(PDF) Влада та управління : Збірник наукових праць. Вип. 6. Чернівці : «Букрек», 2019. 264 с.

Чернівецький регіональний центр Кафедра політології Представництво Фонду перепідготовки та підвищення кваліфікації та державного управління Ганса Зайделя в Україні, працівників органів державної влади, Чернівецького національного Республіці Молдова органів місцевого самоврядування, університету та Румунії державних підприємств, імені Юрія Федьковича установ та організацій Чернівецька міська рада ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ За матеріалами V Міжнародної наукової конференції «Муніципальні читання імені Антона Кохановського» Випуск 6 Чернівці «Букрек» 2019 УДК 32.019.5(06) В 57 Схвалено Навчально-методичною радою Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій (протокол № 2 від 18 вересня 2019 р.) і вченою радою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 3 від 30 жовтня 2019 р.) Редколегія та автори висловлюють щиру вдячність Представництву Фонду Ганса Зайделя в Україні, Республіці Молдова та Румунії, за сприяння у виданні цієї книги В 57 Влада та управління : Збірник наукових праць. Вип. 6. Чернівці : «Букрек», 2019. 264 с. : іл. ISBN 978-617-7770-30-4 До збірника наукових праць увійшли доповіді та повідомлення, виголошені на V Міжнародній на- уковій конференції «Муніципальні читання імені Антона Кохановського» (14–15 листопада 2018 р.), організованій Чернівецьким регіональним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації пра- цівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, уста- нов та організацій, кафедрою політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Представ- ництвом Фонду Ганса Зайделя в Україні, Республіці Молдова та Румунії у партнерстві з Чернівецькою міською радою. Збірник висвітлює теоретичні й науково-практичні підходи, погляди та результати наукових до- сліджень з проблематики місцевого самоврядування, державного управління, державної служби, де- централізації влади, соціально-економічного розвитку громад і регіонів, етнонаціональних процесів. Матеріали видання розраховані на працівників сфери державної служби, служби в органах міс- цевого самоврядування, керівників державних установ, громадських організацій, наукових і педаго- гічних кадрів, усіх, хто вивчає або досліджує наукові та прикладні проблеми державної регіональної політики, місцевого самоврядування, державної служби та державного управління. УДК 32.019.5(06) ©  Чернівецький регіональний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій, 2019 © ЧНУ, 2019 © Автори, 2019 ISBN 978-617-7770-30-4 © Видавничий дім «Букрек», 2019 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Круглашов Анатолій Миколайович – доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології та державного управління Чернівецького націо- нального університету імені Юрія Федьковича, співголова редколегії; Ярмистий Микола Васильович – кандидат наук з державного управління, директор Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самовря- дування, державних підприємств, установ та організацій, співголова редколегії; Гакман Сергій Михайлович – кандидат історичних наук, доцент, заступ- ник директора Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підви- щення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій, заступник голови редколегії; Войтович Радмила Василівна – доктор наук з державного управління, професор завідувач кафедри філософії, теорії та історії державного управлін- ня Національної академії державного управління при Президентові України. Гонюкова Лілія Василівна – доктор наук з державного управління, доцент кафедри політики та суспільного розвитку Національної академії державного управління при Президентові України. Головацький Володимир Анатолійович – доктор фізико-математичних наук, професор кафедри теоретичної фізики фізичного факультету Чернівець- кого національного університету імені Юрія Федьковича; Євдокименко Валерій Кирилович – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки підприємства Буковинського державного фінан- сово-економічного університету; Іваницька Ольга Михайлівна – доктор наук з державного управління, заві- дувач кафедри управління навчальним закладом Інституту лідерства та соці- альних наук університету ім. Б. Д. Грінченка; Малиновська Олена Анатоліївна – доктор наук з державного управління, Радник при дирекції національного інституту стратегічних досліджень; Надолішний Петро Іванович – доктор наук з державного управління, за- служений працівник освіти України, професор Одеського регіонального ін- ституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. 3 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Радиш Ярослав Федорович – доктор наук з державного управління, про- фесор кафедри управління охороною здоров’я Національної академії держав- ного управління при Президентові України; Ротар Наталія Юріївна – доктор політичних наук, професор кафедри по- літології та державного управління Чернівецького національного університе- ту імені Юрія Федьковича; Федуняк Сергій Георгійович – доктор політичних наук, професор кафед- ри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; Фісанов Володимир Петрович – доктор історичних наук, професор, завід- увач кафедри міжнародної інформації Чернівецького національного універси- тету імені Юрія Федьковича; Кифяк Василь Федорович – доктор економічних наук, професор, заступ- ник директора з наукової, науково-методичної роботи та міжнародних зв’язків Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету. Рецензенти: Василевська Т. Е. – доктор наук з державного управління, професор кафед- ри публічного управління та публічної служби Національної академії державно- го управління при Президентові України. Фісанов В. П. – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри між- народної інформації Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Адреса редколегії: Чернівецький регіональний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій вул. Героїв Майдану, 5/52, м. Чернівці, 58001, тел.\факс (0372)525271, E-mail:

,

Кафедра політології та державного управління, факультет історії політології та міжнародних відносин, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, вул. Коцюбинського, 2, Чернівці, 58012, тел.: (0372)523053, факс: (0372)557182 E-mail:

4 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ЗМІСТ Передмова ........................................................................................................... 9 РОЗДІЛ I ПРОЦЕС ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ТА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Валентин МАЛИНОВСЬКИЙ Міста в децентралізаційній реформі: проблеми і перспективи . ......................... 12 Наталія РОТАР Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт ............. 21 Марія ПІРЕН Наукове та громадянське забезпечення політико-управлінських засад модернізаційної стратегії державотворення в сучасній Україні . ........................ 42 Людмила РОШКА Місцеве самоуправління: методологічний підхід ................................................. 53 Галина МАНЧУЛЕНКО Значення міжнародної підтримки процесу децентралізації в інституціональному забезпеченні реформи в Україні ....................................... 61 Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ Публічне управління сферою молодіжної політики у процесі утворення об’єднаних територіальних громад .................................... 70 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК Особливості ставлення населення Чернівецької області до реформи місцевого самоврядування . ................................................................ 83 РОЗДІЛ II МУНІЦИПАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД Віра БУРДЯК Регіональні практики формування органів влади в ОТГ Чернівецької області ..................................................................................... 98 Яна ЧЕРНОПИЩУК Труднощі територіального об’єднання на прикладі Одеської області: порівняльно-правовий аналіз ОТГ .......................................................................... 109 5 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Богдан СТОРОЩУК Механізм формування економічної влади міста Чернівці як урбаністичного центру ........................................................................................ 116 Віталій ЧЕБАНИК Функціонування органів управління освітою в ОТГ Чернівецької області ...... 129 Ігор НЕДОКУС Місцеве самоврядування в Республіці Білорусь: тенденції розвитку ................ 142 Дан МОРАРУ Залучення комунітарного та місцевого партнерства у процесі урбаністичної ревіталізації в муніципії Белць, Республіка Молдова .................................................................................................. 151 РОЗДІЛ III ВЗАЄМОДІЯ РІЗНОРІВНЕВИХ СУСПІЛЬНИХ ІНСТИТУЦІЙ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ Лілія ГОНЮКОВА Консультування влади з громадськістю для прийняття рішень .......................... 162 Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА Участь громадянського суспільства в підтримці етики в публічному управлінні . ......................................................................................... 174 Дорін-Мірча ДОБРА На захист високої етики публічних службовців .................................................... 187 Микола ЯРМИСТИЙ Комунікативна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: з українського та румунського досвіду ................ 198 Сергій ГАКМАН Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодії ..................................... 210 Людмила ГОЛОВАТАЯ Аспект потенциального трансграничного сотрудничества в развитии регионов Молдовы ................................................................................ 227 Інна ДУТЧАК Мовна політика ЄС і корисний досвід для України та Чернівецької області як окремо взятого регіону . ............................................. 238 Наталія НЕЧАЄВА-ЮРІЙЧУК Міжетнічна комунікація в Україні: регіональний аспект (на прикладі Чернівецької області) ......................................................................... 247 Відомості про авторів ....................................................................................... 257 6 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 CONTENT Foreword .............................................................................................................. 9 PA R T I PROCESSES OF STATE FORMATION AND DECENTRALIZATION OF AUTHORITIES IN UKRAINE Valentyn MALYNOVSKYI Cities in Decentralization Reform: Problems and Perspectives . ............................... 12 Nataliia ROTAR Rating as a Tool for Positioning Regional Political Elites ......................................... 21 Mariia PIREN Scientific and Civic support for the Political and Managerial Foundations of the Modernization Strategy of State-Building in Contemporary Ukraine ............ 42 Ludmila ROSCA Local Autonomy: Methodological Approach ............................................................. 53 Halyna MANCHULENKO The Importance of International Assistance for the Decentralization Process in Institutional Providing of Reform in Ukraine ........................................................ 61 Anatoliy KRUGLASHOV, Natalia SABADASH Public Administration of the Youth Policy in the Process of Formation of United Territorial Communities . ............................................................................ 70 Tatiana MEDINA, Sergey YAREMCHUK Features of the Attitude of the Population of Chernivtsi Region to the Reform of Local Self-Government ................................................................... 83 PA R T II MUNICIPAL DEVELOPMENT AND FEATURES OF FUNCTIONING OF THE TERRITORIAL COMMUNITIES Vira BURDIAK Regional Practices of Formation of Authorities in the OTG (United Territorial Communities) of the Chernivtsi Region . ................. 98 Yana CHERNOPYSHCHUK The Difficulties of the Territorial Association on the Example of the Odessa Region: Comparative-Legal Analysis of the UTC (United Territorial Communities)............. 109 7 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Bogdan STOROSHCHUK Formation of Economic Power of the City of Chernivtsi as an Urbanistic Center ............................................................................................... 116 Vitaly CHEBANYK Functioning of Education Management Bodies in the OTG (United Territorial Communities) of Chernivtsi Oblast ............................................. 129 Ihor NEDOKUS Local Self-Government in the Republic of Belarus Development Trends ................ 142 Dan MORARU Involvement of Community and Local Partnership in the Process of Urban Revitalization in Municipality Bălţi, Republic of Moldova .................................................................................................. 151 PA R T III MULTILEVEL INTERACTION OF SOCIAL INSTITUTIONS IN PUBLIC ADMINISTRATION Liliia HONIUKOVA Advising Public Authorities on Decision-Making ..................................................... 162 Tetiana VASYLEVSKA Participation of Civil Society in Support of Ethics in Public Administration ........... 174 Dorin-Mircea DOBRA Plea for a Higher Ethics of Civil Servants .................................................................. 187 Mykola YARMYSTYI Communicative Interaction of Government Bodies and Civil Society Institutions: from Ukrainian and Romanian Experience . ............. 198 Serhii HAKMAN Effective Partnership of Authorities and Institutions of Civil Society in Cross-Border Interaction . ....................................................................................... 210 Ludmila GOLOVATAIA The Aspect of Potential Cross-Border Cooperation in Developing the Regions of Moldova . .................................................................... 227 Inna DUTCHAK The Language Policy of the EU and a Useful Experience for Ukraine and Chernivtsi Region as a Separate Region .......................................... 238 Nataliia NECHAIEVA-YURIICHUK Interethnic Communication in Ukraine: the Regional Aspect (on Chernivtsi Oblast’ Example) ................................................................................ 247 About the Authors . ............................................................................................. 257 8 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ПЕРЕДМОВА Необхідність постійного вдосконалення та розвитку системи міс- цевого самоврядування вимагає цілеспрямованої та продуманої регіо- нальної політики. У наш час динамічно змінюються запити суспільства й очікування громадян від влади, що потребує подальшого розвитку наукових підходів та інструментарію досліджень у вивченні функціо- нування місцевого самоврядування в цілому й муніципального управ- ління зокрема. Такі зміни вимагають своєчасної розробки та втілення у життя нових форм і методів публічного узгодження різнопланових інтересів, врахування різноспрямованих прагнень представників гро- мадянського суспільства, вирішення пріоритетних завдань розвитку територіальної громади міст та інших населених пунктів відповідними органами влади. У цьому контексті приємно переконуватися в тому, що традиційна науково-практична конференція «Муніципальні читання імені Антона Кохановського» набуває все більшого визнання серед посадових осіб органів місцевого самоврядування, науковців із різних міст України та європейських держав. Зокрема, у 2018 році до роботи конференції, окрім учасників із Чернівецької області, долучилися представники Ки- єва, Волинської, Івано-Франківської, Одеської та Тернопільської облас- тей, а також зарубіжні гості – з Польщі, Румунії та Молдови. Вони поді- лилися власними науковими пошуками в царині публічного управління й адміністрування, аналізом вітчизняних і зарубіжних проблем місце- вого самоврядування та здійснення його реформування. Відповідно, на основі та в подальший розвиток основних резуль- татів роботи конференції виходить шостий випуск Збірника наукових праць «Влада та управління». У ньому широко висвітлені та науково 9 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 обґрунтововані основні тематичні напрямки, які пройшли через попе- реднє обговорення під час минулорічної науково-практичної конферен- ції, а саме – в ході пленарного засідання «Роль міст у розвитку місцевої демократії», роботи секцій: «Муніципальний розвиток в умовах фор- мування об’єднаних територіальних громад», «Реформування системи виборів до місцевих рад», «Взаємодія різнорівневих суспільних інсти- туцій у публічному управлінні», «Професійне навчання службовців органів публічної влади», а також під час круглого столу «Ефективна комунікація органів влади та інститутів громадянського суспільства: механізми, практичний досвід та імплементація», проведеного на базі Вижницької райдержадміністрації. Проголошені під час Муніципаль- них читань імені Антона Кохановського доповіді та наукові повідом- лення відображені у наукових статтях видання. Збірник наукових праць «Влада та управління» виходить з 2010 року. Його позитивною традицією є те, що разом із науковими статтями тео­ ретичного змісту подані публікації, автори яких аналізують та уза- гальнюють досвід застосування нових підходів і практичної реалізації окремих цільових програм у системі муніципального управління в різ- них містах та територіальних громадах України. Зокрема розглянуто як певні проблемні питання, так і загалом позитивні тенденції в управ- лінні міськими територіальними громадами різних областей нашої держави. Заслуговують на увагу дослідників наукові праці, пов’язані з вивченням проблем адаптації європейських моделей муніципального управління для України; впровадження системи публічного управління та залучення представників громадськості до вирішення економічних, фінансових, соціальних питань розвитку міст, узагальнення досвіду діяльності об’єднаних територіальних громад і окремих напрямків їх сучасного розвитку. Наш збірник зорієнтовано насамперед на посадових осіб місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад, державних службовців ор- ганів виконавчої влади. Висловлюємо надію, що опубліковані наукові 10 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 праці зацікавлять учених у сфері публічного управління, викладачів і магістрантів, які навчаються за освітнім напрямком «Публічне управ- ління та адміністрування». Переконані, що пропонована збірка науко- вих праць стане у пригоді також для представників політичних і гро- мадських організацій, зацікавлених в успішному розвитку місцевого самоврядування. Хочемо подякувати нашим авторам, які надіслали свої статті, що охоплюють досить широкий тематичний спектр прикладних і теоретич- них досліджень. Висловлюємо глибоку вдячність представництву Фон- ду Ганса Зайделя в Україні, Молдови, Румунії за всебічну підтримку проведення конференції та видання цього збірника. Запрошуємо вітчиз- няних і зарубіжних дослідників, а також посадових осіб органів місце- вого самоврядування й надалі брати участь у наших наукових заходах і надсилати до редакції нові дослідницькі статті, аналітичні огляди, ана- ліз ефективних практик розвитку міст та інших територіальних громад для наступного випуску збірника. Микола Ярмистий, Анатолій Круглашов, співголови редакційної колегії 11 Валентин МАЛИНОВСЬКИЙ. Міста в децентралізованій реформі: проблеми і перспективи РОЗДІЛ І ПРОЦЕС ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ТА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Валентин МАЛИНОВСЬКИЙ МІСТА В ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЙНІЙ РЕФОРМІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ Абстракт. У статті здійснено аналіз стану формування об’єднаних тери- торіальних громад (далі – ОТГ) у містах обласного значення. Зазначений процес став найбільшою проблемою децентралізаційної реформи в Україні. На прикладі міст обласного значення Волинської області висвітлено ситуацію зі створен- ням ОТГ. Зокрема, серед причин такого стану визначені: ментальна, політична, законодавча, які у варіанті добровільності перебороти фактично неможливо. Зважаючи на європейський досвід, виходом із ситуації є перехід від добровільно- го об’єднання, яке так і не дало позитивних результатів, до адміністративних методів об’єднання. Ключові слова: місто обласного значення, ОТГ, децентралізаційна реформа, перспективний план. Вступ. Децентралізація влади є ключовою реформою в Україні. Від її результатів залежатиме не лише розвиток місцевого самоврядування, демократії, громадянського суспільства, а й, загалом, успішність нашої держави та її європейська перспектива. Ключовим чинником децентра- лізаційної реформи є формування ОТГ, спроможних вирішувати всі без винятку питання місцевого значення, надавати якісні та своєчасні послу- ги населенню. Досвід децентралізаційної реформи 2015–2018 рр. показав, що процес створення ОТГ у містах України став найбільш проблемним. Зокрема, хоча перші ОТГ у містах обласного значення з’явилися ще у 2015 р., по-справжньому цей процес розпочався лише у 2018 році. При- 12 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 чин є декілька. На прикладі окремих міст Волинської області спробуємо їх з’ясувати у цій статті. Основний текст. Історично склалося, що міста завжди були і будуть центрами політичної, економічної, культурної, наукової, бізнесової, со- ціальної, логістичної активності – своєрідними інноваційними центрами розвитку людської цивілізації. Зважаючи на це, ідеологи децентралізацій- ної реформи в Україні саме міста визначили безумовними адміністра- тивними центрами спроможних ОТГ, що знайшло своє юридичне закріп- лення у Методиці формування спроможних територіальних громад, за- твердженій постановою Кабінету Міністрів України (далі – Методика). Маючи необхідну інфраструктуру (транспортну, медичну, освітню, соці- альну, культурну, спортивну) та відповідну бюджетну спроможність, вони повинні були стати центрами розвитку навколишніх територій в радіусі до 20 км1. Аналіз суміжних з містами територій показує, що економічно та інфра- структурно від приєднання виграють навколишні села та їхні жителі. Від розширення своїх меж суттєво виграють й міста. Участь у великих ін- вестиційних проектах передбачає наявність значних земельних ділянок, яких у межах міст уже немає. Проте в містах є відповідна інфраструктура, комунікації та кваліфіковані працівники. Відповідно, наявність цих трьох факторів – землі, інфраструктури та робочої сили – дає можливість місь- ким ОТГ стати активними гравцями на глобальному інвестиційному рин- ку та забезпечити економічне зростання відповідних територій. Модель «живу в селі, а працюю в місті» є ефективною та перевіреною в багатьох розвинених країнах. Але для того, щоб вона була збалансованою, села й місто повинні бути однією громадою. В іншому випадку виникатиме ціла низка проблем, про які йтиметься нижче. Однак у процесі децентралізаційної реформи об’єднання міст з навко- лишніми сільськими територіями стало однією із найгостріших проблем, що загалом негативно впливає на розвиток відповідних громад. Зі 187 міст обласного значення протягом 2015 – першої половини 2018 рр. лише 3 створили ОТГ: міста Балта та Біляївка Одеської області, а також м. Ли- 1 Про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад: по- станова Каб. Міністрів України від 8 квіт. 2015 р. № 214 // Урядовий кур’єр, 2015, 6 трав, c. 9. 13 Валентин МАЛИНОВСЬКИЙ. Міста в децентралізованій реформі: проблеми і перспективи ман Донецької області. Волинська область не стала винятком. Із 4  міст обласного значення жодне не створило ОТГ. А місто Володимир-Волин- ський вже втратило можливість утворити ОТГ із суміжними сільрадами, адже вони вже створили свої власні ОТГ. Найближче до створення ОТГ був Луцьк, проте процес зупинився че- рез вето Прилуцького сільського голови на рішення Прилуцької сільської ради. Натомість інших сім суміжних сільських рад: Княгининівська, Жи- дичинська, Заборольська, Боратинська, Липинська, Підгайцівська, Гірко- полонківська утворили власні сільські ОТГ. У результаті обласний центр Волині має найменшу площу серед облас- них центрів Західної України (див. табл. 1). Фактично у міста відсутні віль- ні земельні ділянки не лише для промислового будівництва, а й для спо- рудження нових житлових кварталів та інших інфраструктурних проектів. Таблиця 1. Площа міст обласних центрів № Розмір площі Кількість населення Місто п/п (км2 ) (тис. осіб) 1 Ужгород 41.5 113 2 Луцьк 42 216 3 Рівне 63 246 4 Тернопіль 72 218 5 Івано-Франківськ 83.7 235 6 Чернівці 153 265 У чому ж причини такої ситуації? Власний досвід автора, що ґрунту- ється на безпосередній участі у проведенні децентралізаційної реформи, дає підстави для таких міркувань. Першою причиною є ментальна. Різ- ний спосіб життя міських і сільських жителів, навіть тих, хто працює в мі- сті, став суттєвою перешкодою об’єднання. Період, коли сільські жителі прагнули переїхати до міст чи отримати міську реєстрацію, давно минув. Сьогодні відбуваються зворотні процеси, коли значна частина міських жителів бажала б перебратися до сусідніх сіл. Передбачаючи саме такі 14 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 настрої, керівництво міст мало б виявити відповідну ініціативу для того, щоб переконати громади сусідніх сіл у перевагах об’єднання з містом та роз’яснити ризики, які чекають їх у випадку неприєднання до міст. Однак цього не сталося. З початку реформування керівництво та депутати міст не дуже наполегливо шукали шляхів діалогу з навколишніми сільськими радами. Причиною цього було те, що в результаті бюджетної децентра- лізації у 2015  р. міста обласного значення отримали додаткові бюджет- ні надходження у вигляді акцизу з пального, алкогольних і тютюнових виробів. У такій ситуації брати на себе додаткові проблеми навколишніх сільських територій керівництво більшості міст не поспішало. Про це, зокрема, свідчить затверджений у 2015  р. Кабінетом Міністрів України перспективний план формування територій громад Волинської області, у якому з 52 ОТГ не було жодної з центром у місті обласного значення2. Згодом запізнілі, непереконливі аргументи та пропозиції міст зали- шилися без конкретних відповідей з боку сільських рад, якими вже була сформована відповідна громадська думка, що ґрунтувалася на т. зв. синд- ромі «міської експансії» – домінуванні міста над селом, за якого всі пи- тання місцевого значення вирішуватиме місто (точніше, орган місцевого самоврядування – далі ОМС, сформований в основному з депутатів від міста). Відповідно ці рішення (особливо із земельних питань) будуть не на користь сільських жителів. Зважаючи на це, сільські громади наполегливо шукали варіанти об’єднання не з сусідніми містами (від окремих з них узагалі не отримали пропозицій), а з навколишніми сільськими громада- ми. При цьому ігнорувався головний підхід децентралізаційної реформи, що передбачав об’єднання сільських громад з містами. Такі дії сільська номенклатура пояснювала принципом добровільності об’єднання тери- торіальних громад, що визначався Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» як основоположний. Таким чином, на першому етапі реформування склалася ситуація, що ні міста, ні суміжні сільради не вбачали сенсу в об’єднанні у спільну ОТГ. У результаті цього до місцевих виборів у жовтні 2015 р. небагато міст створили ОТГ. Зокре- 2 Про затвердження перспективного плану формування територій громад Волинської області: затв. розпорядженням Каб. Міністрів України від 23.09.2015 р. № 993-р. // Урядо- вий кур’єр, 2015, 1 жовтня, с. 5. 15 Валентин МАЛИНОВСЬКИЙ. Міста в децентралізованій реформі: проблеми і перспективи ма, у Волинській області такою стала лише одна Устилузька міська рада (не районний центр). Натомість, навколо міст ситуаційно формувалися сільські ОТГ, у ба- гатьох випадках невеликі, що кардинально суперечило меті децентралі- заційної реформи, соціально-економічним розрахункам, Методиці, по- збавляючи міста перспектив територіального розвитку та інвестиційної привабливості. Ці громади потребували величезних капіталовкладень не лише в інфраструктурні проекти, а й у будівництво адміністративних приміщень. Натомість такі приміщення і необхідна інфраструктура є у сусідніх містах, у яких розміщені райдержадміністрації, районні ради та міські (селищні) ради. Крім цього, суттєву частку місцевих бюджетів ви- трачали на утримання управлінського апарату таких ОТГ, орієнтовна чи- сельність якого становить від 30 до 50 працівників. Таким чином, замість спрямування коштів місцевих бюджетів на розвиток інфраструктури та потреб закладів освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, їх витрачають на утримання чиновників. Відповідно, замість очікуваного в результаті реформи зменшення управлінського апарату ОМС, відбувається його сут- тєве зростання. Ще більше загострилися суперечності між містами та сільськими ОТГ щодо використання міської інфраструктури, транспортного сполучення, використанням земель тощо. Наприклад, у школах м. Луцька навчається 2500 школярів, а дитячі садочки відвідують 490 дітей з навколишніх сил. Зважаючи на існуючу чергу міських дітей у дитячі садки, влада Луцька почала вимагати від сільських ОТГ перераховувати частину освітньої суб- венції до міського бюджету. Виникли суттєві проблеми у транспортному обслуговуванні сільських жителів, адже міська влада забезпечує таке об- слуговування лише у межах міста. Очевидно, якби навколишні села об’єдналися з містом в одну ОТГ, то цих питань взагалі б не виникало. Будучи членами однієї ОТГ, вони б залишалися сільськими населеними пунктами. При цьому для сільських жителів відкриваються можливості доступу до міської інфраструктури на рівні з міськими жителями (школи, лікарні, дитсадки, позашкільні закла- ди, транспорт, соціальне забезпечення). Територія ОТГ стає цілісною ло- гістичною системою, що дає змогу оптимально забезпечити усі населені пункти громади необхідним транспортним сполученням. Не виникало б 16 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 непорозумінь щодо сплати податків з великих підприємств, які фактично перебувають у місті. Маючи величезний бюджет, можна було б суттєво «підтягнути» віддалені сільські населені пункти. Також вдалося б уникну- ти спірних питань: утилізації побутових відходів, каналізаційних систем, очисних споруд тощо. Другою причиною стала політична. Об’єднати місто хоча б з однією сільською радою в ОТГ означало проведення нових виборів міського го- лови і депутатського корпусу. Зрозуміло, що пройшовши складні, фінан- сово затратні вибори 2015 р., наважитись на нову виборчу кампанію було небагато охочих, а у великих містах – нікого. Супротив об’єднанню сіль- ських громад з містами обласного значення чинили окремі голови РДА і навіть ОДА, які не хотіли допустити виходу з територій району зазначе- них сільських рад. Якщо до цього додати, що проти об’єднання виступали окремі політичні партії, що не сприймали децентралізаційної реформи, а також народні депутати і великі землевласники, то можна уявити, яка по- тужна антиреформаторська сила протистояла об’єднавчому процесу. Ще однією причиною, доволі несподівано, виявилася законодавча. Лише протягом 2015–2017 років Центральна виборча комісія 10 разів від- мовляла містам обласного значення в призначенні перших виборів. При- чина – відсутність правових підстав призначення перших виборів через входження території ОТГ до складу кількох адміністративно-територіаль- них одиниць. Через таку позицію ЦВК найбільш спроможні ОМС були «за бортом» процесу створення ОТГ. Багато міст не розпочинали об’єд- навчий процес, розуміючи його безперспективність. За цей час навколо багатьох міст встигли створитися «приміські сільські» ОТГ, що дуже не- гативно позначається на розвитку цих територій. З метою вирішення цього питання 1 травня 2018 р. вступив у дію За- кон України, що відкрив можливість містам обласного значення об’єднати навколо себе сусідні сільські та селищні ради і стати центром ОТГ без за- йвих бюрократичних процедур, зокрема, без проведення виборів міського голови і депутатів міськради3. У такій ОТГ до проведення чергових місце- 3 Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо добровільного приєднання територіальних громад сіл, селищ до громад міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення: Закон України від 3.04.2018 р. № 2379 // Урядовий кур’єр, 2018, 12 травня, с. 4. 17 Валентин МАЛИНОВСЬКИЙ. Міста в децентралізованій реформі: проблеми і перспективи вих виборів (жовтень 2020 р.) повноваження виконують діючі міські голо- ви і депутати міської ради. Відповідно сільські, селищні ради, що ввійшли до міської ОТГ, припиняють свою діяльність. Сільські, селищні голови отримують статус в.о. старости і членство у виконкомі міської ради. Та- ким чином цей закон позбавив на значний період сільські громади, що приєдналися до міст, представництва у міській раді. Лише присутність старости у виконавчому комітеті не зовсім адекватно представлятиме ін- тереси сільських громад в новоутвореній ОТГ. Не додає оптимізму ініці- аторам приєднання не сприятлива для сіл виборча система – пропорційна в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій. Вона, на відміну від мажоритарної, не га- рантує обов’язкове депутатське представництво від усіх сільських населе- них пунктів у міській раді. Незважаючи на згадані проблемні аспекти, зазначений Закон, нареш- ті, зрушив з мертвої точки процес створення ОТГ на базі міст обласного значення в Україні. Улітку-восени 2018 р. було створено шістнадцять та- ких міських ОТГ, серед яких два обласних центри – Вінниця, Житомир, а також Буча, Березань, Ржищів Київської, Вараш Рівненської, Вознесенськ Миколаївської, Гадяч Полтавської, Коломия Івано-Франківської, Лозова Харківської, Нова Каховка Херсонської, Новгород-Сіверський Чернігів- ської, Новоград-Волинський Житомирської, Новодністровськ Чернівець- кої, Славута Хмельницької, Шостка Сумської областей. Однак у цьому процесі з’явилася ціла низка проблем: з 30 міст, що розпочали процедуру приєднання, 12 не відповідають перспективним планам. За даними Асоціації міст України, загалом 87 міст обласного зна- чення обмежені перспективними планами на приєднання. Змінити ситу- ацію можуть обласні державні адміністрації спільно з обласними радами шляхом внесення змін до перспективних планів формування територій громад областей, зокрема – Вінницької, Закарпатської, Київської, Львів- ської, Миколаївської, Полтавської та Черкаської 4. Варто наголосити ще на одній причині, що ускладнює зазначений процес, – самодостатність окремих сільських громад, які межують з мі- 4 Зростає кількість об’єднаних громад з центрами у містах обласного значення. Децен- тралізація. URL: https:// https://decentralization.gov.ua/news/10058 (дата звернення: 12.11.2018). 18 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 стами обласного значення. На їхніх територіях розташовані потужні бю- джетоутворюючі підприємства, які є головними наповнювачами місцевих бюджетів. Наприклад, на території Боратинської сільської ОТГ Луцько- го району функціонують підприємства зі 100  % іноземних інвестицій: «Кромберг енд Шуберт Україна», на якому працює більше 1000 осіб (тут виготовляють електричні бортові кабельні системи для автомобілів сві- тового класу (Mercedes, Volkswagen, BMW, Audі)), Гнідавський цукровий завод, низка невеликих підприємств. За підсумками першого півріччя 2018 р. у групі з чисельністю від 5 до 10 тис. осіб Боратинська ОТГ стала найуспішнішою ОТГ в Україні (власні доходи на одного мешканця скла- ли 7497 грн, а реверсна дотація у 2018 р. становитиме 24 млн грн). На землях Підгайцівської сільської ради Луцького району функціонує між- народний холдинг «Модерн-Експо» – провідний виробник і постачальник торгівельного обладнання в Центральній та Східній Європі, на території якого функціонує найпотужніша митна структура Волині – митний пост «Луцьк» Ягодинської митниці. Зрозуміло, що, маючи серйозні доходи, ці громади, користуючись принципом добровільності, не збиралися об’єд- нуватися з Луцьком, шукаючи вигідних партнерів серед сусідніх сільрад. Висновки Підсумовуючи, треба наголосити, що без кардинального вирішення за- значеної проблеми Україна матиме спотворений територіальний устрій, що потребуватиме повторного реформування, яке згодом зробити буде надзвичайно складно і фінансово затратно. На думку автора, усунути при- чини, про які йшлося вище, у варіанті добровільності фактично неможли- во. Це показав досвід європейських країн (Данії, Естонії, Латвії), які після багаторічного добровільного реформування, яке так і не дало позитивних результатів, були змушені перейти до примусових методів об’єднання5. Тому, незважаючи на певні успіхи реформування (за добровільної моде- лі  – це найвищі показники в Європі), все ж необхідно вносити суттєві корективи до методів реформування вже у 2019 р., адже велика кількість 5 Валентин Малиновський. Об’єднання територіальних громад: добровільність чи примусовість? // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Луцьк. 2018. № 1. С. 171–173. 19 Валентин МАЛИНОВСЬКИЙ. Міста в децентралізованій реформі: проблеми і перспективи територіальних громад (як сільських, так і міських) зайняла відверто очі- кувальну позицію. Чи наважиться український уряд на примусовий ва- ріант, як це зробили Данія чи Естонія, покаже час, якого стає все менше. Valentyn MALYNOVSKYI CITIES IN DECENTRALIZATION REFORM: PROBLEMS AND PERSPECTIVES Abstract. The article analyzes the state of formation of amalgamated hromada (fur- ther – AH) in cities of oblast significance. The mentioned process became the biggest problem of decentralization reform in Ukraine. On the example of cities of oblast sig- nificance of Volyn region, the situation with the creation of AH is highlighted. In par- ticular, the reasons for such a state are defined: mental, political, legislative, which in the option of voluntarism, it is virtually impossible to overcome. Given the European experience, the transition from a voluntary association, which has not yielded any po- sitive results, to the administrative methods of association is a way out of the situation. Key words: city of oblast significance, AH, decentralization reform, perspective plan. Валентин МАЛИНОВСКИЙ ГОРОДА В ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИОННОЙ РЕФОРМЕ: ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ В статье осуществлен анализ формирования объединенных территориаль- ных общин (далее – ОТО) в городах областного значения. Указанный процесс стал самой большой проблемой децентрализационной реформы в Украине. На примере городов областного значения Волынской области показана ситуация с созданием ОТО. В частности, среди причин такого положения определены: ментальная, по- литическая, законодательная, которые в варианте добровольности преодолеть фактически невозможно. Учитывая европейский опыт, выходом из ситуации является переход от добровольного объединения, которое так и не дало положи- тельных результатов, к административным методам объединения. Ключевые слова: город областного значения, ОТО, децентрализационная ре- форма, перспективный план. 20 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Наталія РОТАР РЕЙТИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОЗИЦІОНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ПОЛІТИЧНИХ ЕЛІТ У статті здійснено комплексне політологічне дослідження застосування рейтингів як інструменту позиціонування регіональних політичних еліт на при- кладі Чернівецької області. Встановлено, що вплив регіональних політичних еліт на результати політики є асиметричним в різних регіонах України та має різні організаційні механізми, тому оцінка їх ефективності мусить здійснюватися в рамках стандартизованих інструментів, одним з яких є рейтинг. Доведено, що чернівецька регіональна еліта добре обізнана з рейтинговою позицією Чернівець- кої області, у якій відображено динаміку соціально-економічного розвитку ре- гіону. Однак у сфері публічного дискурсу вона артикулює тільки ті рейтингові показники, які вказують на ефективність її діяльності, тоді як інші, що визнача- ють перспективні напрями діяльності, публічно не оприлюднюються. Ключові слова: рейтинг, політичне позиціонування, регіональна політична еліта, регіональний політичний процес. Вступ. Сьогодні дослідницьку увагу привертає процес становлення і поступової інституціоналізації нового інструменту політичного впливу і потенційної форми влади, який можна назвати «владою рейтингу». По- при те, що рейтингові проекти, як правило, дистанціюються від політи- ки, насправді вони часто використовуються як інструменти м’якої сили політичних акторів та суб’єктів політики. Популяризовані ЗМІ, рейтинги впливають на прийняття політичних рішень, орієнтири державної полі- тики, на мотивацію і діяльність еліт, інституціональний розвиток полі- тичних систем та експертне середовище. Формується навіть особливий тим мислення – рейтингове мислення, засноване на беззастережній дові- рі до порівняльних індексів як зручного, визнаного і достовірного інстру- менту вивчення та інтерпретації не тільки економічної, але і політичної реальності. Основний текст. Зважаючи на те, що вплив регіональних політичних еліт на результати політики є асиметричним в різних регіонах України та має різні організаційні механізми, оцінка їх ефективності має здійсню- 21 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт ватися в рамках стандартизованих інструментів, одним з яких, на нашу думку, є рейтинг. Відповідно, метою даної статті є визначення особливос- тей застосування рейтингів як інструменту позиціонування регіональних політичних еліт на прикладі Чернівецької області. S&P Global Ratings визначають рейтинг, з одного боку, як певну кон- центровану оцінку результатів роботи суб’єктів політики / груп інтересів, з іншого – як інструмент впливу на об’єкти політики в процес здійснення конкретної соціально-економічної політики1. Таке позиціонування суті рейтингу дозволяє використовувати конкретні рейтинги, які сьогодні ак- тивно розробляються та використовуються для визначення та порівнян- ня успіхів реформ регіонів України, в процесі оцінки рівня та характеру ефективності діяльності регіональних політичних еліт, насамперед, у со- ціально-економічній сфері. У цьому дослідженні ми послуговуватимемося, по-перше, системою рейтингів, які використовує Кабінет Міністрів України для моніторингу діяльності соціально-економічного розвитку регіонів2 та процесу реформ, зокрема децентралізації влади3. По-друге, рейтингами, що розробляють- ся агентами публічної політики з метою оцінки регіонального прогресу реформ та їх відповідності євроінтеграційній стратегії України (Рейтинг легкості ведення бізнесу «Regional Doing Business»4, Рейтинг прозорості міст України5, Громадський моніторинг енергоефективності6). За результатами вимірювання результативності реалізації державної ре- гіональної політики, яке відображає моніторинг та оцінку досягнення цілей, 1 Understanding ratings. URL: https://www.spglobal.com/ratings/en/about/understanding- ratings 2 Про затвердження Порядку та Методики проведення моніторингу та оцінки резуль- тативності реалізації державної регіональної політики. Постанова Кабінету Міністрів України № 856  від 21 жовтня 2015 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/856-2015-% D0%BF 3 Моніторинг процесу децентралізації. URL: https://decentralization.gov.ua/mainmoni toring#main_info 4 Рейтинг ведення бізнесу у регіонах. URL: REGIONAL DOING BUSINESS RANKING. Методологія. http://rdb.brdo.com.ua/DB2018.pdf 5 Динаміка прозорості українських міст: як змінилися міста за два роки? URL: https:// drive.google.com/file/d/13Wc51rZ7ViNq7nNCSkJkTvPPu9lI2t6M/view 6 Громадський моніторинг енергоефективності: європейський вектор регіонального ро- звитку. URL: http://institute.lviv.ua/doc/Broshura%20fin_6.02.2019_ik.pdf 22 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 визначених комплексом нормативно-правових актів, що регулюють дер- жавну регіональну політику, Чернівецька область за період 2015–2018 рр. опустилася в офіційному рейтингу регіонів з 3 на 6 місце (див. табл. 1). Таблиця 1. Результати моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів України, Чернівецька область 2016–2018 рр. Місце у рейтингу Критерій рейтингу 2015 2016 2017 2018 Економічна та соціальна згуртованість 9 5 6 7 Економічна ефективність 13 20 7 11 Інвестиційно-інноваційний розвиток 17 23 24 19 та зовнішньоекономічна співпраця Фінансова самодостатність 4 5 24 14 Розвиток малого та середнього підприємництва 2 3 7 3 Ефективність ринку праці 15 5 2 7 Розвиток інфраструктури 3 6 3 1 Відновлювана енергетика та енергоефективність 18 21 17 19 Доступність та якість послуг у сфері освіти 16 7 8 16 Доступність та якість послуг у сфері охорони здоров’я 3 3 2 2 Соціальний захист та безпека 5 14 13 12 Раціональне природокористування 19 8 15 6 та якість довкілля Загальний рейтинг за рік 3 5 5 6 Джерело: Складено за: Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2018 р. за переліком показників оцінки, наведених у додатку 2 до постанови Кабіне- ту Міністрів України від 21.10.2015 № 856 «Про затвердження Порядку та Методики проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики». URL: http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2019/05/Reytingova-otsi nka-za-2018-rik-prezentatsiyni-materiali.pdf; Моніторинг соціально-економічного розвит- ку регіонів за 2017 р. за переліком показників оцінки, наведених у додатку 2 до поста- нови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 856 «Про затвердження Порядку та Методики проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної ре- гіональної політики». URL: http://ndo.lg.ua/ru/filereader/index/155/691a17c10b4d324441ef 23 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт 82446cf3deee; Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2016 р. за пе- реліком показників оцінки, наведених у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 856 «Про затвердження Порядку та Методики проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики». URL: http://www.minregion.gov.ua/wpcontent/uploads/2017/05/Reytingova-otsinka-za-2016- rik-prezentatsiynimateriali.pdf; Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2015  р. за переліком показників оцінки, наведених у додатку 2 до постанови Кабіне- ту Міністрів України від 21.10.2015 № 856 «Про затвердження Порядку та Методики проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики» / Департамент регіонального розвитку Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, К., 2015, 90 с. Дані таблиці 1 вказують, по-перше, що, попри достатньо високе місце Чернівецької області в загальному рейтингу соціально-економічного роз- витку регіонів України, традиційно низькі позиції вона займає за такими напрямами оцінки як «інвестиційно-інноваційний розвиток та зовніш- ньоекономічна співпраця» та «відновлювана енергетика та енергоефек- тивність» (у 2018 р. 19 рейтингова позиція серед усіх регіонів України та найнижча позиція за усіма параметрами вимірювання). Зауважимо, що під час презентації успіхів регіональної політичної еліти на засіданні Ради регіонального розвитку Чернівецької області, яка відбулася під головуван- ням Президента України Петра Порошенка 23 березня 2019 р., в. о. Го- лови Чернівецької облдержадміністрації М.  Павлюк наголосив тільки на показниках узагальненого рейтингу за результатами моніторингу со- ціально-економічного розвитку регіонів: «за результатами моніторингу соціально-економічного розвитку область протягом 2015–2018 років зна- ходиться у першій п’ятірці кращих регіонів України»7, оминаючи увагою ті аспекти регіонального розвитку, що потребують особливої уваги та зу- силь регіональної політичної еліти. По-друге, дані таблиці 1 засвідчують, що, незважаючи на позитивну динаміку, діяльність регіональної політичної еліти у напрямі інвестицій- но-інноваційного розвитку Чернівецької області та зовнішньоекономічної співпраці є недостатньою. Зокрема, Стратегію розвитку Чернівецької об- ласті на період до 2020 року8 [16] за програмою «Розвиток підприємни- 7 Михайло Павлюк розповів про досягнення та План перспективного розвитку Черні- вецької області на 2019–2021 роки [23.03.2019]. URL: https://bukoda.gov.ua/new/4037 8 Стратегія розвитку Чернівецької області на період до 2020 року. URL: https://bukoda. gov.ua/page/1307 24 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 цтва на інноваційній основі як основа сталого економічного розвитку» включено 89 проектів загальною вартістю 4.4 млрд. грн. З них на 1 січня 2019 р. реалізовано 14 загальною вартістю 447.6 млн. грн.; на стадії реалі- зації перебували 19 проектів загальною вартістю 604.1 млн. грн.; на стадії підготовки – 20 проектів загальною вартістю 972.8 млн. грн.9 [17]. Оці- нюючи залучення прямих іноземних інвестицій в економіку Чернівецької області в парадигмі створення сприятливих умов для стабільного розвит- ку зовнішньоекономічної діяльності та пошуку нових ділових партнерів, виходу суб’єктів підприємництва регіону на нові зовнішні ринки реаліза- ції продукції, представники регіональної політичної еліти з сегменту ви- конавчої влади вказують на те, що «загальний обсяг залучених з початку інвестування (рік не уточнюється – Прим. авт.) в економіку області пря- мих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 01.10.2018 становив 44.0  млн. дол. США… З початку 2018 року надійшло акціонерного ка- піталу нерезидентів у сумі 3974.5 тис. дол. США за рахунок інвестуван- ня у підприємства області (у т. ч. з країн ЄС – 3364.6 тис. дол. США та 609.9 тис. дол. США – з інших країн світу) та зменшення курсової різниці в сумі 708.0 тис. дол. США»10. Проте несуттєве зростання інвестицій у 2018 р. (на 3.3  %, порівняно з 2017 р.) не може оцінюватися як значне підвищення функціональної ефективності регіональної політичної еліти. Зауважимо, що означене питання розвитку регіону розглядається на на- радах та колегіях Чернівецької ОДА, за результатами яких приймаються відповідні рішення та надаються доручення, однак за висновками Рей- тингу прозорості інвестиційного клімату міст України м. Чернівці займає 51 місце із 5.4 балами з 2011. Створення умов для інвестицій на регіональному рівні прямо пов’я- зано з формуванням політичної волі регіональних політичних еліт до по- 9 Звіт про здійснення Чернівецькою обласною державною адміністрацією покладених на неї повноважень та стан розвитку території за 2018 рік. URL: https://bukoda.gov.ua/ uploads/editor/bukoda.gov.ua/files/Zvit_ODA-2018-site.pdf 10 Звіт про здійснення Чернівецькою обласною державною адміністрацією покладених на неї повноважень та стан розвитку території за 2018 рік. URL: https://bukoda.gov.ua/ uploads/editor/bukoda.gov.ua/files/Zvit_ODA-2018-site.pdf 11 Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України. URL: https://ti-ukraine.org/wp- content/uploads/2018/09/Infohrafika.pdf 25 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт кращення бізнес-клімату, формування сталого діалогу з бізнесом та сис- тематичного інформування про тенденції бізнес-клімату у регіональному та національному вимірах. За результатами рейтингу легкості ведення бізнесу Regional Doing Business у 2017 р. Чернівецька область входила до середнього сегменту рейтингу, тоді як у 2018 р. опустилася до останньої позиції у Regional Doing Business-2018 (Див. Табл. 2). Таблиця 2. Динаміка рейтингу Regional Doing Business для Чернівецької області, 2017–2018 рр. Бали Критерій 2017 р. 2018 р. Сплата місцевих податків 7 (max 18) 37 (max 100) Створення підприємства 12 (max 21) 84 (max 100) Одержання дозволів на будівництво 47 (max 75) 41 (max 100) Оформлення земельної ділянки 12 (max 36) 21 (max 100) під об’єктом нерухомості Приєднання до електромережі 4 (max 21) 48 (max 100) Електронні сервіси Не вимірювався 16 (max 100) Сума балів 92 (max 171) 247 (max 600) Рейтинг 12 25 Джерело: Складено за: PRO. Платформа ефективного регулювання. Регіональний Doing Business 2017. Чернівецька область. URL: https://regulation.gov.ua/rating/doing- business; Регіональний Doing Business 2018. Чернівецька область. URL: http://rdb.brdo. com.ua/. Дані таблиці 2 засвідчують, що найважче у Чернівецькій області от- римати дозвіл на будівництво, оформити земельну діяльну під об’єктом нерухомості та скористатися електронними сервісами у взаємодії між ор- ганами влади та бізнесом. Попри те, що децентралізація влади спричини- ла зростання місцевих бюджетів та розширення обсягу повноважень регі- ональної політичної еліти, це не завжди приводить до усвідомлення того 26 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 факту, що саме регіональна еліта відповідає за формування привабливого для інвестицій бізнес-клімату у Чернівецькій області. Одним з найбільш масштабних проектів регіональної політичної еліти, метою якого було й просування в рейтингу Regional Doing Business, було створення у 2016 р. Агенції регіонального розвитку Чернівецької облас- ті. Зауважимо, що український формат Агенцій регіонального розвитку суттєво відрізняється від їх європейських аналогів. Європейські Агенції переважно є організаціями, що фінансуються суспільством, не підпоряд- ковуються основній діяльності центральних або місцевих державних ад- міністрацій та створюються заради економічного розвитку територій. Пе- ребираючи на себе функції модераторів процесів регіонального розвитку, Агенції регіонального розвитку позиціонуються як елемент публічного простору – «структура, створена на основі партнерства між приватним, державним та громадським секторами з метою визначення та комплексно- го вирішення проблем розвитку конкретної території»12. Згідно з українським законодавством, для ефективної реалізації дер- жавної регіональної політики відповідними державними адміністраціями можуть створюватись агенції регіонального розвитку, співзасновниками яких «можуть бути регіональні торгово-промислові палати, регіональні асоціації підприємців, регіональні представництва всеукраїнських асо- ціацій органів місцевого самоврядування чи асоціації органів місцевого самоврядування регіону, вищі навчальні заклади, наукові установи, про- фільні громадські об’єднання регіону»13. Агенція регіонального розвит- ку, створена в регіоні України, визначалась як неприбуткова установа, що утворюється на засадах партнерства між державним, приватним та громадським секторами, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями та не може бути бюджетною установою. Згідно з «Типовим положенням про агенцію регіонального розвитку» у регіоні може бути утворена одна агенція, яка в разі необхідності утворюватиме на території регіону філії та представництва без статусу юридичної особи. Основними функція- 12 EURADA, Creation, Development and Management of RDAs: Does it have to be so diffi- cult?, Brussels, 1999, р. 16–17. 13 Про засади державної регіональної політики. Закон України від 5 лютого 2015 року № 156-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/156-19 27 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт ми Агенцій регіонального розвитку були визначені: проведення аналізу соціально-економічної ситуації, проблем розвитку відповідного регіону, подання обласним держадміністраціям пропозицій щодо шляхів їх розв’я- зання; вивчення досвіду інших держав щодо реалізації регіональної полі- тики та підготовка пропозицій щодо використання позитивного досвіду в регіоні; сприяння, зокрема шляхом організації та проведення консуль- таційної роботи, у реалізації суб’єктами регіонального розвитку регіо- нальної стратегії розвитку, програм і проектів регіонального розвитку, у підвищенні інвестиційної привабливості регіону, залученні інвестиційних та кредитних ресурсів, міжнародної технічної допомоги, у створенні умов для інституційного та інфраструктурного розвитку регіону14. Регіональна політична еліта Чернівецької області брала активну участь у створенні Агенції регіонального розвитку Чернівецької області, зокре- ма її засновниками, разом з ГО «Асоціація аграрників», ГО «Інвестиції Буковини», ГО «Туристичний розвиток Карпат», Громадською спілкою «Сучасні інноваційні стратегії», виступили Чернівецька обласна рада та Чернівецька обласна державна адміністрація15. Маючи недержавну фор- му власності, основними формами діяльності Агенція задекларувала «Консультування з питань комерційної діяльності й керування» та «Ре- гулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності». Оцінюючи факт створення Агенції, директор Регіонального офісу реформ у Чернівецькій області І. Баб’юк зауважив, що «така Агенція, яка буде функціонувати поза облдержадміністрацією і облрадою, має об’єднати всіх фахівців у справі децентралізації та всю інформацію»16. Ми пого- джуємося у доцільності та необхідності діяльності Агенцій, по-перше, 14 Типове положення про агенцію регіонального розвитку: Затверджено   постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 258, доступ 23 ІІІ 2017. URL: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/258-2016-%D0%BF 15 Установа «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області». URL: https:// youcontrol.com.ua/catalog/company_details/40485019/ 16 На Буковині створять Агенцію регіонального розвитку [06.05.2016]. URL: http:// bukpravda.cv.ua/news/oblast/item/32198-%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D1%83%D0 %BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B2% D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%B- D%D1%86%D1%96%D1%8E-%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD% D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D0 %B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83.html#.XXkwHy4zbX4 28 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 як основного інструменту подолання неформальних практик узгодження інтересів у трикутнику влада – бізнес – громадський сектор, по-друге, як публічного простору артикуляції та узгодження інтересів між усіма аген- тами публічної політики на території Чернівецької області. Проте коли йдеться про функціонування Агенції регіонального розвитку Чернівець- кої області поза облдержадміністрацією і облрадою, то швидше можемо констатувати про відсутність готовності регіональної політичної еліти, регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування ви- ступити в ролі агентів публічної політики, а не домінуючих політичних акторів. Свідченням цього є, по-перше, те, що без оголошення відкритого конкурсу Чернівецька обласна рада своїм рішенням передала «в оренду на пільгових умовах установі «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» нерухоме майно за адресою: вул. Грушевського, 1 в м. Чернівцях площею 389.6 кв. м. на строк 30 років для розміщення агенції, встано- вивши річну орендну плату за оренду вказаного нерухомого майна у сумі 1  грн»17. Зауважимо, що за вказаною адресою розміщено і Чернівецьку ОДА, і Чернівецьку обласну раду. По-друге, за відсутності будь-яких конкретних дій, заявлених в ос- новних завданнях «Програми фінансової підтримки установи «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» на 2018–2019 роки»18, Де- партамент регіонального розвитку Чернівецької обласної державної ад- міністрації визнав її діяльність високоефективною. Зокрема, програмою передбачені: розробка та здійснення комплексу заходів організаційного, фінансового, економічного характеру щодо формування інвестиційної привабливості регіону, залучення інвестицій в економіку області; нала- годження партнерства з міжнародними організаціями з метою залучен- ня зовнішнього досвіду/знань і коштів для реалізації та фінансування 17 Про внесення змін до рішення 10-ї сесії обласної ради VІ скликання від 31.05.2012 №  83–10/12 «Про використання окремого нерухомого майна (приміщень) за адресою: вул.  Грушевського, 1 в м. Чернівцях» (із змінами відповідно до рішення 33-ї сесії облас- ної ради VІ скликання від 14.08.2015 № 130-33/15). ХХVІІ сесія VІІ скликання. Рішення № 189–27/18 21 листопада 2018 р. м. Чернівці. URL: http://oblrada.cv.ua/document/list/5058/ 18 Чернівецька обласна рада. Про затвердження регіональної програми фінансової під- тримки установи «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» на 2018–2019 роки. Рішення № 79–22/18 від 23 травня 2018 р. URL: http://oblrada.cv.ua/document/list/4657/ 29 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт програм та інших інвестиційних і не комерційних проектів; розробка та здійснення комплексу заходів передінвестиційного характеру; сприян- ня створенню позитивного інвестиційного іміджу Чернівецької області; сприяння розвитку інвестиційної, інноваційної та підприємницької діяль- ності на території Чернівецької області19. Проте будь-яка інформація, яка вказувала б на ефективність виконан- ня основних завдань та функцій Агенцією регіонального розвитку Чер- нівецької області у 2018 р. на її сайті відсутня. Маючи офіційний сайт, Агенція не розмістила жодної інформації в рубриці «Наші проекти»20, а рубрика «Напрями роботи» обмежується констатацією: «Розробка страте- гій: Експертний супровід розробки стратегій розвитку територій, населе- них пунктів та організацій. Енергоефективність: Залучення інвесторів та експертний супровід проектів енергомодернізації приватних та комуналь- них будівель. Просування експорту: Виводимо підприємства Чернівецької області на ринки Європи, Америки та всього світу. Інвестування: Ми про- понуємо вам інвестувати в обрану Вами специфікацію, в залежності від кількості інвестицій»21. Подібна ситуація інформаційного вакууму про досягнення Агенції за- фіксована нами і на офіційному сайті Чернівецької ОДА. Зокрема, такі важливі параметри як «Загальна характеристика  регіональної програми фінансової підтримки установи «Агенція регіонального розвитку Черні- вецької області» на 2018–2019 роки», «Ресурсне забезпечення регіональ- ної програми фінансової підтримки установи «Агенція регіонального роз- витку Чернівецької області» на 2018–2019 роки», «Напрямки діяльності та заходи регіональної програми фінансової підтримки установи «Аген- ція регіонального розвитку Чернівецької області» на 2018–2019  роки», «Показники продукту регіональної програми фінансової підтримки уста- 19 Чернівецька обласна рада. Про затвердження регіональної програми фінансової під- тримки установи «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» на 2018–2019 роки. Рішення № 79–22/18 від 23 травня 2018 р. URL: http://oblrada.cv.ua/document/list/4657/ 20 Чернівецька обласна рада. Про затвердження регіональної програми фінансової під- тримки установи «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» на 2018–2019 роки. Рішення № 79–22/18 від 23 травня 2018 р. URL: http://oblrada.cv.ua/document/list/4657/ 21 Агенція регіонального розвитку Чернівецької області. Наші проекти. URL: http:// www.arrchernivtsi.org.ua/projects/ 30 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 нови «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» на 2018– 2019 роки», задекларовані у відповідних рубриках на сайті Чернівецької ОДА, змістовно та інформативно не наповнені22. Проте, оцінюючи виконання бюджетної «Програми фінансової під- тримки установи «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» за 2018 р. як високо ефективне (Середній результат оцінки програми  – 188.5 бали з 20023), головний розпорядник коштів Департамент регіональ- ного розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації (директор департаменту В. А. Подорожний, начальник відділу – головний бухгалтер Н. О. Маніліч) робить висновок, що «програма є актуальною для подаль- шої реалізації, тому що сприяє проведенню аналізу соціально-економіч- ної ситуації в області, підготовці проектів регіонального розвитку, що відповідають пріоритетам регіональної стратегії розвитку та Державній стратегії регіонального розвитку, допомозі в реалізації програм і проектів регіонального розвитку тощо. Подальша реалізація програми дозволить підвищити соціально-економічний розвиток регіону шляхом залучення фінансових ресурсів на проектній основі, а також системної промоції об- ласті. … Протягом 2018 року почалась робота над досягненням основ- ної мети, завдання, які були заплановані на 2018 рік, виконані у повному об’ємі»24. Тобто відбувається констатація, що Агенція регіонального роз- витку Чернівецької області залучила додаткові фінансові ресурси, ство- рила позитивний інвестиційний імідж Чернівецької області в Україні та за її межами, підвищила ефективність реалізації державної регіональної політики, формувала інвестиційну привабливість регіону, залучила інвес- тицій в економіку області тощо. Варто наголосити, що заступник голови Чернівецької ОДА та одночас- но депутат Чернівецької обласної ради В. Гостюк, після прийняття облас- 22 Агенція регіонального розвитку Чернівецької області. Напрями роботи. URL: http:// www.arrchernivtsi.org.ua/%d0%bd%d0%b0%d0%bf%d1%80%d1%8f%d0%bc%d0%b8-%d1% 80%d0%be%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%b8/ 23 Чернівецька обласна державна адміністрація. Регіональна програма фінансової підтримки установи «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» на 2018– 2019 роки. URL: https://bukoda.gov.ua/page/1178 24 Оцінка ефективності бюджетної програми за 2018 рік. URL: https://bukoda.gov.ua/ uploads/editor/bukoda.gov.ua/Departments/depertament-regionalnogo-rozvitku/combinepdf- min.pdf 31 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт ного бюджету на 2019 р.,  свою позицію щодо ефективності діяльності Агенції регіонального розвитку Чернівецької області сформулював таким чином: «Депутати підтримали мою ініціативу про необхідність заслухати звіт про роботу так званої Агенції регіонального розвитку Чернівецької області за попередній період. Так, створена в травні 2016 року агенція лише в цьому році отримала 300 тис. грн. платників податків, на наступ- них рік передбачено додатковий 1 млн. грн.! (Див. Табл. 3 – Прим. авт.). Про жодні досягнення чи бодай якусь роботу цієї Агенції в попередній період нічого невідомо. Наслідуючи принцип «Ні копійки без програми, без програми ні копійки», запропонував на наступній сесії розглянути від- повідну програму діяльності Агенції на 2019 рік»25. Депутати Чернівець- кої облради підтримали пропозицію і проголосували за відповідне прото- кольне рішення: «Керівнику Установи «Агенція регіонального розвитку» у 2019 році періодично звітувати про роботу установи та представити план діяльності на 2019 рік на засіданні сесії обласної ради»26, але станом на 1 вересня 2019 р. рішення не виконане. Таблиця 3. Напрями використання бюджетних коштів Регіональної програми фінансової підтримки установи «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області», 2019 р. № Усього Напрями використання бюджетних коштів з\п (загальний фонд) Матеріально-технічна та фінансова підтримка 1. установи «Агенція регіонального розвитку», 450000.00 інші заходи, що пов’язані з її функціонуванням Розробка проектів 2. 350000.00 для підтримки стратегічних ініціатив 25 Агенція регіонального розвитку Чернівецької області, про жодні досягнення якої нічого невідомо, прозвітує про використані сотні тисяч гривень платників податків [19.12.2018]. URL: http://buknews.com.ua/page/ahentsiia-rehionalnoho-rozvytku-chernivetskoi- oblasti-pro-godni-dosiahnnnia-iakoi-nichoho-nevidomo-prozvituie-pro-vykorystani-sotni- tysiach-platnykiv-podatkiv.html 26 Про звітування Установи «Агенція регіонального розвитку Чернівецької області» у 2019 році. ХVІІІ сесія VІІ скликання. Протокольне рішення № 21/28 від 18 грудня 2018 р. м. Чернівці. URL: http://oblrada.cv.ua/document/list/5091/ 32 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Закінчення таблиці 3. 3. Обмін досвідом з іншими областями України 10000.00 Проведення навчальних програм та тренінгів, а також надання індивідуальних професійних 4. консультації в галузі стратегічного 20000.00 та бізнес-планування, оцінювання проектів, техніко-економічного обґрунтування Просування та сприяння реалізації інвестиційних 5. 20000.00 та некомерційних проектів Формування та промоція 6. 100000.00 позитивного іміджу області Участь у форумах, конференціях, виставках, 7. 50000.00 семінарах в Україні та за кордоном Разом 1000000.00 Джерело: Паспорт бюджетної програми місцевого бюджету на 2019 рік. Затвердже- но: Наказ/розпорядчий документ. Департамент регіонального розвитку Чернівецької обласної від 18.01.2019 р. № 2–09 і наказ Департамент фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації 24.01.209 № 22–ОД. URL: https://bukoda.gov.ua/uploads/editor/ bukoda.gov.ua/Departments/depertament-regionalnogo-rozvitku/%D0%9F%D0%B0%D1%8 1%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82.pdf. Відсутність будь-якої офіційної інформації про діяльність Агенції ре- гіонального розвитку Чернівецької області у 2019 р. вказує, по-перше, на публічне, тож імовірно неефективне використання бюджетних коштів, в обсязі, наведеному у Табл. 3; по-друге, про нездатність Агенції позиціону- вати себе як ключового гравця і мозкового центру в регіональних ініціати- вах і програмах соціально-економічного розвитку; по-третє, нездатність регіональної політичної еліти здійснювати функції політичного управлін- ня в сфері соціально-економічних відносин на території Чернівецької об- ласті у сфері інвестиційно-інноваційного розвитку. Ще одним показником в загальному рейтингу соціально-економічного розвитку регіонів України, за яким Чернівецька область традиційно обій- має низькі позиції є показник «відновлювана енергетика та енергоефек- тивність» (у 2018 р. 19 рейтингова позиція серед усіх регіонів України та найнижча позиція за усіма параметрами вимірювання для Чернівецької області). 33 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт Відповідно до основних положень Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010– 2020 роки27, вона має бути орієнтиром для побудови політики місцевих та регіональних органів влади в сфері енергозбереження та відновлюваної енергетики. Перед регіональною політичною елітою ставилося завдання, відповідно до сфери компетенції місцевих та регіональних органів само- врядування та державних органів виконавчої влади створити умови для наближення енергоємності валового внутрішнього продукту України до рівня розвинутих країн та стандартів Європейського Союзу, підвищити ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, оптимізува- ти структуру енергетичного балансу регіону шляхом зменшення частки імпортованих викопних органічних видів енергоресурсів, зокрема при- родного газу, та заміщення їх альтернативними видами енергоресурсів. Відповідно, до Стратегії розвитку Чернівецької області на період до 2020 р. було включено операційну мету 3.1. «Впровадження екологічних та енергозберігаючих технологій» в структурі стратегічної цілі 3 «Збере- ження довкілля як основа безпечного екологічного середовища», конкре- тизовану через завдання проведення регіональної політики оснащення багатоквартирних житлових будинків побудинковими приладами обліку теплової енергії, відсотків до загальної кількості багатоквартирних бу- динків, що підлягають оснащенню; збільшення частки сумарної потуж- ності котелень на альтернативних видах палива в регіоні; стимулювання домогосподарств до укладання кредитних договорів в рамках механізмів підтримки заходів з енергоефективності в житловому секторі за рахунок коштів державного бюджету із співфінансуванням з місцевих бюджетів; збільшення частки бюджетних установ регіону, з якими укладено енерго- сервісні договори; збільшення частки обсягу теплової енергії, виробленої в регіоні з альтернативних видів палива або відновлюваних джерел енер- гії; впровадження енергозберігаючих джерел світла у зовнішньому освіт- ленні населених пунктів. У 2018 р. бюджетними установами та організа- 27 Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтерна- тивних видів палива на 2010–2020 роки. Постанова Кабінету міністрів України № 243 від 1 березня 2010 р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/243-2010-%D0%BF 34 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ціями Чернівецької області було виконано заходів по енергоефективності та енергозбереженню на 171 об’єкті на загальну суму 45.9 млн. грн., з них заклади освіти – 156 об’єктів на загальну суму 26.5 млн. грн., заклади охорони здоров’я – 8 об’єктів на загальну суму 12.6 млн. грн., заклади культури – 4 об’єкти на загальну суму 4.2 млн. грн. та – 3 об’єкти соціаль- ної сфери на загальну суму 2.6 млн. грн. Того ж року частка сумарної по- тужності котелень на альтернативних видах палива в регіоні до загальної потужності котелень регіону склала 4.7 % (у 2017 р. зазначений показник складав 4.48 %)28, зокрема, перехід на використання альтернативних дже- рел палива було здійснено в 5 бюджетних установах29. Для конкретизації кроків забезпечення енегроефективності чернівець- ка регіональна політична еліта ухвалила «Регіональну програму частко- вого відшкодування відсоткових ставок за залученими кредитами, що на- даються фізичним особам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам Чернівецької області на заходи з підвищення енергоефективності, на 2018–2019 роки»30. Тільки у м. Чернівці в 2017 р. було видано 683 кредитів (профінансовано част- кове відшкодування відсоткових ставок по «теплих» кредитах з міського бюджету в сумі 1190 тис. грн.), у 2018 р. – 156 кредитів (профінансовано часткове відшкодування відсоткових ставок по «теплих» кредитах з місь- кого бюджету в сумі 1569.4 тис. грн.)31. Паралельно в Чернівецькій області використовуються ресурсні можливості міжнародних програм підтримки енергоефективності, як то «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» (ПРООН/ЄС), «Угода мерів схід» (ЄС), Консультування підприємств щодо 28 Звіт про здійснення Чернівецькою обласною державною адміністрацією покладених на неї повноважень та стан розвитку території за 2018 рік. URL: https://bukoda.gov.ua/ uploads/editor/bukoda.gov.ua/files/Zvit_ODA-2018-site.pdf 29 У 2018 році 171 бюджетна установа та організація області виконала заходи з енер- гоефективності [24 січня 2019]. URL: https://bukoda.gov.ua/new/2624 30 Регіональна програма часткового відшкодування відсоткових ставок за залученими кредитами, що надаються фізичним особам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам Чернівецької області на заходи з підви- щення енергоефективності, на 2018–2019 роки». Затверджена рішенням Чернівецької об- ласної ради № 255–19/17 від 21.12.2017. URL: http://oblrada.cv.ua/document/regional_program/ 31 Звіт про здійснення Чернівецькою обласною державною адміністрацією покладених на неї повноважень та стан розвитку території за 2018 рік. URL: https://bukoda.gov.ua/ uploads/editor/bukoda.gov.ua/files/Zvit_ODA-2018-site.pdf 35 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт енергоефективності (GIZ), «FARADAY» – побудова довготривалих меха- нізмів транскордонної співпраці у сфері відновлювальних джерел енергії32. Отже, в абсолютних показниках кількості ініціатив діяльність регіо- нальної політичної еліти у досягненні операційної мети з впроваджен- ня екологічних та енергозберігаючих технологій видається активною та ефективною. Проте Чернівецька область обіймає низькі позиції і в рей- тингу Громадського моніторингу енергоефективності (2018 р.), який ви- мірювався для п’яти областей Західної України33, Чернівецька область перебувала на 4 позиції, яка є останньою оскільки 3 позиції перебуває дві області, однак за параметрами питомого споживання паливно-енергетич- них ресурсів та інвестування енергозбереження в регіоні на одну особу Чернівецька область перебуває на другому місці. Послаблюють рейтинго- ві позиції області низькі показники виробництва теплової енергії з альтер- нативних видів палива або відновлюваних джерел енергії, інвестування відновлюваної енергетики та рівень її розвитку, поширення інформації з енергозбереження та відновлюваної енергетики у регіональних ЗМІ, рі- вень співробітництва в сфері енергетичної безпеки та енергозбереження. Рейтингова позиція чернівецького регіону засвідчує певну пасивність ре- гіональної політичної еліти в стимулюванні нарощення потенціалу енер- гозбереження. Водночас, під час презентації результатів Громадського моніторингу енергоефективності, яка відбулася 12 грудня 2018 р. у Чернівецькій ОДА, начальник управління інфраструктури Чернівецької ОДА В. Трепко на- голосив тільки на тому, що «Чернівецька область посідає друге місце у Рейтингу енергоефективності серед західних областей України за залу- ченням інвестиційних проектів в сфері енергоефективності та проектів, що фінансуються європейськими фінансовими установами»34, не вказу- ючи на останнє місце області в загальному рейтингу енергоефективності. Зауважимо, що присутні на заході керівник проектів Інституту Регіональ- 32 Держенергоефективності презентувало вигідні інструменти підвищення енергое- фективності ОТГ Буковини [9 серпня 2019]. URL: http://saee.gov.ua/uk/news/3073 33 Громадський моніторинг енергоефективності: європейський вектор регіонального розвитку. URL: http://institute.lviv.ua/doc/Broshura%20fin_6.02.2019_ik.pdf 34 На Буковині обговорили виклики та досягнення у сфері енергоефективності. URL: [15 грудня 2018] https://www.prostir.ua/?news=na-bukovyni-obhovoryly-vyklyky-ta-dosyahnen nya-u-sferi-enerhoefektyvnosti 36 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ного розвитку О. Микита та асистент керівника проекту І. Куропась, «де- тально зупинились на показниках Чернівецької області»35, але ця інфор- мація залишилася недоступною на офіційному сайті Чернівецької ОДА та для регіональних ЗМІ. У подібному форматі інформував громадськість і начальник відділу адміністративно-територіальної реформи та децен- тралізації Чернівецької ОДА Я. Цуркан. Наголошуючи, що Чернівецька обласна рада зацікавлена і бере участь в реалізації плану розвитку енер- гозбереження, він повідомив, що «за рейтингом розвитку альтернативної енергетики, проведеного серед п’яти західних областей, Чернівецька по- сідає передостаннє місце»36. До певної міри рівень ефективності діяльності регіональної політичної еліти Чернівецької області обмежується соціально-економічним потенці- алом регіону, який відображено у співвідношенні дохідної та видаткової частин фінансового результату у 2015 р., за яким область була віднесена до кластеру регіонів із найгіршими показниками, для яких різниця між видатками та прибутком становила -8.8125 млрд. грн.37. Подолати такі ди- спропорції регіонального розвитку мала реформа децентралізації влади. Уже в 2017 р. та 2018 р. Чернівецька область займала 7 місце у рейтингу областей України щодо формування ОТГ38. Починаючи з 2019 р., Мініс- терство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України змінило методику оцінки процесів децентралізації у регіонах України, який почав відображати не стільки кількість створених ОТГ, скільки спроможність регіонів до розвитку територій та залучення громад до реформи. На нашу думку, такий підхід відображає і спромож- ність регіональних еліт до управління соціально-економічними процесами 35 Там само. 36 Буковина посідає передостаннє місто у рейтингу розвитку альтернативної енер- гетики. У Чернівцях відбувся круглий стіл на тему енергоефективності [20 червня 2019]. URL: https://weche.info/blog/pro-golovne-1/post/bukovina-posidaie-peredostannie-misto-u-reitin gu-rozvitku-alternativnoyi-energetiki-5407 37 Іванова Н.С. Диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів. URL: http://ird. gov.ua/sep/sep20176(128)/sep20176(128)_029_IvanovaN.pdf 38 Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядуван- ня станом на 7 грудня 2017 р. URL: https://www.slideshare.net/oleksandrvirnyk/2017-84019312; Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядуван- ня станом на 10 грудня 2018 р. URL: https://storage.decentralization.gov.ua/uploads/library/ file/346/10.12.2018.pdf 37 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт на території тієї чи іншої області. Хоча згідно з даними 2019 р. Чернівець- ка область за рівнем формування спроможних ОТГ перебуває на 9 місті, яке було забезпечене завершеним процесом створення ОТГ з центром у місті обласного значення (за цим параметром Чернівецька область посі- дає 1 місце)39 [45], ефективність управлінських практик регіональної полі- тичної еліти є недостатньою. Маємо на увазі, що створення самодостатніх ОТГ у перспективі не забезпечуватиме інноваційний розвиток територій області, тому найбільш бажаною стратегією регіональних еліт має стати стимулювання співробітництва громад, що у європейській практиці біль- ше відомо в категоріях міжмуніципальної співпраці. За цим показником Чернівецька область перебуває на низьких позиціях. Зокрема, у 2019 р. на території області було укладено та діяло 5 проектів співпраці між ОТГ об- ласті, тоді як у Полтавській – 103, Вінницькій – 9440 [45]. Важливим аспектом реформи децентралізації влади є забезпечення прозорого характеру публічної політики, який вимірюється за допомогою Рейтингу прозорості міст (Див. Рис. 1). Рис. 1. Рейтинг прозорості м. Чернівці. Складено за рейтингом прозорості міста41 39 Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самовря- дування станом на 10 вересня 2019 р. URL: https://storage.decentralization.gov.ua/uploads/ library/file/470/10.09.2019.pdf 40 Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самовря- дування станом на 10 вересня 2019 р. URL: https://storage.decentralization.gov.ua/uploads/ library/file/470/10.09.2019.pdf 41 Рейтинги прозорості міст. Чернівці. URL: https://transparentcities.in.ua/chernivci 38 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Дані рис. 1 засвідчують, що у рейтингу прозорості міст України ад- міністративний центр Чернівецької області перебуває у зоні середніх показників. У 2017 р. загальний бал прозорості становив 42.4 бали (зі 100 можливих) – 13 місце рейтингу, у 2018 р. 55.0 балів, що відповідало 18 місцю рейтингу, у 2019 р. (станом на вересень) – 65.03 бали (рейтинг не обрахований). Так, у 2018 р. збільшення кількості балів було забезпе- чено тим, що на локальному політичному рівні політична еліта сприяла виконанню 57  % простих рекомендацій, 58 % рекомендацій середньо- го рівня складності та 49 % складних до реалізації рекомендацій, однак це не забезпечило зростання в рейтинговому списку. Отже, збільшення кількості балів не означає автоматичного зростання рейтингу прозорості, який відображає прозорість публічної політики та прозорість діяльності регіональної політичної еліти. Для просування у рейтингу прозорості у 2019–2020 рр. перед локальною елітою м. Чернівці стоїть низка завдань, які стосуються: (1) створення нормативного документу та практичне використання спеціального публічного сервісу з питань закупівель, на якому можна вільно ознайомитися зі скаргами, пропозиціями та звер- неннями, а також відповідями на них та вжитими регіональною елітою заходам; (2) забезпечення доступу до офіційного систематично оновлю- ваного веб-сайту з відомостями про житлові приміщення (загальна кіль- кість житлових приміщень; кількість орендованих житлових приміщень; кількість вільних житлових приміщень; кількість кімнат в гуртожитках); (3) забезпечення доступ на офіційному веб-сайті до інформації про: спо- соби та критерії розподілу житла, повідомлень про майбутні засідання громадської комісії з житлових питань, рух черги здійснення капіталь- ного та поточного ремонтів житлових будинків, протоколи засідань гро- мадської комісії з житлових питань; (4) ухвалення бюджетний регламент (інший спеціальний документ) про особливості порядку розгляду, ухва- лення змін до бюджету та участі громадськості в бюджетному процесі; (5) забезпечення доступу на офіційному веб-сайті до інформації про мо- ніторинг окремих проектів, на які було надано фінансову підтримку з коштів регіонального/локального бюджету; (6) створення спеціальних інструментів для повідомлення про неетичну поведінку, дискримінацію або конфлікт інтересів службовців, співробітників комунальних підпри- 39 Наталія РОТАР. Рейтинг як інструмент позиціонування регіональних політичних еліт ємств, установ організацій, товариств, заснованих громадою або в яких частка громади становить не менше 50 %, та оприлюднення відомостей про результати розгляду таких повідомлень; (7) створення системи елек- тронної реєстрації дозволів на встановлення тимчасових споруд, МАФів, терас та оприлюднення на офіційному веб-сайті інформації про ставки податку за землю та даних про встановлені пільги по сплаті земельного податку; (8) оприлюдненні на веб-сайтах біографій керівників комуналь- них підприємств та товариств, структури, принципів формування та роз- міру винагороди адміністрації підприємства та членів наглядової ради; (9) здійснення зовнішнього незалежного аудиту консолідованої фінансо- вої звітності комунальних підприємств. Отже, здійснений аналіз застосування інструментів рейтингового оці- нювання функціональності регіональних політичних еліт на прикладі Чернівецької області дозволив встановити: по-перше, що сформована на сьогодні сукупність рейтингів офіційного та аналітичного рівнів дає змо- гу не тільки вимірювати ефекти діяльності регіональних еліт в абсолют- ному значенні, але й порівнювати їх у крос-територіальній перспективі; по-друге, обґрунтовано, що чернівецька регіональна еліта є добре обі- знана з рейтинговою позицією Чернівецької області, у якій відображено динаміку соціально-економічного розвитку регіону. Однак у сфері публіч- ного дискурсу регіональна політична елітf артикулює тільки ті рейтингові показники, які вказують на ефективність її діяльності, тоді як інші, що ви- значають перспективні напрями діяльності регіональної еліти, публічно не оприлюднюються. По-третє, чернівецька регіональна політична еліта є суб’єктом створення неприбуткових організацій (Агенція регіонального розвитку Чернівецької області), які мають сприяти створенню відкритого публічного простору узгодження інтересів на рівні регіональної політики та, відповідно, забезпечити зростання рейтингових позицій Чернівець- кої області в соціально-економічній сфері. Вивчення досвіду діяльності Агенції регіонального розвитку Чернівецької області дозволило зробити висновок, що її діяльність є неефективною та закритою навіть для регіо- нальних органів влади та місцевого самоврядування. На нашу думку, це пояснюється суттєвим відхиленням від європейської моделі подібних ін- ститутів публічної політики. 40 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Nataliia ROTAR RATING AS A TOOL FOR POSITIONING REGIONAL POLITICAL ELITES The article carried out a comprehensive political study of the use of ratings as a tool for positioning regional political elites in the example of the Chernivtsi region. It has been established that the influence of regional political elites on policy outcomes is asymmetric in different regions of Ukraine and has various organizational mechanisms, therefore, their effectiveness should be assessed within the framework of standardized tools, one of which is rating. It is proved that the Chernivtsi regional elite is well ac- quainted with the rating position of the Chernivtsi region, which reflects the dynamics of the socio-economic development of the region. However, in the field of public discourse, she articulates only those rating indicators that indicate the effectiveness of her activi- ties, while others that determine promising areas of activity are not publicly published. Key words: rating, political positioning, regional political elite, regional political process. Наталья РОТАР РЕЙТИНГ КАК ИНСТРУМЕНТ ПОЗИЦИОНИРОВАНИЯ РЕГИОНАЛЬНЫХ ПОЛИТИЧЕСКИХ ЭЛИТ В статье осуществлено комплексное политологическое исследование при- менения рейтингов как инструмента позиционирования региональных полити- ческих элит в примере Черновицкой области. Установлено, что влияние регио- нальных политических элит на результаты политики является асимметричным в различных регионах Украины и имеет различные организационные механизмы, поэтому оценка их эффективности должна осуществляться в рамках стандар- тизированных инструментов, одним из которых является рейтинг. Доказано, что черновицкая региональная элита хорошо знакома с рейтинговой позицией Черновицкой области, в которой отражена динамика социально-экономиче- ского развития региона. Однако в сфере публичного дискурса она артикулирует только те рейтинговые показатели, которые указывают на эффективность ее деятельности, тогда как другие, определяющие перспективные направления де- ятельности, публично не обнародуются. Ключевые слова: рейтинг, политическое позиционирование, региональная по- литическая элита, региональный политический процесс. 41 Марія ПІРЕН. Наукове та громадянське забезпечення політико-управлінських засад модернізаційної стратегії державотворення в сучасній Україні Марія ПІРЕН НАУКОВЕ ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКО-УПРАВЛІНСЬКИХ ЗАСАД МОДЕРНІЗАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ У статті осмислено об’єктивну необхідність модернізаційних змін в сучас- ному суспільстві шляхом ефективних політико-управлінських засад за допом- огою наукового підходу, досвіду країн ЄС та активної участі громадян тери- торіальних громад, що сприятиме єдності суспільства та покращенню життя українців (представників української політичної нації). Обґрунтовано ідею про те, що наукове та громадянське забезпечення модернізації суспільства сьогодні потребує розвитку професійно-особистісних компетенцій державних службов- ців та посадових осіб органів місцевого самоврядування. Ключові слова: модернізація, еліта, кадри, кадрова політика, професіоналізм, місцеве самоврядування, компетентність, територіальна громада. Будьте щирі і чесні з людьми, бо з цим пов’язані Ваші управлінські успіхи і прорахунки Народна мудрість Входження України до європейського простору є важливим пріори- тетом для модернізаційної стратегії держави. Досвід вирішення соціаль- но-політичних проблем державотворення вчить, що демократичні зміни неможливі без ефективного управління, чіткого розуміння наукових за- сад високопосадовцями стратегічних цілей державної політики управ- ління, які мають бути осмислені на базі поєднання інноваційних науко- вих надбань та прагматизму практичних механізмів їх реалізації. Саме на цей аспект проблеми звернув увагу відомий вітчизняний менеджер Б. П. Будзан1. Розвиток українського суспільства інноваційним шляхом можливий при формуванні нової генерації людей, які будуть не лише мислити, але 1 Будзан Б. П. Роздуми менеджера, К., Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2012, 256 с. 42 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 й діяти по-новому. Тому сьогодні значну увагу звертають на розвиток особистості, її комунікативні здібності, критичність мислення, самостій- ність та нестандартність у прийнятті рішень, формування інформаційної та соціальної компетентності. Розв’язанню цієї проблеми сприятиме одна з головних освітніх ідей: «освіта впродовж життя», яка забезпечуватиме удосконалення набутих компетенцій та опанування новими. Реальне життя в Україні та світі підтверджує, що брак уваги на дер- жавному рівні до стратегії гуманітарної сфери у суспільстві призводить до негативів та суспільно-політичних викликів. Однією із негативних сторін цього процесу в Україні є низька ефектив- ність кадрового потенціалу, що виявилася в: • деформації кадрового забезпечення (значна частина працюючих реа- лізує себе не за спеціальністю); • відсутності стимулів розвитку як у працівників, так і в організацій; • дефіциту ресурсів для підготовки необхідних спеціалістів у підпри- ємців; • відсутності державної системи професійної організації молоді та су- часних підходів до професійного зростання й виховання; • відсутності узгодженої системи планування, підготовки й розподілу фахівців; • складності пошуку першого робочого місця відповідно до здобутої професії тощо. Це засвідчує, що на сьогодні модернізаційна стратегія в Україні не відповідає потребам демократичних змін, яких вимагає час, щоб успішно інтегруватися в ЄС. Російський дослідник модернізаційної стратегії Р. Фатхутдінов вважає, що стратегія – це програма, план, генеральний напрямок управління усіма процесами в державі з метою досягнення стратегічної мети, де стратегія повинна: • синтезувати в собі технічні, технологічні, екологічні, економічні, освітянські та інші аспекти розвитку об’єкта управління; • орієнтувати на досягнення немиттєвих завдань і стратегічних цілей, що забезпечують задоволення стратегічних громадських, корпоративних та особистісних інтересів; 43 Марія ПІРЕН. Наукове та громадянське забезпечення політико-управлінських засад модернізаційної стратегії державотворення в сучасній Україні • втілювати наукові досягнення у соціально-політичній та економі- ко-управлінській сферах; • бути помірно ризикованою, але не знижувати стратегічні переваги конкурентів2. Дивлячись на проблеми, які супроводжують суспільно-політичний розвиток України, важко говорити про його успішність та ефективність. Уже без здивування ми сприймаємо все нові звістки про чергове розкриття випадків хабарництва та корупції, зловживання службовими повноважен- нями, рейдерства, присвоєння чужого майна. Звичним є спостереження про збагачення невеликої частки людей та одночасне стрімке зубожіння більшості населення країни, що актуалізує інтерес громадян до змін в сучасному українському суспільстві. Про це засвідчила низка революцій (Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності). Сьогоденням наукового забезпечення як ресурсу модернізаційної стра- тегії держави є проблема пробудження творчих сил кожної особистості, задіяної на державній службі, інтелігенції та науковців (різних галузей на- уки), щоб напрацювати на національному рівні нові парадигми управлін- ської теорії, гуманітарної парадигми модернізаційної стратегії держави. Інтелігенція запропонувала свій вихід з кризового стану сучасного українського суспільства. 5 квітня 2012 р. працював Національний «круг- лий стіл» на тему «Місія інтелігенції та вільних людей України». Зокрема, відомий громадський діяч І. Дзюба зазначив, що «деградація українського суспільства, моральний стан зумовлений не лише причинами світогляд- ного порядку, а й кричущою соціальною нерівністю і несправедливістю, соціальним безстидством більшої частини нашої самопроголошеної «елі- ти», реальною безбарвністю рядової людини… Коли бачиш депутатські кулачні бої, слухаєш запеклі сварки на телешоу, читаєш брутальну само- діяльність в Інтернеті – може створитися враження, що ми живемо в краї- ні дикої взаємної нерівності й безпробудного хамства»3. Як зазначає академік В. Геєць, за даними Всеукраїнського опитування Інституту соціології НАН України, понад 80 % опитаних осіб в Україні вбачають у більшості довколишніх таких, що не зупиняться перед пору- 2 Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент: ученик, М., Дело, 2005, 448 с. 3 Щепа А. Прощай, країно ненависті і хамства // Україна молода. 2012. 6–7 квіт. С. 4. 44 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 шенням моральних і правових норм, якщо цього вимагатимуть їхні ін- тереси. При цьому близько половини з них (41.7 %) певні, що більшість громадян України не зупиниться перед застосуванням будь-яких засобів, навіть протиправних, задля досягнення власних цілей. Лише кожен 8-й громадянин вважає, що важливість правових заборон і моральних ціннос- тей переважає над зиском при окресленні життєвих орієнтирів4. Водночас те саме відбувається й на рівні управління державою, де при- йняття окремих законів базується переважно на вигоді обмеженої кіль- кості впливових людей, які маніпулюють законодавством для власного збагачення, незважаючи на негативні наслідки для більшості населення країни, а корупція стала основним джерелом доходів для значної частки державних службовців. Ось і проблеми падіння суспільної моралі: не пра- цює гуманістична складова в суспільно-політичних інститутах держави. Для забезпечення якісної професійної підготовки фахівців важливо во- лодіти різними видами компетентностей: • професійною компетентністю, яка передбачає глибокі знання й ши- року ерудицію у фаховій галузі, нестандартне мислення, креативність, во- лодіння інноваційною тактикою і стратегією, методами реалізації творчих знань; • педагогічною компетентністю, що передбачає опанування вміннями позитивно впливати на людей, організовувати їх на ефективний результат праці; • соціально-економічною компетентністю, яка проявляється у знаннях глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також знань з соціології, економіки, менеджменту і права5. Зважаючи на це, необхідним є переосмислення основ подальшого розвитку держави, на рівні забезпечення політико-управлінських засад модернізаційної стратегії державотворення в сучасній Україні на науко- вій основі під громадським контролем та залученням освіченої молоді 4 Сурмін Ю. Стан, методологічне проблеми та концептуальні засади розвитку науко- вих досліджень державного управління в Україні // Вісник НАДУ при Президентові Украї- ни. 2011. № 2. С. 34–43. 5 Пірен М.  І. Просвітницька робота в територіальних громадах: професійно-світо- глядні засади реалізації: навч. посібник-практикум, Чернівці, Чернівец., нац. ун-т імені Ю. Федьковича, 2018. 360 с. 45 Марія ПІРЕН. Наукове та громадянське забезпечення політико-управлінських засад модернізаційної стратегії державотворення в сучасній Україні до громадсько-політичного життя та реалізації реформ в українському суспільстві. Варто зауважити, що потребують узгодження нормативно-правові документи щодо визначення стратегії розвитку України. Так, реалізація Закону України «Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» спрямована на реалізацію стратегії наз- доганяючого розвитку, що закріплює багатоукладність економіки. На противагу цьому Стратегія економічного і соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004–2015 рр. передбачала реалізацію стратегії «інноваційного прориву», базуватися на основі при- скорення науково-технологічного прогресу, створенні нових поколінь тех- ніки та технологій, просуванні в постіндустріальному напрямі розвитку, що визначається пріоритетними завданнями стратегії структурних змін. Проте ми цього не спостерігаємо в сучасній вітчизняній реальності. Наукове переосмислення еволюції державних механізмів регіонально- го розвитку дає можливість виявити закономірності та напрямки стратегії регіонального розвитку в Україні. На підставі вивчення світової практики з теорії управління регіонами на перших порах найголовнішим механіз- мом має стати фінансове вирівнювання економічного розвитку окремих територій, тобто забезпечення приблизно однакового рівня життя людей у регіонах. У цьому контексті важливим є практичне застосування концеп- ції регіональних інноваційних систем. Над цим завданням сьогодні по- кликані працювати освітяни, державні службовці, фахівці різних галузей. Наукові підходи до стратегії регіонального розвитку повинні врахову- вати загальні закономірності територіальної розбудови, ступені готовно- сті регіонів до застосування механізмів більш високого рівня динамічно- сті та враховувати новітні наукові тенденції суспільного розвитку. На порядку денному для України науково-практичне забезпечення мо- дернізаційної стратегії державотворення висуває нові критерії вимог до формування та функціонування кадрового потенціалу в усіх галузях, а саме: підвищення вимог до його компетентності, професіоналізму, про- дуктивності та результативності праці. Соціальна політика в Україні завжди належала до пріоритетних. Так, проблеми підвищення рівня життя та шляхи їх розв’язання були відобра- 46 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 жені в Програмі економічних реформ на 2010–2014 рр. З метою створення більш ефективної системи соціального захисту населення підготовлено проект Трудового кодексу, затверджено «Стратегію упорядкування систе- ми надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року» та ін. Поки що ідеї є, а результатів – мало. Пріоритетність соціальної політики серед інших складових державної політики визначається насамперед Конституцією України, оскільки вона покликана забезпечити громадянам гарантовані Основним Законом права. Державну соціальну політику необхідно розглядати як багатовекторну та багатофункціональну систему, яка забезпечує соціальний та економічний розвиток країни шляхом активізації людського капіталу та максимального потенціалу. У політиці української держави з подолань глобалізаційних викликів важлива роль належить формуванню ефективної системи міжнародних відносин, яка в умовах глобалізації зазнає певної модифікації, тому особ- лива увага має приділятись модернізації систем державного управління. Для цього науковці повинні розробляти механізми адаптації, трансформа- ції та модернізації відповідно до умов глобалізаційних викликів. Держава мусить мати «Національну концепцію (програму) забезпечення держав- ної стабільності в умовах глобалізації». У такій програмі треба виписати деталізовану систему національних інтересів. Отже, однією з найважливіших проблем модернізації є досягнення стійкої рівноваги розвитку, політичної стабільності в суспільстві та ви- ховання уваги до творчої особистості на основі визначення природи і на- прямків процесів, що відбуваються в суспільному розвитку. Цьому спри- ятиме науковий, інноваційний підхід, який державні службовці повинні утверджувати у практику реформ. Тому для України сьогодні важливим є збалансування державного управління й системи місцевого самовряду- вання з опертям на наукові інновації та здатність української ментальності до утворення різноманітних місцевих форм самореалізації населення на локально-суспільному та особистісному рівнях, тобто активної громадян- ської участі в суспільних змінах. Без широкої суспільної підтримки, що базується на бажанні змін, не- можливо здійснити перетворення системи державного управління та 47 Марія ПІРЕН. Наукове та громадянське забезпечення політико-управлінських засад модернізаційної стратегії державотворення в сучасній Україні модернізаційних змін у суспільстві, зробити цей процес незворотним. У зв’язку з цим актуалізується питання спроможності членів суспільства до злагоди, консенсусу, компромісу, здатних забезпечити потрібні домов- леності, узгодити процедуру розроблення державної політики, адекват- ної сучасним потребам. Можна стверджувати: що вища ця здатність у суспільстві, то ближче воно наблизилося до демократичних стандартів і процедур здійснення європейського вибору. Основним законом, який в Україні регулює діяльність таких парт- нерств, є прийнятий у липні 2010 року Закон України «Про держав- но-приватне партнерство», яким визначено організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними та основні принципи дер- жавно-приватного партнерства на договірній основі. На сьогодні Кабінетом Міністрів України розроблено нові норматив- но-правові акти у сфері здійснення державно-приватного партнерства. Так, 17 березня 2011 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження порядку надання державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства», якою передбачена державна підтрим- ка у вигляді державних та місцевих гарантій, фінансування заходів та інші форми підтримки відповідно до Закону. Одним з показників оцінки стану демократії в країні є рівень впливу громадян на формування і здійснення державної політики. На сучасному етапі державотворення і підготовки фахівців практич- но не використовуються можливості громадянського сектору для со- ціально-економічного розвитку держави і регіонів. Мова йде про гро- мадсько-державне партнерство, коли громадянське суспільство робить вагомий внесок у соціально-економічний розвиток держави і стає її на- дійним партнером. Досвід такої діяльності є у багатьох країнах: Бельгії, Німеччини, Польщі, Великобританії, Швейцарії, Іспанії, США, Канаді та ін. При цьому соціальне партнерство сприймається як бізнес, метою якого є вирішення соціальних проблем. Головна мета соціального партнерства – приносити користь суспільству у таких сферах, як освіта, охорона здо- ров’я, охорона навколишнього середовища, боротьба з бідністю. Для української держави, яка здійснює демократичні трансформації у всіх сферах суспільного життя, залучення широкої громадськості до 48 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 реформування державної політики визначено як стратегічне завдання ор- ганів державної влади. Про це, зокрема, йдеться в затвердженій Указом Президента України Стратегії державної політики сприяння розвитку гро- мадянського суспільства в Україні. Існуюча в Україні практика формування і здійснення державної полі- тики соціального партнерства поки що далека від світових демократич- них стандартів. Нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, відсутність дієвих механізмів демократичного врядування, недостатня прозорість і відкритість процесу підготовки й прийняття державно-управ- лінських рішень і, загалом, нестабільність політичних процесів негативно впливають на оцінку громадянами своєї спроможності впливати на ситу- ацію в державі. Політико-правові засади реалізації права громадян на участь у форму- ванні та здійсненні державної політики закріплені в Конституції України. Регулювання окремих складових політики сприяння залученню громад- ськості до формування державної політики через інститути громадян- ського суспільства визначено, зокрема, Законами України «Про об’єд- нання громадян», «Про органи самоорганізації населення», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Зако- ном України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантоване право громадськості на участь у виробленні місцевої політики та передбачені форми такої участі. Це сприятиме здійсненню регіоналізації відповідно до потреб. Водночас доводиться констатувати, що, попри значну кількість норма- тивно-правових актів, механізмів участі громадськості у формуванні та здійсненні державної модернізаційної політики, вона належним чином не реалізовується; потенціал інститутів громадянського суспільства у цьому напрямку повною мірою не використовується, а замість налагодження ефективного діалогу суспільства зберігається тенденція непрозорості, за- критості та забюрократизованості діяльності владних структур. Ці нега- тиви суспільство розпочало долати шляхом удосконалення законодавства, проте має бути розпочата просвітницька робота серед громадян, яка пози- тивно змінить свідомість. 49 Марія ПІРЕН. Наукове та громадянське забезпечення політико-управлінських засад модернізаційної стратегії державотворення в сучасній Україні Технології залучення громадськості до реформування державної політики (різновид управлінських технологій) можна розглядати як су- купність методів, прийомів та засобів впливу владних структур на все- бічний розвиток інституту участі громадян в управлінні суспільними справами. У найбільш загальному плані технології залучення громадськості до реформування державної політики поділяються на: • безпосередні, які реалізують через механізми прямої демократії шляхом прямої взаємодії населення з суб’єктом державної влади, що формує і здійснює державну політику (референдуми, звернення грома- дян, громадські ініціативи, громадські консультації, публічні дебати, об- говорення, функціонування при органах державної влади громадських рад тощо); • опосередковані, до яких належать вивчення громадської думки та ін- формаційно-аналітичні технології, аналітичні, експертні послуги, які мо- жуть надавати органам державної влади неурядові громадські організації (НГО), незалежні аналітичні центри (НАЦ) на замовлення. Звернення громадян можна зарахувати до розряду масових технологій участі населення у реформуванні державної політики. Право на звернення закріплено статтею 40 Основного Закону України, що передбачає мож- ливість направлення індивідуальних (колективних) письмових та усних звернень до органів державної влади (їх посадових і службових осіб) та закріплює обов’язок носіїв владних повноважень розглянути такі звер- нення, а також дати обґрунтовану відповідь у певні строки. Детальніше ці конституційні положення розкрито у Законі України «Про звернення громадян». Однак цей закон був прийнятий ще у 1996 р. і на сьогодні не відповідає новим реаліям часу6. До безпосередніх технологій внеску громадськості у реформування державної політики належать також різні форми консультацій з громад- ськістю. Однією з найпоширеніших форм залучення громадськості до реформування державної політики у країнах Європейського Союзу є 6 Ефективна комунікація органів публічного управління та інститутів громадянського суспільства: механізми, кращі практики та досвід імплементації: інформаційний збірник / уклад. Ярмистий М. В., Грищенко А. В., Чернівці, Букрек, 2018, 180 с. 50 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 громадські слухання. В Україні вони теж використовуються, проте, че- рез недосконалості технологічного процесу прийняття рішень за допо- могою проведення громадських слухань, відсутність чіткого механізму впровадження в життя їх результатів, недостатню матеріально-техніч- ну базу і низький рівень поінформованості населення щодо проведення громадських слухань, останні часто перетворюються у суто формальні заходи. Як свідчить західна практика демократичного врядування, найпо- ширенішою технологією опосередкованого залучення громадськості до реформування державної політики є вивчення громадської думки. Від- повідно до Постанови КМУ № 1378, воно здійснюється шляхом: • проведення соціологічних досліджень та спостережень (опиту- вання, анкетування, контент-аналіз інформаційних матеріалів, фокус- групи); • запровадження спеціальних рубрик у друкованих та електронних засобах масової інформації; • проведення експрес-аналізу коментарів, відгуків, інтерв’ю, інших матеріалів у пресі, на радіо та телебаченні для визначення позиції різних соціальних груп; • опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян зауважень і пропозицій; • проведення аналізу інформації, що потрапляє у спеціальні скринь- ки. До запропонованого бажано звузити пропагандистську діяльність партій для виборчих кампаній на просвітницьку роботу серед громадян щодо становлення громадянського суспільства та формування психо- логії державного народу й відповідальності за внесок кожного в дер- жавотворчий процес. Доречним для України у цьому контексті є зміна стратегії розвитку державно-громадського партнерства і перенесення її у площину громадсько-державного партнерства, де головну роль віді- граватимуть громадські організації. 51 Марія ПІРЕН. Наукове та громадянське забезпечення політико-управлінських засад модернізаційної стратегії державотворення в сучасній Україні Mariia PIREN SCIENTIFIC AND CIVIC SUPPORT FOR THE POLITICAL AND MANAGERIAL FOUNDATIONS OF THE MODERNIZATION STRATEGY OF STATE-BUILDING IN CONTEMPORARY UKRAINE The article reflects on the objective necessity of modernization changes in modern society through effective political and administrative principles with the help of scien- tific approach, experience of EU countries and active participation of citizens of terri- torial communities, which will promote the unity of society and improve the Ukrainians life being (representatives of the Ukrainian political nation). The idea that the scientific and civic provision of modernization of society nowadays requires the development of professional and personal competences of civil servants and officials of local self- government bodies is substantiated. Key words: modernization, elite, personnel, personnel policy, professionalism, lo- cal self-government, competence, territorial community. Мария ПИРЕН НАУЧНОЕ И ГРАЖДАНСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ПОЛИТИКО-УПРАВЛЕНЧЕСКИХ ОСНОВ МОДЕРНИЗАЦИОННОЙ СТРАТЕГИИ ГОСУДАРСТВООБРАЗОВАНИЯ В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ В статье осмыслена объективная необходимость модернизационных изме- нений в современном обществе путем эффективных политико-управленческих основ с помощью научного подхода, опыта стран ЭС и активного участия граж- дан территориальных общин, способствующих единству общества и улучшению жизни украинцев (представителей украинской политической нации). Обосновано идею о том, что научное и гражданское обеспечения модернизации общества сегодня нуждается в развитии профессионально-личностных компетенций госу- дарственных служащих и должностных лиц органов местного самоуправления. Ключевые слова: модернизация, элита, кадры, кадровая политика, профессио- нализм, местное самоуправление, компетентность, территориальная община. 52 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Людмила РОШКА МІСЦЕВЕ САМОУПРАВЛІННЯ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У статті викладені результати дослідження двох процесів: децентралізація влади й автономія місцевих органів самоврядування. Вихідна теза дослідження: демократичне суспільство має величезні можливості для залучення громадян до політичного процесу прийняття рішень, розробки та реалізації програм публіч- ної політики. Реалізація можливостей демократичного суспільства залежить від створення конкретних умов: розвиток партисипативної політичної культу- ри у всіх громадян; оформлене юридично і політично зріле громадянське суспіль- ство; своєчасне й об’єктивне інформування громадян про всі етапи політичного процесу прийняття рішень, про події та проблеми, які вирішує влада на всіх рів- нях організації; соціальний діалог; громадська платформа для обговорення ак- туальних тем і проблем спільноти незалежно від її рівня організації: місцевий, регіональний, національний, європейський / євразійський, глобальний. У висновку автор підкреслює, що місцева автономія – це кінцева мета політики децентра- лізації, а сама децентралізація – наслідок, результат процесу демократизації соціального життя. Для створення сприятливих умов для управління, важливо виховувати і навчати громадян, формувати у них політичну культуру участі, залучати їх до розробки та впровадження програм публічних політик. Ключові слова: місцеве самоврядування, децентралізація влади, демократич- не суспільство, партисипативна політична культура, політична соціалізація, політична освіта. Introduction. The study of the various aspects of local autonomy, asserted by the decentralization of political power, is current and significant from several perspectives. In the ex-Soviet space of which Ukraine and the Republic of Mol- dova are involved, processes of democratization and decentralization of state power are in progress; civil society is in the process of strengthening structures and taking important action. For the smooth running of the aforementioned political processes, it is important that society be trained, consciously involved in promoting the values of liberal democracy. In the context of social group expectations, the academic community is required to organize public debates, methodical-informational seminars, and international scientific and practical conferences. Each state, embarked on a democratization path, an expanded and 53 Людмила РОШКА. Місцеве самоуправління: методологічний підхід in-depth process, necessarily needs to pay attention to the political socialization of all social groups, because democracy leads to the efficient functioning of state institutions only in the conditions of a political culture of participation. In this study, we aimed to analyze the conditions under which local auto- nomy would satisfy the primary and secondary needs of citizens, of all com- munity’s members. Applied methods. Processes under analysis can be elucidated, known and interpreted, applying universal-philosophical methods: dialectics and synergy; methods of fundamental sciences: analysis and synthesis, modeling and ideali- zation, induction and deduction, generalization; empirical methods of political research. Applying dialectics and its laws to political analysis allows us to see that processes: decision-making, democratization and political decentralization are correlated, are interdependent, dynamic, but they can be stagnant, serve the social regression. Synergetic is the method by which we determine the direction of policy development from a regional, national, local, rural or urban system. Accumulating data, positive or negative attributes in a segment of a particu- lar process determines the change in the structure of the processes it interacts with. Namely, synergetic shows us the critical points of the system, the process, suggest to the manager, the moderator what changes he must apply in order to preserve the system. The development of phenomenon, the processes of social reality is subjugated by multiple achievements, attempts, and mistakes, nega- tive moments that can be omitted in the process of idealization. Idealization has a significant role in knowing politics, as it shows how state institutions work, interact with each other to increase the efficiency of decision-making at all le- vels of government. Main text. Decentralization of power is a complex social phenomenon, the knowledge of which is determined by deepening and expanding the democratization of contemporary society. The phenomena: democratization and decentralization are in a relationship of interdependence, preserving each of their own specificities. The transition from the totalitarian to the demo- cratic regime is achieved at the political level by restoring electoral norms and pre-authoritarian rules, without any negotiation of a political reform that targets the sub-national level. 