. Петрозаводск; Юркина, Н. умови вихованців університету, а процес урбанізації був повіль- жевий, зелений, блакитний). Інтер’єр був характерним для замож- Н. (2006). Повседневная жиз- нь московского студенчества: нішим ніж у Західній Європі, що в поєднанні визначало харак- ного міського будинку пер. пол. ХІХ ст., лише частково змінений 1830-1890-е гг.: диссертация терні особливості студентського житла та побуту. Значну увагу 6 ДАК, ф. 16, оп. 370, спр. 12, та підпорядкований навчальним потребам6. Зі зростанням кіль- кандидата исторических наук. повсякденному життю студентів Російської імперії і, зокрема пи- арк. 138-139. кості студентів та загальним розширенням університету Інститут Москва; Гришунин, П. В. танню студентського житла, приділяють російські вчені2. Сучасні казеннокоштних студентів був перенесений до іншої орендованої (2005). Студенчество столич- українські історики також розглядають у своїх публікаціях побут садиби. ных университетов: структуры та особливості студентського житла в Києві та Харкові головним повседневной жизни: 1820-е - 1880-е гг.: диссертация чином3. кандидата исторических наук. Попри те, що помешкання та побут студентства університе- Санкт-Петербург, та ін. тів Російської імперії неодноразово висвітлювалися вченими, сто- совно окремих навчальних закладів немає узагальнюючих праць. 3 Молчанов, В. Б. (2005). Зокрема, це стосується специфіки житла та побуту студентів Уні- Добробут студентів України в другій половині ХІХ – на верситету св. Володимира, де головним чином розглянуті деталі початку ХХ ст. Український проживання казеннокоштних студентів (тих, які перебували на історичний журнал, № 5, державному забезпеченні). Також у публікаціях не означено міс- C. 39-53. Кругляк, М. (2009). це розташування гуртожитків та місць компактного проживання З історії київських студент- студентів у міському просторі, що унеможливлює окреслити про- ських гуртожитків (друга половина ХІХ – початок сторовий аспект життя студентів. Отож тема потребує загального ХХ ст.). Волинські історичні розгляду з доповненням та уточненням вже відомої інформації. записки, Т.3, C. 125-131. Відповідно, ми зосередимо свою увагу виключно на розгля- Шемета, Ю. (2010). Приміщен- ді особливостей помешкань та побуту студентів Університету ня університету Св. Володими- Іл. 1. св. Володимира, розпочинаючи з інституту казеннокоштних (к. к.) ра на початку його існування: Фасад і план двох поверхів опис будинку З. С. Самойлови- та закладу для незаможних («недостаточных») студентів, а далі будинку І. Корта 1853 р. ча (1837 р.). Вісник Київського перейдемо до висвітлення подробиць проживання своєкоштних національного університету вихованців університету. На наше переконання, загальний огляд У жовтні 1836 р. Інститут казеннокоштних студентів перемі- імені Тараса Шевченка. Історія, потрібний для висвітлення особливих соціокультурних умов Ки- стився до садиби Самойловича. На її території розташовувалися Вип. 101, C. 52-55; Шемета, єва, які мали вплив на університет загалом та на студентську кор- головний двоповерховий мурований будинок, який виходив на Ю. (2011). З історії гігієни та порацію зокрема. Водночас не варто випускати з уваги те, що і червону лінію вулиці Кловської (сучасна вул. Липська), дерев’я- побуту студентів Університету св. Володимира (1834-1858). самі студенти долучилися до модернізації міста та вплинули на ний флігель виходив до вулиці Бєгічевської (згодом перейменова- Соціальна історія: Науковий соціокультурні процеси в ньому. ної на Інститутську). Ще один мурований флігель розташовувався збірник, Вип. VII, C. 30-36. Спочатку варто навести статистичну інформацію стосов- у глибині двору. На території садиби також розміщувалися нежит- Посохов, С. І. (2003). но студентства Університету св. Володимира. У 1838 р. 57 з 267 лові господарські споруди та невеликий сад. Про будинок Самой- «Квартирне питання» в жит- студентів перебували на казеннокоштному утриманні та в якості 7 Чалий, М. (1994). Спогади із ловича М. Чалий згадував: «Состояние института в этот период ті студентів Імператорського життя університету ХІХ ст. З Харківського університету. пансіонерів, ще 40 відносилися до категорії «недостаточных сту- имело за собой то преимущество, что он по окружному виду и іменем Святого Володимира: UNIVERSITATES: Наука и дентов», що загалом становило близько 36% від всієї кількості по внутренниму устройству не имел казенного характера, каким Київський університет у доку- просвещение, № 2, С. 38-45. студентства Університету св. Володимира. У 1845 р. цей показник ментах, матеріалах та спогадах обыкновенно отличаются закрытые заведения»7. дещо виріс і становив майже 39% від студентського загалу (135 сучасників: у 2 кн., Кн. 1. Ко- У головному будинку для студентів було відведено 6 кімнат 4 Владимирский-Буда- к. к. студентів і 37 незаможних з 443). Однак у 1855 р. бачимо роткий, В., Ульяновський, В. на другому поверсі і 5 на першому. Також у будинку знаходилися нов, М. Ф. (1884). История (упоряд.). Київ: Заповіт, C. 203. Императорского университета помітне скорочення цієї категорії студентства в відсотковому спів- бібліотека інституту, буфет, їдальня і гардероб. У флігелі поруч з Св. Владимира. Университет відношенні до решти вихованців Університету св. Володимира. головним будинком розташовувалася квартира економа, канцеля- Кількість забезпечених державою студентів становила 24% (140 8 ДАК, ф. 16,оп. 465,спр. 57, рія інспектора студентів, студентська кухня та пекарня8. Протягом Св. Владимира в царствование арк. 87-90. Императора Николая Павло- к. к. студентів і 54 незаможних з 808)4. 1836-1842 рр. на одну кімнату припадало 3-5 студентів. Згідно з вича. Киев: Тип. Имп. ун-та Першою будівлею Інституту казеннокоштних студентів був кресленням будинку Самойловича9 на одного студента припадало 9 Так само. – оп. 370, спр. 18, Св. Владимира, С. 634, 669, будинок Корта. У ньому від вересня 1834 р. до жовтня 1836 р. роз- арк. 25. приблизно 8-10 м2 простору. Приложение VII, XL. 118 119 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Внутрішнє оздоблення будинку було доволі простим. Стелі в фортними, що позначалося на стані здоров’я студентів. Кількість будинку Самойловича білилися крейдою. Стіни верхнього повер- 16 Солтановський, А. (1994). Із студентів, які мешкали у кімнатах коливалася від 4 до 816. ху були перлового (білого з сизим відтінком) кольору. Підлога, па- спогадів про університетське Заклад для незаможних студентів (рос. – «заведение для не- життя 40-х років ХІХ ст. Там радні сходи були пофарбовані вохрою на олійній основі. Двері та само, C. 191, Романович-Сла- достаточных студентов») мав свої особливості облаштування сту- 10 Так само. оп. 372, спр. 25, одвірок мали білий колір10. ватинський, О. (1994). Із спога- дентського житла. Від кінця 1837 р. до квітня 1839 р. він розташо- арк. 20-21. дів про Київський університет вувався у будинку В. Гербеля на вул. Олександрівській. Сьогодні та його викладачів у 1843-1854 приблизно на цьому ж місці розташовуються будівлі гуманітар- роках. Там само, C. 179. них інститутів НАН України за адресою вулиця М. Грушевсько- 17 Кальницкий, М. (2014). Ги- го, 417. Будинок був двоповерховим та мурованим, з декоративним мназии и гимназисты. К.: Си- оформленням у класичному стилі. Його фасад на другому поверсі доренко В. Б., 64; ДАК, ф. 16, прикрашав портик із шести корінфських колон18. Окрім мурова- оп. 465, спр. 28, арк. 226. ного двоповерхового будинку винаймалися дерев’яний флігель та 18 Ернст, Ф. (1930). Київ. Про- декілька господарських будівель, які знаходилися на території са- відник. К., C. 407-408. диби. Для нагляду за студентами в будинку із вихованцями універ- 19 ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 28, ситету мав знаходитися один із помічників інспектора студентів19. арк. 226. Іл. 2. План двох поверхів будинку З. Самойловича 1834 р. 11 Так само. оп. 377, спр. 11, арк. 1-2 зв. Восени 1841 р. в Університеті св. Володимира був відкритий 12 Там само. Арк. 9. медичний факультет11. Для розташування медичного факультету Іл. 3. 13 ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 57, університетська адміністрація підібрала трьохповерховий буди- Будинок В. Гербеля. арк. 90-90 зв. нок полковника Фреймана, який розташовувався на Лютеранській Фото сер. 1930-х рр. вулиці неподалік Хрещатика12. На першому поверсі будинку роз- 14 Владимирский-Буда- ташовувалися Інститут казеннокоштних студентів медичного фа- З осені 1840 р. до літа 1842 р. заклад для незаможних студен- нов, М. Ф. (1884). История культету, буфет та умивальня, всього 5 кімнат. Медичний факуль- тів розташовувався в садибі поміщика П. Хоєцького поруч з Клов- Императорского университета тет Університету cв. Володимира недовго розміщувався в будинку ським палацом. Головний будинок садиби був двоповерховим та Св. Владимира. Университет дерев’яним. Студентські кімнати займали весь верхній поверх (8 Фреймана. Вже 1 липня 1842 р. він був переміщений до новоз- Св. Владимира в царствование Императора Николая Павло- будованого університетського корпусу13. Однак, не всі студенти кімнат) і ще 5 кімнат на нижньому. Студенти жили по 2-3 в кім- вича. Киев: Тип. Имп. ун-та переселилися в головну будівлю університету. Для студентів ме- 20 Владимирский-Буданов, наті20. Також на нижньому поверсі мешкав помічник інспектора, Св. Владимира, C. 640, 661. дичного факультету, які мали практичні заняття в військовому гос- М. Ф. (1884). История який постійно наглядав за студентами. У дерев’яному флігелі, що піталі, винаймався спеціальний будинок на Печерську, неподалік Императорского университета розташовувався у глибині садиби містилися: гардероб, буфет та 15 Чалий, М. (1994).Спогади із госпітальних будівель. Оренда будинку тривала до серпня 1858 р. Св. Владимира. Университет їдальня для студентів. Спеціально для потреб студентів була спо- життя університету ХІХ ст. З Св. Владимира в царствование руджена дерев’яна кухня21. і була припинена у зв’язку з ліквідацією Інституту казеннокошт- іменем Святого Володимира: Императора Николая Павло- Київський університет у доку- них студентів14. вича. Киев: Тип. Имп. ун-та Згодом заклад для «недостаточных студентов» перемістився в ментах, матеріалах та спогадах У 1842 р. з переходом університету до власної будівлі, казен- Св. Владимира, C. 669. будинки поруч з головним університетським корпусом. З 1842 р. сучасників: у 2 кн., Кн. 1. Ко- нокоштні студенти були поселені на четвертому поверсі. З правого незаможні студенти оселилися в будинку Петрова, який розташо- роткий, В., Ульяновський, В. боку корпусу (північна частина приміщення) розміщувалися кім- 21 ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 57, вувався на розі вул. Єлизаветинської (сучасна вул. Пушкінська) (упоряд.). Київ: Заповіт, С. 203; нати словесників, юристів і математиків, з лівого боку (південна арк. 87-90 зв. та Університетського бульвару (суч. бульвар Т. Шевченка). О. Ан- Романович-Славатинський, частина приміщення) мешкали студенти-медики15. Окремо для дріяшев згадував про стан закладу для незаможних студентів у О. (1994). Із спогадів про Ки- студентів з проблемами дихальних шляхів були влаштовані кім- другій половині 1840-х рр. Він писав: «Вблизи университета был ївський університет та його викладачів у 1843-1854 роках. нати на другому поверсі корпусу. У перші роки після побудови нанят прекрасный каменный двухэтажный дом, принадлежавший Там само, C. 173. приміщення студентські кімнати були доволі вологими та неком- тогда Петрову, в котором на одном этаже помещались спальни 120 121 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 26 Романович-Славатинский, чай в самом штрафгаузе»26. У свою чергу, Л. Совінський описую- О. (1994). Із спогадів про Ки- чи заклад для незаможних студентів зазначав, що в ньому панува- ївський університет та його ла дружня атмосфера взаємодопомоги, а побутові умови закладу викладачів у 1843-1854 роках. З іменем Святого Володимира: були задовільними для життя та навчання найбідніших вихованців Київський університет у доку- університету27. Будинок Березовського слугував прихистком для ментах, матеріалах та спогадах незаможних студентів до завершення існування закладу, який про- сучасників: у 2 кн.; Кн. 1. Ко- існував до 1 листопада 1860 р.28. роткий, В., Ульяновський, В. (упоряд.). Київ: Заповіт, C. 174. Іл. 4. Фрагмент карти Палацової частини Києва 1851 р. з позначенням будинків, де мешкали студенти. 1. Будинок Корта; 2. Будинок Самойловича; 3. Будинок Гербеля; 4. Будинок Хойнацького. Іл. 6. Фасад і план будинку и столовые, а вверху комнаты для занятий, прекрасные светлые Березовського 1990-ті рр. 22 Андрияшев, А. Ф. (1911). комнаты»22. Однак звіт інспектора студентів від грудня 1848 р. Воспоминания старого педа- свідчив, що стан житлових умов у будинку Петрова все ж був не- гога. Русская старина, № 3, C. задовільним. Кімнати були неприбраними, у деяких місцях була 578. відбита штукатурка. У пічок були відсутні дверці, а через вели- кі тріщини дим потрапляв у житлові приміщення, до того ж не всі пічки опалювалися, через що у приміщенні було холодно. В умивальній кімнаті постійно протікали діжки з водою, через що підлога завжди була мокрою і брудною, а інші кімнати наповню- 23 Владимирский-Буданов, валися вологою23. М. Ф. (1884). История Им- ператорского университета Св. Владимира. Университет Св. Владимира в царствование Императора Николая Павло- Іл. 7. вича. Киев: Тип. Имп. ун-та Фрагмент карти Києва Св. Владимира, C. 666. поч. 1860-х рр. з позначеням місць, де розташовувалися 1. Будинок Петрова; 2. Будинок Березовського. Іл. 5. Фасад будинку Петрова 1849 р. 27 Sowiński, L. (1961). Приміщення, в яких мешкали казеннокоштні студенти, пан- Wspomnienia szkolne i сіонери та вихованці закладу для незаможних студентів, не були uniwersyteckie. Warszawa, спеціально збудовані для потреб групового проживання студентів. Очевидно, що незадовільний стан будинку Петрова став при- S. 261. За своїм призначенням та плануванням вони відповідали вимогам чиною переміщення незаможних студентів. У 1849 р. студенти міського помешкання середнього рівня заможності. Адміністрація переселилися до будинку Березовського, який розташовувався на 28 Владимирский-Буданов, М. Ф. (1884). История Им- університету доклала зусиль, щоб організація внутрішньої про- розі вулиць Володимирської та Шулявської (суч. вул. Л. Толсто- сторової структури студентського житла була спрямована на ство- ператорского университета го)24. Будинок був двоповерховим, на верхньому поверсі розташо- Св. Владимира. Университет рення цілісної системи, в якій вихованці університету могли по- 24 Державний архів Київської вувалося 11 кімнат, в яких жили студенти25. Також в будинку меш- Св. Владимира в царствование чувати себе комфортно як для навчання, так і для відпочинку. При області (далі – ДАКО), ф. 1542, кав інспектор студентів. О. Романович-Славатинський згадував: Императора Николая Павлови- цьому важливим залишалося питання контролю над студентами, оп. 1, спр. 192, арк. 17. «Для студенческой бедноты это было благодетельное учреждение ча. Киев: Тип. Имп. ун-та Св. здійснювати який у таких будинках було легше. […]; за шесть рублей в месяц мы имели прекрасное помещение, Владимира, C. 666, 673. 25 ДАК, ф. 16, оп. 368, спр. 32, Варто також відзначити, що мешканцями гуртожитків були стол вместе с казеннокоштными студентами, вечерний и утренний як студенти-поляки (римо-католики), так і вихованці університе- арк. 2. 122 123 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 29 Remy, J. (2000). Higher ту українського та російського походження (православні). Поруч 37 Складною мірою для дров 1850-х рр. у головному корпусі, флігелях та «штрафгаузі» (буди- education and national identity: з тим фактом, що поляки становили найбільшу групу студентів була полінниця, вона станови- нок Березовського) налічувалося 170 голландських, 33 варисті, 22 Polish student activism in в Університеті св. Володимира, Й. Ремі зазначає, що вони були лам 1 сажень (213 см) в довжи- духові, 13 пічок «особливого призначення» (для медичних потреб) Russia 1832-1863. Helsinki: ну і 1 сажень у висоту, ширина Soumalaisen Kirjallisuuden більш організованими та мали між собою тісний взаємозв’язок. полінниці визначалася одним, та 15 камінів. У 1858 р. на опалення головного корпусу витрача- Seura, P. 89-90. Студенти-поляки часто домінували та визначали стиль життя в двома або трьома полінами 3 лося 147 сажнів (313 м) три полінних, або 110 сажнів (234 м) одно студентських гуртожитках. Також їм була більш притаманна тен- чверті кожне (чверть ≈18 см.) полінних триаршинних дров37 на суму 1522 руб. 81 коп. Ще буді- денція до ізоляції від студентів інших національностей29. Водно- (2001). Дрова. Толковий сло- вельним комітетом для зведення приміщень Університету св. Во- 30 Tabiś, J. (1974). Polacy час, житловий побут студентів-поляків не вирізнявся серед решти варь живого великоруського лодимира була визначена бажана температура повітря в коридо- na uniwersytecie kijowskim студентства Університету св. Володимира. Я. Табіш зазначає, що в языка. В 4 тт. Т. 1.: А-З. М.: рах, на сходах та житлових приміщеннях. Норма становила +13-16 1834-1863. Kraków : Wydaw. ОЛМА-ПРЕСС. C.450 своїй більшості вони були незаможними та зазвичай підлаштову- °С38. Literackie, S. 31, 37-39. валися до наявних умов. Прошарок студентів-багатіїв був зовсім 38 Шемета, Ю. (2012). Побутові Орендовані для студентів будинки освітлювалися переважно 31 Голландська пічка ‒ облицьо- незначний і не мав серйозного впливу на решту вихованців уні- умови повсякденного життя свічками та олійними світильниками39. Як правило використову- вана кахлями прямокутна пічка верситету, тим більше, розгульний стиль життя заможних франтів студентів Університету Св. Во- валися свічки з яловичого або свинячого жиру, які мали непри- для обігріву кімнат з верти- піддавався осуду з боку студентського загалу30. лодимира (1834-1858 рр.). ємний запах і давали багато кіптяви. Згодом почали закуповувати кальними димооборотами, Далі пропонуємо висвітлити специфіку житлово-побутових Наукові записки з української стеаринові свічки, які давали більш яскраве світло і менше кіп- за рахунок такої конструкції умов казеннокоштних та незаможних студентів. У нашому огляді історії. Збірник наукових ста- тяви. Кількість свічок розраховувалася в залежності від кількості здійснюється висока віддача тей. Вип. 29, C. 87-88. теплової енергії. Голландська ми будемо спиратися головним чином на праці Ю. Шемети, так як студентів, часу занять і пори року. На основі аналізу архівних до- пічка, як правило, має шири- дослідниця детально опрацювала значний об’єм архівних матері- 39 Центральний державний кументів Ю. Шемета встановила, що станом на 1847-48 навчаль- ну близько 1 метра, глибину алів. Водночас в окремих аспектах тема потребує доповнення та історичний архів України, ний рік на кожен день у період з 1 вересня по 15 лютого передба- - до 2 і висоту - до 2,5 метрів. уточнення. м. Київ (далі – ЦДІАК чалося 159 сальних свічок (по одній для кожного студента – 138, Маючі порівняно невеликі Перші орендовані університетські будинки (Корта, Самойло- України), ф. 707, оп. 6. 4 для ватерклозетів, 2 в умивальню, 6 у їдальню, 8 для нічників і розміри, голландська пічка вича, Гербеля, Хоєцького, Петрова, Березовського), в яких меш- спр. 272, арк. 2. 1 на кухню). Зі збільшенням світлового дня потреба у штучному використовувалася для обігріву міських будинків і приміщень кали студенти, головним чином, отоплювалися так званими гол- освітленні зменшувалася, тому з 15 лютого до 1 травня для освіт- до поширення централізова- ландськими пічками31, рідше камінами. Наприклад, у будинку лення потрібно було 78 свічок щоденно, з 1 травня по 10 червня ‒ ного опалення в XVIII - почат- Самойловича для обігріву використовувалося 16 голландських пі- 70 свічок на кожен день, з 10 червня по 22 липня ‒ 15, а з 22 липня ку XX століть. Плужников, В. чок32. У будинку Корта поруч з голландськими пічками також були 40 Шемета, Ю. М. (2014). по 1 вересня ‒ 70 свічок40. И. (1995). Термины российс- каміни33. Голландські пічки були доволі зручними та економними, Освітлення в Імператорському Існував особливий режим освітлення університетських при- кого архитектурного наследия. одна пічка такого типу могла обігрівати декілька кімнат. Університеті Св. Володимира міщень. Студентам дозволялося працювати з штучним світлом до Словарь-глоссарий. М.: «Ис- (1830-ті ‒ початок 1860-х рр.). Опалювальний сезон тривав протягом 5-6-ти «зимових міся- 22, у виключних випадках до 23 години. Бібліотека освітлювалася кусство, C. 46-47. Збірник наукових праць «Гі- ців» ‒ від 1 жовтня до 1 квітня. Для обігріву приміщення найчасті- лея: науковий вісник». Вип. 86, з 17 до 21 години. Коридори головного корпусу освітлювалися за 32 Шемета, Ю. (2010). Примі- ше використовували вільхові та березові дрова34. Розпилюванням C. 32. допомогою одноріжкових настінних олійних ламп, а в аудиторіях щення університету Св. Во- дров та опаленням університетських приміщень займалася спеці- використовували настінні та настельні олійні лампи. За освітлен- лодимира на початку його альна прислуга. Звичною була ситуація, коли пічки топилися один ням студентських кімнат та інших університетських приміщень існування: опис будинку раз щоденно у той же самий час протягом однієї-двох годин, однак слідкувала спеціально найнята прислуга, рідше цирульники та ла- З. С. Самойловича (1837 р.). у часи найміцніших морозів застосовували дворазове опалювання 41 Там само, C. 33-34. кеї41. Вісник Київського національ- ного університету імені Тараса (протягом двох годин зранку і протягом однієї ‒ ввечері). Завдяки Для свічок були передбачені свічники. Вони поділялися на Шевченка. Історія, Вип. 101, такому типу опалення в усіх кімнатах будинку вдавалося підтри- звичайні одно свічкові, канделябри для декількох свічок, також за C. 53-54. мувати стабільну комфортну температуру35. видами ‒ настільні, настінні, підлогові, шандали (важкі свічники), Для обігріву головного корпусу університету використовува- дзеркальні або з редуктором. Звичайний свічник складався з під- 33 ДАК, ф. 16, оп. 370, спр. 12, лися голландські пічки, духові пічки та каміни. Духові пічки роз- ставки-основи, стрижня стояка, чашечки для воску і патрона. Оче- арк. 138-139. ташовувалися в підвальному приміщенні, звідки тепле повітря видно більшість з названих видів свічників використовувалися піднімалося нагору по спеціальним трубам36. На поверхах вико- для освітлення приміщень Університету св. Володимира. Зокрема ристовувалися голландські печі та каміни. Для обігріву інституту 42 ДАК, ф. 16, оп. 465, серед університетської документації є згадки про дзеркальні свіч- казеннокоштних студентів використовували 41 пічку. Наприкінці спр. 2825, арк. 111. ники42. Свічники ставилися на обідній стіл, також кожен з казенно- коштних студентів отримував свічник для користування в кімнаті. 34 Шемета, Ю. (2012). Побутові умови повсякденного життя студентів Університету Св. Володимира (1834- 43 Шемета, Ю. М. (2014). Як правило, свічники виготовлялися з червоної або жовтої міді. У 1858 рр.). Наукові записки з української історії. Збірник наукових статей. Вип. 29, C. 85, 88. Освітлення в Імператорському кімнатах студентів були також нічники у вигляді блюдця підставки 35 Szewczyk, J. (2012). Piece Wschodniej Europy jako fenomen architektoniczny i kulturowy: na podstawie Університеті Св. Володимира з ручкою, згодом на підставку додали ємність для олії та абажур43. dawnej literatury anglojęzycznej. Białystok, S. 86. (1830-ті ‒ початок 1860-х рр.). Вихованці закладу для незаможних студентів отримували що- Збірник наукових праць «Гі- 36 Киселев, И. А. (n.d). Архитектурные детали в русском зодчестве XVIII‒XIX веков. Справочник архитек- лея: науковий вісник». Вип. 86, денно по сальній свічці за державний рахунок, які використовува- тора-реставратора. Retrieved 10.08.2017, from http://art-con.ru/node/1103 C. 32-33. ли для роботи в темну пору дня. Часто студенти зі «штрафгауза» 124 125 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 44 Sowiński, L. (1961). ділилися свічками з менш заможними своєкоштними студента- ких дерев’яних будиночків над вигрібною ямою, що було звичним Wspomnienia szkolne i ми44. Коридори будинку для незаможних студентів освітлювалися для Києва цього періоду. uniwersyteckie. Warszawa, за допомогою 3-х олійних стельових ламп та 3-х бляшаних нічни- Оскільки після переміщення до університетського корпусу не S. 261. ків45. одразу вдалося влаштувати водопровід і каналізацію, туалети було 45 Шемета, Ю. М. (2014). На початку 1840-х рр. кімнати казеннокоштних студентів обладнано за старим принципом. «Такі приміщення, ‒ зазначає Освітлення в Імператорському освітлювалися за допомогою сальних свічок, які згодом були за- Ю. Шемета, ‒ обов’язково мали вікно, ділилися на дві частини: Університеті Св. Володимира мінені настінні олійні лампи, по одній на двох студентів. Лампи місця для справлення природних потреб, відгороджені перегород- (1830-ті ‒ початок 1860-х рр.). давали дуже мало світла, на що студенти неодноразово звертали кою і площадку перед ними. Самі «зручності» становили собою Збірник наукових праць «Гілея: увагу адміністрації університету, однак остання не приймала яки- лавку із отворами, і поділялися на дві частини: на два і три місця. науковий вісник». Вип. 86, C. Приміщення оббивалося дошками, згодом частково свинцевими хось рішень. Тоді студенти вдалися до радикальних дій, щовечора 33. пластинами, стіни білили, щоб уникнути неприємного запаху. Не- з ладу виходило декілька ламп, ціна ремонту яких значно переви- щувала вартість свічок. Адміністрація університету була змушена зважаючи на всі заходи уникнути смороду не вдавалося. Невідомо 46 (1889). Воспоминая М. Ча- піти на поступки і повернути для освітлення сальні свічки46. чи всі вони опалювалися, принаймні в 1842-43 рр. згадується одне лого. Киевская старина. № 12, Одним з найважливіших компонентів щоденного життя сту- «тепле відхоже місце». Таких приміщень на студентській житло- C. 497-498. дентів було забезпечення водою, яка була необхідна для харчуван- вій частині було щонайменше два» (Там само, С. 35) . У деяких ня та гігієнічних потреб. Поруч з будинками, в яких проживали 51 Там само, C. 35. інших будівлях студенти користувалися урильниками, зокрема се- студенти були криниці, зокрема у садибі Корта та Самойловича та ред майна студентської лікарні зазначається 10 фаянсових уриль- ін., однак води з криниць було недостатньо для щоденних потреб ників (ДАК, ф. 16, оп. 379, спр. 98, арк. 19 зв.)51. студентів. Адміністрація університету забезпечувала додаткове У 1843 р. адміністрацією університету було прийняте рішен- постачання річкової води. Доставка води для кухні здійснювалася ня встановити в університеті ватерклозети. Планувалося зробити 48 чавунних або мідних ватерклозетів з внутрішньою оббивкою 47 ДАК, ф. 16, оп. 370, спр. 46, двічі або тричі на день47. У своєму дослідженні Ю. Шемета вста- свинцем, з мідними кранами, свинцевими трубами, з дубовими арк. 86. новила, що для транспортування води використовували кований стільчаками, сосновими перегонками, покритих лаком. У 1850- биндюг, дерев’яні діжки з черпаками, для зливу води ‒ менші діж- х рр. проводилися систематичні ремонтні роботи відхожих місць ки та відра. На початку 1840-х рр. для господарських потреб уні- 52 ДАК, ф. 16, оп. 368, спр. 32, та каналізації загалом. Приміщення дезінфікувалися, фарбували- верситету щодня використовувалося близько 200 відер води: для арк. 5. ся, окремі елементи каналізаційної системи вилуджувалися52. умивання студентів ‒ 35 відер, для приготування чаю ‒ 16, для Для щоденних гігієнічних потреб студентів існували окремі пральні ‒ 20, решта використовувалася для інших господарських умивальні кімнати, де вихованці університету щоденно здійсню- 48 Шемета, Ю. (2011). З історії потреб48. Поруч з головним корпусом університету було викопа- вали часткове омовіння та миття рук перед споживанням їжі. Такі гігієни та побуту студентів но чотири криниці, вода лише у двох з яких, була придатною для приміщення були в будинку Корта, Самойловича та на четверто- Університету св. Володимира використання, причому лише для технічних потреб. Для пиття, (1834-1858). Соціальна історія: му поверсі головного корпусу університету. Для повного омовіння приготування їжі та чаю воду привозили з урочища Паньківщина. студентів спочатку винаймалася лазня на березі Дніпра. Власна Науковий збірник. Вип. VII, У головному корпусі Університету св. Володимира передбачав- університетська лазня розташовувалася в одному з флігелів по- C. 33. ся водогін, однак його облаштування виявилося доволі тривалим близу головного корпусу. Вона складалася з 4 кімнат. В одній з процесом. Будівництво водогону тривало протягом 1843-46 рр. кімнат розташовувалася піч з казаном, в наступних двох (банних) Водогін був локальним, спеціальними насосами вода з криниць вздовж стін стояли лавки, а в останню кімнату (мильну) ‒ по спе- 53 Шемета, Ю. (2011). З історії накачувалася у резервуари, звідки вона розповсюджувалася по гігієни та побуту студентів ціальній мідній трубі подавалася вода. Також студенти користу- водопровідній системі, у разі спорожнення резервуару система Університету св. Володимира валися ваннами, але виключно з лікувальною метою53. Зазвичай не працювала. Документи підтверджують, що водогін зазнавав (1834-1858). Соціальна історія: студенти відвідували баню двічі на місяць, однак адміністрація частих поломок та не мав належного технічного обслуговуван- Науковий збірник; Вип. VII, прагнула запровадити щотижневі купання для студентів з метою ня, тому для потреб університету додатково винаймався водовоз, C. 33. покращення чистоти та здоров’я студентів54. 