Міжнародна науково-практична онлайн-конференція “КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ” Україна, м. Львів, 1‒3 жовтня 2020 р. Міністерство освіти і науки України ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА КАФЕДРА КОНСТРУКТИВНОЇ ГЕОГРАФІЇ І КАРТОГРАФІЇ ДЕПАРТАМЕНТ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОВА ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА ІНСТИТУТ ЕКОЛОГІЇ КАРПАТ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка (Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р.) ЛЬВІВ – 2025 1 Міжнародна науково-практична онлайн-конференція “КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ” Україна, м. Львів, 1‒3 жовтня 2020 р. УДК 911+551+311+796.5 Конструктивна географія і картографія: стан, проблеми, перспективи: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка (Україна, м. Львів, 1‒3 травень 2025 р.). Львів : Простір-М, 2025. 358 с. Матеріали конференції присвячено 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка. У матеріалах представлені наукові статті, які висвітлюють науково-методологічні, методичні і прикладні проблеми конструктивної географії, геоекології, ландшафтної екології, гідроекології, урбоекології, техноекології, картографії, геоінформатики тощо. У публікаціях подано результати різних напрямів прикладних конструктивно-географічних, екологічних і природоохоронних досліджень. Редакційна рада: Володимир Біланюк (голова), декан географічного факультету, кандидат географічних наук, доцент; Євген Іванов (заступник голови), завідувач кафедри конструктивної географії і картографії, доктор географічних наук, професор; Ольга Пилипович (відповідальний секретар), доцент кафедри конструктивної географії і картографії, кандидат географічних наук, доцент; Юрій Андрейчук, доцент кафедри конструктивної географії і картографії, кандидат географічних наук, доцент; Оксана Війтик, т.в.о. директора Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОВА; Віталій Філь, завідувач кафедри медико-біологічних дисциплін, географії та екології Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, кандидат біологічних наук, доцент; Ірина Шпаківська, старший науковий співробітник відділу екосистемології Інституту екології Карпат НАН України, кандидат біологічних наук. Друкується за ухвалою Вченої ради географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Протокол № 2 від 19 березня 2025 р.). Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, власних імен та інших відомостей. Текст подано із незначною літературною редакцієютакорекцією текстівзі збереженням авторського стилю. Адреса редакційної ради: 79007, м. Львів, вул. Дорошенка, 41, кімн. 66, кафедра конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка тел.: +380 32 239 45 49 e-mail:
[email protected] [email protected]© ЛНУ ім. І. Франка, 2025 Автори статей, 2025 2 Міжнародна науково-практична онлайн-конференція “КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ” Україна, м. Львів, 1‒3 жовтня 2020 р. Ministry of Education and Science of Ukraine IVAN FRANKO NATIONAL UNIVERSITY OF LVIV DEPARTMENT OF CONSTRUCTIVE GEOGRAPHY AND CARTOGRAPHY DEPARTMENT OF ECOLOGY AND NATUREAL RESOURCES OF LVIV RMA DROHOBYCH IVAN FRANKO STATE PEDAGOGICAL UNIVERSITY INSTITUTE OF ECOLOGY OF THE CARPATHIANS OF NAS OF UKRAINE CONSTRUCTIVE GEOGRAPHY AND CARTOGRAPHY: STATE, PROBLEMS, PERSPECTIVES International scientific and practical conference materials, dedicated to 25th anniversary of Department of Constructive Geography and Cartography of Ivan Franko National University of L’viv (Ukraine, Lviv, 1‒3 May 2025) LVIV – 2025 3 Міжнародна науково-практична онлайн-конференція “КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ” Україна, м. Львів, 1‒3 жовтня 2020 р. УДК 911+551+311+796.5 Constructive geography and cartography: state, problems, perspectives : International scientific and practical conference materials, dedicated to 25th anniversary of Department of Constructive Geography and Cartography of Ivan Franko National University of Lviv (Ukraine, Lviv, 1‒3 october 2025). Lviv: Prostir-М, 2025. 358 p. International scientific and practical online conference materials, dedicated to 25th anniversary of Department of Constructive Geography and Cartography of Ivan Franko National University of L’viv. Materials present scientific articles that cover scientific and methodological, methodological and applied problems of constructive geography, geoecology, landscape ecology, hydroecology, urban ecology, technoecology, cartography, geoinformatics, etc. Publications present results of various areas of applied constructive-geographical, ecological and environmental research. Editorial Board: Volodymyr Bilanyuk (Editor-in-Chief), Dean of Geographical Faculty, PhD, Associate professor; Yevhen Ivanov (Vice Editor-in-Chief), Head of Department of Constructive Geography and Cartography, Doctor of Science, Professor; Olha Pylypovych (Chief Secretary), Associate professor in Department of Constructive Geography and Cartography, PhD, Associate professor; Yuriy Andreychuk, Associate professor in Department of Constructive Geography and Cartography, PhD, Associate professor; Oksana Viytyk, Temporary Acting Chief of Department of Ecology and Natural Resources of Lviv Regional Military Administration; Vitaliy Fil, Head of the Department of Medical and Biological Disciplines, Geography and Ecology of Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, PhD, Associate professor; Iryna Shpakivs’ka, Senior scientist in Ecosystemology section of Institute of Ecology of the Carpathians of National Academy of Sciences of Ukraine, PhD. Published by decision of Academic Council of Geographical Faculty of Ivan Franko National University of Lviv (Protocol № 2, 19 March 2025). Authors of published materials are fully responsible for selection, accuracy of facts, quotations, proper names and other information. Text is presented with minor literary editing and correction while preserving authorʼs style. Editorial Board adress: 79007, Lviv, Doroshenka Str., 41, Room 66, Department of Constructive Geography and Cartography of Ivan Franko National University of L’viv phone: +380 32 239 45 49 e-mail:
[email protected] [email protected]© Ivan Franko National University of Lviv, 2025 Articles authors, 2025 4 Міжнародна науково-практична онлайн-конференція “КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ” Україна, м. Львів, 1‒3 жовтня 2020 р. ВІТАЛЬНЕ СЛОВО Цього року кафедра конструктивної географії і картографії відзначає своє двадцятип’ятиріччя. За цей час відбулося становлення кафедри, написано яскраві сторінки її історії, здобуто перші вагомі успіхи у навчанні, науці і вихованні молодого покоління. Сьогодні кафедра здійснює підготовку студентів освітніх рівнів бакалавр і магістр за спеціальностями E2 «Екологія» і G2 «Технології захисту навколишнього середовища» та аспірантів за спеціальністю 103 «Науки про Землю». Наукові дослідження кафедри різнопланові, постійно з’являються і розвиваються нові напрями. Колективом кафедри видано понад 65 монографій, два підручники, 50 навчальних посібників і близько 100 навчально-методичних вказівок і рекомендацій. За 25 років кафедра виховала чимало фахівців своєї справи (близько 600 осіб) і продовжує ростити чудових спеціалістів екологів, географів і картографів. Вітаю кафедру конструктивної географії і картографії з 25-ою річницею і всіх тих, хто доклав зусиль у її становленні та розвитку! Бажаю подальших успіхів і досягнень, наукових здобутків, цікавих проектів, талановитих студентів і вдячних випускників! Від щирого серця зичу всім учасникам міжнародної науково-практичної конференції «Конструктивна географія і картографія: стан, проблеми, перспективи» міцного здоровʼя, гарного настрою, людського щастя та удачі в усіх починаннях... Бажаю Вам плідних наукових дискусій та творчого спілкування під час роботи конференції. З повагою, голова оргкомітету конференції, декан географічного факультету Володимир БІЛАНЮК 5 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Секція 1 ТЕОРЕТИЧНІ І ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТРУКТИВНОЇ ГЕОГРАФІЇ Section 1 THEORETICAL AND APPLIED PROBLEMS OF CONSTRUCTIVE GEOGRAPHY 6 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:528.9 КАФЕДРА КОНСТРУКТИВНОЇ ГЕОГРАФІЇ І КАРТОГРАФІЇ: СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ Євген Іванов Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Висвітлено історію становлення кафедри конструктивної географії і картографії. Показано сучасний стан навчально-методичної, науково-дослідної, виховної роботи і видавничої діяльності кафедри. Розглянуто перспективи подальшого функціонування кафедри. Ключові слова: кафедра, географія, геоекологія, геоінформатика, наукові напрями. DEPARTMENT OF CONSTRUCTIVE GEOGRAPHY AND CARTOGRAPHY: STATE, PROBLEMS, OUTLOOKS Yevhen Ivanov Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The history of the formation of the department of constructive geography and cartography is covered. The current state of educational and methodological, research, educational work and publishing activities of the department is shown. The prospects for the further functioning of the department are considered. Keywords: department, geography, geoecology, geoinformatics, scientific directions. До 25-річного ювілею пропонуємо розглянути стан навчально-методичної, науково-дослідної, громадсько-виховної роботи і видавничої діяльності кафедри конструктивної географії і картографії та подивитися у її найближчі перспективи. Історію розвитку кафедри відображено у науково-довідникових виданнях, що випущено до ювілеїв кафедри [6, 7] і географічного факультету [1, 2] і ряді статей [4, 5]. Два роки тому, до міжнародної конференції, яку присвячено 140річчю географії у Львівському університеті зроблено огляд здобутків кафедри напередодні ювілею [3], але навіть за такий короткий період сталися певні зміни. Тож дозвольте стисло зупинитися на головних аспектах функціонування і розвитку кафедри. Кафедра створена у 2000 р. шляхом поділу кафедри геоморфології на дві: геоморфології та конструктивної географії і картографії. Сьогодні навчальну і наукову роботу на кафедрі здійснюють дев’ять викладачів: один професор, доктор географічних наук (Євген Іванов) і вісім доцентів, кандидатів географічних і технічних наук (Юрій Андрейчук, Петро Войтків, Степан Кравців, Діана Кричевська, Людмила Курганевич, Андрій Михнович, Мирослава Петровська, Ольга Пилипович). На кафедрі працюють п’ять співробітників навчально-допоміжного персоналу (Ірина Бухта, Назар Ваньо, Михайло Кобелька, Андрій Кузьмин, Зеновія Мицько) і навчаються п’ять аспірантів (Марія Лопушанська, Віталій Щерба, Ігор Грабар, Олександра Сладкова і Володимир Остап’юк). У різні роки сумісниками працювали спеціалісти-екологи Львівської міської ради і Державного управління екології та охорони природних ресурсів у Львівській області (Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОВА), геологи і гідрогеологи ВАТ (ПАТ) «Геотехнічний інститут», гідрологи і гідроекологи Львівського обласного управління водних ресурсів (Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну) [7]. У структуру кафедри входить навчальна лабораторія геоінформаційного моделювання і картографування, кабінет геодезії і картографії та кімната географічної карти (спецкімната). Засновником і першим завідувачем кафедри став д-р геогр. наук, професор Іван Ковальчук. Під його керівництвом суттєво поповнився спеціалістами склад кафедри, відкрилися нові спеціальності на кафедрі та у Природничому коледжі. У 2007–2008 рр. обов’язки завідувача виконував канд. геол.-мінер. наук, доцент Петро Волошин. У 2008‒2016 рр. завідувачем був д-р геогр. наук, професор Валерій Петлін. З 2016 р. виконував обов’язки, а з 2018 р. став завідувачем д-р геогр. наук, професор Євген Іванов. Незважаючи на нетривалий період становлення кафедри, її склад 7 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. суттєво змінився (рис. 1). Фотографії часом відображають не повний склад кафедри. Більшість викладачів, що працювали на початку заснування кафедри, нині викладають на інших кафедрах університету, в інших вищих навчальних закладах України, працюють фахівцями за профілем. Фото 2005 р. Фото 2010 р. Фото 2018 р. Фото 2019 р. Фото 2023 р. Фото 2025 р. Рис. 1. Склад кафедри конструктивної географії і картографії у різні роки Кафедра чимало років здійснювала підготовку фахівців першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 101 Екологія (прикладна екологія). Однак в останні два роки розпочала готувати фахівців бакалаврського рівня за спеціальністю G2 Технології захисту навколишнього середовища (за новою освітньою програмою «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища»). За цією ж спеціальністю здійснюється підготовка й магістрів. Водночас на 8 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. кафедрі продовжують успішно готувати фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти за іншою спеціальністю Е2 Екологія (прикладна екологія). Кафедра забезпечує підготовку бакалаврів спеціальностей А4 Середня освіта (географія), Е4 Науки про Землю, Е4 і С6 Географія (програми, пов’язані з фізичною або соціальною та економічною географією), J2 Готельно-ресторанна справа та кейтерінг і J3 Туризм і рекреація. Важливою складовою підготовки студентів є навчальні і виробничі практики. Від часу заснування кафедра випустила близько 500 магістрів, спеціалістів і бакалаврів. Випускники кафедри працюють у Державній екологічній інспекції у Львівській області, Департаменті екології та природних ресурсів Львівської ОВА, Басейновому управлінні водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Львівському регіональному центрі з гідрометеорології, а також у різних екологічних і природоохоронних відділах підприємств та установ, громадських організаціях і фондах екологічного спрямування тощо. Чимало випускників залишаються працювати на кафедрі, вступають до аспірантури, а також викладають в інших університетах і коледжах. Наукові дослідження кафедри проводяться у рамках держбюджетних й госпдоговірних тем конструктивно-географічної, геоекологічної і гідроекологічної тематики та спрямовані на пошук закономірностей, взаємозв’язків і механізмів розвитку природно-антропогенних процесів та явищ із використанням системного, комплексного, ландшафтного, басейнового, структурного і динамічного підходів, методів моніторингу, картографування і моделювання. Колектив кафедри продовжує розпочаті проф. І. Ковальчуком роботи й зосередив увагу на головних напрямах наукових досліджень [6]: конструктивно-географічні (гідрогеологічні, гідрологічні, гідроекологічні, ґрунтові та ін.) дослідження природного середовища; геоекологія, ландшафтна екологія, екологічна геоморфологія; урбоекологія, техноекологія, антропогенне ландшафтознавство, інженерна та антропогенна геоморфологія та інші прикладні екологічні дослідження; системно-структурний, історико-географічний і геоекологічний аналіз басейнових систем; польові, стаціонарні, експериментальні й картографічні дослідження геосистем та екзогенних (морфодинамічних) процесів; моніторинг довкілля, екологічна експертиза, оцінка впливу на довкілля, стратегічна екологічна оцінка, екологічний менеджмент, менеджмент природоохоронних територій; інженерно-екологічне обґрунтування проєктів, методи і сучасні технології захисту навколишнього природного середовища; картографічні і топографо-геодезичні дослідження; геоінформаційне моделювання компонентів довкілля, екологічного стану природно-господарських систем; дистанційне зондування Землі, дешифрування аеро- й космознімків; розробка проблем географічного українознавства, термінології та історії географічних і картографічних досліджень; історико-географічний аналіз і синтез, історико-картографічне моделювання змін стану природно-господарських систем. Загалом наукові інтереси кафедри різноманітні. Вони охоплюють як проблеми методології і методики конструктивної географії, так і питання польових, стаціонарних, експериментальних і картографічних досліджень. Їх варто згрупувати у два головні напрями дослідницького пошуку – власне конструктивно-географічний і картографічний. Більшість членів кафедри брали участь у держбюджетних темах географічного факультету «Географічні проблеми Західного регіону України» (2002–2004), «Депресивні регіони України» (2004–2006), «Формування інформаційного середовища сталого розвитку Карпатського регіону України (соціально-демографічна, екологічна, рекреаційна та агробізнесова сфери)» (2007−2009), «Екологічна, демокультурна, соціально-економічна та геополітична безпека регіону: географічні проблеми на матеріалах карпатських областей України» (2010‒2012), «Природний і суспільно-географічний потенціал як чинник подолання рецесії соціально-економічного роз- 9 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. витку (на матеріалах Карпатського регіону України)» (2013−2015), «Концепції еволюції флювіального та еолового морфолітогенезу та їхнє застосування для збереження геоспадщини і геотуризму» (2017–2019), «Географічні основи збалансованого використання басейнових систем в умовах зміни клімату» (2024–2026). Водночас, працівники кафедри виконували такі науково-дослідні теми в межах робочого часу: «Трансформація природно-господарських систем гірничопромислових територій» (2008– 2010, наук. керівник: доц. Є. Іванов); «Конструктивно-географічні дослідження трансформаційних процесів у територіальних системах Західної України» (2011–2013, наук. керівник: доц. А. Михнович); «Конструктивно-географічний аналіз природно-господарських геосистем Західної України в контексті обґрунтування і практичного забезпечення їхнього збалансованого функціонування» (2014–2016, наук. керівник: доц. А. Михнович); «Оптимізація природно-господарських систем Західного регіону України з метою забезпечення його сталого розвитку» (2017–2019, наук. керівник: доц. Є. Іванов), «Природні та антропогенно-трансформовані геосистеми Західного регіону України, їх функціонування та екологічний стан» (2017–2019, наук. керівник: доц. Є. Іванов), «Проблеми трансформації природно-антропогенних геосистем Західного регіону України у контексті євроінтеграції» (2023–2025, наук. керівник: доц. А. Михнович). Окрім цього, колектив кафедри працював над виконанням госпдоговірних тем «Аналіз існуючого стану системи спостережень за екологічною ситуацією на території Львівської області з метою забезпечення розробки концепції і програми реґіонального моніторингу навколишнього середовища» (2002, наук. керівник: проф. І. Ковальчук), «Розробка та впровадження заходів, спрямованих на збереження природно-історичного середовища комплексної пам’ятки природи місцевого значення «Стільська», включно з основним її компонентом – городищем ІХ−ХІ ст.» (2005, наук. керівники: І. Ковальчук, В. Максимчук, О. Корчинський). Кафедра проводила дослідження у рамках українсько-німецького проєкту «Трансформаційні процеси у басейні Верхнього Дністра» (1997–2004), польсько-українського проєкту щодо впровадження положень Рамкової Водної Директиви (2004–2005), німецько-українського проєкту «Міжнародний Водний Альянс Саксонії IWAS: дослідження басейнової системи Західного Бугу» (2009–2013), проєкту WWF Дунайсько-Карпатська програма «Збереження та стале використання природних ресурсів Українських Карпат» (2010‒2011), проєкту «Охорона навколишнього середовища міжнародних річкових басейнів. Ідентифікація та типологія водних обʼєктів. Пілотний басейн Прут, Україна» (2012‒2013), міжнародного проєкту FLUMEN (7-ма Рамкова програма ЄС, фонд Марії Кюрі) (2013–2016), проєкту з написання науково-методичних рекомендацій щодо підготовки звіту про екологічну дію малої гідроелектростанції, виконаного під егідою WWF (2018‒2019), а також міжнародних проектів за програмою TACIS, які спрямовано на оцінку геоекологічної ситуації у Львові. Результати наукової роботи підтверджені захистами дисертацій конструктивно-географічної тематики, присвячених вивченню геоекологічної ситуації Розточчя, басейнів Західного Бугу і Дністра, гірничопромислових територій Західного регіону України, створенню земельних і басейнових інформаційних систем, організації гірських біосферних резерватів, дослідженню буроземів пралісів Українських Карпат. Викладачами кафедри захищено одну докторську і дев’ять кандидатських дисертацій. Дисертаційні роботи захистило шість випускників аспірантури, зокрема у 2024 р. відбувся захист Мар’яни Теслович на тему: «Екологічна мережа Закарпатської області: територіальна структура, функціонування, оптимізація». Кафедра виступала організатором Третього українсько-польсько-російського семінару «Ерозійно-акумулятивні процеси і річкові системи освоєних територій» (Львів−Ворохта, 2006), Всеукраїнської науково-практичної конференції «Стан і перспективи розвитку конструктивної географії», до 10-річчя кафедри (Львів‒Ворохта, 2010), круглого столу «Стан, проблеми і перспективи природничої географії» (Львів, 2011), Всеукраїнські і міжнародні науково-практичні конференції «Конструктивна географія і картографія: стан, проблеми, перспективи», до 15-, 20- і 25-річчя кафедри (Львів, 2015, 2020, 2025). За результатами цих заходів видано матеріали конференцій, семінарів і круглих столів. Колектив кафедри докладав чимало зусиль в організації конференцій на географічному факультеті та інших навчальних закладах. 10 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. На кафедрі добре налагоджена студентська наукова робота та активізувалася співпраця із активною студентською та учнівською молоддю у навчальній лабораторії геоінформаційного моделювання і картографування. У 2019 р. створено Спільноту геоінформаційних досліджень довкілля і суспільства «GIS HUB LNU». Щороку одноосібно студентами та у співавторстві із науковими керівниками виходить у світ близько 20 статей і тез доповідей. Наукові дослідження кафедри різнопланові, постійно з’являються нові напрями. За час існування кафедри вийшло понад 50 одноосібних і колективних монографій, два підручники, близько 45 навчальних посібників і 100 навчально-методичних вказівок і рекомендацій та електронних курсів. Серед монографій слід виділити: Ковальчук І., Петровська М. «Геоекологія Розточчя» (2003); Іванов Є. «Ландшафти гірничопромислових територій» (2007); Іванов Є. «Геокадастрові дослідження гірничопромислових територій» (2009); «Екологічний моніторинг регіону» (колект., 2009); Петлін В. «Системна природнича географія» (2011); Сивий М., Паранько І., Іванов Є. «Географія мінеральних ресурсів України» (2013); Петлін В. «Теорія природних територіальних систем» (2016, у 4-х томах); Пилипович О., Ковальчук І. «Геоекологія річково-басейнової системи верхнього Дністра» (2017); «Львівська область: природні умови та ресурси» (колект., 2018); Рудько Г., Іванов Є., Ковальчук І. «Гірничопромислові геосистеми Західного регіону України» (2018, у 2-х томах), «Природничі проблеми національної безпеки України у викликах новітньої історії» (колект., 2019), «Національна безпека України у викликах новітньої історії» (колект., 2020). Особливо варто виокремити окремі монографічні праці, що вийшли за останні п’ять років: «Геоекологія Львівської області» (колект., 2021); «Оцінка земель і картографічне забезпечення функціонування територіальних громад» (колект., 2021); Шіпка М., Курганевич Л. «Геоекологічний аналіз річково-басейнової системи Полтви» (2023); «Managing the Change: Tasks of Post-Mining in Ukraine» (колект., 2023); «Геоекологія Щирецького водосховища» (колект., 2024); «Морфодинамічні процеси у Західному регіоні України: розвиток та екологічні наслідки» (колект., 2024). У співавторстві опубліковано підручники: Адаменко О., Ковальчук І., Рудько Г. «Екологічна геоморфологія» (2000); Ковальчук І., Робак В. «Екологія» (2006). Також відзначимо такі навчальні посібники: Ковальчук І., Каганов Я., Сливка Р. «Прикладна гідроекологія» (2000); Іванов Є. «Радіоекологічні дослідження» (2004); Стецюк В., Ковальчук І. «Основи геоморфології» (2005); Петровська М. «Охорона вод (санітарні норми і правила)» (2005); Петровська М. «Екологічний менеджмент» (2006); Курганевич Л. «Водний кадастр» (2007); Петлін В. «Конструктивна географія» (2010); Петровська М. «Стандартизація, метрологія і сертифікація довкілля» (2010); Лозинський В. «Топографічна карта» (2010); Ковальчук І., Курганевич Л. «Гідроекологічний моніторинг» (2010); Іванов Є. «Радіаційна екологія» (2011); Пилипович О. «Організація прикордонного екологічного контролю» (2012); Лозинський В. «Топографічні знімання ділянок місцевості» (2012); Андрейчук Ю., Ямелинець Т. «ГІС в екологічних дослідженнях та природоохоронній справі» (2015); Кравців С., Войтків П., Кобелька М. «Картографія» (2017); Петровська М. «Нормування якості довкілля» (2017); Пилипович О. «Екологічне інспектування та екологічний контроль» (2019); Біланюк В., Курганевич Л., Андрейчук Ю. «Загальна гідрологія» (2020); Войтків П., Іванов Є. «Збалансоване природокористування» (2021); Часковський О., Андрейчук Ю., Ямелинець Т. «Застосування ГІС у природоохоронній справі на прикладі відкритої програми QGIS» (2021); Войтків П., Іванов Є. «Методи геоекологічних досліджень» (2022); Войтків П., Іванов Є. «Землевпорядне та лісовпорядне планування» (2022); Войтків П., Іванов Є. «Технології захисту та відновлення ґрунтів» (2023); Курганевич Л., Біланюк В., Андрейчук Ю. «Практикум з гідрології» (2023); Войтків П. «Історія і географія футболу» (2024); Кравців С., Іванов Є., Войтків П. «Картографія: теорія і практика» (2025). Колективом кафедри випущено у світ понад 950 наукових статей (з них бл. 220 – у фахових виданнях України) і понад 230 тез доповідей. Окрім навчальної, наукової і практичної діяльності кафедри важливі взаємоввічливі, пізнавальні і життєрадісні стосунки між людьми, які ми відкриваємо для себе під час кафедрального 11 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. дозвілля. Викладачі і студенти прагнуть цілісного навчального процесу, який розкриває загальні людські цінності. Власне тому кафедра організовує посвяти студентів, заходи, пов’язані з національними (зустрічі з відомими українцями, патріотичні заходи, присвячені національним подіям), культурними (екскурсії у музеї, театри, виставки тощо), екологічними (допомога у прибиранні водойм, парків, облаштування рекреаційних зон та ін.), пізнавальними (відвідування підприємств, екологічних організацій та установ, водогосподарських об’єктів), благочинними (допомога літнім і нужденним особам) подіями. Вважаємо цінними людські взаємовідносини у геопросторі, в якому ми існуємо, важливо щоб стосунки були щирими, життєрадісними і пізнавальними. Кафедра організовує походи у гори, екскурсії цікавими місцевостями та об’єктами Львова та інших міст, благочинні відвідини будинку для людей похилого віку у м. Угнів, беремо участь у різних екологічних заходах й акціях та конкурсах туристичної пісні «Бабине літо», зокрема у 2019 р. команда студентів і викладачів перемогла у номінації «Краще виконання авторської пісні». Від початку російсько-української війни студенти і викладачі кафедри беруть участь у багатьох волонтерських заходах, зокрема у проєкті «Тепло сердець» із виготовлення окопних свічок. Кафедрою налагоджені зовнішні зв’язки з Університетом імені Марії Кюрі-Склодовської і Католицьким університетом у Любліні, Варшавським та Яґеллонським університетами, Педагогічним університетом ім. Комісії народної освіти, Краківським лісотехнічним університетом, Сільськогосподарським університетом ім. Хуго Калантая у Кракові, Регіональним управлінням водного господарства (Польща), Технічним університетом Дрездена, Центром досліджень агроландшафтів і землекористування (Німеччина), Вільнюським університетом (Литва) та ін. Викладачі проходили наукові стажування, проводили обмінні навчальні практики студентів-географів та екологів разом із студентами Університету імені Кюрі-Склодовської у Любліні. Тож, які перспективи чекають на кафедру конструктивної географії і картографії? 25-річний ювілей кафедри дає можливості переосмислити усе зроблене, пригадати минуле та йти вперед, шукати власне місце у просторах географічного факультету і Львівського університету. Цей шлях є непростим, тернистим, із багатьма перешкодами. Він вимагатиме розуміння всередині колективу, підтримки від оточуючої географічної спільноти, чимало зусиль і головне бажання змін… Необхідно продовжувати роботу над існуючими освітніми програми, удосконалювати та готувати їх до акредитації, переконувати і працювати із студентами, підвищувати викладацьку майстерність, посилювати матеріальне забезпечення кафедри, займатися науковою роботою і популяризувати кафедру на різних рівнях… Хтось скаже, що це «пусті слова» і кафедра ставить нереальні завдання під час російсько-української війни. Життя розсудить. Тримаймося… СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Географічний факультет / за ред. В. Біланюка, Є. Іванова. Вид. друге, переробл. і доповн. Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2016. 98 с. Географічний факультет = Faculty of Geography: до 140-річчя географії у Львівському університеті / за ред. В. Біланюка, Є. Іванова. Львів : Простір-М, 2023. 122 с. Іванов Є. Кафедра конструктивної географії і картографії напередодні 25-річного ювілею. Географічна освіта і наука: виклики і поступ : матер. міжнарод. наук.-практ. конф. (м. Львів, 18–20 травня 2023 р.) / відповід. ред.: В. Біланюк, Є. Іванов. У 3-х т. Львів : Простір-М, 2023. Т. 1. С. 44–49. Іванов Є. Кафедра конструктивної географії і картографії: стан і перспективи розвитку. Конструктивна географія і картографія: стан, проблеми, перспективи : матер. міжнарод. наук.-практ. онлайнконф. Львів: Простір-М, 2020. С. 7‒14. Іванов Є., Ковальчук І., Петлін В. Кафедра конструктивної географії і картографії: історія становлення й сьогодення. Стан і перспективи розвитку конструктивної географії: матер. Всеукр. наук.практ. конф. Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2010. С. 3−8. Кафедра конструктивної географії і картографії / упорядн. : Є. А. Іванов, І. П. Ковальчук, В. М. Петлін. Львів : Простір-М, 2010. 56 с. Кафедра конструктивної географії і картографії / Ю. М. Андрейчук, П. С. Войтків, Є. А. Іванов [та ін.] / за ред. Є. А. Іванова. Львів : Простір-М, 2020. 62 с. *** 12 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:628 КОМПЛЕКСНИЙ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВБАКАЛАВРІВ У СФЕРІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ: ДОСВІД ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ «ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА» Юрій Андрейчук, Петро Венгерський, Євген Іванов, Людмила Курганевич, Діана Кричевська, Степан Кравців, Ольга Пилипович, Тарас Брич, Назар Ваньо Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Роман Туцький, Наталія Крута Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Львів, Україна Любомир Башинський, Марія Лопушанська ТОВ «НОРДІК-БУД», Львів, Україна Розглянуто ключові аспекти освітньо-професійної програми «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища» для бакалаврів. Особливу увагу приділено практичним навичкам, які студенти набувають у процесі навчання, та їх застосуванню у реальних екологічних проектах. Представлено повний перелік навчальних дисциплін, що забезпечують як фундаментальну, так і спеціалізовану підготовку, з акцентом на сучасні методи геопросторового аналізу та моделювання. Окреслено перспективи кар’єрного зростання випускників у сфері екологічного моніторингу, природоохоронного планування та управління ресурсами. Ключові слова: освітньо-професійна програма, навколишнє середовище, геоінформаційні системи, технології, освітній процес. COMPREHENSIVE AND INTERDISCIPLINARY APPROACHES TO TRAINING BACHELOR SPECIALISTS IN THE FIELD OF GEOINFORMATION TECHNOLOGIES AND ENVIRONMENTAL PROTECTION: EXPERIENCE OF THE EDUCATIONAL AND PROFESSIONAL PROGRAM «GEOINFORMATION TECHNOLOGIES FOR ENVIRONMENTAL PROTECTION» Yurii Andreichuk, Petro Venhersʹkyi, Yevhen Ivanov, Lyudmila Kurhanevych, Diana Krychevska, Stepan Kravtsiv, Olha Pylypovych, Taras Brych, Nazar Van’o Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Roman Tutskyi, Nataliya Kruta Basin Department of Water Resources of Zakhidnyi Buh and Sian Rivers, Lviv, Ukraine Lyubomyr Bashynsky, Maria Lopushanska LTD «NORDIC-BUD», Lviv, Ukraine The article discusses in detail the key aspects of the educational and professional program «Geoinformation Technologies for Environmental Protection» for bachelors. Particular attention is paid to the practical skills students get during their studies and their application to environmental projects. A complete list of academic disciplines providing fundamental and specialised training is presented, emphasising modern geospatial analysis and modelling methods. The prospects for graduates’ career growth in environmental monitoring, environmental planning and resource management are outlined. Keywords: educational and professional program, environment, geographic information systems, technologies, educational process. Вступ. Активний розвиток сучасних технологій захисту навколишнього середовища передбачає роботу у сфері геоінформаційних технологій. Це стосується передусім дослідження впливів антропогенної складової на окремі природні складові та геосистеми у цілому, моніторинг кількісних та якісних змін, що відбуваються у процесі цієї взаємодії, обґрунтуванню та розробці 13 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. оптимальних природоохоронних заходів із забезпечення екологічної безпеки та багатьох інших проблемних питань взаємодії людини і природного середовища. На сьогодні гостро постало питання у підготовці фахівців, які б досконало володіли як теоретичними, так і прикладними знаннями, уміннями та навичками у сфері географічних інформаційних (геоінформаційних) систем, моделювання і геостатистичного опрацювання результатів польових досліджень і лабораторних вимірювань, картографування та інтерпретації даних дистанційного зондування Землі із застосуванням методів машинного навчання, штучного інтелекту та інших сучасних технологій. Широке використання геоінформаційних технологій для прийняття рішень у сфері захисту навколишнього середовища передбачене Законом України «Про національну програму інформатизації» і Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи по створенню електронної інформаційної системи «Електронний уряд» [7]. Проте, це питання нині широко обговорюється у наукових, державних та бізнесових колах у плані єдиної інфраструктури геопросторових даних, порядку її наповнення і використання, а головне – у плані підтримки і фінансування актуальних оптимізаційних заходів (наприклад, сьогодні Майкрософт Україна та Міндовкілля об’єднуються для розвитку #ЕкоСистеми). Підготовлені фахівці, які володітимуть інструментарієм геопросторового і просторово-часового аналізу виступатимуть спеціалістами у сфері захисту та оптимізації стану навколишнього середовища, оскільки саме від їхніх умінь і навичок будуть залежати обґрунтовані рішення у різних сферах суспільного життя, передусім стійкого розвитку, збалансованого природокористування та захисту складових довкілля. Іншим важливим аспектом навчання вважаємо підготовку фахівців з оцінки впливу на довкілля, який спрямований на описи планованої діяльності та поточного стану навколишнього середовища, оцінювання і прогнозування можливого впливу на довкілля, розроблення заходів, які спрямовані на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення та усунення негативного впливу на довкілля. Післявоєнна відбудова України ставить перед суспільством невідкладне завдання – не лише відновити зруйновану інфраструктуру, але й забезпечити екологічну реабілітацію постраждалих територій. У цьому контексті критично важливою стає роль висококваліфікованих фахівців, здатних ефективно застосовувати сучасні технології для захисту довкілля. Особливе значення набувають експерти з геоінформаційних систем (ГІС), геопросторового моделювання та менеджери геопросторових проектів. Їхня діяльність є ключовою для комплексної оцінки та прогнозування екологічної ситуації, адже вони володіють інструментами для аналізу даних про забруднення ґрунтів, водних ресурсів та атмосферного повітря. Завдяки створенню геопросторових моделей, вони можуть прогнозувати поширення забруднень та оцінювати їхній вплив на екосистеми, що є незамінним у плануванні заходів з мінімізації негативних наслідків. Згадані фахівці відіграють важливу роль у моніторингу стану компонентів навколишнього середовища. Застосовуючи дистанційне зондування та інші сучасні методи, вони здатні вивчати стан антропогенно-трансформованих ландшафтів і складних геотехнічних систем, забезпечуючи контроль за дотриманням екологічних норм і стандартів. Власне підготовку таких фахівців здійснюють на кафедрі конструктивної географії і картографії географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за освітньо-професійною програмою (ОПП) «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища», що з 1 листопада 2024 р., згідно з новим переліком галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти, потрапиладо галузі знань G Інженерія, виробництво та будівництво зі спеціальності G2 Технології захисту навколишнього середовища. Підготовка здійснюється на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти від 2023 р. Гарантом ОПП є кандидат географічних наук, доцент Юрій Андрейчук. З часу запровадження освітньо-професійної програми в її межах навчається понад 20 студентів багато з яких свідомо обрали програму пройшовши школу Малої академії, шкільних гуртків та олімпіад. Стан програми. Освітньо-професійна програма (ОПП) «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища» розроблена з урахуванням сучасних тенденцій розвитку галузі та 14 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. регіону, а також актуальних викликів суспільства, пов’язаних з погіршенням екологічної ситуації та необхідністю впровадження новітніх технологій для захисту та відновлення довкілля. Програма орієнтована на підготовку фахівців, здатних ефективно використовувати геоінформаційні технології для вирішення екологічних проблем, зокрема моніторинг та оцінка стану навколишнього середовища, прогнозування та моделювання екологічних процесів, розробка та впровадження природоохоронних заходів, управління екологічними ризиками. ОПП «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища» відповідає вимогам інтеграційних процесів України до Європейського Союзу, що передбачає гармонізацію освітніх стандартів з європейськими, впровадження кращих практик у галузі охорони довкілля та підготовку фахівців, конкурентоспроможних на європейському ринку праці. Унікальність освітньо-професійної програми полягає в її інформаційно-інтегрованому підході до вивчення компонентів довкілля, природно-господарських геосистем та технологій, необхідних для покращення екологічного стану регіону, району або окремої територіальної громади. Це поєднання, разом із застосуванням сучасних геоінформаційних технологій, дозволяє обґрунтовувати рекомендації щодо запобігання та ліквідації негативних природних і антропогенних процесів у різнофункціональних природно-господарських системах. Крім того, програма спрямована на моделювання, прогнозування та впровадження технологій захисту природного середовища у виробництво, що забезпечує комплексний підхід до вирішення екологічних проблем. Освітньо-професійна програма (ОПП) спрямована на досягнення найвищих стандартів у наукових дослідженнях та інноваціях, поглиблення інтеграції університету у світовий освітній та науковий простір, а також формування системи підготовки фахівців, яка відповідає викликам сучасного світу, з неухильним дотриманням соціальної та екологічної відповідальності. Ключовим аспектом цієї мети є підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних ефективно розв’язувати складні проблеми захисту навколишнього природного середовища. Це включає в себе здатність проводити самостійні наукові дослідження у галузі екології, зокрема із застосуванням геоінформаційних технологій та даних дистанційного зондування Землі, розробляти та впроваджувати рішення для організації екологічного моніторингу довкілля, використовуючи сучасні ГІС-інструменти для аналізу та візуалізації просторових даних, здійснювати комплексну оцінку екологічних ризиків, використовуючи дані дистанційного зондування для виявлення та моніторингу екологічно небезпечних явищ, а також оптимізувати управління збалансованим природокористуванням та екологічною безпекою на регіональному рівні, інтегруючи дані ГІС та ДЗЗ у процеси прийняття рішень. Програма має на меті не лише надати студентам теоретичні знання, але й розвинути практичні навички, необхідні для успішної професійної діяльності у сфері екології і збереженні довкілля, з акцентом на використання сучасних геоінформаційних технологій та даних дистанційного зондування. Теоретична основа програми глибоко інтегрована з сучасними геоінформаційними технологіями, що є ключовим елементом для вивчення та вирішення проблем захисту навколишнього середовища на всіх рівнях. Особливий акцент робиться на створенні та використанні баз та банків геоданих, що забезпечує ефективну роботу з екологічними даними та просторовочасовими моделями. Програма передбачає активне застосування методів геопросторового та геоінформаційного моделювання для проектування складних природно-господарських систем і розробки інноваційних технологій захисту довкілля. Студенти навчаються використовувати сучасні ГІС-інструменти для аналізу та візуалізації просторових даних, що дозволяє виявляти та прогнозувати екологічні ризики, а також оптимізувати управління природними ресурсами. Серед методів, інструментів та обладнання виділяються не лише засоби для польових, лабораторних та дистанційних досліджень, але й потужне програмне забезпечення для обробки геопросторових даних, створення просторово-часових моделей та геовізуалізації. Це дає змогу студентам набути практичних навичок у використанні ГІС для вирішення реальних екологічних проблем. Програма розроблена на кафедрі конструктивної географії і картографії із залученням провідних фахівців кафедри кібербезпеки факультет прикладної математики та спрямована на оволодіння фундаментальними знаннями та навичками проводити наукові дослідження в галузі 15 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. технологій захисту навколишнього середовища при здійсненні професійної діяльності або у процесі навчання. Освітньо-професійна програма передбачає оволодіння здобувачами наступних навичок: науково-виробничої, проектної, організаційної та управлінської діяльності в галузі технологій захисту навколишнього середовища; програмування та створення баз та банків геопросторових даних, геоінформаційного моделювання параметрів навколишнього середовища; практичного використання іноземних мов за фахом та створення умов для академічної мобільності, навчання у провідних ЗВО України та світу; практичне використання та удосконалення набутих знань в межах виробничих практики із залученням державних органах управління, органах місцевого самоврядування, приватних підприємствах, урядових та неурядових організаціях, ІТ компаніях, що займаються розробками у галузі. У сучасному світі, де екологічні виклики стають дедалі гострішими, фахівці з охорони довкілля повинні володіти не лише широким спектром теоретичних знань, але й практичними навичками, що дозволяють ефективно вирішувати нагальні проблеми. Зокрема, здобувач має опанувати навичками науково-виробничої, проектної, організаційної та управлінської діяльності, що є необхідними для успішної роботи в цій сфері. Особливу увагу слід приділити технологіям захисту ґрунтів і водних об'єктів від забруднення, очищення води та атмосферного повітря, технологіям поводження з промисловими та побутовими відходами, протиерозійного захисту земель, методам захисту біологічних ресурсів. У контексті сучасних технологій, особливого значення набуває використання геоінформаційних систем та технологій. Здобувачі мають оволодіти методами картографічного аналізу та геоінформаційного моделювання екологічної ситуації, що дозволяє візуалізувати та аналізувати складні екологічні процеси. Наприклад, геоінформаційні системи дозволяють створювати карти забруднення ґрунтів або водних об'єктів, моделювати поширення забруднюючих речовин, прогнозувати наслідки стихійних лих або змін клімату. Водночас, програма передбачає поглиблення знань і практичних навичок використання іноземних мов за фахом, що є необхідним для обміну досвідом та співпраці з міжнародними експертами. Також важливо створити умови для академічної мобільності та навчання на екологічних факультетах як провідних ЗВО України, так й за кордоном, що дозволить здобувачам отримати доступ до новітніх знань та технологій у галузі охорони довкілля. Загалом, програма має забезпечити підготовку фахівців, здатних ефективно використовувати сучасні технології, зокрема геоінформаційні системи, для вирішення екологічних проблем та забезпечення сталого розвитку. Випускники, що володіють знаннями у галузі геоінформаційних систем та технологій, стають надзвичайно цінними фахівцями для широкого спектра організацій, що займаються захистом навколишнього середовища. Їхні навички дозволяють ефективно вирішувати складні екологічні проблеми, використовуючи сучасні методи аналізу та візуалізації просторових даних. Наприклад, на промислових підприємствах такі фахівці можуть застосовувати ГІС для моніторингу викидів забруднюючих речовин, оцінки впливу виробництва на навколишнє середовище та розробки заходів щодо мінімізації негативних наслідків. У структурних підрозділах Міністерства захисту довкілля та департаментах екології органів місцевого самоврядування вони можуть використовувати ГІС для створення екологічних карт, аналізу стану природних ресурсів, планування природоохоронних заходів та контролю за дотриманням екологічного законодавства. Проектні та науково-дослідні установи потребують фахівців з ГІС для проведення екологічних досліджень, моделювання екологічних процесів, розробки проектів з відновлення екосистем та оцінки екологічного ризику. Екологічні громадські організації, у свою чергу, можуть використовувати ГІС для моніторингу екологічних проблем, інформування громадськості та проведення адвокаційних кампаній. Окрім того, фахівці з ГІС можуть працювати у сфері управління водними ресурсами, використовуючи геопросторові дані для аналізу стану водних об'єктів, оцінки ризику повеней та розробки планів водокористування. Вони також можуть займатися відновленням природних 16 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. екосистем, застосовуючи ГІС для картографування екосистем, моніторингу їхнього стану та планування заходів з відновлення. В цілому, знання та навички у галузі геоінформаційних систем відкривають широкі можливості для працевлаштування у сфері захисту навколишнього середовища, дозволяючи фахівцям робити значний внесок у збереження природи та сталий розвиток. Освітньо-професійна програма побудована на принципах активного залучення студентів до процесу навчання, де кожен має можливість розвивати навички самостійного пошуку знань та проведення наукових досліджень. Навчання орієнтоване на практичне застосування отриманих знань, вирішення реальних екологічних проблем та використання геоінформаційних технологій. Викладання базується на поєднанні теоретичних знань, які подаються у формі лекцій з використанням сучасних мультимедійних презентацій, та практичних навичок, що відпрацьовуються на семінарах та практичних заняттях. Студенти мають можливість отримувати індивідуальні консультації від наукових керівників під час проведення власних досліджень, що сприяє глибшому розумінню матеріалу та розвитку наукового мислення. Оцінювання знань студентів здійснюється комплексно, з урахуванням як усних, так і письмових відповідей, роботи в групах, результатів тестування та виконання індивідуальних завдань. Підсумкова оцінка формується на основі результатів екзаменів та заліків, а також накопичених балів за поточний контроль. Кульмінацією навчання є підготовка та публічний захист кваліфікаційної роботи, яка передбачає самостійне вирішення складних екологічних проблем з використанням геоінформаційних систем. Студенти мають можливість проводити геоекологічні дослідження, аналізувати просторові дані та розробляти інноваційні підходи до захисту навколишнього середовища. Випускники програми отримують диплом бакалавра з кваліфікацією у сфері технологій захисту навколишнього середовища, спеціалізуючись на геоінформаційних технологіях. Вони володіють знаннями та навичками, необхідними для аналізу екологічних проблем, розробки стратегій сталого розвитку та використання ГІС для моніторингу та управління природними ресурсами. Розглянемо програмні компетентності програми. До інтегральної компетентності належить здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та вирішувати практичні проблеми технічного і технологічного характеру у сфері екології, охорони довкілля, збалансованого природокористування, або у процесі навчання, що передбачає застосування теоретичних основ та методів технологій захисту навколишнього середовища, та характеризується комплексністю і невизначеністю умов. Для успішної реалізації освітньо-професійної програми необхідно поєднувати загальні та професійні компетентності. Перш за все, важливо розвивати здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу, що дозволяє ефективно обробляти складні геопросторові дані та виявляти закономірності в екологічних процесах. Глибоке розуміння предметної області та професійної діяльності, особливо у контексті геоекології та природоохоронних технологій, є необхідним для розробки та реалізації ефективних стратегій захисту довкілля. Знання іноземних мов відкриває доступ до міжнародних досліджень та передового досвіду у сфері ГІС та екології, сприяючи обміну знаннями і співпраці. Навички використання інформаційних та комунікаційних технологій, зокрема ГІС, дистанційного зондування та моделювання, є критично важливими для збору, аналізу та візуалізації геопросторових даних, необхідних для моніторингу та оцінки стану навколишнього середовища. Здатність приймати обґрунтовані рішення на основі аналізу геопросторових даних дозволяє розробляти ефективні стратегії управління природними ресурсами та мінімізації негативного впливу на довкілля. Управління проектами, особливо в галузі екологічного моніторингу та природоохоронних заходів, вимагає вміння планувати, координувати та контролювати використання ГІС та інших технологій. Пріоритетним є прагнення до збереження навколишнього середовища та забезпечення сталого розвитку суспільства, що включає в себе використання ГІС для моніторингу екологічних ризиків, оцінки впливу людської діяльності на екосистеми та розробки стратегій адаптації до змін клімату. Реалізація прав та обов’язків громадянина, усвідомлення цінностей демократичного суспільства та верховенства права є необхідними для забезпечення прозорості та відповідальності в 17 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. процесі прийняття рішень щодо використання геопросторових даних та управління природними ресурсами. Збереження та примноження моральних, культурних та наукових цінностей, а також розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і суспільство, є важливими для формування етичних принципів використання ГІС у сфері захисту довкілля. Використання різних видів та форм рухової активності для активного відпочинку та ведення здорового способу життя сприяє підвищенню усвідомлення важливості збереження природних ресурсів та підтримки екологічної рівноваги. Отже, успішна реалізація ОПП вимагає комплексного підходу, що поєднує загальні та професійні компетентності, з особливим акцентом на використанні ГІС та інших технологій для захисту навколишнього середовища та забезпечення сталого розвитку. Щодо фахових (спеціальних) компетентностей слід виділити такі [5]: здатність до попередження забруднення довкілля та кризових явищ і процесів; здатність обґрунтовувати, здійснювати підбір, розраховувати, проектувати, модифікувати, готувати до роботи та використовувати сучасну техніку і обладнання для захисту та раціонального використання повітряного та водного середовищ, земельних ресурсів, поводження з відходами; здатність проводити спостереження та інструментальний і лабораторний контроль навколишнього середовища, впливу на нього зовнішніх факторів, з відбором зразків (проб) природних компонентів; здатність здійснювати контроль за забрудненням повітряного басейну, водних об’єктів, ґрунтового покриву та геологічного середовища; здатність до розробки методів і технологій поводження з відходами та їх рециклінгу; здатність до проектування систем і технологій захисту навколишнього середовища та забезпечення їх функціонування; здатність до управління (розміщення і утилізація) відходами; здатність до забезпечення екологічної безпеки; здатність оцінювати вплив промислових об’єктів та інших об’єктів господарської діяльності на довкілля; здатність використовувати картографічні методи та геоінформаційні технології у сфері захисту навколишнього середовища, зокрема, з метою прогнозування екологічних небезпек і застосування тактики управління надзвичайними ситуаціями; здатність обробляти геодані з різних джерел вводу в автоматичному або напівавтоматичному режимах, створювати різні моделі даних, розробляти аплікації для управління цими даними, будувати запити та формування звітів для зручного виводу інформації та передачі їх в інші структури та зовнішні інформаційні системи. Компонентна структура ОПП «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища» в загальному складається з двох блоків – нормативних навчальних дисциплін та вибіркових навчальних дисциплін. У свою чергу, перший блок поділено на цикл загальної підготовки (українська мова за професійним спрямуванням, історія України, історія української культури, філософія, іноземна мова, фізичне виховання); цикл професійної та практичної підготовки (фізика, хімія навколишнього середовища, вища математика, вступ до фаху, біологія, ґрунтові інформаційні системи, геоінформатика, гідрологія, картографія з основами військової топографії, метеорологія і зміни клімату, бази знань геопросторових даних, інженерна геоморфологія з основами геології, інтелектуальні бази даних, безпека життєдіяльності та охорона праці, алгоритми та структури даних, геоекологія України, ландшафтно-екологічні інформаційні системи, регіоналістика з основами районології, логістичні інформаційні системи, основи просторового планування, моніторинг довкілля, дистанційне зондування Землі, біотехнології, навчальна ознайомча практика, навчальна комплексна практика, кваліфікаційна (дипломна) робота); компоненти які складають унікальну складову для ОПП (прикладна екологія, методи польових картографічних досліджень, поводження з відходами, основи оцінки впливу на довкілля, технології очистки повітря, води та земельних ресурсів, екологічне інспектування та контроль, стандартизація, сертифікація та нормування якості довкілля, дозвільна діяльність у сфері природокористування, природоохоронне 18 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. законодавство, геоінформаційне моделювання та картографування, засоби та методи вимірювання параметрів довкілля, моделювання природно-господарських систем, ГІС практикум, виробнича практика, курсова робота, виробнича (переддипломна) практика). Блок вибіркових навчальних дисциплін, що представляє дисципліни вільного вибору студента поділено на дві складові: цикл загальної підготовки та цикл професійної і практичної підготовки. Якщо в першому подаються загально університетські дисципліни то у другому блоці на вибір студента подається 20 позиції вибіркових дисциплін (веб-картографування, проектний менеджмент в ГІС, розробка веб додатків в ГІС, моделювання бізнес-процесів безпеки даних, розробка застосувань для управління об’єктами, теорія ризиків та їх управління, комп'ютерна графіка та картографічний дизайн, стратегічна екологічна оцінка, структури, аналіз та захист даних в ГІС, застосування Python в ГІС, моделювання та прогнозування надзвичайних ситуацій, ГІС в управлінні екологічними ризиками, технології захисту ландшафтів, радіаційна екологія, розподілені інформаційно-аналітичні системи, технології створення програмних продуктів, інформаційне забезпечення природоохоронної діяльності, ГІС в екологічних дослідженнях та природоохоронній справі, тематичне картографування, геоінформаційне картографування урбанізованих територій) які складають 10 компонентів ОПП (48 кредитів). Освітньо-професійна програма «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища» у Львівському національному університеті імені Івана Франка зосереджена на підготовці фахівців, здатних застосовувати передові ГІС-технології для розв'язання актуальних екологічних проблем. Навчальний процес спирається на потужний науково-педагогічний колектив, який поєднує глибокі теоретичні знання з практичним досвідом. Всі викладачі, залучені до цієї спеціальності, постійно вдосконалюють свої навички, беручи участь у наукових дослідженнях та міжнародних стажуваннях, що забезпечує актуальність навчальних матеріалів та високу якість викладання. Навчання відбувається в аудиторіях, обладнаних сучасною технікою, де студенти мають можливість працювати з ліцензованим програмним забезпеченням, таким як QGIS, PostgreSQL, PostGIS, ArcGIS Pro і Digitals. Особлива увага приділяється практичним заняттям у навчальних лабораторіях, де студенти опановують методи геоінформаційного моделювання, картографування. У навчальному процесі активно використовуються різноманітні інформаційні ресурси та сервіси, зокрема офіційні веб-сайти університету та географічного факультету, а також такі платформи, як OpenStreetMap, Публічна кадастрова карта України та ін. Студенти також мають доступ до численних геопорталів та геосервісів природоохоронного спрямування, що дозволяє їм отримувати актуальну інформацію про стан навколишнього середовища та розробляти ефективні стратегії його захисту. Особливий акцент робиться на застосуванні ГІС для моніторингу та аналізу екологічних даних, моделювання процесів забруднення, оцінки впливу антропогенної діяльності на довкілля та розробки планів сталого розвитку. Студенти навчаються створювати геоінформаційні моделі, які дають змогу візуалізувати екологічні проблеми та знаходити оптимальні шляхи їх вирішення. Навчання відбувається на основі тісної співпраці із навчальними і науково-дослідними установами, зокрема двосторонніх угод між географічними факультетами Львівського університету та закладами вищої освіти України, зокрема Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Харківським національним університетом імені Василя Каразіна, Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича, Університетом Григорія Сковороди у Переяславі та ін. Навчання у рамках програми ЄС Еразмус+ та на основі двосторонніх договорів між Львівським національним університетом імені Івана Франка та закладами вищої освіти країн-партнерів: Яґеллонський університет (Польща), Університет імені Марії Кюрі-Склодовської (Польща), Вроцлавський університет (Польща), Поморська академія (Польща), Версальський університет (Франція) тощо. Замість висновків, перспективи програми. Викладачі освітньо-професійної програми «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища» з великим завзяттям працюють над тим, щоб забезпечити стале майбутнє, зосереджуючись на дослідженні актуальних проблем екології. Вони не лише постійно вдосконалюють навчальну програму, але й докладають максимум 19 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. зусиль для збереження наукового потенціалу у сфері технологій та прикладної екології. Особлива увага приділяється налагодженню тісної співпраці з ключовими партнерами, щоб забезпечити практичну спрямованість навчання. Команда відданих професіоналів активно готує майбутніх фахівців у галузі охорони навколишнього середовища, використовуючи інноваційні методи навчання. Вони організовують інтерактивні заняття, знайомлять студентів з діяльністю провідних підприємств та установ екологічного спрямування, проводять зустрічі з експертами та організовують екскурсії. Важливим аспектом є передача студентам не лише теоретичних знань, але й практичного досвіду, а також виховання у них національно-патріотичної свідомості. Особливий акцент робиться на використанні геоінформаційних систем та технологій у процесі навчання та досліджень. Студенти отримують навички роботи з сучасними ГІСінструментами, які дозволяють аналізувати екологічні дані, моделювати процеси та розробляти ефективні стратегії захисту навколишнього середовища. Наприклад, вони вивчають, як використовувати ГІС для моніторингу забруднення повітря, оцінки стану водних ресурсів, аналізу змін клімату та планування природоохоронних заходів. За останні роки вдалося значно модернізувати матеріально-технічну базу кафедри та навчальної лабораторії, і планується подальше її зміцнення. В умовах війни збереження кожного студента є надзвичайно важливим завданням, яке потребує підтримки на державному та університетському рівнях. Необхідно усвідомлювати, що ця програма відіграватиме ключову роль у відновленні України після війни, забезпечуючи країну кваліфікованими фахівцями у сфері захисту навколишнього середовища. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. Іванов Є. Кафедра конструктивної географії і картографії напередодні 25-річного ювілею. Географічна освіта і наука: виклики і поступ : матер. міжнарод. наук.-практ. конф. (м. Львів, 18–20 травня 2023 р.) / відповід. ред.: В. Біланюк, Є. Іванов. У 3-х т. Львів : Простір-М, 2023. Т. 1. С. 44–49. Іванов Є. Кафедра конструктивної географії і картографії: стан і перспективи розвитку. Конструктивна географія і картографія: стан, проблеми, перспективи: матер. міжнарод. наук.-практ. онлайн-конф. Львів : Простір-М, 2020. С. 7‒14. Кафедра конструктивної географії і картографії / упорядн. : Є. А. Іванов, І. П. Ковальчук, В. М. Петлін. Львів : Простір-М, 2010. 56 с. Кафедра конструктивної географії і картографії / Ю. М. Андрейчук, П. С. Войтків, Є. А. Іванов [та ін.] / за ред. Є. А. Іванова. Львів: Простір-М, 2020. 62 с. Освітньо-професійна програма «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища» / Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка : офіційна сторінка. URL: https://geography.lnu.edu.ua/academics/bachelor/geoinformation-technologies-environmentalprotection Стандарт вищої освіти: перший (бакалаврський) рівень, галузь знань 18 – Виробництво та технології, спеціальність 183 – Технології захисту навколишнього середовища / затверджено наказом МОН України від 13.11.2018 р. № 1241 URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishchaosvita/zatverdzeni%20standarty/12/21/183-Tekhn.zakh.navk.seredov-bakalavr-VO-zatv.stand.01.11.pdf Часковський О., Андрейчук Ю., Ямелинець Т. С. Застосування ГІС у природоохоронній справі на прикладі відкритої програми QGIS: навч. посібн. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, Вид-во Простір-М, 2021. 228 с. *** 20 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:504 ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА «ПРИКЛАДНА ЕКОЛОГІЯ» – ГНУЧКІСТЬ ТА ВІДПОВІДНІСТЬ СТАНДАРТАМ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ Ольга Пилипович, Євген Іванов, Мирослава Петровська, Людмила Курганевич, Діана Кричевська, Юрій Андрейчук Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Роман Туцький, Наталія Крута Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, Львів, Україна Галина Микітчак Управління екології та природних ресурсів департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, Львів, Україна Інеса Шемелинець Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної військової адміністрації, Львів, Україна Розкрито особливості та структуру освітньо-професійної програми «Прикладна екологія». Зазначено зміни, що внесені у програму після акредитації. Простежено її зв’язки зі стратегією розвитку університету та професійними стандартами України. Ключові слова: освітня програма, магістерський рівень навчання, прикладна екологія, освітні компоненти. EDUCATIONAL AND PROFESSIONAL PROGRAM «APPLIED ECOLOGY» – FLEXIBILITY AND COMPLIANCE WITH THE STANDARDS OF HIGHER EDUCATION OF UKRAINE Olha Pylypovych, Yevhen Ivanov, Myroslava Petrovska, Lyudmila Kurhanevych, Diana Krychevska, Yuriy Andreychuk Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Roman Tutskyi, Nataliia Kruta Basin Department of Water Resources of Zakhidnyi Buh and Sian Rivers, Lviv, Ukraine Halyna Mykitchak Office Ecology and Natural Resources of Lviv city council, Lviv, Ukraine Inesa Shemelynets Department of Ecology and Natural Resources of the Lviv Regional State Administration, Lviv, Ukraine The publication reveals the features and structure of the educational and professional program «Applied Ecology». It highlights the main changes made to the program after accreditation and also points out the program’s connections with the university’s development strategy and professional standards in Ukraine. Keywords: educational program, master’s level of study, applied ecology, educational components. Перед Україною постали серйозні виклики, пов’язані зі забрудненням атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, деградацією ґрунтів, а також наслідками військових дій, які спричинили екологічні катастрофи. Разом з цим, Україна взяла курс на імплементацію законодавчо-нормативної бази до стандартів ЄС, зокрема, у галузі сталого водокористування, адаптації до змін клімату, екологічного моніторингу, управління відходами, збереження біорозмаїття тощо. Саме фахівці з прикладної екології здатні впровадити ці норми у виробництво та управління природними ресурсами, що сприятиме їхньому працевлаштуванню у державних установах, міжнародних організаціях, екологічних службах підприємств, наукових центрах, консультативних компаніях тощо. 21 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Підготовку магістрів за спеціальністю Е2 «Екологія» на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка розпочато 2019 р., а перший випуск відбувся 2020 р. Освітньо-професійну програму «Прикладна екологія», галузі знань Е «Природничі науки, математика та статистика» за спеціальністю Е2 «Екологія», розроблено робочою групою кафедри конструктивної географії і картографії ЛНУ ім. І. Франка у співпраці з потенційними роботодавцями, випускниками та здобувачами освіти. Попри виклики війни, ОПП «Прикладна екологія» успішно акредитовано 2023 р., що підтверджено сертифікатом про акредитацію освітньої програми № 3904. Зміст та структура ОП «Прикладна екологія» другого (магістерського) рівня вищої освіти для здобувачів за спеціальністю Е2 “Екологія” стали предметом ґрунтовного обговорення та консультацій зі здобувачами вищої освіти, стейкхолдерами та представниками академічної спільноти. Зміст компетенцій і програмних результатів навчання програми відображає тенденції запитів сьогодення і потреб сучасного ринку праці у кваліфікованих фахівцяхекологах. Розроблена ОПП враховує матеріально-технічну базу та кадрове забезпечення, яке залучене до підготовки фахівців даної спеціальності. Освітньо-професійна програма «Прикладна екологія» за спеціальністю Е2 «Екологія» відповідає Стратегії розвитку Університету та є орієнтованою на такі екологічні імперативи (рис. 1). Відповідність ОПП «Прикладна екологія» стратегії розвитку Львівського національного університету імені Івана Франка Підготовка висококваліфікованих, ерудованих, інноваційних, креативних фахівцівекологів Задоволення сучасних цивілізаційних та державних потреб у професійних кадрах в галузі екології Формування екологічної активності та громадянської позиції, що передбачає переосмислення сучасних екологічних проблем у тому числі тих, що зумовлені вторгненням РФ Рис. 1. Відповідність ОПП «Прикладна екологія» стратегії розвитку Львівського національного університету імені Івана Франка Основою для функціонування ОПП є затверджений Міністерством освіти і науки України стандарт вищої освіти галузі знань 10 «Природничі науки» (04.10.2018 р.) за спеціальністю 101 «Екологія» [5] і професійний стандарт «Еколог», затверджений 04.05.2022 р. наказом Міністерства економіки України [4]. Згідно професійного стандарту «Еколог» здійснено кореляцію відповідності компетентностей ОПП «Прикладна екологія», що можна простежити у відповідному додатку, розміщеному на сторінці ОПП «Прикладна екологія». ОПП «Прикладна екологія» серед циклу загальної підготовки містить такі освітні компоненти: «Стратегії сталого розвитку» (проф. Є. Іванов), «Організація наукових досліджень» (проф. Є. Іванов), «Іноземна мова» (доц. Н. Івасів). Серед циклу професійної та практичної підготовки: «ГІС у міському та регіональному плануванні» (доц. Ю. Андрейчук), «Екологічний менеджмент і 22 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. аудит» (доц. М. Петровська), «Еколого-експертна оцінка впливу на довкілля» (доц. О. Пилипович), «Метрологія і нормування якості довкілля» (доц. М. Петровська), «Геоінформаційні системи в екології» (доц. Ю. Андрейчук), «Заповідна геосозологія» (доц. Д. Кричевська), «Управління водними ресурсами» (доц. Л. Курганевич). ОПП «Прикладна екологія» пропонує інтегрований підхід у дослідженні компонентів довкілля та геосистем, який у комплексі із застосовуванням геоінформаційних технологій дає можливість обґрунтовувати рекомендації щодо попередження та ліквідації негативних природних та антропогенних процесів у геосистемах. Вибіркові компоненти програми охоплюють дисципліни, які студент може обирати самостійно. У межах циклу професійної та практичної підготовки сформовано шість блоків, кожен із яких містить чотири дисципліни (рис. 2). Блоки вибіркових дисциплін ОПП «Прикладна екологія» Новітні технології захисту довкілля; Біологічне та ландшафтне різноманіття природоохоронних територій України; Фітоекологія; Проблеми водопостачання та водовідведення. Стратегії міжнародної екологічної безпеки; Геоекологічні дослідження басейнових систем; Геоекологічні проблеми відновлюваної енергетики; Прикордонні екологічні проблеми та конфлікти ГІС в природоохоронній справі; Просторовий аналіз геоданих; Проєктний менеджмент в ГІС; WEB картографування. Геоекологічне прогнозування та оцінювання екологічних ризиків; Управління екологічними проєктами та ініціативами; Водогосподарська екологія; ГІС в управлінні надзвичайними ситуаціями. Ландшафтне планування; Дистанційні методи дослідження геосистем; Основи радіаційної безпеки; Геоекологія промислових ландшафтів. Збалансоване природокористування; Технології рекультивації та захисту земель; Прилади контролю стану навколишнього середовища; Землевпорядне та лісовпорядне планування. Рис. 2. Блоки вибіркових дисциплін ОПП «Прикладна екологія» Робочою групою ОПП забезпечується щорічний перегляд та оновлення програми, вносяться зміни до освітніх компонентів, що дозволяє у рамках функціонування програми оперативно реагувати на сучасні виклики щодо екологічного стану довкілля та запити стейкхолдерів. Так, наприклад, у післяакредитаційний період в ОПП внесено зміни, а саме: 1) запроваджено лабораторні роботи з курсу «Метрологія і нормування якості довкілля», що підтверджено навчальним планом, розміщеним на сайті ОПП «Прикладна екологія»; 2) у перелік нормативних дисциплін додано курс «ГІС у міському та регіональному плануванні»; 3) доповнено списки рекомендованих джерел для вивчення ОК публікаціями викладачів ЛНУ ім. І. Франка; 4) розширено співпрацею зі стейкхолдерами підприємств ПАТ «КАРЛСБЕРГ Україна» «Львівська пивоварня» та ТОВ «Західнадрасервіс». Ми стимулюємо публікаційну активність викладачів у рейтингових фахових видання й академічну мобільність. За 2024 р. викладачами кафедри опубліковано 6 статей у виданнях, що включені до Web of Science чи Scopus та працюємо над ідеєю «Школи прикладної екології». Наші 23 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. студенти і викладачі є учасниками проєкту UGF (Ukraine Global Faculty), де мають змогу слухати лекції провідних науковців світу й отримують відповідні сертифікати, що підтверджують їхню участь. Вважаємо, що великим нашим досягненням те, що з 3 по 15 липня 2023 р. студентки освітньої програми «Прикладна екологія» Уляна Морозовська і Христина Терновецька очно взяли участь у Літній школі «Архітектурне середовище – стійкість – освіта» («Built environment – sustainability – education»), яку організував Краківський педагогічний університет за підтримки Польського національного агентства з питань академічних обмінів (NAWA), https://geography. lnu.edu.ua/news/101master-built-environment-sustainability-education-2023. А у вересні 2024 р. студентки Христина Терновецька та Ольга Блажівська разом з доценткою Ольгою Пилипович взяли участь у 5-му англомовному, міжнародному міждисциплінарному курсі Річковий університет, який відбувається під протекторатом CCB (Coalition Clean Baltic) та поширює знання про річкові екосистеми. Захід відбувся у Республіці Польща (м. Звежинєц). У рамках заходу учасники брали участь у чисельних дискусіях, воркшопах, екскурсіях та навчаннях. Учасниками було представлено доповіді про стан річкових басейнових систем Західного Бугу та Дністра, а також запропоновано ідеї щодо подальшої міжнародної співпраці. Ми систематично організовуємо зустрічі з лекторами з інших установ та ЗВО. Зокрема, у 2023 р. лекції для здобувачів ОПП «Прикладна екологія» прочитали провідні екологи ТОВ «Західнадрасервіс»: Марія Лопушанська на тему: «Постпроєктний моніторинг у процедурі ОВД»; Мар’яна Теслович на тему: «Успішні кейси участі громадськості у процедурі ОВД»; провідний гідролог ведення водного кадастру та моніторингу вод БУВР річок Зх. Бугу та Сяну Маріанна Шіпка на тему: «Облік водокористування»; фахівець з персоналу Львівської пивоварні Carlsberg Ukraine Оксана Снєжинська на тему: «Принцип шести нулів на шляху до сталого розвитку Львівської пивоварні «Carlsberg Ukraine» та ін. Відповідно до постанови Ректора Львівського національного університету імені Івана Франка (від 27 березня 2024 р.) про важливість долучення компетентностей патріотичного, культурного виховання, міжнародного співробітництва, кафедра систематично організовує заходи, що пов’язані з національними (зустрічі з відомими українцями, патріотичні заходи, присвячені національним подіям), культурними (екскурсії у музеї, театри, виставки тощо), екологічними (допомога у прибиранні водойм, парків, облаштування рекреаційних зон та ін.), пізнавальними (відвідування підприємств, екологічних організацій та установ, водогосподарських об’єктів) та міжнародними заходами. Щодо міжнародних заходів, то зазначимо, що ми відкриті до співпраці й активно співпрацюємо з іноземними колегами. Зокрема, 12 вересня 2024 р. відбулася онлайн-зустріч між українськими та японськими студентами. Тема зустрічі: «Студентське життя в Україні та Японії: навчання, відпочинок, волонтерство». У рамках зустрічі обмінялися інформацією про цікаві особливості щоденного студентського життя в Україні та в Японії, зокрема, про особливості навчання, дозвілля та праці. 5 лютого 2025 р. географічний факультет відвідали фахівці з питань водопостачання, очистки води та сталого водокористування з міста Орхус (Данія). Разом з науковцями кафедри конструктивної географії і картографії та представниками ЛМКП «Львівводоканал» проведено панельну дискусію щодо сталого водокористування та екологічної просвіти, проблем та викликів для сучасної науки під час війни, а також обговорено можливості подальшої співпраці. Програма відкриває широкі кар’єрні перспективи для випускників, які можуть працювати у державних установах, міжнародних організаціях, наукових центрах та екологічних службах підприємств. ОПП «Прикладна екологія» є важливим інструментом для розвитку екологічної науки та практичного впровадження екологічних стандартів в Україні. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Іванов Є. А., Пилипович О. В., Петровська М. А., Кричевська Д. А. Освітньо-професійна програма «Прикладна екологія»: сучасні підходи до вирішення проблем сьогодення. Адаптація до глобальних змін та викликів: нові форми економіки, ресурсоефективні технології, захист довкілля : зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. здобувачів і молодих вчених. Івано-Франківськ, 2023. С. 494–499. 24 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 2. 3. 4. 5. Кафедра конструктивної географії і картографії / Ю. М. Андрейчук, П. С. Войтків, Є. А. Іванов [та ін.] / за ред. Є. А. Іванова. Львів : Простір-М, 2020. 62 с. Освітньо-професійна програма «Прикладна екологія» : офіційна сторінка. URL: https://geography. lnu.edu.ua/academics/master/ecology-master Професійний стандарт «Еколог». URL: https://register.nqa.gov.ua/uploads/0/421-nakaz_1111.pdf Стандарт вищої освіти за спеціальністю 101 «Екологія» Галузі знань 10 «Природничі науки» для другого (магістерського) рівня вищої освіти. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishchaosvita/zatverdzeni%20standarty/12/21/101-ekologiya-magistr.pdf *** 25 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:628 ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА «ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА»: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ Євген Іванов, Людмила Курганевич, Діана Кричевська, Степан Кравців, Ірина Койнова, Петро Войтків Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Ростислав Волчанський, Руслан Дідула ПрАТ «Геотехнічний інститут» , Львів, Україна Любомир Башинський, Марія Лопушанська ТОВ «НОРДІК-БУД» , Львів, Україна Розглянуто головні характеристики і програмні компетентності освітньо-професійної програми «Технології захисту навколишнього середовища» другого (магістерського) рівня вищої освіти. Подано перелік навчальних дисциплін, що забезпечують обов’язкові і вибіркові компоненти. Окреслено перспективи подальшої підготовки фахівців-технологів. Ключові слова: програма, навколишнє середовище, захист, технології, освітній процес. EDUCATIONAL AND PROFESSIONAL PROGRAM «TECHNOLOGIES OF ENVIRONMENTAL PROTECTION»: STATE AND PROSPECTS OF MASTER’S TRAINING Yevhen Ivanov, Lyudmila Kurhanevych, Diana Krychevska, Stepan Kravtsiv, Iryna Koynova, Petro Voytkiv Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Rostyslav Volchansky, Ruslan Didula PJSC «Geotechnical Institute», Lviv, Ukraine Lyubomyr Bashynsky, Maria Lopushanska LTD «NORDIC-BUD», Lviv, Ukraine The main (basic) characteristics and program competencies of the educational and professional program «Technologies of Environmental Protection» of the second (master’s) level of higher education are considered. A list of educational disciplines providing mandatory and optional components is provided. The prospects for further training of technologists are outlined. Keywords: program, environment, protection, technology, educational process. Вступ. Для післявоєнної відбудови Україна потребуватиме кваліфікованих фахівців-екологів й технологів, здатних розв’язувати складні завдання та проблеми у галузі виробництва та технології. Виникне нагальна потреба у застосуванні нових підходів і технологічних рішень до аналізу питань захисту навколишнього природного середовища із застосуванням сучасних геоінформаційних технологій, оцінювати і прогнозувати екологічну ситуацію, вивчати стан компонентів навколишнього середовища для антропогенно-трансформованих ландшафтів і складних геотехнічних систем, контролювати дотримання норм, інструкцій, стандартів, технологічних режимів із захисту й охорони навколишнього середовища, вирішувати питання відновлення довкілля у зонах постраждалих від військових дій і техногенних катастроф. Власне підготовку таких фахівців здійснюють на кафедрі конструктивної географії і картографії географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за освітньо-професійною програмою (ОПП) «Технології захисту навколишнього середовища», що з 1 листопада 2024 р., згідно з новим переліком галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти, потрапила до галузі знань G Інженерія, виробництво та будівництво зі спеціальності G2 Технології захисту навколишнього середовища. Підготовка здійснюється на другому (магістерському) рівні вищої 26 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. освіти вже майже десять років (від 2016 р.). Гарантом ОПП є доктор географічних наук, професор Євген Іванов. За весь час випущено понад 90 фахівців-магістрів, чимало з яких успішно працюють за фахом. Окремо хочемо згадати випускницю 2019 р. Марію Лопушанську, яка успішно реалізовує себе у практичній діяльності, працює екологом на підприємствах, що реалізують проєкти з відновлюваної енергетики й здобула перемогу у Всеукраїнській олімпіаді для екологів-практиків та здобула звання «Еколог року-2021», а нині є членкинею Молодіжної ради при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України. На сьогодні ця програма є логічним продовженням у підготовці фахівців-технологів нової ОПП «Геоінформаційні технології захисту навколишнього середовища» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, яка з 2023 р. також реалізовується на кафедрі конструктивної географії і картографії (гарант – кандидат географічних наук, доцент Юрій Андрейчук). Це дає можливість випускникам бакалаврату вступати на магістерську програму, що спрямована на посилення їх подальшої освітньо-професійної підготовки. Стан програми. Наповнення ОПП «Технології захисту навколишнього середовища» відображає сучасні тенденції галузевого і регіонального розвитку, відповідає сучасним викликам суспільства, що пов’язані із погіршенням та відсутністю новітніх технологій, які застосовують для захисту та відновлення навколишнього природного середовища, що включені до інтеграційних процесів України до Європейського Союзу. Унікальність ОПП полягає у тому, що вона пропонує інтегрований підхід у дослідженні компонентів довкілля, природно-господарських геосистем й технологій, які повинні бути впроваджені для покращення стану навколишнього природного середовища регіону, району чи окремої територіальної громади. Власне таке поєднання, у комплексі із застосуванням сучасних геоінформаційних технологій дає змогу обґрунтовувати рекомендації щодо попередження, ліквідації негативних природних та антропогенних процесів у різнофункціональних природногосподарських системах, а також моделювання, прогнозування та впровадження технологій захисту природного середовища у виробництво. Основою для функціонування ОПП є затверджений Міністерством освіти і науки України стандарт вищої освіти за спеціальністю 183 – Технології захисту навколишнього середовища, галузі знань 18 – Виробництво та технології, що введений у дію з 2020/2021 навчального року [6]. Пропоновану програму повністю узгоджено із головними положеннями стандарту вищої освіти, його метою, об’єктом вивчення, цілями, теоретичним змістом, методиками і технологіями підготовки фахівців. Метою ОПП є досягнення високих стандартів у наукових дослідженнях та інноваціях, поглиблення інтеграції Університету в світовий освітній та науковий простір, формування системи підготовки фахівців із урахуванням особливостей сучасного світу, дотримання соціальної та екологічної відповідальності. До мети відносимо підготовку кваліфікованих фахівців, які здатні розв’язувати проблеми захисту навколишнього природного середовища, проводити самостійні наукові дослідження у галузі, розв’язувати проблеми організації екологічного моніторингу довкілля, здійснювати оцінку екологічного ризику для навколишнього природного середовища, оптимізувати управління збалансованим природокористуванням й екологічною безпекою регіону. Головним об’єктом вивчення є сучасні природоохоронні технології захисту навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки. У свою чергу, ціллю навчання є підготовка фахівців, що здатні розв’язувати складні проблеми (задачі) захисту навколишнього природного середовища, що не рідко характеризуються невизначеністю умов і вимог [6]. Теоретичним змістом предметної області програми є сучасні наукові концепції, категорії, принципи, технології захисту навколишнього середовища на загальнодержавному, регіональному й локальному рівнях. Основними методами є моделювання систем та процесів техногенно-екологічної безпеки, якісні і кількісні хімічні, фізичні, фізико-хімічні, медикобіологічні методи та та інші екологічні і природоохоронні методики. Важливими на наш погляд є методи геопростового (у тім числі й геоінформаційного) моделювання і проектування складних природно-господарських систем і технологій захисту навколишнього середовища. 27 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Серед інструментів та обладнання варто виокремити обладнання та устаткування, необхідне для польового, лабораторного і дистанційного дослідження проблем забруднення довкілля [6]. Програма спрямована на оволодіння фундаментальними знаннями і навичками проводити наукові дослідження у галузі технологій захисту навколишнього середовища як у процесі навчання, так й при здійсненні професійної діяльності. Особливості програми визначені цілями навчання із очікуваним застосування набутих компетентностей. Серед цілей виокремимо [5]: здатність розв’язувати проблеми захисту навколишнього природного середовища, зокрема із застосуванням геоінформаційних технологій; вміння оцінювати та прогнозувати екологічну ситуацію, аналізувати стан компонентів навколишнього природного середовища для певних природних ландшафтів, природногосподарських систем чи геотехнічних систем; здатність контролювати дотримання норм, інструкцій, стандартів, технологічних режимів із захисту та охорони навколишнього природного середовища, а також вирішувати питання відновлення довкілля у зонах постраждалих від військових дій і техногенних катастроф. При цьому здобувач має оволодіти навичками науково-виробничої, проектної, організаційної та управлінської діяльності; технологіями захисту ґрунтів і водних об’єктів від забруднення, очищення води та атмосферного повітря, технологіями поводження з промисловими і побутовими відходами, протиерозійного захисту земель, методами захисту біологічних ресурсів, методами картографічного аналізу та геоінформаційного моделювання екологічної ситуації. Водночас програма передбачає поглиблення знань і практичних навичок використання іноземних мов за фахом та створення умов для академічної мобільності і навчання на екологічних факультетах як провідних ЗВО України, так й за кордоном. Сфера працевлаштування випускників за цією ОПП є різноманітною. Це різні установи чи виробничі колективи у сфері техногенно-екологічної безпеки, природоохоронної галузі та інженерно-технологічної діяльності, зокрема промислові підприємства, структурні підрозділи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, департаменти екології органів місцевого самоврядування, державні органи екологічної інспекції, силові структури, екологічні прокуратури та організації, що здійснюють нагляд за охороною навколишнього середовища, а також проектні та науково-дослідні установи, навчальні заклади, екологічні громадські організації тощо. Особа, що отримала ступінь магістра може здійснювати професійну діяльність на таких фахових посадах: технік-еколог, інспектор з охорони природи, фахівець з управління природокористуванням, інженер з відтворення природних екосистем, інженер з охорони навколишнього середовища, інженер з охорони природних екосистем, інженер з природокористування, інженер з техногенноекологічної безпеки. Освітньо-професійною програмою передбачено студентоцентричне навчання з елементами самонавчання та навчання на основі самостійно проведеного дослідження, проблемно-орієнтоване навчання, навчання через практику тощо. Викладання на кафедрі проводиться у вигляді лекцій із мультимедійними презентаціями, семінарів, практичних занять та індивідуальних консультацій із науковими керівниками при проведенні самостійного наукового дослідження. Оцінювання студентів здійснюється за системою ECTS і національною шкалою оцінювання, а поточний контроль передбачає усне і письмове опитування, оцінку роботи в малих групах, тестування, захист індивідуальних завдань. Підсумковий контроль відбувається у вигляді екзаменів і заліків з урахуванням накопичених балів поточного контролю. У свою чергу, атестація передбачає підготовку та публічний захист (демонстрацію) кваліфікаційної (магістерської) роботи. Кваліфікаційна робота передбачає самостійне розв’язання комплексних проблем у сфері технологій захисту навколишнього природного середовища, що супроводжується проведенням геоекологічних досліджень або застосуванням інноваційних підходів. Випускники отримують диплом встановленого зразка про присудження ступеня магістра із присвоєнням кваліфікації «Магістр з технологій захисту навколишнього середовища». Розглянемо програмні компетентності програми. До інтегральної компетентності належить здатність розв’язувати складні задачі і проблеми у сфері технологій захисту навколишнього природного середовища у процесі навчання або при здійсненні професійної діяльності, що 28 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. передбачає проведення екологічних досліджень і здійснення інновацій, що характеризуються комплексністю й невизначеністю початкових умов і технологічних вимог. Для вдалої реалізації ОПП слід дотримуватися загальних і фахових компетентностей. До загальних відносимо такі: здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях; здатність спілкуватися іноземною мовою; здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел, здатність генерувати нові ідеї (креативність); здатність приймати обґрунтовані рішення; здатність розробляти проекти та управляти ними; здійснення екологічно безпечної діяльності. Щодо фахових (спеціальних) компетентностей слід виділити такі [5]: здатність контролювати й оцінювати екологічні ризики впливу техногенних об’єктів і господарської діяльності на довкілля; здатність використовувати науково-обґрунтовані методи обробки результатів досліджень у галузі технологій захисту навколишнього природного середовища; здатність планувати, проектувати й контролювати параметри роботи окремих видів обладнання, техніки і технологій захисту навколишнього природного середовища; здатність розробляти нові та використовувати відомі способи утилізації, знезараження та рециклінгу побутових і промислових відходів; здатність впроваджувати і використовувати відновлювальні джерела енергії, ресурсо- та енергозберігаючі технології; здатність контролювати й оцінювати ефективність природоохоронних заходів та застосовуваних технологій; здатність використовувати картографічні методи та геоінформаційні технології у сфері захисту навколишнього природного середовища, зокрема з метою прогнозування екологічних небезпек і застосування тактики управління надзвичайними ситуаціями; здатність використовувати інституційні і правові механізми міжнародного співробітництва з метою розв’язання глобальних та регіональних екологічних проблем, уміння давати оцінку діяльності міжнародних організацій учасником яких є Україна; здатність підтримувати функціонування системи екологічного менеджменту та аудиту на підприємстві, застосовувати знання з метрології, нормативних документів із стандартизації та сертифікації у різних галузях господарства України, здійснювати оцінку впливу на довкілля та екологічний контроль якості сировини та продукції. Серед програмних результатів навчання у програмі виділяємо [5]: аналізувати складні системи, розуміти їх взаємозв’язки та організаційну структуру; вільно спілкуватися державною та іноземною мовами усно і письмово з професійних питань, зокрема, для презентації результатів досліджень та інновацій; використовувати сучасні комунікаційні, комп’ютерні технології у природоохоронній сфері, збирати, зберігати, обробляти та аналізувати інформацію про стан навколишнього природного середовища та виробничої сфери для вирішення завдань професійної діяльності; обґрунтовувати рішення направлені на мінімізацію екологічних ризиків господарської діяльності на загальнодержавному, регіональному й локальному рівнях; ефективно працювати у команді та міжнародному колективі, мати лідерські навички; здійснювати аналіз соціо-економіко-екологічного стану підприємств, населених пунктів, районів, областей та розробляти стратегії їх сталого розвитку; розробляти системи екологічного управління з дотриманням вимог ISO 14004, встановлювати процедури та планувати і реалізовувати природоохоронні заходи протягом всього життєвого циклу продукції; проектувати системи комплексного управління відходами та еколого-економічними аспектами їх утилізації, основами проектування полігонів для розміщення відходів, оцінювати їх вплив на довкілля та людину; оцінювати загрози фізичного, хімічного та біологічного забруднення біосфери та його впливу на довкілля і людину, вміти аналізувати зміни, що відбуваються в навколишньому природному середовищі під впливом природних і техногенних факторів; 29 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. оцінювати вплив промислових об’єктів на навколишнє середовище, наслідки інженерної діяльності на довкілля і пов’язану з цим відповідальність за прийняті рішення, планувати і проводити прикладні дослідження з проблем впливу промислових об’єктів на навколишнє природне середовище; організовувати утилізацію та знезаражування промислових і небезпечних відходів, оцінювати вплив промислових і небезпечних відходів на довкілля; впроваджувати і використовувати відновлювальні джерела енергії та ресурсо- та енергозберігаючі технології у виробничій та соціальній сферах; використовувати у практичній діяльності знання вітчизняного та міжнародного природоохоронного законодавства; проектувати системи і технології захисту навколишнього природного середовища; створювати та використовувати у професійній діяльності геоінформаційні моделі, оформляти результати роботи у вигляді електронних та аналогових картографічних зображень. До навчальних дисциплін, що забезпечують обов’язкові компоненти ОПП «Технології захисту навколишнього середовища» слід віднести: у циклі загальної підготовки – «Методологію та організацію наукових досліджень» (проф. Є. Іванов), «Стратегії захисту довкілля» (доц. Л. Курганевич) та «Іноземну мову (за професійним спрямуванням)» (доц. Н. Івасів), а також у циклі професійної і практичної підготовки – «Геоінформаційне моделювання та технології» (доц. А. Михнович), «Система екологічного менеджменту та аудиту» (доц. М. Петровська), «Екологічні технології в промисловості та транспорті» (доц. М. Петровська), «Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація» (доц. М. Петровська), «Оцінка впливу на довкілля» (доц. Л. Курганевич), «Міжнародне співробітництво у галузі захисту довкілля» (англ. мовою, доц. О. Пилипович), «Альтернативна енергетика» (доц. О. Пилипович), «Інноваційні екотехнології» (доц. Д. Кричевська) і «Магістерський семінар» (доц. С. Кравців). Вибіркові компоненти програми забезпечують дисципліни вільного вибору студента, зокрема у циклі професійної та практичної підготовки сформовано шість блоків. Кожен блок включає чотири дисципліни: Перший блок – «Проблеми водопостачання та водовідведення», «Методи і технології захисту біологічних ресурсів», «Проектування природоохоронних територій», «Геоекологія Західного регіону України» (перший семестр); Другий блок – «ГІС у прогнозуванні та управлінні надзвичайними ситуаціями», «Геоекологічне картографування», «Екологічний ризик», «ГІС у регіональному та міському планування» (другий семестр); Третій блок – «Екологічний контроль якості сировини та продукції», «Екологічний контроль промислових підприємств», «Глобальна динаміка клімату Землі», «Енергозберігаючі технології» (другий семестр); Четверний блок – «Технології захисту і відновлення ґрунтів», «Прилади контролю стану довкілля», «Проблеми екологічної безпеки», «Екологічні технології в агросфері» (третій семестр); П’ятий блок – «Управління побутовими відходами», «Економіка природокористування», «Екологічна інфраструктура міст», «Ревіталізація природно-техногенних геосистем» (третій семестр); Шостий блок – «Технології покращення якості природних вод», «Технології очищення скидів та викидів», «Післяпроектний моніторинг», «Інтегроване управління водними ресурсами» (третій семестр). Усі блоки навчальних дисциплін вільного вибору студента забезпечують досвідчені викладачі географічного факультету: доц. Ю. Андрейчук, доц. Н. Блажко, доц. П. Войтків, доц. І. Койнова, доц. Д. Кричевська, доц. Л. Курганевич, доц. А. Михнович, доц. М. Петровська, доц. О. Пилипович, доц. І. Рожко. Викладання програми здійснюють висококваліфіковані науково-педагогічні працівники (доктор наук, професор і дев’ять кандидатів наук, доцентів). Провідною є кафедра конструкттивної географії і картографії з навчальною, науковою і виховною роботою якої можливо ознайомитися за посиланнями [1–4]. Для посилення програми залучено й відомих фахівців з інших кафедр географічного факультету Львівського національного університету імені Івана 30 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Франка. Усі працівники періодично підвищують власну кваліфікацію у науково-дослідних і навчальних установах України та під час закордонних стажувань. На географічному факультеті наявні 19 спеціалізованих кабінетів (аудиторій), що обладнані проекторами, мультимедійним обладнанням для проведення лекційних і практичних (семінарських) занять; діють чотири навчальні лабораторії, зокрема аналізу ґрунтів і природних вод, геоінформаційних технологій і ландшафтного планування, геоінформаційного моделювання і картографування та комплексного атласного картографування. Навчання відбувається на основі тісної співпраці із навчальними і науково-дослідними установами, зокрема двосторонніх угод між географічними факультетами Львівського університету та закладами вищої освіти України, зокрема Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Харківським національним університетом імені Василя Каразіна, Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича, Університетом Григорія Сковороди у Переяславі та ін. Навчання у рамках програми ЄС Еразмус+ та на основі двосторонніх договорів між Львівським національним університетом імені Івана Франка та закладами вищої освіти країн-партнерів: Яґеллонський університет (Польща), Університет імені Марії Кюрі-Склодовської (Польща), Вроцлавський університет (Польща), Поморська академія (Польща); Версальський університет (Франція) тощо. Замість висновків, перспективи програми. Викладачі, що забезпечують ОПП «Технології захисту навколишнього середовища» роблять чимало для того, щоб впевнено дивитися у майбутнє, шукають власну нішу дослідження проблем захисту навколишнього природного середовища, удосконалюють освітньо-професійну програму, намагаються зберегти науковців технологів і прикладних екологів та налагоджують співпрацю із стейкхолдерами. При цьому колектив професіоналів-однодумців докладає зусилля у підготовці фахівців з технологій захисту навколишнього природного середовища – проводить креативні заняття, ознайомлює студентів із діяльністю підприємств та установ екологічного і природоохоронного спрямування, організовує для них зустрічі й екскурсії, ділиться життєвим і науковим досвідом, виховує у національно-патріотичному спрямуванні. Варто також відзначити, що за останні роки вдалося суттєво оновити матеріально-технічну базу кафедри і навчальної лабораторії та сподіваємося в її подальше посилення. У воєнні часи складно виживати й доводиться «боротися» за кожного студента. Цей процес не простий та вимагає підтримки на державному й університетському рівнях, розуміння потреби у цій програмі в повоєнній Україні. Успіх ОПП багато у чому залежатиме і від пошуку партнерів, налагодження тіснішої співпраці у стінах географічного факультету й університету. Тримаймося… СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 15. Іванов Є. Кафедра конструктивної географії і картографії напередодні 25-річного ювілею. Географічна освіта і наука: виклики і поступ : матер. міжнарод. наук.-практ. конф. (м. Львів, 18–20 травня 2023 р.) / відповід. ред.: В. Біланюк, Є. Іванов. У 3-х т. Львів : Простір-М, 2023. Т. 1. С. 44–49. 16. Іванов Є. Кафедра конструктивної географії і картографії: стан і перспективи розвитку. Конструктивна географія і картографія: стан, проблеми, перспективи : матер. міжнарод. наук.-практ. онлайнконф. Львів: Простір-М, 2020. С. 7‒14. 17. Кафедра конструктивної географії і картографії / упорядн. : Є. А. Іванов, І. П. Ковальчук, В. М. Петлін. Львів : Простір-М, 2010. 56 с. 18. Кафедра конструктивної географії і картографії / Ю. М. Андрейчук, П. С. Войтків, Є. А. Іванов [та ін.] / за ред. Є. А. Іванова. Львів : Простір-М, 2020. 62 с. 19. Освітньо-професійна програма «Технології захисту навколишнього середовища» / Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка: офіційна сторінка. URL: https://geography.lnu.edu.ua/academics/master/eco-tecnology-master 20. Стандарт вищої освіти за спеціальністю 183 – Технології захисту навколишнього середовища; галузь знань 18 – Виробництво та технології для другого (магістерського) рівня вищої освіти / Міністерство освіти і науки України. Київ, 2020. 16 с. URL: https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/vishchaosvita/zatverdzeni%20standarty/2020/03/183-technology-zachisty-seredovisa-M.pdf *** 31 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.5 НАПРЯМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ СІЛЬСЬКИХ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ Григорій Денисик, Людмила Атаман, Богдан Денисик Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, Україна Сучасна структура сільських ландшафтів Поділля й України зумовлена, переважно, типами місцевостей у межах яких розбудовували села, а починаючи з другої половини ХХ ст. й суспільно-економічними чинниками. Обґрунтовано напрями раціонального відновлення сільських ландшафтів Поділля, які можна буде використати у розбудові й сільських ландшафтів України. Серед них: поєднання «двох культур», часткова або повна музеєфікація сіл, використання інвестиційних проектів та реконструкція сіл приватними особами, розвиток зеленого туризму, переорієнтація господарської діяльності жителів сіл. У майбутньому, розпочаті дослідження необхідно розширювати й деталізувати, що призведе до формування раціональної мережі сільських ландшафтів України та її поступове об’єднання із західноєвропейською. Ключові слова: Україна, Поділля, сільські ландшафти, напрями реконструкції, раціональне використання. DIRECTIONS OF RATIONAL RESTORATION OF RURAL LANDSCAPES OF PODILLIA Hryhorii Denysyk, Liudmyla Ataman, Bohdan Denysyk Mykhailo Kotsiubynsky Vinnytsia State Pedagogical University, Vinnytsia, Ukraine The modern structure of rural landscapes of Podillia and Ukraine is determined, mainly, by the types of localities within which villages were developed, and starting from the second half of the 20th century, and by socio-economic factors. The directions of rational restoration of rural landscapes of Podillia, which can be used in the development of rural landscapes of Ukraine, are substantiated. Among them: the combination of «two cultures», partial or complete museumization of villages, the use of investment projects and reconstruction of villages by private individuals, the development of green tourism, the reorientation of economic activities of villagers. In the future, the initiated research must be expanded and detailed, which will lead to the formation of a rational network of rural landscapes of Ukraine and its gradual unification with Western Europe. Keywords: Ukraine, Podillia, rural landscapes, directions of reconstruction, rational use. Сучасні дослідження сільського селитебного процесу Поділля дають змогу зробити висновок, що зменшення кількості сільських поселень, їх людності і площ спостерігалось не лише на початку, але й до 50-х років XX ст. З 50-х до кінця 80-х років селитебний процес розвивався активно, а з 90-х років XX ст. і на початку XXI ст. знову спостерігається його послаблення у віддалених від обласних і районних центрів територіях та активізація у приміських зонах, особливо великих міст. У цей час (кінець XX початок XXI ст.) спостерігається активний розвиток дачних поселень, окремі з яких поступово набувають ознак сільських. Безперечно, що війна розпочата росією 24 лютого 2022 р. проти України внесла свої суттєві корективи у формування і подальшу реконструкцію сільських ландшафтів рівнинної частини України, особливо її південних і східних регіонів. На початку ХХІ століття майже 68 % сільських поселень Поділля приурочені до долин річок, або у тій чи іншій мірі «зачіпають» їх. Тут вони формуються як в окремих типах місцевостей, так і на основі їх комбінації. Охоплюють низку простих і складних урочищ, та ландшафтних ділянок (натуральних, натурально-антропогенних й антропогенних); поступово зростає у їх структурі роль та значення ландшафтно-технічних систем. В долинах річок спостерігається й найбільше різноманіття сільських ландшафтів, що дає можливість об’єднати їх у групу долинних. У цій групі виділяються п'ять типів сільських ландшафтів: заплавні, надзаплавно-терасові, схилові, плакорні, вододільні, перехідні на межі двох контактуючих типів місцевості. 