54 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Scientists: Cohen J. M. and Peterson S. B. highlights, and characterizes dif- ferent forms of decentralization, classifies forms of decentralization based on several criteria. The origins are highlighted: territorial and functional decen- tralization. Also, there are characterized forms based on principles and values; forms, focused on the provision of services; forms emerging from generalizing the experience of a national state; forms aimed at achieving well-defined goals. D. A.  Rondinelli addresses the phenomenon of decentralization from an ex- tended perspective of government, classifying decentralization practices into: administrative, political, fiscal, economic1. Summarizing the views of specialists concerned with defining the phenome- non, we conclude: decentralization is the transfer of authority and responsibility for political functions from the central government to subordinate or indepen- dent governmental organizations / institutions, or private ones. Each form of decentralization has different political implications and access conditions. In the context of the objectives of this study and the political situation in the three states: Romania, Ukraine and the Republic of Moldova, we will link decentra- lization, democratization and local autonomy. Political decentralization is geared towards deepening and expanding democ- ratization processes, aiming at identifying effective ways of transferring deci- sion-making power to a lower level of government institutions to citizens and their elected representatives. Decentralization policies are designed to transfer political authority or electoral capacities to sub-national actors. Such reforms are recommended for the election of mayors / governors who have been appointed during previous constitutional periods; creating sub-national legislative assem- blies to strengthen the political autonomy of sub-national governments. Local autonomy – is a target of reforms aimed at decentralizing power. In its turn, decentralization of power is a consequence, a result of the process of democratization of society. Theoretically, the key notions of this study were analyzed in dozens of articles. The need for studies on the social, political, economic, cultural reality of the ex-soviet states that are on the road to demo- cratization and consolidation of democratic institutions, the search for mecha- 1 Cheema G. S., Rondinelli D. A. From Governement. Descentralization to Descentralized Gov- ernance: Emerging: Concepts and Practices, Washington, BrookingInstitution Press, 2007, р. 6–7. 55 Людмила РОШКА. Місцеве самоуправління: методологічний підхід nisms for effective governance as a result of the cooperation of state institutions is justified by the set of problems faced the community. The transition to the democratic model of political organization of society in ex-Soviet, ex-socialist space was insufficiently prepared, and in some cases the period of assimilation of democratic values, democratic style and forms of government was totally lacking. If in the former socialist states: Yugoslavia, Poland, Czechoslovakia, there were economic, social and even political prerequisites for initiating the processes of democratization and liberalization of social life in the early 90s of the last century, then in the Republic of Moldova, Ukraine, Georgia etc. they were missing. At the same time, the theory and practice of democratizing social life suggests that the most important condition of the practical advancement of the process is: citizen involvement in the decision-making process, part of the political process. If at national level this requirement is formalized, then at the level of the local authorities the activity is reduced to an action plan made up of the most active inhabitants of communes, capable of generalizing the needs / interests / desires of all members of the community. The Republic of Moldova is estimated by politicians and economists as a small and vulnerable state, a formula that means: a political and administrative entity characterized by a high rate of population poverty, an extensive emigra- tion of the population, especially of young people and the well-being popu- lation work, a visible external pressure. The perpetuation of a conflict on the territory of the Republic of Moldova suggests to foreign investors to be alert to the presence of various tensions, which cast doubt on the viability of the state, the efficient functioning of its institutions. The presence of social, political, cul- tural, unresolved, contradictory contradictions hides in itself the possibility of annihilation of the manifestations of camouflaged hostilities, including those of the military, which sustains an acute sense of uncertainty, individually. From a geopolitical point of view, the Republic of Moldova reads: "a torn country" between its aspirations for integration into the sphere of influence of the West and the Russian Federation. The Republic of Moldova is a unitary state with two levels of public authorities. The first level consists of 898 administrative-territorial units (villa- ges, communes, towns and municipalities). Level II comprises 32 districts. The 56 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 IInd level is also the Chisinau and Balti municipalities, autonomous Gagauzia, with special status2. According to art.109 of the Constitution of the Republic of Moldova, "public administration is based on the principles of local autono- my, decentralization of public services, eligibility of local public administration authorities and citizens' consultations on local issues of particular interest". The RM decentralization paradigm, developed previously, includes two distinct approaches: the conventional transfer of competences of the most important population; recognition of the special status of historical, ethno-cultural com- munities, such as Gagauzia. The second aspect of decentralization policies is to designate development regions as state policy instruments aimed at creat- ing conditions for balanced economic and social development that are in line with European Union (EU) standards. The reform of the public administration, initiated by the Moldovan Government's decision, highlights the priorities: the decentralization of public services, the consolidation of the administrative and financial autonomy, the strengthening of the status of elected representatives at local level and their capacity. Local autonomy is conceived in a European con- text as a universal element of democratic principles supported by all member states of the Council of Europe and which, through proper legal regulation and implementation, can contribute to a more efficient decentralization of power to the nearest level of citizens. The Law on Administrative Decentralization (No 435-XVI), the Law on Local Government (436-XVI) and the Local Public Finance Act (No 397-XV) in line with the intentions of accelerating the politi- cal reforms set out in the EU Action Plan – Republic of Moldova3. The Moldovan Government's Activity Program for 2011–2014 states that "Moldova's approach to the EU can only materialize in a state where hierar- chical structures are replaced by decentralized, transparent and dynamic struc- tures". Administrative decentralization is based on the principle of local autono- my, the principle of solidarity, equity, integrity, resource matching, the principle of financial solidarity, the principle of institutional dialogue, the principle of 2 Legea nr.173 din 22 iulie 2005 cu privire la prevederile de bază ale statutului juridic special al localităților din stânga Nistrului (Transnistria). 3 Legea 435 – XVI din 28 decembrie 2006 privind descentralizarea administrativă, Legea nr.436-XVI din 28 decembrie 2006 privind administrația publică locală și Legea nr.397 din 16 oc- tombrie 2003, privind finanțele publice locale. 57 Людмила РОШКА. Місцеве самоуправління: методологічний підхід public-private partnership, the principle of accountability. The competences of the local public authorities, established by the legislation in force, are: decen- tralized, delegated and shared. Legally recognized decentralized competencies are fully transferred to local authorities, through which they have full auto- nomy to manage and provide local public services. Central authorities can not intervene in operational management or decision-making. At the same time, we recall that the central public authorities retain the possibility to indirectly influence the provision of services through policies, mandatory quality stan- dards, incentives and penalties, monitoring, control, law enforcement and eva- luation. Both reforms initiated by pro-European parties and the achievement of the priority objectives of internal and external policy require active, informed, educated people on the subject of democracy. Conclusions The theme addressed in this study is so important for the political and so- cial life of the former Soviet states, such as Ukraine, the Republic of Moldo- va, Georgia etc., included in the European Programs – Eastern Partnership and Neighborhood Policy, that it proposes: collective monographs, the object of research being: democratization and decentralization of power in their comp- lexity. I believe the team should consist of specialists from Ukraine, the Repub- lic of Moldova, Georgia, etc., in which the leaders decided the transition to the new liberal-democratic axiom system, but they did not initiate activities, geared towards assimilation, assimilation of democracy, reduced democratization to liberalization. The very political class misunderstood democracy, talking only about liberties and rights, while democracy imposes assumed responsibilities. Enhance local autonomy following the implementation of the reforms, focused on the decentralization of state power, can lead to deepening the process of democratization of society only in the conditions of elaboration and implemen- tation of public policy programs, concerned with the political socialization of all social groups, continuous training of the political class, NGO leaders, jour- nalists, public opinion formers, etc. Regretfully, in the Republic of Moldova, almost three decades are being talked about about the significance of political socialization. Theoretically, we 58 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 know what the reasonable voter, the democratic citizen, the actor of the demo- cratic state of law looks like, but in reality we find the same low level of politi- cal culture, the same mass of unconscious people, who in the electoral process change their votes on everything. etc. At the local level of social process ma- nagement, the community is aware of the need for programs that would im- prove infrastructure, programs that would meet the primary needs of the popu- lation, but there are few cases when mayors consult and looking for the means to solve such problems. Easier is to justify inactivity, passivity, than to develop projects and apply for funding at national, European, international level. I pro- pose to start with us, with changing attitudes towards the assumed functions and to promote civic activism and personal involvement in the political process, decision-making, community life. Ludmila ROSCA LOCAL AUTONOMY: METHODOLOGICAL APPROACH In this study we aim to investigate the correlation between democratization and decentralization of power – local autonomy. In the opinion supported by multiple argu- ments, we justify the theses: Democratic society has great opportunities to participate in the decision-making process, in the elaboration and implementation of public poli- cies, focused on the satisfaction of the primary and secondary needs of all community members. Their realization is only possible under certain conditions: a political culture of participation; a strengthened civil society, aware of its own mission in democratic society; objective, timely information of all social groups; a permanent social dialogue and a platform for debating the most important events for the community, regardless of its level of organization: local, regional, national, European / Eurasian or global. In conclusion, the author concludes that local autonomy – represents a target of re- forms aimed at the decentralization of power, and the decentralization of power is a consequence, a result of the process of democratization of social life. In order to create conditions conducive to governance, it is very important to educate, train citizens, de- termine them to be involved in the political process, decision-making process, in the development and implementation of public policy programs. Key words: local autonomy, decentralization of power, democratic society, political participation culture, political socialization, political education 59 Людмила РОШКА. Місцеве самоуправління: методологічний підхід Людмила РОШКА МЕСТНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ: МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ ПОДХОД В данной статье изложены результаты исследования двух процессов: де- централизация власти и автономия местных органов самоуправления. Исход- ный тезис исследования: демократическое общество обладает огромными возможностями для привлечения граждан к политическому процессу принятия решений, разработки и реализации программ публичной политики. Реализация возможностей демократического общества зависит от создания конкретных условий: развитие парципаторной политической культуры у всех граждан; оформленное юридически и политически зрелое гражданское общество; свое- временное и объективное информирование граждан о всех этапах политического процесса принятия решений, о событиях и проблемах, которых решает власть на всех уровнях организации; социальный диалог; общественная платформа для обсуждения актуальных тем и проблем сообщества, независимо от её уровня организации: местный, региональный, национальный, европейский/евразийский, глобальный. В заключении автор подчёркивает, что местная автономия – это конечная цель политики децентрализации, а сама децентрализация следствие, результат процесса демократизации социальной жизни. Для создания благопри- ятных условий для управления важно воспитывать и обучать граждан, фор- мировать у них политическую культуру участия, привлекать их к разработке и внедрению программ публичных политик. Ключевые слова: местное самоуправление, децентрализация власти, демо- кратическое общество, парципаторная политическая культура, политическая социализация, политическое образование. 60 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Галина МАНЧУЛЕНКО ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ПІДТРИМКИ ПРОЦЕСУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ У статті проаналізовано результати міжнародних проектів допомоги з підтримки реформи місцевого самоврядування в Україні: «Підтримка децен- тралізації в Україні» DESPRO, «Підтримка децентралізації в Україні» (SKL), «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи в Україні (ЗМФІ-ІІ) впровадження» (USAID), третя фаза проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (ЄС/ПРОООН) та «Партнерство для розвитку міст» (DFATD). Оцінка їх ефек- тивності проводиться на прикладі проведеної роботи у містах Чернівці та Іва- но-Франківськ. У дослідженні також підкреслюється взаємозв’язок проектів та окреслено перспективу застосування їх результатів у різних містах України. Ключові слова: децентралізація влади в Україні, місцеве самоврядування, міжнародна допомога, регіональний вимір реформи. Вступ. Проголошений в Україні процес децентралізації влади є однією з найбільш широкомасштабних реформ в історії держави, яка має значну фінансову, інформаційну та методичну підтримку як органів державної влади, так і представників міжнародної спільноти. Оскільки Україна є однією з останніх країн Східної Європи, що почали рух у напрямку де- централізації, міжнародні організації та урядові органи окремих держав вже мають сформований сценарій підтримки місцевого самоврядування та практику його реалізації. Варто зауважити, що підтримка міжнародною спільнотою розвитку місцевого самоврядування в Україні є тривалим про- цесом, а в останні роки пов’язана саме з процесом децентралізації влади. Мета нашого дослідження полягає в аналізі проектів міжнародних ор- ганізацій та урядів окремих держав, спрямованих на підтримку процесу децентралізації влади в Україні, а також підсумуванні їх ролі в забезпечен- ні проведення реформи. Відзначимо, що інформація про міжнародну під- тримку децентралізації в Україні є публічною, а в 2017 р. було запущено інтернет-ресурс «Карта донорів», де представлено основні дані стосовно іноземної допомоги реформі. 61 Галина МАНЧУЛЕНКО. Значення міжнародної підтримки процесу децентралізації в інституціальному забезпеченні реформи в Україні Станом на вересень 2019 р. в Україні реалізуються 18 проектів з підтримки децентралізації, а також 9 офіційно завершилися до цього часу. Вони стосуються удосконалення різних аспектів функціонування місцевого самоврядування в державі: економічного, правового, гендер- ного, екологічного тощо. Будучи спрямованими на всебічну підтримку процесу децентралізації, проекти не лише закріплюють результати по- передніх проектів, але й займаються розробкою нових стратегій розвит- ку громад в Україні. Згідно з актуальними даними, наразі загальна сума допомоги становить: 106.8 млн. доларів; 215.8 млн. євро; 130.51 млн. шведських крон; 38.31  млн. канадських доларів і більше 13.5  млн. швейцарських франків1. Вагомим є внесок тривалого швейцарсько-українського проекту «Під- тримка децентралізації в Україні» DESPRO (2007–2020) у популяризацію, інформаційно-консультаційну та освітню підготовку представників об’єд- наних територіальних громад України. З 2014 р. відбувалось поширення інформаційних роликів стосовно перспектив децентралізації та різниці між децентралізацією і федералізацією, які були підготовлені в рамках проекту. З цього ж року функціонує Школа DESPRO, до участі в якій за конкурсним відбором обирається 20 команд ОТГ (по 5 осіб) з різних облас- тей України2. Під час навчання вони розглядають основні проблеми функ- ціонування громад та шляхи їх вирішення. Окрім цього, проект сприяє дотриманню гендерної рівності на локальному рівні – проводить низку тренінгів «Жінки-лідерки місцевого самоврядування» для стимулювання та розвитку лідерського потенціалу жінок. Також проект підтримує публі- кування інформаційно-аналітичного видання для старост та органів міс- цевого самоврядування «Радник старости»3 і видає матеріали щодо різних аспектів функціонування громад в Україні4. 1 Децентралізація: Міжнародна співпраця. URL: http://donors.decentralization.gov.ua 2 Офіційний сайт швейцарсько-українського проекту DESPRO «Підтримка децентралі- зації в Україні». URL: http://despro.org.ua/social-projects/spivpratsya-z-asotsiatsiyamy-organiv- mistsevogo-samovryaduvannya/shkola-m-stsevogo-samovryaduvannya/ 3 Радник старости: Інформаційно-аналітичне видання для старост та органів місцевого самоврядування. URL: http://despro.org.ua/library/radnyk-starosty.php 4 Публікації DESPRO. URL: http://despro.org.ua/library/publication/ 62 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Проект допомагає налагоджувати співпрацю між ОТГ у питанні пово- дження з побутовими відходами, зокрема реалізує два пілотні напрями. У представників будь-якої громади є можливість ознайомитись з підходом проекту, адже функціонує онлайн-курс «Планування міжмуніципальної системи поводження з твердими побутовими відходами»5. Окрім цього, у жителів ОТГ, сіл і невеликих міст (районів-партнерів проекту) була наго- да отримати допомогу в удосконаленні водопостачання і водовідведення шляхом подачі відповідних планів. Існував також однойменний проект «Підтримка децентралізації в Україні» (2014–2018 рр.), що фінансувався урядом Королівства Шве- ції та був реалізований компанією SKL International, яка є підвідомчою організацією шведської асоціації місцевих влад і регіонів (SALAR). Однією з основних його цілей було сприяння проведенню фінансової децентралізації в Україні. Учасники не лише аналізували видатки ад- міністративно-територіальних одиниць та формували моніторингові звіти, але й проводили навчальні поїздки членів команди з фіскального моніторингу6. Результати проведеної ними аналітичної роботи відігра- ють важливу роль у підведенні проміжних підсумків реформи, а також мають практичне значення для представників органів місцевого само- врядування. Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи в Україні (ЗМФІ-ІІ) впровадження» (2011–2017 рр.), який реалізовував Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), створив декілька інструментів, що сприяють зацікавленості громадян у фінансовій децентралізації. Перш за все, це стосується «Бюджету участі», що став інформаційним майдан- чиком для обговорення різних задумів удосконалення міста, дійсно важ- ливих для мешканців. Перша спроба його запуску була в Києві у 2015 р., а через рік відбулось остаточне формування платформи «Громадського проекту» для різних міст України. 5 Поводження з побутовими відходами. URL: http://despro.org.ua/detsentral%D1%96zovan %D1%96-poslugi/povodzhennya-z-pobutovimi-v-dkhodami/ 6 Офіційний сайт проекту «Підтримка децентралізації в Україні» (SKL International). URL: http://sklinternational.org.ua/ua/%d1%84%d1%96%d0%bd%d0%b0%d0%bd%d1%81%d 0%b8/ 63 Галина МАНЧУЛЕНКО. Значення міжнародної підтримки процесу децентралізації в інституціальному забезпеченні реформи в Україні Про успіхи реалізації «Бюджету участі» в умовах закінчення проекту «ЗМФІ-ІІ» свідчать наступні дані, розглянуті на прикладі міста Чернів- ці7, 8, 9 (Табл. 1). Таблиця 1. Статистика «Бюджету участі» у м. Чернівці за 2016-2018 рр. Подано Загальна К-ть Сума Рік проектів сума ПП людей, Переможці на реалізацію (ПП) (грн.) що проголос. (грн.) 40 (малий) 7 566 214 25 4 472 697 2016 7 715 18 (великий) 16 082 029 6 5 572 737 48 (малий) 11 812 645 23 5 716 067 2017 15 221 28 (великий) 25 419 629 4 3 933 662 73 (малий) 20 181 515 29 8 415 031 2018 12 866 18 (великий) 16 674 355 6 5 537 644 Значне зростання кількості малих проектів та коштів на їх реалізацію демонструють посилення інтересу мешканців міста та, з іншого боку, його подальше заохочення. Проте варто відзначити, що кількість людей, які проголосували на третій рік реалізації проекту, не збільшилась та за- лишилась в межах до 6 % від загальної кількості чернівчан (266 тис. ос. у 2017 р.10), а саме – 5.7 % (2017 р.) та 4.8 % (2018 р.). Беручи до уваги результати соціологічних досліджень Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова, які свід- чать, що в середньому 8–10 % громадян протягом 2013–2018 рр. вважали себе залученими до активної громадської діяльності (у західних областях відсоток становив 12 %)11, така кількість причетних до бюджету міських 7 Бюджет участі: Чернівці. Статистика за 2016 р. URL: https://gb.city.cv.ua/statistics/81 8 Бюджет участі: Чернівці. Статистика за 2017 р. URL: https://gb.city.cv.ua/statistics/82 9 Бюджет участі: Чернівці. Статистика за 2018 р. URL: https://gb.city.cv.ua/statistics/127 10 Чернівецька область очима статистики: 2017 р. URL: http://www.cv.ukrstat.gov.ua/ infografika/2018/ochi_st.pdf 11 Громадська активність громадян України // Фонд «Демократичні ініціативи» іме- ні Ілька Кучеріва. URL: https://dif.org.ua/article/gromadska-aktivnist-gromadyan-ukraini 64 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ініціатив є недостатньою. Причиною цього, на нашу думку, може бути традиційно менша увага громадян до локальних питань. Іншими вагомими досягненнями проекту «ЗМФІ-ІІ» стали єдиний веб-портал використання публічних коштів «Єdata»12 та впровадження Ініціативи прозорості видобувних галузей13. Обидва сайти продовжують функціонувати та надавати актуальну інформацію. Проте на другому че- рез завершення проекту в 2017 р., відсутні нові звіти та інформація щодо видобутих копалин у регіонах за останні три роки. Третя фаза проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (2014–2017  рр.) була спрямована на покращення життя мешканців не- великих населених пунктів, а коло виконавців включало не лише гро- мадських активістів і виконавчі органи влади, а й членів профільних комітетів Верховної Ради України. Окрім сприяння реформі місцевого самоврядування та процесу децентралізації влади, проблематика проек- ту охоплювала підтримку наявної інфраструктури, покращення роботи житлово-комунального господарства та економічний розвиток сільських територій в цілому. У контексті інституціонального забезпечення децентралізації влади цінними стали спроби проекту впровадити інноваційні методи уряду- вання в 25 відібраних містах середнього розміру (з 12 областей України) та двох «зразкових» (Івано-Франківськ і Вознесенськ). Серед 33 мікро- проектних пропозицій найбільш перспективними стали «Розумні ради» (система електронного голосування у міських радах та онлайн-трансляція їх засідань), міські веб-портали і «кабінети жителів», в рамках яких нада- вались електронні послуги мешканцям14. Особистий кабінет мешканця Івано-Франківська можна вважати най- передовішим з уже існуючих. По-перше, є розширений комплекс елек- тронних послуг щодо земельних питань, містобудування і архітектури, комунального господарства, сімейної політики, житла і квартирного облі- ку, підприємницької діяльності, соціального захисту та видачі копій доку- 12 Єдиний веб-портал використання публічних коштів URL: https://spending.gov.ua/new/ 13 Ініціатива прозорості видобувних галузей. URL: http://eiti.org.ua/ 14 Річний звіт про діяльність проекту МРГ-ІІІ у 2016 році. URL: http://cba.org.ua/images/ APRs/170721_1817_CBA_2017.pdf 65 Галина МАНЧУЛЕНКО. Значення міжнародної підтримки процесу децентралізації в інституціальному забезпеченні реформи в Україні ментів. По-друге, існує можливість перевірки стану послуги, черги або ж готовності паспорту. По-третє, наведена публічна статистика функціону- вання сайту: наприклад, за час дії його послугами скористалися 195 415 осіб, надано 379 312 послуг, з яких найпопулярнішими були земельні пи- тання (55 402) й архітектура (26 121)15. У порівнянні з попереднім сайтом особисті кабінети киян та львів’ян мають більш обмежений фунціонал. Проте, незважаючи на завершення проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» в 2019 р. інтерес до «кабінетів жителів» все ще продовжується. Зокрема, відбулось його впровадження у Дніпрі, Мелітополі та Харкові. Серед інших завершених проектів, що сприяли проведенню процесу децентралізації влади були: • проект «Місцеве самоврядування та верховенство права в Україні» (2014–2017), який розробляв пілотну програму для навчання державних службовців принципам верховенства права, а також здійснював заходи покращення правової обізнаності громадян; • програма «Відновлення врядування та примирення на територі- ях України, що постраждали від кризи» (2015–2017) зробила внесок в оновлення Стратегій розвитку Донецької і Луганської областей, ство- рила Громадські консультативні бюро задля своєчасного вирішення проблем населення, а також сприяла програмам обміну громадських активістів; • спільний проект ПРООН/ООН Жінки «Відновлення управління та сприяння примиренню в постраждалих від кризи громадах України» (2016–2017) шляхом консультативної підтримки посприяв підвищенню обізнаності щодо децентралізації серед громад, а також зверненню до проблеми гендерної рівності при розробці бюджету громад; • проект «Сталий місцевий розвиток у сільських районах Чернівецької та Одеської областей» (2014–2019) сприяв поліпшенню рівня добробуту та життя найбільш уразливих груп населення у двох областях України (Чернівецькій та Одеській) шляхом стимулювання сталого та всебічного 15 Центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська. URL: http://www. cnap.if.ua/einfo 66 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 соціально-економічного місцевого розвитку, зміцнення місцевого вряду- вання та заохочення впровадження ініціатив на рівні громад. Серед актуальних проектів, що продемонстрували значні здобут- ки, варто назвати «Партнерство для розвитку міст» (ПРОМІС) (2015– 2021 рр.), який фінансується урядом Канади. Як інші, він зорієнтований на демократизацію урядування і формування економічної спроможності на місцевому рівні. Проте його особливістю є надання експертної під- тримки при розробці інтегрованого планування розвитку на місцевому та регіональному рівнях: розробка стратегій розвитку міст до 2027–2028 рр., програм посилення конкурентоспроможності малого і середнього бізне- су і просування продукції на зовнішні ринки. З цією метою було обра- но 16 міст України: Бердянськ, Запоріжжя, Коломия, Яремче, Ладижин, Вінниця, Горішні Плавні, Полтава, Енергодар, Мелітополь, Долина, Івано-Франківськ, Хмільник, Жмеринка, Кременчук, Миргород16. В Стратегії розвитку міста Івано-Франківська на період до 2028  р. окреслено методологію її розробки та визначено чотири ключові цілі: підтримка інвестиції та розвитку бізнесу, енергоефективність та друж- ня до довкілля інфраструктура, відкрита влада і сучасне управління, а також розвиток медицини і різноманітного культурного середовища. Та- кож визначено 29 індикаторів досягнення результату17. У контексті демократизації управління експерти програми відзнача- ють існуючі проблеми, які є типовими і для інших міст України: мало­ ефективні засоби комунікації між владою і громадянами, низький рівень громадської активності у прийнятті управлінських рішень, а також не- достатній рівень використання смарт-технологій. Вирішувати їх пропо- нується шляхом надання якісних електронних адміністративних послуг, впровадженням системи консультування з громадськістю, а також реа- лізації програм у рамках бюджету участі. Задля останнього було запро- поновано впровадити міську цільову програму з підтримки екологічних громадських ініціатив18. 16 «Партнерство для розвитку міст» (ПРОМІС/PLEDDG). URL: https://donors.decen- tralization.gov.ua/project/pleddg 17 Стратегія розвитку міста Івано-Франківська на період до 2028 р. URL: http://pleddg. org.ua/wp-content/uploads/2018/09/Strategiya-IF.pdf 18 Стратегія розвитку міста Івано-Франківська на період до 2028 р. С. 56–59. 67 Галина МАНЧУЛЕНКО. Значення міжнародної підтримки процесу децентралізації в інституціальному забезпеченні реформи в Україні Висновки Отже, міжнародна підтримка процесу децентралізації влади в Україні відіграє важливу роль в інституціональному забезпеченні реформи. Все- бічна допомога міжнародної спільноти сприяє не лише впровадженню нових технологій у місцеве урядування та самоорганізацію громадян, але й підіймає саму практику реалізації реформи на новий рівень. Наразі про- цес децентралізації влади є чи не найбільш публічним в державі завдяки сайту реформи19 і без фінансової підтримки міжнародних організацій та урядів окремих держав цю широкомасштабну реформу неможливо було б здійснювати в такі короткі терміни. Аналіз результатів розглянутих проектів демонструє не лише орга- нічну єдність фаз проектів тих самих донорів, але й тісну взаємодію між різними проектами, коли в рамках одного використовуються досягнен- ня іншого (наприклад, бюджету участі). Серед наявних проблем можна відзначити лише ступінь зацікавленості представників місцевої влади та громадських активістів у вказаних ініціативах, адже досить часто реци- пієнтами проектів стають муніципальні органи одних і тих же населених пунктів. Таким чином, децентралізація влади висуває на перше місце по- требу в свідомих, ініціативних та патріотичних мешканцях невеликих на- селених пунктів. Halyna MANCHULENKO THE IMPORTANCE OF INTERNATIONAL ASSISTANCE FOR THE DECENTRALIZATION PROCESS IN INSTITUTIONAL PROVIDING OF REFORM IN UKRAINE The article analyzes the results of international assistance projects to support local government reform in Ukraine: "Support for decentralization in Ukraine" DESPRO, "Support for decentralization in Ukraine" (SKL), "Municipal Finance Strengthening Initiative (MFSI-II) Roll out" (USAID), Phase Three of "Community Based Approach to Local Development Project" (EU/UNDP) and "Partnership for Local Economic 19 Офіційний сайт реформи децентралізації. URL: http://decentralization.gov.ua 68 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Development and Democratic Governance Project" (DFATD). Their effectiveness is evaluated on the basis of the results in Chernivtsi and Ivano-Frankivsk. The study also emphasizes the correlation of projects and outlines the prospect of applying their results in different cities of Ukraine. Key words: decentralization of power in Ukraine, local government, international assistance, the regional dimension of reforms. Галина МАНЧУЛЕНКО ЗНАЧЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНОЙ ПОДДЕРЖКИ ПРОЦЕССА ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИИ В ИНСТИТУЦИОНАЛЬНОМ ОБЕСПЕЧЕНИИ РЕФОРМЫ В УКРАИНЕ В статье проанализированы результаты международных проектов помощи и поддержки реформы местного самоуправления в Украине: «Поддержка де- централизации в Украине» DESPRO, «Поддержка децентрализации в Украине» (SKL), «Укрепление местной финансовой инициативы в Украине (УМФИ-ІІ) вне- дрение» (USAID), третья фаза проекта «Местное развитие, ориентированное на общину» (ЄС/ПРОООН) и «Партнерство для развития городов» (DFATD). Оценка их эффективности производится на примере проведенной работы в го- родах Черновцы и Ивано-Франковск. В исследовании также подчеркнута взаи- мосвязь проектов и очерчено перспективу использования их результатов в раз- ных городах Украины. Ключевые слова: децентрализация власти в Украине, местное самоуправле- ние, международная помощь, региональное измерение реформы. 69 Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ. Публічне управління сферою молодіжної політики у процесі утворення об’єднаних територіальних громад Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ У ПРОЦЕСІ УТВОРЕННЯ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У статті досліджується реалізація молодіжної політики на місцевому рів- ні у процесі об’єднання територіальних громад та здійснення децентралізації в Україні. Процеси об’єднання територіальних громад та децентралізація посту- пово приводять до збільшення повноважень суб’єктів місцевого самоврядування щодо реалізації молодіжної політики, однак ці повноваження не завжди підкрі- плені необхідною інституційною та ресурсною спроможністю. Це обумовлює актуальність даного дослідження, яке, зокрема, спирається на вивчення досвіду діяльності ОТГ у Чернівецькій області. Ключові слова: молодіжна політика, органи влади, публічне управління, де- централізація, об’єднані територіальні громади. Суперечливі тенденції в молодіжному середовищі вимагають пиль- ної уваги від науковців і практиків. Адже поширення еміграційних на- строїв, девальвація вищої освіти та професійної кар’єри на Батьківщині, проблеми зростання різних патологічних залежностей становлять лише частину тих питань, які потребують системного підходу до їх вирішення. Вирішення цих проблем повинно перебувати серед пріоритетів діяльності законодавчої та виконавчої влади України. Але значною мірою успіх їх розв’язання залежатиме від результативності здійснення молодіжної по- літики на місцевому рівні. Процеси децентралізації в нашій державі розпочалися з весни 2014 року і тривають донині. Разом із певними вагомими досягненнями в цій сфері залишаються невирішеними певні питання, зокрема, пов’язані з молодіжною політикою на місцях, наприклад, із забезпеченням органів місцевого самоврядування спроможністю та відповідальністю за її втілен- ня в життя. На шляху до успішного втілення в життя цих завдань зали- шається чимало перешкод. З інституційного погляду, на місцевому рівні зберігається певний дуалізм влади, представлений місцевими органами 70 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, залишаються незаповненими певні правові прогалини, а також зберігають гостроту проблеми належного фінансування заходів із молодіжної політики. Більшість видатків у європейських країнах на реалізацію молодіжної політики здійснюється саме з бюджетів місцевого рівня. В Україні трива- лий час ситуація була діаметрально протилежна європейській практиці. Проте після початку процесів децентралізації та зокрема об’єднання тери- торіальних громад значна частина повноважень виконавчої влади повинна перейти саме на місцевий рівень до суб’єктів місцевого самоврядування. Ці процеси потребують належного наукового вивчення та вироблення на його основі адекватних науково-практичних рекомендацій. Цими потре- бами визначається актуальність наукової розвідки. Адже новітні тенден- ції до створення самостійних форм управління на місцях при формуванні об’єднаних територіальних громад (ОТГ) диктують необхідність залучати до їх розвитку молодь, формуючи і реалізуючи молодіжну політику на регіональному та місцевому рівнях. Мета статті полягає у вивченні проблем функціонування місцевих ор- ганів влади щодо реалізації молодіжної політики, а саме – дослідження впливу процесів децентралізації та об’єднання територіальних громад на її здійснення. Для забезпечення трансформації владних повноважень від органів ви- конавчої влади до інститутів місцевого самоврядування в Україні ство- рено певну правову базу, яка все ще має певні прогалини. Нещодавно Кабінет міністрів України ухвалив постанову про оптимізацію органів центральної влади, згідно з якою Міністерство культури, молоді та спорту України створено шляхом об’єднання трьох Міністерств: Міністерства ін- формаційної політики України, Міністерства культури і Міністерства мо- лоді та спорту (Постанова Кабінету Міністрів України № 829 від 2 верес- ня 2019 року). Відповідно до цього урядового рішення розробляється нове положення про міністерство і, як стало відомо, серед пріоритетних напря- мів діяльності виокремлено інформаційну безпеку, релігію, культурний спадок, тимчасово окуповані території та спорт. Новим напрямом у роботі відомства буде туризм. Варто зазначити, що при такому управлінському рішенні відбувається певні запозичення з іспанської моделі молодіжної 71 Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ. Публічне управління сферою молодіжної політики у процесі утворення об’єднаних територіальних громад політики, де координацією всієї роботи з її розробки і здійснення займа- ється Міжміністерська комісія у справах молоді, а головним виконавцем у галузі молодіжної політики є Інститут молоді, що діє у структурі міністер- ства культури. Головою Комісії є міністр культури, а його заступником – директор Інституту молоді. До складу Комісії, крім 16 міністерств на рівні генеральних секретарів і директорів департаментів, входять 16 представ- ників громадських організацій. Тобто саме молодь в Іспанії виступає ос- новним важелем впливу на формування важливих напрямків державної молодіжної політики1. І це цілком виправдано, адже молодіжні програми, які розробляються в Іспанії, покликані полегшити соціальну, культурну і політичну адаптацію молоді. Але питання, яким чином на місцевому рівні влади в Україні буде здійс- нено розподіл функціональних обов’язків щодо молодіжної політики, на- разі передбачити досить складно. До того ж, нерівномірний розвиток уже створених територіальних громад впливає на здатність органів місцевого самоврядування реалізовувати власні повноваження й надавати публічні послуги. Пом’якшити цей дисбаланс може комплексний розвиток тери- торії, на який і повинна бути спрямована державна регіональна політика. Однак кожна громада складає свою програму розвитку, на якій базується її бюджет. Ці програми мають бути пов’язані з програмами інших громад і держави загалом. Яке місце буде займати молодіжна політика в програ- мах – залишається загадкою і залежатиме від фінансової та кадрової спро- можності кожної окремої територіальної громади. Далеко не очевидним є також вирішення питань державного впливу та контролю за здійсненням цього напрямку політики у випадку з ОТГ. Так, громади, що об’єднали- ся навколо великих населених пунктів з належною інфраструктурою та наявними висококваліфікованими кадрами, а також зі значною кількістю населення (в т.ч. і молоддю), мають у своєму розпорядженні матеріальні засоби для успішного розвитку молодіжної політики. Натомість невеликі та відносно бідні територіальні громади здатні фінансувати заходи з моло- 1 Дроздова Т. В. Модель молодіжної політики як умова формування методів залучен- ня молоді до державно-управлінської діяльності // Теорія та практика державного управ- ління: зб. наук. праць. 2008. Вип. 4. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2008-4/ doc/3/17.pdf 72 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 діжної політики значно меншою мірою, наявна в них інфраструктура для її здійснення незначна або ж і зовсім відсутня. Враховуючи необхідність появи відповідного суб’єкта місцевого са- моврядування в особі уповноваженого профільного органу, в об’єднаних територіальних громадах також передбачено створення такого підрозділу відповідно до частини 3 ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад». Проте, як свідчать дані поточних звітів зокрема щодо Чернівецької області, фінансової спроможності ОТГ на створення окремого структурного підрозділу здебільшого не вистачає, тому виникає потреба поєднання молодіжного напряму з іншими2. Так, спостерігається тенденція до створення департаментів гуманітарного розвитку, до яких крім молодіжних, входять ще й управління соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, відділ служби у справах дітей, управління освіти, куль- тури, спорту3. Такий переважаючий підхід до вирішення питання організаційно-ка- дрового забезпечення здійснення заходів із молодіжної політики в ОТГ має суперечливий характер. З одного боку, подібна інституційна інте- грація потенційно розширює координаційні зв’язки між відповідними напрямами та спрощує взаємодію структур певного спрямування. Але, з іншого, відсутність вузькопрофільного структурного підрозділу зменшує значущість відповідного напряму, може негативно позначатися на якості проведених заходів, їх фінансуванні та кадровому забезпеченні. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбаче- ні повноваження місцевих органів виконавчої влади, що прямо або опо- середковано стосуються забезпечення прав та інтересів молоді у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту. Але місцеві громади можуть вносити доповнення, коригуючи власні (самоврядні) повноваження. Це стосується широкого спектру питань: забезпечення якісною освітою, створення необхідних умов для виховання дітей та мо- лоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнта- ції, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності закладів дошкільної 2 Поточний архів Управління молоді та спорту Чернівецької обласної державної ад- міністрації. 3 Там само. 73 Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ. Публічне управління сферою молодіжної політики у процесі утворення об’єднаних територіальних громад та позашкільної освіти, дитячих, молодіжних і науково-просвітницьких організацій, пропагування здорового способу життя, розвитку культури, фізичної культури і спорту, допомоги у працевлаштуванні молоді, на- дання права на пільгове користування об’єктами культури, фізкультури і спорту. Враховуючи, що саме місцевий рівень управління в особі територі- альних громад стане «ключовим гравцем» у сфері здійснення молодіжної політики, зазначимо, що необхідними компонентами створення належних умов для реалізації молодіжної політики є: • інфраструктура, фінансове забезпечення; • кадрове забезпечення з відповідним рівнем кваліфікації працівників; • розвинені інститути громадянського суспільства, зокрема активні мо- лодіжні організації; • забезпечення взаємодії усіх суб’єктів молодіжної політики; • здійснення планування (з розробкою показників результативності виконання програм), моніторингу та оцінювання реалізації молодіжної політики; • звітування перед громадою щодо реалізації напряму; • включення молоді в процес розробки, реалізації та контролю за мо- лодіжною політикою4. Враховуючі ці потреби, ще у грудні 2017 року Мінмолодьспорт Укра- їни представив Модель реалізації молодіжної політики на рівні ОТГ5. Відзначимо, що в цьому документі є такі позитивні моменти: • він відображає реальну дійсність, де громада слабко взаємодіє з ра- йонним та обласним рівнями, хоча така співпраця є важливою; • передбачає створення молодіжних центрів; • акцентує увагу на проблемі зайнятості молоді (однак не самозайня- тості); • визначає необхідність проведення оцінки потреб молоді та моніто- ринг. 4 Формування та реалізація державної молодіжної політики в Україні в умовах децен- тралізації, Тернопіль, ТОВ «Тернограф», 2017, С. 75. 5 Модель реалізації молодіжної політики на рівні ОТГ. URL: https://decentralization.gov. ua/news/7896 74 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Але поруч з цими позитивними якостями, на нашу думку, документ не позбавлений також і недоліків. Так, наприклад, слабкими сторонами цієї моделі є: • розмитість інституційного підходу до місцевого рівня: «ядром» моде- лі є відповідний структурний підрозділ виконавчих комітетів органів міс- цевого самоврядування, однак не враховано, що на місцевому рівні такий підрозділ може бути представлено лише малокомплектним відділом або й окремим працівником; • ізольованість структурних компонентів: відзначаючи необхідність наявності механізмів взаємодії, в запропонованій моделі всі компоненти зображено відособлено, ключові форми взаємодії не визначено; • слабка визначеність ролі молоді: визначаючи «ядром» моделі струк- турний підрозділ, на наш погляд, поруч потрібно було би помістити пред- ставників молоді (координаційні ради, експертів від громадського сектору тощо); • відсутність шляхів активізації молодіжної участі, практичних інстру- ментів для її забезпечення; • виокремлення діючої молодіжної інфраструктури в окремий блок. Тут треба уточнити, що викликає заперечення сам термін «діюча», адже у значній частині об’єднаних територіальних громад її ще тільки потрібно активно розбудовувати внаслідок її застарілості або й відсутності; • фінансування молодіжної політики об’єднаних територіальних гро- мад також покладено на місцеві бюджети, що суперечить твердженням про участь у її здійсненні представників громадського та бізнес-секторів, а перспективи залучення коштів до бюджету недостатньо окреслені. Молодіжна політика в громаді має включати усі сфери відповідально- сті за роботу з молоддю (освіта, працевлаштування та розвиток підприєм- ництва, культурний розвиток, соціальний захист тощо) та передбачати ви- користання існуючих установ/закладів або формування нової структури, якщо її немає з урахуванням функцій різних відповідальних суб’єктів на місцевому рівні. Організація молодіжної роботи на рівні громади перед- бачає врахування усіх наявних ресурсів та налагодження взаємодії між спеціалістами різних сфер діяльності й постійне залучення до співпраці представників громадського сектору та бізнесу (міжсекторальна взаємо- 75 Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ. Публічне управління сферою молодіжної політики у процесі утворення об’єднаних територіальних громад дія). В умовах децентралізації зростає роль виконавчих комітетів об’єдна- них територіальних громад у визначенні напрямів і забезпеченні реаліза- ції молодіжної політики. Певні позитивні зрушення в цій сфері на місцевому рівні вже є в Укра- їні. Так, наприклад, об'єднані громади Чернівецької області активно по- чали запроваджувати в себе інструмент бюджету участі зі залученням молоді громади до підготовки проектів, генерування та втілення нових соціально важливих ідей. Так, у Вижницькій та Конятинській ОТГ відбу- лися конкурси відповідних проектів. А Недобоївська ОТГ вже вдруге реа- лізовує таку ініціативу – минулого року ця громада стала першопрохідцем серед ОТГ області. Окрім цього, в Новоселицькій, Усть-Путильській та Юрковецькій об'єднаних громадах провели публічні консультації щодо можливості впровадження в себе бюджету участі6. Варто наголосити, що в Чернівецькій області помітний позитивний досвід розвитку окремих успішних практик діяльності ОТГ в сфері реалі- зації молодіжної політики. Наведемо приклад створення Клубу молодого підприємця при Центрі економічного розвитку ОТГ Мамалигівської сіль- ської об’єднаної територіальної громади. Клуб молодого підприємця має на меті активне залучення молоді до розвитку об’єднаних громад, а також дає змогу активним учасникам Клубу розвивати співпрацю з місцевим бізнесом в ОТГ, ІТ-кластером у Чернівцях, «Комітетом підприємців Бу- ковини» тощо. Спільно з районними центрами зайнятості в області Клуб організовує тренінги для молоді щодо використання успішних практик розвитку та підтримки стартапів, особливо в економічній сфері, оскільки саме ця ніша практично не заповнена в сільській місцевості7. Разом з тим, Українська академія лідерства разом з Глибоцькою селищ- ною радою провели форум для активних молодих людей у смт. Глибока. Учасники прослухали курси з децентралізації, лідерства та розробля- ли власні проекти для своєї громади. Це перший захід такого формату у смт Глибока, й Академія лідерства планує продовжити працювати з мо- лоддю Глибоцької ОТГ та з наступного року разом створити молодіжну 6 В. Юрковецькій ОТГ радники ЦРМС обговорили впровадження бюджету участі та формування молодіжної ради. URL: https://jurkovecka-gromada.gov.ua/news/1566550368/ 7 Мамалигівська ОТГ активно впроваджує молодіжну політику в умовах. URL: https:// decentralization.gov.ua/news/10935 76 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 раду – орган, який функціонує за підтримки ради ОТГ і займається лобі- юванням молодіжної політики та соціалізації молоді в громадське життя. Форум молодіжного лідера Глибоцької ОТГ завершився новими знайом- ствами його учасників, сформованими ідеями спільних проектів та наго- лошенням владою про підтримку молодіжних ініціатив8. Саме об’єднані територіальні громади в Україні повинні впроваджу- вати молодіжну політику на місцевому рівні. Але при цьому вони будуть відчувати на собі значний державно-управлінський вплив з боку органів центральної влади (через законодавство, підзвітність у виконанні делего- ваних повноважень та через фінансову залежність). Згідно із запропоно- ваною моделлю, місцеві органи державної влади все ще відіграватимуть значну роль, що при наявній слабкій координації зусиль органів виконав- чої влади та ОТГ може стати на заваді ефективної реалізації молодіжної політики. Аналізуючи реалії сучасної України з точки зору перспектив рефор- мування її молодіжної політики, можна звернутись до фінського досві- ду. В цій країні успішно діють Молодіжні комісії (Молодіжні ради), які стали тим органом, через який молодь має змогу активно залучатися до державно-управлінської діяльності. Цей досвід варто використову- вати і в українських реаліях. Обнадійливим кроком у цьому напрямку стало те, що 14 січня 2019  р. Міністерство молоді та спорті України розробило типове положення про молодіжні ради9. Там певною мірою вже враховано досвід Фінляндії щодо створення молодіжних рад на зразок молодіжних комісій у Фінляндії. Створення таких рад спри- ятиме перетворенню їх з органів дорадчого характеру в структури з реальними управлінськими повноваженнями. Запрацював також веб- сайт з покроковою інструкцією для створення та методичного забез- печення діяльності молодіжних рад у малих громадах за посиланням: http://youthcouncil.com.ua10. 8 Розвиток краю: на Глибоччині молодь пропонувала свої ідеї. URL: https://promin. cv.ua/2019/06/13/rozvytok-kraiu-na-glybochchyni-molod-proponuvala-svoi-idei.html 9 Офіційний сайт Міністерства молоді та спорту України. URL: http://dsmsu.gov.ua/ index/ua 10 Проект створення дієвої моделі участі молоді на локальному рівні. URL: http:// youthcouncil.com.ua/ 77 Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ. Публічне управління сферою молодіжної політики у процесі утворення об’єднаних територіальних громад Одним із перспективних варіантів формування балансу державних і громадських впливів у молодіжному середовищі є розроблення та при- йняття на регіональному рівні місцевих цільових молодіжних програм, де до реалізації молодіжної політики, подібно до німецької практики, залучають одночасно як органи влади, так і широкі суспільні кола та молодіжні організації. До прикладу, у 2016 р. в нашій державі була прийнята Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2016–2020 рр. (далі – Державна програма). Там, з-поміж інших векто- рів даної політики окремий акцент зроблено на «посиленні ролі молоді у суспільно-політичному житті держави та становленні її як одного із ключових суб’єктів державної політики у молодіжній сфері», що від- повідає основним викликам сучасності та євроінтеграційним намірам України, приділено окрему увагу категорії молоді, що постраждала від подій в Криму та Донбасі тощо [4]. Відповідно до Державної програми розроблено та прийнято Комплексну програму молодіжної політики у Чернівецькій області на 2016–2020 рр. (далі – Комплексна програма), з аналогічними пріоритетними напрямками її реалізації. На разі, програ- ма перебуває на стадії свого виконання. Наказом Міністерства молоді та спорту України від 03.03.2016  р. №  808 «Про затвердження Порядку реалізації програм, проектів та проведення заходів у молодіжній сфері» належно класифікують- ся заходи, що спрямовані на реалізацію молодіжної політики на всіх управлінських рівнях: міжнародному, всеукраїнському, місцевому11. За змістом та напрямами діяльності програми, проекти та заходи бува- ють: освітньо-виховні, культурологічні, інформаційно-просвітницькі й експертно-аналітичні. За формою проведення, відповідно до зазначе- ного наказу, заходи поділяються на: семінари, тренінги, семінари-тре- нінги, круглі столи, різноманітні акції, конференції, форуми, конкур- си, фестивалі, походи, наметові табори, ігри, вишколи, збори-походи, дослідження, дебати та інші форми. Нещодавно документ доповнено програмами обміну та студентської й молодіжної мобільності, квеста- 11 Про затвердження Порядку реалізації програм, проектів та проведення заходів дер- жавної політики у молодіжній сфері: наказ М-ва молоді та спорту від 03.03.2016 р. № 808. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0453-16 78 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ми та іншими формами взаємодії, де молодь отримує більш приклад- ні знання та навички, що дозволять молодим людям надалі успішніше інтегруватися до суспільства. Також місцеві програми мають бути на- правлені й на створення відповідної інфраструктури, де молодь змо- же отримувати необхідні знання та навички, залучатися до здорового способу життя, вирішувати різноманітні соціально-побутові проблеми, зокрема житлові. Одним із дієвих засобів у процесі розробки місцевих цільових про- грам, зокрема пов’язаних із вирішенням питань молоді, є проведення со- ціологічних опитувань цієї цільової групи з метою з’ясування їх потреб. Управління молоді та спорту Чернівецької обласної державної адміні- страції перед розробленням та прийняттям Комплексної програми серед відповідної вікової категорії проводило соціологічне опитування «Молодь Буковини» особистим (face to face) покроковим інтерв’ю за місцем про- живання респондентів. За результатами опитування, молодь у регіоні до- сить впевнена у собі та у власному майбутньому, спираючись в основному на підтримку батьків та віру у власні сили. Варто зазначити, що більшість молодих людей здобули вищу освіту, у непоодиноких випадках – дві і більше вищих освіт. Окрім того, молодь обирає здоровий спосіб життя, більше 75 % не палить та активно займаються спортом. На думку опита- них, держава повинна підтримувати молодь саме стосовно забезпечення першого робочого місця, відкриття власної справи та надання пільгового кредиту, у розширенні пільг12. За результатами опитувань, проведених соціологічними інститута- ми, молодь України, незалежно від місця проживання, висловлює пе- реважаючу думку про бажання брати участь у розбудові держави, свого населеного пункту чи об’єднаної територіальної громади; висловлює бачення власної участі у розробці та впровадженні молодіжних проек- тів й ініціатив, самоорганізації в молодіжні ініціативні групи. Молодь висловлюється на користь облаштування у своїх об’єднаних територі- альних громадах об’єктів інфраструктури, створення або реконструкції спортивних закладів чи майданчиків, запровадження спеціалізованих 12 Результати соціологічного опитування «Молодь Буковини» // Поточний архів Управ- ління молоді та спорту Чернівецької обласної державної адміністрації. 79 Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ. Публічне управління сферою молодіжної політики у процесі утворення об’єднаних територіальних громад установ для роботи з молоддю (молодіжні центри), закладів культури: клубів, бібліотек та інше13. Вивчаючи напрями реалізації молодіжної політики об'єднаних тери- торіальних громад, зазначимо, що сільські/селищні/міські ради на цьому рівні зобов’язані формувати державну молодіжну інфраструктуру, належ- но її підтримувати та фінансувати, створювати молодіжні центри, допома- гати роботі молодіжних організацій, оцінюючи ефективність здійснених заходів тощо. Підбиваючи певні підсумки, можна відзначити таке. На сучасному етапі державотворення, коли активно впроваджуються децентралізаційні процеси, суспільство очікує від новостворених громад належного вико- нання делегованих повноважень, зокрема й у сфері молодіжної політики. Більшість новостворених ОТГ наразі перебувають у складному перехід- ному періоді, тому що вони мають одночасно здійснити багато важливих перетворень і навчитись ефективно взаємодіяти з представниками різних територіальних громад та рівнів державного управління задля свого влас- ного успішного розвитку. Водночас питання активної та успішної молодіжної політики переваж- но ще не отримали належної уваги з боку новостворених ОТГ, що від­ ображається на процесі формування в них відповідних виконавчих струк- тур, прийнятті програм соціально-економічного розвитку та їх належному фінансуванні. Складно впроваджуються сучасні механізми та інструмен- тарій співпраці з молоддю та її організаціями на рівні територіальних гро- мад, в тому числі, внаслідок недостатнього розвитку тут громадянського суспільства та браку місцевих молодіжних організацій. Ці та інші питання потребують належної уваги та своєчасного вирішення як у новоутворених ОТГ, так і з боку органів виконавчої й представницької влади на всіх її рівнях. Вважаємо за доцільне запропонувати комплекс рекомендацій з питань удосконалення державної молодіжної політики в ОТГ: • акцентувати увагу на розбудові молодіжної інфраструктури в ново- створених ОТГ, розширити осередки неформальної освіти молоді; 13 Результати загальнонаціонального опитування. Українське покоління Z: цінності та орієнтири, Київ, 2017, c. 120. 80 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 • активізувати проведення просвітницьких тренінгів на безоплатній ос- нові з метою культивування патріотизму, активізації громадської участі, здорового способу життя, запобігання алкоголізму та наркоманії – за мож- ливості на базі молодіжних центрів (на постійному майданчику) на без- оплатній основі; • проводити постійний моніторинг громадської думки та вивчення потреби молодих людей щодо заходів молодіжної політики, попередні та поточні опитування, здійснювати соціологічні дослідження на місце- вому рівні; • забезпечити формування дієвих молодіжних рад у громадах; • розширити мережу та сферу діяльності молодіжних консультаційних центрів. Anatoliy KRUGLASHOV, Natalia SABADASH PUBLIC ADMINISTRATION OF THE YOUTH POLICY IN THE PROCESS OF FORMATION OF UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES The article explores the implementation of youth policy at the local level in the process of unification of territorial communities and decentralization, taking place in Ukraine since 2014. The processes of territorial community amalgamation and decen- tralization gradually increase the powers of local self-governments to implement youth policies, but these powers are not always underpinned by the necessary institutional and resource capacity. This determines the relevance of this study, which aims at ana- lyzing existing problems and proposing some practical recommendations to make them duly resolved. Keywords: youth policy, self-government, public administration, decentralization process, amalgamated territorial communities. 81 Анатолій КРУГЛАШОВ, Наталія САБАДАШ. Публічне управління сферою молодіжної політики у процесі утворення об’єднаних територіальних громад Анатолий КРУГЛАШОВ, Наталья САБАДАШ ПУБЛИЧНОЕ УПРАВЛЕНИЕ СФЕРОЙ МОЛОДЕЖНОЙ ПОЛИТИКИ В ПРОЦЕССЕ ОБРАЗОВАНИЯ ОБЪЕДИНЕННЫХ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ОБЩИН В статье исследуется реализация молодежной политики на местном уров- не в процессе объединения территориальных общин и децентрализации власти в Украине. Процессы объединения территориальных общин и децентрализация постепенно приводят к увеличению полномочий субъектов местного самоуправ- ления по реализации молодежной политики, однако эти полномочия не всегда подкреплены необходимой институциональной и ресурсной способностью. Это обусловливает актуальность данного исследования, направленного как на анализ существующих проблем, так и предложение рекомендаций по их решению. Ключевые слова: молодежная политика, органы власти, публичное управле- ние, децентрализация власти, объединенные территориальные общины. 82 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ДО РЕФОРМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У статті висвітлено результати вивчення громадської думки щодо реформи децентралізації. На матеріалах двох досліджень (кількісного і якісного) у двох ОТГ Чернівецької області зроблено висновки щодо досить високого рівня її під- тримки, недостатньої комунікаційної політики керівництва ОТГ щодо основних досягнень. Населення ОТГ демонструє низьку соціальну активність і покладає певні сподівання на результативність реформи в майбутньому. Ключові слова: децентралізація, об’єднані територіальні громади, опиту- вання, фокус-група, місцеве самоврядування. Вступ. У сучасній Україні відбувається системне реформування ба- гатьох сфер життя суспільства – освітня, медична, пенсійна, судова ре- форми. Особливе місце належить реформі децентралізації, оскільки вона стосується різних аспектів життя громадян. Кожен мешканець села або міста має право на сучасну медичну допомогу і освіту, доступні та якіс- ні адміністративні, комунальні, соціальні послуги, якісні дороги, чисті й освітлені вулиці. Відповідно до рейтингу Мінрегіону щодо формування громад за під- сумками 2018 року Чернівецька область посідає 7 місце1. Зміст децентралізації полягає у передачі повноважень і фінансів від державної влади до органів місцевого самоврядування. Досвід розвине- них країн світу демонструє, що майбутнє – за ефективними моделями фінансово спроможних громад: з відповідною інфраструктурою, кадро- вим потенціалом, трудовими ресурсами. Успішність реалізації цієї ідеї залежить від наявності такої критичної маси люди, які усвідомили вигоди децентралізації і виступають її прихильниками. Вивчення ставлення насе- лення до цієї реформи можна вважати актуальною проблемою, оскільки 1 Об’єднані громади Буковини: результати роботи 2018 року, Чернівецький центр ро- звитку місцевого самоврядування, 2018, с. 3. 83 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК. Особливості ставлення населення Чернівецької області до реформи місцевого самоврядування воно допоможе виміряти громадську думку щодо процесів, пов’язаних з трансформаціями на селі. Питання оцінки населенням децентралізації досить глибоко розкри- то в результатах моніторингу, який проводив Київський міжнародний інститут соціології на замовлення Ради Європи2. Моніторинг складався з трьох хвиль опитувань населення з усіх областей України по 2 тисячі респондентів. Також привертає увагу загальнонаціональне опитування «Визначення рівня обізнаності та ставлення населення до змін, які від- буваються або очікуються…», проведене Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України у 2016 році3. Водночас ці дослідження містять узагальнені характеристики відповідей всього населення Украї- ни. Вивчення громадської думки в Чернівецькій області дає можливість висвітлення оцінок населення області з досить інтенсивним процесом децентралізації. Ілюстрацією ставлення до цієї реформи можна вважати результати до- сліджень, проведених в двох ОТГ Чернівецької області – Магальській та Острицькій. Дослідження було проведене у вересні-жовтні 2018 р. автора- ми на замовлення Благодійного фонду «Суспільні ресурси та ініціативи» в межах проекту «Регіональні голоси – громадянська освіта дорослих для розширення прав і можливостей локальних спільнот в Україні та Білору- сі» в партнерстві з DVV International в Україні за підтримки Федераль- ного міністерства закордонних справ Німеччини. Зауважимо, створення ОТГ відбулося за рік до дослідження, кардинальних змін очікувати було не варто, разом з цим це була можливість виміряти ставлення населення до однієї з стратегічних реформ у сучасній Україні. Збір інформації відбувався за допомогою кількісного та якісного дослі- джень, за запропонованою замовником методикою. Кількісне дослідження проводилось у вигляді інтерв’ю face-to-face за двома стандартизованими анкетами (для жінок-українок та жінок-румунок – 80 респонденток, по 40 в кожній ОТГ; для населення, яке проживає на території ОТГ, – 120 респон- 2 Децентралізація та реформа місцевого самоврядування: результати четвертої хвилі соціологічного дослідження: Аналітичний звіт. URL: http://www.slg-coe.org.ua/wp-content/ uploads/2019/03/Соціологічнедослідженнящододецентралізації_Україна_.pdf 3 Опитування населення «Децентралізаційна реформа»: Асоціація міст України «Спільни- ми зусиллями». URL: https://www.auc.org.ua/sites/default/files/sociologiya_naselennya_2016.pdf 84 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 дентів, по 60 в кожній ОТГ). Вибір населених пунктів був обумовлений ви- могою порівняння думок цільових груп різних етносів. У зв’язку з тим, що до Магальскої ОТГ увійшли 2 населених пункти, саме в них і проводилися дослідження – в румуномовному центрі ОТГ (с. Магала) і україномовному селі Рідківці. В Острицькій ОТГ в основі вибірки населеного пункту був такий самий принцип – дослідження проводилися в румуномовному центрі ОТГ (с. Остриця) й україномовному селі Маморниця. Загальна кількість респондентів кількісного дослідження – 200 осіб, по 100 респондентів на одну ОТГ в найбільших населених пунктах. Якісне дослідження проводилось у формі чотирьох фокус-груп серед жіночого населення ОТГ, всього 80 респонденток, розподілених порівну між двома ОТГ. В основу відбору респондентів для фокус-груп було по- кладено принцип пропорційності вікових груп, а також представленості жінок двох етнічних груп. Згідно з отриманими результатами, децентралізація позитивно сприй- мається половиною опитаних учасників кількісного дослідження насе- лення (див. табл. 1), що свідчить про правильність та актуальність запо- чаткування цієї реформи. Таблиця 1. Розподіл відповідей на питання: «Як Ви ставитесь до тих змін у вашій громаді, які отримали назву «децентралізація»?», % від усіх опитаних Варіанти відповіді % Позитивно 49.2 Байдуже 28.3 Негативно 18.3 Важко відповісти 4.2 Відповіді учасників кількісного дослідження на наступні питання від- бивають загальну тенденцію позитивного ставлення до децентралізції майже половини респондентів. Підтримують кроки влади в межах ре- форми 48 %, не підтримують – 42 %. Це може свідчити про незадовільну 85 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК. Особливості ставлення населення Чернівецької області до реформи місцевого самоврядування комунікаційну політику влади, особливо якщо звернути увагу на те, що нічого про це не знають майже 8 % опитаних (див. табл. 2). Таблиця 2. Розподіл відповідей на питання: «Чи підтримуєте Ви кроки, які здійснює влада в межах децентралізації?», у % до загальної кількості респондентів Варіанти відповіді % Безумовно, так 13.3 Скоріше, так 34.2 Скоріше, ні 21.7 Зовсім ні 20.0 Я нічого про це не знаю 7.5 Важко відповісти 3.3 Серед опитаних переважають позитивні сподівання щодо подальшо- го ходу децентралізації (див. табл. 3). Третина опитаних припускає, що завдяки децентралізації для громадян відкриються нові можливості впли- вати на владу, покращиться якість послуг. Натомість чверть опитаних вба- чають у децентралізації небезпеку посилення місцевих «князьків», а 20 % респондентів сприймають цю реформу лише в негативному ключі. Таблиця 3. Розподіл відповідей на багатоваріантне питання: «На Вашу думку, що дасть децентралізація влади (тобто перехід багатьох функцій з центру на місця) громадянам?», % від загальної кількості опитаних Варіанти відповіді % Відкриються нові можливості для громадян впливати на владу 38 Покращиться якість послуг для громадян 36 Призведе до появи місцевих «князьків» 26 Пришвидшиться спустошення сіл, селищ та деяких міст 20 Інше 5 Важко відповісти / Відмова від відповіді 3.3 86 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Для майже половини респондентів (див. табл. 4) процес децентралі- зації не вплинув на умови їхнього життя в певному населеному пункті. Водночас 30 % заявили про покращення умов, а 15 % – про погіршення. Таблиця 4. Розподіл відповідей на питання: «Чи вплинув процес об’єднання громад на умови життя у Вашому населеному пункті?» (у % до загальної кількості опитаних) Варіанти відповіді % Умови життя не змінились 49 Умови життя покращились 31 Умови життя погіршились 16 Важко відповісти / Відмова від відповіді 4.2 Учасниць якісного (фокус-групового) дослідження за ставленням до децентралізації можна поділити на 2 групи – «оптимістки» і «песиміст- ки». «Оптимістки» вважають, що це добре, коли гроші залишаються в громаді, почали робити потроху ремонти в школах і дитячих установах: «Ну, була в Румунії по роботі, пару концертів дали, дорогу оплачують»4 (ж, 48, ФГ 1)5; «У Горбово зробили кілометр дороги» (25, ФГ 1) (сміють- ся); «З одного боку, може, краще, тому що не забирають бюджет в ра- йон» (31, ФГ 3); «Садочки працюють, новий будується. На один садочок понад 3.5 млн. грн. виділили з ОТГ – добре? Добре! Туди півтора мільйо- на – добре? Добре! Нам би клуб ще трошки ...» (ж, 58, ФГ 4). Отже, позитивні сторони існування ОТГ його жителі вже помітили, хоч вони й існують менше року. У свою чергу, «песимістки» не помітили змін у їхніх населених пунктах: «А що змінилося, що змінилося у нас? Нічого!» (ж, 39, ФГ 1); «Чергова зміна вивіски (сміються)» (ж, 45, ФГ 4); «Поки що немає змін» (ж, 58, ФГ 4). 4 Тут і надалі наводиться пряма мова учасниць фокус-групового дослідження (мовою оригіналу). 5 Тут і надалі використана така система кодування учасниць – стать, вік, номер фо- кус-групи. 87 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК. Особливості ставлення населення Чернівецької області до реформи місцевого самоврядування Цікаво, що аргументи учасниць фокус-груп з групи «оптимісток» їх не переконують. Більшість учасниць фокус-групових досліджень вважають, що в об’єд- нанні більше доброго, ніж поганого, всі виграли від децентралізації: «Виграв (населений пункт). Сильно виграв в тому, що я говорю ці ре- монти по школах» (ж, 57, ФГ 2); «Забезпечили технікою, зробили кабіне- ти в школах, такі, що не були оснащені» (ж, 47, ФГ 2); «Ви знаєте, ми так не відчуваємо просто, тому що у нас все як крутилося, так і крутиться. А от сусіди, з якими ми подружилися, вже відчувають, тому що пішла наша голова і каже «Що за садок? Це не садок! Це бардак!» І до 15 верес- ня відкрили. І в клубі у них буде, і в сільраді буде. Більше буде крутитися у них, а у нас це все є» (ж, 52, ФГ 3). Основними проблемами для обох вибіркових сукупностей кількісного дослідження є (див. табл. 5): погана якість доріг; високі тарифи на кому- нальні послуги; низька оплата праці, нестача коштів; погано розвинена інфраструктура, безробіття, бездіяльність місцевої влади і т.  ін. Цікаво, що погано розвинена інфраструктура турбує більше жіночу частину опи- таних (41 % проти 27 %). Таблиця 5. Порівняння відповідей респондентів на питання: «Визначте, будь ласка, основні проблеми Вашого ОТГ, які турбують Вас найбільше», у % до загальної кількості респондентів по двом вибіркам Респонденти Респонденти кількісного кількісного Варіанти відповідей дослідження дослідження жінок населення Погана якість доріг 68.8 53.3 Високі тарифи на комунальні послуги 62.5 54.2 Низька оплата праці, нестача коштів 42.5 47.5 88 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Закінчення таблиці 5. Погано розвинена інфраструктура (амбулаторія вимагає ремонту, 41.3 27.5 погана якість Інтернет-послуг, часті відключення електрики та ін.) Безробіття 33.8 29.2 Бездіяльність місцевої влади 31.3 34.2 Згідно результатів фокус-групового дослідження, найбільш акту- альними проблемами для ОТГ є: поганий стан доріг; високі тарифи на комунальні послуги; низькі зарплати і пенсії; працевлаштування моло- дих людей; застаріле і несправне обладнання в сільських амбулаторіях; недоброзичливе ставлення людей одне до одного. За словами цільової групи, найважчою для них проблемою є високі тарифи на комунальні платежі. Найважливішою проблемою для всіх учасниць фокус-групового до- слідження є погані дороги. Головні скарги жінок зосереджені навколо питань матеріального добробуту, які визначають більшість можливо- стей людини,  – вирішення будь-якого питання, можливість отримання освіти, доступ до медичного обслуговування. Відсутність стабільності породжує відчуття страху (захворіти, втратити роботу і т.д.) й озлоблює людей. У двох населених пунктах з чотирьох – клуби в поганому стані, а в одному його взагалі немає. Це ускладнює можливість організації до- звілля, молодь змушена їхати до обласного центру. Внаслідок низького рівня доходів колосальною проблемою стала неможливість оплачувати комунальні послуги: «Самая главная проблема – это зарплаты. Подни- мут зарплаты – поднимут цены на газ. Все перешли на альтернати- ву – на дрова. Сейчас поднимут и цену на дрова» (ж, 56, ФГ 3); «Низька заробітна плата. Можна сказати, жебрацька для цих цін» (ж, 31, ФГ3); «Ставлення одне до одного жахливе. Між сусідами, родичами і в су- спільстві» (ж, 54, ФГ 4). При цьому більшість респондентів вважають, що можливість розв’я- зання цих проблем залежить від місцевих депутатів, керівництва ОТГ і 89 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК. Особливості ставлення населення Чернівецької області до реформи місцевого самоврядування державних органів. Цікаво, що відповіді жінок і населення в цілому щодо оцінки ролі керівництва ОТГ дещо відрізняються – можливо, за рахунок чоловіків, які входили до вибірки населення. Отже, можна припустити, що чоловіки покладають більше надій на керівництво ОТГ, ніж жінки. Водночас на суб’єктів, не наділених владними повноваженнями, як то місцеві активісти чи пересічні мешканці, не покладають значних надій (див. табл. 6). Таблиця 6. Розподіл відповідей на питання: «Від кого, на Вашу думку, залежить можливість розв’язання цих проблем?» Респонденти Респонденти кількісного кількісного Варіанти відповідей дослідження дослідження жінок населення Від місцевих депутатів 56.3 57.5 Від державних органів 50.0 47.5 Від керівництва ОТГ 46.3 53.3 Від місцевих активістів 13.8 17.5 Від пересічних мешканців ОТГ 13.8 17.5 Важко відповісти / Відмова від відповіді 2.5 1.7 На думку учасниць фокус-групового дослідження, розв’язання міс- цевих проблем залежить від депутатів різних рівнів, але вони не діють, тому що йдуть до органів місцевого самоврядування з метою вирішення власних проблем. Саме місцеві депутати повинні бути задіяні в процесі розробки рішень на рівні ОТГ, але, на думку учасниць ФГ, на сьогодні вони нічого не роблять. У кожній фокус-групі була присутня депутатка місцевої ради, але її депутатські звернення були марними, оскільки через відсутність доступу до ресурсів вона нічого зробити не могла. Респон- дентки звертають увагу і на важливу роль керівника ОТГ: «Знаєте, від кого залежить більше? Від голови (ОТГ)! Якби смикнув всіх потроху, то, 90 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 може б, вийшло» (ж, 53, ФГ 1). Але запорукою його успіху є наявність якісної команди: «Це не від голови залежить, це не від однієї людини, це команда повинна працювати» (ж, 36, ФГ 2). Для більшості населення ОТГ, на думку учасниць фокус-груп, власти- ва пасивність, сподівання на дії влади. Попри потрійне зростання місцевих бюджетів за останні 4 роки, лише третина учасників кількісного дослідження відчула позитивні зміни від цього. Ба більше, 5 % навіть відчули негативні зміни. Таблиця 7. Розподіл відповідей на питання: «Упродовж 2015–2018 рр. суттєво зросли доходи місцевих бюджетів. Чи відчули Ви якісь результати використання цих коштів за останній рік порівняно з минулими роками?» (у % до загальної кількості опитаних) Варіанти відповіді % Так, я відчув(-ла) певні зміни на краще 30.8 Ні, жодних змін я не відчув(-ла) 47.5 Я відчув(-ла) зміни лише на гірше 5.0 Важко відповісти / Відмова від відповіді 16.7 Позитивні зміни стосуються переважно сфери ремонту доріг, шкільної і дошкільної освіти та медичного обслуговування. Разом з цим, варто звер- нути увагу на незначний відсоток тих, хто відчуває погіршення ситуації. Треба відокремити загальну економічну ситуацію в країні від діяльності, пов’язаної з розвитком ОТГ. Наприклад, ситуація в медичній чи освітній галузі не залежить лише від дій керівництва ОТГ, але респонденти мо- жуть бути незадоволеними саме в цих питаннях свого життя. Оцінка якості доріг отримала майже однакову кількість позитивних (20  %) і негативних відповідей респондентів (17.5  %) (в межах похиб- ки вибірки). Можливо, це можна пояснити тим, що ремонтуються лише дороги в центрі населених пунктів. Саме така інформація була озвучена на фокус-групі в с. Магала, до того ж, дорогу в цьому населеному пункті ремонтували до початку децентралізації, тому це не можна оцінювати як 91 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК. Особливості ставлення населення Чернівецької області до реформи місцевого самоврядування досягнення внаслідок створення ОТГ. Також привертає увагу оцінка сис- теми матеріальної допомоги – спостерігається помітне переважання тих респондентів, які відчули зміни на гірше у цій сфері свого життя (17.5 проти 10 %). Загальне скорочення пільг в Україні, зокрема, обмеження до- ступу до отримання субсидії, можна вважати найважливішою причиною. Спостерігається перетин проблем на локальному і державному рівнях, отож, не варто їх сприймати відокремлено. Респонденти найбільше очікують таких змін: ремонт доріг, покращен- ня освітлення вулиць, розвиток освітньої та медичної інфраструктури. Значний відсоток респондентів очікує від держави більш потужних захо- дів, ніж є наразі (див. табл. 8). Крім того, суттєва відмінність спостері- гається в питанні врахування думки громадян щодо розподілу місцевого бюджету. Цільова група проекту (жінки) значно нижче оцінює свої мож- ливості щодо впливу на розподіл бюджету, ніж друга цільова група (насе- лення). Варто звернути увагу на цей напрям громадянської освіти, його вбачаємо важливим аспектом підвищення громадянської активності. Таблиця 8. Порівняння відповідей на питання: «Яких саме змін у житті Вашого населеного пункту Ви очікуєте (назвіть, будь ласка)?» Респонденти Респонденти кількісного кількісного Варіанти відповіді дослідження дослідження жінок населення Ремонт доріг 72.5 78.3 Покращення освітлення вулиць 52.5 65.8 Ремонт шкіл, сільських амбулаторій 42.5 40.8 Стимулювання розвитку малого бізнесу 30.0 21.7 Врахування моєї думки в питаннях 17.5 40.8 розподілу місцевого бюджету Яких ще (назвіть, будь ласка) 4.0 5.0 Важко відповісти / Відмова від відповіді 1.3 1.0 92 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Згідно з результатами фокус-групового дослідження жінок, найакту- альнішими проблемами є ремонт доріг і їх освітлення, ремонт і будівниц- тво закладів соціальної сфери, створення робочих місць: «Хороші дороги, хороше освітлення доріг, це найголовніше, тому що о 6 годині вже ніч, а по дорогах ходять діти. Це, звичайно, вже небез- печно» (ж, 36, ФГ 4); «Ну, какие? Это чтобы люди имели где работать, здесь очень тяжело. Женщины такие сумки носят на базар, что ужас. Очень тяжело» (ж, 47, ФГ 2); «Ну, чтоб был клуб хороший» (ж, 29, ФГ 3). У фокус-групових дослідженнях брали участь по 2 центри ОТГ і 2 села в підпорядкуванні. На думку учасниць, ставлення місцевої вла- ди до населених пунктів, які не є центром, не змінилося. Рішення при- ймаються колегіально, кошти розподіляються пропорційно до кількості мешканців. Оцінка респондентами двох цільових груп якості публічних послуг, які надаються в ОТГ (див. табл. 9), суттєво не відрізняється. Варто лише звернути увагу на дещо вищі оцінки послуг медичних закладів і закладів культури населенням. Це, можливо, пов’язане з тим, що чоловіки зверта- ються до медичних установ набагато рідше. Таблиця 9. Розподіл відповідей на питання: «Оцініть, будь ласка, якість послуг, що надаються органами місцевого самоврядування та державними/комунальними закладами, за 5-ти бальною шкалою, де «1» – дуже погано, а «5» – дуже добре», середній бал Респонденти кількісного Респонденти кількісного Варіанти відповіді дослідження жінок дослідження населення Освітні 3.45 3.65 Медичні 3.06 3.56 Адміністративні 2.84 2.75 Соціального захисту 2.66 2.9 Житлово-комунальні 2.65 2.5 Культури та дозвілля 2.47 2.82 93 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК. Особливості ставлення населення Чернівецької області до реформи місцевого самоврядування Учасниці фокус-групових досліджень зауважили, що багато жителів приєднаних до ОТГ сіл незадоволені, оскільки тепер за будь-якою довід- кою треба їхати до сусіднього села (центру ОТГ): «Дуже багато людей незадоволені. Будь-яка довідка – нас від- правляють в Магалу. Забрали фахівців з сільської ради» (ж, 58, ФГ 4); «Я кажу, що є й такі нюанси! Ось вони і незадоволені. Сберкасу закри- ли, забрали секретаря, того ... кажуть, навіщо нам було цього весіл- ля?» (ж, 54, ФГ 4). Разом з цим, частина учасниць зауважує, що непорозуміння виникає внаслідок недостатньої поінформованості щодо стану справ: «Хто, може, далекий від тих проблем, то незадоволений, тому що він не знає що і як!» (ж, 61, ФГ 4); «Та що? Діловод є, землемір є, касир є, соцпрацівник є!» (ж, 36, ФГ 4). Отже, недостатня комунікація керівництва ОТГ з населен- ням викликає невисокий рівень його поінформованості щодо важливих повсякденних проблем життя громади. Більшість опитаних групи «Населення» хотіли б особисто брати участь в прийнятті рішень стосовно свого населеного пункту і готові в подаль- шому проявляти громадянську активність, щоб змінити на краще життя у своєму населеному пункті (див. табл. 10). При цьому треба врахувати, що мова йде про абстрактне бажання діяти. Таблиця 10. Розподіл відповідей на питання: «Чи хотіли б Ви особисто брати участь у прийнятті рішень стосовно Вашого населеного пункту?», % від усіх опитаних Варіанти Респонденти кількісного відповіді дослідження населення Так 56.7 Ні 40.0 Важко відповісти 3.3 94 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Однією з гіпотез дослідження була та, що співіснування сіл, в яких компактно проживають представники національних меншин, є певною проблемою. Гіпотеза виявилася помилковою, представниці всіх фо- кус-груп одноголосно заявили, що такої проблеми не існує. Наведемо в якості підтвердження фрагмент ФГ 3: «Всё нормально! Ми теж говоримо українською мовою. Проблем немає! Якби ми не хотіли, ми б не голосували. Народ хороший, простий. Модератор. І конфліктів на національному грунті немає? Усі. Ні, ні! Ніколи цього не було! Ми тут жили в мирі та злагоді, не рахуючи, хто українець, хто румун». Конфліктів на національному ґрунті не було виявлено в жодному насе- леному пункті. Висновки Половина учасників дослідження позитивно ставляться до реформи децентралізації і вважають, що її реалізація відкриє для них нові можли- вості. Разом з цим, більшість респондентів не помітили позитивних змін у своїх населених пунктах, незважаючи на збільшення кількості витрат на місцеві потреби. Це говорить про недостатню комунікативну політику ке- рівництва ОТГ. Основними проблемами для опитаних залишаються: погана якість до- ріг; високі тарифи на комунальні послуги; низька оплата праці, нестача коштів; погано розвинена інфраструктура, безробіття, бездіяльність міс- цевої влади і т.д. Учасники досліджень продемонстрували низький рівень довіри до де- путатів рад різного рівня, стійке переконання щодо переважання індиві- дуальних інтересів над громадськими. Вони звертають увагу на низьку соціальну активність мешканців ОТГ. Дослідження зафіксували неупереджене ставлення керівництва ОТГ до мешканців різних сіл, розподіл коштів відбувається колегіально, про- зоро, пропорційно до кількості населення. 95 Тетяна МЕДІНА, Сергій ЯРЕМЧУК. Особливості ставлення населення Чернівецької області до реформи місцевого самоврядування Респонденти підтвердили тезу про Буковину як толерантний край в контексті міжетнічних і міжрелігійних відносин. 80–90 % опитаних, які компактно проживають у міжетнічному середовищі, заявили про те, що їм невідомі випадки міжетнічних конфліктів в їх населених пунктах. Можна припустити, що посилення інформування населення щодо ос- новних рішень, які приймаються в ОТГ (у першу чергу щодо статей до- ходів-витрат), сприятиме зростанню рівня підтримки населенням адміні- стративної реформи. Tatiana MEDINA, Sergey YAREMCHUK FEATURES OF THE ATTITUDE OF THE POPULATION OF CHERNIVTSI REGION TO THE REFORM OF LOCAL SELF-GOVERNMENT The article reflects the results of a public opinion survey on decentralization reform. Two studies (quantitative – standardized interview and qualitative – focus group inter- view) in two united territorial communities (UTC) of Chernivtsi region concluded that there was a sufficiently high level of its support, insufficient communication policy of the UTC management about major achievements. The research participants showed a low level of trust in the deputies of councils of different levels, a persistent belief in the predominance of individual interests over public ones. They draw attention to the low social activity of the population of UTC. Studies have found an unbiased attitude of the UTC management to the inhabitants of different villages, the distribution of funds is collegial, transparent, in proportion to the population. It has been suggested that increasing the awareness of the population about the main decisions made in the UTC (primarily on income-expenditure items) will help to increase the level of administrative support for the population. Key words: decentralization, united territorial communities, poll, focus group, local government 96 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Татьяна МЕДИНА, Сергей ЯРЕМЧУК ОСОБЕННОСТИ ОТНОШЕНИЯ НАСЕЛЕНИЯ ЧЕРНОВИЦКОЙ ОБЛАСТИ К РЕФОРМЕ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ В статье отражены результаты изучения общественного мнения о реформе децентрализации. На материалах двух исследований (количественного – стан- дартизованного интервью и качественного – фокус-групового интервью) в двух объединенных территориальных громадах Черновицкой области сделаны вы- воды о достаточно высоком уровне ее поддержки, недостаточной коммуника- ционной политике руководства ОТГ об основных достижениях. Участники ис- следований продемонстрировали низкий уровень доверия к депутатам советов разного уровня, стойкое убеждение относительно преобладания индивидуальных интересов над общественными. Они обращают внимание на низкую социальную активность населения ОТГ. Исследования зафиксировали непредвзятое отноше- ние руководства ОТГ к жителям разных сел, распределение средств происходит коллегиально, прозрачно, пропорционально численности населения. Высказано предположение, что усиление информирования населения об основных решениях, которые принимаются в ОТГ (в первую очередь по статьям доходов-расходов), будет способствовать росту уровня поддержки населением административной реформы. Ключевые слова: децентрализация, объединённые территорриальные сооб- щества, опрос, фокус-группа, местное самоуправление 97 Віра БУРДЯК. Регіональні практики формування органів влади в ОТГ Чернівецької області РО З ДІЛ ІІ МУНІЦИПАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД Віра БУРДЯК РЕГІОНАЛЬНІ ПРАКТИКИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВЛАДИ В ОТГ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ У статті проведено комплексний політологічний аналіз регіональної практи- ки формування органів влади в об’єднаних територіальних громадах Чернівецької області. Автор доводить, що розбудова нової моделі територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, покращення показників всіх сфер життя суспільства щодо вироблення та реалізації державної політи- ки, гармонізованої з європейськими підходами на наднаціональному, національ- ному і субнаціональному рівнях, в Україні залежить від спільних зусиль органів влади, місцевого самоврядування, бізнес-одиниць, громадськості, від поглиблення горизонтальних і вертикальних зв’язків між ними. Вони мають ґрунтуватися на основі впровадження нормативного регулювання технічних параметрів мере- жевої інфраструктури як правової основи регулювання внутрішнього ринку та створення сприятливих умов для розвитку зовнішньої торгівлі об’єднаних тери- торіальних громад. У сучасний період ОТГ взяли на себе доволі багато функцій, але Центр ще не всі їх передав на місця, наголошуючи на тому, що ще не всі ОТГ створені. У 2020 р. заплановані вибори до місцевих рад, і необхідно, щоб об’єднані тери- торіальні громади змогли взяти повноцінну участь у виборчому процесі, а сам процес творення ОТГ до того часу був завершений. На всіх рівнях органів виконавчої влади та місцевого самоврядування органі- зація системи управління ОТГ залежить від узгодженості цілей розвитку тери- торій і принципів застосування механізмів: інноваційності, горизонтально-вер- тикального партнерства, інтеграції політик та інструментів, синхронізації заходів, відповідності механізмів потенціалу й потреб регіону тощо. 98 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Ключові слова: Україна, принцип децентралізації в політиці держави, об’єд- нані територіальні громади, модернізація системи публічного управління Вступ. Політичні події останніх років в Україні вперше з часу неза- лежності поставили перед владними інститутами проблему необхідності проведення комплексу реформ. Серед них, без перебільшення, чільне міс- це займає реформа децентралізації публічної влади, адже без повноцінно- го й потужного місцевого самоврядування неможливо побудувати сильну державу. Принцип децентралізації в політиці держави, в процесі якої формують- ся об’єднані територіальні громади, є одним з пріоритетних принципів організації та функціонування публічної влади. Децентралізація виступає стратегічно визначеним вектором сучасної державної політики. Вона є од- нією зі складових майже всіх галузевих реформ. Питання децентралізації привертають увагу дослідників різних наукових напрямів. Утім, ні в тео- рії, ні на практиці ще, на жаль, не склалося єдиної уніфікованої концепції децентралізації, окремих її складових, типів, моделей. На думку зарубіжних експертів та фахівців, що досліджують вказану проблематику, вибір форми й акцентів децентралізації є питанням ви- значення національної стратегії відносин, організації публічної влади й управління на всіх рівнях територіального устрою. У сучасних умовах нашої держави децентралізація виступає одним із факторів політичної безпеки, а тому набуває значної гостроти та дискусійності. Тож пріори- тетність і стратегічна значущість принципу децентралізації в політиці держави – у внутрішньому державному і міжнародному вимірах – цілком очевидні. Про актуальність зазначеної проблеми також свідчать положення клю- чових документів інституційно-правового забезпечення сучасної держав- ної політики України, найперше Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з іншого боку, Стратегії ста- лого розвитку «Україна – 2020», Коаліційної угоди, Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє стано- вище України», Програми Кабінету Міністрів України тощо. У наведе- 99 Віра БУРДЯК. Регіональні практики формування органів влади в ОТГ Чернівецької області них документах задекларований намір держави і прагнення суспільства модернізувати систему публічного управління, привести всі її складові у відповідність з міжнародно-правовими стандартами1. У сучасних теоретичних і практичних дослідженнях науковців поняття «децентралізація» інтерпретується як багатоаспектне, різнопланове, з без- ліччю підходів до визначення його сутності. На семантичному рівні де- централізація (від латинського de – протиставлення, centralis – централь- ний) трактується як знищення, ослаблення чи скасування централізації2. Іншими словами – це система розподілу функцій і повноважень між дер- жавним і місцевими рівнями управління із розширенням прав останніх. Децентралізація – своєрідна система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до органів місцевого самоврядування3. Тож роль децентралізації управління в процесах становлення інституту місце- вого самоврядування є визначальною. Досить поширені й інші розуміння цієї дефініції: по-перше, децен- тралізація – передача функцій управління від центральних органів влади місцевим органам, розширення кола повноважень органів нижчого підпо- рядкування управління за рахунок вищестоящих; по-друге, децентраліза- ція – система управління, протилежна централізації, тобто розширення мереж ведення і влади місцевих адміністративних органів і установ сус- пільного самоврядування4. У першому підході до інтерпретації цього поняття передбачається процес переносу балансу влади з центрального на більш низький (міс- цевий) рівень. У межах другого підходу увага акцентується на тому, що частина державних функцій, власності і фінансів переходить до органів місцевого самоврядування, які можуть – у межах децентралі- 1 Лелеченко А. П. Децентралізація в системі державного управління в Україні: тео- ретико-методологічний аналіз; Національна академія держ. управління при Президентові України. К., 2005, с. 169–188. 2 Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні: Кол. монографія / В.  О. Антоненко, М.  О. Баймуратов, О.  В. Батанов та ін.; За ред.: В. В. Кравченка, М. О. Баймуратова, О. В. Батанова. К.: Атака, 2007, с. 249. 3 Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління / [авт.- уклад. Г.Райт та ін.; пер. В. Івашко.]. К., Основи, 1996, с. 27. 4 Дрожжина С. В. Теоретичні аспекти впливу процесів децентралізації влади на рівень демократії в державі // Гуманітарний часопис. 2009. № 3. С. 79–89. 100 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 зованих функцій – виступати від свого власного імені, не звертаючись до вищестоящої влади. Таким чином, цей шлях забезпечує місцеву ав- тономію5. Проаналізувавши визначення, сформульовані науковцями стосовно поняття «децентралізація державного управління», можна зазначити, що вони розглядають децентралізацію як процес надання більш широкого кола владних повноважень і управлінських функцій та відповідальності за планування, менеджмент і використання ресурсів органам місцевого управління з метою якіснішого врахування інтересів місцевих громад у вирішенні місцевих питань6. Україна розпочала процес децентралізації, прийнявши 1 квітня 2014 р. Концепцію реформи місцевого самоврядування та територіальної органі- зації влади. Необхідність її прийняття була викликана політичними проце- сами, що на шляху до євроінтеграції відбувалися в державі й суспільстві. Концепція передбачає децентралізацію, створення належних матеріаль- них (майно, зокрема земля, що перебувають у власності територіальних громад), фінансових (податки та збори, що пов’язані з територією відпо- відної адміністративно-територіальної одиниці) та організаційних умов для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування власних 5 Децентралізація влади та її повноважень // Актуальні проблеми держави і права. 2004. Вип. 22. С. 752–754. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2004_22_141 6 Мельничук А. Децентралізація влади: реформа №1 [аналітичні записки]. / А. Мель- ничук, П. Остапенко. К.: ЦОП «Глобус» ФОП Кравченко Я. О., 2016, 35 с.; Лелеченко А. П. Децентралізація в системі державного управління в Україні: теоретико-методологічний аналіз: автореф. дис. канд. наук з держ. управління: 25.00.01.; Нац. акад. держ. упр. при Пре- зидентові України. К., 2006, 20 с.; Линьов К. О. Централізація, децентралізація та неліній- ність у державному управлінні: автореф. дис. канд. наук з держ. управління: 25.00.01.; Нац. академ. держ. упр. при Президентові України. К., 2001, 20 с.; Юридична енциклопедія: В 6 т. / [pедкол.: Ю.  С.  Шемчушенко та ін.]. К.: «Укр.енцикл.», Т.  2: Д-Й., 1999, 744  с.; Faguet Jean-Paul. Decentralization and Local Government Performance, Technical Consultation on De- centralization, London School of Economics, Working Group 6: Decentralization and Natural Resources Management. Centre for Economic Performance and Development Studies Institute, 1997, р. 5; Gibson J., Ivancevich J., Donelly J. Organization: Behaviour, Structure, Processes. Homewood: Irwin, 1991, р. 507; Litvack Jennie. What is Decentralization? World Bank, De- centralization Thematic Team, 2004. URL: http://www. ciesin. Org / decentralization / English/ General/Different_forms.html; The size of municipalities, efficiency and citizen participation. Lo- cal and regional authorities in Europe. № 56. Strasbourg: Council of Europe Press; World Bank. Decentralization in the transition economies: challenges and the road ahead. Poverty Reduction and Economic Management Unit. Europe and Central Asia. 2001, р. 3–11. 101 Віра БУРДЯК. Регіональні практики формування органів влади в ОТГ Чернівецької області і делегованих повноважень7. Крім того, територіальним громадам делегу- ється право розпоряджатися земельними ресурсами в межах своєї тери- торії, об’єднувати свої майно та ресурси в рамках співробітництва тери- торіальних громад для виконання спільних програм і більш ефективного надання публічних послуг населенню суміжних територіальних громад8. Згодом Кабінет Міністрів України прийняв нову редакцію Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», Закони «Про співробітництво тери- торіальних громад», «Про добровільне об’єднання територіальних гро- мад» та зміни до Бюджетного і Податкового кодексів, які безпосередньо стосувалися фінансової децентралізації в державі9. Отже, територіальна громада існує в правовому полі України, її органи утворюються у порядку і у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Саме Закон, а не власне рішення, визначає повноваження органів місцевого самовря- дування територіальної громади. Прийняті та підписані Президентом Закони України «Про засади державної регіональної політики» та «Про добровільне об’єднання територіальних громад» є важливими кроками на шляху до децентралізації, і, зокрема, Закон «Про добровільне об’єднан- ня територіальних громад» визначає конкретний механізм добровільного об’єднання територіальних громад, якого раніше не існувало. Створення потужних, самостійних і самодостатніх територіальних громад є важли- вою частиною процесу децентралізації. Цей процес дозволив сформувати відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування значний дієвий і спроможний інститут місцевого самоврядування на базо- вому рівні – об’єднані територіальні громади (ОТГ)10. 7 Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04. 2014 р. № 333-р. URL: http://zakon.rada.gov.ua; Місцеве самоврядування в умовах децентралізації влади в Україні: Кол. монографія / Кол. авт.; за заг. ред. Р. М. Плюща. К.: Рідна мова, 2016, с. 22. 8 Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 1.04.2014 року № 333-р. URL: http://zakon.rada.gov.ua. 9 Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97- ВР (редакція на 01 січня 2017 р. підстава 1774-19). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show /280/97-%D0%B2%D1%80/page2. 10 Бородін Є. І., Тарасенко Т. М. Розвиток системи місцевого самоврядування в Україні. Аспекти публічного управління. 2015. № 4, с. 55–61. 102 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 У Чернівецькій області вже відбулися вибори в 10 міських, 4 селищних та 22 сільських громадах, і нині в області функціонують 36 ОТГ. На пер- ший погляд, це не багато, але, зважаючи, що Чернівецька область наймен- ша за територією і за кількістю населених пунктів теж не займає місця в першій десятці областей України, то ці дані можна вважати нормальним показником. Для підтвердження цієї думки слід вказати, що на разі і в ве- ликих за розмірами областях є ще значні можливості для створення об’єд- наних територіальних громад. Так, у Київській області на кінець 2018 р. було створено 13 ОТГ, у Харківській області – 16, у Кіровоградській об- ласті – 20, у Вінницькій області – 38, у Закарпатській області – 6 ОТГ. Держава продовжує й надалі здійснювати організаційну та методич- ну підтримку процесу об’єднання громад, оскільки від об’єднання очі- кується покращення управління громадою. ОТГ створює компетентну раду та кваліфікований виконком, адже з більшою кількістю населення та більшою територією буде більше кандидатів на посаду голови і депутатів місцевої ради, тож буде з кого обрати найбільш чесного та працьовито- го. Штатна структура буде більш ефективною з точки зору доцільності посад11. Так, якщо в Чернівецькій області у Вижницькій, Новоселицькій міських об’єднаних територіальних громадах та Юрківецькій сільській об’єднаній територіальній громаді об’єдналися по сім сільрад в одну громаду, а в Сторожинецькій міській об’єднаній територіальній громаді навіть одинадцять сільрад, то замість семи голів, семи секретарів, семи бухгалтерів буде сім старост, один бухгалтер, декілька працівників плано- во-економічного відділу, які плануватимуть доходи та витрати бюджету, зокрема податкові надходження та напрями інвестицій. Також для грома- ди працюватимуть юристи, кілька співробітників відповідатимуть за архі- тектуру – благоустрій, планування, забудову тощо. Крім того, процес створення об’єднаних територіальних громад руха- ється поступово і ніяким «тиском зверху» його не варто прискорювати, адже ОТГ – справа добровільна. Разом із адміністративними та фінансо- вими факторами у процесі об’єднання велике значення мають фактори психологічні, емоційні тощо, їх також обов'язково треба брати до уваги. 11 Чого чекати від об’єднання громад? URL: http://despro.org.ua/upload/medialibrary/Gro mada%20A5_ PRINT_2.pdf 103 Віра БУРДЯК. Регіональні практики формування органів влади в ОТГ Чернівецької області 23 грудня 2018 р. відбулися вибори ще в чотирьох громадах Чернівець- кої області: Неполоківецькій, Ставчанській, Хотинській та Чагорській. У громадах була проведена велика передвиборна кампанія, широка агіта- ція, і, безперечно, що всі потужні політичні сили, які представлені в об- ласті, активно намагалися провести якомога більше депутатів у ОТГ від своїх партій. Такий підхід цілком зрозумілий, адже 2019 – рік постійної виборчої напруги, підготовки та проведення головних для України вибо- рів – президентських і парламентських. Наголосимо, що в Чернівецькій області є непоодинокі випадки, коли до вже сформованих громад добровільно приєдналися чи вже заявили, що бажають приєднатися, інші громади, як наприклад, це відбулося з Черепковецькою сільською радою, жителі якої виявили бажання при- єднатися до Глибоцької селищної громади. Схожий приклад є і в Сто- рожинецькому районі, в якому громада Старожадівської сільської ради прийняла рішення про приєднання до Сторожинецької міської громади. А громадяни Ломачинецької сільської ради виявили бажання добровіль- но приєднатися до Новодністровської, а не до Вознесенської міської ради, як це попередньо було заплановано. Очевидно, що такі тривалі роздуми та очікування стосовно прийняття остаточного рішення про об’єднання даються українцям доволі важко. Місцеві мешканці зважу- ють всі «за» і «проти». Водночас на Буковині, як, можливо, і в інших областях, але зараз йдеть- ся про цей регіон, досить сильні традиції та звичаї. Це область, в якій най- більша густота населення на 1 км2 в Україні і, звичайно, «всі про всіх все знають» не лише в своєму районі, але й у сусідніх. Знають, що в певному селі люди дуже працьовиті і пропонують пройтися чи проїхатися селом та подивитися на те, як упорядковані сільські господи, чи чисті вулиці та тротуари, наскільки вони озеленені, що свідчить, крім іншого, про те, які відповідальні тут живуть люди і з таким селом спокійно об’єднуються в територіальну громаду. Про інше село кажуть, що про нього здавна йшла слава, що там живуть такі «мудрі» і «хитрі», що будь-кого навколо пальця обведуть, тож з громадою такого села об’єднуватися мало хто бажає. Чи є це важливою причиною для відмови в об’єднанні? Може, комусь вида- ється, що не надто важливою, але пересічні громадяни думають інакше, адже їм доведеться разом вирішувати різні питання повсякденного життя, 104 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 добробуту, розподіляти бюджет ОТГ, тому вони намагаються прорахувати все заздалегідь. Напевно, й успішний досвід роботи Глибоцької та Сто- рожинецької ОТГ відіграв свою роль у тому, що до них виявили бажання приєднатися жителі багатьох інших селищних рад. Слід підкреслити, що ті ОТГ, до утворення яких підійшли не формаль- но, а продумано, зважили на економічну доцільність об’єднання, демон- струють доволі успішні результати і громадяни задоволені своїм новим статусом. Обрані керівні органи ОТГ відповідально ставляться до потреб і проблем своїх мешканців. Так, приємно вражає ставлення керівництва до невеликого місцевого бізнесу в Недобоївській, Клішківецькій та Рукшин- ській ОТГ, що на Хотинщині, чи те, як вирішуються питання з освітніми закладами. Тут у селах, що об’єдналися в ОТГ, малі школи закрили, але питання транспортування дітей до опорних шкіл об’єднаної територіаль- ної громади вирішили, бо придбали чи взяли в оренду автобуси. Зрештою, залишилися задоволеними і батьки, і діти, і вчителі. На черзі в Чернівецькій області планується вирішити питання з медичними послугами. Громада сама визначає, де потрібно створити ФАПи. Втім, голови ОТГ у розмовах наголошують, що проводити ме- дичну реформу, як і шкільну, не варто до утворення ОТГ, оскільки потім доведеться вносити суттєві корективи, порушувати прийняті рішення та встановлений порядок. Так само зараз постає питання і з «Укрпоштою». Сім тисяч поштових відділень, які працюють в Україні, закривають. І Центр буде це проводити швидко, щоб до виборів зупинити поширення агітаційної продукції від не бажаних кандидатів. Вказані функції також повинні взяти на себе ОТГ, більшість з яких, як відомо, ще не готові до такої роботи. Невирішеним залишається питання з розформуванням районних ОДА, хоч вони фактично вже не виконують тих функцій, які на них були покла- дені раніше, а це роблять ОТГ. Районні ж ОДА висять фінансовим тягарем на бюджетах районів і областей, проте остаточного рішення про їх закрит- тя/ ліквідацію, очевидно, до виборів теж не буде прийнято, враховуючи певний адміністративний ресурс. Крім того, складним є питання розподі- лу земель, які розташовані біля ОТГ, тобто є ще багато не поділених між об’єднаними територіальними громадами земель, хоча б тому, що не всі ОТГ створені, а ці «нічиї» землі, гаї, діброви, річки, озера тощо перебу- 105 Віра БУРДЯК. Регіональні практики формування органів влади в ОТГ Чернівецької області вають у підпорядкуванні районних ОДА, і кому вони їх передадуть – теж залежить від вимогливої, доказової позиції органів об’єднаних територі- альних громад та їх активності. Висновки Нині об’єднані територіальні громади взяли на себе доволі багато обов'язків, але Центр ще не передав всі ці функції на місця, наголошу- ючи на тому, що ще не час і не всі ОТГ створені. Для України, на думку економістів і політологів, потрібно приблизно 1300–1400 ОТГ, нині про- гнозується понад 2000. Для нормального функціонування ОТГ потрібно, щоб в ній було не менше 6000 чоловік, але цього дуже важко домогтися, адже люди продовжують покидати Україну. Однією зі звичних відмовок є те, що в селах відсутня робота і голова об’єднаної територіальної грома- ди не знає навіть, як забезпечити робочими місцями своїх працівників з сільської ради. Тож людський фактор ніхто не може відмінити і на нього необхідно постійно зважати. Очевидно, що в 2019 р. процес об’єднання територіальних громад повинен тривати, якщо не з ініціативи місцевих громад, то з Центру. У 2020 р. заплановані вибори до місцевих рад і, дуже бажано, щоб об’єд- нані територіальні громади змогли брати повноцінну участь у виборчо- му процесі, а сам процес об’єднання територіальних громад до того часу був завершений. Побудова нової моделі територіальної організації влади й адміні- стративно-територіального устрою і покращення показників соціальної, виробничої, житлово-комунальної сфери, сфери телекомунікацій тощо стосовно вироблення та реалізації державної політики, гармонізованої з європейськими підходами на наднаціональному, національному та субна- ціональному рівнях, в Україні залежить від спільних зусиль органів влади, місцевого самоврядування, бізнес-одиниць, громадськості та від поглиб- лення горизонтальних і вертикальних зв’язків на основі впровадження нормативного регулювання технічних параметрів мережевої інфраструк- тури як правової основи для регулювання внутрішнього ринку та створен- ня сприятливих умов для розвитку зовнішньої торгівлі об’єднаних тери- торіальних громад. 