49 Там само, C. 34. який доставляв воду до університету49. На основі архівних матеріалів Ю. Шемета встановила, що 54 ДАК, ф. 16, оп. 478, спр. 171, Приміщення для справлення природних потреб мали назву арк. 4а. прибиранням помешкань казеннокоштних студентів та вихованців «відхожі місця», «ретирадники» або «нужники». У будинку Кор- закладу для незаможних студентів займалася спеціально найнята та в 1834 р. було облаштовано два відхожих місця. Приміщення 55 Шемета, Ю. (2011). З історії для цього прислуга. Вікна, дерев’яні та кам’яні підлоги милися розташовувалося неподалік сходів, відділялося дерев’яною пере- гігієни та побуту студентів полотняними ганчірками, паркет очищали щітками з суконним городкою, обшивалося дошками, обмазувалося глиною і білилося, Університету св. Володимира дрантям і згодом натирали воском та поташем. Для прибирання для випорожнень ставився ящик на 3 місця розміром в 1 аршин. (1834-1858). Соціальна історія: пилу з меблів та карнизів використовували щітки з кінського во- Науковий збірник; Вип. VII, Періодично ящик з нечистотами виносили та очищали. Подібне лосу, спеціально для обмітання стін використовувалися мочальні C. 32. відхоже місце було влаштоване в будинку Самойловича в коридорі швабри на довгих палицях55. Загалом при орендованих будівлях 50 Там само, C. 34. першого поверху50. Очевидно поруч з іншими університетськими 56 ДАК, ф. 16, оп. 375, спр. 146, університету в 1840 р. працювало 26 служників (сторожі, швей- будинками були влаштовані туалети поза домом у вигляді невели- арк. 59-60 зв. цари, гардеробники, прибиральники)56. Казеннокоштні студенти також забезпечувалися лакеями (на одного лакея приблизно при- 126 127 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 57 Шемета, Ю. (2011). З історії падало від 4 до 12 студентів). У 1858 р. лакеїв було 12, вони при- 66 Tabiś, J. (1974). Polacy Декотрі зі студентів, головним чином поляки, у перші роки іс- гігієни та побуту студентів бирали студентські кімнати, чистили одяг та ін.57. В основному na uniwersytecie kijowskim нування університету мешкали у приватних пансіонах на Липках Університету св. Володимира прислугою при інституті казеннокоштних студентів працювали 1834-1863. Kraków: Wydaw. та Печерську. Одним з таких закладів був пансіон шляхтича Бо- (1834-1858). Соціальна історія: Literackie, S. 49. Науковий збірник; Вип. VII, відставні солдати, унтер-офіцери, меншою мірою міщани та се- ровського. Після викриття польського таємного товариства серед C. 31. ляни58. 67 Драч, О. (2014). Студенство студентів у 1837 р. університетська адміністрація почала дуже ре- Інакша ситуація з вирішення «квартирного питання» склала- Університету Св. Володимира тельно стежити за помешканням своєкоштних студентів, особливо 58 ДАК, ф. 16, оп. 469, спр. 572, ся у своєкоштних студентів Університету св. Володимира59. На доби Шевченка: соціокультур- студентів-поляків, в окремих випадках забороняючи поселятися в арк. 158-161. відміну від пансіонерів, казеннокоштних чи «недостаточных» ний портрет. У Київ і кияни приватних пансіонах66. студентів, вони самостійно займалися пошуком житла. До того ж у соціокультурному просторі Студенти також проживали у професорів Університету св. Во- 59 Ця категорія була найбіль- ХІХ-ХХІ століть: Шевчен- шою у кількісному співвід- вони були обмежені університетськими правилами. Наприклад, лодимира. Наприклад, є згадки, що польські студенти мешкали кознавчий дискурс. Матеріали ношенні у 1838 своєкоштні студентам заборонялося селитися в будинках, де розташовували- Всеукраїнської науково-прак- на квартирі у Ю. Коженьовського та інших викладачів поляків67. студенти становили 64 %, у ся трактири, ресторани, заїжджі двори або збиралися люди, які тичної конференції 29 травня У 1840-х рр. професори О. Новицький, О. Федотов-Чеховський, 1845 ‒ 61 %, а в 1855 ‒ 76 % викликали підозру. На інспектора студентів та його помічників 2014 року м. Київ, С.14. М. Дяченко, О. Ставровський і К. Митюков також пропонували від студентського загалу. Вла- покладалися обов’язки слідкувати за квартирами студенів і у ви- заможним студентам поселитися в їх квартирах. Як правило, таке димирский-Буданов, М. Ф. 68 (1901). Pamiętniki Tadeusza (1884). История Императорско- падку порушень зазначених правил, студент був змушений зміни- квартирування сприяло успішному навчанню студентів та відмін- ти житло60. Bobrowskiego zprzedmową ному складанню іспитів68. го университета Св. Владими- Włodzimierza Spasowicza. T.1. ра. Университет Св. Владимира Згідно правил, своєкоштні студенти у своєму домашньому Lwów, 1900, S. 274; Романо- Доволі частим вирішенням «квартирного питання» для сту- в царствование Императора побуті повинні були дотримуватися розпорядку дня казеннокошт- дентів було репетиторство. Від перших років існування універ- вич-Славатинский, О. (1994). Николая Павловича. Киев: Тип. них студентів, тобто їм було заборонено покидати квартиру після ситету студенти викладали для дітей киян, мешкаючи в будинку Із спогадів про Київський уні- Имп. ун-та Св. Владимира, C. 634, 669, Приложение VII, XL. 10 вечора, у разі необхідності перебувати поза межами квартири верситет та його викладачів у батьків своїх учнів69. Траплялося, що студенти виїжджали з міста студент мав звернутися до інспектора по особливий дозвіл. При 1843-1854 роках. З іменем Свя- на гувернерство до садиб дворянства в сільській місцевості, окрім 60 (1994). Инструкции инспек- зміні квартири студент мусив повідомити про це інспектора та за- того Володимира: Київський харчування, даху над головою вони також отримували непоганий тору студентов Императорско- університет у документах, значити свою нову адресу та подробиці квартирування. Студентів матеріалах та спогадах сучас- заробіток70. го университета Св. Владимира заохочували селитися компактно в благополучних районах міста, З побудовою головного корпусу Університету св. Володимира 1835 г. З іменем Святого Воло- ників: у 2 кн.; Кн. 1. Короткий, димира: Київський університет щоб уникнути згубного впливу підозрілих та неблагонадійних лю- В., Ульяновський, В. (упоряд.). університетське життя разом з викладачами та студентами пере- у документах, матеріалах та дей61. Київ: Заповіт, C. 161. містилося ближче до головної будівлі. У процесі розбудови Київ- спогадах сучасників: у 2 кн.; Житлові умови своєкоштних студентів дуже відрізнялися. Де- ської фортеці значна частина будинків на Печерську була зруйно- Кн. 1. Короткий, В., Ульянов- хто взагалі міг не мати постійного помешкання і вів кочовий спо- 69 (1889). Воспоминания М. Ча- вана, а їх мешканцям було запропоновано переселитися до нової ський, В. (упоряд.). Київ: Запо- лого. Киевская старина. № 10, сіб від одних друзів до інших, влітку місцем для ночівлі для таких Либідської71฀ частини міста. Новий район міста почала швидко віт, C. 119. S. 123; Wiercieński, H. (1973). студентів слугувала альтанка в Царському саду62. Найбагатші сту- Pamiętniki. Lublin, S. 119. забудовуватися протягом 1830-50-х рр. В. Лясоцький називав цю 61 (2014). Університет Святого денти могли винаймати квартири на декілька кімнат у центрі міста частину Києва найновішою та найскромнішою72. Володимира: студентське жит- з прислугою63. 70 Hendrychowski, E. (1933). тя 1834-1917: зб. документів. Протягом 1834-1842 рр. студенти та викладачі оселялися по- Wspomnienia z Kijowa 1858- В. Ф. Колесник, В. А. Корот- близу орендованих Університетом св. Володимира будинків на 1862. Przeszłość. № 7, S. кий, І. І. Чигирик (упоряд.); 102; Wiercieński, H. (1973). Липках та Печерському форштадті64. Студенти мешкали на Граф- К.: Видавничо-поліграфічний Pamiętniki. Lublin, S. 119. центр «Київський універси- ському провулку (суч. вул. Лютеранська), на вулицях Микільській Іл. 8. тет». (суч. вул. І. Мазепи) та Еспланадній (суч. вул. М. Омелянови- Панорама Либідської частини ча-Павленка). Однак незаможне студентство селилося у Проваллі, Києва («Новое строение») 62 Шульгин, В. Я. (2010). Исто- яке відділяло Липки від Печерська. У Проваллі нараховувалося 1870-ті рр. рия университета Св. Влади- декілька десятків невеликих будиночків з городами та садами, мира. К.: Лыбидь, C. 187. які тягнулися аж до дніпровських схилів. У таких будинках гру- Також часто вживається 71 ฀ У цій частині міста головним чином селилися ремісники, (1911). Pamiętniki Zygmynta 63 пи студентів винаймали квартири з обідом, чаєм і пранням одя- назва «Новое строение» відставні чиновники і військові невисоких звань, вони і здавали Kotiużyńskiego 1826-1894. гу в середньому за 25 рублів асигнаціями на місяць. Як правило, квартири для студентів та слухачів університету. Через велику Kraków, S. 12. 72 Lasocki, W. (1933). таке житло було малопридатним для життя, студентам надокучали концентрацію помешкань професорів та студентів у цьому районі Wspomnienia z mojego życia. кровососні комахи, а часом вихованців університету обкрадали. Т.1. Kraków, S. 150. міста він отримав назву «Латинського кварталу» на зразок паризь- 64 Dubiecki, М. (1909). Młodzież polska na Uniwersyticie Через короткий проміжок часу студенти були змушені переселя- кого. Улюбленими вулицями проживання студентів були Велика Kijowskim przed r. 1863, Kijów, тися до своїх колег, які мали кращі житлові умови. Наприклад, на 73 Бахтин М. (1876). Воспоми- Васильківська, Жандармська (суч. вул. Саксаганського), Мала S. 39. вул. Микільській, де, наприклад, троє студентів мешкали в двох нания из университетской жи- Васильківська (суч. вул. Шота Руставелі), Еспланадна, Кузнєчна маленьких кімнатах, за «стол и квартиру» кожен платив по 2 р. зни (конца пятидесятых годов) (суч. вул. Жилянська) вулиці. Практично в кожному домі чи дворі 65 (1889). Воспоминания М. Ча- 83 коп. сріблом65. Записки покойного киевского на цих вулицях мешкали студенти в 1850-тих73. До «Латинського лого. Киевская старина. № 9, студента. Киевлянин. № 87, C. 1. кварталу» також входило урочище Паньківщина з вулицями Та- C. 719; № 10, C. 129, 133. 128 129 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 74 (1917). Воспоминания расівською, Микільсько-Ботанічною та Паньківською74. Найде- 85 Бахтин, М. (1876). Воспоми- ленькие, низенькие числом не более пяти, с темными сенцами, по И. В. Е. от детства до смерти шевші квартири знаходилися подалі від головного корпусу на так нания из университетской жиз- величине более похожие на ящик и ходом со двора. Стены выкра- (1841-1869). Русская старина. званих «хуторах відчаю» на Солдатській слобідці (район суч. вул. ни (конца пятидесятых годов). шены в яично-желтый цвет или грязно-серенький, ‒ смесь сажи, № 4-6, C. 185-186. Записки покойного киевского Златоустівської)75. студента. Киевлянин. № 87, разболтанной в воде и мела. Пол не крашенный […] воздух ‒ за- 75 Андрияшев, А.Ф. (1911). Процес пошуку житла був доволі простим. Мешканці Києва, C. 1. тхлый, часто сырой, в сенях пахло капустой и грязной лоханью, Воспоминания старого педа- які здавали в найм житло приклеювали або до вікна, або до воріт зимой не редкость ‒ холод»85. Такі будинки слугували помешкан- гога. Русская старина. № 3, оголошення, в якому повідомлялось про можливість орендувати ням не одному поколінню студентів. C. 575. помешкання76. Далі шляхом переговорів можна було домовитися Зазвичай студент оселявся в одній з кімнат такого будинку, ча- про умови проживання та ціну. Інколи студенти приєднувалися до сом селилися по двоє і по троє. Інколи кімнати були зовсім малі, 76 Sowiński, L. (1961). знайомих по навчанню з гімназії. У такому разі студенти селилися 86 (1857). Kilka obrazków z всього декілька квадратних метрів86. Зовсім малі та тісні будинки Wspomnienia szkolne i поруч, утворюючи невеликі групи. Так, Ю. Роллє згадував, як він akademickiego życia przez студенти жартома називали «хатками на курячих ніжках»87. Най- uniwersyteckie. Warszawa, в 1840-х ще з трьома студентами медичного факультету жили у J.W. Rolle. Gazeta codzienna. бідніші зі студентів селилися в комірчинах, підвалах та горищах, S. 225. Warszawa. № 70, S. 3. трьох невеличких кімнатах дерев’яного будинку неподалік універ- які зовсім не були пристосовані для життя. Погані умови житла та 77 (1857). Kilka obrazków z ситету, разом з іншими студентами, що мешкали поруч, утворюва- бідність негативно позначалася і на стані здоров’я та успішності 87 Sowiński, L. (1961). akademickiego życia przez ли дружні компанії77. студентів. Wspomnienia szkolne i J.W. Rolle. Gazeta codzienna. Деякі родини дворян Правобережжя переселялися до Києва Наприкінці 1850-х рр. оренда кімнати на місяць з опаленням uniwersyteckie. Warszawa, S. Warszawa. № 70, S. 3. на період навчання дітей, зрозуміло, що побутові умови таких сту- 253. та самоваром становила 3-10 рублів. Існувала градація ціни та яко- 78 Там само. № 74, 3, Бахтин дентів були більш комфортними78. У таких господарів студенти сті житла. Найкращі кімнати коштували 8-10 рублів, хороші ‒ 6-7 М. (1876). Воспоминания из також охоче винаймали помешкання79. Траплялося, що окремі сту- рублів, посередні ‒ 3-5, найдешевше було винаймати «угол» у кім- университетской жизни (конца денти будували власні будинки, як, наприклад, Павло Грас, який 88 Бахтин, М. (1876). Воспоми- наті за 1-1,5 рублі на місяць88. пятидесятых годов) Записки в 1848 р. зводив своє помешкання в Либідській частині Києва80. нания из университетской жиз- Найдорожчі кімнати для студентів розташовувалися у світлих, покойного киевского студента. У 1850-х рр. студенти селилися по всьому місту, однак в «Ла- ни (конца пятидесятых годов). сухих і теплих квартирах з фарбованою підлогою та шпалерами Киевлянин. № 113, C. 1. Записки покойного киевского тинському кварталі» їх було найбільше. Після побудови анато- на стінах. Благополуччя доповнювалося хорошими меблями та студента. Киевлянин. № 87, 79 Wiercieński, H. (1973). мічного театру в 1853 р., поруч з ним утворився ще один центр C. 2. наявністю прислуги89. Опис помешкання заможного студента зна- Pamiętniki. Lublin, S. 107. «студентського життя». На просторі між анатомічним театром та ходимо в творі О. Грози, житло відповідає всім переліченим вище вул. Підвальною (суч. вул. Ярославів вал) почали активно розселя- 89 Там само критеріями, лише можна додати, що ознаками хорошої квартири 80 ЦДІАК України, ф. 442, лися студенти-медики перших курсів, майже в кожному будинку було її близьке розташування до університету, великий розмір (у оп. 81, спр. 214, арк. 4. на цьому просторі мешкали студенти81. 90 Groza, А. (1857). Mozaika порівнянні з найбіднішими помешканнями), чистота і хороші по- Зазначимо, що у Латинському кварталі і поблизу анатомічного kontraktowa: pamiętnik z roku бутові умови90. 81 Бахтин, М. (1876). Воспоми- 1851. Wilno 1857, S. 81-83. нания из университетской жиз- театру будинки, в яких мешкали студенти були доволі однотипни- У 1850-ті рр. і надалі діяла заборона студентам жити в будин- ни (конца пятидесятых годов). ми. Вони були дерев’яними, одноповерховими, покриті дерев’я- ках, де розташовувалися готелі, трактири та інші «неприличные Записки покойного киевского ним тесом, так звані будинки «в три вікна», оскільки в містах за- 91 (2014). Університет Свято- заведения», лише у виключних випадках з дозволу інспектора студента. Киевлянин. № 115, го Володимира: студентське боронялося будувати помешкання в одне і два вікна. Такі будинки життя 1834-1917: зб. до- студентів дозволялося зупинятися у заїжджих дворах. Також за- C. 1. були малими за площею та невисокими, висота стелі в середньому боронялося під час періоду навчання жити поза містом. Адреси кументів. В. Ф. Колесник, складала 2,2 м82. «Я остановился на Большой Васильковской ули- В. А. Короткий, І. І. Чигирик всіх своєкоштних студентів заносилися до спеціальної книги, де 82 Тыдман, Л. В. (2000). Изба, дом, дворец. Москва, C. 66. це, ‒ згадував про своє перше помешкання в Києві М. Бахтін, ‒ на (упоряд.); К.: Видавничо-по- фіксувалися всі зміни житла. Та й помічники інспектора студентів улицу шел длинный деревянный забор, с настежь отворенными ліграфічний центр «Київський та педелі регулярно інспектували помешкання студентів, інколи воротами, а во дворе, поотдаль внизу, стоял небольшой, ветхий університет», C. 123; (1864). двічі на день91. Wspomnienia z uniwersytetu домик, с високою, почерневшею от давности и кое-где порошею Термін квартирування студентів дуже різнився через вплив kijowskiego. Wiek. № 28, S. 1. зеленым мхом, деревянною крышею. Домик на половину уже різноманітних чинників. Деякі зі своєкоштних вихованців Універ- 83 Бахтин, М. (1876). Воспоми- ушел в землю и покосился от старости»83. Як правило, будинок (1901). Pamiętniki Tadeusza 92 ситету св. Володимира практично щомісяця змінювали житло92. нания из университетской жиз- був житловою частиною садиби, за його фасадом розташовувала- Bobrowskiego z przedmową Однак зазвичай помешкання винаймалося на півроку або ж на ни (конца пятидесятых годов). ся господарська частина і доволі часто невеликий сад. Włodzimierza Spasowicza. T.1. рік93. Загальною тенденцією було те, що студенти за період нав- Записки покойного киевского Подібного роду будинки мали типове планування. Вони скла- Lwów, 1900, S. 289. чання (4-5 років) змінювали декілька квартир, рідко кому вдавало- студента. Киевлянин. № 85, далися з трьох кімнат: вздовж двох або трьох вікон розташову- ся весь термін прожити в одному місці. C. 1. 93 Lasocki, W. (1933). вався зал, вглиб будинку, відповідно, розміщувалися дві менші Wspomnienia z mojego życia. У 1863 р. й надалі звичною ситуацією було, коли студент осе- за розміром кімнати. Перегородки між кімнатами були з дощок і Т.1. Kraków, S. 182. лявся в одній кімнаті міщанського будинку на «Новом строении». доволі часто не сягали стелі. Внутрішнє оздоблення будинків ха- Доволі часто для економії студенти винаймали кімнату вдвох, а то 84 Тыдман, Л. В. (2000). Изба, рактеризувалося простотою і дешевизною84. Той же Бахтін описує й втрьох. У такому разі ціна помешкання зменшувалася до 2-3 ру- дом, дворец. Москва, C. 67. інтер’єр такого дому: «Внутренность приземистых домиков была 94 (1863). Быт киевских сту- блів на місяць. Головним критерієм задовільного житла були його проста до крайности […] притом у всех на один лад. Комнатки ма- дентов. ЖМНП. № 4. Отд. VI, сухість та теплота. Оренда квартир вищої якості, в нових будинках C. 33. коштувала значно більше ‒ від 10 до 20 рублів94. 130 131 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Побутові умови житла своєкоштних студентів значно різни- постійний нагляд над студентським житлом та намагалася контро- лися, однак узагальнюючи можемо описати їх головні риси. У лювати розселення студентів, забороняючи проживати в небла- зазначений період всі без виключення будинки Києва мали пічне гополучних та потенційно небезпечних районах міста. Зазвичай опалення, що було характерно для тогочасного міського побуту. студентські помешкання розташовувалися поруч з університет- Помешкання бідних студентів опалювалися варистими печами, ськими будівлями, утворюючи компактні квартали, переважно за- які виконували одразу дві функції: приготування їжі та обігріву селені студентами та викладачами університету. Таким чином у 95 Sowiński, L. (1961). житла95. Головним видом опалюваних приладів були різного роду місті утворювався своєрідний університетський соціокультурний Wspomnienia szkolne i цегельні або кахельні пічки на дровах, голландські ‒ найбільш по- простір. uniwersyteckie. Warszawa, S. пулярні через свою економність та вигідність. Камінами користу- 254. валися рідко, оскільки для їх опалення витрачалося багато дров, а тепла отримували менше, ніж від пічок. References Як зазначалося раніше, умови найму студентами квартири (1857). Kilka obrazków z akademickiego życiaprzezJ.W. Rolle. Gazeta включали плату за дрова, однак такі помешкання коштували до- codzienna. Warszawa. № 70 рожче. Зважаючи на бідність значної частини студентства та не- (1889). Vospominanija M. Chalogo. Kijewskaja starina. № 9, 10, 12. відповідність їх житла навіть елементарним побутовим умовам, (1900). Pamiętniki Tadeusza Bobrowskiego z przedmową Włodzimierza можемо припустити, що відчуття холоду було звичним та доволі Spasowicza. T.1. Lwów. частим для великого відсотка своєкоштних студентів. (1911). Pamiętniki Zygmynta Kotiużyńskiego 1826-1894. Kraków. У темну пору дня студенти користуватися штучним освітлен- (1917). Vospominanija I.V.E. ot detstva do smerti (1841-1869). Russkaja starina. № 4-6. ням, особливо взимку. Найбідніші могли використовувати лучини (1996-1999). Geschichte des Wohnens. Bd. 1-5. Stuttgart: Deutsche Ver- та примітивні олійні світильники, якість світла від таких джерел lags-Anstalt. була доволі низькою. Більш заможні студенти використовували (2014). Universytet sviatogo Volodymyra: studentske zhyttia 1834-1917: сальні свічки, згодом стеаринові. zb. dokumentiv za red. L.V. Guberskogo. Kyiv. Потрібно зауважити, що в першій половині ХІХ ст. рівень Andrejev, A. (1999). Moskovskij universitet v obshchetviennoj i kul- міського санітарно-гігієнічного побуту в Києві був доволі низь- turnoj zhyzni Rossii nachala XIX w., Moskva. 96 Hamm, M. F. (1993). Kiev. A ким96. Однак така ситуація була загальноєвропейським явищем в Andrijashev, A. F. (1911). Vospominania starogo pedagoga. Russkaja Portrait, 1800-1917. Princeton, той час, зміни розпочалися лише у другій половині ХІХ ст. Нор- starina. №3. New Jersey: Princeton University мою було лише часткове омовіння, з використанням різного роду Ashenberg, K. (2016). Historia brudu. Warszawa. Press, P. 47. Bakhtin, M. (1878). Vospominanija iz universitetskoj zhyzni (konca piat- умивальників, мисок та балій. У ХІХ ст. повне купання могли desiatych godow): zapiski pokojnogo kievskogo studenta. Kijevlianin. № 85, здійснювати всього декілька разів на рік. Часті купання чи душ 87, 113, 115. 97 Ashenberg, K. (2016). Historia стали нормою для більшості європейців лише в ХХ ст.97. Очевид- Centralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Kyeivi (CDIAK brudu. Warszawa, P. 141. но, що своєкоштні студенти були заручниками міської санітар- Ukrainy), f. 707, description. 6, case 272 но-гігієнічної культури і милися доволі рідко і, скоріше за все, ча- CDIAK Ukrainy, f. 442, des. 81, case 214. стково, оскільки лазні в Києві на той час не були дуже поширеним Derzhavnyj arkhiv m. Kyyeva (DAK), fund 16, description 465, case. 28. 98 Шемета, Ю. (2011). З історії явищем98. Більшість орендованих студентами помешкань могли DAK, f. 16, des. 368, case 32. гігієни та побуту студентів мати лише примітивні умивальники. На цей період у місті була DAK, f. 16, des. 370, case 12. Університету св. Володимира відсутня система централізованого водопостачання та каналізації, DAK, f. 16, des. 370, case 46. (1834-1858). Соціальна історія: DAK, f. 16, des. 372, case 25. тому для забезпечення водою будинків використовувалися коло- Науковий збірник; Вип. VII, DAK, f. 16, des. 375, case 146. дязі або привізна вода. Для справлення фізіологічних потреб до- DAK, f. 16, des. 377, case 11. C. 33. рожчі квартири могли мати туалети в середині будівлі, однак для DAK, f. 16, des. 465, case 2825. значної більшості звичними були дворові дерев’яні ретирадники з DAK, f. 16, des. 465, case 49. 99 Тыдман, Л. В. (2000). Изба, вигрібними ямами99. DAK, f. 16, des. 465, case 57. дом, дворец. Москва, 67. Таким чином, умови студентського помешкання значно різни- DAK, f. 16, des. 469, case 275. лися. У першу чергу, відрізнялися житлові умови студентів, які пе- DAK, f. 16, des. 469, case 572. ребували на державному забезпеченні, повсякденний побут яких DAK, f. 16, des. 478, case 171. загалом був краще влаштованим. Натомість житловий побут сво- Derzhavnyj arkhiv Kyivskoi oblasti (DAKO), f. 1542, des. 1, case. Drach, O. (2014). Studenstvo Universytetu sv. Volodymyra doby єкоштних студентів варіювався від проявів крайньої бідності до Shevchenka: sociokulturnyj portret. Kyiv i kyjany u sociokulturnomu prostori високоякісних та комфортних умов проживання. Попри загальну XIX-XXI stolit: Shevchenkoznavchyj dyskurs. Kyiv. розмаїтість, студентські помешкання вирізнялися низкою харак- Dubiecki, M. (1909). Młodzież polska na Uniwersyticie Kijowskim терних особливостей, які були продиктовані специфікою студент- przed r. 1863, Kijów. ської зайнятості і сприяли вирізненню групи студентства серед Ernst, F. (1930). Kyiv. Providnyk. Kyiv. інших мешканців міста. Адміністрація університету здійснювала Groza, А. (1857). Mozaika kontraktowa: pamiętnik z roku 1851, Wilno. 132 133 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Hamm, M. F. (1995). Kiev: a Portrait, 1800-1917, Princeton University comfortable for students living and had a proper level of living conditions Press. in general. At the same time, these habitats served as a form of control over Hendrychowski, E. (1933). Wspomnienia z Kijowa 1858-1862. Prz- university students. The habitats of students who studied at their own expense eszłość. № 7. were significantly different in terms of living conditions. Students usually set- Kalnickij, M. (2014). Gimnazii i gimnazisty. K.: Sidorenko V. B. tled near university buildings and formed a compact quarter, mostly inhabited Korotkyj V. UljanovskijV. (uporiad.). (1994). Z imenem sviatogo Volo- by university students. The features of living conditions of students (heating, dymyra: Kyivskyj universytet u dokumentach, materialach ta spogadach su- lighting, water supply, sanitary and hygienic conditions) are also described chasnykiv, Kyiv. in the publication. Krugliak, M. (2009). Z istorii kyivskih studentskih gurtozhytkiv (druga Key words: students, University of st. Volodymyr, habitation, living condi- polovyna XIX – pochatok XX st.). Volynski istorychni zapysky, №3. tions. Lasocki, W. (1933). Wspomnienia z mojego życia. Т.1. Kraków. Molchanov, V. (2005). Dobrobut studentiv Ukrainy v drugij polovyni XIX – na pochatku XX st. Ukrainskij istorychnyj zhyrnal. № 5. Posohov, S. I. (2003). «Kvartyrne pytannia» v zhytti studentiv Impera- torskogo Harkivskogo universytetu. UNIVERSITATES : Nauka i prosvieSh- chenije.№ 2. Remy, J. (2000). Higher education and national identity : Polish student activism in Russia 1832-1863. Helsinki: Soumalaisen Kirjallisuuden Seura. Shemeta, Y. (2010). Prymishchennia universytetu sv. Volodymyra na po- chatku jogo isnyvannia: Opys budynku Z. S. Samoilovicha (1837 r.). Visnyk Kyjivskogo natsionalnogo universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istorija, № 101. Shemeta, Y. (2011). Z istorii gigijeny ta pobutu studentiv Universytetu sv. Volodymyra (1834-1858). Socialna istoria: Naukowyj zbirnyk. Vyp. 7. Shemeta, Y. (2012). Pobutovi umovy zhyttia studentiv Universytetu sv. Volodymyra (1834-1858). Naukovi zapysky z ukrainskoi istoriji. Zbirnyk naukovych stattej. Vyp. 29. Shemeta, Y. (2014). Osvitlennia v ImperatorskomuUniversyteti sv. Volo- dymyra (1830-ti ‒ pochatok 1860-ch rr.). Zbirnyk naukovych prac‘. Gileja naukovyj visnyk. Vyp. 86. Shulgin, V. J. (2010). Istorija universiteta Sv. Vladimira. K.: Lybid Sowiński, L. (1961). Wspomnienia szkolne i uniwersyteckie. Warszawa. Szewczyk, J. (2012). Piece Wschodniej Europy jako fenomen architek- toniczny i kulturowy : na podstawie dawnej literatury anglojęzycznej. Białys- tok. Tabiś, J. (1974). Polacy na uniwersytecie kijowskim 1834-1863. Kraków : Wydaw. Literackie. Tydman, L. (2000). Izba, dom, dvorec, Moskva. Vladimirski-Budanov, M. F. (1884). IstoriaImperatorskogoUniversitet- aSv. Vladimira, t. I, Kiev. Wiercieński, H. (1973). Pamiętniki / przedmowa i opracowanie Andrzej Zajączkowski, Lublin. Zhukovskaja, T. (2011). Universitety і universitetskie tradicyi v Rossi, Petrozavodzk. Taras Samchuk DWELLING AND LIVING CONDITIONS OF THE STUDENTS OF ST. VOLODYMYR UNIVERSITY (1834-1863) The article highlights the features of living conditions of the students of St. Volodymyr University for 1834-1863 years. The types of habitats of two main students’ groups (who were educated and maintained by the state and students who studied at their own expense) are analyzed in the article. The habitats of students who were educated and maintained by the state were 134 135 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси но було виконуватись зусиллями суспільства. Здоров’я починає трактуватись не тільки у фізичному вимірі, але й в моральному та психічному. Істотним чинником суспільних та, перш за все, урбанізацій- них змін був гігієнічний рух. Одним із його найпомітніших про- УДК 94(477) явів стало намагання оздоровити міський простір з допомогою бу- дівництва водопроводів, каналізації, дотримання повсякденної чи- Віра Трач стоти, що, в першу чергу, мало зарадити епідеміям, хоча поняття аспірант 2 Hietala, M. (1987). Services гігієни застосовувалося, мабуть, в усіх ділянках життя2. Наприкін- кафедри нової і новітньої історії України, and Urbanization at the Turn of ці ХІХ – на початку ХХ ст. ледь не усі матеріальні предмети мали гуманітарний факультет, the Century. The diffusion of відповідати новим критеріям гігієнічності: відповідно, львівські Український католицький університет Innovations. Helsinki.; Lees, A., щоденні газети рекламують гігієнічні печі, дитячі візки, ліжка, ка- e-mail:

Lees Hollen, L. (2007), Cities and the Making of Modern пелюхи та ін. Europe, 1750-1914. New York: Гігієнічний рух став помітним явищем суспільного життя на ГІГІЄНІЧНІ ЧАСОПИСИ ТА ФОРМУВАННЯ Cambridge University Press.; європейському континенті, починаючи від середини ХІХ ст. У той ДИСКУРСУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я У ЛЬВОВІ Sundin, J., Willner, S. (2007). час в різних європейських країнах не лише створюються держав- НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Social Change and Health in ні інституції в ділянці громадського здоров’я та науково-медичні Sweden. 250 Years of Politics заклади, а й виникають різноманітні товариства, які займаються and Practice. Solna: Swedish Протягом XIX століття суспільно-політичні зміни разом з економічни- National Institute of Public справами гігієни. У 1866 р. Макс Петенкофер засновує перший у ми трансформаціями та науковими відкриттями змінили уявлення про Health; Niemi, M. (2007). Public світі Інститут гігієни у Мюнхені3. В другій половині ХІХ ст. по- здоров’я та його цінність. Також і в Центрально-Східній Європі по- Health and Municipal Policy чинають проводити міжнародні конгреси, з’їзди та виставки, при- няття громадського здоров’я, для якого центральним був вже не інди- Making. Britain and Sweden, свячені санітарії та гігієні. Наприкінці ХІХ ст. відбувається велика від, а група людей, перетворилося на сферу зацікавлень ширших верств 1900-1940. New York. кількість міжнародних та локальних наукових з’їздів, які щораз суспільства. Зайнявши важливий модернізаційний сегмент у широкому більше спеціалізуються на вузькій проблематиці – шкільній гігіє- спектрі суспільних рухів, гігієнічний рух впродовж ХІХ-ХХ століть впли- 3 Demel, M. (1964). ні, проблемах алкоголізму та туберкульозу, гігієні міст та помеш- вав на зміни міського простору. Чистота та здоров’я стають ознака- Pedagogiczne aspekty warszawskiego ruchu кань та ін. Важливим проявом гігієнічного руху, а водночас і ос- ми модерного міста та цивілізованості загалом. higienicznego (1864-1914). новним способом поширення нових знань та ідей стало видання У Львові помітніше суспільне зацікавлення гігієнічним рухом з’явилося наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. Одним із його проявів стала Wrocław: Zakład Narodowy im. часописів відповідного змісту. поява гігієнічних часописів – видань, які концентрували свою увагу на пи- Ossolińskich, 17-20. Інституалізація громадського здоров’я на різних рівнях від- таннях громадського здоров’я, а особливо гігієни, що охоплювала мало бувається також в Російській імперії і, в тому числі на території не всі ділянки життя суспільства – гігієна одягу, їжі, школи, міського Наддніпрянської України. Значним поштовхом до реорганізації простору і т. ін. Вперше такий часопис протягом року виходив у Львові служби охорони здоров’я на місцях стала земська реформа 1864 р. у 1872 р., згодом, в період від 1902 до 1914 рр., в місті виходило чоти- В 60-х рр. ХІХ ст. в українських губерніях починається формуван- ри журнали. Видання усіх цих часописів було неприбутковою справою, і ня санітарних організацій, яке ініціюється земськими управами видавці постійно шукали фінансові ресурси для забезпечення існування та лікарями. Санітарія та гігієна стають предметом обговорень на журналів. В першу чергу їх ініціаторами були польське та українське лі- карські середовища. Львівські гігієнічні часописи виходили польською та з’їздах повітових та земських лікарів. Окрім того тут діють філії українською мовою та були адресовані відповідним спільнотам. Диску- “Російського товариства охорони народного здоров’я” (“Русское 1 Про розвиток концепції гро- общество охранения народного здравия”). Товариство виникає у мадського здоров’я див. Rosen, туючи над тими самими проблемами, транслюючи ті ж ідеї, часописи зосереджувалися здебільшого на польських чи українських читачах, ві- 1877 р. у Санкт-Петербурзі, і одна із його секції працює в ділян- G. (1993). A History of Public Health. Baltimore and London: дображаючи суспільно-політичні ідеї того часу та інтегруючи понят- ці гігієни. На початку ХХ ст. в українських губерніях видаються The Johns Hopkins University тя здоров’я у конкуруючі ідеї національного розвитку. журнали-бюлетені в яких санітарні лікарі публікують матеріали із Press. Існує багато визначень Ключові слова: громадське здоров’я, гігієна, гігієнічні часописи, Львів. 4 Mazanik, A. (2015). Sanitation, справ гігієни та санітарії4. Ф громадського здоров’я. Одну Urban Environment and the В Австро-Угорській імперії, зокрема у Галичині, зміни в сис- з перших дефініцій поняття, ормування поняття громадського здоров’я стало важли- Politics of Public Health in Late темі охорони здоров’я відбуваються з автономізацією провінції на яким користуються й сьогодні вою складовою модернізаційних процесів в європейських Imperial Moscow. A Dissertation початку 1870-х рр. – формуються загальноімперські, а також крає- запропонував у 1920 р. амери- країнах в ХІХ – на початку ХХ ст1. Історію розвитку са- in History. Budapest: Central канський бактеріолог Чарль- European University; Коцур, ві і ґмінні органи влади, які займаються справами здоров’я. У той з-Едвард Вінслов : Winslow, C.- мої концепції громадського здоров’я прослідковують з часів анти- Н. (2010). Роль земств у ста- же період міста Львів та Краків отримують свої окремі статути. У A. (1920). The Untilled Fields of чності, але ключовим етапом стало ХІХ ст. Створення умов, які б новленні вітчизняної гігієни в Львові служба здоров’я починає діяти у 1872 р., в міській раді та Public Health. Science, January не допускали до хвороби та забезпечували можливість збережен- Україні (друга половина ХІХ – магістраті над цими питаннями працюють окремі департаменти, 9, 23-33. ня та зміцнення здоров’я стало головним завданням, яке повин- початок ХХ століття). Волин- комісії та секції. В місті розташовано Краєвий загальний шпиталь, ські історичні записки, том 5, ряд інших лікувальних та опікунчих закладів. Серед різноманіт- © Віра Трач, 2017 С. 13-19. 136 137 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 5 Wojtkiewicz-Kok, W. (1992). них товариств, що виникають у Львові завдяки лібералізації зако- 10 Наприклад, Sroka, T. (2012). частково розглядаються в дослідженнях історії міського само- Dzieje wydziału lekarskiego нодавства наприкінці 1860-х років, є також і декілька медичних, а Rada miejska we Lwowie w врядування Львова10, Львівської ветеринарної академії11, історії Uniwersytetu Lwowskiego w також Політехнічне товариство, яке гуртує довкола себе інженерів okresie autonomii Galicyjskiej гігієнічного руху та історії науки на теренах колишньої Речі По- latach 1894-1918. Wrocław: 1870-1914. Studium o elicie та архітекторів. У 1894 р. у Львівському університеті відкривають сполитої12 та ін. Однак, у студіях над історією медицини чи істо- Wydawnictwo Uniwersytetu władzy. Kraków; Sroka, T. Wrocławskiego, S. 48. медичний факультет. Формування теоретичних закладів нового (2016). Wpływ samorządu рією професійних товариств зазвичай поза увагою залишаються 6 Наприклад, Юрейко, О. факультету завершується у 1900 р. створенням закладу гігієни5. Lwowa na przestrzeń publiczną суспільний контекст, зокрема національне протистояння в столиці (2012). Про заснування та Відповідно окрім урядовців та політиків в організацію оздоров- miasta (1870-1914). Вісник підавстрійської Галичини, й загалом вони обмежені до “власної” діяльність Крайової ради лення міста залучаються і середовища лікарів та інших фахівців, Львівського університету. національної спільноти (відповідно поляків чи українців)13. Такий здоров’я у місті Львові (1871- зокрема інженерів, які нерідко виступають ініціаторами, критика- Серія історична, Спецвипуск, підхід значною мірою зумовлюється і характером самих товариств 1918 рр.). Клінічна фармація, ми та реалізаторами змін. Предметом їх уважніших зацікавлень C. 251-271.; Miasto Lwów w та рухів, які були не тільки професійними, а й здебільшого “наці- фармакотерапія та медична були суспільна медицина та гігієна, що стають важливими факто- okresie samorządu.1870-1895. стандартизація, 1-2, S. 81-85; (1896). Lwów. ональними”. На сьогодні особливості гігієнічного руху у Львові Szkudaj, T. (1999). Izba Lekarska рами суспільно-політичного життя міста. 11 Sroka, T. (1999). Nauki кінця ХІХ – початку ХХ ст. не стали предметом докладніших до- Lwowska. Medycyna Nowożytna, Одним із важливих форумів, на яких обговорювалися питання weterynaryjne we Lwowie сліджень. 6/1, 153-162.; Rejman, S. (2010). гігієни, стали спеціалізовані періодичні видання. Поява присвя- do roku 1945. Rzeszów: На зламі ХIХ-XX ст. Львів переживав один з найяскравіших Organizacja państwowej i чених гігієні часописів свідчить не лише про зародження міських Instytut Europejskich Studiów періодів в своїй історії. Економічний розвиток поєднувався із gminnej służby zdrowia w Galicji середовищ, що були носіями нових ідей та інтересів, а й про їхнє Społecznych. змінами самого міського простору14. В місті з’являються нові бу- w okresie autonomicznym w прагнення популяризації знань серед ширших кіл населення й на- 12 Наприклад, Łupienko, A. świetle przepisów prawnych. (2016). Some remarks on the динки, багаті крамниці і торговельні пасажі, громадські споруди, магання стати чинником як громадського життя, так і урбанізацій- запроваджується трамвай, газове та електричне освітлення, теле- Urzędy państwowe, organy birth of modern city planning них змін. Всього у Львові виходило друком п’ять часописів, які графний і телефонний зв’язок. Проте основна увага та зусилля samorządowe i kościelne oraz in the Polish territories *1850- ich kancelarie na polsko-ruskim були присвячені частково або повністю гігієні та/чи суспільній ме- 1914.: the impact of the зосереджуються на створенні репрезентативного середмістя, на- pograniczu kulturowym i дицині і розглядали широкий спектр питань, пов’язаних з громад- hygienic movement. Mesto a томість інші дільниці міста перебувають в більш чи менш занедба- etnicznym w okresie od XV do ським здоров’ям. Це польськомовні “Służba Zdrowia Publicznego”, dejiny, 5, S. 18-34.; Krajewska- ному стані. Місто розвивається стихійно та хаотично, без єдиного XIX wieku. Materiały polsko- “Przegląd Hygieniczny”, “Przyjaciel Zdrowia”, “Zdrowe Życie” та Tartakowska, B. (2001) Polskie ukraińskiej konferencji naukowej Towarzystwo Higieniczne we плану генеральної розбудови. З появою залізниці та промислових україномовне “Здоровлє”. w Okunince koło Włodawy 10- Lwowie. In: Sordylowa, B. (Ed.) підприємств виникають невпорядковані робітничо-промислові Метою цієї статті є провести аналіз тривалості й тяглості ви- 12 września 2007 roku. Kraków, Słownik polskich towarzystw квартали15. Але й у середмісті було багато клопоту із оздоровлен- давництва, часу появи часописів, їх типу (науковий, науково-по- S. 405-435. naukowych. T. II. Towarzystwa ням самої дільниці і будинків зокрема, частина яких була в неза- 7 Наприклад, Franaszek, P. пулярний, популярний), змісту, тиражу, видавців та авторів, що naukowe i upowszechniające довільному технічному та санітарно-гігієнічному стані. Проект із (1999). Szpitale Galicyjskie дозволить встановити які середовища були задіяні, які концепції naukę działające w przeszłości та відомості і серед яких аудиторій пропагувались, а також про- перебудови 180 будинків за новими вимогами із наданням пільг на w drugiej połowie XIX i na na ziemiach polskich. Cz.3, (S. слідкувати динаміку гігієнічного руху у львівському суспільстві сплату податків на 25 років не дав бажаного результату16. początku XX wieku. Zeszyty 309-312.) Warszawa; Demel, Naukowe Uniwersytetu загалом. Розгляд вищевказаних часописів дозволить також краще M. (1964). Pedagogiczne В місті відбувається помітний ріст кількості населення – від Jagiellońskiego. Prace зрозуміти, які завдання ставили прихильники гігієнічного руху, aspekty warszawskiego ruchu близько 120 тис. у 1890 р., до близько 220 тис. у 191417. Помешкань Historyczne,126, S. 125-143; які питання вважали ключовими, наскільки цей рух був ідейно higienicznego (1864-1914). бракувало, що спричиняло надзвичайно високу густоту заселено- Franaszek, P. (2001). Zdrowie Wrocław: Zakład Narodowy сті (особливо в середмісті) та високі ціни на оренду. Часто житло схожим в різних національних середовищах Львова, з якими шир- publiczne w Galicji w dobie im. Ossolińskich.; Brożek, розміщували в підвалах і на горищах, перебудовували на житло autonomii (wybrane problemy). шими суспільно-політичними ідеями пов’язувалась гігієна та гро- K. (2003). Ruch na rzecz Kraków; Berner, Wł. (2007). мадське здоров’я, зрештою, як він функціонував і як змінював чи podnoszenia kwalifikacji zawodowych polskich lekarzy w latach 1805-1952. Towarzystwa i kursy. Medycyna Stan sanitarny, ochrona zdrowia пробував змінювати міський простір. Nowożytna.10/1-2, S. 35-98. i sytuacja epidemiologiczna Протягом останніх років з’явився ряд досліджень, присвяче- 13 Наприклад, Білавич, І. (2015). Внесок українських лікарів у розвиток вітчизняної науки та медичної chorób zakaźnych we Lwowie w них різним аспектам історії громадського здоров’я в Галичині та опіки дітей і дорослих (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). Людинознавчі студії. Серія “Педагогіка”, 31, С. 25-32.; okresie autonomii Galicyjskiej у Львові зокрема. В цих публікаціях здебільшого йдеться про ді- Білавич, І. (2015). Передумови створення громадського медичного просвітництва та лікарської опіки в (lata 60/70 XIX w. – do 1914 r.). яльність органів влади в сфері охорони здоров’я6, характеристи- Галичині на поч. ХХ ст. Молодь і ринок, 1 (120), C. 133-136; Ганіткевич, Я. (1991). Євген Озаркевич – фун- Przegląd Epidemiologiczny, 61, датор української медичної науки. Лікарський збірник заснований Євгеном Озаркевичем у 1898 році. Нова ку розвитку медичної служби та спалахи епідемій7, демографію8, S. 815-825; Tomczyk, R. (2015). серія, 1, C. 11-18. Zagrożenia epidemiologiczne розвиток міста9 та ін. Деякі аспекти історії громадського здоров’я 14 Середа, О. (2007). Масові урочистості та міський публічний простір. Щоденне життя. В: Я. Ісаєвич, М. na terenie Austriackiej części monarchii Habsburskiej w XIX w. (do 1914 r.). Aspekty prawne i administracyjne. Литвин, Ф. Стеблій (Ред.), Історія Львова в 3-х т. Т. 2. (1772 – жовтень 1918). Львів: Центр Європи, C. 301- Galicja. Studia i materiały, 1, S. 99-113. 317, 318-333 8 Наприклад, Wnęk, K. (2008). Przemiany demograficzne we Lwowie w latach 1829-1938. Zeszyty naukowe 15 Петришин, Г., Іваночко, У. (2007). Пошуки нових форм розвитку міста. . В: Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Uniwersytetu Jagiellońskiego MCCXCI. Prace historyczne, 135, S. 13-127.; Wnęk, K., Zyblikiewicz, L. A, Стеблій (Ред.), Історія Львова в 3-х т. Т. 2. (1772 – жовтень 1918). Львів: Центр Європи, C. 171-182 Callahan, E. (2006). Ludność nowoczesnego Lwowa w latach 1857-1938. Kraków. 16 Долинська, М. (2015). Львів. Простір на тлі мешканців (ХІІІ – ХІХ ст.). Львів: Видавництво УКУ, C. 146. 9 Наприклад, Małecki, J. M. (2011). “Mieszkają w prawdziwym raju” (Możliwości badania jakości życia w 17 Кількість населення у Львові у 1890 р. згідно статистичних даних: цивільне – 119, 352 тис., військо- Krakowie i we Lwowie w okresie autonomii Galicyjskiej). Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. вих – 8, 591 тис., разом – 127, 943 тис. Див.: Wiadomości statystyczne o mieście Lwowie (1894), III, s. 3.; Studia ab Bibliothecarum Scientiam Pertinentia. 2011. IX. S. 157-164.; Jakimyszyn-Gadocha, A. (2016). Wiadomości statystyczne o mieście Lwowie (1895), VI, s. 1.; Rocznik statystyki Galicyi. Rok IV. 1892-1893 Żydowskie łaznie (mykwy) we Lwowie. Historia wybranych obiektów z okresu od drugiej połowy XIX wieku do (1893), s. 11-12. У 1914 р. – цивільне – 212, 030 тис., військо – 10, 317 тис., разом – 222, 347 тис. Див.: 1939 r. Вісник Львівського університету. Серія історична, Спецвипуск, C. 103-123, Ґранкін, П. (2015). Ка- Lwów w cyfrach, 1914, nr. 5-12; Hoszowski, S. (1935). Ekonomiczny rozwój Lwowa w latach 1772-1914. Lwów, налізація міста Львова (від початку XV ст. до 1939). Львів: Аверс. S. 114. 138 139 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 18 Аркуша, О. (2007). Партії та господарські приміщення (наприклад, стайні), одне і те ж примі- Перший львівський часопис, який стосувався суспільної ме- їх політика у 1900-1914 роках. щення використовувалось і як робоче місце, і як житло. Крім того дицини та гігієни і мав характер наукового видання, називався В: Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. у Львові з різною інтенсивністю постійно спалахували епідемії “Służba Zdrowia Publicznego”. Він виходив щомісяця протягом Стеблій (Ред.), Історія Львова в 3-х т. Т. 2. (1772 – жовтень віспи, тифу, скарлатини та ін., а також високою була захворюва- 1872 р. і проіснував всього лиш один рік. Часопис був присвячений 1918). Львів: Центр Європи, ність на туберкульоз. “усім галузям лікарської справи з особливою увагою до суспільної C. 255-280 Складність співіснування в одному просторі, який був не медицини” і видавався за ініціативи та редакції Зигмунта Добє- 19 Ігнатієнко, В. (1930). Бібліо- лише фізичним, але й соціальним, представників різних націо- шевського (Zygmunt Dobieszewski, 1836-1896). Лікар З. Добєшев- графія української преси 1816- нальностей – української, єврейської і польської – створювала на- ський протягом 1870-1872 рр. був інспектором загальних лікарень 1916. Київ-Харків, C. 25. пругу і виливалась в різного роду суспільні антагонізми. Львів був 23 Album zasłużonych lekarzy і закладів для вагітних і психічнохворих в Галичині, перед тим 20 Kmiecik, Z. (Red.). (1976). polskich. (1925).Warszawa, суспільно-політичним центром для цих спільнот, що неминуче працював в лікарнях Варшави та Праги23. Протягом 1867-1870 рр. Prasa polska w latach 1864-1918. S. 25. Warszawa – Łódź, S. 120. призводило до зіткнення інтересів, як між ними, так і внутрішніх він редагував квартальний додаток до варшавського “Czasopism-a 21 Серед медичних видань, конфліктів. Особливо українсько-польське суперництво за Львів 24 Do czytelników. (1872). Lekarsk-ого” під назвою “Klinika”24. Сам З. Добєшевський писав, які виходили у Львові протя- на початку ХХ ст. набрало форми постійного протистояння18. Służba Zdrowia Publicznego. що припинення видавництва “Klinik-и” і відсутність будь-якого гом 2-ї пол. ХІХ – до початку Водночас місто було важливим центром громадського жит- T. II, S. 458. наукового руху у Львові накладали на нього моральний обов’язок Першої світової війни (деякі тя імперії Габсбургів. Процеси активного творення та розвитку продовжити видавництво часопису у Львові. Свій досвід і причини продовжували виходити піс- великої кількості громадських товариств та організацій, а також припинення видавництва редактор описував досить емоційно, що ля 1914 р.) були “Homeopata polski” (1861-1865), “Rocznik розквіт періодичних видань, які часто видавались цими товари- свідчить про імовірний конфлікт із львівським лікарським серед- Towarzystwa Lekarzów ствами, розпочалися після конституційних реформ 1860-х рр. та овищем чи принаймні його частиною. Він скаржився, що з цілої Galicyjskich”(1868-1869), автономізації краю, посилились наприкінці століття і тривали до Галичини знайшлось лише 100 передплатників, львівські лікарі не “Czasopismo Towarzystwa початку Великої війни у 1914 р. Основна частина усієї галицької надавали йому підтримки і крім того “намагались вбити не тільки Aptekarskiego”(1871-1914), преси видавалась у Кракові та Львові. Часописи мали найрізнома- мене, але й мій часопис”. До цього додавались й значні фінансо- “Kuryer Aptekarski” (1878), нітніші мету, тематику, аудиторію, періодичність, видавців, значен- ві витрати25. Власне останні мабуть і стали основною причиною “Wiadomości Lekarskie” (1886- 25 Там само, S. 458-459. 1890), “Przegląd Weterynarski” ня та виходили різними мовами. Переважаюча більшість видань припинення видавництва. Крім того вже в наступному, 1873 р. (1886-1939), “Polskie була польськомовною. Відповідно до статистичних підрахунків, у З. Добєшевський переїхав в інше місто. В журналі були опубліко- Archiwum Nauk Biologicznych 1881 р. в Галичині виходило 107 періодичних видань, у 1890 – 128, вані матеріали, що стосувались судової, громадської, практичної i Lekarskich” (1902-1907), а на початку ХХ ст. їх кількість швидко зростає – в 1900 р. виходи- медицини, психології, подано огляд лікарської літератури, корес- “Glos Lekarzy” (1903-1914), ло 234 часописи, а в 1910 р. – 392, з них польською виходило 312, понденції, звіти із засідань лікарських товариств, дрібні наукові “Lwowski Tygodnik Lekarski” українською – 42 (відомий дослідник преси Варфоломій Ігнатієнко повідомлення з різних ділянок медицини і хроніка. (1906-1921). Тобто можемо нарахував 40 україномовних видань в цьому році19), а решта – ні- Знову часописи, присвячені гігієні, почали видавати у Львові говорити про 10 видань поль- ською мовою. З українських мецькою, російською, їдиш та іншими мовами20. лише на початку ХХ ст. До цього спричинився активний розви- видань найважливішим був Від 60-х рр. ХІХ ст. і до початку І світової війни у Львові вихо- ток гігієнічного руху в багатоетнічному місті. У 1890 р. у Львові “Лікарський збірник” (1898- дило чимало періодичних видань присвячених медицині21. Спеці- засновано Товариство приятелів здоров’я (Towarzystwo Przyjaciół 1902, НТШ). альні часописи, присвячені гігієні, з’явились в польському лікар- 26 Suchodolski, B. (Red.). (1987). Zdrowia)26. Метою товариства було вивчення стану охорони здо- Див: Jarowiecki, J. (2002). Prasa ському середовищі в другій половині ХІХ ст. За підрахунками до- Historia nauki polskiej. T. IV. ров’я в краї і сприяння його покращенню, розвиток науки гігіє- polska we Lwowie w latach 1863-1918. Cz. I i II. Wrocław- слідниці Терези Островської, таких польськомовних “гігієнічних ни і поширення серед населення основ медичних знань. Одним 1864-1918: bibliografia. Kraków: Warszawa-Kraków-Gdańsk- Wydawnictwo Naukowe часописів” до кінця ХІХ ст. виходило всього дев’ять, з них один – із способів реалізації поставлених завдань мала бути видавнича Łódź, S. 355. Akademii Pedagogicznej, S. у Львові. Інші видавались в Кракові (4), Варшаві (3) та Чікаго (1)22. діяльність27. Після цього Товариство не виявляє ознак подальшої 100-101.; Ostrowska, T. (1973). Видання у Львові лише одного часопису частково пояснюється 27 “Towarzystwo Przyjaciół діяльності й знову “з’являється” у 1900 р. В повідомленні про Polskie czasopiśmiennictwo тим, що два краківські видання були також органами Галицького Zdrowia” we Lwowie.(1890). відновлення діяльності Товариства вказано, що свого часу воно lekarskie w XIX wieku (1800- лікарського товариства, куди входили і львівські лікарі (існували Kurjer Lwowski, 351 (19 не знайшло відповідної підтримки в суспільстві і тому не діяло 1900): zarys historyczno- автономні відділи в Кракові та Львові, а самостійне Львівське лі- grudnia), S. 1-2. протягом останніх кількох років. Але на початку ХХ ст. ситуа- bibliograficzny. Wrocław- Warszawa: Zakład Narodowy карське товариство виокремилось в 1902 р.). Крім того видавнича ція для діяльності Товариства стала більш сприятливою, зокре- im. Ossolińskich: Wydaw. ініціатива належала викладачам медичного факультету Ягеллон- ма у Львівському університеті відкрили медичний факультет і Polskiej Akademii Nauk, ського університету. Towarzystwo Przyjaciół 28 кафедру гігієни, і загалом справам гігієни почали присвячувати S. 248.; Myśliński, J. (1969). Czasopiśmiennictwo naukowe w Galicji w dobie autonomicznej. Rocznik Historii Zdrowia. (1900). Kurjer більше уваги, відбувся поступ в розумінні її важливості28. В бе- Czasopiśmiennictwa Polskiego, 8/4, S. 477-500.; Романюк М., Галушко М. (Ред.). (2001-2002). Українські Lwowski, 333 (1 grudnia), S. 6. резні 1903 р. Товариство було перейменоване на Товариство гі- часописи Львова. 1848-1939. Т.1. 1848-1900. Т.2. 1901-1919. Львів: Світ.; Панчишин, М. (2015). Синонімія гієнічне (Towarzystwo Hygieniczne)29 і під цією назвою діяло до в українській медичній термінології Галичини початку ХХ ст. Філологічні трактати, т. 7, 2, C. 109. 29 Walne zgromadzenie 1914 р. (Зустрічаються назви Lwowskie Towarzystwo Hygieniczne, 22 Ostrowska, T. (1969). Polskie czasopisma higieniczne w XIX w. Zаrys historyczno-bibliograficzny 9 polskich Towarzystwa „Przyjaciół czasopism higienicznych wydawanych w XIX wieku, przedstawiony w układzie chronologicznym. Zdrowie Towarzystwo Hygieniczne we Lwowie). Zdrowia”. (1903). Przegląd Publiczne, 5, S. 419-425. Hygieniczny, 3, S. 45. В січні 1902 р. Товариство приятелів здоров’я почало видавати власний друкований орган під назвою “Przegląd Hygieniczny”. Ви- 140 141 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 30 Wiczkowski, J. (1907). Lwów, дання виходило щомісяця протягом 1902-1914 рр. В період з січня 35 Kronika. Od redakcyi. (1902). рів, інженерів і усіх людей доброї волі, “яким покращення гігієніч- jego rozwój i stan kulturalny oraz 1906 р. до лютого 1912 р. часопис виходив як орган Гігієнічно- Przegląd Hygieniczny, 1, S. 19- них справ в нашому краї лежить на серці”, з проханням підтримки przewodnik po mieście. Lwów, го товариства і Товариства “Охорона молоді” (organ Towarzystwa 20. діяльності Товариства і надсилання статей, які стосуються питань S. 390-391. 