32 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. У сучасній структурі сільських ландшафтів Поділля домінують власне антропогенні ландшафтні комплекси, ландшафтно-техногенні й інколи ландшафтно-інженерні системи, а також рідко зустрічаються натуральні ландшафтні комплекси. Для відродження українського, зокрема й подільського, села, приведення в порядок сільського ландшафту необхідно використовувати увесь набутий найкращий досвід з врахуванням їх розбудови у майбутньому. Шляхів для цього багато. Розглянемо окремі, на наш погляд найперспективніші, з них. Органічне поєднання традиційної і сучасної форми культур є, на наш погляд, ефективним засобом відродження й збереження подільського села, його своєрідного ландшафту та перспектив розвитку. У відродженні подільського села, відновлені та збережені його ландшафту шлях поєднання «двох культур» непростий. Він потребує детальних знань з історії, етнографії, архітектури, ландшафтознавства, екології, а також регіональних традицій і звичаїв, що притаманні кожному регіону України, зокрема й Поділлю. Більше того, навіть у межах Поділля напрям поєднання «двох культур» буде мати свої «відтінки» у кожному історико-географічному районі. Придорожні села – села, що пролягають до доріг, особливо автомобільних, як приклад – Польща. У ландшафтній структурі таких сіл активно розвивається дорожня ландшафтно-інженерна система з відповідною інфраструктурою станціями обслуговування автомобілів, готелями, ресторанами, базарами. На незначній (0,5–1,0 км) відстані від придорожнього села часто створюють оригінальні зони відпочинку на малих річках, ставках або у прилеглому лісі. Такі рекреаційні зони не лише прикрашають придорожні села та урізноманітнюють їх ландшафтну структуру, але й сприяють подальшому соціально-економічному розвитку. Село як музей під відкритим небом. Є два шляхи реалізації цього проекту: перший на заздалегідь вибраному оригінальному у природному відношенні місці будувати українське село з усіма його національними ознаками; другий-провести реконструкцію, оригінального за ландшафтною структурою наявного села. За попередніми розрахунками собівартість другого проекту у 1,5–2,0 рази менша. На Поділлі у музей під відкритим небом поступово перетворюється село Буша Вінницької області [2, 4]. Часткова музеєфікація села. За ландшафтною структурою села неоднорідні. У кожному з них, виділяються окремі території (місцевості), які у селах часто називають «куточками». У куточках обов’язково є, або був (можна відновити) оригінальний природний або антропогенний об’єкт, що підлягає, або можна взяти під охорону. Такі об’єкти необхідно перетворювати в заповідні, виділяти їх як такі, що мають культове, історичне, виховне, естетичне тощо значення для цього села. Серед них можуть бути церкви, стародавні городища й вали, млини на річках, «стінки» з геологічними відслоненнями, різноманітні пам’ятки, просто стародавні садиби. Як наслідок у межах села поступово формується своя система заповідних урочищ, що допоможе оптимізувати сучасні, часто занедбані сільські ландшафти. Ці заповідні урочища – «куточки» можуть також бути тематичними й, наприклад, повністю відтворити історію села у різні періоди його розвитку. Створення у селах спеціалізованих музеїв. Цей шлях оптимізації сільських селитебних ландшафтів вибрали країни Балтії. У Литві славу й красу селу Моседіс приніс створений тут музей литовського каменю. Формувати музей почав сільський лікар В. Інтас. Зараз біля лікаревого дому п’ять тисяч каменів. Деякі експонати колекції сягають 25 т. Тут є вапняки, пісковики, граніти і навіть брили вулканічного походження. Між ними – квіти, привезені з Паміру, Алтаю, Узбекистану, Туркменії, Кавказу. У водоймі цвітуть кали і лілії [1]. Подібний музей можна створити в подільських селах Придністер’я та Побужжя. Тут з давніх-давен камінь відігравав і відіграє важливу роль у будівництві, створює архітектурний колорит сіл. Приїжджих часто вражають оригінальні тераси й огорожі, криниці і ворота, сходинки до будівель, столи та лави з пісковику, вапняку і граніту. Проектів оптимізації сільських ландшафтів Поділля може бути багато. Зокрема, спостерігається відродження сіл, де активно розвивається так званий «зелений» туризм. Досвід в інших, особливо в гірських регіонах України уже є, а на Поділлі необхідно лише врахувати регіональні особливості природи, звичаї й традиції. Цей процес уже розпочався і «зелений» туризм поступово 33 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. розвивається у селах Губник, Канава, Гармаки Вінницької області, Горошова, Кривче, Іване Золоте в Тернопільській області та багато інших. Отже, відродження подільського села, поліпшення структури його ландшафту та раціональне використання сільських ландшафтів Поділля можливе в результаті оптимізації в їхніх межах небажаних мікроосередкових процесів і явищ, впровадження та активного розвитку нових напрямів формування сільських ландшафтів: поєднання «двох культур», перебудови придорожніх і приміських сіл, розбудови сіл як музеїв під відкритим небом або часткова їх музеєфікація, використання можливостей вітчизняних та закордонних інвесторів та коштів приватних осіб для створення в селах «ранчо», побудови культових споруд, розвитку сільських видів туризму: аграрного, «зеленого», сільських промислів, пов’язаних з господарською діяльністю, а також будівництво нових сучасних сіл. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. Денисик Г. І. Природнича географія Поділля. Вінниця : ЕкоБізнесЦентр, 2014. 184 с. Денисик Г. І., Бабчинська О. І. Селитебні ландшафти Поділля. Вінниця : Теза, 2006. 256 с. Кізюн А. Г. Зональний чинник у розвитку сільських селитебних ландшафтів Поділля. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. Вінниця, 2008. Вип. 17. С. 65–67. Петлін В. М. Конструктивне ландшафтознавство. Львів : Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. 357 с. *** 34 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 910.3-047.2:[502.1:911.375](075.8) КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ У ЧЕРНІВЕЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА: КВІНТЕСЕНЦІЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ Мирослав Заячук, Клавдія Кілінська, Василь Джаман Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, Україна Метою публікації є аналіз питань конструктивно-географічного дослідження, які проводяться на терені географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Висвітлені основні теоретико-методологічні та методичні засади конструктивно-географічного дослідження стану навколишнього природного середовища. Охарактеризовано роботу Спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських робіт зі спеціальності «Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. Ключові слова: конструктивна географія, конструктивно-географічні дослідження, структура і методи. CONSTRUCTIVE-GEOGRAPHICAL RESEARCH AT THE YURY FEDKOVYCH CHERNIVTSI NATIONAL UNIVERSITY: QUINTESSENCE AND MAIN DIRECTIONS Myroslav Zayachuk, Klavdia Kilinska, Vasyl Dzhaman Yury Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi, Ukraine The purpose of the publication is to analyze the issues of constructive-geographical research, which are carried out on the territory of the Faculty of Geography of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University. The main theoretical, methodological and methodological principles of constructive-geographical research of the state of the natural environment are highlighted. The work of the Specialized Academic Council for the defense of candidate theses in the specialty «Constructive Geography and Rational Use of Natural Resources» is characterized. Keywords: constructive geography, constructive-geographical research, structure and methods. Конструктивно-географічні дослідження націлені на аналіз та синтез питань раціонального природокористування, природно-ресурсного потенціалу, моделювання та прогнозування сучасного навколишнього природного середовища. Їх структурна модель дослідження укладена п’ятьма важливими питаннями: 1) ретроспективна характеристика процесів використання природних умов і природних ресурсів; 2) сучасний стан навколишнього природного середовища, який сформувався в процесі розвитку як природних, так і природно-господарських систем; 3) виявлення проблем формування природно-господарських (промислових, сільськогосподарських, водогосподарських, лісогосподарських, біотичних, природоохоронних) комплексів; 4) аналіз передумов та умов виникнення екологічних проблем у процесі активного/інтенсивного природокористування та використання природних умов і ресурсів; 5) створення рекомендаційного комплексу покращення стану навколишнього природного середовища з метою подальшого збереження природних умов і природних ресурсів. Вказана структура конструктивно-географічних досліджень була започаткована з середини ХХ століття час, коли сфера й масштаби прикладних географічних досліджень істотно розширювалася. Основою конструктивно-географічних досліджень стала ідея виникнення науки, яка б висвітлювала перетворювальні природно-господарські процеси, що є підґрунтям нового географічного напряму досліджень конструктивного, який, а) з географічної точки зору висвітлює актуальні питання природокористування та сприяє задоволенню складних запитів суспільного життя і б) досліджує складні системи ХХ століття. Алгоритм конструктивної географії складається з методичних рішень значимих регіональногеографічних проблем, методології нових видів масової географічної діяльності (моніторинг, оцінка, прогноз, проєктування, експертиза). Міждисциплінарний характер конструктивно-гео- 35 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. графічних досліджень пов’язаний з використанням теоретико-методологічних основ прикладної фізичної, соціально-економічної та екологічної географії. Питання раціоналізації сільського та лісового господарства, промислового будівництва, зв’язку районного планування та географії, географії населення та географії транспорту були першими у структурі становлення конструктивно-географічних досліджень. Окрім цього на арені наукових досліджень активно узасаджувалися питання регіональної охорони та збереження природних ресурсів, перегляду існуючих схем районізації довкілля, оцінки природно-ресурсного потенціалу, географічного прогнозування, рекреаційної географії, ландшафтознавства, геоекології, ін. Конструктивно-географічні дослідження стали основою створення теоретико-методологічних основ взаємодії суспільства і природи: привносяться нові питання, зокрема вивчення та аналіз динаміки, структури і зміни природних ресурсів, концепція ресурсних циклів, розвиток та функціонування населених пунктів, система розселення, обумовленість проблем сільського господарства соціально-географічними чинникам, тощо. Отож основними питаннями конструктивно-географічного аналізу стали питання зміни навколишнього природного середовища під впливом діяльності людини (суспільства), антропогенізація довкілля (на рівні вивчення компоненту природи чи його окремої властивості-характеристики, умови формування антропогенноперетворених природних комплексів. Конструктивно-географічні дослідженняохоплюють всі сфери теорії та практики географії. Актуалізуються питання територіальної організації й особливостей інвентаризації природних ресурсів; ландшафтне обґрунтування використання природних ресурсів; кадастру природних ресурсів; географічного та аерокосмічного моніторингу; природних і техногенних ландшафтів; геоінформаційних систем і їх застосування при вивченні та картографуванні природногосподарських комплексів; зміни клімату; охорони природи і раціонального використання природних ресурсів; заповідних території в системі раціонального природокористування; природно-господарських територіальних системи і виявлення закономірностей їх просторової організації та функціонування; стійкості геосистем; інші. Рівнобіжно розглядаються питання меліоративного, медико-географічного та медико-екологічного спрямування. Це дослідження та прогнозування рівня забруднення природного середовища, ґрунтів, природних вод, атмосфери: теоретичні і прикладні питання запобігання забрудненню навколишнього природного середовища під впливом життя та діяльності людини; впливу техногенного забруднення на стан здоров’я населення. Впровадження системного аналізу, електронно-обчислювальних машин, комп’ютерної техніки, аерокосмічних методів збору інформації сприяло вдосконаленню комплексних географічних досліджень, а самих географів вводило до складу учасників вирішення регіональних і глобальних проблем. Такого штибу дослідження різко виокремило конструктивну географію від традиційної географії, виявило відмінності між конструктивною географією і прикладною фізичною географією. На початку ХХІ століття у вищих навчальних закладах України створюються спеціалізовані вчені ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата/доктора географічних наука спеціальності 11.00.11 конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів. Однією з таких рад стала Спеціалізована вчена рада К 76.051.04 з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук, створена на базі географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича наказом ВАК України 22 червня 2001 року. Головою Спеціалізованої ради став д. геогр. н., професори Я. І. Жупанський та В. П. Руденко, секретарем к. геогр. н., доценти І. П. Рибак, М. В. Дутчак, д. геогр. н., професор В. О. Джаман, заступником секретаря д. геогр. н., професорка К. Й. Кілінська. За 21 рік функціонування спецради (2001–2021 рр.) здійснено розгляд і проведені захисти 39 здобувачів наукового ступеня «кандидат географічних наук» за спеціальністю 11.00.11 конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів (загалом було проведено захисти 90 кандидатських дисертацій за 5 науковими спеціальностями). Захисти дисертаційних робіт за шифром 11.00.11 здійснювалися впродовж 2002–2013 років (табл. 1). 36 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Таблиця 1 Захисти кандидатських дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича Рік Ім’я, Прізвище Науковий керівник Тема Природничий напрям конструктивно-географічного дослідження 2002 Михайло Цепенда Д. геогр. н., проф. М. І. Кирилюк 2003 Микола Питуляк Д. геогр. н., проф. О. В. Заставецька 2003 Ірина Мисковець 2004 Василь Триснюк 2007 2007 Лариса Патрушева Леся Ткач 2007 Володимир Сівак Д. геогр. н., проф. М. Д. Будз Д. геолого-мінерал. н., проф. О. М. Адаменко Д. геогр. н., проф. Г. І. Швебс К. геогр. н., ст. н. с. М. Б. Барабаш Д. геогр. н., проф. М. І. Кирилюк 2007 Сергій Кирилюк Д. геогр. н., проф. В. М. Гуцуляк 2009 2010 Марина Шмагельська Алла Потапова Д. геогр. н., проф. Г. І. Денисик Д. геогр. н., проф. Я. О. Мольчак 2010 Марина Ячнюк 2010 Інна Война Д. геогр. н., проф. В. П. Руденко Д. геогр. н., проф. Г. І. Денисик 2011 Андрій Николаєв 2011 Олексій Ситник 2011 Тетяна Ємчук 2012 Ігор Березка 2013 Богдан Гавришок 2013 Лариса Страшевська Д. геогр. н., проф. В. М. Гуцуляк Д. геогр. н., проф. Г. І. Денисик Д. геогр. н., проф. В. П. Руденко Д. геогр. н., проф. Я. І. Жупанський, д. геогр. н., доц. П. О. Сухий Д. геогр. н., проф. М. Я. Сивий Д. геогр. н., проф. Г. І. Денисик Водогосподарський баланс як засіб оптимізації проблем водоспоживання і водовідведення у річкових басейнах» Природний агроресурсний потенціал Тернопільської області: структура і особливості використання Антропогенні зміни в басейнах малих річок (на прикладі Волинської області) Геоекологічний моніторинг Подільських Товтр в межах Гусятинського району Тернопільської області Ландшафтознавчі основи оптимізації природнозаповідного фонду Миколаївської області Комплексна оцінка сучасних кліматичних умов життєдіяльності людини на території України Конструктивно-географічний аналіз лісових ландшафтів як основи розвитку природоохоронних територій Чернівецької області Ландшафтно-екологічний аналіз та оцінка території для цілей садівництва (на прикладі Хотинської височини Мікроосередкові процеси в антропогенних ландшафтах Подільського Побужжя Конструктивно-географічний аналіз та оцінка природного агроресурсного потенціалу Волинської області Оцінка перспективного фауністичного потенціалу території (на матеріалах Чернівецької області Висотна диференціація та різноманіття антропогенних ландшафтів (на прикладі Вінницької області Гідролого-геохімічна оцінка стану річок урбанізованих територій (на прикладі м. Чернівці Міжзональний геоекотон «лісостеп-степ» Правобережної України Оцінка природної захищеності підземних вод басейну річки Прут від забруднення (у межах Чернівецької області Морфометричний аналіз басейну річки Сірет та оцінка антропогенного навантаження з метою прогнозування несприятливих процесів Ретроспективний аналіз антропогенної трансформації природних геосистем Подільських Товтр Геосайти Поділля та їх раціональне використання 37 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Суспільний напрям конструктивно-географічного дослідження 2004 Любов Янковська 2004 Тетяна Соловей 2005 Оксана Вальчук 2005 Петро Царик 2006 Григорій Хаєцький Світлана Шепетюк Д. геогр. н., проф. Г. І. Денисик Д. геогр. н., проф. О. В. Заставецька 2010 Віталій Іванунік 2011 Дарія Холявчук 2012 Антоніна Нєвєнченко К. геогр. н., доц. В. Г. Явкін Д. геогр. н., проф. В. П. Круль Д. геогр. н., проф. В. М. Гуцуляк 2012 Тетяна Скутар Д. геогр. н., проф. К. Й. Кілінська 2012 Руслана Колодницька Д. геогр. н., проф. В. М. Петлін 2007 К. геогр. н., доц. Л. П. Царик Д. геогр. н., проф. В. П. Руденко Д. геогр. н., проф. Г. І. Денисик Д. геогр. н., проф. О. В. Заставецька Еколого-географічне районування обласного регіону (на матеріалах Тернопільської області Оцінка впливу гідрологічних чинників на якість води річок басейну верхнього Пруту в маловодний період року Конструктивно-екологічний аналіз дорожних ландшафтів Східного Поділля Регіональна екологічна мережа: географічні аспекти формування і розвитку (на матеріалах Тернопільської області Аквальні і водно-болотні антропогенні ландшафти Поділля Рекреаційно-туристські ресурси ІваноФранківської області: структура і сучасний стан використання Оцінка рекреаційно-туристичної атрактивності території (на прикладі Чернівецької області Рекреаційний потенціал ландшафтів долини середнього Дністра Еколого-грошова оцінка земель урбанізованих ландшафтів (на прикладі Коломийського Прикарпаття Рекреаційно-туристична різноманітність Чернівецької області: сучасний стан, оцінка та перспективи Агровикористання геосистем Карпатського національного природного парку На стику природничого і суспільного напрямів конструктивно-географічного дослідження 2002 Олена Картава Д. геогр. н., проф. Я. О. Мольчак Д. геолого-мінерал. н., проф. О. М. Адаменко Д. геолого-мінерал. н., проф. О. М. Адаменко К. геогр. н., доц. Л. П. Царик 2003 Лариса Міщенко 2006 Наталія Фоменко 2007 Зоряна Герасимів 2007 Раїса Ямборак К. т. н., проф. Б. А. Шелудченко 2007 Юрій Кушнірук 2008 Костянтин Муха 2008 Оксана Терещук К. с/г. н., доц. Л. А. Волкова Д. геогр. н., проф. В.М. Гуцуляк Д. геогр. н., проф. І. П. Ковальчук 2011 Галина Ходан 2011 Олена Красовська Д. геогр. н., проф. В. М. Гуцуляк К. геогр. н., доц. В. Г. Явкін «Еколого-гідрогеохімічний аналіз урбанізованих територій (на прикладі м. Луцька)» Геоекологічний аудит впливу техногенного забруднення на довкілля та здоров’я населення (на прикладі регіону Покуття) Сучасна екологічна ситуація в м. Івано-Франківську та система забезпечення екологічної безпеки міської території Еколого-географічні особливості оптимізації землекористування східної частини Опілля в межах Тернопільської області Автоматизоване оцінювання та прогнозування гідрохімічного стану водних ресурсів Подільського Придністер’я Оцінка медико-екологічного ризику території Медико-екологічна оцінка поселенських геосистем Чернівецької області Географічні засади оптимізації геоекологічного стану природно-господарських систем Нововолинського гірничопромислового району Еколого-геохімічна оцінка дорожних геосистем Чернівецької області Аналіз факторів впливу для моделювання забруднення приземного шару атмосфери від рухомих джерел в м. Чернівці 38 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Тематика наукових робіт чітко окреслює наступні атрибути. 1. Переважна більшість дисертаційних робіт (15) виконана в Чернівецькому університеті, а загалом у спеціалізованій вчені раді захищені кандидатські дисертації, що були виконані у 11-ти установах 10-ти центрів географічної науки України (Чернівці, Тернопіль, Вінниця, Луцьк, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Рівне, Миколаїв, Кам’янець-Подільський). Науковими керівниками дисертаційних робіт виступили 21 науковець. 2. Основним об’єктом конструктивно-географічних досліджень стала територія КарпатоПодільського регіону і Волинського регіону України. 3. Члени Експертних комісій ретельно аналізували й оцінювали географічне дослідження на предмет відповідності його конструктивно-географічному напряму (тема, мета, об’єкт і предмет конкретного конструктивно-географічного дослідження), аналізували й оцінювали проведене дослідження на предмет відповідності його конструктивно-географічному напряму. 4. Всі дослідження, які підлягали шифру спеціальності 11.00.11 конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів базувалися на креативних методах конструктивно-географічних досліджень: ретроспективному, інженерно-географічному, моделювання, прогнозування, оцінки природних умов и ресурсів. 5. Тематика наукових дисертаційних робіт відповідала паспорту спеціальності, структурована за трьома важливими рівнями: дослідження природничого напряму; дослідження соціального спрямування; дослідження, які проводилися на стику природничих і соціальних наук. Конструктивна географія ХХІ століття активно розвивається, захоплюючи все ширші сфери життя і діяльності людини. Її класичні завдання (вивчення природно-ресурсного потенціалу та форм його реалізації, аналіз соціально-економічних умов та особливостей розвитку регіонів, розробка концепцій і стратегій розвитку, регіональне використання природних ресурсів, рекреаційно-туристичне природокористування, урбоекологія та демографія соціуму,ландшафтноекологічне планування) і сьогодні і надалі будуть актуальними, оскільки суспільно-політичні умови України та її регіонів диктують систему невирішених питань. Ці питання, а також розробка теоретичних і методичних основ комплексної експертизи, використання ГІС-технологій, аерокосмічних методів, тематичного картографування складають основу сучасної конструктивної географії. Наразі виникають питання: чи будуть у сучасних умовах проводитися конструктивногеографічні дослідження?, чи збережеться той науковий напрям досліджень, який сьогодні частково відповідає спеціальності «Науки про Землю»? Відповідь можна сформулювати цитатами основоположників вітчизняної конструктивної географії О. М. Маринича, П. Г. Шищенка, В. М. Петліна: «географічна наука, яка вирішує проблеми раціонального перетворення і розвитку природних, і господарських комплексів, розміщення населення, ін., яка тісно переплетена з антропогенним ландшафтнознавством, прогнозною географією, перспективним ландшафтознавством, географією майбутнього «футургеографією», що націлені на розробку теоретичних основ комплексно-географічного обґрунтування раціонального природокористування екологічно, територіально, соціально, економічно виправданого використання земельних, мінеральних, водних, кліматичних, біологічних та інших ресурсів, за якого забезпечується природна рівновага, не виникають екологічні кризові ситуації внаслідок взаємодії суспільства і природного середовища і надалі буде розвиватися!, оскільки наукові дослідження з цієї спеціальності передбачають визначення екологічно безпечних змін і засобів збереження навколишнього природного середовища, норм екологічно допустимих антропогенних навантажень на природні комплекси, всебічну оцінку природно-ресурсного потенціалу територій, що є дуже важливим інформативним ресурсом для майбутніх поколінь!». *** 39 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.2:911.53:712.3]:004.8 ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ПРОЄКТУВАННЯ САДОВОПАРКОВИХ ЛАНДШАФТІВ Ірина Кравцова Уманський національний університет, Умань, Черкаська обл., Україна Розкрито проблему застосовування інструментів штучного інтелекту, зокрема Chat GPT, для створення прогнозованих моделей садово-паркових ландшафтів як просторових інструментів виконання рекультиваційних заходів. Показано роль штучного інтелекту (АІ) у пізнанні садово-паркових ландшафтів, продемонстровано як ці технології підтримують і покращують (посилюють) конкретно-наукові методи географічних загалом та антропогенно-ландшафтознавчих досліджень зокрема на засадах академічної доброчесності. Модельною територією дослідження є Гайворонський регіон Голованівського району Кіровоградської області. Об’єктами є ландшафтно-технічні системи Гайворонського родовища мігматитів і Заваллівського родовища графітів. Представлено візуальні моделі, які згенеровано інструментами Chat GPT, проєктованих садово-паркових ландшафтів на основі антропогенних урочищ змодельованих відпрацьованих ділянок кар’єрів, хвостосховищ та відвалів пустої породи. Ключові слова: штучний інтелект, садово-парковий ландшафт, ландшафтно-технічна система, метод ландшафтного проєктування, рекультивація, антропогенне ландшафтознавство, раціональне природокористування. ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND THE DESIGN OF THE GARDEN AND PARK LANDSCAPES Iryna Kravtsova Uman National University, Uman, Cherkasy Region, Ukraine The materials explore the issue of applying artificial intelligence tools, particularly Chat GPT, to create predictive models of garden and park landscapes as spatial instruments for implementing reclamation measures. Objective: to demonstrate the role of artificial intelligence (AI) in understanding garden and park landscapes and to illustrate how these technologies support and enhance specific scientific methods in geographical research in general, and anthropogenic landscape science in particular, while adhering to academic integrity principles. Study Area: Haivoron region, Holovanivsk district, Kirovohrad Oblast. Spatial Objects: Landscape-technical systems of the Haivoron migmatite deposit and the Zavallia graphite deposit. The study presents visual models of projected garden and park landscapes, generated by Chat GPT, based on anthropogenic sites – simulated exhausted quarry sections, tailings storage facilities, and waste rock dumps. Keywords: artificial intelligence, garden and park landscape, landscape-technical system, landscape design method, reclamation, anthropogenic landscape science, sustainable natural resource management. Вступ. Сьогодні географічні загалом й антропогенно-ландшафтознавчі дослідження, зокрема ґрунтуються на поєднанні польового пізнання, картографічного аналізу та методів дистанційного зондування Землі. Інтеграція штучного інтелекту (AI) у методологічний апарат виконання наукових робіт революціонізувала науковий підхід географів до розуміння та використання просторових даних. Технології AI, включаючи машинне навчання (ML), геоінформатику та створення зображень, забезпечують більш ефективний і точний аналіз, який дозволяє створювати візуальний образ географічного об’єкту, процесу чи явища. Машинний аналіз у системі AI пов’язаний із вивченням шаблонів з даних без явного програмування. Саме у антропогенноландшафтознавчих дослідженнях машинне навчання допомагає аналізувати просторові дані, розпізнавати моделі землекористування та прогнозувати трансформації навколишнього середовища, пов’язані зі змінами господарського використання територій. Тому застосування можливостей AI у географії загалом і антропогенному ландшафтознавстві зокрема є актуальною науковою проблемою. 40 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Виклад основного матеріалу. Проблематика застосування штучного інтелекту у антропогенно-ландшафтознавчих, ландшафтознавчих і власне географічних дослідженнях України є новою. Відповідне програмне забезпечення широко застосовується у різних сферах життя та діяльності. Швидкість розвитку та можливості штучного інтелекту (АІ) є карколомними і мають тенденцію до зростання зі значеннями інтенсивності показників геометричної прогресії. У об’єктно-предметному полі географії AI є новим інноваційним інструментом наукового пошуку. У наукометричній базі даних Web of Science кількість наукових праць, присвяченій застосуванню AI в цій галузі знань є невеликою і нараховує лише 219 документів. Аналіз років опублікованих наукових робіт показав таку цікаву тенденцію: перша стаття була опублікована у 1983 році і до 2008 року маємо частоту виходу наукових матеріалів по одній одиниці кожні 10 років. Значне зростання фіксуємо у останні 7 років [14]. Проблематикою застосування AI у географії, насамперед, займаються зарубіжні географи. Варто назвати такі прізвища: Walker, Winders, Boamah, 2021 [13]; Day, Esson, 2025 [4]; Chang & Kidman, 2023 [3]; Day & Perkins, 2024 [5]; Lee, 2023 [9]; Buarque, Davies, Hynes, Kogler, 2020 [2]; Jiang ZJ., Yu JY., Jin YY., Ginn A., Chen JJ., Sun GD., 2023 [6]; Torres GAL., Hyslop K., 2023 [12]; Lundman R., Nordstrӧm P., 2023 [10]. Мета дослідження: визначити роль штучного інтелекту (АІ) у пізнанні садово-паркових ландшафтів як сучасних елементів просторової організації території; продемонструвати, як ці технології підтримують і покращують (посилюють) конкретно-наукові методи дослідження на засадах академічної доброчесності. Методи дослідження. Застосування штучного інтелекту у пізнанні садово-паркових ландшафтів модельної території ґрунтується на принципах і наукових засадах ландшафтознавчої парадигми, сформованої концептуальними положеннями синергетики, антропоцентризму та геосистемної парадигм. З метою виконання поставлених завдань наукового пошуку були застосовані такі підходи та принципи дослідження: природно-антропогенного сумісництва, хорологічний, географічний, ландшафтознавчий, історичний, міждисциплінарний, порівняльний, регіональний, синергетичний, геосистемний, антропоцентричний. Методологічний апарат об’єднує загальнонаукові та конкретнонаукові методи наукового пізнання. Комплекс загальнонаукових методів застосовано для розуміння історико-географічних особливостей формування та функціонування модельної території, формулювання узагальнюючих висновків щодо тенденцій формування, функціонування та розвитку. Виконання аналізу вихідного наукового матеріалу із синтезом відповідних наукових положень. Метод польових/експедиційних досліджень застосовано для ландшафтної зйомки об’єктів дослідження. Метод ландшафтного картографування – виконання карт сучасної ландшафтної структури модельної території та об’єктів дослідження. Метод інформаційних технологій – проєктування садово-паркових ландшафтів інструментами АІ. Результати дослідження. З метою розробки моделі прогнозованої рекультивації відпрацьованих в результаті видобутку корисних копалин ділянок шляхом проєктування садово-паркових ландшафтів було обрано територію в межах центральної частини України. Це захід Кіровоградської області, а саме територія Гайворонської міської територіальної громади та Заваллівської громади Голованівського району Кіровоградської області. Тут розташовані особливі просторові об’єкти (антропогенні ландшафти, які спеціалізуються на видобутку корисних копалин в межах Українського щита) – Заваллівське родовище графітів (ТОВ «Заваллівський графіт») та Гайворонське родовище мігматитів (АТ «Гайворонський спеціалізований кар’єр»). Відповідно до наукових положень сучасного антропогенного ландшафтознавства – це діючі ландшафтно-технічні системи, які формують підклас та тип гірничодобувних ландшафтів в межах відповідного підкласу міських ландшафтів класу селитебних ландшафтів України та відповідного підкласу класу промислових антропогенних ландшафтів. За ґенезою вони розуміються як класичний приклад техногенних ландшафтів. Гайворонське родовище мігматитів розташоване в Голованівському районі Кіровоградської області, 0,5 км від південної околиці м. Гайворон, на лівому березі р. Південний Буг у місці впадання в нього р. Ташлик. Загальна площа родовища в межах спеціального дозволу складає 41 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 48,73 га. У орографічному відношенні об’єкт дослідження розташований у межах Придніпровської височини. Родовище складається з двох ділянок Північна і Південна, які розділені між собою глибокою балкою, що засипана відвалами розкривних порід і рекультивована. Амплітуда коливання відміток фізичної поверхні знаходиться в межах 180–214 м. Мінімальні відмітки поверхні району родовища приурочені до заплавної тераси р. Південний Буг. Родовище є частиною лівого корінного берегу р. Південний Буг, представляє собою пологі пагорби, які піднімаються над навколишньою місцевістю. Природними межами цієї площі є яр, що обмежує ділянку з північного сходу, з півночі долина р. Ташлик, зі заходу долина р. Південний Буг і з півдня яр, який впадає в долину річки. В річищі річки та в її заплаві є виходи мігматитів та гранітів. В Північній частині Гайворонського родовища в р. Південний Буг впадає його ліва притока – р. Ташлик. Гайворонське родовище мігматитів розташоване на південно-західній окраїні Українського щита у межах Дністровсько-Бузького мегаблоку. Об’єкт складено кристалічними породами гайворонського комплексу (AR1gv) з останцями дністровсько-бузької серії (ARIdb), суглинками і ґрунтово-рослинним шаром четвертинного віку, які плащоподібно покривають кристалічні породи докембрію. Вік докембрійських кристалічних порід становить близько 3 млрд років. Завалівське родовище графітів розташоване в районі с-ща Завалля, 3 км на південь від с-ща Салькове, 21 км на південний захід від залізничної станції Гайворон. У геоструктурному відношенні належить до південно-західної частини Українського щита (Гайворон-Заваллівський масив чарнокітів). Поверхня родовища – погорбована рівнина, розчленована річковими долинами та балками з максимальною абсолютною відміткою над рівнем моря 293 м в південно-західній частині і мінімальною – 93,7 м в долині р. Південний Буг. Переважаючі відмітки поверхні родовища 200–240 м. Родовище метаморфічного типу, пов’язане з біотитграфітовими гнейсами хащувато-заваллівської світи бузької серії (неоархей). Рудоносні тіла являють собою крутоспадні пласти, витягнуті з північного заходу на південний схід. Вони зосереджені північними і південними смугами (зонами), потужність окремих тіл становить від 15 до 80 м, протяжність рудних зон – 3–4,8 км. Після завершення видобутку корисних копалин пропонуємо виконати рекультивацію відпрацьованих ділянок шляхом організації садово-паркових ландшафтів. За ґенезою вони будуть прикладами техногенних ландшафтів. Складною ландшафтно-технічною системою, яка пройшла еволюційний шлях від промислових ландшафтів до садово-паркових ландшафтів із кардинальною зміною функціонального навантаження. З допомогою інструментів AI створюємо візуальний образ проєктованих садово-паркових ландшафтів. Для отримання рисунку проєктованого садово-паркового ландшафту були визначені параметри. Зокрема прописані та подані до Chat GPT такі характеристики: висота поверхні над рівнем моря, основні просторові елементи працюючої ландшафтно-технічної системи, віддаленість від об’єктів гідрографії, стиль планування садово-паркового ландшафту, наявність скульптури, характер архітектурно-дорожнього каркасу, функціональне призначення тощо. На основі Заваллівського родовища графітів пропонуємо організувати такі складні урочища садово-паркового ландшафту: ставок/водосховище на основі урочищ Південно-Східного кар’єру, ускладнене урочищами водоспадів; «верхові водосховища» на гідровідвалі (сьогодні об’єм накопичених вод становить понад 6 млн м3); рекультивований відвал пустої породи (модель гірського ландшафту або піднята ділянка із терасованими схилами, видовими точками та архітектурно-дорожньою мережею). Проектування складних урочищ садово-паркових елементів на основі хвостосховища (гідровідвалу) та відвалу пустих порід створить саме той унікальний садово-парковий ландшафт Завалля, що географічно відображатиме топонім Середнє Надбужжя. На рисунку 1а представлене зображення садово-паркового ландшафту на основі Заваллівського родовища графітів, виконаного інструментами АІ, зокрема Chat GPT. Відпрацьовані Гайворонські кар’єри з видобутку мігматитів та власне територія промислового об’єкту може бути рекультивована в унікальний садово-парковий ландшафт. За своєю природою цей садово-парковий ландшафт буде особливим, адже основним композиційним центром в умовах виконаних розкривних і гірничодобувних робіт будуть урочища Північного 42 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. та Південного кар’єрів. Він матиме ознаки садів типу «зіккурат», або висячих садів Семираміди, однак таких, що не будуть підніматися над вихідною фізичною поверхнею, а навпаки знижуватися і займати нижчі гіпсометричні рівні, які у природному відношенні не є типовими для цих ділянок (рис. 1б). Борти кар’єру – основа для терас. Сучасні процеси відновлення природної рослинності є доведеними науковими фактами віддаленого розвитку цього садовопаркового ландшафту. б) а) Рис. 1. Рисунки проєктованих садово-паркових ландшафтів: а) модель терасованого відвалу та поєднання симетричних й асиметричних елементів у просторовій структурі садово-паркового ландшафту, розробленого на основі ландшафтних елементів відпрацьованого Заваллівського родовища графітів; б) модель садово-паркового ландшафту за типом оберненого саду-зіккурат, виконаного у пейзажному стилі Садово-парковий ландшафт проєктованого об’єкту розроблено таким чином, щоб відобразити історію кар’єру, виконаний техніками натуралістичного (пейзажного) стилю організації території. Розташоване на лівому березі річки Південний Буг, має прямокутне планування відповідно до форми ділянок кар’єру, від берега річки віддалений приблизно на 150 метрів. Дизайн об’єднує елементи, які відзначають спадщину кар’єру та забезпечують безтурботність і привабливість для відвідувачів. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше у антропогенному ландшафтознавстві застосовано інструменти АІ (зокрема Chat GPT) на засадах академічної доброчесності для виконання просторового візуального художнього моделювання проєктованих садово-паркових ландшафтів в умовах Центральної України (як приклад майбутньої рекультивації відпрацьованих ділянок Заваллівського родовища графітів та Гайворонського родовища мігматитів). Висновки. АІ є трансформаційним інструментом у географічних, зокрема ландшафтознавчих дослідженнях, що пропонує нові можливості для аналізу та візуалізації ландшафтів. Інтегруючи АІ в традиційні методології, дослідники можуть отримати глибше розуміння особливостей просторової організації садово-паркових ландшафтів, сприяючи інноваціям у географічних, антропогенно-ландшафтознавчих та екологічних дослідженнях. Майбутнє штучного інтелекту в географії має великі перспективи, і очікується, що постійний прогрес ще більше підвищить ефективність і точність досліджень. У подальших дослідженнях плануємо виконати порівняння звізуалізованих зображень проєктованого садово-паркового ландшафту, запропонованого як модель рекультивації територій після припинення роботи об’єктів гірничодобувної промисловості, створеного за допомогою АІ та професійного художника, тобто людиною. 43 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. Кравцова І. В. Садово-паркові ландшафти в структурі ландшафтно-технічних систем Середнього Надбужжя. Ландшафтознавство. 2023. Вип. 4 (2). С. 68–78. DOI: https://doi.org/10.31652/2786-56652023-4-68-78 Buarque B. S., Davies R. B., Hynes R. M., Kogler D. E. OK Computer: the creation and integration of AI in Europe. Cambridge Journal of Regions, Economy and Society. 2020. Vol. 13. Iss. 1. P. 175–192. DOI: https://doi.org/10.1093/cjres/rsz023 Chang C.-H., Kidman G. The rise of generative artificial intelligence (AI) language models – challenges and opportunities for geographical and environmental education. International Research in Geographical and Environmental Education. 2023. Vol. 32(2). P. 85–89. DOI: https://doi.org/10.1080/10382046.2023.2194036 Day T., Esson J. Visualising an undergraduate geography field class using generative AI: Intent, expectations and surprises about the racial depiction of students. AREA. JAN. 2025. DOI: https://doi.org/10.1111/area.12996 Day T., Perkins A. J. Empowering Canadian geography students and faculty: New approaches to curriculum and course material development using generative AI as a writing assistant. Powerful geography. 2024. Cham, Switzerland: Springer. URL: https://doi.org/10.1007/978-3-031-54845-1_5 Jiang Z. J., Yu J. Y., Jin Y. Y., Ginn A., Chen J. J., Sun G. D. When artificial antelligence comes to the Chinese calligraphic landscape: The coming transformation. Geography Compass. 2023. Vol. 1 (17). DOI: https://doi.org/10.1111/gec3.12670 Kravtsova I. V., Sytnyk O. I., Nikolaievskyi V. P., Denysyk B. G. Anthropogenic transformation of the physical surface of the Hayvoron region on the example of the Zavalivsk graphite deposit. EarthDoc. European Association of Geoscientists & Engineers. 2022. Vol. 2022. P. 1–5. DOI: https://doi.org/10.3997/22144609.2022580164 Kravtsova I., Sytnyk O., Nikolaievskyi V., Denysyk B. The Hayvoron migmatite deposit as a constructively organized landscape-technical system in the conditions of the interzonal «Forest Steppe – Steppe» geoecotone of the Right Bank of Ukraine. EarthDoc. European Association of Geoscientists & Engineers. 2023. Vol. 2023. P. 1–5. DOI: https://doi.org/10.3997/2214-4609.2023520201 Lee J. Beyond geospatial inquiry – How can we integrate the latest technological advances into geography education? Educational Sciences. 2023. Vol. 13 (11). P. 1128. DOI: https://doi.org/10.3390/educsci13111128 Lundman R., Nordstrӧm P. Creative geographies in the age of AI: Co-creative spatiality and the emerging techno-material relations between artists and artificial intelligence. Transformations of the Institute of British Geographers. 2023. Vol. 3 (48). P. 650–664. Rakuasa H. Integration of artificial intelligence in geography learning: Challenges and opportunities. Sinergi International Journal of Education. 2023. 1 (2), P. 75–83. DOI: https://doi.org/10.61194/education.v1i2.71 Torres G. A. L., Hyslop K. Chat GPT and Geography: New Paradigms for Science. Confins. 2023. Vol. 60. DOI: https://doi.org/10.4000/confins.53189 Walker M., Winders J., Boamah E. F. Locating artificial intelligence: a research agenda. Space and Polity. 2021. Vol. 25, No. 2. P. 202–219. Web of Science. Clarivate. URL: https://www.webofscience.com/wos/woscc/basic-search Wilby R. L., Esson J. AI literacy in geographic education and research: Capabilities, caveats, and criticality. The Geographical Journal. 2024. Vol. 190(1). e12548. DOI: https://doi.org/10.1111/geoj.12548 *** 44 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:004.021:631.6.02 ОБУМОВЛЕНІ КЛІМАТОМ ЗМІНИ ЕРОЗІЙНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ЗЕМЕЛЬ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Алла П’яткова Newcastle University, Newcastle-upon-Tyne, UK Херсонський державний університет, Херсон–Івано-Франківськ, Україна Олександр Світличний Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, Україна Оцінка потенційної ерозійної небезпеки земель Одеської області показала, що близько 40 % площі перебуває у зоні ерозійної небезпеки, а понад 17 % – у зоні високого та дуже високого ризику ерозійної деградації, переважно на схилах північної та центральної частин області. Середній потенційний змив становить 16,07 т/га/рік, що у середньому на 7,7 % більше, ніж у попередньому кліматичному періоді. Це відповідає високому рівню ерозійної небезпеки загалом, а просторовий розподіл є вкрай нерівномірним. Результати дослідження вказують на потребу у впровадженні протиерозійних заходів та диференційованих підходів до управління землею. Ключові слова: ерозія ґрунтів, ерозійна небезпека, потенційний змив, моделювання, Одеська область. CLIMATE-DRIVEN CHANGES IN EROSION HAZARD OF LANDS IN ODESSA REGION Alla Piatkova Newcastle University, Newcastle-upon-Tyne, UK Kherson State University, Kherson–Ivano-Frankivsk, Ukraine Oleksandr Svitlychnyi Odesa I. I. Mechnikov National University, Odesa, Ukraine An assessment of the potential erosion hazard of Odesa region’s land showed that about 40% of the area is in the erosion hazard zone, and more than 17% is at high and very high risk of erosion degradation, mainly on the slopes of the northern and central parts of the region. The average potential washout is 16.07 t/ha/yr, an average increase of 7.7% compared to the previous climate period. It corresponds to a high level of erosion hazard in general, and the spatial distribution is extremely uneven. The study results point to the need to implement erosion control measures and differentiated approaches to land management. Keywords: soil erosion, erosion hazard, potential soil loss, modelling, Odesa region. До факторів, які спричиняють розвиток водно-ерозійної деградації ґрунтів сільськогосподарських земель, відносяться рельєф території, кліматичні умови, генетичний тип та властивості ґрунту, рослинний покрив, техніка обробки землі. Основною причиною прискореної ерозійної деградації є нераціональне використання земель: незбалансована структура сільськогосподарських угідь (перш за все надмірна площа ріллі), відсутність протиерозійних заходів, перенасиченість посівних площ просапними культурами тощо. Еродованість сільськогосподарських угідь в Україні складає в цілому 38,4 %, при цьому еродованість ріллі – близько 40 % [1, 2, 8]. У складі еродованих земель перебуває 4,5 млн га із середньо- та сильнозмитими ґрунтами, у тому числі 68 тис. га повністю втратили гумусовий горизонт [7]. Одеська область є найбільшою в складі України. Її площа дорівнює 33,3 тис. км2 (5,5 % території країни). Територія області займає частину Причорноморської низовини між Дунаєм і Тилігулом. З півночі вона оконтурена ізогіпсою 150 м. Північніше в межиріччі Дунай–Дністер містяться відроги Молдавської височини (максимум 232 м), а між Дністром та Тилігулом – південні відроги Подільської височини (максимум 281 м) (рис. 1). 45 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Цифрова модель рельєфу Одеської області Рівнинна територія та ґрунтово-кліматичні умови є вагомою передумовою розвитку сільського господарства в регіоні. Близько 80 % всієї земельної площі складають сільськогосподарські угіддя і близько половини території області – рілля. Це один з найбільш високих ступенів сільськогосподарського освоєння не тільки в Україні, але й в усьому світі. За станом на 2022 р. площа ріллі складала 1 849 тис. га, з них 1 183 тис. га – зернові та зернобобові культури, 602 – технічні, 40 – овочі та баштан і 24 тис. га – кормові культури [6]. Сучасні зміни клімату і пов’язані з ними, зокрема, зміни інтенсивності водної ерозії є серйозним викликом для господарства та екологічного стану області. Тому оцінка сучасних змін ерозійної небезпеки земель області є актуальною як з теоретичної, так і практичної точок зору. У якості кількісної оцінки ерозійної небезпеки земель у роботі використане середньобагаторічне значення (норма) так званого потенційного змиву (втрат) ґрунту у тонах з гектара в середньому за рік (т/га/рік) у цих кліматичних, рельєфних і ґрунтових умовах при суцільному розорюванні території. 46 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Розрахунки норми потенційного змиву ґрунту виконані з використанням просторової (2D) ГІС-реалізованої фізико-статистичної моделі змиву-акумуляції ґрунту, розробленої на кафедрі фізичної географії, природокористування і геоінфомаційних технологій ОНУ імені І. І. Мечникова [9]. В якості вхідних даних для розрахунків за моделлю використані растрові цифрова модель рельєфу та цифрова ґрунтова карта з розміром комірки 100×100 м та значення гідрометеорологічних факторів зливового (КГМ) та весняного (КГМвес) змиву ґрунту, розраховані раніше [4] для періоду 1950–1990 рр. та сучасного стандартного кліматичного періоду (1991– 2020 рр.) (табл. 1). Розрахунок норми гідрометеорологічних факторів зливового та весняного змиву виконано за методиками, описаними в роботах [10]. Таблиця 1 Значення гідрометеорологічного фактору зливового та весняного змиву Частина Одеської області Північ Центр Південь 1961–1990 рр. 1991–2020 рр. КГМ КГМвес КГМ КГМвес 0,0051 0,0033 0,0024 0,0009 0,00041 0,0002 0,0065 0,0052 0,0035 0,0005 0,000075 0,00007 З табл. 1 витікає, що гідрометеорологічний фактор весняного змиву суттєво зменшився у сучасний період у порівнянні з попереднім, що пов’язано із значним потеплінням клімату в останні десятиліття. При цьому гідрометеорологічний фактор зливового змиву збільшився для всіх районів Одеської області, що пов’язано із збільшенням кількості опадів протягом ерозійнонебезпечного (травень-вересень) періоду. Результати розрахунків норми потенційного змиву ґрунту для умов сучасного кліматичного періоду представлені на рис. 2 та у табл. 2. Пересічне по всій площі території області значення складає 16,54 т/га/рік. Для попереднього періоду пересічна норма потенціального змиву складала 14,4 т/га/рік. Сучасна ерозійна небезпека земель області у порівнянні з попереднім періодом у середньому збільшилася на 7,7 %. Це збільшення ерозійної небезпеки можна вважати незначним, але важливим є зміна структури ерозійної небезпеки – різке зменшення потенціалу весняного змиву ґрунту, особливо на півдні області, при цьому потенціал зливового змиву збільшився на 15 %. Великомасштабна оцінка для окремих земельних ділянок, виконані у [5] для сучасного кліматичного періоду, показала результати від 14,2 до 26,3 т/га/рік середньозважених по площі втрат ґрунту для невеликих за площею ділянок за умов сучасного землекористування і відсутності ґрунтозахисних заходів, яка притаманна для переважної більшості господарств. Ці дані свідчать про значну просторову неоднорідність потенційного змиву ґрунту. За даними розрахунків (табл. 2) на сучасному етапі 20 % земель Одеської області характеризується відсутністю ерозійної небезпеки, це землі вододільних (межирічних) поверхонь з ухилами 0–1° або низовинних територій півдня області. Майже 20 % території відноситься до категорії земель із втратами від 2,0 до 5,0 і від 5,0 до 10,0 т/га/рік, а більше 17 % характеризується високим ступенем ерозійної небезпеки із потенційним змивом більше 20 т/га/рік. Близько 7 % земель підвернені катастрофічній ерозійній небезпеці із потенційним змивом більше 20 т/га/рік і 2 % земель – із змивом більше 50 т/га/рік. Відповідно до [3] середньозважені по площі розраховані величини потенційного змиву ґрунту значно вищі за допустимі норми ерозійних втрат для різних типів ґрунтів, які навіть за сильної еродованості ґрунтового покриву для чорноземів типових, наприклад, не повинні перевищувати 1,5 т/га/рік. А за відсутньої еродованості ґрунтового покриву допустимий змив для більшості типів ґрунтів у межах 0,1 – 0,3 т/га/рік. Тобто ризик прояву прискореної ерозії на землях області високий. Отримані результати доводять наявність великих площ потенційно ерозійно-небезпечних земель у межах області, а за сучасних умов землекористування, здебільшого агресивного, це 47 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. викликає високі темпи ерозійної деградації земель, втрату ними родючості та агроекологічної цінності. Сучасні зміни клімату створюють додаткові ризики. Рис. 2. Просторовий розподіл потенційного змиву ґрунту для сучасного періоду Таблиця 2 Площі земель за категоріями потенційного змиву для поточного кліматичного періоду Площа Категорії потенційного змиву, т/га/рік га % до 0,5 0,5–1,0 1,0–2,0 2,0–5,0 5,0–10,0 10,0–20,0 20,0–50,0 понад 50,0 575 493 877 339 235 639 345 237 269 914 240 410 189 190 61 452 20,6 31,4 8,4 12,4 9,7 8,6 6,8 2,2 48 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Висновки. Одеська область, як один із найбільш освоєних сільськогосподарських регіонів України, безперечно є вразливою до ерозійної деградації ґрунтів, зумовленої як поєднанням природних факторів рельєфу, ґрунтів та клімату, так і інтенсивним землекористуванням. Сучасні зміни клімату є додатковим викликом, що за дотримання теперішніх тенденцій землекористування та відсутності або нехтування технологій захисту ґрунтів, в кінцевому результаті призведе до катастрофічних наслідків втрати ґрунтової родючості. Отримані результати свідчать про необхідність впровадження диференційованих підходів до управління землею, з урахуванням ступеня ерозійного ризику, з метою збереження родючості ґрунтів і забезпечення сталого розвитку агроландшафтів регіону. Просторова середньомасштабна оцінка потенційного змиву ґрунту у межах області демонструє і нерівномірне розповсюдження площ з різними категоріями земель за ерозійною небезпекою. Така оцінка може стати основою для виділення земель за різним рівнем ерозійної небезпеки та сприяти диференційованому підходу до землекористування та стратегій збереження ґрунтів. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Балюк С. А., Медведєв В. В., Мірошниченко М. М. та ін. Екологічний стан ґрунтів України. Український географічний журнал. 2012. №2. С. 38-42. DOI: https://doi.org/10.15407/ugz 2. Національна доповідь про стан родючості ґрунтів України / під ред. С. А. Балюка, В. В. Медведєва та ін. Київ : Мінагрополітики, Центрдержродючість, НААНУ, ННЦ ІГА ім. О. Н. Соколовського, НУБіП, 2010. 113 с. 3. ДСТУ 7081-2009. Якість ґрунту. Ерозія ґрунту. Допустимі норм. Київ : Держстандарт України, 2010. 18 с. 4. Cвітличний О. О., П’яткова А. В. Прикладне ерозієзнавство: навчальний посібник. Одеса : Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2020. 136 с. 5. Світличний О. О., П’яткова А. В. Водна ерозія ґрунтів у Правобережному Лісостепу України. Вісник ОНУ. Серія географічні та геологічні науки. 2021. Т. 26. Вип. 2(39). С. 51–63 DOI: https://doi.org/ 10.18524/2303-9914.2021.2(39).246191 6. Статистичний щорічник України / за ред. І. Є. Вернера. Київ : Державна служба статистики України. 2023. 226 с. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/01/Arch_zor_zb.htm 7. Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними : постанова КМУ від 7.06.2017 р. № 413. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2017-%D0%BF#n12 8. FAO. Overview of soil conditions of arable land in Ukraine – Study case for steppe and forest-steppe zones. Budapest, 2020. 64 p. DOI: https://doi.org/10.4060/ca7761en 9. Svetlitchnyi A. A., Piatkova A. V. Spatially distributed GIS-realized mathematical model of rainstorm erosion losses of soil. Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2019. Vol. 28(3). P. 562–571. DOI: https:// doi.org/10.15421/111953 10. Svetlitchny О.А. Long-term forecast of changes in soil erosion losses during spring snowmelt caused by climate within the plain part of Ukraine. Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2020. Vol. 29(3). P. 591–605. DOI: https://doi.org/10.15421/112054 *** 49 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 502.171(02.034.44) ПИТАННЯ РАЙОНУВАННЯ У ВИВЧЕННІ ПРИРОДО-РЕСУРСНИХ ПЕРЕДУМОВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Йосип Гілецький, Ірина Закутинська Карпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна Присвячено обґрунтуванню необхідності узгодження природно-сільськогосподарського районування, яке є більш загальними щодо агроґрунтового та інших видів вузькопрофільного районування, із науковими засадами удосконаленого фізико‐географічного районування, що дозволило б його рекомендувати ширше використовувати у ході вивчення природо-ресурсних передумов для започаткування сільськогосподарського природокористування. Існує необхідність узгодження галузевого природно-сільськогосподарського, агроґрунтового та інших видів районування із науковими засадами удосконаленого фізико‐географічного районування. У статті це продемонстровано на прикладі зони широколистих лісів, яка невиправдано трактується як продовження лісостепової природно-сільськогосподарської зони. Ключові слова: удосконалене фізико‐географічне районування, природно-сільськогосподарське районування, ґрунтово-географічне районування, зона широколистих лісів, природо-ресурсні передумови сільськогосподарського природокористування. THE ISSUE OF ZONING IN THE STUDY OF NATURAL RESOURCE PRECONDITIONS FOR AGRICULTURAL LAND USE Yosyp Hiletskyi, Iryna Zakutynska Vasyl Stefanyk Сarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine The article is dedicated to substantiating the necessity of aligning natural agricultural zoning, which is broader in scope than agro-soil and other specialized types of zoning, with scientific principles of an improved physical and geographical zoning system. This alignment would allow for its broader application in studying the natural resource preconditions for initiating agricultural land use. There is a need to harmonize sectoral natural agricultural, agro-soil, and other types of zoning with the scientific foundations of enhanced physical and geographical zoning. In the article this is illustrated by examining the broad-leaved forest zone, which is unjustifiably regarded as a continuation of the forest-steppe natural agricultural zone. Keywords: improved physical and geographical zoning, natural agricultural zoning, soil geographical zoning, the broad-leaved forest zone, natural resource preconditions for agricultural land use. Вступ. Першим етапом переходу до іншого напрямку природокористування у межах певної конкретної території є комплексне вивчення природо-ресурсних передумов, яке дозволить зробити висновки про доцільність перепрофілювання господарської діяльності та розробити проект необхідних перетворень, ефективних форм функціонування нової галузі та моніторингу стану довкілля. Для вивчення перспектив започаткування у межах конкретного територіального об’єкта (ПТК чи СГК) сільськогосподарського природокористування надзвичайно важливе значення має характеристика загальних особливостей природних умов. Встановлення місця досліджуваної території у системі фізико-географічного районування дозволяє без докладання зайвих зусиль отримати велику інформаційну базу даних про загальні особливості усіх природних компонентів у межах даної таксономічної одиниці районування, а отже і конкретної території дослідження [2]. Тому вибір науково обґрунтованої схеми районування, яка доповнена достовірними й актуальними даними про особливості природних геосистем різного рангу, до яких належить досліджувана територія, надзвичайно важливий на етапі вивчення природо-ресурсних передумов для започаткування сільськогосподарського природокористування. Впродовж останніх десятиліть ХХ століття майже аксіомою вважалося районування території України, яке було результатом детальних фізико-географічних досліджень науковців закладів вищої освіти, що проводилось у 1957–1967 рр. Воно опубліковано у колективній монографії 50 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. «Фізико-географічне районування Української РСР» у 1968 р. [1]. В основу складання карт фізико-географічного районування покладено ландшафтно-генетичний принцип, районування рівнинних територій Східноєвропейської рівнинної країни на найвищому таксономічному рівні було виконано за зональним підходом, тобто виділено три зональні природні комплекси – зони мішаних лісів, лісостепу та степу. У середині 1980-х рр. районування деталізовано до рівня фізикогеографічних областей та районів. На основі комплексного фізико-географічного районування та урахування агроґрунтового, агрокліматичного, гідромеліоративного та інших прикладних видів районування у 1985 р. було виконане природно-сільськогосподарське районування України [6]. Серед системи таксономічних одиниць виділено природно-сільськогосподарські зони та гірські області. Розширення координації із географічними науковими школами країн Європи, використання сучасних інформаційних технологій дозволили значно поглибити і деталізувати дослідження з ландшафтознавства та питань фізико-географічного районування. На цій основі провідними українськими фізико-географами була розроблена «Удосконалена схема фізико-географічного районування України», яка була опублікована в Українському географічному журналі у 2003 р. [3], а потім відображена з деякими корективами у Національному атласі України у 2007 р. Принципово новим у цій схемі стало виокремлення зони широколистих лісів у західній частині України, замість так званого Західно-Українського краю лісостепової зони. Тому, постало питання необхідності узгодження галузевого природно-сільськогосподарського, агроґрунтового та інших видів районування із науковими засадами удосконаленого фізико‐географічного районування. Метою даної статті є саме привернення уваги до необхідності узгодження природносільськогосподарського районування, яке є більш загальними щодо агроґрунтового та інших видів вузькопрофільного районування, із науковими засадами удосконаленого фізико‐географічного районування, що дозволило б його рекомендувати ширше використовувати у ході вивчення природо-ресурсних передумов для започаткування сільськогосподарського природокористування. Основними методами дослідження є понятійний та концептуальний порівняльний аналіз; узагальнення; інтерпретація. Виклад основного матеріалу. У виданні підручника із фізичної географії України для закладів вищої освіти 2005 р. вже було досить детально описано особливості зони широколистих лісів, яка займає західну частину території України та фізико-географічних областей, які виділяються у межах Західно-Українського широколистолісового краю [4]. Приналежність цього краю до широколистолісової зони підтверджується наведеними даними кліматологічних, геоботанічних і ландшафтних досліджень. Серед кліматичних даних наводяться дані таких гідротермічних показників як радіаційний баланс (1 200–1 500 МДж/м2), сума активних температур (2 550 °С), середньорічні суми опадів (575–700 мм) і т. ін. Лучно-степова рослинність у межах центральних частин Волинської та Подільської височин краю мають тільки острівне поширення, а палеоботанічні дані і структура ґрунтового покриву засвідчують існування тут у минулому широколистолісових зональних ландшафтів. Визнаючи аргументованість виокремлення широколистолісової зони в межах західноукраїнської частини Східноєвропейськї рівнинної країни, співробітники кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів ЛНУ імені Івана Франка під керівництвом професора С. Позняка розробили альтернативну схему ґрунтово-географічного районування [6]. Вона передбачає виділення на основі специфічної структури ґрунтового покриву на територіях, що розташовані на захід і південний захід від лісостепової фізико-географічної зони, ґрунтово-географічної зони широколистих лісів. У наступних працях були детально описані морфологічні особливості ґрунтів зони, характер їх поєднань у ґрунтових комбінаціях [7]. Звернута увага на те, що невеликий відсоток лучно-степових чорноземів типових у структурі ґрунтового покриву зони (до 10 %), приурочені головним чином «до фрагментів давньої плоскої сарматської рівнини, пліоценових прохідних долин, надзаплавних терас переважно низького рівня, значних знижень серед розчленованого рельєфу, масивів земель з давньоюземлеробською культурою...» [7, с. 127]. 51 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Беручи до уваги те, що «Ґрунтово-географічне районування – це виділення територій, однорідних за зонально-провінційними особливостями і структурою ґрунтового покриву, сукуністю чинників ґрунтоутворення, родючістю ґрунтів і можливостями їхнього господарського використання» [7, с. 125], а основними критеріями природно-сільськогосподарського районування земель визнаються ступінь тепло- та вологозабезпеченості території, гідротермічний коефіцієнт, сума активних температур, склад і характеристика ґрунтів (питома вага еродованих, гідроморфних, підтоплених ґрунтів тощо) [5], то назріла доцільність визнання існування і природносільськогосподарської зони широколистих лісів у межах західної частини Волино-Подільської височини. Це усунуло б неузгодженості у конструктивно-географічних та аграрно-економічних дослідженнях природо-ресурсних передумов сільськогосподарського природокористування. Висновки. Удосконалена схема фізико-географічного районування України, яка була вперше оприлюднена у 2003 р., а потім відображена з деякими корективами у Національному атласі України у 2007 р. і стала загальновизнаною у фізико-, ґрунтово-, конструктивно-географічних дослідженнях, передбачає виокремлення зони широколистих лісів у західній частині України. Проте дослідження науковців аграрного профілю продовжують послуговуватися схемою природносільськогосподарського районування земель, яка базується на схемі фізико-географічного районування, що була укладена у 1960-х роках. Це спричиняє непорозуміння у трактуванні результатів дослідження, особливо у ході вивчення природо-ресурсних передумов сільськогосподарського природокористування. Тому існує необхідність узгодження галузевого природносільськогосподарського, агроґрунтового та інших видів районування із науковими засадами удосконаленого фізико‐географічного районування. У статті це продемонстровано на прикладі зони широколистих лісів, яка невиправдано трактується як продовження лісостепової природносільськогосподарської зони. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / відпов. ред О. М. Маринич. Київ : Українська енциклопедія, 1989–1993. Т. 3. 480 с. Гілецький Й. Р., Тимофійчук Н. М. Конструктивно-географічні засади природокористування : навчальний посібник. Тернопіль : Астон, 2025. 144 с. Маринич О. М., Пархоменко Г. О., Петреноко О. М. Удосконалена схема фізико-географічного районування України. Український географічний журнал. 2003. № 1. С. 16–20. Маринич О. М., Шищенко П. Т. Фізична географія України: підручник. Київ : Знання, 2005. 511 с. Мартин А. Г., Осипчук С. О., Чумаченко О. М. Природно-сільськогосподарське районування України: монографія. Київ : ЦП «Компринт», 2015. 328 с. Паньків З. П. Ґрунти України: навчально-методичний посібник. Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 112 с. Папіш І. Я. Чорноземи на нелесових породах Західноукраїнського краю: монографія. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. 326 с. *** 52 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 504.062.2:630*8 (477:292.452) ПРО ГІМНАЗІЙНІ І СТУДЕНТСЬКІ РОКИ ЮРІЯ ПОЛЯНСЬКОГО Андрій Байцар, Павло Теліш Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Висвітлено період навчання Юрія Полянського в гімназії та в університетах. Акцентована увага на вивченні ним географічних та геологічних дисциплін у відомих згодом українських та польських науковців. Дослідження базується передусім на аналізі оцифрованих польсько- та німецькомовних архівних матеріалів гімназії у Ярославі, Віденського і Львівського університетів. Ключові слова: Юрій Полянський, період навчання, гімназія у Ярославі, Віденський університет, Львівський університет. ABOUT THE GYMNASIUM AND STUDENT YEARS OF YURI POLANSKY Andrij Baitsar, Pavlo Telish Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The period of Yuri Polanski’s studies at the gymnasium and universities is highlighted. The emphasis is on his study of geographical and geological disciplines with Ukrainian and Polish lecturers who later became distinguished scientists. The research is primarily based on the analysis of digitized Polish and German-language archival materials from the gymnasium in Yaroslav, the universities of Vienna and Lviv. Keywords: Yuri Polanski, period of study, gymnasium in Jarosław, Vienna University, Lviv University. У липні цього року виповнюється 50 років з дня смерті відомого українського та аргентинського географа та геолога Юрія Полянського (1892–1975). Починаючи з часів здобуття незалежності його життєвий шлях і наукова спадщина стала об’єктом дослідження багатьох науковців: М. Демидюк 1995; О. Ситник, 1998, 2003; Й. Свинко, 2004, 2007, 2008; О. Ситник, О. Томенюк, 2010; О. Шаблій, 2010; М. Колос, 2012; О. Томенюк, 2008, 2009, 2011, 2013; А. Богуцький, О. Ситник О. Томенюк, 2017; Н. Булик, 2017; В. Скрипник, 2018; Л. Котик, О. Шаблій, 2022; Т. Божук, О. Перхач, І. Ровенчак, 2022; М. Влах, 2022 [2]. Однак, не зважаючи на значну кількість праць період навчання Ю. Полянського у гімназії та університетах Відня і Львова до сьогодні не є належно дослідженими. Тому завданням є розгляд періоду навчання і становлення Ю. Полянського, як майбутнього відомого географа, геолога та громадського діяча. Юрій Полянський народився 6 березня 1892 р. у с. Жовтанці у родині греко-католицького священика о. Іоана Полянського (1863–1893). Родина Полянських була давньою і відомою священичою родиною в Галичині, про що свідчать шематизми Перемиської греко-католицької єпархії (шематизм за 1892 р. налічує 15 священиків з прізвищем Полянський) [3]. В той час о. І. Полянський працював сотрудником о. Йосифа Брилинського1 (1826–1893) на парафії с. Жовтанці тодішнього Куликівського деканату у Жовківському повіті в Галичині. Тогочасна парафія у Жовтанцях була досить великою. У ній налічувалося понад 3 000 вірних греко-католиків, поруч з якими проживали 405 римо-католиків, 27 протестантів і 254 жиди [11]. У селі стояла трибанна дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці з 1767 р., у якій був іконостас пензля Луки Долинського [1]. Поруч в 1887–1893 рр. споруджували муровану церкву, яка збереглась у селі дотепер. Парафія володіла 44 моргами поля, сіножатями, дохід з каси у 1892 р. становив 217 злотих. На території парафії діяли три державні початкові школи та відділення пошти [3]. Однак, наступного року о. І. Полянський переведений до м. Ярослава на посаду сотрудника храму Переображення (парох о. крилошанин І. Хотинецький). Саме в цьому місті й проходили дитячі й юнацькі роки Юрія Полянського. О. Йосиф Брилинський, священник УГКЦ, громадський діяч (член ґмінної ради Жовтанців та повітової ради Жовківського п-ту, 1886–1893 рр. – член окружної шкільної ради в Жовкві), посол до парламенту Австро-Угорщини (1891–1893 рр., з квітня 1892 р. віцепрезидент Руського клубу). 1 53 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Наприкінці XIX – початку XX ст. Ярослав був повітовим містом Галичини на лівому березі Сяну посеред урожайної рівнини за 133 км на захід від Львова. У місті проживали 12 949 жителів (4 320 римо-католиків, 4 276 греко-католиків, 4 300 жидів і 53 протестанти [11]. У давніші часи Ярослав був розвинутим містом, відомим передусім завдяки розвитку торгівлі, однак протягом XVII–ХІХ ст. унаслідок воєн, татарських набігів, пожеж та поширення хвороб значно підупав. Українське життя тогочасного Ярослава гуртувалося передусім навколо греко-католицької парафії Преображення Господнього та однойменного храму (збудованого ще 1747 р. головно зусиллями тогочасного купця і бургомістра міста, українця Іллі Вапинського), при якій діяла парафіяльна школа та шпиталь для немічних старців. Згодом у 1911–1912 рр. цю церкву перебудували на сучасну тринавову церкву в модерно-візантійському стилі з величавим фронтоном, вежами і куполом. Дещо пожвавили українське життя у Ярославі заснування у 1905 р. товариства «Родина» та філії «Просвіти» (1910). Про період навчання Ю. Полянського у початковій школі інформації поки віднайти не вдалося, окрім того, що у ті часи у Ярославі на Лежайському передмісті діяли чотирикласна чоловіча та двокласна жіночі школи, де його батько виконував обов’язки греко-католицького катехита. Тому, цілком можна припустити, що початкову освіту Ю. Полянський міг здобути саме у цій школі. Історія гімназії у Ярославі розпочинається у 1885 р., коли була заснована нижча цісарськокоролівська гімназія, а вже у 1892 р. відбувся перший випуск гімназистів і її перейменували у вищу гімназію класичного типу. Протягом свого існування гімназія у Ярославі випустила цілу низку випускників, які згодом стали відомими не лише у Ярославі, але й далеко за його межами. Високий рівень викладання у гімназії на початку ХХ ст. слід передусім завдячувати невтомній праці багатолітнього директора гімназії (1904–1927), поляка Ігнація Рихліка2 та українця, греко-католицького катехита о. К. Хотинецького3 (1892–1906). У вересні 1902 р. Ю. Полянський пішов до 1Б класу гімназії у Ярославі. У класі навчалося 43 учні, лише 15 з яких були греко-католицького обряду. Тому, мабуть не легко було юному гімназистові зберігати національну й релігійну ідентичність. Слід також згадати, що 5 липня 1903 р. у віці 40 років помирає його батько. Останні роки він встиг ще недовго попрацювати парохом у Боратині (деканат Порохник) неподалік Ярослава (1900–1903 рр.). Цікаво зазначити, що згідно розпоряджень тодішньої шкільної влади у гімназії викладання релігії греко-католицького обряду було можливим, лише якщо у класі не менше чотирьох учнів, а починаючи з 1903/1904 н. р. запроваджено спеціальну посаду греко-католицького катехита, обов’язки якого виконував о. Кипріян Хотинецький, пізніший парох церкви Переображення у Ярославі. Господарем 1Б класу працював поляк Казімєж Стшелєцкі. Програма навчання у першому класі гімназії охоплювала вивчення релігії (2 год. на тиждень, о. К. Хотинецький), латинської (8 год.), німецької (6 год.), польської мов (3 год.), географії (3 год.), математики (3 год.) та історії природи (2 год.). Необов’язковими предметами були також руська (українська) мова, нарисна геометрія, гімнастика, каліграфія, рисунок та співи (табл. 1) [12]. Навчання з географії у першому класі охоплювали вступні поняття з фізичної й математичної географії, загальний опис частин світу з фізичного і політичного погляду з конкретнішим оглядом Австро-Угорщини та Галичини. Географію вивчали за польськомовним підручником «Короткий нарис географії» для шкільного вжитку К. Беноні та Л. Татомир, (1886). У другому класі географію вивчали вже лише дві години на тиждень (окремо дві години історії). Гімназисти детально вивчали фізичну і політичну географію Африки і Азії, горизонтальну і вертикальну структуру Європи, а також детальніші відомості з географії Південної і Західної Європи за підручником «Загальна географія» авторів Б. Барановскі і Л. Дзедзіцкі (1902). У третьому класі географію та історію вивчали вже як один предмет, по три години на тиждень. Навчальний Ігнацій Рихлік (1856–1938) – польський педагог, історик і географ, бургомістр Ярослава (1919-1920), посол до Віденського парламенту (1897–1901, 1916–1918), багатолітній директор гімназії у Ярославі. 3 О. Кипріян Хотинецький (1866–1942) – канонік, парох греко-католицької парафії у Ярославі, засновник і голова багатьох українських товариств у Ярославі й Перемишлі, катехит місцевої гімназії. 2 54 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. матеріал охоплював політичну географію Північної, Середньої і сСхідної Європи, Америки й Австралії, а також історію середніх віків. Важливо відзначити, що у 1905 р. Ю. Полянський отримав найбільшу серед усіх гімназистів стипендію (40 голландських дукатів і 60 австрійських крон, що разом складало 516 крон) від фонду Станіслава Ладунського, тогочасного крупного землевласника на Золочівщині. У четвертому класі географію та історію вивчали знову окремо, по дві години на тиждень. Матеріал з географії стосувався передусім фізичної і політичної географії Австро-Угорської імперії (за підручником К. Беноні і С. Маєрського «Географія Австроугорської монархії», 1906). У п’ятому класі географію та історію знову викладали як один навчальний предмет обсягом три години на тиждень. Матеріал з географії стосувався лише повторення вивчених раніше частин, окремого підручника з географії не використовували [12]. Обсяг навчання із обов’язкових предметів у гімназії в Ярославі у 1902–1910 н. р. Навчальний предмет Релігія Латинська мова Грецька мова Німецька мова Польська мова Географія Історія Математика Натуральна історія* Фізика Логіка 1 клас 1902/03 2 клас 1903/04 3 клас 1904/05 4 клас 1905/06 5 клас 1906/07 Кількість годин на тиждень 2 2 6 6 5 4 4 4 3 3 2 3 2 3 3 Таблиця 1 6 клас 1907/08 7 клас 1908/09 8 клас 1909/10 2 6 5 4 3 2 6 5 4 3 2 5 4 4 3 2 3 5 3 3 3 4 3 3 4 3 4 2 2 8 – 6 – 3 – 3 2 8 – 5 3 2 2 3 2 2 – – 2 2 – – – – – – 2* – 3 – 3 – – – 3 2 3 2 У старших класах гімназії значно більше уваги приділялося вивченню історії, аніж географії, хоча і надалі вони викладалися як єдиний навчальний предмет. І лише у випускному восьмому класі географію почали вивчати за окремим підручником авторства Л. Фінкеля та С. Ґлембінського «Історія і статистика Австро-Угорської монархії» (1897). Для вивчення історії користувалися окремим підручником А. Левіцкі «Нарис історії Польщі і країв руських» (1901) [12]. У гімназії в Ярославі для користування учнів була зібрана багата колекція глобусів, географічних карт, планів міст та інших наочних приладів, корисних для вивчення географії. В різні роки цією колекцією завідували проф. І. Рихлік (1903–1905), проф. А. Клодзінські (1906–1909) і проф. Я. Зелінскі4 (1910) [12]. У тогочасній гімназії в Ярославі важливе значення мало патріотичне виховання учнів. Навчальний рік розпочався 3 вересня урочистим Богослужінням. Протягом навчального року учні теж кілька разів повинні були брати участь у різних національних чи релігійних заходах (урочисті Богослужіння з нагоди іменин цісаря Франца Йосифа 4 жовтня чи поминальні Богослужіння пам’яті цісаревої Єлизавети 10 вересня і 11 листопада або святкування 29 листопада з нагоди пам’яті А. Міцкевича, 13 листопада – патрона гімназії Станіслава Костки чи приїзду 9 листопада тогочасного римо-католицького єпископа Юзефа Пельчара) [12]. Яцек Зелінські (1856–1930) – професор географії та історії гімназії у Ярославі (1891–1917), відомий педагог і вихователь молоді, керівник товариства «Сокіл» (1915). 4 55 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Значну увагу у гімназії приділяли і фізичному вихованню молоді. Найбільше значення мали заняття гімнастикою, які проводилися 16 год. на тиждень. У теплу пору року учні займалися гімнастикою на власному спортивному майданчику, а взимку чи в дощові дні у власному залі, або ж у великому залі місцевого «Сокола», відкритому ще у 1901 р. Багатолітнім членом правління «Сокола» у Ярославі, а згодом, у 1915 р. його президентом працював гімназійний професор історії та географії Яцек Зелінскі. Досить популярним у ті часи було навчання їзди на велосипеді, гімназія навіть мала п’ять власних велосипедів. Протягом навчального року часто відбувалися різні навчально-краєзнавчі екскурсії. Окрім цього при гімназії діяв гімназійний оркестр (учні мали змогу грати на 48 духових та 27 смичкових інструментах). Часто оркестр супроводжував учнів у недалеких святкових мандрівках по місту. 9–11 травня 1910 р. у гімназії відбувся письмовий, а 31 травня – 4 червня усний випускний екзамен зрілості, в якому взяли участь 39 учнів, троє з яких отримали свідоцтво з відзнакою. Гімназист-восьмикласник Ю. Полянський разом з іншими 18 учнями одноголосно визнані зрілими. 30 червня після урочистого Богослужіння роздані свідоцтва і завершено навчальний рік [12]. Уже через рік, у 1911 р. Ю. Полянський вступає на філософський факультет Віденського університету. Таким шляхом здобували вищу освіту значна частина молодих галичан, які не бажали ставати священиками. Кафедра географії у Відні була заснована ще у 1851 р (керівник Фрідріх Сімоні (1813–1896). Ця кафедра стала другою найдавнішою у монархії після кафедри географії у Кракові (1849), якою спершу керував Вінцент Пол, а згодом вона вдруге була відкрита у 1877 р. З 1885 р. у Відні починає працювати Інститут географії, який складався з двох кафедр: фізичної географії (керівник Едуард Брюкнер, 1862–1927) і культурної географії (керівник Ойген Оберхаммер, 1859–1944). Така структура географічного інституту стала взірцевою не лише для всіх тогочасних географічних інститутів Австро-Угорщини, але й багатьох європейських країн аж до закінчення Другої світової війни. Проаналізувавши вписові картки Ю. Полянського за два семестри навчання у Віденському університеті можемо зробити деякі висновки. Протягом навчання у Відні він обирав передусім історичні та географічні дисципліни (рис. 1). Серед історичних курсів Ю. Полянський відвідував лекції з історії давньої Греції (др. А. Вільгельм), Далмації і Чорногорії у середньовіччі та Боснії і Болгарії (К. Їречек). З географічних дисциплін – географію Європи, Австралії та Океанії (Н. Кребс), географію Німецьких Альп та географічний семінар (Е. Оберхаммер). Низка дисциплін стосувалася римської літератури (Е. Гаулєр), церковнослов’янської граматики (В. Вондрак), церковної архітектури (Г. Свобода), антропології (Р. Пьох) чи педагогіки (Л. Бурдерштайн). Відвідував він і заняття з російської мови (Р. Нахтігаль) [8–9, 13]. Восени 1912 р. Юрій Полянський записується на філософський факультет Львівського університету. У зимовому семестрі (1.10.1912–13.03.1913) слухачі, які цікавилися географією та геологією мали можливість записуватися на такі курси польською мовою Geografia ogólna ziem polskich, Repetytoryum geograficzne, Cwiczenia dla początkujących, Pracownia geograficzna (викладач проф. Е. Ромер), та Океанографія чи Географічні вправи українською мовою (приват-доцент С. Рудницький). З геологічних предметів можна було обирати курси лише польською мовою: Mineralogia, Cwiczenia mineralogiczno-petrograficzne (проф. Е. Дуніковскі), Zarys geologii ogólnej, Geologia historyczna (проф. Р. Зубер), Paleontologia kręgowców, Cwiczenia w oznaczaniu skamielin (проф. Ю. Семірадскі) та O ruchach skorupy ziemskiej (приват-доцент Я. Новак) [5]. У літньому семестрі цього ж року (27.03–31.07.1913) з географічних дисциплін можна було обирати курси польською «Przegląd historyczny pojęć i problemów geograficznych» (4 год на тиждень), «Repetytoryum geograficzne» (2 год.), «Pracownia geograficzna» (10 год.) (проф. Е. Ромер) та «Описова географія» (3 год.) чи Географічні екскурсії (2 год.) українською мовою (приват-доцент С. Рудниць-кий). Геологічні предмети продовжували викладати лише польською мовою: Rudy i rudniki (проф. Е. Дуніковскі, 5 год.), O pokładach organicznego pochodzenia (3 год.), Wycieczki geologiczne (4 год.) (проф. Р. Зубер), Paleontologia ramionopławów (3 год.) Cwiczenia w oznaczaniu skamielin (2 год.) (проф. Ю. Семірадскі). Приват-доцент В. Рогала викладав «Geologia Podola wraz z wyczieczkami» (2 год.) [5]. 56 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Вписові картки Юрія Полянського на літній семестр 1911 навчального року у Віденському університеті [7]. У зимовому семестрі (1.10.1913–15.03.1914) наступного навчального року проф. Е. Ромер викладав польською мовою «Zarys orografii kuli ziemskiej» (3 год.), «Epoka lodowa na pólnocnym stoku Tatr» (1 год.), №Repetytoryum geograficzne (2 год.). Приват-доцент С. Рудницький у цьому семестрі викладав «Метеорологію і кліматологію» (3 год.) ші «Географічні вправи» (2 год.). Геологічні дисципліни продовжували викладати лише польською: «Petrografia» (5 год.) та «Cwiczenia mineralogiczno-petrograficzne» (2 год.) (проф. Е. Дуніковскі), «Zarys geologii stratygraficznej» (3 год.) та «Geologia grupy kenozoiczne)j (2 год.) (проф. Р. Зубер), Paleontologia dla początkujących, (3 год.), Paleontologia specyalna “glowonogi” (2 год.), O tektonice (2 год.) (прив.-доц. Я. Новак), Historia i problemy paleontologii (3 год.) (прив.-доц. В. Рогала) [5]. У літньому семестрі (22.04-31.07.1914) слухачі географії могли обирати такі курси польською: «Srodki pomocznicze, stosowane w nauczaniu geografii» (3 год.), «Repetytoryum geograficzne» (2 год.), «Wycieczki geograficzne w dniach wolnych od wykladów» (5 год.) (проф. Е. Ромер), «Wybrane ustępy z geografii gospodarczej ziem polskich» (2 год.) (прив.-доц. С. Павловскі). С. Рудницький у цьому семестрі викладав українською мовою «Описову географію» (3 год.), «Географічні вправи» (2 год.) та «Географічні екскурсії» (2 год.). Усі геологічні дисципліни продовжували викладати лише по польськи: «Petrografia» (5 год.) (проф. Е. Дуніковскі), «Geologia pokladów naftowych» (3 год.) та «Wycieczki geologiczne» (2 год.) (проф. Р. Зубер), «Geologia ziem polskich» (3 год.) та «Cwiczenia w oznaczaniu skamielin» (2 год.) (проф. Ю. Семірадскі), «Cwiczenia w geologii polnej» (5 год.) (прив.-доц. Я. Новак), «Wycieczki geologiczne (budowa geologiczna Podola, Stratygrafia Karpat)» (5 год.) (прив.-доц. В. Рогала) [5]. 57 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Більшість занять з географії, геології, мінералогії і палеонтології відбувалися у приміщеннях фізичного інституту (сучасна вул. Кирила і Мефодія). У 1912 р. у Львівському університеті здобули габілітацію Ян Новак (геологія) і Войцех Рогала (геологія і палеонтологія), а також відомий згодом історик, українець, Степан Томашівський (історія Австрійської імперії). Слід також зазначити, що ці роки – це період боротьби за український університет у Львові. Про це яскраво свідчить інавгураційна промова тодішнього ректора університету проф. А. Бека, виголошена на відкритті зимового семестру 12 жовтня 1912 р. [10]. Через день після офіційного закінчення літнього семестру 1913/14 р. розпочалася Перша світова війна, а уже через місяць, 4 вересня до Львова увійшли російські війська. Ці події також детально описані у польськомовній публікації А. Бека [4]. Період навчання Ю. Полянського у гімназії, а згодом у відомих віденських та львівських професорів-географів у відомих віденських професорів без сумніву мав вагомий вплив на подальше його формування як географа та геолога. Про це свідчить не лише його докторат «Леси, тераси і морфологія Поділля над Дністром» (керівник проф. В. Рогала, рецензент Ю. Семірадскі) захищена у 1927 р., ціла низка пізніших географічних і геологічних праць, але й загалом, подальша його наукова та громадська діяльність. Не менш цікавими є і наступні періоди життєвого шляху Ю. Полянського у Львові, а згодом, на еміграції у Відні та Аргентині, однак, вони значно краще висвітлені у науковій україно-, польско-, та іспаномовній літературі. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. Церква Успіння Пресвятої Богородиці. с. Жовтанці. URL: https://www.pslava.info/ZhovtanciS_Cerk Uspinnja,187918.html Шаблій О. І., Котик Л. І. Педагогічна діяльність професора Юрія Полянського. Професор Юрій Полянський: від плакорів Поділля до засніжених Анд : матер. Всеукр. онлайн-семінару, приуроченого 130-річчю з дня народження Ю. Полянського (27–28 травня 2022 р.). Тернопіль : Вектор, 2022. С. 4–32. Шематисмъ всего клира греко-католического епархій соєдинених Перемиской, Самборской и Сяноцкой на рокъ от Рожд. Христ. Перемишль : Типографіа С. Піонткевича, 1892. 372 с. Beck A. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie podczas inwazji rosyjskiej w roku 1914/15. Lwów : Nakladem Senatu UJK we Lwowie, 1935. 99 s. C. K. Uniwersytet im. Cesarza Franciszka I we Lwowie. Programy wykładów za lata 1912-1914 r. Lwów, I związkowa drukarnia. 1912/1913, pólrocze zimowe – 47 s., pólrocze letnie– 50 s.; 1913/1914, pólrocze zimowe – 50 s., pólrocze letnie– 50 s. Nationale der Studierenden der Philosophischen Fakultät. Buchstaben O-R. Wintersemester 1911/12. 452 fol. Nationale der Studierenden der Philosophischen Fakultät. Buchstaben O-R. Sommersemester 1911/12. 327 fol. Öffentliche Vorlesungen an der K.K. Universität zu Wien im Sommer-semester 1911. Wien : Druk von Adolf Holzhausen, 1911. 72 s. Öffentliche Vorlesungen an der K.K. Universität zu Wien im Winter-semester 1911. Wien : Druk von Adolf Holzhausen, 1911. 78 s. Przemówienie Rektora Uniwersytetu Lwowskiego d-ra A. Becka na inauguracyi roku akademickiego 1912/13 dnia 12 października 1912 r. Lwów : Nakladem autora, 1912. 45 s. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowianskich / red. F. Sulimierski, B. Chlebowski, W. Walewski. Warszawa, 1880. T. 3, S. 454; T. 14, S. 826. Sprawozdanie dyrekcji C.K. gimnazjum w Jarosławiu za lata szkolne 1903-1910. Jarosław: Nakladem funduszu naukowego. 1903 – 106 s.; 1904 – 107 s.; 1905 – 86 s.; 1906 – 91 s.; 1907 – 107 s.; 1908 – 103 s.; 1909 – 112 s.; 1910 – 120 s. Übersicht der akademischen Behörden, Professoren, Privatdozenten, Lehrer, Beamten etc. an der K. K. Universität zu Wien für das Studien-Jahr 1911–1912. Wien : Aus der Kaiserlich-Königlichen Hof- und Staatsdruckerei. 1912. 80 s. *** 58 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.5:338.483 CONCEPT OF GASTRONOMIC LANDSCAPE IN MODERN GEOGRAPHY Inna Nesterchuk Ivan Franko Zhytomyr State University, Zhytomyr, Ukraine The relevance of the study is due to the theoretical substantiation of the concept of «gastronomic landscape». The anthropogenic environment is the changes that humanity has made to the landscape: farms, fields, houses, villages, cities and infrastructure, which are associated with the production, processing of local terroirs and specialties, and the food culture of ethnic groups, which becomes part of the broader concept of «gastronomic landscape». The purpose of the study is to substantiate the concept of «gastronomic landscape». The research methods included a complex of mutually complementary general scientific and specific scientific methods of scientific knowledge, in particular general scientific: analysis, synthesis, induction, deduction, analogy, modeling, literary, typification, processing, storage and visualization of analytical information was carried out using GIS technology. The results obtained are that the concept of «gastronomic landscapes» has been initiated and formulated to enrich the modern scientific arsenal of constructive geography. Keywords: gastronomic landscape, cultural heritage, natural resource potential. КОНЦЕПЦІЯ ГАСТРОНОМІЧНОГО ЛАНДШАФТУ В СУЧАСНІЙ ГЕОГРАФІЇ Інна Нестерчук Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, Україна Актуальність дослідження зумовлена теоретичним обґрунтуванням концепції «гастрономічного ландшафту». Антропогенне середовище – це зміни, які людство внесли в ландшафт: ферми, поля, будинки, селища, міста та інфраструктура, які пов’язані з виробництвом, переробкою місцевих терруарів та спеціалітетів, харчовою культурою етносів, що стає частиною ширшого поняття «гастрономічного ландшафту». Метою дослідження є обґрунтування концепції «гастрономічного ландшафту». Методи дослідження ввключали комплекс взаємодоповнюючих загальнонаукових та конкретнонаукових метoдів наукового пізнання, зокрема загальнoнаукові: аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, моделювання, літературний, типізації, oброблення, збереження і візуалізація аналітичної інформації прoводилася за дoпомогою технoлогії ГІС. Отриманні результати полягають в тому, що ініційовано та сформульовано концепцію «гастрономічних ландшафтів» на збагачення сучасного наукового арсеналу конструктивної географії. Ключові слова: гастрономічний ландшафт, культурна спадщина, природно-ресурсний потенціал. Relevance and issues of the study. The gastronomic landscape differs from the conventional food production landscape in that it is cultivated or managed with a focus on broader culinary values, such as nutritional value or taste, rather than solely on the caloric content of the product. In this way, gastronomy can be practiced by anyone and encourage people, including farmers, hunters and various cooks, to think more carefully about how food is produced and prepared. In the works of Jonsson A, Heider G., Pereira L, Fremier O., Folke K., Tengö M., Gordon L., the concept of «gastronomic landscape» is interpreted as a combination of gastronomy and biosphere management, which stimulates the development of socio-ecological sustainability and food sovereignty [1]. The scientific work of Chapin F. et al. reveals a high-quality appreciation in terms of healthy and ecologically produced, diverse and nutritious ingredients in kitchens, stimulating interest in the management of land/seascapes that provide the products needed for gastronomy [2]. Haider L.’s point of view, presented in his work, reveals aspects of global initiatives, such as the Svalbard seedbank, which preserve the genetic diversity of seeds to ensure future food security, but neglect agricultural cultivation practices [3]. In the work of Folke S., the issue of biosphere management is revealed, which has the potential to create meaning and develop respect and dignity for the competencies and skills needed to manage 59 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. landscapes and their sustainability, including the management of landscapes from which products come, as part of a sustainable biosphere [4]. Material and methods. As an interdisciplinary field of study, landscape and local products have enormous potential. A geographical approach was applied to define the gastronomic landscape, based on the use of place and natural resource potential for local food systems. «A gastronomic landscape is the intangible associations between a particular place and its food, each place understood as a mixture of components that includes landscapes, architecture, history, heritage and social orders». The geographical concept of «place» in local terroirs and specialties takes on a new scientific meaning. Such research will encompass the geography of local food by developing a broader, comprehensive strategy, including the concept of a «gastronomic landscape» of crops and foods, combining social and environmental aspects of natural resource use, linkages between rural and urban producers and consumers, and incorporating farmers’ ecological knowledge. The scientific research is based on field studies of the region, where landscape, cultural and ethnographic explorations have been conducted over a long period of time, mainly through observations, own route research, and interviews with members of local communities. The basis was general scientific and specific scientific methods of scientific knowledge, in particular general scientific methods: analysis, synthesis, induction, deduction, analogy, modeling, literary, typification, etc. The fundamental common features of the gastronomic landscape are associated with flat landscapes dominated by forests and pastures, where local territorial communities have traditionally based their subsistence systems on a combination of foraging, pastoralism, hunting and gardening. The region is represented by eight main food categories, namely: potatoes, rye, wheat, milk, meat, fish, fruits and vegetables. Research has shown that the sphere of folk material culture of the Polishchuk people is very unified. This is due to the similar natural resource potential of the territory, the settlement of ethnic groups (about 16 ethnic groups), as well as common economic activities. Research results. In the UNESCO World Heritage List, categorization occurs according to the categories of cultural landscapes. All previous geographical developments organically fit into the study of constructive geography, human geography, cultural geography, and tourism studies, where the study of cultural landscapes, cultural heritage, and gastronomic landscapes occupy a prominent place. The concept of «sustainable food systems», which has been advocated by scientists (M. Hull, S. Hessling, B. Harrod, K. Rogack), is noteworthy, as food systems link different dimensions of sustainability. The restaurant business and commercial kitchens can contribute to the promotion of ecological ways of eating and the concept of «foodscape» (food landscape), a term introduced in 1995 by G. Yasmin and developed by P. Adema, T. Burgoyne, A. Lake, J. Kestnes, R. Sonino, S. Camins, C. Mogran. Ukrainian scholars who conducted research in the field of cultural geography include O. Liubitseva, O. Ripko, I. Rovenchak, L. Shevchuk, and O. Topchiev, who studied the geographical aspects of culture and the issues of their geographical distribution, the concept of geo-ecological systems and cultural landscapes. Indeed, the geography of culture is authoritative and rapidly developing among other geographical sciences, covering the study of culture in geographical space, the identification of spatial differentiation and diversity of its components, their expression in the landscape and connection with the geographical environment, as well as the reflection of geographical space in culture. Translated from DeepL.com (free version) Constructive geography is generally thought to simply dictate aspects of culture such as housing, clothing, and cuisine. However, the systematic development of this idea has been generally discredited as environmental determinism. Geographers are now more likely to understand culture as a set of symbolic resources that help people make sense of the world around them, as a manifestation of power relations between different groups, and as a structure through which social change is constrained and enabled. There are many ways to look at what culture means in light of different geographical perspectives, but in general, geographers study how cultural processes involve spatial patterns and processes, requiring the existence and maintenance of certain types of places. 60 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Gastronomic landscapes, in turn, are a combination of natural, cultural, and socioeconomic factors that influence the production, consumption, and perception of food in a particular region. They reflect unique traditions, customs and practices related to food and can be classified according to various criteria. The following types of gastronomic landscapes have been identified: regional gastronomic landscapes; rural gastronomic landscapes; urban gastronomic landscapes; thematic gastronomic landscapes; cultural and historical gastronomic landscapes. Aspects of gastronomic landscape mapping include: identification of key elements, data collection, creation of thematic maps, application of gastronomic landscape mapping for tourism development. One of the important stages is the creation of thematic maps: displaying the distribution of specific gastronomic resources (wine regions, potato production regions, rye or street food markets, etc.); interactive maps (creation of online maps that allow users to explore gastronomic landscapes and get detailed information about each object); tourist maps (development of maps that help tourists plan gastronomic trips and discover local culinary traditions). The application of gastronomic landscape mapping is used by various institutional institutions, which is necessary for the development of gastronomic tourism (creation of tourist routes, guidebooks and online resources that promote local culinary traditions); preservation of cultural heritage (documenting and preserving traditional recipes, cooking methods and local products); support for local producers (creating networks between local producers and food establishments, as well as promoting the sale of local products). Conclusions. Currently, there is a need to test the concept of a gastronomic landscape for the development of gastronomic tourism in the project region - Right-Bank Polissia of Ukraine. For thousands of years, ethnic groups and local communities around the world have been on the path to renewable. REFERENCES 1. 2. 3. 4. Amanda J., L. Haider J, Pereira L, et al. Nurturing gastronomic landscapes for biosphere stewardship. Global Food Security. 2024. Vol. 42. 100789. DOI: https://doi.org/10.1016/j.gfs.2024.100789 Chapin F., Weber E., Bennett E., et al. Land governance: shaping a sustainable future through the interplay of policy and norm change. Ambio. 2022. Vol. 51. pp. 1907–1920. DOI: https://doi.org/10.1007/s13280022-01721-3 Haider L. Rituals and biocultural diversity in the Pamir Mountains in Bengt G. Karlsson, Annika Rabo (Eds.), Seedways : The Circulation, Control and Care of Plants in a Warming World, KVHAA Konferenser. 2021. URL: https://vitterhetsakad.bokorder.se/open-access/fa2702e2-6a2b-415b-abde-32e32b785af2 (Accessed: January 26, 2025). Folke С., Jansson А., Rockström J., et al. Reconnecting to the biosphere. Ambio. 2011. Vol.40 (7). pp. 719–738. DOI: https://doi.org/10.1007/s13280-011-0184-y *** 61 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.3:32 КУЛЬТУРНИЙ ЛАНДШАФТ ЯК ГЕОПОЛІТИЧНИЙ РЕСУРС: РОЛЬ МЕМОРІАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ У МІСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА Роман Сливка Карпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна Любов Сливка Івано-Франківський національний медичний університет, Івано-Франківськ, Україна Розглянуто роль культурного ландшафту міста як геополітичного ресурсу, що сприяє формуванню національного наративу в умовах російсько-української війни. Дослідження ґрунтується на аналізі меморіальних просторів Івано-Франківська, їхнього значення у збереженні історичної пам’яті та конструюванні міської ідентичності. Автори акцентують увагу на політичних, економічних та інформаційних аспектах використання культурного ландшафту для зміцнення національної єдності, протидії пропаганді та сприяють народній дипломатії. Застосовано польові, контент-аналітичні та історико-географічні методи дослідження, що дозволяють оцінити меморіальні об’єкти як фактор розвитку міського простору. Характеристикою меморіального простору міста є територіальна концентрація пам’ятників – більшість об’єктів розташовані в центральній частині міста. Яскравою ознакою є демонстрація готовності до історичного діалогу та толерантності. Ключові слова: пам’ятник, меморіал, культурний ландшафт міста, іконографія, географія культури. THE CULTURAL LANDSCAPE AS A GEOPOLITICAL RESOURCE: THE ROLE OF MEMORIAL SPACES IN THE URBAN ENVIRONMENT OF IVANO-FRANKIVSK Roman Slyvka Vasyl Stefanyk Carpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine Liubov Slyvka Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk, Ukraine This article explores the role of a city’s cultural landscape as a geopolitical resource that contributes to the formation of a national narrative in the context of the ongoing Russo-Ukrainian war. The research is based on an analysis of the memorial spaces of Ivano-Frankivsk, examining their significance in preserving historical memory and shaping urban identity. The authors focus on the political, economic, and informational dimensions of utilizing cultural landscapes to strengthen national unity, counter propaganda, and promote public diplomacy. Field studies, content analysis, and historical-geographical methods are employed to evaluate memorial sites as factors in urban development. A defining characteristic of the city’s memorial space is the territorial concentration of monuments, most of which are located in the city center. A notable feature is the demonstration of readiness for historical dialogue and tolerance. Keywords: monument, memorial, urban cultural landscape, iconography, cultural geography. Вступ. Існують підстави визначати конструктивну функцію політичної географії, геополітики та географії територіально-політичних конфліктів. Вона проявляється у рекомендаціях щодо такої організації простору, яка сприяє досягненню національних інтересів у збереженні влади, статусу й режиму певної території [1]. Геостратегія виступає інструментом геополітики, що допомагає державам реалізовувати свої інтереси на міжнародній арені. Водночас внутрішня геополітика, яка є теоретичним напрямом дослідження, аналізує політичні, економічні та соціальні процеси всередині країни крізь призму її географічних особливостей. Вона розглядає вплив регіональних ресурсів, демографії, транспортної мережі та внутрішніх конфліктів на розвиток держави та формування її політики. Прикладним інструментом внутрішньої геополітики є внутрішня геостратегія – комплекс рішень і дій на державному рівні, яка реалізується через: історичні пам’ятники, архітектурні 62 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. ансамблі, військові меморіали та цвинтарі тощо, що формують культурний ландшафт міста, визначаючи його географічний образ і виступаючи культурно-інформаційним ресурсом міської території. Ця стаття має на меті встановити, яким чином культурний ландшафт міста може сприяти формуванню національного наративу в умовах триваючої російсько-української війни. Об’єктом дослідження є меморіальні простори Івано-Франківська, формування яких стало результатом конструктивної діяльності влади та самоорганізованих груп і окремих осіб. Це сприяє появі унікального урболандшафту, наповненого новими геополітичними сенсами. У статті застосовані традиційні методи дослідження: польові суспільно-географічні дослідження, контент-аналіз краєзнавчих праць, метод історико-географічних зрізів, порівняльногеографічний метод та метод ідеалізації. Джерелами інформації стали власна авторська база даних про пам’ятники Івано-Франківська, а також краєзнавча праця І.