106 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 На рівні центральних та місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування організація системи управління ОТГ залежить від узгодженості стратегічних цілей розвитку територій та принципів застосування механізмів, зокрема: інноваційність, горизонтально-верти- кальне партнерство, інтеграція політик та інструментів, синхронізація заходів, відповідність механізмів потенціалу й потреб розвитку регіону, концентрація ресурсів, стратегічна орієнтованість тактичних заходів на основі формування єдиної державної політики у сфері нормативного ре- гулювання технічних аспектів. Vira BURDIAK REGIONAL PRACTICES OF FORMATION OF AUTHORITIES IN THE OTG (UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES) OF THE CHERNIVTSI REGION The article presents a complex political analysis of regional practice of formation of authorities in the united territorial communities of Chernivtsi region. The author argues that the development of a new model of territorial organization of power and administrative-territorial structure, improving the performance of all spheres of society in the formulation and implementation of public policy, harmonized with European approaches at supranational, national and subnational levels in Ukraine depends on the joint efforts of the authorities, local self-government, business units, the public, from deepening horizontal and vertical links between them. They should be based on the introduction of regulatory regulation of the technical parameters of the network infrastructure as a legal basis for regulating the internal market and creating favorable conditions for the development of foreign trade of the united territorial communities. In the modern period, the UTCs have taken on many functions, but the Center has not yet transferred all of them to the locations, noting that not all UTCs have been created yet. Elections to local councils are scheduled in 2020 and it is necessary for the united territorial communities to be able to participate fully in the electoral process, and by the time the UGT process has been completed. At all levels of the executive and local self-government bodies, the organization of the ATG management system depends on the coherence of the territorial development goals and the principles for applying the mechanisms: innovation, horizontal-vertical 107 Віра БУРДЯК. Регіональні практики формування органів влади в ОТГ Чернівецької області partnership, integration of policies and tools, synchronization of activities, matching of mechanisms of potential and needs of the region and more. Keywords: Ukraine, principle of decentralization in state policy, united territorial communities, modernization of public administration system Вера БУРДЯК РЕГИОНАЛЬНЫЕ ПРАКТИКИ ФОРМИРОВАНИЯ ОРГАНОВ ВЛАСТИ В ОТГ (ОБЪЕДИНЁННЫЕ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫЕ СООБЩЕСТВА) ЧЕРНОВИЦКОЙ ОБЛАСТИ В статье проведен комплексный политологический анализ региональной практики формирования органов власти в объединенных территориальных об- щинах Черновицкой области. Автор доказывает, что развитие новой модели территориальной организации власти и административно-территориального устройства, улучшение показателей всех сфер жизни общества по выработке и реализации государственной политики, гармонизированной с европейскими под- ходами на наднациональном, национальном и субнациональном уровнях в Украи- не, зависит от совместных усилий органов власти, местного самоуправления, бизнес-структур, общественности, углубления горизонтальных и вертикальных связей между ними. Они должны основываться на внедрении нормативного ре- гулирования технических параметров сетевой инфраструктуры как правовой основы регулирования внутреннего рынка и создание благоприятных условий для развития внешней торговли объединенных территориальных общин. В современный период объединенные территориальные общины взяли на себя довольно много функций, но Центр не все их передал на места, подчеркивая, что еще не все объединенные территориальные общины созданы. В 2020 г. запла- нированы выборы в местные советы и необходимо, чтобы объединенные тер- риториальные общины смогли принять полноценное участие в избирательном процессе, а процесс их объединения был завершен. На всех уровнях органов исполнительной власти и местного самоуправления организация системы управления объединенными территориальными общинами зависит от согласованности целей развития территорий и принципов примене- ния механизмов: инновационности, горизонтально-вертикального партнерства, интеграции политик и инструментов, синхронизации мероприятий, соответ- ствия механизмов потенциала и потребностей региона и т.д. Ключевые слова: Украина, принцип децентрализации в политике государ- ства, объединенные территориальные общины, модернизация системы публич- ного управления 108 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Яна ЧЕРНОПИЩУК ТРУДНОЩІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ОТГ У науковому повідомленні висвітлено історичний особливості адміністра- тивного реформування Одеської області, охарактеризовано сучасний стан те- риторіального об’єднання громад в межах області та конкретно на прикладі Білгород-Дністровського району Одеської області. За результатами історично- го, правового та порівняльного аналізу проведення адміністративно-територі- альної реформи в Одеській області сформовано висновки щодо перепон, з якими довелося зіткнутися громадам під час об’єднання. Ключові слова: децентралізація, адміністративно-територіальна рефор- ма, об’єднані територіальні громади, Одеська область, Білгород-Дністров- ський район. Наразі в Україні стрімко реалізується реформа децентралізації влади та територіального об’єднання громад. За офіційними даними Моніто- рингу Мінрегіонбуду станом на 10 жовтня 2018 р., в Україні створено 838 об’єднаних територіальних громад1. На території Одеської області утворено 31 ОТГ. Перший етап масштабної загальнодержавної рефор- ми, розпочатої в 2014 році, завершується наприкінці 2018 року. Таким чином, вже можуть бути підбиті певні підсумки та окреслені здобутки процесу реформування, зокрема, нова законодавча база та нова модель фінансової підтримки місцевих бюджетів. Окрім того, слід відверто ак- центувати і на труднощах територіального об’єднання, які мають бути подолані в майбутньому, для успішної реалізації національного проекту децентралізації. Стосовно адміністративно-територіальної реформи в Одеській облас- ті слід зазначити, що це не є новим явищем для регіону. З 1932 року по 1969 рік карта області постійно змінювалась як в результаті виокремлення 1 Моніторинг процесу децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування станом на 10 жовтня 2018, Презентація. Міністерство регіонального розвитку, будівни- цтва та житлово-комунального господарства України. URL: https://storage.decentralization. gov.ua/uploads/library/file/318/10.10.2018.pdf 109 Яна ЧЕРНОПИЩУК. Труднощі територіального об'єднання на прикладі Одеської області: порівняльно-правовий аналіз ОТГ Миколаївської та Херсонської областей, так і після приєднання Бессарабії та 8 районів Молдовської АРСР до СРСР після Другої світової війни з динамікою останніх років до збільшення кількості районів2. Таким чином, сформувався полікультурний, різномовний та багатонаціональний етнос області. Адміністративно-територіальний устрій до децентралізації та після станом на 10 жовтня 2018 року продемонстровано на Малюнку 1 та Малюнку 2. Малюнок 1. Адміністративно-територіальний устрій Одеської області до реформи децентралізації. Адмін. Населених У системі центр – пунктів – місцевого місто Одеса 1176 самоврядування районів – міського районних рад – 26 типу – 52 26 міст – 19: міст обл. районів значення – 7; міських рад – у містах – 4 19 міст рай значення – 12 селищ селищних рад – міського 32 типу – 33 сільського типу – 1124: сільських рад – 439 сіл – 1101; селищ – 23 2 Становлення та розвиток // Одеські вісті. Рубрика: На Одещині – «Від Дунаю до Бугу». 26.02.2013. 110 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Малюнок 2. Одеська область за результатами децентралізації станом на жовтень 2018 (31 ОТГ, в них 4 міста (2 обл. значення), 6 смт). У рамках теми дослідження було проведено порівняльний аналіз ОТГ на прикладі Білгород-Дністровського району Одеської області, результа- ти якого представлені в Таблиці 1. В цьому районі об’єдналося 14 рад та утворено 4 об’єднані територіальні громади з населенням 43533 тис. осіб та площею 1240.89 км2. 111 Таблиця 1. ОТГ Білгород-Дністровського району: порівняльна характеристика ОТГ Потенціал S, м 2 ОТГ Населення об’єдналися формування К-ть рад, що Субвенція на Перші вибори інфраструктури Стратегічний план розвитку громади в стадії Старокозацька сільська розробки. об’єднана територіальна Чимало підприємств: крупний сироварний громада (5 нас. пунктів, завод, де працюють близько 300 місцевих 4 сільради) жителів, підприємства переробки сільгосп- https://starokozacka-gromada.gov.ua/ продукції,і потужна сонячна електростанція. 4 На території громади https://decentralization.gov.ua/news/9415 9687 202.49 3766.4 112 функціонують: 29.10.2017 Шкіл – 4 Незабаром будівництво вітроелектростанції. Загальна сума інвестицій становитиме Дитячих садочів – 4 близько 250 мільйонів євро, а потужність Лікарня – 1 станції – 100 МВт. https://decentralization.gov.ua/news/9257 Мологівська сільська об’єднана територіальна громада (8 нас.пунктів, Стратегія розвитку не затверджена 3 сільради) Планується будівництво та подальша експлу- Одеської області: порівняльно-правовий аналіз ОТГ http://mologivska.gromada.org.ua/ атація Дністровської вітроелектростанції 3 загальною встановленою потужністю Шкіл – 4 13401 150 МВт та внутрішніх ліній 205.61 4779.3 Дитсадків – 7 24.12.2017 електропередачі в межах вітрополя ВЕС. Яна ЧЕРНОПИЩУК. Труднощі територіального об'єднання на прикладі ФАП – 7 Проведений ямковий ремонт дорожнього Акушпункт – 1 покриття Швидка допомога – 1 Маразліївська сільська об’єднана територіальна Затверджена стратегія розвитку громада (8 нас.пунктів, Маразліївської ОТГ до 2025 року 3 сільради) «Три кроки до нових горизонтів» http://marazliivska.gromada.org.ua/ https://decentralization.gov.ua/news/7292 Школи – 5 Продовжує вдосконалюватися система водопостачання (Широке, Долинівка, Фап – 1 Маразліївка) Поліклініка – 1 У 2017 році у громаді відбулася суттєва 3 Дитсадок – 1 оптимізація освітніх установ, створений 5992 міжгалузевий орган управління, а також міс- 251.88 Заклад культури – 5 25.10.2015 цевий фінансовий орган як юридичну особу. 2018 – 3062.4 2017 – 4471.3 • село Маразліївка,  Відремонтовано НВК • село Великомар`янівка,  В 2018 році заплановано масштабний бла- • село Долинівка,  гоустрій сіл. На ці цілі з бюджету розвитку • село Зелене,  113 громади виділено 7.5 млн грн.: ремонт та ремонт навчальних закладів. • село Олексіївка,  дорожнього покриття, вуличне освітлення, на ремонт системи водопостачання • село Полянка,  тротуари, ремонт шкіл та дит.садків, • село Романівка, розчистка місцевої річки Алкалія . • село Широке ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Шабівська сільська об’єднана Закупівля техніки для надання послуг ЖКГ. Будівництво водонапірної башти та ремонт 4 територіальна громада очищувальних споруд. 14453 (11 нас.пунктів, 4 сільради) 580.91 7232.5 Ремонт приміщень під розміщення 29.10.2017 http://shabivska.gromada.org.ua/ виконавчого апарату ОТГ. Яна ЧЕРНОПИЩУК. Труднощі територіального об'єднання на прикладі Одеської області: порівняльно-правовий аналіз ОТГ За результатами дослідження можливо визначити наступні труднощі територіального обєднання ОТГ Одеської області: 1. Активізація політичних сил на виборах в боротьбі за лідерство в новій об’єднаній громаді. Як наслідок громади об’єднуються переважно з ініціативи голів рад, не за певним критерієм доцільністю географічно- го положення, соціально-економічного потенціалу, а за власними амбіці- ями та домовленостями потенційних лідерів нових громад. 2. Після передачі місцевими бюджетами згідно з умовами реформи певних податків до акумулювання на місцях, та – як наслідок – значно- го зростання дохідної частини місцевих бюджетів, міста з прибутковим економічним станом не виявляють добровільного бажання до об’єднан- ня з іншими, тим паче занедбаними населеними пунктами. 3. Недостатнє законодавче регулювання процесу об’єднання та стату- су майбутніх територій і майна викликають відповідні побоювання міс- цевих очильників щодо наслідків провалу змін до Конституції України. 4. Відсутні в достатній кількості кваліфіковані кадри на виконання делегованих повноважень від держави. 5. За переданими коштами стоїть відповідальність: швидкі темпи децентралізації для передачі відповідальних повноважень, з якими досі сільські громади безпосередньо не працювали. Вищевказане є невичерпним переліком комплікацій, що постали пе- ред місцевою владою, яка безпосередньо включилася в реформу місце- вого самоврядування. Сподіваємось, що наступний етап децентралізації вирішить вказані проблеми місцевого значення та сформує досвід для подальшої успішної реалізації реформи. 114 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Yana CHERNOPYSHCHUK THE DIFFICULTIES OF THE TERRITORIAL ASSOCIATION ON THE EXAMPLE OF THE ODESSA REGION: COMPARATIVE-LEGAL ANALYSIS OF THE UTC (UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES) The scientific report highlights the historical features of the administrative reform of the Odessa region, describes the current state of territorial association of communities within the region, and specifically the example of the Belgorod-Dnestrovsky region of Odessa region. Based on the historical, legal and comparative analysis of the admin- istrative-territorial reform in the Odessa region, conclusions were drawn about the obstacles that the communities encountered during the unification. Keywords: decentralization, administrative-territorial reform, united territorial communities, Odessa region, Belgorod-Dnestrovsky district. Яна ЧЕРНОПИЩУК ТРУДНОСТИ ТЕРРИТОРИАЛЬНОГО ОБЪЕДИНЕНИЯ НА ПРИМЕРЕ ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ: СРАВНИТЕЛЬНО-ПРАВОВОЙ АНАЛИЗ ОТО (ОБЪЕДИНЁННЫЕ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫЕ ОБЩЕСТВА) В научном сообщении высветлены исторические особенности администра- тивного реформирования Одесской области, охарактеризованы современное состояние территориального объединения обществ в пределах области, а так- же на конкретном примере Белгород-Днестровского района Одесской области. По результатам исторического, правового и сравнительного анализа проведения административно-территориальной реформы в Одесской области сформирова- ны выводы относительно препятствий, с которыми столкнулись общества во время объединения. Ключевые слова: децентрализация, административно-территориальная реформ, объединённые территориальные общества, Одесская область, Белго- род-Днестровский район. 115 Богдан СТОРОЩУК. Формування економічної влади міста Чернівці як урбаністичного центру Богдан СТОРОЩУК ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЛАДИ МІСТА ЧЕРНІВЦІ ЯК УРБАНІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ1 Досліджено соціально-економічні особливості економічної влади міста Чер- нівці в сучасних умовах. Проаналізовано історичні передумови і закономірності формування міст в епоху середньовіччя. Далі розглядається несумісність серед- ньовічної концепції міст із особливостями розвитку міст у радянський період. Описано шкідливість для розвитку міста як органічної системи радянської кон- цепції розвитку міст, її основні наслідки. Визначено основні фактори інтегрованості взаємозв’язків соціально-еконо- мічного розвитку міста Чернівці та прилеглих до нього територій. На основі аналізу, проведеного за даними параметрами, чітко й однозначно визначається об’єктивна потреба у розгляді Чернівців як сучасного міста, структурованому за п’ятьма рівнями його функціонування: мікро-Чернівці, міні-Чернівці, власне Чернівці, макро-Чернівці, мега-Чернівці. Описано основні вигоди суб’єктів, які з’являються на кожному з рівнів функціонування міста Чернівці як сучасного урбаністичного комплексу. Виділені загальні пріоритети розвитку Чернівців як цілісного урбаністич- ного комплексу у широкому розумінні (мега-Чернівці). Зазначені пріоритети ви- значаються для того, щоб вони стали своєрідним каталізатором в економіці мегаміста. Саме за цим головним оціночним критерієм і вибрані вирішальні ланки економічної структури. Обґрунтовано поділ пріоритетів на групи з різ- ним режимом першорядності. Визначено ключові стратегічні пріоритети ме- га-Чернівців. Сформульовані основні функції економічного механізму успішного створен- ня ефективного урбаністичного комплексу мега міста. Таким чином, Чернівці представлені як складна багаторівнева міська система, що сформувалася в ре- зультаті низки довгих історичних процесів. Ключові слова: місто, урбанізм, економічна влада, урбаністична влада, ін- тегральний розвиток міста. Вступ. Сучасні Чернівці є містом, історія, субкультура, економіка, со- ціум, просторове облаштування і призначення якого в більшість періодів 1 Публікація містить результати досліджень, проведених при грантовій підтримці Дер- жаного фонду фундаментальних досліджень за конкурсним проектом Ф77/38991 «Соціо- культурні та соціополітичні процеси у прикордонні України–Румунії–Молдови: історична пам’ять, міжетнічні контакти, потенціал» 116 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 історичного розвитку мали типово європейські риси. Це неодноразово відзначали різні відомі люди – політики, економісти, митці та й просто пересічні мешканці: «Чернівці – на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою – були таємною столицею Європи, де тротуари підмі- тали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж пекарень»2. Чернів- ці, як і більшість інших міст, є одним із ключових елементів просторово- економічної і соціально-культурної організації життя людей в сучасному світі. Відповідно до цього можна назвати декілька ключових напрямків формування завдань функціонування міста: просторово-часова органі- зація функціонування суспільства, формування соціально-економічних умов життя людей, забезпечення культурно-рекреаційного відтворення і розвитку кожної людини. Задля того, щоб Чернівці успішно виконували ці завдання, насамперед, необхідно визначити ключові елементи інфраструктури, життєво важ- ливої як для самого міста, так і прилеглих до нього територій, населені пункти яких нерозривно пов’язані об’єктивно існуючими стійкими і регу- лярними двосторонніми взаємозв’язками, які стали результатом складних історичних процесів та є життєво важливими для обох сторін. Історично склалося так, що саме міста виступали першими точками зосередження влади та прискорення просторово-економічного і соціаль- но-культурного розвитку. Першими суб'єктами такої влади були феодали, які завдяки наявним коштам могли будувати міцні фортеці, закуповувати військове спорядження і таким чином забезпечувати необхідний захист для мешканців міста та прилеглих територій. Пізніше влада, пов'язана з управлінням постійно зростаючим і ускладнюваним життям міста, посту- пово переходить від феодалів до самоврядних міських органів, що фор- мувалися на основі формально чи неформально діючих ремісничих цехів. Остаточний перехід влади разом із формуванням достатньо чіткого, хоча й без формального закріплення, розуміння сутності міста, його при- значення, територіальних меж і масштабів діяльності закріплювався у вигляді надання місту Магдебурзького права. Проте тут варто зазначити, що даний акт ні в якому випадку не був подарунком чи жестом доброї волі з боку феодала: міські самоврядні організації, які виросли з виборних 2 Олександр Бойченко, З великої любові // Український журнал. № 11, 2011. С. 12–15. 117 Богдан СТОРОЩУК. Формування економічної влади міста Чернівці як урбаністичного центру адміністрацій ремісничих цехів, у певний момент часу дійшли до усві- домлення того, що вони цілком здатні самостійно забезпечувати повно- цінне управління містом і необхідний його захист у випадку небезпеки без допомоги феодала, якого просто ставили перед фактом. Практично аналогічну ситуацію ми маємо і в сучасній Україні. Коли органи місцево- го самоврядування на рівні міських і сільських населених пунктів будуть здатні повноцінно й ефективно забезпечувати управління розвитком від- повідних населених пунктів і знаходження ресурсів для цих цілей, тоді питання про формування відповідних повноважень для вирішення цілого ряду досить складних і неоднозначних проблем міста і прилеглих до ньо- го територій втратить будь-яку актуальність. Відповідно до цього, форму- вання чітких уявлень про зміст та напрямки повноцінного інтегрального розвитку міст та довколишніх територій є базовим завданням одноймен- ної рамкової програми. Суттєва частина проблем сучасних Чернівців, як і більшості інших на- селених пунктів, що певний час були у складі Радянського Союзу, пов’я- зана з тим, що в той період повністю ігнорувалися об’єктивні історичні закономірності еволюції Чернівців як органічного європейського урбані- стичного центру3, що суттєво спотворило його сучасну природу, терито- ріальні межі, взаємозв’язки з навколишніми землями та механізм функці- онування. Авторитарна комуно-більшовицька ідеологія передбачала цілком іншу концепцію розвитку міст, яка досить яскраво втілювалася в тому числі і на прикладі Чернівців. Ця ідеологія передбачала, що міста – то просто певні місця з підвищеною концентрацією робочої сили і трохи посиленою тран- спортною інфраструктурою. При цьому визначальним критерієм форму- вання даних місць були, як правило, міркування промислово-виробничої доцільності. Цілком очевидно, що зазначені процеси повністю ігнорували об’єктивно сформовані в процесі історичного розвитку соціально-еконо- мічні та національно-культурні закони та закономірності еволюційного розвитку міста Чернівці. 3 Богдан Сторощук, Проблеми розвитку економічних функцій публічної влади на місце- вому рівні // Влада та управління. Збірник наукових праць. Вип. 4. Чернівці: Букрек, 2016. С. 206–216. 118 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 У згаданих процесах можна виділити три вкрай руйнівних для розвит- ку міста Чернівці закономірностей: • основними інструментами постійного збільшення площі міста були будівництво на його території крупних промислових об’єктів (ДОК, Маш- завод, Хімзавод, Меблевий комбінат, Легмаш, Електронмаш, Восход, Ме- талообробний завод тощо) і постійне розширення спальних районів; • при цьому відбувалося просто механічне поглинання містом сусідніх населених пунктів – сіл і містечок; • практично не було просторово-логічної прив’язки розвитку міста Чернівці до формування економічної, транспортної, торгівельної, соці- альної, комунальної, рекреаційної, освітньої інфраструктури, розвиток якої дуже суттєво відставав від темпів зростання міста в часовому, кіль- кісному, просторовому та якісному вимірах, а формування об’єктів да- ної інфраструктури на прилеглих до міста територіях було в ще гіршому стані. Зазначені недоліки, зокрема, особливо яскраво помітні на прикладі об’єднання Чернівців, Садгори і Роші, в результаті якого так і не вдалося створити єдиний цілісний урбаністичний простір, а відбулося просте по- множення існуючих в місті проблем, цілком традиційних для неприродно прискорених і спотворених урбанізаційних процесів. Найбільш болючою з цих проблем є надмірне, часом критичне, наван- таження і відповідний дефіцит якісних об’єктів економічної, транспорт- ної, торгівельної, соціальної, рекреаційної, освітньої інфраструктури, що суттєво погіршує повноцінне функціонування міста. Вказана проблема суттєво ускладнюється величезним дефіцитом самоусвідомлення функ- цій, повноважень, обов’язків та відповідальності більшості представників місцевого самоврядування4. Таким чином, дуже важливо визначити фактично об’єктивно існуючі теперішні межі міста, враховуючи прилеглі райони, а також оцінити по- тенційні прилеглі райони, а також визначити основні параметри для здійс- нення розширення на основі відповідних особливостей міської економіки 4 Богдан Сторощук, Дискомунікація як інституційна проблема економічної влади // Ко- мунікаційні практики в сучасному політичному дискурсі: Матеріали Всеукраїнської нау- ково-практичної конференції (м. Чернівці, 20 травня 2016 року). Чернівці, 2016. C. 73–77. 119 Богдан СТОРОЩУК. Формування економічної влади міста Чернівці як урбаністичного центру і процесів розвитку міста. При цьому мається на увазі не обов’язково ад- міністративне розширення, і, навіть, швидше ні в якому разі не адміні- стративне розширення (бо в іншому випадку, як зазначалося вище, просто помножується обсяг уже наявних проблем), а змістовно-комунікаційного розширення, пов’язаного, перш за все, із оптимізацією просторової соці- ально-економічної та культурно-рекреаційної комунікації. Проведений всебічний аналіз сучасного стану соціально-економічного та рекреаційно-культурного розвитку міста Чернівці та прилеглих до ньо- го територій дав можливість визначити ключові параметри, які найбільш повно і всебічно відображають рівень і характер інтегрованості взаємо- зв’язків в даному контексті: • рівень розвитку та насиченість і стабільність транспортної інфра- структури; • працевлаштування мешканців міста Чернівці і прилеглих до міста те- риторій; • задоволення освітніх потреб на рівні загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, перш за все, мешканців прилеглих до міста територій; • задоволення потреб у медичному обслуговуванні прилеглих до міста територій; • задоволення культурно-рекреаційних потреб мешканцями. На основі аналізу, проведеного за визначеними параметрами, чітко й однозначно визначається об’єктивна потреба у розгляді Чернівців як су- часного міста, структурованому за п’ятьма рівнями його функціонування: • Мікро-Чернівці – історично сформована частина центру міста зі збе- реженою старою унікальною архітектурою; • Міні-Чернівці – це Мікро-Чернівці разом із сучасним адміністратив- но-діловим центром; • Власне Чернівці – місто в його сучасних адміністративних межах; • Макро-Чернівці – власне Чернівці разом із безпосередньо прилегли- ми найближчими селами, які фактично злилися з містом і не належать до нього виключно лише з формально-адміністративної точки зору; • Мега-Чернівці – включно з населеними пунктами, які пов’язані з мі- стом в його сучасних адміністративних межах регулярними двосторонні- ми щотижневими, або й щоденними маятниковими міграціями більшості 120 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 мешканців як самого міста Чернівці, так і цих населених пунктів, які гру- пуються за дев’ятьма напрямками відповідно до наявності та зручності використання основних транспортних магістралей за такими напрямками (зазначаються кінцеві пункти даних напрямків): Кіцмансько-Дубівець- кий, Глиницький, Сторожинецький, Глибоцький, Порубнянський, Герца- ївський, Новоселицький, Хотинський, Заставнянський. Суб’єкти, які з’являються на кожному з рівнів функціонування міста Чернівці як сучасного урбаністичного комплексу, об’єктивно зацікавлені в структурованому саме таким чином за рівнями розгляді міста, так як усі вони при цьому отримують значно більші потенційні можливості здобут- тя суттєвих обопільних вигод: • мінімізація негативних наслідків попередньої урбанізації шляхом об- меження подальшого розширення адміністративних меж міста; • офісне і виробниче розвантаження унікального старого історичного центру для покращення використання його історико-архітектурного та на- ціонально-культурного потенціалу; • формування концентрованого офісно-ділового центру та забезпечен- ня високого рівня ефективності його функціонування; • покращення транспортної комунікації спальних районів та населених пунктів на прилеглих до міста територіях; • покращення забезпечення міста питною водою; • більш повна і всебічна утилізація відходів, зокрема, через сприяння їх зменшенню і забезпечення більш повної переробки; • мінімізація екологічних проблем; •розширення можливостей близько розташованої до житла зайнятості через створення на прилеглих до адміністративних меж міста територіях: – переробних підприємств агропромислового комплексу; – транспортно-логістичних хабів об’єктивно існуючих в регіоні і по- стійно зростаючих транскордонних транспортних магістралей; – розширення існуючої мережі об’єктів «зеленого туризму» місцево- го значення (Сонячна Долина, Рутка, Горбово тощо); – розвиток існуючих та формування нових центрів забарвленого в місцевий колорит так званого «весільного туризму» як приватно- розважального, так і комерційного характеру 121 Богдан СТОРОЩУК. Формування економічної влади міста Чернівці як урбаністичного центру Функціонування мега- і макро-Чернівців у таких межах, як добре вид- но і з карти, і з результатів дослідження, є однозначно наслідком тенден- цій у формуванні транспортної інфраструктури у попередні періоди. Проте в сучасних умовах з’являється цілий ряд факторів, що аргу- ментують серйозне доповнення і розвиток існуючого стану даної сфери. Визначальним фактором у даному випадку є особливо помітна у Європі загальносвітова тенденція різкого зростання ролі й темпів розвитку се- редніх і великих міст в контексті поступового перебирання функцій цен- тральних урядів внаслідок прискорення та поглиблення процесів глобалі- зації й регіоналізації. Відповідно до цього доцільно визначити можливі перспективи розши- рення мега- та макро- Чернівців як логічного результату процесів урбані- стичного розвитку. Перспективними ареалами такого розширення можуть бути окремі ра- йони Чернівецької області, які на сьогодні пов’язані з Чернівцями пере- важно як з обласним центром, не утворюють з ними цілісного і стійкого урбаністичного комплексу, тобто у більшості мешканців цих районів ре- алізація їхніх поточних інтересів не передбачає регулярного об’єктивно необхідного, та й навіть неминучого взаємозв’язку з обласним центром. У сучасних умовах ключовим фактором такого стану справ можна вважа- ти рівень розвитку і якісно-логістичні характеристики транспортної інф- раструктури. • низька якість і неоптимальна логістика автомобільних доріг; • обмеженість існуючої системи залізничного сполучення, обмеже- ний розвиток якої фактично представлений лише однією гілкою у захід- но-східному напрямку; • неоптимальність розташування транспортних вузлів та логістичного взаємозв’язку між ними всередині Чернівців та міні-Чернівців. Відповідно до вищесказаного можна виділити чотири групи районів: 1. Райони Чернівецької області, що в недалекій перспективі однознач- но тяжітимуть до більш повноцінного взаємозв’язку з Чернівцями як з цілісним урбаністичним комплексом, внаслідок відсутності чи незнач- ного впливу інших урбаністичних центрів. Швидкість, якість і повнота 122 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 цих процесів прямо й безпосередньо залежать від змін у якісних і логіс- тичних характеристиках транспортної інфраструктури. До таких районів належать: Кіцманський, Заставнянський, Вижницький, південно-західна частина Хотинського, західна частина Сторожинецького, північно-західна частина Новоселицького районів і, в більш віддаленій перспективі, Пу- тильський район. 2. Райони Чернівецької області, що мають переважаючий потенціал тя- жіння до інших урбаністичних центрів: Сокирянський і Кельменецький райони, північна частина Новоселицького і східна Хотинського (перева- жаючу силу урбаністичного тяжіння в цьому випадку може демонструва- ти, наприклад, Кам'янець-Подільський) 3. Цілком особливою групою є Герцаївський район і південні частини Герцаївського, Глибоцького та Новоселицького районів, у яких при знач- ному послабленні митно-прикордонного режиму важливою точкою урба- ністичного тяжіння може стати Сучава. Проте ця особливість, за умови розумного використання, може, навпаки, відіграти значну позитивну роль для Чернівців у контексті повноцінного розвитку та використання тран- скордонного урбаністичного сапівробітництва. 4. Прилеглі райони інших областей, які, у випадку значного тран- спортно-логістичного прориву, тяжітимуть до зближення з урбаністичним комплексом міста Чернівці: Бучацький, Заліщицький, Борщівський, Горо- денківський, Снятинський, Косівський. На нашу думку, у тісному і безпосередньому взаємозвязку з вище опи- саними особливостями розвитку окремих функціональних рівнів мають бути виділені загальні пріоритети розвитку Чернівців як цілісного урба- ністичного комплексу у широкому розумінні (мега-Чернівці). Дані пріо- ритети мають сформувати стійку і тривалу основу стратегічного розвитку мега-Чернівців як цілісного урбаністичного комплексу у сучасних умовах в довготривалому періоді. Суть цієї ідеї полягає у створенні крупних цілісних виробничо-інфра- структурних комплексів, що стануть своєрідними полюсами зростання, навколо яких потім відбуватиметься цілеспрямований розвиток усього урбаністичного комплексу на основі розширення і поглиблення процесів виробництва регіонального продукту. 123 Богдан СТОРОЩУК. Формування економічної влади міста Чернівці як урбаністичного центру Отже, пріоритети визначаються для того, щоб вони стали своєрідним каталізатором в економіці мегаміста. Саме за цим головним оціночним критерієм і вибираються вирішальні ланки економічної структури. Відповідно до вищесказаного, а також виходячи з методології систем- ного підходу та результатів проведеного дослідження, ми пропонуємо наступний поділ пріоритетів на групи з різним режимом пріоритетності: 1-ша група – 2–5 галузей спеціалізації (максимальний пільговий режим), 2-га група – галузі, які обслуговують сфери спеціалізації (середній пільго- вий режим), для всіх інших – відсутність пільг. Віднесення галузей до першої групи можна здійснювати за такими критеріями: повна відповідність наявному ПРП, забезпеченість трудовими ресурсами, наявність відповідної матеріально-технічної бази, значна кіль- кість необхідних матеріалів і напівфабрикатів для даної галузі забезпечу- ється підприємствами інших галузей певного регіону, здатність повністю забезпечити не тільки потреби регіону в товарах і послугах даної галузі, але й в значних розмірах експорт в інші регіони. Критеріями для виділення 124 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 галузей, які обслуговують сфери спеціалізації, крім перших чотирьох кри- теріїв з попередньої групи, варто назвати також наявність значного впливу на функціонування галузей спеціалізації, зокрема, на обсяг їхнього вироб- ництва. Такий двохступеневий режим пріоритетності пов’язаний з тим, що для формування ефективного механізму реалізації економічних інтересів регіону, крім виділення пріоритетних галузей, необхідним є, як уже зазна- чалося раніше, створення відповідної інфраструктури. Як ключові стратегічні пріоритети мега-Чернівців доцільно розглядати такі: 1. Туристична рекреація: етнічно-архітектурний і весільний туризм. 2. Виробництво елементів сучасних цифрових технологій: програмне забезпечення й матеріальні складові його використання. 3. Формування в рамках макро- і мега- Чернівців транспортно-логіс- тичного хабу для трьох динамічно зростаючих міжнародних транспорт- них коридорів: Балтійсько-Чорноморський, Центральноєвропейсько-Тав- рійський, Східноєвропейсько-Балканський. Висновки Чернівці представлені як складна багаторівнева міська система, що сформувалася в результаті низки довгих історичних процесів. Економічний механізм успішного формування ефективного урбаніс- тичного комплексу мегаміста повинен забезпечувати: • раціональне використання всіх трудових ресурсів регіону з урахуван- ням їх статево-вікової, соціальної, професійно-кваліфікаційної та інших структур; • регулювання міграційних процесів економічними засобами з забез- печенням при цьому поєднання державних, регіональних, муніципальних та індивідуальних інтересів; • додержання екологічної рівноваги, раціональне природокористуван- ня, виходячи з єдності, взаємозалежності всіх компонентів природного середовища, з урахуванням диверсифікації структури господарства міста, ступеня розгалуженості, галузевого складу підприємств, характеру впли- ву застосовуваних технологій на довкілля; 125 Богдан СТОРОЩУК. Формування економічної влади міста Чернівці як урбаністичного центру • комплексне раціональне використання природних ресурсів, еконо- мічно ефективне видобування всіх корисних компонентів із родовищ мі- неральної сировини, використання і утилізацію всіх супутніх продуктів і відходів виробництва, усієї вторинної сировини, що утворюється на тери- торії міста; • економію витрат за рахунок швидкого доцільного розвитку й раціо- нального використання загальнорегіональної та локальної виробничої і соціальної інфраструктури; • ефективність інновацій, що з'являються у місті, насамперед, у межах міждисциплінарних (як правило, найбільш продуктивних) досліджень та передбачають міжгалузевий характер їх матеріалізації; • ефективне здійснення регіональних програм багатогалузевої струк- тури за участю підприємств і організацій різних форм власності і підпо- рядкованості. 126 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Власне, саме такий підхід і забезпечує всебічне і повне втілення на практиці гасла міста «Viribus unitis! – Спільними зусиллями!» Bogdan STOROSHCHUK FORMATION OF ECONOMIC POWER OF THE CITY OF CHERNIVTSI AS AN URBANISTIC CENTER We consider the socio-economic characteristics of the economic power of the city of Chernivtsi in modern conditions. The historical background and patterns of the forma- tion of cities in the Middle Ages are analysed. Next, the incompatibility of the medieval concept of cities with the peculiarities of the development of cities in the Soviet period is considered. The harmfulness to the development of the city as an organic system of the Soviet concept of urban development and its main consequences are described. The main factors of the integration of the interconnections of the socio-econo- mic development of the city of Chernivtsi and the adjacent territories are determined. Based on the analysis carried out according to these parameters, the objective need for considering Chernivtsi as a modern city, structured by five levels of its functioning: micro-Chernivtsi, mini-Chernivtsi, actually Chernivtsi, macro-Chernivtsi, mega-Cher- nivtsi, is clearly and unequivocally determined. The main benefits of the entities that appear at each of the levels of functioning of the city of Chernivtsi as a modern urban complex are described. Highlighted common priorities for the development of Chernivtsi as an integral urban complex in the broad sense (mega-Chernivtsi). These priorities are determined so that they become a kind of catalyst in the economy of mega cities. It is for this main evaluation criterion that the decisive links of the economic structure are selected. The division of priorities into groups according to different priority regimes is justified. The key strategic priorities of mega-Chernivtsi are identified. The main functions of the economic mechanism for the successful formation of an effective urban complex of the mega city are determined. Thus, Chernivtsi is presented as a complex multi-level urban system, formed as a result of a number of long historical processes. Key words: city, urbanism, economic power, urbanistic power, integral develop- ment of the city. 127 Богдан СТОРОЩУК. Формування економічної влади міста Чернівці як урбаністичного центру Богдан СТОРОЩУК ФОРМИРОВАНИЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ВЛАСТИ ГОРОДА ЧЕРНОВЦЫ КАК УРБАНИСТИЧЕСКОГО ЦЕНТРА Рассматриваются социально-экономические особенности экономической власти города Черновцы в современных условиях. Проанализированы историче- ские предпосылки и закономерности формирования городов в эпоху средневеко- вья. Далее рассматривается несовместимость средневековой концепции горо- дов с особенностями развития этих населённых пунктов в советский период. Описаны вредность для развития города как органической системы советской концепции развития городов и ее основные последствия. Определены основные факторы интегрированности взаимосвязей социаль- но-экономического развития города Черновцы и прилегающих к нему террито- рий. На основе анализа, проведенного по данным параметрам, четко и одно- значно определяется объективная потребность в рассмотрении Черновцов как современного города, структурированного по пяти уровням его функционирова- ния: микро-Черновцы, мини-Черновцы, собственно Черновцы, макро-Черновцы, мега-Черновцы. Описана основная польза субъектов, которые появляются на каждом из уровней функционирования города Черновцы как современного урба- нистического комплекса. Выделенные общие приоритеты развития Черновцов как целостного урбани- стического комплекса в широком смысле (мега-Черновцы). Данные приоритеты определяются для того, чтобы стать своеобразным катализатором в экономи- ке мегагорода. Именно поэтому главным оценочным критерием и выбираются решающие звенья экономической структуры. Обоснованно разделение приори- тетов на группы по различным режимом приоритетности. Определены ключе- вые стратегические приоритеты мега-Черновцы. Определены основные функции экономического механизма успешного форми- рования эффективного урбанистического комплекса мега города. Таким обра- зом, Черновцы представлены как сложная многоуровневая городская система, сформировавшаяся в результате ряда длинных исторических процессов. Ключевые слова: город, урбанизм, экономическая власть, урбанистическая власть, интегральный развитие города. 128 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Віталій ЧЕБАНИК ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В ОТГ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ У статті охарактеризовано регіональну систему органів управління освітою в об’єднаних територіальних громадах Чернівецької області у 2018–2019 роках. Доведено, що основними напрямами діяльності органів управління освітою ОТГ стало забезпечення надання якісних освітніх послуг населенню; управління на- вчальними закладами, які є комунальною власністю; формування регіонального замовлення на педагогічні кадри. Акцентовано, що ефективність діяльності органів управління освітою в ОТГ значною мірою залежатиме від злагодженої роботи їх професійних кадрів. Ключові слова: об’єднані територіальні громади, органи управління осві- тою, якісні освітні послуги, громади, місцеве самоврядування. Забезпечення якісної шкільної освіти в контексті обраного європей- ського вектору розвитку України залишається однією з пріоритетних про- блем сьогодення. У реаліях сучасного життя освіта покликана використо- вувати свій потенціал для консолідації суспільства, збереження єдиного соціокультурного простору країни, подолання напруги та соціальних кон- фліктів. Тому освіту віднесено до вектору відповідальності, яким перед- бачено забезпечення гарантій кожному громадянину незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, мати доступ до високоякісної освіти1. В умовах децентралізації повноваження і відповідальність за управ- ління освітою, її фінансування передано демократично обраним органам місцевого самоврядування і відповідно – закладам освіти. Наразі управ- лінські рішення щодо функціонування різного типу шкіл на території гро- мади приймають самі громади. У цьому контексті актуальності набуває питання ефективності функціонування органів управління освітою у по- ліетнічному регіоні – Чернівецькій області, де діє 33 міські, селищні та 1 Указ Президента України. Про стратегію сталого розвитку «Україна – 2020». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015. 129 Віталій ЧЕБАНИК. Функціонування органів управління освітою в ОТГ Чернівецької області сільські ради об’єднаних територіальних громад2. Означену проблемати- ку частково порушили у своєму дослідженні О. Палійчук та А. Вовк, які проаналізували децентралізацію освітньої галузі в Чернівецькій області на початковому етапі у 2015–2016 роках3. Відсутність наукових розвідок з означеної проблеми визначила мету цієї статті: проаналізувати основні напрями діяльності органів управління освітою в об’єднаних територіаль- них громадах (далі – ОТГ) Чернівецької області на сучасному етапі. Для досягнення визначеної мети автор ставить наступні завдання: розкрити роль органів управління освітою ОТГ у реалізації державної політики в сфері освіти та наданні населенню регіональних громад якісних освітніх послуг; визначити пріоритетні функції їх діяльності у межах визначених законодавством прав членів територіальних громад в освітній галузі; зма- лювати регіональну систему органів управління освітою в ОТГ Черні- вецької області у 2018–2019 роках. Модернізація освітньої галузі на сучасному етапі відбувається на тлі реформування усіх сфер суспільного життя місцевих громад та супрово- джується розбудовою нового формату діяльності у цьому контексті ор- ганів місцевого самоврядування, які здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах її компетенції. Відповідно до Концепції рефор- мування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні до повноважень органів місцевого самоврядування об’єднаної територіальної громади віднесено і забезпечення управління закладами середньої, дошкільної та позашкільної освіти4. При цьому важливо, щоб будь-які зміни були впроваджені з дотриманням трьох основних принци- пів: принципу рівного доступу до якісної освіти, принципу якості освіти і принципу ефективності. Не менш актуальним завданням за таких умов є 2 Чернівецька обласна державна адміністрація. Звіт про про здійснення Чернівецькою обласною державною адміністрацією покладених на неї повноважень за стан розвитку те- риторії за 2018 рік. URL: https://bukoda.gov.ua/uploads/editor/bukoda.gov.ua/files/Zvit_ODA- 2018-site.pdf. 3 Палійчук О., Вовк А. Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області. URL: buk_visnyk.cv.ua/30-0/716. 4 Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 333 від 01.04.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80. 130 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 і формування готовності керівника до роботи в умовах децентралізації та посилення громадсько-державної моделі управління освітою. На початковому етапі децентралізації освітньої галузі в Чернівецькій області розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затверджен- ня перспективного плану формування територій громад Чернівецької області» від 13.10.2015 № 1073-р об’єдналися 30 сільських рад (43 на- селені пункти) у 10 об’єднаних територіальних громадах5. З початком функціонування громад з січня 2016 року гостро постало питання щодо формування управлінських структур в галузі освіти. Департаментом освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації рекомен- довано на установчому етапі функціонування делегувати повноваження щодо здійснення державної політики в галузі освіти органам управління освітою районних, міських рад. Проте Великокучурівська та Сокирян- ська об’єднані територіальні громади створили власні органи управлін- ня освітою6. Упродовж 2018 року тривав процес об’єднання територіальних гро- мад. На виконання законів України «Про добровільне об’єднання тери- торіальних громад», «Про освіту» та з метою регулювання відносин, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об’єднаних тери- торіальних громад та з метою делегування повноважень, і відповідаль- ності за управління освітою та її фінансування демократично обраним органам місцевого самоврядування і закладам освіти, 5 лютого 2018 р. затверджено план заходів, спрямованих на активізацію реформування системи освіти та державну підтримку добровільного об’єднання тери- торіальних громад в Чернівецькій області на 2018–2020 рр.7. Місцевим органам управління освітою райдержадміністрацій, об’єднаних терито- 5 Палійчук О., Вовк А. Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області. URL: buk_visnyk.cv.ua/30-0/716. 6 Там само. 7 Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації. Норматив- но-правова база. Про затвердження Плану заходів, спрямованих на активізацію реформу- вання системи освіти, місцевого самоврядування та державну підтримку добровільного об’єднання територіальних громад в Чернівецькій області на 2018–2020 рр. URL: http:// oblosvita.com/. 131 Віталій ЧЕБАНИК. Функціонування органів управління освітою в ОТГ Чернівецької області ріальних громад рекомендувалося провести заходи інформаційно-мето- дичного супроводу щодо надання освітніх послуг. Зокрема, передбача- лося здійснення моніторингу потреб у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти; територіальної доступності закладів загальної середньої освіти, розгляду можливостей концентрації та ефек- тивного використання матеріально-технічних, кадрових, фінансових ресурсів для урізноманітнення форм організації навчання та виховання, ефективності освітнього процесу. Під час вищезазначених заходів ор- гани управління освітою могли розробити конкретні пропозиції щодо модернізації діяльності мережі відповідно до соціально-економічних і культурно-освітніх потреб населення, наявної матеріально-технічної, методичної баз, кадрового потенціалу та економічної доцільності. Вод- ночас Департамент освіти і науки Чернівецької облдержадміністрації передбачив надання практичної та інформаційно-методичної допомоги органам місцевого самоврядування ОТГ, зокрема, консультування щодо здійснення науково-методичного супроводу організації надання якісних освітніх послуг та забезпечення методичної роботи в закладах освіти ОТГ, створення опорних закладів та оптимізації мережі навчальних за- кладів у межах ОТГ. Також для керівників органів управління освітою райдержадміністрацій, міських рад провели цикл нарад, вебінарів, круг- лих столів, тощо8. У ході надання практичної та інформаційно-методичної допомоги міс- цевим органам влади акцентувалася увага на загальному підході щодо формування мережі освітніх закладів в ОТГ, зважаючи на те, що вона по- винна створюватися і функціонувати, виходячи з фінансових можливо- стей громад, наявної матеріально-технічної та навчально-дидактичної баз закладів освіти9. Наприкінці 2018 р. в області утворено 26 ОТГ, зокрема, на території Вижницького району – 2; Герцаївського – 1; Глибоцького – 3; Заставнів- ського – 3; Кіцманського – 3; Новоселицького – 3; Сторожинецького – 4; Путильського – 3; Сокирянського – 2; Хотинського району – 3. Найбільш 8 Палійчук О., Вовк А. Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області. URL: buk_visnyk.cv.ua/30-0/716. 9 Палійчук О., Вовк А. Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області. 132 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 чисельною стала Сторожинецька ОТГ, на території якої розташовано 19 закладів загальної середньої освіти, в яких навчалося 5313 учнів. Від- повідно другу рейтингову позицію зайняли Вижницька ОТГ – 9 закладів освіти (2625 учнів) та Новоселицька ОТГ – 8 закладів освіти (2002 учні). А на третій позиції – Вашківецька ОТГ, Острицька ОТГ, Юрковецька ОТГ, Мамалигівська ОТГ, Кіцманська ОТГ – 5–6 закладів освіти. До решти ОТГ входило 2–4 заклади загальної середньої освіти10. Таблиця 1. Контингент закладів загальної середньої освіти в об’єднаних територіальних громадах на 01.01.2018 р. Учнів Середня К-сть № Назва К-сть К-сть у 1–11 наповнюваність ЗЗСО п/п. ОТГ педагогів класів класах класів в ОТГ 1. Вижницька ОТГ 305 137 2625 19.2 9 2. Вашківецька ОТГ 178 86 1516 17.6 7 3. Острицька ОТГ 141 82 1294 15.8 7 4. Волоківська ОТГ 69 36 580 16.1 3 5. Тереблеченська ОТГ 86 43 535 12.4 4 6. Глибоцька ОТГ 129 75 1550 20.4 4 7. Кострижівська ОТГ 55 25 437 17.5 3 8. Юрковецька ОТГ 136 65 1176 18.1 6 9. Вікнянська ОТГ 28 13 219 16.8 4 10. Кіцманська ОТГ 111 62 1285 20.7 5 11. Мамаївська ОТГ 105 56 1198 21.4 3 12. Мамалигівська ОТГ 147 73 946 13.0 6 13. Новоселицька ОТГ 215 122 2002 16.4 8 14. Магальська ОТГ 109 56 1177 21.0 3 15. Великокучурівська ОТГ 108 68 1493 22.0 4 10 Освіта Чернівеччини. Статистичний збірник, Чернівці, 2018, c. 20–40. 133 Віталій ЧЕБАНИК. Функціонування органів управління освітою в ОТГ Чернівецької області Закінчення таблиці 1. 16. Усть-Путильська ОТГ 48 20 313 15.7 2 17. Сторожинецька ОТГ 488 283 5313 18.8 19 18. Красноїльська ОТГ 129 82 1631 19.9 5 19. Чудейська ОТГ 140 85 1743 20.5 5 20. Клішковецька ОТГ 83 43 821 19.1 4 21. Рукшинська ОТГ 86 48 768 16.0 5 22. Недобоївська ОТГ 85 47 655 13.9 4 23. Селятинська ОТГ 92 46 737 16.0 4 24. Конятинська ОТГ 118 49 693 14.1 4 25. Сокирянська ОТГ 102 51 1200 23.5 3 26. Вашковецька ОТГ 55 31 637 20.5 2 Джерело: Освіта Чернівеччини. Статистичний збірник, Чернівці, 2018, c. 20–40. Проте варто зазначити, що найбільшу кількість класів зафіксовано, ок- рім ОТГ Вижниччини, у Новоселицькій ОТГ – 122, а найчисельніше пред- ставництво педагогічних працівників у Сторожинецькій ОТГ – 488 осіб (таблиця 1). Аналіз статистичних відомостей контингенту закладів за- гальної середньої освіти в об’єднаних територіальних громадах показав досить низьку середню наповнюваність класів. Так, у Тереблеченській ОТГ вона складає – 124 учнів; Мамалигівській ОТГ – 13 учнів; Недобоїв- ській ОТГ – 13.9 учнів; Конятинській ОТГ – 14.1 учня. Уже на грудень 2018 р. мережа закладів освіти в об’єднаних те- риторіальних громадах охоплювала 103 1448 учнів та відповідно 155 (38  %) закладів освіти11. Згідно з положенням Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», планом заходів щодо 11 Палійчук О., Вовк А. Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області; Кон- цепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 333 від 01.04.2014. 134 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та тери- торіальної організації влади в Україні, у Чернівецькій області станом на січень 2019  р. створено 33 ОТГ, які об’єднали 121 територіальну громаду12. За даними Головного управління статистики у Чернівецькій області на території 33 ОТГ проживає 37.1 % від загальної чисельності населення13. У новоутворених 33 об’єднаних громадах створено органи управління освітою ОТГ, з них у 24 ОТГ – відділи та управління освіти, молоді, спор- ту, туризму та як окремі юридичні особи у 2 ОТГ (Красноїльська та Не- добоївська ОТГ). Відповідно Рукшинська ОТГ делегувала повноваження Хотинському управлінню освітою райдержадмністрації, а Мамалигівська, Магальська та Новоселицька ОТГ – Новоселицькому управлінню осві- ти14. У трьох новоутворених громадах окремі органи управління освітою не зорганізовано, а ці функції виконують виконавчі комітети Ставчанської, Чагорської та Хотинської ОТГ. Відповідно до вищезазначеної нормативно-правової бази діяль- ність місцевих органів управління освітою спрямовувалася на управ- ління навчальними закладами, які є комунальною власністю, ство- рення умов для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти. Водночас вони отримали можливість визначати потреби, розробляти пропозиції щодо формування регіонального замовлення на педагогіч- ні кадри; встановлювати штатні розписи підпорядкованих навчальних закладів. Зрештою, вирішувати питання щодо малочисельних підпо- 12 Чернівецька обласна державна адміністрація. Звіт про про здійснення Чернівецькою обласною державною адміністрацією покладених на неї повноважень за стан розвитку території за 2018 рік. URL: https://bukoda.gov.ua/uploads/editor/bukoda.gov.ua/files/Zvit_ ODA-2018-site.pdf.; Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 688-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249350402.; Палійчук О., Вовк А. Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області. 13 Чернівецька обласна державна адміністрація. Звіт про про здійснення Чернівецькою обласною державною адміністрацією покладених на неї повноважень за стан розвитку території за 2018 рік. 14 Статистичні відомості КУ «Навчально-методичний центр якості та координації господарської діяльності навчальних закладів області» // Поточні матеріали моніторингу системи освіти в Чернівецькій області. Січень 2019. 33 с. 135 Віталій ЧЕБАНИК. Функціонування органів управління освітою в ОТГ Чернівецької області рядкованих їм навчальних закладів з невеликою наповнюваністю кла- сів тощо15. Таким чином, у новоутворених органів управління ОТГ з’явилося відповідне нормативно-правове підгрунтя для формування власної ефек- тивної системи забезпечення освітніми послугами громади. Реальним позитивом цього процесу визначено раціональне витрачання бюджету на утримання шкіл з можливістю подальшої оптимізації мережі закладів загальної середньої освіти. Це певною мірою дало можливість удоскона- лити ефективність управління місцевою системою освіти та відповідно покращити її якість. Водночас відсутність досвіду управління мережею освітніх закладів залишалася однією з негативних тенденцій регіональ- них органів управління освітою ОТГ. Складність установчого періо- ду для них підкреслювалася ще й могутніми проблемними факторами. Зокрема, створюючи органи управління освітою в ОТГ, не визначалася чітка структура управління; невизначеною залишалася кількість штатних працівників в органі управління освітою. Невелика штатна чисельність працівників органу управління не забезпечувала можливості раціонально розподілити між ними посадові обов’язки та відповідно здійснювати якіс- ний методичний супровід освітнього процесу, налагоджувати відповідний діалог з батьками. З огляду на вищезазначені проблеми, Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації розробив дорожню кар- ту процесу створення органу управління освітою ОТГ, якою були пе- редбачені наступні заходи: інвентаризація майна закладів освіти, аналіз освітнього сектору ОТГ; розробка нормативної бази органу управління (положення, реєстрація, посадові інструкції); створення допоміжних 15 Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації. Норма- тивно-правова база. Про затвердження Плану заходів, спрямованих на активізацію рефор- мування системи освіти, місцевого самоврядування та державну підтримку добровільно- го об’єднання територіальних громад в Чернівецькій області на 2018–2020 рр.; Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні за- твердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 333 від 01.04.2014. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80; Закон України. Про добровільне об’єднання територіальних громад. № 1851–VIII від 09.02.2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/157-19. 136 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 структур (методичні, господарські служби, бухгалтерія); призначення керівника шляхом конкурсного відбору16. Окрім того, і далі надавали практичну методичну допомогу органам місцевого самоврядування ОТГ щодо реалізації ними наданих повно- важень у галузі освіти. Так, приміром, було розроблено пам’ятку для місцевих органів управління освітою та об’єднаних територіальних гро- мад області стосовно управління освітніми закладами; укладено угоди про надання освітніх послуг, методичної допомоги та науково-мето- дичного супроводу організації освітнього процесу між Інститутом піс- лядипломної педагогічної освіти Чернівецької області та об’єднаними територіальними громадами. Водночас здійснювалася методична й кон- сультативна підтримка з питань створення опорних закладів та оптимі- зації мережі навчальних закладів у межах ОТГ; розроблено методичні рекомендації щодо організації діяльності методичних служб ОТГ, реа- лізації власних повноважень з питань організації харчування, охорони праці, проведення моніторингових досліджень. Департаментом освіти і науки облдержадміністрації, спільно з Інститутом післядипломної пе- дагогічної освіти та КУ «Навчально-методичний центр якості освіти та координації господарської діяльності навчальних закладів області» про- ведено цикл виїзних методичних студій на базі ОТГ щодо забезпечення методичного супроводу організації освітнього процесу у закладах осві- ти ОТГ, проведено ряд інструктивно-методичних нарад з відповідальни- ми за освіту в ОТГ методистами методичного кабінету щодо організації освітнього процесу17. Розроблена дорожня карта для створення системи управління освітою ОТГ допомогла регіональним виконавчим комітетам громад проаналізу- вати ситуацію щодо сектору, відділу, управління освіти ОТГ і функції для забезпечення якісних публічних послуг, визначити роль органу управ- 16 Статистичні відомості КУ «Навчально-методичний центр якості та координації го- сподарської діяльності навчальних закладів області». 17 Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації. Норма- тивно-правова база. Про затвердження Плану заходів, спрямованих на активізацію рефор- мування системи освіти, місцевого самоврядування та державну підтримку добровільного об’єднання територіальних громад в Чернівецькій області на 2018–2020 рр. 137 Віталій ЧЕБАНИК. Функціонування органів управління освітою в ОТГ Чернівецької області ління освітою тощо18. Позитивом означених заходів стало і розроблення «Положення про відділ освіти ОТГ», яке чітко регламентує мету функці- онування органів управління освіти ОТГ, визначає його основні завдання та функції, регламентує взаємовідносини з іншими структурними підроз- ділами апарату органів виконавчої влади. Аналіз цих установчих документів, які переважно розміщені на офіційних сайтах сільських/селищних об’єднаних територіальних рад, дає змогу зробити певні висновки щодо функціонування орга- нів управління освітою ОТГ. Зокрема, відділи освіти ОТГ у своїй ді- яльності керуються Конституцією України, Концепцією про захист прав людини, законами України, указами Президента України, поста- новами Кабінету Міністрів України, розпорядженнями сільського/ селищного голів, Положенням про відділ та іншими нормативними актами. Традиційно виписана мета діяльності відділів освіти ОТГ, яка передбачає створення умов для розвитку особистості, і творчої само- реалізації кожного громадянина через систему багатопрофільної, різ- норівневої дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти19. Водночас основним завданням відділи освіти ОТГ визначають ство- рення рівних і доступних умов для здобуття освіти, а також здійснен- ня контролю за організацією матеріально-технічного та фінансового забезпечення установ освіти; розробка прогнозів розвитку мережі закладів освіти та здійснення заходів, спрямованих на виявлення й розвиток обдарованих дітей; впровадження рекомендованих Мініс- терством освіти і науки України нових освітніх програм; сприяння підвищенню фахового рівня та розвитку творчості педагогічних пра- цівників. У Положеннях відділів освіти ОТГ, у підпорядкуванні яких є заклади освіти з румунською мовою навчання, приміром, відділу освіти Чудейської сільської ради, серед пріоритетів віднесено вико- 18 Статистичні відомості КУ «Навчально-методичний центр якості та координації го- сподарської діяльності навчальних закладів області». 19 Клішковецька громада. Освіта. Відділ освіти, молоді та спорту, культури, туризму. Положення про відділ освіти молоді та спорту, культури, туризму Клішковецької сільської ради об’єднаної територіальної громади. URL: https://rada.info/upload/users_files/04416832/ 820c8de71668cf2dafcd4od.5ef89a.doc. 138 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 нання регіональних програм відродження розвитку освіти національ- них меншин20. Недосконалість нормативно-правової бази щодо формування органів управління в ОТГ та різночисельна кількісна мережа закладів освіти, які їм підпорядковуються, стали наслідком різних підходів щодо формування керівництва органів управління. Приміром, відділ освіти, молоді та спор- ту, культури, туризму, Клішковецької сільської ради об’єднаної територі- альної громади очолює начальник відділу, який призначається на посаду і звільняється з посади клішковецьким сільським головою відповідно до вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших нормативних актів, що стосуються проходження служби в органах місцевого самоврядування. До керівництва тут належать і спеціалісти від- ділу, які є посадовими особами місцевого самоврядування21. Відділ освіти Чудейської сільської ради очолює провідний спеціаліст, якого призначає на посаду і звільняє голова Чудейської ОТГ. Водночас Положенням визначено досить необґрунтовану позицію у посадових обов'язках провідного спеціаліста – керівника відділу освіти ОТГ, який одноосібно затверджує положення про структурні підрозділи і посадові обов’язки працівників відділу (штатна кількість яких не передбачена у по- ложенні). Натомість для погодження вирішення питань, що належать до компетенції відділу, створюється колегія у складі провідного спеціаліста відділу (голови колегії), спеціаліста відділу освіти, а також інших праців- ників22. Для розгляду основних напрямків діяльності у декількох відділах ОТГ безпідставно створюються «наукові ради» замість науково-методичних. Це свідчить про те, що у місцевих органах управління освітою призна- чено чимало спеціалістів, яким бракує професійних компетенцій та прак- тичного досвіду, що відповідають вимогам сьогодення. Залишається поки 20 Чудейська ОТГ. Відділ освіти Чудейської ОТГ. Положення про відділ освіти Чудей- ської сільської ради. URL: https: // www.chudeiotgvidilosvity.com/nakazi_rozpori-jadzhenya. 21 Клішковецька громада. Освіта. Відділ освіти, молоді та спорту, культури, туризму. Положення про відділ освіти молоді та спорту, культури, туризму Клішковецької сільської ради об’єднаної територіальної громади. 22 Чудейська ОТГ. Відділ освіти Чудейської ОТГ. Положення про відділ освіти Чудей- ської сільської ради. 139 Віталій ЧЕБАНИК. Функціонування органів управління освітою в ОТГ Чернівецької області що поза увагою органів управління освітою ОТГ питання забезпечення якісним науково-методичним супроводом освітнього процесу, підготовки педагогічних працівників для участі у реформаційних процесах і досяг- нення якісних результатів. Перш за все, це стосується запровадження но- вих Держстандартів і нових освітніх програм, готовності педагогів нада- вати якісні освітні послуги на рівні стандартів. Підводячи загальні підсумки, підкреслимо, що результативність функ- ціонування органів управління освітою в об’єднаних територіальних громадах значною мірою залежатиме від злагодженої діяльності компе- тентних професійних кадрів, які повинні забезпечити основні принципи якісної освіти в умовах децентралізації. Це залишається одним з пріо- ритетних напрямів їх функціонування, як і реалізації однієї з ключових функцій діяльності органів управління освітою в ОТГ – виконання кон- ституційних вимог щодо забезпечення дітьми ОТГ повної загальної се- редньої освіти. Водночас утворені протягом 2018  р. органи управління освітою ОТГ в Чернівецькій області потребують системної практичної інформаційно-методичної координаційної підтримки та розробки мето- дичних рекомендацій щодо організації науково-методичного супроводу освітнього процесу у закладах освіти. Vitaly CHEBANYK FUNCTIONING OF EDUCATION MANAGEMENT BODIES IN THE OTG (UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES) OF CHERNIVTSI OBLAST The article touches upon the issue of the regional system of education management bodies in the OTG (United Territorial Communities ) of Chernivtsi oblast in 2018– 2019 years. It is especially noted that the main directions of the education management bodies’ activity was the provision of high-quality educational services to the population; management of educational institutions which are the community property; formation of a regional order for teaching personnel. It should be stressed that the effectiveness 140 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 of the education management bodies’ activity in the OTG (United Territorial Communi- ties) will greatly depend on the coordinated work of their professional staff. Key words: united territorial communities, education management bodies, high-quality educational services, communities, local self-government. Виталий ЧЕБАНИК ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ ОРГАНОВ УПРАВЛЕНИЯ ОБРАЗОВАНИЕМ В ОТГ ЧЕРНОВИЦКОЙ ОБЛАСТИ В статье дана характеристика региональной системе органов управления образованием в объединенных территориальных громадах Черновицкой области в 2018–2019 годах. Доказано, что основными направлениями деятельности ор- ганов управления образованием ОТГ стало обеспечение качественных образова- тельных услуг населению; управление учебными учреждениями, которые нахо- дятся в коммунальной собственности; формирование регионального заказа на педагогические кадры. Акцентировано, что эффективность деятельности орга- нов управления образованием в ОТГ значительно будет зависеть от слаженной работы их кадров. Ключевые слова: объединенные территориальные громады, органы управ- ления образованием, качественные образовательные услуги, громады, местное самоуправление. 141 Ігор НЕДОКУС. Місцеве самоврядування в Республіці Білорусь: тенденції розвитку Ігор НЕДОКУС МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ У статті висвітлено результати виборів до місцевих рад 2018 р. у Респуб- ліці Білорусь. Розкрито невідповідність положень виборчого законодавства країни та практики їх організації міжнародним стандартам. Наголошено, що впродовж останніх років білоруське керівництво демонструє зміну підходів до використання системи органів місцевого самоврядування як інструменту впли- ву на суспільство: проводять регіональні збори місцевих депутатів за участю сенаторів і депутатів парламенту, а також представників виконавчих органів; розвиток горизонтальних зв'язків і посилення позиції рад по відстоюванню інте- ресів громад через створення обласних асоціацій рад; зростання ролі місцевих рад за рахунок можливостей залучення додаткового фінансування за допомогою міжнародних програм співробітництва; участь в програмах міжмуніципального співробітництва між білоруськими та європейськими містами. Запропоновано рекомендації щодо реформування системи місцевого самоврядування в Республіці Білорусь. Ключові слова: місцеве самоврядування, місцеві вибори, місцеві ради, міжму- ніципальне співробітництво. Починаючи з 1994 р., в Республіці Білорусь процес становлення і роз- витку місцевого самоврядування фактично припинився. З 1995 р. почала вибудовуватися «вертикаль» виконавчо-розпорядчих органів (виконко- мів). Через «делегування» повноважень рад виконкомам збільшувалася компетенція останніх, зменшувався політичний, економічний і кадровий вплив рад на виконкоми; до Конституції і законів були внесені зміни, в результаті яких виконкоми були виведені з підпорядкування Рад і підпо- рядковані президенту і уряду. У результаті до 1999 р. в Білорусі була вибудувана державна «верти- каль» місцевих органів управління й утвердилася модель «державного місцевого самоврядування», в якій інтереси держави відверто домінують над інтересами місцевих громад. Існуючі норми законодавства відтворю- ють на практиці морально застарілі схеми і шаблони радянського періоду на основі архаїчної теорії «державного самоврядування». Дана модель 142 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 принципово відрізняється від поширеної в більшості розвинених демо- кратичних країн теорії «дуалізму», яка передбачає чітке розмежування за- вдань, функцій і відповідальності центральної та місцевої влади, а також гнучке поєднання їх інтересів у вирішенні завдань державного і місцевого значення на місцевому територіальному рівні. Органами державної влади не було зроблено жодних істотних дій, спрямованих на наближення законодавства про місцеве самоврядування до європейських стандартів і реформування існуючої системи на місцево- му рівні: влада так і не змогла запропонувати суспільству Концепцію ста- новлення і розвитку в Білорусі місцевого самоврядування; Європейська Хартія місцевого самоврядування досі не підписана і не ратифікована; рекомендації європейських інституцій щодо розвитку місцевого самовря- дування фактично не виконані. Автори збірника матеріалів про розвиток місцевого самоврядування в Республіці Білорусь вважають, що місцеві органи влади в межах існуючої в країні системи їх організації не можуть в повній мірі відповідати назві – «органи місцевого самоврядування» та реалізовувати в своїй діяльності функції і цілі місцевого самоврядування1. Підставою для такого висновку є те, що: 1. Аналіз існуючої правової та інституційної основ місцевої демократії свідчить про наявність істотних відхилень від принципів і норм Європей- ської Хартії місцевого самоврядування. Зокрема, в законодавстві про міс- цеве самоврядування відсутній принцип субсидіарності; місцеві ради ін- корпоровані в систему державних органів; відсутнє поняття «громади» як джерела самоврядування та його основного суб'єкта; відсутня самостійна фінансово-економічна база місцевого самоврядування тощо. 2. Місцеві ради країни не мають своїх виконавчих та розпорядчих ор- ганів. 3. У Білорусі відсутній прогрес у сфері фінансової децентралізації вла- ди (як податкової, так і бюджетної) і фактично проігноровані рекоменда- ції, підготовлені підгрупою з питань реформи місцевого самоврядування 1 Местное самоуправление в Беларуси (материалы исследований ПОО «Фонд им. Льва Сапеги» в рамках программ Евросоюза и Совета Европы) / М. В. Кобаса и др. – авторский коллектив экспертов Просветительского общественного объединения «Фонд им. Льва Са- пеги». Минск, 2017. С. 59–60. 143 Ігор НЕДОКУС. Місцеве самоврядування в Республіці Білорусь: тенденції розвитку та державного управління Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства. 4. Проведена оптимізація адміністративно-територіального устрою (АТУ) не має юридично закріплених концептуальних підходів, в результа- ті чого, її кінцеві цілі і завдання не є прозорими і зрозумілими. 5. Аналіз потенціалу місцевих органів влади в сфері людських ресурсів (характеристики персоналу органів місцевого самоврядування та існуюча система підготовки / перепідготовки кадрів) демонструє його недостат- ність і неефективність; 6. Аналіз форм і процедур громадської участі в підготовці, ухваленні та контролі за виконанням рішень місцевих органів влади свідчить про недосконалість інструментів прямої демократії, відсутність відповідних умов, необхідних для їх практичного застосування, надмірну складність пропонованих правових механізмів. Вибори до місцевих рад, які відбулися в Республіці Білорусь у лютому 2018  р., продемонстрували відсутність прагнення влади до змін. Зокре- ма, відсутність реальної конкуренції за депутатські мандати і прозорого спостереження в черговий раз перетворює білоруські вибори на фарс. Держава фактично ізолювала опозицію від участі у виборчих комісіях усіх рівнів. Відсів у процесі висунення призвів до того, що голосування пройшло в умовах низької конкуренції: на 18 111 депутатських мандатів претендували трохи більше 22.2 тис чоловік, що в середньому становить 1.23 кандидата на місце. Можна сказати, що влада виграла вибори ще на стадії висування кандидатів. Процедура голосування продемонструвала використання старих тех- нологій боротьби з опонентами, зокрема дострокового голосування. За підсумками дострокового голосування і голосування в день виборів явка на місцевих виборах склала загалом по країні 77.23 %. У Брестській об- ласті проголосувало 79.6  % (достроково – 31.84  %) виборців, у Вітеб- ській – 84.57 % (34.96 %), Гомельської – 80.76 % (36.48 %), Гродненської – 79.84 % (34.55 %), Мінської – 78.02 % (34.61 %), Могилевської – 82.26 % (36.36 %), в Мінську – 61.71 % (35.69 %)2. 2 Центризбирком подвел итоги местных выборов–2018. URL: https://naviny.by/new/ 20180223/1519380808-centrizbirkom-podvel-itogi-mestnyh-vyborov-2018. 144 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 З понад 28 тис. спостерігачів, акредитованих на місцевих виборах в Білорусі 18 лютого 2018 р., лише близько 500 не пов'язані з організаціями і структурами, лояльними до влади. Решта представляють лояльні до вла- ди організації: Білоруський республіканський союз молоді (БРСМ), «Біла Русь», Білоруське громадське об'єднання ветеранів, Білоруський Союз жі- нок, Федерація профспілок Білорусі. По-друге, була організована кампа- нію дискредитацію руху спостерігачів «Право вибору – 2018» – спільний проект кількох демократичних організацій. На державному телеканалі ОНТ був продемонстрований сюжет, в якому спостерігачів від ПВ-2018 звинуватили в попередній підготовці сфальсифікованих звітів про пору- шення3. Проте впродовж останніх років білоруське керівництво демонструє зміну підходів до використання системи органів місцевого самоврядуван- ня як інструменту впливу на суспільство. Одним з основних завдань, які покладаються на депутатів місцевих рад, стала інформаційно-пропагандистська робота з населенням щодо формування сприятливих настроїв у суспільстві. Так, депутати місцевих рад включаються в інформаційно-пропагандистські групи, які проводять щомісячний загальнодержавний захід «Єдиний день інформування на- селення» за тематикою, визначеною республіканською владою. З іншого боку, робота депутатів місцевих рад є додатковим механізмом зворотного зв'язку влади з населенням, через який республіканське керівництво про- водить моніторинг суспільних настроїв. Так, 23 з 64 членів нового складу Ради Республіки є депутатами місцевих рад, зокрема 15 – депутати облас- них Рад депутатів, 9 – районних і міських, 4 – сільських4. В країні почали активно проводити регіональні збори місцевих депу- татів за участю сенаторів і депутатів парламенту, а також представників виконавчих органів. Регіональні збори проводилися і раніше, але на по- чатку 2016 р. були внесені зміни в законодавство для формалізації цього 3 Выборы в Беларуси: Международные стандарты, местные реалии, и пропасть меж- ду ними. URL: https://russian.eurasianet.org/node/65151. 4 Структура и состав Совета Республики Национального Собрания Республики Бела- русь // База данных Национального Собрания Республики Беларусь. URL: http://sovrep.gov. by/ru/senators-ru. 145 Ігор НЕДОКУС. Місцеве самоврядування в Республіці Білорусь: тенденції розвитку інституту додаткової інтеграції владної вертикалі. Регіональні збори вико- ристовуються і як механізм згуртування місцевих політичних еліт навколо білоруського керівництва, який повинен надавати додаткового імпульсу в пропаганді державної політики серед населення. Також у країні постерігається розвиток горизонтальних зв'язків і поси- лення позиції рад по відстоюванню інтересів громад через створення об- ласних асоціацій рад. До такої ініціативи місцеве керівництво підштовхує пошук додаткових джерел фінансування, особливо за рахунок проектів транскордонного співробітництва. Обласні об'єднання представницьких органів є кроком до створення в майбутньому національної асоціації міс- цевих рад, яка могла б повноцінно представляти інтереси органів місцево- го самоврядування на національному та міжнародному рівнях. Хоча місцеві ради в Білорусі не розглядаються як інститут, здатний го- тувати та ухвалювати рішення про економічний розвиток своєї території, їх роль в останні роки зросла за рахунок можливостей залучення додатко- вого фінансування за допомогою міжнародних програм співробітництва. Наприклад, тільки в Гродненській області за транскордонними програма- ми співпраці (Литва, Польща, Латвія, Україна) у 2017 році реалізувалося понад 200 проектів на суму понад 50 млн. євро5. Органи місцевого самоврядування Республіки Білорусь все більше прагнуть брати участь в програмах міжмуніципального співробітництва між білоруськими та європейськими містами. Основні переваги від такої співпраці мають західні регіони Білорусі. Східні області прагнуть пере- нести цей досвід на міжрегіональну кооперацію з російськими областя- ми. Так, у серпні 2016 р. в Могильові відбувся форум органів місцевого самоврядування Могилевської і Брянської областей. Проведення форуму сприяло збільшенню політичної ролі місцевих представницьких органів в житті регіону. Проте регіони і міста переважно залишаються ізольовани- ми від взаємодії, що полегшує республіканським органам влади завдання нав'язувати свій порядок відносин і підтримувати жорстку вертикаль для виконання державного курсу і рішень. 5 Савет па ўзаемадзеянні органаў мясцовага самакіравання пачаў працаваць // Звязда: електрон. версія газ. 2017. № 2. URL: http://zviazda.by/be/news/20170124/1485275503-savet- pa-uzaemadzeyanni-organaumyascovaga-samakiravannya-pachau-pracavac. 146 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Білоруська влада продовжує скорочення соціальних гарантій у сіль- ській місцевості відповідно до економічної доцільності. Проводиться об'єднання сільрад, що дозволяє скорочувати витрати. Варто зазначи- ти, що соціальні гарантії переглядаються навіть в тих населених пунк- тах, куди в другій половині 2000-х рр. були інвестовані суттєві державні кошти в рамках програми з відродження села, яка була одним з фасадних елементів ідеології «білоруської моделі розвитку». Одним з двох голов- них напрямків соціальної політики визначалося поліпшення якості життя людей у сільській місцевості, для чого створювалися поселення нового типу – агромістечка. Зараз же відбувається зворотний процес: соціальна інфраструктура послідовно скорочується. Відбувається також трансформація підходів до оцінки діяльності міс- цевих органів влади. Зараз влада все більше звертає увагу на економічну ефективність місцевого управління, залучення інвестицій і розвиток еко- номіки. Змінюється ставлення до малого бізнесу, тому місцеве керівниц- тво прагне створити найкращі умови для розвитку підприємництва в своїх регіонах. Активізовано пошук джерел наповнення місцевих бюджетів за рахунок продажу нерухомості та землі. Білоруський науковець М.  Кобаса зазначає, що білоруська влада не прагне проведенню принципових реформ в системі місцевого самовря- дування країни6. Тому можливим варіантом розвитку подій є імітація ре- форм у даній сфері. Ознаками такого вибору, на думку автора, є: • розвиток різноманітних форм участі громадян у вирішенні питань місцевого значення: громадські слухання, опитування громадян тощо. Але обов'язково у законодавстві будуть словосполучення «з найважливі- ших питань» або «із суспільно значущих питань»; • прямі вибори громадянами голів рад. За існуючої системи виборів і використання адміністративного ресурсу влада впевнена, що буде обрана кандидатура, політично лояльна. Крім того, у голів практично немає сер- йозних і реальних важелів впливу на процес прийняття рішень на місце- вому рівні. Навіть у разі спроби з боку голови провести якісь самостійні 6 Кобаса М. Местное самоуправление в Беларуси – как превратить миф в реальность. URL: http://www.sympa-by.eu/sites/default/files/library/booklet_kobasa.pdf. 147 Ігор НЕДОКУС. Місцеве самоврядування в Республіці Білорусь: тенденції розвитку рішення, вони (за необхідності) з легкістю будуть заблоковані виконкомом (зокрема й за допомогою повністю керованого депутатського корпусу); • внесення змін до регламентів рад у частині можливостей громадян бути присутніми на сесіях рад; • узгодження білоруського законодавства про місцеве самоврядування з принципами і нормами Європейської Хартії місцевого самоврядування; • створення експертної групи з підготовки Концепції місцевого само- врядування в Республіці Білорусь. Для формування реального місцевого самоврядування організація і діяльність місцевих органів влади в Республіці Білорусь повинна відпо- відати положенням і принципам Європейської Хартії місцевого самовря- дування. До основних напрямків розвитку місцевого самоврядування в Респу- бліці Білорусь, на нашу думку, можна віднести такі: 1. Реформування місцевого самоврядування в Республіці Білорусь на основі реального розширення повноважень місцевих рад на території конкретних адміністративно-територіальних одиниць за одночасного контролю з боку виконавчої влади рівня за законністю діяльності цих органів. 2. Здійснення деконцентрації адміністративно-територіального устрою (АТД) з подальшим переходом до делегування управління. У  результаті відбудеться не тільки правове, фінансове, а й кадрове зміцнення місцевого самоврядування, причому не лише якісне, а й кількісне. 3. Формування ефективної державної регіональної політики як необ- хідної умови подальшого розвитку місцевого самоврядування через: за- безпечення скорочення прямого втручання держави в розвиток місцевих громад і, відповідно, посилення ролі місцевих органів самоврядування у вирішенні більшості питань локального масштабу; здійснення послі- довного перенесення акценту з перерозподілу державних ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями на стимулювання макси- мального використання внутрішніх матеріальних, трудових і фінансових ресурсів областей, міст і т. д., а також зростання економічної активності населення регіонів. 148 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 4. Перенесення центру ваги у вирішенні більшості питань місцевого значення безпосередньо на локальний рівень і продовження реформи сис- теми місцевих рад депутатів. 5. Відродження традицій місцевої громади та громадянського суспіль- ства. Сенс системи самоврядування ґрунтується на тому принципі, що люди, які проживають на певній території, утворюють спільноту, яка в змозі визначати свої потреби і знаходити шляхи їх задоволення. 6. Системне, масштабне і регулярне навчання муніципальних ка- дрів. Ihor NEDOKUS LOKAL SELF-GOVERNMENT IN THE REPUBLIC OF BELARUS DEVELOPMENT TRENDS The article covers the results of the 2018 local elections in the Republic of Belarus. It reveals non-compliance of the provisions of electoral legislation and election practice with the international standards. It is emphasized that recently Belarusian leadership has changed its approaches to using the system of local self-government bodies as a tool to influence the society: e.g. through holding regional meetings of local councilors with the participation of senators, MP and representatives of executive bodies; deve- loping horizontal links and strengthening the councils’ position to uphold community interests through the establishment of regional councils’ associations; increasing the role of local councils through the possibility to attract additional funding from the inter- national programs; participating in the inter-municipal cooperation programs between Belarusian and European cities. Recommendations to reform the system of self-govern- ment in the Republic of Belarus are offered. Keywords: local self-government, local elections, local councils, inter-municipal cooperation. 149 Ігор НЕДОКУС. Місцеве самоврядування в Республіці Білорусь: тенденції розвитку Игорь НЕДОКУС МЕСТНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ: ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ В статье отражены результаты выборов в местные советы 2018 г. в Респуб- лике Беларусь. Раскрыто несоответствие положений избирательного законо- дательства страны и практики их организации международным стандартам. Отмечено, что в последние годы белорусское руководство демонстрирует из- менение подходов к использованию системы органов местного самоуправления как инструмента влияния на общество: проводят региональные сборы местных депутатов с участием сенаторов и депутатов парламента, а также предста- вителей исполнительных органов; развитие горизонтальных связей и усиление позиции советов по отстаиванию интересов общин путем создания областных ассоциаций советов; возрастание роли местных советов за счет возможностей привлечения дополнительного финансирования с помощью международных про- грамм сотрудничества; участие в программах межмуниципального сотрудниче- ства между белорусскими и европейскими городами. Предложены рекомендации по реформированию системы самоуправления в Республике Беларусь. Ключевые слова: местное самоуправление, местные выборы, местные сове- ты, межмуниципальное сотрудничество. 150 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Dan MORARU IMPLICARE COMUNITARĂ ȘI PARTENERIATE LOCALE ÎN PROCESUL DE REVITALIZARE URBANĂ ÎN MUNICIPIUL BĂLȚI, REPUBLICA MOLDOVA У статті розглядається еволюція процесу урбаністичної ревіталізації у місті Белць Республіки Молдова – еволюція, яка, використовуючи європейський досвід Польської Республіки, має на меті комплексне вирішення складних міських проблем. Основні принципи полягають в тому, щоб створити ефективне парт- нерство між місцевою владою, інститутами громадянського суспільства та людьми; комплексний підхід; територіальна інтеграція дій та, що дуже важли- во, участь громади у вирішенні місцевих проблем для генерування змін, особливо соціального спрямування. Ключові слова: люди, урбаністичний розвиток, залучення, громада, партнер- ство, діалог, послідовність, місцеві ресурси, згуртованість, соціальний капітал. Rezumat: Articolul aduce în discuție evoluțiile procesului de revitalizare urbană în municipiul Bălți din Republica Moldova, evoluții care, prin valorificarea experien- ței europene a Republicii Polone, au drept scop soluționarea complexă a problemelor urbane. Principiile de bază constau în crearea parteneriatelor eficiente între adminis- trația publică locală, organizațiile societății civile și oamenii; abordarea complexă; integrarea teritorială a acțiunilor și, foarte important, implicarea comunității în soluți- onarea problemelor locale pentru generarea transformărilor, în special de ordin social. Cuvinte cheie: Oameni, dezvoltare urbană, implicare, comunitate, parteneriate, dialog, continuitate, resurse locale, coeziune, capital social. Introducere. Crearea sistemului de revitalizare urbană în Republica Mol- dova este un proces inițiat în baza schimbului de experiență și bune practici în cadrul proiectului "Suport pentru administrația Republicii Moldova în imple- mentarea Strategiei Naționale de Dezvoltare Regională pentru anii 2016–2020 în domeniul politicii urbane și de dezvoltare urbană" (2017–2019), implementat de către Ministerul Investițiilor și Dezvoltării din Republica Polonă în colabo- rare cu Ministerul Agriculturii, Dezvoltării Regionale și Mediului al Republi- cii Moldova și Reprezentanța Fundației "Fundacja Solidarności Międzynaro- dowej" în Republica Moldova (în continuare Solidarity Fund PL în Moldova). Proiectul este susținut financiar din fondurile programului polonez de coopera- 151 Dan MORARU. Implicare Comunitară și parteneriate locale în procesul de revitalizare urbană in municipul bălți, Republica Moldova re pentru dezvoltare al Ministerului Afacerilor Externe al Republicii Polone – Polish Aid. Scopul principal al proiectului este dezvoltarea instrumentului de revitalizare urbană drept un element al politicii de dezvoltare urbană. În același context, obiectivele proiectului constau în susținerea implementării politicii de dezvoltare regională din Republica Moldova prin crearea unui sistem eficient de suport a dezvoltării locale; crearea cadrului normativ și a instrumentelor pentru o dezvoltare urbană eficientă și revitalizarea localităților; dezvoltarea și implementarea proiectelor de revitalizare urbană, precum și îmbunătățirea capacităților administrației publice și participanților la procesul de revitalizare în elaborarea proiectelor de dezvoltare locală, prin oferirea normelor și metodo- logiilor poloneze și europene. Prima etapă a proiectului s-a axat pe elaborarea și dezvoltarea în Republi- ca Moldova a unui cadru de reglementare pentru revitalizarea zonelor urbane, definit de Linii directoare privind revitalizarea urbană în Republica Moldova1. Liniile directoare reprezintă un document elaborat de Ministerul Agriculturii, Dezvoltării Regionale și Mediului al Republicii Moldova și adresat autorită- ților administrației publice, inclusiv persoanelor responsabile de gestionarea proceselor de revitalizare urbană, care reglementează revitalizarea în Republica Moldova, fiind în același timp, un ghid care explică modul de pregătire și im- plementare a procesului de revitalizare. Totodată, documentul stabilește modul de elaborare a Programelor de Revitalizare Urbană, condițiile pentru imple- mentarea Programelor și proiectelor de revitalizare urbană și indică modalități de asigurare a complementarității intervențiilor pentru proiectele de revitalizare urbană din diverse surse de finanțare. De asemenea, în Linii directoare privind revitalizarea urbană în Republica Moldova, revitalizarea urbană este definită drept: "proces de eliminare dintr-o stare de criză a zonelor urbane degradate, desfășurat în mod complex, prin acțiuni integrate teritoral și desfășurate de că- tre administrațiile locale prin parteneriate locale, regionale, naționale eficien- te în baza unui program de revitalizare". În continuare, documentul definește Programul de Revitalizare Urbană ca un instrument al dezvoltării urbane sus- tenabile, prin care autoritățile desemnate determină planul de acțiuni asupra 1 Linii directoare privind revitalizarea urbană în Republica Moldova. URL: http://www. madrm.gov.md/sites/default/files/Linii%20directoare%20privind%20revitalizarea%20ur- ban%C4%83%20%C3%AEn%20Republica%20Moldova.docx 152 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 unei zone, de regulă, pe o perioadă de 3 – 5 ani. Programul este elaborat într-o manieră participativă și devine o strategie a procesului multi – anual. Concret, revitalizarea urbană reprezintă o intervenție complexă asupra unui spațiu urban aflat într-o situație de criză, ținând cont de faptul că fiecare cartier, zonă sau oraș posedă o identitate proprie specifică. În acest sens, criza unui spațiu urban este o acumulare de fenomene sociale specifice, negative, care sunt adițional însoțite de probleme economice, de mediu, tehnice sau spațial-funcți- onale. Revitalizarea urbană reprezintă a abordare complexă și inovatoare a pro- blemelor, necesităților și potențialului local și trebuie desfășurată într-un mod planificat și coodonat în baza principiilor de parteneriat, concentrare teritorială, acțiuni integrate și participare civică a cetățenilor în toate etapele revitalizării. Următoarea etapă a proiectului a constat în selectarea a 14 orașe și municipii din Republica Moldova pentru participare în cadrul proiectului. Ulterior, a avut loc lansarea primului apel de propuneri de proiecte și inițierea elaborării Pro- gramelor de Revitalizare Urbană, ca document strategic și operațional de bază în domeniul revitalizării urbane pentru autoritățile administrației publice locale din Republica Moldova. În acest sens, în anul 2018, 6 (șase) orașe și municipii din Republica Moldova au implementat proiecte pilot de revitalizare urbană și, totodată, 8 (opt) orașe și municipii au elaborat și aprobat Programe de Re- vitalizare Urbană. În anul 2019, opt orașe și municipii din Republica Moldova implementează proiecte de revitalizare urbană și alte opt orașe noi elaborează Programe de Revitalizare Urbană. Municipiul Bălți este una dintre localitățile model în cadrul procesului de revitalizare urbană în Republica Moldova, implementând atât în anul 2018, cât și în anul 2019, două proiecte de revitalizare urbană și elaborând Programul de Revitalizare Urbană al municipiului pentru perioada 2019–2021, care susține administrația publică locală să implementeze proiecte de revitalizare într-un mod argumentat, transparent și participativ. Implementarea proiectului pilot de revitalizare urbană Procesul de revitalizare urbană în municipiul Bălți își are originea la înce- putul anului 2018, odată cu participarea Primăriei municipiului Bălți în cadrul apelului de propuneri de proiecte "Fondul Granturilor Mici 2018 – ediția re- 153 Dan MORARU. Implicare Comunitară și parteneriate locale în procesul de revitalizare urbană in municipul bălți, Republica Moldova vitalizare urbană", lansat de Solidarity Fund PL în Moldova. Astfel, urmare a rezultatelor evaluării în cadrul comitetului de evaluare și selecție, propune- rea de proiect a fost selectată pentru cofinanțare. În rezultat, în perioada 1 mai 2018 – 7 decembrie 2018, Primăria municipiului Bălți, în parteneriat cu Asoci- ația Obștească "Tinerii pentru Dreptul la Viață" Bălți, a implementat proiectul pilot de revitalizare urbană "Crearea unui spațiu de interacțiune comunitară în Gimnaziul "A.I.Cuza" din municipiul Bălți". Bugetul total a proiectului a con- stituit 860 000 MDL (circa 45 000 Euro), dintre care 200 000.00 MDL (circa 10 000 Euro) contribuția Primăriei municipiului Bălți și 660 000.00 MDL (cir- ca 35 000 Euro) – cofinanțarea din fondurile programului polonez de cooperare pentru dezvoltare al Ministerului Afacerilor Externe al Republicii Polone – Po- lish Aid. Beneficiarii și participanții proiectului sunt aproximativ 400 elevi ai Gimnaziului "A.I.Cuza", profesori ai instituției și circa 150 familii din zona de revitalizare – zona aferentă Gimnaziului "A.I.Cuza". În cadrul compenentei de infrastructură, în urma implementării proiectului a fost realizată reparația capitală a blocurilor sanitare ale instituției de educație timpurie, inclusiv prin adaptarea acestora pentru persoanele cu necesități spe- ciale. Totodată, au fost create căi de acces (interior/exterior) pentru persoanele cu mobilitate redusă. O acțiune importantă în cadrul proiectului a constat în crearea Grupului Lo- cal de Inițiaitivă al zonei (18 persoane), dintre care locuitori ai zonei, elevi, profesori, și reprezentanți ai AO "Tinerii pentru Dreptul la Viață" Bălți, Cen- trului de Sănătate Prietenos Tinerilor "ATIS" și Serviciului de Asistență Psi- hopedagogică din municipiul Bălți. Inițial, au fost organizate 2 (două) seminare tematice pentru dezvoltarea capacităților GLI în domeniul elaborării, imple- mentării, monitorizării și evaluării proiectelor de dezvoltare locală. Ulterior, în scopul organizării unui concurs al inițiativelor comunitare pentru locuitorii zonei, membrii GLI, însoțiți de către voluntari au realizat un chestionar cu pri- vire la necesitățile de revitalizare a zonei la care au participat circa 350 părinți (majoritatea locuitori ai zonei) și elevi. Totodată, în acest sens, au fost intervie- vați 23 locuitori ai zonei aferente Gimnaziului "A.I.Cuza". Următorul pas a constat în elaborarea Regulamentului concursului inițiati- velor comunitare de revitalizare urbană, în cadrul unui grup de lucru compus din membrii GLI, reprezentanții AO "Tinerii pentru Dreptul la Viață" Bălți, 154 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Primăriei municipiului Bălți și Solidarity Fund PL în Moldova. Drept urmare, a fost organizată o ședință de consultare publică cu locuitorii zonei cu scopul consultării prevederilor Regulamentului și modalitatea de informare a comu- nității cu privire la lansarea concursului. În cadrul ședinței au participat circa 30 locuitori ai zonei. În consecință, în perioada 18 iunie – 28 iunie 2018, a avut loc concursul inițiativelor comunitare în cadrul căruia locuitorii zonei au depus dosarele pri- vind finanțarea propriilor inițiative. În total, Comisia de evaluare a recepționat 15 dosare de participare parvenite de la grupuri de locuitori ai zonei aferen- te Gimnaziului "A.I.Cuza". Inițiativele au vizat amenajarea terenului aferent Gimnaziului "A.I.Cuza" care, de altfel, este unicul spațiu public comun de re- creere a locuitorilor zonei. Ulterior, a fost organizată o altă ședință de consulta- re publică cu scopul analizei rezultatelor concursului inițiativelor comunitare, în cadrul căreia, luând în considerare omogenitatea ideilor, s-a decis imple- mentarea practic tuturor inițiativelor locuitorilor zonei. În acest sens, urmare a desfășurării de către Primăria municipiului Bălți a procedurii de achiziții publice, au fost implementate 5 (cinci) inițiative privind realizarea lucrărilor de reabilitare a spațiului din fața instituției, terenurilor de fotbal și baschet, pistei de alergare și intrarea în curtea instituției, transformând terenul aferent instituției de educație într-un spațiu al comunității pentru toate categoriile de vârstă și sociale. După realizarea lucrărilor de reabilitare a terenului aferent instituției de edu- cație, a fost realizată o activitate de voluntariat pentru salubrizarea zonei, cu participarea a circa 50 elevi, profesori și membri ai GLI, precum și voluntari ai AO "Tinerii pentru Dreptul la Viață" Bălți. De asemenea, a fost realizată o activitate de voluntariat pentru renovarea gardului instituției, cu participarea a 30 persoane, dintre care membri ai GLI, voluntari și locuitori ai zonei. Cu scopul informării comunității locale privind rezultatele proiectului, a fost desfășurată o ședință de informare a locuitorilor zonei cu privire la rezultatele implementării proiectului, beneficiile și impactul participării civice în soluțio- narea problemelor locale. În cadrul ședinței au participat circa 30 persoane. De asemenea, întru asigurarea durabilității proiectului, Grupul Local de Inițiativă a organizat o ședință de lucru în cadrul căreia a fost elaborat un plan de acțiuni realizate de GLI în zona de revitalizare în anul 2019. 155 Dan MORARU. Implicare Comunitară și parteneriate locale în procesul de revitalizare urbană in municipul bălți, Republica Moldova La finalul proiectului a fost realizată o vizită de monitorizare privind analiza rezultatelor obținute în implementarea proiectului pilot de revitalizare urbană de către reprezentanții partenerului de dezvoltare. În acest sens, în incinta Gim- naziului "A.I.Cuza" a fost organizată o masă rotundă "Realizări și perspecti- ve" cu participarea membrilor Grupului Local de Inițiativă, AO "Tinerii pentru Dreptul la Viață" Bălți, reprezentanților Solidarity Fund PL și Ministerului In- vestițiilor și Dezvoltării al Republicii Polone, precum și experților în revitaliza- re urbană din Republica Polonă. Important. La iniațiativa Solidarity Fund PL în Moldova și în baza unei colaborări eficiente dintre Primăria municipiului Bălți și Asociația Obștească "Tinerii pentru Dreptul la Viață" Bălți, partenerul civic al proiectului pilot a solicitat cofinanțarea proiectului de către Facilitatea Globală de Mediu (GEF) în scopul realizării altor activități în zona aferentă Gimnaziului "A.I.Cuza". În rezultat, AO "Tinerii pentru Dreptul la Viață" Bălți a obținut cofinanțare în sumă de circa 50 000 USD. Drept urmare, pe parcursul anului 2019, în curtea Gimnaziului "A.I.Cuza" și în spațiul adiacent au fost realizate câteva intervenții privind reabilitarea și dotarea spațiului public. Inițial, au fost realizate lucrări de renovare și dotare a unui spațiu a Gimnaziului pentru crearea unei pepiniere. Ulterior, pentru crearea unor zone de recreere, au fost instalate bănci stradale și urne pentru deșeuri, iar adițional urmează a fi plantați arbori pe teritoriul instituției. Totodată, întru promovarea unui mod sănătos de viață și educarea responsabilității față de mediul înconjurător vor fi realizate cursuri pentru elevi, profesori și locuitori ai zonei. Proiectul urmează a fi implementat până în luna octombrie a anului 2019. În acest context, proiectul pilot de revitalizare urbană a devenit integrat, reușind să devină un model de parteneriat eficient între comunitatea locală, ad- ministrația publică și societatea civilă. Participarea locuitorilor în crearea spa- țiului de interacțiune comunitară este definitorie, pentru că urmare a implicării acestora prin generarea ideilor de inițiative comunitare a fost revitalizat spațiul public în conformitate cu necesitățile membrilor comunității locale. Instituția educațională a devenit un spațiu deschis și adaptat tuturor categoriilor de vârstă și sociale. Totodată, crearea Grupului Local de Inițiativă al zonei a impulsio- nat participarea civică în rândul locuitorilor, a sporit încrederea între locuitorii 156 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 zonei, a consolidat identitatea locală și a contribuit la creșterea nivelului de incluziune socială. Implementarea suportului tehnic pentru elaborarea Programului de Revitalizare Urbană al municipiului Bălți În perioada august 2018 – decembrie 2018, Primăria municipiului Bălți a implementat suportul tehnic pentru elaborarea Programului de Revitalizare Ur- bană (PRU) al municipiului Bălți, urmare a apelului lansat de Solidarity Fund PL în Moldova. Echipa locală a fost sprijinită în procesul de elaborare a Pro- gramului de experții consorțiului "Projekty Miejskie" din Polonia, specialiștii Agenției de Dezvoltare Regională Nord și facilitatorii Centrului de Urbanism. În fond, PRU al municipiului Bălți reprezintă o analiză a zonelor orașului Bălți (analiza a fost realizată doar la nivel de oraș) conform indicatorilor so- ciali, economici, de mediu și spațial-funcționali cu scopul determinării zonei degradate la nivel de municipiu. Ulterior, urmare a stabilirii strategice a zonei de revitalizare și realizării analizei aprofundate a acesteia, a fost elaborat un portofoliu al proiectelor de dezvoltare, ca parte componentă a documentului strategic. Punerea în aplicare a acestuia va contribui la reabilitarea într-un mod cuprinzător și integrat a zonei de revitalizare selectate, ținând cont de nevoile și așteptările comunității locale. Primul pas în elaborarea PRU al municipiului Bălți a constat în crearea Co- mitetului de Coordonare a procesului de elaborare a PRU al municipiului Bălți, constituit din persoana responsabilă de revitalizare urbană la nivel de munici- piu, reprezentantul Direcției arhitectură și construcțiii, precum și un consilier municipal. Ulterior, în cadrul realizării analizei zonelor din municipiul Bălți și identifi- carea zonei degradate, în baza indicatorilor cantitativi, au fost realizate vizite în 3 (trei) zone din municipiu, în cadrul cărora au fost realizate discuții cu locuito- rii și liderii locali. Urmare a stabilirii zonei degradate – zona Slobozia, echipa de lucru a realizat 1 (una) vizită în teren cu scopul realizării analizei calitative și determinării zonei de revitalizare. În consecință, strategic, zona de revitalizare din municipiul Bălți a fost determinată – zona aferentă Gimnaziului "A.I.Cuza". Conform definiției prezentată în Linii directoare privind revitalizarea urbană în 157 Dan MORARU. Implicare Comunitară și parteneriate locale în procesul de revitalizare urbană in municipul bălți, Republica Moldova Republica Moldova, zona de revitalizare este "zona care cuprinde întregul teri- toriu sau o parte din zona degradată, caracterizată printr-o concentrare specifică a fenomenelor negative, pentru care, datorită importanței semnificative pentru dezvoltarea locală, se intenționează implementarea revitalizării". Următorul pas a constat în realizarea analizei aprofundate a zonei de re- vitalizare, iar în acest sens, au fost realizate 2 (două) vizite de observare în teren (Fact Finding Mission). Vizitele de observare în teren au avut scopul de a discuta problemele locale, specificul zonei, precum și de a identifica resurse, lideri locali și părți interesate în dezvoltarea zonei. În cadrul acestora, au avut loc discuții cu locuitorii din zonă, reprezentanții instituțiilor publice, agenții economici și membrii Grupului Local de Inițiativă. Ulterior, întru asigurarea unui proces transparent și eficient, în conformi- tate cu prevederile stabilite în Linii directoare privind revitalizarea urbană în Republica Moldova, în municipiul Bălți a fost creată Comisia Consultativă a procesului de elaborare a PRU al mun. Bălți. Comisia Consultativă a fost im- plicată activ în procesul de planificare, a identificat problemele, necesitățile și potențialul zonei, a contribuit la formularea ideilor de proiecte de revitalizare și a consultat în permanență PRU al mun. Bălți. Membrii Comisiei Consulta- tive (18 persoane) sunt locuitori ai zonei, lideri locali, agenți economici locali, reprezentanți ai instituțiilor publice din zonă, cât și membri activi ai societății civile. În total, în perioada septembrie – decembrie 2018, au avut loc 5 (cinci) ședințe ale Comisiei Consultative. Lucrările Comisiei Consultative au fost esențiale pentru procesul elaborării PRU al municipiului Bălți, chiar dacă aportul membrilor a fost diferit și foarte personal. A fost important să fie discutate anumite concluzii pe domeniile ce caracterizează zona de revitalizare, în special cu locuitorii zonei, pentru că doar membrii comunității locale cunosc problemele, necesitățile și potențialul zonei. Următorul pas necesar pentru aprobarea Programului de Revitalizare Urba- nă al municipiului Bălți a fost realizat prin consultarea publică a documentului strategic. Astfel, în baza Dispoziției primarului nr. 45 din 01.03.2019, în peri- oada 1 martie – 25 martie 2019, a fost desfășurat procesul consultărilor publice a proiectului Deciziei Consiliului municipal Bălți "Cu privire la aprobarea Pro- gramului de Revitalizare Urbană al municipiului Bălți", prin metoda audierilor publice. 