31 Sroka, T. (2012-2013). Hygienicznego i Towarzystwa “Ochrona Młodzieży”. Останнє було Od redakcyi. (1905). Przegląd 36 гігієни35. Szpilman Józef Baltazar. W: засноване у 1904 р. з метою підвищення рівня морального вихо- Hygieniczny, 1, S. 1-2. Редакція часто писала про складне матеріальне становище і Polski Słownik Biograficzny.T. вання молоді30). Номер за березень 1912 р. знову вийшов вже як заохочувала до співпраці та вступу до Товариства, бо “витривалою Sprawy Towarzystwa 37 XLVIII. Warszawa-Kraków, S. орган лише Гігієнічного товариства. Hygienicznego. (1906). Przegląd і усильною працею можемо ще на цьому дуже занедбаному полі 635-637. Ініціатором започаткування власного друкованого органу то- Hygieniczny, 1, S. 12. [гігієнічних справ в краї] багато добра для людей зробити і з часом 32 Редакційний комітет в пер- вариства та його першим редактором був Юзеф Шпільман (Józef зрівнятися в цьому керунку з іншими щасливішими від нас на- ший рік видання складався з 38 Kronika. Od redakcyi. (1906). Szpilman, 1855-1920) - лікар медицини і ветеринарії, що віді- родами”36. Не без труднощів видання “Przegląd-у Hygieniczn-ого” членів правління на чолі з го- Przegląd Hygieniczny, 1, S. 19. ловою Товариства. Від березня грав особливу роль в історії гігієнічного руху у Львові. У 1885 р. фінансово підтримувало товариство “Охорони молоді”37. Також 1903 р. і до кінця 1905 р. редак- Ю. Шпільман проходив стажування в лабораторії Роберта Коха в Sprawy Towarzystwa 39 Товариство отримувало підтримку від міста, сейму і/чи уряду, і ційний комітет складали Ста- Берліні після чого створив першу у Львові бактеріологічну робіт- Hygienicznego. (1907). Przegląd більшість цих коштів витрачалась на видавництво часопису та ін- ніслав Бандзинський (Stanisław ню, де вів курс з бактеріології для лікарів та ветеринарів. Пізні- Hygieniczny, 7, S. 173. ших видань. Bądzyński), Мечислав Грабов- ше став професором і першим ректором Ветеринарної академії у Гігієнічне товариство ставило собі за мету не тільки розвиток Sprawy Towarzystwa 40 ський (Mieczysław Grabowski), Львові, був довголітнім членом Ради міста Львова, протягом пев- наукових знань з гігієни, але й їх поширення з допомогою виставок, Hygienicznego. (1911). Przegląd Віктор Легежинський (Wiktor Legeżyński), Казимир Панек ного часу очолював Львівське гігієнічне товариство31. Hygieniczny, 2, S. 22. публічних лекцій та популярних видань. В 1906 р. редакція підні- (Kazimierz Panek). В 1906 р. у часопису було вже два редактори – Мечислав Гра- має питання питання видання окремого популярного популярно- 41 Towarzystwo Kółek В 1906-1907 рр. редакцій комі- бовський (Mieczysław Grabowski) i Казимир Панек (Kazimierz Rolniczych w Galicji засноване го додатку до “Przegląd-у Hygieniczn-ого” для ширших верств су- тет складали С. Бандзинський, Panek). В 1911 р. одним з двох редакторів замість М. Грабовського у 1882 р. з центром у Льво- спільства. Перешкодою для втілення цієї ідеї став брак коштів38. В В. Легежинський, Євгеній Пя- став Броніслав Качоровський (Bronisław Kaczorowski). Протягом ві. Від 1886 р. видавало свій червні 1907 р. на засіданні товариства обговорювали питання про сецький (Eugeniusz Piasecki), 1903-1907 рр. разом з редакторами працював редакційний комітет часопис “Przewodnik Kółek спрощення викладу матеріалу в “Przegląd-і Hygieniczn-ому”, або Ю. Шпільман. Rolniczych”. Організація за- В 1908 р. до співпрацівни- у складі чотирьох осіб32. В 1908 р. редакційний комітет розширю- започаткування постійного додатку чи окремого часопису, який був ймалась поширенням освіти, ків редакції належали Л. Бер ється великим колом працівників, які опрацьовували окремі роз- би присвячений “популярній” гігієні39. До цієї справи повернулися перш за все в галузі сільсько- (Leonard Bier), С. Бандзин- діли гігієни33. Попри наявність великої кількості співробітників го господарства, створювала в січні 1911 р. Редакція писала, що працює над тим, щоб розпо- ський, Ю. Бажицький (Józef редактор К. Панек скаржився, що велика їх частина не бере жод- власні магазини та ін. Див.: чати видавництво додатку до часопису, який би містив популярну Barzycki), К. Брухнальський ної участі в редагуванні часопису34. В 1911 р. знову з’являється Wiczkowski, J. (1907). Lwów, частину матеріалів “Przegląd-у Hygieniczn-ого”40. Обговорення но- (Kazimierz Bruchnalski), А. “вузький” редакційний комітет із семи осіб, і разом із редакторами jego rozwój i stan kulturalny вовведення відбувалось в контексті дискусій над створенням “Кола Блюменфельд (A. Blumenfeld), oraz przewodnik po mieście. К. Панеком та Б. Качоровським працює до виходу останнього но- для поширення гігієни серед народу” (Koła dla szerzenia hygieny В. Гавінський (W. Gawiński), Lwów, S. 417-420. А. Гізельт (A. Gizelt), С. Га- мера в серпні 1914 р. wśród ludu), з приводу заснування якого учасниці Товариства Кіл євський (Stanisław Gajewski), Згідно повідомлення редакції в першому номері “Przegląd-у Sprawy Towarzystwa 42 рільничих41 консультувались з Товариством гігієнічним навесні Т. Голобут (T. Hołobut), В. Hygieniczn-ого”, в часописі – як органі Гігієнічного товариства – Hygienicznego. (1911). Przegląd 1911 р.42 (в результаті спільно з Товариством Кіл рільничих була Гойнацький (Władysław “усі гігієнічні справи, які хвилюють наше суспільство могли б Hygieniczny, 5, S. 74-75. утворена секція гігієни народу і села). Окрім цього, редакція зазна- Hojnacki), К. Горнунг (Karol детально обговорюватись і розглядатись”. Статті, тематика яких чала, що частина читачів хотіла б бачити “Przegląd Hygieniczny” в Hornung), К. Гемерлінг (K. Sprawy Towarzystwa 43 мала стосуватись усіх підрозділів особистої і публічної/громад- Hygienicznego. (1911). Przegląd якості наукового часопису, а інша частина – в більш популярному Hemerling), Б. Качоровський (Bronisław Kaczorowski), З. ської гігієни, мали подаватися в якомога доступнішому викладі. Hygieniczny, 7, S. 115. викладі. Тому найкраще буде розділити наукову і популярну части- Лаховіч (Zdzisław Lachowicz), Також планувалося передавати короткий зміст усіх розпоряджень ни. Першу залишити в “Przegląd-і Hygieniczn-ому”, а другу помі- 44 Sprawy Towarzystwa С. Міколайський (Sszczepan влади, які стосувались справ охорони здоров’я і санітарної поліції. Hygienicznego. (1912). Przegląd стити в додаток, що було б добре і з огляду на заснування секції Mikołajski), Ф. Обтуловіч Редакція ставила перед собою загальну мету – розширення “гігі- Hygieniczny, 4, 74-75. В редак- гігієни народу і села43. Складною до вирішення виявилась спра- (Ferdynand Obtułowicz), Ф.- єнічних відомостей” у всіх напрямках, а отже, “найвищою наго- ційний комітет увійшли Ш. ва матеріального забезпечення видавництва популярного додатку, М. Огурек-Панек (Flora Mira родою […] було б, якби засади гігієни проникли до найнижчих Бернадзіковський (Szymon який отримав назву “Przyjaciel Zdrowia”. Результат був наступним: Ogórek-Pankowa), Є. Пясець- Bernadzikowski), М. Далкє- кий, В. Пісек (Włodzimierz верств нашого населення”. Тому редакція зверталась до усіх ліка- “Przyjaciel Zdrowia” став органом Гігієнічного товариства, мав ре- віч (Mieczysław Dalkiewicz), дагуватись редакційним комітетом та редактором, які обиралися з Pisek), Й. Папи (J. Papée), М. Грабовський (Mieczysław Л. Попельський (Leon Popielski), Р. Квест (R. Quest), В. Сербенський (Waleryan Serbeński), Ю. Шпільман, членів Товариства. Весь наклад необхідний для Кіл рільничих і для Grabowski), Б. Качоровський Є. Вайгель (Eugeniusz Wajgiel), В. Врубель (W. Wróbel), К. Згурський (K. Zgórski). В 1909 серед співпраців- (Bronisław Kaczorowski), “Przegląd-у Hygieniczn-ого” головне правління Кіл рільничих мало ників не згадуються Ю. Бажицький, Л. Попельський, Р. Квест, В. Сербенський (вони знову з’являються в Каспарек (Kasparek), А. Кухн друкувати власним коштом. Іншу необхідну кількість примірників 1910 р.), а натомість до їх складу увійшли – Е. Крижановський (Ed. Krzyżanowski) і М. Маслянка (Marcin (Adolf Kuhn), С. Міколайський Кола рільничі мали віддавати Товариству гігієнічному за ціною Maślanka). (Szczepan Mikołajski), Я. Опєн- друку. На таких умовах зійшлися в березні 1912 р., і перший номер В 1911-1914 рр. редакційний комітет який складали Л. Бер, А. Дамм (A. Damm), М. Грабовський, В. Гой- ський (Jan Opieński), К. Панек нацький, Я. Опенський (Jan Opieński), Є. Пясецький, Р. Квест. нового видання було заплановано на квітень. Над часописом пра- (Kazimierz Panek), Шумов- цював незмінний редакційний комітет в складі дев’яти осіб на чолі 33 Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1908). Przegląd Hygieniczny, 7, S. 216. ський (Szumowski). 34 Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1911). Przegląd Hygieniczny, 7, S. 15. з редактором, яким став Б. Качоровський44. 142 143 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Перший номер нового часопису як органу Львівського гігіє- не належить до “лікарського стану”. В такий спосіб “Здоровлє” нічного товариства, присвяченого гігієні народу і села, вийшов в мало стати зрозумілим для найширших верств населення, а на- квітні 1912 р. і виходив щомісяця до серпня 1914 р. Спочатку був 51 Запросини до передплати укові статті мали розміщуватись в Збірнику НТШ51. Але вже в безкоштовним додатком до “Przewodnik-а Kół-ек Rolnicz-их” та на ІІІ-й рік видавництва “Здо- першому номері 1914 р. редакція повідомляє, що після дискусій “Przegląd-у Hygieniczn-ого”, а від червня 1912 р. став також до- ровля”, органу Українського на зборах Українського лікарського товариства все ж вирішили лікарського товариства. (1913). зберегти часопис науково-популярним. Зміни мали стосуватись датком до видання “Rolnik” (Часопис Галицького господарсько- Здоровлє, 12, C. 192. го товариства – Galicyjskie Towarzystwo Gospodarcze, засноване змісту. Тепер мали більш систематично подаватись матеріали з у 1845 р.). Часопис мав публікувати матеріали, які стосувались біологічних наук, а також “доторкувати тем загальних, входячи в інфекційних захворювань, особистої гігієни, гігієни продуктів обсяг фізіологічної психольогії і фільозофії”. В такий спосіб мали харчування, сільської хати та села, алкоголізму, забобонів та зна- намір виховати “нашу суспільність, подаючи їй підвалини правди- харства, першої медичної допомоги, а також роз’яснення розпоря- вого знання на основі анатомії і фізіольогії чоловіка”. На майбутнє джень органів влади в сфері охорони здоров’я і санітарії. 52 До наших земляків. (1914). були плани перейти з місячного видання на двотижневик52. В січні 1912 р., на кілька місяців раніше, ніж “Przyjaciel Здоровлє, 1, S. 1. В грудні 1913 р. за ініціативи Юліуша Бандровського почав Zdrowia” у Львові почав виходити ще один часопис з гігієнічною виходити часопис “Zdrowe Życie”. Лікар Юліуш Бандровський тематикою. Видання мало назву “Здоровлє” і видавалось як “ор- (Juliusz Bandrowski, 1855-1919), в 1896-1898 рр. був директо- ган посвячений санітарно-гігієнічним справам українського наро- ром театру у Львові, також був одним із засновників товариства да” Українським (Руським) лікарським товариством. Дискусії над “Związek Zdrojowisk i Uzdrowisk” (засновано у 1910 р.), редагував створенням Товариства розпочались у 1907 р. з ініціативи лікаря Ziembicki, W. (1935), 53 часопис “Nasze Zdroje” (виходив у 1910-1913 рр.)53. Олександра Козакевича, а перші збори відбулись 1 жовтня 1910 р. Bandrowski Juliusz Marian. W: “Zdrowe Życie” виходило кожного місяця до серпня 1914 р. Ча- Polski Słownik Biograficzny. T.1. сопис був присвячений природознавству (“це наука про дію сонця, у Львові. Тоді на зборах були присутніми 63 лікарі-українці, які Kraków, S. 258-259 повітря, води, руху, якості їжі і т. ін.”), моральному здоров’ю (з ро- ймовірно вступили до Товариства, а головою було обрано Євгена 45 Козакевич, О. (1935). Як пов- Озаркевича45. Товариство мало дбати про професійні інтереси лі- зумовою гігієною) та особистій гігієні (“яка є необхідна для утри- стало наше лікарське товари- карів в Галичині, займатись науковими та суспільними справами46. мання здоров’я і виховання здорової людини”). Редагував часопис ство. В: 25-ліття Українського “Здоровлє” виконувало функцію друкованого органу Товари- сам Ю. Бандровський, але до редакції також були залучені фахів- лікарського товариства і ме- ства і виходило кожного місяця до червня 1914 р.47. В першому 54 Титульна сторінка. Zdrowe ці з різних міст54. В першому номері редакція повідомляла, що з дичної громади. Львів-Чикаго, Życie. (1913). 1, S.1. допомогою часопису буде поширювати “пізнання правди життя і C. 3-23. номері редакція задекларувала видання як науково-популярне. Та- кий вибір пояснювався тим, що мати науковий орган є вимогою його прав в природі, служити порадою і поясненнями тим, які по 46 Кордюк, Ю. (1935). Історія культурного народу, а бажання “заінтересувати найширші круги 55 Słowo wstępne. (1913). неї зголосяться”55. Відомостей про тираж поки не вдалось віднай- У.Л.Т. за 25 літ існування. В: нашого громадянства здоровними справами” вимагало популяр- Zdrowe Życie, 1, S. 6. ти. Фактично видання було зосереджене на пропагуванні здорово- 25-ліття Українського лікар- го способу життя і вегетаріанства. ного викладу. На майбутнє планували два окремих видання – нау- ського товариства і медичної Часописи були частиною простору для комунікації між про- громади. Львів-Чикаго, C. 23- кове і популярне. фесіоналами – лікарями, інженерами та вчителями, які інформу- 50. Протягом усього часу видавництва часопису його редагував вали, критикували та дискутували. Особливо таку роль виконував Євген Озаркевич (1861-1916) – лікар, що від 1897 р. працював у 47 Вісти з Руського тов. лікар- “Przegląd Hygieniczny” та “Здоровлє”. Це були своєрідні форуми Львові, член НТШ, ініціатор заснування Товариства “Народна ліч- ського. (1912). Здоровлє, 1, професійного спілкування, які об’єднували фахівців не лише зі C. 18. ниця” (1903 р., сьогодні – Шпиталь імені Митрополита Андрея Львова, що значною мірою було зумовлено тогочасною мобільні- Шептицького), багаторазовий голова Українського лікарського 48 Бурачинський, Т. (1935). Лі- стю службовців різних сфер. Зокрема й лікарі та вчителі досить товариства, член Найвищої Ради Здоров’я у Відні48. Він також го- карська Комісія Наук. Т-ва ім. часто змінювали місця проживання у зв’язку із переведеннями по тував рубрику “Термінологічний кутик” де подавав українські від- Шевч. В: 25-ліття Українсько- службі. повідники іншомовним термінам з медичних та природничих наук го лікарського товариства і До видавництва “Przegląd-у Hygieniczn-ого” та “Przyjacel-а медичної громади. Львів-Чика- з метою формування наукової термінології в українській мові. В Zdrowia” в якості авторів і/або редакторів було залучено близько го, C. 18-23. цій рубриці фахівці також вели термінологічні дискусії. вісімдесяти осіб. За фахом переважна більшість з них була пов’я- На загальних зборах товариства в грудні 1913 р. редактор зана з медициною – лікарі, ветеринари, хіміки, бактеріологи та ін., скаржився, що редагування завдає “не малі трудности” через не- а також з виданнями співпрацювали інженери та вчителі. Значна достатню кількість співробітників. Тому говорилось про можли- частина займала посади інспекторів, повітових/краєвих лікарів, вість співпраці з товариством “Медична громада” (товариство радників та ін. Деякі були послами до Сейму, “радними” міста українських слухачів медицини Львівського університету). Також Львова, викладачами, а також учасниками різних товариств та іні- 49 Вісти з Українського лікар- вибрали редакційний комітет до якого окрім Є. Озаркевича увійш- ціатив. Наприклад, ініціатор видавництва “Przegląd-у Hygieniczn- ського товариства. (1914). Здо- ли Володимир Кобринський та Іван Бережницький49. Кошти на ви- ровлє. 1, C. 11. ого” та один з основних дописувачів Ю. Шпільман про якого вже давництво в 1912 р. надало саме товариство та “Народна лічниця”. йшла мова вище. Редактор та дописувач обох видань Гігієнічного 50 Там само. В 1913 р. видавництво підтримувалось Лікарським товариством50. товариства, Б. Качоровський (Bronisław Kaczorowski, 1857-1932) Наприкінці 1913 р. редакція оголосила, що має намір змінити лікар-стоматолог, працював у Львові у 1893-1914 рр. де активно характер видання на “чисто популярний”, оскільки 90% читачів 144 145 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 56 Dolata, E. (2016). Galicyjscy займався пропагуванням та розвитком шкільної гігієни. Як шкіль- стосунок до тематики часопису. В рубриці “Запитання і відповіді” popularyzatorzy zdrowia i ний лікар проводив дослідження здоров’я учнів львівських шкіл, в цьому ж виданні друкували поради і відповіді на запитання, які higieny przełomu XIX i XX належав до Львівського та Варшавського гігієнічних товариств, надходили до редакції. Здебільшого вони стосувались лікування wieku. Lubelski Rocznik Pedagogiczny, T.XXXV, z. 4, видав у Львові два підручники з гігієни56. Серед авторів були якоїсь хвороби чи поради, як зарадити певним симптомам, і озна- S. 79-95. С. Бандзинський (Stanisław Bądzyński, 1862-1929) – професор гі- кою якого захворювання вони б могли бути. Відповідниками обом гієни та керівник закладу гігієни на медичному факультеті Львів- цим рубрикам в “Здоровлі” були “Всячина змісту здоровно-гігі- 57 J. M. (1929), Zmarli ського університету57, К. Панек (Kazimierz Panek, 1873-1935) – єнічного” та “Переписка лікарська”. “Przyjaciel Zdrowia” також członkowie ś. p. Stanisław бактеріолог, працював разом із С. Бандзинським в закладі гігієни, містив спеціальну рубрику для дітей під назвою “Куток для дітей” Bądzyński (1862-1929). Rocznik був доцентом гігієни Львівського університету та Політехніки, та- (Kącik dla dzieci), яка, щоправда, була нерегулярною. Towarzystwa Warszawskiego, 22, кож викладав в Академії ветеринарної медицини у Львові58, В. Ле- Тематика публікацій, які розміщувались в часописах, була S. 108-110. гежинський (Wiktor Legeżyński, 1864-1929) – лікар, багато років надзвичайно широкою. Найвужче і найчіткіше вона була пред- 58 Brzozowski, S. M. (1980). був міським фізиком у Львові, А. Кун (Adolf Kuhn, 1865-1937) – ставлена в “Zdrow-ому Życi-у”, яке стоїть дещо окремо від інших, Panek Kazimierz. Internetowy лікар епідеміолог, працював в Краєвому шпиталі у Львові, займав найширше – в “Przegląd-і Hygieniczn-ому”, який і виходив найдов- Polski Słownik Biograficzny. різні посади в санітарній службі Галичини – секретаря Краєвої ше (13 років). В “Przegląd-і Hygieniczn-ому”, “Przyjaciel-і Zdrowia” Retrieved 18.12.2017 from: Ради здоров’я, санітарного інспектора в Намісництві та ін.59, ін- та “Здоровлі” було кілька великих ключових тем – гігієна, інфек- http://www.ipsb.nina.gov.pl/a/ женери С. Олександрович (Stanisław Aleksandrowicz, керівник ційні/епідемічні захворювання (окрема увага до туберкульозу), biografia/kazimierz-panek 66 Rozmaitości. W jakich dniach львівського закладу водогонів), М. Маслянка (Marcin Maślanka), tygodnia odbywa się najwięcej школа та виховання молоді, продукти харчування і алкоголізм. 59 Brzozowski, S. (1971). Kuhn В. Молчанський (W. Molczański, член Політехнічного товариства) aresztowań z powodu pijaństwa? Досить часто розгляд цих питань відбувався через призму якогось Adolf. Internetowy Polski та ін., вчителі Ф.-М. Панек (Flora Mira Ogórek-Pankowa, була дру- (1912). Przyjaciel Zdrowia. 2, конкретного міста, повіту чи Галичини загалом або на прикладі Słownik Biograficzny. Retrieved жиною К. Панека), М. Чершик (Marya Czerszykówna), З. Чешер (Z. 14. з-поза меж провінції чи імперії. В кожного видання були свої осо- 18.12.2017 from: http://www. Czeszerówna). бливості. Наприклад, “Przyjaciel Zdrowia” містив багато публіка- ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/ 67 Bruchnalski, K. (1913,1914). У видавництві “Здоровля” ключовою фігурою був згаданий Czego uczy Pismo Święte o цій з ділянки ветеринарії. Також особлива увага була присвячена adolf-kuhn вище Євген Озаркевич. Загалом матеріали до часопису готувало wstrzemiężności od trunków. проблемі алкоголізму. Наприклад, повідомлення про те, в яких близько двадцяти осіб, з яких більшість була лікарями. Серед них Przyjaciel Zdrowia. nr. 10-12, днях тижня відбувалося найбільше арештів за пиятику66 чи стат- Сильвестр Дрималик (1855-1923, лікар у Жовкві, голова Укра- nr. 1. тя “Чого вчить Святе Письмо про утримання від пиття п’янких 60 Пундій, П. (1994). Українські їнського лікарського товариства)60, Мар’ян Долинський (1870-?, напоїв”67. Про алкоголізм писали, як про одну з головних причин лікарі. Кн.1. Естафета поко- 68 Od redakcyi. (1914). Przyjaciel лікар в Перемишлі, пізніше директор шпиталю в Заліщиках)61, бідності, упадку моральності і здоров’я в “нашому” суспільстві68. лінь національного відроджен- Zdrowia, 7-8, C. 1. Михайло Кос (1863-1930, штабний лікар-окуліст в Перемишлі, “Здоровлє” публікувало багато довідкової інформації про різні за- ня: біобібліографічний довід- член НТШ та Наукового товариства у Києві)62, Володимир Яно- 69 Наприклад: Порадник. Праця хворювання, особисту гігієну і т. п. в своєму “Пораднику”69. Окрім ник. Львів-Чикаго, C. 78-79. вич (1868-1931, лікар в Станіславові, голова місцевої філії “Про- серед пороху. Недокровність цього, цей часопис був органом Українського лікарського товари- 61 Там само, C. 76. світи”)63, Теофіл Гвоздецький (1870-1937, працював у лікарській у шкільних дітий. Червоність ства, тому більша присутність досить спеціалізованих медичних комісії НТШ, лікар в Липиці, Рогатинський повіт)64 та ін. Публіка- рук. (1912). Здоровлє. 1, C. 15- публікацій є зрозумілою70. В “Przegląd-і Hygieniczn-ому” розміщу- Там само, C. 110. 17. 62 ції про фізичну культуру та з питань хімії готував Петро Франко вали також бібліографії і рецензії на статті та праці різними мова- (1890-1941) – син Івана Франка, на той час студент хімічного фа- 70 Наприклад: Дрималик, С. ми. Наприклад, з близько 100-та позицій, які були запропоновані 63 Там само, C. 252. культету Львівської політехніки65. (1912). Кровотоки і як їх лічи- читачеві в рубриці “Звіти і резюме” у 1912 р., близько 30-ти були 64 Там само, C. 57. Обсяг видань становив в середньому 15-20 сторінок. Часопи- ти. Здоровлє, 10, C. 151-154.; польською, 6 – російською, 2 – французькою, 1 – італійською, 1 – си мали схожу схему розподілу матеріалу. Зазвичай в кожному но- Соневицький, Т. (1913). О англійською, а решта публікацій (книг чи статей) були видані ні- 65 Науменко, К. (2013). Франко мері розміщувалась одна, часом дві, рідше три статті. Часто стат- сироватках крови, їх діляню і мецькою мовою, що свідчить про пріоритетність та орієнтування Петро. В: В. Смолій, ред. Ен- тя друкувалась частинами в багатьох номерах, а іноді і в кількох значінню. Здоровлє. 2, C. 20- саме на німецькомовні фахові видання. В “Здоровлі” також плану- циклопедія історії України. Т. 24. річниках. Іншою складовою номерів були короткі повідомлення, валась така рубрика, але вона фактично була відсутньою. Напри- 10 (Ф-Я). Київ: Наукова думка, замітки та реклама, які групувались по різних рубриках, що різ- клад, у 1912 р. була опублікована лише одна рецензія на працю C. 325. 71 Рецензиї. (1912). Здоровлє. 1, нились між собою залежно від видання. В “Przegląd-і Hygieniczn- C. 12. Є. Озаркевича71. ому” та “Здоровлі” подавали хроніку поточних подій, яка містила “Przegląd Hygieniczny” досить багато уваги присвячував мі- повідомлення про локальні та світові події в сфері охорони здо- стові. Частина цих публікацій стосувалась Львова, частина – ін- ров’я, наукові відкриття та дискусії, конгреси та з’їзди та ін. В ших міст (здебільшого з теренів провінції), частина – міста зага- кожному з цих двох видань відповідно розміщували повідомлення лом. Ймовірно, запропоновані читачам теми були зумовлені акту- про діяльність самих товариств. Деякі рубрики існували тільки альністю цих питань для Львова та галицьких міст і містечок. якийсь час як, наприклад, рубрика присвячена суспільній гігієні в В цій міській тематиці помітну складову становила гігієна мі- “Przegląd-і Hygieniczn-ому” і гігієнічний порадник в “Здоровлі”. В ста – будівництво водогонів та забезпечення достатньої кількості рубриці “Різне” (Rozmaitości) в “Przyjaciel-і Zdrowia” розміщува- якісної води, каналізування та очищення стокових вод, вивезення ли короткі повідомлення про найрізноманітніші справи, які мали та переробка сміття, планування міста і міських вулиць, гігієна по- мешкань та будинків. 