Боднарева «Слідами забутих пам’ятників» [2]. Пам’ятники є новим об’єктом дослідження вітчизняних географів. Варто згадати праці Р. Лозинського [3], Р. Сливки, І. Закутинської [4, 5], Ю.Брайчевського та Т. Зеленської [2]. Результати. Ми виходимо із дослідницької позиції, що культурний ландшафт міста можна використовувати як геополітичний ресурс, особливо в умовах війни, коли збереження національної ідентичності та єдності набуває критичного значення. Цей ресурс може сприяти стабільності країни через: 1) зміцнення національної ідентичності; 2) культурну дипломатію; 3) економічну і туристичну цінність; 4) протидію інформаційній війні росії; 5) підсилення міжнародної підтримки. Історичні пам’ятники та меморіали нагадують про боротьбу народу за свободу і незалежність, посилюючи патріотизм і згуртованість громадян. Архітектурні ансамблі та історичні місця можуть служити інструментом міжнародного впливу, привертаючи увагу світової спільноти до української культурної спадщини та її збереження. Навіть у складні часи триваючої війни збереження та популяризація культурного ландшафту можуть підтримувати економіку міст, залучаючи інвестиції та туристів. Меморіали та історичні місця є джерелами інформації про минуле, що допомагає боротися з російською пропагандою. Символічні місця, пов’язані з боротьбою України, можуть стати об’єктами міжнародної уваги, сприяючи залученню зовнішньої допомоги. У містах Галичини, зокрема в місті Івано-Франківську, можна виділити кілька основних типів меморіальних об’єктів, які відображають історичний розвиток регіону та його культурну спадщину: історично-політичні меморіали, військові меморіальні комплекси, історикокультурні пам’ятники, релігійні меморіальні об’єкти, меморіали жертвам геноцида-льних практик (Голодомору, Голокосту та інших трагічних сторінок історії) та сучасні інсталяції й артоб’єкти. Історично-політичні пам’ятники та пам’ятні знаки присвячені визначним постатям та подіям, що вплинули на національну свідомість. Це пам’ятники і пам’ятні дошки діячам українського визвольного руху, символічні місця, пов’язані з боротьбою за незалежність. Військові меморіальні комплекси виконують функцію збереження пам’яті про загиблих у різних війнах, зокрема Першій та Другій світовій війнах, а також сучасній російсько-українській війні. Наприклад, військові кладовища та пам’ятники полеглим героям. Історико-культурні пам’ятники відзначають внесок окремих особистостей або подій у розвиток науки, мистецтва, літератури. У Галичині це можуть бути пам’ятники Іванові Франку, Тарасові Шевченку, Василеві Стефанику та ін. Релігійні меморіальні об’єкти – каплиці, хрести та інші місця, що символізують духовну пам’ять громади. Сюди входять меморіали репресованим священикам, поховання духовних діячів, а також місця паломництва. Меморіали жертвам більшовицьких репресій, Голодомору, Голокосту та присвячені іншим трагічним сторінкам історії – місця пам’яті про жертви трагедій. Сучасні інсталяції та артоб’єкти (мурали, металеві та гіпсові скульптури та ін.) створюються місцевими громадами, або самоорганізованими митцями, які оформлюють простір задля вшанування певних подій або історичних змін у місті. Аналіз бази даних про 66 міських пам’ятники (табл. 1) дозволяє констатувати, що в ІваноФранківську є 17 історико-політичних меморіалів, 12 військових меморіальних пам’ятників, 11 історично-культурних пам’ятників, п’ять релігійних меморіальних об’єктів, шість пам’ятників жертвам трагічних геноцидальних практик, 15 інших пам’ятників, інсталяцій й артоб’єктів. 63 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Таблиця 1 Розподіл існуючих меморіальних об’єктів Івано-Франківська за типами та локалізацією Тип об’єкту 1 Історичнополітичні меморіали Військові меморіальні пам’ятники Історикокультурні пам’ятники Назва 2 1. Роману Левицькому 2. Королю Данилу 3. Роману Гурику 4. Андрію Мельнику 5. Степану Бандері 6. Євгену Коновальцю 7. Роману Шухевичу 8. Пилипу Орлику 9. В’ячеславові Чорноволу 10. Воз’єднанню українських земель 11. Степану Ленкавському 12. Францу Йосифу І 13. Пластунам, які не зрадили своїх присяг 14. На честь проголошення столиці ЗУНР в Станіславові 15. Пам’ятник загиблим за незалежність України 16. Барельєф «Стіна пам’яті Небесної Сотні» 17. Обеліск, присвячений студентам і викладачам, які загинули у боротьбі за незалежність України 1. Полеглим військовим залізничникам 2. Жителям села Пасічної, які загинули за волю України 3. Софіївська група (меморіал радянським солдатам) 4.Монумент Слави 5. Обеліск Слави на честь 25-річчя звільнення міста від німецько-фашистських загарбників 6. Воїнам-афганцям 7. Працівникам органів внутрішніх справ Прикарпаття, які загинули при виконанні службових обов'язків 8. Борцям за волю України 9. Меморіал УСС 10. Пам'ятник полеглим за волю України воїнам УПА 11. Пам’ятник польським легіонерам 12. Пам’ятник воїнам-односельчанам 1. Руській Трійці 2. Андрею Шептицькому 3. Степану Пушику 4. Опанасу Заливасі 5. Шандору Петефі 6. Адаму Міцкевичу 7. Тарасу Шевченкові, погруддя 8. Тарасу Шевченкові, пам’ятник 9. Івану Франкові, погруддя 10. Василеві Стефанику 11. Івану Франкові, пам’ятник 64 Мікрорайон 3 Кант Центр Центр Центр Арсенал Центр Центр Центр Центр Центр Кант Центр Центр Вокзал Меморіальний сквер Центр Центр Вокзал Пасічна Софіївка Вокзал Центр Центр Центр Опришівці Меморіальний сквер Меморіальний сквер Меморіальний сквер Княгинин-Колонія Центр Центр Центр Центр Парк Центр Парк Парк Центр Центр Центр Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Закінчення табл. 1 1 Релігійні меморіальні об’єкти Меморіали жертвам геноцидальних практик Інші пам’ятники, інсталяції та артоб’єкти 2 1. Пресвятої Діви Марії 2. Пресвятій Родині 3. Вознесіння монумент 4. Великоднє Сонце 5. Лемківська капличка 1. Чорнобильцям Прикарпаття 2. Дем’янів Лаз, місце масових розстрілів в’язнів тюрми НКВС 3. Страченим націоналістам 4. Новий єврейський цвинтар, місце масових страт під час Голокосту 5. Пам’ятник жертвам політичних репресій 6. Пам’ятник жертвам комуністичного терору 1939–1941 рр. 1. Народному вчителю 2. Шкільництву 3. Івану Пулюю 4. Пам’ятник зерну життя 5. Петру Прокоповичу 6. Камінь кохання 7. Дерево щастя 8. Мотоциклу 9. Едварду Джону Сміту 10. Скульптура молоді 11. Роботу-козаку 12. Пам’ятник паровозу 13. Ігнацію Камінському 14. Артуру Бернсу 15. Арка дружби 3 Центр Калинова Слобода Центр Центр Княгинин-Місто Центр Пасічна Центр Міське озеро Меморіальний сквер Центр Центр Центр Набережна Центр Центр Парк Центр Центр Арсенал Княгинин-Місто Пасічна Вокзал Центр Центр Центр Більшість, а саме 39 пам’ятників знаходяться у центрі міста. Значна концентрація пам’ятників у Меморіальному сквері (п’ять пам’ятників), якій є простором, що у 1982 р. у вандальний спосіб перебудований із старого міського кладовища. Примітним є те, що серед історико-політичних пам’ятників є два на честь монархів (Короля Данила та Франца Йосифа І) та гетьмана Війська Запорізького Пилипа Орлика. Найбільше у формі пам’ятників увіковічнено пам’ять діячів ОУН: Степана Бандери, Степана Ленкавського, Андрія Мельника, Євгена Коновальця і Романа Шухевича. Серед військових меморіальних пам’ятників представлені споруджені у радянську епоху і в часи незалежності. При чому, є пам’ятник полеглим польським легіонерам, який межує у Меморіальному сквері міста із меморіалом Українським Січовим Стрільцям, що є яскравим виявом толерантності українського суспільства до питань меморіалізації подій, пов’язаних із спільною історією українців і поляків. Це гарний приклад для наслідування польською стороною на території Польщі передових українських практик меморіалізації в справі українсько-польського історичного примирення. Історико-культурні пам’ятники представлені видатним діячам культури і церкви, серед них переважають українські діячі. При чому, Тарасові Шевченку та Іванові Франку в місті є по одному погруддю, та по одному пам’ятникові. Варто звернути увагу, що у меморіальному просторі міста увіковічнено пам’ять про світочів духу сусідніх народів: поляку Адаму Міцкевичу 65 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. та угорцю Шандору Петефі. Попри поширений стереотип про надмірну сакралізацію простору Галичини, насправді релігійних пам’ятників небагато. Серед них є окремі високої естетичної цінності, як от монумент Вознесіння на валах колишньої Станиславівської фортеці. У місті є меморіали, які присвячені жертвам геноцидальних практик окупаційних режимів, які були на території України. Цими жертвами були українці, поляки і євреї. На наш погляд, в меморіальному просторі міста мало пам’ятників, які присвячені видатним діячам науки і винахідникам. Винятком є постаменти фізику І. Пулюю та винахіднику рамкового вулика П. Прокоповичу. Тільки один очільник міста – етнічний поляк І. Камінський – удостоївся увіковічення у бронзовій скульптурі. Наслідком приватних ініціатив є спорудження пам’ятників американському фінансисту єврейського походження Артуру Бернсу й англійцю Едварду Джону Сміту, капітану затонулого судна «Титанік». Висновки. У місті спостерігаємо процес диверсифікації меморіальної спадщини. Зокрема, Івано-Франківську наявні пам’ятники, що охоплюють широкий спектр історичних, культурних, політичних і релігійних аспектів, від монархічних осіб та націоналістичних діячів до жертв геноциду й культурних постатей. Очевидною характеристикою меморіального простору міста є територіальна концентрація пам’ятників – більшість об’єктів розташовані в центральній частині міста, зокрема багато з них у Меморіальному сквері, що свідчить про стратегічне формування міського простору навколо ключових історичних місць. Яскравою ознакою є демонстрація готовності до історичного примирення та толерантності – сусідство пам’ятників Українським Січовим Стрільцям та польським легіонерам та демонструє відкритість українського суспільства до сприйняття багатошарової історичної пам’яті та конструктивного підходу до меморіалізації. Слабкою рисою є недостатнє представлення наукових діячів – серед численних історичних і політичних постатей мало пам’ятників, присвячених науковцям та винахідникам, що сигналізує про необхідність посилення уваги до науки та інновацій у культурному ландшафті міста. Цікавими є приватні ініціативи у меморіалізації – встановлення пам’ятників таким особистостям, як Артур Бернс та Едвард Джон Сміт, свідчить про активну роль громадянського суспільства у формуванні міського простору пам’яті. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Боднарев І. Слідами забутих пам’ятників. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2014. 107 с. Брайчевський Ю., Зеленська Т. Жіночі образи у пам’ятниках та монументальній скульптурі міста Києва: гендерно-географічна перспектива. Вісник Київського національного університету імені Василя Стефаника. Географія. 2024. № 3/4 (90/91). С. 38–43. Лозинський Р. Семіотика ландшафту та його візуальний/текстуальний аналіз у англо-американській культурній географії. Часопис соціально-економічної географії. 2020. Вип. 28. С. 25–34. Сливка Р. Чи має право на існування конструктивно-географічний підхід в географії територіальнополітичних конфліктів? Конструктивна географія і картографія: стан, проблеми, перспективи : матер. міжнарод. наук.-практ. онлайн-конф., присвяченої 20-річчю кафедри конструктивної географії і картографії ЛНУ імені Івана Франка, 1‒3 жовтня 2020 р., м. Львів. Львів : Простір-М, 2020. С. 33–37. Сливка Р., Закутинська І. Меморіалізація ландшафту як інструмент геополітичного маркування простору. Українсько-словацькі військові підрозділи австро-угорської армії у Великій війні: на шляху до незалежності / за ред. С. Адамовича. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2022. С. 122–129. *** 66 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 332.1 ENERGY TRANSFORMATION PROCESSES IN THE CONTEXT OF MODERN SOCIO-ECONOMIC AND ENVIRONMENTAL CHALLENGES Krzysztof Wiedermann University of the National Education Commission, Cracow, Poland The article presents an interdisciplinary approach to energy transition, combining spatial, social and economic analysis. Special attention is given to coal regions and the role of equitable transformation in reducing the effects of socioeconomic marginalization. The cognitive goal of the article is to identify the challenges and opportunities of energy transition in regions highly dependent on the coal industry. The article also includes the application goals of showing the practical implications of the energy transition for coal regions in Europe. The impact of the transition on employment structure, environmental quality and the local economy was assessed. The importance of social inclusion, development planning and institutional support in the successful implementation of a just transition was emphasized. Suggestions for action for authorities at various administrative levels are presented in the form of recommendations. Keywords: energy transition, just transition, coal regions, local and regional development, sustainable development. ПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГІЇ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ВИКЛИКІВ Кшиштоф Відерманн Університет національної комісії з освіти, Краків, Польща Представлено міждисциплінарний підхід до проблеми енергетичної трансформації, який поєднує просторовий, соціальний та економічний аналіз. Особливу увагу приділено вугільним регіонам та ролі справедливої трансформації у зменшенні ефектів соціально-економічної маргіналізації. Пізнавальною метою дослідження є ідентифікація викликів та можливостей енергетичної трансформації у регіонах, значною мірою залежних від вугільної промисловості. Стаття також має прикладний характер, демонструючи практичні наслідки трансформації для вугільних регіонів Європи. Оцінено вплив змін на структуру зайнятості, якість довкілля та місцеву економіку. Наголошено на важливості соціальної інклюзії, планування розвитку та інституційної підтримки для успішної реалізації справедливої трансформації. Запропоновано рекомендації щодо дій для органів влади різного рівня. Ключові слова: енергетична трансформація, справедлива трансформація, вугільні регіони, місцевий і регіональний розвиток, сталий розвиток. Transformacja energetyczna jest jednym z kluczowych procesów przekształceń gospodarczych związanych z wieloma czynnikami. Choć często są one utożsamiane z zagadnieniami dotyczącymi środowiska przyrodniczego (ocieplenie klimatu, ślad węglowy, emisja CO2), to ich podłoże jest również silnie związane z kwestiami gospodarczymi, społecznymi oraz politycznymi [16, 15]. W odniesieniu do środowiska najczęściej utożsamiamy ten problem z zagadnieniami rozwoju zrównoważonego, który kładzie nacisk na nisko lub zero emisyjność procesów produkcji oraz odchodzenie od paliw kopalnych, wciąż bardzo powszechnych w energetyce. W zakresie produkcji energii elektrycznej coraz większe znaczenie zyskują odnawialne źródła energii, choć należy pamiętać, że nie wszystkie ich rodzaje związane są z gospodarką niskoemisyjną (np. spalanie biomasy czy biopaliwa). Zwrot ten dotyczy także powrotu do rozwoju energetyki atomowej, zarówno w odniesieniu do klasycznych dużych bloków energetycznych jak i znacząco mniejszych reaktorów modułowych SMR. Transformacja sektora energetycznego w odniesieniu do wyzwań środowiska to także zmiany w zakresie systemów transportu. Obniżenie śladu węglowego to nacisk na e-mobility, dotyczące zarówno transportu indywidulnego (samochody elektryczne) jak i zbiorowego. Dotyczy to przede wszystkim wzrostu znaczenia trans-portu szynowego (kolei, metra, tramwajów) oraz coraz powszechniejszego zastosowania autobusów elektrycznych. Poza aspektem środowiskowym ważnym czynnikiem determinującym potrzeby transformacji energetycznej jest postępująca rewolucja przemysłowa, związana z wdrażaniem rozwiązań przemysłu 4.0. 67 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Technologie te bazują na cyfryzacji procesów, autonomicznej pracy urządzeń i zastosowaniu sztucznej inteligencji (AI), co umożliwia działanie tzw. smart factory. Istotnym elementem produkcji jest w tym przypadku także wprowadzenie społecznego tworzenia produktu co umożliwi znacznie lepsze dopasowanie produktów do odbiorcy. W przypadku tych modeli wytwarzania, kluczowym elementem przedsiębiorstw stają się tzw. data centers, umożliwiające przechowywanie i przesył ogromnej ilości danych (praca bazująca na Big Data). Ten model produkcji cechuje się bardzo dużym zapotrzebowaniem na moce energetyczne (obsługa średniej wielkości data center wymaga przyłącza energetycznego o mocy około 10 MW). Jeżeli do tego dodamy iż współczesna cyfryzacja to nie tylko przedsiębiorstwa produkcyjne, ale i usługi oraz funkcjonowanie infrastruktury na potrzeby m.in. smart cities, inteligentnych domów i nowoczesnych systemów ogrzewania bazujących na prądzie, to widzimy, że gwałtowny wzrost zapotrzebowania na prąd jest już bardzo wysoki, niezależnie od czynników środowiska związanych z redukcją emisji. Na te powyższe uwarunkowania musimy nałożyć także czynnik polityczny związany z ograniczonym dostępem do surowców energetycznych, który z perspektywy Europy oraz Chin, w szczególności dotyczy węglowodorów. Ich rolę w coraz większym stopniu przejmują metale (w tym metale ziem rzadkich) wykorzystywane zarówno w elektronice jak i w systemach magazynowania energii (systemy bateryjne i akumulatory). Uwarunkowania te stanowią podstawę współczesnej transformacji energetycznej, która implikuje wiele zmian w dotychczasowych modelach funkcjonowania gospodarki i społeczeństw. Z perspektywy geograficznej istotne w tym zakresie są szczególnie zmiany w różnych skalach przestrzennych, dotyczące zarówno obszarów produkcji energii, jej zużycia oraz przeobrażeń dotychczasowej gospodarki surowcami [10]. Wynikiem transformacji będzie zapewne nowa geografia elektroenergetyki oraz górnictwa. Głównym celem artykułu, o charakterze poznawczym, jest wskazanie nowych ścieżek rozwoju obszarów, dla których zmiany wynikające z transformacji energetycznej będą szczególnie duże. Dotyczy to z przede wszystkim tych obszarów, których potencjał gospodarczy jest silnie powiązany z tradycyjną energetyką, jak np. obszary związane z eksploatacją węgla kamiennego i brunatnego. Z kolei rozbudowa nowych mocy produkcji energii może stanowić przykład nowych okien sposobności (windows of opportunieties) dla obszarów powiązanych z OZE. Poza charakterem poznawczym, cel artykułu ma także wymiar aplikacyjny, którym jest wykazanie jednostkom, instytucjom i decydentom odpowiedzialnym za politykę rozwoju, wagi i zalet procesów transformacji energetycznej oraz konieczności działań związanych z przebudową lokalnych i regionalnych struktur gospodarczych. Główny problem badawczy stanowiący podstawę niniejszego artykułu ma charakter interdyscyplinarny. Zakres badań skutkuje więc koniecznością szerszego spojrzenia odnoszącego się do dorobku także innych dyscyplin naukowych, należących przede wszystkim do nauk społecznych (głównie socjologii, ekonomii i zarządzania). Takie podejście wymagało holistycznego ujęcia, aby dokonać połączenia wiedzy ponad klasycznymi strukturami w obrębie wybranych dziedzin nauki, celem uzyskania spójnego obrazu całości. W artykule położono nacisk na analizę złożoności systemów, składających się z elementów różnych dyscyplin badawczych. Uzyskane wyniki umożliwiły odniesienie się do relacji energetyki i górnictwa węglowego z otoczeniem społeczno-gospodarczym. Podejście holistyczne pozwoliło skupić uwagę na interdyscyplinarnych aspektach i determinantach zachodzących procesów w różnych aspektach funkcjonalnoprzestrzennych. Postęp technologiczny, społeczny i gospodarczy związany z budową nowych etapów rozwoju cywilizacyjnego, który stanowi istotny element badań w ramach artykułu, wskazuje na konieczność odniesienia się do poruszanych zagadnień z uwzględnieniem ujęcia ewolucyjno-relacyjnego. Takie podejście umożliwia prowadzenie analiz na potrzeby formułowania wniosków nt. zmian modeli oraz trajektorii rozwojowych zarówno w kontekście industrializacji, deindustrializacji jak i reindustrializacji. Dotyczy to zarówno funkcjonowania samych przedsiębiorstw jak i ich oddziaływania na otoczenie. W nurcie metodologii pozytywistycznej, analiza ilościowa stanowi bazową metodę badania procesów związanych zarówno z uprzemysłowieniem, jak i ze zjawiskami społeczno-gospodarczymi. Porównanie wyżej wymienionych elementów umożliwia scharakteryzowanie współzależności tworzących się między transformacją energetyczną a formowaniem się nowych systemów gospodarczych szczególnie w odniesieniu do poziomu lokalnego i regionalnego. Dotyczy to przede wszystkim przebudowy struktur 68 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. bazy ekonomicznej miast, szczególnie tych dotkniętych likwidacją dotychczasowych zasobów związanych z tradycyjnymi metodami produkcji energii. Rozpatrując rolę energetyki oraz górnictwa w kontekście rozwoju lokalnego i regionalnego zwrócono uwagę przede wszystkim na miastotwórczą funkcję procesów industrializacji. Miasta, stanowiące w swej definicji obszary cechujące się koncentracją pozarolniczych działalności, są szczególnie predestynowane do badań nad przekształcaniem modeli gospodarczych w tym przemianami w zakresie uprzemysłowienia. W tym zakresie odniesiono się do teorii bazy ekonomicznej miast, w której działalność produkcyjna jest klasyfikowana jako funkcja egzogeniczna [17, 5, 13]. Transformacja energetyczna to proces stopniowego przechodzenia z systemów opartych na paliwach kopalnych – takich jak węgiel, ropa naftowa i gaz ziemny – w kierunku zrównoważonych, niskoemisyjnych i odnawialnych źródeł energii (OZE), takich jak energia słoneczna, wiatrowa, wodna czy geotermalna. Jest ona odpowiedzią na globalne wyzwania związane z kryzysem klimatycznym, rosnącym zapotrzebowaniem na energię oraz wyczerpywaniem się nieodnawialnych zasobów naturalnych [16]. Należy zaznaczyć, że transformacja energetyczna wykracza poza samą zmianę źródeł energii stanowiąc w założeniach fundament nowoczesnej, innowacyjnej i sprawiedliwej gospodarki opartej na zasadach zrównoważonego rozwoju [12]. Jednym z kluczowych bodźców do transformacji jest rosnąca presja międzynarodowa i społeczna na ograniczenie emisji gazów cieplarnianych, zwłaszcza dwutlenku węgla (CO₂), będącego głównym czynnikiem wpływającym na globalne ocieplenie. Porozumienie paryskie z 2015 roku (Conference of the Parties, COP21), ratyfikowane przez większość państw świata, wyznaczyło ambitny cel ograniczenia wzrostu temperatury do maksymalnie 1,5°C powyżej poziomu sprzed epoki przemysłowej. W ramach Unii Europejskiej transformacja energetyczna stanowi integralną część Europejskiego Zielonego Ładu (European Green Deal) zakładającego osiągnięcie neutralności klimatycznej do 2050 roku [9]. Należy zwrócić uwagę, że dywersyfikacja źródeł energii i rozwój lokalnych systemów energetycznych (np. prosumenckich czy wspólnot energetycznych) zwiększają bezpieczeństwo energetyczne państw i regionów, zmniejszając zależność od importu surowców [6, 7, 8]. Transformacja energetyczna jest też silnym impulsem rozwojowym. Rozwój zielonych technologii, elektromobilności, inteligentnych sieci energetycznych (smart grids) i magazynowania energii tworzy nowe miejsca pracy i sektory gospodarki. Zgodnie z raportami Międzynarodowej Organizacji Pracy [12], transformacja ta może przynieść miliony nowych miejsc pracy na świecie. Z drugiej strony należy zwrócić uwagę na konieczność transformacji struktur gospodarczych w regionach, których baza ekonomiczna oparta jest na tradycyjnych sektorach, takich jak górnictwo surowców energetycznych i energetyka konwencjonalna [18]. Dlatego też coraz większy nacisk kładzie się na sprawiedliwą transformację, która uwzględnia interesy pracowników oraz lokalnych społeczności najbardziej narażonych na negatywne skutki zmian. Należy też zauważyć aspekt środowiskowy, gdyż odejście od węgla i paliw kopalnych oznacza również poprawę jakości powietrza, wody i gleby, zwłaszcza w regionach przemysłowych. To z kolei przekłada się na poprawę zdrowia publicznego i jakości życia mieszkańców. Transformacja energetyczna staje się zatem nieuniknionym i wielowymiarowym procesem, który redefiniuje sposób produkcji i konsumpcji energii, zmienia strukturę gospodarek i wpływa na codzienne życie obywateli. Jest zarówno wyzwaniem, jak i szansą – może pogłębiać nierówności społeczne, ale też je niwelować, jeśli będzie prowadzona w sposób sprawiedliwy i inkluzyjny. W odniesieniu do wyzwań transformacji energetycznej za najistotniejsze należy uznać transformację węglową polegającą na odchodzeniu od wykorzystania węgla jako głównego źródła energii. Choć technicznie coraz bardziej możliwa, transformacja ta ma silnie zakorzeniony wymiar społeczno-gospodarczy – dotyka całych regionów, których tożsamość i egzystencja przez dziesięciolecia były oparte na przemyśle węglowym. W związku z tym nie może być traktowana wyłącznie jako zmiana technologiczna, ale przede wszystkim jako proces społecznej i ekonomicznej transformacji lokalnych struktur. Jednym z głównych wyzwań jest monokulturowa struktura gospodarcza regionów węglowych. Miejsca takie jak Górny Śląsk w Polsce, Zagłębie Ruhry w Niemczech czy regiony górnicze w Czechach i Rumunii zostały przez dekady zdominowane przez sektor wydobywczy i energetykę opartą na węglu. Całe miasta rozwijały się wokół kopalń, a tysiące ludzi znalazło tam zatrudnienie – często pokoleniowo, co tworzyło silne związki kulturowe i tożsamościowe z górnictwem. W rezultacie, likwidacja kopalń lub 69 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. ich stopniowe zamykanie powoduje nie tylko masowe bezrobocie, ale również utracenie sensu lokalnej wspólnoty, co często prowadzi do społecznego sprzeciwu, frustracji i stagnacji [0, 3, 14]. Kolejnym aspektem jest niska dywersyfikacja zatrudnienia i infrastruktury edukacyjnej. Regiony węglowe często nie były przygotowane na zmiany strukturalne – brakuje w nich nowoczesnych gałęzi przemysłu, inwestycji w technologie czy uczelni technicznych zdolnych do przekwalifikowywania pracowników. Osoby zwolnione z pracy w górnictwie często mają trudności z odnalezieniem się na otwartym rynku pracy, zwłaszcza że wiele z tych osób ma niskie kwalifikacje lub wyspecjalizowane umiejętności niedostosowane do współczesnych wymogów. Należy również podkreślić, że transformacja węglowa wiąże się z trwałym dziedzictwem ekologicznym. Regiony eksploatowane przez dziesięciolecia borykają się z problemami takimi jak zanieczyszczone gleby i wody, szkody górnicze, obniżenie poziomu wód gruntowych, czy też osuwiska terenów. Proces rekultywacji jest kosztowny, czasochłonny i wymaga koordynacji wielu podmiotów. W niektórych przypadkach może się okazać, że tereny te nie nadają się do nowych inwestycji przemysłowych czy mieszkaniowych, co ogranicza możliwości rewitalizacji regionu. Za istotną barierę należy wskazać także brak zaufania społecznego do decydentów, odnoszącą się zarówno do poziomu lokalnego jak i centralnego. W przeszłości procesy restrukturyzacyjne były często prowadzone bez konsultacji społecznych i realnego wsparcia, co prowadziło do upadku wielu społeczności lokalnych. Dlatego dzisiejsze podejście musi uwzględniać uczestnictwo mieszkańców w procesie planowania i wdrażania zmian [11, 14]. Transformacja energetyczna to proces wymagający nie tylko technologicznych innowacji i decyzji politycznych, ale również głębokich zmian społecznych, gospodarczych i kulturowych. Wymaga ona długofalowego planowania na wszystkich poziomach administracyjnych (od europejskiego po politykę miast i gmin), odpowiedniego finansowania oraz partnerskiego podejścia do społeczności lokalnych. Wdrożenie tych elementów jest kluczowe we wszystkich regionach węglowych Europy, gdyż bez ich uwzględniania transformacja może zakończyć się fiaskiem, prowadząc do pogłębienia nierówności, wzrostu napięć społecznych i marginalizacji społeczno-gospodarczej całych regionów. W odniesieniu do postawionych w artykule celów aplikacyjnych w zakresie transformacji energetycznej najważniejszym elementem są wnioski dla sformułowania polityki rozwoju. Ich zakres należy odnieść do różnych poziomów administracyjnych – krajowego, regionalnego oraz lokalnego. Największym wyzwaniem jest przedstawienie oraz wdrożenie wizji rozwoju regionów, których gospodarka związana jest z wydobyciem węgla [2, 4]. W tym zakresie należy uwzględnić następujące rekomendacje: 1. Sprawiedliwość transformacyjna musi obejmować nie tylko kompensacje finansowe, ale też realne mechanizmy rozwoju lokalnego i integracji społecznej. Stanowi ona bowiem także narzędzie zarządzania zmianą. Jej brak prowadzi do społecznego oporu, pogłębienia nierówności i erozji zaufania publicznego. Regiony węglowe potrzebują nie tylko finansowych rekompensat dla odchodzących z pracy górników, ale przede wszystkim nowych ścieżek rozwoju lokalnego: inwestycji w edukację, nowe sektory gospodarki (OZE, usługi, przemysły kreatywne), lokalną infrastrukturę oraz kulturę. Przykłady Niemiec i Hiszpanii pokazują, że kiedy społeczności lokalne są włączone w proces planowania, poziom akceptacji transformacji wzrasta. Natomiast brak uczestnictwa społecznego (np. Polska i Rumunia) skutkuje postępującym deficytem zaufania i zwiększonym ryzykiem niepokojów społecznych. 2. Rewitalizacja środowiskowa stanowi fundament nowego modelu gospodarczego i wymaga długoterminowego planowania. Transformacja węglowa musi zakładać rekultywację zdegradowanych terenów i przywrócenie funkcji ekologicznych oraz krajobrazowych obszarom pogórniczym. Wyzwania te mają charakter długoterminowy i wiążą się z wysokimi kosztami, jednak zaniedbanie tego aspektu zamyka drogę do jakiejkolwiek przyszłości dla tych regionów – zarówno pod względem inwestycji, jak i jakości życia mieszkańców. Dobre praktyki, takie jak przekształcenie wyrobisk w jeziora rekreacyjne w Saksonii, pokazują potencjał synergii między rekultywacją, ochroną środowiska a lokalnym rozwojem turystyki czy energetyki odnawialnej. Z drugiej strony, brak takich działań skutkuje dalszą marginalizacją i pogłębianiem negatywnego wizerunku regionu. 3. Kraje Europy Zachodniej, dysponujące sprawnymi instytucjami i tradycją dialogu społecznego, skuteczniej wdrażają zrównoważoną transformację. Proces transformacji wymaga sprawnych, 70 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 4. 5. transparentnych i wiarygodnych instytucji na poziomie lokalnym, krajowym i unijnym. Tam, gdzie administracja publiczna funkcjonuje dobrze transformacja przebiega z większym zrozumieniem społecznym i skutecznością. W państwach z deficytem instytucjonalnym, nawet dostępność funduszy unijnych nie gwarantuje sukcesu, jeśli brakuje strategii, koordynacji i mechanizmów konsultacji społecznych. Zamiast «zarządzania kryzysem», konieczne jest zarządzanie przyszłością, z jasno wytyczoną wizją regionu post-węglowego. Europa Środkowo-Wschodnia potrzebuje wsparcia nie tylko finansowego, ale także doradczego, organizacyjnego i legislacyjnego, aby skutecznie zarządzać zmianą. Transformacja energetyczna w UE przebiega dziś nierównomiernie. Europa Zachodnia ma dostęp do sprawnych mechanizmów wsparcia i doświadczenia w restrukturyzacji przemysłowej, podczas gdy Europa ŚrodkowoWschodnia nadal zmaga się z konsekwencjami transformacji ustrojowej, niedoinwestowaniem oraz słabością lokalnych instytucji. W odniesieniu do Polski największe wyzwania dotyczą regionów i obszarów na których obecnie prowadzona jest eksploatacja węgla jak i powęglowych, gdzie górnictwo to zostało zakończone względnie niedawno. W odniesieniu do poziomu regionalnego zagadnienia transformacji energetycznej obecne są w projektach strategii rozwoju województw: dolnośląskiego, łódzkiego, śląskiego i wielkopolskiego, stanowiąc tzw. obszary strategicznej interwencji (OSI). REFERENCES 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. Alves Dias P., Kanellopoulos K., Medarac H., at all. EU coal regions: opportunities and challenges ahead. European Commission, Joint Research Centre: Petten, The Netherlands, 2018. Badura P., Baron M., Burchardt M. Multidimensional Context of Poland's Coal Region in Transition. Scientific Publications / University of Economics in Katowice, 2023. P. 53–122. Brauers H., Oei P.-Y. The political economy of coal in Poland: Drivers and barriers for a shift away from fossil fuels. Energy Policy, 2020. Vol. 144. 111621. DOI: https://doi.org/10.1016/j.enpol.2020.111621 Drobniak, A., Ochojski, A., Churski, at all. Rekomendacje strategiczne dla sprawiedliwej transformacji w Polsce. Prace Naukowe / Uniwersytet Ekonomiczny w Katowicach 2022, Sprawiedliwa transformacja regionów węglowych w Polsce. P. 130–218. Dziewoński K., Jerczyński M. Baza ekonomiczna i struktura funkcjonalna miast. Warszawa : PWN, 1971. European Commission: EU coal regions: opportunities and challenges ahead. 2018. European Commission: Overview of Investment Guidance on the Just Transition Fund 2021-2027 per Member State. Annex D. 2020a. European Commission. A Just Transition Mechanism for a carbon-neutral Europe. 2020b. Fetting C. The European Green Deal, ESDN Report, December 2020, ESDN Office, Vienna 20202(9), 53 p. Healy N., Barry J. Politicizing energy justice and energy system transitions: Fossil fuel divestment and a «just transition». Energy Policy. 2017. Vol. 108. P. 451–459. DOI: https://doi.org/10.1016/j.enpol.2017.06.014 Heffron R. J. What is the «Just Transition»? In: Achieving a Just Transition to a Low-Carbon Economy. 2021. Palgrave Macmillan, Cham. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-030-89460-3_2 ILO. Guidelines for a just transition towards environmentally sustainable economies and societies for all. 2015. Jerczyński M. Zagadnienia specjalizacji bazy ekonomicznej większych miast w Polsce. W: Studia nad strukturą funkcjonalną miast. Prace Geograficzne IG PAN. Warszawa,1973. 97. Krawczyk D. Transformacja energetyczna w Polsce – szanse i zagrożenia dla regionów węglowych. Ekonomia i Środowisko. 2022. Kuzemko C. Re-scaling IPE: local government, sustainable energy and change. Review of International Political Economy. 2019. Vol. 26(1). P. 80–104. DOI: https://doi.org/10.1080/09692290.2018.1549492 McCauley D., Heffron R. (2018). Just transition: Integrating climate, energy and environmental justice. Energy Policy. Vol. 119. P. 1–7. DOI: https://doi.org/10.1016/j.enpol.2018.04.014 Sombart W. Der Begriff Stadt und das Wesen der Städtebildung. Archiv für Sozialwissenschaft und Sozialpolitik. 1907. 225. P. 1–9. Sovacool B. K. Who are the victims of low-carbon transitions? Towards a political ecology of climate change mitigation. Energy Research & Social Science. 2021. Vol. 73. 101916. DOI: https://doi.org/10.1016/ j.erss.2021.101916 *** 71 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Секція 2 ГЕОЕКОЛОГІЯ, ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ ТА ЕКОЛОГІЧНА ГЕОМОРФОЛОГІЯ Section 2 GEOECOLOGY, LANDSCAPE ECOLOGY AND ECOLOGICAL GEOMORPHOLOGY 72 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:621 ЕНЕРГЕТИЧНІ ЛАНДШАФТИ: ПОНЯТТЯ ТА ПІДХОДИ ДО ЙОГО РОЗУМІННЯ Євген Іванов Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Подано тлумачення поняття «енергетичний ландшафт». Описано енергетичні періоди переходу від одного головного джерела енергії до іншого. Розглянуто хронологічні енергетичні періоди на заході України. Виділено вісім основних джерел енергії: м’язову силу, енергію біомаси, енергію вітру, енергію води, сонячну енергію, геотермальну енергію, викопне паливо та ядерну енергію. Окреслено варіанти енергетичних ландшафтів «минулого» і «майбутнього». Ключові слова: ландшафт, джерело енергії, енергетика, енергетичний ландшафт. ENERGY LANDSCAPES: CONCEPTS AND APPROACHES TO ITS UNDERSTANDING Yevhen Ivanov Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The concept of «energy landscape» is explained. The energy periods of transition from one main energy source to another are described. Chronological energy periods in western Ukraine are considered. Eight main energy sources have been identified: muscle power, biomass energy, wind energy, water energy, solar energy, geothermal energy, fossil fuels, and nuclear energy. Variants of energy landscapes of the «future» are outlined. Keywords: landscape, energy source, energy, energy landscape. Постановка проблеми. Поняття «енергетичний ландшафт» практично невідоме в Україні, його не використовують у ландшафтознавстві чи геоекології. Більшість публікацій, головно, стосується окремих джерел енергії, а не ландшафтів, які виникають завдяки освоєнню цієї енергії людиною. Тож розглянемо головні джерела енергії – енергію біомаси, енергію вітру, енергію води, сонячну енергію, геотермальну енергію, викопне паливо та ядерну енергію. Тоді стає зрозумілим, що енергетичний ландшафт матиме різні значення та займатиме окремі доволі специфічні геопростори. Концепція енергетичного ландшафту, як і концепція ландшафту у цілому, може бути розпливчастою і важкою для сприйняття, якщо її розглядатимуть з різних позицій спеціалісти природничих, суспільних чи технічних сфер діяльності. Це концепція, в якій об’єкт і суб’єкт накладаються й тісно взаємодіють [6]. Проте термін широко використовується багатьма у світі і заслуговує на окрему увагу. Під поняттям «енергетичний ландшафт» розуміють, головно, ландшафти отримання (у т. ч. видобування) енергії [9]. Поряд з цим науковці розглядають поняття ширше та описують об’єкт їх дослідження як «ландшафт енергії чи енергій» та не акцентують увагу на технології її (їх) отримання [10]. Інші вчені йдуть інакшим шляхом та зосереджують увагу на певних видах енергетичних ландшафтів, таких як «ландшафти сталої енергії», «ландшафти вуглецевої нейтральності», «ландшафти енергії третього покоління» чи «ландшафти сталої економіки» [11]. Сучасні ландшафти виникають й надалі формуються в умовах науково-технічного прогресу, зокрема й у сфері використання енергетичного потенціалу. Ландшафти, що виникли безпосередньо (впливи першого порядку, на відміну від непрямих) від освоєння енергетичних ресурсів людиною й слід називати «енергетичними ландшафтами». Європейська ландшафтна конвенція під терміном «ландшафт» розуміє територію у сприйнятті людьми, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та/або людських факторів [1]. Власне енергетичний розвиток є одним із ключових людських факторів для виникнення і трансформації ландшафтів. Загалом, під енергетичними ландшафтами варто розуміти геопростір, який можна виокремити і систематизувати за чіткими ознаками, що виникають у місцевостях освоєння природних енергетичних ресурсів. До енергетичних ландшафтів варто відносити райони видобування горючих корисних копалин – кам’яного і бурого вугілля, торфу, горючих 73 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. сланців, нафти, природного газу. Тобто значну частину гірничопромислових і постмайнінгових ландшафтів з різних причин слід також включати до енергетичних. На перехресті ландшафту та енергії виникають два головні питання, які слід вирішити вже найближчим часом [10]: 1) що людина отримає, сприймаючи ландшафт через призму його енергетичного потенціалу і 2) що вона матиме із енергетичних ресурсів у світлі трансформації певного ландшафту. Розуміння енергетичного ландшафту дасть змогу згадати минуле, пояснити сьогодення та передбачити майбутнє. Виклад основного матеріалу. Для більшості людей ландшафти із об’єктами енергетики сприймаються як сильно перетворені (антропогенно трансформовані), що вирізняються від оточуючих ландшафтів іншого генезису. Перетворення ландшафтів в Україні заради отримання енергетичного ресурсу є явищем далеко не новим і має понад тисячолітню історію [15]. Масштабне вирубування лісових масивів поширене ще із давніх-давен, у багатьох регіонах (Карпати, Полісся чи Поділля) покладалися на енергію деревини (рис. 1а). Загалом, протягом майже усієї історії у різних місцевостях держави головними джерелами енергії залишалися деревина, сила вітру (вітряки) і води (водяні млини) (рис. 2б). Значно пізніше розпочали використовувати різні горючі корисні копалини як викопне паливо – кам’яне і буре вугілля, торф, нафту і природний газ. Видобування і збагачення горючих корисних копалин призводило формування великих буровугільних розрізів (рис. 1в) й до накопичення значних обсягів гірничопромислових відходів (рис. 1г). Наступним етапом енергетичної революції стало використання енергії атома й будівництво потужних атомних електростанцій (рис. 1д). Періоди переходу від одного головного джерела енергії до іншого нового вважають енергетичними. Вони вбачали використання значних технологічних інновацій, спричиняли помітні соціально-економічні зміни та антропогенну трансформацію природного середовища. Зовсім нещодавно розпочався крайній енергетичний перехід в Україні, що спрямований на декарбонізацію із заміною викопного палива на відновлювану енергію і зумовлений глобальними змінами клімату. Всі енергетичні переходи стосуються як змін між джерелами енергії і технологіями, так й передбачають геопросторові перетворення довкілля [7]. Час між переходами із домінуванням певних джерел енергії відносимо до окремих хронологічних енергетичних періодів. На нашу думку, ці періоди в Україні узгоджуються із історико-географічними періодами освоєння корисних копалин [2]. Їх виокремлення сприяє вивченню появи і розвитку енергетичних ландшафтів у просторі і часі. Однак межі між періодами є нечіткими, оскільки більшість енергетичних переходів є поступовими трансформаціями існуючих ландшафтів, що нерідко перекриваються та відбуваються скоріше еволюційно, ніж революційно [14]. Щоб зрозуміти еволюцію енергетичних ландшафтів в Україні, розглядаємо розвиток енергетики у світлі сторінок української історії. Загалом, провести абсолютну диференціацію енергетичних ландшафтів за віком неможливо. Для окремих регіонів України розроблено власні періоди у розвитку техногенних ландшафтів (наприклад для Кривбасу), які є підґрунтям для виокремлення енергетичних періодів [5]. Однак усі вчені доходять висновку, що історичні гірничі ландшафтні системи треба поділяти на два головні види: допромислові (доіндустріальні) і промислові (індустріальні). Важко провести межу між цими хронологічними видами, які для окремих регіонів України коливається від кінця XVII – до початку ХХ ст. Промислові історичні енергетичні ландшафти потребують детальнішої структуризації. Для окремих регіонів України властиві свої особливості такої диференціації. Вона зумовлена ґрунтовними змінами власності чи процесу виробництва енергії, що пов’язана з певними важливими «історичними віхами»: революціями, війнами, зміною влади тощо. Так, на сході України виділяють «дореволюційний» період (до 1917 р.), зважаючи на роль подій Жовтневого соціалістичного перевороту на економічний розвиток регіону. Зрозуміло, що Галичину ці події оминули, і для неї характерні інші хронологічні періоди. Для цього регіону пропонуємо виділяти три історико-географічні (хронологічні) періоди освоєння енергетичних ландшафтів [3]: допромисловий чи кустарний (до 1772 р., моменту першого поділу Речі Посполитої) і два промислові – мануфактурний (до 1939 р., початку Другої світової війни) та індустріальний (до 74 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 1991 р., проголошення незалежності України). Сьогодні триває сучасний постіндустріальний період, який вже скоро зацікавить дослідників з погляду історії енергетичних ландшафтів. а) б) в) г) ґ) д) Рис. 1. Варіанти енергетичних ландшафтів «минулого»: а) ділянки вирубаних лісів в Українських Карпатах; б) вітряки в музеї біля Переяслава; в) Бурштинська ТЕС; г) буровугільні розрізи Дніпровського буровугільного басейну; ґ) терикони і відвали Донбасу; д) Запорізька АЕС. Узагальнимо хронологічні енергетичні періоди на заході України: 1. Допромисловий (кустарний) період із аграрним господарюванням. Це період використання фізичної (м’язової) сили і робочих (тяглових) тварин, що вирізняється зміною структури землекористування із зростанням площ ріллі та інших сільськогосподарських угідь і зменшенням пралісів завдяки використанню енергії деревини. Поряд із цим активно використовують енергію вітру і води, функціонують численні вітряки і водяні млини; 2. Мануфактурний (доіндустріальний) період, що розгортається у містах і містечках, що інтенсивно розвиваються і потребують все більше енергії. В урбосистемах міст з’являються невеликі заводи і фабрики, які потребують електроенергію і тепло, будуються перші теплові електростанції і котельні, що працюють на місцевій сировині (вугілля, торф, дерево тощо). У 75 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. цей період зростають обсяги видобування горючих корисних копалин (окремо відзначимо появу нафти і газу), продовжують активно споживати енергію вітру і води, будують перші великі гідроелектростанції. При цьому суттєво змінюються міські і приміські ландшафти, з’являються мережі залізниць, автодоріг, каналів, ліній електропередач, трубопроводів; 3. Індустріальний період із помітним збільшенням використання викопного палива із домінуванням вугілля, нафти і газу. Будівництво енергоємних підприємств-гігантів гірничодобувної, переробної, металургійної, хімічної, машинобудівної та інших галузей промисловості, які споживали надмірні обсяги електричної, хімічної, теплової й атомної енергії. Це супроводжував розвиток енергетики України та розбудову величезних теплових, гідро- та атомних електростанцій, які під час війни стали вразливими до ракетних і дронівських атак. Формується об’єднана енергетична система України як сукупність електростанцій, електричних і теплових мереж, інших об’єктів енергетики із єдиним енергозатратним режимом виробництва, передавання та розподілу електричної і теплової енергії. Водночас стається практично повна відмова від використання малих джерел енергії вітру і води – мініГЕС, водяних млинів, вітряків. В індустріальний період формуються складні енергетичні ландшафти із кар’єрами, відвалами і відстійниками у яких накопичуються значні обсяги відходів, затоплюються долини великих річок, трансформується і забруднюється природне середовище. 4. Постіндустріальний період із ренесансом відновлюваної енергетики. Нові джерела відновлюваної енергії в України активно реалізовують в останні 10–15 років. Цей й мініГЕС, сонячні і вітрові електростанції, а також біо-, геотермальна і воднева енергетики, які стають все популярнішими. Наведені вище енергетичні періоди допомагають зрозуміти розвиток різних енергетичних ландшафтів у часі. Не дивно, що енергетичні ландшафти стали тісно зв’язаними між собою та є складовими об’єднаної енергетичної системи, що складається з чотирьох геопросторових компонентів: джерела енергії, її перетворення (зберігання), транспортування (передавання) і кінцевого використання споживачем. Кожен з цих компонентів енергетичної системи впливає на природне середовище, тому вони необхідні для подальшого аналізу та представлення історичних і сучасних енергетичних ландшафтів в Україні. Хоча минулі енергетичні переходи добре зрозумілі щодо технологічних інновацій та соціально-економічного розвитку, мало відомо про масштаби антропогенної трансформації ландшафтів, які відбулися. На порозі ще одного переходу існує потреба вивчити історію трансформації ландшафту для розвитку енергетики. Вивчення ландшафтних трансформацій у минулому пропонує цінні знання для сталого планування та подальшого проектування майбутніх ландшафтів [8]. Енергетичні ландшафти можуть мати різні форми і виглядати по-різному. Можна згадати й старі вітряки під Полтавою, водяні млини у Львові, нафтові свердловини у Бориславі, дамбу і водосховище ДніпроГЕСу у Запоріжжі, кам’яновугільні терикони Донецьку чи буровугільні кар’єри під Олександрією. Пропоновані енергетичні періоди та компоненти енергетичної системи дають змогу розташувати енергетичні ландшафти у часі і просторі. Загалом, слід виділяти вісім основних джерел енергії [12]: м’язову силу, енергію біомаси, енергію вітру, енергію води, сонячну енергію, геотермальну енергію, викопне паливо та ядерну енергію. Усі вісім джерел енергії у різні хронологічні періоди і з несхожою інтенсивністю використовували в Україні. Найбільше енергетичних ландшафтів у свій час виникло у районах вирубування лісів. Заготівля дров змінила вигляд Карпат, Полісся і Поділля, що були вкриті великими лісовими масивами. Сьогодні можна знайти небагато слідів цих минулих енергетичних ландшафтів, вони головно використані у сільському господарстві, але чимало сучасних знеліснених земель виглядали зовсім інакше лише кілька століть тому. Також відчутні зміни у видовому складі деревної рослинності, так у Карпатах після вирубування корінних, головно мішаних, лісів значні площі були засаджені монокультурою ялини європейської. Дивлячись на еволюцію енергетичних ландшафтів у часі, стає зрозуміло, що кожен тип може бути пов’язаний із відкриттям нових джерел енергії та(або) технологічними інноваціями. Проблеми трансформації і забруднення природного середовища також відіграли важливу роль 76 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. у деяких попередніх енергетичних переходах. Наприклад, перехід окремих теплових електростанцій та котелень з вугілля на природний газ у свій час суттєво зменшило локальне забруднення атмосферного повітря. Варто відзначити значні розбіжності у просторі і часі в формуванні енергетичних ландшафтів у західних, східних чи південних регіонах Україні, однак загальні тенденції зберігаються. Розглянемо тенденції зміни різних джерел енергії, кожне з яких залишило чіткі сліди у сучасних ландшафтах України. Протягом чотирьох хронологічних періодів виникали різні формою і змістом енергетичні ландшафти, чимало з яких збереглися (або залишилися їхні рештки) та нині є пам’ятками історії і культури [4]. Ландшафти змінювалися завдяки появі і розвитку нових джерел енергії, але це не обов’язково означає, що люди перестали використовувати інші застарілі джерела. Ще з доісторичних часів місцеві спалювали дрова, щоб приготувати їжу і зігрітися. Масштабне вирубування лісів розпочато ще у IX ст., але набуло особливого розмаху вже у XV– XVIII ст. Україна довший час була аграрною країною, а люди відвойовували землі у природи для проживання і сільського господарства. М’язова сила залишалася основним ресурсом, який існував у середньовіччі. У господарстві використовували працю людей і тяглових тварин. Один кінь міг виконати стільки ж роботи, скільки десять людей за годину. Кінська та волова сила були одними з перших замінників людської сили та сприяли покращенню якості людського життя [11]. Водночас у цей час почали використовувати й інші джерела енергії, зокрема експлуатувати водяні млини і вітряки та розробляти торф’яні поклади. Для цього періоду властива низька щільність енергії, а її використовували безпосередньо або поблизу джерела. Поява парових двигунів у ХІХ ст. знаменує початок нового енергетичного періоду в Україні, а саме періоду ландшафтів викопного палива. Впровадження машин, що працюють спочатку на вугіллі, а потім на нафтопродуктах (вуглеводнів), дало змогу розвинути промисловість і транспорт, покращило побут людей. Пізніше, після поширення електростанцій і високо вольт-них ліній електропередачі, електроенергію стали виробляти в одній місцевості і передавати споживачеві у іншу, транспортувати на чималі відстані у поселення чи на підприємства. Електростанції й електроенергетична інфраструктура є складовими складного енергетичного ландшафту індустріального періоду. В останні роки Україна почала переходити до поствуглецевої економіки (декарбонізація енергетики), спричинивши відродження відновлюваних джерел енергії. Цей енергетичний перехід також починає змінювати ландшафти в Україні. Нові компоненти ландшафтів формують промислові і приватні домогосподарчі сонячні (рис. 2а), вітрові (рис. 2б) і малі гідроелектростанції (рис. 2в) та ділянки вирощування енергетичних культур (рис. 2г), які з’являються разом із новоствореною електричною мережею для передачі відновлюваної електроенергії споживачам. Вони дають початок формуванню різних новочасних енергетичних ландшафтів, здебільшого вітрові і сонячні електростанції із під’їзними шляхами і мережею енергозабезпечення. Технології відновлюваної енергії та електроенергетична інфраструктура входять до ширшої і багатофункціональної ландшафтної системи природного чи антропогенного походження. Енергетичні ландшафти постіндустріального періоду в Україні вважаємо динамічними. Сонячні батареї чи вітрові турбіни можливо демонтувати наприкінці їхнього життєвого циклу, а енергетичний ландшафт оптимізувати і створити на його місці інше природно-антропогенне ландшафтне утворення. Висновки. Під поняттям «енергетичний ландшафт» слід розуміти ландшафти отримання (видобування) енергії. Перетворення ландшафтів в Україні заради отримання енергетичного ресурсу є явищем не новим і має понад тисячолітню історію. Виділяють вісім джерел енергії, які використовують (-вали) в Україні: м’язову силу, енергію біомаси, енергію вітру, енергію води, сонячну енергію, геотермальну енергію, викопне паливо та ядерну енергію. У повоєнний період перехід на використання відновлюваної енергетики продовжиться. Формування енергетичних ландшафтів можливе із врахуванням географічних чинників, які є провідними під час визначення місць будівництва об’єктів відновлюваної енергетики. Ще на етапі їх планування слід враховувати екологічні обмеження та окреслити екосистемні послуги території. 77 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. а) б) в) г) Рис. 2. Варіанти енергетичних ландшафтів «майбутнього»: а) сонячна електростанція у місцевості; б) ВЕС Старий Самбір-2; в) Яворівська ГЕС; г) ділянка вирощування енергетичних культур. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. Європейська ландшафтна конвенція : офіц. перекл. / Рада Європи. URL: https://rm.coe.int/16802f3fc0 Іванов Є. Геокадастрові дослідження гірничопромислових територій. Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2009. Іванов Є. Ландшафти гірничопромислових територій. Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2007. Іванов Є., Біланюк В. Історико-географічний (хронологічний) підхід до аналізу стану і функціонування гірничопромислових територій. Історична географія в Україні : матер. Всеукр. наук. семін. Чернівці, 2023. С. 20–23. Казаков В. Л. Історичні антропогенні ландшафти промислових територій. Географія в інформаційному суспільстві : зб. наук. праць. Київ : ВГЛ Обрії, 2008. Т. ІІІ. С. 125–127. Blaschke T., Biberacher M., Gadocha S., Schardinger I. Energy Landscapes – Meeting Energy Demands and Human Aspiratios. Biomass and Bioenergy. 2013. Vol. 55. P. 3–16. Bridge G., Bouzarovski S., Bradshaw M., Eyre N. Geographies of Energy Transition: Space, Place and the LowCarbon Economy. Energy Policy. 2013. Vol. 53. P. 331–340. De Jong J., Stremke S. Evolution of Energy Landscapes: A Regional Case Study in the Western Netherlands. Sustainability. 2020. Vol. 20. 4554. Landscape of Energy / Goshn R. (Ed.). New Geograraphies. Cambridge : Harvard University Press, 2009. Nadai A., Van der Horst D. Introduction – Landscape of Energies. Landscape Research. 2010. Vol. 35 (2). P. 143–155. Pasqualetti M. J. Reading the Changing Energy Landscape. Substainable Energy Landscapes – Designing, Planning and Development / S. Stremke, A. Van den Dobbeisteen (Eds.). Boca Raton : CRC Press, 2013. P. 11–44. Pimentel D., Pimentel M. H. Food, energy and society. Boca raton: CRC Press, 2008. Power of Landscape: Novel Narratives to Engage with the Energy Transition / S. Stremke, D. Oudes, P. Picchi. Rotterdam : nai010 publishers, 2023. 224 p. Rotmans J., Kemp R., Van Asselt M. More Evolution than Revolution: Transition Management in Public Policy. Foresinght. 2001. Vol. 03(01). P. 1–17. Smil V. Energy in World History. Bouider, CO, USA : Westview Press, 1994. *** 78 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 551.4.01 ТЕХНОГЕННІ ЗМІНИ ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА – ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ВПЛИВУ НА ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ІСТОРИЧНИХ ПАМ’ЯТОК Петро Волошин, Валентина Марусяк Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Метою досліджень є виявлення змін геологічного середовища під впливом техногенних чинників та оцінка їхніх наслідків. Висвітлено питання взаємодії пам’яток архітектури з геологічним середовищем. Схарактеризовано рельєф, геологічну будову, гідрогеологічні умови та фізико-механічні властивості ґрунтів ділянки розташування Підгорецького монастиря. Проаналізовано зміни складових геологічного середовища, зумовлені будівництвом та багаторічним функціонуванням монастирського комплексу, які зумовили катастрофічний розвиток осувних процесів і суттєво вплинули на збереженість пам’ятки архітектури національного значення. Ключові слова: геологічне середовище, пам’ятка архітектури, підземні води, фізико-механічні властивості ґрунтів, осувні процеси. TECHNOGENIC CHANGES IN THE GEOLOGICAL ENVIRONMENT – A LEADING FACTOR INFLUENCING THE PRESERVATION OF HISTORICAL MONUMENTS Petro Voloshyn, Valentyna Marusyak Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The research aimed to identify changes in the geological environment under the influence of technogenic factors and assess their consequences. The interaction of architectural monuments with the geological environment is highlighted. The relief, geological structure, hydrogeological conditions, and physical and mechanical properties of the soils of the Pidhirtsi Monastery are characterized. The changes in the components of the geological environment caused by the construction and long-term functioning of the monastery complex, which caused the catastrophic development of sliding processes and significantly affected the preservation of the architectural monument of national importance, have been analysed. Keywords: geological environment, architectural monument, groundwater, physical and mechanical properties of soils, landslide processes. Висока соціальна значимість проблем збереження пам’яток архітектури, розробка науковообґрунтованих проектів їхньої реставрації, потребує глибокого аналізу природних і антропогенних чинників, які впливають на їхню збереженість [1]. Підтримання стійкості пам’яток архітектури є одним з найважливіших завдань їхньої охорони. Це ставить на порядок денний проведення комплексного геоекологічного аналізу їхнього функціонування. Серед багатьох компонентів природи, що взаємодіють з пам’ятками і тією чи іншою мірою впливають на їхній стан, ключова роль належить геологічному середовищу, яке утворює з ними складну природно-технічну систему. Ця важлива складова довкілля є основою підвалин та середовищем існування пам’яток. Зміна стану і властивостей геологічного середовища у часі під впливом головно техногенних чинників часто призводить до деформації будівель, а іноді й повного їхнього руйнування. Попередження руйнівних процесів у природно-технічній системі пам’ятка–геологічне середовище потребує детального їхнього вивчення і моніторингу. Особливо важливими є дослідження причинно-наслідкових зв’язків процесів взаємодії пам’яток з геологічним середовищем, виявлення яких є базовою основою збереження історикоархітектурного надбання. Адже ситуація з якою ми маємо справу зараз часто суттєво відрізняється від тієї, яка існувала до будівництва пам’ятки. Як показує досвід, під час будівництва та впродовж тривалого терміну їхнього функціонування змінювався рельєф території, накопичувалися значної потужності товщі техногенних грунтів, змінювалися гідрогеологічні умови, фізико-механічні властивості грунтів та хімічний склад й агресивні властивості підземних вод до будівельних матеріалів. Крім того нерідко змінювалися конструктивні елементи споруд, їхнє функціональне 79 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. призначення, проводилися перебудови, влаштовувались системи водопостачання та водовідведення, змінювалася інфраструктура денної поверхні тощо, це у свою чергу відображалося на характері та інтенсивності впливу на геологічне середовище, часто активізувались небезпечні геологічні процеси. Яскравим прикладом змін геологічного середовища під впливом техногенених чинників і його наслідків є територія Підгорецького (Пліснецького) монастиря. Важливою складовою монастирського комплексує Церква св. Онуфрія. Це барокова споруда базилікального типу 1750 р., що відноситься до пам’яток архітектури національного значення [2]. З дня заснування і до закінчення Другої світової війни монастир був важливим культовим об’єктом західного регіону України. З березня 1946 р., після ліквідації Підгорецького монастиря радянською владою, його келії використовували як палати для туберкульозного санаторію, а церкву Благовіщення перетворили на господарський склад. У каплиці тривалий час знаходилася дизельна електростанція, перший поверх дзвіниці переобладнали на лазню, а другий – як житлові приміщення для медперсоналу [2]. На території монастиря були проведені комплексні геоекологічні дослідження, які включали польові маршрутні спостереження, буріння свердловин, лабораторні дослідження складу і властивостей грунтів та підземних вод, а також обстеження технічного стану монастирських споруд. Виконаними дослідженнями встановлено, що територія монастирського комплексу розташована у межах структурно-денудаційної тераси, яка знаходиться у привододільній частині крутого схилу долини безіменного струмка, що впадає у р. Бужок. Схил долини у цьому районі має випуклу форму і обмежений із заходу і сходу глибокими ярами. Від вершинної поверхні тераса відділена крутим (40–45°) схилом (укосом). Крутизна схилу нижче тераси змінюється від 18 до 20°, його довжина досягає 100–150 м. Відносне перевищення тераси над долиною струмка складає 50 м. Поверхня тераси має незначний нахил у південно-східному напрямку її ширина змінюється від 50 до 70 м. У геологічній будові тераси і схилу бере участь строкатий за літологічним складом комплекс сучасних, четвертинних, неогенових та верхньокрейдових відкладів. Вище рівня тераси, на якій розташований монастир, залягає 20-метрова товща жовтувато-світло-сірих дрібнолітотамнієвих, тріщинуватих, плитчастих, закарстованих вапняків пронятинського горизонту верхнього баденію. Завдяки високій стійкості вапняків до звітрювання вони утворюють дуже крутий схил (укос) підрізаний біля підніжжя будівельними роботами. У місцях підрізки вапняки, у вигляді окремих плит товщиною 0,2–0,5 м, виступають на денну поверхню утворюючи подекуди карнизи. У штучних відслоненнях відбувається їхнє активне руйнування і розвиток обвально-осипних процесів На техногенно непорушених ділянках вапняки перекриті малопотужною товщею (0,5– 1,0 м) елювіально-делювіальних суглинків, переповнених уламками вапняку різного розміру. На вершинній поверхні над вапняками залягає достатньо потужний шар (3,0–5,0 м) елювіальноделювіальних та еолово-делювіальних лесовидних суглинків жовто-коричневого і жовто-сірого кольору. Тераса та схил, який простягається нижче тераси характеризується значно складнішою будовою. Поверхня тераси вкрита суцільним шаром техногенних грунтів потужністю від 0,5–1,0 до 6,5 м. Найменша товщина шару відзначається біля тилового шва тераси (0,5–1,0 м), зростаючи у напрямку схилу до 2,0–3,0 м. Максимальна їхня потужність (5,5-6,5 м) відзначається на схилі, що безпосередньо прилягає до тераси. Техногенні грунти – це складний за будовою та неоднорідний за складом композит, який включає суглинки, супіски, піски, грунтово-рослинний шар тощо. Вони вміщують велику кількість (до 20–30 %) будівельного і побутового сміття (биту цеглу, кераміку, скло, деревину, бетон тощо), уламки та різного розміру (іноді понад 1,0 м у поперечнику) брили вапняку. Подекуди ці грунти збагачені органічними рештками (0,07–19 %), мають переважно низьку щільність, високу вологість (до 52 %), різний ступінь злежаності, широкий діапазон змін фізичних і механічних властивостей, здатність до швидкого надмірного зволоження. Накопичення техногенних грунтів розпочалося під час будівництва монастиря і продовжувалось до 1990-х рр., коли великі за об’ємом маси грунту накопичені під час будівництва двопорхового житлового корпусу, розташованого у західній частині монастиря внаслідок 80 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. підрізки схилу і виконання земляних робіт були переміщені до брівки тераси, створивши таким чином додаткове навантаження на схил. Техногенні грунти підстелюються четвертинними елювіально-делювіальними суглинками різної консистенції та глинами верхнього баденію. Суглинки являють собою схилові накопичення, збагачені різного розміру уламками літотамнієвого вапняку. Їхня потужність змінюється від 0,6 до 6,0–6,5 м. Поблизу контурів монастиря вона складає 4,5–5,2 м. Грунти цього шару є підгрунтям фундаментів церкви та середовищем, у якому влаштовано штучний став. Суглинки характеризуються різним ступенем зволоження, показниками консистенції, значним діапазоном міцнісних, реологічних і фільтраційних властивостей. Прошарки з низькими показниками міцнісних характеристик утворюють послаблені зони, у межах яких, вони можуть формувати площини ковзання. Присутність у них великоуламкових включень, часто сильнозвітрілих, лінз та прошарків дрібнозернистого піску, сприяє істотному їхньому зволоженню і зменшенню міцності. Під суглинками залягає значна за потужністю (до 7,0 м) товща глин верхнього баденію. Глиниста пачка, за показниками властивостей неоднорідна. У верхній частині шару залягають високодисперсні плитчасті, набрякаючі, аргілітоподібні глини. Плитчастість глин підкреслюється присутністю на площинах нашарування присипок і тонких лінз пилуватого, слюдистого піску. Глини легко розділяються по площинах нашарування на окремі плитки. Ця їхня особливість дає змогу виявити зони послаблення й зсувного зміщення. Нижня частина шару за багатьма ознаками не відрізняються від описаної вище, але на відміну від глин описаних вище вони не містять прошарків піску і збагачені значною (до 24 %) кількістю органіки. Слідів руйнування плитчастості у цих глинах виявлено не було. Описані вище відклади залягають на потужній (близько 30 м) товщі нижньобаденських дрібнозернистих, кварцових, світло-сірих пісків. В основі пісків, біля підніжжя схилу, залягає потужна товща тріщинуватих світло-сірих мергелів. Мергельна пачка у верхній частині має кору звітрювання, представлену мергелистими глинами. У грунтовій товщі виявлено три водоносних горизонти: четвертинний, неогеновий та верхньокрейдовий. Четвертинний водоносний горизонт, пов’язаний з елювіально-делювіальними суглинками. У глинистій товщі неогену обводненими є прошарки пісків, які фіксуються у верхній частині шару глин, нижня частина шару глин (без прошарків піску), відносяться до категорії водотриву. Піски нижнього баденію практично безводні. Водовмісними породами верхньокрейдового водоносного горизонту є тріщинуваті мергелі. Живлення водоносних горизонтів змішане – природно-техногенне. Природне відбувається за рахунок інфільтрації дощових і талих вод як на території монастиря, так і за його межами. Антропогенне живлення зумовлене витоками з інженерних мереж, випуском вод безпосередньо у грунтовий масив з водостічних труб. Найінтенсивніше зволоження відбувається за рахунок інфільтрації вод зі штучного водоймища. Глибина залягання дзеркала грунтових вод змінюється від 0,7 до 2,2 м біля тилового шва тераси до 3,5–6,4 м у її прибрівочній частині. Поверхня дзеркала нахилена у бік долини безіменного струмка. Завдяки наявності у геологічному розрізі тераси водотривких глин у багатьох місцях води четвертинного і неогенового водоносних горизонтів розвантажуються у вигляді численних джерел. Такі джерела виявлені північно-східніше контуру церкви. Одне з них розташоване на віддалі всього 5 м, інше – на віддалі 35 м. Воно каптоване, над ним збудована капличка. Частина води з джерела надходить до водонапірної башти, частина скидається до штучного ставу. Дебіт цього джерела становить 3,5–4,0 м3 на годину. Джерело, що знаходиться безпосередньо біля монастирської церкви утворює на поверхні землі мочарі. Внаслідок неконтрольованої відсипки на схилі техногенних грунтів у багатьох місцях були перекриті джерела їхнього природного розвантаження, що викликало додаткове зволоження порід на схилі і формування місцевого напору. Проведені дослідження засвідчили, що спорудження будівель монастирського комплексу та їхнє багаторічне функціонування суттєво вплинули на геологічне середовище. Зокрема, при інженерному освоєнні території було вирівняно природний рельєф, підрізано схил, що прилягає до тераси де розміщено монастир, накопичилась потужна товща (до 6,5 м) техногенних грунтів, суттєво змінилися їхні фізико-механічні властивості та гідрогеологічні умови. У місцях штучної 81 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. підрізки було відкрито неогеновий водоносний горизонт, підземні води якого розвантажувалися у вигляді численних джерел на схил. Монастирські споруди створили статичне навантаження на ґрунтовий масив схилу, величина якого досягає 30 т/м2. У повоєнні роки, коли у монастирі влаштовано туберкульозну лікарню він був обладнаний водогоном і каналізацією, витоки з якої викликали додаткове зволоження ґрунтового масиву. У 1970-ті рр. при в’їзді до монастиря створено штучне водоймище розміром 50×30 м і глибиною 2–4 м. При його влаштуванні було частково викопано котлован, а з вийнятого ґрунту на схилі збудовано земляну дамбу, висотою понад 3 м. Наповнення ставка водою здійснювалося за рахунок джерельних вод, які накопичувалися у спеціальному збірнику, влаштованому вище по схилу. Регулювання рівня води у ставку проводилося за допомогою примітивного шлюзу. Створення значного за розмірами водного об’єкта на схилі де розташована монастирська церква, розвантаження численних джерел призвело до надмірного зволоження ґрунтів на схилі і суттєвого збільшення їхньої маси, зменшення міцнісних властивостей грунтів, які забезпечують їхню стійкість. Радикальні техногенні зміни структури і властивостей геологічного середовища за час функціонування монастиря призвели до катастрофічного осуву сумарним об’ємом понад 10 тис. м3 яким було ушкоджено декілька монастирських споруд, зруйнована під’їзна дорога, виникла реальна загроза повного руйнування церкви св. Онуфрія – пам’ятки архітектури національного значення. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. Волошин П. Аналіз впливу природних і техногенних чинників на стійкість пам’яток архітектури історичної частини Львова. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2014. Вип. 47. С. 50–57. Вортман Д. Я. Підгорецький Благовіщенський монастир, Пліснеський Благовіщенський монастир. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. Київ : Наукова думка, 2011. Т. 8 : Па–Прик. С. 233. *** 82 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 332.37:631.43 (477.84) ОПТИМІЗАЦІЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ЯК НАПРЯМ АДАПТАЦІЇ ДО ЗМІН КЛІМАТУ (НА ПРИКЛАДІ ХОРОСТКІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ) Ігор Кузик, Світлана Новицька Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, Україна Метою дослідження є аналіз геоекологічних підходів до оптимізації землекористування територіальних громад, з позиції адаптації до змін клімату. Об’єктом дослідження обрано Хоростківську міську територіальну громаду, загальною площею 183,6 км2. Встановлено, що розораність громади становить 80 %, лісистість – 3 %, частка забудованих земель – 6 %, інші сільськогосподарські землі займають 8,5 %. Частка природних угідь у громаді складає 13 %. Відповідно до методики Міжурядової групи з питань зміни клімату, визначено, що землі Хоростківської громади, впродовж року, продукують близько 14,5 тис. т парникових газів. За умови реалізації розробленої нами оптимізаційної моделі землекористування, Хоростківська громада перейде із категорії емітента парникових газів до поглинача, поглинаючи близько 8 тис. т СО 2 щороку. Ключові слова: територіальна громада, землекористування, зміни клімату, парникові гази, оптимізація. LAND USE OPTIMISATION AS A DIRECTIVE FOR ADAPTATION TO CLIMATE CHANGE (ON THE EXAMPLE OFTHEKHOROSTKIVSKA TERRITORIAL COMMUNITY) Ihor Kuzyk, Svitlana Novytska Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil, Ukraine The aim of the study is to analyze geoenvironmental approaches to optimizing land use in the territorial communities from the perspective of climate change adaptation. The object of the study is the Khorostkivska urban territorial community with a total area of 183.6 km2. Installed that the community's ploughed land is 80%, forested land is 3%, the share of built-up land is 6%, and other agricultural land occupies 8.5%. The share of natural lands in the community is 13%. According to the methodology of the Intergovernmental Panel on Climate Change, it was determined that the lands of the Khorostkivska community produce about 14.5 thousand tonnes of greenhouse gases per year. With the implementation of the optimised land use model developed by us, the Khorostkivska community will move from being a greenhouse gas emitter to a sink, absorbing about 8 thousand tonnes of CO2 annually. Keywords: territorial community, land use, climate change, greenhouse gases, optimization. Хоростківська міська територіальна громада (ТГ) розташована у Чортківському районі Тернопільської області. Площа громади становить 183,6 км 2, населення – 14 155 осіб [1]. До складу громади входить 10 населених пунктів: м. Хоростків, села Великий і Малий Говилів, Карашинці, Клювинці, Перемилів, Верхівці, Сорока, Увисла, Хлопівка. На півночі громада межує з Іванівською громадою, на сході – з Гримайлівською і Гусятинською, на півдні – із Васильковецькою і Копичинецькою і на заході – із Теребовлянською [1]. У структурі землекористування Хоростківської ТГ переважають землі сільськогосподарського призначення (89 %). Розораність громади становить 80 %, лісистість – 3 %, частка забудованих земель – 6 %, землі під водою та болотами займають 1,5 % (рис. 1). Близько 6 % у громаді займають пасовища, 1 % – багаторічні насадження та 1,5 % сіножаті [3]. Аналіз територіальних відмінностей співвідношення природних та антропогенних земельних угідь Хоростківської ТГ показав значну їх диференціацію і відмінність від науково обґрунтованих норм (частка природних угідь менше 30 %). Враховуючи основні засади концепції сталого розвитку нами розроблено оптимізаційну модель землекористування громади, у розрізі старостинських округів (табл. 1), яка знаходиться у зоні широколистяних лісів із нормативним показником лісистості – 23–40 % [4]. Запропонована модель враховує загальносвітові тенденції щодо співвідношення площ угідь під природною рослинністю та антропогенних земельних ділянок (60:40) [3]. 83 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Структура землекористування Хоростківської територіальної громади Клювинський Перемилівський Сороківський Увислівський Хлопівський Великоговилівський м. Хоростків Хоростківська ТГ 76 / 50 86 / 50 70 / 50 84 / 49 80 / 50 80 / 49 75 / 45 80 / 48 3,0 3,0 3,0 3,5 3,5 4,0 12,0 6,0 Таблиця 1 Землі під водою та болотами Старостинський округ Орні землі (наявна / оптим.) Забудовані землі Оптимізаційна модель структури землекористування Хоростківської територіальної громади, у відсотках Землі під лісами (наявна / оптим.) Пасовища, сіножаті, б/н (наявна / оптим.) Частка природнї рослинності (наявна / оптим.) 2,0 1,0 1,0 1,0 1,5 1,0 3,0 1,5 3 / 21 1 / 21 14 / 24 2 / 21 0,5 / 20 3 / 21 4 / 20 3 / 21 15 / 23 7 / 23 12 / 22 7 / 23 13 / 23,5 10 / 23 6 / 20 8,5 / 22,5 20,0 / 46,0 9,0 / 45,0 27,0 / 47,0 10,0 / 45,0 15,0 / 45,0 14,0 / 45,0 13,0 / 43,0 13,0 / 45,0 Враховуючи високу розораність (80 %) Хоростківської ТГ, її в середньому необхідно скоротити на 32 %. Зважаючи на особливості ландшафтів Тернопільської області, реальне скорочення орних земель пропонуємо проводити за рахунок малопродуктивних, слабо- і середньоеродованих земель. Частина земель такого типу з крутизною схилу більше 5° реко-мендується під заліснення, що сприятиме зростанню лісистості території в середньому на 18 %. Інша частина вилучених орних земель з крутизною схилів менше 5° підлягатиме залуженню, що дасть можливість довести частку пасовищ, сіножатей і багаторічних насаджень до 23 %. Проведення таких оптимізаційних заходів сприятиме зростанню частки земель під природними угіддями досліджуваної території із 13 до 45 %. Таким чином, оптимізаційна структура землекористування території громади (рис. 2), включатиме: 48 % – орних земель, 21 % – лісів, 23 % – сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень, 6 % – забудованих земель І 1,5 % – земель під водою і болотами [3]. За методикою Міжурядової групи з питань зміни клімату [2], нами оцінено вплив різних типів земельних угідь на викиди та асиміляцією CO2. Враховуючи усередненні показники впливу різних типів земель на зміни клімату в одиницях СО 2 еквіваленті на гектар [2] (табл. 2) та просторовий аналіз структури землекористування Хоростківської ТГ встановлено, що досліджувана територія є емітентом парникових газів. При сучасній структурі землекористування (станом на 2023 р.), земельні угіддя громади продукують понад 14,4 тис. т СО 2 в рік. За умови 84 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. реалізації оптимізаційної моделі, досліджувана територія перейде із категорії емітента парникових газів до поглинача, поглинаючи близько 8 тис. т СО2 щороку. Рис. 2. Оптимізаційна структура землекористування Хоростківської територіальної громади Оцінка впливу земельних угідь Хоростківської територіальної громади на зміни клімату, в одиницях СО2 екв. на гектар Категорія земель Орні землі Пасовища і сіножаті Лісові площі Землі під водою Забудовані землі Усього Таблиця 2 Коефіцієнт, т CO2 екв. / га Реальна площа угідь, га Викиди парникових газів, т Оптимальна площа угідь, га Викиди парникових газів, т 1,18 0,03 -4,78 0,0 0,0 14 417,0 1 420,0 550,0 280,0 985,0 17 012,0 42,6 -2 630 0 0 14 424,6 8 812,8 4 040,0 3 855,6 280,0 985,0 10 400,0 121,0 -18 430,0 0 0 -7 909,0 Отже, у ході проведеного дослідження встановлено, що частка природних угідь у структурі землекористування Хоростківської ТГ становить 13 %. Для доведення структури земельних угідь громади до оптимальних показників необхідно скоротити розораність на 32 % та збільшити лісистість на 18 %, за рахунок високоеродованих та малопродуктивних земель. Реалізація таких заходів сприятиме зменшенню продукування парникових газів (в еквіваленті СО2) земельними угіддями громади та змінить статус досліджуваної території із емітента на поглинача парникових газів. За рахунок збільшення площі лісів досліджувана територія зможе поглинати близько 8 тис. т СО2 щороку. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Децентралізація: офіційний сайт. URL: http://decentralization.gov.ua Офіційний сайт Міжурядової групи з питань зміни клімату. Intergovernmental Panelon Climate Change. URL: https://www.ipcc.ch Царик Л., Кузик І. Геоекологічні засади землекористування, емісії парникових газів та охорони природи (на матеріалах територіальних громад): монографія. Тернопіль : Осадца Ю.В., 2024. 238 с. Царик Л. П. Географічні засади формування і розвитку природоохоронних систем Поділля: концепттуальні підходи, практична реалізація. Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. 320 с. Tsaryk L., Yankovs'ka L., Tsaryk P., Novyts'ka S., Kuzyk I. Geoecological problems of decentralization (on Ternopol region materials). Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2020. Vol. 29.(1). P. 196–205. *** 85 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 504.054:556.3(477.83) ПОРІВНЯННЯ НІТРАТНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТОВИХ ВОД В МЕЖАХ СТРИЙСЬКО-ЖИДАЧІВСЬКОЇ УЛОГОВИНИ ТА ВЕРХНЬОДНІСТЕРСЬКОЇ РІВНИНИ Ігор Грабар, Ольга Пилипович Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Проаналізовано рівень нітратного забруднення ґрунтових вод в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини і Верхньодністерської рівнини. Найбільш схильною до нітратного забруднення є територія Верхньодністерської рівнини, де в 35,2 % від відібраних проб концентрація нітратів перевищує ГДК, а 76,2 % від відібраних проб містять понад 10 мг/дм³ нітратів, що робить воду непридатною для споживання дітям до трьох років. У межах Стрийсько-Жидачівської улоговині перевищення ГДК зафіксовано у 22,73 % від відібраних проб. Досліджено водний режим ґрунту на визначеній території, де спостерігається промивний та періодично промивний тип, що сприяє вимиванню нітратних сполук у ґрунтові води. Встановлено, що ця територія належить до зони високої ймовірності забруднення ґрунтових вод згідно з виділеними вразливими зонами. Ключові слова: нітрати, ґрунтові води, забруднення ґрунтових вод, криниці. COMPARISON OF NITRATE CONTAMINATION IN GROUNDWATER WITHIN THE STRYI-ZHYDACHIV VALLEY AND THE UPPER DNIESTER PLAIN Ihor Hrabar, Olha Pylypovych Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The publication analyzes the level of nitrate contamination in groundwater within the Stryi-Zhydachiv Valley and the Upper Dniester Plain. The most vulnerable area to nitrate pollution is the Upper Dniester Plain, where 35.2% of the collected samples exceed the maximum allowable concentration (MAC) for nitrates, and 76.2% contain more than 10 mg/dm³ of nitrates, making the water unsuitable for consumption by children under three years old. Within the Stryi-Zhydachiv Valley, MAC exceedance was recorded in 22.73% of the collected samples. The study examines the soil water regime in the defined area, where a leaching and periodically leaching water regime is observed, contributing to the leaching of nitrate compounds into groundwater. It has been established that this area belongs to a zone of high probability of groundwater contamination according to the designated vulnerable zones. Keywords: nitrates, groundwater, groundwater contamination, wells. Упродовж останніх років основною проблемою децентралізованого водопостачання Львівщини є значне забруднення ґрунтових вод нітратними сполуками, що спричинене господарською діяльністю людини, використанням надмірної кількості азотних добрив і збільшеною кількістю джерел потрапляння нітратів у водні системи. Тривале споживання води забрудненої нітратами шкідливе для здоров’я населення, оскільки така вода викликає ряд серйозних захворювань, таких як онкологічні захворювання (зокрема, шлунково-кишкового тракту), порушення роботи підшлункової та щитовидної залози, серцева недостатність, захворювання нирок, захворювання серцево-судинної системи та метгемоглобінемію у дітей віком до одного року [1]. Згідно з гігієнічними вимогами до якості питної води, вміст в ній нітратів не повинно перевищувати 50 мг/дм3, для дітей віком до трьох років цей показник складає 10 мг/дм 3 [2]. В межах Стрийсько-Жидачівської улоговини та Верхньодністерської рівнини завдяки природним та кліматичним умовам спостерігається високий рівень ґрунтових вод, надмірне зволоження та часткове підтоплення території, що сприяє кращому вимиванню нітратів із ґрунтового середовища у водоносні шари та потраплянню у ґрунтові води. Хімічний склад ґрунтових вод залежить від водного режиму ґрунтів. У межах території досліджень спостерігається промивний та періодично промивний водний режим ґрунту, що сприяє вимиванню нітратних сполук із 86 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. сільськогосподарських земель у ґрунтові води. Відповідно до виділених вразливих зон, ця територія належить до зони високої ймовірності забруднення вод, де фіксується позитивний баланс нітрогену в ґрунтах [4]. Нами виявлено закономірність, що рівень ґрунтових вод прямо залежить від рівня води в водоймах і водотоках. В межах території дослідження ґрунтові води є основним джерелом питної води для більшості місцевого населення. Саме тому наші дослідження зосереджені на аналізі та порівнянні нітратного забруднення ґрунтових вод в межах цих геоморфологічних районів. Об’єктом дослідження є два окремих геоморфологічні райони: Стрийсько-Жидачівська улоговина та Верхньодністерська рівнина. Сьогодні ведуться дискусії щодо доцільності об’єднання Стрийсько-Жидачівської улоговини до Верхньодністерської рівнини або виокремлення її окремим гоморфологічним районом в межах Передкарпатської височини [3, 6, 7]. Згідно останніх досліджень [7] й обґрунтувань, доцільно вважати Стрийсько-Жидачівську улоговину окремим геоморфологічним районом в межах Передкарпатської височини. Для визначення вмісту нітратів у ґрунтових водах нами відібрано та проаналізовано 113 проб води у 34 населених пунктах та виміряно рівні ґрунтових вод, з яких 22 – в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини (проби відібрані та проаналізовані 28–29 березня 2024 р.), 91 – в межах Верхньодністерської рівнини (проби відібрані та проаналізовані в осінньо-зимовий період 2024–2025 рр.) Відібрані проби рівномірно охоплюють територію досліджень. Проби аналізували нітратоміром Н-405, який призначений для вимірювання нітратного показника молярної концентрації нітратів (рсNО3¯), електрорушійної сили електрохімічної комірки, масової частки (масової концентрації) нітратів у воді та у рідких пробах, підготовлених згідно з методиками виконання вимірювань [1]. За результатами досліджень нами створено карту нітратного забруднення ґрунтових вод в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини. Показники вмісту нітратів у відібраних пробах в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини коливалися в межах 2,07–196,3 мг/дм3. З проаналізованих 22 проб перевищення значення ГДК – 50 мг/дм3 зафіксовано у п’яти пробах. Отже, вода в 22,73 % від усіх досліджуваних проб перевищує ГДК нітратів. Вода у 77,27 % становить понад 10 мг/дм 3, а отже не придатна для споживання дітям до трьох років. Середній показник вмісту нітратів у відібраних пробах становив 36,26 мг/дм3, мінімальний – 2,07 мг/дм3, максимальний – 196,3 мг/дм3. Під час досліджень рівень ґрунтових вод коливався від 1 до 4 м. Найнижчий рівень ґрунтових вод зафіксований у с. П’ятничани, с. Стриганці та у с. Заболотівці Стрийсько-Жидачівської улоговини – 4 м, мінімальний у с. Ходовичі Стрийсько-Жидачівської улоговини – 1 м. Середній рівень ґрунтових вод становив 2,78 м. Рівень ґрунтових вод в криницях тісно пов’язаний з рівнем води у найближчих водоймах. Як показано на рис. 1 найбільша концентрація нітратів спостерігається у південносхідній частині Стрийсько-Жидачівської улоговини, мінімальна – у південно-західній частині Стрийсько-Жидачівської улоговини. Показники вмісту нітратів у відібраних пробах в межах Верхньодністерської рівнини коливалися в межах 2,1–527 мг/дм3. З проаналізованих 91 проб перевищення значення ГДК – 50 мг/дм3 зафіксовано у 32 пробах. Отже, вода в 35,2 % від усіх досліджуваних проб перевищує ГДК нітратів. Вміст нітратів у 76,2 % відібраних проб становить понад 10 мг/дм 3, а отже не придатна для споживання дітям до 3 років. Середній показник вмісту нітратів у відібраних пробах становив 60,6 мг/дм3, мінімальний – 2,1 мг/дм3, максимальний – 527 мг/дм3. Поряд з криницею, де зафіксовано максимальну концентрацію нітратів розташований колишній колгосп, на території якого 35 років тому зберігали велику кількість добрив на відкритій поверхні. Під час проведення досліджень рівень ґрунтових вод коливався від 0,5 до 7 м. Найнижчий рівень був зафіксований у с. Криниця та смт Меденичі – 7 м, найвищий у с. Чайковичі – 0,5 м. Середній рівень ґрунтових вод становив 3,1 м. В межах Верхньодністерської рівнини спостерігаємо сильну залежність рівня ґрунтових вод від найближчих водойм, що свідчить про тісний взаємозв’язок між ґрунтовими водами та водними об’єктами. Якщо проаналізувати просторове поширення нітратів то найбільша концентрація нітратів спостерігається у південній, східній та південно-західній частині Верхньодністерської рівнини, мінімальна – у центральній, північно-східній та південно-східній частині. 87 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Карта нітратного забруднення ґрунтових вод Стрийсько-Жидачівської улоговини за результатами досліджень у березні 2024 р. Отже, порівнявши нітратне забруднення в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини та Верхньодністерської рівнини можна дійти до висновків, що Верхньодністерська рівнина через особливості водного режиму, високий рівень ґрунтових вод та часткове підтоплення території має більшу схильність до нітратного забруднення ґрунтових вод. Разом з тим, у межах СтрийськоЖидачівської улоговини непридатною для дітей є 77,27 % від усіх досліджуваних проб, що є вищим показником, ніж в межах Верхньодністерської рівнини. Для покращення якості води в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини та Верхньодністерської рівнини необхідно реалізувати комплексну просвітницьку стратегію, спрямовану на підвищення рівня екологічної обізнаності серед місцевого населення щодо правил споживання криничної води. Це включає інформування громадськості про актуальний рівень нітратного забруднення водних ресурсів і потенційні загрози для здоров’я людини, зокрема для дітей. Вирішення зазначеної проблеми вимагає активної участі закладів освіти, органів місцевої влади та громадських організацій, що можуть сприяти формуванню відповідної поведінки серед населення. З метою покращення санітарно-гігієнічного стану територій, необхідно впроваджувати прості, але ефективні заходи для виявлення та усунення джерел забруднення ґрунтових вод, зокрема організувати контроль за правильним використанням органічних та мінеральних добрив, щоб мінімізувати потрапляння нітратів у ґрунтові води. Стратегія розвитку водопостачання в межах досліджуваних територій повинна включати впровадження централізованої системи водопостачання, яка гарантує безпечний доступ до високоякісної питної води. В умовах де неможливо забезпечити централізоване водопостачання, доцільно безкоштовно привозити мешканцям питну воду доброї якості. 88 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Висновки. В межах території дослідження ґрунтові води є основним джерелом питної води для більшості місцевого населення. В результаті проведених досліджень встановлено, що в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини та Верхньодністерської рівнини спостерігається значне забруднення ґрунтових вод нітратами, що перевищує гранично допустимі концентрації. У 22,73 % відібраних проб в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини, та 35,2 % у межах Верхньодністерської рівнини концентрація нітратів перевищує ГДК. У 76,2 % від усіх відібраних проб в межах Верхньодністерської рівнини концентрація нітратів становить понад 10 мг/дм 3, що робить воду непридатною для споживання дітям до трьох років, а в межах Стрийсько-Жидачівської улоговини цей показник становить 77,27 %. Виявлено чітку залежність рівнів ґрунтових вод і рівнів води у найближчих водоймах. Населені пункти котрі розташовані в межах Верхньодністерської рівнини у близькості до русла р. Дністер характеризуються найвищим рівнем ґрунтових вод, а отже мають високий рівень ризику забруднення вод нітратами. Високі рівні забруднення обумовлені не лише господарською діяльністю, зокрема надмірним використанням азотних добрив, але й природними чинниками, такими як високий рівень ґрунтових вод, надмірне зволоження ґрунтів та часткове підтоплення в межах Верхньодністерської рівнини, що сприяє інтенсивному вимиванню нітратів у ґрунтові води. Встановлено, що досліджувана територія належить до зони високої ймовірності забруднення вод, оскільки промивний та періодично промивний водний режим ґрунту сприяє накопиченню нітратних сполук у ґрунтових водах. Це створює серйозну загрозу для здоров’я населення, зокрема дітей, оскільки більшість проб води у цих геоморфологічних районах містять концентрацію нітратів, що перевищують значення ГДК для споживання дітьми. З огляду на це, необхідно здійснити комплексні заходи з покращення екологічної обізнаності населення, контролю за використанням агрохімікатів, забезпечення населених пунктів системою централізованого водопостачання, або привізною питною водою доброї якості для зниження ризиків для здоров'я населення та безпечного водоспоживання. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Грабар І., Пилипович О. Динаміка нітратного забруднення ґрунтових вод села Татаринів Львівського району Львівської області. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2024. Вип. 57. С. 69–79. Державні санітарні норми та правила ДСанПіН Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною : затверджено наказом МОЗ України від 12.05.2010 р. № 400. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0452-10#Text Кравчук Я. Геоморфологія Передкарпаття. Львів : Меркатор, 1999. 188 с. Осадча Н., Осадчий В., Осипов В. та ін. Методика виділення зон, вразливих до забруднення поверхневих і підземних вод нітратними сполуками. Український географічний журнал. 2020. № 4. С. 38–48. Пилипович О., Ковальчук І. Геоекологія річково-басейнової системи верхнього Дністра: монографія / за наук. ред. І. Ковальчука. Львів–Київ : ЛНУ ім. І. Франка, 2017. 284 с. Цись П. М. Геоморфологія УРСР. Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1962. 223 с. Яцишин А., Паньків З., Гончарук П. Геолого-геоморфологічні чинники формування ґрунтового покриву Верхньодністерської рівнини. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2024. Вип. 57. С. 211–221. *** 89 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.2:502.7(477.82) ГЕОПРОСТОРОВИЙ АНАЛІЗ КЛЮЧОВИХ ТЕРИТОРІЇ ЕКОМЕРЕЖІ ЗАКАРПАТТЯ Діана Кричевська, Мар’яна Теслович Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Представлено результати геопросторового аналізу ключових територій (КТ) екомережі Закарпаття за такими критеріями: регіональна репрезентативність у розрізі класів макроекорегіонів Українських Карпат, ступінь охоплення ключовими територіями ділянок первинних природних лісів, за розмірами КТ, наявністю у їхніх межах природно-заповідних установ, за природоохоронним значенням в екомережі. Також ключові території проаналізовані за показниками центральності та доступності з позиції міграційних процесів, які властиві для екомереж, із використанням методики методу графів. Ключові слова: регіональна екомережа, Закарпатська область, ключові території, первинні природні ліси, графічна модель, геопросторовий аналіз. GEOSPATIAL ANALYSIS OF THE KEY AREAS OF THE ECOLOGICAL NETWORK OF ZAKARPATTIA Diana Krychevska, Mariana Teslovych Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The article presents the results of a geospatial analysis of the key areas (KA) of the ecological network of Zakarpattia based on the following criteria: regional representativeness across the macroecoregion classes of the Ukrainian Carpathians, the degree of coverage of primary natural forest areas by the key territories, KА size, presence of nature conservation institutions within their boundaries, and their ecological significance within the network. The key areas are also analyzed in terms of centrality and accessibility indicators from the perspective of migration processes typical for ecological networks, using a graph-based methodology. Keywords: regional ecological network, Transcarpathian region, key area, primary natural forests, graphical model, geospatial analysis. Ключові території є базовими елементами у структурі екологічних мереж. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних та місцевих схем екомережі (2009) «ключовими територіями є території найбільшої концентрації генетичного, видового, екосистемного і ландшафтного різноманіття, а також середовищ існування організмів, тобто території важливого біологічного і екологічного значення, добре інтегровані в ландшафті»[4]. Відповідно до Закону Про екологічну мережу України (2004) вони «забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття» [5]. Досвід формування регіональних екомереж України показує, що окреслені ключові території дуже різняться за площею, природоохоронним значенням, рівнем заповідання геосистем (наявністю природоохоронних територій), функціями у міграційних процесах фауни (наявністю популяційних, відтворювальних та інших ділянок). Метою даного дослідження є геопросторовий аналіз ключових територій (КТ) екомережі Закарпаття за такими критеріями: регіональна репрезентативність у розрізі класів макроекорегіонів Українських Карпат (за І. Кругловим [3]), ступінь охоплення ключовими територіями ділянок первинних природних лісів – головних фітоценотичних біоцентрів Закарпаття, розміри КТ, їхнє природоохоронне значення (статус), наявність у межах КТ природно-заповідних установ. Крім того ключові території проаналізовані нами за показниками центральності та доступності з позиції міграційних процесів, які властиві для екомереж, із використанням методики топологічного аналізу (методу графів), що викладена у працях М. Гродзинського, З. Карпюк та ін. [1, 2]. Для аналізу обрано 18 КТ, які окреслено протягом 2007–2015 рр. різними науковцями та проектантами на відповідних картосхемах та геопланувальних документах [9]. Детальніше із 90 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. результатами делімітації КТ та базою даних по кожній з них можна ознайомитись на створеному нами ГІС порталі «Схема екомережі Закарпаття» на платформі ArcGIS (https://arcg.is/095jzf). Аналіз репрезентативності КТ у розрізі головних морфогенних регіонів показав, що вісім ключових територій (№ 1–7, 13 КТ) розташовані в межах середньогірних мезоекорегіонів, охоплюючи близько 32,4 % їхньої площі; шість (№ 8–11, 14, 12 КТ) – в межах низькогірних мезоекорегіонів, займаючи 12,5 % їхньої площі; чотири (№ 15, 16, 17, 18 КТ) – в межах низовинних мезоекорегіонів, репрезентуючи 6,0 % таких ландшафтів (рис. 1, 2). Іншим важливим критерієм, за яким проаналізовано наявні на Закарпатті КТ – це охоплення ними первинних природних лісів [6, 7, 11], які є еталонними середовищами існування і важливими ядрами біоцентрично-мережевої ландшафтної територіальної структури Закарпаття. Як пока-зали наші дослідження, лише близько 53 % цих раритетних фітоценозів розміщено в межах ключових територій (рис. 1). Найбільші частки первинних природних лісів характерні для таких КТ: Кузійсько-Марамороська (близько 34 % від площі КТ) і Ждимирська (28 % від площі КТ). На них припадає близько 16 % усіх ідентифікованих пралісових екосистем. Досить високими показниками часток первинних природних лісів характеризуються Полонинсько-Горганська (23 % від площі КТ), Свидовецько-Чорногірсько-Горганська (21 %), Тур’є-Полянська (21 %) та Шаянська (18 %) КТ. На них припадає близько 29 % всіх ідентифікованих пралісових екосистем Закарпатської області. Рис. 1. Ключові території екологічної мережі та первинні природні ліси (складено за 6, 7, 11) Ключові території: 1. Кузійсько-Мармароська; 2. Свидовецько-Чорногірсько-Горганська; 3. ПолонинськоГорганська; 4. Стужицько-Сянська; 5. Тур’є-Полянська; 6. Ждимирська; 7. Річанська; 8. Вигорлат-Перечинська; 9. Маковицька; 10. Синяк-Чинадіївська; 11. Іршавська; 12. Шаянська; 13. Жденіївська; 14. Хустська; 15.Чопсько-Великодобронська; 16.Берегівська; 17.Виноградівсько-Тисенська (Чорногорська); 18. Юлівська. Найнижчими показниками наявності первинних природних лісів характеризуються такі ключові території, як Річанська (9 % від площі КТ), Стужицько-Сянська (8 %), Вигорлат-Перечинська (8 %), Іршавська (6 %), Жденіївська (3 %), Маковицька (3 %), Берегівська (2 %), Вино- 91 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. градівсько-Тисянська (1 %), Чопсько-Великодобронська та Синяк-Чинадіївська (менш як 1 % від площі КТ). На них припадає близько 8 % усіх ідентифікованих пралісових екосистем. Зазначимо також, що у межах Хустської та Юліївської ключових територій первинні природні ліси відсутні. За площею ключові території розподілені нами на п’ять груп: дуже малі (до 1 тис. га), малі (1–10 тис. га), середні (10–20 тис. га), великі (20–30 тис. га), дуже великі (понад 30 тис. га) (рис. 2). Відповідно до цієї градації виділяються дві КТ, розміри яких є значно більшими за 30 тис. га. Це Синевірсько-Полонинсько-Горганська (58,6 тис. га) та Стужицько-Сянська (46,2 тис. га). До великих КТ відносяться Свидовецько-Чорногірсько-Горганська (25,1 тис. га) та Ждимирська КТ (21,6 тис. га). Вцілому ці розміри є близькими до оптимальної величини (26 тис. га) або більшими. За оптимальну нами прийнято площу ідеальної природоохоронної території, розміри якої обчислюються залежно від площі регіону (Пузаченко, Дроздова, 1986). Більшість КТ з досліджуваної мережі відноситься до групи із малими розмірами (8 КТ). Практично всі вони (окрім Тур’є-Полянської і Річанської КТ) розташовані у низькогір’ї та низовинних ландшафтах. Тут же ж знаходяться три дуже малих КТ – Шаянська (100 га), Хустська (30 га) й Юлівська (30 га), площа яких навіть не досягає оптимальних 500 га, які вважаються мінімальними для формування біоцентрів. Такі малі розміри є підставою для об’єднання їх з іншими структурними елементами екомережі (сполучними територіями або сусідньою КТ). Важливим критерієм, який впливає на функціонування ключових територій є їхня представленість природно-заповідними територіями. Від наявності в їхніх межах природно-заповідних установ залежить ефективність охорони ландшафтів та видів, які підлягають збереженню. Серед 18-ти КТ природоохоронними установами представлені лише 11: п’ять ключових територій представлені кластерами Карпатського біосферного заповідника, три – національними природними парками-НПП (Ужанським, Синевір, Зачарований край), чотири – регіональними ландшафтними парками-РЛП (Синяк, Притисянський). Натомість сім ключових територій не мають природно-заповідних установ, в їхніх межах розташовані лише заказники, заповідні урочища, пам’ятки природи, які зазвичай не охоплюють всієї площі КТ. Це створює загрози для збереження зазначених геосистем. Так, вже сьогодні розробляються проекти по встановленню станцій ВЕС, курортних комплексів, що планують розмістити поблизу або в межах встановлених КТ. Залежно від природоохоронного значення об’єктів ПЗФ, які забезпечують охорону ключових територій, ми розподілили їх за чотирма групами: міжнародного – 4 КТ, національного – 2 КТ, регіонального – 6 КТ та локального значення – 6 КТ. Ландшафти ключових територій міжнародного та національного значення вцілому добре охороняються. Натомість особливої уваги потребують КТ регіонального значення, де для збереження їхніх природних середовищ та видів потрібно створювати РЛП або НПП. До таких, зокрема, відносяться Жденіїївська та Ждимирська КТ. Відповідні напрацювання з обґрунтуванням створення Боржавського НПП та Жденіївського РЛП представлені у наших публікаціях [8, 10]. Для визначення центральності та доступності кожної з окреслених КТ нами побудовано графічну модель біоцентрично-мережевої ландшафтно-територіальної структури регіональної екомережі Закарпатської області (рис. 2), а також складено таблицю «Матриця доступності графу та індекси доступності його вершин» (табл. 1). Зауважимо, що така модель є досить умовною, оскільки не враховує розміщення сусідніх КТ Карпатського регіону, зокрема в Івано-Франківській і Львівській областях, Польщі, Словаччині і Румунії. Водночас вона ілюструє головні особливості планувальної структури екомережі Закарпаття, зокрема і в сучасний період російсько-української війни, коли міграційні шляхи фауни між країнами ускладнені через наявність інженерних споруд на кордоні. Графічна модель складається з двох частин. Одна з них представлена 8-ма КТ, які пов’язані 8-ма ребрами графу і репрезентує модель екомережі для середньогір’я. Друга ілюструє модель екомережі для низькогір’я та низовини і складається з 10-ти КТ та 6-ти ребер. Для встановлення ребер графу (умовних міграційних коридорів) бралися до уваги передусім лісові масиви придатні для міграцій великих і середніх ссавців, міграційні шляхи вздовж річок не враховувались. Також не враховано сполучення з локальними ключовими територіями (Шаянською, Хустською та Юлівською) через їхній мінімальний розмір. 