158 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 În consecință, la data de 21 martie 2019, în incinta Primăriei municipiu- lui Bălți au avut loc audierile publice a proiectului Deciziei Consiliului mu- nicipal Bălți, în cadrul cărora au participat 26 persoane. Urmare a prezentării Programului de Revitalizare Urbană (PRU) al municipiului Bălți, participanții audierilor publice nu au prezentat recomandări sau propuneri, oferind o înaltă apreciere calității documentului și efortului depus în elaborarea acestuia. Drept urmare, pe data de 27 martie 2019, Consiliul municipal Bălți, în una- nimitate, a aprobat documentul strategic – Programul de Revitalizare Urbană al municipiului Bălți pentru perioada 2019–2021. Revitalizare urbană pentru dezvoltare în municipiul Bălți Continuitatea procesului de revitalizare urbană în municipiul Bălți este asi- gurată de implementarea în anul 2019 a unui proiect de revitalizare în munici- piul Bălți. Astfel, urmare a participării Primăriei municipiului Bălți la apelul de propuneri de proiecte privind implementarea Programelor de Revitalizare Urbană (anul 2019) în cadrul Fondului Granturilor Mici 2019 – ediția Revi- talizare Urbană și în baza recomandării Comitetului de evaluare și selecție, în perioada mai – noiembrie 2019, Primăria municipiului Bălți implementează proiectul de revitalizare urbană "Interacțiunea comunitară – o nouă dimensiune a educației timpurii în zona de revitalizare din municipiul Bălți". Proiectul este cofinanțat de către programul polonez de cooperare pentru dezvoltare al Mi- nisterului Afacerilor Externe al Republicii Polone. Valoarea totală a proiectului este 2  393  000 MDL (circa 120  000 Euro), dintre care contribuția Primăriei municipiului Bălți – 1 293 000 MDL (circa 65 000 Euro). Valoarea cofinanțării este de 1 100 000 MDL (circa 55 000 Euro). Beneficiarii și participanții la implementarea proiectului sunt 230 copii care frecventează Instituția de Educație Timpurie nr. 4 (dintre care 175 copii din zona de revitalizare), 40 angajați ai instituției (dintre care 20 locuitori ai zonei) și 250 familii din zona aferentă Gimnaziului "A.I.Cuza". Beneficiari indirecți sunt circa 1000 locuitori din zona de revitalizare. Proiectul va contribui la revitalizarea zonei aferente Gimnaziului "A.I.Cu- za" prin îmbunătățirea accesului la servicii de educație timpurie de calitate, prin reabilitarea capitală a sistemului termic al Instituției de Educație Timpurie nr. 4 și aplicarea abordării inovative a educației parentale, creșterea gradului de par- 159 Dan MORARU. Implicare Comunitară și parteneriate locale în procesul de revitalizare urbană in municipul bălți, Republica Moldova ticipare comunitară a membrilor comunității locale prin organizarea a 7 (șapte) activități educaționale comunitare, precum și asigurarea transferului de experi- ență și cunoștințe a Grupului Local de Inițiativă, instituția preșcolară devenind un spațiu socioemoțional deschis adaptat la nevoile comunității și generator de capital social. Partenerul civic al proiectului este Grupul Local de Inițiativă al zonei afe- rente Gimnaziului "A.I.Cuza" creat în cadrul proiectului pilot de revitalizare urbană din anul 2018 "Crearea unui spațiu de interacțiune comunitară în Gim- naziul "A.I.Cuza" din mun. Bălți". Concluzii Zona de revitalizare din municipiul Bălți se află într-un proces continuu de transformare, atât la nivel de infrastructură, cât și social. Un catalizator al trans- formării este Grupul Local de Inițiativă al locuitorilor zonei. Drept argument este impactul parteneriatului stabilit de către GLI și administrația publică locală pentru implementarea proiectului de revitalizare urbană în anul 2019. Dacă în cazul implementării proiectului pilot, administrația publică locală a dezvoltat un parteneriat cu o asociație obștească, un an mai târziu, comunitatea locală a devenit un partener de încredere cu un grad de implicare enorm. În cadrul proiectului, GLI va contribui la sporirea activismului civic, fiind implicat în organizarea și desfășurarea evenimentelor educaționale comunitare în rolul de facilitator/moderator și, totodată, va motiva locuitorii zonei de revitalizare pentru a participa activ în cadrul activităților proiectului, asigurând transferul experienței și schimbului de cunoștințe acumulate în cadrul activităților de re- vitalizare urbană. Mai mult decât atât, în anul 2019, Grupul Local de Inițiativă al zonei a par- ticipat independent la proiectul municipal "Bugetul civic". În urma evaluării a 18 aplicații la nivel de municipiu, proiectul Grupului Local de Inițiativă al zonei de revitalizare s-a situat pe locul trei, reușind să convingă mai mult de 750 persoane pentru a le oferi votul, majoritatea acestora fiind din zona de re- vitalizare. Astfel, pe lângă parteneriatul cu administrația publică locală, GLI va implementa în zonă un proiect inițiat și dezvoltat de către comunitatea locală. Finalmente, principala observație constă în importanța motivării locuitorilor de a participa în viața comunității locale, pentru că, oamenii reprezintă un po- 160 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 tențial semnificativ pentru dezvoltarea locală și, fără îndoială, este fundamental de a fi valorificat. Dan MORARU INVOLVEMENT OF COMMUNITY AND LOCAL PARTNERSHIP IN THE PROCESS OF URBAN REVITALIZATION IN MUNICIPALITY BĂLȚI, REPUBLIC OF MOLDOVA The article discusses the evolutions of the urban revitalization process in Bălți mu- nicipality from Republic of Moldova, evolutions that, by capitalizing european expe- rience of the Polish Republic, aim to complex solution of urban problems. The basic principles are to create effective partnerships between local public administration, civil society organizations and people; complex approach; territorial integration of the ac- tions and, very important, the involvement of the community in solving local problems for generating transformations, especially of social order. Key words: people, urban development, involvement, community, partnerships, di- alogue, continuity, local resources, cohesion, social capital. Дан МОРАРУ ПРИВЛЕЧЕНИЕ КОММУНИТАРНОГО И МЕСТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ПРОЦЕССЕ УРБАНИСТИЧЕСКОЙ РЕВИТАЛИЗАЦИИ В МУНИЦИПИИ БЭЛЦЬ, РЕСПУБЛИКА МОЛДОВА В статье рассматривается эволюция процесса урбанистической ревитали- зации в муниципии Бэлць Республики Молдова, эволюция, которая, используя ев- ропейский опыт Польской Республики, преследует цель комплексного решения сложных городских проблем. Основные принципы заключаются в том, чтобы создать эффективное партнерство между местными властями, институтами гражданского общества и людьми; комплексный подход; территориальная инте- грация мероприятийи, что очень важно, участие сообщества в решении мест- ных проблем для генерирования изменений, особенно социальной направленности. Ключевые слова: люди, урбанистическое развитие, привлечение, ссобще- ство, партнерство, диалог, последовательность, местные ресурсы, сплочен- ность, социальный капитал. 161 Лілія ГОНЮКОВА. Консультування влади з громадськістю для прийняття рішень Р О З Д І Л ІІІ РІЗНОРІВНЕВА ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬНИХ ІНСТИТУЦІЙ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ Лілія ГОНЮКОВА КОНСУЛЬТУВАННЯ ВЛАДИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У статті проаналізовано наслідки недовіри до влади громадян України, адже ця недовіра найвища серед демократичних країн. Такий її рівень є кри- тичним для існування держави. Недовіра до влади породжує такі негативні явища, як тіньовий ринок, правовий нігілізм, соціальний песимізм. Відчуження громадян від влади можна подолати тільки залученням їх до прийняття полі- тичних рішень, формування публічної політики, щоб вони бачили, що їх інте- реси враховані. Існують різні моделі залучення громадян до ухвалення владних рішень. У статті розглянуто консультації як ефективний інструменти по- долання недовіри між владою і громадою. Зокрема, виділено принципи прове- дення консультацій влади з громадськістю у сучасній Україні. Проаналізовано принципи проведення консультацій, зафіксовані у документах Міжнародної асоціації з питань участі громадськості, у Кодекс належної практики участі громадськості в процесі прийняття рішень Ради Європи, у Рекомендаціях щодо поліпшення участі об’єднань у публічному процесі прийняття рішень, від учас- ників Форуму ГО, організованому ОБСЄ-БДІПЛ. Розкрито етапи проведення консультацій влади з громадськістю відповідно до Порядку проведення кон- сультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної полі- тики, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 р. № 996. Визначено ініціаторів проведення консультацій та способи інформуван- ня про проведення консультацій. Показано, яким має бути підсумковий доку- мент консультацій та способи його оприлюднення. Доведено, що консультації сприяють покращенню іміджу органів влади, зменшенню недовіри між владою і громадою, що веде до покращення якості надання публічних послуг, зрештою до економічного зростання і поліпшення соціального клімату. Ключові слова: консультації, довіра до влади, громадськість, демократичні реформи. 162 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Вступ. Сьогодні триває реформування політичної та економічної системи держави, далі відбувається і реформування адміністративно- територіального устрою та системи управління державою. Ці рефор- ми спрямовані на створення нових політичних, правових, економічних та суспільних інститутів, які базуються на демократичних цінностях і культурних нормах, що відповідають кращим стандартам розвинутих країн. Cуть сучасного реформування – створення умов для перетворення міжособистісних стосунків у сфері політичних, правових, економічних, соціальних відносин на засадах визнання принципів демократії, верхо- венства права, соціальної держави, усталених міжнародних норм співіс- нування держав, поваги прав людини. Реформування потрібно нашій державі тому, що на сучасному ета- пі розвитку держави і суспільства ми спостерігаємо тотальну недовіру українців до владних інститутів. Всесвітньо відома аналітично-консуль- тативна фірма Gallup пише про те, що українці мають найнижчий у світі рівень довіри до влади. Лише 9 % українців довіряють своїй владі – це рекордний мінімум у світі, як ідеться на сайті дослідницької компанії Gallup. «Напередодні президентських виборів 31 березня 2019 року українці йдуть на вибори з меншою вірою в свій уряд, ніж будь-який інший елек- торат у світі», – зазначає автор статті. Така тенденція спостерігається вже другий рік поспіль. Українці, за словами автора, мають причини не довіряти владі. Ко- лишній президент України Віктор Янукович був залучений у кілька скандалів, а Євромайдан призвів до його втечі з країни. Він утік до Росії, і тепер його розшукують через звинувачення у державній зраді. Як тільки президент України Петро Порошенко прийшов до влади, були ознаки того, що новий лідер почав перебудовувати таку крихку до- віру українців до уряду. Тоді 24 % довіряли владі, а 48 % схвалювали роботу Порошенка. Але надії суспільства швидко розвіялися, коли укра- їнці побачили, що уряд не може виконати обіцянок революції. Тож уже з 2015 року довіра до уряду не перевищувала 14 % – про це йдеться у 163 Лілія ГОНЮКОВА. Консультування влади з громадськістю для прийняття рішень матеріалі. Але недовіра почала стосуватися й інших державних установ. Лише 12 % повнолітніх українців сказали, що вірять у чесні вибори у 2018 році, тоді як у 2014 році вірили 26 %1. Недовіра українців до влади зумовлена тим, що більшість людей не вдоволені, насамперед, своїм соціально-економічним становищем. Не- довіра до владних інститутів – це також свідчення того, що існує зна- чний рівень відчуження суспільства від влади і від політики. Окрім того, громадяни не бачать реальних змін. Усе це призводить у результаті до соціального песимізму. Необхідно знаходити ефективні механізми залу- чення громадян до прийняття рішень. Адже відсутність дієвих методів ефективного залучення громадян до вироблення державних рішень зав- дає шкоди всьому суспільству: • Корупція залишається на високому рівні. • Відбувається тінізація економіки. • Правовий нігілізм, коли норми права не виконують ролі регулятора суспільних відносин веде до соціального соціального песимізму і хаосу. • Органи державної влади створюють перешкоди в діяльності суб'єктів господарювання. • Вакуум інформації про діяльність органів влади та місцевого само- врядування сприяє відчуженню між владою і громадянами. Таким чином, відбувається викривлення реального стану речей, де- формуються моральні цінності суспільства, що і є підставою для соці- ального песимізму. Це призводить до негативних наслідків матеріального та морального характеру, негативно впливає на господарську діяльність та розвиток внутрішнього ринку. Гальмується культурний і політичний розвиток суспільства, втрачається пріоритетність в розвитку підприємни- цтва, процвітає тіньовий ринок, що веде до втрат державного бюджету. Усе це завдає шкоди національним, економічним і соціальним інтересам держави. Участь громадян у процесах прийняття рішень – це основа демокра- тичного суспільства, адже завдяки їй відбувається соціальний діалог із найважливіших питань. Ми частіше сприймаємо рішення і довіряємо 1 Савчук Т. Українці мають найнижчий у світі рівень довіри до влади (світова преса). URL: https://www.radiosvoboda.org/a/press-review/29834173.html 164 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 своїм представникам, коли можемо висловитися під час політичних об- говорень щодо ухвалення важливих рішень. Тому необхідно, щоб грома- дяни та неурядові організації (НУО) брали участь в обговоренні владних рішень. Ефективним інструментом порозуміння може бути проведення консультацій між владою і громадськістю – за умови їх регулярності і врахування напрацьованих під час консультацій пропозицій у прийнятих владою рішеннях. У світовій практиці консультації розглядають як один зі шляхів під- тримки можливих проектів рішень зацікавленими сторонами (стейкхол- дерами) задля вироблення узгодженого суспільного продукту. Зацікавле- ною стороною, або стейкхолдерами (Stake Holder) називають: 1) особу або групу осіб, залучених в той чи інший спосіб до процесу прийняття рішень, які впливають на її інтереси; 2) особу чи групу, які проявляють певний інтерес до тієї чи тієї політи- ки, оскільки самі впливають на рішення органів влади і є об’єктом впливу таких рішень2. На цьому етапі необхідно, щоб спільна праця зацікавлених сторін ба- зувалась на основних цінностях, які просуває і на які спрямована участь громадськості. Зацікавлені сторони мають можливість загального обміну своїми занепокоєннями / незадоволеннями, питаннями та реакціями на дії уряду з тими, хто досліджує суспільну складову. Міжнародна асоціація з питань участі громадськості описала основні цінності, на яких базується взаємовигідна співпраця3. До них належать: • участь у процесі прийняття рішень осіб, яких стосується відповідне рішення, або які зацікавлені у цьому рішенні; • залучення учасників до викладення свого бачення формату їхньої участі; • надання учасникам інформації, необхідної для ефективної участі; • визнання та обговорення потреб та інтересів всіх учасників, в тому числі осіб, які приймають рішення; 2 Глосарій термінів політики, що базується на доказах /розроблений за сприяння Проеку ЄС «Підтримка впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» ‘Association4U’. К., 2017 3 Міжнародна асоціація з питань участі громадськості. URL: http://www.iap2.org 165 Лілія ГОНЮКОВА. Консультування влади з громадськістю для прийняття рішень • надання громадськості можливості впливати на рішення; • інформування учасників, яким чином їх внесок вплинув на рішення. Кодекс належної практики участі громадськості в процесі прийняття рішень Ради Європи містить п’ять важливих принципів участі громад- ськості4: • участь шляхом збору та передачі поглядів різних членів громадських організацій (ГО) та зацікавлених громадян через ГО з метою впливу на процес прийняття політичних рішень; • довіра як чесна взаємодія між політичними силами й суспільством; • відповідальність та прозорість як з боку ГО, так і зі сторони держав- них органів на всіх етапах діяльності; • незалежність ГО, оскільки важливо визнавати ГО як вільні й неза- лежні структури із власними цілями, рішеннями та заходами. Рекомендації щодо поліпшення участі об’єднань у публічному проце- сі прийняття рішень, від учасників Форуму ГО, організованому ОБСЄ- БДІПЛ5, містять такі принципи: • принцип прозорості, зокрема своєчасний доступ громадськості до всіх документів, проектів, рішень і висновків, які мають значення для процесу участі; • принцип неупередженості, особливо з боку ГО, оскільки вони ма- ють право діяти самостійно та відстоювати різні позиції перед органами влади; • принципи відкритості й доступності, оскільки процеси участі по- винні бути відкритими та доступними для всіх на основі узгоджених меж участі; • принципи відповідальності та ефективності, за яких участь повинна бути зорієнтованою на результат, щоб мати реальний вплив на зміст, а та- кож органи повинні відповідати перед суспільством за перебіг консульта- ційних процесів та доповідати про результати; 4 Рада Європи Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рі- шень. URL: https://rm.coe.int/16802eeddb 5 Рекомендації щодо сприяння участі об’єднань у процесі прийняття державних рішень від учасників Форуму з питань громадянського суспільства, організованого в межах Додат- кової наради 2015 року з питань гуманітарної галузі, присвяченої свободі мирних зібрань та свободі об’єднань, квітень 2015 року. URL: http://www.osce.org/odihr/185841?download=true 166 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 • принципи відсутності дискримінації, рівного ставлення та відкри- тості, а саме однакового доступу для всіх, у тому числі задоволення потреб меншин, осіб, які перебувають у несприятливих умовах, враз- ливих чи соціально відчужених осіб або груп осіб, які бажають взяти участь; • принцип незалежності об’єднань, зокрема відмови від нав’язування зобов’язань ГО щодо участі в процесах прийняття рішень або відстоюван- ня певних позицій. Окрім того, іншими установами та організаціями в Європі було ви- ділено ще кілька принципів управління процесом участі громадськості, зокрема зобов’язання, визнання прав та обов’язків, ресурси, достатній проміжок часу, визнання та надання зворотного зв’язку, оцінки тощо [Еміна  Нуредіноска (Emina Nuredinoska) (MCIC, колишня Югославська Республіка Македонія) та Катеріна Хаджі-Міцева Еванс (Katerina Hadzi- Miceva Evans) (ECNL, Угорщина), Прозорість та участь громадськості в процесах розробки законодавства, Порівняльний аналіз та оцінка ситуації в Македонії, 2010 р.). Консультації з громадськістю в Україні проводять з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами і базують на таких принципах: • вільний доступ до інформації про діяльність органів виконавчої вла- ди і місцевого самоврядування; • забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування; • підготовки якісних рішень з важливих питань державного й суспіль- ного життя з урахуванням громадської думки. Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагоджен- ню системного діалогу органів виконавчої влади з громадськістю. Для проведення консультацій в Україні створено відповідне правове поле, що базується на демократичних загальноєвропейських принципах взаємодії влади з громадськстю6. 6 Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалі- зації державної політики, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 р. № 996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-%D0%BF 167 Лілія ГОНЮКОВА. Консультування влади з громадськістю для прийняття рішень Важливо пам'ятати, що починати проводити консультації потрібно на етапі, коли є змога вплинути на результат вироблення політики. Консуль- тації мають бути доступними для всіх зацікавлених сторін та спрямовані на конкретну цільову аудиторію. При цьому що сильніший вплив з боку громадськості, то має бути більше можливостей для участі різних зацікав- лених сторін. Разом з тим, консультації проводять зі згаданими сторона- ми, а не з громадськістю взагалі. Обов'язково мусить бути забезпечений зворотний зв'язок. Проведення консультацій дає змогу лише визначити позицію та зібра- ти пропозиції сторін-учасників щодо предмета консультацій, які відпові- дальні особи використають для ухвалення рішень. Процедура проведення органами виконавчої влади та місцевого са- моврядування консультацій з громадськістю визначена у Порядку про- ведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 р. № 996 (далі – Порядок). Ініціатива проведення консультацій належать органу виконавчої вла- ди, місцевого самоврядування, який є головним розробником проекту нормативно-правового акту або готує пропозиції щодо реалізації дер- жавної/місцевої політики у відповідній сфері суспільного життя. Інфор- мація, пов’язана з організацією та проведенням консультацій з громад- ськістю, оприлюднюється у спеціально створеній рубриці «Консультації з громадськістю» офіційного веб-сайту органу виконавчої влади. При цьому органи виконавчої влади щороку складають орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю з урахуванням основних за- вдань, визначених: • Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, • Державною програмою економічного і соціального розвитку Укра- їни, • планом законопроектних робіт та іншими документами, а також ре- зультатів проведення попередніх консультацій з громадськістю. Орієнтовний план обов'язково складається з урахуванням пропозицій громадських рад і затверджується до початку року. 168 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Під час проведення консультацій з громадськістю органи виконавчої влади взаємодіють із засобами масової інформації, надають їм необхідні інформаційно-аналітичні матеріали. Відповідно до Порядку виділено безпосередні й опосередковані фор- ми консультування. Безпосередні форми консультування: публічне гро- мадське обговорення; електронні консультації з громадськістю, які у всіх цих формах з одних і тих самих питань можуть проводитись одночасно. Відповідно до п.13 Порядку, публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення публічних заходів: конференцій, форумів, гро- мадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей (нарад) з громадськістю; Інтернет-конференцій, відеоконференцій. Додатково у рамках публічного громадського обговорення можуть проводитися засі- дання громадських рад, інших допоміжних органів, утворених при орга- нах виконавчої влади. Ці обговорення організовує і проводить орган виконавчої влади у та- кому порядку: • визначає питання, яке буде винесене на обговорення; • приймає рішення про проведення обговорення; • розробляє план заходів з організації та проведення обговорення (у разі потреби); • вживає заходів для забезпечення репрезентативності соціальних груп населення, а також суб’єктів господарювання, інститутів громадянсько- го суспільства, органів місцевого самоврядування та інших зацікавлених суб’єктів (далі – зацікавлені сторони); • обов'язково оприлюднює інформацію про проведення обговорення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади або за відсутності від- повідної технічної можливості – в інший прийнятний спосіб; • збирає та аналізує інформацію про оцінку громадськістю ефектив- ності запропонованого органом виконавчої влади шляху вирішення пи- тання; • формує експертні пропозиції щодо альтернативного вирішення пи- тання; • забезпечує врахування результатів обговорення під час прийняття ос- таточного рішення; 169 Лілія ГОНЮКОВА. Консультування влади з громадськістю для прийняття рішень • проводить аналіз результатів обговорення; • оприлюднює результати обговорення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади або за відсутності відповідної технічної можливості в інший прийнятний спосіб. Для організаційного забезпечення проведення публічного громад- ського обговорення орган виконавчої влади може утворювати робочу групу. Пропозиції та зауваження учасників публічного громадського обгово- рення подаються в усній і письмовій формі під час публічних заходів та у письмовій формі на поштову і електронну адреси, зазначені в інформа- ційному повідомленні про проведення публічного громадського обгово- рення. Під час проведення заходів у рамках публічного громадського обго- ворення ведеться протокол, у якому фіксують висловлені в усній формі пропозиції і зауваження учасників електронних консультацій з громад- ськістю. Їх подають у письмовій формі на електронну адресу, зазначе- ну в інформаційному повідомленні про проведення електронних кон- сультацій з громадськістю, а також за допомогою спеціальних сервісів урядового веб-сайту «Громадянське суспільство і влада» та офіційних веб-сайтів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за їх наявності. Пропозиції та зауваження, що надійшли під час публічного громад- ського обговорення, електронних консультацій з громадськістю, вивча- ють та аналізують із залученням у разі потреби відповідних фахівців. За результатами публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю органи виконавчої влади готують звіт, в яко- му зазначається, зокрема, інформація про врахування пропозицій та заува- жень громадськості з обов’язковим обґрунтуванням прийнятого рішення та причин неврахування пропозицій та зауважень, а також інформація про рішення, прийняті за результатами обговорення. Опосередкована форма консультацій – вивчення громадської думки. 170 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Висновки Участь громадян у процесах прийняття рішень – це основа демокра- тичного суспільства, адже завдяки їй відбувається суспільний діалог із найважливіших питань життєзабезпечення громади. Ми краще сприйма- ємо рішення і більше довіряємо своїм представникам, коли можемо ви- словитись під час політичних обговорень щодо важливих питань та рі- шень, коли бачимо, що нашої думки дослуховуються. Тому надзвичайно важливо, щоб громадяни та неурядові організації (НУО) брали участь в управлінні публічними справами, особливо на місцевому рівні. Наряду з іншими перспективними ресурсами, публічні консультації є одними з багатьох можливостей взаємодії для громадян та уряду. Публічні кон- сультації – це одна з моделей залучення громадян до прийняття рішень в публічній політиці, яка є достатньо ефективною за умови дотримання демократичних принципів та правил їх проведення. Публічні консультації є інструментом комунікації влади з громадськістю з метою інформування, освіти та соціального маркетингу, формування позитивного іміджу влади, унікальним форматом встановлення та підтримання ефективних ділових відносин. Для місцевого самоврядування консультування важливе ще й тому, що не тільки створює позитивний імідж, а й значно підвищує рівень довіри і підтримки влади. Отже, відбувається процес інституціоналізації співпраці влади і громади на принципах прозорості довіри, надання пов- ної інформації та залучення. Liliia HONIUKOVA ADVISING PUBLIC AUTHORITIES ON DECISION MAKING The article analyzes the consequences of distrust of the authorities among Ukraini- an citizens. After all, this level of distrust is the highest among the democratic countries. And such level of distrust is critical to the state's existence. Mistrust of power gene- rates such negative phenomena as the shadow market, legal nihilism, social pessimism. Alienation of citizens from power can be overcome only by involving them in making 171 Лілія ГОНЮКОВА. Консультування влади з громадськістю для прийняття рішень political decisions, shaping public policy so citizens can see that their interests are taken into account. There are various models for involving citizens in decision-making. This article discusses consultations as effective tools for overcoming mistrust between the authorities and the community. In particular, the principles of conducting consul- tations of the authorities with the public in modern Ukraine are highlighted. Analyzed principles of conducting consultations, stated in the documents of the International As- sociation for Public Participation, in the Code of Good Practice for Civil Participation in the decision-making process of the Council of Europe, in the Recommendations on Improving Participation of Associations in the Public Decision Making Process from the participants of the NGO Forum organized by the OSCE – ODIHR. Revealed the stages of conducting consultations between authorities and public in accordance with the Procedure for holding consultations with the public on the issues of formation and implementation of the state policy approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine from November 3, 2010, No. 996. The initiators of consultations and ways of informing about their conduct were determined. It is shown what the final document of consulta- tions should be and how it should be made public. It has been shown that consultations help to improve the image of the authorities, reduce distrust between the authorities and the community, which leads to an improvement in the quality of provision of public services, ultimately to economic growth and the improvement of the social climate. Key words: consultations, trust in power, public, democratic reforms. Лилия ГОНЮКОВА КОНСУЛЬТИРОВАНИЕ ВЛАСТИ С ОБЩЕСТВЕННОСТЬЮ ДЛЯ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ В статье проанализированы последствия недоверия к власти граждан Укра- ины. Ведь это недоверие самая высокая среди демократических стран. И такой уровень недоверия является критическим для существования государства. Не- доверие к власти порождает такие негативные явления, как теневой рынок, правовой нигилизм, социальный пессимизм. Отчуждение граждан от власти можно преодолеть только привлечением их к принятию политических решений, формирования публичной политики, чтобы они видели, что их интересы учтены. Существуют различные модели привлечения граждан к принятию властных ре- шений. Рассмотрены консультации как эффективный инструменты преодоле- ния недоверия между властью и обществом. В частности, выделены принципы 172 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 проведения консультаций власти с общественностью в современной Украине. Проанализированы принципы проведения консультаций, зафиксированные в до- кументах Международной ассоциации по вопросам участия общественности, в Кодекс надлежащей практики участия общественности в процессе принятия решений Совета Европы, в Рекомендациях по улучшению участия объединений в публичном процессе принятия решений, от участников Форума ГО, органи- зованном ОБСЕ-БДИПЧ. Раскрыто этапы проведения консультаций власти с общественностью в соответствии с Порядком проведения консультаций с общественностью по вопросам формирования и реализации государственной политики, утвержденном постановлением Кабинета Министров от 3 ноября 2010 № 996. Определены инициаторов проведения консультаций и способы ин- формирования об их проведении. Показано каким должен быть итоговый до- кумент консультаций и способы его обнародования. Доказано, что консульта- ции способствуют улучшению имиджа органов власти, уменьшению недоверия между властью и обществом, что ведет к улучшению качества предоставле- ния публичных услуг, в конце концов к экономическому росту и улучшению соци- ального климата. Ключевые слова: консультации, доверие к власти, общественность, демо- кратические реформы 173 Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА. Участь громадянського суспільства в підтримці етики в публічному управлінні Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА УЧАСТЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ПІДТРИМЦІ ЕТИКИ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ В умовах демократії громадяни залучаються до формування публічно-управ- лінських рішень, їхньої реалізації, суспільного нагляду за діяльністю влади. У  контексті підтримки етики в публічному управлінні це перетворюється у формування підвищеної чутливості інститутів громадянського суспільства до етичних аспектів публічного управління, ініціювання широких суспільних обго- ворень моральних аспектів діяльності управлінців, спільне вироблення суспільно прийнятних етичних стандартів цієї діяльності, моніторингу та нагляду за їх втіленням, здійснення етичної експертизи рішень і дій влади. Для ефективної, постійної, різнопланової комунікації, конструктивного та результативного партнерства й органам влади, і громадськості необхідно до- тримуватися певних етичних засад взаємодії, які мають бути особистісно усві- домлені та інституціонально підтримані. При цьому не лише інститути громадянського суспільства є дієвими суб’єк- тами впливу на формування етичних засад владних відносин, але й спрямованість представників публічного управління на відкритий діалог та партнерство може чинити певний «виховний» вплив на громаду, відкривати поле для зростання гро- мадянської культури суспільства. Взаємодія між владою та громадськими організаціями здатна стати ва- гомим каталізатором, який спонукатиме представників публічного управління до етично вивіреної реалізації їхнього соціального призначення та забезпечення потреб громадян, інтенсифікуватиме діалогове вирішення проблем суспільного розвитку, сприятиме виробленню у суб’єктів взаємодії навичок співробітни- цтва, посилить у суспільстві відчуття єдності, патріотизму, довіри, спільної відповідальності. Ключові слова: громадянське суспільство, публічне управління, етика публіч- ного управління, громадський контроль. Вступ. Складовою етичної інфраструктури публічного управління є активне громадянське суспільство як «співтовариство рівних у своїй гід- ності громадян» (А. Гусейнов). В умовах демократії громадяни залуча- ються до формування публічно-управлінських рішень, реалізації цих рі- шень, суспільного нагляду за діяльністю влади. 174 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Партнерство громадян з органами публічного управління може від- буватися на етапах постановки завдань, вироблення рішень, співпраці при їх реалізації, постійного моніторингу та контролю за виконанням цих рішень. Такий підхід має свої екстраполяції на систему етики пу- блічного управлінця: невдоволення громадськості «моральним станом» публічного управління, бажання змін у цій царині здатне спонукати до широких суспільних обговорень етичної проблематики діяльно- сті управлінців, спільного вироблення суспільно прийнятних етичних стандартів цієї діяльності, моніторингу їх втілення, здійснення етичної експертизи рішень і дій влади. Взаємодії в процесі такої співпраці набу- вають системного характеру, а комунікації стають постійними та різно- спрямованими. Демократизація суспільного життя потребує не лише нормативних та інституціональних умов залучення громадян до публічного управління, але й глибоких внутрішньоморальних, ціннісних переоцінок ролі гро- мадськості в цьому процесі як з боку публічних управлінців, так і з боку самих громадян. У громадянському суспільстві «спільне існування й конкурентна бо- ротьба різнорідних соціальних сил автоматично підривають намагання держави встановити монополію в сфері політичного, морального чи ін- телектуального впливу». При цьому «громадські організації – це інсти- тути, які є достатньо сильними для того, щоб відстоювати свої інтереси, ніяк не заважаючи при цьому державі зберігати стан правопорядку, ста- більності та керованості країною»1. Для ефективного партнерства і органам публічного управління, і гро- мадськості необхідно дотримуватися спільних основ взаємодії, які мають бути особистісно усвідомленні та інституціонально підтримані. Мова йде про взаємопогодження щодо засадових цінностей існування суспільства. Дослідники звертають увагу, що цінності держави та громадянського суспільства дещо відрізняються. «Якщо головними традиційними пріо- ритетами держави є безпека, стабільність, порядок і захищеність, то го- ловними цінностями громадянського суспільства є свобода, вільна ініці- 1 Громадський контроль і права людини // Українська Гельсінська спілка з прав людини. URL: https://helsinki.org.ua/2009/12/hromadskyj-kontrol-i-prava-lyudyny/ 175 Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА. Участь громадянського суспільства в підтримці етики в публічному управлінні атива, динамізм, ризик, спонтанна активність». При цьому «розвинене громадянське суспільство сповідує етичні цінності (засади) взаємодовіри, взаємодопомоги та взаємоповаги»2. Саме ці цінності разом із верховен- ством права, дотриманням законів, плюралізмом і толерантністю стають аксіологічними засадами для етично вивіреної взаємодії між державою та громадянами, владою та суспільством. Плідні партнерські відносини формуються при обопільній налаштова- ності на співпрацю політичних інститутів та громадян, державних діячів, представників місцевого самоврядування та «третього сектору», адже до діалогу та співпраці мають бути готові обидві сторони взаємодії. Перш за все, важливим є налаштування на партнерство з боку публіч- них управлінців. У «Загальних правилах етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування» – етичному кодексі публічних службовців України – зазначається, що «державні службовці та посадо- ві особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов’язків зобов’язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етич- них норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування.., з повагою ставитись до прав, свобод та за- конних інтересів людини і громадянина, об’єднань громадян, інших юри- дичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог»3. Однак на практиці ці стандарти часто порушують. Сприйняття владою громадян як надокучливих прохачів, набридливих клієнтів, а громадських організацій – як «перешкод», відшукування в їхній діяльності лише нега- тиву, непрофесійності так само шкідливі для діалогу, як і «вороже» став- лення «третього сектору» до владних структур. Корпоративність, непрозорість, імітація активності, недостатній про- фесіоналізм в діяльності органів публічного управління стають бар’єрами для налагодження діалогу. Неповажливе ставлення представників влади до пропозицій «третього сектору» та окремих громадян, «необов’язко- 2 Там само. 3 Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб міс- цевого самоврядування // Офіційний вісник України вiд 27.09.2016. 2016. № 74. С. 51, ст. 2493. 176 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 вість» їх врахування, невкоріненість традиції партнерства, невідпрацьова- ність його процедур гальмують співпрацю органів публічного управління з громадськістю. Однак можливості для монологічних дій влади, вияву крайніх форм патерналізму, коли публічні управлінці присвоюють собі право вирішува- ти за «пасивних, несвідомих» громадян, створюються й самими громадя- нами, їхньою необізнаністю щодо власних прав, невмінням протистояти втручанню держави у приватне життя, низьким рівнем у суспільстві гро- мадянської культури участі. Отже, до співпраці на етичних засадах має бути готова й інша сторона взаємодії, представлена громадянським суспільством. Сповідування принципів верховенства права, поваги до людини пе- редбачає існування певного рівня демократичної політичної культури та усвідомлення громадянами свого особистісного статусу. Наприклад, досвід різних країн доводить: якщо запроваджені владними інституція- ми етичні заходи боротьби з корупцією не підтримуються громадянами, вони не призводять до значущих наслідків. Поширення у суспільстві ат- мосфери нетерпимості до виявів корупції та до порушення публічними управлінцями професійно-етичних норм значним чином позначається на ефективності антикорупційної діяльності. Пробудження моральної свідо- мості, відчуття власної гідності, розвинута громадянська етика та соціаль- на активність громадськості створюють підвищену суспільну чутливість до відступів представників публічного управління від основ професії. Патерналістські настрої, духовна криза, суспільна толерантність до явищ корупції, незнання громадянами своїх прав і невміння їх захищати, невиразність особистісної культури та етики відповідальності є суттєви- ми гальмами у формуванні етично вибудованого, прозорого та ефективно- го публічного управління. Побудова інституту суспільного нагляду обов’язково має персоналіст- ські виміри. К.  Поппер нагадує, що функціонування навіть найкращих інститутів, таких як демократичний контроль та рівновага завжди буде ве- ликою мірою залежати від зайнятих там людей4. Нині зміни та трансфор- 4 Карл Поппер, Открытое общество и его враги : В 2 т. / К. Поппер; [пер. с англ. под ред. В. Н. Садовского]. М., Феникс, Междунар. фонд «Культурная инициатива», 1992, т. 1, 1992, с. 167. 177 Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА. Участь громадянського суспільства в підтримці етики в публічному управлінні мації історично-культурних форм звітності ув’язуються з перетвореннями у процесі формування особистості. Сучасна постмодерна звітність може трактуватися як відповідальне повідомлення свідомих відповідальних особистостей щодо своєї діяльності одне одному та громаді5. «Громадський контроль суспільства за діями влади має починатися з дотримання принципів з боку самих контролерів», – слушно зазначає й Л. Волошина, описуючи корупційний скандал, в якому голова громадської ради стала посередником під час передачі хабаря представникам влади. «Байдужість до того, хто представляє суспільство в державних інституці- ях, є злочинним недбальством, яке тільки закріплює аморальний порядок речей», – констатує журналістка. І тут важко не погодитися, що проблеми в моральній сфері суспільства «є причиною аморальної епідемії, яка охо- пила країну»6. Соціальне партнерство унеможливлюється й попередньою орієнтова- ністю громадських організацій на тотальну опозиційність, а створення із органів публічної влади образу ворога підриває престиж держави. На цьому шляху зміни у суспільстві, у суспільній свідомості спромож- ні підштовхнути до етичних реформ у владі. В останні роки в середовищі аналітиків і громадських активістів роз- почалась дискусія щодо того, яке значення мають етичні принципів для діяльності громадських організацій, зокрема, йшлося про необхідність вироблення етичних принципів у діяльності організацій громадсько- го контролю, адже організації, які вимагають прозорості, відкритості та підзвітності від публічних інституції, передусім самі повинні їх дотри- муватись7. Наприклад, усвідомлення того, що «неурядові організації, як важлива передумова розвитку правової держави мають розуміти та брати на себе відповідальність щодо дотримання етичних принципів при прове- денні своєї діяльності» спонукало Громадську мережу «СВОЇ» розробити Кодекс етики неурядових організацій-членів громадської мережі «СВОЇ» 5 Степаненко В. Звітність як передумова дискусії: соціальна проблема рефлексивного актора // Українські інтелектуали: погляд із сьогодення, К., Дельта, 2006, с. 147. 6 Волошина Л. Етика постколоніалізму // День, 10 вересня, 2018. URK: https://day.kyiv. ua/uk/blog/polityka/etyka-postkolonializmu 7 Про безмежні перспективи громадського контролю в Україні. URL: https://www. oporaua.org/news/vybory/395-2009-11-30 178 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 для «забезпечення розуміння та впровадження в діяльність неурядових організацій принципів етики і моралі, що є загальноприйнятими в циві- лізованому світі»8. Таким чином, готовність громадськості до змін, які пов’язані з аксіо- логічним переосмисленням багатьох минулих постулатів соціального життя, є однією з умов ефективного реформування владних інститутів в Україні в напрямку демократії. Демонструючи повагу до прав людини, законослухняність та добро- чесність громадяни, інститути громадянського суспільства обґрунтова- но очікують й, більше того, вимагають етично вивіреної поведінки від представників влади. У ситуації розвинутої демократії громадськість стає важливим суб’єктом формування не лише етики в публічному управлінні загалом, але й професійної етики публічного управлінця. Треба зазначити, що від початку свого існування політико-адміні- стративна етика сповідувала патерналістські постулати. Це виявлялось і в тому, що громадяни були позбавлені можливості впливати на утво- рення та застосування її вимог. І смислові акценти, і спосіб формуван- ня ціннісних засад етики представників влади мали односпрямований характер. Їх активними суб’єктами були переважно політики, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, їхні професійні асоціації. Професіонали виходили із того, що вони є не лише знавцями професії, але й мають виняткове право на моральну експертизу власної діяльності. Володіння спеціалізованими знаннями, за існуючим стереотипом, апріорі робило їхні дії бездоганними в моральному сенсі. Корпоративність става- ла об’єднуючим началом професійної спільноти. Тривале існування етики представників влади, яка демонструвала, перш за все, позиції професіона- лів і не відображала точки зору «клієнтів», широкого суспільного середо- вища, було зумовлене меншими мобільністю, динамізмом й інформовані- стю суспільства, відсутністю сформованих вимог загалу до етичних засад професії. Нехтування думкою громади при обговоренні етичних проблем професії збільшувало відрив політиків та чиновництва від реальних про- 8 Кодекс етики неурядових організацій-членів громадської мережі «СВОЇ». URL: https:// svoyi.org/etyka 179 Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА. Участь громадянського суспільства в підтримці етики в публічному управлінні блем і сподівань суспільства та підживлювало в управлінсько-бюрокра- тичному середовищі відчуття вищості, елітарності. Під тиском процесів демократизації ситуація має тенденцію до змін. Громадськість відмовляється погоджуватися з тим, що етичні засади професії, яка впливає на життя кожного, стають результатами «кулуар- них» погоджень професіоналів. Етика публічного управлінця перестає бути лише сферою корпоративного інтересу, доступ до побудови грома- дянського суспільства спонукає до широкого дискурсу щодо морального унормування взаємодії влади й широкої громади. Демократизація суспільства впливає на процеси «демократизації» політичного класу та бюрократії. Участь в управлінні стає вагомим ва- желем суспільних взаємодій як між громадянами та публічними управ- лінцями, так і в самому управлінсько-бюрократичному середовищі. Це сприяє етизації відносин держави, місцевого самоврядування й гро- мадянина, яка базується на позиції, що у громадян є підстави бачити у владних структурах достойних партнерів й розділяти з ними відпові- дальність за долю країни. Залучення громадян до обговорення моральних дилем публічного управління, публічної служби форсує пошук оптимального їхнього вирі- шення. В умовах демократії до цього процесу, крім публічних управлін- ців, долучаються експерти, представники громадських організацій і по- літичних партій, релігійні діячі, широкий загал громадськості. Кордони професії розмикаються для обговорення етичних ракурсів суспільно зна- чимих питань професійної діяльності та громадського контролю за етич- ністю діяльності представників публічного управління. Усі ці обставити приводять до необхідності формування, закріплення, чіткого виконання та контролю за дотриманням етичних стандартів пу- блічного управління. Громадяни вже не погоджуються з тим, що від конкретного чиновника залежить ефективність того чи іншого проекту, результативність управ- лінських зусиль, дотримання професійно-етичних норм тощо. Суспіль- ство вимагає від центральних і місцевих інституцій влади гарантій щодо дотримання публічними управлінцями професійних і, зокрема, професій- но-етичних стандартів поведінки. 180 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Вибудова інституціональної підтримки етичних стандартів дасть змо- гу здійснювати функції координації діяльності публічних управлінців, запобігання зловживанням, здійснення суспільного контролю, реалізації «етичної програми» держави, законодавчої підтримки вимог етики пу- блічних управлінців, соціального, правового й морального захисту бю- рократії, забезпечення виконання нею вимог професії. Набуває вагомості й посилення інформаційно-аналітичної та консультаційної взаємодії орга- нів публічного управління з громадським сектором. Громадський контроль за певної своєї недосконалості залишається одним із найбільш продуктивних способів протистояння узурпації вла- ди та її відриву від інтересів і потреб громадян. Удосконалення засобів громадського контролю та обмеження втручання держави в життя грома- дян сприяє посиленню підзвітності та прозорості дій влади, контролю за дотриманню нею етичних засад професії, запобіганню неефективності й корупції в публічному управлінні. Громадськість має право отримувати інформацію та контролювати ефективність й етичність керування влад- них структур довіреними їм ресурсами та повноваженнями, набуває мож- ливостей відслідковувати та корегувати публічно-управлінські впливи, за- побігати небажаним діям влади. Доступність для громадян засобів такого контролю виявляє ступінь демократичності суспільства. Нині в Україні на порядку денному стоїть питання інституціоналізації громадськості як інстанції контролю. Громадський контроль передбачає транспарентність і демократич- ність управлінських процесів (зокрема, процедури прийняття рішень), доступ громадян до інформації (в тому числі до тієї, що збирається та зберігається органами влади), присутність представників громадськості на засіданнях органів публічного управління, роботу громадських рад, проведення громадських слухань і круглих столів, участь незалежних експертів в атестації публічних службовців, чіткі процедури оскарження та апеляції тощо. При цьому громадський контроль, крім інструментальної функції, ви- конує й морально-психологічну роль. Він є способом самоствердження громадян, підтримки їхньої гідності та самоповаги. Контролюючи належ- не виконання владними інстанціями їх повноважень, особа вимагає ви- 181 Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА. Участь громадянського суспільства в підтримці етики в публічному управлінні знання свого права на етично обґрунтовані якісні послуги, якісне управ- ління загалом. Громадянам, чиї права були порушенні діями публічних управлінців, має бути надана можливість вносити звернення про дані порушення, от- римувати пояснення та вичерпну інформацію про службові розслідування з цього приводу, брати участь у розгляді звернень, отримувати компенса- ції. Каналами комунікації з етичних питань можуть бути скриньки для скарг і побажань, «гарячі лінії» телефонного зв’язку, електронна пошта, спеціальний портал в Інтернеті, опитування громадян тощо. Акторами громадського контролю сьогодні стають не лише окре- мі громадяни, політичні партії, рухи, громадські об’єднання, але й ЗМІ, аналітичні центри, консультаційні агенції, університети, дослідницькі ін- ститути. Функції контролю за діяльністю публічних управлінців могли б узяти на себе «етичні мережі» НДО, які б об’єднувалися при проведенні суспільного нагляду та мали спільну програму дій щодо підтримки пу- блічної етики та протидії корупції. Для України, незважаючи на всі пов’я- зані з цим складнощі, досить перспективним для розповсюдження у сфері публічного управління є досвід функціонування Громадської ради добро- чесності, яка призначена бути інструментом здійснення реальних змін у судовій системі держави за рахунок зв’язку між суспільством та судовою гілкою влади й громадського контролю за дотриманням прийнятих стан- дартів поведінки. Ефективність суспільного контролю залежить від можливостей гро- мадськості отримувати максимально повну об’єктивну інформацію про діяльність владних структур, в тому числі через оприлюднення норматив- них актів (проектів найважливіших нормативних актів) та коментарів до них, висвітлення процесу проведення нарад органів влади, роз’яснення рішень та дій адміністративних органів. Покращення ситуації в царині ін- формованості громадськості про дії влади залежить і від чіткості статусу ЗМІ, їх незаангажованості, незалежності та здатності проводити неупе- реджені журналістські розслідування; від впровадження механізмів реа- гування владних структур на критичні публікації в ЗМІ, публічне пові- домлення про результати перевірок за цими публікаціями та покарання за надання владними структурами або ЗМІ перекрученої та хибної інформа- 182 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ції. Спільнота повинна й надалі мати право ознайомлюватися з фінансо- вими деклараціями публічних управлінців. Для адекватного суспільного контролю за дотриманням етики публіч- ного управлінця громадянам також треба надавати інформацію про зафік- совані в нормативних документах етичні вимоги до представників публіч- ного управління, про моніторинг їх впровадження та результати розгляду порушень етичних норм щодо. Основна відповідальність за створення умов для повноцінного су- спільного нагляду лежить на органах державного управління та місцевого самоврядування, але завдання формування культури взаємодії, взаємної відповідальності актуальне і для громадськості, і для владних структур. Співробітництво інституцій публічного управління з громадськістю, делегування певних соціально-економічних і культурних функцій гро- мадським організаціям можуть мати значні морально-психологічні ефек- ти, які виявлятимуться в зникненні відчуження між владою та громадою, зміцнення дійсного авторитету органів публічного управління. Взаємодія між владою та громадськими організаціями інтенсифікуватиме діалого- ве вирішення проблем суспільного розвитку, сприятиме виробленню у людей навичок співробітництва, усвідомлення складності управлінських процесів, посилить у суспільстві відчуття єдності, патріотизму, довіри, спільної відповідальності. При цьому спрямованість представників публічного управління на від- критий діалог і партнерство може здійснювати певний «виховний» вплив на громаду, відкривати поле для зростання громадянської культури су- спільства. Дотримання з боку публічних управлінців принципів демокра- тії, відкритості, контрольованості влади, залучення представників різних суспільних груп до діалогових взаємодій є опосередкованим стимулом для формування у громадян відповідального ставлення до власного життя, до долі громади, держави, країни, фактором зниження у суспільстві патерна- лістських очікувань. Адже одним із наслідків посилення державно-адмі- ністративних впливів на соціум є зростання у громадян впевненості, що саме держава має все робити для них, не вимагаючи нічого натомість. Це призводить до пасивності та духовної апатії в суспільстві й, безумовно, знижує планку його морального розвитку. 183 Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА. Участь громадянського суспільства в підтримці етики в публічному управлінні Таким чином, громадянське суспільство є базовим елементом етич- ної інфраструктури публічного управління. Діалогові стосунки між органами публічного управління та громадянами визначають не лише право та можливості для спільного вирішення питань, але накладають певні обов’язки та обмеження, а також діалогічну відповідальність на всіх учасників взаємодії; вони передбачають побудову стосунків на ос- нові довіри, поваги, справедливості. Висновки В умовах демократії громадяни залучаються до формування публіч- но-управлінських рішень, їхньої реалізації, суспільного нагляду за ді- яльністю влади. У контексті підтримки етики в публічному управлін- ні це перетворюється у формування підвищеної чутливості інститутів громадянського суспільства до етичних аспектів публічного управління, ініціювання широких суспільних обговорень моральних аспектів діяль- ності управлінців, спільне вироблення суспільно прийнятних етичних стандартів цієї діяльності, моніторингу та нагляду за їх втіленням, здійс- нення етичної експертизи рішень і дій влади. Для ефективної, постійної, різнопланової комунікації, конструктив- ного та результативного партнерства і органам влади, і громадськості необхідно дотримуватися певних етичних засад взаємодії, які мають бути особистісно усвідомлені та інституціонально підтримані. Не лише інститути громадянського суспільства є дієвими суб’єкта- ми впливу на формування етичних засад владних відносин, але й спря- мованість представників публічного управління на відкритий діалог та партнерство може здійснювати певний «виховний» вплив на громаду, відкривати простір для зростання громадянської культури суспільства. Взаємодія між владою та громадськими організаціями здатна стати вагомим каталізатором, який спонукатиме представників публічного управління до етично вивіреної реалізації їхнього соціального призна- чення та забезпечення потреб громадян, інтенсифікуватиме діалогове вирішення проблем суспільного розвитку, сприятиме виробленню у 184 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 суб’єктів взаємодії навичок співробітництва, посилить у суспільстві від- чуття єдності, патріотизму, довіри, спільної відповідальності. Tetiana VASYLEVSKA PARTICIPATION OF CIVIL SOCIETY IN SUPPORT OF ETHICS IN PUBLIC ADMINISTRATION Under conditions of democracy, citizens are involved in the formation of pub- lic-management decisions, their implementation, public oversight of the activities of the authorities. In the context of the support of ethics in public administration, this becomes a form of increased sensitivity of civil society institutions to the ethical aspects of public administration, initiation of broad public discussions of the moral aspects of the activities of managers, the joint development of socially acceptable ethical stan- dards for this activity, monitoring and oversight of their implementation; carrying out an ethical review of decisions and actions of the authorities. For effective, constant, diverse communication, constructive and effective partner- ships, both authorities and the public need to adhere to certain ethical principles of interaction, which must be personally aware and institutionalized. At the same time, not only civil society institutions are effective actors for influenc- ing the formation of the ethical principles of power relations, but the direction of public administration to an open dialogue and partnership can have a certain "educational" effect on the community, open the field for the growth of civil society culture. The interaction between the government and public organizations can become a significant catalyst that will encourage representatives of public administration to ethically validated implementation of their social purpose and meet the needs of cit- izens, intensify the dialogue solution of problems of social development, promote the development of co-operation skills among subjects of interaction, increase the sense of unity in society, patriotism, trust, shared responsibility. Key words: civil society, public administration, ethics in public administration, civil control. 185 Тетяна ВАСИЛЕВСЬКА. Участь громадянського суспільства в підтримці етики в публічному управлінні Татьяна ВАСИЛЕВСКАЯ УЧАСТИЕ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА В ПОДДЕРЖКЕ ЭТИКИ В ПУБЛИЧНОМ УПРАВЛЕНИИ В условиях демократии граждан привлекают к формированию публич- но-управленческих решений, их реализации, общественному надзору за деятель- ностью власти. В контексте поддержки этики в публичном управлении это превращается в формирование повышенной чувствительности институтов гражданского общества к этическим аспектам публичного управления, иниции- рование широких общественных обсуждений нравственных аспектов деятель- ности управленцев, совместную разработку общественно приемлемых этиче- ских стандартов этой деятельности, мониторинг и надзор за их воплощением, осуществление этической экспертизы решений и действий власти. Для эффективной, постоянной, разноплановой коммуникации, конструктив- ного и результативного партнерства и органам власти, и общественности необходимо придерживаться определенных этических основ взаимодействия, которые должны быть личностно осознанными и институционально поддер- жанными. При этом не только институты гражданского общества являются дей- ственными субъектами влияния на формирование этических устоев властных отношений, но и направленность представителей публичного управления на от- крытый диалог и партнерство может оказывать определенное «воспитатель- ное» влияние на общество, открывать поле для роста гражданской культуры общества. Взаимодействие между властью и общественными организациями способно стать весомым катализатором, который будет побуждать представителей публичного управления к этически выверенной реализации их социального назна- чения и обеспечения потребностей граждан, интенсифицировать диалог реше- ния проблем общественного развития, способствовать выработке у субъектов взаимодействия навыков сотрудничества, усилит в обществе ощущение един- ства, патриотизма, доверия, общей ответственности. Ключевые слова: гражданское общество, публичное управление, этика в пу- бличном управлении, гражданский контроль. 186 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Дорін-Мірча ДОБРА НА ЗАХИСТ ВИСОКОЇ ЕТИКИ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ Демократія та законний уряд, верховенство права та узгоджене законодав- ство, компетентна адміністрація та чесні державні службовці – ось основні компоненти модернізації та добробуту країни у міжнародній теорії. До цих трьох компонентів ми додали добрі наміри уряду та політичного кла- су, роль національної специфіки у процесі модернізації та спроможність дер- жавного адміністративного апарату приймати підвищення етичних і профе- сійних стандартів. Ця стаття є своєрідним закликом до підвищення обізнаності щодо ключової ролі, яку державні службовці відіграють у національних зусиллях з модернізації. Припускаючи більш високі якісні та поведінкові стандарти, громадські праців- ники можуть стати ініціаторами, прихильниками й розробниками етичної та моральної національної реформи, тим самим сприяючи модернізації держави та, автоматично, добробуту громадян. Ключові слова: демократія, законний уряд, державні службовці, громадянин, модернізація. The references to the ethics of civil servants, with many possible configura- tions, will inherently lead, especially in the South-Eastern area of Europe, to the sensitive problem of corruption. Unfortunately, the insufficient reference to the European functional patterns and the unawareness of the need of anticorruption measures have put our countries (Romania and Ukraine) in the situation of losing the start to reform the national bodies and, at the same time, to unhappily extend a difficult time for the populations on their territory. Or, in the absence of vigorous and sustained government measures and strategies, those who felt the most the opprobrium and sometimes even the reaction of society were the civil servants, the first representatives of the state in relation to the citizens. In this direction, in this paper, we are going to make some clarifications, and perhaps even strategic releases. All these from the point of view of a citizen of a state that began its projection, strategy and anti-corruption struggle, reaching a certain point of the route, addressing this presentation to a public in a country for which the efforts to normalize, to optimize and modernize the apparatus 187 Дорін-Мірча ДОБРА. На захист високої етики публічних службовців of state are (still!) in full debate, and probably (hopefully!) in an immediate actuation. Starting from the simple premise that the professional and deontological level of the state apparatus inevitably influences (negatively or positively) the life of the citizens and their living standards, I will try to briefly refer to some causal, explanatory or normative hypotheses that could lead to the awareness of the need for "higher ethics of the civil servant". In the hope that the proposed references will explain and especially will motivate the audience and the read- ers to the necessary preoccupations in a modern and efficient administrative apparatus, I hereby announce the areas of concern of this paper: • the prevalence of political motivation towards the modernization of the country and the administrative apparatus; • the role and functions of history and the national specificity in the config- uration of modernization: • the necessity of assuming and becoming aware of the importance of the state apparatus in modernizing the country; • towards an ethics of higher professionalism and professional activity. Over the three decades since the fall of communism, starting from objec- tive or only illusory ideals, the peoples of Eastern Europe have been forced to become aware of the long road of transition. And most of the time, perhaps without any exception, this whole part of Europe has realized that this effort depends on many factors, most of them external, making the journey harder and harder than initially hoped. However, valid and rational models of operation are already being verified, and us, those in the Eastern Europe, we only need to implement them as long as they prove their superiority in relation to what we were accustomed to applying. This project of modernization is only a matter of will; not just any kind of will, but a national one. The necessary political motivation for reform From state to state in this part of Europe, factual situations and circumstanc- es have laid pro-modernist parties to govern, or parties focused rather on the speculation of the communist memory, ergo retrograde, nonreformist parties. With the fall of the Iron Curtain, Poland and the states in the current Warsaw 188 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Pact have taken on the banner of pro-Western and European modernization, while Romania hasn't evolved in any way on this matter, due to the governing parties that belong to the second category. Late or not, the first configuration of the anti-corruption fight appears in 2001 under the title "The National Program to Prevent Corruption"1. The very name of the initiative shows that corruption prevention is more important than its penalizing. "The Romanian experience of the last decade, as well as of other Central and Eastern European countries, shows that most of the anti-corruption actions have resulted mainly in counter-punitive meas- ures, whose effect was far from what was expected"2. Thus, the reference is to the entire geographical area, Central and Eastern Europe, and the approach remains, however, appreciable as a result of the political will of that time. "The Government of Romania has included among the priorities of the Government Program the fight against corruption through radical measures that will effec- tively reduce the area of manifestation of this phenomenon"3. Moreover, in the mentioned program, the "political will to adopt measures to prevent corruption" was listed among the essential conditions for the successful implementation. It's to be noted the fact that, at the signing of the normative act for assum- ing the "The National Program to Prevent Corruption", the prime minister was Adrian Năstase, the president of the largest party in Romania, who, only a few years later, was convicted and incarcerated in a file of corruption. Made up of conviction, facade or pressure from external partners, the strategy adopted will soon have its effects in a short time, with Romania joining the states whose former prime ministers will have gone to jail. "The development of a coherent, general and complex strategy implies a clear commitment from the political leaders to fight corruption, wherever this occurs. This means that the leaders will accept to be verified"4. Convinced or not, the political leaders of Romania in the year 2000 launched the first institutional forms of fight against corruption, and later, the democratic exercise of party rotation gave effect to this already created form. For, from this 1 Decision no. 1065 of October 25, 2001 on the approval of the NAP. 2 Idem. 3 Idem. 4 Jeremy Pope, Elementele unei strategii anticorupție eficiente, în vol. The World Bank, Corruption and its fight, Institutul IRECSON, București, 2003, pp. 110–111. 189 Дорін-Мірча ДОБРА. На захист високої етики публічних службовців point of view, the political alternation to governance is a necessary element of the anti-corruption fight. "One of the main obstacles to reform lies within the government, being represented by politicians and power-related interests."5 Be- cause, most of the time, the fight against corruption is at least in its beginnings only mimed, because the politicians think of it as a formal "must have" in the hope that it will never touch them personally. And this happens especially in the states that lack a long democratic exercise and with a precarious institutional history. The role and functions of history and national specificity Suddenly, together, the course of history and the national specificity shape, or at least deeply influence the opening of a country to certain models or to- wards modernization. For just as Protestantism encouraged the emergence of capitalism, a fact demonstrated by the sociologist Max Webber6, the geographic proximity and historical movements configure certain models and administra- tive and governmental structures in each country. "The relationship between the culture of society and the political institutions is a dialectical one"7 and this becomes evident when we think of the fact that the Western European countries have had in the West and the South the Ocean what was needed to be passed in order to form colonies, namely a source of wealth, while, in the same period, the countries of Eastern Europe have had in the East and South the the Tsarist and Ottoman Empires, thus a source of danger and impoverishment. And from a socio-cultural point of view, things are even worse, because the influence of these empires was predominantly negative, either through the ag- gressive Tsarist model or through the corrupt model of the Ottomans. "It often happens that what begins as a political act ends in becoming a cultural attrib- ute"8, said the American political scientist, referring to the English and French examples of decentralization and centralization. Starting from the eloquent historical examples of the countries of Southeastern Europe and their cultural 5 Idem, Accentuarea responsabilității și spiritului etic în sectorul public, in vol. The World Bank, Corruption and its fight, p. 117. 6 Max Webber, Protestant ethics and the spirit of capitalism. 7 Huntington, Political Order in Changing Societies, Ed. Polirom, Iași, 1999, p. 33. 8 Fukuyama Francis, Trust (Încredere), Ed. Antet, Prahova, p. 25. 190 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 influences, we will only recall the fact that in the Romanian Lands until the nineteenth century the rulers bought their function through the famous "gift" offered to the Ottoman Gate. From here to a certain "understanding" vision to- wards the habit of asking or offering to give or get something in relation to the administrative apparatus, there are not many steps to take. We just want to emphasize that the course and the historical events deep- ly influence the culture of a people, and hence, automatically, its behavioral and even institutional structure. In addition, in the same institutional configura- tion, formed over the centuries in the Western countries, and only in more than 100 years in the Eastern countries, there are settled those slow but perennial evolutions of the national specificity, of the "national race", so as the Romanian philologist and sociologist Eugen Lovinescu called them9. However, this theme is equally consistent with what we today call "historical institutionalism", an area in which the researchers seek to highlight the multiple implications of the institutional system of each country." Historical institutionalism seeks to un- cover the historical dynamics of the shape and transformation of organizational structures of states and society, and the way these structures shape, constrain, inhibit and enable societal and governmental actors"10. By summing up the ideas presented in this section, we will say from the perspective of our title: we are, as public servants, tributaries of an institutional system, which, in turn, is profoundly influenced by the national culture and history. From here, automatically, specific configurations occur in each country, and some of them may be unfortunate (the bending towards bribery and cor- ruption), and others harmful (a difficult, inefficient administrative system). And all these characteristics can make it difficult to do the public office jobs with dignity and honor, especially if the political elite is interested in maintaining the current status quo, opposed to modernization. For, according to the same features specific to peoples, this phenomenon of modernization can be accepted more difficult or easier. Here, however, lies the importance of the body of civil servants and their reporting to ethical standards, as importance. Here comes the ethical role of the one who holds a public office. 9 See in this respect the work devoted to Romanian civilization The history of modern Romanian civilization. 10 Ikenberry G. John, Hystory s heavy hand, The University of Pensylvania, 1994, p. 7. 191 Дорін-Мірча ДОБРА. На захист високої етики публічних службовців The importance of the state apparatus in modernizing the country Most of the times, in the case of the Central and Eastern European states, modernization meant taking over the historically and functionally valid model in the western countries of the continent. In other words, for us – the Easterns, modernization meant Europeanization. Assumed or not, as long as, over the last few centuries, any East-West reporting has been able to show the backwardness of the East, this became evident especially in the last century when the com- munist experience deepened even more the level difference. "It is clear that the peoples of Eastern Europe have been tired of the political-ideological debates with which they have been fed for years and years in order to join other substi- tutes, under the empire of necessity"11. And one of these needs, in keeping with the French author's opinion, is indeed the upgrading needed to recover the gap once installed between the two sides of the continent. But this process of modernization-eurpenization has assumed countless valences: how much of the essence of the European model fits the national specificity we have already spoken of; the takeover of the institutional forms of Western European civilization meant most often the replacement of the his- torical-national forms; and last but not least, through whom will these forms be transplanted? If, in the first part we spoke – and not by chance, this can be seen – about the motivation of the political class to modernize and to fight the old forms of na- tional institutionalism (which sometimes means even generalized corruption), it was our turn to show how important is the class of the civil servants in all this work. Because we will support until the end that, without a class of civil serv- ants that is aware of this necessity, the whole national political effort becomes illusory. And this especially in a society where historical institutionalism proves the existence of such deviant behaviors. We will go in this approach of ours by another assertion made by the Ame- rican political scientist Huntington. "Depending on the economic growth, the only thing worse than a society with rigid, over-centralized and dishonest bu- reaucracy is a society with a rigid, super-centralized and honest bureaucracy"12. 11 Claude Karnoouh, Communism / Postcommunism, Iași, Polirom, p. 21. 12 Huntington, Samuel, op.cit., p. 68. 192 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 No matter how shocking the assertion, it is based on two historical truths. First, that there is no corruptless society, and in some cases it turns out that it is pre- cisely the corruption the factor that dynamizes some projects that would oth- erwise be procrastinated almost indefinitely, precisely because of those honest but rigid officials. "Corruption is not a problem that "appears" in a healthy society and it does not necessarily lead to collapse"13. This is the statement that comes to support the second truth of Huntington's syntax. Without necessarily leading to col- lapse, a certain level of corruption becomes even desirable in overregulated societies, where the rigidity of officials is even an obstacle to the country's de- velopment. And when development, or more exactly the modernization is in its initial phase, most of the time it is also responsible for the emergence of this harmful phenomenon: "New standards and criteria for what is good or bad condemns at least some traditional patterns of behavior as corrupt (...)."14 There- fore, old habits, sometimes even procedures, are becoming undesirable, and until the renunciation of them, during the transition period, the risk that a large proportion of citizens, and especially civil servants, are in conflict with the law is highly increased. So, why is the body of civil servants so important, especially in countries that are undergoing a difficult transition? Seen from the perspective of a good executive system, it would mean that: "A responsible administration and a re- sponsible government characterized by the free movement of information, by the separation of powers of low corpus and nepotism, competent officials (in- cluding well-trained civil servants) realistic politics and low expenses for the defense"15. Enough to emphasize once again that, without a well-trained and especially well-targeted working apparatus, any national effort towards mod- ernization may be in vain. For most of the time, the main vector of transmitting the governmental option to reform is precisely the functional apparatus. High integrity behavior, solid professional training, and high value ethical and moral options are the qualities of key civil servants in transition times. 13 Johnston Michael, Ce se poate face în cazurile grave de corupție, vol. The World Bank, Corruption and its fight, p. 24. 14 Huntington, op.cit., p. 60. 15 Alan Doig, Corupția, buna guvernare, guvernul eficient și dezvoltarea economică, vol. The World Bank, Corruption and its fight, pp. 29–30. 193 Дорін-Мірча ДОБРА. На захист високої етики публічних службовців Towards a higher ethics of state officials In any modern and civilized society, as well as in transition, higher ethi- cal behaviors are encouraged and become absolutely mandatory. As the rule of law becomes the main guarantor of our individual rights and freedoms through the legal rules to which we have to comply, it is obvious that their observance ensures the functionality of the entire national system. Moreover, once the conditions for such a state (coherent legislation, political will, re- sponsible government, competent administration) have been met, the ethical behavioral level of public agents is an essential component of the success of modernization. Remaining at the behavioral level, we will say that civil servants must bene- fit, in addition to higher professional training, from a very precise legislation in the ethics field. Integrity in public life and in the public service develops when legislation, regulations and codes clearly define both appropriate and prohibited behavior"16. Thus, in a logical and predictable context, civil servants will know precisely what is and is not allowed so that their own professional activity will be relieved. And from here onwards, the whole process of reform and modernization imposed by politicians will have more chances of success. For once initiated and demanded by the population, imprinted by political forces and applied by civil servants, the process has real chances of success. "Political officials super- vising the bureaucrats know they can lose their power because of corruption and inefficient policies"17. This is the stance that emphasizes the importance of civil servants in the process of modernizing the country. Without their will and involvement as a mechanism for the promotion and implementation of national reforms, the ide- als of society and political motivation are insufficient. Without the ethical and teleological assumption of the bureaucrats, the modernization of a country is really endangered. 16 Jeremy Pope, Accentuarea responsabilității și spiritului etic în sectorul public, vol. The World Bank, Corruption and its fight, p. 122. 17 Michael Johnson, op.cit., p. 24. 194 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Towards an ethics of integrity and professionalism In a modern country, everything is predictable. The legislation, the govern- ment actions, the behavior of individuals and economic agents and, in our case, that of public officials. In this way, the existence of all becomes easier and more agreeable. If a citizen knows what he can or can't expect from a civil servant, he means he will have much more chances to be satisfied with the quality of the services provided by the state. In his turn, the bureaucrat will have much more chances to have a professional career appreciated by both clients and superiors, and his career development will become even more predictable as his behaviors will be more rigorous. And all this in strict relation to the norms and provisions of codes of conduct specific to the function of state public servant. "Corruption often develops in the absence of professional ethics in the public service or un- derstanding of the concept of responsability towards the citizen"18. Here we come to the point of utmost importance of our work. In essence, it is about that assumption that the public apparatus must present in the ethi- cal approach of the whole behavior. Without this awareness and subsequent assumption, the national modernization effort can be considered to be in vain. When the earlier quoted author referred to "understanding the concept of re- sponsibility towards the citizen", he referred to the necessary self-evaluation of each one, followed by the acceptance of the need for ethical frameworks in each field. "The ethical framework must be supported by the commitment of the pol- itic leaders, accepted by a broad segment of the public sector and supported by a large part of civil society"19. Therefore, the political commitment, the accept- ance of public workers and the civic support – these would be the ingredients of imposing modern ethical codes necessary for transition states. From here on, the steps are actually easy; most of the time the administra- tive apparatus is not only the one that accepts the ethical standards, but it can even be the one that imposes them or at least encourages them: "Empirical studies have shown that the way the public administration in a country is Jeremy Pope, op.cit., p. 121. 18 Langseth, P, & all, Sisteme ce permit dezvoltarea integrității naționale, vol. The World Bank, 19 Corruption and its fight, p. 14. 195 Дорін-Мірча ДОБРА. На захист високої етики публічних службовців organized has a large effect on factors such as economic development and control of corruption"20. Conclusions Between corruption and underdevelopment there are obvious links. It is true that a world or a state without corruption does not exist, but where the state is less modernized, the corruption is significant, especially in relation to the fierce economic figures in emerging or underdeveloped states. For this reason, its effects are even more painful and unfair, consisting of exorbitant prices at auctions, prolonged execution times, poor quality of delivered prod- ucts or services rendered, negative impact on the living standards of the in- habitants. Our work can be considered an appeal to the professional class of civil serv- ants. They can be the initiators, advocates and promoters of that moral and eth- ical reform that any state that seeks to develop needs. If, on the one hand, pub- lic workers can block or promote such reform and modernization, it becomes evident that by their attitude towards moral and behavioral standards they can become the vectors of the modernization and of the welfare of the population of any state. There is no modern state without an adequate administrative apparatus. Alongside a legitimate and well-intentioned government, as well as clear and predictable legislation, the body of civil servants is part of a coun- try's reform and modernization tools. We also add here the civic and citi- zen-friendly spirit of modernization, which the political class has to take over, which the legislation has to systematize, and which the public admin- istration has to apply. A well-intentioned government may be stuck in its initiatives and policies by a difficult inert, even malicious, administrative apparatus. At the other end, however, lies the noble variant of this apparatus, the one in which public func- tioning is the promoter of modernization, democracy and well-being. This is the great role that the bureaucratic apparatus can assume. 20 Bo Rothstein, Nicholas Sorak, Ethical Codes For Public Administration, p. 4. URL: https:// qog.pol.gu.se/digitalAssets/1663/1663513_2017_12_rothstein_sorak.pdf accessed on 26.07.2019. 196 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Dorin-Mircea DOBRA PLEA FOR A HIGHER ETHICS OF CIVIL SERVANTS Democracy and legitimate government, rule of law and coherent legislation, com- petent administration and honest public servants – these are the main ingredients for a country's modernization and well-being in the international theory. To these three ingredients we have added the good intentions of the government and of the political class, the role that national specificities play in modernization and the capacity of the public administrative apparatus to assume the raising of ethical and professional standards. Our paper is a call to raise awareness of the key role that civil servants play in the national modernization effort. By assuming higher qualitative and behavioral stand- ards, public workers can become initiators, supporters and developers of an ethical and moral national reform, thus contributing to state modernization and, automatically, to the welfare of the citizens served. Key words: democracy, legitimate government, civil servants, citizen, modernization. Дорин-Мирча ДОБРА В ЗАЩИТУ ВЫСОКОЙ ЭТИКИ ПУБЛИЧНЫХ СЛУЖАЩИХ Демократия и законное правительство, верховенство права и согласованное законодательство, компетентная администрация и честные государственные служащие – вот основные компоненты модернизации и благосостояния страны в международной теории. К этим трём компонентам мы добавили добрые намерения правительства и политического класса, роль национальной специфики в процессе модернизации и способность государственного административного аппарата принимать повы- шение этических и профессиональных стандартов. Данная статья является своеобразным призывом к повышению осведомлен- ности о ключевой роли, которую государственные служащие играют в нацио- нальных усилиях по модернизации. Предполагая более высокие качественные и поведенческие стандарты, гражданские служащие могут стать инициатора- ми, сторонниками и разработчиками этической и нравственной национальной реформы, тем самым способствуя модернизации государства и, автоматиче- ски, благосостояния граждан. Ключевые слова: демократия, законное правительство, государственные служащие, гражданин, модернизация. 197 Микола ЯРМИСТИЙ. Комунікативна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: з українського та румунського досвіду Микола ЯРМИСТИЙ КОМУНІКАТИВНА ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: З УКРАЇНСЬКОГО ТА РУМУНСЬКОГО ДОСВІДУ У статті розглядається досвід взаємодії органів публічної влади та інститу- тів громадянського суспільства в Україні (на прикладі Чернівецької області) та Румунії (на прикладі Сучавського та Яського повітів). Аналіз організаційно-пра- вових і практичних засад комунікативної взаємодії засвідчує, що органи публіч- ної влади України та Румунії використовують майже однакові форми й методи взаємодії: підтримка соціально значимих проектів інститутів громадянського суспільства; консультування, громадські слухання, конференції, «круглі столи», робота громадських рад та дорадчих комітетів, співпраця із ЗМІ. Разом з тим, завдяки достатньо високої фінансової підтримки інститутів громадянського суспільства комунікативна взаємодія в Румунії більш результативна ніж в Укра- їні. Особливо це стосується проектів, які реалізуються не державними організа- ціями та спрямовані на отримання практичного результату у сфері соціального захисту, культури,освіти, довкілля, інфраструктури міста. У цьому контексті активність неурядових організацій Румунії залежить від фінансової спромож- ності органів влади та міжнародних фондів. В Україні активність неурядових організацій та територіальних громад залежить не стільки від фінансової спро- можності органів влади та міжнародних фондів, скільки від політичної та соці- ально-економічної ситуації в державі. Важливою умовою проведення ефективної взаємодії є професійна компе- тентність публічних службовців, яка відіграє ключову роль в налагоджені зв’яз- ків та співпраці з представниками громадськості. Це накладає на службовців нові вимоги володіння новими знаннями ту уміннями для ефективної комуніка- тивної взаємодії: знати нормативно-правове забезпечення; форми, методи та механізми комунікативної взаємодії; уміти організовувати ділові зустрічі, нара- ди, зібрання; володіти технологією та мистецтвом публічного виступу; вирішу- вати питання кризових і конфліктних ситуацій тощо. Аналіз діяльності органів публічної влади Румунії та України засвідчує: по- дібність застосування форм і методів співпраці влади з інститутами громадян- ського суспільства; потреба у фінансовій підтримці комунікативної взаємодії; впровадження механізмів соціального партнерства як важлива умова ствер- дження демократичних принципів розвитку суспільства. 198 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Ключові слова: комунікативна взаємодія, публічні комунікації, публічне управ- ління, децентралізація влади, інститути громадянського суспільства. Залучення широких кіл громадськості до управління державними справами та вирішення проблем місцевого значення визначає сучасні тенденції розвитку системи публічного управління як в державах Євро- пейського Союзу, так і в Україні. Зокрема в Румунії, яка вже побудувала європейську модель організації влади на місцях, органи публічної влади продовжують пошук удосконалення форм і методів взаємодії з громадою. Для України, яка розпочала процес реформування системи державного управління та передачі певних повноважень на рівень органів місцевого самоврядування, важливо визначити організаційні та правові норми залу- чення представників громадськості до прийняття управлінських рішень. В  Україні є достатня нормативно-правова база щодо взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства. Основним нормативним документом щодо правової регламентації комунікативної взаємодії між суб’єктами публічного управління є Конституція України. Відповідно до статті 34 Конституція України1 гарантує право на свободу слова і дум- ки і право вільного доступу громадян до інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 32); визначає право гро- мадян брати участь в управлінні державними справами (ст. 38) та право громадян направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб (ст. 40). На законодавчому рівні про- цес комунікативної взаємодії регламентується низькою законів. Зокрема окремі статті Закону України «Про Кабінет Міністрів України»2 перед- бачають залучення представників громадськості до процесу прийняття управлінських рішень, що мають важливе суспільне значення, регулярне інформування громадськість про діяльності вищого органу у системі ор- ганів виконавчої влади (Ст. 3, п.4). На локальному рівні місцеві державні адміністрації мають право залучати вчених, спеціалістів, представників 1 Конституція України. URL: http://zakon2.rada. gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80 2 Про Кабінет Міністрів України. – Закон України. URL: http://zakon3.rada.gov. ua/laws/ show/794-18 199 Микола ЯРМИСТИЙ. Комунікативна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: з українського та румунського досвіду громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду відповід- них питань, а також залучати громадян, об'єднання, наукові установи та консультативно-дорадчі органи до підготовки аналізів регуляторного впливу та виконання заходів (Закон України «Про місцеві державні адмі- ністрації» ст. 28, п.2; ст. 37, 38, 39 п.9.)3. Територіальна громада має право проводити місцевий референдум, рішення яких є обов'язковими для вико- нання на відповідній території. Для вирішення питань місцевого значення закон передбачає проведення загальних зборів громадян за місцем про- живання та надає право територіальній громаді ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, проводити громадські слухання та вносити пропози- ції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування (Закон України «Про місцеве самоврядування України» ст. 3.7, 8, 9, 10, 13, 14)4. Постанова КМУ «Про забезпечення участі громадськості у формуван- ні та реалізації державної політики»5 затвердила «Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації держав- ної політики». Зокрема, консультації з громадськістю проводять з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів. Консультації з громадськістю проводяться з питань суспільно- економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод гро- мадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рі- шення або в подальшій його роботі. Консультації з громадськістю можуть проводитися у формі публічного громадського обговорення, електронних консультацій та вивчення громадської думки. Публічне громадське обго- ворення передбачає організацію і проведення публічних заходів: конфе- 3 Про місцеві державні адміністрації. – Закон України. URL: http://zakon0. rada.gov.ua/ laws/show/586-14 4 Про місцеве самоврядування України. – Закон України. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/ laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 5 Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політи- ки. – Постанова Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.10. URL: https://www.kmu.gov. ua/ua/npas/243788058 200 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ренцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей (нарад) з громадськістю; Інтернет-конференцій, відеоконфе- ренцій. Вивчення громадської думки здійснюється шляхом: проведення соціологічних досліджень і спостережень (опитування, анкетування, кон- тент-аналіз інформаційних матеріалів, фокус-групи тощо); створення те- лефонних «гарячих ліній», проведення моніторингу коментарів, відгуків, інтерв'ю, інших матеріалів у друкованих та електронних засобах масової інформації для визначення позиції різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін. Опитування службовців органів державної виконавчої влади й ор- ганів місцевого самоврядування, представників громадських організа- цій та ЗМІ засвідчило нагальну потребу у підвищенні комунікативної компетентності (опитування проводилося в Чернівецькій області). Зо- крема учасників опитування найбільше цікавило проблема підвищен- ня ефективності комунікації в суспільстві: методи і форми комунікації органів влади з інститутами громадянського суспільства; планування та організація публічних заходів; взаємодія ЗМІ з органами державної влади; нормативно-правова регламентація комунікативної взаємодії між суб’єктами публічного управління; шляхи вирішення кризових ситуацій при комунікативних взаємодіях; підвищення професійної компетентно- сті з питань комунікацій. Оцінюючи найбільш ефективні форми взає- модії між органами публічної влади та представниками громадянського суспільства, опитані прийшли до таких висновків: максимально ефек- тивним є проведення спільних заходів (конференції, слухання, зібрання та ін.) (67 %); спільна участь у підготовці проектів (36 %), зустрічі орга- нів влади з представниками громадських об’єднань (19 %) і з представ- никами ЗМІ (11 %). Шістдесят відсотків учасників опитування оцінили рівень ефективність взаємодії між органами влади та представниками громадського ті як середній або нижче середнього. Відповіді на запи- тання «Які проблеми виникають в процесі взаємодії між органами вла- ди, засобами масової інформації та громадянськими організаціями?», розділилися так: низька активність громадських організацій (47  %), відсутність концептуальної програми щодо процесу взаємодії (44  %), відсутність системи щодо співпраці між органами влади, ЗМІ та громад- 201 Микола ЯРМИСТИЙ. Комунікативна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: з українського та румунського досвіду ськими організаціями (35 %). Більшість учасників опитування зазначи- ли, що органи влади та громадськість однаковою мірою повинні прояв- ляти ініціативу у взаємодії та налагодженні комунікації. Разом з тим, за результатами опитування, найчастіше проведення спільних заходів іні- ціюють: органи влади (73 %), громадські об’єднання (15 %), ЗМІ (6 %), інші суб’єкти (11 %). Максимально ефективним є проведення спільних заходів (конференції, слухання, зібрання та ін.) (67 %); спільна участь у підготовці проектів (36  %), зустрічі органів влади з представниками громадських об’єднань (19 %) і зустрічі органів влади з представниками ЗМІ (11 %). Подібні форми і методи взаємодії органів влади з громадськістю за- стосовуються в Румунії. В 2018 році група українських експертів та нау- ковців Чернівецької області мали нагоду вивчити досвід мерій муніципії Ясс, Гура-Гуморулуй та Сучавської повітової ради з питань ефективної комунікації між органами влади та інститутами громадянського суспіль- ства6. Вивчений досвід підтверджує той факт, що ефективне управління муніципальними справами в містах Румунії залежить від ефективнос- ті залучення представників громадських організацій та засобів масової комунікації до вирішення проблем територіальної громади. Така ціле- спрямована робота проводиться, зокрема, в містах Ясси та Сучава. Так, муніципалітет Ясс, починаючи з 2005  року, затверджує рішення щодо фінансування неурядових організацій міста. У  2017  році затверджено 70  проектів, які реалізовані неурядовими організаціями за напрямками: молодь, культура, письмова культура, соціальний захист, довкілля та ін. Додатково мерія міста фінансує фестиваль освіти, що збирає біля ста про- ектів та забезпечений фінансуванням до одного мільйона лей. Координує ці проекти Департамент освіти і науки, який безпосередньо співпрацює з представниками громадськості. Мерія Ясс має кілька шляхів зв’язків з громадськістю: завдяки ЗМІ активно оприлюднюється інформація з сесії міської ради; щотижня випускається інформаційний вісник про всі важ- ливі події, які відбуваються в місті; налаштований вільний доступ до ді- 6 Ефективна комунікація органів публічного управління та інститутів громадянсь- кого суспільства: механізми, кращі практики та досвід імплементації, Чернівці, Букрек, 2018, 178 с. 202 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 яльності примарії, проводяться спільні заходи тощо. Важливим моментом у роботі міської ради Ясс є систематичне планування комунікативних за- ходів на календарний рік, що дозволяє більш ефективно використовувати фінансові та людські ресурси з питань взаємодії влади та громадськості міста. Сорін Боканча – професор Ясського університету ім. Пєтрє Андрєя, який відповідає за зв’язки з громадськістю в мерії Ясс, поділився досві- дом щодо залучення громадськості до управління місцевими справами. За його словами, у 2017 році в місті та його околицях реалізовали понад 60  проектів, більшість яких спрямовані на покращення інфраструктури міста, збереження історичної культурної спадщини, розвиток молодіжної політики та спорту. Важливою є робота ініціативних груп, які за 2–3 дні до початку сесії міської ради вивчають і подають на розгляд депутатам ва- ріанти вирішення місцевих проблем. Загалом програмна концепція мерії полягає в тому, що інститути громадянського суспільства повинні вплива- ти на ефективність роботи органів місцевої влади, контролювати їх дії та реалізовувати спільні проекти. Сучавська повітова рада підвищила ефективність своєї роботи шляхом широкого залучення громадськості до системи публічного управління зо- крема щодо прозорості та публічність використання державних коштів. Участь територіальної громади в управлінських справах є дуже важливою у таких сферах: розвиток інфраструктури, залучення коштів ЄС, збере- ження культурної спадщини, розвиток туризму, прозорість у процесі при- йняття рішень та діяльності ради. Велику роль у співпраці з інститутами громадянського суспільства відіграє робота інформаційних центрів, сайту «Історії успіхів», реалізовані проекти та конкурси проектів від повітової ради. Суттєвим для розвитку громади є інформування та навчання насе- лення з питань ефективності використання європейських грошей, викори- стання земельних ресурсів, підготовки та реалізації проектів щодо вирі- шення місцевих проблем. Комунікативна взаємодія органів влади та інститутів громадянського суспільства передбачає процес перерозподілу управлінських повнова- жень, прозорість і публічність використання державних коштів, підви- щення ефективності роботи органів влади. Практика комунікативної вза- ємодії органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства 203 Микола ЯРМИСТИЙ. Комунікативна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: з українського та румунського досвіду як в Україні, так і в Румунії засвідчує про однотипність у виборі форм і методів такої взаємодії за напрямками: • соціальне партнерство: фінансова, організаційна та інформаційна підтримка соціально значимих проектів інститутів громадянського су- спільства; • консультування: вивчення громадської думки, інші форми консульта- цій з громадськістю; • демократія участі: референдуми, громадські слухання, конференції, «круглі столи», робота громадських рад та дорадчих комітетів; • інформування: прес-конференції, прес-релізи та роз’яснювальна ро- бота у ЗМІ, буклети; • делегування: передача владних повноважень у прийнятті рішень щодо впровадження державної політики; • контроль: громадський моніторинг та громадська експертиза діяль- ності органів влади. Застосування подібних форм і методів публічних комунікацій двох держав підтверджує загальноєвропейську тенденцію взаємодії органів влади з громадськістю. Одночасно фінансове забезпечення цього проце- су в Україні суттєво відрізняється від фінансування публічних проектів в Румунії. В цьому аспекті спостерігається пропорційне співвідношення залежності активності громадських організацій від рівня фінансування. Стає майже аксіомою, що результативність комунікативної взаємодії зале- жить від фінансової спроможності органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства. Разом з тим, ми вимушені констатувати, що більшість громадян України та Румунії не готові брати участь в управлінні місцевими справами. Не всі користуються правом і можливістю займа- ти активну громадянську позицію, приймати участь у вирішені місцевих проблем та впливати на роботу влади. Узагальнюючи український та румунський досвід, можна визначити пріоритетні напрями комунікативної взаємодії органів публічного управ- ління: • нормативно-правовий напрям: формування самодостатньої інсти- туціональної системи комунікативної взаємодії між органами влади та інститутами громадянського суспільства, надання відповідних повнова- 204 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 жень представникам інституціональної системи для ефективного здійс- нення комунікацій; • організаційний напрям: розроблення та реалізація цільових програм і заходів, спрямованих на вирішення загальнодержавних і місцевих про- блем; проведення масових та публічних заходів (конференції, круглі сто- ли, збори, громадські слухання, фестивалі тощо); • науковий напрям: моніторинг, аналіз і прогнозування ситуацій та про- блем у різних сферах діяльності; підготовка інформаційних та аналітич- них матеріалів, внесення пропозицій відповідним органам влади України, а також міжнародним організаціям; • інформаційний напрям: створення суспільного інформаційного бан- ку даних, залучення ЗМІ та інтернет-ресурсів для поширення інформа- ції про діяльність інститутів громадянського суспільства та їх взаємодію з органами влади на принципах системності, послідовності й обов’яз- ковості; • напрям формування кадрового потенціалу системи публічного управ- ління: підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації службовців органів публічної влади і представників громадськості з питань комуніка- тивної взаємодії; • деліберативна освіта територіальної громади з питань прав і можли- востей її участі в управлінні місцевими справами; • фінансове забезпечення програм і проектів комунікативної взаємодії. Серед вказаних напрямів комунікативної взаємодії важливим є про- фесійна компетентність службовців органів публічної влади з питань на- лагодження партнерських стосунків між органами влади та неурядовими організаціями. Постійна комунікація з представниками громадянсько- го суспільства вимагають від службовці органів публічної влади нових знань та умінь для практичної реалізації відповідних програм. (Питання комунікативної компетентності як складову професійної діяльності служ- бовців органів влади розглядали Демедишина Н.7, Драгомирецька Н.8, Ли- 7 Демедишина Н. Роль комунікативного аспекту в професійній діяльності державних службовців // Зб. наук. пр. НАДУ ; за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. К.: Вид-во НАДУ, 2007. № 4. С. 44–79 8 Драгомирецька Н. М. Теоретичний аналіз комунікативної діяльності державного службовця : [монографія]. Одеса, Астропринт, 2005, 279 c. 205 Микола ЯРМИСТИЙ. Комунікативна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: з українського та румунського досвіду повська Н.9, Литвинова Л.10, Серьогін С.11, Федорів Т.12, Хаджирадєва С.13, Яценко С.14 та ін.). Очевидно, що в умовах формування системи публіч- ного управління до державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування як в Україні, так і в Румунії висуваються нові професій- но-кваліфікаційні вимоги. Службовці системи публічного управління від- повідно до напрямів комунікативної взаємодії повинні: • знати нормативно-правове забезпечення взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства; • знати форми, методи, принципи й механізми комунікативної взаємо- дії; регіональні та локальні моделі комунікативної взаємодії органів пу- блічної влади та інститутів громадянського суспільства; • застосовувати засоби якісної взаємодії із ЗМІ, включаючи питання підготовки прес-релізів, повідомлень, промов, публічних виступів тощо; • уміти планувати й організовувати публічні заходи; організовувати ді- лові зустрічі, наради, зібрання; • володіти технологією та мистецтвом публічного виступу, володіти технікою мовлення, знати мовленнєвий етикет і вміло його використову- вати; • уміти організовувати процес спілкування та управляти ним, застосо- вуючи різні комунікативні прийоми; • знати діловий етикет і вміти його використовувати; • застосовувати форми і методи моніторингу, аналізу, готувати інфор- маційні та аналітичні матеріали; розробляти нормативні документи, кон- цептуальні та цільові програми; 9 Липовська Н. А. Інтерпретація комунікативної компетентності державних служ- бовців в психологічному дискурсі / Н. А. Липовська // Державне управління: теорія та прак- тика. URL: www.nbuv.gov.ua/ejournals/Patp/2009_2/09lnadsu.pdf 10 Литвинова Л. В. Комунікативна компетентність державних службовців: соціально- психологічний аспект. URL: http://academy.gov.ua/ej/ej19/PDF/17.pdf 11 Серьогін С. М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством: мо- нографія / С. М. Серьогін. – Д., ДРІДУ НАДУ, 2003, 456 с. 12 Федорів Т. В. Комунікативна компетентність і параметри // Офіційний сайт. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/ e-book/tpdu/2010-4/doc/4/05.pdf 13 Хаджирадєва С. К. Теорія і практика підготовки державних службовців до профе- сійно-мовленнєвої комунікації [монографія] / С. К. Хаджирадєва, Одеса, ОРІДУ НАДУ, 2005, 294 с. 14 Яценко С. С. Шляхи підвищення комунікативної компетентності державних служ- бовців. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-2/ doc/3/03.pdf 206 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 • організовувати масові та публічні заходи у різних сферах діяльності відповідно до визначених стратегій, концепцій та програм; • вирішувати питання кризових і конфліктних ситуацій, використову- вати аргументи щодо зниження рівня напруги в процесі комунікації, за- побігати конфліктним ситуаціям та вибирати найефективніші методики їх розв’язання. Службовець органів влади виступає співорганізатором формування та реалізації публічної політики на засадах комунікативної взаємодії з інсти- тутами громадянського суспільства. За результатами обміну досвідом з румунськими колегами україн- ські експерти внесли пропозиції щодо удосконалення роботи органів державної влади та місцевого самоврядування з питань комунікативної взаємодії: 1. Розширити практику включення представників громадськості у ро- боту депутатських комісій та спеціалізованих консультативних (дорад- чих) рад. 2. Розробити механізми участі громадських організацій у підготовці та ухваленні рішень, що стосуються інтересів населення області. По- ширити кращі практики проведення громадських слухань, електронних петицій тощо. 3. Регіональним органам влади залучити науковців, експертів для здійснення постійного моніторингу моделей, механізмів та передового досвіду взаємодії органів влади із різними неурядовими організаціями з метою їх впровадження та поширення. 