146 147 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 72 Aleksandrowicz, S. (1902). Новий водогін у Львові було відкрито у 1901 р., чому була наприкінці ХІХ ст. і стала за- ків пізніше, І. Дрекслер вважає, що пора хоча б частково почати Wodociąg lwowski. Przegląd присвячена розгорнута стаття72, але через кілька років знову по- гальноєвропейським явищем. реалізовувати цю ідею, а навіть висловлює надію, що міські ради Hygieniczny, S. 1-2. стало питання браку води в місті і у 1913 р. місто почало будівниц- Див.: Hebbert, M. (1999). A City Кракова і Львова візьмуть собі цю думку до уваги і найближчим 73 Lewicki, B. (1914). in Good Shape. Town Planning Gospodarstwo publiczne miasta тво другого водогону73. Крім того, правдоподібно, що мешканці and Public Health. The Town часом біля столичних міст будуть закладені такі міста-сади. Lwowa. Na podstawie źródeł продовжували користуватись водою із старих водогонів та колодя- Planning Review, vol. 70, no. 4, Розглядалось також питання регулювання міст82. В тогочасній urzędowych magistratu król. st. зів, увагу на які міська влада звертала переважно у випадку загро- P. 433-453. перспективі регулювання міста та закладення нових вулиць мало Miasta Lwowa ułożył tablicami зи епідемії. Наприклад, з огляду на загрозу проникнення до міста гігієнічне, практичне та естетичне значення. З точки зору гігієни statystycz. przez magistrat m. холери з теренів Російської імперії, восени 1908 р. було видано 82 Barczewski, W. (1905). особливо наголошувалось на важливості доступу сонячного світ- Lwowa zestawionymi, Lwów, розпорядження про проведення бактеріологічного аналізу води у Znaczenie zdrowotne regulacyi ла та свіжого повітря, для чого також потрібно було враховувати S. 29. miast, Przegląd Hygieniczny, львівських водогонах, а також укладення переліку існуючих коло- напрямки вітрів, які дмуть у місті. Також йшлося про важливість 74 Rada miejska. Magistrat (1908) nr.12; Drexler, I. (1913). O „Dziennik Lwowski”, 19, S. 423, дязів, які не надаються до використання74. zakładaniu ulic miejskich, осушування заболочених ділянок на території міста та ін. Для 430, 439-440. Невирішеною для Львова до початку І світової війни залиши- Przegląd Hygieniczny, nr.12. практичності, наприклад, важливе значення мала комунікація, що 75 Іваночко, У. (2004). Урбаніс- лась проблема каналізації. Майже всі нечистоти потрапляли до впливало на розбудову сітки вулиць, їх ширину і т. ін. Це зумов- тичні трансформації Львова пі- ріки Полтви, яку почали перекривати у 1839 р. і продовжували в лювало і певний порядок розроблення планів – спочатку доціль- давстрійського періоду (1772- наступні роки. Основні роботи із перекриття річки і її приток були но розробляти плани комунікаційних шляхів, а потім водогонів та 1918), „Вісник Національного реалізовані протягом 1883-191075. Але дискусії над виробленням каналізації. Для забезпечення естетичної складової, наприклад, університету „Львівська полі- техніка””, no. 505 (Архітекту- загального плану будівництва каналізації у Львові тривали багато рекомендували використовувати рельєф місцевості для створення ра), C. 184. років і, в основному, зосереджувались у Львівському політехніч- можливості огляду гарних пейзажів, а тротуари не обов’язково 76 Zarzycki, J. (1904), O ному товаристві. Відгомоном цих обговорень були публікації про будувати однакової ширини на обох сторонах вулиці. Також вва- kanalizacyi miasta Lwowa, каналізацію у Львові інженерів М. Маслянки та Й. Зарицького жалось, шо прямі вулиці “знуджують” мешканців, а навіть приглу- Przegląd Hygieniczny, nr.2- в “Przegląd-i Hygieniczn-ому”76. Стаття М. Маслянки викликала шують ініціативність і творчість думки. Автори подають основні 4 i 6; Maślanka, M. (1904). критику Й. Зарицького, як автора обговорюваного проекту. Й. За- принципи, які варто застосовувати, також критикують помилки, Kanalizacya miasta Lwowa. Przegląd Hygieniczny, nr.7-9. рицький вважав за потрібне дати публічну відповідь на непрофе- які з різних причин були допущені в різних містах. Наприклад, од- 77 Zarzycki, J. (1905), W sprawie сійні, як він вважав, тези М. Маслянки, щоб вони не штовхнули нією з причин будівництва неякісних з усіх точок зору будинків та kanalizacyi miasta Lwowa. ґміну на хибний шлях в цій справі77. Але, паралельно із розгортан- розпланування цілих кварталів був поспіх. Населення міст швид- Przegląd Hygieniczny, nr.1-2. ням дискусій нові канали продовжували будуватись ситуативно. ко зростало, що вимагало негайних рішень і не залишало достат- 78 Lewicki, B. (1914). Реалізовувати останній затверджений довоєнний план львівської ньо часу на створення добре опрацьованого плану. З іншої сто- Gospodarstwo publiczne miasta каналізації розпочали у 191078. рони, така динаміка провокувала спекулювання на вартості землі Lwowa, S. 41-43; Ґранкін, Аналіз стану каналізування і пропозиції до вирішення для ма- та здешевлення будівництва. Це зокрема, зумовлювало дорожнечу П. (2016). Каналізація міста Львова (від початку XV ст. До лих галицьких міст, які були запропоновані на засіданні Політех- житла одним з наслідків якої було перенаселення помешкань, що 1939 р.). Львів: Аверс, C. 56- нічного товариства М. Маслянкою, “Przegląd Hygieniczny” подав сприяло поширенню інфекційних захворювань та спалахам епіде- 73. частинами протягом 1908 р79. Розгляд проблеми будівництва кана- мій. Здешевлення будівництва cеред іншого зумовлювало пору- 79 Maślanka, M. (1908). O лізації і способу очищення стокових вод доповнювався ще рядом шення різних будівельних приписів в тому числі і тих, які регулю- kanalizacyi naszych miast. статей на цю тему80. вали санітарні та гігієнічні норми. Przegląd Hygieniczny, nr. 3-7. Обговорювалось також питання загального містопланування Ці публікації були актуальними для Львова зокрема, але, прав- 80 Legeżyński, W. (1902,1903). Oczyszczanie wód kanałowych, та містобудування. Двічі з’являються публікації присвячені ідеї доподібно, що більшості описаних рекомендацій та принципів в Przegląd Higieniczny, nr. 10-12, міста-саду в яких автори аналізують саму концепцію, приклади столиці краю не дотримувались. Як згадувалось вище, не існувало nr. 1.; Panek, K., Szperling, F. її реалізації та оцінюють її з точки зору втілення на теренах про- генерального плану розвитку міста. В міській раді працювала ре- (1906). O biologicznym sposobie вінції81. Ідея міста-саду сприймається авторами позитивно з кіль- гуляційна комісія, яка мала пильнувати за регулюванням лінії ву- oczyszczania wód ściekowych, кох причин. Місто вважається головним осередком хвороб. Тут, лиці та ін., але брак загального плану не дозволяв на достатньому Przegląd Hygieniczny, nr. 2-5 порівняно із сільською місцевістю, справи, пов’язані із охороною рівні контролювати розвиток міста. Наприклад, частина вулиць, i 7; Mołczаński, W. (1912). Mechaniczne oczyszczanie wód здоров’я перебувають в значно гіршому стані, що зумовлено над- які будувались з приватної ініціативи, з’являлись досить спон- ściekowych według systemu inż. мірною густотою населення, брудом, відсутністю сонячного світ- танно, хоч і отримували дозвіл на прокладення від міської влади. Geigera, Przegląd Hygieniczny, ла та чистого повітря, міським шумом. Багато мешканців міст хво- Найбільш проблемними з усіх п’яти адміністративних дільниць, nr. 1., i inne. ріє на туберкульоз, який є винятково міською хворобою. І окрім на які було поділено місто, були ІІ (Краківська) і ІІІ (Жовківська) 81 Gargas, Z. (1906). цього потрібно платити великі кошти за оренду житла. З іншого дільниці, на яких розташовувались залізничні вокзали та станції, Miasta ogrodowe, Przegląd боку, село є осередком всілякого роду консерватизму. Місто-сад промислові об’єкти і торговища. В цій частині міста мешкали пе- Hygieniczny, nr. 1-3; Drexler, покликане поєднати в собі найкращі риси міста і села – активний реважно незаможні верстви населення, велику частку серед яких I. (1912). Miasta ogrodowe, Przegląd Hygieniczny, nr.11-12. розвиток, культурне і суспільне життя з природою, чистим пові- становили євреї. Необхідність укладення плану регуляції ІІІ діль- Нова концепція розуміння здо- трям і сонцем. На думку З. Ґарґаса міста-сади не стануть ліком ниці обговорювалась в міській раді багато років. Врешті він був рового міста виникла в Англії для галицьких злиднів і є далеким ідеалом, натомість кілька ро- затверджений в 1909-1910 рр. Кілька років тривала підготовка ре- 148 149 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси форми будівельного уряду міста, яка була затверджена у 1910 р. мій – бо тільки коли виправиться ситуація в довколишніх місце- Відповідно до проекту будівельний уряд мав би стати самостій- востях, користь від недавно відкритого водогону у Львові буде ним органом, а в структурі магістрату передбачалось створення 92 Pisek, W. (1902). Czy lwowski повною92. Ця дискусія продовжувалась в місті і надалі. Зокрема, в технічного департаменту до складу якого мали б увійти чотири wodociągi spełnią swe zadanie. 1909 р. комісія міської ради в справах здоров’я подала висновки, відділи – будівництва та архітектури, будівельної поліції, інжене- Przegląd Hygieniczny, 2, S. 25- що для того, щоб припинити “імпорт” інфекційних захворювань рії, регуляції та вимірювань83. Виглядає правдоподібним, що ця 27. до Львова, а також покращити санітарний стан міста, потрібно на- 83 Papiery Tadeusza Rutowskiego związane z pracą jego w реформа повністю не була проведена. лежним чином організувати у підльвівських ґмінах та ґмінах ціло- Magistracie miasta Lwowa, S. Протягом довгого часу велись обговорення змін до будівельно- Komisja zdrowotna. (1909). 93 го львівського повіту лікарську службу93. 99, 101; Dział Rękopisów. Rkps го статуту міста, нову редакцію якого прийняли у 1909 р. В 1906- Dziennik Lwowski, 2, S. 28. В контексті боротьби з епідеміями також говорили про де- 13405/III; Biblioteka Zakładu 1907 рр. відомий український архітектор, професор Львівської По- зинфекцію – способи її проведення та організації дезинфекційної Narodowego im. Ossolińskich we Wrocławiu; Див. про роз- літехніки Іван Левинський опублікував в “Przegląd-і Hygieniczn- 94 Bier, L. (1903). O dezynfekcji служби94. Від 1903 р. львівський головний лікар щороку організо- виток міста: Prokopovych, M. ому” розлогу статтю в якій розглядав гігієну будівлі, яка мала б po chorobach zakaźnych. вував курси для дезинфекторів, щоб забезпечити необхідну кіль- (2009). Habsburg Lemberg. бути підставою для будівельного статуту84. Кілька публікацій та- Przegląd Hygieniczny, nr. 8-12; кість фахівців в цій справі для міста та інших повітів95. Architecture, Public Space, and кож розглядали проблему гігієни помешкань та будівель85, а також Legeżyński, W. (1904, 1905). Оскільки, однією з основних проблем, яку намагались вирі- Politics in the Galician Capital, Jak należy zorganizować służbę Й. Шпільман подав детальний звіт про ІІ міжнародний конгрес, dezynfekcyjną w naszych шити в ХІХ ст. і пізніше були епідемії, більшість питань, які під- 1772-1914. USA: Purdue присвячений гігієні помешкань, який проходив у 1906 р. в Жене- німаються на сторінках цих часописів, в певний спосіб з ними University Press. miastach i miasteczkach. ві86. Przegląd Hygieniczny, nr. 12, пов’язана. Серед перших та основних способів запобігання ви- 84 Lewiński, J. (1906-1907). Також, певна увага була присвячена забезпеченню міст якіс- nr. 1. никненню/поширенню епідемій наголошувалося на дотриманні Hygienа budowli jako podstawa ними і доступними за ціною харчовими продуктами, оскільки до- чистоти – чистоти навколишнього простору і тіла. Власне через dla zmienić się mającej ustawy 95 Legeżyński, W. (1907). сить гостро стояла проблема їх фальшування, особливо молока та Stosunki zdrowotne w mieście бінарну призму понять “чистота” – “бруд” розглядалося чимало budowniczej Lwowa. Przegląd інших молочних продуктів, а також продаж зіпсованих (найчас- Lwowie w roku 1905 i 1906. проблем, пов’язаних не лише з епідеміями, а з громадським здо- Hygieniczny, nr. 8-12, nr. 2-4. тіше це стосувалось м’яса) та високі ціни, особливо на м’ясо87. Lwów, S. 377-381. ров’ям загалом. 85 Mołczański, W. (1909). Do Окрім цього якість продуктів харчування тісно пов’язувалась із Поважну проблему, особливо в містах, становило поширення kwestyi ogrzewania ciepłą wodą проблемою поширення епідемій інфекційних захворювань як се- проституції, яку також вважали “брудом”. Проституцію розгляда- pojedynczych pięter. Przegląd ред людей, так і серед тварин. ли як з точки зору фізичного здоров’я, з огляду на поширення ве- Hygieniczny, nr. 1.; Mołczański, W. (1909). Niedostosowanie Публікувались також звіти про проведені інспекції і т. п. Про- неричних захворювань, так і з точки зору “морального” здоров’я. konstrukcyi budynków тягом 1905 р. частинами подавали річний звіт краєвого санітарно- “Przegląd Hygieniczny” опублікував кілька статей, які стосувались mieszkalnych do klimatu jako го інспектора Й. Бажицького про проведені у 1902 р. інспекції в 96 Papée, J. (1906, 1907). венеричних захворювань та статевого виховання молоді. Поши- zasadnicza przyczyna znacznej 11 повітах, який подає досить докладну інформацію про стан га- Choroby weneryczne ich рення венеричних захворювань серед шкільної молоді стало ви- ilości zimnych mieszkań u лицьких містечок з точки зору гігієни88. Більше подібних публіка- rozszerzenie i zapobieganie. кликом для тогочасного Львова96. nas. Przegląd Hygieniczny, nr. цій стосувалась Львова – звіти про захворювання та смертність89, Przegląd Hygieniczny, nr. 6-9, Загалом, розглянуті вище часописи мали науково-популяр- 5-6.; Mołczański. W. (1913). 11, nr. 1; Piasecki, E. (1906). O potrzebie przymusowej епідемії90, шкільні справи91 та ін. W sprawie higieny płciowej ний характер (за винятком “Służb-у Zdrowia Publicznego”). Лише sanacyi mieszkań w Galicyi. У зв’язку з епідеміями в місті тривалий час обговорюва- młodzieży szkolnej. Przegląd “Przyjaciel Zdrowia” був виключно популярним виданням. В Z upoważnienia autora лась проблема необхідності оздоровлення львівських околиць. Hygieniczny, nr. 4. та ін. “Przegląd-і Hygieniczn-ому” наукова/фахова складова переважала przedrukowane z „Czasopisma У 1902 р. радний міста Львова В. Пісек на сторінках “Przegląd-у Також див.: Bołdyrew, A. над популярною, але ця “наукова” частина була доступною до ро- technicznego”. Przegląd Hygieniczn-ого” доводив, що необхідно вберегти Львів від епіде- (2001). Czasopisma lekarskie i зуміння освіченому міському читачеві, на якого фактично і орієн- Hygieniczny, nr. 3-4. higieniczne na ziemiach polskich тувався часопис, незважаючи на задекларовану мету поширення na przełomie XIX i XX w. jako Szpilman, L. (1907, 1908). II Kongres Międzynarodowy higieny mieszkań od 4-12 września 1906 r. w 86 знань серед широких верств населення. Матеріали, які публікува- źródło do badań nad patologiami Genewie. Przegląd Hygieniczny, nr. 3,5-12, nr. 1-3. społecznymi (na przykładzie лись в “Здоровлі”, балансували між науковим і популярним жан- prostytucji). Studia Z Historii ром. Статті часто були написані фаховою мовою, але містили бага- 87 Krzyżanowski, E. (1908). O poznawaniu fałszowanych napojów i pokarmów. Przegląd Hygieniczny, nr. 1,3-4.; Dolnicki, C. (1911). O molu mącznym w młynach i sposobie jego tępienia. Przegląd Hygieniczny, nr. 2 i 6.; Bier, Społeczno-Gospodarczej, Tom то пояснень. А, наприклад, така рубрика, як “Порадник” писалась L. (1912). Potrzeby nadzoru nad żywnością. Przegląd Hygieniczny, nr.1.; Kolski, W. (1913). Handel mlekiem we IX, S. 187-213.; Sikorska- простою мовою. “Zdrowe Życie” більше тяжіло до популярного Lwowie. Przegląd Hygieniczny, nr. 10-11. Kulesza, J. (2004). Zło видання, ніж до наукового. Зрештою, зважаючи на сам характер tolerowane. Prostytucja w 88 Barzycki, J. (1905). Sprawozdanie roczne o inspekcyach w r. 1902, Przeglad Hygieniczny, nr. 1-11. часописів, які не були вузько-медичними, а стосувались справ гро- Królestwie Polskim w XIX wieku. Warszawa.; Stauter- мадського здоров’я, вони вже потенційно ставали доступними для 89 Rosner, I. (1903). Z fizykatu król. stoł. Miasta Lwowa. Chorobliwość i śmiertelność we Lwowie w r. 1902. представників освіченого немедичного середовища. Przegląd Hygieniczny, nr.2-3; Legeżyński, W. (1904). Zdrowotność miasta Lwowa w r. 1903. Przegląd Halsted, K. (2011). The Hygieniczny, nr. 5. Physician and the Fallen Woman: Ймовірно, читачі усіх видань здебільшого мешкали в мі- Medicalizing Prostitution in стах. Вийти за межі міста найбільше можливостей мав “Przyjaciel 90 Piasecki, E. (1909). Epidemia płonicy w mieście Lwowie w latach 1907-1909. Przegląd Hygieniczny, nr. 8-9. the Polish Lands. Journal of Zdrowia” разом з виданнями Кіл рільничих і Господарського това- 91 Наприклад, Kaczorowski, B. (1907). Stan uzębienia i ogólnej czystości ciała dzieci szkolnych szkół miejskich the History of Sexuality, vol.20, риства, і це видання мало найбільший наклад. Загалом система- lwowskich w cyfrach. Przegląd Hygieniczny, 10-11.; Kaczorowski, B. (1911). Stan hygieny i stan zdrowotny no. 2, S. 270-290. тичних відомостей щодо тиражу, способів розповсюдження і пе- dzieci szkół miejskich we Lwowie. Zebrał na podstawie badań w latach 1907-1911. Przegląd Hygieniczny, 9-11. 150 151 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Sprawy Towarzystwa 97 редплатників видань поки не виявлено. В червні 1912 р. редакція водою є умовою життя для міста є безумовним запевненням в ці- Hygienicznego. (1912). Przegląd звітувала про наклад 9 000 для “Przyjaciel-а Zdrowia”, з яких 6 000 109 Pisek, W. (1902). Czy лому цивілізованому світі109. Тут звучить не лише “наукове” пояс- Hygieniczny, 8, S. 143. забирали Кола рільничі, 1500 – редакція “Rolnik-a”, 250 – Това- lwowskie wodociągi spełnią swe нення, що таке гігієна і основні її особливості, але й пояснення її риство народної школи (Towarzystwo Szkoły Ludowej). Передпла- zadanie. Przegląd Hygieniczny. раціонального, підкріпленого цифрами та обрахунками, практич- Sprawy Towarzystwa 98 2, S. 25-27. Hygienicznego. (1912). Przegląd ту здійснили також Кола Товариства народної школи в Коломиї ного значення – зв’язок з економікою. Hygieniczny, 9, S. 171. і Тарнові97. Оскільки відомо, що влітку 1904 р. кількість членів Розвиваючи концепцію громадського здоров’я, автори часопи- Sprawy Towarzystwa 99 Гігієнічного товариства становила 150 осіб, ймовірно, що тираж сів вказували, що забезпечення розвитку складових гігієни мало Hygienicznego. (1906). Przegląd “Przegląd-у Hygieniczn-ого” досягав двох сотень примірників98. В бути справою організованих зусиль держави і суспільства. Усі ви- Hygieniczny, 4, S. 100-101. 1905 р. звітують про розповсюдження 477 примірників: 216 пе- дання містили оцінку, та критику існуючого стану справ в сфері редано для членів Товариства гігієнічного, 160 – для Товариства охорони здоров’я у Львові, Галичині й Австро-Угорській імперії 100 Sprawy Towarzystwa “Охорона молоді”, 17 – для львівських шкіл, 5 – в книгарні, 79 – загалом, хоч прослідковувалися певні особливості. Оцінка справ Hygienicznego. (1907). Przegląd Hygieniczny, 7, S. 172. розсилали безкоштовно або на обмін99. В 1906 р. відомо про не- в провінції чи імперії, вплив на які мали центральні та краєві ор- повних 500 примірників100. В 1907 р. редакція прозвітувала про гани влади, була схожою і в українському і в польських виданнях. Sprawy Towarzystwa 101 533 примірники101, в 1909 р. – 592102. Таким чином можна припу- Досить часто ці публікації містили критику чи порівняння з інши- Hygienicznego. (1908). Przegląd стити, що тираж журналу жодного разу не перевищив 700 примір- ми країнами, яке супроводжувалось риторичним запитанням на Hygieniczny, 7, S. 209. ників. На даний момент складно говорити про тираж і географію кшталт “коли і в нас так буде”. Коли ж розглядались локальні си- Sprawy Towarzystwa 102 поширення “Здоровля”. Можливо часопис потрапляв в менші мі- туації, зокрема у Львові, які здебільшого належали до сфери впли- Hygienicznego. (1910). Przegląd ста та села. Відомо, що в 1912 р. було понад 400 передплатників ву місцевої влади, то риторика була іншою. Критика в польських Hygieniczny, 6, S. 87. часопису103. Тобто “Здоровлє” та “Przegląd Hygieniczny” циркулю- часописах була рідшою і не дуже гострою, а український часопис 103 Вісти з руського Тов. лікар- вали, в основному, в освіченому міському середовищі, хоча його писав про місцеві справи досить різко. Така різниця є зрозумілою, ського. (1912). Здоровлє, 12, S. видавці й намагалися вийти за ці межі. Зрештою, високий рівень оскільки українці майже не входили в міські органи влади. 194-195. неписьменності в Галичині також сприяв обмеженню аудиторії та Характерно, що розвиток гігієни розглядався як запорука ци- її концентрації в містах. вілізаційного розвитку та – в дусі соціального дарвінізму – успіху Тексти, які публікувались, транслювали ряд “медичних” і “не- в наростаючій боротьбі з іншими народами. У вступному слові ре- медичних” ідей. Ключовим поняттям була гігієна, похідні і пов’я- дакція “Przyjaciel-a Zdrowia” перераховувала найбільші проблеми, зані з нею. “Przyjaciel Zdrowia” пояснює, що “Гігієна є наукою про які “віддавна непокоять думки світлих людей, які сердечно лю- здоров’я, яка займається всіма справами, ціллю яких є збережен- блять свій край і людей” – велика дитяча смертність, інфекцій- Słowo wstępne. (1912). 104 ня та піклування про здоров’я”104. Дотримання громадської гігіє- ні хвороби, алкоголізм, знахарство і забобони та ін. “Przyjaciel Przyjaciel Zdrowia, 1, S. 1. ни (higiena publiczna), яку відокремлювали від особистої, вважали Zdrowia” мав послужити, щоб “не лише нашого селянина вихо- важливим суспільним завданням, посильним не для окремих осіб, вати і привчити до гігієнічного життя, але поставити його на рів- а усього суспільства, що мало взаємодіяти із органами влади різ- ні поруч селянина західно-європейського, а особливо скандинав- них рівнів. Серед найважливіших питань вказували регулювання ського”. Але метою було не лише зрівнятись із іншими країнами, річок, дренаж і меліорацію, будівництво водопроводів, міські бій- але й перемогти суперників. На думку редакції, “в цій історичній 105 Szpilman, J. (1902). Uwagi ні, регулювання будівництва та ін.105. Значення гігієни і її необ- боротьбі залишаться лише ті народи, які будуть мати найкращі o ekonomicznem znaczeniu хідність розглядалась в тісному зв’язку з економічним розвитком. умови життя і найбільше стійкості”. Поруч з моральністю, осві- hygieny kraju naszego. Przegląd Тривалість життя, смертність, захворюваність мають значення для тою, ощадливістю, ретельною працею, які мають розбити зазіхан- Hygieniczny,1, S. 4-7. розвитку господарки. Саме гігієна може допомогти в цій справі106. ня ворогів, наголошувалося на громадському здоров’ї. Видавці 106 Szpilman, J. (1902). Uwagi Тому “гігієна як економія здоров’я і життя, і творчої сили людини, висловлювали надію, що гігієна “тріумфально запанує в цілому o ekonomicznem znaczeniu повинна цікавити усіх добрих громадян, які прагнуть добра для нашому народі. … В ім’я Боже розпочинаємо працю для добра hygieny kraju naszego. Przegląd краю”107. нашого народу і для щастя і кращого майбутнього нашої пригно- Hygieniczny,1, S. 4-7. У текстах часто трапляється зв’язок між гігієною і культурою/ Słowo wstępne. (1912). 110 бленої Вітчизни”110. Редакція запрошувала лікарів надсилати стат- Odezwa. (1902). Przegląd 107 цивілізованістю. Наприклад, відповідаючи на власне запитання Przyjaciel Zdrowia, 1, S. 1-2. ті про гігієну народу і села. Часопис не міг оплатити гонорарів, але Hygieniczny, 1, S. 2. про потребу існування такого часопису, як “Здоровлє”, його редак- редакція вважала, що кілька хвилин присвячених цій справі “не ція постулює значення гігієни для національного розвитку: “На- лише додасть цеглинку в спільну будову, але й дасть автору вну- рід, що є уже народом справді культурним мусить мати заступлені 111 Rozmaitości.Od redakcyi. трішнє задоволення від здійснення доброї справи”111. “Здоровлє” в своїм письменстві усі віти людського знання. Авжеж гігієна є (1912). Przyjaciel Zdrowia, 1, теж закликало до співпраці фахівців, і висловлювало великі надії, ніяко мірилом культури, чим висше вона в котрім народі стоїть, S. 7. підкріплюючи їх коментарем – “Розпочинаючи в ювилейний Мар- тим без сумніву кращі у него відносини просвітні і економічні. Ми кіяновий час се наше видавництво, кличемо єго пророчими слова, Наша програмa. (1912). Здо- 108 і так опізнили ся, дарма, чи з нашої чи чужої вини…108”. В іншому Наша програма. (1912). Здо- 112 котрі дотепер ще не стратили своєї актуальности і котрі будуть ровлє, 1, S. 1-2. випадку, критикуючи ситуацію з водопроводом у Львові, В. Пісек ровлє, 1, 1-2. нашою девізою: “Разом к світлу, други жваві!”112. аргументує свою позицію тим, що факт, що водопроводи з доброю 152 153 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Не менш показовою була публікація на сторінках “Przegląd- у денного життя. Це було важливою частиною формування інших Hygieniczn-ого”, в якій зустрічаємо розлогий аналіз зв’язку між норм у вихованні дітей, а також формування нових уявлень про успіхом народу і здоров’ям. Автор аргументував, що потрібно здоров’я в молодого покоління. Наскрізною ідеєю була засада бути не тільки освіченим і добре господарювати, але і бути здоро- важливості здоров’я. Особисте здоров’я кожного забезпечує здо- вим. Бо чи буде багато вартувати “бути хоч генієм чи мільярдером, ров’я і процвітання суспільства, а зусилля суспільства забезпечу- якщо організм хворий на туберкульоз чи розбитий паралічем?”. І ють здоров’я індивіда. від значення здоров’я для окремої особи переходить до значення Львівські гігієнічні часописи, які виходили на початку ХХ ст., здоров’я для народу – “якою мірою перевищимо наших противни- назагал транслювали ті ж самі ідеї, переймались тими ж пробле- ків в тому, що називається “культура людини”, такою мірою стає- мами і мали спільну ієрархію ключових питань, а також подібні мо над ними. А одним з найважливіших чинників, який вказує на труднощі (зокрема, в справі зацікавленості як ширшої громад- рівень культури народу, є його звичаї та стан справ в галузі здо- ськості до читання, так і колег-фахівців до співпраці). Ці видання ров’я”. Тому рівномірно з освітньою та економічною діяльністю свідчать про існування гігієнічного руху у Львові чи, радше, гігіє- та зусиллями в цих галузях повинна йти гігієна і зусилля для під- нічних рухів в польському та українському фахових середовищах. O łazniach ludowych. (1905). 113 вищення рівня здоров’я і фізичної міцності народу113. Аналізуючи Національна риторика, склад редакцій та авторського колективу Przegląd Hygieniczny, 3, S. 49- стан справ в Галичині, І. Дрекслер наводить приклад Англії, нази- (в україномовному “Здоровлі” дописувачами були лише українці, 50. ваючи англійців здоровим народом в якому без кривавих револю- в польськомовних – здебільшого поляки – як за походженням, так цій почали працювати над гігієною та умовами життя найнижчих і за ідентичністю), фінансова сторона видавництва часописів, сам Drexler, I. (1912). 114 верств населення114. час їх появи відображають загальне співвідношення сил та роз- Miasta ogrodowe. Przegląd В такий спосіб, поруч з ідеями модернізації, орієнтації на “за- межування між польською та українською громадою у Львові та Hygieniczny, 11, S. 191. хідноєвропейські” успішніші країни, звучать ідеї національного Галичині загалом. Характерно, що увага до зміцнення громадсько- розвитку і “виживання” народів. До вже звичного набору “пере- го здоров’я власної національної спільноти (польської чи україн- думов” для розвитку і успіху суспільства-народу на рівнозначних ської) переважала над ідеєю добробуту всіх мешканців провінції. умовах додається здоров’я, і значення зусиль для його покращен- Виховання здорового суспільства, поширення знань про гігієну та ня рівняється із зусиллями в господарці і освіті. запровадження нових практик, що мало забезпечити приналеж- Питання національного протистояння, які були присутніми і ність до культурних народів та зміцнення суспільства, належало в українському і польських виданнях, виявлялися по-різному. На- до ключових завдань усіх видавців, але водночас стало частиною приклад, повідомляючи про смерть когось з лікарів (здебільшого мобілізації спільнот у відповідних національних рухах, що актив- тих, які мали стосунок до Галичини) чи призначення на посаду, но посилювались на початку ХХ ст. Такий стан справ практично “Здоровлє” до загального портрета діяча додавало кілька слів про унеможливлював строгу раціональну дискусію та творення єди- його відносини з українцями. Також, на сторінках “Здоровля” чи- ного середовища гігієністів у Львові того часу. таємо звернення і заохочення до створення українських вакацій- них осель в Карпатах, якому передує критика існуючого стану. References Польські автори зазвичай писали про “наш народ”, “наше сус- пільство”, “польську науку”, “польські справи”, рідше вдаючись Album zasłużonych lekarzy polskich. (1925).Warszawa. Aleksandrowicz, S. (1902). Wodociąg lwowski. Przegląd Hygieniczny, до протиставлень чи критики сусідів, натомість апелюючи до іс- no.1-2. торичного минулого, та описуючи діяльність поляків у всіх трьох Arkusha, O. (2007). Partii ta yikh polityka u 1900-1914 rokakh. In: Isa- частинах поділеної Речі Посполитої. “Zdrowe życie” у вступному ievych, M. Lytvyn, F. Steblii, red. Istoriia Lvova v 3-kh t. T.2. (1772 – zhovten слові описує занепад здоров’я серед польського народу, але подає 1918). Lviv: Tsentr Yevropy. s. 255-280. надію, що “занедбані і забуті інстинкти нашої особистої сили і дії, Barczewski, W. (1905). Znaczenie zdrowotne regulacyi miast. Przegląd якими наші предки захищались, можна віднайти, бо правом спад- Hygieniczny, no.12. Słowo wstępne. (1913). 115 щини перейшли вони в нашу кров сарматську115”. Barzycki, J. (1905). Sprawozdanie roczne o inspekcyach w r. 1902. Prze- Zdrowe Życie, 1, S. 6. Часописи виконували також функцію медичного просвітни- glad Hygieniczny, no. 1-11. цтва. Значна частина публікацій інформувала читачів про місце- Berner, Wł. (2007). Stan sanitarny, ochrona zdrowia i sytuacja epidemi- вий стан справ. Інша частина матеріалу була спрямована на фор- ologiczna chorób zakaźnych we Lwowie w okresie autonomii Galicyjskiej (lata 60/70 XIX w. – do 1914 r.). Przegląd Epidemiologiczny, no. 61, S. 815- мування нових розумінь, уявлень та практик, а також викорінення 825. забобонів, які стосувались громадської та особистої гігієни. На- Bier, L. (1903). O dezynfekcji po chorobach zakaźnych. Przegląd Hy- приклад, “Здоровлє” i “Przyjaciel Zdrowia” не лише пишуть про gieniczny, no. 8-12. важливість миття рук, але й пропагують ідею про вищість та іс- Bier, L. (1912). Potrzeby nadzoru nad żywnością. Przegląd Hygieniczny, тинність науки як єдиного авторитету, до якого можна і треба при- no.1. слуховуватись. Багато уваги приділялося здоров’ю дітей. Показо- Bilavych, I. (2015). Peredumovy stvorennia hromadskoho medychnoho вим є факт публікацій окремої рубрики для дітей в “Przyjaciel-і prosvitnytstva ta likarskoi opiky v Halychyni na poch.XX st. Molod i rynok, Zdrowia”, для якої автор писав дитячі історії з прикладами із що- no. 1 (120), S. 133-136. 