92 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Графічна модель екологічної мережі Закарпаття Таблиця 1 Матриця доступності графу та індекси доступності його вершин № КТ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 1 0 1 2 4 5 4 3 — — — — — 3 — — — — — Значення найкоротших відстаней між ключовими територіями 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1 2 4 5 4 3 — — — — — 3 — — 0 1 3 4 3 2 — — — — — 2 — — 1 0 2 3 2 1 — — — — — 1 — — 3 2 0 1 2 3 — — — — — 1 — — 4 3 1 0 1 2 — — — — — 2 — — 3 2 2 1 0 1 — — — — — 3 — — 2 1 3 2 1 0 — — — — — 2 — — — — — — — — 0 1 2 3 — — — 6 — — — — — — 1 0 1 2 — — — 5 — — — — — — 2 1 0 1 — — — 4 — — — — — — 3 2 1 0 — — — 3 — — — — — — — — — — 0 — — — 2 1 1 2 3 2 — — — — — 0 — — — — — — — — — — — — — — 0 — — — — — — — 6 5 4 3 — — — 0 — — — — — — 5 4 3 2 — — — 1 — — — — — — 4 3 2 1 — — — 2 — — — — — — — — — — — — — — 93 16 — — — — — — — 5 4 3 2 — — — — 0 1 — 17 — — — — — — — 4 3 2 1 — — — — 1 0 — 18 — — — — — — — — — — — — — — — — — 0 Індекси Sі Ki 22 5 16 4 12 3 16 4 18 5 16 4 14 3 21 6 16 5 13 4 12 3 — — 14 3 — — 18 6 16 5 13 4 — — Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Встановлено, що центральні місця у регіональній екологічній мережі Закарпатської області займають Полонинсько-Горганська та Іршавська ключові території (№ 3 та № 11 на рис. 2). Для них характерні мінімальні значення абсолютного індексу доступності біоцентру (Si) – 12, та числа Кенінга (Ki) – 3 (табл. 1). Ці показники вказують на те, що для зазначених ключових територій топологічно шляхи міграції до всіх інших найкоротші, а це відіграє провідну роль для збереження, відтворення й охорони біотичного та ландшафтного різноманіття [1,2]. Найвіддаленіші від центру графічної моделі є Кузійсько-Мармароська (№ 1) та Вигорлат-Перечинська (№ 8) ключові території, які займають переферійне положення в регіональній екомережі. Для них значення абсолютного індексу доступності біоцентру (Si) становлять відповідно 22 і 21, а число Кенінга (Ki) – 5 і 6 (табл. 1). Отже, проведений нами аналіз вказує на те, що з 18 КТ сім не представлені установами ПЗФ. Особливої уваги потребує Ждимирська КТ, де показник наявності природних первинних лісів є одним з найвищих, проте природно-заповідна установа тут не організована. У низькогірній частині для захисту природних осередків Іршавської КТ, яка відіграє центральне місце у міграції видів, слід розглянути можливість розширення НПП «Зачарований край». Рекомен-дуємо також підвищити природоохоронний статус РЛП «Притисянський» до національного природного парку, що надасть можливість налагодити тут більш ефективний природоохоронний менеджмент в межах ключових територій Закарпатської низовини та розширити його площу вздовж долини р. Тиси, можливо долучити до нього дрібні за площею Юліївську, Шаянську та Хустську КТ, які через свої мінімальні площі та периферійне положення не спроможні виконувати функції, покладені на ключові території екомережі регіонального рівня. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір : монографія : у 2-х т. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2005. Т. 1. 431 с.; Т. 2. 503 с. 2. Карпюк З. Формування екологічної мережі: методичні рекомендації для практичних робіт із курсу. Луцьк : «Друк Формат», 2018. 98 с. 3. Круглов І. Делімітація, метризація та класифікація морфогенних екорегіонів Українських Карпат. Український географічний журнал. 2008. № 3. С. 59–68. 4. Методичні рекомендацій щодо розроблення регіональних та місцевих схем екомережі: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13.11.2009 р. № 604. (дата звернення: 17.06.2023 р.). 5. Про екологічну мережу України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1864-IV: станом на 31 берез. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1864-15#Text (дата звернення: 11.06.2023 р.). 6. Смалійчук А. Старовікові ліси та праліси Українських Карпат: геопросторова структура та перспективи збереження. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2019. № 53. С. 301–314. DOI: https:// doi.org/10.30970/vgg.2019.53.10680 7. Смалійчук А., Проць Б. Природні ліси Українських Карпат. Львів : Карти і Атласи, 2018. 104 с. 8. Теслович М. В., Кричевська Д. А. Жденіївська ключова територія у регіональній екомережі Закарпатської області: формування території та стан збереженості природних лісів. Екологічні науки. 2022. 45(6). 144-152. DOI: https://doi.org/10.32846/2306-9716/2022.eco.6-45.23 9. Теслович М.В, Кричевська Д.А Історичні та геопросторові аспекти формування екомережі Закарпатської області. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2021. № 55. С. 299– 317. DOI: https://doi.org/10.26565/2410-7360-2021-55-22 10. Teslovych M. V., Krychevskа D. A. Rationale for the creation and planning organization of the national nature park within the boundaries of the Borzhava mountain range. Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2023. Vol. 32, no. 2. P. 411–425. DOI: https://doi.org/10.15421/112337 11. Virgin, Quazi-virgin and Natural Forests of Ukraine: веб-сайт. URL: http://gis.wwf.com.ua/# (дата звернення: 18.10.2022) *** 94 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.2: 502.175: 502.51 (285) ГЕОЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ОЗЕРНО-БАСЕЙНОВИХ СИСТЕМ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ: СУТНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВНІ ЗАВДАННЯ Іван Ковальчук Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, Україна Віталій Мартинюк Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне, Україна Обґрунтовано концепцію реалізації комплексного моніторингу геоекологічного стану озер Поліського регіону України та геосистем їхніх водозборів. Доцільність вирішення цього завдання зумовлена неповнотою інформації про геоекологічний стан озерно-басейнових систем (ОБС), розрідженою мережею пунктів і постів моніторингу водних об’єктів, активізацією деградаційних процесів в ОБС під впливом змін клімату, господарювання та наслідків воєнної агресії росії. Розроблені методичні засади, програма та алгоритми геоекологічного моніторингу ОБС Українського Полісся, оціночні параметри та картографічні моделі стану ОБС й оптимізаційні пропозиції виступатимуть суттєвим внеском у підвищення національної безпеки, удосконалення управління системою державного екологічного моніторингу поверхневих вод, слугуватимуть інструментом збереження і відтворення якості водних, земельних та інших ресурсів, забезпечення їх раціонального використання в умовах глобальних змін клімату та поствоєнної агресії росії. Ключові слова: геоекологічний моніторинг, озерно-басейнова система, концепція геоекомоніторингу, деградація озер, ГІС «Моніторинг ОБС». GEOECOLOGICAL MONITORING OF LAKE-BASIN SYSTEMS IN THE UKRAINIAN POLISSIA: ESSENCE AND PROSPECTIVE TASKS Ivan Kovalchuk National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine Vitalii Martyniuk Rivne State University of Humanities, Rivne, Ukraine The article substantiates the concept of implementing comprehensive monitoring of the geoecological state of lakes in the Polissia region of Ukraine and geosystems of their catchment areas. The relevance of addressing this issue is driven by the lack of comprehensive information on the geoecological state of lake-basin systems (LBS), a sparse network of monitoring points and posts of water bodies, and the intensification of degradation processes in the LBS under the influence of climate change, economic activity, and the consequences of Russian military aggression. The developed methodological framework, program, and algorithms for geoecological monitoring of the LBS of Ukrainian Polіssia, assessment parameters, and cartographic models of the LBS state, and optimization proposals will make a significant contribution to improving national security, improving the management of the state ecological monitoring system of surface waters, and will serve as a tool for preserving and reproducing the quality of water, land, and other resources, ensuring their rational use under conditions of global climate change and post-war recovery from russian aggression. Keywords: geoecological monitoring, lake-basin system, concept of geoecological monitoring, lake degradation, GIS «LBS Monitoring». Вступ. Озерно-басейнові системи (ОБС) Українського Полісся є середовищеформуючими об’єктами ландшафтів, а окремі з них мають міжнародний природоохоронний статус. Вони дуже чутливо реагують на посилення антропогенного навантаження та зміни клімату і водночас є елементами ландшафтного різноманіття поліського регіону, а їх водні, земельні і лісові ресурси є визначальним чинником господарського розвитку (агропромислової, лісової, водогосподарської і туристично-рекреаційної галузей), здоров’я населення, національної безпеки держави, насамперед її водно-екологічної, воєнної і продовольчої складових. Зменшення запасів прісної води, погіршення її якості, збіднення ландшафтного і біотичного різноманіття та рибних ресурсів, несанкціоноване видобування корисних копалин, передусім бурштину, 95 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. деградація земель в ОБС актуалізує завдання щодо обґрунтування сутності і змісту геоекомоніторингових досліджень ОБС та оптимальної їх програми, розгортання таких досліджень в різних частинах Українського Полісся. Аналіз досвіду таких досліджень в різних регіонах України та інших країн свідчить, що результати геоекологічного моніторингу озерно-басейнових систем (ГЕМ ОБС) можуть слугувати інформаційно-аналітичним інструментом обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на зниження ризиків земле-, водо- і лісокористування в умовах глобальних змін клімату і воєнної агресії росії, підвищення еколого-економічної безпеки, оборонного потенціалу, забезпечення збереження цінних водних, земельних і біотичних ресурсів ОБС, підняття рівня екологічної культури. Тому розроблення оптимальної програми ГЕМ ОБС, її реалізація, визначення параметрів геоекологічного стану компонентів ландшафтів ОБС і трендів змін стану та функціонування озер, впливу на ці процеси змін кліматичних умов Українського Полісся, обґрунтування комплексу заходів з покращення геоекологічної обстановки та оптимізації природокористування в цьому регіоні є актуальною проблемою як державного, так і міжнародного рівня. У зв’язку з цим, спробу висвітлити передумови і наукові засади ГМ ОБС Українського Полісся, оцінити існуючі здобутки у сфері досліджень геоекологічного стану озер та їх водозборів і визначення перспективних напрямів геоекомоніторингу озер цього краю вважаємо першочерговим завданням. Стан вивчення досліджуваної проблеми. Озера є важливою екостабілізуючою складовою довкілля, господарським ресурсом, рекреаційно-туристським об’єктом у багатьох країнах [2, 4, 11, 12, 14, 17, 18]. Через надмірне навантаження на ОБС в озерах інтенсифікувалися процеси їх замулення, евтрофікації, перетворення у болота, зниження їх рівня і запасів води, розвиток інших деградаційних явищ. Ці процеси не оминули й озера Українського Полісся. Явища деградації озерних геосистем, погіршення якості їх водних ресурсів та збіднення біотичного і ландшафтного різноманіття зумовлені посиленням впливу господарської діяльності людини на озера та ландшафтні комплекси їхніх водозборів, глобальними змінами клімату, військовими діями. Ситуація, що склалася на сьогодні, вимагає постановки міжнародних комплексних геоекомоніторингових досліджень Такого типу дослідження й дотичні до них нами ведуться тривалий час [3, 6, 7, 18, 19]. Отримані результати з моніторингу озер, приклади укладених вперше ландшафтно-екологічних карт ОБС, рекомендації з оптимізації стану ОБС і природокористування та набутий досвід будуть використовуватися в якості вихідної бази для розробки і реалізації розширеної програми ГЕМ ОБС транскордонного Поліського регіону. Вони слугуватимуть інформаційно-аналітичною основою для обґрунтування заходів зі зниження екологічних, сільсько- і водогосподарських та оборонних ризиків, збереження водних, лісових і земельних ресурсів ОБС та їх природно-ресурсного потенціалу, сталого сільськогосподарського і соціальноекономічного розвитку Полісся, покращенню умов життєдіяльності населення, підвищенню національної безпеки держави. Результати досліджень геоекологічного стану озер та їх водозборів, чинників і процесів, що на них впливають, розглядаються як базова інформація, яка використовується при прийнятті ефективних рішень з регулювання різних видів господарської діяльності в ОБС. Водночас, залишаються недостатньо вивченими проблеми геоекологічного моніторингу системи «озеро – водозбір», створення ГІС «Моніторинг ОБС» на рівні прикордонного регіону, що особливо важливо у зв’язку зі змінами клімату і воєнною агресією росії в Україні. Результати дослідження. Доцільність ГЕМ ОБС та створення базованого на ній реального геоінформаційно-картографічного інструменту управління ризиками водо-, земле- і лісокористування та забезпечення продовольчої і воєнної безпеки у прикордонному Поліському регіоні України зумовлена: 1) неповнотою актуальної, об’єктивної і надійної інформації про геоекологічний стан ОБС; 2) недостатньо густою державною мережею пунктів і постів моніторингу водних об’єктів, ґрунтів, земель та звуженим спектром відстежуваних показників; 3) недосконалістю державної системи екологічного моніторингу, зумовленою обмеженим її фінансуванням; 4) запитами органів державної влади та місцевого самоврядування і громадян, потенційних інвесторів, господарюючих суб’єктів, рекреантів і туристів на інформацію про геоекологічний стан земельних, водних, біотичних та інших ресурсів ОБС, про несприятливі 96 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. процеси і ризики природокористування в них; 5) активізацією деградаційних процесів у системах «озеро-водозбір», «річка-озеро-водозбір» під впливом глобальних і регіональних змін кліматичних умов, господарювання та наслідків військової агресії росії і посиленням їх негативного впливу на ОБС і безпеку населення; 6) наявним авторським досвідом досліджень проблем геоекомоніторингу ОБС [3]. Існуючий стан розробки проблеми ГЕМ ОБС оцінюємо як недостатній. Спостереження ведуться за рівнем води і то лише в деяких озерах Шацького НПП. Екологічний стан озер (якість водних ресурсів, стан біорізноманіття, розвиток процесів замулення, евтрофікаціі та заростання озер тощо) досліджується епізодично. Крім наших досліджень [13, 15], ці питання піднімалися у статтях і монографіях І. Залеського, Ф. Зузука, Л. Ільїна, Н. Карпенко, Я. Мольчака, В. Погребенника, Ю. Ситника, В. Фесюка, В. Хільчевського, Н. Хомік, П. Шевченка та інших вчених. Науковою ідеєю, покладеною в основу обґрунтування концепції ГЕМ ОБС, є передбачення, що система моніторингу ОБС прикордонного Поліського регіону України має базуватися на даних ландшафтно-екологічного картографування ОБС і поєднувати спостереження за гідрологічним режимом озер та річок, динамікою параметрів кліматичних умов, рослинного покриву і ґрунтів, антропогенним навантаженням, якістю поверхневих і ґрунтових вод з матеріалами дешифрування та аналізу даних ДЗЗ, які відображають масштаби антропогенного навантаження на геосистеми Полісся. Основними просторовими одиницями моніторингових спостережень виступатимуть водозбірні басейни озер і їх аквакомплекси. В результаті уже виконаних досліджень обґрунтовані ідеї і програма ГЕМ ОБС. Зокрема: обрано репрезентативні для прикордонного Полісся ОБС як об’єкти довготривалих моніторингових досліджень, розроблені алгоритми моніторингу ОБС, проаналізовано вплив на їхній геоекологічний стан природних та антропогенних чинників, передбачене застосування новітніх методів дистанційних досліджень (БПЛА, GPS, аналіз космічних знімків), оцінено стан, визначені тренди змін станів озерних і басейнових геосистем та кліматичних умов регіону, створено цифрові великомасштабні картографічні моделі аквальних і басейнових ландшафтів, запропоновано комплекс заходів зі зниження ризиків землекористування, підвищення екологічної, продовольчої, військової безпеки Полісся. Методи дослідження. У процесі дослідження буде запропоновано нові методичні рішення і способи вимірювання ключових геоекологічних параметрів ОБС. Будуть застосовані системний, басейновий і геоінформаційно-картографічний підходи, методи високоточного ехолотування водойм, польових напівстаціонарних і стаціонарних пошуків, ландшафтно-картографічних, лабораторно-аналітичних, дистанційних досліджень, гідрокліматичних спостережень, історикогеографічного аналізу, оцінки антропогенного навантаження, визначення трендів змін станів ОБС, ризиків земле- і водокористування та прогнозування їх геоекологічних наслідків. Суттєвого удосконалення зазнають методи використання даних ДЗЗ для розпізнавання станів та оцінювання ризиків деградації аквальних і басейнових ландшафтів. Риси структури моніторингових досліджень ОБС. Головними особливостями реалізації обґрунтованої авторської ідеї ГЕМ ОБС прикордонного Поліського регіону і створення за результатами досліджень реального інформаційно-аналітичного інструменту інтегрованого управління використанням їх водних та земельних ресурсів, екобезпекою та господарськими ризиками виступатимуть: 1) задіяння польового ландшафтно-екологічного картування ОБС, 2) отримання та аналіз даних ДЗЗ; 3) збирання, аналіз, узагальнення інформації про стан ОБС і компонентів їх ландшафтів, підготовка і її відображення на великомасштабних тематичних картах; 4) математико-статистичний аналіз геоекологічної інформації; 5) порівняльно-географічний, багатофакторний і кластерний аналізи; 6) проведення польових (ехолотування, відбір проб, знімання з використанням БПЛА) і лабораторних ландшафтно-екологічних досліджень; 7) екстраполяція та інтерполяція моніторингових даних та районування Поліського регіону за параметрами геоекологічного стану ОБС. Очікувані результати та їх наукова новизна. У результаті моніторингових досліджень отримаємо дані про: 1) стан і зміни у структурі гідрографічної мережі ОБС; 2) зміни площ і станів аквальних підсистем ОБС; 3) зміни екостанів басейнових геосистем; 4) інтенсивність 97 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. геоморфологічних та гідрологічних процесів в ОБС; 5) тенденції розвитку біотичних процесів в ОБС; 6) динаміку забруднень та антропогенного навантаження на водозбори й озера; 7) екологічні ризики та оцінку геоекологічних наслідків сільськогосподарського природокористування і військових дій в ОБС; 8) прогнозні зміни екостанів ОБС; 9) засади забезпечення раціонального природокористування в ОБС Полісся і збереження водно-болотних угідь міжнародного статусу, охорони водних, земельних і лісових ресурсів. Обґрунтовані у нашому проєкті методичні положення, програма геоекологічного моніторингу ОБС, інструментарій і методи виконання моніторингових досліджень матимуть суттєві переваги над існуючими концепціями і програмами моніторингу довкілля України [1, 8, 9], гідроекологічного моніторингу [5], регіонального чи галузевого моніторингу, а також відповідатимуть рівню моніторингу озер у зарубіжних країнах [10]. Перевагами нашої моделі ГЕМ ОБС виступатимуть: 1) його базування на ландшафтно-екологічному підході [15], який передбачає створення детальних ландшафтно-екологічних карт як на озера, так і їхні водозбори; 2) визначення параметрів не лише сучасного геоекологічного стану ОБС, а й минулого (методами історикокартографічного моделювання) і майбутнього (методами прогнозування); 3) будуть задіяні технології польових обстежень ОБС, ландшафтного картографування, знімання їх з допомогою БПЛА, ехолотування, аналізу даних ДЗЗ та фондових матеріалів, лабораторних гідроекологічних досліджень; 4) узагальнення та візуалізація отриманих даних моніторингу здійснюватиметься за допомогою ГІС-інструментарію; 5) отримані дані будуть передані для практичного використання при вирішенні завдань нацбезпеки в Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, ПрАТ «Інститут Волиньводпроєкт», Регіональні офіси водних ресурсів у Волинській та Рівненській областях, Управління екології та природних ресурсів Волинської та Рівненської ОДА, Шацький НПП, територіальні громади, басейнові управління, оборонні та інші служби Поліського регіону, екологічні служби Польщі (на основі взаємного обміну результатами екомоніторингу). Практична цінність отриманих результатів. У вітчизняній та зарубіжній геоекології відсутні праці, в яких розглядалися б методично-проєктні засади, програма, структура, алгоритми реалізації геоекологічного моніторингу озерно-басейнових систем, розташованих в регіоні, який входить до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, в якому функціонує кілька НПП, велика кількість інших категорій ПЗФ, а озера є середовищеформувальними об’єктами, стратегічним ресурсом національної безпеки. Водночас, в останні роки посилюється антропогенний тиск як на озера (зростає насамперед рекреаційне навантаження), так і на їх водозбори (вирощування ексклюзивних сільськогосподарських культур, які потребують стабільного зволоження ґрунтів). В умовах регіональних і глобальних змін клімату відбувається зменшення водності малих річок, зниження рівня води в озерах, водосховищах і ставках, їх обміління, замулення, заростання гігрофільною рослинністю та евтрофікація і погіршення якості води, що загрожує національній безпеці держави. Дуже негативними є наслідки військових дій. Існує потреба визначення причин розвитку цих процесів та розроблення стратегії природокористування на середньо- і довгострокову перспективу. Без геоекологічного моніторингу ОБС Полісся тут не обійтися. З цих позицій вирішення завдань геоекологічного моніторингу ОБС матиме як наукове значення (програма, алгоритми і концепція геоекомоніторингу), так і науково-прикладне (результати моніторингу ОБС прикордонного Полісся як аналітична база для збереження озер і водно-болотних угідь міжнародного значення, оптимізації природокористування, покращення умов проживання населення), як модель при узгодженні геоекомоніторингових досліджень ОБС з країнами ЄС. Висновки. Розроблені у процесі виконання досліджень методичні засади, програма та алгоритми реалізації геоекологічного моніторингу ОБС Поліського регіону, отримані реальні результати оцінки їх геоекологічного стану й обґрунтовані оптимізаційні пропозиції виступатимуть суттєвим внеском у розвиток геоекомоніторингових досліджень, підвищення національної і міжнародної безпеки, удосконалення управління системою державного екологічного моніторингу, а отримані результати з оцінкою сучасного стану ОБС, виявленими тенденціями його змін та ризиками для природокористування і функціонування ОБС слугуватимуть інформаційно- 98 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. аналітичним інструментом збереження і відтворення якості водних, земельних та інших ресурсів, забезпечення їх раціонального використання в умовах глобальних змін клімату. Досвід ГЕМ ОБС Полісся і чинників, що на них впливають, представлятиме інтерес і для світової науки (збереження міжнародних водно-болотних і біотичних ресурсів ОБС, оцінювання ризиків їх змін в мовах глобального потепління, геоінформаційного картографування ОБС, інтегрального управління природокористуванням). В результаті реалізації цих досліджень будуть створені: 1) концепція, програма і ГІС геоекологічного моніторингу ОБС; 2) алгоритми виконання моніторингу ОБС різних типів, екологічних станів, господарської цінності; 3) серії унікальних різночасових ландшафтноекологічних цифрових карт типових ОБС, які відображатимуть їх реальний геоекологічний стан, антропогенне навантаження, ризики природокористування під впливом змін клімату і військових дій; 4) рекомендації з оптимізації функціонування ОБС, збереження та інтегрованого екобезпечного управління їх водними, земельними (сільськогосподарськими угіддями) і біотичними ресурсами. Отримані документи (серії різночасових і тематичних картографічних моделей ОБС, графічних матеріалів тощо) планується передати для використання в Рівненський та Черемський природні заповідники, Шацький НПП, НПП «Прип’ять-Стохід», Нобельський НПП, НПП «Пуща Радзівіла», Регіональні офіси державного агентства водних ресурсів у Волинській та Рівненській областях, Управління екології та природних ресурсів Волинської та Рівненської ОДА, а також в установи Держгеокадастру, МАП України на підставі укладання договорів. Результати дослідження також будуть впровадженні в навчальний процес кафедр факультету землевпорядкування та інших факультетів Національного університету біоресурсів та природокористування України, кафедри природничих наук Рівненського державного гуманітарного університету (викладання дисциплін «Водний кадастр», «Екологічний моніторинг», «Геоекологічний моніторинг», «Охорона земель і водних ресурсів», «Тематичне картографування», «Картографічне моделювання природокористування», «Лімнологія», «Ландшафтознавство», «Фізична географія України», «Конструктивна географія» та ін.). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. Боголюбов В. М., Клименко М. О., Мокін В. Б. Моніторинг довкілля: підручник. Вид. 2-ге, переробл. і доповн. Київ : НУБіПУ, 2018. 435 с. Водний фонд України: Штучні водойми – водосховища і ставки: Довідник / [В. В. Гребінь, В. К. Хільчевський, В. А. Сташук, О. В. Чунарьов, О. Є. Ярошевич / за ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. Київ : «Інтер-прес ЛТД», 2014. 164 с. Екологічний моніторинг регіону: експертна оцінка стану і функціонування / за ред. д-ра геогр. наук, проф. І. Ковальчука / [І. Ковальчук, П. Волошин, А. Михнович та ін.]. Львів : Опілля, 2009. 608 с. Ільїн Л. В. Лімнокомплекси Українського Полісся : монографія: у 2-х т. / наук. ред. В. М. Пащенко; Волинський національний ун-т ім. Лесі Українки. Луцьк : Вежа, 2008. Т. 1: Природничо-географічні основи дослідження та регіональні закономірності. 316 с.; Т. 2: Регіональні особливості та оптимізація. 400 с. Ковальчук І. П., Курганевич Л. П. Гідроекологічний моніторинг: навч. посібн. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2010. 292 с. Мартинюк В. О., Андрійчук С. В., Зубкович І. В. Досвід батиметричного моделювання та ландшафтного картографування озер Поліського регіону України. Scientific developments of Ukraine and EU in the area of natural sciences : сollective monograph ; Editorial board: U. Kempinska, H. Stepien, R. A. Vozhehova. Riga : Izdevnieciba «Baltija Publishing», 2020. P. 2. Рp. 493-520. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934588-73-0/2.6 Мартинюк В. О., Томченко О. В. Використання засобів дистанційного зондування Землі до оцінювання природно-антропогенних трансформацій озер Поліського регіону. Український журнал дистанційного зондування Землі. 2021. Т. 8. № 2. С. 27–35. https://doi.org/10.36023/ujrs.2021.8.2.194 Перший проєкт програми діагностичного моніторингу для суббасейну Прип’яті. (2020). URL: https:// www.davr.gov.ua/pershij-proyekt-programi-diagnostichnogo-monitoringu-dlya-subbasejnu-pripyati Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 758. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/758-2018-п 99 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 10. European Commission: Joint Research Centre, Argillier C., Bakken T. H., Carriere A., Ciampittiello M. et al., A guide for assessing the hydromorphological quality of natural and artificial lakes, Publications Office of the European Union, 2025. URL: https://data.europa.eu/doi/10.2760/2602647 11. Furgała-Selezniow G., Jankun M., Woznicki P., Skrzypczak A., Bronakowska A., Borkowska I., Wiszniewska K., Kujawa R. An assessment of recreational potential of chosen lakes of olsztynskie lake district (warmia and mazury, Poland) for angling purposes. Polish Journal of Natural Sciences. 2016. Vol 31(3). P. 445–458. 12. Kovalchuk I., Martyniuk V., Šeirienė V. The basin-landscape approach to the protection and condition optimization of the lakes of the national parks. Visnyk of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series «Geology. Geography. Ecology. 2020. № 53. P. 238–253. DOI: https://doi.org/10.26565/2410-7360-2020-53-18 13. Kovalchuk I., Mykytchyn O., Kovalchuk A. Geoinformation modeling of antropogenic transformation of the basin geosystems (case study of Dnister right tributaries). Visnyk of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series «Geology. Geography. Ecology». 2020. № 51. P. 124–139. DOI: https://doi.org/10.26565/ 2410-73602019-51-09 14. Martynyuk V. Constructive geographical model of the lake-basin specialized recreational system (on the example of the lake Ostrivske, Ukrainian Polesia). Journal of Wetlands Biodiversity. 2015. Vol. 5. P. 115–126. 15. Martyniuk V., Kovalchuk I., Zubkovych I., Korbutiak V., Šeirienė V. Landscape and Ecological Monitoring of Lakes in the Nature Protection Areas of Polissia Region. In L. Kuzmych (Ed.). Balancing Water-Energy-Food Security in the Era of Environmental Change. IGI Global Scientific Publishing, 2025. P. 301–330. DOI: https://doi.org/10.4018/979-8-3693-5693-7.ch014 16. Methodology for assessing the geoecological state of landscape-lake systems and their cartographic modelling (case study of Lake Bile, Rivne Nature Reserve, Ukraine) / Martyniuk V., Korbutiak V., Hopchak I., Kovalchuk I., Zubkovych I. Baltica. 2023. Vol. 36(1). Р. 13–29. 17. Rusu E., Georgescu P. L., Onea F., Yildirir V., Dragan S. The Potential of Lakes for Extracting Renewable Energy – A Case Study of Brates Lake in the South-East of Europe. Inventions. 2023. Vol. 8(6). P. 143. DOI: https://doi.org/10.3390/inventions8060143 18. Svagzdiene B., Istomina N., Krikstaponyte I., Simanavičius A. The assessment of recreational services, promoting healty lifestyle, at water bodies: Case of Lithuania. Transformations in Business and Economics. 2015. Vol. 14. P. 414–429. 19. Zubkovych I., Kovalchuk I., Martyniuk V., Korbutiak V., Andriychuk S. Echo-sounding of lakes of the Nobel national nature park for the purposes of landscape mapping and geoecological monitoring. European Association of Geoscientists & Engineers. Conference Proceedings, International Conference of Young Professionals «GeoTerrace2021», Oct 2021, Vol. 2021, P. 1–5. DOI: https://doi.org/10.3997/2214-4609.20215K3029 *** 100 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 551.435.1:504.064 МЕТОДИКА ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ У МЕЖАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ГРОМАДИ (НА ПРИКЛАДІ ЛИЧАКІВСЬКОГО РАЙОНУ) Олександра Сладкова, Ольга Пилипович, Христина Терновецька, Мар’яна-Галина Кобрин Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Стефан Буус Муніципалітет міста Орхус, Орхус, Данія Представлено методику інвентаризації водотоків Львівської громади на прикладі Личаківського району. Дослідження включає картографічний аналіз, польові обстеження та оцінку екологічного стану водотоків. Нами ідентифіковано 22 водотоки та 19 джерел, визначено їхній екологічний стан, а також виявлено основні ризики, які можуть спричинити деградацію водних об’єктів. Отримані результати мають важливе практичне значення адже можуть бути використані для обґрунтування природоохоронних заходів та забезпечення сталого управління водними ресурсами Львова. Ключові слова: інвентаризація водотоків, управління водними ресурсами, Личаківський район, урбанізація, екологічний стан. METHODOLOGY FOR INVENTORYING OF WATER BODIES WITHIN THE BOUNDARIES OF THE LVIV TERRITORIAL COMMUNITY (USING THE EXAMPLE OF LYCHAKIV DISTRICT) Oleksandra Sladkova, Olha Pylypovych, Khrystyna Ternovetska, Mariana-Halyna Kobryn Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Stefan Buus Municipality of Aarhus, Aarhus, Denmark The article presents a methodology for inventorying watercourses in the Lviv territorial community using the example of the Lychakiv district. The study includes cartographic analysis, field research and assessment of the ecological state of watercourses. We identified 22 watercourses and 19 springs, determined their ecological status, and also identified the main risks that can cause degradation of water bodies. The results obtained have important practical significance, as they can be used to substantiate environmental protection measures and ensure sustainable management of water resources in Lviv. Keywords: watercourse inventory, water resources management, Lychakiv district, urbanisation, ecological condition. Вступ. У сучасних умовах інтенсивної урбанізації та зростання антропогенного навантаження на довкілля, збереження та раціональне використання водних об'єктів набуває особливого значення. Інвентаризація водотоків є важливим етапом у процесі управління водними ресурсами міських територій. Львівська громада, як один із найбільших адміністративних центрів західної України, стикається з низкою екологічних викликів, серед яких важливе місце займає збереження малих річок, струмків та джерел. Личаківський район міста Львова, який поєднує історичну забудову з природними ландшафтами, є прикладом урбанізованої території, де здійснення інвентаризації водотоків є необхідною умовою для підвищення ефективності управлінських природоохоронних рішень та забезпечення екологічної рівноваги. Зазначимо, що повна інвентаризація водотоків в громаді відбувається вперше. Важливим завданням інвентаризації є подальше внесення шару даних з водотоками на геопортал міста, а також до містобудівної документації з метою їхнього збереження та припинення процесу каналізування поверхневих вод. Основною метою досліджень є розроблення методики інвентаризації водних об’єктів та її апробація у межах Львівської громади (Личаківський район). Методика включає ідентифікацію, 101 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. опис та оцінку стану водних об'єктів з метою подальшого планування природоохоронних заходів, збереження та сталого управління водними ресурсами. Методи досліджень. Для виконання досліджень ми застосували методи синтезу та аналізу, статистичні методи, картографічні методи, методи польових досліджень тощо. Зокрема, нами здійснено польові дослідження, що стосувалися виявлення, ідентифікації, опису водотоків та здійснення гідрологічних вимірювань, а саме визначення основних гідрологічних параметрів водотоків, таких як ширина та глибина русла, швидкість течії та витрата води. Результати досліджень. Личаківський район – один із районів Львівської громади, що охоплює територію північно-східної частини міста Львова, а саме райони: Личаків, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Майорівку, Погулянку, Знесіння, Кайзервальд, Цетнерівку та місто Винники. Личаківський район розташований на горбистій місцевості Львівського плато та частково в межах Пасмового Побужжя. Ця територія характеризується значними висотами, які місцями перевищують 400 метрів над рівнем моря, та високим показником лісистості. Серед найвідоміших височин району – гора Хомець, пагорби Кайзервальду та Змієва гора. На території району розташовані численні парки та лісопарки, зокрема Винниківський лісопарк, регіональний ландшафтний парк «Знесіння», Личаківський парк і парк «Погулянка». Водні об'єкти району мали велике значення в історії місцевості. Вони сприяли розвитку ремесел, зокрема млинарства, та були центрами соціального життя громад. Основними водними артеріями району є малі річки та струмки, які в минулому забезпечували місцевих мешканців водою для побутових та господарських потреб. З часом, через урбанізацію та зміну ландшафту, багато з цих водотоків були частково або повністю закриті в колектори чи змінили своє русло. Водні ресурси парку «Погулянка» колись забезпечували водою центральну частину міста Львів та використовували для функціонування фонтанів на Площі Ринок. У 1839 р. на Погулянці збудовано головний водозбірник у вигляді кам’яного гроту, прикрашеного на фасаді рельєфними зображеннями русалок авторства скульптора Пауля Ойтеле, вода з якого йшла до міста, зокрема на вулицю На Рурах (тепер вул. К. Левицького). Перед гротом стояла монументальна брама у вигляді римської тріумфальної арки, яка не збереглася до наших днів. Цей водозбірник, або, як його називали Brunnenstube (тобто Водяна комора), мав всередині невелике приміщення (5,43 × 3,53 м), перекрите склепінням, позначеним датою побудови на замковому камені «1839», яке нагадувало гостролуке й було кладене з необробленого каменю (рис. 1). Тут, у головному водозбірнику, збиралася вода, яка надходила з трьох мурованих водозбірників, розташованих у яру Венглінського лісу, а звідти наприкінці XIX ст. вода потрапляла до міста [4]. Питання захисту і збереження водотоків, на жаль, драматично втратило свою актуальність у ХХ ст., оскільки водозабори міста були збудовані поза містом і мали набагато більшу потужність, що було вимогою розвитку великого міста. Проте, на початку ХХІ ст. актуальність збереження водотоків повернулася, зважаючи на адаптацію міста до зміни клімату та збереження біорізноманіття. Зрештою, у місті, де немає жодного великого водного об’єкту, якість життя вимагає максимального збереження принаймні невеликих водних об’єктів. Для проведення інвентаризації нами було розроблено акт обстеження водотоків, який містить 38 пунктів, що відображають локацію (координати), гідрологічні параметри, гідроморфологічні параметри, інформацію про моніторинг за хімічним станом води та виявлені об’єкти забруднення. Інвентаризацію Личаківського району проводили у три етапи. На першому етапі здійснювалось вивчення картографічних матеріалів, історичних джерел та офіційної документації щодо водотоків району. Другий етап включав польові дослідження, а саме візуальне обстеження річок та струмків. Під час виїздів проводились вимірювання ширини, глибини та швидкості течії водотоків, оцінка стану русла, берегів і прибережної рослинності, а також рівня забруднення води за фізичними ознаками (забарвлення, запах, наявність сміття тощо). Третій етап передбачав аналіз зібраних даних, їх опрацювання, структуризацію та представлення отриманих результатів. Інвентаризацію проводив відділ екологічного контролю ЛМКП «Львівводоканал» спільно з Управлінням екології та природних ресурсів департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, а також студенти магістри географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у 2024 р. За даними інвентаризації 102 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. виявлено 22 водотоки з них: три річки (Полтва, Марунька, Миклашівка), дев’ять струмків: Кривчицький, Глибокий, Хомець, Лисиницький, Кривий, Медовопечерський, Чишківський, Пасіка, Марущак і ще десять безіменних струмків (рис. 2, табл. 1). Також у ході інвентаризації виявлено 19 джерел. Рис. 1. Зображення водозабору на Погулянці. 1840 р. Рисунок П. Гранкіна [3] Рис. 2. Картосхема водотоків та джерел Личаківського району міста Львова 103 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Водні об’єкти Личаківського району міста Львова та їхній екологічний стан № з/п Назва водотоку Протяжність, км 1 річка Полтва 0,419 2 річка Марунька 5,86 3 річка Миклашівка 3,70 4 струмок Кривчицький 2,36 5 струмок Глибокий 0,390 6 струмок Хомець 0,928 7 струмок Лисиницький 2,63 8 струмок Кривий 0,635 9 струмок Медовопечерський 2,68 10 струмок Чишківський 2,44 11 струмок Марущак 2,03 12 струмок Сихівський 1,07 13 Безіменний струмок № 1 0,896 14 Безіменний струмок № 2 1,07 15 Безіменний струмок № 3 0,717 16 Безіменний струмок № 4 0,449 17 Безіменний струмок № 5 0,537 18 Безіменний струмок № 6 0,333 19 Безіменний струмок № 7 0,266 20 Безіменний струмок № 8 0,130 21 Безіменний струмок № 9 0,943 22 Безіменний струмок № 10 0,616 Координати витоку Координати перетину межі громади 49.863491, 24.080245 49.828380, 24.097140 49.833612, 24.143233 49.840338, 24.072657 49.847640, 24.062923 49.846214, 24.069210 49.834010, 24.097030 49.826655, 24.092916 49.817876, 24.088297 49.802214, 24.086795 49.815360, 24.144875 49.796336, 24.095807 49.844314, 24.104723 49.831670, 24.110034 49.813307, 24.087642 49.807821, 24.095791 49.822637, 24.063975 49.825296, 24.064211 49.821738, 24.066678 49.829238, 24.061952 49.82206, 24.09812 49.820375, 24.147584 49.862730, 24.085540 49.802977, 24.157173 49.828485, 24.193439 49.852206, 24.077632 49.851072, 24.062532 49.849135, 24.080637 49.847771, 24.122377 49.825598, 24.101094 49.809283, 24.120172 49.798624, 24.113697 49.802973, 24.157208 49.793416, 24.103312 49.848526, 24.112437 49.839678, 24.109240 49.814232, 24.098749 49.805419, 24.099844 49.826093, 24.059458 49.825441, 24.061561 49.822776, 24.063374 49.828618, 24.060429 49.822265, 24.107212 49.820278, 24.156103 104 Таблиця 1 Екологічний стан дуже забруднений дуже забруднений умовно чистий забруднений умовно чистий умовно чистий забруднений умовно чистий умовно чистий умовно чистий дуже забруднений умовно чистий забруднений умовно чистий умовно чистий умовно чистий умовно чистий умовно чистий умовно чистий умовно чистий умовно чистий дуже забруднений Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Попри те, що 68 % виявлених нами водних об’єктів відповідають стану «умовно чисті», багато водних об'єктів Личаківського району викликає занепокоєння, оскільки зазнає негативного впливу. Нами зафіксовано численні випадки недотримання Водного кодексу України [1] та правил благоустрою Львівської міської територіальної громади [2], 18 % водних об’єктів має категорію «дуже забруднені», 14 % – «забруднені». Зазначимо, що оцінку екологічного стану водних об’єктів ми здійснювали без врахування якості води, а лише візуально оцінювали стан русла, заплави, водної поверхні та прибережно-захисної смуги, а також враховували органолептичні показники води. Серед найпоширеніших порушень виявлено несанкціоновані скиди стічних вод, самовільні берегоукріплення, обмеження доступу до русел річок і струмків, недотримання меж прибережної захисної смуги, засмічення русел водних об'єктів та їхніх берегів, а також влаштування несанкціонованих звалищ сміття. Такий стан справ не лише погіршує екологічну ситуацію, а й створює загрозу для водних екосистем та доступу громади до природних ресурсів. Висновки. Проведена інвентаризація водотоків у межах Личаківського району Львівської громади дозволила систематизувати наявну інформацію про малі водні об'єкти, оцінити їхній екологічний стан та виявити основні загрози. В результаті дослідження було ідентифіковано 22 водотоки, 19 джерел, що свідчить про значний природний водний потенціал району. Отримані результати демонструють актуальність проблеми забруднення водотоків, порушення природоохоронного законодавства та негативного впливу урбанізації на водні екосистеми. Найпоширенішими проблемами є несанкціоновані скиди стічних вод, засмічення русел, самовільні берегоукріплення та обмеження доступу до водних об’єктів. Розроблена методика інвентаризації, що включає картографічний аналіз, польові дослідження та екологічне оцінювання, може бути ефективно застосована й в інших районах Львова та в межах всієї громади. Її впровадження сприятиме підвищенню ефективності управління водними ресурсами, збереженню екосистем і плануванню сталих природоохоронних заходів. Особливу увагу слід приділити посиленню екологічного контролю та підвищенню рівня громадської обізнаності щодо необхідності охорони малих водотоків. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Водний кодекс України. Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text Ухвала ЛМР № 5766 від 19.12.2024 р. Про затвердження Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади. URL: https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/a19074bb3a9b23eac 2256ac40046fcb4/2269b8eb2c0f7933c2258bff003b7a94?OpenDocument Фотографії старого Львова. Brunnenstube, або водозбірник на Погулянці. URL: https://photolviv.in.ua/brunnenstube-abo-vodozbirnyk-na-pohuliantsi/#google_vignette Харчук Х. Водогін міста Львова (від початку XV ст. до 1939 р.). Львів : Аверс, 2015. 216 с. Europe in the XVIII. century. Arcanum Maps. URL: https://maps.arcanum.com/en/map/europe-18centuryfirstsurvey/?bbox=2679274.0449618637%2C6411795.326949304%2C2693644.2062794766%2C642224 8.090567302&map-list=1&layers=osm%2C163%2C165 *** 105 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9 ГЕОЕКОЛОГІЯ ТА ГЕОПОЛІТИКА Іван Круглов Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Як прикладна наука, геоекологія має справу з менеджментом довкілля, на який впливають геополітичні обставини. Протягом двополярної геополітичної ситуації геоекологія зосереджувалася на дослідженні постачальних екосистемних послуг, а під час однополярної – на екосистемному менеджменті з наголосом на збереженні біорізноманіття та мітигації зміни клімату. В умовах сучасної складної багатополярної ситуації з’являються нові теми прикладних геоекологічних досліджень – оцінка ландшафту як театру воєнних дій, продовольча безпека та землекористування в умовах зміни клімату, регіоналізації та іншої конфігурації контрольованої території. Ключові слова: геоекологія, геополітична ситуація, екосистемні послуги, зміна клімату, воєнні дії, безпека. GEOECOLOGY AND GEOPOLITICS Ivan Kruhlov Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Geoecology as applied science deals with environmental management, which is affected by geopolitical circumstances. During the bipolar geopolitical situation, geoecology concentrated on the study of provisioning ecosystem services, while during the unipolar situation – on the ecosystem management emphasizing biodiversity conservation and climate change mitigation. Under the current complex multipolar geopolitical situation, new themes for applied geoecological studies have occurred – assessment of the landscape as a theater of operations, food security and land use under climate change, regionalization, and a different configuration of the controlled area. Keywords: geoecology, geopolitical situation, ecosystem services, climate change, military operations, security. Геоекологію розуміємо як інтегровану (між-, трансдисциплінарну) науку, яка базується на географічному й екологічному підходах і яка досліджує геопросторову диференціацію поєднань фізичних, біотичних і суспільних явищ у їхніх причинно-наслідкових відношеннях. У практичному плані, геоекологія надає різносторонню гармонізовану геопросторову інформацію про довкілля, необхідну для його невиснажливого менеджменту – інвентаризації, оцінки, планування використання та моніторингу [1]. Теперішнє глобальне геополітичне переформатування породило нові непевності та виклики щодо подальшого розвитку цивілізації, і це також торкається сфери менеджменту довкілля, а отже – перспектив геоекології як прикладної науки. Тому ретроспективно та перспективно розглянемо вплив геополітичної ситуації на особливості менеджменту довкілля та, відповідно, на прикладні завдання геоекології. У цьому дослідженні використали раніше опрацьований матеріал про історію методології геоекології та її практичне застосування [1], який доповнили та по-новому інтерпретували з огляду на розвиток геополітичної ситуації. Після закінчення Другої світової війни (1945 р.) склалася так звана двополярна геополітична ситуація [4], яка визначалася ідеологічним, військовим і економічним протистоянням двох сил: демократичних держав на чолі зі США та авторитарного комуністичного блоку, створеного та контрольованого СРСР – тодішньою російською імперією, до складу якої входила Україна. Цей період, відомий як час Холодної війни, відзначався пріоритетом військової безпеки над соціальним добробутом та якістю довкілля, а швидке економічне та технологічне зростання стимулювалося гонкою озброєнь і помірним збільшенням населення. У період двополярного світу основну увагу приділяли експлуатації природних ресурсів, – головно енергетичних та рудних копалин, – які забезпечували швидке зростання економіки, 106 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. зокрема військового сектора. Водночас продовжувалося освоєння земельних ресурсів під промислові підприємства, поселення, сільське господарство, гідротехнічні споруди тощо. Екстенсивне розширення господарства супроводжувалося зростанням фізичного та хімічного забруднення довкілля, емісії парникових газів. Також у цей період, для компенсації антропізації та деградації природного довкілля, почали доволі інтенсивно створювати природоохоронні об’єкти. У комуністичних країнах з націоналізованою землею та централізованим командним господарським управлінням була можливість формувати великі природоохоронні території. Наприклад, Угольсько-Широколужанський заповідний маси букових пралісів на Закарпатті (15 580 га) – найбільший в Європі ареал старовікового лісу помірної кліматичної зони – був створений саме в той період. Загалом така ситуація з природокористуванням призводила до формування поляризованого ландшафту – більша його частина інтенсивно експлуатувалася з мінімальними природоохоронними обмеженнями, а менша – була повністю вилучена з господарства та обмежено доступна для населення. Саме у той час виникла геоекологія [1]. Її розвитку сприяли поширення повітряної та космічної геотеледетекції, детальних топографічних карт, інструментальних і кількісних методів дослідження земної поверхні, які значною мірою були побічним ефектом гонки озброєнь і військових технологій. Використовуючи сучасну термінологію, можна ствердити, що тоді прикладні геоекологічні дослідження головно фокусувалися на земельних ресурсах як постачальних екосистемних послугах [наприклад, 10]. Водночас почали формуватися підходи та методи природоощадного геопросторового планування у руслі нинішньої концепції екосистемного менеджменту [наприклад, 8]. Новий геополітичний етап відраховують від 1989–1991 рр., у яких відбувся швидкий розвал комуністичного блоку та СРСР. Після того склалася так звана однополярна геополітична ситуація [4], при якій панівною цивілізаційною силою залишився блок демократичних держав на чолі зі США, поповнений країнами Центральної Європи. Зникнення військово-економічного протистояння з російською комуністичною імперією, що розвалилася, вивільнило величезні ресурси, які раніше витрачалися на гонку озброєнь. Світ став менш конфронтаційним, і отже розширилися та інтенсифікувалися міждержавні зв’язки, і це активізувало так звану глобалізацію – процес посилення цивілізаційної поєднаності та взаємозалежності різних країн через обмін технологіями, товарами, послугами, інформацією та людьми. Водночас уряди почали значно більше ресурсів вкладати у соціальний розвиток, однак це не зупинило сповільнення зростання, або навіть стабілізацію і спад, населення у багатьох соціально розвинених країнах. Однополярна геополітична ситуація дала змогу економічно розвиненим державам спрямувати частину ресурсів, вивільнених з військового сектора, на покращення довкілля, а також консолідувати міжнародні зусилля у цьому напрямку. Ці держави також стали широко підтримувати природоохоронні проєкти у країнах зі слабшими економічними можливостями. Наприклад, військовий блок NATO почав реалізовувати екологічні проєкти, зокрема щодо захисту від паводків на Закарпатті (https://www.nato.int/docu/update/2001/0730/e0801a.htm. Прочитано 22.03.2025). Саме у цей час отримує загальносвітове визнання концепція сталого (невиснажливого) розвитку як стратегія подальшого існування людства. Значну суспільну увагу стали привертати питання екосистемного менеджменту (менеджменту екосистемних послуг) з наголосом на збереження біорізноманіття та мітигацію зміни клімату [6]. Природоохоронні заходи такого спрямування стали звичною складовою господарської експлуатації територій, і це призвело до зменшення поляризації ландшафту у сенсі якості довкілля. Ці природоохоронні підходи закріпили у міжнародних конвенціях та інших міжнаціональних та національних нормативно-правових актах. У цей період методологія геоекології докорінно модернізується через впровадження цифрової технології геоматики. У безбар’єрному міжнародному просторі Інтернету з’являються усе детальніші дані про довкілля, зокрема здобуті за допомогою усе досконаліших технологій геотеледетекції, які в часи Холодної війни були в обмеженому доступі. Комп’ютеризація, Інтернет, штучний інтелект і глобалізація сприяють швидкому обміну даними та знаннями. Геоекологія починає використовувати динамічні процесні комп’ютерні моделі (симулятори), 107 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. які дають змогу «зазирати у майбутнє» довкілля. У практичній площині, геоекологи зміщують свою увагу з питань експлуатації природних ресурсів на проблеми збереження біорізноманіття й екосистемного менеджменту (менеджменту екосистемних послуг), зокрема в умовах зміни клімату. Інвестиції у такі дослідження довкілля зростають. На жаль, такий сприятливий для людства і довкілля стан справ тепер під загрозою через формування нового глобального розподілу сил і впливів – складної багатополярної геополітичної ситуації. Протягом однополярного періоду глобалізація допомогла швидкому зростанню економічної та військової моці авторитарних держав глобального Сходу – першочергово Китаю та росії, а також сприяла появі великих економік на глобальному Півдні – таких, як Індія, Бразилія, Індонезія та інші. Водночас США відмовляються від ролі лідера та покровителя демократичного глобального Заходу, до якого зараховують також Японію, Південну Корею, Австралію та Нову Зеландію. Користуючись нерішучістю та роз’єднаністю глобального Заходу, а також опортуністичною позицією глобального Півдня, зміцнілі «східні» авторитарні режими вступили у боротьбу за глобальне та регіональне домінування вдаючись до гібридних і конвенціональних воєн, серед яких найруйнівнішою та найкривавішою є російське вторгнення в Україну. Це спричинило фрагментацію глобальних цивілізаційних зв’язків на окремі регіони та союзами, і отже регіоналізація, а не глобалізація, стала новим трендом розвитку людства. Початком формування складної багатополярної геополітичної ситуації вважають 2008 р. [4] – рік російського вторгнення у Грузію, всесвітньої фінансової кризи та обрання нового президента США, який поклав початок більш «егоїстичній» геополітичній поведінці цієї супердержави. Таке геополітичне переформатування призвело до того, що проблеми воєнної та економічної безпеки стали пріоритетнішими за питання соціального розвитку, якості довкілля та мітигації зміни клімату [12]. Наприклад, величезна екологічна катастрофа, викликана руйнуванням Каховської дамби, стала лише однією з ряду трагедій, спричинених російським вторгненням в Україну. Може статися, що регіоналізація та переспрямування інвестицій з зеленої економіки в індустрію озброєнь негативно відобразиться на зменшенні емісій парникових газів. Як наслідок, збільшується ймовірність реалізації сценарію зміни клімату SSP3-7.0 «Регіональне суперництво», який передбачає подальше швидке зростання глобальної температури та суттєву трансформацію природних умов [7]. Наприклад, військовий блок NATO започаткував «Безпековий план дій…», який адресує питання операцій у нових природних, соціальних і геополітичних умовах, викликаних зміною клімату (https://www.nato.int/cps/bu/natohq/ topics_91048.htm. Прочитано 26.03.2025). Отже, тепер у прикладних дослідженнях довкілля з’явилися нові актуальні аспекти, пов’язані з безпековими та воєнними питаннями. Перспективними стають дослідження ландшафтів як театрів воєнних дій [наприклад, 9], зокрема з огляду на прохідність, видимість, досяжність радіосигналів і засобів ураження, складність облаштування укрить тощо [напр., 11]. Також увагу приділяють воєнному плануванню з огляду на зміну клімату [5]. Геоекологічний підхід може бути використаний за основу для інтегрованої оцінки ландшафту як поля бою. Іншим актуальним напрямом є дослідження продовольчої безпеки в умовах обмеження товарообігу та втрати доступу до сільськогосподарських територій через воєнні дії та регіоналізацію [наприклад, 3]. Ширшим аспектом є питання адаптації ландшафтів до нових соціоекономічних та біофізичних умов, викликаних змінами геополітичної ситуації, а також клімату. Тут йдеться про комплекс завдань – від рекультивації територій, уражених воєнними діями, до модифікації структури землекористування регіонів, віддалених від зони війни, для задоволення нових потреб, зумовлених міграцією населення та зміною пріоритетів соціоекономічного розвитку [наприклад, 2]. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Круглов І. Трансдисциплінарна геоекологія : монографія. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2020. 292 c. 2. Baumann M., Kuemmerle T. The impacts of warfare and armed conflict on land systems. Journal of Land Use Science. 2016. Vol. 11, № 6. P. 672–688. 108 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 3. Ben Hassen T., El Bilali H. Impacts of the Russia-Ukraine war on global food security: Towards more sustainable and resilient food systems? Foods. 2022. Vol. 11. № 15. P. 2301. 4. Borrell J. How to revive multilateralism in a multipolar world? The Diplomatic Service of the European Union, 2021. URL: https://www.eeas.europa.eu/eeas/how-revive-multilateralismmultipolar-world_en (дата звернення: 21.03.2025 р.). 5. Brzoska M. Climate change and military planning. International Journal of Climate Change Strategies and Management. 2015. Vol. 7. № 2. P. 172–190. 6. Ecosystems and human well-being: synthesis / Millennium Ecosystem Assessment. Washington, DC : Island Press, 2005. 160 p. 7. IPCC Climate Change 2023: Synthesis Report. Contribution of Working Groups I, II and III to the Sixth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change. Geneva : IPCC, 2023. 184 p. 8. McHarg I. L. Design with nature. New York : Doubleday, 1969. 197 p. 9. Military geoscience: a multifaceted approach to the study of warfare. Cham : Springer International Publishing, 2022. 356 p. 10. Naturraumerkundung und Landnutzung: Geochorologische Verfahren zur Analyse, Kartierung und Bewertung von Naturräumen. Berlin : Akademie Verlag GmbH, 1991. 373 s. 11. Powell W. G., Beane N. R., Blanchard M. D. Analysis of vegetation as terrain: The «How» and «Why» of US Army Doctrine. Vicksburg, MS: US Army Engineering and Development Center, 2024. 87 p. 12. The Global Risk Report 2025. Geneva : World Economic Forum, 2025. 104 p. *** 109 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 551.4 GEOMORPHOLOGICAL CONSEQUENCES OF FOREST ROAD CONSTRUCTION IN THE TATRA NATIONAL PARK (POLAND) Agnieszka Wojtaszowicz1,2 of Geography and Spatial Organization Polish Academy of Sciences, Cracow, Poland Joanna Fidelus-Orzechowska 2University of the National Education Commission, Institute of Biology and Earth Sciences, Cracow, Poland 1Institute Forest roads located in the Tatra National Park and its buffer zone are characterised by significant transformations of the relief. The activity of morphogenetic processes depends on the morphological position of these roads and the geological substrate. Our work confirms that sheet washing is the process most influencing the formation and development of road cuts. The severity of erosion increases on road sections located on slopes steeper than 10°, where the course of the road follows the slope. Proper road design taking into account the natural terrain and protecting unused roads can help to reduce water erosion. Keywords: forest management, human impact, forest roads, transformation of relief, Tatra Mountains. ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ БУДІВНИЦТВА ЛІСОВИХ ДОРІГ У ТАТРАНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПАРКУ (ПОЛЬЩА) Агнешка Войташовіч1,2 1Інститут географії і просторової організації польської академії наук, Краків, Польща Йоанна Фіделус-Орзеховська 2Університет національної комісії з освіти, Інститут біології та наук про Землю, Краків, Польща Лісові дороги, розташовані в Татранському Національному Парку та його буферній зоні, характеризуються значними трансформаціями рельєфу. Активність морфогенетичних процесів залежить від морфологічного положення цих доріг та геологічного субстрату. Наші дослідження підтверджують, що змив ґрунтового покриву є процесом, який найбільше впливає на формування та розвиток виїмок на дорогах. Інтенсивність ерозії зростає на ділянках доріг, розташованих на схилах понад 10°, де траса дороги слідує за схилом. Належне проектування доріг з урахуванням природного рельєфу та захист невикористовуваних доріг може допомогти зменшити водну ерозію. Ключові слова: менеджмент лісу, антропогенний вплив, лісові дороги, трансформація рельєфу, Татри. Prezentowane wyniki stanowią efekt badań terenowych przeprowadzonych w ramach pracy magisterskiej Agnieszki Wojtaszowicz pt. Wpływ wybranych dróg leśnych i szlaków zrywkowych na przekształcenia rzeźby w obrębie Tatrzańskiego Parku Narodowego [17]. Ich rozwinięcie oraz szczegółowa analiza zostały opublikowane w czasopiśmie Przegląd Geograficzny w artykule pt. Stan i prawidłowości wykształcenia dróg leśnych w Tatrzańskim Parku Narodowym i jego otoczeniu [18]. Gospodarka leśna stanowi jedną z form działalności człowieka, która na obszarach górskich przyczynia się do istotnych przekształceń rzeźby terenu. Gospodarcze wykorzystanie obszaru tatrzańskiego trwa już od około siedmiuset lat. Intensywna wycinka lasów w tym regionie rozpoczęła się wraz z rozwojem osadnictwa na Podhalu i była związana z potrzebami budownictwa oraz pasterstwa. W kolejnych wiekach działalność gospodarcza w Tatrach rozszerzyła się o eksploatację surowców mineralnych, spośród których szczególne znaczenie miały górnictwo rud żelaza oraz towarzyszące mu hutnictwo. Drewno pozyskane z tatrzańskich lasów wykorzystywano do budowy sztolni i produkcji węgla drzewnego, niezbędnego w procesach hutniczych. Znaczne ograniczenie antropopresji na tym terenie nastąpiło po roku 1954 r., kiedy utworzono Tatrzański Park Narodowy. 110 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Obecnie przekształcenia antropogeniczne Tatr Zachodnich są głównie wynikiem ciągle rosnącego ruchu turystycznego. Zmiany rzeźby terenu poza wyznaczonymi szlakami turystycznymi dotyczą, w przeważającej części, obszarów należących do Wspólnoty Leśnej Uprawnionych 8 Wsi w Witowie. Wspólnota zrzesza mieszkańców ośmiu podhalańskich wsi i jest odpowiedzialna za gospodarowanie terenami leśnymi (np. wycinka drzew), których część położona jest w granicach Tatrzańskiego Parku Narodowego. Drogi leśne razem ze szlakami zrywkowymi tworzą leśną sieć komunikacyjną. Nie są one klasyfikowane jako drogi publiczne, a ich przeznaczeniem jest przede wszystkim umożliwienie transportu drewna, prowadzenia działań ochronnych oraz dojazdu pracowników leśnych i służby leśnej. Funkcjonowanie dróg leśnych zależy zarówno od warunków naturalnych, jak i intensywności oddziaływania antropogenicznego. Kluczową rolę odgrywają zabiegi przeciwerozyjne ograniczające skutki procesów naturalnych oraz odpowiednie zabezpieczenie dróg po zakończeniu ich użytkowania. Drogi leśne na obszarach górskich są podatne na powstawanie przekształceń, szczególnie podczas ekstremalnych zdarzeń hydrometeorologicznych. Konsekwencją tych zdarzeń może być rozwój rynien erozyjnych oraz wyłączenie drogi z użytkowania [5, 15]. Przekształcenia rzeźby mogą trwać nawet po zaprzestaniu użytkowania dróg [5], co wymaga odpowiedniego planowania i zarządzania, szczególnie na terenach chronionych, gdzie konieczna jest równowaga między działalnością człowieka a ochroną środowiska [12, 16]. Rola działalności człowieka w przekształcaniu rzeźby terenu obszarów górskich jest coraz częściej podejmowanym tematem badawczym. Dotychczasowe badania presji antropogenicznej w Tatrach ukierunkowane były głównie na zmiany geomorfologiczne w obrębie stoków użytkowanych turystycznie [2–4, 8–10, 13, 14], natomiast badania dróg leśnych w Tatrach prowadzono w niewielkim zakresie [5–7, 11, 13]. Przeprowadzone badania miały na celu określenie prawidłowości wykształcenia wybranych dróg leśnych oraz szlaków zrywkowych w Tatrzańskim Parku Narodowym i w jego otoczeniu. W sierpniu i wrześniu 2022 r. przeprowadzone zostało kartowanie geomorfologiczne 7 dróg leśnych, których wyboru dokonano ze względu na status ich użytkowania. Analizowane drogi znajdowały się w: 1. Dolinie Wielkie Koryciska (droga użytkowana, TPN); 2. Dolinie Długiej (droga użytkowana, TPN); 3. Dolinie Wyżniej Chochołowskiej (droga użytkowana, TPN); 4. Rejonie Polany Molkówka (droga użytkowana, otoczenie TPN); 5. Dolinie Huciańskiej (droga częściowo użytkowana, TPN); 6. Jarońcu (droga częściowo użytkowana, TPN); 7. Dolinie Lejowej (droga nieużytkowana, TPN). Wyznaczone drogi o łącznej długości 11 km podzielono na 127 odcinków. Wydzielenia odcinków dokonywano ze względu na liczbę rozcięć i rynien erozyjnych w dnie drogi oraz na znaczne zmiany nachylenia terenu. W ramach kartowania zebrano informacje na temat parametrów morfometrycznych, położenia morfologicznego, rodzaju podłoża, występujących form erozyjnych i akumulacyjnych oraz obecności wycieków i wysięków w obrębie rozcięć drogowych. Zebrane dane zostały zestawione w formularzu terenowym. Dokładny przebieg dróg oraz skrajne punkty każdego z odcinków oznaczono w terenie za pomocą urządzenia GPS (Garmin 64s). Pozyskane dane wektorowe zostały przetworzone przy użyciu oprogramowania QGIS. Na podstawie przeprowadzonych badań terenowych dokonano klasyfikacji analizowanych odcinków dróg leśnych pod względem ich lokalizacji topograficznej. Najliczniejszą grupę stanowiły odcinki przebiegające po stokach – zidentyfikowano ich 75, co stanowi 56 % całkowitej długości badanych tras. Drugą kategorię tworzyły drogi zlokalizowane w dnach dolin – 28 odcinków (19 %), natomiast 24 fragmenty (25 %) miały przebieg grzbietowy. Zróżnicowane położenie odcinków pozwoliło na ocenę wpływu warunków topograficznych na rozwój i skalę przekształceń rzeźby terenu w obrębie dróg leśnych. Wśród zidentyfikowanych procesów naturalnych dominującą rolę w kształtowaniu rzeźby terenu w obrębie dróg odgrywa proces spłukiwania powierzchniowego. Zjawisko to, intensyfikowane przez gwałtowne opady oraz pozbawienie pokrywy roślinnej, prowadziło do wymywania materiału zwietrzelinowego oraz formowania rynien erozyjnych. Dokładne oddzielenie roli procesów naturalnych oraz 111 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. działalności człowieka jest jednak utrudnione, ponieważ przekształcanie drogi zachodzi przy współdziałaniu zarówno czynników naturalnych jak i antropogenicznych. Pogłębianie wcięcia drogi w podłoże to efekt współdziałania opadów, nachylenia terenu oraz antropopresji, która przyspiesza destrukcję naturalnej pokrywy glebowej i sprzyja inicjacji erozji. Szczególnie istotne znaczenie w modelowaniu dróg mają opady nawalne, występujące głównie w porze pluwialnej. Ich intensywność, przy jednoczesnym krótkim czasie trwania, powodowała gwałtowny spływ powierzchniowy, zwłaszcza na odcinkach o dużym nachyleniu i braku trwałej pokrywy roślinnej. W takich warunkach powstawały głębokie rozcięcia i rynny erozyjne (do 2,1 m), które z czasem pogłębiały się, przechwytując dodatkowo spływ wód śródpokrywowych. Analiza parametrów morfometrycznych wykazała, że najistotniejszymi czynnikami determinującymi rozwój form erozyjnych w obrębie drogi były zgodność przebiegu drogi ze spadkiem stoku oraz nachylenie terenu. Na odcinkach dróg o nieutwardzonym podłożu, gdzie nachylenia przekraczały 10°, intensywność spłukiwania była znacznie wyższa, co skutkowało nasileniem pogłębiania rozcięć w obrębie dna drogi oraz wcinania drogi w podłoże, które w takich warunkach sięgało zazwyczaj 1,0–1,5 m. Obserwacje te są zgodne z wynikami badań dróg leśnych przeprowadzonymi w Bośni i Hercegowinie [0], które wskazywały, że maksymalny stopień erozji obejmuje drogi o największym nachyleniu (10–20 %). Рис. 1. Przekształcenia rzeźby w obrębie dróg leśnych zlokalizowanych na łupkach (а) i dolomitach (б). Kolejnym aspektem wpływającym na stopień przekształceń jest litologia podłoża. Badania wykazały, że rodzaj skał znajdujących się w podłożu ma znaczenie na pogłębianie wcięcia drogowego w przypadku całkowitego wyniesienia lub rozcięcia warstwy zwietrzelinowej. Zaobserwowano, że skały o niskiej odporności, takie jak łupki mułowcowe (рис. 1а) i torfy sprzyjają powstawaniu rozcięć oraz głębokiemu wcinaniu się dróg w podłoże. Dodatkowym czynnikiem oprócz transportu drewna, w obrębie łupków, było zjawisko przechwytywania wód śródpokrywowych i ich spływu wzdłuż drogi. W takich warunkach rozwijała się intensywna erozja liniowa powodująca dalsze pogłębianie. Z kolei na bardziej odpornych dolomitach (рис. 1б) dominował rozproszony spływ powierzchniowy, skutkujący wynoszeniem materiału zwietrzelinowego z obszaru przyległego i poszerzanie strefy zdegradowanej. Na większości odcinków natomiast, czynnikiem determinującym rozwój rozcięć i wcięcia drogowego, jest rodzaj i frakcja zwietrzeliny. W warunkach górskich wpływ budowy dróg leśnych i szlaków zrywkowych na rzeźbę terenu ma szczególne znaczenie, a zwłaszcza w przypadku braku odpowiedniego planowania budowy i zabezpieczenia dróg. Jak wskazują nasze obserwacje, większość analizowanych dróg leśnych, zarówno użytkowanych, jak i opuszczonych, nie posiadała podstawowych zabezpieczeń przeciwerozyjnych. Nachylenie terenu, położenie względem stoku, rodzaj podłoża geologicznego i zwietrzeliny a także obecność naturalnych źródeł i możliwość przechwycenia przepływu wód gruntowych powinny być brane pod uwagę na etapie projektowania nowej drogi. W Dolinach Chochołowskiej, Lejowej, w Jarońcu oraz w obszarze Molkówki stwierdzono brak odwodnienia, brak zabezpieczeń dna drogi oraz jej brzegów, a także brak zabiegów rekultywacyjnych po wyłączeniu drogi z eksploatacji. Takie zaniedbania skutkują 112 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. postępującą degradacją stoków, intensyfikacją erozji oraz pogłębianiem się rozcięć drogowych, co było szczególnie widoczne w obrębie drogi w Dolinie Lejowej. Na nieużytkowanych drogach mogą zachodzić intensywne zmiany rzeźby terenu, w tym powstawanie głębokich rynien erozyjnych, jak np. rynny o głębokości 2,1 m zaobserwowane w Dolinie Lejowej. Ich głębokość zależy od odporności podłoża skalnego i rodzaju zwietrzeliny, szczególnie w kontekście skutków erozji linijnej i spłukiwania – na łupkach rynny są głębsze niż na dolomitach. Nachylenie stoku odgrywa kluczową rolę w intensywności tych przekształceń – na odcinkach o nachyleniu powyżej 10° erozja jest najsilniejsza. Jednak na podłożu mniej odpornym, gdzie pojawia się dodatkowa presja antropogeniczna związana z przejazdami quadów i motocykli, znaczne przekształcenia rzeźby mogą występować na obszarze o niewielkim nachyleniu. Zależność tą obserwowano na terenie polany Molkówka, poza granicami TPN. REFERENCES 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. Bajrić, M., Sokolović, D., Musić, J., Halilović, V. Assessment of intensity of erosion and natural coverage of tractor roads in post-exploitation period. Radovi šumarskog fakulteta Univerziteta u Sarajevu. 2013. Vol. 43(1). P. 27–38. DOI: https://doi.org/10.54652/rsf.2013.v43.i1.115 Barančok, P., Varsavova, M. The influence of tourism on the natural environment of the Belianske Tatry Mountains investigated on an educational hiking path situated in the locality of Monkova Dolina – Kopske Sedlo and its near surroundings. Ekologia. 1996. Vol. 15(4). P. 469–473. Fidelus-Orzechowska J., Gorczyca E., Bukowski M., Krzemień K. 2021. Degradation of a protected mountain area by tourist traffic: case study of the Tatra National Park, Poland. Journal of Mountain Science. 2021. Vol. 18(10). P. 2503–2519. DOI: https://doi.org/10.1007/s11629-020-6611-4 Fidelus-Orzechowska J., Gorczyca E., Krzemień K. Geomorfologiczne skutki gospodarki turystycznej w Tatrach. Kraków : Instytut Geografii i Gospodarki Przestrzennej UJ, 2017. Fidelus‐Orzechowska J., Puniach E., Ćwiąkała P., Strzyżowski D., Nędzka M. Changes within the roadbed and the cutslope of an abandoned forest road. A case‐study from the Tatra Mts. (Poland). Land Degradation & Development. 2023. Vol. 34(2). P. 558–569. DOI: https://doi.org/10.1002/ldr.4479 Fidelus-Orzechowska J., Strzyżowski D., Cebulski J., & Wrońska-Wałach D. A quantitative analysis of surface changes on an abandoned forest road in the Lejowa Valley (Tatra Mountains, Poland). Remote Sensing. 2020. Vol. 20(12). C. 34–67 с. DOI: https://doi.org/10.3390/rs12203467 Fidelus-Orzechowska J., Strzyżowski D., Żelazny M. The geomorphic activity of forest roads and its dependencies in the Tatra Mountains. Geografiska Annaler: Series A, Physical Geograph. 2018. Vol. 100(1). С. 59–74. DOI: https://doi.org/10.1080/04353676.2017.1376585 Gorczyca E., Krzemień K. Rola antropopresji w przekształcaniu obszarów wysokogórskich na przykładzie Tatr i Monts Dore. Prace i Studia Geograficzne. 2009. Vol. 41. С. 89–106. Gorczyca E., Krzemień K. Rola dróg i ścieżek turystycznych w modelowaniu rzeźby gór strefy umiarkowanej. Roczniki Bieszczadzkie. 2010. Vol. 18. С. 228–242. Rączkowska Z., Kozłowska A. Wpływ turystyki na rzeźbę i roślinność przy ścieżkach w otoczeniu Kasprowego Wierchu. W: Z. Krzan (red.), Przyroda Tatrzańskiego Parku Narodowego a Człowiek. Zakopane : Tatrzański Park Narodowy, 2010. С. 21–28. Rojan E. Changes in unpaved forest roads of the windthrow area in the Slovak High Tatra Mts in years 2004‐14. Štúdie o Tatranskom Národnom Parku. 2015. Vol. 44(11). С. 97–106. Şakar D., Aydin A., Akay A.E. Essential issues related to construction phases of road networks in protected areas: Croatian Journal of Forest Engineering: Journal for Theory and Application of Forestry Engineering, 2022. Vol. 43(1). С. 219‐237. DOI: https://doi.org/10.5552/crojfe.2022.1179 Skawiński P. Gospodarka leśna przed i po utworzeniu Tatrzańskiego Parku Narodowego. Osiągnięcia, porażki, kontrowersje. W: Z. Krzan (red.), Przyroda Tatrzańskiego Parku Narodowego a Człowiek. Zakopane : Tatrzański Park Narodowy, 1996. Т. 3. С. 83–85. Skawiński P. Oddziaływanie człowieka na przyrodę kopuły Kasprowego Wierchu oraz Doliny Goryczkowej w Tatrach. W: W. Cichocki (red.), Ochrona Tatr w obliczu zagrożeń. Zakopane : Wyd. Muzeum Tatrzańskiego, 1993. С. 197–226. Wang C., Liu B., Yang Q., Pang G., Long Y., Wang L., Cruse R., Dang W., Liu X., Wang E. Unpaved road erosion after heavy storms in mountain areas of northern China. International Soil and Water Conservation Research. 2022. Vol. 10(1). С. 29–37. DOI: https://doi.org/10.1016/j.iswcr.2021.04.012 Wemple B.C., Browning T., Ziegler A.D., Celi J., Chun K.P., Jaramillo F., Leite K.N, Ramchunder S.J, Negishi N.J., Palomeque X., Sawyer D. Ecohydrological disturbances associated with roads: Current knowledge, research 113 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. needs, and management concerns with reference to the tropics. Ecohydrology. 2018. Vol. 11(3). e1881. DOI: https://doi.org/10.1002/eco.1881 17. Wojtaszowicz A. Wpływ wybranych dróg leśnych i szlaków zrywkowych na przekształcenia rzeźby w obrębie Tatrzańskiego Parku Narodowego. Kraków : Uniwersytet Pedagogiczny im. KEN, 2023. 18. Wojtaszowicz A., Fidelus-Orzechowska J. Stan i prawidłowości wykształcenia dróg leśnych w Tatrzańskim Parku Narodowym i jego otoczeniu (Condition and formation regularities characterising forest roads in Poland’s Tatra National Park and its surroundings). Przegląd Geograficzny. 2025. Vol. 97(1). С. 29–37. DOI: https://doi.org/10.7163/PrzG.2025.1.2 *** 114 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Секція 3 ГІДРОЕКОЛОГІЯ, УРБОЕКОЛОГІЯ, ТЕХНОЕКОЛОГІЯ ТА ІНШІ ПРИКЛАДНІ ЕКОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Section 3 НYDROECOLOGY, URBOECOLOGY, TECHNOECOLOGY AND OTHER APPLIED ENVIRONMENTAL RESEARCHES 115 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:622.2 ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ І ГЕОЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН РОЗРОБЛЕННЯ РОДОВИЩА ГРАНІТУ «КРУТА СЛОБОДА» Євген Іванов, Володимир Остап’юк, Ірина Гусєва Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Розглянуто природно-географічні умови у районі розроблення родовища граніту «Крута слобода» (Сарненський район Рівненської області). Окреслено спектр екологічних проблем, що виникають у процесі видобування і перероблення граніту. Оцінено сучасний геоекологічних стан гранітного кар’єру і перспективи його подальшого функціонування. Запропоновано заходи щодо рекультивації території, охорони надр і природного середовища. Ключові слова: граніт, видобування, кар’єр, геоекологічний стан, рекультивація. NATURAL-GEOGRAPHICAL CONDITIONS AND GEOECOLOGICAL STATE DEVELOPMENT OF THE «KRUTA SLOBODA» GRANITE DEPOSIT Yevhen Ivanov, Volodymyr Ostapyuk, Iryna Guseva Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The natural-geographical conditions in the area of development of the granite deposit «Kruta sloboda» (Sarna district, Rivne region) are considered. The spectrum of environmental problems arising in the process of granite mining and reworking is outlined. The current geoecological state of the granite quarry and the prospects for its further functioning are assessed. Measures are proposed for the reclamation (rehabilitation) of the territory, protection of the subsoil and the natural environment. Keywords: granite, mining, quarry, geoecological condition, reclamation. Вступ. Економіка України залежить і залежатиме у повоєнних час від запасів корисних копалин та залучення їх у промислове виробництво. У Рівненській області є значні запаси не лише магматичних й метаморфічних, а й інших видів корисних копалин, що робить її привабливою для розвитку гірничодобувної промисловості [6]. Серед будівельної сировини регіону значне місце належить покладам гранітів [1, 2]. Розроблення цих покладів завжди супроводжується антропогенними трансформаціями, які пов’язані з вилученням земель під кар’єри та під відходи гірничого виробництва. Томашгородський щебеневий завод розробляє родовище граніту «Крута слобода», що розташоване у Сарненському районі Рівненській області, у 1,5 км на північний захід від станції Томашгород. Головним видом діяльності підприємства є виготовлення щебеню фракцій 5×20, 20×40, 40×70 і відсіву. Споживачами продукції є підприємства залізобетонних конструкцій Рівненської, Волинської, Львівської і Тернопільської областей. Частину готової продукції відвантажують споживачам у Польщу, Литву, Латвію та Естонію. Територія розроблення родовища поєднує в собі два види граніту: рожевий та рожевосірий. Кар’єр є досить молодим, геологічна розвідка розпочиналась у 1970-х роках, а потужні видобувні роботи з 1980-х років. Запаси сировини становлять понад 8 млн т. Значна товщина покладів дозволяє постійно поглиблювати кар’єр. Нещодавно підприємство отримало дозвіл на розширення площі кар’єру майже у два рази у північному напрямку, що говорить про значні перспективи збільшення видобутку та виробництва. На сьогодні кар’єр розробляють чотирма видобувними уступами (рис. 1а). Технологічний процес розробки кар’єру включає такі операції: вилучення з території ґрунтово-рослинного шару за допомогою бульдозера із навантаженням екскаватором в автосамоскиди та транспортування їх на земельну ділянку, передбачену для рекультивації боліт; підготовку корисних копалин за допомогою буро-вибухових робіт; екскавацію і транспортування корисних копалин (рис. 1б); дроблення негабариту. 116 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. а) б) Рис. 1. Родовище граніту «Крута слобода»: а) добувні уступи кар’єру; б) екскавація і транспортування мінеральної сировини Технологія видобутку граніту має власну специфіку. Для збереження цілісності гранітних блоків використовують додаткові способи, оскільки такі недоліки як тріщини чи відколи у порушеній структурі цієї сировини не приховати. Існує три найпоширеніші способи видобування: вибуховий, повітряної подушки і каменерізу. Проектом прийнято транспортну систему розробки кар’єрної виїмки із переміщенням розкривної породи на зовнішні відвали. Площа кар’єру у 1981 р. становила 60 га, форма була схожа на прямокутник з вираженою під’їзною дорогою у північно-східній частині. До 2019 р. площа збільшилась до 100 га, розширення території видобування корисної копалини здійснювалось у південному напрямку, адже вона була краще досліджена під час геологорозвідувальних робіт. Запаси корисної копалини у 1981 р. були значно меншими, адже на 2019 р. кар’єр збільшився і поглибився у два рази. Видобуток граніту у 1981 р. становив 76 тис. м3, а у 2019 році ‒ 170,8 тис. м3. Природно-географічні умови родовища. Родовище розташоване у межах Клесівської денудаційної рівнини Житомирського Полісся. Тут відсутні добре вироблені річкові долини, врізані у породи кристалічного фундаменту, що перекритий тонким плащем пісків потужністю 8–10 м. Риси горбувато-рівнинного району дослідження залежать від геолого-структурного положення території. Абсолютні відмітки вододільних ділянок змінюються від 180 до 198 м, а рівень водотоків – 167–180 м. Підвищені ділянки відповідають висотам 200–202 м, а рідше – 205 м. Відносні перевищення коливаються від 1,5–3 до 10–20 м, а піщаних пагорбів понад 25 м. Піщані палеодюни займають до 30–35 % території, а їхня висота становить 3–6 м. У районі дослідження поширені болота, що займають понижені ділянки рельєфу, а також заплавні ділянки річок [4]. Клімат території є помірно-континентальним. Середня річна кількість опадів становить 612 мм. Середньорічна вологість повітря становить 80 %. У районі поширені дерново-підзолисті, лісові підзолисті, дерново-підзолисті оглеєні, болотні і торфяно-перегнійні ґрунти. Заліснення території становить 65 %, переважають соснові ліси, значно менше березових і вільхових лісів. Дуб і граб зустрічаються рідко та приурочені до підвищених ділянок рельєфу. Тваринний світ налічує близько 60 видів ссавців, 100 видів птахів і 10 видів земноводних. Тектоніка у районі родовища є складовою частиною Волинського геоблоку Українського кристалічного щита. У геологічний будові присутні магматичні породи осницького комплексу протерозою, утворення дайкового камʼянського комплексу та відклади четвертинної системи. Утворення цього комплексу представлені магматичними породами габро-діорит-гранодіоритової і гранітоїдної формації. Геологорозвідувальні роботи провела Поліська комплексна експедиція. Корисні копалини родовища складено дрібно- і середньозернистими сірими і рожево-сірими гранітами і гранодіоритами осницького комплексу. Здебільшого порода має неоднорідний мінералогічний склад і мікроструктуру. Територія району характеризується малорозвиненою мережею шляхів сполучення. Район зі сходу на захід перетинає залізниця Київ – Ковель, а паралельно їй є шосе Олевськ ‒ Сарни. У 117 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. свою чергу центральну частину району перетинає автодорога державного значення Київ – Варшава. Найбільшими населеними пунктами є Сарни, Томашгород, Клесів і Рокитне [4]. В економічному відношенні район слабо розвинений. Населення району здебільшого зайняте на лісозаготівельних роботах (будівельний і дров’яний матеріал), первинній обробці деревини, а на невеликих незаболочених ділянках – на сільськогосподарських роботах, де вирощують картоплю, льон і зернові рослини. Однак найрозвиненішою є гірничодобувна промисловість, що зв’язана із видобуванням різної будівельної сировини. Морфометричні параметри кар’єру. Головними характеристиками морфометрії кар’єру є експозиція і крутість схилів. Експозиція вказує на напрямок схилу, а крутість – під яким кутом схили нахилені до рівнинної території. Цифрові моделі експозиції схилів відображають процес деформації рельєфу території під час видобування мінеральної сировини. Найбільші обсяги видобутку граніту припадають на схили північної і північно-східної експозиції (рис. 2а). Значну частку розроблених покладів граніту також зафіксовано на схилах південної і південно-західної експозиції. Деформацію схилів спостерігаємо у місцях розширення площі кар’єру. а) б) Рис. 2. Морфометричні параметри кар’єру: а) експозиція схилів; б) крутість схилів Крутість схилів залежить від різних чинників і головне від сировини, яка видобувається. Кар’єрам з видобування граніту властива суттєва крутість схилів та утворення терасованих поверхонь. У 2015 р. домінують території з крутизною до 4° північної і західної експозиції (рис. 2б). Крутість видобувних уступів зростає, для більшість схилів вона сягає до 20°. Понад 20° крутизна схилів східної і західної експозиції. Небезпечні гравітаційні процеси, переважно зсуви породи, спостерігаються по усій території кар’єрної виїмки. Динаміка морфометричних показників кар’єру «Крута слобода» за останні 40 років відзначається суттєвим розширенням і поглибленням площі видобування сировини, конфігурація кар’єру стала нагадувати квадрат, що покращила рух транспорту по території. Геоекологічний стан родовища. Рівненська область зазнає трансформаційних значних змін у природному середовищі, адже при розробленні родовищ граніту суттєво змінюються форми рельєфу, утворюються глибокі кар’єрні виїмки у місцях видобування сировини і насипи порід, які не використовують у промисловості. Більшість родовищ граніту є затопленими і сильно підтопленими, оскільки рівень ґрунтових вод порушено у процесі їх розроблення, а оптимальної осушувальної системи не побудовано. Такі родовища складно використовувати, хоча запаси граніту є одними з найбільших в Україні. Видобування граніту у кар’єрі проводять буро-вибуховим методом. Перед проведенням видобувних робіт здійснюють геологічне вивчення території із відбором проб. Процес підриву є небезпечним із використанням потужної вибухівки для подрібнення сировини і подальшого навантаження на ескалатори. Значні вибухи спричинюють невеличкі землетруси, сейсмічні хвилі яких відчувають у найближчих населених пунктах та створюють пилове забруднення на довколишніх територіях. 118 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Головними екологічними проблеми, які виникають у процесі видобування граніту є: трансформація геологічного середовища і накопичення розкривних порід; порушення ґрунтового і рослинного покривів; формування підземних порожнин і тріщин, утворення відвалів гірських порід; підвищення рівня підземних і ґрунтових вод; активізація зсувів й обвалів гірських порід, підвищений радіаційний фон. Розкривні породи накопичені у відвалах – складах відходів, видобутих під час розроблення покладів граніту. Вони представлені продуктами вивітрених кристалічних порід, піщаними сумішами і ґрунтово-рослинним шаром (рис. 3а). Середня потужність розкривних порід у кар’єрі складає 3,5 м, а об’ємна вага – 1,65 т/м3. а) б) в) г) Рис. 3. Геоекологічний стан у гранітних кар’єрах Рівненської області: а) накопичення розкривних порід; б) обвал гірських порід на уступі кар’єру; в) підтоплення території кар’єру; г) рекреаційна зона у ліквідованому гранітному кар’єрі «Коплище» Розвиток небезпечних гравітаційних процесів спостерігається у багатьох кар’єрах із видобування скельних порід, адже формується терасований тип рельєфу та схили значної крутизни. Для сировини кар’єру «Крута слобода» властива значна щільність, тому на схилах часто відбуваються зсуви породи. Такі небезпечні гравітаційні процеси спостерігають на усій території кар’єру, але найбільше присутні на схилах південної експозиції. Сировина із значною швидкістю відколюються від суцільного блоку і зсувається за схилом, руйнуванню також сприяють й атмосферні опади, які потрапляючи у щілини утворюють великі тріщини. Уламки інколи перекривають під’їзні шляхи та ускладнює рух транспорту (рис. 3б). Потужність експозиційної дози гамма-випромінювання гранітних порід не перевищує 15–22 мкР/год. [5]. Дзеркало ґрунтових вод у кар’єрі сезонно змінюється і є максимальним в осінньо-весняний період (рис. 3в). Приток води на початку розроблення кар’єру зумовили атмосферні опади і верховодка та в середньому складали 90 м3/год. (2 200 м3/добу). Водозбірник розміщено біля капітальної траншеї із вбудованим загороджувальним валом для безпечного руху транспорту. Мінімальна його ємність становить 275 м3, а корисна сягає 1 200 м3. Продуктивність роботи насосів має перевищувати 110 м3/год. 119 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. На ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» наявний технічний проект рекультивації кар’єру, відсіву і розкривних порід, який розроблено ще у 1981 р. «Укрземпроект». Кар’єр планується відвести під водоймище. Рекультивація відвалу розкривних порід передбачається методом зрізання і виположення із подальшим насадженням на рекультивованих ділянках деревних порід і посівом трав на крутих схилах [5]. Рекультивація земель проводять після видобування корисних копалин по всій площі і глибині родовищ. Кар’єри головно відводять під водойми та утворюють рекреаційні території. На відвалах розкривних порід передбачено проведення зрізання схилів та завезення ґрунтових сумішей із подальшим насадженням деревних порід і посівом трав. Рекультиваційні роботи сприяють відновленню довкілля, а родовища граніту перетворюють у рекреаційні зони. Створення водойм відкриває нові можливості для подальшого використання постмайнінгових територій. В межах Рівненської області є лише декілька прикладів раціонального та екологічно орієнтованого використання відпрацьованих родовищ, наприклад рекреаційна зона «Коплище», яку створено після припинення видобутку граніту (рис. 3г). Цей приклад показує, що навіть після проведення гірничодобувних робіт території варто використовувати й покращувати геоекологічний стан [3]. У родовищі граніту «Крута слобода» розроблені заходи щодо охорони надр і природного середовища [5]: заборона зливу масел та інших нафтопродуктів з механізмів, які працюють у кар’єрі; для збору відпрацьованих масел і нафтопродуктів використовують металеві ємності (цистерни, бочки); проводиться ремонт кар’єрних механізмів у відведених місцях, обладнаних знезаражуючими засобами та ємностями для збору відпрацьованих масел; заборона миття в кар’єрі кар’єрних механізмів із проведенням у спеціально відведеному місці; скид поверхневих вод проводиться лише у систему зовнішнього водовідливу; складування ґрунтово-рослинного шару і розкривних порід здійснюють у місцях, де злив паводковими водами неможливий; допустимий рівень концентрації пилу для порід не перевищує 6 мг/м3, передбачено зрошення вибоїв та автодоріг поливною машиною у кар’єрі. Висновки. Розроблення покладів граніту призводить до антропогенної трансформації природного середовища, зокрема до перетворення геологічного середовища і накопичення розкривних порід, порушення ґрунтового і рослинного покривів, формування підземних порожнин і тріщин, підвищення рівня підземних і ґрунтових вод, активізації зсувів й обвалів гірських порід, підвищення радіаційного фону. Геоекологічна ситуація довкола кар’єрів може відрізнятися і залежить від природно-географічних умов і стану їхнього розроблення. Після завершення розроблення граніту слід реалізувати заходи щодо рекультивації кар’єру «Крута слобода» і створення нової рекреаційної зони. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. Гнатюк І., Іванов Є. Родовища граніту у Рівненській області: стан, технології видобування, екологія. Вітчизняна наука на зламі епох : проблеми та перспективи розвитку : матер. ХХV Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (16‒17 вересня 2016 р.) : зб. наук. праць. Переяслав-Хмельницький, 2016. Вип. 25. С. 14‒17. Іванов Є., Гусєва І. Гранітні і базальтові родовища Рівненської області: стан розроблення та екологічні проблеми. Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації : матер. міжнарод. наук.-практ. інтернет-конф. (30 серпня 2019 р.): зб. наук. праць. Переяслав, 2019. Вип. 50. C. 15‒18. Іванов Є., Остап’юк В. Постмайнінгові ландшафти Західного регіону України, їх функціонування і перспективи використання. Наукові ландшафтні читання, присвячені пам’яті доктора географічних наук, професора Малишевої Людмили Леонідівни : матер. наук.-практ. конф. (Київ, 15 листопада 2024 р.). Київ : КНУТШ, 2024. С. 45–49. План розвитку гірничих робіт родовища «Крута слобода». Томашгород, 2020. Радіаційно-гігієнічна оцінка залишку запасів родовища граніту «Крута слобода». Томашгород, 2018. Рудько Г. І., Іванов Є. А., Ковальчук І. П. Гірничопромислові геосистеми Західного регіону України: монографія. Київ‒Чернівці : Букрек, 2019. Т. 1. 464 с.; Т. 2. 376 с. *** 120 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.3:[332.3:630:502.17](477.83-2)"20" ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В МЕЖАХ ЖОВТАНЕЦЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Петро Войтків, Євген Іванов, Андрій Новак Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Розглянуто сучасний стан лісогосподарського землекористування в межах Жовтанецької територіальної громади. У громаді властиве інтенсивне використання земель сільськогосподарського призначення і значно менше лісів і водно-болотних ресурсів. Лише 11,38 % земель громади становлять ліси та інші лісовкриті площі, які в основному представлені в північній частині. В цілому стан лісогосподарського землекористування є задовільним. Головними лісокористувачами є лісогосподарські підприємства (87,25 %). Пропонуємо такі заходи: використання за цільовим призначенням; моніторинг їхнього стану; обґрунтоване переведення частин цих земель в інші категорії земель. Ключові слова: лісогосподарське землекористування, територіальна громада, структура земельного фонду, категорії землекористувачів і власників. FORESTRY LAND USE IN ZHOVTANETSKA TERRITORIAL COMMUNITY OF LVIV REGION Petro Voitkiv, Yevhen Ivanov, Andrii Novak Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The current state of forestry land use within the Zhovtanetsk territorial community is considered. The community is characterized by intensive use of agricultural land and significantly less forests and wetland resources. Only 11.38% of the community's land is forests and other forested areas, which are mainly represented in the northern part. In general, the state of forestry land use is satisfactory. The main forest users are forestry enterprises (87.25%). We propose the following measures: use for intended purpose; monitoring their condition; justified transfer of parts of these lands to other categories of land. Keywords: forestry land use, territorial community, structure of the land fund, categories of land users and owners. Вступ. Земельні ресурси Жовтанецької територіальної громади (ТГ) Львівської області зазнали змін унаслідок значних антропогенних впливів, що проявляються внаслідок екстенсивного використання земель різного призначення. Мова йде про як про землі сільськогосподарського призначення, так і лісові та водно-болотні ресурси. Для громади гострим залишається питання збереження і збільшення площ лісів, які не рівномірно розподілені по її території. Важливою проблемою є використання лісів як за призначенням, так в інших цілях, які б стабілізували природокористування і зробили його збалансованішим і природоохоронним. Тому актуальним є розгляд сучасного стану лісогосподарського землекористування громади, а також зміни, що відбулися у використанні цих земель. Метою дослідження є сучасний стан лісогосподарського землекористування в межах громади. Об’єктом дослідження є земельні ресурси громади, а предметом – сучасний стан лісогосподарського землекористування. Виклад основного матеріалу. Жовтанецька громада межує з півночі із Кам’янка-Бузькою, з північного-заходу – із Жовківською, із заходу – із Куликівською, із південного-заходу – Львівською та південному сході і сході – із Новояричівською громадами. Жовтанецька ТГ відноситься до Західноєвропейської рівнини, як фізико-географічної країни. За фізикогеографічними зонами громада входить до Поліської провінції зони мішаних лісів. За фізикогеографічною областю територія громади включена до Бузького Малого Полісся. Згідно з фізико-географічним районуванням, в межах Бузького Малого Полісся громада відноситься до району Пасмове (Грядове) Побужжя [3, 7]. Інші науковці, згідно з фізико-географічним районуванням України, включають територію громади до Європейської рівнинної ландшафтної 121 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. країни, зони широколистяних лісів, Західноукраїнського краю, де виокремлено дві області: Мале Полісся і Пасмове Побужжя [2]. Влане до цих фізико-географічних одиниць відноситься територія громади. За природнім районуванням територія громади розташована у перехідній зоні між Малим Поліссям і Західним вологим Лісостепом. Структура земельного фонду громади є такою: переважають сільськогосподарські землі – 82,67 %, або 12 450,12 га, значно менше лісів – 11,38 %, або 1 713,79 га, ще менше забудованих земель – 3,01 %, або 543,82 га, водно-болотних земель – 2,66 %, або 399,98 га і земель без рослинного покриву – 0,28 %, або 42,06 га [1]. Лісовий покрив є важливим компонентом ландшафту, відповідальним за збереження інших його складових – рельєфу, ґрунтів, поверхневих і підземних вод, фауни та повітря. Величезним є екологічний вплив лісових екосистем на стан природного середовища загалом, на характер, темп і спрямованість екзогенних процесів, умови проживання людини [5]. Характерним і найпоширенішим наслідком площинних антропогенних навантажень в межах Жовтанецької ТГ є трансформація корінного рослинного покриву, створення похідних деревостанів і вторинних лучних фітоценозів на значних площах. Вплив лісівництва, що спрямований на зміну переважно біотичних компонентів ландшафтного комплексу, не міг не позначитись і на інших його складових – ґрунтовому покриві, водному режимі тощо. У зв’язку з цим лісистість регіональних адміністративних одиниць треба розглядати як вагомі показники їх антропогенної трансформованості [6]. Негативні наслідки вирубки лісів післявоєнного періоду і створення на їх місці монодомінантних лісів мають місце і тепер у вигляді тих же вітровалів, паводків, які періодично повторюються. Для зменшення частоти їхнього прояву необхідно реконструювати ліси та оптимізувати структуру землекористування. Гостро стоїть проблема збереження і збільшення площ лісів, а також зменшення вирубування у смугах лісових насаджень біля залізничних доріг і автошляхів. Проблема несанкціонованих вирубок має вирішуватися накладанням штрафів. Протягом останніх століть ліси громади мали переважно сировинне значення як джерело високоякісної деревини для внутрішніх потреб господарства та експорту. Внаслідок цього відбулося значне скорочення площі лісів переважно у густонаселених частинах громади. Надмірне використання деревних ресурсів та орієнтація лісового господарства на відтворення високопродуктивних монокультур призвели до втрат природної родючості лісових ґрунтів та формування непропорційної вікової структури лісів. Відновлення лісів переважно у напрямку вирощування монокультур сосни і дуба зумовило скорочення площ складних мішаних деревостанів і, зокрема, популяцій цінних деревних порід: різних видів в’яза, ясена звичайного тощо. Крім того монокультури є екологічно нестійкими, вразливими до дії несприятливих стихійних процесів, захворювань тощо [6]. Орієнтація лісового господарства на високопродуктивні монокультури і вирощування змішаних деревостанів спрощеної видової і вікової структури призвели до втрати інформації про поширення у минулому і сьогодні складних мішаних деревостанів, схожих за структурою до автохтонних лісових угруповань. Ведення господарства за породами, що переважають, призвело до втрати ценопопуляцій цінних лісових порід, що природно формують домішку у складі деревостанів. У минулому не надавали значення комплексу біорізноманіття лісових екосистем, особливо не деревних компонентів, лікарських і рідкісних рослин [6]. Найбільше ліси розташовані у північній частині території громади і перебувають у підпорядкуванні Зіболківського лісництва ДП «Жовківське лісове господарство». Невеликий ареал лісів представлений між селами Ременів і Вислобоки. Лише 11,38 %, або 1 713,79 га усіх земель громади становлять ліси та інші лісовкриті площі. Така незначна частка лісів свідчить про значну антропогенну трансформацію ландшафтів Жовтанецької ТГ. Найбільше лісів та інших лісовкритих площ є у межах Великоколоднівського (зменшились з 963,48 до 934,53 га) округу, дещо менше в межах Жовтанецької (збільшились з 546,20 до 549,92 га) сільської ради, ще менше у межах Вирівського (без змін 109,5 га) округу та надзвичайно мало в межах Ременівського (збільшилась з 80,40 до 91,24 га) округу (табл. 1). 