4. Розширити практику взаємодії територіальних громад та місцевих органів влади у напрямку розробки і фінансування спільних проектів, реалізації узгоджених соціальних ініціатив, проведення міжтериторіаль- них суспільно важливих заходів (конкурси, огляди, фестивалі, змагання тощо). 5. Підтримувати створення сприятливих умов для мережевої співпраці (напрацювання та реалізація громадських ініціатив із залученням широ- кого кола учасників – представників громадських, благодійних, експерт- них, правозахисних організацій, наукових установ, державних і недержав- них інституцій). 207 Микола ЯРМИСТИЙ. Комунікативна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: з українського та румунського досвіду Досвід діяльності органів публічної влади Румунії та України засвід- чує, що застосування різноманітних форм і методів співпраці влади з інститутами громадянського суспільства, впровадження механізмів со- ціального партнерства – це шлях до підвищення ефективності управлін- ських рішень, вирішення актуальних проблем громадян, ствердження де- мократичних принципів розвитку суспільства. Mykola YARMYSTYI COMMUNICATIVE INTERACTION OF GOVERNMENT BODIES AND CIVIL SOCIETY INSTITUTIONS: FROM UKRAINIAN AND ROMANIAN EXPERIENCE The article discusses the experience of interaction between public authorities and civil society institutions in Ukraine (by the example of the Chernivtsi region) and Roma- nia (by the example of the Suceava and Iasi counties). An analysis of the organizational, legal and practical foundations of communicative interaction indicates that the public authorities of Ukraine and Romania use almost the same forms and methods of inter- action: support for socially significant projects of civil society institutions; counselling, public hearings, conferences, round tables, the work of public councils and advisory committees, cooperation with the media. At the same time, the experience of the public authorities of Romania and Ukraine shows that the application of various forms and methods of government cooperation with civil society institutions, the introduction of social partnership mechanisms is a way to increase the effectiveness of managerial decisions, solve urgent problems of citizens, and establish democratic principles for the development of society. Keywords: communicative interaction, public communications, public administra- tion, decentralization of power, civil society institutions. 208 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Николай ЯРМИСТЫЙ КОММУНИКАТИВНОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ОРГАНОВ ПУБЛИЧНОЙ ВЛАСТИ И ИНСТИТУТОВ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА: УКРАИНСКИЙ И РУМЫНСКИЙ ОПЫТ В статье рассматривается опыт взаимодействия органов публичной вла- сти и институтов гражданского общества в Украине (на примере Черновицкой области) и Румынии (на примере Сучавского и Ясского уездов). Анализ организа- ционно-правовых и практических основ коммуникативного взаимодействия сви- детельствует, что органы публичной власти Украины и Румынии используют почти одинаковые формы и методы взаимодействия: поддержка социально зна- чимых проектов институтов гражданского общества; консультирование, об- щественные слушания, конференции, «круглые столы», работа общественных советов и совещательных комитетов, сотрудничество со СМИ. Вместе с тем опыт деятельности органов публичной власти Румынии и Украины показывает, что применение различных форм и методов сотрудничества власти с институ- тами гражданского общества, внедрения механизмов социального партнерства это путь к повышению эффективности управленческих решений, решения акту- альных проблем граждан, утверждение демократических принципов развития общества. Ключевые слова: коммуникативное взаимодействие, публичные коммуника- ции, публичное управление, децентрализация власти, институты гражданского общества. 209 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій Сергій ГАКМАН ЕФЕКТИВНЕ ПАРТНЕРСТВО ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ТРАНСКОРДОННІЙ ВЗАЄМОДІЇ У статті розглядаються особливості взаємодії органів влади України з ін- ститутами громадянського суспільства. Розкриваються форми і методи впливу неурядових організацій на владу. Особлива увага приділяється теорії та практи- ці формування коаліцій НУО та їх впливу на прийняття управлінських рішень. Інтеграція в європейське співтовариство зумовлює проведення активної політики добросусідства, вдосконалення механізмів багаторівневих відносин, зокрема міжрегіонального та транскордонного співробітництва. Транскордон- не співробітництво не тільки сприяє приведенню наших країн до форм, найбільш прийнятних для їх економічної самодостатності, але і дозволяє відпрацьовувати механізми співпраці і взаємодії влади та громади, характерні для вже існуючих технологій у Євросоюзі, що може дозволити нашим країнам «м'яко» інтегрува- тися до спільної Європи, не порушуючи звичний для себе контекст розвитку. Особ- лива роль при цьому відіграють транскордонні проекти, насамперед, у рамках ре- алізації програм Європейського Інструменту Сусідства та партнерства. Ключові слова: громадянське суспільство, транскордонне співробітництво, НУО, інтеграція, управлінські рішення. Залучення громадськості до процесів розробки та прийняття рішень, що стосуються життя територіальної громади, є одним із фундаменталь- них принципів демократії та розвитку громадянського суспільства. На жаль, громадяни посткомуністичних країн, у своїй переважній більшості, не володіють знаннями про демократичні інститути, способи участі в їх формуванні та можливості контролю за їхньою діяльністю. Вони звикли підкорятися тим, хто приймає рішення, а не відкрито впливати на процес їх розробки та імплементації. Проте в Україні, як і в інших посткомуніс- тичних країнах існує нагальна потреба у підвищенні рівня громадської участі в процесі вироблення та реалізації політики, адже без цього су- спільство і надалі залишатиметься інертним. Достатньо успішною є вза- ємодія органів влади та інститутів громадянського суспільства при вико- ристанні транскордонного чинника. 210 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Проблемі взаємодії влади та громади присвятили свої праці А.  Ко- лодій, Н.  Нечаєва-Юрійчук, В. Полохало, О. Хмара, І. Цікул, проблема транскордонного співробітництва та регіональних аспектів міжнарод- них відносин знайшли своє відображення в працях українських авторів З.  Бройде, М.  Лендьєл, Н.  Ротар, І.  Студеннікова, О.  Дудченко, румун- ських дослідників Б. Ауреску, Є. Патраша, Ш. Пурича та молдовських на- уковців В. Брутера та В. Мошняги. Проте майже недослідженою залиши- лося транскордонне проектне співробітництво регіональних державних установ, органів місценвого самоврядування та неурядових організацій по різні боки кордону, особливо на гуманітарному рівні. За умов сучасної системи непрямої демократії потреби громадян у формуванні політики не можуть бути виражені повною мірою, оскільки їхня участь обмежена, здебільшого, вибором своїх представників, але демократію не можна звести лише до виборчих інститутів і процесів, оскільки це спричинює розрив між виборцями та обраними ними пред- ставниками влади. Розвиток сучасного суспільства в Україні, як і в інших посткомуністичних країнах, вимагає створення нових форм співпраці та взаєморозуміння, ефективних механізмів спілкування і взаємодії між гро- мадянами та їхніми представниками у міжвиборчі періоди, які характери- зуватимуться ще більшою оперативністю, відкритістю, прозорістю, ефек- тивністю та якістю. Наявність цих характеристик може забезпечити такий тип комунікації, учасники якої є рівноправними й активними, здатними не просто налагодити комунікаційні канали, які дозволять швидко пере- давати інформацію в обидва напрями, але й створити ефективну кому- нікаційну площадку для результативного та взаємовигідного спілкування задіяних у комунікаційному процесі суб'єктів. Становлення ефективної взаємодії між організаціями громадянського суспільства та державними інституціями напряму залежить від якісних змін моделі державного управління в Україні, серед яких децентралізація, послаблення неефективних адміністративно-командних і суто регулятив- них методів тощо. Революція Гідності відкрила новий етап в історії роз- витку громадянського суспільства, продемонструвала вплив громадськос- ті на суспільно-політичні перетворення, стала поштовхом для оновлення та переформатування влади. Такі цілі вимагають створення повноцінних, 211 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій а не декларативних громадських інституцій, здатних отримати інформа- цію на початкових стадіях ухвалення управлінських рішень, запропону- вати альтернативи, здійснювати контроль. Відповідно, станом на сьогодні у реалізації об’єктивною є тенденція дедалі ширшого залучення органі- зацій громадянського суспільства до  процесу формування та реалізації державної політики. Зростає потреба доступності, підзвітності та відпо- відальності органів влади, підсилення механізмів контролю в антикоруп- ційних та інших чутливих для громадської думки питаннях. Для  взаємодії органів влади та громадянського суспільства вико- ристовуються такі механізми: консультації з громадськістю, участь у громадських радах, робочих групах, громадські експертизи і моніто- ринги, громадські слухання, інформаційні запити до органів державної влади тощо. Однак на  сьогодні недостатньо реалізованим лишається потенціал аналітично-експертного середовища, профспілкових органі- зацій, організацій роботодавців у формуванні змісту державної політи- ки. Водночас співпраця має ґрунтуватись на таких принципах: громад- ська активність, партнерство, відкритість і відповідальність, політична незалежність, запобігання корупції, раціональний і збалансований роз- виток, комплексність. Так, з метою налагодження ефективного діалогу та партнерських відносин органів державної влади, органів місцевого самоврядування з організаціями громадянського суспільства у 2016 році Указом Президента України від 26.02.2016 № 68 «Про сприяння розвит- ку громадянського суспільства в Україні» було затверджено Національ- ну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки. На реалізацію вказаної стратегії станом на сьогодні в 12 областях України ухвалено відповідні обласні програми, у 9 облас- тях такі програми перебувають у процесі розробки1. Частина посткомуністичних країн долають етап переходу від моделі представницької демократії до демократії участі. Особливістю останньої є постійна залученість громадян до процесу консультацій та ухвалення владних рішень. Головними факторами для функціонування демократії участі є наявність правових механізмів консультацій і участі у вироблен- 1 Існуючі механізми співпраці органів державної влади з організаціями громадянського суспільства в  контексті реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянсь- кого суспільства в Україні 2016–2020. K., Ваіте, 2016. С. 8. 212 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ні рішень, готовність представників влади проводити консультації, а та- кож наявність компетентної організованої громадськості. Проте демократія не обмежується лише комплексом правил і проце- дур, розроблених для влади, що визначають, як саме має функціонувати ця влада, передусім через те, що влада є лише елементом, що співіснує з багатьма іншими інститутами, політичними партіями, організаціями. Таке розмаїття передбачає існування в демократичному суспільстві бага- тьох організованих груп та інститутів, які не залежать від влади. Ці групи представляють інтереси своїх членів різними способами: підтримують кандидатів на владні посади, беруть участь в обговоренні проблем, на- магаються впливати на політичні рішення. Будучи членами таких груп, окремі громадяни мають змогу вагомо впливати як на державні справи, так і на справи своїх співтовариств. В Україні, як і в сусідніх з нею країнах, така система є абсолютно новою, адже до недавнього часу ні уряд, ні громадяни не мали чіткого уявлення про способи впливу на розробку державної політики. За радян- ських часів лише масові демонстрації та громадські зустрічі, які прово- дилися за наказом та під контролем держави, вважалися найбільш ефек- тивними методами залучення громадськості, що надзвичайно негативно вплинуло на розвиток громадянського суспільства, якого фактично в той час не було. Тому поява свідомих творців громадянського суспільства, які не мають страху перед владою, розуміють свою громадянську роль і місію, є проблемою. Вивчаючи громадянське суспільство, потрібно порівнювати формальні (відкрито продекларовані) та реальні (приховані) форми суспільної взає- модії та обміну, звертати увагу на відмінність громадянського суспільства від своїх найближчих конкурентів – корпоратизму і патронажно-клієнт- ських стосунків. Саме вони, в умовах сучасного посткомуністичного су- спільства, спричинили до того, що демократія формальна ніяк не набере сили для того, щоб перетворитися в демократію реальну, а в деяких аспек- тах спостерігаємо її відступ з попередньо завойованих позицій2. 2 Колодій А. Сутність громадянського суспільства і механізми його впливу на політику // Доповідь на заключній регіональній конференції проекту «Чемпіони громадянського су- спільства» (Львів, 8 лютого 2003 р.). URL: https://political-studies.com/?p=148 213 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій В Україні сьогодні функціонують десятки тисяч громадських організа- цій, сотня політичних партій; значна кількість недержавних (потенційно незалежних) засобів масової інформації; зростаюча кількість приватних дослідницьких та освітніх установ і т. д. Проте поки що в рамках грома- дянського суспільства відбувається те ж саме, що і в межах суспільної та політичної систем у цілому: формально створені інститути істотно не вплинули на практику повсякденних суспільних взаємодій і тим більше не перейшли на рівень культури. Звідси – песимізм і розчарування, намаган­ ня пов’язати невдачі у творенні громадянського суспільства з менталіте- том «середнього» українця, якого, проте, ніхто не вивчає. Це зручне (саме через свою розпливчатість) слово «менталітет» дає змогу прикрити нашу необізнаність щодо складних механізмів соціокультурної трансформації, щодо того, як, за яких умов і чому відбуваються або не відбуваються зміни у тій чи іншій країні в бажаному напрямі. Усі ці елементи разом і становлять громадянське суспільство. Інститу- ціоналізоване громадянське суспільство – це розгалужена, багатоаспектна мережа різноманітних форм асоціативного життя, волевиявлення й фор- мування громадської думки, забезпечених певною інфраструктурою й ав- тономних стосовно держави. Це суспільна підсистема може називатися громадянським суспіль- ством лише за умови, якщо в ній панує зацікавленість суспільними (гро- мадськими) справами, а індивідуалізм та конкурентність поєднуються із готовністю до співпраці, до кооперації зусиль заради досягнення спіль- них цілей. Як тип взаємодії, громадянське суспільство має ту особливість, що його суб’єктами виступають вільні і рівні індивіди, що вірять у свою здатність вирішувати малі й великі справи, і дійсно їх роблять, добровіль- но, входячи і виходячи з асоціацій, належачи, зазвичай, до кількох із них одночасно. Окрема людина, яка є членом кількох асоціацій, – це своєрід- ний місток, який забезпечує перехресне спілкування в цій мережі грома- дянського суспільства, що запобігає партикуляризму окремих об’єднань. У межах структур громадянського суспільства (асоціацій, громад) форму- ється громадянська доброчесність і громадянська позиція, що виражаєть- ся у понятті соціального капіталу3. 3 Впливати на владу не лише у передвиборчий період: досвід проекту «Голос громадсь- кості» // Вісник Центру (Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень). 2003. № 173. 20 січня. 214 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 На сьогодні вже накопичено певний позитивний досвід впровадження різноманітних процедур залучення громадян до вироблення та реалізації політики. Серед них надзвичайно важливе місце займають механізми під- вищення рівня громадської проінформованості. Успіх більшості підходів до залучення громадян залежить від того, наскільки добре вони проін- формовані про діяльність органів влади. В Україні, як і в сусідніх краї- нах, гостро відчувається потреба в збільшенні доступу до інформації та адекватних можливостей її використання. На жаль, дії багатьох владних структур в Україні не є відкритими і прозорими, і процеси вироблення та реалізації політики, участі у формуванні, прийнятті управлінських рішень та у подальшому контролі за реалізацією цих рішень, як правило, закриті для громадськості. Зокрема, місцеві органи влади залишаються за межа- ми громадського контролю, часто відмовляючись, наприклад, надавати ін- формацію громадським організаціям. Тому важливо забезпечити широке розповсюдження інформації для залучення громадськості на ранніх стаді- ях творення та прийняття рішень. Поряд з такими формами як механізми лобіювання, масові демонстра- ції, мітинги або збір підписів на підтримку колективних протестів, кон- сультації з громадськістю, котрі вже встали досить популярними в нашо- му суспільстві, з’явилися і деякі не зовсім звичні для нашого суспільства: контроль за діяльністю органів влади, дослідження якості державних по- слуг і послуг, які надаються органами місцевого самоврядування, здійс- нення громадського моніторингу, мета якого – відслідковування змін у ставленні територіальної громади до реалізації політики органами влади4. Порівняно новим методом здійснення громадського тиску на органи влади в Україні є діяльність коаліцій громадських (неурядових) організа- цій, яка спрямована на мобілізацію ресурсів для посилення спроможності громадянського суспільства захищати власні інтереси. Коаліції громад- ських організацій є тимчасовими об'єднаннями громадських груп з метою лобіювання конкретних рішень. Вони проводять з представниками влади дискусії щодо специфічних проблем державної та місцевої політики, ви- вчають громадську думку стосовно пріоритетності цих проблем, а також пропонують альтернативні шляхи їх вирішення. 4 Хмара О. Громадська експертиза як додатковий ресурс демократичної влади // «Гро- мадянське суспільство». 2008. № 3(5). 215 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій Серед основних проблем, з якими стикаються такі коаліції в Україні, можна назвати такі: недостатнє розуміння мети та цілей своєї діяльності; проблеми лідерства та управління; брак ресурсів; внутрішні конфлікти тощо. Інституційна спроможність таких утворень є слабкою, окрім того, влада не готова розглядати їх як партнерів у процесі вироблення та впро- вадження рішень, проте вони відіграють свою суттєву роль у розбудові громадянського суспільства, формують перші паростки діалогу та парт- нерства влади з громадськістю5. Зазначимо, що й органи влади не одразу визнають коаліції громадських організацій, не сприймають їх пропозиції, тим більше, не поспішають їх брати до уваги. Це, у свою чергу, негативно впливає на віру представ- ників громадських організацій в свої сили і на життєздатність коаліцій. Так, у 2009 році виникла ідея створити Чернівецьку коаліцію неурядових організацій Єврорегіону «Верхній Прут». Уже створена коаліція внесла до Чернівецької обласної державної адміністрації пропозиції щодо вклю- чення представників громадських організацій до складу Робочих Комісій Єврорегіону «Верхній Прут». Пропозиції були надіслані обласній держав- ній адміністрації. Проте під час чергового засідання Ради Єврорегіону, на якому було затвердження його новий склад керівництва і робочих орга- нів, пропозиції коаліції були проігноровані владою і до складу комісій не включили представників громадськості6. Двома роками пізніше, 22 січня 2011 р., у Чернівцях відбувся транс- кордонний семінар в рамках проекту «Вплив неурядових організацій та засобів масової інформації на рівень прозорості влади у прикордон- них регіонах України, Республіки Молдова та Румунії у формуванні громадянського суспільства», що реалізовувався Благодійним фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» у партнерстві з Міжнародною асоці- ацією малого та середнього бізнесу «Small Euro Business» (Республіка Молдова), Благодійним фондом «Ана» (Румунія) та ЧОГО «Буковинські перспективи» (Україна), за фінансової підтримки Програми «Схід-Схід: партнерство без кордонів» (Міжнародний фонд «Відродження», Фонд Сорос-Молдова та Фонд Сорос-Румунія). 5 Впливати на владу не лише у передвиборчий період. 6 Поточний архів Чернівецького обласного громадського об’єднання «Буковинські пер- спективи». 216 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Під час роботи семінару була утворена Транскордонна платформа не- урядових організацій з міжрегіонального співробітництва, яка мала на меті сприяти сталому розвитку регіонів і громад Східної, Південно-Схід- ної та Центральної Європи шляхом цілеспрямованої участі громадськос- ті у міжрегіональному, транскордонному співробітництві й використанні можливостей та інструментів транскордонного співробітництва. Керую- чись принципами участі громадянського суспільства, демократичності, толерантності, партнерства та прозорості, члени Платформи поставили перед собою завдання участі у розробці політики ТКС на європейському, національних та регіональних рівнях; делегування своїх представників до органів управління ТКС; підвищення організаційної спроможності своїх членів у сфері розробки та реалізації програм та проектів ТКС; розвитку партнерських стосунків між членами платформи для проектної діяльності з міжрегіонального і транскордонного співробітництва; здійснення моні- торингу дотримання регламентів та процедур, ефективності виконання програм ТКС; взаємодії з іншими платформами інститутів громадянсько- го суспільства для розвитку ТКС. Засновниками Платформи стали неурядові організації прикордонних територій України, Республіки Молдова та Румунії. Під час семінару була обрана координаційна рада Платформи, її керівний склад. Також були за- тверджені кандидатури представників неурядових організацій трьох кра- їн, яких запропонували органам влади для включення від імені Платформи до складу 4-х Робочих Комісій та Секретаріату Ради Єврорегіону «Верх- ній Прут» під час наступної ротації робочих органів Єврорегіону. Після підписання представниками 40 неурядових організацій трьох країн від- повідних документів про персональні пропозиції Платформи, вони були вручені органам влади адміністративно-територіальних одиниць-членів Єврорегіону «Верхній Прут». Проте довгий час не проводилися відповідні засідання (з грубим порушенням статутних вимог Єврорегіону). Врешті- решт, під час чергової ротації керівництва і робочих органів Єврорегіону і ці пропозиції були проігноровані органами влади7. Більш вдалою є Східноєвропейська мережа Глобального партнерства з попередження збройних конфліктів – регіональний координатор у Схід- ній Європі міжнародного об’єднання громадянських миротворчих орга- 7 Поточний архів Благодійного фонду «Суспільні ресурси та ініціативи». 217 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій нізацій «Глобальне партнерство з попередження збройних конфліктів» (East Europe regional coordinator of the Global Partnership for the Prevention of Armed Conflict), створене у 2005  році (хоча багато організацій, які увійшли до коаліції, мали багаторічний досвід громадянської миротвор- чої діяльності у конфліктних регіонах на пострадянському просторі) і яке успішно продовжує працювати й зараз. Коаліція зосереджена на зміцнен- ні соціальної солідарності через збільшення можливостей суспільства з трансформації конфліктів, на інтеграцію різних категорій населення, які постраждали від конфлікту, на створення «Інфраструктури миру», на по- будову «мостів» з людьми з неконтрольованих територій8. Незважаючи на те, що організації працюють в різних країнах, вони мають постійний діалог: як мінімум щорічно зустрічаються для обго- ворення нагальних проблем, використовуючи можливості різних кон- ференцій, семінарів тощо. Досить часто члени коаліції вирішують свої нагальні проблеми в режимі скап-конференцій, перебуваючи, при цьому, у своїх країнах. Успішна діяльність, результативність і високий рівень фаховості ви- кликав довіру і в органів влади. Зокрема у співпраці з міністерствами осві- ти був апробований та впроваджений курс «Культура добросусідства» в навчальних закладах України, Республіки Молдова, в тому числі у неви- знаному Придністров’ї. У контексті зазначеного вище, враховуючи прикордонне розташування Чернівецької області певна взаємодія влади та інститутів громадянсько- го суспільства відбувається в рамках проектів, в т. ч. транскордонних. Не тільки утворення Єврорегіону «Верхній Прут»9, завершилося формуван- ня систем спільних з країнами Центрально-Східної Європи транскордон- них структур вздовж західного кордону України, які складаються з євро- регіонів «Буг», «Верхній Прут», «Нижній Дунай», а також «Карпатського Єврорегіону»10. 8 З практики миротворчих ініціатив. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall /2181602-z-praktiki-mirotvorcih-iniciativ.html 9 Угода про утворення Єврорегіону «Верхній Прут»; Agrement regarding the setting up of "Upper Prut" Euroregion // Поточний архів Чернівецької обласної державної адміністрації. 10 Бройде З. Перспективи та особливості транскордонного співробітництва в євроре- гіонах на заході України // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів: Проект Київського центру Ін-ту Схід-Захід / за ред. С. Максименка та І. Студеннікова. Київ: Логос, 2000. с. 115; Гакман С. Транскордонне співробітництво в західних областях України в кон- тексті розвитку єврорегіонів // Актуальні проблеми внутрішньої політики, 2004, № 3. c. 193. 218 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Зростаючий темп транскордонної співпраці на рівні проектної діяль- ності і як наслідок – відносно швидкий темп корегування та європеїзації менталітету акторів, які докладають зусиль до міжрегіонального співро- бітництва можна було помітити починаючи з 2007 р. У цьому процесі над- звичайно важливою роль у транскордонному співробітництві адміністра- тивно-територіальних одиниць України, Республіки Молдова та Румунії відіграли програми сусідства та прикордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП)11. Впровадження програм розбудови відносин ЄС з країнами-сусідами (програма сусідства) передбачає два етапи. Перший етап мав тривати з 2004 до 2006 рр. (Програми сусідства ЄС PHARE СВС 2004–2006) і пе- редбачав здійснення прагматичного й динамічного пошуку можливостей удосконалення поточних процедур підвищення ефективності та гласності співпраці між прикордонними регіонами. На цьому етапі з 12 програм су- сідства Україна брала участь у 4-х. Серед них була й Програма сусідства «Румунія–Україна». На цьому етапі вирішувалися спільні для прикордон- них регіонів завдання: стимулювання сталого економічного та соціально- го розвитку в прикордонних регіонах, співпраця у розв’язанні спільних проблем, що існують у таких сферах як охорона довкілля, охорона здо- ров’я, захист від організованої злочинності та боротьба з нею, забезпечен- ня ефективного та надійного прикордонного контролю, підтримка заходів на рівні місцевих громад. У рамках Програми сусідства РHARE CBC Румунія – Україна було впроваджено 147 проектів 80-ма аплікантами (найбільша кількість – аплі- кантами з Сучавського повіту (50 грантів)12) за підтримки 95 партнерів з України, у т. ч. 38 – з Чернівецької, 33 – з Закарпатської, 13 – з Івано-Фран- ківської та 11 – з Одеської областей13. 11 Прокопенко Л. Л. Розвиток регіонального співробітництва України в контексті євро- пейської інтеграції: монографія / Л. Л. Прокопенко, О. М. Рудік, І. Д. Шумляєва; за заг. ред. Л. Л. Прокопенка. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2008. 132 с. 12 Ротар Н. Тенденції розвитку транскордонної співпраці України та Румунії в кон- тексті євроінтеграційних процесів. URL: http://www.dc-summit.info/proekty/ukraina- rumunija-moldova/1330-tendencii-rozvitku-transkordonnoi-spivpraci-ukraini-ta-rumunii-1. html. 13 Programul de Vecinătate România – Ucraina 2004–2006 // Prezentarea Biuroului Regional pentru Cooperare Transfrontalieră Suceava. 219 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій На реалізацію проектів програми PHARE CBC 2004–2006 було виділе- но більше 18.857 тис. євро, відповідно до грантової схеми, на реалізацію проектів програми PHARE CBC 2004 – 4.721 тис. євро (25  %), PHARE CBC 2005 – більше 7489 тис. євро (40  %), PHARE CBC 2006 – більше 6647 тис. євро (35 %). Найбільшою кількістю здійснених проектів стала програма PHARE CBC 2005, в рамках якої було реалізовано 61 проект14. За галузевим напрямком було витрачено більше 19.605 тис. євро, в т.ч. 18.857 тис. євро було витрачено бенефіціарами, у т. ч.: на розширення і укріплення туристичного сектору – більше 4  728 тис. євро (24  %); на транскордонну економічну співпрацю – більше 3 396 тис. євро (17 %); на розвиток транскордонного транспорту та інфраструктури кордону – май- же 5 002 тис. євро (26 %); на покращення діяльності щодо менеджменту довкілля у прикордонних регіонах – більше 3  393 тис. євро (17  %); на заходи спільного фонду малих проектів пріоритету «Від людини до люди- ни» – більше 2 338 тис. євро (12 %); на заходи технічної підтримки щодо реклами та оцінки програми – більше ніж 448 тис. євро (4 %)15. Спільними зусиллями України та Румунії було проведено понад 1200 спільних заходів (семінарів, тренінгів, зустрічей), 550 робіт із доку- ментами (створення баз даних, довідників, проведення досліджень, науко- вих розвідок), створено 40 ресурсних центрів (регіональних економічних центрів, екоцентрів, інфоцентрів), створено 14  транскордонних мереж, підписано 280 протоколів про співпрацю між українськими та румун- ськими організаціями, створено 46 інструментів та пунктів туристичного інформування, актуалізовано 63 туристичних маршрути, відремонтовано 35  км. доріг, сформовано 12  інструментів з моніторингу довкілля (вежі для визначення параметрів довкілля, пересувні лабораторії), проведено понад 1000 інформаційно-маркетингових заходів16. З 2007 р. був запроваджений новий бюджетний цикл ЄС. Стратегіч- ний документ Європейського Європейського інструменту сусідства та партнерства 2007–2013 (загальний бюджет близько 1.1 млрд. євро) за- пропонував новий підхід до програми. Відповідно до цього Програми 14 Ibidem. 15 Ibidem. 16 Ротар Н. Вказ. праця. 220 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 сусідства 2004–2006 між Румунією та Україною, Румунією та Респу- блікою Молдова були перегруповані в нову – «Румунія–Україна–Рес- публіка Молдова». Крім того, фінансові інструменти PHARE та TACIS були трансформовані в єдиний Європейський інструмент сусідства та партнерства  – ЄІСП, що, безумовно, покращило управління транскор­ донними проектами та сприяло більш тісному залученню партнерів з різних країн. У рамках програми ЄІСП була започаткована спільна операційна програма «Україна–Румунія–Республіка Молдова» (Joint Operational Programme Romania–Ukraine–Republic of Moldova, 2007– 2013). Фінансування операційної програми становило 126.72 мільйо- нів євро і здійснювалося не лише програмою ЄІСП, а й національни- ми фондами. Зазначимо, що Україна була учасником ще трьох програм транскордонного співробітництва в рамках ЄІСП: «Україна–Польща  – Білорусь» (бюджет Програми – 186.201  млн. євро), «Україна–Угорщи- на–Словаччина–Румунія» (бюджет Програми – 68.638 млн. євро), «Чор- не море» (бюджет Програми – 17.306 млн. євро) [15]. Особливістю цих програм була відсутність при їх впроваджені щоріч- них програм дій та уніфіковані процедури для всіх країн-учасниць (фі- нансування, звітність тощо). Країни-учасниці програм розробили спільні операційні програми на весь термін впровадження ЄІСП. До затверджен- ня Програми «Румунія–Україна–Молдова» співпраця трьох країн, відбу- валася в двосторонньому форматі: між прикордонними регіонами Румунії та України, а також Румунії та всієї території Республіки Молдова в рам- ках Програм сусідства 2004–2006. Як відомо, в рамках цих програм діяли різні правила для країн-учасниць, так само як і різні доступні бюджети для заявників в рамках інструменту РНАRЕ для Румунії та ТАСІS для Республіки Молдова та України. Об’єднання в єдиний ЄІСП полегшило управління транскордонними проектами та сприятиме більш тісному за- лученню партнерів з різних країн17. Стратегія реалізації операційної програми ґрунтувалася на чотирьох ключових завдання Стратегічного документу ЄІСП ПКС, а саме: сприян- 17 Дудченко О. Спільна операційна програма Румунія–Україна–Республіка Молдова Європейського інструменту сусідства та партнерства 2007–2013 // Чорноморська безпе- ка. 2011. № 1 (19). С. 34. 221 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій ня економічному та соціальному розвитку регіонів по обидва боки спіль- ного кордону; вирішення спільних проблем; забезпечення ефективних і захищених кордонів; сприяння місцевим прикордонним заходам у форма- ті «від людини до людини». За весь період дії Спільної операційної програма «Румунія–Україна– Республіка Молдова. 2007–2013» Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства були досягнені вагомі результати у подоланні прикордон- них бар’єрів та обмежень, у покращенні рівня економічної конкуренто- спроможності та екологічної безпеки, інтенсифікації рівня співробітни- цтва в сфері політики, освіти та культури. З 1500 проектних пропозицій, надісланих під час двох конкурсів, було відібрано 140 проектів, які були успішно реалізовані. Їх загальна вартість складала 145.6 млн. євро, з яких 115.6 млн. євро за рахунок коштів ІЄСП, співфінансування забезпечене бенефіціарами складало 30 млн. євро18. Сума гранту великих інфраструктурних проектів складала 46 млн. євро. За І пріоритетом «На шляху до більш конкурентоспроможної при- кордонної економіки» було реалізовано 16 проектів, через які було під- тримано місцевий бізнес, на користь 1436 МСП, 8 проектів у сфері тран- спорту, прикордонної інфраструктури та енергозв'язку, 9 проектів сприяли розвитку спільних туристичних продуктів, 21  проект сприяв співпраці між університетами, науково-дослідними інститутами та місцевими орга- нами влади або підприємствами, через яке було створено 542 партнерства, за допомогою 15 проектів здійснювали професійні тренінги та перепідго- товку з метою адаптації до потреб ринку (на користь 2112 осіб), 4 проекти сприяли розробці загальних інструментів та рішень для модернізації сіль- ського господарства19. За ІІ пріоритетом «Навколишнє середовище та готовність до надзви- чайних ситуацій» було реалізовано 8 проектів, через які здійснювались водопостачання та поводження з відходами, 6 проектів, за допомогою яких були розроблені спільні рішення для запобігання ерозії грунтів, 7 надзвичайних проектів, в яких розроблені спільні методи, інструменти 18 Презентація результатів Спільної Операційної Програми «Румунія–Україна–Респу- бліка Молдова 2007–2013» на Заключній конференції в Чернівцях від 22 жовтня 2018 р. 19 Там само. 222 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 та транскордонні мережі фахівців у цій галузі з метою зменшення ризи- ку, попередження та швидкого втручання, 11 проектів, за допомогою яких були створені партнерські відносини між спеціалізованими установами для розробки спільних екологічних питань20. У проектах за ІІІ пріоритетом «People to people» брали участь 359 ор- ганізацій (навчальні заклади, неурядові організації, культурні заклади, асоціації і т. д.), які реалізували 51 проект і створювали основу для куль- турного та соціального обміну між громадами на території реалізації про- грами. Завдяки цим проектам проведено 88 культурних заходів, мереж, обмінів досвідом, що сприяли транскордонному співробітництву, зокре- ма, 46 проектів були спрямовані на молодь у прикордонній зоні, маючи на меті полегшення доступу до спільних навчальних або культурних захо- дів, 14 проектів, які стосувалися боротьби з організованою злочинністю, торгівлею людьми в прикордонній зоні, були адресовані, з одного боку, фахівцям з інституцій, наділених повноваженнями щодо попередження цих дій, а також реалізовано 48 тренінгів для них і для громадян, та орга- нізовано 31 інформаційну кампанію й курси реабілітації для жертв21. Усі ці проекти сприяли покращенню взаємин між владою та гро- мадою, між державними інституціями й інститутами громадянського суспільства, в тому числі по різні боки кордонів. І все ж під час реалі- зації проектів за цією програмою були відчутні деякі проблеми, які не дозволяли використовувати повною мірою ті можливості, які надавала вищезазначена Програма, а саме: недостатній рівень інформованості по- тенційних бенефіциарів щодо існуючих транскордонних програм, обме- женість повноважень регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування в сфері зовнішньоекономічної діяльності та транскор- донного співробітництва, недостатня координація проектних заявок, що подавалися на розгляд, з регіональними пріоритетами. При цьому транскордонне співробітництво на зовнішніх кордонах Єв- ропейського Союзу, як і раніше, залишається одним з найвищих пріорите- тів для Європейського Союзу у програмному періоді 2014–2020 рр. У цьо- му контексті 18 грудня 2015 р. Європейською комісією ухвалені дві нові 20 Там само. 21 Там само. 223 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій програми Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства: Спільна операційна програма Румунія–Україна 2014–2020 та Спільна операційна програма Румунія–Республіка Молдова 2014–2020. Нові програми, керуючись принципами спадкоємності, зосереджені на консолідації попередніх результатів і показників, досягнутих протя- гом усього попереднього періоду дії ЄІСП. Їх загальні цілі спрямовані на зростання економічного розвитку і покращення якості життя людей, які живуть на території їх дії. Програми сприятимуть спільним інвес- тиціям в галузі економіки, освіти, культури, інфраструктури, туризму, охорони здоров’я, особливу увагу приділяючи зростанню рівня безпеки громадян трьох країн. Поділ колишньої тристоронньої програми на дві двосторонні забезпечить більші можливості всебічної участі зацікавле- них осіб і потенційних бенефіціарів. Для кращого розвитку транскор- донної співпраці враховуватимуться уроки, засвоєні під час попередніх програм. Підводячи підсумки, треба зазначити, що в контексті європейських ін- теграційних процесів стає все більш актуальним і необхідним приведення процедури підготовки, прийняття та контролю за прийнятими рішеннями органів влади до єдиних принципів і стандартів, які би передбачали ви- сокий рівень ефективності та участі широкої громадськості у підготов- ці та прийнятті рішень, а також у здійсненні контролю за їх виконанням. Взаємини між владою та інститутами громадянського суспільства по- винні включати всі необхідні для розбудови громадянського суспільства елементи – і прозорість влади, і моніторинг її діяльності з боку неуря- дових організацій та засобів масової інформації, і, безумовно, ефективне партнерство між усіма сегментами суспільства для вирішення важливих соціально-економічних проблем. Транскордонні програми проектів Інструменту Сусідства та Парт- нерства Європейського Союзу вплинули і впливають великою мірою на пожвавлення транскордонного співробітництва українських акторів з їх закордонними партерами, на ефективну співпрацю місцевих та регіональ- них властей зі своїми громадами, з інститутами громадянського суспіль- ства по різні боки кордону, збагачуючи взаємно свій досвід, спрямований на економічне зростання та гармонізацію взаємин в суспільстві. 224 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Serhii HAKMAN EFFECTIVE PARTNERSHIP OF AUTHORITIES AND INSTITUTIONS OF CIVIL SOCIETY IN CROSS-BORDER INTERACTION The article deals with the peculiarities of the Ukrainian authorities and the civil society institutions interaction. Forms and methods of influence of non-governmental organizations on the government are revealed. Particular attention is paid to the the- ory and practice of forming NGO coalitions and their impact on making management decision-making. Integration into the European community leads to an active neighbourhood pol- icy, improvement of mechanisms of multilevel relations, including interregional and cross-border cooperation. Cross-border cooperation doesn’t only help to bring our countries into the most appropriate forms to their economic self-sufficiency, but it also helps to work out the mechanisms of cooperation and interaction between the author- ities and the community, typical of the existing technologies in the European Union, which can allow our countries to integrate "gently" into the common Europe, with- out breaking the familiar context of development. In this context, cross-border projects are of particular importance, primarily in the framework of the implementation of the European Neighbourhood and Partnership Instrument programs. Key words: civic society, cross-border cooperation, NGO, integration, management decisions. Сергей ГАКМАН ЭФФЕКТИВНОЕ ПАРТНЕРСТВО ОРГАНОВ ВЛАСТИ И ИНСТИТУТОВ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА В ТРАНСГРАНИЧНОМ СОТРУДНИЧЕСТВЕ В статье рассматриваются особенности взаимодействия органов власти Украины с институтами гражданского общества, раскрываются формы и ме- тоды воздействия неправительственных организаций на власть. Особое внима- ние уделяется теории и практике формирования коалиций НПО и их влияния на принятие управленческих решений. 225 Сергій ГАКМАН. Ефективне партнерство органів влади та інститутів громадянського суспільства у транскордонній взаємодій Интеграция в европейское сообщество обуславливает проведение активной политики добрососедства, совершенствования механизмов многоуровневых от- ношений, в т. ч. межрегионального и трансграничного сотрудничества. Транс- граничное сотрудничество не только способствует приведению наших стран к формам наиболее приемлемым для их экономической самодостаточности, но и позволяет отрабатывать механизмы сотрудничества и взаимодействия власти и общества, характерные для уже существующих технологий в Евросоюзе, что может позволить нашим странам «мягко» интегрироваться в европейское со- общество, не нарушая привычный для себя контекст развития. Особая роль при этом приходится на трансграничные проекты, в первую очередь в рамках реали- зации программ Европейского Инструмента Соседства и Партнерства. Ключевые слова: гражданское общество, трансграничное сотрудничество, НПО, интеграция, управленческие решения. 226 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Людмила ГОЛОВАТАЯ АСПЕКТИ ПОТЕНЦІЙНОГО ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ МОЛДОВИ Прикордонне співробітництво є одним із найважливіших багатоцільових ін- струментів, який передбачає мобілізацію фінансових ресурсів у спільних проек- тах. Ця концепція спрямована на стимулювання та диверсифікацію економічної діяльності, стимулювання приватних інвестицій, допомогу в скороченні безро- біття і, насамкінець, на підвищення рівня життя. Прикордонне співробітни- цтво сприяє виробленню спільних рішень задач соціально-економічного розвитку. Воно сприяє зміцненню транскордонного діалогу між місцевою владою, грома- дами та організаціями громадянського суспільства та, отже, розвитку більш тісних зв'язків між Республікою Молдова, Румунією і Україною, найближчими сусідами. Довгострокові цілі такого співробітництва припускають наступні на- прямки: створення більшого числа двосторонніх вигод, покращення фізичної та економічної інфраструктури, розвиток людських ресурсів регіону, поглиблення культурних та освітніх зв'язків, розвиток підприємництва, ринку праці, залучен- ня інвестицій, передачу технологій, поліпшення якості навколишнього середови- ща, розвиток сільських районів, охорони здоров'я, освіти, культури, підготовку до вступу в ЄС тощо. Ключові слова: транскордонне співробітництво, фінансові ресурси, спільні проекти, двосторонні вигоди, можливості. In the scientific literature, the term "transboundary cooperation" refers to areas of intensive cross-border cooperation in all spheres of life. Therefore, among the economic forms that contribute to the revitalization of region- al development, the active inclusion of countries in the modern integrated world, an important role is played by cross-border cooperation, which, first of all, relates to economic processes that are rapidly developing under the influence of international economic integration. In the system of cross-bor- der cooperation, various links are maintained and developed: trade, cultur- al, scientific, tourism, etc. Cross-border regions have advantages in solving problems of rational use of natural and labor resources, accelerated develop- ment of advanced production and technologies, improving product quality, expanding the possibilities for updating fixed assets and the range of prod- 227 Людмила ГОЛОВАТАЯ. Аспекти транскордонного співробітництва у розвитку регіонів Молдови ucts produced. The level of cooperation of border regions is determined by many factors1: • the degree of economic development and differences in the economic potential structure of the partner regions; • the links intensity and comprehensiveness of these regions with their national centers; • presence of terrestrial transport paths on the boundaries; • differences in customs and tax duties, credit and financial systems, so- cial status, etc. Cross-border cooperation is implemented both at the regional and local level. However, at the local level, it develops much faster and more effi- ciently. Development of cooperation at the regional level has four stages: • establishing new and restoring existing ties between partners in the region; • development strategy definition • development and provision of development programs, • the creation of free economic zones. At the local level, cooperation develops quite spontaneously. It is charac- terized by personal contacts with neighbors, caused by economic issues, as well as cooperation in the field of culture. This cooperation is accompanied by legal support. And the emergence of such a form as the euro regions, as well as the adoption of the Madrid Convention (1980) created a solid legal foundation for the development of cross-border cooperation at the regional and local levels. The euro region is a formal structure created for the needs of cross-border cooperation at the regional and local levels. Entry into the euro region is voluntary. Decision making is primarily affected by expec- tations of economic gain. Cooperation in the field of science and culture is also important. A significant role is given to expected investments, the introduction of preferential taxes, etc. The process of creating relationships and contractual relations in bor- der areas in order to find solutions to common identical issues is the basis of cross-border cooperation. "The philosophy of cross-border cooperation" 1 Davydenko, L. N., Litvinyuk, A. I. Transboundary cooperation: economic and institutional foundations, Minsk, BSPU, 2006. 228 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 is that two adjacent border regions cooperate in the process of develop- ing plans and choosing development priorities, and then agree on develop- ment plans for individual events. Cross-border cooperation is that all social groups and administrative bodies are involved in the dialogue. The relationships between Ukraine and Moldova The Republic of Moldova and Ukraine established diplomatic relations in 1992. Since January 2014, relations between the two countries are based on 128 different legal acts and documents (treaties, agreements, etc.) in force. The most relevant of these legal documents in the given context are the Treaty on Neigh- borhood, Friendship and Cooperation (1992), the State Border Treaty (1999) and the Consular Convention between Ukraine and the Republic of Moldova (1995). The border between the Republic of Moldova and Ukraine covers a length of 1.222 km, of which 955 km is a land border, while the coastline is 267 km. There are 67 permanent official border crossing points along the Mol- dovan-Ukrainian border, of three categories2: • international – for crossing by people and vehicles belonging to any state, • interstate – for crossing by persons and means of transport from the Re- public of Moldova and Ukraine, and • local – crossing by citizens of Moldova and Ukraine living in neighboring administrative districts. The Republic of Moldova–Ukraine relations must face the fact that the sit- uation in the Transnistrian region of the Republic of Moldova, over which the Moldovan government does not have complete control is one of the distinctive features of the state border between the two states. This region is in the vicinity of 454 km of state border with Ukraine; 25 official border crossing points are positioned along the Moldova–Ukraine border line. The internal borders be- tween the Transnistrian region and other regions of the Republic of Moldova are not monitored by the Moldovan border guards. However, there are some customs control points managed by the police at the crossing points. Another aspect is the specific situation due to the geographical location of the Moldavian 2 Yarovoi, G. O. Regionalism and transboundary cooperation in Europe, Kiev, Unity, 2007. 229 Людмила ГОЛОВАТАЯ. Аспекти транскордонного співробітництва у розвитку регіонів Молдови village Palanca: its territory extends to the Odessa region of Ukraine in a way that makes it impossible to cross it from a part (north) of Ukraine to the south- ern parts without passing through the territory of the Republic of Moldova. The eligible neighboring regions have similar geographic conditions and share a common economic and social history in transition. But their starting conditions at the beginning of the transformation were quite diverse and shaped the current status of development. The western parts of the Republic of Mol- dova have served as suppliers of agricultural products, while larger industrial areas have been developed only in the eastern parts, which are currently form- ing the Transnistrian region. On the Ukrainian side of the border, agriculture has also been developed, but the industry has played a more important role. Moreover, the Odessa region has always played a special role in its capacity as a shipping node at the Black Sea. The disturbance of former economic ties was a problem, especially for the Republic of Moldova, due to limited domestic de- mand: it was not able to replace the falling exports. At the same time, Ukrainian neighboring agricultural regions could benefit from the country's larger area and rising domestic demand, as well as the worldwide increase in trade volumes. In addition, the necessary redirection of trade was much easier for more stand- ardized industrial products than for agricultural products. Thus, the Republic of Moldova has lagged behind its economic development and still needs to find its place. Contrary to economic development, the institutional framework of the two countries, as well as education levels and administrative rules, are similar. Russian language remains a lingua franca, which can be understood throughout the eligible region – factors facilitating cross-border cooperation. Demography and Population: the region's surface is characterized by a natural decline in population size: a trend that began with the declaration of independence by both countries in the early 1990s and continues to this day. The population of the Republic of Moldova decreased by about 20 percent in 2017 compared to 1989. A similar trend is also observed in the Chernivtsi and Viniţa regions, while in the Odessa region the decline was lower. The negative dy- namics on the Ukrainian side of the border stem from low birth rates, although the influx of inhabitants resulting from migration to these regions remained at positive odds, even if they represented only a few hundred people. In the Re- public of Moldova and the Chernivtsi region, the rural population accounts for 230 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 more than 57 percent, while in the Viniţa Region – about half, and in the Odessa region – one third of the total population of the region. The Republic of Moldova has a strong external migration of seasonal work- ers; most of them (75 percent) is moving towards Russia, and the rest – largely towards the EU countries. According to data available from the population cen- sus, the number of "temporarily absent" residents in the Republic of Moldova reaches about 10 percent of the population. Agriculture forms the economic backbone of all eligible regions, with the exception of the Odessa Region where transport services dominate. Climate conditions across the region are conducive to sector development. However, a number of factors, for example the profound division of labor inherited from the Soviet period and resulting from the lack of general competence of today's farmers, hinder the development of highly competitive agriculture in the future. Many issues related to the agricultural sector are shared by both sides of the border: increasing vulnerability to natural disasters that increase in frequency and intensity, low productivity due to lack of access to technol- ogy, poorly developed infrastructure for storage and harvesting and transport to markets central and the need for water management for irrigation are just a few examples of topics that could be addressed in cross-border farmer’s associations. On the Moldovan side of the border, the core of industrial production is located in the Transnistrian region. However, given that the region is not con- trolled by the Moldovan Government, there is no complete statistical informa- tion to be provided to the Moldovan authorities. It is estimated that the Transn- istrian industry, contributes approximately 28 percent to the gross added value of the territory, the production of electricity and the production of the Moldovan Metallurgical Plant being the most important branches. In other parts of the country, industry plays a minor role and is focused on food and beverage pro- duction (43 percent of total industrial production). The eligible neighboring regions on the Ukrainian side do not contribute substantially to the total industrial production in Ukraine. In general, industrial production in three areas accounted for only 5.1 percent of the country’s total industrial production, where Odessa region is the most important of the three contributing levels. The Odessa region hosts companies in the field metallurgi- 231 Людмила ГОЛОВАТАЯ. Аспекти транскордонного співробітництва у розвитку регіонів Молдови cal industry, machine building, chemicals and chemicals petrochemicals which partly produce for export. The living conditions of the researched area are quite diverse, as are areas of economic activity of the population and levels of development in general. Moldova's income levels are relatively low: on average, disposable income of households is only slightly higher than subsistence levels. The official unem- ployment rate has fallen recently: by definition, the International Labor Or- ganization (ILO), it has a rather low level of 5.6 percent, and is used in official statistics. On the Ukrainian side of the border, the unemployment rate, calcu- lated according to the same methodology, ranges from almost 10 percent in the Vinita region to 6 percent in the blooming Odessa region. There, demand for labor has grown steeply in the trade and transport sectors, and unemployment remains below the national average. Average, only 10 percent of the inhabitants of the three neighboring regions are below the subsistence level. Consequently, revenue generated by employment shows a much more obvious role compared to the Republic of Moldova (41 percent of the total disposable income of house- holds in the Viniţa Region, 55 percent in the Odessa region). Dependence on social transfers is lower remittances contribute, on average, with a statistically insignificant part. Experience in cross-border cooperation activities: Organizations from the Republic of Moldova and the Odessa region participated in two programs: The Joint Operational Program Romania–Ukraine–Republic of Moldova 2007–2013 and the Joint Operational Program Black Sea 2007–2013. The Chernivtsi region is an eligible region in the framework of the Roma- nia–Ukraine–Republic of Moldova program and is involved as an adjacent region in another ENPI CBC Hungary–Slovakia–Romania–Ukraine program, with limited participation. The Viniţa region can participate in the program targeting Romania-Moldova-Ukraine as an adjacent region. Participation in the ENPI CBC programs has helped to increase cross-border understanding of cross-border issues and to develop a solid basis for cross-border partner- ship projects. The attention of local regional bodies of transboundary cooperation between Ukraine, Romania and the Republic of Moldova is growing. The concept of creating a new euro region "Lower Danube" has been developed and the cor- 232 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 responding free economic zone. The founders of this region are the border re- gions of Romania, Moldova and the Odessa region, in particular, Izmail, as well as Izmail, Reninsky, Kiliya and Belgrade districts. Among the promising poten- tial candidates is Tatarbunarsky district, which has a large length of the border with Moldova. All these areas are predominantly agrarian, have long-standing neighborhood relations, as well as similar development problems. For exam- ple, Reninsky district, due to its remoteness from large centers, is practically deprived of sales markets for its agricultural products. However, it may find de- mand in Romanian Galati, which is close by. The second example is a local tank farm. Previously, it was focused mainly on servicing Moldovan households and is now not working at full capacity. And the neighbors – the Moldovans – are forced to build their own oil terminal, which is economically inexpedient and environmentally dangerous. There are also many other similar examples. The concept of the Lower Danube is valuable because with its implementation, the solution of important problems at the level of administrative districts is much easier. One of them is the effective use of four international transport corridors passing through the territory of the countries participating in the new euro re- gion. In order to ensure the maximum effect of the Lower Danube Euro region, it is advisable to create a free economic zone. It will help attract foreign invest- ment, give impetus to the development of production, provide a mechanism for implementing the idea of transport corridors. Since the end of 2005, the EU Assistance Mission to Moldova and Ukraine to control the Transnistrian-Ukrainian border EUBAM (European Union Border Assistance Mission) has been operating. Its activity is aimed primarily at reducing the crime rate in the Transnistrian segment of the border, eliminating the supply channels of smuggled goods. According to analysts, smuggling flows were related to the criminal business, using the difference in customs duties. So, cross-border cooperation between Moldova and Ukraine potentially ef- fective and promising, since this contributes to a number of positive factors: favorable climatic conditions for the development of an efficient agriculture and organic production; well-developed network of international transport in- frastructure that crosses the regions; the geographical proximity of European 233 Людмила ГОЛОВАТАЯ. Аспекти транскордонного співробітництва у розвитку регіонів Молдови markets; the richness of nature and cultural heritage resources; extensive expe- rience in cross-border cooperation programs with EU countries3. All this com- plements the list of opportunities for cross-border cooperation of our countries: opening and further liberalization of trade relations between the Eastern Part- nership countries and the EU, as well as the development of trade routes linking the EU, the Caucasus and Asia; the synergistic effects of other regional devel- opment programs that support investment in the region's regions; the possible increase in demand for clean organic products on national, regional and global markets; building strong economic and cultural centers in the eligible area that can become the engines of regional development. Unfortunately, the region has some problems or risks, not only socio-eco- nomic, but also political one. We are talking about the Dniester pumped storage plant with a capacity of 2.250 MW, which Ukraine is building on the Moldo- van-Ukrainian border. Disagreements over this object arose because a part of the dam of the Dniester HEP-2 turned out to be on the border of the Moldovan territory of the right bank of the Dniester. Construction of the station began in the Chernivtsi region, bordering Moldova, in 1984, when Ukraine and Moldova were part of the USSR. Ukraine and Moldova still have not resolved the border and property issues in this area of the state border, there is no agreement on long-term lease of part of the Moldovan territory, without flooding which Dni- ester HAES will not be able to function normally, an agreement on the Dniester hydroelectric complex has not been signed, environmental issues have not been resolved. All disputes that have arisen on the Moldovan-Ukrainian border could really be resolved in the near future if its demarcation is implemented. To this end, the partners have already appealed to the EU to provide them with both technical and financial assistance. However, unexpectedly, a new political ob- stacle arose in the way of the demarcation of the Moldovan–Ukrainian border caused by the unresolved Transnistrian (PMR) conflict. This is about demar- cation of the border, passing through the Transnistrian segment of the 470 km long territory, which is currently not under the control of Moldova. Transnistria (PMR) does not give its consent to the signing of the Moldovan–Ukrainian 3 Yarovoi, G. O. Regionalism and transboundary cooperation in Europe, Kiev, Unity, 2007. URL: http://analyticsmz.ru/?p=706 234 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 agreement on the demarcation of the border. At the same time, the PMR is ready to sign an agreement on the demarcation of the border with Ukraine in the event that it gives its consent. The difficulty of getting out of the current situation is related to the fact that if Ukraine agrees to demarcate the border under the conditions of the Transdniestrian Moldavian Republic, the Moldovan authorities and mediators for resolving the Transnistrian conflict can regard this decision as recognition of the existence of the Transnistrian Republic, which is fraught with political scandal. The risks are expressed in: disparities in income levels within regions (in the context of economic activities, rural and urban areas); divergences in in- vestment capacities leading to greater inequality in the area. Weak points of cross-border cooperation are: decrease and aging of the population, depopula- tion in rural areas, migration to the capital and abroad; regional economies are heavily dependent on the agricultural sector; regional economies are work-re- lated of a low skill level, limiting the creation of a higher added value; outdated local infrastructure (for example, sewerage networks, roads) bad public servic- es; underdeveloped small and medium business environment, which is also true for the services sector in general; strong migration from the regions that are part of the area. Conclusion The development of cross-border cooperation in the future will develop incrementally. Cross-border cooperation between Ukraine and Moldova contributes to enhancing socio-economic and political cooperation and should be continued in the future. Relations between Moldova and Ukraine evolved differently, depending on the political leaders of the two states, but in general the course of Moldova and Ukraine coincided in recent years, at least in terms of adherence to the course towards European integration. In addition, both countries are members of the Eastern Partnership and are implementing a number of projects in the format of the Eastern Partnership countries. Moldova and Ukraine are also participating in the Lower Danube region4. Relations between Moldova and Ukraine have the potential for 4 Cross-Border Cooperation Programmes Within The European Neighbourhood Instrument 2014–2020. URL: serviciilocale.md 235 Людмила ГОЛОВАТАЯ. Аспекти транскордонного співробітництва у розвитку регіонів Молдови further intensification, both in the framework of cross-border cooperation and in the framework of broader associations. Security and customs issues are, of course, important, and, with the support of the EU Mission, they are very successfully resolved for both countries. Ludmila GOLOVATAIA ASPECTS OF POTENTIAL CROSS-BORDER COOPERATION IN DEVELOPING THE REGIONS OF MOLDOVA Abstract: Cross-border cooperation is one of the most important multipurpose tools, that involves the mobilization of financial resources in joint projects. It is a con- cept that aims to boost and diversify economic activities, stimulate private sector in- vestment, help reduce unemployment, and ultimately lead to an improvement in liv- ing standards. It contributes to the development of common solutions to meet social and economic development challenges. Cross-border cooperation also contributes to strengthening cross-border dialogue between local authorities, communities and civil society organizations and, consequently, to develop closer ties between the Republic of Moldova, Romania and Ukraine, the closest neighbors. The long-term objectives of such cooperation have as a goal: creating more bilateral benefits, improving the physical and economic infrastructure, developing the human resources of the region, deepening cultural and educational links, enterprise development, labor market, at- tracting investment, technology transfer, development of the SME sector, improvement of infrastructure, environmental quality, rural development, health, education, culture, preparation for EU accession, environmental protection etc. Key-words: cross-border cooperation, financial resources, joint projects, bilateral benefits, opportunities. 236 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Людмила ГОЛОВАТАЯ АСПЕКТЫ ПОТЕНЦИАЛЬНОГО ТРАНСГРАНИЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА В РАЗВИТИИ РЕГИОНОВ МОЛДОВЫ Приграничное сотрудничество является одним из важнейших многоцелевых инструментов, который предполагает мобилизацию финансовых ресурсов в со- вместных проектах. Эта концепция направлена на стимулирование и диверси- фикацию экономической деятельности, стимулирование частных инвестиций, помощь в сокращении безработицы и, в итоге, на повышение уровня жизни. Приграничное сотрудничество способствует выработке общих решений задач социально-экономического развития. Оно способствует укреплению трансгра- ничного диалога между местными властями, общинами и организациями граж- данского общества и, следовательно, развитию более тесных связей между Ре- спубликой Молдова, Румынией и Украиной, ближайшими соседями. Долгосрочные цели такого сотрудничества предполагают следующие направления: создание большего числа двусторонних выгод, улучшение физической и экономической ин- фраструктуры, развитие людских ресурсов региона, углубление культурных и об- разовательных связей, развитие предпринимательства, рынка труда, привлече- ние инвестиций, передачу технологий, улучшение качества окружающей среды, развитие сельских районов, здравоохранения, образования, культуры, подготов- ку к вступлению в ЕС, и т. д. Ключевые слова: трансграничное сотрудничество, финансовые ресурсы, со- вместные проекты, двусторонние выгоды, возможности. 237 Інна ДУТЧАК. Мовна політика ЄС і корисний досвід для України та Чернівецької області як окремо взятого регіону Інна ДУТЧАК МОВНА ПОЛІТИКА ЄС І КОРИСНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ ТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОКРЕМО ВЗЯТОГО РЕГІОНУ У статті розглянута мовна політика Європейського Союзу (ЄС) як один із пріоритетних напрямів діяльності ЄС з моменту створення. Проаналізовано досвід Європейського Союзу щодо вирішення проблем багатомовності. Розгля- дається й аналізується багатомовність як основний напрям мовної політики Єв- ропейського Союзу, який спрямований на підтримку мовного розмаїття, гаран- тування збереження усіх мов та забезпечує сприяння і заохочення вивчення мов і здійснення культурного обміну в системах шкільної, університетської освіти й у суспільстві в цілому. Узагальнено порядок формування, правову основу функці- онування, особливості впровадження, напрями, шляхи реалізації та оцінку ефек- тивності мовної політики ЄС. Запропоновано основні напрями вдосконалення мовної політики України. Ключові слова: багатомовність, мовна політика, мовний режим, Європей- ський Союз, країни-члени ЄС, реформа освітніх систем. Незважаючи на те, що досить тривалий час Україна тримає напря- мок на євроінтеграцію, у жодному нормативно-правовому документі не зазначено пріоритетним завданням подолання мовного бар’єру. На відміну від європейських країн, рівень знання хоча б однієї офіційної мови ЄС громадянами України є досить низьким. Європейський Союз у цьому зв’язку пропонує і впроваджує складну та нетипову для світу модель мовного будівництва, досвід використання якої певною мірою був би корисним для України загалом та Чернівецької області як регі- ону зокрема. Історія становлення мовної політики ЄС показує еволюційність цього процесу, який здійснюється в різних напрямках багаторівневості та ба- гатоаспектності. Об’єднання європейських країн зумовило створення ба- гатомовного середовища та необхідність визначення певних принципів і правил співіснування як окремих країн-членів, так і об’єднання загалом. Виникла необхідність реалізації організаційних та технічних заходів в 238 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 управлінні процесом багатомовності, що дістало назву multilingualism management (управління багатомовністю), а також у створенні відповід- ного «EU language regime» (мовного режиму ЄС). На сьогоднішній день мовна проблематика є окремим пріоритетним напрямом діяльності ЄС, який має офіційну назву «EU Language Policy» («Мовна політика ЄС»). З 2007 року створена окрема  посада Комісара ЄС з мультилінгвізму, а у 2008 році – Commissions High Level Group on Multilingualism (Групу висо- кого рівня з мультилінгвізму)1. Поняття багатомовності означає співіснування різних мовних спільнот усередині однієї географічної або геополітичної зони чи політичної спіль- ноти, а також здатність суспільства, інститутів, груп та індивідів регуляр- но спілкуватися більше ніж однією мовою2. Мовний режим стосується питань юридичного, політичного, культур- ного, функціонального та бюджетного характеру. В межах інституцій ЄС існує різний мовний режим, який розрізняють залежно від застосування мов офіційних і робочих, а саме: монолінгвізм, націоналізація, обмеже- ний мультилінгвізм, асиметричні системи, контрольований монолінгвізм, контрольований мультилінгвізм, повний мультилінгвізм з управлінськи- ми корективами, необмежений мультилінгвізм. Існуючий на сьогодні в ЄС мовний режим став результатом здійснення певної мовної політики всередині спільноти, а також її реалізації націо- нальними урядами країн-членів. Мовну політику ЄС поділяють за наступними критеріями: • залежно від суб’єктів та об’єктів реалізації – на інституційну й поза- інституційну; • залежно від рівнів реалізації – на наднаціональну, національну й ре- гіональну. Інституційна мовна політика регламентує використання мов всереди- ні або між інституціями ЄС, з країнами-членами, їх громадянами та поза Європейським Союзом. 1 European Commission of the European Communities. FINAL REPORT. High Level Group on Multilingualism. Luxembourg: Ofice for Oficial Publications of the European Communities, 2007. – 36 p. 2 Ibidem. – P.6. 239 Інна ДУТЧАК. Мовна політика ЄС і корисний досвід для України та Чернівецької області як окремо взятого регіону У 1958 році прийнята перша директива ЄС, Regulation № 1/58, яка ви- значила чотири офіційні та робочі мови ЄС: датську, французьку, німець- ку та італійську3. Зі зростанням числа країн-членів ЄС кількість офіцій- них та робочих мов постійно змінювалась. За процедурою, в «Акті про приєднання» всі країни-кандидати до приєднання в ЄС визначають одну мову, якою буде відбуватися спілкування з інституціями ЄС. В інституціях ЄС обов’язковими до перекладу на всі мови ЄС (на сьо- годнішній день їх 24) є законодавство та важливі документи4. Щодо інших документів, то існує правило щодо перекладу лише на ті мови, яких вима- гає ситуація. Наприклад, якщо рішення стосується окремих індивідів або групи, то вони не перекладаються на всі мови ЄС. Також більшість інсти- туцій ЄС визначають для себе мови комунікації для внутрішніх потреб. Наприклад, Європейська Комісія використовує англійську, французьку та німецьку мови для внутрішніх потреб, Європейський Центральний Банк – лише англійську мову. Мовна політика Європейського Союзу реалізується у напрямках: по- літика у сфері перекладів; навчання висококваліфікованих перекладачів, які спеціалізуються у сфері Євросоюзу; в освіті для дорослих; вивченні іноземних мов людьми з особливими потребами; сприянні збільшенню різноманітності мов, які вивчаються; створенні спеціалізованих мовних класів; навчанні вчителів іноземних мов, які, зокрема, володіли би не од- нією іноземною мовою; розвитку європейської системи тестування та ви- значення рівня знань іноземної мови; публікації аналітичних, довідкових, статистичних, тематичних видань і досліджень, які мають на меті забез- печення й поширення інформації для процесу ухвалення рішень на націо- нальному та наднаціональному рівнях. Важливим елементом інституційної політики ЄС є політика у сфе- рі перекладів. До складу Єврокомісії входить Генеральний директорат з письмових перекладів та Генеральний директорат з усних перекладів, які забезпечують, відповідно, письмові переклади документації і матеріалів інституцій ЄС, а також усні переклади на зустрічах та конференціях. 3 Barbara Pozzo. Multilingualism and the harmonisation of European law // Barbara Pozzo,Valentina Jacometti. Kluwer law International, 2006, p. 210. 4 L’Union Européenne et la question du multilinguisme // Eurostudia, vol.1, no. 1, juin 2005. 240 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Для громадян країн ЄС створено спеціальну програму-перекладач для перекладу документів ЄС, яка містить 1 млн. слів та сталих вира- зів 24 мов Європейського Союзу. За допомогою цієї програми будь-який громадянин ЄС може зручно перекласти важливий для нього документ на рідну йому мову. Важливим напрямком мовної політики ЄС з 2005  року є навчання висококваліфікованих перекладачів, які спеціалізуються в різних на- прямках діяльності Євросоюзу. На сьогодні створюються стандартні «European Master’s in Translation network» («Мережі європейських магі- стратур з перекладу»). Ще одним напрямком мовної політики ЄС є Language Learning Policies (політика у сфері навчання іноземним мовам), яка стала окремим важли- вим напрямком діяльності Єврокомісії. Це зумовлено зростанням інте- грації в економічній, соціальній та культурній сферах, що вимагає якісної мовної підготовки всього населення Європейського Союзу. Мовна політика ЄС реалізується через програми у сфері освіти, зокре- ма, такі як: • COMETT (Community Action Programme for Education and Training for Technology in the European Community); • ERASMUS (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students); • LINGUA – програма, спрямована на сприяння вивченню іноземних мов; • TEMPUS – Trans-Mobility Programme for University Students; • LEONARDO DA VINCI – програма, зорієнтована на стимулювання розвитку нових методів навчання; • YOUTH FOR EUROPE – Європа для молоді; • SOCRATES – программа включала у себе ERASMUS та LINGUA, але мала надзвичайне значення для розширення сфери діяльності в школах, через залучення програми COMENIUS у шкільну освіту. Із 2007 року більшість цих програм об’єднано у програму Lifelong Learning Programme («Навчання впродовж життя»), яка була розрахована до 2013 року, але продовжується на сьогодні й далі. Програма спрямована на підтримку тих проектів освітніх інституцій, які розвивають взаємодію, 241 Інна ДУТЧАК. Мовна політика ЄС і корисний досвід для України та Чернівецької області як окремо взятого регіону кооперацію та мобільність між освітніми та тренінговими системами усе- редині ЄС з метою отримання ними можливості конкурувати на світовому ринку. В цих програмах велика увага зосереджена на  навчанні іноземним мовам. У Лісабонській стратегії, яка визначила цілі ЄС включно до 2010 року, зазначено важливість посилення географічної мобільності європейців та поліпшення вивчення іноземних мов. Ці цілі стали частиною програми  Education and Training 2010 (Освіта та тренінги 2010), яка є компонентом Лісабонської стратегії щодо освіти. Незважаючи на досить короткий період реалізації мовної політики ЄС, результати дослідження Євробарометра результативності її проведення засвідчують високу ефективність результатів. За цими дослідженнями, кількість громадян ЄС, які володіють принаймні однією іноземною мо- вою, зросла з 47 % у 2001 р. до 56 % в 2005 році. Зросла кількість людей, які проживають в ЄС і вважають, що знання іноземних мов є корисним – з 79 % у 2001 р. до 83 % в 2005 році, з них 53 % вважають знання іноземної мови надзвичайно важливим5. У той же час, рівень впровадження мовної політики ЄС в кожній кра- їні Європейського Союзу є різним. У Болгарії, до прикладу, вивчення іноземних мов стало частиною реформи національної освітньої систе- ми, прийнятої парламентом Болгарії у 2006 році. Уряд Угорщини запро- вадив стратегію викладання та вивчення іноземних мов World Language Programme («Програму світові мови»). У межах цієї програми передбаче- но: значне підвищення фінансування вивчення іноземних мов в школі; за- провадження року інтенсивного вивчення іноземної мови у сфері обов’яз- кової освіти; іспит з іноземної по закінченні школи; збільшення на 40 % навчального часу, присвяченого вивченню іноземних мов тощо. Розбудова освітніх систем за принципом «рідна мова плюс дві іноземні» реалізу- ється в реформах дошкільної та початкової освіти Естонії, Франції, Ні- меччини, Литви, Словенії та Іспанії. У школах вводять European sections («європейські секції»), відвідування яких дає змогу учням вивчати більше іноземних мов. У секціях особливу увагу приділено європейській співп- 5 Мовна політика як інструмент розвитку комунікативного простору Європейського Союзу. URL: http://old.niss.gov.ua/monitor/Juli2009/23.htm. 242 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 раці. У Німеччині, Нідерландах, Франції, Фінляндії та Австрії запрова- джується сертифікат CertiLingua («СертіЛінгва»), в якому визначається мовна компетентність учня. Він доповнюватиме шкільний атестат. Для контролю за реалізацією мовної політики ЄС вводяться «індика- тор лінгвістичної компетентності», загальноєвропейське тестування дітей до 16 років на знання найпоширеніших у ЄС іноземних мов, проведення Європейських оглядів мовної компетенції 6. Незважаючи на досить тривалий курс України на євроінтеграцію, наша країна залишається відокремленою від Європейського Союзу мов- ним бар’єром. Його подолання не визначено пріоритетним державним завданням у жодному нормативно-правовому акті. Більшість громадян держави не володіють жодною з робочих або офіційних мов Спільноти, що на практиці означає відсутність можливості як для отримання інфор- мації про ЄС, так і здатності долучитися до європейського комунікативно- го простору. У відповідності зі статистикою в Україні англійською мовою володіють тільки 1.4 % населення7. Інтернаціоналізація освіти та впрова- дження реформ у відповідності з Болонським процесом відбувається дуже повільно та переважно малоефективно. З огляду на вищезазначене, доречним було би здійснення цілої системи державних заходів, спрямованих на подолання мовного бар’єру між Єв- росоюзом та Україною. Впровадження державної мовної політики варто здійснювати шляхом розроблення та виконання загальнодержавних регіо- нальних і спеціальних програм, підтримки громадських ініціатив, а також шляхом налагодження конструктивного діалогу між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями. Варто розробити та започаткувати спеціалізовані державні програми, спрямова- ні на підвищення комунікативної спроможності українських громадян, а також передбачити з цією метою ержавне фінансування. Державну мовну політику України треба проводити на засадах науково обґрунтованого по- єднання всього перспективного, що вже витримало випробовування часом, з урахуванням загальноєвропейських тенденцій і досвіду розв’язання по- 6 First European Survey on Foreign Languages Skills. URL: http://ec.europa.eu/education/ policies/lang/ languages_en.html. 7 Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна на зламі тисячоліть, К., Видавничий центр «Академія», 1999, c.183. 243 Інна ДУТЧАК. Мовна політика ЄС і корисний досвід для України та Чернівецької області як окремо взятого регіону дібних проблем іншими європейськими державами. За прикладом країн- членів ЄС можна би було оголосити вивчення іноземних мов в Україні політичним пріоритетом, ініціювати запровадження в школах України ін- дикатора лінгвістичної компетентності. Для втілення в життя подібних ініціатив доречно включити в страте- гію розвитку середньої та вищої системи освіти такі складові: вивчення іноземних мов в Україні визначити одним із пріоритетів держави; Україна повинна стати привабливою країною для навчання іноземних студентів, особливо з країн ЄС; запровадження в школах України індикатора лінгві- стичної компетентності; випускники вищої школи мусять користуватися попитом на українському і міжнародному ринках праці; університетам та іншим закладам вищої освіти треба докладати значних зусиль щодо ін- тернаціоналізації освіти для того, щоб підвищувати якість своєї освіти та сприяти розумінню інших країн та міжнародних умов і стосунків, потріб- но усунути перешкоди до інтернаціоналізації як всередині держави, так і за її межами; необхідно розвивати і поліпшувати подальшу міжнародну діяльність у системі середньої та вищої освіти; сприяти більшій мобіль- ності майбутніх педагогів та їхній участі в програмах ЄС. Висновки Отже, в Європейському Союзі вже тривалий час мовні питання розгля- даються крізь призму їхньої символічної функціональності й багатопред- метності на політичній арені спільноти. Першочерговою метою ЄС в су- часному світі є збереження культурної ідентичності кожної з країн-членів. Європейське співтовариство з належною категоричністю докладає усіх зусиль для того, щоб уникнути нівеляції відмінностей у культурних і мов- них сферах в тих держав, народів, які об’єднались – політично, економічно й культурно, з домінуючою метою зберегти мир у сучасному складному світі, передусім у Європі, створити найсприятливіші умови для прогре- сивного духовного багатства й матеріального достатку. Останні дії та документи європейських інститутів щодо зазначеної проблематики дають підстави прогнозувати, що діяльність Євросоюзу в сфері мовної політики розширюватиметься. 244 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 На відміну від країн-членів ЄС, в Україні подолання мовного бар’єру не забезпечує навіть освітня система. В жодному з прийнятих в період незалежності нормативно-правовому акті, який стосується мовної про- блематики, не зазначена необхідність реалізації певних заходів, спрямо- ваних на євроінтеграцію України та перспективу повернення України до європейського соціокультурного простору. Тому доречним є аналіз діючих програм у мовній політиці ЄС, дослідження ефективності їх реа- лізації. Необхідним є вивчення досвіду країн-членів ЄС в імплементації мовних програм, а також розробка українських державних програм мов- ної політики, які спрямовані на подолання мовного бар’єру між Украї- ною та ЄС. Inna DUTCHAK THE LANGUAGE POLICY OF THE EU AND A USEFUL EXPERIENCE FOR UKRAINE AND CHERNIVTSI REGION AS A SEPARATE REGION The article deals with language policy of the European Union (EU) as one of the priorities of the EU since inception. The experience of the European Union to address the problems of multilingualism is analyzed. Еxplores and analyzes multilingualism as the main direction of the language policy of the European Union, which aims to support linguistic diversity, ensure the preservation of all languages, and promote and encourage the study of languages and the realization of cultural exchange in the systems of school, university education and in society as a whole. Summarizes the order of formation, functioning legal framework, especially the introduction, trends and ways to implement and evaluation of the effectiveness of language policy of the European Union. The basic directions of improving the language policy in Ukraine are proposed. Key words: multilingualism, language policy, language regime, the European Un- ion, member states of EU, the reform of educational systems. 245 Інна ДУТЧАК. Мовна політика ЄС і корисний досвід для України та Чернівецької області як окремо взятого регіону Инна ДУТЧАК ЯЗЫКОВАЯ ПОЛИТИКА ЕС И ПОЛЕЗНЫЙ ОПЫТ ДЛЯ УКРАИНЫ И ЧЕРНОВИЦКОЙ ОБЛАСТИ КАК ОТДЕЛЬНО ВЗЯТОГО РЕГИОНА В статье рассматривается языковая политика Европейського Союза (ЕС) как одно из приоритетных направлений деятельности ЕС с момента создания. Проанализировано опыт Европейского Союза относительно решения проблем мультилингвальности. Рассматривается и анализируется мультлингвальность как основное направление языковой политики Европейского союза, которое на- правлено на поддержку языкового разнообразия, гарантирования сохранения всех языков и обеспечивает содействие и поощрение изучения языков и осущест- вление культурного обмена в системах школьного, университетского образова- ния и в обществе в целом. Обобщено порядок формирования, правовую основу функционирования, особенности внедрения, направления, пути реализации и оценку эфективности языковой политики ЕС. Предложено главные направления совершенствования языковой политики Украины. Ключевые слова: мультилингвальность, языковая политика, языковой ре- жим, Европейский Союз, чтраны-члены ЕС, реформирование образовательных систем. 246 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Наталія НЕЧАЄВА-ЮРІЙЧУК МІЖЕТНІЧНА КОМУНІКАЦІЯ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ (на прикладі Чернівецької області) Стаття присвячена проблемам міжетнічної комунікації. Автор аналізує суть терміну «комунікація», «міжетнічна комунікація», визначає основні віхи у розвитку Чернівецької області в історичному контексті. Окрема увага звер- нена на особливості міжнаціональної взаємодії в краї, поняття «буковинської толерантності», стереотипи щодо самої назви «Буковина». Проаналізовано реакцію румунської та української спільнот на прийняття Закону «Про освіту» у 2017 році, визначено його наслідки в контексті міжет- нічної комунікації. Ключові слова: комунікація, стереотип, «буковинська толерантність», ет- нічна ідентичність. Серед викликів і загроз, з якими зіштовхнулося світове співтовари- ство упродовж останніх десятиліть, особлива роль належить проблемам міжетнічної комунікації, які безпосередньо впливають на розвиток як окремої держави, так і регіону та світу в цілому. Розпад соціалістичної системи та СРСР засвідчили необхідність аналізу причин і наслідків по- літичних подій в контексті комунікативних зв’язків між політичними áк- торами, включаючи міжетнічні. Очевидно, що зміни на політичній карті світу були викликані рядом об’єктивних причин, однак і серед них, і серед наслідків подій кінця 1980-х – початку 1990-х років проблеми між- етнічної взаємодії відіграли не останню роль. Варто лише проаналізува- ти процеси розпаду соціалістичної Югославії, СРСР або ж об’єднання Німеччини. Саме тут міжетнічна взаємодія у її різноманітних формах засвідчила необхідність більш предметного звернення до проблем між- етнічної комунікації. Термін «комунікація» увійшов у науковий обіг у середині ХХ століт- тя. Як зазначають українські науковці Н.  Іщук та С.  Іщук, «слово «ко- мунікація» (communication) має індоєвропейське походження (від лат. 247 Наталія НЕЧАЄВА-ЮРІЙЧУК. Міжетнічна комунікація в Україні: регіональний аспект (на прикладі Чернівецької області) Communico – повідомлення, зв’язок, спілкування)»1. Нині можна віднай- ти кілька сотень різноманітних визначень даного терміну, пов’язаних з різними його аспектами та трактуваннями. Однак, за словами американ- ського професора з комунікації Дж. Слек, «немає єдиної абсолютної сут- ності комунікації, яка б відповідним чином пояснювала явища, які ми вивчаємо. Такого визначення не існує...»2. Ця теза задає більше питань, аніж відповідей на них, водночас відкриваючи широкі можливості для дослідника в пошуку оптимального визначення суті комунікації як пред- мету наукових пошуків. У контексті нашого дослідження, комунікація – це процес створення та обміну повідомленнями між політичними та іншими áкторами, що ви- кликає певну суспільну та політичну реакцію. Відповідно, процес між- етнічної комунікації пов’язаний у першу чергу із процесом створення та обміну повідомленнями, які впливають на міжетнічну взаємодію на індивідуальному та / або колективному рівнях. Таким чином, основним поняттям комунікації є повідомлення, яке може бути в усному, письмо- вому, візуальному чи іншому вигляді. Сучасний медіапростір сповнений різноманітних повідомлень, спрямованих на поширення певних ідей, які трансформуються у дії чи бездіяльність комуніканта чи комунікантів. Від проголошення незалежності і до сьогодні громадяни України є активними учасниками змін, що перетворилися на перманентні в нашій державі. Утвердження демократичних процедур в електоральних проце- сах, високий рівень самоорганізації населення під час революційних по- дій 2004 та 2013–2014 років, волонтерський рух, спрямований на захист національних інтересів та територіальної цілісності України, реорганіза- ція Збройних сил України, неможлива без загальної підтримки населення тощо. Характерною рисою українського суспільства, всупереч усім ката- клізмам, залишається досить високий рівень політичної толерантності. Це виявляється як на міжнародній арені, так і у внутрішній політиці нашої держави. 1 Іщук Н., Іщук Н., Поняття комунікації: множинність конотацій // Схід. № 1 (147) січень–лютий 2017. С.97. 2 Цит. за: Эм Гриффин, Коммуникация: теории и практики, Харьков, Гуманитарный Центр, 2015, с. 36. 248 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Ідеться насамперед про те, що від початку свого незалежного існу- вання Україна взяла на себе перед міжнародним співтовариством ряд зо- бов’язань, покликаних сприяти утвердженню демократії та прав людини у нашій державі. Мова йде про підтримку та ратифікацію Верховною Радою нашої держави основних міжнародних правових документів. Так, у 1992 році Україна як член-засновник ООН офіційно підтримала впро- вадження в дію Декларації про права осіб, що належать до національних чи етнічних, релігійних і мовних меншин3. У прийнятій у 1996 році Конституції України визначено основи дер- жавної політики щодо державної мови, мов національних меншин, роз- витку української нації та збереження самобутності усіх національних меншин, що проживають в Україні. У Конституції України підтверджено взяті на себе раніше повноваження у сфері захисту прав людини та гро- мадянина незалежно від походження, релігії тощо4. Нині Україна є учас- ником ряду міжнародних організацій, включаючи ООН, серед цілей яких захист прав людини на індивідуальному та колективному рівні належить до пріоритетів діяльності. Окрім цього, Україна – учасник Міжнародно- го пакту про громадянські та політичні права, основних конвенцій ООН про права людини, підписант Європейської Хартії регіональних мов чи мов меншин тощо5. Таким чином Українська держава підтвердила своє прагнення до утвердження демократичних цінностей та свобод. Останнє, з одного боку, сприяло налагодженню міжетнічного діалогу та зменшен- ню напруги у міжетнічній комунікації, а з іншого – виштовхнуло на по- верхню ряд питань, пов’язаних із збереженням національної ідентичності титульної нації та правової основи паритетних етнополітичних відносин у держав. Незважаючи на активні процеси інтеграції у світове співтовариство, міжетнічна комунікація в Україні упродовж десятиліть зазнавала і про- 3 Декларация о правах лиц, принадлежащих к национальным или этническим, религи- озным и языковым меньшинствам. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarati ons/minority_rights.shtml 4 Конституція України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80 5 Основной доклад: Обеспечение равенства по этническому признаку в Беларуси, Мол- дове и Украине. Нормативные рамки, организационные основы и общественные механиз- мы, European Center for Minority Issues, 2017, с.28. 249 Наталія НЕЧАЄВА-ЮРІЙЧУК. Міжетнічна комунікація в Україні: регіональний аспект (на прикладі Чернівецької області) довжує зазнавати активних впливів зовнішніх áкторів. Національні мен- шини, що компактно проживають на прикордонні нашої держави, є, на нашу думку, об’єктами політичного чи історико-культурного інтересу та підтримки з боку сусідніх держави. Так, наприклад, за даними Всеукра- їнського перепису 2001 року понад 12 % угорського населення проживає у Закарпатській області, що межує з Угорщиною; близько 12.5 % румун- ського – у Чернівецькій області, що має спільний кордон з Румунією; 38.2 % росіян проживає у Донецькій області, а 39 % – у Луганській, які та- кож мають спільний кордон, але уже з РФ і нині перетворилися на об’єкт відкритого російсько-українського протистояння6. Історичні батьківщини національних меншин, що проживають на території України, відповідно до власної національної політики, надають своїм співвітчизникам під- тримку, починаючи від фінансової і завершуючи політичною. Останнє не може не впливати на перебіг міжетнічної взаємодії, особливо в контексті останніх подій в Україні та тих історико-політичних стереотипів, що нині активно реанімуються окремими політичними áкторами через наявні ме- дійні та інші механізми впливу на масову свідомість. Етнічні стереотипи характеризуються емоційно-оціночним харак- тером, стійкістю, стабільністю, узгодженістю або консенсусом та не- точністю7. Етнічні стереотипи, як правило, мають яскраве емоційне за- барвлення, що особливо чітко простежується у народному фольклорі, зокрема, у приказках, прислів’ях, гуморесках. Варто відзначити, що сте- реотипність мислення – одна з ознак людини, якої вона набула ще у дав- нину, коли необхідно було зберегти сили для виживання і не витрачати їх для роботи над новими óбразами. Тож однією з причин появи етнічних стереотипів, на думку автора, стало прагнення вижити, витворюючи при цьому в межах своєї соціальної групи (етносу) позитивні уявлення про себе та своє оточення. При цьому протиставлення «ми – вони» відіграло роль необхідної складової процесу формування позитивної самоіден- тичності. 6 Про кількість та склад населення за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. URL: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ 7 Стефаненко Т. Г. Этнические стереотипы – функции и свойства. URL: http://psyfactor. org/lib/stereotype8.htm 250 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Чернівецька область – територіально найменша в Україні, однак ві- дома далеко за її межами як полікультурний край, де люди завжди толе- рантно ставилися одні до одних. Власне, ця теза – своєрідний стереотип про край, відомий українським і зарубіжним дослідникам як Буковина. Назву «Буковина» також можна віднести до стереотипів, що відповідним чином спрощують процес ідентифікації даної території як в Україні, так і за її межами. Даний термін неодноразово лунав і продовжує лунати в українському (і не тільки) медіапросторі, що не у повній мірі відображає історичну багатогранність даної області України. Чернівеччина включає історичні землі північної частини Буковини, північної частини Бессарабії та Герцаївщини8, про що досить часто «забувають» не лише журналісти, але й політики та представники місцевого самоврядування. Про останнє, на нашу думку, свідчить напис під гербом області на офіційному сайті Чернівецької ОДА – «Буковина», що не зовсім точно відображає історико- територіальну різноманітність краю9. Упродовж ХХ століття населення Чернівецької області відчуло на собі лихоліття двох світових воєн, змін політичних режимів, репресій, голо- домору тощо. Однак уявлення про Буковину та Чернівці як багатонаці- ональне місце, де «народи можуть досягти величезного в дусі спільної культури»10, сформоване цілеспрямованою політикою Габсбургів, пере- творилося на фундамент «буковинської толерантності», символізм якої поширився і на інші території, що нині входять до складу Чернівецької об- ласті. Незважаючи на політичні катаклізми та активну пропагандистську діяльність різних влад на території краю, для його жителів характерними є «традиції стихійної "мультикультурності"»11, терпимість і лояльність до представників різних національностей, культур, релігій. Можна ствер- джувати, що ідея «буковинської толерантності» нині переживає ренесанс. 8 Гакман С., Нечаєва-Юрійчук Н., Конфліктний потенціал Чернівецької області в умо- вах українсько-російського протистояння // Стратегії трансформації і превенції прикордон- них конфліктів в Україні. Збірка аналітичних матеріалів. Львів, Галицька видавнича спілка, 2015, с. 263. 9 Чернівецька обласна державна адміністрація. Офіційний сайт. URL: https://bukoda.gov.ua/ 10 Білек В., Криворучко О., Масан О., Чеховський І. Вітання з Чернівців, Чернівці, Ви- давнича спілка «Час», 1994, с.34. 11 Круглашов А. Буковинська етнополітична мозаїка. Історична спадщина та сучасні тенденції // Політичний менеджмент. №2. 2004. С. 47. 251 Наталія НЕЧАЄВА-ЮРІЙЧУК. Міжетнічна комунікація в Україні: регіональний аспект (на прикладі Чернівецької області) Історичні витоки сучасних міжетнічних відносин безпосередньо пов’язані з політичними подіями ХХ століття, зокрема, включенням цієї території до складу королівської Румунії після завершення Пер- шої світової війни чи до складу СРСР після Другої світової. Відпо- відних змін зазнавала й етнічна карта регіону: якщо у першу випадку спостерігаємо зростання румунського населення, то у другому – ро- сійського. З проголошенням незалежності України змінився вектор національ- ної політики на загальнодержавному та регіональному рівнях. Зако- нодавчо гарантована можливість збереження й розвитку національної ідентичності, культури, традицій, історії певною мірою дозволила на- ціональним громадам області активізувати свою діяльність у даному напрямку. Знаковим у цьому контексті стало повернення українською владою представникам національних громад (повністю або частково) народних домів, збудованих за часів Австро-Угорської імперії. Нині у кожному з них відбуваються заходи, організовані представниками різ- них національно-культурних товариств, що об’єднують довкола себе жителів та гостей міста, незалежно від їхнього національного походжен- ня, тим самим підтверджуючи тезу про полікультурність краю і толе- рантність його жителів. Від 1989 до 2001 року відбулися зміни у національному складі жи- телів Чернівецької області, зафіксовані переписами населення названих років. Порівняно з 1989 роком кількість українців у 2001  році склала 103.4 %, румунів – 114.2 %, молдован – 79.5 %12. Таким чином, перепис 2001 року засвідчив зростання питомої ваги українців та румунів, що, на нашу думку, зумовлено рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів, у т. ч., поверненням до історичних коренів, міграцією, політичним та еконо- мічним прагматизмом тощо. Водночас зменшується питома вага молдо- ван, що, нашу думку, зумовлено не тільки зазначеними вище причинами, але й радикальними заявами окремих румунських політиків про те, що 12 Про кількість та склад населення Чернівецької області за підсумками Всеукраїнсько- го перепису населення 2001 року. URL: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ chernivtsi/ 252 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 «існує лише румунська нація, а молдовської нації не існує»13. Наступний перепис населення запланований на 2020 рік, що дасть змогу простежити динаміку розвитку етнополітичної ситуації в краї відповідно до актуаль- них даних. Залишається сподіватися, що жодні політичні чи інші фактори не вплинуть на проведення Всеукраїнського перепису населення. Забезпечення ефективної міжетнічної комунікації вимагає вирішення мовного питання, яке від проголошення незалежності і до сьогодні віді- грає особливу роль в українсько-румунських відносинах. Власне, претен- зії щодо недостатнього забезпечення можливості румунського населення навчатися рідною мовою є перманентними, починаючи від моменту про- голошення незалежності України. У зв’язку із прийняттям нового Закону про освіту в Україні у вересні 2017 року це питання ще більше актуалізу- валося. Одразу після прийняття Закону, 8 вересня 2017 року, румунська спіль- нота Чернівецької області звернулася з відкритим листом до Президента України П. Порошенка, де наголошувалося на неконституційності статті 7 згаданого Закону14. Негативною була і реакція офіційної Румунії, яка висловила своє незадоволення прийнятим Законом і наголосила на не- обхідності збереження прав румунської меншини в Україні15. Офіційни- ми структурами обох держав були вжиті відповідні кроки для донесення своєї офіційної позиції іншій стороні. На знак протесту проти ухвалення українським парламентом нового Закону «Про освіту» президент Румунії Клаус Йоханніс скасував свій візит в Україну та зустріч з головою Верхов- ної Ради України16. 13 Гакман С., Нечаєва-Юрійчук Н. Конфліктний потенціал Чернівецької області в умо- вах українсько-російського протистояння // Стратегії трансформації і превенції прикордон- них конфліктів в Україні. Збірка аналітичних матеріалів, Львів, Галицька видавнича спілка, 2015, с. 271. 14 Румуни Чернівецької області просять Президента накласти вето на Закон «Про освіту». URL: http://acc.cv.ua/news/chernivtsi/rumuni-cherniveckoyi-oblasti-prosyat-prezidenta- naklasti-veto-na-zakon-pro-osvitu-6670 15 Польща, Румунія та Угорщина розкритикували новий закон про освіту в Україні через мовне питання. URL: https://kurs.if.ua/news/polshcha_rumuniya_ta_ugorshchyna_rozkrytyku valy_novyy_zakon_pro_osvitu_v_ukraini_cherez_movne_pytannya_57700.html 16 Портніков В. Закон «Про освіту», мова та європейські сусіди. Не вистачає довіри. URL: https://tsn.ua/blogi/themes/politics/zakon-pro-osvitu-mova-ta-yevropeyski-susidi-ne-vista chaye-doviri-997550.html 253 Наталія НЕЧАЄВА-ЮРІЙЧУК. Міжетнічна комунікація в Україні: регіональний аспект (на прикладі Чернівецької області) Реакція соціальних мереж на прийнятий Закон була миттєвою: тут можна було прочитати і передруки основних положень Закону «Про освіту», і коментарі офіційних та неофіційних осіб тощо. Навіть по- верхневий аналіз стрічки новин Фейсбуку дозволив умовно поділити спільноту дописувачів на тих, хто «за», хто «проти» і тих, хто не бажає обговорювати ані Закон в цілому, ані його 7-му статтю. Так, користу- вач із ніком «Ніко Дерго» написав: «Вражають неконституційність «усіх положень» стосовно мов національних меншин, відверта англізація»17. Натомість Peter Andryushchenko написав вітальний пост: «Закон «Про освіту» прийнято. Вітаю усіх українців з цим невеликим, але вкрай важ- ливим кроком до зміни країни на краще»18. Прийняття цього Закону стало лакмусовим папірцем, який виявив усі слабкі місця міжетнічної та міждержавної взаємодії, продемонстру- вав уразливі точки взаємодії вертикальної – між владою та громадою, та горизонтальної – між представниками різних національних спільнот. За останні два роки було проведено не один круглий стіл, присвячений проблемам освіти національних меншин в Україні, що стало першим кроком на шляху до артикуляції власних поглядів та візій щодо даного питання їхніми учасниками. У жовтні 2017 року міністр закордонних справ Румунії Теодор Ме- лешкану на спільній прес-конференції з міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним зазначив: «Румунія готова поділитися з Україною накопиченим досвідом у сфері навчання мовами національних меншин із паралельним вивчення державної мови»19. З січня 2018 року Румунія та Україна домовилися напрацювати спільних документ щодо імплементації Закону «Про освіту»20. Одночасно домовлено про ство- рення спільної «молдовсько-української робочої групи», яка повинна 17 Ухвалення закону «Про освіту»: реакція соцмереж. Коментарі. URL: https://osvita.ua/ school/reform/57264/ 18 Там само. 19 Румунська та молдовська національні меншини в Україні: стан, тенденції та мож- ливості співпраці / [Ю.  Тищенко, А.  Круглашов, В.  Бакальчук, С.  Дубова, Н.  Нечаєва- Юрійчук], К., НІСД, 2019, с.24. 20 Там само. 254 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 розробити план заходів для забезпечення прав національних меншин під час практичної імплементації Закону21. Реакція обох національних спільнот Чернівецької області на при- йняття даного Закону засвідчила необхідність посилення комунікатив- ної взаємодії між ними на горизонтальному рівні, усвідомлення ролі медіа та діалогу у формуванні конструктивної міжетнічної комунікації, миттєвості реакції суспільства на кроки влади у демократичній державі. Фактично, ми стали учасниками й свідками трансформації комунікатив- ної взаємодії, де повідомлення мультиплікуються надзвичайно швидко, а реакція на них є миттєвою. Водночас варто звернути увагу, що процеси міжетнічної комунікації в області мають досить неоднозначний характер. З одного боку, відбу- вається політизація міжетнічної взаємодії, коли людина реагує на ті чи інші події крізь призму національної (політичної) ідентичності. З іншого боку, щоденні виклики та потреби, як-от навчання, робота, спорт тощо, відводять мовне питання на другий план. Молоді люди, вмотивовані у кар’єрному рості в Україні, активно вивчають державну мову і володі- ють нею на належному рівні. Однак стереотипи взаємного сприйняття, витворені попередніми поколіннями, залишаються міцним фундамен- том для формування новітніх міфів, у т.ч. політичних. Підсумовуючи усе вищесказане, варто наголосити, що процеси між- етнічної комунікації є важливою складовою партнерських міждержав- них відносин. Після проголошення незалежності Україна адаптувала європейські й міжнародні стандарти захисту прав людини та громадяни- на, чим засвідчила своє прагнення до побудови демократичної держави. Водночас питання міжетнічних відносин, зокрема у світлі прийнятого у 2017 році Закону «Про освіту» залишається актуальним для України. І Чернівецька область як прикордонний регіон є прикладом поєднання традицій мультикультурності та активного захисту прав національних громад на захист власної ідентичності. 21 Там само. 255 Наталія НЕЧАЄВА-ЮРІЙЧУК. Міжетнічна комунікація в Україні: регіональний аспект (на прикладі Чернівецької області) Nataliia NECHAIEVA-YURIICHUK INTERETHNIC COMMUNICATION IN UKRAINE: THE REGIONAL ASPECT (on Chernivtsi Oblast’ Example) This article deals with the problems of interethnic communication. The author anal- yses the essence of the term "communication", "interethnic communication", identifies major milestones in the development of Chernivtsi region in the historical context. Par- ticular attention is paid to the peculiarities of interethnic interaction in the region, the concept of "Bukovina tolerance", stereotypes about the place name "Bukovina". The reaction of the Romanian and Ukrainian communities to the adoption of the Law "On Education" in 2017 is analysed. The implications of the Law are identified in the context of interethnic communication. Keywords: communication, stereotype, "Bukovinian tolerance", ethnic identity. Наталия НЕЧАЕВА-ЮРИЙЧУК МЕЖЭТНИЧЕСКАЯ КОММУНИКАЦИЯ В УКРАИНЕ: РЕГИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТ (на примере Черновицкой области) Данная статья посвящена проблемам межэтнической коммуникации. Автор анализирует суть термина «коммуникация», «межэтническая коммуникация», определяет основные вехи в развитии Черновицкой области в историческом кон- тексте. Особое внимание обращено на особенности межнационального взаимо- действия в крае, понятие «буковинской толерантности», стереотипы относи- тельно самого названия «Буковина». Проанализировано реакцию румынского и украинского обществ на принятие Закона «Об образовании» в 2017 году, определены его последствия в контексте межэтнической коммуникации. Ключевые слова: коммуникация, стереотип, «буковинская толерантность», этническая идентичность. 256 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ Бурдяк Віра Іванівна – доктор політичних наук, професор кафедри політо- логії та державного управління Чернівецького національного університету іме- ні Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: політичні інститути та процеси в нових демократичних державах; сучасні міжнародні відносини; трансформа- ційні та євроінтеграційні зміни в країнах ЦСЄ; транскордонне співробітництво; етнополітика та міжетнічні відносини. E-mail:

Василевська Тетяна Едуардівна – доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічного управління та публічної служби На- ціональної академії державного управління при Президентові України. Сфера наукових інтересів: професійна етика, депутатська етика, етика державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування, ціннісні засади фор- мування політики. E-mail:

Гакман Сергій Михайлович – кандидат історичних наук, доцент, заступник директора Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самовря- дування, державних підприємств, установ та організацій. Сфера наукових ін- тересів: історія міжнародних відносин, історія Буковини; українсько-молдов- сько-румунські відносини на сучасному етапі; транскордонне співробітництво; етнополітика та міжетнічні відносини; проблеми міграції та біженців. E-mail:

Головатая Людмила Валер’янівна – доктор економічних наук, доцент Ін- ституту Міжнародних відносин Молдови, в якому працює з 2002 року на фа- культеті світової економіки та міжнародних економічних відносин. З 2005 року очолює кафедру міжнародних економічних відносин. Координатор Європей- 257 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 ського проекту Erasmus+ Module «Міграція як фактор впливу на безпеку ЄС», 586976-EPP-1-2017-1-MD-EPPJMO-MODULE (20017–2020 рр.). Сфера науко- вих інтересів: міжнародні економічні відносини, економічна безпека, економіч- на дипломатія, міжнародна міграція, трудова міграція. E-mail:

Гонюкова Лілія Василівна – доктор наук з державного управління, про- фесор, завідувачка кафедри суспільного розвитку і суспільно-владних відно- син Національної академії державного управління при Президентові України. Сфера наукових інтересів: теорія політичних партій та громадсько-політич- них об’єднань; практична політологія – технології здобуття та здійснення влади; громадянське суспільство; взаємодія влади і громади; демократичний розвиток; гендерна політика; методологія викладання очних та дистанційних курсів. E-mail:

Добра Дорін-Мірча – доктор, асистент професора факультету європейських студій Клузького університету «Бабеш-Бойяї». Сфера наукових інтересів: євро- пейські студії, європейська інтеграція, європейська політика сусідства, історія міжнародних відносин. E-mail:

Дутчак Інна Григорівна – кандидат історичних наук, доцент, старший науковий співробітник Чернівецької філії ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». Сфера наукових інтересів: інноваційні технології навчання і викла- дання; інтерактивні технології у науковій діяльності; перспективи і досвід упровадження мультилінгвальної освіти за зразком регіонів ЄС; упроваджен- ня підходу, заснованого на правах людини, до системи освіти в Україні відпо- відно до рекомендацій Ради Європи та ОБСЄ. E-mail:

258 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Круглашов Анатолій Миколайович – доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології та державного управління, директор НДІ євро- пейської інтеграції та регіональних досліджень Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, член Групи незалежних експертів з пи- тань Європейської Хартії місцевого самоврядування Конгресу місцевих і регіо- нальних влад Ради Європи. Сфера наукових інтересів: історія та теорія політич- ної науки, процеси європейської інтеграції, демократичні процеси в Україні та країнах ЦСЄ, політична регіоналістика, етнополітологія та публічна політика, питання розвитку місцевого самоврядування. E-mail:

Малиновський Валентин Ярославович – доктор політичних наук, профе- сор, академік Академії політичних наук, професор кафедри політології та дер- жавного управління Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, регіональний консультант з юридичних питань Асоціації міст України. Сфера наукових інтересів: державне управління, місцеве самовряду- вання, публічна служба, територіальна організація влади, регіональна політика, регіоналістика, децентралізація, адміністративно-територіальна реформа. E-mail:

Манчуленко Галина Дмитрівна – аспірант кафедри політології та держав- ного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федько- вича. Сфера наукових інтересів: децентралізація влади, місцеве самоврядування. E-mail:

Медіна Тетяна Вячеславна – кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології, соціального забезпечення та місцевого самоврядування Чернівець- кого національного університету імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інте- ресів: соціологія сім’ї та шлюбу, гендерні дослідження, соціологія освіти. E-mail:

259 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Морару Дан Олегович – магістр європейського права, начальник служби міжнародних відносин та залучення інвестицій Бєльцької муніципії. Сфера наукових інтересів: соціальна політика, муніципальне управління. E-mail:

Недокус Ігор Степанович – кандидат політичних наук, доцент кафедри політології та державного управління, координатор магістратури за спеціаль- ністю «Публічне управління та адміністрування» Чернівецького національно- го університету імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: розвиток політичних інститутів Республіки Білорусь, політичні трансформаційні про- цеси та проблеми реформування органів державної влади пострадянських країн. E-mail:

Нечаєва-Юрійчук Наталія Вікторівна – кандидат історичних наук, до- цент кафедри політології та державного управління факультету історії, політо- логії та міжнародних відносин ЧНУ імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: політична історія Європи, міжнародні та міжетнічні відносини, кон- флікти, духовні та інформаційні особливості суспільно-політичного розвитку сучасного світу. E-mail:

Пірен Марія Іванівна – доктор соціологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри педагогіки та соціальної ро- боти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Сфе- ра наукових інтересів: соціологія, політична психологія, елітознавство, кон- фліктологія, кадрова політика, територіальні громади, публічне управління, етнополітика. 260 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Ротар Наталія Юріївна – доктор політичних наук, професор кафедри політології та державного управління Чернівецького національного універ- ситету імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: політична участь громадян в умовах трансформаційних процесів; принципи формування елек- торальної, протестної та дискурсивної моделей політичної участі; проблеми становлення демократії в Україні. E-mail:

Рошка Людмила Ашурівна – віце-ректор з наукової діяльності, доктор філо- софії, професор кафедри політології факультету міжнародних відносин Інститу- ту міжнародних відносин Молдови. Автор 155 наукових публікацій. Координа- тор двох проектів Жана Моне. Сфера наукових інтересів: теорія та методологія політичної науки, онтологія, методологія наукового дослідження. E-mail:

Сабадаш Наталія Володимирівна – магістр публічного управління та ад- міністрування, головний спеціаліст відділу управління молоді та спорту Черні- вецької обласної державної адміністрації. Сфера наукових інтересів: публічне управління, молодіжна політика, процеси децентралізації. E-mail:

Сторощук Богдан Дмитрович – кандидат економічних наук, доцент ка- федри економічної теорії, менеджменту та адміністрування Чернівецького на- ціонального університету імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: економічна роль держави в умовах економічних систем ринкового типу, методо- логія системного підходу в економічних дослідженнях, економіка влади, історія економічної думки. E-mail:

261 ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ Збірник наукових праць. Випуск 6 Чебаник Віталій Ігорович – кандидат політичних наук, старший викладач кафедри методики викладання суспільно-гуманітарних дисциплін Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області. Сфера наукових ін- тересів: регіональна політика, діяльність політичних партій України на сучас- ному етапі. E-mail:

Чернопищук Яна Володимирівна – кандидат юридичних наук, заступ- ник начальника управління економічного розвитку виконавчого комітету Біл- город-Дністровської міської ради. Сфера наукових інтересів: конституційне право, муніципальне право, реформа місцевого самоврядування; європейська інтеграція; міжнародне право. E-mail:

Яремчук Сергій Степанович – кандидат історичних наук, доцент кафе- дри соціології, соціального забезпечення та місцевого самоврядування Черні- вецького національного університету імені Юрія Федьковича. Сфера наукових інтересів: соціологія релігії та електоральна соціологія, публічна політика та місцеве самоврядування. E-mail:

Ярмистий Микола Васильович – кандидат наук з державного управлін- ня, директор Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підви- щення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій. Сфера на- укових інтересів: проблеми розвитку державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; питання професійного росту та підвищення ква- ліфікації в системі державної служби та служби в органах місцевого само- врядування. E-mail:

262 Наукове видання Чернівецький регіональний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій Кафедра політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Представництво Фонду Ганса Зайделя в Україні, Республіці Молдова та Румунії Чернівецька міська рада ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Випуск 6 Наукові редактори Микола Ярмистий, Анатолій Круглашов Заступник наукових редакторів Сергій Гакман Технічний редактор Наталія Нечаєва-Юрійчук Коректор Мирослава Бацай Верстка Павла Давиденка Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 15,3. Зам. № 1466. Верстка, редагування та друк