154 155 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Bilavych, I. (2015). Vnesok ukrainskykh likariv u rozvytok vitchyznianoi J. M. (1929). Zmarli członkowie ś.p. Stanisław Bądzyński (1862-1929). nauky ta medychnoi opiky ditei i doroslykh (kinets XIX – poch. XX st.). Liu- Rocznik Towarzystwa Warszawskiego. no. 22, S. 108-110. dynoznavchi studii. Seriia “Pedahohika”, no. 31, S. 25-32. Jakimyszyn-Gadocha, A. (2016). Żydowskie łaznie (mykwy) we Lwow- Bołdyrew, A. (2001). Czasopisma lekarskie i higieniczne na ziemiach ie. Historia wybranych obiektów z okresu od drugiej połowy XIX wieku do polskich na przełomie XIX i XX w. jako źródło do badań nad patologiami 1939 r. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna, spetsvypusk, S. 103- społecznymi (na przykładzie prostytucji). Studia Z Historii Społeczno-Gos- 123. podarczej, Tom IX, S. 187-213. Jarowiecki, J. (2002). Prasa lwowska w latach 1864-1918: bibliografia. Brożek, K. (2003). Ruch na rzecz podnoszenia kwalifikacji zawodowych Kraków: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej. polskich lekarzy w latach 1805-1952. Towarzystwa i kursy. Medycyna Kaczorowski, B. (1907). Stan uzębienia i ogólnej czystości ciała dzie- Nowożytna, no.10/1-2, s. 35-98. ci szkolnych szkół miejskich lwowskich w cyfrach. Przegląd Hygieniczny, Bruchnalski, K. (1913,1914). Czego uczy Pismo Święte o wstrzemiężnoś- no.10-11. ci od trunków. Przyjaciel Zdrowia, no. 10,11,12, no. 1. Kaczorowski, B. (1911). Stan hygieny i stan zdrowotny dzieci szkół mie- Brzozowski, S. (1971), Kuhn Adolf. Internetowy Polski Słownik Bi- jskich we Lwowie. Zebrał na podstawie badań w latach 1907-1911. Przegląd ograficzny. Retrieved 18.12.2017 from: http://www.ipsb.nina.gov.pl/a/bi- Hygieniczny, no. 9-11. ografia/adolf-kuhn. Kmiecik, Z. (red.). (1976). Prasa polska w latach 1864-1918. Warsza- Brzozowski, S. M. (1980), Panek Kazimierz. Internetowy Polski Słown- wa – Łódź. ik Biograficzny. Retrieved 18.12.2017 from: http://www.ipsb.nina.gov.pl/a/ Kolski, W. (1913). Handel mlekiem we Lwowie. Przegląd Hygieniczny, biografia/kazimierz-panek. no. 10-11. Burachynskyi, T. (1935), Likarska Komisiia Nauk. T-va im. Shevch. Komisja zdrowotna. (1909). Dziennik Lwowski, no. 2. In: 25-littia Ukrainskoho likarskoho tovarystva i medychnoi hromady. Kordiuk, Yu. (1935). Istoriia U.L.T. za 25 lit isnuvannia. In: 25-littia Lviv-Chikaho. S. 18-23. Ukrainskoho likarskoho tovarystva i medychnoi hromady. Lviv-Chikaho. S. Demel, M. (1964). Pedagogiczne aspekty warszawskiego ruchu hi- 23-50. gienicznego (1864-1914), Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Kotsur, N. (2010). Rol zemstv u stanovlenni vitchyznianoi hihiieny v Do czytelników (1872). Służba Zdrowia Publicznego. T. II, S. 458-459. Ukraini (druha polovyna KhIKh – pochatok KhKh stolittia). Volynski isto- Do nashykh zemliakiv. (1914). Zdorovlie, no. 1, s. 1. rychni zapysky, tom 5, 13-19. Dolata, E. (2016). Galicyjscy popularyzatorzy zdrowia i higieny Kozakevych, O. (1935). Yak povstalo nashe likarske tovarystvo. In: 25-lit- przełomu XIX i XX wieku. Lubelski Rocznik Pedagogiczny, T.XXXV, z. 4, tia Ukrainskoho likarskoho tovarystva i medychnoi hromady. Lviv-Chikaho. S. 79-95. S. 3-23. Dolynska, M. (2015). Lviv. Prostir na tli meshkantsiv (ХIII – ХIХ st.). Krajewska-Tartakowska, B. (2001) Polskie Towarzystwo Higieniczne Lviv: Vydavnytstvo UKU. we Lwowie. W: В. Sordylowa, red. Słownik Polskich Towarzystw Naukow- Drexler, I. (1912). Miasta ogrodowe. Przegląd Hygieniczny, no.11-12. ych. T. II. Towarzystwa naukowe i upowszechniające naukę działające w prz- Drexler, I. (1913). O zakładaniu ulic miejskich. Przegląd Hygieniczny, eszłości na ziemiach polskich. Cz.3. Warszawa. s. 309-312. no.12. Kronika. Od redakcyi. (1902), Przegląd Hygieniczny, no. 1. Drymalyk, S. (1912). Krovotoky i yak yikh lichyty. Zdorovlie, no. 10, Kronika. Od redakcyi. (1906), Przegląd Hygieniczny, no. 1. S. 151-154. Krzyżanowski, E. (1908). O poznawaniu fałszowanych napojów i po- Franaszek, P. (1999). Szpitale Galicyjskie w drugiej połowie XIX i na karmów. Przegląd Hygieniczny, no. 1, S.3-4. początku XX wieku. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego. Prace Dolnicki, C. (1911). O molu mącznym w młynach i sposobie jego tępie- Historyczne, no.126, S. 125-143. nia. Przegląd Hygieniczny, no. 2 i 6. Franaszek, P. (2001). Zdrowie publiczne w Galicji w dobie autonomii Lees, A., Lees Hollen, L. (2007). Cities and the Making of Modern Eu- (wybrane problemy). Kraków. rope, 1750-1914. New York: Cambridge University Press. Gargas, Z. (1906), Miasta ogrodowe. Przegląd Hygieniczny, no. 1-3. Legeżyński, W. (1902,1903). Oczyszczanie wód kanałowych, Przegląd Grankin, P.(2016) Kanalizatsiia mista Lvova (vid pochatku XV st. do Higieniczny, nо. 10-12, nо. 1. 1939 r.). Lviv: Avers. Legeżyński, W. (1904). Zdrowotność miasta Lwowa w r. 1903. Przegląd Hanitkevych, Ya. (1991). Yevhen Ozarkevych – fundator ukrainskoi Hygieniczny, no. 5. medychnoi nauky. Likarskyi zbirnyk zasnovanyi Yevhenom Ozarkevychem u Legeżyński, W. (1904, 1905). Jak należy zorganizować służbę dezyn- 1898 rotsi. Nova seriia, no.1, S.11-18. fekcyjną w naszych miastach i miasteczkach. Przegląd Hygieniczny, no. 12, Hebbert, M. (1999), A City in Good Shape. Town Planning and Public no. 1. Health. The Town Planning Review, vol. 70, no. 4, S. 433-453. Legeżyński, W. (1907). Stosunki zdrowotne w mieście Lwowie w roku Hietala, M. (1987). Services and Urbanization at the Turn of the Century. 1905 i 1906, Lwów. The diffusion of Innovations. Helsinki. Legeżyński,W. (1904). Zdrowotność miasta Lwowa w r. 1903. Przegląd Hoszowski, S. (1935). Ekonomiczny rozwój Lwowa w latach 1772- Hygieniczny. no. 5, s 73-78. 1914. Lwów. Lewicki, B. (1914). Gospodarstwo publiczne miasta Lwowa. Na podst- Ihnatiienko, V. (1930). Bibliohrafiia ukrainskoi presy 1816-1916. Ky- awie źródeł urzędowych magistratu król. st. Miasta Lwowa ułożył tablicami iv-Kharkiv. statystycz. przez magistrat m. Lwowa zestawionymi, Lwów. Ivanochko, U. (2004). Urbanistychni transformatsii Lvova pidavstriis- Lewiński, J. (1906-1907). Hygienа budowli jako podstawa dla zmienić koho periodu (1772-1918), „Visnyk Natsionalnoho universytetu „Lvivska po- się mającej ustawy budowniczej Lwowa. Przegląd Hygieniczny, no. 8-12, no. litekhnika””, no. 505 (Arkhitektura). 2-4. 156 157 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Lwów w cyfrach, 1914, nr. 5-12; Piasecki, E. (1906). W sprawie higieny płciowej młodzieży szkolnej. Łupienko, A. (2016). Some remarks on the birth of modern city planning Przegląd Hygieniczny, no. 4. in the Polish territories 1850-1914.: the impact of the hygienic movement. Piasecki, E. (1909). Epidemia płonicy w mieście Lwowie w latach 1907- Mesto a dejiny, vol.5, 2, P. 18-34. 1909. Przegląd Hygieniczny. no. 8-9. Małecki, J.M. (2011), “Mieszkają w prawdziwym raju” (Możliwości Pisek, W. (1902). Czy lwowski wodociągi spełnią swe zadanie. Przegląd badania jakości życia w Krakowie i we Lwowie w okresie autonomii galicy- Hygieniczny, no. 2, S. 25-27. jskiej). Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia ab Biblio- Poradnyk. Pratsia sered porokhu. Nedokrovnist u shkilnykh dityi. Cher- thecarum Scientiam Pertinentia, vol. IX, S. 157-164. vonist ruk. (1912). Zdorovlie. 1. Maślanka, M. (1904). Kanalizacya miasta Lwowa. Przegląd Hygienic- Prokopovych, M. (2009). Habsburg Lemberg. Architecture, Public zny, nо.7-9. Space, and Politics in the Galician Capital, 1772-1914. USA: Purdue Univer- Maślanka, M. (1908). O kanalizacyi naszych miast. Przegląd Hygienic- sity Press. zny, nо. 3-7. Pundii, P. (1994). Ukrainski likari. Kn.1. Estafeta pokolin natsionalnoho Mazanik, A. (2015). Sanitation, Urban Environment and the Politics of vidrodzhennia: biobibliohrafichnyi dovidnyk. Lviv-Chykaho. Public Health in Late Imperial Moscow. A Dissertation in History. Budapest: Rada miejska. Magistrat. (1908). „Dziennik Lwowski”, 19. Central European University. Rejman, S. (2010). Organizacja państwowej i gminnej służby zdrowia Miasto Lwów w okresie samorządu. 1870-1895. (1896). Lwów. w Galicji w okresie autonomicznym w świetle przepisów prawnych. W: Mołczański, W. (1909). Do kwestyi ogrzewania ciepłą wodą pojedy- Urzędy państwowe, organy samorządowe i kościelne oraz ich kancelarie na nczych pięter. Przegląd Hygieniczny, no. 1. polsko-ruskim pograniczu kulturowym i etnicznym w okresie od XV do XIX Mołczański, W. (1909). Niedostosowanie konstrukcyi budynków wieku. Materiały polsko-ukraińskiej konferencji naukowej w Okunince koło mieszkalnych do klimatu jako zasadnicza przyczyna znacznej ilości zimnych Włodawy 10-12 września 2007 roku. Kraków, S. 405-435. mieszkań u nas. Przegląd Hygieniczny, no. 5-6. Retsenzyi. (1912). Zdorovlie. 1, 12. Mołczański, W. (1912). Mechaniczne oczyszczanie wód ściekowych Rocznik statystyki Galicyi. Rok IV. 1892-1893. według systemu inż. Geigera. Przegląd Hygieniczny, no. 1. Romaniuk M., Halushko M. (Eds.). (2001-2002). Ukrainski chasopysy Mołczański. W. (1913). O potrzebie przymusowej sanacyi mieszkań w Lvova. 1848-1939. T.1. 1848-1900. T.2. 1901-1919. Lviv: Svit. Galicyi. Z upoważnienia autora przedrukowane z „Czasopisma techniczne- Rosen, G. (1993). A History of Public Health. Baltimore and London: go”. Przegląd Hygieniczny, no. 3-4. The Johns Hopkins University Press. Myśliński, J. (1969). Czasopiśmiennictwo naukowe w Galicji w dobie Rosner, I. (1903). Z fizykatu król. stoł. Miasta Lwowa. Chorobliwość i autonomicznej. Rocznik Historii Czasopiśmiennictwa Polskiego, no. 8/4, S. śmiertelność we Lwowie w r. 1902. Przegląd Hygieniczny, no.2-3. 477-500. Rozmaitości. Od redakcyi. (1912), Przyjaciel Zdrowia, no. 1. Nasha prohrama. (1912). Zdorovlie, no.1, S. 1-2. Rozmaitości. W jakich dniach tygodnia odbywa się najwięcej aresztowań Naumenko, K. (2013). Franko Petro. V: V. Smolii, red. Entsyklopediia z powodu pijaństwa? (1912) Przyjaciel Zdrowia, no. 2, s. 14. istorii Ukrainy. T. 10 (F-Ia). Kyiv: Naukova dumka. Sereda, O. (2007). Masovi urochystosti ta miskyi publichnyi prostir. Shchodenne zhyttia. V: Ya. Isaievych, M. Lytvyn, F. Steblii (Red.), Istoriia Niemi, M. (2007). Public Health and Municipal Policy Making. Britain Lvova v 3-kh t. T. 2. (1772 – zhovten 1918) (s. 301-317, 318-333). Lviv: and Sweden, 1900-1940. New York. Tsentr Yevropy. O łazniach ludowych. (1905), Przegląd Hygieniczny, no. 3, S. 49-50. Sikorska-Kulesza, J. (2004). Zło tolerowane. Prostytucja w Królestwie Od redakcyi. (1905). Przegląd Hygieniczny. no. 1, S. 1-2. Polskim w XIX wieku. Warszawa. Od redakcyi. (1914). Przyjaciel Zdrowia, no.7-8, S. 1. Stauter-Halsted, K. (2011). The Physician and the Fallen Woman: Medi- Odezwa. (1902). Przegląd Hygieniczny, no.1, S. 2. calizing Prostitution in the Polish Lands. Journal of the History of Sexuality, Ostrowska, T. (1969). Polskie czasopisma higieniczne w XIX w. Zаrys vol.20, no. 2, P. 270-290. historyczno-bibliograficzny 9 polskich czasopism higienicznych wydawanych Słowo wstępne. (1912). Przyjaciel Zdrowia, no. 1. w XIX wieku, przedstawiony w układzie chronologicznym. Zdrowie Pub- Słowo wstępne. (1913). Zdrowe Życie, no. 1, s. 6. liczne, no. 5, s. 419-425. Sonevytskyi, T. (1913). O syrovatkakh krovy, yikh dilianiu i znachinniu. Ostrowska, T. (1973). Polskie czasopiśmiennictwo lekarskie w XIX wieku Zdorovlie, no. 2, s. 20-24. (1800-1900): zarys historyczno-bibliograficzny. Wrocław-Warszawa: Zakład Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1904). Przegląd Hygieniczny, no. Narodowy im. Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. 8-9, s. 17-174. Panchyshyn, M. (2015). Synonimiia v ukrainskii medychnii terminolohii Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1906). Przegląd Hygieniczny, no. Halychyny pochatku XX st. Filolohichni traktaty, tom 7, no. 2, S. 109-115. 4, s. 100-101. Panek, K., Szperling, F. (1906), O biologicznym sposobie oczyszczania Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1907). Przegląd Hygieniczny, wód ściekowych. Przegląd Hygieniczny, nr. 2-5 i 7. no.7, s.172-173. Papée, J. (1906, 1907). Choroby weneryczne ich rozszerzenie i zapobie- Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1908), Przegląd Hygieniczny, ganie. Przegląd Hygieniczny, no. 6-9, 11, no. 1. no. 7, s. 209-216. Papiery Tadeusza Rutowskiego związane z pracą jego w Magistracie mi- Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1910). Przegląd Hygieniczny, no. asta Lwowa; 99, 101; Dział Rękopisów. Rkps 13405/III; Biblioteka Zakładu 6, s. 85-89. Narodowego im. Ossolińskich we Wrocławiu. Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1911). Przegląd Hygieniczny, no. Petryshyn, H., Ivanochko, U. (2007). Poshuky novykh form rozvytku 7, s. 115-119. mista. . V: Ia. Isaievych, M. Lytvyn, F. Steblii (Red.). Istoriia Lvova v 3-kh t. Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1911). Przegląd Hygieniczny, no. T.2. (1772 – zhovten 1918) (s. 171-182). Lviv: Tsentr Yevropy. 2, s. 20-22. 158 159 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1911). Przegląd Hygieniczny, no. Wrocławskiego. 5, s. 74-75. Yureiko, O. (2012). Pro zasnuvannia ta diialnist Kraiovoi rady zdorov’ia Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1912). Przegląd Hygieniczny, no. u misti Lvovi (1871-1918 rr.). Klinichna farmatsiia, farmakoterapiia ta me- 4, s. 74-75. dychna standartyzatsiia,1-2. Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1912). Przegląd Hygieniczny, no. Zaprosyny do peredplaty na III-y rik vydavnytstva “Zdorovlia”, orhanu 8, s. 143-144. Ukrainskoho likarskoho tovarystva. (1913). Zdorovlie. 12. Sprawy Towarzystwa Hygienicznego. (1906). Przegląd Hygieniczny, no. Zarzycki, J. (1905). W sprawie kanalizacyi miasta Lwowa. Przegląd 1, s.12-13. Hygieniczny, nо.1-2. Sroka, T. (1999). Nauki weterynaryjne we Lwowie do roku 1945. Rz- Zarzycki, J. (1904). O kanalizacyi miasta Lwowa, Przegląd Hygieniczny, eszów: Instytut Europejskich Studiów Społecznych. nо. 2-4 i 6. Sroka, T. (2012). Rada miejska we Lwowie w okresie autonomii Galicy- Zdrowe Życie.(1913). no. 1. jskiej 1870-1914. Studium o elicie władzy. Kraków. Ziembicki, W. (1935). Bandrowski Juliusz Marian. W: Polski Słownik Sroka, T. (2012-2013). Szpilman Józef Baltazar. W: Polski słownik bi- Biograficzny.T.1. Kraków. ograficzny.T. XLVIII. Warszawa-Kraków, S. 635-637. Sroka, T. (2016),Wpływ samorządu Lwowa na przestrzeń publiczną mi- asta (1870-1914). Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna. Spetsvy- pusk, S. 251-271. Suchodolski, B. (Eds.). (1987). Historia nauki polskiej. T. IV. (1863- Vira Trach 1918). Cz I i II. Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Lódz. HYGIENIC PERIODICALS AND THE SHAPING OF DIS- Sundin, J., Willner, S. (2007). Social Change and Health in Sweden. 250 Years of Politics and Practice. Solna: Swedish National Institute of Pub- COURSE OF PUBLIC HEALTH IN LVIV AT THE BEGINNING lic Health. OF THE TWENTIETH CENTURY Szkudaj, T. (1999). Izba Lekarska Lwowska. Medycyna Nowożytna, no. During the nineteenth century socio-political and economic transformations, 6/1, S. 153-162. as well as scientific discoveries, changed views on health and its value. Also, Szpilman, J. (1902). Uwagi o ekonomicznem znaczeniu hygieny kraju the concept of public health, which was no longer concentrated on the indi- naszego. Przegląd Hygieniczny, no.1, S. 4-7. vidual but on a group of people, was included in the sphere of interest of the Szpilman, L. (1907, 1908). II Kongres Międzynarodowy higieny miesz- broader strata of society in the Central and Eastern Europe. The hygienic kań od 4-12 września 1906 r. w Genewie. Przegląd Hygieniczny, no. 3,5-12, movement occupied an important modernizing segment in a wide range of no. 1-3. social movement, and had an influence on changes in urban space during the Tomczyk, R. (2015). Zagrożenia epidemiologiczne na terenie Austriack- nineteenth and the twentieth centuries. Cleanliness and health became signs iej części monarchii Habsburskiej w XIX w. (do 1914 r.). Aspekty prawne i of modern city and civilization. administracyjne. Galicja. Studia i materiały, no.1, S. 99-113. More noticeable public interest to hygienic ideas in Lviv emerged in the late Towarzystwo Przyjacioł Zdrowia (1890). Kurjer Lwowski, no. 333 (1 nineteenth – early twentieth century. One of the manifestations of this was grudnia), s. 6. Towarzystwo Przyjacioł Zdrowia we Lwowie (1890). Kurjer Lwowski, emergence of hygienic periodicals that focused on issues of public health is- no. 351 (19 grudnia), S.1-2. sues, and especially hygiene, covered almost all areas of everyday life – hy- Visty z Ruskoho Tov. likarskoho. (1912). Zdorovlie, no. 1. giene of clothing, nutrition, school an urban hygiene etc. At the first time, Visty z ruskoho Tov. likarskoho. (1912), Zdorovlie, no. 12. such journal was published in Lviv during 1872. Four periodicals dedicated Visty z Ukrainskoho likarskoho tovarystva. (1912). Zdorovlie, no.1. to hygiene were published in the city in the period between 1902 and 1914. Visty z Ukrainskoho likarskoho tovarystva. (1914). Zdorovlie, no. 1. The publishing of all these periodicals was a non-profit enterprise, and ed- Walne zgromadzenie Towarzystwa „Przyjaciół Zdrowia” (1903). Prze- itors were constantly looking for financial resources to ensure their exis- gląd Hygieniczny, no. 3. tence. In the first place, the initiative of publishing belonged to Ukrainian Wiadomości statystyczne o mieście Lwowie, 1894, III. and Polish doctors. Lviv hygienic periodicals were published in Polish and Wiadomości statystyczne o mieście Lwowie, 1895, VI. Ukrainian and were addressed to the respective national communities. They Wiczkowski, J. (1907). Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz prze- discussed the same issues, spread the same ideas, but focused mostly on Pol- wodnik po mieście. Lwów. ish or Ukrainian readers, reflected the socio-political ideas of that time and Willcox, Walter F., (1912), Statistics at International Congresses on Hy- integrated the concept of health into the competitive ideas of national devel- giene and Demography. Publications of the American Statistical Association, opment. vol.13, no. 98, P. 182-185. Key words: public health, hygiene, hygienic periodicals, Lviv. Winslow, C.-A. (1920). The Untilled Fields of Public Health. Science, January 9, 23-33. Wnęk, K. (2008), Przemiany demograficzne we Lwowie w latach 1829- 1938. Zeszyty naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego MCCXCI. Prace histo- ryczne, no.135, S.13-127. Wnęk, K., Zyblikiewicz, L. A. and Callahan, E. (2006). Ludność no- woczesnego Lwowa w latach 1857-1938. Kraków. Wojtkiewicz-Kok, W. (1992). Dzieje wydziału lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894-1918. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu 160 161 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси 4 Fuchs, Konrad. (1988). Zur Ge- У процесі свого вивчення універсальний магазин став розгля- schichte des Warenhaus-konzerns датися у поєднанні з особливостями економічного, культурного I. Schocken Söhne. Zeitschrift та політичного простору різних країн Європи та Америки4. Серед für Unternehmensgeschichte, 33(4), pp. 232-252. Retrieved здобутків історіографії універмагів безцінним є внесок бізнес-іс- 7 Oct. 2017, from doi:10.1515/ ториків, які цікавилися питаннями їх функціонування і здебільшо- УДК (477)«1920/1930»:366 zug-1988-0403; Weiss-Sussex, го пов’язували сферу своїх досліджень з успішними приватними G., & Zitzlsperger, U. (2013). торгівельними закладами та біографіями їхніх власників5. Ірина Скубій Das Berliner Warenhaus : Ge- У радянській історіографії універсальні магазини не стали schichte und Diskurse. Frank- спеціальним об’єктом дослідження, натомість є публікації еконо- кандидат історичних наук, furt: Peter Lang AG; Verheyde, старша викладачка кафедри ЮНЕСКО «Філософія людського містів, в яких розглядаються питання обліку6, раціоналізації їх ро- Philippe. (1993). спілкування» та соціально-гуманітарних дисциплін Харківського 5 Див. наприклад: Lambert, R. боти7, обміну досвідом8 або приклади організації роботи окремих національного технічного університету сільського господарства (1938). The Universal Provider. універмагів9. імені Петра Василенка A Study of William Whiteley. Сучасні дослідники радянських універмагів акцентують ува- e-mail:

London: Harrap; Lacrosse, J., гу на тому, що вони відіграли велике значення у конструюванні Miellet, R., & De Bie, P. радянської культури споживання та нових місць торгівельного УНІВЕРМАГ ЯК ПРОСТІР МІСЬКОГО СПОЖИВАННЯ (1972). Emile Bernheim, histoire простору10. У поодиноких працях в якості прикладу розглядаєть- 1 Авторка висловлює щиру В 1920-1930-ті РОКИ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ1 d’un grand magasin: Bernheim, ся Державний універсальний магазин в Москві та регіональні за- вдячність всім анонімним Emile. Bruxelles: Labor. рецензентам за увагу до цього У статті розглядаються особливості універсальних магазинів як торгі- 6 Дезорцев, С. С. (1928). Учет клади подібного типу11. В українській історіографії цей новий вид дослідження, цінні зауваження вельних закладів в радянській Україні в 1920-1930-ті роки. Універмаг до- подсобных предприятий в торгівлі ще не став предметом спеціального вивчення. У зв’язку з і коментарі. сліджується як унікальний простір міського споживання. В ідеології та торговых хозяйствах; Учет цим здебільшого на прикладі харківських універсальних магази- пропаганді йому надавалося особливе місце, обумовлене необхідністю универмагов. М.: Издательство нів та спираючись на матеріали республіканської і місцевої преси, «закріплення перемог та переваг радянської культурної торгівлі», де- Наркомторга СССР и РСФСР. статистичні дані, документи торгівельних підприємств, органів мократизації споживання та переходу на вищий щабель його розвитку. 7 (1975). Типовые решения ра- ционализации работы универ- влади у даному дослідженні робиться спроба розглянути, якими ж У міському просторі універмаги стали символами новизни, достатку, були українські універмаги в 1920-1930-ті роки. магов. М.: Центросоюз. взірцями для інших торгівельних установ, важливими осередками місь- 8 Фещенко, И. И. (1966). Учим- кого життя. На їхньому прикладі у статті досліджується, яким чином у суспільному дискурсі відбувся перехід від образу «покупця» до «спо- ся отлично торговать. (Об Що таке універсальний магазин? опыте работы Ленинского уни- живача». Їх інноваційність передбачала необхідність використання вермага г. Донецка). Донецк: Універсальні магазини увійшли в історіографію під назвою «хра- модерних тенденцій в облаштуванні простору, зокрема вітрин та при- Донбасс. мів споживання». Від інших торгівельних закладів їх відрізняє лавків. У технічному оснащенні універмаг був обладнаний за останніми 9 Каменев, В. Г. (1956). ГУМ. високий рівень капіталізації, різноманітність товарів, методів про- вимогами часу з використанням механічних пристроїв та холодильних Москва: Государственное изда- дажу, структура та стиль управління12. Радянським універмагам 2 Miller, B. Michael. (1981). The установок. Відкриття універсальних магазинів стало новим етапом у тельство торговой литературы. розвитку радянської торгівлі. Протягом 1920-1930-х років відбулося 1920-1930-х років досить проблематично дати узагальнене визна- Bon Marché. Bourgeois Culture 10 Hilton, L. Marjorie. (2004). and the Department Store, 1869 – формування «нового радянського споживача» з властивою йому культу- чення. Так міг називатися центральний універсальний магазин, Retailing the Revolution: The 1920. Princeton: Princeton рою та практиками споживання. State Department Store (GUM) який розташовувався в центрі міста і одночасно такими вважалися University Press. Ключові слова: універмаг, місто, споживання, радянське суспільство, and Soviet Society in the 1920s, 20-30 універмагів в робітничих або інших віддалених куточках мі- 1920-1930-ті роки, Україна. Journal of Social History, ста, що були у мережі різних торгівельних підприємств. У великих 3 Tamilia, R. D., (2017). Vol. 37, No. 4 (Summer), 940. селах також існували універсальні магазини. У зв’язку з цим єди- The Wonderful World of the doi.org/10.1353/jsh.2004.0049 Універмаг як феномен в історіографії не, що їх об’єднувало, була торгівля різними групами продоволь- Д Department Store in Historical 11 Корсукова, О. О. (2016). Perspective: A Comprehensive чих та непродовольчих товарів. ослідження універсальних магазинів як особливого мо- Становление системы государ- International Bibliography, Досить складно систематизувати вимоги, які висуваються до дерного явища та феномену культури розпочалося з ін- ственной универсальной тор- Partially Annotated, 15. говли в Тюмени (1920–1930- універмагів і в наш час. Деякі закордонні економісти пропонують новаційної роботи Мікаеля Міллера про паризький «Bon Retrieved 8.10.2017 from: http:// е гг.). Вестник Тюменского вважати універсальними магазинами ті, в яких доступний комп- www.charmassociation.org/ Marché»2, який з 1852 р. до 1914 р. був найбільшим у світі. У полі государственного педагогиче- лексний асортимент представлений, як мінімум, трьома групами Docs/Department%20Store%20 зору французького дослідника був процес, яким чином цей новий ского университета, №5 (170) товарів – одягом, меблями та іншими (косметика, прикраси, това- Bibliography.pdf; Resseguie, вид торгівельного закладу трансформував традиційні цінності у 12 Cathedrals of consumption. ри для спорту тощо)13. Відповідно до українського законодавства H. (1965). Alexander Turney відповідності зі змінами, які прийшли з появою суспільства спо- (1999). The European Stewart and the development of так називаються крамниці, які мають торгівельну площу понад живання та викликаного ним масового споживання матеріальних department store, 1850-1939. the department store, 1823-1876. благ. Частина науковців пропонує вважати 1846 р. точкою відліку Edited by Geoffrey Crossick Business History Review, 39(3), and Serge Jaumain. Ashgate 301-322. в історії універсальних магазинів, коли Александр Стюарт відкрив Publishing Limited. «Marble Palace» у Нью Йорку3. 13 Tamilia, R. D. (2017). The Wonderful World of the Department Store in Historical Perspective: A Comprehensive International Bibliography, Partially Annotated, 17. Retrieved 8.10.2017 from: http://www. charmassociation.org/Docs/Department%20Store%20Bibliography.pdf. © Ірина Скубій, 2017 162 163 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Будівля універмагу на Павлівській площі в м.