122 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Жовтанецька громада вкриті лісовою рослинністю лісові землі друга група Ременівський округ 28,60 934,88 891,78 28,60 934,53 891,43 1,00 108,50 108,50 1,00 108,50 108,50 0,70 545,50 544,90 5,94 543,99 543,39 17,80 62,60 61,50 15,65 75,59 74,49 48,10 1651,48 1606,68 51,19 1662,61 1617,81 перша група Жовтанецька рада 963,48 963,13 109,50 109,50 546,20 549,92 80,40 91,24 1699,58 1713,79 інші лісові землі Вирівський округ 2008 2023 2008 2023 2008 2023 2008 2023 2008 2023 групи лісів з них не вкритих лісовою рослинністю Великоколоднівський округ роки у тім числі чагарники Адміністративні утворення Загальна площа лісів та інших лісовкритих площ Таблиця 1 Структура лісів та інших лісовкритих площ в межах Жовтанецької територіальної громади, га [8] 28,00 28,00 28,00 28,00 15,10 15,10 0,60 0,60 1,10 1,10 16,80 16,80 26,40 6,00 1,50 1,50 27,90 7,50 763,38 763,03 109,50 109,50 519,10 519,10 78,90 75,30 1470,88 1466,93 У структурі лісів та лісовкритих площ найбільше частку займають лісові землі і набагато меншу – чагарники. Найбільше лісових земель є в межах Великоколоднівського (зменшилась з 934,88 до 934,53 га) округу, менше в межах територій Жовтанецької (зменшилась з 544,90 до 543,99 га) сільської раді, ще менше у межах Вирівського (без змін 108,50 га) і Ременівського (збільшилась з 62,60 до 75,59 га) округів. Чагарники головно розміщені в межах Великоколоднівського (без змін становить 28,60 га) округу, а також у Ременівського округу (зменшилась з 17,80 до 15,65 га). Фактично відсутні чагарники у Вирівському окрузі (1,0 га), а в межах Жовтанецької сільської ради збільшилися до 5,94 га. У структурі лісових земель виділяють землі вкриті лісовою рослинністю, не вкриті лісовою рослинністю та інші лісові землі. По всіх адміністративних утвореннях переважають землі, вкриті лісовою рослинністю, яких найбільше в межах Великоколоднівського (збільшилась з 891,78 до 891,43 га) округу. Загалом у громаді площа цих земель зросла з 1 606,68 до 1617,81 га. Площі земель не вкритих лісовою рослинністю та інших лісових земель є дуже малі, або взагалі відсутні. У цілому по громаді їх площі становлять 28,0 га і 16,8 га відповідно. Відносно розподілу лісів та інших лісовкритих площ Жовтанецької громади за категоріями користувачів, то більшість цих площ передано у користування категорії «лісогосподарські підприємства» (1 495,22 га, 87,25 %). Решта 6,61 % – категорії «частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони», 2,31 % – категорії «землі запасу», 3,83 % – категорії «підприємства та організації транспорту, зв’язку». Всі інші категорії щодо користувачів лісами відсутні (табл. 2). Найбільші площі лісових земель, що передані у користування «лісогосподарським підприємствам» є в межах Великоколоднівського (821,27 га, 85,27 %) округу і Жовтанецької (502,85 га, 91,44 %) сільської ради, а найменші площі – в межах Ременівського (62,60 га, 68,61 %) округу. Категорії інших землекористувачів і власників мають значно менші площі. Зокрема, категорія «частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони» займають друге місце і складають 113,26 га, 6,61 %. Вони присутні лише в межах Великоколоднівського округу. Третє місце припадають на категорію «підприємства транспорту та зв’язку», що найбільше представлені в межах Жовтанецької (30,12 га, 5,48 %) сільської ради. Категорія «землі запасу» у структурі використання лісів найбільше представлені в межах територіях Жовтанецької (16,95 га, 3,08 %) сільської ради, а найменше в межах Вирівського (1,00 га, 0,91 %) округу. Всі інші категорії в межах Жовтанецької територіальної громади відсутні (див. табл. 2). 123 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Таблиця 2 Землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування Всього земель Жовтанецька громада Лісогосподарські підприємства Ременівський округ Частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони 18,20 1,89 113,26 11,76 821,27 85,27 10,40 1,08 963,13 100 Жовтанецька рада Підприємства та організації транспорту, зв’язку Вирівський округ Категорії землекористувачів і власників Великоколоднівський округ Розподіл лісів та інших лісовкритих площ Жовтанецької територіальної громади за категоріями землекористувачів і власників, га/% [7] – 30,12 5,48 17,45 19,13 – – – 108,50 99,09 1,00 0,91 109,50 100 502,85 91,44 16,95 3,08 549,92 100 62,60 68,61 11,19 12,26 91,24 100 65,77 3,83 113,26 6,61 1495,22 87,25 39,54 2,31 1713,79 100 Висновки. Для Жовтанецької громади Львівської області властиве інтенсивне використання земель сільськогосподарського призначення і значно менше лісів і водно-болотних ресурсів. У цілому стан лісогосподарського землекористування є задовільним. Він проявляється в екстенсивному використанні лісів та розвитку деструктивних процесів і порушень, що проявляється у зміні та переході природних в антропогенно змінені ландшафти. Найбільші ареали лісів та інших лісовкритих площ розташовані у північній частині території громади. Загалом, близько 1/10 частини території вкрито лісовими та іншими лісовкритими площами (1 713,79 га, 11,38 %). Найбільше їх в межах Великоколоднівського округу і Жовтанецької сільської ради. За категоріями користувачів домінують «лісогосподарські підприємства» (1 495,22 га, 87,25%), значно менше припадають на категорії «частини, підприємства, організації, установи, навчальні заклади оборони», «землі запасу» і «підприємства та організації транспорту, зв’язку». Серед заходів оптимізації лісогосподарського землекористування виділимо використання цих земель виключно за цільовим призначенням, моніторинг їхнього стану, обґрунтоване переведення частин цих земель в інші категорії земель. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Войтків П. С., Іванов Є. А., Наконечний Ю. І. Сучасний стан сільськогосподарського землекористування на території Жовтанецької територіальної громади Львівської області. Scientific and educational dimensions of natural sciences : Scientific monograph. Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2023. P. 434–456. Гаськевич В. Г. Підзолисто-дернові ґрунти Малого Полісся. Вісник Львівського університету: Агрономія. 2006. Вип. 10. С. 59–64. Геоекологія Львівської області : монографія / за заг. ред. Є. Іванова. Львів: Простір-М, 2021. 606 с. Жовтанецька об’єднана громада : електронний ресурс. URL: https://www.facebook.com/zhovtanetska. gromada.org.ua/photos/a.1468458173204248/4897235433659821/ Земельний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 3–4. Ст. 27. План соціально-економічного розвитку Жовтанецької сільської ради на 2018–2020 роки. URL: https://zhovtanetska-gromada.gov.ua/strategichni-dokumenti-otg-15-32-57-09-11-2018/ Природні ресурси Львівщини / Матолич Б. М., Ковальчук І. П., Іванов Є. А. та ін. Львів : ПП Лукащук В. С., 2009. 120 с. Фондові матеріали Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по земельних ресурсах. Львів, 2024. *** 124 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:661.3 ОПТИМІЗАЦІЯ ГЕОСИСТЕМ КАЛУШ-ГОЛИНСЬКОГО РОДОВИЩА КАЛІЙНИХ СОЛЕЙ У ЗОНАХ ПРОСІДАННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ І РОЗВИТКУ КАРСТОПРОВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ Євген Іванов, Степан Кравців, Володимир Остап’юк, Лідія Бурак Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Проаналізовано стан земної поверхні в межах Північного каїнітового поля у зонах просідання земної поверхні і розвитку карстопровальних лійок. Розглянуто результати гірничо-геологічних, геофізичних і геодезичних досліджень з метою прогнозування небезпечних карстопровальних процесів. Окреслено основи оптимізації стану геосистем в умовах подальшої трансформації гірничих виробок. Ключові слова: родовище калійних солей, просідання земної поверхні, карст, карстові провалля, геосистема, оптимізація. OPTIMIZATION OF GEOSYSTEMS OF THE KALUSH-HOLYN FIELD POTASSIUM SALTS IN ZONES OF EARTH SURFACE SUBSIDENCE AND DEVELOPMENT OF KARST PROCESSES Yevhen Ivanov, Stepan Kravtsiv, Volodymyr Ostapyuk, Lydia Burak Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The state of the earth’s surface within the Northern Kainite Field in the zones of subsidence of the earth’s surface and the development of karst forms has been analyzed. The results of mining-geological, geophysical and geodetic studies have been considered in order to predict dangerous karst processes. The basics of optimizing the state of geosystems in the conditions of further transformation of mining operations have been outlined. Keywords: potash salt deposit, subsidence of the earth’s surface, karst, karst ravines, geosystem, optimization. Постановка проблеми. Видобуток корисних копалин підземним способом викликає порушення природного рівноважного стану гірничого масиву, що призводить до розвитку складних процесів у геологічному середовищі. Залежно від обставин активізація деформації земної поверхні та її осідання може сягати різного масштабу. Такі процеси здатні завдати суттєвого негативно впливу на нормальну експлуатацію будівель, споруд і мереж інженерних комунікацій, які розташовані у зоні потенційного впливу підземних гірничих виробок. У ряді випадків такі наслідки набувають катастрофічного характеру. Окрім наочних, доступних для безпосереднього спостереження проявів негативних наслідків процесу зрушення гірничого масиву у вигляді тріщин і провалів на земній поверхні чи ознак руйнування будівель і комунікацій, поступово відбуваються, також, зміни у елементах геологічного середовища, які до певного часу не є такими очевидними. Однак згодом ці явища проявляються у погіршенні умов проживання людей [5]. Йдеться про зміну природного режиму ґрунтових вод, підтоплення і заболочення територій, забруднення водних ресурсів, що у підсумку унеможливлює їхнє використання для господарсько-побутових потреб. Усі наведені явища і процеси спостерігаємо в межах КалушГолинського родовища калійних солей, зокрема в межах м. Калуш. Над відпрацьованими полями родовища проводили систематичні інструментальні спостереження за процесом просідання земної поверхні. Перші маркшейдерсько-геодезичні дослідження розпочали у 1947 р. в межах центрального поля рудника «Калуш» і здійснювали з метою виявлення загрозливих тенденцій та своєчасного прийняття запобіжних заходів для захисту наземних об’єктів. Спостережні станції складалися із ґрунтових і стінних реперів, закладених у системі профільних ліній. Досвід спостережень виявив у процесі зсуву три стадії: початкову, активну і затухання. Над Північним каїнітовим полем спостереження за просіданням земної поверхні розпочато у 1961 р. і з різною періодичністю і детальністю проводили до 2009 р. Нажаль, нині геодезичні вимірювання фактично не проводять. 125 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Нами накопичено досвід аналізу проблем просідання земної поверхні, її підтоплення і вторинного заболочення [7, 8] і розвитку різних морфодинамічних процесів у Карпатському регіоні України [6]. Аналіз стану земної поверхні у зонах утворення карстопровальних лійок. Після розробки покладів в межах Північного каїнітового поля відбуваються карстопровальні процеси, що впливають на стан земної поверхні у районі вулиць Вітовського, Мостиської і Глібова. Через деякий час після початку розробки покладів над полем розпочалася початкова стадія процесу зсуву, з поступовим збільшенням швидкостей осідання. Це відзначалося на кожній з трьох виділених ділянок поля, до раптового осідання у 1987 р. [4]. Максимальні значення на першій (північній) ділянці сягали 20–25 мм/рік, на другій (середній) – 2–5 мм (камери 10–16), на третій (південній) – 15–20 мм/рік [1]. Після утворення у південній частині Північного каїнітового поля у 1984 р. лійки 4 ситуація ускладнилася, оскільки до механізму формування зсуву земної поверхні за рахунок деформації міжкамерних ціликів додалися карстово-суфозійні явища, що активізували зрушення гірничого масиву [4]. Прийнято вважати, що ця лійка є наслідком процесу карстування. Пізніше поблизу неї з’явилися ще три лійки (4а, 4б, 4в). Невдовзі зафіксовано формування локальної мульди осідання, яка розвивалася як за площею, так і в глибину. Нині площа мульди сягає майже 1,5 га. Центр мульди постійно підтоплений ґрунтовими водами, а під час повені чи інтенсивних опадів відбувається розширення ділянки підтоплення. Площа утвореної водойми змінюється залежно від рівня ґрунтових вод і коливається від 400 до 800 м2, а максимальна глибина – до 1,5 м. Утворення мульди просідання супроводжував приплив у гірничі виробки другого горизонту розсолів з дебітом близько 50 м3/добу [1]. У червні 1985 р. внаслідок обвалу покрівлі камери 33в відбулося порушення суцільності товщі порід у гірничому масиві над північною ділянкою. На поверхні утворилася провальна лійка 5. Через зону руйнування гірничого масиву у виробки почали поступати слабомінералізовані розчини в обсязі до 100 м3/добу. Розчини накопичувалися у виробленому просторі камер першої ділянки. На поверхні у районі цієї лійки були організовані спостереження за станом земної поверхні. За даними виконаних вимірювань встановлено, що поблизу лійки 5, не дивлячись на те, що вона періодично провалювалася, активного осідання земної поверхні не відмічено, цілики зберігають стійкість та їх деформування і руйнування не відбувається [4]. У червні 1987 р. відбулося раптове просідання земної поверхні з одночасним утворенням лійки 7 (над камерами 7–9) (рис. 1). Нижню частину цих камер у незначному обсязі (до 5 %) заповнювали «мокрою» закладкою (соляною пульпою) із підрізанням ціликів. Очевидно, власне ці операції із закладання виробленого простору мали негативний вплив і послабили стійкість гірничого масиву. Розміщення великих обсягів розсолів чи пульпи у підземних порожнинах є лише способом їхнього захоронення, слід працювати над тим, аби у процесі перероблення видобутої сировини залишалося щонайменше рідких відходів, розміщення яких на земній поверхні також створює проблеми. Необхідно працювати над удосконаленням технології переробки. б) а) Рис. 1. Наслідки раптового просідання земної поверхні: а) затоплення мульди осідання; б) розвиток тріщин у полотні дороги вул. Пархоменка (тепер Вітовського) [2] Світлини зроблені 8 червня 1987 р. 126 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Зона раптового осідання поверхні одночасно охопила площу 150×200 м, а максимальна глибина осідання у центрі склала 8,5 м. На земній поверхні по краях мульди утворилися тріщини шириною до 1 м. У центральну частину мульди зсуву потрапило три житлові будинки, які були зруйновані, та ще 14 будинків зазнали різної величини деформації. Із зони провалу відселено 17 житлових будинків по вул. Вітовського. Крім цього був скасований дозвіл на спорудження кількох десятків садиб на північ і схід від місця утворення масштабного просідання земної поверхні. Після раптового обвалу процесам просідання були властиві великі швидкості – від 470 до 700 мм/рік, що свідчило про інтенсивне руйнування ціликів. Однак через декілька місяців швидкості осідання зменшилися до 15 мм/рік [8]. Для припинення подальшого просідання земної поверхні у лютому 1989 р. розпочато кероване заповнення розсолами підземних порожнин поля. Після подачі розсолів у гірничі виробки знову спостерігали зростання швидкостей осідання (до 793 мм/рік). Уповільнення просідання земної поверхні відбулося у серпні 1990 р. У подальші десять років швидкість змішення земної поверхні у районі коливалася в межах 5–10 мм/рік. Після завершення заповнення підземних порожнин утворення провальних лійок в межах Північного каїнітового поля не припинилося, з’явилося ще дев’ять провалів земної поверхні [1]. На фоні відносної стійкості гірничого масиву спостерігаємо тенденцію до зростання величини провальних лійок, а також утворення серій зближених провальних воронок над одними й тими ж виробками, або над суміжними із попередніми лійками (4, 4а, 4б, 4в; 10, 10а, 10б; 14, 14а) (рис. 2). б) а) Рис. 2. Етапи формування карстопровальної лійки 14 і 14а: а) початковий етап існування лійки 14а окремо від лійки 14; б) руйнування перемички і з’єднання лійок. Світлини 2013 і 2017 рр. Ще у 1987 р. зроблено прогнозування кінцевих осідань і деформацій земної поверхні над Північним каїнітовим полем. Згідно з розрахунками максимальне очікуване осідання становить 9,1 м, у районі вулиць Глібова–Мостиської прогнозували просідання величиною 3–4 м, а частина вул. Вітовського може просісти на 5–6 м. Процес зсуву території мав тривати понад 100 років. Сучасний розвиток просідання і карстопровальних процесів підтверджують, що ситуація суттєво відрізняється від прогнозованої. Водночас кількісну оцінку інтенсивності перебігу процесу трансформації шахтного поля зробити неможливо, оскільки дані для аналізу за останні роки відсутні, інструментальні вимірювання не здійснюють. Для вчасного виявлення загрозливих тенденцій і прогнозування виникнення надзвичайних техногенно-екологічних ситуацій слід проводити інструментальні вимірювання, обробку й аналіз отриманих даних щодо деформації земної поверхні та об'єктів, що перебувають у зоні впливу гірничих виробок [12]. Слід звернути увагу на третю (південну) ділянку поля, на якій процес зсуву за даними останніх вимірювань проходив зі швидкостями осідання 10–15 мм/рік. У центрі цієї ділянки накопичене осідання складає до 700 мм, міжкамерні цілики втратили несучу здатність й руйнуються. Центральна частина цієї території зазнає підтоплення і заболочення. Можна прогнозувати подальші деформації будинків по вулицях Вітовського і Банянській. Друга (середня) ділянка нині є стійкішою, швидкості осідання за даними попередніх вимірювань коливалися від 3 до 5 мм/рік, міжкамерні цілики ще не втратили несучої здатності, 127 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. однак процеси, що активно тривають на суміжних (північній і південній) ділянках здатні інтенсифікувати процес зсуву земної поверхні в межах цієї частини шахтного поля [1]. Прогнозування подальшого розвитку карстопровальних процесів. У листопаді 2015 р. в межах північного флангу Північного каїнітового поля рудника «Калуш» утворився черговий, однак слід прогнозувати не останній провал земної поверхні [6]. Руйнування земної поверхні з провалюванням верхньої частини гірничого масиву і фонтануванням високомінералізованої рідкої фази відбулося у декількох метрах на південь від провальної лійки 14 (див. рис. 2), яка утворилася у липні 2008 р. Активна зона розвитку карстопровальних процесів знаходиться у 50 м від шосейної дороги і перехрестя вулиць Вітовського–Глібова–Мостиської (рис. 3). Рис. 3. Розташування системи карстопровальних лійок 14 і 14а [1] Як видно із розвитку процесів, які тривають після заповнення шахтних порожнин, ситуація відрізняється від очікуваної, щодо інтенсивності просідання земної поверхні за останні роки дані відсутні, оскільки інструментальні заміри по закладеній свого часу маркшейдерській мережі не здійснюються. Однак карстопровальні процеси в межах шахтного поля тривають. Загалом, на Північному каїнітовому полі утворилося 14 провальних воронок та одне раптове просідання обширної території над групою камер. Камери пройдені під значним кутом нахилу (до 30–350), що має важливе значення для розвитку процесів пов’язаних як з утворенням, так і подальшою ліквідацією провальних лійок. На ділянці під місцем утворення провалів 14 і 14а покрівлі камер 33–36 знаходяться на глибинах 118–125 м, а підошви – 140–145 м від денної поверхні. Висота гірничих виробок становить 15–22 м, а ширина – 9 м [1]. Дані камери розробили у 1968–1973 рр. На геологічному розрізі, що побудований вздовж камери 34 показано геофізичну ситуацію, що склалася у гірничому масиві після утворення лійки 14а (рис. 4). У подальшому слід виконати комплекс геофізичних досліджень в межах усього Північного каїнітового поля. Таку роботу потрібно виконати паралельно із геодезичними вимірюваннями по закладеній на поверхні мережі профілів та з подальшою обробкою отриманих даних. Також передбачене безпечне проведення робіт із засипки активних провальних лійок 14 і 14а. Лійка 14а утворилася через значний проміжок часу (на сьомий рік) після формування лійки 14. Вона виникла відокремленою від сусіднього провалля перемичкою шириною 3–7 м. Вже через два 128 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. дні перемичка раптово зруйнувалася і два провальні утворення об’єдналися у єдину систему (див. рис. 2). Розмір лійок після їх виникнення змінювався, особливо активно у початковий період. Зокрема, при утворенні лійки у липні 2008 р. її розміри становили 11×19×28 м. У жовтні 2008 р. розмір лійки збільшився і склав 24,5×31,0 м. Нині лійка 14 набула близької до округлої форми, її розміри збільшилися у порівнянні й становлять близько 45 м у діаметрі. У свою чергу рівень дзеркала рідкої фази від денної поверхні знизився від 0,8 при утворенні до 1,2 м. Пониження рівня мінералізованої рідкої фази у лійці відбувалося за рахунок її дренування у напрямку водоносного горизонту та у бік русла р. Сівка [9]. Рис. 4. Геологічний розріз вздовж камери 34 із накладанням зон аномальної провідності встановленої за даними геофізичних досліджень у 2015–2016 рр. [1] Після з’єднання із новою лійкою 14а загальна протяжність утвореної системи двох лійок становить близько 67 м. Діаметр лійки 14а, яка також набула форми близької до округлої при утворенні становив близько 15 м, нині сягає до 30 м. Оскільки рельєф земної поверхні навколо системи є нерівним, то й рівень рідкої фази від неї знаходиться на відстані від 0,6 до 2,4 м [5]. У верхній частині розрізу, ближче до денної поверхні залягають четвертинні відкладення, які представлені гравійно-гальковими відкладами та алювіальними суглинками. Гравійногалькові відклади є природним колектором в якому концентруються ґрунтові води, тобто це єдиний водоносний горизонт цієї місцевості. Потужність цього інтервалу сягає від 2 до 8 м. Завершує геологічний розріз шар суглинків потужністю від 2,5 до 5–7 м у верхній частині яких сформувався ґрунтово-рослинний шар [2]. Зоною провальних лійок проходять два недіючі колектори: металевий діаметром близько 400 мм і бетонний діаметром до 1 000 мм. Одразу після виникнення лійок були заповнені витісненими із підземних порожнин рудника соляними розчинами, які почали розбавлятися ґрунтовими і поверхневими водами. На певний час перед утворенням провалу працівниками Калуської санстанції зафіксовано підвищення мінералізації води у криницях садиб розташованих на північ від зони провалу. Це свідчить про те, що високомінералізовані розчини витіснені із затоплених підземних виробок і розвантажені у водоносний горизонт [12]. 129 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Висновки. Дослідження трансформацій геосистем Калуш-Голинського родовища калійних солей й останні прогнози свідчать про зростання інтенсивності просідання земної поверхні і розвитку карстопровальних процесів, у тім числі в межах Північного каїнітового поля рудника «Калуш». При цьому, простежуємо насичення солями значних обсягів підземних і ґрунтових вод зі зміною їх гідравлічного і фільтраційного руху та взаємодією з поверхневими водними об’єктами (річками, потічками, водозаборами). Водночас активізувалося вторинне підтоплення просідаючих територій та поява значної кількості зон техногенних деформацій, які формують недостатньо вивчені шляхи просочення поверхневих вод з подальшим їхнім засоленням. Загалом, в межах родовища просідання земної поверхні охоплюють значні площі, у межах яких уповільнюється поверхневий стік і зростає інфільтраційне живлення шахтних водопритоків. Водовідливи із соляних шахт скорочують запаси питних підземних вод, спричинюють їх забруднення і цим самим погіршують існуючі умови водопостачання населених пунктів в районі видобування калійних руд. Крім того, спостерігається активізація розвитку карстових процесів і поява нових карстопровальних форм. Сучасна екологічна ситуація у зоні впливу Калуш-Голинського родовища калійних солей є достатньо критичною. Продовжує відбуватися накопичення значних регіональних і локальних порушень екологічних параметрів навколишнього природного середовища, стійке зростання еколого-соціальних загроз безпеки життєдіяльності людей та зниження потенціалу сталого розвитку. На сучасному етапі починають формуватися принципово нові еколого-геологічні умови, що потребують проведення додаткового моніторингу і прогнозування стану геосистем. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Аналіз гірничо-геологічної та техногенно-екологічної ситуації і проведення досліджень в зоні утворення провальних воронок в районі вулиць Вітовського, Глібова, Мостиської міста Калуша / Ю. В. Садовий. Калуш : ДП «НДІгалургії», 2016. 26 с. 2. Багрій С. М. Геофізичний моніторинг геологічного середовища в межах родовищ калійної солі (на прикладі Калуш-Голинського родовища): дис. канд. геол. наук. Івано-Франківськ, 2016. 163 с. 3. Головчак В. Ф. Стан гірничопромислових геокомплексів Калуш-Голинського родовища калійних солей та заходи для їх екологічної оптимізації. Екологічна безпека та збалансоване ресурсокористування. 2010. № 2. С. 4–13. 4. Головчак В. Ф. Трансформація складових геосистеми у процесі природокористування на КалушГолинському родовищі калійних руд. Український географічний журнал. 2012. №1. С. 57–62. 5. Іванов Є. А. Геокадастрові дослідження гірничопромислових територій. Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2009. 369 с. 6. Іванов Є. Морфодинамічні процеси у гірничопромислових районах Західного регіону України та екологічні наслідки їхнього прояву. Морфодинамічні процеси у Західному регіоні України: розвиток та екологічні наслідки : монографія / [Р. М. Гнатюк, Л. Ф. Дубіс, Г. Р. Байрак та ін.]; за ред. Р. М. Гнатюка, Л. Ф. Дубіс. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2024. 292 с. 7. Іванов Є., Кобелька М. Сучасний стан та інтенсивність розвитку процесів просідання і підтоплення в межах Червоноградського гірничопромислового району. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2006. Вип. 33. С. 112–121. 8. Іванов Є. А., Ковальчук І. П. Сучасний стан розвитку процесів підтоплення і заболочення в межах Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. 2003. № 6. С. 79–84. 9. Манюк О. Р. Науково-практичні засади захисту довкілля від забруднення високомінералізованими розсолами (на прикладі Калуш-Голинського родовища калійних солей) : автореф. дисер. … канд. геол. наук. Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2009. 19 с. 10. Прогнозування деформацій земної поверхні над відпрацьованими шахтними полями рудника «НовоГолинь» за результатами геофізичних досліджень 1995–2004 рр. : звіт НДР. Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2005. 94 с. 11. Продовження моніторингових спостережень над шахтними полями Калуш-Голинського родовища калійних солей у 2009 році : звіт про науково-дослідну роботу/ І. Є. Хмара, Е. Д. Кузьменко, С. М. Багрій та ін. Калуш : ДП «НДІ галургії», 2008. 86 с. 12. Шуровський О. Д., Анікеєв С. Г., Шамотко В. І. та ін. Геофізичний моніторинг еконебезпечних геологічних процесів в агломерації м. Калуша. Мінеральні ресурси України. 2012. № 2. С. 31–38. *** 130 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:622.2 ІНДУСТРІАЛЬНА СПАДЩИНА ЛЬВІВЩИНИ. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК ГІРНИЦТВА У РЕГІОНІ Євген Іванов, Володимир Біланюк Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Подано основи історичної спадщини у Львівській області. Проведено систематизацію історичних періодів освоєння різних видів корисних копалин у регіоні. Розглянуто стан і перспективи збереження пам’яток гірництва на Львівщині. Описано роль постмайнінгових і супутніх антропогенно змінених геосистем. Окреслено об’єкти гірничої спадщини, що потребують охорони, музеєфікації і ревалоризації. Ключові слова: пам’ятка, гірництво, індустріальна спадщина, Львівська область. INDUSTRIAL HERITAGE OF LVIV REGION. STATUS AND PERSPECTIVES PRESERVATION OF MINING MONUMENTS IN REGION Yevhen Ivanov, Volodymyr Bilanyuk Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The basics of historical heritage in the Lviv region are presented. The historical periods of development of various types of minerals in the region are systematized. The state and prospects for the preservation of mining monuments in the Lviv region are considered. The role of post-mining and anthropogenically modified geosystems is described. Mining heritage sites that require protection, museumization, and revalorization are identified. Keywords: monument, mining, industrial heritage, Lviv region. Вступ. Сьогодення вимагає нового погляду на історію гірництва в Україні. Це пов’язано із важливістю гірничодобувної промисловості протягом усієї історії людства та її роллю у часи російсько-української війни, стрімкого вичерпання мінеральної сировини і потребою розвитку нових гірничих технологій задля ефективного розроблення позабалансових запасів і родовищ значних глибин. В останні десятиріччя в ЄС відчутне суттєве скорочення, а в окремих країнах й практично повна ліквідація гірничодобувної промисловості [2]. Такі обмежені перспективи сучасного розвитку гірництва в ЄС та величезна культурна спадщина, унікальні гірничі пам’ятки, традиції і досвід, які накопичені століттями, визначають зацікавленість суспільства до історії гірництва, виняткових підземних й наземних споруд різних часів. Власне цим зумовлені потреби в охороні, музеєфікації і ревалоризації визначних гірничопромислових об’єктів у вигляді туристичних трас, місць професійних студій, студентських практик тощо [1]. Львівська область має цікаву історію формування і розвитку мінерально-сировинної бази. Зокрема, саме завдяки бориславський нафті у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Україна посідала третє місце у світі, поступившись за обсягами добування нафти лише США і російській імперії. Варто також зазначити й про одні з найбільших у світі родовищ самородної сірки і калійної солі, унікальні поклади озокериту, значні запаси кам’яного і бурого вугілля, конденсату і газу, піщаногравійної і скляної сировини, більшу частина з яких активно розробляли на протязі декількох століть. Більшість підприємств, які проводили добування і збагачення цих корисних копалин, припинили власне існування, законсервовані або ліквідовані та стали новою сторінкою в історичній індустріальній спадщині краю. Вже сьогодні варто серйозно задуматися над необхідністю і проблемами охорони геологічних пам’яток природи як цінних територій та об’єктів гірництва [14], музеєфікації і ревалоризації історико-культурної спадщини регіону [6, 9, 10], а також цілісності унікальних постмайнінгових геосистем як потенційних об’єктів геотуристичної діяльності [13]. Всі історичні події, які стосуються освоєння покладів мінеральних ресурсів Львівщини, ми умовно поділили на три основні періоди гірничодобувного освоєння території. Це допромисловий 131 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. (кустарний) період, який розпочався від моменту заселення території і тривав до кінця XVIII ст., і два промислові, які розділені початком Другої світової війни (1939 р.) [4]. Після допромислового настав мануфактурний період освоєння корисних копалин, який припадав на часи правління Австрії і Польщі. Останньою епохою інтенсивного розроблення покладів регіону став індустріальний період за часів існування радянського союзу, який завершився після проголошення незалежності України. Пам’ятки цих історичних періодів описані у монографії [4] і статтях [5, 8–10 та ін.]. На жаль, багато цікавих пам’яток гірництва втрачено, а ті, які залишилися, нерідко перебувають у критичному чи занедбаному стані, або на стадії ліквідації. Виклад основного матеріалу. Зазначимо, що ще 30 років тому ситуація зі станом пам’яток гірництва у регіоні суттєво відрізнялася. Потужні гірничодобувні і гірничозбагачувальні підприємства Львівщини, такі як гірничо-хімічний комбінат у Новому Роздолі, калійний завод у Стебнику чи цементно-гірничий комбінат у Миколаєві були показовими і служили екскурсійними об’єктами. Малі гірничі виробництва хоч і ледве зводили кінці з кінцями, але перебували у задовільному стані. На жаль, але ці часи у минулому. Однак не можна вважати, що нічого не зроблено для збереження пам’яток гірництва Львівщини. Ще у 1972 р. в Бориславі створено музей історії нафтової, озокеритової і газопереробної промисловості регіону, який наприкінці 1980-х років припинив існування. У 2000-х роках у приміщенні «Бориславнафтогаз» відроджено експозицію, яку поповнено новими експонатами. Про популярність піонерів бориславської нафти свідчить і відкриття у Львові ресторанів «Роберт Домс» (автор механічного ударного буріння свердловин) і «Гасова лампа», а також поява стенду, який присвячений відкриттю процесу дистиляції нафти і першій гасовій лампі у міському музеї-аптеці. У Природознавчому музеї у Львові виставлені добре збережені рештки мамонта і волохатого носорога, що є унікальними і заслуговують особливої уваги відвідувачів. У цих викопних тварин, добутих з озокеритової копальні у Старуні (ІваноФранківська обл.), вціліли кістки, шкіра, м’язи і навіть внутрішні органи. Зокрема, з вугільних шахт Львівсько-Волинського басейну отримано рідкісні рештки рослинності кам’яновугільного періоду. З пам’яток геологічного минулого, що отримані з різних копалень і кар’єрів регіону, у музеї зберігається ціла колекція. Старі добувні і збагачувальні машини, які є свідченням індустріалізації гірництва, з часом набудуть великої історичної цінності. Шкода, але більшість з таких гігантських механізмів та обладнання ще у 1990-х роках за безцінь здано на металобрухт. На колишніх гігантах Яворівському і Роздільському ДГХП «Сірка», Стебницькому ДГХП «Полімінерал» чи Червоноградській ЦЗФ вже тоді варто було б зберегти по одній технологічній лінії, роторному комплексу, крокуючому екскаватору і створити на їх основі музеї гірничої і збагачувальної техніки, але на жаль цього не зроблено. На сьогодні це потребуватиме зусиль, але ще можливе. Це відкриє перспективи перетворення пам’яток гірництва у пізнавально-рекреаційні комплекси, в яких музеї стали б одним із туристичних чи навіть навчально-краєзнавчих об’єктів. Свідченням атракційності об’єктів гірництва у регіоні є введення їхнього відвідування у туристичні путівники кінця ХІХ – початку ХХ ст. Зокрема, «Ilustrowany przewodnik po Galicyi...» (1919) пропонує відвідати соляні та озокеритові копальні Передкарпаття. Привабливим для туристів вважалося й відвідування нафтових родовищ у районі Борислава і Тустанович, особливо під час великих пожеж на свердловинах. Водночас не варто наголошували лише на збереженні окремих частин гірничодобувних виробництв, а скористатися досвідом сусідніх держав щодо їхнього використання як цікавих туристичних об’єктів. Наприклад, у Польщі під Краковом збережено соляні копальні Вєлічки, яка ще у 1978 р. внесена до списку історико-культурної спадщини ЮНЕСКО як цінний гірничий об’єкт. На Львівщині також є цікаві пам’ятки гірництва (рис. 1). Згадаємо унікальні озокеритові шахти у Бориславі (на жаль майже втрачені) чи соляні рудники у Дрогобичі чи Стебнику. Яка ж ситуація із пам’ятками гірництва склалася у нас? Розглянемо це на прикладі Дрогобицького солевива-рювального заводу як найстарішого діючого підприємства України й навіть у Східній Європі. Старі приміщення руйнуються (дерев’яна будівля, яка є історичною пам’яткою, вже наполовину зруйнована), а територія заростає бур’янами. Може, це не робиться навмисно, з 132 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. розрахунком на те, щоб повністю розвалити підприємство і підготувати землю у центрі міста для іншого використання? Наголосимо, що Дрогобицька солеварня є історичною пам’яткою і це робиться тоді, коли існують пропозиції щодо створення на її місці музея-скансену на зразок Шевченківського гаю у Львові. Існує також проект музеєфікації території солеварні та храмів Св. Юра і Воздвиження Чесного Хреста [15]. У музеї варто відтворити історію соледобування і солеваріння Передкарпаття, чим привернути увагу туристів та зберегти пам’ятку гірництва для нащадків. На жаль, але ця справа погано посувається з місця, і така ситуація простежується на інших гірничих підприємствах регіону. а) б) в) г) Рис. 1. Приклади об’єктів індустріальної спадщини Львівщини: а) ствол Бориславської озокеритової копальні на тлі сильнопросілого житлового будинку; б) застаріла система відкачування нафти на нафтозбірному пункті (околиці смт Східниця); в) виробничі приміщення Дрогобицького солевиварювального заводу; г) крокуючий екскаватор у районі Яворівської водойми Вже сьогодні варто подумати про збереження хоч би однієї копальні Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну, наприклад, шахти «Надія». Це одна з найдавніших вугільних шахт Червоноградського ГПР, яка розміщена поряд із Соснівкою. Підприємство добре перепрофільоване, має власний швейний цех, хлібопекарню, налагодило вирощування тепличних овочів і розведення риби тощо. Після завершення добування кам’яного вугілля, копальня може бути використана як цікавий геотуристичний об’єкт. Нормативно в Україні визначено особливе ставлення до цих об’єктів, їхньої охорони й збереження. Кодексом України про надра створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.), розглядається як окремий вид користування надрами, передбачено обов’язкову охорону ділянок надр, що становлять особливу наукову або культурну цінність, їх оголошують об’єктами природнозаповідного фонду [12]. Всебічне вивчення цих об’єктів полягає не лише в інвентаризації, 133 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. паспортизації, але й пов’язане з їхньою охороною і збереженням, популяризацією геологічних пам’яток серед місцевих мешканців і туристів. У подальшому в процесі оцінювання стану пам’яток головну увагу варто зосередити на перспективах їхнього збереження, тобто визначенні й попередженні потенційних ризиків їх руйнування. Це можливо забезпечити за умови налагодження системи геоекологічного (гірничоекологічного) моніторингу. Водночас, збереження унікальних геологічних пам’яток варто здійснювати у поєднанні із охороною об’єктів індустріальної історико-культурної спадщини. Поряд з цим, у Львівській області залишилося чимало постмайнінгових геосистем, які утворилися давно на місці кар’єрів,відвалів, хвостосховищ і відстійників (нерідко понад 100– 300 років тому) та мають значну історико-культурну цінність [2]. Візуально ці об’єкти нерідко виглядають наближено до природних, але продовжують зберігати ознаки гірничодобувного походження. Це виражено у збережених будівлях чи руїнах підприємств, спрямлених контурах антропогенних форм рельєфу кар’єрів чи шахт, залишках інфраструктури тощо [6]. Постмайнінгові геосистеми часто стають пустищами і покинутими людьми землями. Розвиток цих геосистем складний і різноманітний. Якщо рекультивованим площам закладають сценарій їх подальшого використання як лісо- чи сільськогосподарські землі, природоохоронні чи урбанізовані об’єкти, то пустищні мають непередбачуваний, не контрольований людиною розвиток та можуть бути замінені на нові, невластиві навколишньому природному середовищу геосистеми [13]. Біля об’єктів індустріальної спадщини, які утворені внаслідок цілеспрямованої діяльності людини, часто в межах районів розроблення корисних копалин, виникають непередбачувані супутні антропогенно модифіковані, а інколи сильно трансформовані території та об’єкти. Поява нових антропогенно змінених геосистем пов’язана із побічним, нерідко негативним, ефектом проведення гірничих робіт, який призводить до розвитку природно-антропогенних процесів та утворення нових форм рельєфу, сильного забруднення поверхневих і підземних вод, ґрунтів, рослин тощо. До них слід відносити зони постійного чи тимчасового затоплення, підтоплення і вторинного заболочення, ареали накопичення інфільтратів, ділянки підземного виплавлення сірки, карстопровальні поля, складні ярково-балкові системи тощо. Вони також виникають після невдало проведених рекультиваційних робіт, утилізації гірничопромислових відходів, сильного засмічення чи забруднення площ. Водночас з’являються й опосередковані супутні геосистеми, які виникають внаслідок активізації небезпечних природно-антропогенних процесів (провалля, зсуви, яри, підтоплені зони та ін.). Особливе місце відведено аварійним антропогенно зміненим площам, які утворюються у результаті техногенних аварій на гірничих об’єктах (прориви дамб, вибухи на свердловинах, розливи вуглеводнів, руйнування комунікацій тощо) [13]. Антропогенно змінені геосистеми нерідко оточують постмайнінгові та формують складні природно-антропогенні утворення, які мають чи у майбутньому матимуть геотуристичну привабливість. Власне поєднання різноманітних за природними умовами геосистем із специфічними, багато у чому неповторними літологічними відкладами, формами рельєфу, гідро- і мікрокліматичними умовами, ґрунтами і рослинністю створюють значний атракційний потенціал для туристів викликають інтерес у шанувальників рекреації і відпочинку. Львівська область багата на постмайнінгові геосистеми, що придатні для впровадження геотуристичної діяльності. Одним із прикладів використання постмайнінгових геосистем у геотуристичній діяльності є територія гірничого відводу ВАТ «Бориславський озокерит». Після завершення видобування озокериту (1993 р.) у м. Борислав залишилися постмайнінгові об’єкти (копальні, відвали, нафтові ями і свердловини тощо), які займають значні простори у центральній частині міста та є атракційними для туристів. На жаль, існуючі у місті постмайнінгові геосистеми не здатні забезпечити потреби міщан і туристів, а тому, для міста залишається актуальним питання розширення зон рекреації і відпочинку за рахунок цих геосистем [7]. Пропонуємо включити у схему просторової організації м. Борислав нову рекреаційну зону для короткострокового відпочинку і геотуристичної діяльності. Вся територія повиина бути доступною як для міщан, так і туристів-гостей міста. При цьому врахування місцевих природних умов та особливості ландшафтної структури зможе забезпечити ефективність територіальної організації відпочинку і рекреації. 134 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Висновки. Загалом історія гірництва на Львівщині надзвичайно цікава і неповторна. Вже понад 30 років «пишуться» сторінки постіндустріального періоду історії, завершено добування озокериту, самородної сірки, калійної і магнієвої солі, ліквідовано більшість кам’яновугільних шахт, згорнуто розроблення карбонатної сировини для цукрової промисловості тощо. Водночас відроджується нафто- і газодобування, активізується розроблення будівельної сировини. Недавні події у гірничопромислових районах перетворюються у новітню історію, яку також варто зберегти для нащадків як об’єкти геотуристичної діяльності. У квітні–травні 2026 р. заплановано проведення на базі географічного університету Львівського університету Четвертої Всеукраїнської наукової конференції «Індустріальна спадщина в культурі і ландшафті». Результати її роботи передбачають окреслити подальші кроки у збереженні пам’яток містобудівництва, промисловості і гірництва Львівської області зокрема та України в цілому. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. Білецький В. С., Гайко Г. І. Музеєфікація гірничої справи і проблема дослідження історії гірництва в Україні. Технічні музеї як інструмент збереження історичної спадщини і важливий елемент розвитку світової цивілізації: матер. міжнарод. наук.-практ. конф. Донецьк, 2010. С. 25–29. Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. Донецьк, 2006. 224 с. Гасій Ю. Бориславська озокеритова шахта: скарб, історична спадщина чи металобрухт? Медіа Дрогобиччина. 10.06.2017 р. URL: https://drogmedia.net.ua/2017/06/10/orislavska-ozokeritova-shahtaskarb-storichna-spadshchina-chi-metalobruht/ Іванов Є. Геокадастрові дослідження гірничопромислових територій. Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2009. 372 с. Іванов Є. Історико-географічні аспекти мануфактурного періоду освоєння мінеральних ресурсів Львівщини. Історія української географії. 2009. Вип. 20. С. 35–46. Іванов Є. Необхідність охорони та музеєфікації пам’яток гірництва в Карпатському регіоні України. Геотуризм: практика і досвід : матер. ІІ-ї міжнарод. наук.-практ. конф. Львів : НВФ «Карти і Атласи», 2016. С. 138‒140. Іванов Є. Обґрунтування створення рекреаційної зони в межах гірничого відводу ВАТ «Бориславський озокерит». Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації : матер. ІV-ї міжнарод. наук.-практ. інтернет-конф. Переяслав-Хмельницький, 2015. Вип. 4. C. 11‒14. Іванов Є. А. Природно-географічні особливості освоєння мінеральних ресурсів Львівської області у допромисловий період. Фізична географія та геоморфологія. 2009. Вип. 55. С. 170‒181. Іванов Є., Біланюк В. Пам’ятки гірництва Карпатського регіону України: стан, проблеми охорони і ревалоризації. Географія, економіка і туризм: національний та міжнародний досвід : матер. ХVІІ-ї міжнарод. наук. конф. (м. Львів, 6–8 жовтня 2023 р.). Львів, 2023. С. 122–126. Іванов Є., Біланюк В. Пам’ятки гірництва у Львівській області як об’єкти геотуристичної діяльності. Географія, економіка і туризм: національний та міжнародний досвід : матер. ХVІІІ-ї міжнарод. наук. конф. (м. Львів, 11–12 жовтня 2024 р.). Львів, 2024. С. 85–89. Іванов Є., Біланюк В. Проблеми охорони, музеєфікації і ревалоризації історичних об’єктів гірництва в Україні. Геотуризм: практика і досвід : матер. VІ-ї міжнарод. наук.-практ. конф. (25‒28 квітня 2024 р., м. Львів). Львів : Каменяр, 2024. С. 124–126. Іванов Є. А., Біланюк В. І. Проблеми рекультивації і ревіталізації земель, порушених гірничими роботами. Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування : матер. 4-ї міжнарод. наук.-практ. конф.: у 2-х т. (6‒10 листопада 2017 р., м. Трускавець). Київ : ДКЗ, 2017. Т. 2. С. 257‒265. Іванов Є., Войтків П. Постмайнінгові геосистеми як об’єкти геотуристичної діяльності. Геотуризм: практика і досвід: матер. V-ї міжнарод. наук.-практ. конф. Львів : Каменяр, 2022. С. 10–11. Іванов Є. А., Ковальчук І. П. Проблеми охорони геологічних пам’яток природи як цінних територій та об’єктів гірництва. Вплив біоекономіки на просторовий розвиток територій: зб. праць міжнарод. наук.-практ. конф. К.: ЦП «Компринт», 2018. С. 171‒173. Історія боротьби дрогобичан за збереження своєї історичної та архітектурної пам’ятки – солеварні. Громадський простір. 26.05.2020 р. URL: https://www.prostir.ua/?news=istoriya-borotby-drohobychanza-zberezhennya-svojeji-istorychnoji-ta-arhitekturnoji-pamyatky-solevarni Ilustrowany przewodnik po Galicyi, Bukowinie, Spiszu, Orawie i Śląsku Cieszyńskim / Opracował M. Orłowicz. Lwów, 1919. *** 135 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.3:[332.3-047.44:631.4](477.83-2) СТАН ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ МУРОВАНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЛЬВІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Петро Войтків, Ольга Лунь Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Григорій Мороз СФГ «Балкани», смт Сарата Одеської обл., Україна Проаналізовано сучасний стан земельного фонду Мурованської територіальної громади за категоріями землевласників і землекористувачів. Виділено антропогенні чинники впливу на земельні ресурси. У структурі земельного фонду громади переважають сільськогосподарські землі (77,45 %), значно менше – забудованих земель (12,46 %), лісів та інших лісовкритих площ (5,76 %) і водно-болотних ресурсів (4,26 %). За категоріями землевласників і користувачів переважають категорії «громадяни» (58,22 %), менше – категорії «землі запасу» (14,04 %) і «сільськогосподарські підприємства» (10,54 %). У користуванні сільськогосподарських земель домінує категорія «громадяни», у користуванні лісів та інших лісовкритих площ – «лісогосподарські підприємства», забудованих земель – «підприємства та організацій транспорту та зв’язку» і «промислові та інші підприємства», земель водного фонду – «промислові та інші підприємства». Ключові слова: територіальна громада, структура земельного фонду, категорії, землевласники і землекористувачі. THE STATE OF THE LAND FUND OF THE MUROVTIVSKA TERRITORIAL COMMUNITY OF THE LVIV DISTRICT OF THE LVIV REGION Petro Voitkiv, Olga Lun’ Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Gregory Moroz SFH «Balkany», Sarata, Odesa region, Ukraine The current state of the land fund of the Murovanska territorial community is studied and analysed by the categories of landowners and land users. Significant anthropogenic factors of influence on land resources are noted and highlighted. The structure of the community’s land fund is dominated by agricultural land (77.45%), with a smaller share of built-up land (12.46%), forests and other forested areas (5.76%) and wetlands (4.26%). In terms of categories of landowners and users, the category of «citizens» prevails (58.22%), followed by «reserve lands» (14.04%) and «agricultural enterprises» (10.54%). The use of agricultural land is dominated by the category «citizens», forests and other forested areas by «forestry enterprises», built-up land by «enterprises and organizations of transport and communication», and «industrial and other enterprises», and water fund land by «industrial and other enterprises». Keywords: territorial community, structure of the land fund, categories, landowners and land users. Мурованська територіальна громада є територією, на якій відбувається значний вплив антропогенних чинників як на природне середовище, так і на земельні ресурси. Серед основних чинників впливу можна виділити такі: поселенське навантаження, зокрема вплив міста Львова, інфраструктура і господарство якого призводить до забруднення повітряного та водного басейнів, ґрунтів і ґрунтових вод; виснажливе використання земель сільськогосподарського призначення, яке призвело до погіршення їх стану та родючості; забруднення поверхневих і підземних вод, які потребують очищення; вплив гідромеліоративних та осушувальних робіт, які проводилися та проводяться і, як результат, втрата багатьох первісних ділянок долинних ландшафтів; утворення на півночі громади значних ареалів торфовищ, які в посушливий період схильні до самозаймання, а у вологий період – до затоплення; незначне забезпечення лісами та іншими лісовкритими площами, тому потрібно зберегти існуючі і збільшити їх площі. Ці чинники вплинули на використання земель та змінило характер землекористування. Тому актуальним є вивчення й аналіз сучасного стану земельного фонду громади за категоріями землевласників і користувачів, так 136 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. як саме від використання цих земель залежить їх екологічний стан і можливість користуватися ними майбутніми поколіннями. Метою дослідження є з’ясування сучасного стану земельного фонду за категоріями землевласників і користувачів в межах громади, об’єктом – земельні ресурси, а предметом – сучасний стан земельного фонду громади. Дослідженню сучасного стану земельних ресурсів Мурованської громади приділено обмаль уваги. До головних праць дослідників, що мають зв’язок із об’єктом вивчення віднесемо [2, 4]. Згідно із схемою фізико-географічного районування, громаду розташовано в межах Західноєвропейської рівнини, Поліської провінції зони мішаних лісів, Бузького Малого Полісся, Пасмового (Грядового) Побужжя [3, 5]. Згідно з природно-сільськогосподарським районуванням, територія громади повністю відноситься до зони Лісостепу, Західнолісостепової провінції, РівненськоЛуцького округу. Територія громади входить до Борщовицького природно-сільськогосподарського району [1]. Структура земельного фонду Мурованської громади є такою: найбільші площі займають сільськогосподарські землі (3 285,20 га, 77,45 %), менше – забудованих земель (528,64 га, 12,46 %), ще менше – лісів та інших лісовкритих площ (244,40 га, 5,76 %) і водно-болотних (180,76 га, 4,26 %) ресурсів, а найменше – відкритих земель без рослинного покриву (2,60 га, 0,07 %). У структурі земель переважають землі сільськогосподарського призначення, а найбільше їх є на територіях Ямпільської (1 461,33 га, 88,15 %) і Сорока-Львівської (1 212,20 га, 75,73 %) сільських рад. Лісів на інших лісовкритих площ найбільше є у межах Гамаліївської (197,20 га, 20,06 %) сільської ради, тобто у північній частині громади. Забудовані землі концентруються у межах населених пунктах, зокрема це село Сороки-Львівські і селище Муроване. Значно менше водно-болотних ресурсів, а найбільше їх на території Гамаліївської (98,24 га, 9,99 %) сільської ради. Саме в її межах розташовані значні площі заболочених земель, озер та інших штучних водойм, які розташовані на півночі громади. Площі відкритих земель без рослинного покриву представлені в малій кількості або взагалі є відсутніми. Вони є тільки в межах Ямпільської (1,50 га, 0,09 %) та Гамаліївської (1,10 га, 0,11 %) сільських рад. Наступною складовою землекористування є розподіл земельного фонду Мурованської громади за землевласниками і землекористувачами. Слід відмітити, що тривале реформування землекористування в незалежній Україні кардинально змінило ситуацію у використанні землі, як в області і районі, так і в межах досліджуваної громади. Земельні ділянки, які громадяни отримали безоплатно завдяки їх приватизації, надання їх у власність і користування підприємствам, різним установам, організаціям, функціонування ринку купівлі-продажу землі, зумовило утворення значної кількості землевласників і землекористувачів. Зокрема, за статистичними даними, в межах громади нараховується 6 487 землевласників і користувачів, з яких 6 346, або 97,83 % становить категорія «громадяни» (табл. 1). Розподіл земельного фонду громади за землевласниками і користувачами, у га [6] Категорії землевласників і користувачів К-ть Сільськогосподарські п-ва 6 Громадяни 6346 Заклади, установи, організації 84 Промислові та ін. п-ва 35 Підприємства та організації 11 транспорту, зв’язку Лісогосподарські п-ва 2 Водогосподарські п-ва 3 Землі запасу Таблиця 1 Всього земель Сільськогосподарські землі Ліси та ін. лісовкриті площі Забудовані землі Водний фонд 447,13 2469,82 93,71 210,73 402,79 2389,22 14,76 0 0 0 0 0 0 78,49 78,65 164,73 44,34 2,11 0 46,00 207,44 36,44 15,00 156,00 0 157,60 59,75 595,74 0 14,95 941,30 157,60 0 71,80 0 1,00 49,77 0 43,80 42,99 137 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Окрім цього, відбулися зміни у розподілі земельного фонду та його складових частин між категоріями землевласників і користувачів. В теперішній час найбільше у користуванні належить категорії «громадяни» (2 469,82 га, 58,22 %), значно менше – категорії «землі запасу» (595,74 га, 14,04 %), ще менше – категорії «сільськогосподарські підприємства» (447,13 га, 10,54 %), «промислові та інші підприємства» (210,73 га, 4,97 %) та «підприємства та організації транспорту, зв’язку» (207,44 га, 4,89 %) (рис. 1). Решта категорій землевласників, землекористувачів мають у власності і користуванні незначні частки земель. Зокрема, категорія «лісогосподарські підприємства» складає 157,6 га (3,72 %), категорія «заклади, установи» – 93,71 га (2,21 %), а категорія «водогосподарські підприємства» всього 59,75 га (1,41 %). Рис. 1. Розподіл земельного фонду громади за землевласниками і користувачами Значна частина сільськогосподарських земель (3 337,27 га, 78,68 %), які домінують у структурі земельного фонду, є власністю категорії «громадяни» – 2 389,22 га (62,88 %), категорії «сільськогосподарські підприємства» належать 402,79 га (10,60 %), категорії «земель запасу» – 941,3 га (24,77 %), а категорії «підприємства та організації транспорту та зв’язку» всього 36,44 га (0,96 %) (рис. 2). Інші користувачі сільськогосподарських земель складають незначну частку або відсутні. Основними користувачами лісів та інших лісовкритих площ є категорія «лісогосподарські підприємства», які мають у користуванні 157,60 га (64,48 %), а також категорії «землі запасу» – 71,80 га (29,38 %) і «підприємства та організації транспорту, зв’язку» – 15,00 га (6,14 %). Відносно користувачів забудованими землями, то основними є такі категорії: «підприємства та організацій транспорту та зв’язку» – 156,30 га (29,51 %), «промислові та інші підприємства» – 164,73 га (31,16 %), «заклади, установи, організації» – 78,65 га (14,88 %), «громадяни» – 78,65 га (14,85 %), а також «землі запасу» – 49,77 га (9,41 %) (рис. 3). Щодо користувачів землями водного фонду, то основними є такі категорії: «промислові та інші підприємства» – 46,00 га (25,66 %), «сільськогосподарські підприємства» – 44,34 га (24,74 %), «водогосподарські підприємства» – 43,80 га (24,44 %), а також «землі запасу» – 42,99 га (23,98 %). Площі інших категорій незначні або повністю відсутні (див. табл. 1). Важливою складовою землекористування є розподіл земельного фонду по адміністративних утвореннях Мурованської громади за землевласниками і користувачами. Згідно з табл. 2, в межах громади нараховується 6 487 землевласників і землекористувачів, а найбільше їх у межах Сороко-Львівської (3 570), менше – у межах Ямпільської (1 947), а найменше – у межах Гамаліївської (970) сільських рад. Слід відмітити, що більшість власників і користувачів земель є простими громадянами, які складають понад 97 %. 138 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Розподіл сільськогосподарських земель громади за землевласниками і користувачами Рис. 3. Розподіл забудованих земель громади за землевласниками і користувачами При цьому, 58,23 % всіх земель громади є у власності і користуванні у категорії «громадяни». Зокрема, найбільше – у межах Сороко-Львівської (1 006,14 га) та Ямпільської (946,94 га), а менше – у межах Гамаліївської (516,74) сільських рад. Друге місце серед користувачів в межах громади займає категорія «землі запасу». Серед адміністративних утворень найбільші площі у користуванні «громадян» представлені в межах Сороко-Львівської (218,59 га), менше – у межах Ямпільської (195,64 га), а найменші – у межах Гамаліївської (181,51 га) сільських рад. Третє місце серед користувачів займає категорія «сільськогосподарські підприємства». Загалом цих підприємств у громаді налічується всього 6. Однак, найбільші площі представлено у межах Ямпільської (343,33 га), значно менші – у межах Гамаліївської (51,80 га) і СорокоЛьвівської (52,00 га) сільських рад. 139 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Таблиця 2 Розподіл земельного фонду по адміністративним утворенням Мурованської територіальної громади за землевласниками і користувачами [6] Гамаліївська рада Категорії землевласників і користувачів СорокоЛьвівська рада площа, к-сть га 52,00 1 площа, га 343,33 Сільськогосподарські підприємства площа, га 51,80 Громадяни 516,74 940 1006,14 3496 Заклади, установи, організації 17,08 15 46,37 Промислові та інші підприємства 55,84 7 Підприємства транспорту і зв’язку 25,74 Лісогосподарські підприємства Водогосподарські підприємства Ямпільська рада Мурованська громада 2 площа, га 447,13 946,94 1910 2469,82 6346 43 29,96 26 93,71 84 110,92 25 43,97 3 210,73 35 3 150,38 4 31,32 4 207,44 11 128,00 1 0 0 29,60 1 157,60 2 6,30 1 16,40 1 37,05 1 59,75 3 Землі запасу 181,51 – 218,59 – 195,64 – 595,74 – Всього земель 983,00 970 1600,80 3570 1657,80 1947 4241,60 6487 к-сть 3 к-сть к-сть 6 Також значні площі займає категорія «промислові та інші підприємства». Найбільше ця категорія представлена в межах Сороко-Львівської (110,92 га), значно менше – в усіх інших утвореннях громади. Категорії інших землекористувачів і землевласників представлені значно меншими площами або взагалі відсутні (див. табл. 2). Висновки. Сучасний стан земельного фонду за землевласниками та користувачами різниться як за категоріями землекористування, так і по адміністративних складових громади. В структурі земельного фонду громади переважають сільськогосподарські землі (77,45 %), менше – забудованих земель (12,46 %), лісів (5,76 %) і водно-болотних (4,26 %) ресурсів. За категоріями землевласників і користувачів переважає категорія «громадяни» (58,22 %), менше – категорії «землі запасу» (14,04 %) і «сільськогосподарські підприємства» (10,54 %). У користуванні сільськогосподарських земель переважає категорія «громадяни» (58,22 %), лісів та інших лісовкритих площ – «лісогосподарські підприємства» (64,48 %), забудованих земель – «підприємства та організацій транспорту та зв’язку» (29,51 %), і «промислові та інші підприємства» (31,16 %), а землями водного фонду – «промислові та інші підприємства» (25,66 %). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. Войтків П. С., Іванов Є. А. Землевпорядне та лісовпорядне планування : навчально-методичний посібник. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2022. 262 с. Войтків П., Іванов Є., Лунь О. Водогосподарське землекористування в межах Мурованської територіальної громади Львівської області. Суспільно-географічні чинники розвитку регіонів : матер. IX-ї міжнарод. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Луцьк, 8–9 листопада 2024 р.). Луцьк : ФОП Мажула Ю. М., 2024. С. 157–160. Геоекологія Львівської області: монографія / за ред. Є. Іванова. Львів : Простір-М, 2021. 606 с. Лунь О. Н., Войтків П. С. Сучасний стан землекористування у Мурованській територіальній громаді Львівського району Львівської області. Географічні аспекти просторової організації території, суспільства та збалансованого природокористування: матер. ІV-ї наук.-практ. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених (Україна, м. Ужгород, 24-26 травня 2023 р.). Ужгород : ПП Данило С. І., 2023. С. 124–129. Природні ресурси Львівщини / Матолич Б. М., Ковальчук І. П., Іванов Є. А., та ін. Львів : ПП Лукащук В. С., 2009. 120 с. Фондові матеріали Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по земельних ресурсах. *** 140 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.2 (477.87) ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА ВОДОКОРИСТУВАННЯ В БАСЕЙНІ РІЧКИ БОРЖАВА: ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИХ ЧИННИКІВ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ Василь Лета Мукачівський державний університет, Мукачево, Україна Микола Карабінюк ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна Досліджено водно-ресурсні й морфометричні характеристики басейну річки Боржава та вплив антропогенних факторів. Використано фондові матеріали Закарпатського обласного центру з гідрометеорології і Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса за період 2010–2023 рр. Проаналізовано структуру водокористування, об’єми водозабору й скидів, втрати води при транспортуванні, а також основних забруднювачів річкових вод басейну Боржави. Виявлено водогосподарські проблеми й запропоновано заходи щодо оптимізації водокористування та зниження антропогенного навантаження для покращення екологічного стану р. Боржава. Ключові слова: водокористування, забруднювачі, скиди води, антропогенні чинники, екологічний стан. DYNAMICS AND STRUCTURE OF WATER USE IN THE BORZHAVA RIVER BASIN: INFLUENCE OF ANTHROPOGENIC FACTORS AND WAYS TO SOLVE PROBLEMS Vasyl Leta Mukachevo State University, Mukachevo, Ukraine Mykola Karabiniuk Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine The article studies the water-resource and morphometric characteristics of the Borzhava River basin and the influence of anthropogenic factors. The stock materials of the Transcarpathian Regional Center for Hydrometeorology and the Basin Department of Water Resources of the Tisza River for the period 2010–2023 were used. The structure of water use, volumes of water intake and discharges, water losses during transportation, as well as the main pollutants of river waters of the Borzhava basin are analyzed. Water management problems have been identified and measures have been proposed to optimize water use and reduce anthropogenic load to improve the ecological state of the Borzhava River. Keywords: water use, pollutants, water discharges, anthropogenic factors, ecological state. Вступ. Річка Боржава, що є однією з ключових частин річкової системи Тиси в Закарпатській області, вирізняється унікальним поєднанням гірських, передгірських і рівнинних територій у межах басейну. Вздовж течії Боржави розташовано кілька населених пунктів, таких як Іршава, Приборжавське, Довге тощо, що зумовлює інтенсивне використання її вод для задоволення потреб місцевого населення, сільського господарства та інших галузей. Це, своєю чергою, спричиняє екологічні проблеми через забруднення річки різними речовинами та погіршення якості вод та їх екологічного стану. У зв’язку з цим актуальним стає питання дослідження сучасного екологічного стану річки Боржава, зокрема аналіз водокористування за останні кілька десятиліть, щоб визначити тенденції її забруднення. Виклад основного матеріалу. Дослідження зосереджене на використанні водних ресурсів басейну річки Боржава. Воно охоплює просторові особливості використання вод за період 2010–2023 років. Основною метою є збір і аналіз фондових матеріалів та водогосподарських звітів 2-ТП, наданих Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса й Закарпатським обласним центром з гідрометеорології. Це дозволяє оцінити сучасний стан водогосподарського сектору, виявити екологічні проблеми, проаналізувати тенденції у використанні водних ресурсів та виокремити шляхи їх вирішення. 141 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Інформаційною базою для проведення даного дослідження слугували фондові матеріали Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса за період з 2010 по 2023 рік (до 2019 р. включно на рівні басейну, 2021–2023 рр. – на рівні територіальних громад), а також атрибутивні дані, які використані для формування вибірки статистичних рядів даних з окремими показниками водокористування. Окремі атрибутивні дані отримано з матеріалів Закарпатського обласного центру з гідрометеорології. Водночас для доповнення аналітичної складової було здійснено ряд польових досліджень уздовж течії річки Боржава та найбільших приток. Водогосподарські дані та польові матеріали опрацьовані з використання описового, статистичного й аналітичного методів із використанням програмних пакетів MS Office. Річка Боржава – одна з головних правих приток Тиси, має довжину 106 км та басейн площею приблизно 1 450 км2, що охоплює південно-західні схили Українських Карпат і Закарпатську низовину. Вона починається на Полонині Боржава поблизу гори Великий Верх на висоті 1 575 м [3]. Верхня частина річки має гірський характер, а від села Довге Боржава виходить на низовину, приймаючи праву притоку Іршавку, і впадає в Тису поблизу села Вари на висоті 107 м. Річка має змінну ширину русла – від 0,6–15 м у верхній течії до 30–50 м у середній та нижній [3]. Для Боржави характерні часті паводки (8–10 щороку), спричинені сильними дощами, а також формування алювіальних островів у рівнинній частині [1, 2]. Серед найбільших приток: Дулятин, Іршавка, Кушниця, Бронька та інші. В межах досліджуваної частини басейну р. Боржава майже всі водотоки відчувають антропогенний вплив, через що окремі ділянки каналізовано, віднесено до категорії істотнозмінених, а в середній та нижній течії – густа мережа каналів. Одним з показників використання води в басейні річки Боржава виступає кількість водокористувачів. Згідно з аналізом водогосподарських звітів, кількість водокористувачів на досліджуваній території змінювалася від 28 до 36 в період з 2010 до 2019 роки. Ця динаміка обумовлена змінами у потребах водокористування, занепадом водоємних галузей та скороченням виробничих потужностей регіону. Варто зазначити, що у 2023 р. і кількість звітуючих водокористувачів зменшилася до 20 [1]. Рис. 1. Динаміка забору води впродовж 2010–2019 рр. [1] Як показано на діаграмах (рис. 1, 2) у період між 2010 та 2023 рр. об’єми забору та використання вод в басейні річки Боржава зменшились: незначне скорочення до 2019 р.; скорочення або відсутність в останні роки втрат при транспортуванні вод; трикратне скорочення об’ємів забору та використання вод з 2019 по 2023 рр.; 15-тикратне зростання об’ємів використаних на виробничі потреби вод до 2019 р.; 17-тикратне скорочення витрат на ставково-рибне господарство; 10-тикратне скорочення витрат на сілськогосподарське водопостачання [1]. 142 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Динаміка використання вод на різні потреби [1] Щодо динаміки скинутих стічних вод (рис. 3) тезисно можемо підсумувати: спостерігається зменшення об’ємів скинути «забруднених (без очистки) стічних вод», що може свідчити про зменшення рівня забруднення та є позитивним знаком, але даних для аналізу інших років недостатньо (дані лише за 2016 та 2018 роки); помітні суттєві коливання об’ємів вод категорії «нормативно чистих без очистки»; показники об’ємів вод категорії «нормативно очищених на очисних спорудах» коливаються у межах від 0,262 до 0,295 впродовж 2010–2019 рр., що свідчить про стабільність роботи очисних споруд звітуючих водокористувачів. Рис. 3. Динаміка скиду вод різних категорій [1] Діяльність людини значною мірою впливає на погіршення стану поверхневих вод, спричиняючи надмірне використання водних ресурсів і забруднення вод хімічними та біологічними речовинами, що не є природними для річкових екосистем [6]. До таких випадків належить і річка Боржава, у басейні якої активно ведуть сільськогосподарську діяльність із застосуванням добрив, проживають численні громади та проходять магістральні автошляхи. Зміни концентрації хімічних речовин у водах річки Боржава зумовлені не лише природними чинниками, як-от атмосферними опадами або впливом підземних вод, а й інтенсивною антропогенною діяльністю [5, 7]. Наприклад, після сильних дощів спостерігається підвищення рівня азоту амонійного через поверхневий змив із сільськогосподарських угідь, де широко застосовують добрива. Великі агрофірми та приватні господарства використовують аміачну селітру, що має високий вміст нітрогену, спричиняючи додаткове навантаження на водні ресурси. 143 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Населені пункти в басейні річки Боржава, особливо в межах Іршавської громади, значно забруднюють воду через відсутність належної каналізації й очищення стічних вод, які безпосередньо потрапляють у річку. У межах басейну р. Боржава найбільшими звітуючими водокористувачами є (дані за 2023 р.): с. Кушниця, ПП «Еко-Пструг» (прісноводне рибництво, аквакультура) – 0,009 млн м3 стічних вод без очистки; с. Довге, ТОВ «Санаторій «Боржава» – 0,009 млн м3 нормативно очищених стічних вод; м. Іршава, Іршавська районна спілка споживчих товарів – 0,01 млн м3 зворотних стічних вод; м. Іршава, Комунальне підприємство по водопостачанню Іршавської міської ради – 0,217 млн м3 нормативно очищених стічних вод; с. Сільце, ТОВ «ТИСА» Іршавської районної спілки споживчих товариств (ресторанна діяль-ність, послуги мобільного харчування) – 0,205 млн м3 нормативно чистих без очистки стічних вод [1]. Беручи до уваги вищевикладене, постає потреба в удосконаленні використання водних ресурсів у межах басейну річки Боржава. Це сприятиме підвищенню ефективності роботи водогосподарського сектору та його виробничих можливостей, а також мінімізації негативного впливу на екологічний стан річкових вод. Для зменшення рівня забруднення річкових вод доцільно реалізувати такі заходи: проведення ревіталізації річки Боржава; організація відведення стічних вод із земель, що використовуються для зрошення, та рибогосподарських підприємств; створення й поетапне виконання програм, які передбачають будівництво каналізаційноочисних комплексів і централізованих систем водопостачання та водовідведення, наприклад у місті Іршава; розробка локальних екологічних програм і ініціатив на рівні територіальних громад; формування територіальних і басейнових планів, спрямованих на комплексне використання та збереження водних ресурсів. Висновки. Оптимізацію водокористування в басейні Боржави слід виконувати з урахуванням басейнового принципу. Особливу увагу необхідно приділити впровадженню підходів, що застосовуються в Європейському Союзі, таких як залучення громадськості, інтеграційний (екосистемний) підхід, принцип локалізації, передача повноважень на місцевий рівень тощо [4]. Суттєвим фактором оптимізації є застосування геоінформаційних систем (ГІС) як базової інформаційної платформи у сфері водокористування. У контексті оптимізації водокористування також важливо оцінювати досягнення поставлених цілей через екологічні показники, наприклад [4]: перевищення допустимих рівнів концентрації забруднюючих речовин; виникнення екологічно небезпечних подій (аварійні та несанкціоновані скиди стічних вод, неналежне зберігання чи утилізація відходів); обсяг забруднюючих речовин, таких як азотовмісні сполуки, важкі метали та токсичні специфічні речовини. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса. Водні ресурси. URL: https://buvrtysa.gov.ua/ newsite/?page_id=17003 (дата звернення: 18.03.2025). Горбачова Л.О., Бібік В.В. Часова однорідність характеристик водного стоку в басейні річки Боржава. Наук. праці УкрНДГМІ. 2012. Вип. 262. С. 177–188. Закарпатський обласний центр з метеорології. URL: http://www.gmc.uzhgorod.ua/metdata.php?StNo= 33634 (дата звернення: 18.03.2025). Лета В. В. Гідроекологічні стани басейну Тиси в межах Рахівського району : дис. … канд. геогр. наук : 11.00.11. Луцьк, 2021. 230 с. Роман Л. Ю., Білинець Т. Б. Антропогенний вплив смт. Довге Іршавського району на якість води річки Боржава. Наук. вісник Ужгород. ун-ту (Сер. Хімія). 2014. № 2 (32). С. 78–83. Трапезнікова Л. В., Дзихор Я. М., Ридей О. В. Комплексна оцінка якості води р. Боржава. Наук. вісн. Ужгород. ун-ту (Сер. Хімія). 2010. №. 24. С. 190–196. Izsák T. The effect of human work on the environment in the delta of river Borzsa, the right-side branch of the Tisza. Acta Beregsasiensis, 2010. №1. P. 233–240. *** 144 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.3:30.33(477.83) ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ Оксана Перхач Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Визначено показники водокористування і водовідведення у Львівській області за період з 2008 до 2021 р. Метою статті є аналіз показників водокористування та водовідведення у Львівській області, виокремлення проблем водокористування та водовідведення, а також накреслення основних заходів раціонального використання водних ресурсів. Основними проблемами забруднення поверхневих вод Львівщини є скид неочищених і недостатньо очищених стічних вод, а також відсутність водоохоронних зон і прибережно-захисних смуг водних об’єктів. Найбільший скид стічних вод після очисних споруд спостерігається у Львівському районі (76,2 % від скиду стічних вод у Львівській області), найменший – у Самбірському районі (0,71 %). За басейнами річок найбільше скинуто у поверхневі водні об’єкти басейну р. Західний Буг (78,5 %), найменше р. Сян (1,6 %) і р. Стир (1,0 %). Основні забруднювачі водних об’єктів за сферами діяльності є каналізація та поводження з відходами (36,1 % від усього в регіоні). Серед забруднюючих речовин найбільше перевищень зафіксовано для азоту амонійного. Ключові слова: водокористування, водовідведення, свіжа вода, водні об’єкти, стічні води, очисні споруди. GEOGRAPHICAL ASPECTS OF WATER USE AND WATER DISPOSAL IN THE LVIV REGION Oksana Perkhach Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The indicators of water use and drainage in the Lviv region for the period from 2008 to 2021 are characterized. The purpose of the article is to analyze the indicators of water use and drainage in the Lviv region, identify the problems of water use and drainage, and outline the main measures for the rational use of water resources. The main problems of surface water pollution in the Lviv region are the discharge of untreated and insufficiently treated wastewater, as well as the lack of water protection zones and coastal protection strips of water bodies. The largest discharge of wastewater after treatment facilities is observed in the Lviv district (76.2 % of wastewater discharge in the Lviv region), the smallest - in the Sambir district (0.71 %). By river basins, the largest amount of discharge into surface water bodies was recorded in the Western Buh River basin (78.5 %), the smallest in the Sian River (1.6 %) and the Styr River (1.0 %). The main pollutants of water bodies by activity are sewage and waste management (36.1 % of the total in the region). Among pollutants, the largest excesses were recorded for ammonium nitrogen. Keywords: water use, drainage, fresh water, water bodies, wastewater, treatment plants. Вступ. Води є цінними й найдефіцитнішими ресурсами. Одним з найважливіших чинників господарського розвитку на сучасному етапі є водні ресурси, а цінними і щораз обмеженішими ресурсами є прісні води, дефіцит яких відчувається у маловодні роки. Тому раціональне використання і належна охорона водних ресурсів є важливою господарською проблемою. Водокористуванням є використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів) [1]. Споживання свіжої води передбачає використання для задоволення потреб у воді всіх видів вод (поверхневих, підземних, пластових, шахтних, морських та ін.), забраних або одержаних із водозаборів, що належать підприємствам, а також комунальних водогонів та інших водогосподарських систем. Виклад основного матеріалу. Метою статті є аналіз показників водокористування та водовідведення у Львівській області, виокремлення проблем водокористування та водовідведення, а також накреслення основних заходів раціонального використання водних ресурсів. При підготовці статті використану низку методів дослідження. Це, насамперед: порівняльний, літературний, статистичний, басейновий. Новизна дослідження: узагальнено динаміку основних показників 145 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. водокористування і водовідведення у Львівській області впродовж 2008–2021 рр. Виділені адміністративні райони та басейни річок Львівської області за найбільшими та найменшими скидами стічних вод у поверхневі водні об’єкти. У межах Львівської області у 2022 р. 85,7 % води відібрано з підземних водоносних горизонтів, 14,3 % – з поверхневих водних об’єктів (річок, озер тощо). Найбільшими споживачами підземної води у Львівській області є такі підприємства: ЛМКП «Львівводоканал», КП «Дрогобичводоканал», КП «Червоноградводоканал» і КП «Стрийводоканал». Найбільшу кількість поверхневої води використовують такі підприємства: ПрАТ «Львівський облрибкомбінат», ДП «Дослідне господарство Львівської дослідної станції Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України», ТзОВ «Трускавецький водоканал» й АТ «ДТЕК Західенерго». Порівняно з 2021 р., у Львівській області підвищилися обсяги забору води для сільськогосподарських потреб (у тім числі для наповнення рибогосподарських ставків), а також для індивідуального водопостачання приватних домогосподарств, знизилися обсяги забору води промисловими та комунальними підприємствами [2]. Забір води у Львівській області з природних водних об’єктів починаючи з 2009 р. (260,1 млн м3) до 2020 р. (143,8 млн м3) постійно зменшувався (за 11 років на 116,3 млн м3). За 2021 р. даний показник збільшився до 176,4 млн м3 (тобто на 32,6 млн м3). Споживання свіжої води (включаючи морську) постійно зменшувалось: з 190,1 млн м3 у 2008 р. до 100,8 млн м3 у 2020 р. (за 11 років на 89,3 млн м3), а у 2021 р. зросло до 130,8 млн м3 (за рік на 30,0 млн м3) [5, 7]. В основному зростання відбулось за рахунок використання води сільським населенням (це показано у звітах територіальних громад Львівщини). Така ж тенденція на зменшення використання води за 11 років (з 2008 р. до 2020 р.) спостерігається і за використанням свіжої води на виробничі, побутово-питні та сільськогосподарські потреби. Лише з 2021 р. дані показники зросли і становлять, відповідно на 1,3 млн м3 (34,85 млн м3), 5,71 млн м3 (61,86 млн м3) та 20,71 млн м3 (30,71 млн м3) (табл. 1). Таблиця 1 Динаміка основних показників використання і відведення води у Львівській області впродовж 2008–2021 рр., млн м3 [5, 7]. Показники Забрано води з природних водних об’єктів – всього Спожито свіжої води (включаючи морську) з неї на: виробничі потреби побутово-питні потреби Зрошення сільськогосподарські потреби ставково-рибне господарство Втрати води при транспортуванні Загальне водовідведення, з нього: у поверхневі водні об’єкти у тому числі забруднених зворотних вод з них без очищення нормативно очищених нормативно чистих без очистки Обсяг оборотної та послідовно використаної води Частка оборотної та послідовно використаної води, % Потужність очисних споруд 2008 2009 2010 2014 2017 2018 2019 2020 2021 247,4 260,1 250,2 232,1 175,8 172,3 168,6 143,8 176,4 190,1 180,6 174,7 151,1 122,6 125,0 122,3 100,8 130,8 54,71 86,26 – 31,02 18,07 49,30 80,33 – 30,96 20,01 46,47 78,29 – 30,94 18,98 38,41 61,74 – 25,95 – 43,38 57,40 – 21,83 0,00 46,43 59,55 – 18,90 22,75 43,63 58,05 – 20,44 – 33,55 56,15 – 10,00 10,01 34,85 61,86 0,006 30,71 0,00 54,15 58,30 56,43 63,0 53,04 47,00 45,46 40,26 37,75 264,4 248,6 240,4 223,9 177,9 174,9 168,2 164,6 188,8 253,8 238,0 230,2 215,0 167,6 164,9 156,1 155,4 149,9 59,98 59,46 59,31 45,05 70,80 42,00 45,43 123,15 119,83 6,030 161,3 32,47 4,120 154,9 23,57 1,822 147,1 23,83 0,780 149,65 20,33 1,191 82,33 14,41 1,256 108,10 14,77 1,532 98,89 11,79 1,239 22,47 9,80 0,726 17,90 12,12 413,8 368,4 310,7 363,8 494,8 453,4 393,2 354,4 355,0 88,42 88,31 87,1 90,64 0,0 – 0 0 0 355,1 330,5 330,2 316,9 277,9 277,4 281,7 367,5 311,9 146 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Найважливішими проблемами водокористування у Львівській області можна назвати: незадовільний санітарний та екологічний стан поверхневих джерел господарсько-питного водопостачання, застосування застарілих технологій, погіршення якості водогінних мереж, недостатнє фінансування водогінно-каналізаційного господарства, недостатня матеріальнотехнічна база лабораторного контролю якості питної води, незадовільне інформаційне забезпечення населення. Тому до основних заходів раціонального використання водних ресурсів можна віднести: впровадження систем зворотного водопостачання і безстічного водокористування, заміну водяного охолодження агрегатів повітряним, зменшення у структурі господарства частки водомістких виробництв [4, С. 200–201]. Відповідно з даними державного обліку водокористування, найбільшими забруднювачами водних об’єктів є міста з населенням понад 500 тис. осіб (для Львівської області – місто Львів). Для нього надзвичайно актуальними є поліпшення ефективності очищення стічних вод і зниження рівня хімічного навантаження на системи централізованого водовідведення, зокрема шляхом запровадження попереднього очищення промислових стоків перед їх скиданням у міську систему централізованого водовідведення. Важливими є питання водовідведення стічних вод із забудованої території, на якій вони утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів [6]. Серйозною екологічною проблемою є скидання забруднених вод у природні поверхневі водні об’єкти. Протягом 2021 р. водокористувачі Львівської області скинули у поверхневі водні об’єкти 149,8 млн м3 зворотних вод (на 5,6 млн м3 менше, ніж у 2020 р.) (табл. 2). Загальний обсяг забруднених стічних вод у поверхневі водойми області складає 119,8 млн м3 (на 3,3 млн м3 більше, у порівнянні з 2020 р.) [7]. Найбільшим забруднювачем річок області залишаються підприємства житлово-комунального господарства. Основними причинами скидання у водні об’єкти великих обсягів неочищених стічних вод є неефективна робота та погіршення технічного стану очисних споруд, їхня зношеність, відсутність коштів на реконструкцію та ремонт. Таблиця 2 Забір, використання та відведення води у Львівській області впродовж 2008–2021 рр., млн м3 [5, 7] Роки 2008 2009 2010 2014 2017 2018 2019 2020 2021 Забрано води із природних водних об’єктів – всього 247,4 260,1 250,2 232,1 175,8 172,3 168,6 143,8 176,4 Використано води 190,1 180,6 174,7 151,1 122,8 125,0 122,3 101,1 130,8 Водовідведення у поверхневі водні об’єкти з них забруднених всього зворотних вод 253,8 59,98 238,0 59,46 230,2 59,31 215,0 45,05 167,6 70,8 164,9 42,0 156,1 45,43 155,4 123,2 149,8 119,8 Скид нормативно-очищених вод зменшився на 4,57 млн м3 і становить 17,896 млн м3, а скид нормативно-чистих вод збільшився на 2,3 млн м3 і складає 12,122 млн м3 у 2021 р. Основними проблемами забруднення поверхневих вод Львівщини є скид неочищених і недостатньо очищених стічних вод, а також відсутність водоохоронних зон і прибережно-захисних смуг водних об’єктів й недотримання умов їхньої експлуатації. Значна частина інженерних споруд і технічного устаткування водовідведення вже майже відпрацювала нормативні терміни експлуатації і є в аварійному стані. Найбільший скид стічних вод після очисних споруд спостерігається у Львівському районі 114,17 млн м3 (76,2 % від загалом скиду стічних вод у Львівській області), найменший – у Самбірському районі (0,71 %). За басейнами річок Львівської області у 2021 р. найбільше скинуто у поверхневі водні об’єкти басейном р. Західний Буг (78,5 %), менше басейном р. Дністер (18,9 %), басейном р. Сян (1,6 %) і басейном р. Стир (1,0 %). У 2021 р. порівняно з 2020 р. загальний скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти басейну р. Західний Буг зменшився на 6,0 млн м3 [7]. На якість води у басейні р. Західний Буг впливають скид стоків ЛМКП «Львівводоканал» і 147 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. недостатньо очищені стічні води та стічні води без очистки комунальних підприємств міст Рава-Руська (КП «Рава-Руське БУ № 2»), Камʼянка-Бузька (КП «Кам’янкаводоканал»), Сокаль (Сокальське МКПВКГ). Скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти басейну р. Дністер у 2021 р. збільшився порівняно з 2020 р. на 0,847 млн м3 і становить 28,267 млн м3 [7]. Основною причиною цього є стоки від стоки від МКП «Миколаївводоканал», КП «Дрогобичводоканал», ДП «Водоканал» м. Ходорів, м. Моршин (ПЖКГ Моршинської міської ради), а також забруднені стічні води від комунальних підприємств: КП «Стрийводоканал», КП «Бібрський комунальник» Перемишлянський район, КП «Перемишляниводоканал», Самбірське ВКГ, Славське ВККГ. У 2021 р. скид зворотних вод у басейні р. Сян зменшився на 0,854 млн м3 і складає 2,397 млн м3. На якість вод річок басейну р. Сян впливають забруднені стоки комунальних підприємств міст Новояворівськ (МКП «Новояворівськводоканал»), Мостиська (МКП «Водоканал» м. Мостиська), Рудки та Яворів (МКП «Яворівканал»). Також у 2021 р. збільшився (на 0,423 млн м3) порівняно з 2020 р. скид зворотних вод у басейні р. Стир і складає 1,501 млн м3. Басейн р. Стир в основному забруднюється комунальними стічними водами міст Лопатин і Радехів. Основні забруднювачі водних об’єктів Львівської області за сферами діяльності є: водопостачання; каналізація, поводження з відходами (36,1 % від усього за регіоном), Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування (29,9 %) та сільське, лісове та рибне господарство (11,7 %). Серед забруднюючих речовин, що скидаються зі зворотними водами найбільше перевищень зафіксовано для азоту амонійного, БСК5, ХСК, фосфатів, заліза загального та завислих речовин. Висновки. Робота підприємств водоканалів під час війни характеризується додатковим навантаженням на інфраструктуру, оскільки у західному регіоні й, зокрема, у Львівській області, зіткнулись з напливом біженців. Тому найкраще вирішення проблеми – це економічно обґрунтований тариф для надходження коштів у галузь. Значного покращення водно-екологічної ситуації можна досягти запроваджуючи водозберігаючі технологічні системи, відмовившись від надмірного водоспоживання, відродивши народні традиції водокористування, збільшивши роль екологічного просвітництва населення в освітніх закладах, владних структурах, засобах масової інформації. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Водний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1995. № 24. ст. 189. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/go/213/95-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 25.02.2025 р.). Водокористування у межах Львівської області. URL: https://buvrzbts.davr.gov.ua/2023/06/28/ водокористування-в-межах-львівської (дата звернення: 29.03.2025 р.). Екологічний паспорт Львівської області. URL: https://old.loda.gov.ua/upload/users_files/27/upload/ ekopasport_2016(1).pdf (дата звернення: 23.03.2025 р.). Кукурудза С. І., Перхач О. Р. Використання та охорона водних ресурсів : навч. посібн. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2009. 304 с. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у Львівській області в 2014 р. URL: https://dostup.org.ua/request/13952/response/22541/attach/2/ND2014.pdf (дата звернення: 12.03.2025 р.). Про схвалення Водної стратегії України на період до 2050 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2022 р. № 1134-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1134-2022-%D1%80 (дата звернення: 28.02.2025 р.). Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у Львівській області в 2021 р. URL: https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2022/10/Regionalna-dopovid-Lvivska-ODA-2021.pdf (дата звернення: 10.03.2025 р.). *** 148 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 332.87:338.46 ENVIRONMENTAL CONSEQUENCES OF RISKS IN URBAN UTILITIES: ANALYSIS, IMPACTS AND MINIMIZATION STRATEGIES Uladzimir Zuyeu, Iryna Usava «Nierusz Natura» Foundation, Warsaw, Poland Incorporating the environmental consequences of risks into the assessment and development of strategies for the sustainable development of urban utilities in Belarusian municipalities presents a multifaceted challenge. Urban utilities – such as water supply and sewage, heating, waste management, street lighting, and urban landscaping – are critical to the functioning of cities. However, their operation and expansion often generate risks that, if not adequately addressed, can undermine sustainability goals. This article examines the main environmental consequences of various risks affecting housing and communal services (HCS) of belarusian cities, assessing their probability, damage and losses. The research finalised in proposal of technical and institutional solutions to minimize risks and ensure the sustainable development of belarussian cities. The article was prepared as part of the implementation of the scientific project «Expansion of opportunities for Belarusian scientists, experts, and youth through scientific research on the resilience of Belarus's energy, transport, and communal infrastructure» (NDICI-GEO-NEAR/2022/434-092-0069). Keywords: environmental risks, urban utilities, pollution, waste management, sustainability, infrastructure modernization, energy efficiency. ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ РИЗИКІВ МІСЬКИХ КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ: АНАЛІЗ, СТРАТЕГІЇ ВПЛИВІВ І МІНІМІЗАЦІЇ Володимир Зуєв, Ірина Усава Фундація «Nierusz Natura», Варшава, Польща Включення екологічних наслідків ризиків в оцінку та розробку стратегій сталого розвитку міського комунального господарства в білоруських муніципалітетах є багатогранною проблемою. Міські комунальні послуги, такі як водопостачання та каналізація, опалення, утилізація відходів, вуличне освітлення та озеленення міських територій є критично важливими для функціонування міст. Однак їх функціонування та розширення створюють ризики, які, якщо їх не врахувати належним чином, можуть підірвати цілі сталого розвитку. Розглядаються основні екологічні наслідки різноманітних ризиків, що впливають на житлово-комунальне господарство білоруських міст, оцінюється їхня вірогідність та збитки. Дослідження завершено пропозицією технічних та інституційних рішень для мінімізації ризиків і забезпечення сталого розвитку білоруських міст. Підготовлено в рамках реалізації наукового проекту «Розширення можливостей білоруських учених, експертів і молоді через наукові дослідження стійкості енергетичної, транспортної та комунальної інфраструктури Білорусі» (NDICI-GEO-NEAR/2022/434-092-0069). Ключові слова: екологічні ризики, міське комунальне господарство, забруднення, управління відходами, сталість, модернізація інфраструктури, енергоефективність. Introduction. Modern cities face many challenges to the sustainable functioning of urban utilities, including infrastructure wear and tear, high energy costs, environmental pollution and inefficient waste management. Urban utilities include key components such as water supply and sanitation, heating, waste management, street lighting and urban landscaping [3]. Given the existing problems, the transformation of utilities with environmental risks in mind has become a priority for sustainable urban development worldwide. The HCS sector in Belarusian cities, as in other countries, plays a crucial role in ensuring comfortable living conditions for the population, maintaining infrastructure and providing uninterrupted public utility services. However, its development is associated with several serious challenges and risks that affect its stability and efficiency, including negative impact on the environment. An analysis of mass media publications from 2022 to 2024 reveals that the number of citizen appeals remains high, though there is a slight downward trend [4]. In Minsk, approximately 30% of all citizen appeals pertain to the 149 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Housing and Communal Services (HCS) sector [5], with nearly half (49%) of these appeals focusing on issues related to: (a) housing stock maintenance (concerns about the upkeep and repair of residential buildings); (b) common areas and courtyards (issues regarding the maintenance and cleanliness of shared spaces); (c) elimination of construction defects (complaints about defects in newly constructed or renovated buildings) and others. The following trends emphasize the importance of studying the state of HCS in Belarus: physical deterioration of infrastructure – a significant portion of urban public utility infrastructure has a high level of depreciation, leading to increased accident rates and declining service quality; insufficient funding – many public utility enterprises face a lack of financial resources for modernization and repair due to inefficient tariff policies and dependence on state subsidies; environmental and social factors – urban population growth and changing climatic conditions create additional pressure on engineering networks, increasing the likelihood of techno-logical accidents. Methodology of assessment. Based on analysis of scientific publication and interviews of employers of HCS in Belarus, the following groups of risks have been identified: external risks (political (8), natural and climate (10), macroeconomic (4), social (6), technical (1)) and internal risks (personnel (7), investment and innovation risks (5), financial (2), production and technical (8) and criminogenic risks (2). The qualitative assessment has been used to calculate risks. The risk level R has been calculated using the following formula: R = P×V×L, where R – risk level; P – probability of occurrence; V – vulnerability of objects and processes and L – potential losses (all measured in points). The assessment of P (probability of occurrence) was conducted using the following classification: 1) very high (3 points) – the risk is expected to materialize within the next 2-3 years or occurs every 2-3 years; 2) high (2 points) – the risk is likely to occur within the next 10 years, or has occurred within the last 10 years; medium (1 point) – the risk has not been observed in Belarus, but similar cases recorded in other countries; and (4) low (0 points) – the risk is unlikely, but remains a potential possibility. The assessment of V (vulnerability of objects and processes) was determined based on the following classification: 1) very high (3 points) – the object is a single enterprise, compactly located within an administrative and organisational structure, and reliant on budgetary support; 2) high (2 points) – one of the above conditions is not met, or the object is non-compact (e.g. pipelines, power lines, networks) or not reliant on budgetary support; 3) medium (1 point) – the asset comprises several companies distributed across the country, with diverse management structures and no dependence on budgetary support; 4) low (0 points) – the asset includes more than 10 independent entities spread across the country, not reliant on budgetary support. The assessment of L (potential losses) was evaluated according to the following classification: 1) very high (3 points) – the risk’s occurrence causes losses exceeding economic damage, leading to the suspension of HCS; 2) high (2 points) – the risk’s impact affects all sectors of the economy; 3) medium (1 point) – the risk’s manifestation increases HCS costs or the required budgetary support volume, without significantly affecting the broader economy; 4) low (0 points) – the risk’s occurrence does not result in notable economic changes within the HCS sector. High priority risks have been identified. The environmental consequences have been identified for each priority risk. The proposed methodology allows for a qualitative assessment of the severity of the risk and helps to determine the priority actions to mitigate the hazards in the urban HCS system. The higher the R value, the greater the need for risk management interventions. Results. An analysis of risk assessment and likelihood has shown that environmental risks in urban utilities vary in terms of probability and impact level. The table 1 includes the example of results of assessment for certain risks. 150 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Table 1 Example of risk assessment and likelihood for certain of risk types Risk Type Water body pollution High heat loss Waste accumulation Infrastructure deterioration Probability Damage Losses High Significant Ecosystem degradation Medium High Increased CO₂ emissions High Significant Medium Medium Soil and air pollution Financial and resource losses The results of the assessment identified the severy risks for the following components of belarussian HCS: water supply and sanitation; heating and waste management. In water supply and sanitation, the main risks are related to: 1) high level of water losses in networks (up to 47.8% in certain regions); 2) pollution of water bodies by wastewater due to insufficient treatment; 3) a shortage of drinking water in several rural regions. The most significant losses occur in small towns and rural areas where infrastructure is severely deteriorated. High levels of wastewater pollution can lead to major environmental consequences, including deterioration of drinking water quality and disruption of aquatic ecosystems. The water supply and sanitation subsector is expected to experience significant climate impacts primarily due to changes in increased average annual temperatures (including hot days, heat waves and droughts), intensified precipitation (very heavy rainfall) and shorter climatic winter [6]. These climatic changes will lead to several consequences for the subsector: 1) increased average and peak water demand; 2) increased suspended particles in water sources due to erosion and runoff, leading to more frequent system failures and maintenance needs; 3) damage to utility networks from extreme rainfall and flooding events; 4) difficulties in treating wastewater due to changes in water quality and quantity; 5) increased risk of wastewater overflows and failures in treatment and discharge systems. Heating systems also have a significant environmental impact. This is reflected in high levels of CO₂ and other pollutant emissions, inefficient energy use due to outdated infrastructure, and significant heat losses during transport. The use of outdated boilers and low energy efficiency in buildings leads to excessive consumption of resources and increased greenhouse gas emissions. The heating system will face significant climate impacts primarily due to changes in increased average annual temperatures (including hot days, heat waves and droughts), intensified precipitation (very heavy rainfall) and shorter climatic winter [6]. In the waste management system, key environmental risks include: 1) the accumulation of large volumes of solid municipal waste; 2) insufficient development of recycling and disposa; 3) soil and groundwater contamination from landfills and unauthorized dump sites. High consumption levels and insufficient development of waste separation systems increase environmental pressure, contributing to land degradation and methane emissions. Landfills severely impact ecosystems. Groundwater pollution with toxic substances, greenhouse gas emissions, and soil degradation make the implementation of modern waste processing technologies an urgent need. Environmental consequences also include economic losses. For example, high water leakage increases the cost of purification and transportation, while inefficient heating raises expenses on electricity and heating. Evaluating these impacts helps determine priority areas for modernizing urban utilities. To reduce the negative environmental impact of urban utilities, the following measures are necessary: modernization of water supply and sewage systems to reduce water losses; implementation of 151 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. energy-saving technologies and transition to renewable energy sources; development of waste processing and recycling systems, including waste separation; improvement of regulatory frameworks to encourage environmentally safe technologies; urban infrastructure development based on sustainability principles, including green technologies; strengthening government and public oversight of environmental safety in urban utilities. The research provides recommendations for each component of urban utilities, supported by case studies from other countries and experience of post-soviet countries [1, 2]. These examples demonstrate the feasibility, impact, and costs of implementing these measures. Conclusions. Experience from leading countries shows that transforming urban utilities towards a sustainable model is achievable through a holistic approach that combines innovation, digitalization, ecological sustainability, and public engagement. Key to this transformation is the adoption of green technologies and resource conservation practices, which are essential for sustainable urban development and enhancing the quality of life. To ensure the efficiency of this transition in terms of cost, resources, and time, it is crucial to base the development of recommendations and actions on a thorough assessment of the current situation. This assessment should utilize both qualitative and quantitative methods to provide a comprehensive understanding of the challenges and opportunities. By incorporating environmental standards into urban governance, promoting active public participation, and securing government support for clean technologies, cities can establish a new utility model that prioritizes sustainability. This model will not only address environmental challenges but also drive economic and social benefits for urban communities. REFERENCES 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Infrastructure in Central, Eastern, and Southeastern Europe : benchmarking, macroeconomic impact, and policy issues / A.Anil [and other]. Benchmarking, macroeconomic impact, and policy issues. Washington, D. C. : International Monetary Fund, 2020. 123 p. Melnykova M., Gradoboіeva Y., Mirzodaieva T., Ragulina N. Complex Modernization of Public Infrastructure and Hospitality as a Factor in the Sustainable Development of the City in Ukraine. European Journal of Sustainable Development. 2020. No. 9. P. 183–204. The Challenge of Urban Government: Policies and Practices / ed.: M. Freire, R. Stren. Washington, D. C., 2001. 