Харкові, 1933 р. Замальовка про будівництво ЦДАКФФД Харківського центрального ім. Пшеничного, 4-5497 універмагу (1935 р.). Харьковский рабочий, 17 Hessler, Julie. (2004). Social економіці можна розглядати, як модернізаційну політику, котра 1935, 13 ноября. History of Soviet Trade. Trade відповідала глобальним тенденціям розвитку торгівлі17. Особли- Policy, Retail Practices, and вість радянського шляху полягала у тому, що у той час як в ін- 14 Національний стандарт Укра- 2500 кв. м. та широкий асортимент продукції (понад 10 тисяч по- Consumption, 1917 – 1953. ших країнах світу власниками найбільших універсальних магази- їни. Роздрібна та оптова торгів- зицій)14. Princeton: Princeton University нів були великі приватні підприємці, в його випадку ініціатором ля. ДСТУ 4303:2004. Retrieved Press, P. 8. Серед багатьох міських просторів універмаг як місце спожи- створення і виконавцем всіх змін була держава, що, безумовно, 8.10.2017 from: http://www. profiwins.com.ua/uk/directories1/ вання товарів набув ледве не сакрального значення в повсякденно- наклало відбиток на їх втілення в життя. У реаліях 1920-1930-х dstu4303.html му житті радянського суспільства. Саме тут можна було купити чи років успішний приватний підприємець ні за яких умов не міг ста- добути необхідну річ, щоправда, простоявши у черзі і витративши ти власником такого великого торгівельного закладу. Тому, хоча в купу часу. У зв’язку з цим універсальні магазини, як і більшість радянській економіці універмагам надаваласо важливе значення в інших торгівельних просторів, стали важливим публічним місцем системі торгівлі та розподілу товарів, їхня основна роль була під- у житті радянської людини. порядкована ідеологічним змінам партійного курсу. Ідея створення таких торгівельних закладів полягала в опти- мізації системи торгівлі з максимальним врахуванням інтересів Універсальний магазин в радянській ідеології та пропаганді споживача. Новий тип торгівельного закладу, як приклад іннова- цій та модернізації, був покликаний максимально задовольнити Протягом 1920-1930-х років у ставленні до універсального магази- потреби вимогливого покупця, запропонувавши йому широкий ну як одного із видів торгівельного закладу з боку держави та кому- вибір товарів та сервісних послуг. Зазвичай, універсальні магази- ністичної партії відбулася своєрідна еволюція. В перші роки непу ни розташовувалися в центрі міста в нових будинках та обладну- йому ще не надавалося важливого значення в економічному житті валися з використанням сучасних технологій15. Захисники універ- нової країни. Виключенням радше був Державний універсальний 15 Haupt, Heinz-Gerhard. (2012). Small shops and магів акцентували увагу на тому, що вони вплинули на демокра- 18 Російською мовою – магазин у Москві18, який, знаходячись у столиці Союзу, уособлю- department stores. The history тизацію моди і споживання, стимулювали розвиток національної Государственный универмаг вав в собі перемогу над капіталізмом, а своєю ціллю вбачав «тор- of consumption. Edited by Frank промисловості та торгівлі16. У 1920-1930-х роках приклади успіш- (ГУМ). гівельну революцію», як цілком слушно зазначила Марджорі Хіл- Trentmann. Oxford University ного розвитку універсальних магазинів можна знайти у Сполуче- 19 Marjorie L. Hilton. (2012). тон19. На її думку, факт можливості купівлі товарів у державного Press, P. 271. Selling to the Masses: Retailing роздрібного торгівця став у такий спосіб революційною подією, них Штатах Америки, багатьох країнах Західної Європи, де ще з середини ХІХ століття цей новий вид торгівельного закладу став in Russia, 1880-1930. Pittsburgh: відступом від «завоювань» більшовицької влади в попередні роки. 16 Cathedrals of consumption. University of Pittsburgh Press, швидко завойовувати ринок та споживача. Такі осередки радян- Тому американська дослідниця у своїх поглядах на торгівлю в (1999). The European P. 940. department store, 1850-1939, ського торгівельного і публічного простору не можна було назва- універсальних магазинах запропонувала розглядати московський P. 7. ти чимось унікальним чи винятковим в європейському та загаль- ГУМ як політичний та комерційний спосіб досягнення комунізму носвітовому масштабі, але, в цілому, універсальний магазин став 20 Ibid, P. 950. через конс’юмеризм20, кінцевою метою якого було задоволення по- феноменом в системі торгівлі, що пояснюється його інноваційною треб радянських споживачів у високоякісних товарах та послугах. роллю на ринку та особливістю облаштування торгівельного про- Фактично, для тогочасного споживача такий заклад торгівлі став стору. У зв’язку з цим появу універсальних магазинів в радянській своєрідним островом радянської розкоші та достатку. На початку 1920-х років у більшовиків ще не було цілісного розуміння про роль державної роздрібної торгівлі в системі то- 164 165 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Асортимент Харківського ЦУМу (1935 р.). Харьковский рабочий, 1935, 21 ноября. Універмаг Пайторгу варообігу, тому часто на місцях виступали проти універмагів у (Дніпропетровськ, 1930-ті рр.). державній мережі. «Вимагаю негайно закрити всі наші роздрібні (Фото з відкритих джерел). 21 Державний архів Хар- універсальні магазини, всю роздрібну торгівлю, перетворивши ківської області (далі – ДАХО), виключно в гуртову»21, – такі заклики лунали під час Харків- 23 Новий універмаг мав бути магазин23, таку необхідність пояснював зростаючими культурни- ф. 203, оп. 1, спр. 837, ського губернського з’їзду рад у 1922 р. У той час невизначеність утворений на базі вже існую- ми вимогами радянського суспільства і потребою «покласти край арк. 65. Стенограмма, чого, який розміщувався на брутальному ставленню до покупця»24. У зв’язку з цим, презента- місця державної роздрібної торгівлі була пов’язана з ідеєю влади площі Рози Люксембург. протоколы заседаний VII про ключове місце кооперації в роздрібному товарообізі «завою- ція соціалістичного достатку та розкоші відтепер стала ключовою Харьковского губернского ідеєю в радянській ідеології споживання. Ідеологія «культурності» ванні» споживчого ринку і витісненні з нього приватника. Втім, 24 Універмаг. Харківський про- съезда Советов и материалы к впродовж 1920-х років універсальні магазини з’явилися в струк- летар, 1933, 12 червня. та легітимізація споживання символізували «великий відступ» в ним, 5 – 9 декабря 1922 г. турі багатьох торгівельних підприємств України. Такий курс на соціальному та економічному житті, який впроваджувався протя- розширення мережі універмагів був пов’язаний з потребою дове- 25 Гурова, О. Ю. (2005). Идео- гом 1930-1950-х років25. дення переваг державної торгівлі та закріплення її «перемог» на логия потребления в советском Аналіз процесу відкриття універсальних магазинів в радян- ринку. обществе. Социологический ському торгівельному просторі та його практичної реалізації З початку 1930-х років в умовах витіснення приватника зі журнал, №4, C. 122. свідчить про відсутність у більшовиків чітких планів щодо уні- сфери товарообігу держава прагнула закріпити це «досягнення», версальної торгівлі на момент створення універмагів на початку тому, очевидно, саме в цей час і з’явилася ідея створення зразко- 1920-х років. У зв’язку з чим доречно говорити про поступовість вих універмагів у великих містах, Москві, Ленінграді та Харкові, у розвитку універмагів в системі радянської торгівлі та постійну як символів соціалістичного достатку і розкоші. В Українській ра- еволюцію цієї ідеї в комуністичній ідеології. дянській республіці ці плани почали втілюватися в 1933 р., що є цілком обумовленим та симптоматичним, враховуючи соціальне Універсальний магазин у міському просторі та економічне становище населення, яке ще продовжувало пере- Від часу їхньої появи у європейському торгівельному просторі живати страшний голод та виконувати хлібозаготівельні плани. головною метою будівництва універсальних магазинів було пере- «Негайне» утворення нової крамниці у Харкові було продиктоване творення цих закладів на своєрідну «ікону», втілення новизни і наказом Народного комісара постачання СРСР Анастаса Мікояна. 26 Geoffrey Crossick & Serge модерності26. Зазвичай вони розташовувалися в самому центрі мі- Розуміючи реалії тих часів, у тому числі враховуючи кількаміль- Jaumain. (1999). The world of ста, поряд з активним вуличним життям, поблизу театрів та інших йонні жертви Голодомору та ще тисячі голодуючих селян і містян, department store: distribution, осередків культури та розваг. Важливою умовою була наявність можемо прийти до висновку, що ця квапливість була обумовлена culture and social change, 22 ХАТОРГ – рос. мовою Харь- розвинутої транспортної мережі, яка швидко могла доставити необхідністю легітимізації режиму і потребою у створенні ідеаль- Cathedrals of consumption. ковское акционерное общество The European department store, велику кількість відвідувачів, оскільки в центрі уваги власників торговли (укр. мовою – Хар- ного світу радянського споживання та культурної торгівлі, особли- нових закладів торгівлі були не тільки мешканці навколишніх 1850-1939, P. 22. ківське акціонерне товариство вого зразкового простору, в якому це було б можливо реалізувати. вулиць, а жителі всього міста. У радянському випадку більшість торгівлі (ХАТТ)). Директор ХАТОРГу22, в структурі якого мав бути утворений новий центральних універмагів розташовувалися на місці старих тор- 166 167 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Відкриття Київського 32 (1924) Статистика Украины. власності складала 54 заклади32, Києві – 2633, Одесі – 734. Така зразкового продунівермагу Сер. ХІІ. Статистика торговли. чисельність обумовлювалася тим, що більшість цих універмагів (1935 р.). Т. ІІІ. Вып. 2. №54. Харьков, були дрібними, у той час як центральним був один, який розміщу- Комуніст, 1935, 14 грудня. C. 234 – 235. вався, як правило, в самому центрі міста. Так, у Харківському цен- 33 Там же, 206 – 207. тральному робітничому кооперативі у 1925 р. налічувалося 63 уні- вермаги, центральний з яких знаходився на площі Тевелева, 1435. 34 Там же, 220 – 221. Саме він став «обличчям» радянської торгівлі, символом достатку, 35 ДАХО, ф. 408, оп. 2, світом споживчих товарів та взірцем для наслідування. спр. 693, арк. 42-42зв. Списки У робітничих районах міста для зручності мешканців були торговых точек и торговых ра- розташовані дрібні універсальні магазини, як торгівельні просто- ботников коммунального рын- ри, покликані задовольняти потреби пролетарів у товарах широ- ка г. Харькова и Харьковского кого вжитку, які можна було придбати в одному місці та поруч зі отделения т-ва «Ларек» по со- своїм домом. Поблизу великих виробничих підприємств відкрива- стоянию на 30 января 1925 г. лися крамниці з більшою площею. Наприкінці 1920-х років, коли вже були в основному використані всі вільні приміщення, торгі- вельні підприємства почали будувати нові великі універсальні ма- газини. У зв’язку з цим, у 1929 р. керівництво ХАТОРГу ініціюва- 36 ДАХО, ф. 845, оп. 3, ло початок будівництва на вулиці Плеханівській36. З іншого боку спр. 2627, арк. 32. О работе саме в цей час активно згорталася приватна торгівля та її мережа, Харьковского городского госу- вводився картковий розподіл в робітничих кооперативах, тому ці дарственного предприятия роз- досягнення у наближенні сучасних торгівельних осередків до спо- ничной торговли, 30 октября живача були покликані скоріше заповнити так звані «торгівельні 1928 – 30 августа 1929 гг. пустелі», котрі виникли на місці закритих крамниць. Іншим різновидом універмагів були універсальні продукто- ві магазини. Перший такий «продуктовий магазин-велетень», як 27 Marjorie, L. Hilton. Retailing його назвала преса, був відкритий у 1935 р. у центрі Києва. Но- the Revolution, P. 947. вий торгівельний заклад мав виділятися в архітектурі міста, тож його вражаючі розміри, величність, були характерною рисою. Ки- 28 ДАХО, ф. 203, оп. 1, ївський універмаг був побудований на місці майже готового до cпр. 543, арк. 78 зв. Материалы 37 Історія появи будинку київ- введення в експлуатацію іншого проекту37. У зв’язку з цим, при к протоколу заседания прези- диума губисполкома №51 от 4 ського універмагу заслуговує виборі місця розташування такого закладу ключову роль відігра- августа 1922 г. окремої уваги. Див. деталь- вала соціальну функція, яку він виконував. гівельних рядів та підприємств, які раніше асоціювалися лише з ніше: Мокроусова, О. (2009). У міському просторі універмаги стали символами новизни, 29 ДАХО, ф. 408, оп. 2, «дрібнобуржуазним» смаком та стилем життя, а в нових умовах Стилістика конструктивізму важливими осередками міського спілкування, місцем формування спр. 693, арк. 42 – 42зв. Списки були покликані символізувати демократизацію споживання і його в архітектурі Києва. Укра- образу ідеального радянського споживання. Вони відіграли важ- торговых точек и торговых ра- перехід на вищий щабель розвитку27. Така спадкоємність у вибо- їнське мистецтвознавство: ботников Коммунального рын- матеріали, дослідження, ре- ливе значення у мобілізації населення через конструювання ра- рі місця розташування нових торгівельних площ була характер- ка г. Харькова и Харьковского цензії: Зб. наук. пр. К.: ІМФЕ дянської культури споживання, стали символами конструктивізму ною рисою для багатьох радянських універсальних магазинів. З отделения общества «Ларек» ім. М. Т. Рильського НАН в торгівельному просторі та об’єктами соціалістичної архітекту- іншого боку, в такий спосіб проявлялася легітимація влади через України, вип. 9, С. 230. по состоянию на 30 января ри, яка мала соціальну спрямованість. 1925 г. символи старого часу, які, зберігши своє значення, покликані були представити досягнення нової доби. 30 ДАХО, ф. 408, оп. 4, У 1920-1930-ті роки вони існували в мережі багатьох великих Новий споживач і універмаг: особливості взаємовідносин спр. 368, арк. 89. Переписка с торгівельних підприємств. Уже в 1922 р. в Харкові налічувалося 8 Що ж так приваблювало споживачів в універмагах? Які товари і государственными торговыми універсальних магазинів28. У місті також незалежно один від од- послуги пропонувалися покупцям? Які особливості взаємовідно- организациями о снабжении ного функціонували Центральний універмаг та універмаги Хар- син склалися між різними акторами в межах нового торгівельного г. Харькова продуктами пита- ния и промышленными товара- ківського Центрального робітничого кооперативу29, Харківського простору? ми. 22 марта 1927 г. – 26 апре- акціонерного торгівельного товариства30, Харківське відділення Протягом 1920-1930-х років відбулися важливі трансформації ля 1929 г. Державного універсального магазину в Москві31. Зростання чи- в образі покупця. Якщо спочатку в розумінні більшовиків він був сельності містян і відповідно споживчих потреб викликали необ- представником старого часу, якого за любов до речей звинувачу- 31 ДАХО, ф. 1381, оп. 4. Справи хідність збільшення їхньої кількості, розширення географії їхньо- вали у «міщанстві», то впродовж досліджуваного періоду він по- «Харьковского отделения» Го- сударственного Универсально- го розташування. За даними 1924 р. у Харкові загальна кількість ступово перетворився у «споживача», позбувшись у своєму образі го Магазина «ГУМ». універсальних магазинів державної, кооперативної та приватної негативних конотацій. 168 169 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси з Харківської, Московської та Ленінградської радіостанцій, у тому числі власні концерти та інформаційні повідомлення. Для зручності місцевих покупців це бюро також мало видавати спе- ціальний інформаційний листок, який вміщував перелік товарів з 45 Зразковий універмаг. актуальними цінами на них, та облаштувати світлову рекламу45. Харківський пролетар, 1933, Широке коло поставлених владою завдань перед універсальними 16 червня. магазинами було підпорядковане в першу чергу ідеї покращення якості обслуговування споживачів: «Ми повинні енергійно боро- тися за перетворення кожного магазина, кожної крамниці на вог- 46 Радянська торгівля УСРР нище справжньої радянської культурної торгівлі».46 З іншого боку, на піднесенні. Комуніст, 1935, маємо розуміти, що часто ці ідеї не реалізовувалися на практиці і 15 січня. залишалися скоріше ідеологічними гаслами, тоді як черги та дефі- Всередині Київського ЦУМу цит все більше входили в повсякденне життя суспільства. (1935 р.). Комуніст, 1935, В умовах індустріалізації розвиток легкої промисловості, яка 12 грудня. б мала відповідати потребам населення щодо задоволення потреб у предметах повсякденного вжитку, не був пріоритетним, тому 38 ДАХО, ф. 408, оп. 4, Серед харків’ян успіх такого виду торгівельного закладу обу- спр. 368, арк. 89. Переписка с прагнення відстоювати інтереси споживача не відповідало безпо- мовлювався добре організованою технікою продажу, ефектними государственными торговыми середньому економічному курсу більшовицького керівництва. На- вітринами та кваліфікованим персоналом магазинів38. У закладах организациями о снабжении прикінці 1920-х років під час загострення дефіциту товарів міська цього типу послуги споживача мав задовольняти цілий колектив г. Харькова продуктами рада Харкова рекомендувала універмагу ХАТОРГу утриматися від питания и промышленными співробітників магазину. Центральний універмаг ХЦРК нарахову- 47 ДАХО, ф. 408, оп. 4, торгівлі дефіцитним крамом47. Тож, як бачимо, виступаючи адво- товарами, 22 марта 1927 г. – вав 33 співробітники39, які мовою того часу називалися «робітни- спр. 364, арк. 5. Материалы катом прав споживачів, влада водночас створювала умови, в яких 26 апреля 1929 г. ками прилавку», приєднавшись у такий спосіб до представників по вопросам хлебозаготовок, вони порушувалися. Разом з тим, відкриття універсальних мага- робітничого класу. Змінювалася і мова торгівельних практик: від- торговли, квартплаты и др., 39 ДАХО, ф. 387, оп. 1, спр. 153, зинів стало новим етапом у розвитку радянської торгівлі, завдя- тепер товар не «продавали», а «відпускали». Асортимент товарів 24 июля 1927 – 21 февраля арк. 54. Инструкция комиссии, ки чому споживач мав би перетворитися у головного актора цих магазину включав бакалію, гастрономію, алкоголь, фрукти, ману- 1929 гг. протоколы заседаний, доклады процесів. На заваді цьому стали особливості радянської економі- по обследованиям работы и со- фактуру, взуття, господарські товари, галантерею та парфумерію40. ки та промисловості, які у свою чергу знаходились під впливом стояния отдельных предприя- В ідеалі, прийшовши до такого закладу, людина мала отримати ідеологічного курсу. Втім, попри це, в умовах трансформації тор- тий ХЦРК, 19 февраля 1924 г. весь спектр споживчих товарів та послуг, максимально задоволь- гівельної мережі і появи крамниць універсального типу протягом нивши свій попит в одному місці. 40 ДАХО, ф. 408, оп. 2, 1920-1930-х років відбулося формування «нового радянського Втім, у середині 1920-х років проблема дефіциту та незадо- спр. 629, арк. 136. Протокол споживача», який вчився бути «культурним» та пристосовувався вільного асортименту не оминула й універмаги. У Харківській №10, 21 мая 1924 г. до особливостей соціалістичної торгівлі. Особливості взаємовід- міській раді розглядалося питання про невідповідність потребам носин обох учасників торгівельних відносин не були простими, споживачів товарів як з причини абсолютної відсутності, так і че- 48 Klara Arnberg & Orsi оскільки в радянських умовах саме держава була головним акто- 41 ДАХО, ф. 408, оп. 2, спр. 773, рез їх недостатню кількість41. Суперечливість такого становища Husz, (2016). From the ром та законодавцем змін. арк. 26зв. Протоколы заседания полягала в тому, що на загальнодержавному рівні передбачалося торгово-кооперативной секции Great Department Store With обмеження торгівлі товарами широкого вжитку в «державних тор- Love: The Lundkvist School горсовета и материалы к ним, гівельних підприємствах універсального типу» в тих районах, де 6 мая – 25 июня 1925 г. of Window Display and the Внутрішнє оформлення універсального магазину достатньо розвинені кооперативні заклади42. У зв’язку з цим «но- Transfer of Commercial 42 (1928). Юридично-довідко- вий споживач» не завжди відчував всі переваги сучасних крам- Knowledge in Early 20th Інноваційність універмагу як виду торгівельного закладу перед- вий відділ. Кооперативне бу- ниць і залишався залежним від політики держави у сфері торгівлі, Century Sweden. Paper бачала необхідність використання модерних тенденцій не тільки дівництво, №14, С. 74. яка до того ж звинувачувала його у створенні черг, невмінні купу- presented at The 2nd Workshop щодо ідеї їх створення, а й внутрішнього оформлення. Провідні on the Evolution of the Retail вати, біганині до крамниці за дрібницями і невмінні організовува- європейські магазини з початку 1920-х років шукали різні новітні Trade in the 20th Century, 43 Нейтер, А. (1928). Через що ти заздалегідь закупки43. Uppsala. способи облаштування торгівельного простору, ключове місце у виникають черги і як їх лікві- З появою ідеї створення зразкового універмагу інтереси спо- якому займали саме вітрини. Знакове місце у цьому мистецтві зай- дувати? Кооперативне будів- няв Оскар Людквіст, піонер у декоруванні вітрин, який у 1922 р. живача стали центральними з-поміж усіх вимог в його облашту- 49 Токаревський, М. (1925). ництво, №24, С. 31. Психологія капіталістичної ванні. «Ідучи назустріч споживачу», у робітничих районах міста відкрив спеціальні курси у Стокгольмі, де слухачів вчили різним деякі заклади працювали як чергові у неділю. Так, наприклад, у реклами і кооперація. Коопера- технікам оздоблення віконних площ48. У той же час на початку 44 ДАХО, ф. 408, оп. 2, тивный бюллетень, №28, 17; 1920-х років керівництво українських торгівельних установ вва- 1928 р. ХЦРК мав 9 магазинів, які були відкриті у вихідний день44. Горохівський, б.і. (1925). Про спр. 629, арк. 50. Протокол Для залучення нових відвідувачів поза конкретним містом в уні- жало рекламу непотрібною і навіть шкідливою, оскільки з його №10, 21 мая 1924 г. кооперативну рекламу. Коо- вермазі ХАТОРГу передбачалося навіть створення інформацій- перативный бюллетень, №15, точки зору реклама приватних підприємств є недобросовісною і ного бюро, яке зі своєї радіо-студії транслювало б пересилання 11 – 12. чужою природі радянської торгівлі49, адже «немає гіршої реклами, 170 171 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси кий асортимент мало відразу вразити невибагливого міського спо- живача своєю розкішшю та різноманіттям. Втім, були випадки, коли відсутність приміщення з достат- ньою площею не дозволяла відкрити низку відділів, які потребу- вали великого простору. Так, зокрема в універмазі ХАТОРГу не 53 ДАХО, ф. 845, оп. 3, було меблевого асортименту53. спр. 2627, арк. 10. О работе У технічному оснащенні універмаг мав бути обладнаним за Харьковских городских пред- останніми тенденціями. Ці вимоги були обов’язковими для про- приятий розничной торговли, дуктових магазинів. У приміщенні згаданого вище київського уні- 30 октября 1928 – 30 августа вермагу були поставлені компресори для охолодження повітря. 1929 гг. У складах були розміщені холодильні камери, а для механічного 54 Культурний торговельний переміщення товарів з них використовувалося 5 ліфтів54. Звісно, Загальний вигляд заклад. Комуніст, 1935, що такі механічні інновації могли собі дозволити лише великі або будівлі універмагу, м.Київ, 10 грудня. зразкові крамниці. ЦДАКФФД ім. Пшеничного, 2-40412 Державні універмаги мали стати моделлю успішного радян- ського менеджменту та маркетингу у сфері торгівлі. Втім, лише створення правильно облаштованого магазинного простору було 50 Селивонов, П. (1926). Об ніж незадоволений покупець»50. Втім, це не свідчить про те, що улучшении продажи товаров в недостатньо, оскільки особливістю взаємовідносин споживача маркетингові технології, говорячи сучасною мовою, не розвива- первичных кооперативах. та універмагу була залежність від ідеологічної та економічної лися, чи ними не користувалися державні підприємства. Йдеть- Кооперативный бюллетень, політики. У зв’язку з цим, протягом 1920-1930-х років відбулося №32 – 33, 13 – 14. ся мова про розуміння важливості реклами, особливо вуличної, формування «нового радянського споживача» з властивою йому та внутрішнього оформлення крамниць, на що стала звертатися радянською культурою та практиками споживання. Досвід існу- увага на початку 1930-х років. У радянській Україні один із та- вання закладів універсального типу не був унікальним, оскільки ких прикладів сучасного облаштування планувалося реалізувати це відповідало світовим тенденціям модернізації торгівлі і спо- у дитячому відділі харківського магазину в 1935 р. Передбачало- живання. Запозичивши і трансформувавши до радянських реалій ся створити тематичні вітрини, які могли рухатися, на наступні ідею універсальної торгівлі, більшовицька влада надала їй ново- теми: 1) зима (з безперервно падаючим снігом і дітьми з санками); го змісту. В українських універмагах того часу впроваджувалися 2) цирк (з ареною, глядачами, клоунами, звірами); 3) дитяче до- різні механічні інновації, по-новому облаштовувалися вітрини 51 Лучшие товары стахановцам. звілля (діти ввечері вдома за іграми та заняттями)51. Такі засоби і планування торгівельного простору приміщень, але попри ці Харьковский рабочий, 1935, реклами були покликані наблизити світ речей до споживача, який нововведення продовжували залишатися дефіцит товарів, черги, 1 декабря. мав наочно переконатися у необхідності купівлі тих чи інших то- державний контроль над ринком. Упродовж 1920-1930-х років уні- варів, уявити можливості їхнього використання у своєму повсяк- вермаг перетворився на один із центральних просторів міського денному житті. Їхньою головною метою було спіймати погляд лю- споживання, ставши важливим засобом соціальної інженерії та дини, яка проходила повз вітрину та «умовити» її придбати якусь характерною рисою радянського повсякдення. річ. Облаштування вітрин у такий спосіб дозволяло створити ідеальний простір, де були представлені найцікавіші та найбажа- ніші товари в асортименті магазину. Тож особливість універмагів References як нового типу торгівельного закладу полягала у тому, що людина (1924). Statistika Ukrainy. Ser. HІІ. Statistika torgovli. T. ІІІ. Vyp. 2. №54. могла приходити і дивитися на товар не купуючи його, споглядала Har’kov, 234 – 235. за ним, формувала свій смак і новий стиль життя. (1928). Yurydychno-dovidkovyi viddil. Kooperatyvne budivnytstvo, Крім декорації вітрин, внутрішнє облаштування торгівельно- №14, 74. го простору універмагу передбачало наявність великої кількості (1975). Tipovye reshenija racionalizacii raboty univermagov. M.: Cen- відділів. Під час свого відкриття Київський універсальний про- trosojuz. дуктовий магазин нараховував 15 таких структурних одиниць: Cathedrals of consumption. (1999). The European department store, відділ м’ясо-птиці, рибний, городній, бакалійно-колоніальний 1850-1939. Edited by Geoffrey Crossick and Serge Jaumain. Ashgate Pub- (спеції), молочно-масляний, гастрономічний, риби-делікатеси, ал- lishing Limited. Dezorcev, S. S. (1928). Uchet podsobnyh predprijatij v torgovyh hozja- когольний, фруктовий, кондитерський, хлібобулочний, тютюно- jstvah; Uchet univermagov. M.: Izdatel’stvo Narkomtorga SSSR i RSFSR. вий, заморожених продуктів, кулінарний, відділ замовлень. З ме- Feshhenko, I. I. (1966). Uchimsja otlichno torgovat’. (Ob opyte raboty тою створення багатого внутрішнього інтер’єру для виготовлення Leninskogo univermaga g. Donecka). Doneck: Donbass. 52 Культурний торговельний меблів були використані дорогі та високоякісні матеріали, а все Fuchs, Konrad. (1988). Zur Geschichte des Warenhaus-konzerns I. заклад. Комуніст, 1935, устаткування зроблене з полірованого дубу та чинара, прилавки Schocken Söhne. Zeitschrift für Unternehmensgeschichte, 33(4), pp. 232- 10 грудня. крамниці – з мармуру52. Таке внутрішнє облаштування та широ- 252. Retrieved 7 Oct. 2017, from doi:10.1515/zug-1988-0403 172 173 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) Модернізаційні процеси в МістаХ: іМперський та радянський дискурси Gurova, O. Ju. (2005). Ideologija potreblenija v sovetskom obshhestve, Iryna Skubii Sociologicheskij zhurnal, №4. Haupt, Heinz-Gerhard. (2012). Small shops and department stores. The DEPARTMENT STORE AS SPACE OF URBAN history of consumption. Edited by Frank Trentmann. Oxford University Press. CONSUMPTION IN 1920-1930S IN SOVIET UKRAINE Hessler, Julie. (2004). Social History of Soviet Trade. Trade Policy, Re- tail Practices, and Consumption, 1917 – 1953. Princeton: Princeton Univer- In the article the features of department stores as trade establishments in So- sity Press, 8. viet Ukraine in 1920-1930s are examined. Department store is investigated Hilton, L. Marjorie. (2004). Retailing the Revolution: The State Depart- as unique space of urban consumption. It got the special place in ideology ment Store (GUM) and Soviet Society in the 1920s, Journal of Social History, and propaganda and “fixed the victories and advantages of Soviet cultural Vol. 37, No. 4 (Summer), 939 – 964. From doi.org/10.1353/jsh.2004.0049 trade”, democratization of consumption. In urban space department stores Horokhivskyi, b.i. (1925). Pro kooperatyvnu reklamu. Kooperatyvnyi bi- became the symbol of novelty, sufficiency and example for other trade in- ulleten, №15, 11 – 12. stitutions. Special attention is given to the transition in public discourse the Kamenev, V. G. (1956). GUM. Moskva: Gosudarstvennoe izdatel’stvo image from “customer” to “consumer” during 1920-1930s. The innovative- torgovoj literatury. ness of univermags let to the use of modern tendencies in the arrangement of Klara Arnberg & Orsi Husz, (2016). From the Great Department Store space, in particular window displays and counters. It has been analyzed how With Love: The Lundkvist School of Window Display and the Transfer of department stores were equipped according to the last requirements of time Commercial Knowledge in Early 20th Century Sweden. Paper presented at with the help of mechanical devices and refrigeration units. It has been con- The 2nd Workshop on the Evolution of the Retail Trade in the 20th Century, cluded that state department stores could have become a model of successful Uppsala. Soviet management and marketing in the field of trade. Nevertheless, it was Korsukova, O. O. (2016). Stanovlenie sistemy gosudarstvennoj univer- not enough to create a properly equipped store space, because consumer and sal’noj torgovli v Tjumeni (1920–1930-e gg.). Vestnik Tjumenskogo gosu- department store were in dependence from ideological and economic poli- darstvennogo pedagogicheskogo universiteta, №5 (170) cies of Soviet authorities. At the same time, the opening of department stores Kulturnyi torhovelnyi zaklad, Komunist, 1935, 10 hrudnia. became a new stage in the development of Soviet trade, where the consumer Lacrosse, J., Miellet, R., & De Bie, P. (1972). Emile Bernheim, histoire could have become the main actor of these processes. However, in spite of d’un grand magasin: Bernheim, Emile. Bruxelles: Labor. this fact, during 1920-1930s a “new Soviet consumer” with its culture and Lambert, R. (1938). The Universal Provider. A Study of William White- consumption practices was created. ley. London: Harrap. Key words: department store, city, consumption, Soviet society, 1920-1930s, Luchshie tovary stahanovcam, Har’kovskij rabochij, 1935, 1 dekabrja. Ukraine. Miller, B. Michael. (1981). The Bon Marché. Bourgeois Culture and the Department Store, 1869 – 1920. Princeton: Princeton University Press. Mokrousova, Olena. (2009). Stylistyka konstruktyvizmu v arkhitekturi Kyieva, Ukrainske mystetstvoznavstvo: materialy, doslidzhennia, retsenzii: Zb. nauk. pr. K.: IMFE im. M.T. Rylskoho NAN Ukrainy, vyp. 9, 228 – 233. Natsionalnyi standart Ukrainy. Rozdribna ta optova torhivlia. DSTU 4303:2004. Retrieved 18.12.2017 from: http://www.profiwins.com.ua/uk/di- rectories1/dstu4303.html Neiter, A. (1928). Cherez shcho vynykaiut cherhy i yak yikh likvidu- vaty? Kooperatyvne budivnytstvo, №24, 31. Radianska torhivlia USRR na pidnesenni, Komunist, 1935, 15 sichnia. Resseguie, H. (1965). Alexander Turney Stewart and the development of the department store, 1823-1876. Business History Review, 39(3), 301-322. Retrieved 18.12.2017 from: doi.org/10.2307/3112143 Selyvonov, P. (1926). Ob uluchshenyy prodazhy tovarov v pervychnykh kooperatyvakh. Kooperatyvnyi biulleten’, №32 – 33, 13 – 14. Tamilia, R. D. (2017). The Wonderful World of the Department Store in Historical Perspective: A Comprehensive International Bibliography, Partial- ly Annotated. Retrieved 18.12.2017 from: http://www.charmassociation.org/ Docs/Department%20Store%20Bibliography.pdf Tokarevskyi, M. (1925). Psykholohiia kapitalistychnoi reklamy i koop- eratsiia. Kooperatyvnyi biulleten, №28, 17. Weiss-Sussex, G., & Zitzlsperger, U. (2013). Das Berliner Warenhaus: Geschichte und Diskurse. Frankfurt: Peter Lang AG. Zrazkovyi univermah. Kharkivskyi proletar, 1933, 16 chervnia. 174 175 РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ. ХРОНІКА арХеологія Міста Олена Соболєва кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу культурологічних досліджень Науково-дослідного інституту українознавства МІСЬКЕ ПОВСЯКДЕННЯ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО ЧАСУ (Рецензія на монографію Оксани Овсіюк “Життя після окупації: побут киян 1943 - 1945 рр.”. Київ: “Дуліби”, 2017 р.) В сучасній україн- ській історіогра- Оксана Овсіюк ЖИТТЯ фії все більше Оксана Овсіюк ЖИТТЯ ПІСЛЯ ОКУПАЦІЇ ПІСЛЯ уваги починають приді- ОКУПАЦІЇ: побут киян ляти проблематиці, яка 1943–1945 рр. лежить у площині таких напрямків як історична антропологія та історія повсякдення. Щодо істо- рії Другої світової війни, то ще досі питання повсякдення та побуту цивільного населення не отримали достатнього висвітлення. Наслідки масштабної ката- строфи ХХ століття на рівні індивідуального досвіду “звичайних” людей та соціального контексту подій досі не є в достатній мірі відрефлексованими в фаховій літературі та публіцистиці. Саме тому вихід друком рецензованої книги О. Овсіюк, яка присвячена проблемі повсякдення киян в проміжку між 1943 та 1945 роками, 1 Овсіюк, О. (2017). є важливою подією для української історичної науки1. Життя після окупації: В перехідний період між визволенням Києва та завершенням побут киян 1943 - 1945 рр. війни місто поступово поверталося до мирного життя, але еко- Київ: Дуліби номіка війни вимагала залучення усіх ресурсів для потреб фрон- ту. В цей час жителям щойно визволеного міста довелося пройти складний шлях боротьби за виживання. Саме на побутових аспек- тах життя киян (забезпечення продуктами харчування, побутові умови проживання, забезпечення товарами та послугами) у час війни і зосереджена увага дослідниці в монографії. Книга змістов- на і наповнена фактами, зібраними авторкою в архівних устано- вах. Крім статистичних даних, ретельно підібраних дослідницею, в монографії містяться влучні цитати з усноісторичних свідчень, які дають можливість зрозуміти умови життя людей з перспективи індивідуального досвіду. В першому розділі “Історіографія та джерельна база дослі- дження” авторка проаналізувала наявну літературу з проблеми повсякдення в роки Другої світової війни, дала докладний опис © Олена Соболєва, 2017 179 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) рецензії. огляди. Хроніка та характеристику опублікованих та архівних джерел. Видно, що деталі роблять історичне тло рельєфним та цілісним, вони нам да- під час роботи над книгою Оксана Овсіюк здійснила ґрунтовну ють можливість побачити звичайну людину, яка боролася за жит- пошукову роботу в низці архівних установ, зокрема в міському та тя у вирі важливих, навіть епохальних подій ХХ століття. обласному архівах Києва, і змогла виявити цілий масив докумен- Стиль рецензованої книги достатньо простий та доступний тів, які й лягли в основу цієї праці. для сприйняття. Водночас помітно, що авторка намагалася уни- В другому розділі “Київські помешкання” О. Овсіюк, на ос- кати власних суджень у оцінці матеріалу. Саме її особистого став- нові аналізу наявної літератури, офіційних документів, публікацій лення до описуваних подій і фактів іноді не вистачає читачу. Проте в пресі, а також архівних матеріалів, досить докладно відтворила обраний нею стиль дає можливість нам самим формувати власне побутові умови проживання киян після звільнення Києва. Дослід- ставлення до описуваних суспільних явищ. ниця розглядає питання масштабів руйнування житлового фонду Варто також відзначити ілюстративний матеріал, що містить- міста, способів та ефективності організованих та індивідуальних ся у виданні. Багато світлин, підібраних для публікації, були вияв- робіт з його відбудови та реконструкції. Зокрема О. Овсіюк звер- лені в архівних та музейних установах Києва і вперше оприлюд- нула увагу на те, що офіційні післявоєнні підрахунки руйнування нені дослідницею у книзі. На них зафіксовані унікальні кадри із житла в Києві були значно завищені (40%), в той час як одразу повсякденного життя киян того часу, наприклад зовнішній вигляд після звільнення міста оцінка руйнування житла становила 20-26 напівзруйнованих будівель, в яких жили тоді люди, інтер’єри ко- %. Авторка припускає, що таке завищення відсотка зруйновано- мунальних квартир, елементи умеблювання та предмети побуту. го житла партійними функціонерами було зроблене навмисне для На нашу думку, рецензована монографія є на сьогодні важли- того, щоб приховати післявоєнні незаконні маніпуляції із квадрат- вим поступом у розвитку української історичної науки, адже не ними метрами. Проте навіть те житло, яке зберіглося, було в жах- тільки вводить до наукового обігу нові матеріали, але й привертає ливому стані, а його ремонт та реконструкція часто лягала на пле- увагу колег і широке коло читачів до проблеми значення людського чі самих людей, які поверталися до міста. досвіду в історії. Книга є надзвичайно важливою не тільки для до- Надзвичайно інформативним є розділ “Харчування киян”. слідників, але й для усіх, хто цікавиться історією Другої світової В ньому авторка детально проаналізувала стан із продовольчим війни та історією міста Києва. Це підтверджує й той факт, що піс- забезпеченням жителів Києва в той період. О. Овсіюк докладно ля друку відбулася низка презентацій книги на різних публічних розглянула функціонування карткової системи та інших форм дер- майданчиках, що супроводжувалися пожвавленими дискусіями і жавного врегулювання проблеми із продовольством. Крім того у схвальними відгуками у пресі. книзі досить гарно розкрита проблема нестачі продуктів харчу- вання і способів її подолання, які практикувалися індивідуально в кожному домогосподарстві. Зокрема дослідниця описує стихійну торгівлю на “толкучках”, практику міни, тобто обміну побутових речей на харчі, індивідуальне стихійне огородництво тощо. В останньому розділі “Забезпечення містян товарами та по- слугами” дослідниця описує існуючу на той час торгівлю промис- ловими товарами, та сферу послуг, доступну для жителів міста. Після прочитання цього матеріалу, читач усвідомлює, що поняття забезпеченості в післяокупаційний і повоєнний період було дуже умовною категорією, адже на той час виробництва промислових товарів було майже припинене, а їхня вартість у вільному продажу сягала захмарних цін. Така ж ситуація існувала і у сфері послуг, після визволення Києва існувала велика нестача закладів, де можна було відремон- тувати речі чи виготовити на замовлення, перукарень, лазень, пра- лень. Існували в той час і великі проблеми із санітарним станом у місті, із сміттям та водопостачанням. Головною заслугою автора рецензованої монографії є те, що вона відступає від штампів та стандартних фраз, позбавлених конкретного змісту, про післяокупаційне життя Києва, які і досі кочують із книги в книгу, із підручника в підручник, як от: “масш- таби руйнування житлового фонду”, “відбудова народного госпо- дарства”, “зубожіння людей”. А натомість наповнює історичний наратив деталями з життя киян у той складний період історії. Ці 180 181 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) рецензії. огляди. Хроніка такими країнами як Південно-Африканська Республіка, Сполуче- ні Штати Америки та Велика Британія, де обговорюється питання перегляду символіки публічного простору та виключення з них монументів колонізаторам та рабовласникам. Метою виставки є критичне осмислення революційних подій 1917 року – і комуніс- тичної іконографії – в контексті трансформаційних процесів, що У БРИТАНСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ охоплюють світ сьогодні. З 16 ВЕРЕСНЯ ДО 4 ЛИСТОПАДА 2017 РОКУ Кураторками виставки виступили Джессіка Твайман, ди- * Інформація надана ПРОХОДИЛА ВИСТАВКА ПРО “ЛЕНІНОПАД”* ректор галереї Art Exchange, Університет Ессексу, та Мирослава Мирославою Хартмонд, Хартмонд, науковий співробітник Центру міжнародних дослі- кураторкою виставки, науковою співробітницею джень Оксфордського університету та власниця київської галереї Центру міжнародних Triptych: Global Arts Workshop. досліджень Оксфордського Заснований у 1965 році, м. Колчестер, Університет Ессексу університету один із перших створив кафедру з вивчення політики і культури Радянського Союзу. Виставку супроводжує програма освітніх за- ходів та міжнародна наукова конференція. Art Exchange – вистав- ковий майданчик на території університетського містечка, різно- манітна програма якого включає міжнародні виставкові проекти, лекторії, кінопокази, та ін. Додаткова інформація за посиланням: http://www.artexchange.org.uk/exhibition/fallen Фото Нілса Акермана і Lundi 13, серія Looking for Lenin Д о 100-ї річниці більшовицького перевороту Університет Ессексу (Велика Британія) відкрив виставку “ПАДІННЯ: Революція – Пропаганда – Повалення ідолів”, що присвя- чена створенню та розвінчанню культу особистості Володимира Леніна. ПАДІННЯ – це виставково-дослідницький проект, що висвіт- лює культ Леніна від його витоків (з ранніх років радянської дер- жави і примусового обожнювання комуністичного діяча в умовах тоталітаризму) до його остаточного знищення під час “ленінопа- ду” в сучасній Україні. Мистецтво радянської пропаганди, втілене в творах відомих митців радянського авангарду – Олександра Родченка, Густава Клуціса та Сергія Ейзенштейна (картинах, фотографіях, плакатах та фільмах) та соцреалістичних полотнах і скульптурах представ- лено поряд із роботами сучасних фотографів Нілса Акермана і Дональда Вебера, що задокументували декомунізаційні процеси в Україні останніх років. Експозицію доповнює модель вказівного пальця Володимира Ілліча довжиною 4 метри, частина уявної скульптури вождя, що мала прикрасити незбудований Палац Рад у Москві, демонструює абсурдність гігантоманських задумів комуністичного керівництва та прірву між гучними декрараціями і реальністю. Порожній п′єдестал на фотографії Дональда Вебера ніби пи- тає “Що далі?”. Демонтуючи своїх Ленінів, Україна стала поряд з 182 183 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) рецензії. огляди. Хроніка виклики сталого менеджменту історичними містами: стейкхолде- ри, візуальна цілісність та стратегічні підходи (лекція др. Вальде- мара Аффельта, Гданський університет технології), планування в управлінні історичними містами (лекція проф. Богуслава Шмигі- на, Люблінський університет технології), тощо. Стратегічне планування, детальна розробка планів управлін- Оногда Олена ня є невід’ємною складовою комплексного підходу до збережен- кандидатка історичних наук, ня історичної спадщини. Зразки підготовлених планів управління координаторка освітніх програм Мистецького арсеналу об’єктами світової спадщини можуть бути корисним матеріалом та зразком стратегічного планування у сфері збереження істори- ОГЛЯД МІЖНАРОДНОЇ ЛІТНЬОЇ ШКОЛИ ЮНЕСКО 2 http://bc.pollub.pl/ ко-культурної спадщини не лише для об’єктів ЮНЕСКО2. Особли- «МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЗАХИСТ ІСТОРИЧНИХ МІСТ», Content/12724/management.pdf ву увагу лектори приділяли питанню збереження ландшафту істо- 28.08-2.09.2017, м. ЛЮБЛІН ричних міст, а також їх змін видалити під тиском урбанізації. Кон- цепція історичного міського ландшафту передбачає комплексний Наприкінці літа в Любліні (Польща) відбулась Міжнародна підхід до збереження: коли йдеться не лише про окремі об’єкти, літня школа ЮНЕСКО «Менеджмент та захист історичних міст», а про сукупність пам’яток в комплексі із сучасними елементами. організована Польською національною комісією ЮНЕСКО, Лю- Детальніше про це можна дізнатись у рекомендаціях ЮНЕСКО3. блінським музеєм та Люблінською політехнікою. Організатори за- 3 http://whc.unesco.org/archive/ Для збереження історичного міського ландшафту вкрай важливим просили до участі представників з Білорусі, Грузії, Латвії, Литви, opguide12-en.pdf є створення центрів інтерпретації пам’яток історико-культурної Польщі, Словенії та України – працівників сфери охорони куль- спадщини. В таких центрах через проведення різноманітних освіт- турної спадщини, архітекторів, музейників та урбаністів. ніх заходів професіонали напряму комунікують із представниками Протягом тижня, з 28 серпня по 2 вересня 2017 року, учас- місцевих громад та таким чином залучають їх до збереження іс- ники школи прослухали курс лекцій від експертів зі збереження торичної спадщини й створюють локальні механізми соціальної історико-культурної спадщини та консервації, відвідали пам’ятки інклюзії. Любліна й Замостя, а також ознайомились із об’єктами, що пере- Лектори не оминули увагою і відверті питання браку мож- бувають у процесі проведення реставраційних робіт. ливостей та ресурсів у царині збереження історико-культурної Теоретична частина програми школи стосувалась сучасних спадщини на тлі ситуації, коли кількість об’єктів, які потребують тенденцій менеджменту історичних міст, практична – урбаністич- захисту, невпинно зростає. «Сьогодні ми маємо прийняти ту ре- них процесів у Східній Польщі та нових підходів до збереження альність, в якій ми живемо. Нам не варто зазнавати фрустрації від історико-культурної спадщини. усвідомлення факту, що ми не можемо зберегти ВСЮ спадщину Люблін, найбільше місто Східної Польщі, 2015 року отримав та забезпечити її недоторканість. Але історичні міста, навіть якщо 1 https://ec.europa.eu/ Знак європейської спадщини – European Heritage Label1. Систе- незначна частина пам’яток є автентичною, мають бути захищені programmes/creative-europe/ ма цих відзнак запроваджена у ЄС 2013 року із метою відзначи- як цілісні комплекси», – вважає Богуслав Шмигін з Люблінського actions/heritage-label_en університету технології. Одним із ключових питань охорони спад- ти «пам’ятки, ретельно відібрані за їх символічну цінність, роль, яку вони відіграли в європейській історії та пропоновану ними щини на прикладі Любліна є питання того, як не тільки зберег- діяльність, що зближує Європейський Союз та його громадян». ти історичні об’єкти, а й зберегти життя і мешканців стародавніх Замостя має статус об’єкта Списку всесвітньої спадщини ЮНЕ- кварталів в історичних районах, а також – утримати баланс між СКО. Натомість відсутність такого статусу у Любліна у поєднан- модернізацією, захистом спадщини і збереженням соціальних тра- ні зі значною концентрацією історичних пам’яток та культурного дицій. потенціалу – одне із частих (але поки що риторичних) питань, що Значна частина практичних занять, проведених в межах Між- поставало у неформальному спілкуванні із місцевими фахівцями народної літньої школи, стосувалась практичного ознайомлення з питань охорони культурної спадщини. Проведення Міжнародної із роботою реставраторів музейних предметів та архітектурних літньої школи ЮНЕСКО у Любліні дозволило побачити динаміку пам’яток. А прогулянки містом супроводжувались лекціями на урбаністичних процесів у цьому місті та порівняти досвід пере- свіжому повітрі від провідних урбаністів міста. Поєднання сучас- творень у ньому із сусіднім Замостям. ної архітектури із пам’ятками давнини є однією із візитівок Лю- У фокусі Міжнародної літньої школи цього року були акту- бліна. Але це поєднання є результатом тривалого діалогу – як із альні тенденції менеджменту історичних міст: роль місцевих гро- місцевою громадою, так і в середовищі професіоналів. Предметом мад в управлінні охороною культурної спадщини (лекція проф. дискусії, наприклад, тривалий час була форма ліхтарних стовпів Славоміра Ратайського, Польська національна комісія ЮНЕСКО), на одній із центральних вулиць, про що яскраво і весело розпові- дав учасникам школи др. Хуберт Мончік, голова з питань міської консервації Любліна. © Олена Оногда, 2017 184 185 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) рецензії. огляди. Хроніка житло та концепція соціально справедливого землекористування. 4. Добра та безпечна робота, в якій існують умови для креативності та інновацій. 5. Щільність, компактність та екологічність забудов, їх енергоефективність. 6. Культура будівництва, ідентичність забу- дівель. 7. Реструктуризація промислових ареалів, їх ревіталізація. 8. У рамках вільних просторів створення та розвиток громадських Локтіонова Дінара просторів, які в значній мірі впливають на якість життя у місті. кандидат політичних наук, старший викладач кафедри соціології У рамках доповіді, було акцентовано увагу на необхідності ЧНУ імені Петра Могили співпраці та кооперації громадських структур та громадян, які за рахунок досліджень та імплементації результатів дослідження мо- ДРУГА НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ жуть впливати на економічний розвиток міст. З МІСЬКОГО РОЗВИТКУ На думку доповідіача, інтегрований стратегічний розвиток «МІСТА, КОМФОРТНІ ДЛЯ ЖИТТЯ» можна представити схематично у такому вигляді: (м. Львів, 01.12.2017 р.) О станнім часом, як у вітчизняному, так і в західному дис- курсі темі розвитку міста та міського середовища приділя- ють чимало уваги . Зокрема, у цьому напрямі відбувається плідна співпраця між Німеччиною та Україною. Досвід Німеччи- ни як одного із провідних європейських міст у сфері інтегрова- ного міського розвитку демонструє, що запорукою економічно- го зростання міст є: 1. залучення громадськості (партисипація); 2. екологічна збалансованість міста; 3. розвиток креативності у містах. На думку фахівців, запозичення цього досвіду та його адаптація до вітчизняних умов здатне створити місто, комфортне для життя. Ключова доповідь Штефана Райсс-Шмідта (представника міської адміністрації м. Мюнхена) «Комфортне для життя євро- Доповідь вітчизняного (В. Тимінського) та німецького пейське місто» окреслила такі проблемні питання: що очікує на (др. Руперт Кавка) доповідачів була присвячена сучасним викли- міста? що робить міста комфортними? що означає добре плану- кам розвитку комфортних для життя міст у Німеччині та Україні. вання? У рамках доповіді, дослідники акцентували увагу на спільних та Розглядаючи перше питання, було зазначено, що як для Німеч- відмінних тенденціях розвитку міст у Німеччині та Україні, та- чини, так і для України характерна поліцентрична мережа міст. ких як: 1. система міського розселення; 2. структура територіаль- Сьогодні великі міста Німеччини представляють собою: - «зро- ного планування; ринок житла та дохід громадян; 3. соціальну та стаючі міста», в яких відбувається приріст за рахунок зовнішньої просторову нерівномірність розселення; 4. екологічні та соціальні міграції; - міста, в яких відбувається «криза мобільності» за раху- виклики. У цілому, ситуація в обох країнах має багато спільних нок переповненого громадського транспорту, перевантажених ав- тенденцій та проблем. Зокрема, зростання міського населення, тівками вулиць; - міста, в яких відбувається зростання цін на неру- його нерівномірне розселення у містах, проблеми з житлом у мі- хомість та земельні ділянки за рахунок урбанізаційних процесів; сті, концентрація закладів культури та охорони здоров’я у центрі - міста, в яких відбувається процес дигіталізації. Усе це, у загаль- міста та їх нестача на периферії, загроза збалансованого розвитку, ному вигляді представляє нові мегатренди розвитку міст, до яких великий рекреаційний потенціал міста та відсутність екологічної відносять такі процеси як: глобалізація, зміна клімату, міграція, політики у цьому питанні. Зважаючи на схожість проблем у мі- дигіталізація, урбанізація, демографічні зміни, соціально-просто- стах, слід відзначити, що механізми їх вирішення достатньо від- рова поляризація, криза демократичної легітимності. різняються. Тому, запозичення німецького досвіду та адаптування Зважаючи на вплив вищезазначених мегатрендів, важливо, його до вітчизняних реалій робить україно-німецьку співпрацю щоб існування у таких містах було комфортним. На думку допо- своєчасною. відача, комфортними міста робить: 1. Багатоманітність міського Під час конференції було представлено роботу трьох тематич- населення, в основі якої лежить соціально-культурне підґрунтя. них арен: 2. Локальна демократія та партисипація населення. 3. Доступне Арена А. Залучення громадськості Арена В. Екологічно збалансоване місто © Дінара Локтіонова, 2017 Арена С. Креативне місто 186 187 Місто: історія, культура, суспільство № 2 (4) рецензії. огляди. Хроніка Арена А. Залучення громадськості. Арена С. Креативне місто Під час проведення Арени, було представлено доповіді на Під час проведення Арени, були представлені доповіді «Кре- тему: «Проектуй своє місто – методи залучення мешканців м. Ос- ативне місто Львів» (Марта Романяк, Олександр Кобзарев), «Під- набрюк» (доктор Клаас Бекорд), «Досвід втілення майстерні міста тримка креативних підходів: роль університетів у розвитку міст на прикладі міста Ужгород» (Маріанна Собран), «Громадський в Німеччині» (професор Зільке Вайднер), «Проект «Open-Spilka» бюджет участі в Чернівцях» (Наталія Патрабой). (Олександр Коротких, Максим Крамар). Цікавою видалась доповідь Зільке Вайднера «Підтримка креа- Процес децентралізації в Україні сприяв не тільки перерозпо- тивних підходів: роль університетів у розвитку міст в Німеччині». ділу повноважень та ресурсів, а й став певним стартом залучен- Ось коротко її зміст. ня громади до прийняття управлінських рішень.(бюджет участі, Університети є концентрацію креативності, розробниками система електронних петицій, інноваційні проекти розвитку міст ідей, які, піднімають та ініціюють вирішення проблемних питань тощо). Обізнаність місцевої влади з проблемних питань, їх постій- у суспільстві. Вони повинні бути відкритим простором для спіл- ний моніторинг дає можливість чітко розуміти проблеми громади кування. Контакти з зовнішнім середовищем, бізнесом і місцевою для першочергового вирішення або прийняття превентивних за- владою сприятимуть реалізації та імплементації ідей та змістів, ходів у цій сфері. На думку доповідачів, очевидно, що залучення продукованих у стінах університету. Університети повинні стати громадськості до прийняття рішень, є першим етапом вивчення рівними гравцями при прийнятті владних рішень. Для того, щоб громадської думки. Зокрема, залучення громадськості здійснюєть- у місті відбувався економічний розвиток, місту необхідно «дума- ся за допомогою 4 напрямків: 1. політичні вибори; 2. неформальні ти» разом з університетами, активно залучати їх до суспільного та інструменти (зустрічі з виборцями); 3. формалізовані інструменти владного дискурсу. У зв’язку з цим, у німецькій практиці організо- (громадські форуми, система електронних петицій, громадський вують різноманітні заходи, зокрема, проведення зимових та літніх бюджет); 4. неформальні пропозиції (опитування). шкіл. Метою таких шкіл є нове бачення розвитку міст, залучення Для того, щоб уникнути такого процесу як криза демократич- до розробки концепцій розвитку. У рамках таких шкіл студенти ної легітимності громади, на думку доповідачів, необхідно забез- вибори. печити такі речі як більшу прозорість, співучасть, співпрацю та У рамках проведення конференції вже другий рік поспіль від- спільне виробництво між громадскістю та місцевою владою. бувалось вручення Лейпцизької преміїї інтегрованого розвитку Проте, деякі питання залишаються все ще відкритими: 1. Як міст в Україні. збільшити кількість людей на заходах? 2. Як залучити нових лю- дей? Арена В. Екологічно збалансоване місто У ході роботи конференції було представлено матеріал др. Штефана Беге «Екологічно збалансований розвиток міста у Нюрнберзі», у якому розкривалася думка про те, що екологічна безпека – це не тільки ресурси та ґрунти, а частина сталого розвитку міста, яка включає в себе освіту, здоров’я, питання мобільності та іншу економіку. Таким чином, системний підхід у розробці стратегій розвитку міст є запорукою їх успішної реалізації. У доповіді М. Терлецького (КУ Існтиту міста) та О.Шмідта (ЛКП Інститут просторового розвитку) «Вулиця для всіх» та створення велосипедної інфраструктури у Львові» ключовим месседжем було твердження, що наявність веломережі є ознакою розвинутого міста. Доповідачі навели успішний приклад м. Львів у питанні проектування вулиць з велодоріжками та продемон- стрували, яким чином можуть балансувати інтереси усіх учас- ників руху за умов їх комфортного співіснування. При цьому, наголошувалась увага на збереженні зеленої зони, враховуючи особливості рослин та створенні громадського простору. Також було представлено транспортну піраміду міста, на вищому щаблі якої розташований пішохід (1), нижче – велосипедисти (2), гро- мадський транспорт (3), комерційний транспорт (4), приватний моторний транспорт (5). 188 189