488 p. There are many achievements in the housing and utilities system, but no less complaints. URL: https://neg.by/novosti/otkrytj/v-sisteme-zhkkh-mnogo-dostizheniy-no-ne-menshe-i-pretenziy-/ There are many achievements in the housing and utilities system, but there are also no fewer complaints. URL: https://belta.by/regions/view/tret-vseh-obraschenij-grazhdan-v-stolichnye-organy-vlasti-svjazana-srabotoj-zhkh-699025-2025/ Hertman L. The assessment of climate change impact on utility sector/ Consultation meeting «Impact of climate change on sectors of economy in Belarus, data 23.02.2022 р. (EU4Climate project) Terehov S. The assessment of climate change impact on construction sector, 2022. Consultation meeting . Impact of climate change on sectors of economy in Belarus, data 23.02.2022 (EU4Climate project)/ *** 152 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 913:502/504 РОЛЬ МАЛИХ РІЧОК У ЗБЕРЕЖЕННІ ЛАНДШАФТНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТЕРИТОРІЇ Любомир Царик, Петро Царик, Володимир Царик Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, Україна Проілюстровано наслідки антропогенних трансформацій у басейнах малих річок Тернопільської області з використанням концептуального підходу вплив–зміни–наслідки. Показано зміни ландшафтних елементів річкових басейнів внаслідок неконтрольованого впливу агровиробничої діяльності. Зауважено, що басейни малих річок в умовах надмірної розораності земельних угідь зазнають незворотних змін, що спричиняє зміни ландшафтотворчих процесів і компонентів ландшафтів. Ключові слова: малі річки, антропогенний вплив трансформаційні зміни. THE ROLE OF SMALL RIVERS IN PRESERVING LANDSCAPE FEATURES OF THE TERRITORY Lyubomyr Tsaryk, Petro Tsaryk, Volodymyr Tsaryk Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University, Ternopil, Ukraine Using the conceptual approach of impact–change–consequences, the article illustrates the consequences of anthropogenic transformations in the basins of small rivers of Ternopil region. Changes in the landscape elements of river basins due to uncontrolled impact of agricultural production are shown. It is noted that the basins of small rivers in the conditions of excessive ploughing of land undergo irreversible changes, which causes changes in landscape formation processes and landscape components. Keywords: small rivers, anthropogenic impact transformational changes. Малі річки називають капілярами ландшафту, оскільки процеси вологообігу в межах річкового басейну тісно пов’язані з напрямами руху поверхневих вод, переносом водою мінеральних і органічних речовин, їх розподілом по елементах річкового басейну. Переносу не тільки води і речовинопотоків, а й переносом енергії, тепла, біогенних речовин. Річкові долини є оберегами рослинного і тваринного світу річищ і заплав є джерелом поповнення водних запасів біоти також схилових і плакорних місцевостей. Узагальнюючи сказане варто заключити, що річкові басейни відіграють ландшафтотворчу і ландшафтопідтримувальну функції. Тому надзвичайно важливо толерантно і відповідально ставитися до перетворювальних антропогенних процесів у басейнах річок, щоб не порушити видимі і невидимі взаємозв’язки гідромережі з компонентами ландшафту. Антропогенна діяльність у річковому басейні спричиняє такі зміни: зміни характеру підстилаючої поверхні, які в результаті оранки, будівництва доріг докорінно змінюють розподіл випавшої води на поверхневий і підземний стік, змінюючи в межах басейну запаси підземних і ґрунтових вод, геохімічного балансу речовин тощо (розораність річкових басейнів р Джурин – 74,5 %, розораність долини р Гнізни 79,0%) (рис. 1); зміни основних гідрологічних та гідроекологічних параметрів водотоку в результаті зарегулювання стоку будівництвом гідроспоруд ставків і водосховищ. Змін зазнають швидкість течії води, насиченість її газами і завислими речовинами, особливості відкладання придонних відкладів, формування в межах ставів однорідної придонної поверхні, акумуляції у придонних відкладах надмірної концентрації шкідливих забруднюючих речовин, погіршення якості води. Інколи гідроспоруди відсікають верхів’я річки в межах ставу чи водосховища. Такі явища спостерігаються у верхів’ї р. Джурин і діючого ставу у Джуринській Слобідці; на р. Циганка Мушкатівське водосховище, збудоване для водопостачання промислових підприємств м. Борщова, з якого річка фактично не витікає (рис. 2); 153 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Розорювання схилових місцевостей і плакорів в межах річкового басейну р. Стриївка а) б) Рис. 2. Відсікання витоку р. Джурин ставом (а) та стоку р. Циганки водосховищем (б) спрямлення, поглиблення і розчищення русел річок призводить до зміни морфологічних параметрів русел, швидкості течії річки, руйнування звичних нерестовищ, зміни місцевого базису ерозії, водної флори і фауни ( р Серет на відтинку біля с. Петриків); переорювання пересохлих витоків малих річок, зокрема витоку р Гнізни або їх обезводнення внаслідок 90 % розорювання заплав (р Синява, притока р. Гнізни) (рис. 3) призводить до втрати природної конфігурації частин річкового басейну. Рис. 3. Обезводнювання витоків малих річок і переорювання видолинку донедавна витоку р. Гнізни Мабуть, у найскладнішому геоекологічному стані на сьогодні, знаходяться малі притоки малих річок довжиною до 10 км на яких може не знаходитись жодного населеного пункту і вони повністю знаходяться в лещатах сільськогосподарських підприємств. Жодні природоохоронні 154 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. органи не контролюють процеси розорювання заплав, переорювання витоків, що веде до їх загальної деградації. Для прикладу наведемо загальний геоекологічний стан однієї із приток р. Гнізни довжиною 10,5 км (рис. 4). При впадінні у головну річку вона є маловодною без наявних водоохоронних зон, заплутавшись у приватних сільських дворах, протікаючи поблизу автодороги. Рис. 4. Загальний вигляд річок Вільховець і Стриївки У результаті сукупної дії антропогенного чинника у річкових басейнах відбувається докорінна зміна ландшафтотворчих процесів (вологообігу, енергообігу, біогенного обігу та абіогенної міграції речовин) і компонентів ландшафтів (гідро-, літо-,біо-) наслідками яких є докорінна антропогенна трансформація ландшафтів річкових басейнів [1]. Дієвим заходом відновлення ландшафтів малих річок є заповідання їх долин. Прикладами діючих і перспективних територій у річкових басейнах є формування систем басейнових заповідних мереж. Алгоритм їх формування полягає у тому, що на витоках головної річки і її приток формуємо гідрологічні пам’ятки природи задля підтримання гідрологічних параметрів річкових мереж. У місцях наявних водно-болотних угідь бажано створювати гідрологічні гідроорнітологічні, гідро-іхтіологічні заказники задля збереження біотичного і ландшафтного різноманіть (рис. 5) [2]. Рис. 5. Діючий орнітологічний заказник «На куті» та місцина для створення перспективного ландшафтного заказника у басейні р. Гнізни У середній течії річок в місцях їх врізання в річкові долини доцільно формувати ландшафтні заказники для збереження видів рослинного і тваринного світу, які мігрували на схилові місцевості з розораних вододілів[3]. У нижній частині річкових басейнів спос-терігаються наявність природних рекреаційних ресурсів (р. Джурин, р. Нічлава), які сприяють формуванню тут регіональних ландшафтних парків.Таким чином, заповідна басейнова мережа представлена різними у функціональному відношенні категоріями заповідання, які репрезентують і оберігаютьбіотичне і ландшафтне різноманіття річково-басейнових систем. 155 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. Царик Л. Перспектива створення ландшафтних заказників у середній і нижній частинах басейну річки Джурин. Вісник Тернопільського відділу Українського географічного товариства. Тернопіль, 2023. № 7 (Вип. 7). C. 26–31. Царик Л., Царик В. Ландшафти басейнів малих річок Західного Поділля в умовах антропогенних перетворень. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Географія. 2024. № 1. С. 148–155. DOI: https://doi.org/10.25128/2519-4577.24.2.16 Царик Л., Царик П., Царик В. Ревіталізація ландшафтів річкової долини Гнізни задля посилення їх стійкості. The 5th International scientific and practical conference «Problems of science development in the context of global transformations» (October 01–04, 2024) Zagreb, Croatia. International Science Group. 2024. S. 67–73. DOI: https://doi.org/10.46299/ISG.2024.2.5 *** 156 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.375:[551.58:504.5-032.3:502.1/.3](477.83-25) ПЕРЕДУМОВИ ДОСЯГНЕННЯ КЛІМАТИЧНОЇ НЕЙТРАЛЬНОСТІ МІСТА ЛЬВОВА Ірина Койнова, Вікторія Піцишин Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Розглянуто складові, що формують кліматичну нейтральність міста – викиди оксиду вуглецю в атмосферне повітря Львова та стан зеленої зони, як основного поглинача парникових газів. Кліматична нейтральність міста можлива при забезпеченні «нульових викидів», коли кількість викидів буде рівна кількості поглинання вуглекислого газу зеленими рослинами у місті. Для досягнення кліматичної нейтральності слід запроваджувати заходи зменшення викидів, енергоефективності, енергоощадності, переходити на альтернативну енергетику, збільшувати площу та покращувати стан зеленої зони. Ключові слова: парникові гази, нульові викиди, зелена зона, біорізноманіття, декарбонізація, енергоефективність. PREREQUISITES FOR ACHIEVING CLIMATE NEUTRALITY IN THE CITY OF LVIV Iryna Koynova, Viktoriia Pitsyshyn Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The article examines the components that form the city’s climate neutrality. The first is carbon monoxide emissions into the atmospheric air of Lviv. The second is the state of the green zone, as the main sink of greenhouse gases. The city's climate neutrality is possible by ensuring «zero emissions», when the amount of emissions is equal to the amount of carbon dioxide absorption by green plants in the city. To achieve climate neutrality, it is necessary to introduce measures to reduce emissions, energy efficiency, energy saving, switch to alternative energy, increase the area and improve the condition of the green zone. Keywords: greenhouse gases, zero emissions, green zone, biodiversity, decarbonization, energy efficiency. Після підписання Паризької кліматичної угоди (2015 р.) країни Європейського союзу поставили собі за мету створення кліматично нейтрального ЄС до 2050 року. Підписана у 2019 р. Європейська «Зелена угода» (The European Green Deal) спрямована на перетворення кліматичних та екологічних викликів на нові можливості в усіх секторах економіки. Досягнення кліматичної нейтральності Європи до 2050 р. можливе за умови, коли усі антропогенні викиди оксиду вуглецю поглинатимуться екосистемами, запрацюють технології уловлювання і зберігання вуглецю. Кліматична нейтральність досягається «нульовими викидами» парникових газів, коли в атмосферу надходить не більше (або навіть менше) викидів, ніж може бути поглинуто природним шляхом. За даними шостого звіту Міжурядової групи експертів зі змін клімату, міста у глобальному масштабі відповідальні за понад 70 % усіх викидів вуглекислого газу, на них припадає 6 5% енергетичних потреб у світі [4]. У містах концентруються ключові сфери: енергетика, транспорт, житло, промисловість, сільське господарство, для яких розроблені стратегії декарбонізації. Міста мають необхідні економічні ресурси, які дозволили б прискорити досягнення амбітних кліматичних цілей, адже 80 % світового ВВП зосереджено саме в містах [4]. Згідно Угоди мерів (загальна ініціатива ЄС) міста підписанти беруть на себе добровільні зобов’язання підвищувати енергоефективність та використовувати відновлювальні джерела енергії на своїх територіях. Близько 300 громад України підписали Угоду і взяли на себе зобов’язання зменшити власні викиди СО2 щонайменше на 30 % до 2030 р., сприяючи таким чином «зеленому» економічному зростанню та підвищенню якості життя. Львів з 2008 р. приєднався до угоди мерів із зобов’язанням скоротити до 2020 р. викиди СО2 на 20 % і виконав обіцянку, зменшивши викиди на 20,3 % [5]. Зараз поставлена нова 157 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. амбітна ціль – до 2030 р. скоротити викиди на 35 % [1] за рахунок заходів з підвищення енергоефективності, переходу на відновлювані джерела енергії, адаптації головних секторів економіки до наслідків кліматичних змін. Досягнення мети покращить якість життя мешканців міста та умови збереження біорізноманіття. Метою роботи є аналіз передумов формування кліматичної нейтральності міста Львів та заходів досягнення балансу між викидами парникових газів та поглинальною здатністю геоекосистем міста. Економіка Львова багатогалузева: розвинуті ІТ, туризм, промисловість, освіта, торгівля, транспорт та будівництво. Поряд з цим економічне зростання сприяє збільшенню викидів парникових газів через підвищене енергоспоживання, розширення видів і масштабів промислового виробництва, збільшення обсягів транспортних перевезень, урбанізацію та зростання споживання товарів і послуг. Для обліку викидів парникових газів у місті та розрахунку балансу між викидами і поглинанням створений базовий кадастр викидів (БКВ). Головні антропогенні джерела викидів СО2 у Львові: муніципальний сектор (бюджетні будівлі, обладнання підприємств/об’єктів, вуличне освітлення), житлові будівлі, сектор сфери послуг, транспорт. Базовим роком, з яким будуть порівнювати скорочення викидів СО2 у 2030 р., обрано 2008 р. [4]. Вуглецевий слід міста залежить від специфіки його розвитку та видів енергії, яка використовується для забезпечення його функціонування (рис 1.) Сукупно сектори муніципальних і житлових будівель, обладнання підприємств, третинний сектор, вуличне освітлення та транспорт спожили 8,4 млн МВт/год енергії та палива у базовому році [4]. Для задоволення енергетичних потреб використовували переважно природний газ (42 %) (рис. 2). Рис. 1. Частка базових секторів економіки м. Львова у загальному споживанні енергії та палива у 2008 р. (за даними [4]) Рис. 2. Частка різних видів енергії та палива у структурі енергоспоживання м. Львова у 2008 р. (за даними [4]) Станом на 2008 р. згідно БКВ Львів продукував 2,5 млн т СО2 в рік. Найбільший вуглецевий слід мав сектор житлові будівлі, який споживав сумарно 4,5 млн МВт/год електроенергії, теплової енергії та природного газу в рік [4]. В результаті, викиди СО2 від обігріву, освітлення та використання газу у житлових будівлях Львова становили 1,3 млн т в рік. Це половина сукупних викидів вуглекислого газу міста (рис. 3). Усі види транспорту споживали 12 % сукупного споживання енергії містом, використовуючи дизельне пальне (51 %), бензин (42 %), зріджений газ (5 %) та електроенергію (2 %). Вуглецевий слід транспорту Львова становив 258 тис. т у 2008 р. Це 10 % загального обсягу викидів СО2 міста у базовому році. Частка автомобільного транспорту у викидах становила 72 % [2]. Велика частка використання дизельного і бензинового палива призводить до значних викидів СО2 у транспортному секторі. Найбільші викиди парникових газів серед видів транспорту припадає на приватний транспорт. Серед стаціонарних джерел забруднення міста найвищий відсоток викидів (41,5 %) припадав на два підприємства теплоенергетичного комплексу (ЛКП «Залізничтеплоенерго» та ЛМКП «Львівтеплоенерго»). Загалом на балансі підприємств енергетики міста перебуває 172 котельні, ТЕЦ-1, ТЦ «Північна» та ТЦ «Південна», 169 центральних теплових пунктів, 72 індивідуальних теплових пункти та 567 км теплових мереж [4]. Найбільша кількість котелень локалізована у 158 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Галицькому районі, а найменша – у Сихівському районі м. Львова. Окрім підприємств теплоенергетики, джерелами поступлення парникових газів є ЛМКП «Львівводоканал», ТОВ «Львівська ізоляторна компанія», ПАТ «Галнафтохім», ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня», ТОВ «Картонно-паперова компанія», товариство з додатковою відповідальністю «Гал-Кат», АТ «Галичфарм», АТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» та ін. Рис. 3. Обсяги викидів СО2 ключовими секторами економіки міста Львова у 2008 р, тис. т (за даними [4]) Останні десятиліття до основних забруднюючих речовин, вміст яких в атмосферному повітрі м. Львова перевищував ГДК, стабільно належать два парникові гази: оксид вуглецю та діоксид азоту. До найбільш забруднених перехресть міста, за даними АТУ ЛМР, належать: перехрестя просп. Червоної Калини – вул. Хуторівка, вул. Городоцька – вул. Збиральна, вул. Липинського – вул. Б. Хмельницького, вул. Кульпарківська – вул. Городоцька, вул. Стрийська – вул. Руставелі, вул. І. Франка – вул. Зарицьких та вул. Шевченка – вул. Ковча [5]. Місто Львів володіє значною кількістю «зелених» та «блакитних» інфраструктурних елементів, що відіграють важливу роль у досягнення кліматичної нейтральності. Зелені насадження міста сконцентровані у лісопарках, парках, ботанічних садах, скверах, житлових кварталах, вуличних насадженнях, на газонах, квітниках тощо. Найбільший площинний об’єкт – регіональний ландшафтний парк «Знесіння» (312 га) [6]. За даними Львівської міської ради загальна площа зеленої зани міста станом на 2008 р. становила 4419 га, або близько 26 % від площі міста. На одного мешканця припадало 54 м2/особу. Це вищий показник, ніж рекомендований Всесвітньою організацією охорони здоров’я, для міського мешканця (52 м2/ос.) [3]. Проте, постійний «наступ» міста на зелені зони через розширення забудови, значна фрагментація осередків рослинності, мала кількість водойм, нефаховий догляд за зеленою зоною, поширення інвазійних видів погіршують стан зеленої зони та можливість поглинання нею СО2. Біорізноманіття Львова зазнає значного впливу від кліматичних змін. Літні «хвилі тепла», малосніжні зими, раптові перепади температур, зміщення сезонів, перерозподіл кількості та інтенсивність опадів, стихійні метеорологічні явища суттєво знижують стійкість зеленої зони та її здатність поглинати оксид вуглецю. На здатність поглинати зеленими рослинами СО2 впливає породний і віковий склад зеленої зони, її ярусність, умови зволоження, частка ураження шкідниками тощо. Тому збільшення площі зеленої зони міста Львова (в тому числі й вертикального озеленення), фаховий догляд за старовіковими деревами, висадка не лише екзотичних квітучих дерев, а й чагарників, створення газонів лучного різнотрав’я, які не потребують косіння, боротьба з інвазійними шкідниками мінуючої молі, рудого слимака, вогнівки самшитової збільшить поглинаючі можливості зелених рослин в межах міста. Для досягнення цілей кліматичної нейтральності розроблені «План дій сталого енергетичного розвитку м. Львова», «План сталої міської мобільності м. Львова», що п’ять років оновлюється 159 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. «Комплексна екологічна програма міста Львова», в яких прописані заходи щодо зменшення викидів парникових газів у місті та збільшення стійкості та ефективності зеленої зони. Працює «Програма з енергозбереження», якою передбачено компенсацію на відшкодування 50 % вартості обладнання для сонячних електростанцій тощо. Важливо збільшувати енергоефективність існуючого житлового фонду (утеплення стін і дахів будівель, встановлення енергоефективних вікон та дверей), використовувати сучасні технології та матеріали про будівництві нових будівель, запроваджувати енергоефективне вуличне освітлення. Вже є десяток прикладів модернізації існуючих будівель у місті Львів: утеплення фасадів та заміна вікон у школах № 8, 23, 32; модернізація систем опалення та утеплення корпусів у Львівській міській лікарні швидкої медичної допомоги; утеплення багатоповерхових будинків на вулицях Виговського, Науковій та Зеленій у рамках програми «Теплий дім». Нові житлові комплекси, зокрема ЖК «Пасічний» і «Шенген» будують із використанням сучасних технологій теплоізоляції. Новий корпус Львівського ІТ-кластера споруджують за енергозберігаючими технологіями. Спільно з Міжнародною фінансовою корпорацією діє програма «Енергозбереження для сімей». Вже видані субсидії для мешканців на утеплення квартир у будинках на вулицях Тролейбусній, Чорновола та Кульпарківській. Грантові програми ЄС дають фінансові підтримки для реновації будинків у центрі Львова в межах проєкту «Енергоефективний Львів». Здійснена заміна ламп на LED у центральній частині міста: площі Ринок, вулиці Дорошенка, Городоцька, Личаківська, а також парк культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького, Стрийський парк [5]. У Львові вже реалізовано декілька проєктів із використанням відновлюваних джерел енергії, наприклад, встановлено сонячні колектори для підігріву води в школах № 72 і 91. Завдяки муніципальній програмі підтримки встановлено сонячні панелі на житлових будинках у Сихівському районі. У житловому будинку на вул. Торфяній, 25а – ОСББ «Паркові Вежі», завдяки допомозі литовської компанії Global Bod Group, облаштували сонячну електростанцію. Початкова потужність станції забезпечує освітлення у під’їздах та підвалі, відеоспостереження, живлення електрозамків. Для живлення роботи ліфта планують збільшення потужності. Є приклади відповідального бізнесу. Поблизу офісу української ІТ-компанії PLVision на вул. Володимира Великого облаштований паркінг для автомобілів працівників під накриттям, на даху якого встановлені сонячні панелі. У найбільш сонячні дні виробляється понад 315 кВт електроенергії, що забезпечує 47 % потреб офісу в електроенергії (середній показник впродовж року сягає 23,6 %). Окрім використання відновлюваних джерел енергії реалізовуються заходи зменшення використання викопного палива. У Львівській міській дитячій клінічній лікарні на вул. Пилипа Орлика встановлено теплові насоси для забезпечення опалення та гарячого водопостачання. Запущений сервіс електромобільного каршерингу, наприклад, Bolt. Для покращення системи громадського транспорту у місті Львів запрацювали нові автобусні маршрути №49 і №57, запроваджено систему єдиного квитка, діє система GPS моніторингу для громадського транспорту, на багатьох зупинках громадського транспорту встановлено інформаційні табло, де можна побачити точний час прибуття наступного транспорту. У місті розбудовується мережа велодоріжок. Встановлені спеціальні велопарковки біля громадських об'єктів, таких як ТРЦ, великі магазини, школи та офісні будівлі. У Львові існують онлайн-платформи для організації карпулінгу, де водії можуть знаходити пасажирів для спільних поїздок, що дозволяє зменшити кількість машин на дорогах і оптимізувати витрати на пальне. У центральній частині Львова, зокрема на площі Ринок та вулиці Староєврейській, введено обмеження для в’їзду приватного транспорту. Тут дозволено рух лише громадському транспорту, велосипедистам і пішоходам. Для зменшення викидів парникових газів у місті налагоджується система поводження з побутовими відходами, запроваджується сортування відходів, будується завод механіко-біологічної обробки побутових відходів, завершується рекультивація Грибовицького сміттєзвалища. Описані заходи демонструють активні дії для досягнення містом кліматичної нейтральності у 2050 р. Однак їх недостатньо. Утеплення фасадів багатоквартирних будинків часто проводиться точково, що зменшує енергоефективність. Вдень часто увімкнене вуличне 160 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. освітлення. У місті часті затори через погано організоване паркування. Слабкий екологічний контроль за стаціонарними джерелами викидів. Відсутня методика розрахунку поглинаючої здатності зеленої зони у містах. Досягнення цілей 2020 р. відбулось, переважно, через скорочення викидів у зв’язку із обмеженнями авіаперевезень у період пандемії Ковід. Та найбільшою загрозою виконання поставленої мети є війна. Тому Перемога і справедливий мир, а також чітке виконання усіх запланованих заходів, перегляд та постійне удосконалення програм розвитку міста, застосування найкращих доступних технологій – запорука успіху у досягнення кліматичної нейтральності міста Львова. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. Кліматичні цілі Львова : гайд для обраних до міської ради / М. Рябика, А. Зозуля, Т. Радь. Львів : ПЛАТО, 2020. 44 с. Комплексна екологічна програма на 2024–2028 роки для Львівської міської територіальної громади. URL : https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/9E3691546179C0F0C2258AFA 0047172B?OpenDocument Кучерявий В. П. Сади і парки Львова. Львів : Світ, 2008. 360 с. План дій сталого енергетичного розвитку та клімату Львівської міської територіальної громади до 2030 року. URL : https://city adm.lviv.ua/lmrdownloads/ Фондові матеріали Львівської міської ради. URL : https://city-adm.lviv.ua/lmr/ecology Koynova I. Elementy zielonej infrastruktury Lwowa / Obszary i obiekty chronione w aglomeracji Lwowa. System obszarów chronionych Roztocza w Polsce i na Ukrainie a rozwój zrównoważony regionu / Red. W. Kalamucka, T. Grabowski. Lublin : Roztoczański Park Narodowy; Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej, 2021. S. 199–202. *** 161 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 712.4:634.1:502.131.1(477.75) ЗМІНИ У СТРУКТУРІ ТА ПЛОЩАХ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ МІСТА ЛЬВОВА: ВИКЛИКИ УРБАНІЗАЦІЇ Юрій Жук, Ірина Бухта Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна Стаття присвячена аналізу змін у структурі та площах зелених насаджень міста Львова в умовах урбанізації. Розглянуто основні виклики, що виникають у процесі розвитку міської інфраструктури, зокрема скорочення зелених територій через забудову та вплив урбаністичних змін на екологічну ситуацію в місті. Підкреслено можливості для покращення екологічної ситуації завдяки інтеграції зелених зон у містобудівний процес, відновленню природних територій. Запропоновано рекомендації щодо збереження та розвитку зелених насаджень у Львові, що сприятимуть покращенню якості життя мешканців та забезпеченню сталого розвитку міста. Ключові слова: благоустрій, зелені насадження, Львів, озеленення, урбанізація. CHANGES IN THE STRUCTURE AND AREA OF GREEN SPACES IN LVIV: CHALLENGES OF URBANIZATION Yuriy Zhuk, Iryna Bukhta Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The article analyses the changes in the structure and area of green spaces in Lviv in the context of urbanization. The work explores the main challenges associated with the development of urban infrastructure, in particular the reduction of green areas due to the development and the impact of urban changes on the environmental situation in the city. The article emphasizes the opportunities for improving the environmental situation by integrating green areas into the urban planning process and the restoration of natural zones (sectors). Based on the research findings, recommendations are proposed for the preservation and expansion of green spaces in Lviv, aiming to enhance the quality of life for residents and promote the city's sustainable development. Keywords: improvement, green spaces, Lviv, landscaping, urbanization. Вступ. В умовах глобальних змін клімату питання озеленення міського середовища стає все більш актуальним. Вже сьогодні мешканці міста Львова відчувають на собі наслідки у вигляді аномальних періодів спеки, інтенсивних опадів, раптових буревіїв, що приносять значні збитки інфраструктурі та – найголовніше – негативно впливають на стан здоров’я та самопочуття львів’ян. Відтак питання протидії зміні клімату є актуальним безпековим питанням, що потребує якісного міського менеджменту. Виклад основного матеріалу. Одним з основних викликів урбанізації, що спричиняють зміни в розвитку міст, є збільшення чисельності міського населення, проте не менш важливим та нагальним викликом сучасності є екологічні проблеми та зміни клімату. Швидка урбанізація часто відбувається без достатнього урахування екологічних наслідків, що призводить до серйозних проблем, таких як забруднення повітря, води та ґрунтів, а також до виникнення так званих теплових островів, що погіршують якість життя в містах. Зміни клімату, зокрема, підвищення середньої температури та зміни погодних умов, ставлять міста перед необхідністю розробки стратегій адаптації. Для цього важливим є зелене урбаністичне планування, яке сприяє зниженню екологічного навантаження на міське середовище, включаючи створення зелених зон і використання енергозберігаючих технологій [4]. Метою статті є дослідження сучасних підходів до озеленення міст, які забезпечують захист довкілля та створюють умови для сталого розвитку в трансформованих міських просторових структурах. 162 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Дослідження зелених зон на сьогодні є дуже важливим і науковці, які займаються вивченням зелених насаджень в урбанізованих районах займаються різноманітними аспектами, від екологічних функцій до соціальних і культурних переваг для громади. У Європі дослідження зелених зон активно розвиваються у контексті сталого розвитку. Наприклад, у Німеччині та Великій Британії широко досліджують роль зелених зон у підвищенні якості життя, зокрема в контексті доступу до природних ресурсів і впливу на здоров’я населення. Інші вчені, такі як Чарльз Ліндблюм (Charles Lindblom) проводив дослідження в області планування та управління міськими зеленими просторами. Він досліджував, як зелені зони можуть впливати на психологічне здоров’я мешканців і соціальні взаємодії в міському середовищі, Кеннет Вільямс (Kenneth Williams) одним із перших дослідників вивчав зв'язок між зеленими насадженнями і здоров’ям міського населення. Він зосереджувався на функціях зелених зон як джерела біологічної різноманітності і важливої частини екосистеми міст. Серед українських вчених дана проблематика розглядається вченими із різних галузей (О. Сингаївська, М. Биваліна, О. Косик, К. Летік та ін.). Отже, зелена зона є системою озеленених територій, що включає дерева, кущі, газони, а також квітково-декоративні елементи. Ці зони виконують санітарно-гігієнічні, функціональні та естетичні завдання, належать до рекреаційних земель. Вони поділяються на міські та позаміські, а також за рівнем доступності: загального користування (парки, сади, сквери, набережні тощо) та обмеженого (території житлових забудов, шкіл, дитячих садків, виробничих об`єктів), а також спеціального призначення (санітарно-захисні зони, оранжереї, озеленення транспортних мереж) [1]. Станом на сьогодні Львів має розвинену мережу зелених насаджень. На території Львова є 40 парків та природно-заповідних територій, а також 130 скверів. Останнім рішенням міськради, що впорядковує питання зелених зон Львівської громади є ухвала № 4990 від 04.07.2024 р. «Про затвердження Програми комплексного розвитку та утримання парків, лісопарків, скверів і зелених зон Львівської міської територіальної громади на 2024–2028 роки» [5]. Згідно відкритих даних Львова [3] станом на 2023 р. загальна площа усіх зелених насаджень у місті становила 4 419 га, а площа зелених насаджень загального користування становила 3 130 га. Показник площі зелених насаджень був незмінний, починаючи із 2010 р., проте показник насаджень загального користування зріс після 2020 р. (2 893,19 га) (рис. 1, 2). Загальна площа зелених зон перевищує 20 % від площі міста, що відповідає сучасним вимогам щодо зелених насаджень у великих містах. Рис. 1. Загальна площа зелених насаджень у Львові з 2010–2023 рр. Станом на 2023 р. площа парків культури та відпочинку становила – 27,2 га, міські парки, сади житлових районів при житлових будинках – 2 411 га, сквери – 58,99 га, гідропарки, лугопарки та лісопарки – 331, 5 га, інші об’єкти благоустрою – 301,5 га. 163 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Площа зелених насаджень загального користування в період з 2010-2023 рр. У загальній площі міста питома вага зелених насаджень складає невеликий відсоток – 14 %. Найвищий відсоток у площі зелених насаджень загального користування становлять міські парки, найменший – парки культури та відпочинку (рис. 3). Рис. 3. Питома вага окремих видів озеленення у загальній площі зелених насаджень Лісопаркова частина зеленої зони міста, яка підпорядкована Львівському лісопарковому господарству державного лісогосподарського об’єднання «Львівліс», займає 28 867 га (вісім лісництв – Борщівське, Брюховицьке, Завадівське, Винниківське, Красівське, Липниківське, Лапаївське і Товщівське). Площа лісів у межах міста (Винниківське, Брюховицьке лісництва) становить 3 447 га. Станом на 2024 р., Львівська міська територіальна громада активно розширювала та покращувала свої зелені зони. Було створено новий парк з озером на вулиці Липинського – Лінкольна площею 3,6 га, а також офіційно оформлено десять скверів на різних вулицях міста, що додало майже 7 гектарів комунальної землі до зеленого фонду Львова. Однак, незважаючи на ці позитивні зміни, є занепокоєння щодо забудови зелених зон. Наприклад, парк «Горіховий гай» зазнає впливу новобудов, що оточують його з усіх боків, що викликає занепокоєння щодо збереження зелених територій у місті. Зелені насадження – один із найвагоміших важелів впливу на клімат й особливо – на мікроклімат. Поруч із Комплексною екологічною програмою у Львові діє Комплексна стратегія озеленення м. Львова, яка, знову ж таки, не окреслює зелені насадження крізь призму кліма- 164 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. тичної зміни та адаптації до її наслідків. Після прийняття улітку 2018 р., стратегія озеленення неодноразово піддавалася критиці через незалученість до розробки усіх можливих зацікавлених сторін. Незважаючи на недоліки цього документу, окремі процеси на сьогодні все ж отримали можливість бути реалізованими. Так, на початку 2020 р. в Управлінні екології та природних ресурсів розробили нові правила обрізки і догляду за деревами та почали активно співпрацювати із громадським середовищем над інвентаризацією дерев у проекті «Inspectree» [2]. Висновки. Зміни в структурі та площах зелених насаджень Львова під впливом урбанізації є важливою темою, оскільки розширення міста та збільшення щільності забудови можуть мати серйозні наслідки для екології та якості життя жителів. Зміни в структурі зелених насаджень несуть із собою й екологічні виклики. Зростання міської забудови може призвести до погіршення якості повітря, збільшення шумового забруднення, зниження біорізноманіття та втрати місць для відпочинку мешканців. Зелені насадження відіграють важливу роль у забезпеченні природного середовища, збереженні клімату та створенні комфортних умов для мешканців. Необхідно продовжувати роботу щодо розширення зелених зон та підтримки їхньої екологічної рівноваги, враховуючи тенденції урбанізації. Планування міського простору, яке включає збереження та розвиток зелених територій, має бути пріоритетом у контексті сталого розвитку міста. Урбанізація є безумовним викликом для зелених зон Львова. Забудова, хоча й сприяє розвитку інфраструктури та економіки, водночас потребує ретельного планування і знаходження компромісу між розвитком міста та збереженням його природної спадщини. У майбутньому Львів має можливість значно покращити стан своїх зелених насаджень завдяки розвитку проектів з озеленення, створенню нових парків і скверів, а також збільшенню площ зелених зон у нових житлових районах. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Зелена зона / Т. Ф. Панченко. Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: https://esu.com.ua/article-16783 (дата звернення: 10.03.2025 р.). Кліматичні цілі Львова. URL: https://plato.lviv.ua/wp-content/uploads/2020/09/klimatychni-czili-lvova.pdf (дата звернення: 15.03.2025 р.). Панель міста Портал відкритих даних. URL: https://dashboard.city-adm.lviv.ua/statystyka/ozelenennya _mista (дата звернення: 10.03.2025 р.). Сучасні тенденції у формуванні зелених міських просторів. URL: https://www.aphn-journal.in.ua/ archive/76_2024/part_2/10.pdf (дата звернення: 10.03.2025 р.). Ухвала № 4990 від 04.07.2024 р. Про внесення змін до ухвали міської ради від 02.11.2023 р. № 3991 «Про затвердження Програми комплексного розвитку та утримання парків, лісопарків, скверів і зелених зон Львівської міської територіальної громади на 2024–2028 роки». URL: https://www8.cityadm.lviv.ua (дата звернення: 30.03.2025 р.). *** 165 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9 (477.84) ЕКОСИТУАЦІЯ У СЕЛИЩІ ВИШНІВЕЦЬ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТЬ Любов Янковська Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, Україна Метою публікації є аналіз основних екологічних проблем с. Вишнівець, виявлення джерел забруднення довкілля, обґрунтування шляхів розвитку селища максимально відповідних стратегічним цілям сталого розвитку. Проаналізовано структуру землекористування у с. Вишнівець, визначено баланс парникових газів відповідно до структури землекористування. Оцінено стан зелених насаджень, з’ясовано відповідність рівня озеленення загальноєвропейським стандартам. Виявлено джерела забруднення повітряного середовища. Оцінено екостан річки Горинь та інших водних об’єктів у межах населеного пункту за фізичними показниками. Досліджено проблеми поводження з побутовими відходами. Обґрунтовано шляхи розвитку селища, відповідні стратегічним цілям сталого розвитку. Ключові слова: екологічна ситуація, структура землекористування, «зелена інфраструктура», джерела забруднення, сталий розвиток. ECOLOGICAL SITUATION IN THE VILLAGE OF VYSHNIVETS IN TERNOPIL REGION Liubov Yankovska Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil, Ukraine The purpose of the publication is to analyse the main environmental problems of Vyshnivets village, identify sources of environmental pollution, and substantiate the ways of development of the village that are most consistent with the strategic goals of sustainable development. The structure of land use in the village of Vyshnivets was analysed, and the balance of greenhouse gases was determined in accordance with the structure of land use. The condition of green spaces was assessed, and the level of greenery was found to be in line with European standards. The sources of air pollution were identified. The ecological state of the Horyn River and other water bodies within the settlement was assessed by physical indicators. The problems of household waste management were analysed. The ways of development of the settlement in accordance with the strategic goals of sustainable development were substantiated. Keywords: ecological situation, land use structure, «green infrastructure», sources of pollution, sustainable development. Зростання антропогенного навантаження на природні системи, що призводить до забруднення та деградації компонентів навколишнього середовища, погіршення якості середовища проживання людей, особливо гостро відчувається у межах міських і сільських поселень. Тому вивчення екологічної ситуації у населених пунктах та обґрунтування шляхів їх сталого розвитку, включаючи рекомендації щодо забезпечення енергоефективності, можливостей реалізації стратегічних напрямків Sustainable Energy Positive and Zero Carbon Communities, оптимізації землекористування, аналізу можливостей втілення ініціативи Zero Waste є актуальними завданнями. Об’єктом нашого дослідження стало селище Вишнівець (до 1939 р. мало статус містечка) – поселення з багатою історією та унікальними пам’ятками архітектури, що в письмових джерелах вперше зафіксоване ще у 1395 р. Предметом нашого інтересу стало з’ясування основних екологічних проблем, виявлення джерел забруднення довкілля, обґрунтування шляхів розвитку селища максимально відповідних стратегічним цілям сталого розвитку. Дослідження екологічної ситуації у с. Вишнівець базувалось на опрацюванні статистичної інформації про структуру землекористування, з’ясуванні її відповідності загальноєвропейським стандартам; аналізі картографічних джерел, аерокосмічних супутникових знімків Google Earth; польових дослідженнях з метою вивчення стану і структури зелених насаджень, оцінки екостану водних об’єктів за фізичними показниками та виявлення джерел забруднення довкілля. Вперше 166 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. для с. Вишнівець визначено баланс парникових газів відповідно до структури землекористування (за методикою [6]). Аналіз структури земельного фонду даного населеного пункту доводить, що під природною рослинністю знаходиться понад 40 % території, включаючи ліси (13,3 %), багаторічні насадження (21,1 %), сіножаті і пасовища (5,3 %), землі природоохоронного призначення (0,74 %) (рис. 1). Рис. 1. Структура землекористування с. Вишнівець Площа озеленених територій загального користування, у тому числі скверів, бульварів, охоплює 0,26 га. Окрім цього, майже 8 га займає Вишнівецький парк – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Зелені насадження загального користування становлять 24,7 м2/особу, що відповідає загальноєвропейським нормам. Виявлена проблема недостатнього рівня озеленення освітніх закладів (у селищі є ЗОШ І–ІІІ ст. с. Вишнівець, дитячий садок, музична школа, Вишнівецький професійний ліцей). Також недостатньо зелених насаджень спеціального призначення, а саме уздовж автомобільних доріг М19 (E85) і Т 2009. Стан зелених насаджень на вулицях селища переважно добрий. Рекомендується збагатити біорізноманіття даного населеного пункту шляхом висаджування екзотичних видів, особливо в його центральній частині. Під водними об’єктами у с. Вишнівець знаходиться 45,6 га території (4,2 %), у тому числі під природними водотоками (річками та струмками) – 2 га, ставками – 43,6 га. Вишнівецький став – найбільший (26,5 га) – у доброму екологічному стані. Тут водиться карась, плотва, окунь, карп, щука, товстолоб, амур, йорж. Аналіз фізичних параметрів води доводить, що вони є допустимими для використання даного водного об’єкта у рекреаційних цілях. Згідно наших досліджень, інтенсивність запаху води в ставку не перевищує 2 балів (слабкий), за характером – рибний; прозорість води за кільцем (35 см), каламутність води (26,1) та кольоровість (30°) вважаються допустимими. Екостан річки Горинь у межах с. Вишнівець є задовільним. Береги річки, особливо лівий, вкриті деревно-чагарниковою рослинністю. На правому – переважно пасовища та сіножатті. Розвивається «блакитна інфраструктура» на досліджуваній території. У центральній частині с. Вишнівець зосереджені красиві фонтани, особливо оригінальний нещодавно створений «пішохідний» фонтан, який у вечірній час підсвічується і через нього можна пройти. У селищі забезпечене централізоване водопостачання та водовідведення, яке здіснює комунальне підприємство «Комунгосп «Вишнівець». На периферії населеного пункту (у приватних секторах) практикується змішане водопостачання (централізоване і забір води з криниць). Основним джерелом забруднення повітряного середовища с. Вишнівець є автотранспорт. Через селище проходять автомобільні дороги М19 (E85) (Луцьк – Чернівці) і Т 2009 (Вишнівець – 167 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Ланівці). У даному населеному пункті немає залізничного транспорту. Найближча залізнична станція — Карначівка – за 16 кілометрів від Вишнівця. Підприємства та організації транспорту, зв`язку займають площу 11,49 га (1,06% території). Іншими джерелами забруднення атмосферного повітря є промислові підприємства (загальною площею 15,28 га, 1,4 % території), найбільше серед яких – підприємство з виробництва будівельних матеріалів «Вишнівецький завод будівельних матеріалів». При технологічному процесі виробництва цегли відбувається підвищене виділення пилу, оксидів азоту, вуглецю, сірки тощо. Значний вплив на геологічне та повітряне середовище відбувається на Вишнівецькому родовищі суглинків, де видобуток корисної копалини проходить відкритим методом (кар’єр) із тимчасовим зовнішнім відвалоутворенням. На сьогодні 33,7 % (365,2 га) земель у с. Вишнівець знаходяться під ріллею. Деградація земель подекуди відбувається в результаті тривалого використання агрохімікатів, виснаження поживних речовин, монокультурного вирощування, ерозії тощо. Ще одним джерелом забруднення ґрунтів є побутові відходи, особливо на території Кривчиківського сміттєзвалища та довкола нього. У с. Вишнівець є контейнери для сортування сміття, проте жителі не дуже ретельно ставляться до цього процесу. На жаль, розкидані полієтиленові пакети чи папір можна побачити подекуди і на вулицях, що призводить до механічного забруднення ґрунтів. Сміття звозиться на Кривчиківське сміттєзвалище, яке знаходиться неподалік полів та городів, а папір і поліетиленові пакети розносяться далеко за його межі (рис. 2). Рис. 2. Прилегла до Кривчиківського сміттєзвалище територія Структура землекористування зумовлює баланс парникових газів (так як при невисокій питомій вазі природних угідь процес фотосинтезу відбувається довше, що сповільнює насичення киснем повітря та поглинання СО2). Оскільки у с. Вишівець високий рівень озеленення, обчислення доводять (за методикою [6]), що це забезпечує можливість додаткового поглинання близько 295 т СО2 в рік. Отож, селище Вишнівець може стати взірцевим екологічним поселенням в Україні. Щоб даний населений пункт максимально відповідав стратегічним цілям сталого розвитку важливо дотримуватися такого плану дій: 168 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 1. Вдосконалення процедур поводження з побутовими відходами, у тому числі прийняття програм управління органічними відходами, впровадження програм збору вторинної сировини і системи фінансового заохочення; 2. Розробка сталої системи управління водними ресурсами та стічними водами; 3. Використання відновлюваних джерел енергії, модернізація житл, впровадження енергозберігаючих технологій (жителі селища позитивно ставляться до встановлення сонячних панелей і багато хто своїм коштом встановлює альтернативні джерела енергії на/біля своїх будівель); 4. Розширення зелених насаджень біля освітніх закладів та уздовж транспортних шляхів, а також запровадження нових екологічних елементів з метою покращення умов проживання для мешканців і збільшення різноманіття флори та фауни (рекомендується збагатити біорізноманіття с. Вишнівець шляхом висаджування, зокрема у центральній його частині, екзотичних видів: гінкго дволопатевого, оцтового, тюльпанового дерев, магнолій тощо). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. ДБН 360-92. Планування і забудова міських і сільських поселень. Київ : Держбуд України, 2002. 126 с. Царик Л., Царик П., Янковська Л., Кузик І. Оцінка викидів парникових газів земельними угіддями Тернопільської міської територіальної громади. Scientific Collection «InterConf», with the Proceedings of the 4th International Scientific and Practical Conference «International scientific discussion:problems, tasks and prospects». Brighton, Great Britain : A.C.M. Webb Publis. Янковська Л. В., Новицька С. Р. Системний підхід до аналізу екологічних проблем урбосистем (на прикладі містечка Вишнівець). Моделювання еколого-географічних систем: матер. звітн. наук. конф. викладачів, аспірантів, магістрантів, студентів кафедри геоекології та методики навчання екологічних дисциплін та НДЛ. Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2023. С. 23–26. Янковська Л.В., Новицька С.Р. Проблеми та перспективи поводження з твердими побутовими відходами у Тернопільській області. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: географія. 2020. № 1. С. 156–162. Янковська Л., Новицька С., Цідило А. Особливості поводження з твердими побутовими відходами в сільській місцевості (на матеріалах Байковецької ОТГ Тернопільської області). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2021. № 1. С. 24–32. Ukraine’s greenhouse gas inventory 1990-2017: Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine. Kyiv, 2019. *** 169 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:[658.114.3:504.5:502.1](477.83-25) ОЦІНКА ВПЛИВУ ДІЯЛЬНОСТІ ПрАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ ХОЛОДОКОМБІНАТ» НА ДОВКІЛЛЯ Анастасія Груца, Мирослава Петровська Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Оцінено рівень техногенно-екологічної небезпеки діяльності ПрАТ «Львівський холодокомбінат», проаналізовано основні джерела впливу на довкілля та розроблено рекомендації щодо мінімізації негативного впливу. Ключові слова: довкілля, забруднення, вплив, викиди, скиди, підприємство. ASSESSMENT OF THE IMPACT OF THE ACTIVITIES OF PJSC «LVIV REFRIGERATION PLANT» ON THE ENVIRONMENT Anastasiia Hrutsa, Myroslava Petrovska Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The article assesses the level of technogenic and environmental hazard of the activities of Lviv Kholodokombinat PJSC, analyzes the main sources of environmental impact and develops recommendations for minimizing the negative impact. Keywords: environment, pollution, impact, emissions, discharges, enterprise. Історія ПрАТ «Львівський холодокомбінат» почалася у 1942 р. На околиці міста німці збудували потужний холодильний комплекс площею понад п’ять тисяч м2. Того часу на території підприємства вже стояв невеликий холодильний комплекс, в якому зберігали морожені м’ясо, рибу та фрукти. Через чотири роки на базі холодильника почали виготовляти морозиво. Водночас спеціалізувалися більше на зберіганні, ніж на виробництві. У той час впродовж місяця виготовляли 40–50 т морозива. Новий холодильник, розрахований на 10 тис. т мороженої продукції, звели 1964 р. Оскільки площа холодильного комплексу зросла, на його території вирішили відкрити фабрику з виробництва морозива. З’явилася можливість виготовляти до 300 т продукції за місяць. У 1960-ті роки на фабриці працювали 140 робітників-фасувальників. Щорічно на підприємстві виготовляли 4–5 тис. т морозива. Модернізація на підприємстві відбулася 2004 р., коли закупили нові лінії з виробництва морозива. Це послужило зростанню щорічного виготовлення продукції, зокрема, 2004 р. – 4 000 т, 2005-го – 6 000 т, 2007-го – 8 000 т, 2009-го – 10 000 т, 2011 р. – 11 000 т. Сьогодні підприємство спеціалізується на виробництві морозива, заморожених харчових напівфабрикатів та їхньому тривалому зберіганні, входить у Топ-5 найкращих українських виробників. В асортименті підприємства понад 150 видів морозива та 11 видів напівфабрикатів, які виготовляють з 2010 р., а саме пельменів і вареників у широкому асортименті преміумякості. На ринку морозиво виробництва ПрАТ «Львівський холодокомбінат» представлене торговою маркою «ЛІМО». Виробництво молочних продуктів становить 18,6 т на добу [6]. 16 грудня 2010 року ПрАТ «Львівський холодокомбінат» ТМ «Лімо» отримав сертифікат на систему управління якістю ДСТУ ISO 9001:2009, а 26 квітня 2011 р. – сертифікував впроваджену на підприємстві систему управління безпечністю харчових продуктів відповідно до вимог ISO 22000:2005. ПрАТ «Львівський холодокомбінат» розташоване у західній частині Львова по вул. Повітряна, 2 і межує: з півночі із заводом залізобетонних конструкцій Львівської залізниці; із заходу – Левандівським озером і парком; з півдня – дрібними промисловими підприємствами; зі сходу – експлуатаційним вагонним депо Клепарів. Озеро, що виконує функцію рекреаційної зони, зумовлює підвищені екологічні вимоги до діяльності підприємства [6]. На основній виробничій території підприємства розташовано: адміністративний корпус; прохідна; цех морозива; холодильник № 2; холодильник № 1; фруктова дільниця; компресорний 170 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. цех АХУ; котельня; дільниця шоколадної глазурі; конденсаторна аміачна ресивера № 1; конденсаторна аміачна ресивера № 2; насосна; градирня-резервуар об’ємом 400 м3; градирнярезервуар об’ємом 200 м3; ремонтно-будівельна дільниця; пожежне депо; зарядна станція; електродільниця; вагова майстерня; побутовий корпус (сховище № 2); перехідна галерея; медичний пункт; магазин «Лімо»; трансформаторна підстанція; їдальня-клуб; сховище № 1; матеріальний склад; гараж; ремонтно-механічна дільниця; токарна дільниця; дільниця варки фруктового пюре; складське приміщення; дільниця напівфабрикатів; цистерна під льодяну оборотну воду; ГРУ (газорегуляторна установка); огорожа (межі території); пожежний щит; місце зберігання балонів з газами. Усі небезпеки, властиві виробничому підприємству, обумовлені небезпеками властивостей природного газу, кисню, пропан-бутану та аміаку. Ступінь небезпеки, у деяких випадках, залежить від технічних характеристик устаткування та його розташування. У результаті помилок персоналу при виконанні розвантаження та навантаження, можливі механічні пошкодження ємності соляної, сірчаної, азотної кислоти, а також бензину «галоша», ефіру петролейного, метилетилдкетону з порушенням її герметичності. Перехід аварійної ситуації в аварію не можливий через мінімальну кількість кислот і горючих рідин і не є небезпечною за масштабами та не виходить за межі приміщення. Основною небезпекою слід вважати вибух аміаку в приміщенні компресорної та поширення зони аміаку внаслідок розгерметизації напівприцепа цистерни для перевезення аміаку та ресивера для його зберігання. Чинники потенційної небезпеки на ПрАТ «Львівський холодокомбінат» умовно поділяють на три розділи, а ті, у свою чергу, на дев’ять блоків [6]: Розділ І. Газове господарство. Блок 1 – «основна виробнича котельня, в якій використовують два парових котли, в приміщенні котельні газ підведений газопроводом середнього тиску до ГРП (газорегуляторний пункт), від ГРП до газових котлів газопроводом низького тиску, опуски до котлів газопроводом низького тиску». Небезпечними випадками є порушення герметичності газопроводів природного газу як на території ПрАТ «Львівський холодокомбінат», так і в котельні підприємства. Це може призвести до виникнення вибухонебезпечної концентрації природного газу на відкритому майданчику і в приміщенні, вибуху і, як наслідок, пожежі. Блок 2 – «паливна адміністративного корпусу, в якій використовують два водогрійні котли, до яких підведено газ газопроводом низького тиску, опуски до котлів газопроводом низького тиску». Небезпечними випадками є порушення герметичності газопроводів природного газу у паливному приміщенні. Це може призвести до виникнення вибухонебезпечної концентрації природного газу на відкритому майданчику і в приміщенні, вибуху і, як наслідок, пожежі. Блок 3 – «ГРУ з газопроводом середнього тиску до регулятора тиску та газопроводом низького тиску». Небезпечними випадками є порушення герметичності газопроводів природного газу як на території ПрАТ «Львівський холодокомбінат», так і в приміщенні ГРУ. Це може призвести до виникнення вибухонебезпечної концентрації природного газу в приміщенні, вибуху і, як наслідок, пожежі та горіння факелу газопроводу середнього тиску як ззовні, так і в приміщенні ГРУ. Блок 4 – «цех виробництва вафельних стаканчиків, в якому використовують чотири вафельні печі, до яких підведений газ газопроводом низького тиску». Небезпечними випадками є порушення герметичності газопроводів природного газу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної концентрації природного газу в приміщенні цеху, вибуху і, як наслідок, пожежі. Розділ ІІ. Склад зберігання балонів кисню та скрапленого газу. Блок 1 – блок зберігання балонів, який включає балони для зберігання стисненого кисню. Небезпечними випадками є порушення герметичності балонів зберігання кисню, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної концентрації кисню на відкритому майданчику і в приміщенні складу, вибуху і, як наслідок, пожежі. Блок 2 – блок зберігання балонів, який включає балони для зберігання пропан-бутану. Небезпечними випадками є порушення герметичності балонів зберігання пропан-бутану, що призведе до виникнення вибухонебезпечної концентрації пропан-бутану на відкритому майданчику і в приміщенні складу, вибуху і, як наслідок, пожежі. 171 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Розділ ІІІ. Аміачна холодильна установка. Блок 1 – коденсаторне відділення. Небезпечними випадками тут є порушення герметичності аміакопроводів і ресиверів, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної концентрації аміаку в приміщенні компресорного цеху, вибуху і, як наслідок, пожежі. Блок 2 – ресиверне відділення. Небезпечними випадками є порушення герметичності аміакопроводів і ресиверів, що призведе до виникнення викиду аміаку та поширення небезпечної хмари як на території підприємства, так і за її межами та отруєння населення. Блок 3 – напівприцеп-цистерна для перевезення аміаку. Небезпечними випадками є порушення герметичності аміакопроводів та автоцистерни, що призведе до виникнення викиду аміаку та поширення небезпечної хмари, як на території підприємства, так і за її межами, та отруєння працівників та населення. На території виробничої ПрАТ «Львівський холодокомбінат» розташовані такі джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферу [2]: паливні, призначені для забезпечення технологічних потреб і потреб в опаленні та гарячому водопостачанні. Обладнана двома котлами марки TNS-2.0х11 (робочий і резервний котли), які працюють на природному газі. Максимальна годинна витрата газу на котел складає 165 м3/год. Відвід димових газів здійснюється через димову трубу, спільну для двох котлів висотою над рівнем землі 20,0 м та внутрішнім діаметром 800,0 мм. Під час спалювання природного газу в котельних установках в атмосферне повітря виділяються діоксид азоту, оксид вуглецю, а також парникові гази (діоксид вуглецю, оксид діазоту, метан); цех морозива, обладнаний 4-ма газовими печами марки А2-ОВА для випікання вафельних форм для морозива. Під час спалювання природного газу у печах в атмосферне повітря виділяються діоксид азоту, оксид вуглецю, а також парникові гази (діоксид вуглецю, оксид діазоту, метан). Також знаходиться лабораторія, під час роботи якої в атмосферне повітря виділяються натрію гідроксид, сірчана та оцтова кислоти; компресорний цех, обладнаний 5-ма аміачними компресорами марки «GRASSO». Через нещільності обладнання, арматури, трубопроводів через два осьових вентилятори, встановлених у машинному залі, в атмосферне повітря виділяється аміак. У підвальному приміщенні компресорного цеху розташована дільниця розподільчих трубопроводів, через нещільності трубопроводів та арматури в атмосферне повітря через витяжний вентилятор виділяється аміак. Для видалення аміаку з верхньої зони компресорної використовується витяжна вентиляція. Через нещільності фланцевих з’єднань, запірної арматури та обладнання від конденсаторних аміачних ресиверних в атмосферне повітря виділяється аміак; холодильник, дільниця розподільчих трубопроводів. Через нещільності трубопроводів та арматури в атмосферне повітря через витяжний вентилятор виділяється аміак; зарядна станція. При зарядці кислотних акумуляторів в атмосферне повітря через витяжний вентилятор виділяються пари сірчаної кислоти; дільниця обслуговування обладнання та пристроїв, обладнана постом електрозварки та постом газової різки. При проведенні електрозварювальних робіт електродами марки АНО-21 в атмосферне повітря виділяються: оксид заліза, марганець та його сполуки, оксид титану та суспендовані частинки, недиференційовані за складом. При проведенні газової різки в атмосферне повітря виділяються: діоксид азоту, оксид вуглецю, оксид заліза, марганець та його сполуки; токарна дільниця, обладнана 2-ма заточними верстатами, в атмосферне повітря через витяжну систему вентиляції виділяються суспендовані частинки, недиференційовані за складом; дільниця обслуговування приміщень та споруд, столярна майстерня. При проведенні столярнотеслярських робіт на деревообробних верстатах в атмосферне повітря виділяються суспендовані частинки недиференційовані за складом; три дизель генератори марки «Fogo» потужністю 400 кВт кожен. Працюють в аварійному режимі у випадку вимкнення електроенергії. В атмосферне повітря викидаються діоксид азоту, оксид вуглецю, сірки діоксид, суспендовані частинки недиференційовані за складом 172 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. бен(а)пирен (дуже невелика кількість), а також парникові гази (діоксид вуглецю, оксид діазоту, метан); їдальня. При приготуванні обідів на електропечі та електропічці в атмосферне повітря виділяється акролеїн; цех пюре. При очищенні та подрібленні фруктів для подальшого варіння фруктового пюре в атмосферне повітря виділяються суспендовані частинки недиференційовані за складом; цех напівфабрикатів, де провадять просіювання та замішування тіста, а також смаження начинки для напівфабрикатів на електричній плиті в атмосферне повітря виділяються суспендовані частинки недиференційовані за складом та акролеїн; цех глазурі, де провадяться насипання і подріблення цукру для глазурі, в атмосферне повітря виділяються суспендовані частинки недиференційовані за складом; лабораторія, де аналізують продукцію, в атмосферне повітря виділяються натрію гідроксид, сірчана кислота, оцтова кислота та аміак. Зважаючи на те, що фактичні викиди не перевищують встановлених допустимих нормативів, заходів з метою скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на території підприємства не передбачено. Обладнання нове, встановлене та введене в експлуатацію 2010 р., у справному стані, поточні ремонти проводять за графіком обслуговування спеціалізованими організаціями. Нові дизельні генератори введено в експлуатацію 2022 р. Одним із ключових аспектів екологічної безпеки підприємства є організація системи водовідведення. Стічні води на об’єктах підприємства утворюються внаслідок використання води з міського водопроводу на господарсько-питні потреби працівників, яких на підприємстві близько 900 осіб, ремонтні потреби, миття та дезінфекції технологічного обладнання, а також внаслідок приймання дощових і талих вод у каналізаційну мережу підприємства [4]. Виробничі стічні води забруднені втратами олій, жирів, складників продукції, відходами виробництва, засобами, які використовують при митті обладнання і домішками, що змиваються з поверхні інвентарю, підлоги тощо. Враховуючи специфіку виробництва, при первинному скиді до очисних споруд Львова, вміст жирів у стічних водах коливається в межах 200–800 мг/дм3, сухого залишку – до 12 000 мг/дм3, СПАР – до 100 мг/дм3, завислих речовин – до 10 000 мг/дм3, БСК5 – до 4 000 мг/дм3. Температура стічних вод коливається в межах 15–40 °С. Господарськопобутові стічні води характеризуються такими інгредієнтами: БСК, завислі речовини, аміак (солі амонію), фосфати, нітрити, хлориди, СПАР. Переважна кількість забруднених стічних вод скидається у третю робочу зміну під час миття технологічного обладнання. Дощові і талі стічні води містять завислі речовини, нафтопродукти, залізо тощо . На підприємстві відсутні очисні споруди з повним циклом біологічного очищення, застосовують систему роздільного самопливного водовідведення: дощові води не потрапляють у виробничі стоки, що дозволяє зменшити навантаження на міську каналізацію. Для запобігання потрапляння жирів у каналізаційну мережу, випуски дільниці шоколадної глазурі та цеху м’ясних напівфабрикатів обладнано промисловими жировловлювачами ЖУЦ 900/1100, пропускною здатністю 4,5 м3/добу. Очищення жировловлювачів провадять один раз на тиждень. Орієнтовна кількість вилучених осадів у двох жировловлювачах у літній період становить 15 кг, а в осінньо-зимовий – 6 кг за одну чистку. Очистку відстійників провадять раз на рік при очищенні загальної каналізаційної мережі. У зв’язку з незначною кількістю осадів, що вилучають із жировловлювачів і відстійників, утилізацію здійснюють разом з твердими побутовими відходами підприємства. Об’єм водовідведення становить 12 882 м3/міс. або 154 584 м3/рік. З метою дотримання допустимих показників якості стічних вод, які скидають у міську каналізацію з подальшим транспортуванням на очисні споруди, на підприємстві здійснюють регулярні заходи [1]: контроль за раціональним використанням води на підприємстві (постійно); прочищення каналізаційної мережі (щоквартально); дотримання очищення жировловлювачів та відстійників (постійно); систематичний контроль за якістю стічних вод шляхом проведення аналізів в акридитованій лабораторії (щоквартально); 173 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. забезпечення сортування та складування відходів у спеціально відведених місцях (постійно); попереднє очищення стічних вод (постійно). З метою покращення екологічної ситуації на підприємстві та зниження впливу на довкілля, пропонуємо такі заходи: впровадження сучасних технологій очищення стічних вод – використання локальних систем фільтрації дозволить зменшити концентрацію забруднювальних речовин; оптимізацію енергоспоживання – впровадження енергоефективного обладнання, перехід на альтернативні джерела енергії, застосування автоматичних систем контролю витрат енергії; посилений контроль за аміачним обладнанням – регулярна перевірка систем холодозабезпечення, встановлення датчиків витоку аміаку; поліпшення системи утилізації відходів – організація роздільного збору сміття, пошук можливостей повторного використання вторинної сировини; збільшення екологічної відповідальності персоналу – проведення навчальних програм, тренінгів та підвищення обізнаності працівників щодо екологічної безпеки. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. Документи та інформація щодо локальної системи водовідведення ПрАТ «Львівський холодокомбінат». Львів, 2019. 22 с. Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ПрАТ «Львівський холодокомбінат». Львів, 2023. 137 с. Про затвердження державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів : наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.96 р. № 173. Про затвердження «Порядку розроблення підприємствами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення технологічних регламентів» : наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.04.2024 р. № 309. Про охорону навколишнього природного середовища : закон України 25.06.1991 р. № 1264-XII. Фондові матеріали ПрАТ «Львівський холодокомбінат». Львів, 2024. *** 174 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 502+504 ДО ПИТАННЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ Ірина Барна, Людмила Кремпович Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, Україна Розглянуто методику оцінювання екологічного стану лісових екосистем шляхом аналізування зовнішніх ознак деревних порід домінантних видів на прикладі пробних ділянок в межах території філії Золочівське лісове господарство ДП «Ліси України» та Національного природного парку «Північне Поділля». Дотримуючись методичних вказівок здійснено оцінку стану листя, кори, стовбурів, віку, ступеня щільності і форми крони дерев, визначено клас стійкості, їх естетичну, біоекологічну оцінку на основі чого визначено ступінь порушення природних екосистем. Встановлено, що зовнішні ознаки деревних рослин є важливими індикаторами стану лісових екосистем, тому систематичний моніторинг та оцінка цих ознак дозволяють вчасно виявляти порушення, планувати та здійснювати ефективні заходи для збереження та відновлення лісів. Ключові слова: деревні породи, лісові екосистеми, ступінь порушення природних екосистем, естетична оцінка, морфологічна оцінка, клас стійкості, пробна ділянка. ON THE ISSUE OF EVALUATING THE ECOLOGICAL STATUS OF FOREST ECOSYSTEMS Iryna Barna, Liudmyla Krempovych Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University,Ternopil, Ukraine The article deals with the methodology of assessing the ecological state of forest ecosystems by analyzing the external characteristics of tree specimens of dominant species on the example of test plots within the territory of the Zolochiv Forestry Branch of the State Enterprise «Lisy Ukrainy» and the National Nature Park «Pivnichne Podillia». Following the methodological guidelines, the condition of leaves, bark, trunks, age, density and shape of the tree crown was assessed, the stability class, their aesthetic and bioecological assessment was determined, and the degree of disturbance of natural ecosystems was determined. It has been established that the external characteristics of woody plants are important indicators of the state of forest ecosystems, so systematic monitoring and evaluation of these characteristics allow timely detection of violations, planning and implementation of effective measures for the conservation and restoration of forests. Keywords: woody species, forest ecosystems, degree of disturbance of natural ecosystems, aesthetic assessment, morphological assessment, stability class, test plot. Стан живих організмів, обумовлений особливостями перебігу біологічних процесів життєдіяльності, які своєю чергою детермінуються зовнішніми впливами з боку середовища існування, є показником екологічного благополуччя біоценозу, території. Відтак його аналізування може стати одним із методів чи інструментів системного аналізу якості навколишнього середовища конкретного біогеоценозу чи екосистеми, який уможливить оцінку поточного стану і розробку оптимальних рекомендацій у випадку несприятливих змін у природних системах. Метою пропонованої розвідки є оцінка екологічного стану лісових екосистем на основі підходу, заснованого на аналізуванні зовнішніх ознак деревних порід у якості маркерів порушеності екосистеми як бази для розробки природоохоронних заходів та їхнього впровадження в систему лісокористування. Здійснення дослідження базувалось на врахуванні біогеоценологічних принципів із застосовуванням класичних методів, прийнятих в екології, геоботаніці, кліматології, дендрології, захисному лісознавстві та озеленені. В основі математичної обробки отриманих результатів лежать загальноприйняті методи статистики з використанням програми MS Excel. 175 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Територія дослідження охоплювала лісові насадження, що знаходяться на території філії Золочівське лісове господарство ДП «Ліси України» та НПП «Північне Поділля» в межах Львівської області. Національний природний парк «Північне Поділля» є кластерним, оскільки його ділянки знаходяться на великій відстані одна від одної та розділені сільськогосподарськими угіддями, населеними пунктами та землями лісових господарств [4]. Обрані пробні ділянки за типом лісорослинних умов, складом порід, класами віку та повнотою відповідали такому розподілу насаджень у лісовому фонді обстежуваних підприємств [5]. Пробні ділянки обрано з різним антропогенним впливом: майже відсутнім, середнім та високим. Об’єктами дослідження, які мали домінантне поширення в межах пробних ділянок, стали: сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), береза бородавчаста (Betula pendula Roth.), граб звичайний (Carpinus betulus L.), клен звичайний (Acer platanoides L.), модрина європейська (Larix decidua L.) та тополя тремтяча (Populus tremula L.), як представники і природних, й урболандшафтів, що, на нашу думку, дозволяє широко застосовувати запропоновану розробку для оцінювання лісових екосистем й екосистем парків в межах зелених зон населених пунктів. Оцінювання ступеня порушення лісових екосистем здійснювалось окомірно на основі візуального огляду та фотографічного документування через знімкування дерев та їхніх частин для подальшого аналізу та моніторингу змін. Огляду і знімкуванню підлягали зовнішні ознаки деревних рослин, зокрема: зміни у стані листя репрезентовані пожовтінням та опаданням (дефоліацією) листя, некрозами та плямами, деформаціями листкової пластини; стан кори та стовбура за наявністю тріщин та відшарування кори, грибкових утворень та смоляних витікань; зміни у вигляді та стані крони спостережувані при зменшенні об'єму крони чи її типологічній невідповідності; стан коріння – викривлення та деформація кореневої системи, кореневі нарости та гниль. Відправною точкою дослідження деревних порід в межах пробних ділянок було встановлення віку рослин за методикою В. А. Фролової (1994) у таких групах: 1 бал – молоді (М) рослини (дерева з неповністю розвиненими кронами, які не досягли розмірів дорослих рослин); 2 бали – дорослі (Д) рослини (повністю сформовані рослини звичної для виду та форми величини); 3 бали – старі (С) рослини (дерева з явними ознаками старіння) [2]. Здійснюваний візуальний огляд дерев з метою визначення ступеня щільності і форми крони деревних рослин уможливив морфологічну оцінку, яка передбачала зіставлення крони об’єктів дослідження з типовими природними формами (кулястою, плакучою, пірамідальною тощо) і встановленням балу щільності крони: 1 бал – щільна крона (просвіти менше 25 %), 2 бали – середньої щільності (25–50 %), 3 бали – малощільна (більше 50 %). Інтегральним критерієм, яким встановлено загальний стан дерев, стала біоекологічна оцінка, здійснювана за 3-бальною шкалою О. І. Гур'євої (2008), де [2]: 1 бал (добра) – здорові рослини, але з неправильно розвиненою кроною, без істотних пошкоджень; 2 бали (задовільна) – здорові рослини, але з неправильно розвиненою кроною, що мають пошкодження і дупла; 3 бали (незадовільна) – рослини з неправильно розвиненою, ослабленою кроною, що має істотні пошкодження, які є загрозою їхньому життю. Отриманий фактичний матеріал щодо зовнішніх ознак дерев дозволив визначити клас стійкості дерев на пробних ділянках, який вимірювався за п’ятибальною системою [4], зокрема: І клас стійкості: дерева абсолютно здорові, з ознаками гарного росту і розвитку; ІІ клас стійкості: дерева з дещо уповільненим приростом по висоті, з одиничними сухими сучками в кроні і незначними (на 10–15 см) зовнішніми пошкодженнями стовбура, без виникнення гнилей; ІІІ клас стійкості: дерева явно ослаблені, з розрідженою кроною, вкороченими пагонами, блідим забарвленням хвої у хвойних, з наявністю дупел і стовбурових гнилей, морозобійних тріщин площею понад 150 см2, припиненням або слабким приростом по висоті, зі значною кількістю сухих сучків (до 1/3 висоти) або сухими вершинами; ІV клас стійкості: дерева, що всихають, з наявністю 176 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. сильно поширених стовбурових гнилей, плодових тіл на стовбурах, в кроні до 2/3 сухих гілок, з великими дуплами і сухими вершинами; V клас стійкості: всохлі дерева або зі слабкими ознаками життєздатності, повністю уражені стовбуровими гнилями та стовбуровими шкідниками. Зовнішні обстеження деревних порід пробних ділянок дозволили також здійснити естетичну оцінку дерев та декоративність рослин. Першу визначали за трибальною системою [3]: 1 − дерево має високі декоративні якості; проведення санітарних заходів не вимагається; 2 − дерево середньої декоративності, потрібні невеликі роботи по лікуванню ран, обрізанню сухих гілок і сучків з наступною заробкою і декоруванням місць пошкодження; 3 − дерево має низькі декоративні якості, з засохлими або поламаними стовбурами і відводиться в рубку (клас життєвої стійкості зазвичай V). Декоративність рослин оцінювалося за 5-бальною шкалою О. А. Калініченка (2003), де 5 балів – декоративність негативна (зовнішній вигляд рослин явно зменшує їхню загальну привабливість); 4 бали – нульова (декоративні якості непомітні, рослини не мають своєї виразності на загальному фоні насаджень); 3 бали – незначна (декоративні якості помітні, але невиразні, тому не дуже підвищують декоративність рослин); 2 бали – достатня (декоративні якості виразні, рослини добре виділяються на загальному фоні насаджень); 1 бал – висока (декоративні якості надають рослинам значної привабливості, зумовлюють у масового спостерігача почуття естетичного задоволення) [1]. Загалом оцінку сучасного стану лісових екосистем здійснюють за кількістю видів у біорізноманітті та стан компонентів рослинного покриву [4]. Останній визначає ступінь порушення природних екосистем, який встановлювали використанням шкали оцінки порушень екосистем, наведеної у табл. 1. Таблиця 1 Шкала оцінки порушення екосистем [5] Ступінь порушення 0 (немає порушень) 1 (незначне) 2 (середнє) 3 (сильне) Діагностичні ознаки без слідів катастроф або господарського впливу; місце життя не порушено впливом, деревостани й інша рослинність порушені слабо; місце життя порушено неістотно, але склад і структура деревостану, а також його процес зростання істотно відрізняються від природного стану; місце життя і фітоценоз піддалися істотному впливу Результати дослідження. Ділянка № 1, віддалена від населених пунктів, проте є наявність поблизу великих площ сільськогосподарських земель та високовольтні лінії постійного струму, де зростають самосійні рослини та можливе часткове втручання людини характеризується середнім ступенем порушення екосистеми. Місця зростання деревних порід порушено неістотно, але склад і структура деревостану, а також процес його зростання істотно відрізняються від природного стану. Пробній ділянці № 2, яка геопросторово знаходиться поблизу населеного пункту Яснищі, розташована біля узбіччя дороги, властиві лише на ювеніальних особинах тополі тремтячої некрозні плями та захворювання листкової пластини. Спостерігається також хлороз та всихання гілок і пагонів сосни звичайної. Досліджувана ділянка має середній ступінь порушення екосистеми (2) і відзначається незначним порушенням місць зростання, хоча склад і структура деревостану значно відрізняються від природного стану. Ділянка № 3 репрезентує заповідні території НПП «Північне Поділля». За результатами дослідження ділянка має незначний ступінь порушення екосистеми (1). Такі порушення характеризуються тим, що місце зростання не порушено впливом, деревостани й інша рослинність порушені слабо. Узагальнені результати досліджень деревних порід пробних ділянок вказують, що другий клас стійкості характерний для ділянок № 1–2, дерева з дещо уповільненим приростом за 177 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. висотою, з одиничними сухими сучками в кроні і незначними (на 10–15 см) зовнішніми пошкодженнями стовбура, без виникнення гнилей, натомість для ділянки № 3 властивий перший клас стійкості, тобто дерева абсолютно здорові, з ознаками гарного росту і розвитку, що корелює із антропогенним навантаженням з боку агровиробництва, транспорту та ін. на тлі регіональних проявів змін клімату (рис. 1). Рис. 1. Усереднені показники критеріїв пробних ділянок 1–3. Висновки. Отримані в ході дослідження результати доводять, що територія, репрезентована пробними ділянками 1–3, не зазнала серйозних пошкоджень від пожеж чи незаконних рубок, хоча деякі дерева постраждали від погодних умов, зокрема від буреломів і сильних вітрів, більшість лісових ділянок перебувають у задовільному стані. Оцінка стану екосистеми за зовнішніми ознаками у запропонований спосіб засвідчила, що зовнішні ознаки деревних рослин є важливими індикаторами стану лісових екосистем. Систематичний моніторинг та оцінка цих ознак дозволяють вчасно виявляти порушення, планувати та здійснювати ефективні заходи для збереження та відновлення лісів, забезпечуючи їх стійкість та біорізноманіття. Запропонований підхід можна з легкістю екстраполювати і на деревні види паркових насаджень, які, перебуваючи в межах населених пунктів, потребують моніторингових досліджень з метою виявлення порушень і забезпечення їх стійкості до зовнішніх впливів. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Валерко Р. А., Герасимчук Л. О. Оцінка стану лісових насаджень в умовах ДП «Зарічненське лісове господарство» як природного чинника стабілізації довкілля. Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Сер. Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство, екологія ґрунтів. 2017. № 1. С. 172–178. Вітенко В. А., Баюра О. М., Козаченко І. В. Методика комплексного оцінювання стану деревних рослин на прикладі декоративних форм Morus alba L. Науковий вісник НЛТУ України. 2019. Т. 29. № 7. С. 13–15. Лісова екологія з основами лісовідновлення та лісорозведення : підручник. Суми : ПФ «Видавництво «Університетська книга»», 2018. 240 с. Літопис природного парку «Північного Поділля» / Паньковська Г. П., Баточенко В. М., Юречко Р. Ю., Шелест Д. В. та ін. Броди : НПП «Північне Поділля», 2018. Т. 6. 354 с. Методичні вказівки з нагляду, обліку та прогнозування поширення шкідників і хвороб лісу для рівнинної частини України / В. Л. Мєшкова, О. М. Кукіна, Ю. Є. Скрильник, О. В. Зінченко та ін. Харків, 2019. 90 с. *** 178 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 551.435.11:556.048 ГІДРОМОРФОЛОГІЧНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ПАВОДКОПРОПУСКНОЇ ЗДАТНОСТІ РУСЛА У ВЕРХНІЙ ЧАСТИНІ ДОЛИНИ ДНІСТРА Андрій Михнович Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Іван Ковальчук Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, Україна Об’єктом досліджень є верхня частина сточища Дністра. Метою є аналіз режиму стоку води і наносів, його просторової неоднорідності, оцінка тенденцій його змін під впливом різних чинників, а також прояв еколого-геоморфологічних наслідків цих змін, зокрема, через зміни гідроморфологічних умов долини і вплив на ризик розвитку паводків і супутніх небезпечних процесів. Встановлено, що головними чинниками затоплення заплави Дністра є паводково-повеневий режим річки, значна висота підняття рівня води у річищі, зменшення похилу річища та зміна його морфології від гірської і передгірської частини до рівнинної, а також антропогенна діяльність (забір алювію з русла і заплави, будівництво дамб обвалування русла, наявність мостів, тощо). Ключові слова: заплава, русло, гідроморфологія, паводкова пропускна здатність, Дністер. HYDRO-MORPHOLOGICAL CAUSES OF THE FLOOD PASSING ABILITY OF THE UPPER DNISTER RIVER CHANNEL Andriy Mykhnovych Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Ivan Kovalchuk National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine The paper deals with assessment of different factors impact upon flood discharges ability of the Upper Dnister river channel. The main results of the hydrological and morphological parameters evaluation have been presented in the paper. The main factors of flood water discharges capacity are considered within the different sectors of the river bed. Keywords: floodplain, riverbed, hydromorphology, flood water discharge capacity, Dnister. Вступ. Річкова мережа є центральним інтегрувальним компонентом басейнових геосистем, а її функціонування здійснюється через стік води і наносів, який одночасно є чинником розвитку низки гідрогеоморфологічних процесів та сам зазнає змін під впливом інших компонентів водозбору. Отже, дослідження сучасного режиму, а також багаторічних змін стоку води і наносів, причин цих змін та їхніх еколого-геоморфологічних наслідків є важливим практично орієнтованим завданням конструктивної географії. Режим стоку води і наносів поряд з геолого-геоморфологічною будовою долини, гідравлікними та русловими параметрами, рівнем господарського втручання визначає ерозійно-акумулятивні переформування поперечного та поздовжнього профілів русла та їхню стійкість, тому є важливим предметом еколого-геоморфологічних досліджень сточища. Об’єктом наших досліджень є верхня частина сточища Дністра, річкові системи якого і їхні водозбори є оптимальними територіальними одиницями для вивчення гідрологічних і гідрогеоморфологічних процесів. Метою досліджень є аналіз режиму стоку води і наносів, його просторової неоднорідності, оцінка тенденцій його змін під впливом різних чинників, а також прояв еколого-геоморфологічних наслідків цих змін, зокрема, через зміни гідроморфологічних умов долини і вплив на ризик розвитку паводків і супутніх небезпечних процесів (затоплення і руйнування угідь, споруд, комунікацій). Верхній відтинок Дністра розташований у різних за морфологією рельєфу, ландшафтами, кліматичними умовами і гідрологічним режимом частинах Карпато-Подільського регіону – 179 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. гірській, передгірській і рівнинній. Звісно, що ці чинники накладають суттєвий відбиток на режим стоку води і наносів, розвиток ерозійно-акумулятивних процесів, ризик прояву інших процесів і явищ, які можуть суттєво погіршувати умови життєдіяльності людини, негативно впливати на природно-ресурсний потенціал долинних систем, господарські об’єкти, і життєво важливі комунікації [1]. У зв’язку з цим, у статті зроблено акцент на аналізі здатності русла Дністра пропускати паводки різного забезпечення через окремі його відтинки, а також характеристику умов затоплення заплавного комплексу в цих ситуаціях. Оцінка здатності русла Дністра пропускати паводки різного забезпечення. Основні гідрологічні характеристики для досліджуваних гідростворів і пікетів на ріці Дністер (від смт. Стрілки до смт. Журавно) подані у таблицях 1 і 2, які побудовані на основі аналізу та інтерпретації створеної нами бази гідрологічних даних (щоденні витрати в середньому за 65–70 років), а також архівних даних нівелювання долини, виконуваного співробітниками колишнього Львівського обласного управління водних ресурсів. Таблиця 1 Гідрогеоморфологічні параметри р. Дністер в межах досліджуваних ділянок (фрагмент) Відмітка гребеня дамби, hдл Відмітка брівки, hбл Відмітка гребеня дамби, hдпр Відмітка брівки, hбпр Ліва Права ΔН (), м Витрата, м3/с 239 1334+010 404,84 235 1329+120 386,32 230 1323+560 367,65 ств.24 1319+810 358,00 225 1317+870 347,88 ств.17 1316+335 344,2 220 1313+200 326,85 ств.5 1310+460 319,2 Права заплава Рівень води, м Ствір, ПК, відмітка дна, м Ліва заплава Р% забезпечення №2 Спас – Торчиновичі №1 Стрілки – Спас Ключова ділянка Гідрологічна характеристика 1% 5% 10% 1% 5% 10% 1% 5% 10% 1% 5% 10% 1% 5% 10% 1% 5% 10% 1% 5% 10% 1% 5% 10% 410,89 409,60 409,20 390,90 840 340 282 – 407,49 – 409,93 -3,44 -1,45 – 388,42 – 389,47 -3,48 -1,43 371,25 370,63 369,75 361,9 361,2 360,8 352,80 352,00 351,50 348,1 347,7 346,8 330,9 330,0 329,5 323,6 322,7 322,1 946 411 300 946 482 326 946 441 326 946 482 326 946 457 326 860 480 320 – 370,65 – 369,55 -0,60 -1,70 – 360,0 – 361,0 -1,40 -0,9 – 353,50 – 351,58 +0,70 -1,22 – 353,1 – 351,33 +5,0 +3,23 – 336,3 – 336,14 +5,4 +9,24 – 328,5 – 328,9 +4,9 +5,3 Гідрологічний режим, геолого-морфологічна будова річкової долини, гідравлічні та руслові параметри, рівень господарського втручання визначають ерозійно-акумулятивні переформування поперечного та поздовжнього профілів досліджуваної ділянки річки. Інформація про похил дна та водної поверхні, площу перетину та ширину водного потоку, коефіцієнт шорсткості річища та інші параметри заплави дозволяє оцінити пропускну здатність русла та режим затоплення заплави паводками відповідної розрахункової забезпеченості. 180 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Таблиця 2 Основні гідравлічні параметри водного потоку (фрагмент) Ширина, м Ствір, ПК Відмітка h, м Q, м3/с Вм Вл Вп 239 1334+ 0,10 410,89 409,20 409,50 (1969) 408,45 (1977) 409,60 (5%) 371,25 (1%) 369,75 (10%) 371,6 (1980) 370,63 (5%) 840 282 350 225 95 97 – – 140 85 340 946 300 95 565 160 202 – 363 – 1175 580 210 370 411 405 230 1323+ 500 J, ‰ 0,002 0,003 , H B 410 260 290 2,18 2,74 2,99 200 2,35 300 670 150 3,16 1,19 0,94 920 495 м2 J 1 2 n 0,93 n V 0,049 1,71 1,08 1,21 Вп/ Вл – 0,7 1,13 1,41 2,0 1,8 – 1,59 1,28 1,76 1,21 0,83 1,27 0,046 У межах Дністра від смт. Стрілки до смт. Журавно можна виділити декілька характерних ключових ділянок долини з відповідними гідрологічними і морфометричними особливостями. Ключові ділянки № 1–2 від смт. Стрілки до с. Торчиновичі (див. табл. 1) мають значне падіння відміток дна, русло сформоване у гравійно-галькових відкладах, відносно глибоке. У межах першої ділянки розташований державний водомірний пост в Стрілках. Починаючи від с. Верхній Лужок простежується однобічна (ліва) обернена заплава, а із с. Спас – двобічна заплава. Аналіз результатів знімань 1997 і 1985 років, виконаних фахівцями Львівдіпроводгоспу, свідчить про чітку тенденцію до зниження відміток дна русла у зв’язку із багаторічним функціонуванням гравійного кар’єру нижче с. Торчиновичі і проявом регресивної донної ерозії. Ці тенденції продовжуються зі змінною інтенсивністю до сьогодні, про що свідчать виконувані нами щорічні польові обстеження стану заплавно-руслового комплексу, а також нівелювання ключових перетинів. Про вплив експлуатації руслових кар’єрів на стан русла свідчать ерозійні процеси, інтенсивність яких відображає серія побудованих суміщених профілів русла, а також суміщених різночасових кривих витрат. Зауважимо, що в межах ділянок 1–2 Дністер практично не виходить з берегів при високих витратах (1 % забезпеченості). Дністер в межах ключової ділянки № 3 тече в майже неодамбованому руслі, але із значно меншим похилом. Цю ділянку ріки можна вважати перехідною між передгірською частиною та рівнинною, на якій повеневі і паводкові води часто виходять на заплаву. Дослідні ділянки Дністра № 4, 5 і 6 характеризуються меншим поздовжнім падінням відміток дна, ніж на попередніх відтинках. Русло тут здебільшого одамбоване з обох берегів. Якщо у структурі ерозійно-акумулятивних процесів на верхніх ділянках переважають ерозійні, то на ділянках 4–6 проявляються процеси акумуляції наносів. Про це свідчать поздовжні профілі, на яких спостерігається нерівномірне зменшення відміток дна, а також простежується його локальне підвищення. Ключовій ділянці № 7 властивий типово рівнинний характер річки з поздовжнім похилом водної поверхні 0,08 ‰. Ділянка № 8 розташована значно нижче за течією від попередніх і теж характеризується плавнішим зниженням відміток дна річища. Пропускну здатність русла характеризують за допомогою витрат води при відповідних рівнях (криві витрат) та гідравлічного опору (коефіцієнти Шезі та шорсткості). Ці параметри відображають умови наповнення русла та виходу води на заплаву, хоч процес виходу річкового потоку на заплаву лімітується та оцінюється також багатьма іншими гідравлічними і морфометричними показниками. Найоб’єктивнішу оцінку пропускної здатності дають криві витрат в розрахункових створах. На ключових ділянках № 1 і 2 криві витрат побудовані за даними державних та відомчих водомірних постів (рис. 1). Ці криві, а також криві витрат для характерних за водністю років побудовані нами для основних створів усіх тестових ділянок. 181 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Крива витрат Q = f(H) для ріки Дністер (Чайковичі) 270 Н, м (БС) 268 266 264 262 260 258 256 0 200 400 600 800 1000 1200 1400 1600 Q, м куб./сек Рис. 1. Крива витрат для тестової ділянки Дністра поблизу с. Чайковичі (пунктиром позначені витрати 1 %, 5 % і 10 % забезпечення) Гідроморфологічну будову річкової долини та процес стоку води добре ілюструють топографічні характеристики, які представлені графіками залежності площі поперечного перетину ω(h) та ширини русла B(h) від глибини потоку. У більшості випадків (коли паводкові води проходять в руслі) форма графіків наближається до параболічної. При наявності заплав графіки залежності ω(h) та B(h) мають у верхній частині відтинки з тенденцією наближення до горизонтальної поверхні. Особливо це стосується графіків залежності B(h). Витрата річкового потоку може бути виражена рівнянням Шезі: Q = ωC HJ (1.1), де С – коефіцієнт Шезі, Н = – середня глибина, J – похил водної поверхні. B Коефіцієнт С можна визначити за формулою Маннінга: С= 1 16 H (1.2), n де n – коефіцієнт шорсткості. Тоді Q J 1 n 2 BH 5 3 (1.3) Отже, заплавний комплекс долини Дністра має великий потенціал затоплення паводковими водами 1 % забезпечення. Отримані дані можуть використовуватися в якості інформаційної бази при техніко-економічному обґрунтуванні протипаводкових заходів та розробці конкретних проектів захисних споруд у долині Дністра. Умови затоплення заплави при паводках різного забезпечення. Оцінюючи пропускну здатність русла, можна робити висновки про динаміку рівнів і відповідно наповнення водотоку, а також про ймовірність затоплення прибережної (заплавної) території паводковими водами певного забезпечення. Виконані розрахунки свідчать, що на ділянках річки № 1–2 паводкова витрата 1 % забезпечення переважно проходить в руслі. В окремих створах ширина затоплення становить до 500 м. Ділянка № 2 перебуває у смузі впливу гравійного кар’єру. Дно річки тут значно заглиблене і тому виходу повеневих вод з русла на заплаву не відбувається. 182 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Частково затоплюється прилегла до русла територія в межах ділянки річки № 3 поблизу гідропостів Самбір і Ралівка (див. табл. 2). Верхня і нижня частини ділянки № 1 Дністра принципово відрізняються динамікою затоплення заплави. У гідростворі с. Кружики затоплюється лівобережна заплава. У гідростворі с. Гординя русло захищене дамбами з обох берегів. Гребінь лівої дамби перевищує рівень 1 % витрати лише на 13 см, гребінь правої розташований нижче на 16 см. Таким чином, при катастрофічному паводку 1 % забезпечення (див. табл. 2), можливе затоплення обох заплав. Значно вищою є ймовірність затоплення обох заплав при катастрофічному паводку у створі с. Долобів. Досить широкими є заплави на ділянках № 5 і 6. Русло тут одамбоване з обох берегів, але практично по всій довжині гребінь ліво- і правосторонньої дамб перебуває на різних відмітках. Таким чином, створюється аварійна ситуація по всій довжині ділянок. Підтвердженням цього є прориви правобережної дамби під час паводку 1997 р. на ПК 1261+500, 1261+800, 1353+60 та лівобережної дамби на ПК 1259+500. У районі ПК 1236 правобережна дамба не пропускає навіть витрату 10 % забезпеченості. У межах дослідної ділянки № 7 дамби обвалування існують лише на окремих відтинках. Можна відмітити таку особливість, що у місцях підвищення відміток дна річки відбувається зниження відміток брівок. Паводок 1997 р. проходив в основному у межах брівок обох берегів. Аналогічна ситуація має місце на ділянці № 8, але при найвищому зафіксованому паводкові 1941 р. вода тут виходила на заплаву. Висновки. Отже, головними чинниками затоплення заплави Дністра є паводково-повеневий режим, значна висота підняття рівня води в річищі, зменшення похилу річища та зміна його морфології від гірської і передгірської частини до рівнинної, а також антропогенна діяльність (забір алювію з русла і заплави, будівництво дамб обвалування русла, наявність мостів, інженерних споруд та комунікацій, русловипрямлювальні та осушні роботи). Отримані результати досліджень дозволяють стверджувати, що гідроморфологічні параметри заплавно-руслового комплексу та антропогенна діяльність в його межах є основними чинниками, які визначають спроможність русла верхньої частини Дністра пропускати паводкові води різного забезпечення, а заплавно-русловий комплекс верхньої частини долини Дністра характеризується доволі високим потенціалом затоплення паводковими водами. Найменшим він є на досліджуваних відтинках № 1 і 2, а найбільшим — на відтинках № 5 і 6. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Пилипович О., Ковальчук І. Геоекологія річково-басейнової системи Верхнього Дністра : монографія / за наук. ред. проф. І. Ковальчука. Львів–Київ : ЛНУ ім. І. Франка, 2017. 284 с. *** 183 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9 ЗАБРУДНЕННЯ ТА СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ МІСТА ЛЬВОВА Наталія Блажко, Богдана Сенчина, Надія Хамиць Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Досліджено роль автотранспорту у погіршенні якості атмосферного повітря центрального мікрорайону міста Львова. Детальні дослідження щодо інтенсивності транспортного потоку проведені у дванадцяти точках спостереження. Зроблений аналіз індексу стану атмосферного повітря AQI, проаналізовано сезонні коливання забруднення повітря. Розроблено рекомендації щодо зменшення забруднення атмосферного повітря центрального мікрорайону міста Львова. Ключові слова: забруднення атмосферного повітря, інтенсивність транспортного потоку, затор, індекс якості повітря AQI. POLLUTION AND ATMOSPHERIC AIR CONDITION IN THE CENTRAL PART OF THE CITY OF LVIV Nataliia Blazhko, Bohdana Senchyna, Nadiia Khamyts Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The role of motor vehicles in the deterioration of the air quality of the central microdistrict of Lviv was studied. Detailed studies on the intensity of the traffic flow were conducted at twelve observation points. The AQI air quality index was analyzed, and seasonal fluctuations in air pollution were analyzed. Recommendations were developed to reduce air pollution in the central microdistrict of Lviv. Keywords: air pollution, traffic intensity, congestion, air quality index AQI. Сьогодні у місті Львові спостерігається погіршення якості атмосферного повітря, особливо це відчутно у центральній частині міста. Значна кількість автомобілів та обсяг викидів шкідливих речовин від них, шумове забруднення є головним джерелом антропогенного впливу на стан атмосферного повітря. Разом з тим центральна частина Львова внесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, та є важливим історико-культурним та туристичним осередком. Дослідження стану атмосферного повітря є особливо актуальним за таких умов. Об’єктом нашого дослідження обрано територію Центрального мікрорайону у Галицькому районі м. Львова. Фізико-географічні особливості, території міста відіграли велику роль у формуванні сучасної транспортної інфраструктури. Рельєф території центральної частини міста, визначив особливості прокладання транспортних шляхів. Історичний розвиток Львова, включаючи закриття русла річки Полтви, створення щільної забудови, визначив сучасну планувальну структуру міста. Поєднання вузьких вуличок, архітектурних комплексів, особливостей рельєфу призвело до високої інтенсивності транспортного потоку та низької пропускної здатності доріг у центральному мікрорайоні міста. Для визначення інтенсивності транспортного потоку у центральній частині міста Львова влітку 2024р. було проведено обрахунки кількості автотранспорту у 12 точках спостереження. Облік кількості транспорту проводився впродовж чотирьох часових періодів світлового дня по п’яти видах транспорту(важкий вантажний автомобіль, середній вантажний автомобіль, автобус, мікроавтобус, легковий автомобіль) [3]. Зведені дані польових досліджень щодо загальної кількості автотранспорту подано у таблиці 1. Найбільша кількість легкових автомобілів спостерігається у ранішні та вечірні годинипік: 8:30–9:30 та 17:30–18:30 робочих днів. Це пояснюється добиранням людей на роботу та поверненням з роботи додому. У вихідні дні дещо зменшується інтенсивність транспортного потоку. Цьому додатково сприяє обмеження у неділю руху автотранспорту через центральну частину міста. 184 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Таблиця 1 Загальна кількість (од.) транспортних засобів у точках спостереження № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Точки спостереження Вул. Дорошенка Вул. Городоцька Вул. Університетська Вул. Коперніка Вул. Шевченка Просп. Шевченка Просп. Свободи Вул. І. Гонти Пл. Митна Вул. І. Франка Вул. Підвальна Пл. Соборна 8:30–9:30 год. робочі вихідні дні дні 780 431 1 274 1 208 420 172 800 340 935 432 783 452 436 380 1060 856 564 438 604 497 1 008 741 480 340 12:00–13:00 год. робочі вихідні дні дні 768 664 1 272 1 280 348 364 856 570 969 624 728 672 544 438 858 746 576 521 548 501 884 639 680 616 14:00–15:00 год. робочі вихідні дні дні 776 612 1 328 1 164 420 400 696 590 928 772 840 714 452 421 776 850 808 674 448 421 936 758 750 756 17:30–18:30 год. робочі вихідні дні дні 792 700 1 691 1 116 448 428 776 600 796 672 876 808 648 531 981 742 1 100 795 596 531 1 000 849 740 776 У робочі дні найвища інтенсивність руху спостерігається на вул. Городоцькій у ранковий – 1 274 та вечірній час – 1 691 од. Вихідного дня у ранкові години тут є незначне зменшення кількості автомобілів, а у вечірні години значне зменшення. До завантажених вулиць автотранспортом також відносяться вул. І. Гонти, вул. Підвальну та просп. Свободи оскільки вони є об’їзними шляхами значної пішохідної зони. Вул. Університетська має найменше навантаження і у робочі і у вихідні дні. У вихідні дні транспортний потік помітно зменшується на більшості вулиць центральної частини міста. Дослідження також показали, що кількість транспорту залежить і від часу дня. Найбільша завантаженість вулиць є ранішні та вечірні години. Менша активність транспорту фіксується в обідній час (12:00–13:00) та в середині дня (14:00–15:00). Ця закономірність зберігається майже на всіх точках спостереження. Найбільша кількість транспорту припадає на легкові автомобілі (понад 90 %). Автобуси та мікроавтобуси займають невелику частку від загальної кількості. Ще менша кількість середніх вантажних автомобілів. Зовсім відсутні серед транспортного потоку важкі вантажні автомобілі. Така структура транспорту пояснюється особливостями території дослідження – де обмежений доступ для великогабаритних транспортних засобів. Автотранспорт здійснює найбільше викидів шкідливих газів у повітря в години пік, коли завантаженість вулиць є найбільшою. Це пояснюється тим, що за таких умов автомобілі часто стоять у заторах, що призводить до збільшення часу роботи двигуна на холостому ходу. Хімічний склад викидів від пересувних джерел забруднення характеризується перевагою вмісту оксиду вуглецю (до 74 %), сполук азоту та вуглеводнів (відповідно 12 і 11 %) [1]. Через надмірну кількість транспорту в центральній частині Львова виникає ряд проблем: перевантаженість головних вулиць транспортом, ускладнений рух та затори. Причинами утворення заторів в центрі міста Львова є історична забудова та недостатня пропускна здатність доріг з однієї сторони та постійно зростаюча кількість автотранспорту з іншої. Транспортні затори є проблемою, яку відчувають всі львів’яни. Користувачі приватного автотранспорту витрачають у заторах все більше часу. Пасажири громадського транспорту в пікові години не лише стоять в заторах, а ще й їдуть в переповненому транспорті. Ті, хто йдуть пішки чи їдуть велосипедом, страждають насамперед через значну загазованість повітря та шум. На ситуацію на дорогах також впливає електропостачання. Одним із головних видів громадського транспорту у Львові є трамвай і тролейбус, а вони курсують завдяки електро- 185 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. енергії – тому при знеструмленні, вони зупиняються, створюючи перешкоду для руху інших видів транспорту. Велику роль у створенні заторів відіграє погода. У зимовий період їхня кількість значно зростає. Снігопади та ожеледиця можуть призводити до погіршення стану доріг. Снігопади збільшують час реакції водіїв, а ожеледиця може призвести до скованості руху, збільшуючи час потрібний на маневри та гальмування, що сприяє утворенню заторів. Під час дощу дороги можуть стати слизькими, що може збільшити ризик аварій. Багато водіїв також зменшують швидкість руху під час дощу, що може призвести до створення заторів. Туман може обмежувати видимість на дорозі та збільшувати час реакції водіїв. Град може призвести до тимчасової обмеженості видимості та викликати складнощі для водіїв, зокрема під час сильних гроз та граду. Під час наукового дослідження було проведено аналіз стану атмосферного повітря за індексом AQI. Дані взяти з сайту ЛУН Місто AIR – українська real-time система моніторингу якості повітря ЛУН Місто AIR моніторить якість повітря у 17 областях та великих містах України, у т. ч. Львові. AQI – індекс якості повітря, що розроблений Агенцією з охорони довкілля США і використовується у багатьох країнах світу. Чим більше значення AQI, тим вищий рівень забруднення повітря і негативніший плив на здоров'я. Цей індекс відображає концентрацію дрібнодисперсного пилу PM2.5 у повітрі, який є одним із найнебезпечніших забруднювачів. Для аналізу було розглянуто три ключові зони: зелена зона (добра якість повітря, AQI ≤ 50), жовта зона (помірна якість, AQI 51–100) і червона зона (шкідливий рівень, AQI > 100) [4]. Зміну значень індексу AQI впродовж року показано на рис. 1. Рис. 1. Графік індексу якості повітря протягом року у Галицькому мікрорайоні міста Львова [2] 1. Зима (грудень 2023 р. – лютий 2024 р.). У зимовий період спостерігається найгірша якість повітря. Більшість показників знаходяться в межах жовтої зони, однак частими є сплески в червону зону, що свідчить про небезпечний рівень забруднення. Найгірші показники зафіксовані у січні 2024 р., коли рівень AQI досягав пікових значень. Основними причинами є активне використання твердого палива для опалення, низькі температури та несприятливі метеорологічні умови, такі як температурні інверсії, що утримують забруднювачі близько до поверхні землі. 186 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 2. Весна (березень – травень 2024 р.). Весною якість повітря поступово покращується. Жовта зона все ще домінує, але кількість червоних сплесків значно зменшується. До середини весни переважають жовті та зелені значення, що свідчить про зниження концентрації забруднювачів. Це зумовлено закінченням опалювального сезону та покращенням природної циркуляції повітря завдяки вищим температурним показникам, частішим опадам та посиленню вітру. 3. Літо (червень – серпень 2024 р.). Літній період характеризується найкращою якістю повітря за весь рік. Майже більшість показників знаходяться в зеленій зоні, що свідчить про низьку концентрацію забруднювачів. Деколи фіксуються короткочасні підвищення до жовтої зони. Така ситуація пояснюється відсутністю опалення, сприятливими атмосферними умовами та достатньою циркуляцією повітря. 4. Осінь (вересень – листопад 2024 р.). У вересні якість повітря залишається на високому рівні, з домінуванням зелених значень. Проте, у жовтні починається поступове погіршення, яке триває до листопада. Частота жовтих значень зростає, а також з’являються прояви помаранчевої зони. Це співпадає з початком опалювального сезону, а також із сезонними змінами погоди, такими як зменшення кількості опадів та температурні інверсії. Дослідження виявило чітку сезонну залежність рівня забруднення повітря у центральному мікрорайоні Львова. Найбільш критичним періодом є зима, коли якість повітря значно погіршується через опалювальний сезон та несприятливі погодні умови. Весна демонструє перехідний період із поступовим покращенням показників. Літо є найчистішим періодом року завдяки сприятливим атмосферним умовам, а восени якість повітря знову погіршується. Отримані результати підтверджують необхідність заходів щодо зниження впливу сезонного забруднення, зокрема, модернізації систем опалення, переходу на екологічно чисті джерела енергії, зменшення кількості транспорту на вулицях та моніторингу якості повітря для запобігання негативним наслідкам для здоров’я населення. Зменшення негативного впливу транспорту на центральну частину Львова можливе через реалізацію комплексних заходів, що включають оптимізацію громадського транспорту, популяризацію альтернативних видів пересування, запровадження інноваційних технологій та економічних стимулів. Комплексний підхід дозволить зберегти історико-культурну спадщину міста, підвищити комфорт мешканців та забезпечити сталий розвиток міської транспортної системи. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. Львівська міська рада. Екологічна ситуація. URL: https://city-adm.lviv.ua/lmr/ecology Мапа моніторингу якості повітря в України – SaveEcoBot.. URL: https://www.saveecobot.com/maps/ lviv/halytskyi Методичні рекомендації для екологічного розділу комплексної практики студентів ІІ-го курсу географічного факультету спеціальності «014 Середня освіта. Географія» в онлайн режимі : навч. посібн. / І. Койнова та ін. Львів, 2021. 55 с. URL: https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/ 2021/11/Metoduchka-Ecology-pract-014-2021-book.pdf Як визначається індекс якості повітря? УкрХімАналіз. URL: https://himanaliz.ua/uk/yak-viznachaietsyaindeks-yakosti-povitr/ *** 187 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 333.7 (477.7) ІНДЕКС ЕКОЛОГІЧНОСТІ МАЛИХ МІСТ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Віталій Щерба, Ольга Пилипович Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна На основі проаналізованих матеріалів вітчизняних та іноземних наукових джерел, звітної документації міських рад та нормативно-правових актів розраховано індекст екологічності малих міст Львівської області та запропоновано перелік оптимізаційних рішень для покращення життя мешканців у малих містах Львівщини. Ключові слова: екологічна інфраструктура, природоорієнтовані рішення, індекс екологічності, озеленення, місто. ASSESSMENT OF THE ECOLOGICAL INDEX OF SMALL TOWNS OF LVIV REGION Vitaliy Shcherba, Olha Pylypovych Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Based on the analyzed materials from domestic and foreign scientific sources, reporting documentation of city councils, and regulatory legal acts, the environmental index of small towns in Lviv region was calculated and a list of optimization solutions was proposed to improve the lives of residents of small towns in Lviv region. Keywords: ecological infrastructure, nature-oriented solutions, ecological index, greening, city. Місто – це динамічне середовище для життя людей, місце де сконцентрований як людський так і фінансовий капітал, та, водночас, місто значною мірою трансформує ландшафт, погіршує стан компонентів довкілля, посилює глобальні зміни клімату тощо. В межах Львівської області значну частку урбанізованих територій займають малі міста, у свою чергу, майже усі малі міста області належать до змішаного типу за функціональним призначенням, але кожне з них впливає на природне середовище по-різному. Саме тому ми поставили за мету визначити індекс екологічності малих міст Львівщини. Об’єктом роботи є малі міста, а предметом – природно-географічні та соціально-економічні умови, як основа для впровадження природо орієнтованих рішень та формування екологічної інфраструктури. Визначенням індексу екологічності міст є предметом досліджень низки вітчизняних та зарубіжних науковців, міжнародних організацій, держав та їхніх структурних підрозділів. Способи та методики визначення різні, як і мета проведеної оцінки. Індекси екологічності розраховують, як на міжнародному (глобальному), так і на регіональному та локальному рівнях. Серед глобальних індексів екологічності (часто у міжнародному тлумаченні – індекс сталості) можна виокремити: SDG Index (Sustainable Development Goals Index) – індекс прогресу із цілей сталого розвитку ООН; Global Green Economy Index – глобальний індекс зеленої економіки; Index NGGAIN – глобальний індекс адаптації до кліматичних змін; Domini SocialI ndex (DSI) 400 – індекс капіталізації 400 компаній, вибраних за соціальними й екологічними критеріями; Environmental Performance Index (EPI) – індекс екологічної ефективності, який належить до числа найважливіших, адже є показником, що використовується для оцінки ефективності екологічної політики. Цей індекс допомагає визначити на скільки ефективною є діяльність міських рад, урядів та держав щодо збереження навколишнього природного середовища, цей індекс включає оцінку енергетичної ефективності, використання природних ресурсів, управління відходами, біорізноманіття, викидів парникових газів тощо. Щодо вітчизняних практик, то професор Микола Назарук у монографії «Малі міста Львівської області: конструктивно-географічне дослідження» досліджує малі міста та проводить оцінку соціоекологічного стану малих міст [1]. 188 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Науковець С. Чемерис у статті «Динаміка екологічної ситуації у малих містах України на сучасному етапі» аналізує стан екологічної ситуації малих міст України та на основі рейтингової оцінки екологічних показників визначає індекс їх екологічної сприятливості [3]. Під час оцінювання екологічності малих міст для визначення індексу використано бальну систему (від одного до десяти), де один бал – найнижча оцінка, а десять балів – найвища, оцінку проведено за кількома критеріями (компонентами), серед їхнього числа: наявність або відсутність природоорієнтованих рішень у місті (зелені дахи, вертикальне та горизонтальне озеленення, захисні зелені смуги вздовж доріг, зелені насадження, протишумові екрани, велодоріжки тощо), забезпеченість централізованим водопостачанням та водовідведенням, наявність системи моніторингу за якістю атмосферного повітря, кількість та площа зелених насаджень, використання альтернативних джерел енергії, поводження з твердими побутовими (ТПВ) відходами. Чисельність й щільність населення також впливають на екологічність міст, чим більша чисельність мешканців, тим більшим є антропогенний вплив на навколишнє природне середовище. На основі результатів ми можемо сформувати висновок, що усі без винятку малі міста потребують впровадження природо орієнтованих рішень, у жодному з представлених міст не було прикладів горизонтального чи вертикального озеленення, зелених дахів, велодоріжок, шумозахисних екранів тощо. Усі представлені міста забезпечені централізованим водопостачанням та водовідведенням, але до прикладу у таких містах, як Турка чи Судова Вишня централізоване водопостачання та водовідведення зʼявилось кілька років тому. Переважна більшість міст за функціональним призначенням належать до змішаного типу, серед числа представлених є лише три рекреаційного типу: Моршин, Сколе, Трускавець, Моршин і Трускавець є здавна бальнеологічними курортами. Ситуація з використанням альтернативних джерел енергії у малих містах Львівської області наступна: ВЕС використовують у Трускавецький громаді, Старому Самборі, практично в усіх містах є непоодинокі приклади використання СЕС у приватному секторі, але загальна частка забезпечення населення електроенергією від альтернативних джерел електроенергії дуже мала. Згідно із рекомендаціями ВООЗ та Державними будівельними нормами (ДБН) на кожного жителя має припадати не менше 10 м2 зелених насаджень у місті. Площа зелених насаджень у малих містах Львівщини коливається в межах 5–15 га. Так, у Винниках їх площа становить близько 7 га, Сколе – 8 га, Комарно – 10,1 га, Бродах – 10,8 га, Пустомитах – 14,2 га і Золочеві – 16,8 га. Проте, серед малих міст є ті, які за площею зелених насаджень якісно відрізняються серед інших. Це міста Рава-Руська (30,8 га), Самбір (64,5 га) і, абсолютний лідер серед малих міст Львівської області за площею зелених насаджень, місто Добромиль (123,5 га). Площа зелених насаджень, що припадає на одного мешканця також коливається в досить значному діапазоні: у Бориславі цей показник становить 7,2 м2/ос., Буську – 18,5 м2/ос., Рава-Руській – 20,5 м2/ос. і Комарно – 21,1 м2/ос. [2]. В усіх територіальних громадах Львівської області наявні проблеми із сортуванням сміття та простежується активна динаміка накопичення твердих побутових відходів на несанкціонованих сміттєзвалищах. Але є позитивна динаміка у кількох містах: у Старому Самборі наявна сучасна сміттєсортувальна лінія на Самбірському полігоні твердих побутових відходів, а у місті функціонує сміттєпереробний завод. У Новояворівськійтериторіальній громаді на території полігону також працює сміттєсортувальна лінія. Управлінням побутовими відходами в громаді займається КП «Новояворівськжитло», яке здійснює роздільне збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів на власному полігоні ТПВ. З огляду на сучасну екологічну ситуацію першочерговим завданням для впровадження природоорієнтованих рішень та формування екологічної інфраструктури [4] є збільшення кількості та щільності зелених насаджень, розміщення шумозахисних екранів вздовж доріг, модернізація очисних споруд та реконструкція систем водопостачання та водовідведення, активніше використання альтернативних джерел енергії у комунальній власності, зокрема в громадському секторі. 189 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. Назарук М. М., Жук Ю. І., Бота О. В. Малі міста Львівської області: конструктивно-географічне дослідження : монографія. Львів, 2020. 202 с. Назарук М. М., Жук Ю. І. Зелені зони малих та середніх міст Львівської області: сучасний стан та проблеми функціонування. Науковий вісник Київського національного університету. Серія: Фізична географія та геоморфологія. 2013. №1. С. 54–62. Чемерис С. Л. Динаміка екологічної ситуації у малих містах Львівської області. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Географічні науки. 2016. № 4. С. 87–94. Щерба В. В., Пилипович О. В. Екологічна інфраструктура як інструмент досягнення сталого розвитку у містах. Географічна освіта і наука: виклики і поступ: зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. Львів : Простір-М, 2023. Т. 3. С. 68–72. *** 190 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Секція 4 ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ, ЕКОМЕРЕЖІ ТА ТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Section 4 NATURE PROTECTED TERRITORIES, ENVIRONMENTAL NETWORKS AND TOURISTIC ACTIVITY 191 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 550. 47 БІОІНДИКАЦІЙНІ, ГЕОСТАТИСТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ДЕНДРОПАРКУ «ТРОСТЯНЕЦЬ» Олег Блюм, Юліан Тютюнник Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України, Київ, Україна Олександр Шабатура Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна Методом біогеохімічної індикації досліджено забруднення приземного шару повітря дендропарку «Тростянець» і прилеглих до нього ділянок селища Тростянець (Ічнянський р-н Чернігівської обл.) в 2010 і 2022 рр. Дані біоіндикації оброблені методом факторного аналізу. Встановлено головні причини забруднення приземного шару повітря у парку в 2010 і 2022 рр., а також причини його зміни за 12-річний період. Ключові слова: приземний шар повітря, забруднення, дендропарк «Тростянець». BIO-INDICATION, GEOSTATISTICAL RESEARCH OF ATMOSPHERIC POLLUTION OF THE «TROSTYANETS’» ARBORETUM Oleg Blyum, Yulian Tyutyunnyk M. M. Hryshko National Botanical Garden, NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine Oleksandr Shabatura Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine The surface air pollution of the «Trostyanets’» arboretum and adjacent areas of the Trostyanets’ village (Ichnyan district, Chernihiv region) in 2010 and 2022 was investigated using the method of biogeochemical lichen-indication. Bioindication data were analyzed by the method of factor analysis. The main causes of surface air pollution in the park in 2010 and 2022, as well as the causes of its change over a 12-year period, were established. Keywords: surface layer of air, pollution, arboretum «Trostуanets’». Вступ. Проблема вивчення і контролю атмосферного забруднення оточуючого середовища залишається актуальною і набуває нових якостей. Сучасні методи біогеохімічної індикації і геостатистичні методи обробки аналітичних даних дозволяють визначати не лише рівні, а й причини формування і часової динаміки полів атмосферного забруднення приземного шару повітря природних і антропогенних ландшафтів. Метою роботи є визначення і порівняння рівнів та причини забруднення приземного шару повітря дендропарку «Тростянець» і прилеглих до нього територій селища Тростянець (Ічнянський р-н Чернігівської обл.) в 2010 і 2022 рр. Об'єктами дослідження є епіфітні листуваті лишайники-індикатори Parmelia sulcata Tayl., Xanthoria parietina (L.) Th. Fr. та кущовий Evernia prunastri (L.) Ach. Предметом дослідження є вміст в сланях лишайників K, Ca, Al, Fe, Mg, Na, Mn, Zn, Sr, Ti, Ba, Cu, B, Pb, Ni, V, Cr, Co, Cd, Sb (в роботі подається в одинцях мкг/г). Просторові і часові закономірності розподілу вмісту хімічних елементів в рослинах-індикаторах. Методи і досвід дослідження. Застосовувалась біогеохімічна ліхеноіндикація (БГХЛіндикація) з використанням унфікованого біогеохімічного ліхеноіндикаційного показника (БГХЛ-показника, мкг/г), який подається в реальних та/або розрахункових вмістах хімічних елементів у слані лишайника P.sulcata – пармелії борозденистій. Докладно про методику БГХЛіиндикації в умовах України і розрахунок БГХЛ-показника – в роботах [1, 2, 5, 6]. В якості аналітичного метода використовувалася плазменно-емісійна спектроскопія (прилад ICAP 6300 DUO, Thermo-Fisher Corporation, США). Аналітичні дані оброблювалися за допомогою факторного аналізу, а дані 2010 року – також методом біплот. Докладно про застосування факторного аналізу в БГХЛ-індикації – в роботах [4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12]. Про біогеохімічну індикацію забруднення ландшафту дендропарку «Тростянець» в 2010 р. – в роботі [3]. І в 2010 і в 2022 рр. методика роботи – від відбору проб до приладового закінчення була однією й тою ж. 192 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Характеристика території дослідження. Дендропарк «Тростянець» має площу 204,7 га і належить до культурно-історичної спадщини України. Він сформований парковими, лучнопарковими, лісопарковими фітоценозами, каскадом чотирьох штучних ставків і формами рукотворного рельєфу (горби, пасма). Розташований в Північній лісостеповій області Полтавської рівнини. В її природному ґрунтово-рослинному покриві переважають сірі лісові ґрунти, опідзолені і вилугувані чорноземи під вторинними змішаними лісами, інколи під первинними дубово-степовими угрупуваннями [6]. Місцевість слабо розчленована, природний перепад висот – 15,5 м, але не території парку є штучні форми горби різної висоти, деякі понад 30 м. Природний і штучний рельєф, вибаглива ландшафтно-архітектурна просторова структура і водойми визначають різноманіття мікрокліматичних умов дендропарку, що важливо для формування атмогеохімічного поля приземного шару повітря. В селі Тростянець, до якого примикає парк, в 2010 р. було крупне племінне господарство, котре виступало джерелом тваринницьких стоків і забруднювало ґрунтові та поверхневі води в безпосередній близькості до парку. В 2022 р. його вже не було. Локальним джерелом забруднення приземної атмосфери в 2010 р. була місцева котельна. В 2022 р. інтенсивність її роботи зменшилась. Північно-західна частина парку примикає до автомобільної дороги з рухом малої інтенсивності. Певний внесок в забруднення атмосферного повітря роблять опалювальні системи приватних будинків. Територія дендропарку оточена полями, тож деяке значення має пиління з поверхні ріллі. Розораність земель навколо парку була більша в 2010 р. Промислових джерел впливу на навколишнє середовище поблизу немає, але в регіональному плані його територія в довоєнний період зазнавала впливу повітряних мас, забруднених викидами Чернігівського, Сумського, Шосткинського, Прилукського промвузлів. Пробовідбір. Слані лишайників P.sulcata, X.рarietina, E.prunastri були відібрані з інтервалом у 12 років на території дендропарку «Тростянець» та в його найближчих сельбищних і природних околицях. В 2010 р. було 36 точок пробовідбору, в 2022 році – 45. Точки пробовідборів 2010 і 2022 рр. в більшості випадків співпадали. У випадках деякого неспівпадання точок пробовідбору 2010-го і 2022-го рр., значних ландшафтних і техногенно-геохімічних, відмін між ними не спостерігалося. У 2024 р. з'явилися навіть «зайві» точки пробовідбору, частина з них при статистичні обробці даних хіманалізів не використовувалася. Узагальнений БГХЛ-показник за різні роки. В табл. 1 подані усереднені по мережі пробовідборів 2010-го і 2022-го рр. величин БГХЛ-показників. Ряди нормованого на БГХЛ-показник (мкг/г) нагромадження хімічних елементів в лишайниках, відібраних в 2010 і 2022 рр. в дендропарку «Тростянець» і на прилеглих до нього ділянках селища Тростянець Ічнянського р-ну Чернігівської обл. K Ca Al Mg P Fe Na Mn 5624 4264 1317 1223 1098 1034 115 59 К P Са Al Fe Mg Na 2351 2299 2189 796 705 442 60 Ti 30 2010 рік Ti Ba Sr B Cu 31 15,3 11,2 11,0 7,03 2022 рік Zn Mn Cu Sr Ba Cr 18 16,4 9,9 9,1 8,04 6,23 Zn 46 Таблиця 1 Pb 6,9 Cr 2,8 Ni V Co Sb 2,8 2,6 0,72 0,5 Cd 0,1 Ni 4,3 Pb B V Co Cd Sb 4,13 3,9 2,6 0,5 0,30 0,047 K, Na, Zn, Sr, V, Co не змінили свої положення в ряду накопичення, інші хімічні елементи – змінили. Вміст в 2022 р. у сланях лишайників P, Cu, Ni, Cr, Cd виявився більшим, аніж в 2010 p. Для Cd зростання склало 3-крати, для P, Cr – більше 2-крат, для Cu, Nі – менше 2 крат. БГХЛпоказник збору 2022 р. для усіх інших хімічних елементів виявився меншим, аніж для зразків 2010 р. Найбільші зниження концентрації мали Sb (> 10-крат), Mn (> 3-крат), K, Mg, Zn, В (> 2крат). Отже, вміст хімічних елементів в пробах 2022 року був в цілому меншим, аніж у зразках 2010 року. Але зменшення не було завеликим, здебільшого в межах 1,5 – 2,5-крат. Порівняння рядів нагромадження вказує, що умови атмосферного забруднення і поглинання з повітря хімічних елементів лишайниками з 2010 по 2022 рр. на території дендропарку «Тростянець» і в його найближчих околицях зазнали змін. 193 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Факторний аналіз баз даних БГХЛ-показників. Причини зазначених змін можна з’ясувати за допомогою геостатистичного аналізу, ми використовували факторний аналіз, а для збору 2010 р. – також методи біплот і трикутних діаграм. Обговорення результатів останніх подається в [3]. В цій роботі обговорюються результати лише факторного аналізу (табл. 2). Таблиця 2 Результати факторного аналізу баз даних БГХЛ-показників, отриманих в 2010 р. (чисельник, F) і в 2021 р. (знаменник, Ф) на території дендропарку «Тростянець» і прилеглих до нього ділянок селища Тростянець (Ічнянський р-н, Чернігівської обл.)1 Хімічний елемент Ca K Al Fe Р Mg Na Ti Mn Zn Ba Sr Cu B Pb Cr Коефіцієнти факторних навантажень («F» – фактори 2010 року, «Ф» – фактори 2021 року) F1/Ф1 F2/Ф2 F3/Ф3 F4/Ф4 F5/Ф5 F6/Ф6 –0,206 0,913 –0,021 –0,113 –0,012 –0,046 0,824 0,118 0,319 0,132 0,056 0,030 0,312 0,021 –0,121 0,867 0,152 0,097 0,298 0,237 0,837 –0,058 0,114 –0,087 0,912 –0,054 0,150 –0,001 0,192 0,095 0,183 0,812 0,298 0,038 0,029 –0,143 0,892 –0,039 0,075 0,078 0,319 0,152 0,021 0,661 0,615 0,228 0,023 0,073 –0,212 0,484 0,584 0,234 –0,036 0,295 0,370 0,177 0,022 0,064 0,085 0,772 0,526 0,136 –0,253 0,750 0,018 –0,050 0,413 0,119 0,802 0,235 0,003 0,011 –0,099 0,025 –0,042 0,746 0,530 0,097 0,121 0,173 0,080 0,117 0,882 –0,051 0,941 –0,160 0,017 0,148 0,096 –0,046 0,201 0,673 0,061 0,501 0,093 0,091 0,412 –0,042 0,026 0,086 –0,037 0,145 0,701 0,261 0,190 0,155 0,292 0,414 0,005 –0,176 0,837 –0,113 –0,062 0,034 0,270 0,730 0,103 –0,151 0,261 0,058 0,263 0,285 –0,061 0,199 0,654 –0,004 0,567 0,195 0,523 0,257 0,298 0,094 0,070 0,833 –0,125 0,121 0,298 –0,159 0,832 0,220 0,124 0,322 0,121 –0,042 0,232 0,113 0,704 –0,079 0,003 –0,134 0,118 0,237 0,007 0,253 0,145 0,051 –0,130 0,788 0,329 0,101 –0,160 0,274 0,720 0,184 0,124 0,111 0,382 –0,049 0,287 0,212 0,616 –0,349 0,152 –0,245 0,809 0,178 0,219 0,137 –0,108 –0,018 0,946 –0,032 0,109 0,135 0,048 –0,071 0,253 0,010 0,038 0,813 0,149 0,046 194 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Закінчення таблиці 2 Коефіцієнти факторних навантажень («F» – фактори 2010 року, «Ф» – фактори 2021 року) Хімічний елемент V Ni Co Cd Sb % поясненої дисперсії (2010/2022) F1/Ф1 F2/Ф2 F3/Ф3 F4/Ф4 F5/Ф5 F6/Ф6 0,865 –0,072 –0,001 0,253 –0,007 –0,177 0,284 0,537 0,156 0,244 0,420 0,232 0,717 –0,037 0,514 –0,115 0,262 0,099 0,121 0,086 0,274 0,788 –0,018 0,160 0,406 –0,153 0,098 0,188 0,765 0,193 0,315 0,381 –0,204 0,489 0,278 0,064 –0,033 0,041 –0,067 0,079 0,172 0,876 0,379 0,187 0,085 –0,184 0,154 –0,786 0,446 –0,104 –0,146 0,026 –0,251 0,488 0,404 0,439 –0,072 0,278 0,144 –0,090 28 13 12 11 8,5 6,8 21 15 12 11 7,5 7,4 Примітка: 1 – Для геостатистичного аналізу використовувалися коефіцієнти факторних навантажень із значеннями не менше │0,6│, в таблиці вони виділені напівжирним шрифтом. Коефіцієнти із значеннями від │0,6│до │0,5│ бралися до уваги лише в окремих випадках. Геохімічні асоціації, які утворюються відповідно факторами 1–6 , є такими: F1: Cr(0,946)-Ti(0,941)-Al(0,912)-Fe(0,892)-V(0,865)-Ni(0,717) Ф1: Sr(0,832)-Ca(0,824)-Pb(0,809)-B(0,720)-Mn(0,701) F2: Ca(0,913)-Sr(0,833)-B(0,788) Ф2: Al(0,812)-Zn(0,730)-Ti(0,673)-Fe(0,661) F3: Zn(0,837)-Cu(0,704)-Pb(0,616) Ф3: K(0,837)-Mg(0,802)-Fe(0,615) F4: K(0,867)-Mg(0,750)-Na(0,746) Ф4: V(0,813)-Ni(0,788) F5: Co(0,765)-Ba (0,654) Ф5: Na(0,882) F6: Cd(0,876) Ф6: Cd(–0,786)-P(0,772) Вивчення та аналіз коефіцієнтів факторного навантаження (КФН) і утворюваних факторами F та Ф геохімічних асоціацій свідчить, що причини формування атмогеохімічного поля в 2010 і 2022 рр. змінювалися як щодо їх природи (генезису), так і щодо сили дії/впливу на формування атмосферного забруднення. По всім шести факторам немає жодної пари схожих: асоціація по F 1 не схожа на асоціацію по Ф1, асоціація по F2 – не схожа на асоціацію по Ф2 і так далі до F6 і Ф6 включно. Це значить, що від 2010 до 2022 р. природа одних факторів (від першого до шостого) або докорінно або частково змінювалася, інші ж змінювали силу своєї дії. Так, фактори F 1 і Ф2, Ф1 і F2, Ф3 та Ф4 помінялися місцями, згідно показникові поясненої дисперсії (тобто за силою впливу на формування однієї й тієї ж геохімічної асоціації). F 1 не схожий на Ф1, але схожий на Ф2. Натомість Ф1 є схожим на F2. Це значить, що за силою впливу на формування геохімічної асоціації перший фактор 2010-го року (F1) став другим у 2022 році; і навпаки: перший фактор 2022 року (Ф1) був за потужністю впливу на формування асоціації другим в 2010 році. 195 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Звичайно, стовідсотково один і той же чинник з року 2010-го в рік 2022-й не переходив (про це свідчить не повне по елементах входження співпадання складу асоціацій в різні роки пробо відбору). Схожим чином поводять себе Ф3 і F4. П е р ш и й і д р у г и й ч и н н и к и інтерпретуються, як загальне пило-аерозольне навантаження, викликане з переважанням або природних теригенних часточок пилу (Al, Ca, Ti, K, Fe, Cr), або пило-аерозолів техногенного походження, серед яких розрізняють дві групи – крупнодисперсні аерозолі дезінтеграції (Al, Ca, Fe, Mg Cr) і дрібнодисперсні аерозолі конденсації, обумовлені пірогенними процесами (Pb, Zn, Cu, Ni, V, Co, Cd). F1-F2 – Ф1-Ф2 ми пов’язуємо саме з дією загального пило-аерозольного навантаження змішаного природно-техногенного походження. Tеригенне природне пилове навантаження, і обидві (дезінтеграційна і конденсаційна) форми техногенного навантаження в умовах дендропарку «Тростянець» є відносно слабкими: територія парку розташовується вдалині від зон техногенезу, а розораність її околиць – основне джерело природного пиління – невисока. Тому найменші зрушення щодо причин формування асоціацій мають приводити до тієї нестабільності у часі, яку ми і спостерігаємо. B 2010 р. розораність околиць парку була вища і гарний індикатор природного пиління Ті «перебував» в асоціації, сформованій F1; в 2022 р. розораність зменшилася, пиління відповідно знизилося, і Ti «перекочував» в геохімічну асоціацію, сформовану Ф2. Можна також побачити, що з 2010 по 2022 рp. дещо змінилася геохімічна структура техногенного навантаження: в 2010 р. по F1 воно маркувалося такими гарними індикаторами техногенезу як V та Ni, а в 2022 р. по Ф1 – Pb. Цей факт можна пов’язати із зміною у балансі комунального опалювання (Тростянець – селище!) енергоносіїв різного типу. Зокрема, котельна, розташована в санаторії на околиці парку, в 2010 р. працювала – на вугіллі, основним індикатором спалювання якого є V. Санаторій ще не був остаточно закинутим. В 2022 р. санаторій перетворився на руїну і котельна майже не функціонувала. Зростання в 2022 р. вмісту у лишайниках Pb, про що свідчить Ф1, швидше за все, обумовлювалося збільшенням за дванадцятиріччя автомобільного парку: Pb – «класичний» індикатор автомобільних вихлопів. В «ансамблі» F1-F2 – Ф1-Ф2 можна розгледіти ще низку геохімічних «нюансувань», але вони краще розкриваються далі – в факторах з третього по шостий. Т р е т і й і ч е т в е р т и й ч и н н и к и. Асоціації F 3 (Zn-Cu-Pb) і Ф4 (V-Ni) є асоціаціями пірогенезу, відповідального за викиди аерозолів конденсації різного розміру і складу. В даному випадку мова йде про локальний пірогенез, пов’язаний зі спалюванням пального для житловокомунальних і транспортних потреб. В 2010 р. (F 3) процеси пірогенезу були третіми за силою чинником впливу на атмосферне середовище дендропарку і його найближчих околиць, а в 2023 р. вони перемістилися на четверте місце (Ф4). Також змінився хімічний склад місцевих пірогенних викидів, на що вказує якісна зміна в структурі відповідних геохімічних асоціацій. Це пов’язано, як вже підкреслювалося, зі зміною в балансі видів пального, що спалювалося. Ф3 (K-Mg-Fe) і F4 (К-Mg-Na) поводять себе протилежним чином. Четвертий за силою впливу в 2010 р. чинник став третім у 2022 р., зазнавши водночас деяких геохімічних змін. Хімічні елементи, з яких складаються асоціації по Ф3 і F4 , є біогенними, в різній мірі вони потрібні для нормального функціонування живих організмів. Тому F4 і Ф3 можна визначити як фактор біогенезу, що визначає біологічно активне поглинання рослинами хімічних елементів з повітря, атмосферних опадів і гідрометеорів. Звернімо увагу, що по силі впливу, якщо судити по за відсотками поясненої дисперсії, різниця між третім і четвертим факторами невелика. Тому їхні часові трансформації можна розцінювати як нюансування щодо сили впливу одних і тих же факторів формування асоціацій хімічних в різні роки. П ' я т и й і ш о с т и й ч и н н и к и ми інтерпретуємо як регіональний атмосферний перенос часточок техногенного походження з віддалених промислово розвинутих територій (так званий геотехнічний фон). Na і Cd, будучи єдиними в асоціаціях по Ф5 (Na) і F6 (Cd) і маючи великі значення коефіцієнтів факторного навантаження, можна вважати маркерами часточок дальнього переносу продуктів техногенезу – самих малих аерозолів, часточок Айткена, здатних надовго зависати в атмосфері. На питання «чому маркером такого переносу в 2022 році є Na, а в 2010 – Cd?» є доволі логічна відповідь: тому, що в найближчих до «Тростянця» промислових вузлах, як то сумський «Хімпром», шосткінські хімічні завод та ін., за 12 років змінилася 196 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. структура та інтенсивність атмосферних викидів. Такі зміни для 2000-х – поч. 2020 рр. дуже характерні і пов’язані з зупинками заводів, їхніми перепрофілюваннями. Свідченням на користь такого припущення є кардинальна зміна геохімічної «поведінки» Cd в 2022 р. у порівнянні з 2010 р. В обох роках │КФНCd│є високим, але в 2010 р. він додатній – це свідчення впливу дальнього повітряного переносу дуже дрібних продуктів техногенезу, а в 2022 р. – від’ємним: це свідчить про фактичну функціональну втрату кадмієм своєї ролі як показника дальнього переносу найдрібніших продуктів техногенезу. Щодо Co, Ba, P, які також присутні в геохімічних асоціаціях, сформованих п’ятим і шостим факторами, то їхнє входження і невходження в асоціації, скоріше за все, відбиває тонке нюансування процесів міграції продуктів техногенезу з віддалених регіонів до місця розташування парку «Тростянець». СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. Блюм О. Б., Тютюнник Ю. Г., Пащенко В. М. Бiогеохiмiчна лiхеноiндикацiя важких металів у приземному шарі повітря міських ландшафтів. Укр. бот. журн. 1988. № 3. С. 66–71. Тютюнник Ю. Г., Блюм О. Б. Біогеохімічне дослідження ліхеноіндикації вмісту продуктів техногенезу в приземному повітрі на території дендропарку «Асканія Нова». Заповідна справа у степовій зоні України. 2017. Вип. 2. Т. 2. С. 170–175. Тютюнник Ю. Г., Блюм О. Б., Дауніс-і-Естаделья Дж., Мартин-Фернандес Дж.-А. Оцінка антропогенного навантаження на дендропарк «Тростянець» НАН України методом біогеохімічної індикації. Інтродукція рослин. 2015. № 2. С. 77–87. Тютюнник Ю., Шабатура О., Блюм О. Біогеохімічне ліхеноіндикаційне вивчення стану та динаміки атмосферного забруднення дендропарку «Асканія-Нова». Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. 2023. № 2 (101). С. 94–101. Тютюнник Ю. Г., Шабатура В. О., Блюм О. Б. Біогеохімічне ліхеноіндикаційне дослідження процессу формування та часових змін хімічного складу приземного шару повітря в дендропарку «Софіївка». Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2024. Т. 34, № 8. С. 53–62. Физико-географическое районирование Украинской ССР. К. : Изд-во Киевского гос. ун-та, 1968. 684 с. 7. Balabanova B., Stafilov T., Šajn R., Baèeva K. Characterisation of Heavy Metals in Lichen Species Hypogymnia physodes and Evernia prunastri due to Biomonitoring of Air Pollution in the Vicinity of Copper Mine. International Journal of Environmental Research. 2012. Vol. 2, #3. P. 779–794. 8. Dörter M., Karadeniz H., Saklangıç U., Yenisoy-Karakaş S. The use of passive lichen biomonitoring in combination with positive matrix factor analysis and stable isotopic ratios to assess the metal pollution sources in throughfall deposition of Bolu plain, Turkey. Ecological Indicators. 2020. Vol. 113 (14–16). P. 43–62. 9. Jeran Z., Jacimovic R., Batii F., Smodis B., Wolterbeek H. Th. Atmospheric heavy metal pollution in Slovenia derived from results for epiphytic lichens. Fresenius J Anal Chem. 1996. Vol. 354, # 5. P. 681–687. 10. Kuik, R., Wolterbeek, H. Th. Factor analysis of trace-element data from tree-bark samples in the Netherlands. Environmental Monitoring and Assessment. 1994. Vol. 32, # 3. P. 207–226. 11. Sloof J. E., Wolterbeek H. Th. National Trace-Element Air Pollution Monitoring Survey Using Epiphytic Lichens. Lichenologist. 1991a. Vol. 23, #2. P. 139–165. 12. Sloof J. E., Wolterbeek H. Th. Patterns in trace elements in lichens. Water, Air, and Soil Pollution. 1991b. Vol. 57–58, #1. P. 785–795. *** 197 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 502.7:712.253 СТАН І РЕКРЕАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ МАСИВУ «БОТАНІКА» ПАРКУПАМ’ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА «ДУБЛЯНСЬКИЙ» Ігор Рожко Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Іванна Рожко, Ірина Підлубенко Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького, Львів, Україна Проаналізовано стан і перспективи рекреаційного використання масиву «Ботаніка» парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Дублянський». Зроблено акцент на необхідності збереження природнокультурного історичного спадку, що належить до природно-заповідного фонду; багатовікових дерев, які є цінним генетичним матеріалом для розмноження і розповсюдження інтродукованих та аборигенних деревних порід. Ключові слова: масив «Ботаніка», вікові дерева, реконструкція, благоустрій, екоосвіта. STATE AND RECREATIONAL PROSPECTS OF THE «BOTANICA» SECTION OF THE «DUBLIANSKY» PARK-MONUMENT OF GARDEN AND PARK ART Ihor Rozhko Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Ivanna Rozhko, Iryna Pidlubenko Stepan Gzhytskyi Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology, Lviv, Ukraine An analysis of the condition and prospects for recreational use of the «Botanica» section of the «Dublyanskyy» Park-Monument of Garden and Park Art has been conducted. The emphasis is placed on the need to preserve the natural-cultural historical heritage, which is part of the nature reserve fund; centuries-old trees that are valuable genetic material for the reproduction and distribution of both introduced and indigenous tree species. Keywords: «Botanica» section, ancient trees, reconstruction, landscaping, environmental education. Роль дендропарків у збереженні та збагаченні біорізноманіття недооцінена. Особливо це актуально на територіях навчальних закладів, де студент може не тільки відпочити, але й отримати знання про акліматизацію інтродуцентів у різних умовах середовища, проявити свої ландшафтно-архітектурні і геоботанічні знання. Проте мало хто із багаточисельного студентства Львівського національного університету природокористування, та й не всі місцеві мешканці міста Дубляни знають про унікальний ботанічний сад, який був гордістю та окрасою Дублян у минулому столітті. Найбільший масив деревних насаджень зберігся між Дублянською дитячою школою мистецтв імені С. Турчака та ставами поблизу церкви Успіння Пресвятої Богородиці, площа якого становить приблизно 1,3492 га. Місцеві жителі називають цю територію «Ботаніка», яка на сьогодні є частиною парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Дублянський». Статус природоохоронного об’єкта – парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Дублянський» дендропарк Львівського національного аграрного університету отримав 15 вересня 2015 р. [1]. Проте, природоохоронний статус це, головним чином, формальність, оскільки ця частина дендропарку недоглянута. Багатовікові цінні дерева страждають від невігластва відпочиваючих, які влаштовують у дуплах багаття, поступово відмирають або попадають під пилу, тому вкрай актуальним питанням залишається збереження цього спадку, який є насправді унікальним природно-культурним об’єктом у Львівській області. Ю. Токарський та Ю. Дубик, посилаючись на архівні матеріали, зазначають, що Галицьке господарське товариство після загальних зборів у 1847 р., на яких прийняло ухвалу про 198 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. організацію аграрного шкільництва, викупило у січні 1853 р. у Ієроніма Льодинського панський маєток у Дублянах, а у січні 1856 р. започаткувало діяльність Рільничої школи [5]. Рільнича школа в Дублянах у 1878 р. стала державним, а у 1880 р. – вищим навчальним закладом. У 1901 р. Вищій рільничій школі у Дублянах було присвоєно статус Академії. У цей період відкрито перші кафедри: рільництва та рослинництва, сільської адміністрації, сільської інженерії, а також станцію випробування сільськогосподарської техніки при ній, збудовано хімічний корпус і павільйон механізації, розширено гуртожиток, закладено водогін. Одним із провідних навчальних напрямів у ті часи вважалось вивчення фізіології рослин, тому на території панського фільварку практично одразу після заснування був закладений ботанічний сад, який значно розширився у 1892 р., коли під дослідну ділянку ботанічного саду виділено частину професорських городів (тепер вул. Зелена) і у 1894 р. – виділено територію поблизу корпусу вищої школи і гуртожитку (тепер будівлі землевпорядного факультету і міської ради) [2, 4, 6]. На початку ХХ ст. стараннями всесвітньо відомого ботаніка, завідувача кафедри ботаніки Рільничої академії професора Мар’яна Раціборського ботанічний сад повністю реконструйовано, доповнено колекцією горіхів, серед яких чорний (Juglans nigra L.), сірий (Juglans cinerea L.) та маньчжурський (Juglans mandshurica Maxim.), декількома видами клена – гостролистого (Acer platanoides L.), сріблястого (Acer saccharinum), хвойними породами, серед яких ялиця кавказька (Abies nordmanniana), сосна Веймутова (Pínus strobus L.), тюльпановим деревом (Liriodendron tulipifera L.), гіркокаштаном червоним (Aesculus pavia) [7, 8]. У 1950-х рр. у дендрарії налічували 78 деревних і чагарникових порід, з яких 67 – інтродуковані екзоти. Розміщення і систематизація рослин давали змогу забезпечити не тільки навчальний процес, але й проводити ґрунтовні наукові дослідження [3, 4]. Люди старшого і середнього віку пригадують реконструкцію паркових насаджень у 1960-х рр., коли почали розбудову Львівського сільськогосподарського інституту і житлового комплексу. У той час на території масиву «Ботаніки» проведено інвентаризацію деревних порід, кожне дерево підписане табличками, дендропарком прокладені асфальтовані доріжки. Силами учнів середньої школи і студентів постійно проводили прибирання сміття і сухої трави. Дерева фарбували вапном з метою захисту від шкодочинних організмів. Такі ж заходи здійснювали і в інших лісопаркових зонах Дублян. Загалом це створювало певну неповторність і привабливість місцевих ландшафтів, які добре гармоніювали зі старими архітектурними спорудами. Львів’яни, які відвідували Дубляни були в захопленні від місцевої природи і заздрили свіжому повітрю, насиченому фітонцидами, мальовничим барвам лісонасаджень, можливості відпочити у тіні під розлогими кронами вікових дерев. В останні роки територія колишнього ботанічного саду зазнала значних змін. З одного боку відзначимо позитивні моменти, оскільки зусиллями Львівського національного аграрного університету, а тепер Львівського національного університету природокористування проводили впорядкування лісопаркової зони міста. Проріджені і розчищені ділянки поблизу стадіону і навчальних корпусів навчального закладу. Проте, поряд з тим вирубано багато цінних дерев, які становлять екологічну та естетичну цінність, зокрема винищено багато тополі чорної (осокору) (Populus nigra L.), яка володіє виключною санітарно-гігієнічною функцією, а також багато хвойних порід. Водночас найцінніший масив «Ботаніка» знаходиться у повному занедбанні. Частина його вирубана під забудову плебанії. Решта деревостану покинуто на виживання. Практично не проводять прибирання, на території багато побутового і городнього сміття, попри наявність на цій території дуже цінних інтродукованих та аборигенних порід дерев. Зокрема, тут росте три особини гінкго дволопатевого (Ginkgo biloba L.) – далекосхідного релікта палеозою. Це найстаріший вид деревної породи, який зростав на планеті ще 250 млн років тому. Дерево дводомне. З трьох особин – два дерева чоловічої статі, а одне жіночої, які чудово плодоносять і можуть бути використані для розмноження цього виду в інших місцях. Це дуже важливо, бо на сьогодні листя гінкго дволопатевого широко використовують у фармацевтиці для лікування і профілактики багатьох захворювань. 199 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. З інтродукованих дерев слід відмітити платан західний (Platanus occidentals L.). У народі його називають «безсоромницею» оскільки платан скидає свою кору. До недавнього часу на цій території росло два платани віком близько 100 років. Проте, одне дерево через невігластво осіб, які розпалювали вогонь у дуплі, загинуло. На території росли два дерева буку лісового (Fagus silvatica L.), вік яких сягав понад 150 років. Один з них вже загинув, інший – на грані загибелі, оскільки має тріснутий стовбур, уражений серцевинною гниллю і трутовиком. Із вікових дерев слід відмітити наявність дуба північного (Quercus borealis Michx) і дуба звичайного (Quercus robur L.), які ростуть поряд і добре плодоносять, модрину польську (Larix polonica Racib), що має у діаметрі близько 80 см, граб звичайний (Carpinus betulus L.) у діаметрі близько 50 см, а також ряд лип дрібнолистих (Tilia cordata Mill.), одна з яких має своєрідний роздвоєний стовбур, що має в основі до 1,5 м у діаметрі. Нами також зафіксовано сосна=у Веймутова (Pinus strobus L.), клен татарський, або чорноклен (Acer tataricum), який внаслідок високого вмісту танінів у листі, скидає насіння лише напровесні. На даний час збереження цінних деревостанів Дублян є дуже актуальним. По-перше – це природно-культурний історичний спадок, збереження якого є справою патріотичною і принциповою. По-друге – наявні деревні породи, які продукують цінний генетичний матеріал, можуть бути основою для розмноження і розповсюдження як інтродукованих, так й аборигенних деревних порід. Враховуючи фармацевтичну, декоративну та екологічну цінність перелічених видів, можна розраховувати і на успішну економічну діяльність у цій сфері. По-третє – територія належить до природно-заповідного фонду і згідно законодавства потребує охорони. Світова практика показує, що ефективна охорона природних комплексів неможлива без залучення місцевих громад. Особлива роль у цьому відводиться молоді, яка найбільш адекватно й активно реагує на конструктивні проєкти, які стосуються збереження середовища існування. Важливим, на наш погляд, є ознайомлення школярів Дублянського опорного ліцею імені Героя України А. Жаловаги із природоохоронними проблемами Дублян, проведення навчально-виховних заходів на території «Ботаніки», проведення силами школярів та учасників студентського наукового гуртка кафедри садівництва та овочівництва імені професора І. П. Гулька Львівського національного університету природокористування «Дендролог» екологічних акцій з прибирання і благоустрою дендропарку, формування ініціативної групи, яка б співпрацювала з місцевою владою, науковими установами та іншими навчальними закладами, які можуть надати фінансову та інформаційну допомогу. Прикладом співпраці може бути проведення тут геоботанічного розділу навчальної практики для студентів географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у червні 2024 р. Формувати у корінних мешканців почуття відповідальності за збереженість та привабливість природних чи історико-архітектурних об’єктів необхідно з дитинства. Навіть прості навчальні екскурсії можуть показати унікальність й цінність свого рідного краю. На фоні декларативних політичних та економічних обманок у молодих людей є нагода робити щось практичне і реальне, що приносить відчутну користь. Можливо варто згадати не такі вже й погані ініціативи ХХ ст., коли діяли екологічні, біологічні, географічні гуртки, діти опікувалися природою, в окремих областях утворювалися навіть шкільні лісництва. Близькість до Львова створює перспективи рекреаційного використання парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Дублянський» в цілому і масиву «Ботаніка» зокрема. Тому вкрай важливо здійснити ряд заходів з упорядкування території масиву. Дерева-довгожителі масиву «Ботаніка» потребують постійного моніторингу їхнього стану, системного догляду арбористів. Гілки таких дерев необхідно стягувати та підпирати. Щоб мінімізувати ризики, слід проводити хімічні обробки з метою захисту від шкодочинних організмів, здійснювати позакореневе підживлення. Доречно обмежити доступ до таких дерев, шляхом обнесення навколо стовбурового простору невеликою огорожею, з розміщенням інформаційних щитів з інформацією про їхній статус. Оскільки масив «Ботаніка» межує з Дублянською дитячою школою мистецтв ім. С. Турчака доречно встановити на його території малі архітектурні форми, а саме лавки, вуличне освітлення, урни, інформаційні стенди. Доглянутий і втаємничений у своїй величі масив «Ботаніка» 200 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. слугуватиме юним митцям місцем відпочинку, а також джерелом натхнення й майстернею під відкритим небом. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Дендропарк Львівського національного аграрного університету: від витоків до сучасності. URL: https://lnau.lviv.ua/lnau/index.php/uk/f-s/agro/news/4222-newsagro280317.html Жовківщина: історико-мемуарний збірник. Том 2 / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Земляцьке об’єднання «Жовківщина»; редкол., від. ред. і упоряд. Ярослав Каліка. Жовква– Львів–Балтимор, 1995. 346 с. Лисак Г. А., Хірівський П. Р., Токарський Ю. М. Історія та принципи формування паркових зон Львівського національного аграрного університету. Журнал агробіології та екології : наук.-техн. журн. 2014. Т. 4. № 1. С. 48–53. Снітинський В. В. Гончар М. Т., Сабан Б. О. Паркові насадження Львівського державного аграрного університету. Львів : ЛДАУ, 2001. 27 с. Токарський Ю., Дубик Ю. Архітектурний комплекс Львівського аграрного університету. Львів, 2006. 60 с. Токарський Ю. Дубляни: Історія аграрних студій (1856–1946). Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1996. 11 с. Pawlikowski J. Ogród botaniczny. Dublany. (Szkoły i Zakłady krajowe w Dublanach). Lwów, 1937. 143 s. Raciborskу M. O zadaniach współczesnych ogrodów botanicznych i ogrodzie dublańskim. Lwów, 1902. 45 s. *** 201 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.3:[332.33-047.44:631.445.1:502.51](477.83-2) СУЧАСНИЙ СТАН ВОДНО-БОЛОТНИХ РЕСУРСІВ ШЕГИНІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯВОРІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Петро Войтків, Олег Тибор Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Досліджено та проаналізовано сучасний стан водно-болотних ресурсів у межах Шегинівської територіальної громади. Сучасний стан цих ресурсів у межах громади є задовільний і залежить від низки чинників, які тісно взаємопов’язані між собою. Метою дослідження є вивчення сучасного стану водноболотних ресурсів на території Шегинівської територіальної громади. Об’єктом дослідження є земельні ресурси громади, предметом – сучасний стан водно-болотних ресурсів. Територія громади слабо забезпечена водно-болотними ресурсами. Загалом їх площа зменшилася з 321,84 до 298,45 га або 1,09 %. Серед водноболотних ресурсів переважає категорія «води», а заболочені землі займають значно менші площі. У категорії «води» переважають штучні водотоки, менше – природні водотоки і ставки, а озера та прибережні замкнені водойми є відсутніми. Ключові слова: територіальна громада, земельні ресурси, водно-болотні ресурси, води, відкриті заболочені землі. THE CURRENT STATE OF WETLAND RESOURCES IN THE SHEHYNIVKA TERRITORIAL COMMUNITY OF YAVORIV DISTRICT, LVIV REGION Petro Voitkiv, Oleg Tybor Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The current state of wetland resources within the Shehynivka territorial community is investigated and analysed. The current state of these resources within the community is satisfactory and depends on a number of factors that are closely interrelated. The purpose of the study is to investigate the current state of wetland resources in the Shehynivka territorial community. The object of the study is the community’s land resources, and the subject is the current state of wetland resources. The community’s territory is poorly endowed with wetland resources. In total, their area decreased from 321,84 to 298,45 hectares, or 1,09%. The category of «water» prevails among the wetland resources, while wetlands occupy a much smaller area. The category «water» is dominated by artificial watercourses, with natural watercourses and ponds being less prevalent, and lakes and coastal enclosed water bodies being absent. Keywords: territorial community, land resources, wetland resources, water, open wetlands. Сучасний стан водно-болотних ресурсів у межах Шегинівської територіальної громади є задовільний. Цей стан залежить від низки чинників, які тісно взаємопов’язані між собою, а саме: стану ґрунтів і атмосфери, господарської діяльності, відсутності контролю за прибережними захисними смугами і водоохоронними зонами. Саме тому на нашу думку, актуальним є вивчення сучасного стану цих ресурсів. Метою дослідження є вивчення сучасного стану водно-болотних ресурсів на території Шегинівської громади. Об’єктом дослідження є земельні ресурси громади, предметом – сучасний стан водно-болотних ресурсів. Дослідженню сучасного стану земельних ресурсів адміністративних утворень колишнього Мостиського району в цілому і Шегинівської територіальної громади зокрема приділено недостатньо уваги. Основні праці вчених, які висвітлюють ці питання, представлено у небагатьох роботах [2–4, 12]. Питанню вивчення сучасного стану водно-болотних ресурсів не приділялося значної уваги. Шегинівська громада має вигідне географічне положення, адже межує з Польщею. Громада багата родючими землями і корисними копалинами [6]. Шегинівська сільська рада, відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», вирішила об’єднатися у Шегинівську територіальну громаду, до якої увійшли: Шегинівська, Балицька, Гусаківська, 202 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Поповицька, Друга Мостівська, Мишлятицька, Хідновицька, Волицька і Золотковицька сільські ради (рис. 1). Площа Шегинівської громади становить 266,4 км 2, що становить 1,21 % від площі Львівської області [9]. Рис. 1. Розташування Шегинівської територіальної громади [11] Згідно фізико-географічного районування, територія громади належить за Карпатської фізико-географічної країни, Карпатської гірсько-лісової області висотної поясності. Вся громада відноситься до області Сянське Передкарпаття. В межах цієї фізико-географічної області громада відноситься до району Сянсько-Дністровське Опілля [5, 10]. Згідно з удосконаленою схемою фізико-географічного районування України, територія громади відноситься до СянськоДністерської вододільногорбистої височини, Передкарпатської височинної області Українських Карпат [7]. В межах колишнього Мостиського району протікає 35 малих річок загальною довжиною 193,5 км [8]. Серед них у межах громади присутні такі водні об’єкти: Буцівський водний канал, струмок Шум, струмок Трощанка (Зелений), річка Бухта, річка Вільшанка, річка Вігор (В’яр), Буцівський став. Буцівський водний канал розташований в межах громади біля села Шегині, довжиною 7 км. Це невеликий струмок, який впадає в річку Сян [1]. Трощанка – річка в межах громади. Ліва притока Січні. Довжина річки в межах громади 8 км. Річище слабо звивисте. Заплава місцями заболочена. На річці споруджено кілька ставків. Витоки розташовані на захід від села Мишлятич. Впадає до р. Січня в селі Годині. Притоки: Шум (ліва) та невеликі потічки. Шум – струмок довжиною 6 км, який протікає у межах громади біля села Волиця. Впадає в річку Трощанка. Бухта – річка, що протікає в межах громади, є правою притокою Вігору. Довжина 26 км. Долина коритоподібна, завширшки 0,8–2,5 км. Річище звивисте, завширшки до 10 м. Заплава у нижній течії місцями заболочена. Використовується на технічний водозабір. Впадає до Вігору біля південно-західної частини с. Цикова. Вільшанка – річка, яка протікає в межах громади біля сіл Радохинці та Гусаків. Довжина річки 11 км. Впадає в річку Бухта. Вігор (В’яр) – річка що протікає в межах громади і є правою притокою Сяну. Довжина річки в межах громади всього 1 км. Долина коритоподібна, її пересічна ширина 500 м. Річище слабозвивисте, завширшки 4–6 м, з численними перекатами і заводями; трапляються стариці. У дощові періоди заплава затоплюється, бувають досить руйнівні паводки. Буцівський став знаходиться біля села Шегині. Площа 7 га. Глибина до 6 м [1]. 203 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. На території громади відсутнє каналізування. Недостатній рівень централізованого водопостачання. Близько 2 % домогосподарств громади користуються вигрібними ямами. Більшість господарств не відкачує каналізаційні відходи [6]. У рамках даної Стратегії розвитку громади передбачається стимулювання жителів громади встановлювати вигрібні ями. Для реалізації цього рішення потребується використання асенізаційного транспорту, який планується придбати. Також передбачається будівництво системи централізованого водопостачання та водовідведення в селах Шегині і Волиця [6]. Структура земельного фонду Шегинівської громади є такою: найбільші площі займають сільськогосподарські землі (18 610,41 га, або 69,82 %), менше – лісів та інших лісовкритих площ (6 481,12 га, або 24,32 %), значно менше – забудованих земель (1 207,97 га, або 4,53 %), водноболотних ресурсів (290,86 га, або 1,09 %), зовсім мало земель без рослинного покриву (62,74 га, або 0,24 %) [3]. Як бачимо, площа водно-болотних ресурсів в межах Шегинівської громади є незначною, а також вона за останні роки зменшилась з 321,84 га, або 1,21 % до 290,86 га, або 1,09 %. Серед адміністративних утворень громади то найбільше їх в межах територій Золотковицького (без змін – 68,00 га) та Гусаківського (зменшились з 58,00 до 32,90 га) округів і Шегинівської (без змін – 45,40 га) сільської ради. Найменші площі є у межах територій Мостиська Другі (зменшились з 4,50 до 2,00 га) і Мишлятицького (без змін – 15,18 га) округах (табл. 1, рис. 2). Таблиця 1 Водно-болотні ресурси Шегинівської територіальної громади, га / % [13] Балицький старостинський округ Волицький старостинський округ Гусаківський старостинський округ Золотковицький старостинський округ Мишлятицький старостинський округ Мостиська Другі старостинський округ Поповицький старостинський округ Хідновицький старостинський округ Шегинівська сільська рада 2005 2022 2008 2022 2005 2022 2005 2022 2005 2022 2008 2022 2008 2022 2008 2022 2008 2022 204 97,40 30,26 96,32 33,12 9,00 9,00 14,20 13,62 18,00 17,90 21,00 21,00 5,00 5,00 1,40 1,00 5,30 5,30 5,50 5,50 18,00 18,00 112,14 34,84 111,34 38,28 17,40 17,40 10,04 10,04 11,11 11,11 21,00 21,00 4,00 3,21 0 0 20,00 20,00 10,00 10,00 18,58 18,58 44,80 13,92 45,58 15,67 14,00 14,00 0 0 2,89 2,89 5,10 5,10 5,59 6,37 0 0 1,00 1,00 8,00 8,00 8,22 8,22 відкриті заболочені землі ставки 2022 254,34 79,03 253,63 87,20 40,40 40,40 24,24 24,03 32,00 31,90 47,10 47,10 14,60 14,59 1,40 1,00 26,30 26,30 23,50 23,50 44,80 44,80 штучні водотоки Шегинівська територіальна громада 321,84 100 290,86 100 41,00 41,00 31,97 28,57 58,00 32,90 68,00 68,00 15,19 15,18 4,50 2,00 33,30 33,30 24,50 24,50 45,38 45,40 природні водотоки 2005 води роки всього водно-болотних земель Адміністративне утворення в тому числі 67,50 20,97 37,23 12,80 0,60 0,60 7,73 4,54 26,00 1,00 20,90 20,90 0,59 0,59 3,10 1,00 7,00 7,00 1,00 1,00 0,58 0,60 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Розподіл водно-болотних ресурсів у межах Шегинівської громади Серед водно-болотних земель переважає категорія «води», площа якої у межах громади дещо зменшилася із 254,33 га, або 79,03 % до 253,63 га, або 87,20 %. По адміністративних утворень громади найбільше їх у межах територій Золотковицкого (без змін – 47,10 га) і Балицького (без змін – 40,40 га) округів і Шегинівської (без змін – 44,80 га) сільської ради. Найменші площі в межах території округу Мостиська Другі (зменшилася з 1,40 до 1,00 га). Самі ж відкриті заболочені землі на території громади мають значно менші площі (зменшились з 67,51 га, або 20,97 % до 37,58 га, або 12,81 %). Найбільше цих земель у межах території Золотковицького (без змін – 20,90 га) округу. На територіях інших утворень їх площі є меншими (див. табл. 1). У категорії «води» переважають штучні водотоки. Зокрема, їх площа у межах громади зменшилася з 112,13 га, або 34,84 % до 111,34 га, або 38,28 %. Найбільші їх площі представлені у межах територій Поповицького (без змін – 20,00 га), Золотковицького (без змін – 21,00 га) і Балицьких (без змін – 17,40 га) округів, а також Шегинівської (без змін – 18,58 га) сільської ради. Менші площі спостерігаються у межах інших утворень, а відсутні – в окрузі Мостиська Другі (див. табл. 1). Природні водотоки (сюди відносять відносять річки, струмки) за площею займають менші території. Зокрема, на території громади їх площі за останні роки зменшились з 97,40 га, або 30,26 % до 96,32 га, або 33,12 % га. Найбільше їх у межах територій Золотковицького (без змін – 21,00 га) і Гусаківського (зменшилась з 18,00 до 17,90 га) округів і Шегинівської (без змін – 18,00 га) сільської ради. Найменші їх площі також у межах округу Мостиська Другі (зменшилась з 1,40 до 1,00 га). Ще менші площі займають ставки, площа яких по громаді збільшилась з 44,80 га, або 13,92 % до 45,58 га, або 15,67 %. Найбільші площі ставків є на території Балицького (без змін – 14,00 га) округу. В інших адміністративних утвореннях їх значно менше, або зовсім відсутні. Озера та прибережні замкнені водойми на території громади відсутні. Висновки. Аналіз водно-болотних ресурсів Шегинівської територіальної громади вказує на їх задовільний стан використання і слабке забезпечення. Територія громади слабо пронизана руслами основних річок, наявні штучні водойми, природні водотоки і заболочені території. Площа водно-болотних ресурсів складає всього 298,4 га (1,09 %). Серед цих земель переважає категорія «води» (зменшилась з 254,33 до 253,63 га) і значно менше відкритих заболочених 205 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. земель (зменшились з 67,51 до 37,58 га). В категорії «води» переважають штучні водотоки (112,14 га) і природні водотоки (97,40 га). Серед основних заходів, які покращать використання цих ресурсів пропонуємо: зменшити екстенсивне використання цих ресурсів; зберегти та відновлювати площі цих земель; використовувати їх в туристичних і рекреаційних цілях; здійснювати постійний моніторинг їх екологічного стану; накладати штрафи за несанкціоноване забруднення цих земель. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка. Войтків П. С., Іванов Є. А., Сапошинський Я. Т. Екологічна оцінка стану земельних ресурсів Мостиського району Львівської області. Наукові записки СумДПУ ім. А. С. Макаренка. Географічні науки. 2021. Т. 2. Вип. 2. С. 26–34. Войтків П. С., Тибор О. І. Сучасний стан землекористування у Шегинівської територіальній громаді Яворівського району Львівської області. Восьмі Сумські наукові географічні читання: зб. матер. Всеукр. наук. конф. (Суми, 13-14 жовтня 2023 р.) / СумДПУ імені А. С. Макаренка, Сумський відділ Українського географічного товариства. Суми, 2023. С. 46–54. Гаськевич В. Г., Луцишин О. З., Батюк Н. М. Особливості ґенези та географії ґрунтів Надсянської рівнини. Вісник ОНУ. Сер.: Географічні та геологічні науки. 2015. Т. 20. Вип. 4. С. 99–111. Геоекологія Львівської області / за заг. ред. Є. Іванова. Львів : Простір-М, 2021. 606 с. Звіт про стратегічну екологічну оцінку до стратегії розвитку Шегинівської ТГ на 2022–2027 роки. URL: https://rada.info/upload/users_files/04371928/9d356ba9855e7c9ab2d6568145812b98.pdf. Маринич О. М., Пархоменко Г. О., Петренко О. М., П. Г. Шищенко. Удосконалена схема фізико-географічного районування України. Укр. географ. журнал. 2003. № 1. С. 16–20. Мостиський район. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Мостиський_район. Офіційний сайт Шегинівської громади Яворівського району Львівської області. URL: https:// shegynivska-gromada.gov.ua/ustanovi-kulturi-18-09-01-03-03-2018/ Природні ресурси Львівщини / Матолич Б. М., Ковальчук І. П., Іванов Є. А. та ін. Львів : ПП Лукащук В. С., 2009. 120 с. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/proviznachennya-administrativnih-centriv-tazatverdzhennya-teritorij-teritorialnih-gromad-lvivskoyioblasti-718-120620 Таратута Є. В., Войтків П. С. Сучасний стан землекористування у Судововишнянській територіальній громаді. Збірник матеріалів ІІІ наукової конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Горизонти ґрунтознавства» (м. Львів, 27 квітня 2023 р.). Львів, 2023. Вип. 3. С. 152–158. Фондові матеріали Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по земельних ресурсах. Львів, 2024. *** 206 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911:379.85 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Оксана Біляк Лімнянський заклад загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів імені Романа Мотичака, с. Лімна Турківської міської ради Самбірського р-ну Львівської обл., Україна Розглянуто шляхи підвищення туристичної привабливості Львівської області. Наведено перелік та характеристику перспективних видів туризму для регіону, які сприятимуть підвищенню туристичної привабливості Львівщини. Ключові слова: Львівська область, туризм, шляхи, привабливість. WAYS TO INCREASE THE TOURIST ATTRACTIVENESS OF THE LVIV REGION Oksana Biliak Roman Motychak Limna Secondary Education Institution of I–III Degrees, Limna village, Turkivska city council, Sambir district, Lviv region, Ukraine The article considers ways to increase the tourist attractiveness of the Lviv region. It provides a list and description of promising types of tourism for the studied region, which will contribute to increasing the tourist attractiveness of the Lviv region. Keywords: Lviv region, tourism, roads, attractiveness. Основним завданням розвитку туристичної сфери Львівської області є створення конкурентоспроможного на національному й міжнародному ринках якісного туристичного продукту, який задовольняв б потреби українських та іноземних туристів та сприяв підвищенню туристичної привабливості регіону для залучення більшого числа відвідувачів. Для пізнаваності Львівщини як туристичного регіону на міжнародному туристичному ринку, слід забезпечити створення якісного унікального туристичного бренду який б асоціювався природно-географічними особливостями території. Тому, важливим способом покращення туристичної привабливості регіону є активне включення Львівщини у нові види туризму. Зазвичай нові види відрізняються від традиційних видів туризму, що дозволяє залучати нові специфічні групи туристів і сприятиме популяризації регіону та підвищенню його туристичного іміджу. Шопінг-туризм давно не є новинкою для Львівщини, проте змінилися його напрямки. Якщо на початку 90-х років минулого століття громадяни сусідньої Польщі їздили на закупи в Львівську область, то з часом ситуація змінилась на протилежну і багато жителів прикордонних районів здійснюють регулярний човниковий туризм з метою купівлі дешевших та якісніших, ніж аналогічні українські, товарів. З доступністю дешевих перельотів зросла географія шоп-турів до Італії, Франції, Іспанії, оскільки ціна товару покриває витрати на переліт та перебування за кордоном. Щоправда, у даному випадку регіон не отримує доходу, оскільки фінансові потоки відбуваються в основному з України. Пограничне розташування області дозволяє активно здійснювати медичний туризм громадянам сусідніх країн, оскільки Україна числиться в списку країн, які рекомендують для медичного туризму. Порівняно з іншими країнами у нас дуже дешево й якісно лікують зуби та ставлять зубні протези. Селфі-туризм приваблює, в основному, внутрішніх туристів та туристів з інших регіонів України. Цікавий він також для громадян країн, для яких місто Львів асоціюється з європейським містом. Візитною карткою Львова є Театр опери та балету ім. С. Крушельницької, краєвиди з гори Високий Замок та з Ратуші, архітектурний ансамбль площі Ринок, тому в пік туристичних сезонів тут вишиковуються черги для селфі. 207 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Один з сучасних видів туризму – кінотуризм не є настільки популярним серед іноземних туристів, оскільки в нашому регіоні кінозйомки відомих фільмів проводились не часто. Винятком є літні туристи з країн, які впізнають вулиці, будівлі та дворики Львова в яких знімалися радянські фільми, серед яких фільм «Три мушкетери», проте частка таких туристів є незначною. Фільми, які знімалися опісля здобуття незалежності у Львівській області не часто виходили на широкий екран, тому могли впливати тільки на приваблення внутрішніх туристів. Більші надії покладаються на найновішу кінострічку «Захар Беркут» за участю колись зарубіжних акторів, прокат якої може підняти зацікавленість іноземних туристів до відвідування мальовничих околиць Славського і Тухлі, в яких проходили зйомки. Продукування та сприяння виробництву якісних українських та зарубіжних кінострічок на території Львівської області сприятиме збільшенню числа туристів, які забажають відвідати зафільмовані місцевості. Широкого розвитку в Львівській області та Львові зокрема набув фестивальний туризм, який приваблює туристів чисельністю яскравих моментів за відносно короткий відрізок часу. Інколи за одну відпустку можна відвідати зразу декілька фестивалів, або й декілька міст в рамках одного фестивалю, адже їх географія не обмежується одним Львовом, а інколи масштаби фестивалю значно більші за обласний центр. Золотий Лев, JazzBezz, OneDayShop, Велика Коляда, Фестиваль писанок, Фестиваль музичного мистецтва «Віртуози». Розвиток гастротуризму має всі шанси на успіх, оскільки не буває несмачних кухонь, просто є більш чи менш масові [1]. Українська кухня має значне число шанувальників, але регіонально вона сильно відрізняється, тому за Львівським сирником і штрудилями зазвичай їдуть до Львова, а колоритні місцеві гострі страви та Карпатський чай вам запропонують у південних районах області. Цьому сприяє широка мережа закладів харчування на різний смак та гаманець. Досить часто більш творчо підходять до страв, тому часто страви місцевої кухні носять химерні назви, яких не зустрінеш більш ніде, що спонукає туриста знову приїхати до цього закладу, щоб відчути смак страв, які сподобались [1]. Ціллю духовного туризму зазвичай є бажання не стільки змінити обстановку, скільки змінити себе. Іншими словами це подорож, яка здійснюється людиною з ціллю самопізнання, розкриття та перетворення власного внутрішнього світу, пошуку краси та гармонії. Одним з факторів духовного туризму можна вважати різні паломництва по святих місцях. В давнину мільйони людей долали тисячі кілометрів, щоб поклонитися святиням. Львівська область славиться своїми паломницькими центрами. Борислав, Гошів, Страдч щороку відвідує значна кількість прочан та туристів. І з часом їх кількість зростає за рахунок покращення інфраструктури паломницьких центрів, організованості прощ, поширенням інформації про дані святині Стрімкий технічний прогрес в ХХ столітті став поштовхом для розвитку незвичного виду туризму – індустріального. Його призначення – дослідження різноманітних міських територій, будівель та інженерних споруд промислового чи спеціального призначення. В часи радянського минулого мінеральні ресурси Прикарпаття бездумно використовувались, на їх основі розвивалась місцева промисловість. Такий підхід призвів до швидкого виснаження корисних копалин, а після здобуття незалежності обробна промисловість позбулася привізної сировини, що призвело до закриття численних підприємств. Аналогічна ситуація спостерігалась і у військово-оборонній галузі, тому багато об’єктів є покинутими, хоч на їхній базі, за умов хорошого інвестування, можна було б розвивати індустріальний туризм, який б з часом набирав більше обертів та зацікавлював все більше туристів [2]. Ефективними й екскурсії на діючі підприємства в цілях ознайомлення зі структурою, особливостями діяльності підприємств, виявлення виробничих зв’язків підприємств із постачання сировини та збуту продукції, встановлення основних напрямів діяльності підприємств в галузі охорони навколишнього середовища, комплексного вивчення територіальних природо-антропогенно-географічних комплексів тощо [3]. Зазвичай такі екскурсії дають хороші прибутки та приваблюють науковців, студентів, політиків та управлінців різного рівня. Такі екскурсії відбуваються на шахти видобутку кам’яного вугілля в Червонограді, шахти видобутку солі в Стебнику, функціонують музей пивоваріння у Львові, нафтовидобутку в Бориславі, відкрились екскурсії на Дрогобицьку солеварню як унікального найдавнішого підприємства Східної Європи, безперервно працюючого на незмінних технологіях з 1250 р. На прикладі цих 208 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. об’єктів ми бачимо, наскільки зростає зацікавленість у індустріальному туризмі і наскільки він є перспективним для розвитку. Поруч з індустріальним туризмом одним з перспективних видів є військово-історичний туризм, який передбачає відвідання белігеративних об’єктів: давніх оборонних споруд та фортифікацій, елементів колишньої мілітарної інфраструктури військових меморіалів та цвинтарів, місць сутичок, тематичних музеїв, експозицій. Об’єктами такого виду туризму є об’єкти звичайного історичного туризму, які свого часу мали і військове значення та застосування, тому при здійсненні військово-історичного туризму слід звертати увагу на їх значення як середньовічних фортифікаційних споруд, пам’яток давньої військової історії, ключових об’єктів спеціалізованих військово-історичних турів. За рахунок прикордонного положення таких об’єктів на Львівщині багато. Насамперед це давні оборонні споруди та фортифікації (Львів, Жовква, П’ятничани, Тустань та ні) старовинні замки (Олеський, Золочівський, Підгорецький замки та ін), а також монастирі, які здійснювали оборонну функцію (Крехів, Унів, Підкамінь та ін). Крім згаданих давніх військово-історичних пам’яток на території області знаходяться і військові об’єкти ХІХ–ХХ століть: комплекс львівської цитаделі, форт у с. Брюховичі, укріплення навколо м. Миколаєва, форти Перемишля, збережені та відновлені криївки та бункери УПА. Практично повсюдно у Львівській області є можливість розвитку сільського туризму, який полягає в проведення своєї відпустки в якомусь живописному селі чи хуторі, де у вас буде можливість вести сільський спосіб життя: навчитися доглядати за домашніми тваринами (доїти, вичищувати, годувати), вирощувати овочі на грядках, косити траву. Окрім цього турист зможе насолодитися відпочинком на водних об’єктах, прогулянкою в лісі, смачними домашніми стравами, риболовлею, плаванням на човнах та іншими перевагами сільського життя. Даний вид туризму поширений в Франції, Німеччині, Індії, США, а в Ізраїлі агротуризмом займається Міністерство сільського господарства. Сільський туризм у Львівській області слабо розвинений, більш поширений в Карпатській частині області, яка приваблює туристів краєвидами, місцевими традиціями та звичаями. Важливим в цьому плані є інформування та сприяння потенційним об’єктів агротуризму розвивати даний вид туризму [4]. Шляхами вирішення існуючих проблем в туристичній сфері Львівської області є такі способи: 1) розробка та просування туристичного бренду Львівської області з метою приваблення українських та заграничних туристів; 2) популяризація туристичного потенціалу Львівщини засобами інформатизування; 3) забезпечення оптимальних умов економісного, правового та організаційного характеру для притягування українських та зарубіжних інвестицій в туристичну сферу; 4) збільшення асортименту туристичних, санаторно-курортних послуг та покращення якості існуючих; 5) різногалузеве вивчення запасів мінеральних вод, грязей озокериту; 6) покращення та розширення туристичної інфраструктури; 7) підтримка нових та перспективних видів туризму на основі раціонального використання навколишнього середовища; 8) маркування туристичних шляхів відповідно до світових стандартів; 9) підняття вимог до закладів перебування туристів до рівня світових; 10) підвищення вимог щодо безпеки туристів; 11) забезпечення раціонального й ефективного використання природних рекреаційних, історикокультурних ресурсів, відновлення архітектурних та етнічних пам’яток; 12) налагодження інтенсивної співпраці на регіональному та міжнародному рівні у сфері туризму; 13) підвищення рівня кваліфікації існуючих працівників туристичної сфери та поповнення новими висококваліфікованими; 14) вдосконалення методів контролю за суб’єктами туризму. Висновки. Природо-ресурсний потенціал разом з вигідним географічним положенням та наявністю визначних історичних пам’яток, не тільки в Львові але й по області, забезпечують можливість розвивати в Львівській області значний спектр видів туризму, серед яких: культурно- 209 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. пізнавальний, лікувально-оздоровчий, гірськолижний, науково-освітній, релігійний, мисливський, сільський, екологічний, етнічний, спортивно-оздоровчий, ділового, відпочинково-розважальний, ностальгійний. Основними шляхами підвищення туристичної привабливості Львівської області є створення якісного ексклюзивного туристичного продукту за допомогою розвитку нових видів туризму, таких як медичний туризм, селфі-туризм, кінотуризм, фестивальний туризм, гастротуризм, духовний туризм, індустріальний туризм, військово-історичний туризм та сільський туризм. Поруч з тим необхідно усунути ряд існуючих проблем за допомогою заходів з покращення інформативності та пропаганди туристичного потенціалу Львівщини, створення конкурентоспроможного туристичного продукту, сприятливих інвестиційних умов для туристичної галузі, покращення туристичної та рекреаційної інфраструктури, впровадження світових стандартів, забезпечення безпеки туристів, раціонального й ефективного використання рекреаційних ресурсів, підняття рівня кваліфікації працівників. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. 2. 3. 4. Базюк Д. Еногастрономічний туризм в Україні: тенденції та перспективи розвитку. Сталий розвиток України: проблеми і перспективи: зб. матер. IV наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених. Кам'янець-Подільський : Медобори-2006, 2016. C.121–123. Дишловенко О. С. Підходи до визначення сутності індустріального туризму. Проблеми та перспективи розвитку сучасної науки: матер. міжнарод. наук.-практ. конф. Рівне : НУВГП, 2019. C. 145–147. Пендерецький О. В. Перспективи розвитку промислового туризму у Львівській області. Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. 2013. Вип. 43, Ч. 2. С. 95–101. Герасименко В. Г., Нездоймінов С. Г. Аграрний туризм як вид підприємництва. Одеса : Пальміра, 2011. 178 с. *** 210 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 91:502.4(477.52) ВПЛИВ ВОЄННИХ ДІЙ НА НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ (НА ПРИКЛАДІ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ) Олена Данильченко, Анастасія Жорняк Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Суми, Україна Стаття присвячена дослідженню впливу воєнних дій на національні природні парки Сумської області: Гетьманський і Деснянсько-Старогутський. Встановлено, що основні наслідки воєнних дій – це масштабні пожежі, мінування територій, активні бойові дії, які призвели до пошкодження місць існування цінних видів флори та фауни, занесених до охоронних списків різних рівнів. 98 % території Деснянсько-Старогутського НПП та 15 % території Гетьманського НПП визнано потенційно замінованою. Зафіксовано механічне пошкодження та хімічне забруднення ґрунту свинцем, цинком, ванадієм, марганцем, міддю. Великої школи біорізноманіттю завдали пожежі. Рівень шкоди, завданої Гетьманському НПП, коливається від «відсутнього» до «дуже високого», встановлено 75 епізодів злочинів екоциду, з них 24 – скоєних на землях, що передано парку у постійне користування. Ключові слова: Гетьманський НПП, Деснянсько-Старогутський НПП, воєнні дії. IMPACT OF MILITARY ACTIONS ON NATIONAL NATURAL PARKS (USING THE EXAMPLE OF SUMY REGION) Olena Danylchenko, Anastasiia Zhorniak A. S. Makarenko Sumy State Pedagogical University, Sumy, Ukraine The article is devoted to the study of the impact of military operations on the national natural parks of Sumy region: Hetmansky and Desniansko-Starohutsky. It was established that the main consequences of military operations are large-scale fires, mining of territories, active hostilities, which led to damage to the habitats of valuable species of flora and fauna included in the protection lists of various levels. 98% of the territory of the Desniansko-Starohutsky NNP and 15% of the territory of the Hetmansky NNP were recognized as potentially mined. Mechanical damage and chemical contamination of the soil with lead, zinc, vanadium, manganese, copper were recorded. Fires caused a great damage to biodiversity. The level of damage caused to the Hetmansky National Park ranges from «absent» to «very high», 75 episodes of ecocide crimes have been identified, 24 of which were committed on lands transferred to the park for permanent use. Keywords: Hetmanskyi National Natural Park, Desniansko-Starohutskyi National Natural Park, military actions. Вступ. Найгостріша проблема сьогодення – це воєнні дії на території нашої країни. Війна впливає як на живу так і неживу природу: знищується флора та фауна, забруднюється повітря, поверхневі та підземні води, знищуються та забруднюються ґрунти. Воєнні дії на території України, безперечно, вплинули на природоохоронні території, в цілому, та на території національних природних парків (НПП), зокрема. Вплив воєнних дій на НПП не відрізняється від впливу на аналогічні природні екосистеми, які не мають охоронного статусу. Порушення роботи НПП відбувається також через відсутність охорони та припинення фінансування, що призводить до збільшення незаконних вирубок, видобутку корисних копалин, лісових і трав’яних пожеж. Впливу воєнних дій чи окупації зазнали 17із 56 НПП, загальною площею 406 855 га, з них 3 НПП зазнали окупації, загальною площею 14 005 га, 15 НПП, загальною площею 270 098 га знаходяться у межах небезпечних зон, піддаються обстрілам та руйнуванню [5]. У зоні бойових дій було зафіксовано 298 тис. га лісових і 1 438 тис. га трав’яних пожеж, які разом з горінням нафти та нафтопродуктів спричинило значне забруднення атмосферного повітря [3]. Через бойові дії в атмосферне повітря потрапило 5,5 млн т 211 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. викидів забруднюючих речовин. Згоріли тисячі гектарів лісу у НПП «Кремінські ліси», «Святі гори», Гетьманському НПП, Деснянсько-Старогутському НПП та ін. Дослідити наслідки воєнних дій на об’єкти природно заповідного фонду, а саме національні природні парки, які знаходяться у прикордонних областях, актуальне завдання. Виклад основного матеріалу. Мета дослідження виявити вплив воєнних дій на національні природні парки Сумської області, а саме Гетьманський національний природний парк і Деснянсько-Старогутський національний природний парк. Об’єктами дослідження є НПП Сумської області, предметом – вплив воєнних дій на НПП регіону. Деснянсько-Старогутський НПП створений у лютому 1999 р., розташований у північно-східній частині України Шосткинського району Сумської області в долині річки Десни, його площа становить 16 215,1 га, з якої 7 272,6 га надані парку у постійне користування. Національний парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання ландшафтів Лівобережного Полісся з типовими та унікальними природними комплексами [2]. Значна частина Деснянсько-Старогутського НПП межує з країною-агресором, протяжність спільного з росією кордону на півночі і сході сягає 30 км. Парк щодня, починаючи з 24 лютого 2022 р. потерпає від обстрілів. Центральна будівля парку розташована за 400 м від кордону. Щодня чи сам парк, чи місто Середина-Буда, чи село Стара Гута, де розташовані будівлі НПП, зазнають артилерійських обстрілів (рис. 1). Після повернення під контроль України майже вся територія Деснянсько-Старогутського НПП (близько 98 %) була визнана потенційно замінованою зоною. Рис. 1. Воєнні дії, зафіксовані на території Деснянсько-Старогутського НПП [4] Деснянсько-Старогутський НПП зазнав механічного та хімічного забруднення ґрунтового покриву внаслідок постійних ворожих обстрілів із застосуванням 122-мм гаубиці Д-30, 2С1 «Гвоздика», 152-мм гармати-гаубиці Д-20 та ствольної артилерії 2C3 (маса снаряда 21,76-43,56 кг), що спричиняють утворення воронок. Зі збільшенням 212 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. маси вибухової речовини у снаряді радіус ураження зростає. Для 122-мм і 152-мм снарядів із масою вибухової речовини 4,5 і 8,4 кг радіус ураження у ґрунті середньої щільності становить 1,65 і 2,03 м відповідно. Вибухові хвилі призводять до руйнування послідовності ґрунтових горизонтів з очевидним порушенням повітряно-водного режиму. На місці удару ґрунт турбулізується, динамічно ущільнюється, а також містить численні металеві уламки із залишками вибухових токсичних речовин. Основним джерелом забруднення при проведенні вогневих стрільб є продукти вибуху: дрібні частинки та іони важких металів, які проникають у ґрунт. Найпоширенішими елементами військовотехногенного походження є свинець, цинк, ванадій, марганець, алюміній, залізо та, іноді, мідь. Сумарний ряд накопичення валових форм важких металів в інтервалі 0–10 см такий: Zn ˃ Pb ˃ V ˃ Mn˃ Cu. Для епіцентрів артилерійських ударів характерне підвищення рівня цинку в 1,4 рази. У більшості проб вміст цинку перевищував фоновий рівень у 13 разів, а ГДК – у 6,4 рази. На місці авіаудару по дитячому табору «Десна» вміст свинцю перевищував фоновий рівень у 1,3–5,0 разів, а ГДК – у 1,7 рази. У третини відібраних проб виявлено вищий в 1,1 рази вміст марганцю [4]. Внаслідок підпалу на російському боці кордону Деснянсько-Старогутський НПП зазнав значних втрат соснових насаджень. У травні 2023 р. в НПП унаслідок пожежі на кордоні вигоріло 939,6 га. Постраждали оселища, місця проживання й міграції та гніздування великої кількості видів рідкісної орнітофауни та деяких ссавців. Виникненням пожеж, які неможливо загасити, поки територія не буде розмінована. Враховуючи всі типи воєнних наслідків, загальний вплив охоплює понад 63 % усіх проаналізованих ділянок [4]. Гетьманський НПП створений у квітні 2009 р., знаходиться у південно-східній частині Сумської області на території Охтирського району. Парк розміщений у долині річки Ворскла, починається він на кордоні з російською федерацією і за течією Ворскли простягається до межі з Полтавською областю. Загальна протяжність Ворскли в межах Сумської області 122 км, відповідно, такою є й протяжність парку. Загальна площа території Гетьманського НПП становить 23 360,1 га, в тому числі 11 673,2 га земель, що надаються у постійне користування. Метою створення парку є збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного лісостепу, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення [1]. Територія Гетьманського НПП з 24.02.2022 р. зазнала активного впливу воєнних дій, значна частина якої була окупована, це близько 46,3 % парку (11 тис. га). Найактивніші бойові дії велися в його східній частині, а найбільш негативного впливу зазнало прикордоння, яке потерпає і до нині, особливо постраждали райони, що межують з населеними пунктами Тростянець, Охтирка та Велика Писарівка, де відбувалися активні бойові дії, прямі зіткнення, артилерійські, авіаційні та ракетні обстріли, внаслідок чого пожежі виникали як безпосередньо на території парку, так і вторинно перекидались із населених пунктів на лісові угіддя парку (рис. 2). Майже 15 % території НПП (11 673,2 га) віднесено до потенційно замінованих. Саме забруднення території вибухонебезпечними предметами є на сьогодні головною проблемою, що унеможливлює проведення природоохоронних заходів та поновлення надання відвідувачам екосистемних послуг. У районах бомбардування Гетьманського НПП виявлено поодинокі перевищення вмісту: цинку – у 1,4 рази, ванадію – у 1,9–2,5 рази, свинцю – у 1,5–6,3 рази. У районах повітряного бомбардування вміст міді перевищує фоновий рівень вдвічі, а в районах артилерійських обстрілів вміст міді зафіксовано в межах фонових значень. У деяких пробах вміст кадмію близький до ГДК (0,5 мг/кг) [4]. Через застосування зброї та пере213 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. міщення військової техніки порушення ґрунтово-рослинного покриву подекуди також було суттєвим. Найбільш яскраво такі бойові порушення виявляються на дерновопідзолистих піщаних ґрунтах терас. Технічне обслуговування та ремонт військової техніки в польових таборах призводили до забруднення місцевості паливно-мастильними матеріалами, відпрацьованими мастилами, антифризами та органічними розчинниками. Найчастіше в місцях значних проливів нафтопродуктів ґрунти втрачають свою властивість – здатність до самовідновлення. Рівень шкоди, завданої парку коливається від «відсутнього» до «дуже високого». Якщо шкода, завдана ґрунту, була очевидною у 9,15 % проаналізованих ділянок, шкода біорізноманіттю виявлена в 24,89 % ділянок. У Гетьманському НПП, враховуючи усі типи впливу пошкоджень, пошкоджень зазнали понад 27 % обстежених ділянок [4]. Рис. 2. Воєнні дії, зафіксованих на території Гетьманського НПП [4] За даними адміністрації Гетьманського НПП станом на 01.01.2025 р. встановлено 75 епізодів злочинів екоциду, з них 24 – безпосередньо скоєних на землях, що передаються парку у постійне користування. На сьогодні обраховано збитки від руйнування двох мостів через річку Ворскла (рис. 3а), що складають близько 720 млн грн, та суцільне вигорання заповідних лісових культур внаслідок обстрілів (рис. 3б), що складають близько 16,6 млн грн. Висновки. Встановлено, що головні наслідки воєнних дій – це масштабні пожежі, мінування територій, активні бойові дії, які призвели до пошкодження місць існування цінних видів флори та фауни, занесених до охоронних списків різних рівнів. У межах Сумської області Деснянсько-Старогутський НПП та Гетьманський НПП потерпають по нині від воєнних дій. 98 % території Деснянсько-Старогутського НПП і 15 % території Гетьманського НПП визнано потенційно замінованою. 214 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. а) б) Рис. 3. Наслідки воєнних дій на території Гетьманського НПП: а) руйнування мосту через річку Ворсклу (с. Климентове); б) наслідки обстрілів та осередки займань та пожеж. Зафіксовано механічне пошкодження та хімічне забруднення ґрунту свинцем, цинком, ванадієм, марганцем, міддю. Великої школи біорізноманіттю завдали пожежі. Рівень шкоди, завданої Гетьманському НПП, коливається від «відсутнього» до «дуже високого», встановлено 75 епізодів злочинів екоциду. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гетьманський національний природний парк. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Гетьманський_ національний_природний_парк (дата звернення: 2.01.2025 р.). 2. Деснянсько-Старогутський національний природний парк. URL : https://uk.wikipedia.org/wiki/ Деснянсько-Старогутський_національний_природний_парк (дата звернення: 2.01.2025 р.). 3. Звіт про прямі збитки інфраструктури від руйнувань внаслідок військової агресії росії проти України за рік від початку повномасштабного вторгнення. Київ, 2023. 50 с. URL : https://kse.ua/wp-content/ uploads/2023/03/UKR_Feb23_FINAL_Damages-Report-1.pdf (дата звернення: 20.03.2025 р.). 4. Підтримка відновлення природно-заповідного фонду України: план дій / звіт проекту «УкраїнаПрирода». Київ, 2024. 33 с. 5. Рибалова О. В., Кочура А. С., Ярмол В. А. Вплив бойових дій на унікальні природні об’єкти України. Prospects for the development of science and the environment: materials of the XIV International Scientific and Practical Conference, Helsinki, Finland, April 10-12.2023. Helsinki, Finland, 2023. P. 88–94. *** 215 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 379.85:502/504 ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ «ЛЬВІВСЬКИЙ»: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ Дмитро Олійник, Юрій Жук Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Досліджено концепцію створення Регіонального ландшафтного парку «Львівський» як елемента сталого розвитку міського простору Львова. Метою дослідження є оцінка викликів і можливостей, пов’язаних із впровадженням цього проекту, а також його вплив на розвиток сталого туризму та збереження природних територій міста. Основними результатами є пропозиції щодо об’єднання лісопаркових зон Львова та їх інтеграції в єдину природоохоронну структуру, що сприятиме зменшенню негативного впливу овертуризму та сталому розвитку міських зелених зон. Ключові слова: РЛП «Львівський», сталий розвиток, лісопарки, сталий туризм, овертуризм. FORMATION OF THE CONCEPT OF THE «LVIVSKY» REGIONAL LANDSCAPE PARK: CHALLENGES AND OPPORTUNITIES Dmytro Oliinyk, Yuriy Zhuk Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine In this paper, the concept of creating the Regional Landscape Park «Lvivskyі» is explored as an element of sustainable urban development in Lviv. The aim of the research is to assess the challenges and opportunities associated with implementing this project, as well as its impact on the development of sustainable tourism and the preservation of the city’s natural areas. The main results include proposals for uniting Lviv’s forest park zones and integrating them into a single conservation structure, which will help reduce the negative impact of overtourism and promote the sustainable development of urban green spaces. Keywords: «Lvivsky» Regional Landscape Park, sustainable development, forest parks, sustainable tourism, overtourism. Хоч місто Львів завжди асоціюють з історико-культурною спадщиною, важливими як для містян, так і для гостей міста є зелені зони, які є головними об’єктами відпочинку та рекреації на свіжому повітрі, для яких не потрібно мандрувати за його межі. COVID-19 та його наслідки спричинили глобальні зміни на туристичному ринку, різко збільшивши попит на активний туризм та рекреацію на природі. Беручи до уваги такі глобальні тенденції, таким туристичним центрам як Львів на цьому етапі потрібно приділяти увагу відновленню існуючих, та створенню нових природних локацій, що доповнять звичний для Львова екскурсійний туризм і дозволять задовольнити сучасні потреби ринку туристичних послуг. Окрім цього, важливу роль у сучасному створенні міського простору відіграє поняття сталого розвитку, і його туристична складова – сталий туризм. Сталий туризм передбачає оптимальне використання природних ресурсів, підтримку соціокультурних особливостей туристичних напрямків і місцевих громад, а також довгострокову економічну вигоду для всіх зацікавлених сторін. Сталий розвиток у туризмі забезпечує позитивний баланс екологічних, соціокультурних та економічних наслідків, а також взаємний позитивний вплив відвідувачів [4]. Під час реалізації Концепції розширення туристичних зон міста до туристичного ареалу Львова було включено зокрема РЛП «Знесіння», який нині активно використовується для туризму [3]. Однак через надмірне навантаження на природні комплекси парку почали виникати негативні наслідки. Проблема овертуризму була однією з основних причин підготовки цієї Концепції, проте у зв’язку з надто великими туристичними потоками, розширення, зроблене за результатами її впровадження не дало бажаного результату. Попри спад туризму через пандемію та повномасштабне вторгнення, питання прогнозованого повтору сценарію «овертуризму» у Львові досі викликає стурбованість у багатьох науковців. 216 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. У роботах дослідників вже починає прослідковуватися послідовна робота з пропозицій впровадження сектору сталого розвитку за рахунок популяризації сталого туризму та його впровадження в нову Концепцію [5]. Зокрема, для подальшого розвитку туризму у Львові пропонується концепція розширення за межі традиційного центру, охоплюючи «нетуристичні» райони з метою залучення природних та ревіталізованих об’єктів. Враховуючи зростаючий попит на екоорієнтований відпочинок, особливо після пандемії COVID-19, пропонується активніше використовувати природні ресурси околиць міста і громади, де розташовані лісопарки, річки та інші рекреаційні зони. Розвиток цих малорозвинених районів через створення нових туристичних маршрутів, що поєднуватимуть історичний центр з природними локаціями, дозволить диверсифікувати туристичну пропозицію та забезпечити більш сталий і рівномірний розвиток усієї Львівської громади. Це зменшить тиск на існуючі території й сприятиме ефективнішому природокористуванню. Проте, з зростанням залученості таких територій до туристичного ареалу міста, потрібно одразу планувати кроки з захисту цих зон від овертуризму та забезпечення рівномірного туристичного навантаження і сталого розвитку усього середовища. Для розуміння потенціалу залучення зелених зон міста в туристичну сферу та проблему, з якою вони можуть зіткнутися при збільшенні туристичного навантаження потрібно проаналізувати всю зелену мережу Львова. На території Львова є 40 парків та природно-заповідних територій, а також 130 скверів. Останнім рішенням міськради, що впорядковує питання зелених зон Львівської громади є Ухвала № 4990 від 04.07.2024 р. «Про затвердження Програми комплексного розвитку та утримання парків, лісопарків, скверів і зелених зон Львівської міської територіальної громади на 2024–2028 роки» [7]. Зокрема, в цій ухвалі зазначається актуальна площа міських зелених зон – 1 322,895 га. Серед них є три об’єкти під прямим підпорядкуванням міста – «Стрийський парк», РЛП «Знесіння» та Парк культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького, а також комунальні підприємства, що об’єднують декілька об’єктів: ЛКП «Зелений Львів», ДП «ПаркВисокий замок», ДП «Личаків-Парк», ДП «Боднарівка» і ДП «Скнилів-Парк» [2]. Лісопаркова частина зеленої зони міста, яка підпорядкована Львівському лісопарковому господарству державного лісогосподарського об’єднання «Львівліс», займає 28 867 га (8 лісництв – Борщівське, Брюховицьке, Завадівське, Винниківське, Красівське, Липниківське, Лапаївське і Товщівське) (рис. 1). Площа лісів у межах міста (Винниківське, Брюховицьке лісництва) становить 3 447 га [6]. Рис. 1. Картосхема парків і зелених зон Львова 217 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Досліджуючи Зелені зони Львова, варто зазначити, що попри формування в різний період, вони утворюють колоподібні форми навколо центральної частини міста, таким чином розділяючи Старе місто, розбудову XVIII–XIX століття та розширення міста впродовж останніх десятиліть (див. рис. 1). Таким чином, можна зробити висновок, що околиці міста завжди займали зелені насадження, які слугували рекреаційними зонами для містян. В залежності від розбудови міста, вони видозмінювалися та зменшувалися, проте на картосхемі візуально досі проглядаються радіальні межі поетапного розширення міста. Як вже згадувалося раніше, на напрямках, по яких пропонується розширити поняття «туристичного» Львова, формуються навколо певного природного об’єкту. Такий напрям розвитку туризму і рекреації відповідає сучасним тенденціям сталого розвитку та тенденціям світової туристичної галузі. Такими центрами, окрім вже задіяного РЛП «Знесіння» мають стати: Винниківський лісопарк, Брюховицький ліс, Лісопарк Білогорща та Угіддя річки Зубра. Відповідно до даного розширення, виникла необхідність знову повернутися до питання створення Регіонального ландшафтного парку «Львівський», що має потенціал стати важливим природоохоронним об’єктом у межах Львівської громади. Вперше ідея створення такого парку була озвучена ще 12 років тому, у 2013 р. [1], коли було запропоновано об’єднати заліснені території Знесіння, Брюховичі-Голоско та Винників у єдиний природоохоронний комплекс. Це дозволило б сформувати цілісну систему захисту природного середовища та сприяти розвитку рекреаційних зон для мешканців і туристів. Однак, на той момент ініціатива залишилася нереалізованою через низку об’єктивних причин: недостатню опрацьованість проекту, відсутність чіткого плану дій, розбіжності у підходах до управління територіями та брак узгодженості між зацікавленими сторонами. У результаті проект було відкладено на невизначений термін. Проте в сучасних умовах, коли значення екологічної безпеки, сталого розвитку та захисту природних територій значно зросло, ідея створення парку знову набуває актуальності. Ґрунтовне доопрацювання концепції та її поетапна реалізація дозволять об’єднати зусилля громади, місцевої влади та природоохоронних організацій задля збереження лісопаркових зон Львова, їхнього ефективного використання та розвитку сталого туризму. На нашу думку, для розширення запропонованого плану та підвищення його ефективності в контексті розвитку туристичної сфери доцільно об’єднати низку природних територій міських околиць Львова в єдиний природоохоронний об'єкт. До цього комплексу можуть увійти такі важливі території, як Винниківський лісопарк, Брюховицький ліс, лісовий заказник «Торфовище Білогорща», лісопарк Білогорща та РЛП «Знесіння» (рис. 2). Кожен із цих об’єктів наразі має різний ступінь охорони, що ускладнює їхнє узгоджене управління та розвиток. Централізоване керування цими територіями дозволило б створити єдину стратегію їхнього збереження та одночасного використання для туристичних і рекреаційних потреб без шкоди для екосистем. Рис. 2. Картосхема Регіонального ландшафтного парку «Львівський» (виділено чорним кольором) 218 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Створення єдиного природоохоронного комплексу із загальним рівнем охорони та централізованим органом управління дозволить значно спростити взаємодію між адміністрацією парку та органами, що займаються питаннями туризму та рекреації. Це сприятиме розробці комплексного плану розвитку, який враховуватиме як екологічні аспекти, так і можливості для сталого туризму. Такий підхід не лише полегшить комунікацію між відповідними структурами, а й сприятиме оперативнішому ухваленню рішень, усуненню бюрократичних бар’єрів і ефективному просуванню туристичних продуктів на цих територіях. Крім того, об’єднання зусиль різних зацікавлених сторін дозволить розробити екологічно відповідальні маршрути, вдосконалити інфраструктуру та забезпечити якісне регулювання відвідуваності, що, у свою чергу, сприятиме збереженню природного балансу та мінімізації негативного впливу людської діяльності. Таким чином, створення РЛП «Львівський» є вкрай необхідним як з точки зору сталого розвитку міста, так і в контексті подальшого розширення його туристичного ареалу. Формування єдиного природоохоронного простору сприятиме не лише охороні цінних природних територій, але й забезпечить їх раціональне використання у сфері туризму та рекреації. Наявність централізованого управління основними природно-рекреаційними зонами Львова дозволить ефективніше впроваджувати заходи з екологізації міського середовища, створювати сприятливі умови для екологічної освіти та підвищення рівня свідомого ставлення мешканців і туристів до природного середовища. Крім того, це допоможе місту адаптуватися до світових туристичних тенденцій, відповідати сучасним запитам ринку сталого туризму та водночас мінімізувати негативний вплив туристичних потоків на довкілля. Реалізація цього проекту сприятиме гармонійному поєднанню природоохоронних, соціально-культурних та економічних аспектів розвитку Львова, зробивши його ще привабливішим і комфортним як для мешканців, так і для відвідувачів. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. За матеріалами bei-news.blogspot.com. У Львові хочуть створити ландшафтний парк «Львівський». Портал «Зелене Закарпаття». URL: https://zelene.net/pubs/showrub/cikavi-noviny/u-lvovi-hochut-stvoritilandshaftnij-park-lvivskij.html (дата звернення: 30.03.2025 р.). Комплексна місцева екологічна програма «Львів–2001. Порядок денний на ХХІ сторіччя» на період 2001–2010 рр. : ухвала ЛМР № 1125 від 21.06.2001 р. Концепція розподілу туристичного навантаження на громадський простір Львова : концепція від 01.08.2016 р. № 610. URL: https://www8.city-adm.lviv.ua/Pool/Info/doclmr_1.NSF/(SearchForWeb)/ CD4E0367AC252DD5C225800400431997?OpenDocument (дата звернення: 30.03.2025 р.). Миронов Ю. Б. Сталий розвиток туризму: сутність, завдання та принципи. Актуальні проблеми економіки і торгівлі в сучасних умовах євроінтеграції : матер. наук. конф. (м. Львів, 11–12 травня 2017 р.). Львів, 2017. С. 218–219. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/myronov7.htm Олійник Д. І. Розвиток туризму в місті Львові: просторові аспекти : автореф. кваліф. роботи бакалавра. Львів, 2024. 98 с. Пресслужба ЛМР. Вберегти від зазіхань: у Львові усім зеленим зонам, паркам та скверам закріплюють межі. Офіційний сайт ЛМР. URL: https://city-adm.lviv.ua/news/science-and-health/ecology/ 300827-vberegti-vid-zazikhan-u-lvovi-usim-zelenim-zonam-parkam-ta-skveram-zakriplyuyut-mezhi (дата звернення: 30.03.2025 р.). Про затвердження Програми комплексного розвитку та утримання парків, лісопарків, скверів і зелених зон Львівської міської територіальної громади на 2024–2028 рр. : ухвала № 4990 від 02.11.2023 р. URL: https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/a19074bb3a9b23eac2256ac40046fcb4/782934674f 18072cc2258b5b00318127?OpenDocument (дата звернення: 30.03.2025 р.). *** 219 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 556:712.253(477.51) ГІДРОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ ІЧНЯНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ Олександр Пархоменко Національний університет «Чернігівський колегіум» ім. Т. Шевченка, Чернігів, Україна Ічнянський національний природний парк, Ічня, Україна Представлено результати дослідження гідрохімічних параметрів річки Іченька та пов'язаних із нею водних об'єктів, розташованих на території Ічнянського національного природного парку. Проведено аналіз концентрації хлоридів та нітратів у воді. Встановлено перевищення допустимих норм забруднюючих речовин у ставках «Зазим’я» і «Мисливський», а також у річці Іченька в районі с. Лучківка. Ключові слова: Ічнянський НПП, річка, ставок, хімічний аналіз води, хлориди, нітрати. HYDROCHEMICAL ANALYSIS OF WATER BODIES OF THE ICHNYAN NATIONAL NATURE PARK Oleksandr Parkhomenko T. Shevchenko National University «Chernihiv Colehium», Chernihiv, Ukraine Ichnia National Nature Park, Ichnia, Ukraine The results of the study of the hydrochemical parameters of the Ichenka River and related water bodies located on the territory of the Ichenka National Nature Park are presented. The concentration of chlorides and nitrates in water was analyzed. Exceedance of permissible standards of pollutants was established in the ponds «Zazimya» and «Myslyvsky», as well as in the Ichenka River in the area of the village of Luchkivka. Keywords: Ichenka National Nature Park, river, pond, chemical analysis of water, chlorides, nitrates. Вступ. Відповідно до гідрологічного районування України, територія Ічнянського національного природного парку знаходиться в межах Сульсько-Ворсклинської підобласті достатньої водності Лівобережної Дніпровської області [1] (рис. 1). Ічнянський національний природний парк розташований на території Прилуцького району Чернігівської області [2]. Виклад основного матеріалу. Основна гідрологічна артерія Ічнянського НПП є річка Іченька та низка розміщених на ній ставів, що є важливими екосистемними складовими [3]. Метою нашого дослідження є оцінка якості води у р. Іченька та розміщених на ній ставів Зазим’я і Мисливський на основі аналізу фізико-хімічних показників. Відбір проб води проведено осінню (24 вересня) 2024 р. з чотирьох гідрологічних об’єктів Ічнянського НПП: проба 1 – ставок «Зазим’я», проба 2 – річка Іченька (неподалік с. Хаєнки), проба 3 – річка Іченька (на околиці с. Лучківка), проба 4 – ставок «Мисливський». Хімічні властивості води визначаються головним чином її складом. Природна вода завжди містить різні мінеральні елементи. Однак, отримані результати свідчать про значні відмінності у складі води різних проб. За результатами дослідження помітно, що концентрація заліза, цинку, міді та марганцю не перевищують гранично допустимі значення для питної води. Однак у пробі 3 (р. Іченька (на околиці с. Лучківка) спостерігається найвищий рівень заліза (0,0099 мг/дм³), що може вказувати на місцеві джерела забруднення (табл. 1). Вміст цинку залишається стабільно високим у всіх пробах, особливо у пробі 1 (0,0670 мг/ дм³) і пробі 2 (0,0612 мг/дм³). Це може бути пов’язано з природним вивітрюванням порід або антропогенними впливами, зокрема використанням цинковмісних добрив та забрудненням від транспорту. Концентрація міді є мінімальною та не досягає критичних значень. Її джерелом може бути використання мідівмісних пестицидів у сільському господарстві, котрі потрапляють через поверхневі та ґрунтові води. Найнижчі показники зафіксовано у пробі 4 (ставок «Мисливський») – 0,0044 мг/дм3. 220 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Розташування Ічнянського НПП у межах Сульсько-Ворсклинської підобласті достатньої водності Лівобережної Дніпровської області [1]. Концентрації хімічних елементів у р. Іченька Таблиця 1 Показник Проба 1 (ставок «Зазим’я») Проба 2 (р. Іченька, c. Хаєнки) Проба 3 (р. Іченька, с. Лучківка) Проба 4 (ставок «Мисливський») ГДК для питної води Залізо (Fe), мг/дм³ 0,00318 0,001 0,0099 0,0083 0,2 Цинк (Zn), мг/дм³ 0,0670 0,0612 0,0596 0,0422 1,0 Мідь (Cu), мг/дм³ 0,00712 0,0061 0,0052 0,0044 1,0 Загалом, аналіз показує, що якість поверхневих вод Ічнянського НПП за вмістом важких металів відповідає нормативним вимогам. Проте, виявлено деякі локальні коливання, зокрема підвищений вміст заліза в р. Іченька (на околиці с. Лучківка) та стабільно високий рівень цинку у всіх пробах. Основними джерелами забруднення можуть бути сільськогосподарські стоки, а також автотранспорт. Для забезпечення належного екологічного стану водних об’єктів необхідно продовжувати моніторинг їхнього хімічного складу та контролювати потенційні джерела забруднення. Марганець у пробах води знаходиться в дуже низьких концентраціях, не перевищуючи 0,0003 мг/дм³, що свідчить про відсутність антропогенного забруднення марганцевмісними сполуками (рис. 2). Отримані дані свідчать про те, що концентрації кадмію та хрому не перевищують гранично допустимі значення для питної води. Проте навіть мінімальні концентрації цих металів потребують уваги, оскільки вони є високотоксичними та мають кумулятивний ефект. Кадмій виявлено у пробі 1 (ставок «Зазим’я») і пробі 3 – р. Іченька (на околиці с. Лучківка) у концентрації 0,0001 мг/дм³. В інших пробах (2 і 4) кадмій не зафіксовано. Хром присутній у пробах 1, 2 та 4 в незначній кількості (0,0001 мг/дм³), тоді як у пробі 3 – р. Іченька (на околиці с. Лучківка) його не виявлено. 221 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Відбір проб води з ключових об’єктів р. Іченьки Ічнянського НПП Хоча концентрації цих металів є низькими, вони можуть свідчити про локальні джерела забруднення. Зокрема, кадмій може потрапляти у воду внаслідок використання фосфатних добрив, які містять цей метал як домішку, а хром може надходити у водні об'єкти через ґрунтовий змив з полів, де використовуються пестициди та гербіциди. Викиди транспорту можуть сприяти накопиченню кадмію та хрому у водних об’єктах через осідання важких металів із атмосферного повітря. Загалом, концентрація кадмію та хрому у водних об'єктах Ічнянського НПП не перевищують допустимих норм. Проте, їхня наявність навіть у малих кількостях свідчить про можливий вплив антропогенних джерел забруднення, зокрема сільськогосподарських угідь та автотранспорту. Дослідження водних об’єктів Ічнянського НПП включало також аналіз вмісту нітратів (NO₃⁻) та хлоридів (Cl⁻) у чотирьох пробах (рис. 3). Рис. 3. Відбір проб хлоридів і нітратів з ключових гідрологічних об’єктів Ічнянського НПП, у мг/дм3 Найвищий рівень нітратів (NO₃⁻) зафіксовано у пробі 1 (ставок «Зазим’я») – 29 мг/дм³, що нижче ГДК (50 мг/дм³). Вміст нітратів у пробах 2, 3 та 4 також не перевищує нормативів, проте значення у пробі 3 – р. Іченька (на околиці с. Лучківка) є найнижчим (4 мг/дм³), що може свідчити про менший вплив агрохімікатів. Найвища концентрація хлоридів (Cl⁻) зафіксована у пробі 4 (ставок «Мисливський») – 524 мг/дм³, що перевищує ГДК (350 мг/дм³). У пробах 1 та 3 також спостерігається переви- 222 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. щення норми (384 мг/дм³ та 354 мг/дм³ відповідно). Це може свідчити про забруднення води господарсько-побутовими стоками. Джерела забруднення в основному представлені сільськогосподарською діяльністю. Вміст нітратів у воді можна пояснити вимивання азотних добрив із сільськогосподарських угідь. Також підвищений рівень нітратів у ставку «Зазим’я» може бути наслідком стоку з полів, де використовуються добрива. Низький рівень нітратів у пробі 3 – р. Іченька (на околиці с. Лучківка) може бути пов’язаний із природною фільтрацією води. Високий рівень хлоридів у ставку «Мисливський» (524 мг/дм3) може бути пов’язаний із скидами стічних вод, які містять мийні засоби, залишки побутової хімії та солей. Перевищення хлоридів у пробах 1 та 3 частково вказує на неконтрольоване використання мінеральних добрив. Проте їх накопичення відбувається, в основному, через випаровування води в літній період, що призводить до підвищення концентрації розчинених солей. Таким чином, вміст нітритів у воді є допустимим й не перевищують ГДК, що свідчить про невисокий рівень органічного забруднення, але його підвищена концентрація у ставку «Зазим’я» свідчить про вплив аграрного сектора. Висновки. Дослідження якості поверхневих вод Ічнянського національного природного парку дозволило виявити значні відхилення від нормативних показників за рядом хімічних і фізико-хімічних параметрів. Основними джерелами забруднення поверхневих вод є стоки із сільськогосподарських угідь. Для покращення якості води у регіоні необхідно здійснювати систематичний моніторинг стану води, зокрема за вмістом азотних сполук і важких металів, а також впроваджувати ефективні заходи з очищення стічних вод у населених пунктах, особливо біля річки Іченька й обмежити використання азотних добрив та контролювати їхнє внесення у сільському господарстві. Ці дослідження підкреслюють необхідність посилення природоохоронних заходів для збереження водних ресурсів Ічнянського національного природного парку. Подальший моніторинг необхідний для виявлення потенційних зон ризику та запобігання накопиченню токсичних металів у водних екосистемах. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. Гідрологічне районування України. URL: https://geomap.land.kiev.ua/zoning-12.html Ічнянський національний природний парк. URL: http://ichn-park.in.ua/ Пархоменко О. Г. Просторово-часовий аналіз морфометричних характеристик водних об’єктів Ічнянського національного природного парку. Сучасний стан та тенденції розвитку науки та освіти: матер. II-ї міжнарод. наук.-практ. конф. (10 лютого 2025 р.). Дніпро, 2025. С. 193–197. *** 223 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 338.48:502/504 РЕКРЕАЦІЙННА ДІЯЛЬНІСТЬ ГАЛИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ: ДОСВІД 2021–2023 РОКІВ Леся Ковальська Карпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Галицький національний природний парк, Галич, Україна Анжела Михайлюк Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Висвітлено результати рекреаційної діяльності Галицького національного природного парку за 2021–2024 рр. Проаналізовано динаміку відвідуваності, структуру споживачів туристичних послуг, мотиваційні фактори та основні джерела інформації про парк. Досліджено зміни фінансових надходжень від рекреаційної діяльності та їхню залежність від соціально-економічних умов. Ключові слова: екологічна освіта, природоохоронна діяльність, рекреація, екскурсії, фінансова стабільність, відвідуваність. RECREATIONAL ACTIVITIES OF THE HALYCH NATIONAL NATURE PARK: EXPERIENCE OF 2021-2023 Lesia Kovalska Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Halych National Nature Park, Halych, Ukraine Anzhela Mykhailyuk Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The article highlights the results of recreational activities in the Halych National Nature Park for the years 2021-2024. It analyzes visitation dynamics, the structure of tourism service consumers, motivational factors, and key sources of information about the park. Changes in financial revenues from recreational activities and their dependence on socio-economic conditions are also examined. Keywords: environmental education, conservation activities, recreation, excursions, financial stability, visitation. Вступ. Галицький національний природний парк відіграє важливу роль у збереженні природних екосистем та розвитку екотуризму в Україні. Туристична діяльність у межах природоохоронних територій сприяє підвищенню екологічної культури суспільства, підтримці біорізноманіття та залученню громадськості до природоохоронної діяльності. У сучасних умовах значущість таких територій зростає, оскільки вони слугують не лише місцем відпочинку, а й центром наукових досліджень. Метою даного дослідження є визначення портрету споживача рекреаційних послуг та аналіз туристичної діяльності Галицького НПП у 2021–2024 рр. Матеріали та методи. Дослідження базується на аналізі офіційних звітів Галицького НПП за 2021–2024 рр., статистичних даних щодо відвідуваності парку. Використано методи кількісного аналізу, порівняння, систематизації та узагальнення, а також анкетування відвідувачів парку для визначення основних мотиваційних факторів та джерел отримання інформації про парк. Проаналізовано фінансові надходження від рекреаційної діяльності та їх динаміку. Виклад основного матеріалу. Рекреаційні послуги є багатокомпонентним продуктом, який потребує глибокого розуміння запитів цільової аудиторії, щоб забезпечити високий рівень задоволеності клієнтів. Визначення портрета споживача рекреаційних послуг дозволяє розробити ефективні стратегії маркетингового просування, оптимізувати пропозицію та покращити якість обслуговування відвідувачів. 224 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. З цією метою було проведено опитування респондентів за допомогою онлайн-інструменту Google Forms. Такий підхід дозволив швидко та ефективно зібрати актуальні дані щодо вікових характеристик, уподобань, рівня задоволеності та основних джерел інформації про туристичні маршрути у межах Галицького НПП. Аналіз отриманих результатів сприятиме формуванню більш конкурентоспроможного туристичного продукту та розвитку сфери туризму на території Галицького національного природного парку. Результати опитування респондентів (у відсотковому вираженні) дали можливість визначити основні джерела інформації,з яких споживачі туристичних послуг дізналися про туристичні маршрути і місця відпочинку у Галицькому парку. Ними виявилися соціальні мережі (особливо Facebook) та особисті рекомендації як показано на рис. 1. Рис. 1. Джерела інформації про Галицький національний природний парк Для подальшого просування туристичного продукту серед потенційних споживачів туристичних послуг рекомендовано посилити присутність інформації туристичного характеру на Facebook-сторінці; створити регулярний контент, публікацію відгуків відвідувачів, фото- та відеоматеріалів; також розвиток Tik-tok та Instagram сторінок з використанням коротких відео для залучення молодої аудиторії відвідувачів; оновлення та покращення друкованої продукції, зокрема, ефективне розповсюдження буклетів у рекреаційних пунктах та туристичних маршрутах; залучення блогерів та відомих осіб для органічного поширення інформації через особисті рекомендації. Такі заходи можуть сприяти зростанню популярності парку серед відвідувачів. Важливим аспектом є також вікова структура відвідувачів та період (сезон) надання рекреаційних послуг. Згідно з отриманими даними, всі респонденти (100 %) належать до вікової категорії 23–45 років, що свідчить про високий рівень зацікавленості цієї вікової групи у зимовий період як показано на рис. 2. У літній період цей показник дещо інший як показано на рис. 3. Це дозволяє зробити висновок, що маркетингові стратегії мають бути спрямовані на різні вікові категорії туристів у відповідності до сезонів року, беручи до уваги їхні інформаційні вподобання та мотиваційні фактори. У відповідях на питання «Що мотивувало Вас приїхати у Галицький національний природний парк?» респонденти (83,3 %) зазначили, що основною рекреаційною атракцією парку є його екологічна та природоохоронна діяльність, зокрема робота Центру реабілітації диких тварин, що вказує на необхідність подальшого розвитку цього напрямуяк показано на рис. 4. На питання «Як часто Ви подорожуєте?» відповідь респондентів розподілена порівну між «раз на пів року» та «щомісяця»як показано як показано на рис. 5. Опитування показало, що відвідуваність Галицького парку розподілилася таким чином: третина опитаних відвідувачів були вперше в парку як показано на рис. 6. Основна мета їх приїзду – ознайомлювальна. 66,7 % респондентів відповіли, що вони повертаються до парку 225 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. кілька разів через привабливість локації та задовільним рівнем обслуговування. Результати опитування вказують, що досвід неодноразового відвідування парку є хорошим показником його популярності. Рис. 2. Вікова структура відвідувачів у зимовий період Рис. 3. Вікова структура відвідувачів у літній період Рис. 4. Мотивація відвідувачів щодо приїзду в Галицький національний природний парк Рис. 5. Частота відвідуваності Галицького національного природного парку Рис. 6. Відвідуваність Галицького національного природного парку 226 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Аналіз даних про відвідуваність Галицького НПП показав, що максимальна їх кількість спостерігається у літній період і основними мотивами відвідування залишаються природоохоронна діяльність парку та екскурсійні програми. Збільшення потоку відвідувачів впливає на фінансові надходження від рекреаційної діяльності. Наприклад, у 2021 р. загальна кількість відвідувачів перевищувала 26 000 осіб, у 2022 р. спостерігалося суттєве зниження до 19 000 осіб, однак у 2023 р. відвідуваність значно зросла, перевищивши 30 000 осіб (з них найвища кількість дитячих відвідувань – 12 000 осіб), що стало найвищим показником за чотирирічний періодяк показано на рис. 7. У 2024 р. кількість відвідувачів знову знизилася до рівня 2022 р., що свідчить про циклічність змін. Рис. 7. Кількість та вікова структура відвідувачів Спад у 2022 і 2024 рр. пов’язаний із різними факторами, включаючи соціально-економічні умови, зміну туристичних вподобань та зовнішні події, що впливають на мобільність населення. Коли відвідуваність досягла пікового значення у 2023 р., фінансові показники теж зросли, перевищивши рівень 2021 р., проте у 2024 р. спостерігалося зменшення кількості відвідувачів і, відповідно, й зниження фінансових надходжень як показано на рис. 8. Рис. 8. Фінансові надходження від рекреаційної діяльності у Галицькому національному природному парку 227 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Галицький НПП відвідували як внутрішні туристи, так і із-за кордону, а саме з: Нідерландів, Великобританії, Франції, Польщі, Індії, Чехії, Польщі, Туреччини, Сирії, Іраку, США, Азербайджану, Нігерії, Еквадору, Саудівської Аравії, Німеччини, Данії та Йорданії. Фінансові надходження є одним із ключових показників ефективності діяльності будь-якої установи або підприємства. Аналіз даних засвідчує, що у 2022 р. відбулося значне скорочення фінансових надходжень до 441 950 грн (на 52,4 % у порівнянні з попереднім роком). Основна причина такого скорочення – повномасштабне воєнне вторгнення росії на українські землі. Проте, у 2023 р. спостерігалося значне зростання надходжень до рівня 1 134 415 грн, що на 156,7 % більше, ніж у 2022 р., і на 22,1 % більше, ніж у 2021 р. Таке зростання свідчить про різке збільшення населення за рахунок вимушено переміщених осіб з територій ведення активних бойових дій на території України. Однак, у 2024 р. обсяг отриманих коштів знову зменшився до 976 105 грн, що на 14 % менше, ніж у 2023 р. Основною причиною стало галопуюча інфляція, збіднілість населення, нестабільність воєнної ситуації та виїзд населення за кордон. Попри це, показник залишився вищим за рівень 2021 р., що свідчить про загальну позитивну тенденцію у фінансовій динаміці. Висновки. Портрет відвідувача Галицького НПП визначає, що основними джерелами, з яких вони дізнаються про рекреаційні атракції та послуги, є соціальні мережі (зокрема, Facebook) та особисті рекомендації. У зимовий та літній періоди структура відвідувачів відрізняється, що дає змогу адаптувати рекреаційні пропозиції відповідно до сезонних уподобань. Головною причиною приїзду до парку є його природоохоронна діяльність та можливість ознайомлення з екосистемою. Значний вплив на привабливість парку має Центр реабілітації диких тварин. Опитування показало, що значна частина туристів відвідує парк повторно, що свідчить про високий рівень задоволеності наданими послугами та рекреаційними можливостями. Для підвищення популярності парку рекомендується активніше використовувати соціальні мережі (Facebook, TikTok, Instagram), залучати блогерів, розширювати маркетингові кампанії та покращувати інфраструктуру. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Ковальська Л., Вичівський П. Сучасний стан та передумови розвитку туризму в межах Дністерського каньйону. Теорія і практика державного управління: зб. наук.-практ. ст. / ДНЗ «Центр перепідгот. та підвищ. Кваліфікації прац. органів виконавчої влади, органів місцевого самовряд., держ. підприємств, установ та орг. Кіровоградської обл. держ. адмін.»; ДНЗ «Центр перепідгот. та підвищ. Кваліфікації прац. органів виконавчої влади, органів місцевого самовряд., держ. підприємств, установ та орг. Кіровоградської обл. держ. адмін.». Кропивницький, 2017. С. 54–63. Ковальська А. Еколого-освітня робота Галицького національного природного парку. Теорія і практика державного управління: зб. наук.-практ ст. / ДНЗ «Центр перепідгот. та підвищ. кваліфікації прац. органів виконавчої влади, органів місцевого самовряд., держ. підприємств, установ та орг. Кіровоградської обл. держ. адмін.»; ДНЗ «Центр перепідгот. та підвищ. кваліфікаціїпрац. органів виконавчої влади, органів місцевого самовряд., держ. підприємств, установ та орг. Кіровоградської обл. держ. адмін.». Кропивницький, 2017. С. 72–83. Літопис природи Галицького національного природного парку: наукове видання. Івано-Франківськ : НАІР, 2024. Т. 18. 199 с. Літопис природи Галицького національного природного парку: наукове видання. Галич, 2023. Т. 17. 231 с. Літопис природи Галицького національного природного парку: наукове видання. Галич, 2022. Т. 16. 259 с. *** 228 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9 ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ СТВОРЕННЯ ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ «ГІДРОЕКОСИСТЕМА СТАВУ СТОСИКА» У ЛЬВОВІ Володимир Шушняк, Юрій Шандра ГО Регіональне агентство стійкого розвитку, Львів, Україна Галина Савка Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Порушено питання про доцільність включення гідроекосистем ставків до об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) як найбільш дієвого інструменту збереження природної та культурної спадщини. Здійснено комплексне дослідження верхів’я Замарстинівського (Голосківського) потоку. Обґрунтовано необхідність створення пам’ятки природи «Гідроекосистема ставу Стосика». Ключові слова: пам’ятка природи, гідроекосистема, став Стосика, житловий мікрорайон «Під Голоском». ON THE BENEFITS OF CREATING A NATURAL MONUMENT «STOSYKA POND HYDROECOSYTEM» IN LVIV Volodymyr Shushniak, Yurii Shandra Regional Agency of Sustainable Development, Lviv, Ukraine Halyna Savka Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The issue of the feasibility of including pond hydro-ecosystems in the list of objects of the Nature Reserve Fund (NRF) as the most effective tool for preserving natural and cultural heritage has been raised. A comprehensive study of the Zamarstyniv (Holoskiv) stream headwaters has been carried out. The need to create a natural monument «Hydroecosystem of Stosyk Pond» has been substantiated. Keywords: natural monument, hydro-ecosystem, «Stosyk» pond, residential area «Pid Holoskom». Проблеми збереження природної та культурно-історичної спадщини у місті Львові є вельми актуальними. Вони загострились за останні роки внаслідок безпрецедентного «будівельного буму» у місті. Це стосується головно північно-західної околиці міста, яка увійшли до Львівської територіальної громади у результаті адміністративної реформи. Тут заплановані й активно забудовуються два великих житлових мікрорайони «Під Голоском» і «Голоско». У процесі будівництва втрачаються цінні природні та культурні об’єкти. Одним із них є давня гідросистема у долині Замарстинівського (Голосківського) потоку, яка об’єднує природні та інженерноісторичні цінності. Ключовим у цій системі є став Стосика, збереження якого уже тривалий час добивається місцева громада [2, 6]. Метою дослідження є наукове обґрунтування доцільності віднесення гідроекосистеми ставу Стосика до природно-заповідного фонду (ПЗФ), зважаючи на те, що Закон України про ПЗФ є наразі найбільш дієвим інструментом збереження природної й культурної спадщини. У дослідженні використано результати опрацювання матеріалів космічного й аерознімання, цифрової великомасштабної ландшафтної моделі, архівних даних, польового обстеження, зустрічей з місцевими мешканцями. Опрацювання даних здійснювалося у програмному середовищі ArcGis Pro. За фізико-географічним районуванням об’єкт належить до Львівського Розточчя, де нами виділено такі ландшафтні місцевості): а) Голосківське горбогір’я; б) Голосківські горбовини високі; в) Брюховицько-Голосківська прохідна долина. Для місцевості «а» характерна наявність обширних пласких поверхонь (плакорів) на місцевих вододілах, лісисті яри – дебри, стрімкі літоструктурні уступи, круті та спадисті схили. Місцевість «б» займає нижче гіпсометричне положення. Тут також наявні плакори і спадисті й пологі схили. Місцевість «б» належить до 229 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. транзитного типу, створена завдяки ерозії талих польодовикових вод наприкінці плейстоцену. Характеризується наявністю широкого плаского днища і круто-спадо-схиловими симетричними бортами. Днищем долини протікає потік Замарстинівський [4]. Пропонована пам’ятка природи розташована у новому житловому мікрорайоні «Під Голоском» (Шевченківський район Львівської ТГ), а також у відомстві Брюховицького лісництва ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» (Брюховицький старостинський округ) (рис. 1). Загальна площа пропонованої пам’ятки становить 38,6 га. Рис. 1. Схема проєктованої гідрологічної пам’ятки природи «Гідроекосистема ставу Стосика» Умовні позначення: 1 – межі проєктованої гідрологічної пам’ятки природи, 2 – водозбір, 3 – заплава Замарстинівського потоку, 4 – природне русло Замарстинівського потоку, 5 – траса водопроводу, 6 – став Стосика, 7 – джерела, 8 – ліси, 9 – садові та садово-дачні ділянки, 10 – межі житлового мікрорайону «Під Голоском». Гідроекосистема включає: А. Частину водозбору верхів’я Замарстинівського (Голосківського) струмка площею 32,8 га, координати умовного центру 49°52ʹ46.1154ʹʹ пн. ш.; 23°59ʹ30.0721ʹʹ сх. д. Ця ділянка є визначальною у підтримці додатного балансу режиму водних об’єктів гідроекосистеми. Вона займає виділи 1, 2, 3, 4 лісового кварталу № 82; виділи 5, 6, 7, 8, 11, 13, 12, 109 кварталу № 77 і виділи 2, 3, 6, 5 кварталу № 81 Брюховицького лісництва ДП «Львівський лісовий селекційнонасіннєвий центр». Водозбір відзначається такими созологічно важливими ознаками: 1) типовими для Львівського Розточчя сосново-буковими лісовими угрупованнями віком 60 років із локалітетами раритетних фітоценозів звичайнограбово-звичайнодубового лісу з плющем звичайним, віком понад 100 років; 2) крутосхиловими ерозійно небезпечними яругами (дебрами); 3) наявністю джерел підземних вод і потенційних оселищ раритетних видів дикої флори й фауни. Б. Фрагмент заплави Замарстинівського струмка між лісовим масивом і ставом Стосика площею 2,73 га; координати умовного центру 49°52ʹ35.6128ʹʹ пн. ш.; 24°0ʹ17.5666ʹʹ сх. д. Розташована між автодорогою Львів–Брюховичі (вул. Замарстинівська) і 6-им Заозерним провулком; довжина – 400 м, ширина – 40–100 м. Входить до складу земель рекреаційного призначення Шевченківського району Львівської міської ради. З ініціативи місцевих жителів тут запропоновано створити відпочинковий парк [2]. В. Русло Замарстинівського струмка з постійним водотоком довжиною 880 м і середніми витратами води 0,02 м3/с. Більш ніж половина струмка протікає у лісовому масиві, в якому він 230 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. бере початок із джерел, інша – у заплаві між лісовим масивом та ставком. На цьому відтинку створено кілька малих водойм. Це один із небагатьох відкритих (не каналізованих) водотоків у Львові, який потребує пильної охорони[1, 3, 5, 9, 10]. Г. Став Стосика: площа водного дзеркала – 0,64 га; об’єм – 7,082 тис. м3; середня глибина – 1,1 м. Координати умовного центру – 49°52ʹ31.7788ʹʹ пн. ш.; 24°0ʹ25.6698ʹʹ сх. д. За інформацією місцевих мешканців назва ставка походить від прізвища власника, який до і після ІІ Світової війни наглядав за ним. Став є однією з найдавніших у Львові збережених водойм. Відображений на всіх топографічних картах Львова, починаючи зі середини XVIII ст. За час існування став кілька разів змінював своє функціональне призначення: від енергетичного (забезпечення роботи млинів) в австрійський період до водозабезпечення промислових підприємств і резервного джерела води – у польський, німецький і радянський окупаційні періоди історії Львова. Нині завдяки наявності оригінального оселища болотних черепах, став Стосика є популярним місцем відпочинку львів’ян. При належному дизайнерському проєктуванні фрагмент заплави разом з водоймами і ставом Стосика може використовуватися як відпочинковий екоосвітній мінігідропарк. Д. Підземний водопровід від ставу Стосика до спортивно-торгово-розважального центру «Спартак» довжиною 1,2 км, ширина санітарно-захисної смуги – 20 м, проєктована на поверхню площа – 2,4 га. Це фрагмент унікального самопливного водоводу протяжністю близько 4 км, який забезпечував водою від ставу Стосика до колишнього нафтопереробного підприємства на вул. Б. Хмельницького, 207. Історія створення водоводу сягає початку XX ст., коли 1898 р. у Львові було засновано «Фабрику і рафінерію виробів з нафти». Траса водоводу тоді проходила по відкритому руслі Замарстинівського потоку, де у його гирлі перетинала русло р. Полтви до водоакумулючого ставу на вул. Липинського, 62, а далі – трубоводопроводом вода подавалася до нафтопереробного підприємства. У 70-х роках минулого століття вода Замарстинівського потоку була взята у трубу. У 2012 р. за результатами інвентаризації водних об’єктів Львова було встановлено, що ця унікальна гідротехнічна система ще тоді функціонувала, а став Стосика забезпечував чистою водою ставок монастиря Редемптористів (вул. Замарстинівська, 225), рибницькі садки на вул. Замарстинівській, 172, ставу на вул. Липинського, 62, і пожежного ставу на території ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» [9]. Невдовзі згадані водойми, окрім ставка монастиря Редемптористів, були спущені, а на їхньому місці виникли міські квартали. Ймовірно, що частина водоводу від ставу Стосика до спортивно-торгово-розважального центру «Спартак» збереглася, а якщо ні, то її легко відновити. Отже, гідроекосистема ставу Стосика є унікальним природно-техногенним об’єктом, який є важливим для м. Львова джерелом резервного водопостачання [7, 8]. Вона поєднує частину водозбору, збережене русло Замарстинівського потоку, давній став, самоплинний водопровідний колектор, які мають особливе природне, культурне та історичне значення. Зважаючи на поліфункціональну природу гідроекосистеми пропонуємо надати їй статусу гідрологічної пам’ятки природи місцевого значення. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. Байрак Г. Руслова мережа Львова: зміни за історичний період та сучасний стан. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2016. Вип. 50. С. 3–21. Ecпресо.Захід, 10 грудня 2021. Новий громадський проєкт озера Стосика доповнить торішній, якого так і не реалізували. URL: https://zahid.espreso.tv/noviy-gromadskiy-proekt-ozera-stosika-dopovnittorishniy-yakogo-tak-i-ne-realizuvali (дата звернення: 6.04.2025 р.). Пилипович О., Іванов Є. Гідроморфологічний аналіз річкової мережі північної частини Львова. Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій: матер. доповід. 14 наук.-практ. семінару за міжнародної участі, присвяченого пам’яті заслуженого професора Я. Кравчука (12–15 вересня 2024 р.). Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2024. С. 81–86. URL: https://www. researchgate.net/publication/384012562 (дата звернення: 6.04.2025 р.). Савка Г., Шандра Ю., Шушняк В. Ландшафтно-созологічний аналіз житлового мікрорайону «Під Голоском» у Львові. Адаптивний менеджмент ландшафту для нового світового (без-) порядку: матер. міжнарод. конф., присвяченої 80-річчю кафедри геоекології і фізичної географії (Львів–Ворохта, 25– 231 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 28 вересня 2024 р.). С. 165–169. URL: https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2024/09/ AdaptLandMngmnt_2024.pdf (дата звернення: 6.04.2025 р.). 5. Савка Г. С., Шандра Ю. Я., Шушняк В. М. Про необхідність створення ландшафтного заказника у долині Клепарівського потоку в межах міста Львова. Сучасні ековиклики. Стратегії екологічної безпеки довкілля : зб. матер. міжнарод. наук.-практ. конф., присвяченої 25-річчю кафедри екології Львівського НУП (22–23 травня 2024 р.). Львів–Дубляни : ЛНУП, 2024. С. 213–217. URL: https:// geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2024/11/Savka_SHandra_SHushniak_2024.pdf (дата звернення: 6.04.2025 р.). 6. Твоє місто, 15 липня 2020. Львів, де живуть черепашки. Чи унікальне озеро Стосика. URL: https:// tvoemisto.tv/exclusive/tam_de_zhyvut_cherepashky_chym_unikalne_ozero_stosika_111364.html 7. Твоє місто, 09 грудня 2024. У Львові таки обіцяють відновити скандальне озеро на Замарстинівській. Що там буде. URL: https://tvoemisto.tv/news/u_lvovi_taky_obitsyayut_vidnovyty_skandalne_ ozero_na_zamarstynivskiy_shcho_tam_bude_171300.html?fbclid=IwY2xjawHD0U9leHRuA2FlbQIxMQABHZ ZGn3eODtt0mzDCSkHRxl8Egngeoco3WHIyXwiZTwdU-4ZrmB2jucrAvw_aem_D9vfnb9go4mHvezC6oXkkA (дата звернення: 6.04.2025 р.). 8. Шандра Ю. Я., Шушняк В. М. Проблеми реконструкції водойм міста Львова. Ресурси природних вод Карпатського регіону (проблеми охорони та раціонального використання): зб. наук. ст. 18-ї міжнарод. наук.-практ. конф., 23–24 травня 2019 р., м. Львів. С. 258–259. URL: https://geography.lnu.edu.ua/wpcontent/uploads/2025/04/SHandra_SHushniak_2019.pdf 9. Шушняк В., Савка Г., Вергелес Ю. Результати інвентаризації водних об’єктів м. Львова. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2014. Вип. 48. С. 322–327. URL: https://geography.lnu. edu.ua/wp-content/uploads/2024/06/shushniak_savka_vergeles_2014.pdf (дата звернення: 6.04.2025 р.). 10. Шандра Ю., Шушняк В. Структура річкових басейнів Львівської об’єднаної територіальної громади. Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. 2022. Вип. 1 (14). С. 160–178. URL: https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2023/02/Shandra_Shushniak.pdf (дата звернення: 6.04.2025 р.). *** 232 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 338.48 КЛАСТЕРИ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Март Рейманн Школа природничих наук і здоров’я Талліннського університету, Таллінн, Естонія Марта Мальська, Юрій Зінько, Оксана Шевчук Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Естонсько-українське дослідження присвячене вивченню кластерів і кластерних ініціатив сільського туризму в Україні, зокрема, у пандемічно-воєнний період. Вони стали результатом експедиційних обстежень десятка кластерних структур сільського туризму у різних регіонах України. Здійснювались аудіозаписи інтерв’ю учасників і партнерів кластерів та ознайомлення з їх організаційною, виробничою та маркетинговою діяльністю. Ключові слова: сільський туризм, кластер, кластерна ініціатива, Україна, воєнний час. RURAL TOURISM CLUSTERS IN UKRAINE: CURRENT STATUS AND DEVELOPMENT PROSPECTS Mart Reimann School of Natural Sciences and Health, Tallinn University, Tallinn, Estonia Marta Malska, Yuriy Zinko, Oksana Shevchuk Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The Estonian-Ukrainian study is devoted to the study of clusters and cluster initiatives of rural tourism in Ukraine, particularly during the pandemic-war period. They resulted from expeditionary surveys of a dozen cluster structures of rural tourism in different regions of Ukraine. Audio recordings of interviews with participants and partners of clusters and acquaintance with their organizational, production and marketing activities were made. Keywords: rural tourism, cluster, cluster initiative, Ukraine, wartime. Вступ. Актуальна проблематика з розвитку кластерів у туризмі України, в тому числі сільському туризмі, досліджується як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями [7, 9, 12]. Кластер як організаційна форма взаємодії учасників надання послуг в туризмі дозволяє максимізувати використання наявних ресурсів, інфраструктури та забезпечити йому спеціалізацію на ринку. Міжнародний досвід успішного функціонування туристичних кластерів [9] активізував питання впровадження і розвитку цієї форми для національного туризму. У цьому дослідженні послідовно вирішувались такі завдання: 1) оцінка туристично-рекреаційного потенціалу та туристичних послуг обраних кластерів і кластерних ініціатив з різних регіонів України; 2) вияснення на основі інтерв’ювання учасників і партнерів та огляду кластерів сільського впливу пандемії і війни на їх функціонування; 3) розробка рекомендацій для відновлення діяльності кластерів сільського туризму у воєнний і повоєнний період. Фактологічною основою цього дослідження виступили результати цільових поїздок у кластери сільського туризму, що включали вивчення їх діяльності та аудіювання учасників кластерів за спеціалізованими анкетами. Цей контент матеріалів є результатом естонськоукраїнських експедицій в рамках проекту «Удосконалення малого бізнесу та розвиток системи університетської освіти через дослідження та просування туристичних кластерів у сільській місцевості в Україні» (Improvement of small businesses and development of the university education system through research and promotion of tourism clusters in rural areas in Ukraine), які фінансувались Талліннським університетом за сприяння Естонського центру міжнародного розвитку (ESTDEV). 233 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. За визначенням класика економічної теорії Майкла Портера (1998) [12], кластери – це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов’язаних з їхньою діяльністю організацій (наприклад, університетів, агентств, а також торгових об’єднань) у певних областях, що конкурують, але і разом з тим ведуть спільну роботу. Кластеру притаманні три обов’язкові характеристики [11, 12]: 1) спеціалізація: smartspecialization, ідея; 2) мережа: взаємозв’язки, взаємодія; 3) географічна концентрація: місце, локація. Для розвитку кластерів потрібна «потрійна спіраль» (Triple Helix): бізнес; влада; академія (наука і освіта). До туристичних кластерів відносять групи підприємств, сконцентровані в межах певної території, які спільно використовують туристичні ресурси, спеціалізовану туристичну інфраструктуру, локальні ринки праці, здійснюють спільну маркетингову та рекламно-інформаційну діяльність [8]. Туристичні кластери організовують на базі закладів гостинності, центрів розвитку спеціалізованого туризму чи певних туристичних дестинацій. Кластер сільського туризму можна визначити, як сконцентровану на певній території групу взаємопов’язаних підприємств, установ та організацій сфери туризму й гостинності (засоби розміщення, харчування) та інших, пов’язаних з нею галузей (транспорту і зв’язку, освіти, культури, торгівлі, охорони здоров’я та ін.), місцевих органів влади та громадських об’єднань, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного при створенні комплексного зеленого турпродукту території [8]. Для кластерів сільського туризму важливо визначати їх вузьку спеціалізацію, що тісно пов’язана з наявними ресурсами та спектром надаваних продуктів і послуг сільського туризму. Практика туристичної діяльності на місцях, як і науково-методичні розробки експертів сільського туризму [8], засвідчили, що в Україні «прижилися» й з успіхом функціонують три чільні типи кластерів, що мають свою смарт-спеціалізацію. На основі критеріїв, пов’язаних зі смарт-спеціалізацією кластерів і кластерних ініціатив виділяються такі їх типи [9]: нічліжно-гастрономічний (садибний) кластер базується на основі об’єднаної діяльності садиб та закладів нічліжно-гастрономічного типу. Основними послугами є проживання, харчування, дозвілля; агротуристичний кластер, що базується на основі сільськогосподарських підприємств (фермерські, домогосподарства), виробництво продукції яких пов’язане з різноманітними продуктами харчування (тваринництво, садівництво). У цих господарствах рекреаційнотуристичні послуги виступають як додаткові. Проекти кластерів тут зосереджені в основному на розвиток туристичної інфраструктури та обслуговування туристів; краєзнавчо-екскурсійний кластер, який лише починає функціонувати в Україні, пов’язаний з пропозицією туристичного продукту на базі туристичних атракцій регіону. Об’єднує історичні об’єкти, заклади культури, заклади розміщення, і репрезентує локальний продукт [7]. У представленому дослідженні в методичному плані використані два основних поняття: «кластер» і «кластерна ініціатива». Власне ці дві групи представляють основні форми кластерних структур в сільських регіонах України. Під кластером розуміємо організаційно-маркетингові структури з налагодженою взаємодією учасників у формуванні продукту (послуги) та вираженою спеціалізацією. В українських реаліях на ниві сільського туризму кластери відрізняє наявність нормативно-правового статусу – громадська організація або товариство з обмеженою відповідальністю (табл. 1). Кластерна ініціатива є своєрідною формою декларування спільної діяльності у розробці і просуванні продуктів (послуг). Як правило, більшість з них функціонує без оформлення нормативно-правового статусу. У таблиці 1 наведено за обраними критеріями відміни між двома поняттями: кластер і кластерна ініціатива. Їх вирізняє формально-документальне забезпечення, налагодженість менеджменту, характерні риси діяльності, фінансовий обіг і контроль, а також інформаційнорекламне забезпечення. 234 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Таблиця 1 Порівняльна таблиця змістовної частини понять «кластер» і «кластерна ініціатива» в туризмі* № з/п Критерії 1. Нормативно-правовий статус 2. Менеджмент 3. Базові документи діяльності 4. Характеристика діяльності 5. Фінансовий обіг 6. Інформаційно-рекламне забезпечення Кластер Громадська організація, товариство з обмеженою відповідальністю Наявна управлінськокоординаційна структура у складі головного менеджера і керівників напрямів діяльності Статут, стратегія діяльності, плани заходів на поточний рік Безперервна взаємодія базових учасників, партнерів, супроводжуючих суб’єктів Налагоджена фінансова складова діяльності, її облік і планування для учасників Сайт організації, сторінки в соцмережах, друкована продукція Кластерна ініціатива Без оформлення нормативноправового статусу Лідер і група активістів План заходів на поточний рік Епізодична взаємодія між базовими учасниками та партнерами Епізодична оплата за надані послуги учасникам Окремі сайти учасників та інформація в соцмережах * Джерело: власне опрацювання. У представленому дослідженні, яке проводилось Талліннським університетом (Школа природничих наук і здоров’я), Естонія та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка і Львівським національним університетом імені Івана Франка, яке проводилось протягом 2020–2023 рр. у різних регіонах України, основним методом виступили соціологічні дослідження. Вони базувались на аудіюванні інтерв’ю учасників кластерів сільського туризму, їх партнерів та супроводжуючих суб’єктів (органи державної і місцевої влади, освітні і наукові заклади). Всього було взято інтерв’ю у понад 80 респондентів, що представляли 25 кластерів у різних регіонах України. Питання анкет групувались у чотири головних розділи і конкретних питань (два–три питання): Окрім анкетування учасників кластерів сільського туризму проводилась польова їх інвентаризація. Вона охоплювала огляд інфраструктури і атракцій кластеру, ознайомлення з основними видами занять. Ці польові дослідження доповнювались вивченням інформаційно-маркетингових матеріалів кластерів і інтернеті та в друкованій рекламній продукції. Проведене естонсько-українською командою опитування власників сільських садиб, які займаються надаванням послуг сільського туризму, відмічало важливу їх роль у прийомі переселенців з прифронтових районів (Київ, Харків, східні області країни). У віддалених районах України, що виконують своєрідну роль тилових (західні області), у багатьох випадках власне садиби сільського туризму стали основною базою розміщення потоків переміщених. Якщо села західних областей України відігравали роль своєрідної тимчасової бази гостинності для переміщених осіб, то значно складнішою була роль сіл прифронтових областей. Вони могли, як уже було відмічено, забезпечити короткотривалий прихисток переселенців та уїкендовий відпочинок для міських жителів обласних центрів (Харків, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса, Суми). Разом з тим, війна зачепила також їх території, багато сіл залишаються під ворожим обстрілом і зазнали руйнувань і вилюднення. Часто сільський туристичний бізнес тут заморожений. Для дослідження впливу війни на кластери сільського туризму в Україні було обрано різні за типом та місцем розташування (області, регіони) об’єкти. Серед них: нічліжно-гастрономічні («Бойківський колорит» [2], Етносело «Дивосвіт» [4], «Водні плеса Камінь-Каширщини» [6]), агротуристичні (Фрумушика-Нова [9], «Горбо-Гори» [1]), екскурсійні («Посулля» [10]). 235 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Зміни, які зафіксовано у кластерах після початку війни, залежали від їх місця розташування, додаткових соціальних навантажень, пов’язаних з воєнною ситуацією, згуртованості учасників. Зокрема, у прифронтових регіонах (кластери Етносело «Дивосвіт», «Посулля») звернули увагу на руйнування інфраструктури та соціальну короткотривалу підтримку переміщених осіб. Для останніх надавалось безкоштовне проживання та частково харчування, здійснювалась реабілітація. У більше віддалених від фронту «тилових» селах Заходу України в перші місяці війни соціальна функція стала основною. Більшість садиб приймали переміщених осіб на кілька весняних місяців (кластери «Бойківський колорит», «Водні плеса Камінь-Каширщини», агротуристичний кластер «ГорбоГори») з безоплатним наданням послуг. Для деяких кластерів були накладені обмеження у русі туристів у зв’язку з реновацією військового полігону (кластер «ФрумушикаНова»). Окрім відміченої вище нової функції для багатьох кластерів як своєрідного прихистку для переміщених осіб з фронтових районів тут проявились також нові ініціативи їх учасників. Майже всі кластери організовували групи підтримки українських військових. Надавана ними підтримка проявлялась у заготовці домашніх страв і напівфабрикатів, плетінні захисних сіток, організації прийому таборів з дітьми переселенців. В деяких кластерах з’явились спеціалізовані осередки з фізичної і психічної реабілітації учасників бойових дій та переміщених осіб (кластери Етносело «Дивосвіт» і «Бойківський колорит»). Активно працювали з благодійними організаціями щодо участі у зборі гуманітарної допомоги. Відповідь респондентів на питання про майбутнє кластерів після війни була майже однаковою. Вони вірять, що їхній кластер відновиться, кількість туристів неодмінно збільшиться, в тому числі зарубіжних. Цьому сприятиме для прифронтових територій розвиток воєнного туризму з відповідними артефактами війни. Спрацює також так званий «відкладений відпочинок», нереалізований під час війни. Вони переконані, що їхні атракції та різноманітні послуги повернуть до них міських туристів. Якщо лідери і учасники функціонуючих кластерів сільського туризму бачили конкретніше свої перспективи щодо розбудови інфраструктури, розвитку персоналу і поступовим переходом до виду підприємницької діяльності, то у кластерних ініціативах бачення їхнього майбутнього дещо відрізняється. На їх порядку денному це вирішення поточних завдань з розвитку кластерної структури. Серед них: офіційне закріплення кластеру, обрання його правління, налагодження тісних зв’язків в обслуговуванні туристів, формування іміджевого туристичного продукту і послуг. Тобто, необхідно їм перейти фазу становлення кластеру як організаційної структури. Більшість з них впевнені, що ці завдання вони вирішать у післявоєнний час. Проведені трирічні (2021–2023) опитування з аудіофіксацією учасників українських кластерів сільського туризму дозволяють розробити рекомендації для державних і місцевих органів влади, координуючих громадських організацій та учасників кластерних структур. В центрі цих рекомендацій оцінка сучасного стану кластерного руху в галузі сільського туризму та його основні проблеми для подальшого розвитку, а також пропозиції з організаційного та маркетингового забезпечення кластерів сільського туризму. Одночасно наголошено на нових трендах сільського туризму та його інноваціях. Рекомендації для органів державної влади, місцевого самоврядування в ОТГ та центральних і регіональних громадських організацій. Вивчення понад 20 кластерів сільського туризму в різних регіонах України зафіксувало різний ступінь співпраці державних органів та органів самоврядування з кластерами і кластерними ініціативами у сільському туризмі. Одні кластери отримують підтримку, беруть участь у плануванні та реалізації заходів рекреаційного і туристичного характеру разом з органами державної влади і самоврядування. Інші не до кінця розуміють практичну сутність процесу кластеризації, не йдуть на постійні контакти з лідерами і учасниками кластерів та пасивні до їх ініціатив. Покращення і підвищення ролі важливого підтримуючого рівня в моделі кластеру, а саме органів влади, вбачається у закріпленні в нормативно-правових і програмних документах кластерної моделі як ефективного механізму розвитку туризму і рекреації на селі. 236 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Подальший розвиток кластерів і кластерних ініціатив. Естонсько-українське дослідження базувалось на оцінці сучасного стану кластерів сільського туризму в різних регіонах України та розробки пропозицій щодо їх розвитку. Деяким кластерам надавались пропозиції під час їхніх відвідувань, а також презентаціях естонського досвіду кластеризації на конференціях та в соціальних мережах. Для багатьох українських кластерів сільського туризму, незважаючи на тривале їх функціонування (понад 10 років), незавершеним залишається їх організаційно-правовий статус: він може бути не пристосований до реального стану речей або не вельми дієвим для співробітництва суб’єктів сільського туризму. Тільки чверть з досліджуваних кластерів сільського туризму має формалізований статус свого утворення – громадської спілки або громадської організації. Часто кластерна однака не використовується як елемент реклами і залучення відвідувачів, а на перший план виходять атракції чи послуги рекламованого туристичного продукту. Це зумовлює часто розуміння кластеру не як бізнес-утворення, а громадську ініціативу. Тому перехід українських кластерів від гуманітарно-соціального статусу, хоча він зараз дуже важливий під час війни, до організаційно-підприємницького виду є досить актуальним. Тому зараз більшість функціонуючих кластерів дбають про забезпечення оптимальної організаційної структури (лідер, лідерська команда, координатори, менеджмери), активізація маркетингу через спеціальне навчання учасників кластеру, правове забезпечення діяльності учасників. Для багатьох з цих кластерних ініціатив важливо організувати цільове навчання із залученням експертів та практиків з успішно діючих кластерів в кожному з регіонів України. Саме такий підхід забезпечив становлення і подальший розвиток таких кластерів як «Оберіг» на Хмельниччині, «Бойківський колорит» на Івано-Франківщині. Подальший їх розвиток залежить від підтримки органів влади, регіональних і міжнародних програм, які дозволяють набрати досвід співробітництва і якісного обслуговування сільських туристів. Подальша підтримка кластерних утворень органами місцевої влади, науково-освітніми закладами та туристичним бізнесом в цей складний період дуже важлива для їх учасників. Збереження і подальший розвиток цих інноваційних структур, що допомагають організувати обслуговування туристів, повинні бути в центрі громадських структур, в першу чергу Спілки сільського зеленого туризму України, а також гуманітарних та проектних організацій. Інтерв’ювання учасників кластерів сільського туризму засвідчило їх переконаність у зростанні цього виду відпочинку на селі у післявоєнний період. Війна заставила по іншому оцінити свій край, його історію, що стане значною сконукою для туристів з великих і малих міст, які будуть відвідувати сільські дестинації. Багато з сіл стануть об’єктами відвідування для мілітарного туризму, в тому числі із залученням зарубіжних туристів. Власне кластерам і кластерним ініціативам належатиме значна роль у створенні привабливого іміджу сільських місцевостей як територій з широким спектром різноманітних туристичних занять: відпочинку, пізнавального туризму, екотуризму, фестивальних дій та гастротуризму. Сільський туризм у регіонах у післявоєнний час має стати одним з іміджевих на внутрішньому і міжнародному ринку туристичних послуг. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Агротуристичний кластер «ГорбоГори» : офіційна сторінка. URL: https://www.horbohory.com.ua/ (дата звернення 16.02.2024 р.). «Бойківський колорит»: на Прикарпатті створили перший туристичний кластер. Голос ІФ: щоденна онлайн-газета. URL: https://www.golos.if.ua/2020/01/31/bojkivskij-kolorit-na-prikarpatti-stvorili-pershijturistichnij-klaster/ (дата звернення 16.02.2024 р.). Війна та туризм: матер. міжнарод. наук.-практ. конф. (Київ, 11 листопада 2022 р.). Київ : ТОВ «Геопринт», 2022. 319 с. Етносело «Дивосвіт». Guru.ua: інформаційний сайт. URL: https://rest.guru.ua/ua/zaporozhie/spa/ 36261/ (дата звернення 16.02.2024 р.). Зінько Ю., Мальська М., Дубіс Л., Васильєв В., Околович І. Кластери туризму як один з інструментів сталого сільського розвитку України. International Public-Scientific Initiative «Community: Health. Human 237 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Potential. Socio-Economic Innovations». 29–31 May 2019, Ukraine, Kyiv / International Platform «Mental Health: Global challenges». DOI: http://doi.org/10.32437/IPSIProceedings.Issue-2019 6. Кластер сільського зеленого туризму «Водні плеса Камінь-Каширщини» / Камінь-Каширська міська громада. URL: https://kmk-gromada.gov.ua/news/1656399198/ (дата звернення 16.02.2024 р.). 7. Мальська М., Зінько Ю. Типи і моделі кластерів сільського туризму в Україні. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Туризм. 2018. Вип. 2. С. 8–23. DOI: https://doi.org/10.31866/2616-7603.2.2018.154397 8. Мальська М. П., Зінько Ю. В. Кластери сільського туризму України як інноваційні структури. Функціонування та перспективи розвитку туристичної галузі України: монографія / за заг. ред. М. Ю. Барна. Львів : ЛТЕУ, 2018. С. 188–202. 9. Сільський зелений туризм – від роз’єднаних садиб до територіальних кластерів / В. Васильєв, О. Гафурова, Ю. Зінько, М. Рутинський, Т. Шпеник, М. Товт. Київ : ГО Спілка СЗТ, 2017. 60 с. 10. Туристичний кластер «Посулля». URL: https://posullya.at.ua/ (дата звернення 16.02.2024 р.). 11. Феномен кластеру: аномальні бізнес-долини. Київ : Kyiv-Mohyla Business School, 2012. 78 с. 12. Porter M. E. On Competition. Boston: Harvard Business School Press, 1998. 581 s. *** 238 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 338.48-53 РЕКРЕАЦІЯ ЯК НАПРЯМ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ Любов Чорна Карпатський національний університеті мені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна Статтю приурочено проблемам рекреації, її значенню та функціям у сучасних умовах розвитку суспільства, в цілому, та прикладним аспектам її організації на території природного парку, зокрема. Вказано на кількісні показники відвідуваності зарубіжних природних парків й об’єктів природно-заповідного фонду Івано-Франківської області та на обсяги наданих відвідувачам послуг. Розкрито напрями діяльності Карпатського національного природного парку з організації рекреаційної діяльності, що характеризується функціональною різноманітністю й охоплює прокладання еколого-освітніх стежок, туристичних маршрутів, веломаршрутів, розвитку екологічного, оздоровчого та культурно-пізнавального туризму, формування пропозиції туристичних продуктів. Ключові слова: рекреація, рекреаційна діяльність, природний парк, маршрути, екостежки. RECREATION AS A DIRECTION OF NATIONAL NATURE PARKS ACTIVITIES Liubov Chorna Vasyl Stefanyk Сarpathian National University, Ivano-Frankivsk, Ukraine The article is devoted to the problems of recreation, its significance and functions in the modern conditions of the development of society, in general, and the applied aspects of its organization on the territory of the natural park, in particular. The quantitative indicators of attendance of foreign natural parks and objects of the nature reserve fund of Ivano-Frankivsk region and the volumes of services provided to visitors are indicated. The directions of activity of the Carpathian National Natural Park in the organization of recreational activities are revealed, which are characterized by functional diversity and include the laying of ecological and educational trails, tourist routes, bicycle routes, the development of ecological, health and cultural and cognitive tourism, and the formation of a supply of tourist products. Keywords: recreation, recreational activities, nature park, routes, eco-trails. Інтенсифікація всіх сфер життєдіяльності в сучасних умовах, зумовлена постійними трансформаціями як інтелектуального, так і технологічного характеру, економічними проблемами, накладає свій відбиток на соціальний розвиток. Перед кожним суспільством постає проблема збільшення періоду активного життя громадян засобами рекреації та відновлення їх працездатності та здоров’я. Рекреація виступає видом господарської діяльності, яка пов’язана з виробництвом, реалізацією та наданням рекреаційних послуг, а також із забезпеченням цього процесу необхідними ресурсами. В. Величко вказує на три функції рекреації: медико-біологічну функцію, пов’язану зі збільшенням тривалості життя людей і зниженням захворюваності; соціально-культурну, що стосується пізнання навколишнього світу; економічну, зміст якої пов’язаний з раціональним використанням природних багатств, розвитком сфери обслуговування, розширеним відтворенням робочої сили та підвищенням продуктивності праці [1, с. 21]. Засобами рекреації створюються можливості як для збільшення національного прибутку, так і загального підвищення соціальноекономічної ефективності суспільного виробництва. Значний потенціал для організації рекреаційної діяльності мають об’єкти природно-заповідного фонду, до яких відносяться національні природні парки. Світова практика рекреаційної діяльності засвідчує значний інтерес населення до природних парків. Згідно статистики Служби національних парків США в 2024 р. вони прийняли рекордні 331,9 млн рекреантів. Це є на 6,36 млн або на 2 % відвідувань більше, ніж у 2023 р., впродовж якого у природних парках країни побувало 325,5 млн відвідувачів [5]. Найвищі показники відвідуваності таких об’єктів у доковідний період спостерігалися в 2016 р., коли число відвідувачів досягло 330 971 689 осіб. Показник 239 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. відвідуваності 2024 р. вказує не лише на відновлення рекреаційної практики, але й на перевершення обсягів попередніх років. Разом зі зростанням кількісних показників відвідувачів збільшується їх тривалість перебування у природних парках і зростає рівень використання паркових закладів розміщення. Високі обсяги потоків рекреантів до парків країни обґрунтовуються доступністю широкого спектру рекреаційних занять для різних вікових і соціальних груп населення. Значний потенціал для розвитку рекреації та туризму мають національні природні парки України, що є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, які створюються задля збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів і об’єктів та мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, освітню, наукову та естетичну цінність [4]. Діяльність національних природних парків підпорядкована реалізації таких основних завдань як: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів й об’єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з обов’язковим дотриманням режиму охорони заповідних природних комплексів і об’єктів; здійснення наукової роботи, зокрема проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій щодо охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природної ресурсної бази; проведення екологічної освітньо-виховної роботи [4]. Природні парки розробляють систему заходів з організації різних видів рекреації, серед яких чільне місце посідає рухова або фізична рекреація, творча або креативна, культурнорозважальна та суспільно-громадська. В Україні нараховується 53 національних природних парки. На території Івано-Франківської області функціонує п’ять таких структур. До них належать Верховинський, Галицький, Карпатський і національні природні парки «Гуцульщина» та «Синьогора». Дані об’єкти вирізняються високим рівнем атрактивності. У 2024 р. кількість відвідувачів найбільших об’єктів природнозаповідного фонду Івано-Франківської області склала 573,2 тис. осіб, що свідчить про зростання чисельності відвідувачів на 1 % у порівнянні з 2023 р. [3]. Водночас обсяг наданих відвідувачам послуг на території основних природоохоронних об’єктів і територій області у 2023 р. склав більше 29 млн грн, а в 2024 р. – 28 млн грн, що менше на 5 %,ніж у попередньому році. Карпатський національний природний парк (КНПП) є одним з найбільш відвідуваних парків області. Він є першим національним парком України, створеним у 1980 р. з метою збереження природних комплексів і об’єктів гірських систем Чорногори та Ґорґан. Базовими напрямами рекреаційної діяльності у межах території КНПП є [2]: забезпечення умов для здійснення рекреаційної діяльності з додержанням режиму території; прокладання еколого-освітніх стежок, туристичних маршрутів, облаштування оглядових майданчиків і рекреаційних ділянок, організація кемпінгів для відпочинку; організація оздоровлення, відпочинку, екскурсійної діяльності, любительського та спортивного рибальства, різних видів туризму: екологічного, оздоровчого, гірського, пригодницького, культурно-пізнавального тощо. Рекреаційна діяльність з дотриманням режиму території парку здійснюється як в зоні регульованої рекреації, площа якої складає більше половини його обсягів і дорівнює 51,4 %, так і в зоні стаціонарної рекреації, що є найменшою за величиною структурною одиницею парку площею 96,2 га. У межах зони регульованої рекреації організовується короткотривалий відпочинок, оздоровлення відвідувачів іпроходження туристичних маршрутів та екологічних стежок. Натомість, у зоні стаціонарної рекреації доступними є послуги розміщення в готелях або кемпінгах та інші послуги закладів обслуговування. Прокладання еколого-освітніх стежок, туристичних маршрутів, облаштування оглядових майданчиків і рекреаційних ділянок, організація кемпінгів для відпочинку є складовими рекреаційної діяльності парку. Тут створено пропозицію 28 туристичних маршрутів довжиною в 140 км. 240 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Надзвичайно перспективним на території національного парку є розвиток велотуризму. Завдячуючи сприятливому мікроклімату та рельєфу, багатству природних ландшафтів, велотуризм тут доступний для різних вікових категорій. У рамках проєкту «ВелоКраїна» на території КНПП та прилеглих територіальних громад прознаковано більше 10 веломаршрутів. Їх протяжність – близько 200 км. Тут сформовано пропозицію веломаршрутів з м. Яремча, смт Ворохта, с. Татарів, с. Микуличин. Вони є різної тривалості від 1,5 до 7 годин. Найбільш високогірним і мальовничим є маршрут для досвідчених велосипедистів. Це є маршрут № 316 «Кульний», його довжина дорівнює 52 км, а час проходження – 7 годин. Екостежки КНПП різняться за рівнем складності та спрямованістю на певну вікову групу. Тут розроблено екостежки важкого, середнього та легкого рівня складності та різної протяжності від 200 м до 10,5 км. Значним попитом серед рекреантів користується еколого-освітня стежка «На гору Говерла», що веде до найвищої гірської вершини України, г. Говерли – 2061 м, з якої видно Чорногірський хребет. Схили гори вкриті рідкісними ендемічними та реліктовими рослинами, 43 з яких занесено до Червоної книги України. Тривалість сходження – 3–4 години. Пішохідні прогулянки в парку підпорядковані загальному оздоровленню відвідувачів, їх відпочинку. Високим рівнем привабливості вирізняється босоногий маршрут «Ведмежа стежка», облаштований з урахуванням локального ландшафту. Стежка передбачає наявність поверхні різної текстури: від м’якого піску, моху, трави, хвої до гальки та жорсткого каміння. З огляду на загальнооздоровчий ефект і вплив споглядання пейзажів на відновлення фізичних і психологічних сил цікавою є екостежка «На гору Піп Іван», що бере початок біля будівлі Чорногірського природоохоронного науково-дослідного відділення і проходить повз р. Шибенка до урочища Погорілець та веде до полонини Веснарка, де організовано традиційне полонинське господарство та здійснюється випасання отар овець. Тут рекреанти мають змогу ознайомитися зі специфікою фермерства на полонині. Звідти стежка веде до о. Марічейка, другого за площею озера Чорногори та до г. Піп Іван Чорногірський, на вершині якої знаходиться будівля польської астрономо-метеорологічної обсерваторії, що є унікальною пам’яткою історії й архітектури України. Обсерваторія є найвищою в Україні спорудою, вона була збудована в 1938 р. і знана під назвою «Білий слон». Екскурсійні послуги надає екотуристичний візит-центр парку, де створено можливості для огляду експозиції про його флору та фауну та для перегляду фільму про його унікальний світ. Високим рівнем привабливості вирізняється туристична атракція парк-музей «Карпати в мініатюрі». Даний об’єкт детально відтворює архітектурні пам’ятки культурного надбання регіону. Рекреаційна діяльність парку характеризується функціональною різноманітністю, що знаходить прояв у широкому спектрі видів рекреаційних занять і можливості одночасного їх здійснення на одній території. Підтвердженням цього може служити створена тут пропозиція турпрограми «На вихідні в Карпатський національний природний парк», яка розрахована на два дні. Таким чином, пропозиція рекреаційних послуг у природному парку спрямована на забезпечення можливості здійснення рекреаційних занять засобами пішохідних та велосипедних походів і прогулянок, споглядання пейзажів, ознайомлення з природою та культурою регіону, участі в турах вихідного дня. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Величко В. В. Організація рекреаційних послуг: навч. посібн. Харків, 2013. 202 с. Карпатський національний природний парк. URL: https://karpatskyi-park.in.ua/ (дата звернення: 20.03.2025 р.). На Прикарпатті зросла від відуваність природних парків, але доходи зменшилися. URL: https:// galka.if.ua/na-prykarpattia-zrosla-vidviduvanist-pryrodnykh-parkiv-ale-dokhody-zmenshylysia/ (дата звернення: 20.03.2025 р.). Про природно-заповідний фонд України: Закон України. URL: https://pzf.land.kiev.ua/pzf-zakon.html (дата звернення: 20.03.2025 р.). Annual Visitation Statistics Release. URL: https://www.nps.gov/subjects/socialscience/visitor-use-statisticsdashboard.htm (дата звернення: 20.03.2025 р.). *** 241 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:502.4(47.74) ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ: СТРУКТУРА, ПРИНЦИПИ І ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ Віталій Брусак Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Розглянуто структуру, принципи, стан та проблеми впровадження екологічної мережі Українських Карпат. Головну роль у формуванні структури екологічної мережі Українських Карпат відіграють географічні чинники: структура та натуральність природних ландшафтів, структура і репрезентативність природнозаповідного фонду, характер господарського освоєння регіону та лімітуючі чинники (транспортна мережа, інтенсивне лісокористування). Зроблено акцент на важливість врахування географічних чинників при формуванні регіональних екокоридорів та елементів екомережі – ключових і сполучних територій (локальних екокоридорів), буферних зон. Ключові слова: екологічна мережа, Українські Карпати, структура, природно-заповідні території, проблеми впровадження. THE ECOLOGICAL NETWORK IN THE UKRAINIAN CARPATHIANS: STRUCTURE, PRINCIPLES AND IMPLEMENTATION PROBLEMS Vitaliy Brusak Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The structure, principles, state and problems of forming the ecological network of the Ukrainian Carpathians are considered. The main role in shaping the structure of the ecological network of the Ukrainian Carpathians is played by geographical factors: the structure and naturalness of natural landscapes, the structure and representativeness of the nature reserve fund, the nature of the economic development of the region and limiting factors (transport network, intensive forest use). The main focuse is made on the importance of considering the geographical aspects while forming the regional ecocoridors as well as the elements of the ecological network, i.e., the core and connecting areas (local ecocoridors), buffer zones. Keywords: ecological network, Ukrainian Carpathians, structure, nature reserves, implementation problems. Вступ. Формування екологічної мережі Українських Карпат слід розглядати в контекстах формування національної екомережі (Карпатський природний регіон) [10, 13, 19] та як стрижневої складової виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат [12]. Досвід європейських держав показує, що екологічні мережі є ефективними інструментами впровадження Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995) [22]. Розбудова екологічних мереж розглядається як багатоаспектний процес, що поєднує законодавчі, науково-методичні і соціально-економічні аспекти. Екологічна мережа України та її крупних природних регіонів (фізико-географічних зон і країв) формується на основі Законів «Про Загальнодержавну програму формування екологічної мережі України на 2000–2015 роки» (2000) і «Про екологічну мережу України» (2004) та Генеральної схеми планування території України (2002), невід’ємною частиною якої є екомережа, а також методичних рекомендацій «Формування регіональних схем екомережі» [17], затверджених Мінприроди України. Виклад основного матеріалу. У 2007 р. робочою групою з експертів Львівської, ІваноФранківської, Закарпатської і Чернівецької областей, фахівців Мінприроди України та НУ «КиєвоМогилянська академія» розроблено схему екологічної мережі Українських Карпат національного рівня у масштабі 1 : 200 000 [1], яка стала основою розроблення регіональних і локальних екологічних мереж відповідно адміністративних областей і районів Карпатського регіону. У методологічному плані формування екомережі в Українських Карпатах базується на національній концепції розбудови екомережі, у якій основну роль у виділенні ключових територій відіграють існуючі і запроектовані природно-заповідні території [10, 13]. У цей же час опубліко- 242 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. вано схему основних структурних елементів Карпатської екомережі, запропоновану С. Поповичем [11] на середьомасштабному (1 : 1 000 000) рівні. Не вдаючись у детальний аналіз зазначених схем екологічної мережі регіону, відзначимо, що на противагу українській частині для сусідніх територій Словацьких, Польських і Румунських Карпат ще в кінці 1990-их років розроблені схеми екомереж у рамках європейських програм EЕCONET і Natura-2000. В європейських концепціях формування екомереж заповідні території відіграють додаткову роль у визначенні місцеположення ключових територій екомережі, а визначальну роль у плануванні просторової структури екомережі відіграють дані щодо розміщення непорушених господарською діяльністю природних екосистем, рідкісних біотопів, ареалів і локалітетів раритетних видів флори і фауни, міграційних шляхів тварин [20, 21]. Відзначимо, що сучасний рівень біокомпонентної й екосистемної вивченості Українських Карпат не дозволяє у повній мірі реалізувати європейську модель екологічної мережі. Більшість розроблених за останні десятиріччя схем екомереж Українських Карпат в цілому чи окремих її частин базувались на пріоритетах національної концепції екомереж, у якій базовими елементами виступають існуючі заповідні території [6, 7, 11, 15, 18, 19]. Метою дослідження є з’ясування еволюції уявлень про екологічну мережу Українських Карпат, її структуру і принципи формування, а також сучасний стан та проблеми впровадження регіональної екомережі. Науково-дослідною лабораторією інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень ЛНУ ім. І. Франка розроблено середньомасштабну (1 : 200 000) модель екологічної мережі Українських Карпат (рис. 1) у результаті виконання держбюджетної теми «Географічні основи формування та стратегії впровадження екологічної мережі в Українських Карпатах» (номер держреєстрації 0107U002039). Модель розроблена на основі оцінки ієрархічної і територіальної структури природно-заповідного фонду [8], аналізу ландшафтної (фізико-географічної) будови [9], геолого-геоморфологічних особливостей [3] та характеру сучасного природокористування у досліджуваному регіоні з урахуванням «концепції мінімуму заповідних територій» (кожному фізико-географічному регіону певного таксономічного рангу – природно-заповідний об’єкт певної ієрархії). Основними елементами регіональної екомережі виступають ключові території, які утворюють природні ядра і буферні території та сполучні території (екокоридори) відповідно міжнародного, національного і регіонального рівнів, а також відновлювальні території (ділянки ренатуралізації екосистем) [2, 3, 4, 5]. Лімітуючими чинниками проєктування елементів регіональної екомережі виступають транспортна мережа (залізниці та автошляхи міжнародного і національного значення) та інтенсивність лісокористування (передусім суцільних рубань лісу). Новизна запропонованої схеми регіональної екомережі порівняно з «базовою» схемою [1] полягала в розгляді ключових територій, представлених передусім національними природними парками (НПП) і заповідниками, як поєднання заповідних ядер і буферних територій. Перші з них утворюють ділянки заповідних зон НПП і ландшафтних парків, природного заповідника «Горгани» і заповідних ядер Карпатського біосферного заповідника. Запропонована загальна модель екомережі Українських Карпат базувалась на низці планувальних моделей регіонального (масштаби 1 : 500 000) [15] та локального (масштаб 1 : 100 000) рівнів, зокрема для ЧорногірськоСвидовецько-Мармарошського масивів КБЗ [6] та верхів’я гірської і передгірської частин Дністра [7]. В основу їхньої розробки покладено вище вказані вимоги національної концепції екомережі. При виокремленні ключових територій з біоцентрами (заповідними ядрами) враховано ландшафтний і біогеографічний поділ регіону та місцерозташування великоплощинних заповідних територій – заповідники, національні і ландшафтні парки та великі заказники [15], а також ділянок пралісів і старовікових природних лісів, особливості поширення «червонокнижних» видів тварин і рослин, зокрема, видів, що перебувають під загрозою зникнення, ендеміків, пограничних тощо [14]. При виділенні природних ядер ключових територій також враховувались особливості розташування об’єктів неживої природи (скелі і скельні комплекси різного генезизу, печери, вулканічні і льодовикові утворення тощо) як цінних об’єктів георізноманітності ландшафтів і одночасно унікальних середовищ проживання багатьох рідкісних (раритетних) видів флори і фауни. 243 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Схема екологічної мережі Українських Карпат Умовні позначення до рисунка. Регіональні екологічні коридори і ключові території: 1. Передкарпатський долинно-височинний: 1.1. Верхньодністерська, 1.2. Галицька, 1.3. Чорноліська, 1.4. Моршинська. 2. Зовнішньокарпатський низькогірно-середньогірний: 2.1. Бескидська, 2.2. Горганська, 2.3. Покутсько-Буковинська, 2.4. Верхньодністровсько-Бескидська, 2.5. Грофянська, 2.6. Зубровицька. 3. Вододільно-Полонинський середньогірний: 3.1 Ужансько-Сянська, 3.2. Свидовецько-Чорногірська, 3.3. Мармароська, 3.4. Синевірсько-Угольсько-Широколужанська, 3.5. Чивчинсько-Гринявська, 3.6. Тур’є-Полянська, 3.7. Осішнянська, 3.8. Річанська, 3.9. Бердівська. 4. Вулканічний низькогірний: 4.1. Вигорлатська, 4.2. Іршавська, 4.3. Маковицька, 4.4. Синяцька, 4.5. Шаянська. 5. Тисенсько-Латорицький долинно-низовинний: 5.1. Хустська, 5.2. Виноградівсько-Тисенька, 5.3. Юлівська, 5.4. Великодобрунська. Регіональні ландшафтні одиниці [9]: А. Гірсько карпатський округ. І. Високогірно-полонинська область (Чорногірська). ІІ. Область високогірно-полонинського ядра (Рахівсько-Чивчинська). ІІІ. Середньогірно-полонинська (Полонинська) область. ІV. Середньогірно-скибова область (Зовнішніх Карпат). V. Низькогірно-вулканічна область (Вулканічних Карпат). VI. Міжгірно-верховинська область (Вододільно-верховинська). VII. Низькогірно-стрімчакова область (Міжгірських улоговин і Стрімчастих гряд). VIII. Низькогірно-скибова область (Крайового низькогір’я). IX. Горбогірно-улоговинна область (Солотвинської (Верхньотисненської) улоговини). Б. Передкарпатський округ. X. Передгірно-височинна область (Передкарпаття). В. Закарпатський округ. XI. Передгірно-низовинна область (Закарпатської рівнини). Сполучні території, що відіграють роль екологічних коридорів у моделі регіональної екомережі Українських Карпат, представлені лінійними структурами вздовж хребтів, пригребеневих схилів та різнорангових річкових долин. Вони характеризуються наявністю природних і напівприродних екосистем та агроценозів з екстенсивним використанням. Сполучні території 244 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. поєднують між собою у діагональному і субширотному напрямі ключові території. Найдовші за протяжністю екокоридори (більше 50 км) субширотного (карпатського) простягання поєднують ключові території Полонинського хребта, Скибових Карпат та Вулканічних Карпат. Ширина коридорів гребенево-вершинного типу коливається від 5 до10 км, а долинних – 3–7 км. Власне проєктування сполучних територій є найбільшою проблемою формування екологічних мереж у різних регіонах України. Оригінальне вирішення цієї проблеми запропоновано у працях М. Теслович [16, 23] та її дисертаційному дослідженні на прикладі екомережі Закарпатської області з врахуванням середовищ існування і міграційних шляхів ключових видів (ведмедя бурого, рисі звичайної, кота дикого). Буферними територіями виступають ділянки, які облямовують біоцентри ключових територій. Вони включають природні і напівприродні екосистеми, які розміщені у складі національних і ландшафтних парків (зона регульованої рекреації і господарська зона), водоохоронних або приполонинських лісів. Для кожної з ландшафтних (фізико-географічних) областей виділено такі ключові та сполучні території [2, 3, 4] (див. рис.): 1. Для Передкарпаття виділено чотири ключові території національного (н) і дві регіонального (р) рівнів: Верхньодністерську (н) на базі боліт Верхньодністровської улоговини; Галицьку (н) на основі лісових, лучно-степових й аквальних комплексів Галицького НПП; Чорноліську (н) на основі заказника «Чорний ліс»; Моршинську (р) на основі Моршинського заказника; Чернівецьку (н) і Сторожинецьку (р) на базі однойменних РЛП і проектованого НПП. Верхньодністровська ключова територія на першому етапі створення потребує режиму відновлення [7]. Сполучними територіями різного рівня виступатимуть головно фрагменти долин річок Дністра, Свічі і Мізунки, Лімниці, Пруту, Пістиньки, Рибниці і Черемошу та вододіли Стрия – Свічі, Лімниці – Бистриці Солотвинської та Черемоша – Серету. Долини річок Лімниці, Пістиньки, Рибниці мають статус гідрологічних заказників. 2. Для низько- і середньогірних областей Скибових (Зовнішніх) Карпат виділено по три ключові території національного і регіонального рівнів – Бескидську (р) на основі НПП «Сколівські Бескиди» і Поляницького РЛП; Горганську (н) на базі ПЗ «Горгани» та північної частини Карпатського НПП; Покутсько-Буковинську (н) на основі національних парків «Гуцульщина» і Вижницький; Верхньодністровсько-Бескидську (р) на основі однойменного РЛП; Грофянську (р) на базі заказників «Грофа», Ілемський, Брадульський й Яйківський; Зубровицьку (р) на основі однойменного заказника. Регіональними і локальними сполучними територіями виступають заліснені осьові хребти гірських масивів Бескид, Горган і Покутсько-Буковинських Карпат та гірські відтинки річок Дністер, Стрий, Свіча, Лімниця, Прут, Пістинка, Рибниця і Черемош, окремі з яких мають статус гідрологічних заказників. 3. Для Чорногірської, Полонинської, Рахівсько-Чичинської, Вододільно-верховинської областей і області Міжгірських улоговин і Стрімчакових гряд виділено три ключові території міжнародного (м), дві національного і чотири регіонального значення: Ужансько-Сянську (м), яку утворять Ужанський НПП і Надсянський РЛП як складові міжнародного біосферного резервата «Східні Карпати»; Свидовецько-Чорногірську (м) у складі однойменних масивів КБЗ і південної частини Карпатського НПП; Мармарошську (м) у складі двох масивів КБЗ; СиневірськоУгольсько-Широколужанську (н) на основі НПП «Синевир» і Угольсько-Широколужанського масиву КБЗ; Чивчинсько-Гринявську (н) у складі Черемошського НПП та заказників «Чорний Діл», Молочобратський і Чивчино-Гринявський (тепер Верховинський НПП); Тур’є-Полянську (р) на основі заказників Тур’є Полянський і «Соколові скелі»; Осішнянську (р) на основі заказників Осішний і «Потік Оса»; Річанську (р) і Бердівську (р) на основі однойменних заказників. Регіональними сполучними територіями виступають середньогірні гірські хребти карпатського простягання, а локальними – долини річок. 4. Для низькогір’я Вулканічних Карпат виділено по одній ключовій території міжнародного і національного та три регіонального значення: Вигорлатську (м) по сусідству з природним парком «Вигорлат» у Словаччині; Іршавську (н) на базі НПП «Зачарований край»; Маковицьку (р) і Синяцьку (р) у центральній частині однойменного вулканічного низькогір’я і 245 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Шаянську (р) на пограниччі Румунією. Регіональною сполучною територією виступає низькогірний вулканічний хребет. 5. Для областей Закарпатської рівнини і Солотвинської улоговини виділено по дві ключові території національного і регіонального рівня – Хустську (н) і Юлівську (р) на основі однойменних масивів КБЗ; Виноградівсько-Тисеньку (н) на основі масиву КБЗ «Чорна гора» та однойменного РЛП у долинах річок Тиси і Боржави; Великодобрунську (р) на основі однойменного заказника. Сполучними територіями регіонального значення виступатимуть долини Тиси і Латориці. У складі екологічної мережі Українських Карпат як екокоридору національного рівня на базі означених ключових територій виділяється п’ять екокоридорів регіонального значення: Передкарпатський (Дністровсько-Прутський) долинно-височинний, Зовнішньокарпатський низькогірно-середньогірний, Вододільно-Полонинський середньогірний, Вулканічний низькогірний та Тисенсько-Латорицький долинно-низовинний. Методологічно-методичні розробки у сфері планування екологічних мереж свідчать про суттєву роль географічних, зокрема геоморфологічних чинників у формуванні загального малюнку/конфігурації екомережі та компоновці її основних елементів. При цьому визначальну роль відіграють морфологічні, морфометричні, морфогенетичні та морфодинамічні показники рельєфу, як основи ландшафтних комплексів. Виявлено значну роль каркасних елементів гірського рельєфу – гірських хребтів і долин річок та гірських масивів у трасуванні різнорангових сполучних територій (екокоридорів), а також контурів буферних територій. У регіоні можна виділити певні типи сполучних територій (локальних екокоридорів) за особливостями рельєфу. Серед екокоридорів вододільного (хребтового) типу виділяються гостроверхі, плосковипуклі різновидності, що мають прямолінійне і дугоподібне простягання у межах гірськолісового і полонинського ландшафтних ярусів. Морфологічна структура, морфометричні та морфодинамічні показники різнорангових річкових долин гірської частини Українських Карпат дозволяють виділити два типи долинних екокоридорів: 1) з вираженою морфологічною структуррою днища з активним забезпеченням міграції видів рослин і тварин у повздовжньому і поперечному перерізі долини (річки Дністер, Тиса); 2) зі спрощеною морфологічною структурою з активним забезпеченням міграції видів рослин і тварин переважно у повздовжньому розрізі (поперечні долини) [3, 5]. Висновки. Аналіз еволюції уявлень про екологічну мережу Українських Карпат, її структуру і принципи формування засвідчує постійну деталізацію виокремлення достатньо усталених ключових територій з біоцентрами (заповідними ядрами) та пошук шляхів оптимального планування сполучних територій з врахуванням міграційних шляхів ключових видів. Cуттєву роль у плануванні екологічних мереж, її загального малюнку мають географічні, зокрема, геоморфологічні чинники, що визначають компоновку регіональних екокоридорів та елементів екомережі – ключових і сполучних територій (локальних екокоридорів), буферних зон. Сучасний стан впровадження екологічної мережі Українських Карпат відзначається проблемами її реалізації у різних адміністративних областях Карпатського регіону. Відзначимо, що в усіх областях Обласними радами схвалені Програми формування екологічної мережі, проте схеми екомереж схвалено тільки для Закарпаття, а у Львівській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях проєкти регіональних схем формування екомережі перебувають на різних стадіях доопрацювання і погодження. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. Брусак В., Безусько А., Возний Ю., Зінько Ю. Схема екомережі Українських Карпат (національний рівень). Жива Україна. 2008. № 9–10. С. 8–10. Брусак В. П., Зінько Ю. В., Кричевська Д. А. Географічні основи формування екологічної мережі в Українських Карпатах. Розвиток заповідної справи в Україні і формування Пан’європейської екологічної мережі : матер. міжнарод. наук.-практ. конф. Рахів, 2008. С. 61–68. Брусак В. П., Зінько Ю. В., Кравчук Я. С., Кричевська Д. А. Геоморфологічні передумови формування екологічної мережі Українських Карпат. Фізична географія і геоморфологія. 2009. Вип. 56. С. 112–123. 246 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. Брусак В., Зінько Ю., Кричевська Д. Структура і пріоритетні заходи впровадження екологічної мережі Українських Карпат. Географічна наука і практика: виклики епохи: матер. Міжнарод. наук.-практ. конф., присвяч. 130-річчю географії у Львів. ун-ті. Львів, 2013. Т. 3. С. 5–8. Брусак В. Ландшафтно-географічні аспекти проектування і формування екологічної мережі в Українських Карпатах. Ландшафтознавство: стан, проблеми, перспективи: матер. Міжнар. наук. конф., присвяч. 70-річчю заснування кафедри фізичної географії, 60-річчю діяльн. Львів. школи ландшафтознавства, 110-річчю з дня народж. проф. К. І.Геренчука і 80-річчю з дня народж. проф. Г. П. Міллера. Львів, 2014. С. 133–137. Зінько Ю. В., Брусак В. П., Кравчук Я. С., Антосяк В. М., Довганич Я. О., Чумак В. О., Годованець Б. Й. Оптимізація та розширення території КБЗ. Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника: монографія / за заг. ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонка, Ф. Д. Гамора. Київ, 1997. С. 373–427. Зінько Ю., Брусак В., Кричевська Д., Ткачик В. Верхньодністровський екологічний коридор: сучасний стан та заходи з охорони. Річкові долини: Природа – ландшафти – людина: збірник наукових праць. Чернівці – Сосновець, 2007. С. 69–78. Леоненко В. Б., Стеценко М. П., Возний Ю. М. Атлас об’єктів природно-заповідного фонду України. Київ, 2003. 73 с. Мельник А. В. Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження: монографія. Львів, 1999. 286 с. Мовчан Я. І. Екомережа України: обґрунтування структури та шляхи втілення. Конвенція про біологічне різноманіття: громадська обізнаність і участь. Київ, 1997. С. 98–110. Попович С. Ю. Основні структурні елементи Карпатської екомережі. Заповідна справа в Україні. 2007. Т. 13. Вип. 1–2. С. 80–89. Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат. Жива Україна. 2005. Вип. 4–5. С. 7–10. Розбудова екомережі України: монографія / за ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонка. Київ, 1999. 127 с. Стойко С. М. Система охорони природи у верхів’ї басейну Дністра: монографія. Львів, 2004. 56 с. Стойко С. М., Зінько Ю. В., Брусак В. П. Екосистемна і ландшафтна репрезентативність Карпатського біосферного заповідника (резервата) та його значення для формування екологічної мережі в Карпатах. Наукові записки Музею природознавства АН України. 2005. Т. 20. С. 123–132. Теслович М. В., Кричевська Д. А. Геоінформаційне моделювання потенційно важливих територій для перебування ведмедя бурого у Закарпатській області. Людина та довкілля. Проблеми неоекології. 2023. № 39. С. 118–132. DOI: https://doi.org/10.26565/1992-4224-2023-39-11 Формування регіональних схем екомережі: методичні рекомендації / за ред. Ю. Р. Шеляга-Сосонко. Київ, 2004. 71 с. Чорней І. І., Скільський І. В., Коржик В. П., Буджак В. В. Заповідні об’єкти Буковини загальнодержавного значення як основа регіональної екологічної екомережі. Заповідна справа в Україні. 2001. Т. 7. Вип. 2. С. 73–98. Шеляг-Сосонко Ю. Р., Дудкін О. В., Коржнєв М. М., Аксьом О. С. Національна екологічна мережа як складова частина Пан-європейської екологічної мережі. Київ, 2005. 62 с. Koncepcja krajowej sieci ekologicznej ECONET-Polska / рod red. Anny Liro. Warszawa : IUCN-Poland, 1995. Navrh narodnej ecologickej siete Slovenska-NECONET. National Ecological Network of Slovakia. Bratislawa : IUCN, 1996. The Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy. Strasbourg : Counsil of Europe, 1996. Teslovych M., Krychevska D., Andreychuk Y. Potentially Important Areas for the Eurasian Lynx (Lynx lynx) as a Basis for Determining the Structural Elements of the Eco-Network of the Transcarpathian Region in Ukraine. Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska. Sectio B. Geographia, Geologia, Mineralogia et Petrographia. 2023. Vol. 78. P. 97–114. DOI: https://doi.org/10.17951/b.2023.78.0.97-114 *** 247 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 504.03 ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ СУМЩИНИ ТА КОНОТОПА, ЕКОМЕРЕЖІ Й ЕКОТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ У 2025 РОЦІ Світлана Калинкіна, Анастасія Логоша Індустріально-педагогічний фаховий коледж Сумського державного університету, Конотоп Сумської обл., Україна Розглянуто сучасний стан природоохоронних територій Сумщини та міста Конотоп, висвітлено значення екологічної мережі та можливості розвитку екотуризму в регіоні. Особливу увагу приділено новому екологічному маршруту «Желдокі–Батурин», що поєднує природні та історико-культурні об’єкти. Дослідження засвідчує високий потенціал територій для збереження біорізноманіття та сталого туризму. Ключові слова: природоохоронні території, екомережа, Сумщина, Конотоп, екотуризм, заповідні зони, екостежка. NATURAL PROTECTED AREAS OF SUMY AND KONOTOP REGIONS, ECONETWORKS AND ECOTOURIST ACTIVITIES IN 2025 Svitlana Kalinkina, Anastasia Logosha Industrial and Pedagogical Vocational College of Sumy State University, Konotop, Sumy Region, Ukraine The article examines the current state of protected areas in Sumy region and the city of Konotop, highlights the importance of the ecological network and the possibilities for ecotourism development in the region. Particular attention is paid to the new ecological route «Zheldoki–Baturyn», which combines natural, historical and cultural sites. The study shows the high potential of the territories for biodiversity conservation and sustainable tourism. Keywords: nature conservation areas, eco-network, Sumy region, Konotop, ecotourism, protected areas, ecotrail. Вступ. Сумська область має значний природоохоронний потенціал, представлений різноманіттям заповідних територій, які є складовою національної екомережі України. У сучасних умовах важливого значення набуває розвиток екотуристичної діяльності, що ґрунтується на збереженні природних ресурсів та культурної спадщини. У межах області розміщено значну кількість об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), які мають екологічну, наукову, освітню та рекреаційну цінність. Мета дослідження полягає у визначенні перспектив формування екомереж та розвитку екотуристичних маршрутів на прикладі Конотопщини, зокрема через створення екологічної стежки «Желдокі–Батурин». Стан природоохоронних територій та екомережі Сумщини. На території Сумської області функціонує понад 250 об’єктів ПЗФ, серед яких національні природні парки, ландшафтні заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища. До найвідоміших належать: Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський», Гетьманський НПП, регіональні ландшафтні парки «Сеймський» і «Слобожанський». У Конотопському районі функціонують об’єкти місцевого значення: гідрологічні заказники «Желдокі», «Медвине» та ботанічні заказники «Вишневе» і «Малинівка». Ці території включені до східної частини національної екомережі. Території мають великий вплив на збереження біорізноманіття, особливо водно-болотних угідь та лісостепових ландшафтів. Формування екомережі на Сумщині передбачає об’єднання ізольованих природних ділянок у цілісну систему через створення екокоридорів та екостежок, що дає змогу здійснювати моніторинг, збереження середовища існування видів та розвиток екологічного туризму. Екотуристичний маршрут «Желдокі–Батурин». Екологічна стежка розроблена як міжобласний маршрут, який поєднує природні об’єкти Конотопського району Сумської області з 248 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. історико-культурною спадщиною Батурина (Чернігівська область). Загальна протяжність маршруту становить близько 25 км. а) б) Рис. 1. Екотуристичні маршрути Сумщини: а) «Желдокі–Батурин»; б) «Конотоп–Батурин». Основні об’єкти маршруту: Урочище «Желдокі» – гідрологічний заказник місцевого значення, цінний для збереження типових лісостепових угідь. Тут зустрічаються червонокнижні рослини: зозулині черевички, лілія лісова, а також багатий тваринний світ (вивірка, борсук, сарна). Старий хутір Вирівка – збережені елементи традиційної української архітектури, етнографічні пам’ятки. Долина річки Єзуч – мальовничі пейзажі, водно-болотні екосистеми, гніздування водоплавних птахів. Лісовий масив поблизу с. Ображіївка – різнотравні луки, можливість організації кемпінгів. Батурин – історико-культурний центр. Включає палац Розумовського, Цитадель Батуринської фортеці, краєзнавчий музей. Особливості стежки: позначена маркерами та стендами з QR-кодами; є інформаційні таблиці, карти-схеми; доступна для піших, велосипедних, кінних маршрутів; можливість організації екскурсій та етнотурів. Маршрут створено у партнерстві з громадськими екологічними організаціями та місцевими громадами. Він є прикладом інтеграції природоохоронної справи з розвитком сталого туризму. Екотуристичний маршрут «Конотоп–Батурін». День 1: Конотоп – Село Жолдаки (10 км). Виїзд з Конотопа. Ранок починається з відправлення з Конотопа. Перша зупинка – село Жолдаки, що знаходиться всього в 10 км від Конотопа. Жолдаки – сільський зелений туризм. Відвідайте місцевий рекреаційний комплекс, де можна відпочити на природі, прогулятися лісовими стежками, насолоджуючись тишею та чистим повітрям. Прогулянки вздовж річки і лісові екскурсії дозволять вам поринути в атмосферу сільського життя. 249 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. День 2: Жолдаки – Батурін (30 км). Виїзд до Батуріна. Після сніданку вирушайте до Батуріна. Під час поїздки спостерігайте за ландшафтами, які змінюються від лісів до сільських угідь. Екологічний маршрут: Батурін та околиці. Відвідайте Національний історико-культурний заповідник «Батурін», де збережені історичні пам’ятки, такі як Батуринський палац та Церква Святого Великомученика Георгія. Прогулянки заповідником дозволяють познайомитися не лише з історією, а й з природними особливостями цього регіону. Відвідування озера та лісів Батуріна. Поблизу Батуріна є чудові природні зони, де можна провести час на природі, організувати пікнік або прогулятися лісовими стежками. Батурінський ліс – це місце, яке варто відвідати для любителів флори та фауни, оскільки він є домом для багатьох рідкісних видів рослин і тварин. Висновки. Природоохоронні території Сумської області відіграють важливу роль у збереженні екосистем та формуванні національної екомережі України. Розвиток екотуристичних маршрутів, зокрема «Желдокі–Батурин», сприяє екологічній просвіті, культурному відродженню та економічному розвитку громад. Для подальшого розвитку екотуризму на Сумщині необхідна активізація міжсекторальної співпраці, залучення інвестицій у туристичну інфраструктуру та проведення інформаційних кампаній. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Екологічна мережа України: законодавчі та методичні засади. Київ : Либідь, 2020. 276 с. Природно-заповідний фонд Сумської області: [електронний ресурс]. URL: https://sumyforest.gov.ua Гетьманська столиця: Батурин крізь призму історії. Чернігів, 2019. 198 с. Zinko Yu., Shevchuk V. Development of Ecological Trails in Ukraine. Journal of Ecotourism. 2023. Vol. 18 (2). P. 45–58. Мапа екомережі України: [електронний ресурс]. URL: https://eco.gov.ua Конотопський район: екологічна карта. Конотоп, 2022. Хомяк І. М. Перспективи розвитку зеленого туризму в лісостеповій зоні України. Вісник географічного товариства. 2021. № 3. С. 52–59. *** 250 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 910.3:574 СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ СТАРОВІКОВИХ ЛІСІВ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА «РОЗТОЧЧЯ» Ірина Шпаківська, Андрій-Тарас Башта, Зенон Гамкало, Анна Гірна, Юрій Канарський, Оксана Леневич, Ігор Пижик, Інна Царик, Василь Яворницький, Павло Ященко Інститут екології Карпат НАН України, Львів, Україна Вперше проведено комплексні дослідження екосистем старовікових лісів та особливостей їх функціонування в регіоні Українського Розточчя. Встановлено особливості автотрофного та гетеротрофного блоку екосистем, оселищного та біотичного різноманіття орнітофауни та безхребетних тварин. Досліджено запаси органічного Карбону у лісовій підстилці, відмерлій деревині та ґрунті. Виконані ініціальні моніторингові дослідження питомого потоку СО2 з поверхні ґрунтів старовікових лісів та здійснена диференціальна оцінка інтенсивності генеруванні вуглекислого газу мінеральним ґрунтом та лісовою підстилкою для встановлення величини емісії вуглекислого газу. Оцінено величину секвестрації Карбону в мертвій деревині та ґрунтовому профілі. Ключові слова: лісові екосистеми, старовікові ліси, Українське Розточчя. STRUCTURAL AND FUNCTIONAL PROPERTIES OF OLD-GROWTS FORESTS OF THE ROZTOCHCHYA NATURE RESERVE Iryna Shpakivska, Andriy-Taras Bashta, Zenon Hamralo, Anna Hirna, Yuri Kanarskyy, Oksana Lenevych, Igor Pyzhyk, Inna Tsaryk, Vasyl Yavornytskyy, Pavlo Yashchenko Institute of Ecology of the Carpathians, NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine Сomprehensive studies of ecosystems of old-growth forests and their functioning in the region of Ukrainian Roztochchya were carried out. The features of the autotrophic and heterotrophic block of ecosystems, the habitat and biotic diversity of avifauna and invertebrates were established. The reserves of organic carbon in the forest litter, dead wood and soil were studied. Initial monitoring studies of the specific flux of CO 2 from the soil surface of old-growth forests were carried out and a differential assessment of the intensity of carbon dioxide generation by mineral soil and forest litter was carried out to establish the amount of carbon dioxide emission. The amount of carbon sequestration in dead wood and the soil profile was estimated. Keywords: forest ecosystems, old-growth forests, Ukrainian Roztochchya. Дослідження структурно-функціональної організації старовікових лісів є актуальними з погляду збереження та відновлення зонального складу біорізноманіття на природоохоронних територіях, оскільки типові та унікальні елементи зооценозів, які насамперед потребують охорони, здебільшого концентруються у природних (умовно-корінних) лісових екосистемах. Стійкість і стабільність лісових екосистем забезпечує фауністичне різноманіття як частина загального біотичного різноманіття, зокрема безхребетні є важливими запилювачами, формують складні трофічні зв’язки, є агентами деструкції та мінералізації органічної речовини Окрім того, найвищий рівень зональних елементів зоорізноманіття характерний саме для старовікових лісів. Тому існує необхідність визначення збалансованих та науково обґрунтованих заходів з активної охорони таких угруповань та їхніх оселищ на природо-заповідних територіях, а також відновлення/ренатуралізація похідних, зокрема – монодомінантних лісів. Структурно-функціональна оцінка параметрів угруповань хребетних тварин і їх функціональний зв'язок з досліджуваними екосистемами дозволить оцінити їх екосистемну роль. Комплексне дослідження старовікових лісів західних регіонів України є необхідним для розуміння їх структурно-функціональної організації, адаптації до едафо-кліматичних особливостей території та повинно стати дієвим інструментом при розробленні менеджмент планів реконструкції лісових ділянок на територіях природно-заповідного фонду та ренатуралізації вторинних 251 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. мононодомінантних лісових насаджень для виконання ними середовищестабілізаційних функцій і забезпечення низки екосистемних послуг. Дослідження проведені в екосистемах буково-дубово-соснових лісів віком 80–150 років природного заповідника «Розточчя» (далі Заповідник). Ці ліси репрезентують старовікові буководубово-соснові ліси Розточчя, які були створені на місці букових лісів. Склад насадження – 6Сз3Бк1Дз+ Г, поод. Явір. Середній діаметр деревостану – 44 см. Запас деревостану – 106,87 м куб. Рослинна асоціація – Querceto-Fageto-Ріnetum majanthemoso-caricosum (brizoidis). У підліску – ліщина (до 0,1), поодиноко по площі. Природне поновлення – поодиноко явір, бук, граб, до 0,5 м висоти. Травостій; загальне покриття до 40 % та нараховує девять видів. Видовий склад трав’яного покриву є досить бідним внаслідок переважання на ділянці дерново-підзолистого ґрунту, притінення поверхні деревостаном та значного запасу лісової підстилки. В екологічному відношенні, домінують мезотрофи та мезофіти. Рослинність відображає природний характер розвитку сучасного насадження. Особливістю є наявність тонкоміру бука, що свідчить про розвиток його самосіву під наметом сосни та дуба. Запас органічного Карбону у фітомасі розраховувався на основі системи регресійних рівнянь і даних пьольових досліджень з використанням відповідних корегуючих коефіцієнтів (у залежності від переважаючої породи). Щільність Сорг. у фітомасі становить 307,89 т⸱га-1 (основний деревостан+підріст і підлісок+трав’яний ярус). Запаси лісової підстилки становлять 43,7 т·га⁻¹, а її потужність – 3,52 см. Чітко діагностуються три підгоризонти. L – свіжа лісова підстилка, що сформована перважно листям, гілками та плодами дерев. F підгоризонтом – з напіврозкладених гілок, плодів, листя та хвої та H підгоризонт – де рослинні рештки втратили вихідну форму і містять значну домішку мінеральних компонентів. У фракційному складі підстилки значну частку становить детрит (27 %), плоди (22 %), гілки (19 %), а частка листя та хвої відповідно – 18 і 14 % від її загальних запасів. Досить потужним є F підгоризонт, тут близько 30 % складає фракція плодів, близько 20 % листя та гілки. Вміст органічної речовини у підстилці коливається від 86,1 до 96,7 %, за середнього значення – 91,1 ±4,2 %. Вимірювання запасів грубих деревних залишків проводилося на двох окремих ділянках розміром 10×10 м в межах пробної площі. Встановлено, що тут накопичується нерівномірний запас відмерлої деревини: від 72,4 до 124,4 м 3·га-1, що з врахуванням щільності мертвої деревини 0,345 т/м3, становить 24,9–42,9 т·га-1, за середнього значення – 33,9 ±8,9 т·га-1. Розраховано, що запаси органічного Карбону відмерлої деревини змінюються від 12,49 до 21,45 т·га -1, а середні запаси для цієї ділянки становлять 16,9 ±4,9 т·га-1. Встановлено, що на дослідному полігоні поширений глибокодерново-cлабопідзолистий глеюватий ґрунт супіщаного гранулометричного складу на водно-льодовикових пісках. Це одні з зональних ґрунтів Українського Розточчя. Вони сформувалися під мішаними лісами з розвиненим трав’яним покривом при застійно-промивному водному режимі на флювіогляціальних, алювіальних, рідше моренних відкладах. Такі ґрунти формуються при поєднанні підзолистого і дернового процесів ґрунтоутворення (на двочленних породах при участі глейового процесу), мають диференційований за елювіально-ілювіальним типом профіль, який складається з таких горизонтів: лісової підстилки (Но) у природних ґрунтів під лісом, гумусово-елювіального (НЕ), елювіального (Е), ілювіального (І), ілювійованої породи (ІР) та материнської породи (Р). Щільність будови ґрунту дослідної ділянки дослідної ділянки становить близько 1,0 г·см⁻³, а щільність твердої фази – 2,54 г·см⁻³. З глибиною ці показники збільшуються і зокрема для IPGl горизонту на глибині 66–86 см щільність будови грунту становить 1,58 г·см⁻³, що є у 1,5 рази більшою ніж у Н горизонті. Загальна шпаруватість ґрунту оцінюється, як задовільна і також з глибиною зменшується. Польова вологість у Не горизонті становить 19, 74 %, а у НЕ потужністю 17–45 см її відсоток зменшився майже на половину. Водопроникність ґрунтів (0,34–1,02 см/хв) є не високою, що скоріш за все, зумовлено значною часткою детриту, який має здатність утримувати в собі вологу. Проведений гранулометричний аналіз дозволив встановити, що переважає фракція фізичного піску. Найменші показники зафіксовані у верхньому горизонті (31,4 %), які поступово до породи (Р) зменшуються і для Р горизонту вони становлять 60,2 %. Схожу закономірність в межах ґрунтового профілю було встановлено і за фракцією пилу та мулу. Особливо низькі 252 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. показники (0,4–0,8 %) зафіксовано фракцію мулу (˂0,001 мм). Запас органічного Карбону у грунт на глибині 0–25 см становить 29,54–34,42 т⸱ га-1, середній вміст Сорг. становить – 31,50 ±2,11, а його вміст у верхніх гумусних горизонтах становить 3,00–3,58 %. З глибиною цей показник різко знижується і на глибині 0,80–1,40 м становить 0,01–0,06 %. Найбільші показники біотичної активності ґрунту фіксуються у верхньому горизонті. Активність каталазної активності змінюється від 1,6 до 1,0 см³·О₂ на 1 г ґрунту за хв. Схожу закономірність простежується і за показниками С-СО2 та мікробної біомаси. Питомий потік СО2. Важливим показником в оцінці емісії Карбону старовіковими лісами є оцінка величини питомого потоку СО 2 з поверхні ґрунту. Значення питомого потоку СО2 для ґрунту з лісовою підстилкою становлять 453,46–604,21 мг СО2/м2 за год, для ґрунту без підстилки – становить 209,77–319,58 мг СО2/м2 год. На дослідному полігоні також було проведено дослідження бехребетних. Опрацювання зібраного матеріалу засвідчило наявність 18-ми видів павуків. Показники ж угруповання турунів у кількості 15 видів для старовікового лісу є типовими для природних мезофільних рівнинних широколистяних і мішаних лісів заходу України. Дослідження ґрунтової мезофауни проведені у старовіковому старовіковому буково-дубово-сосновому лісі показали, що переважає трофічна група хижаків, але за масою сапрофагів, які здійснюють активно розклад органіки. У трофічній структурі переважають хижаки – 75 % чисельності та 28 % маси. У складі цієї трофічної групи абсолютне домінування мають мурашки, значна участь також губоногих багатоніжок (Lithobiidae, Geophilidae), павуків, імаго та личинок стафілінід, турунів, м’якотілок, деяких інших комах. На трофічну групу сапрофагів припадає відповідно 17 % чисельності і 50 % маси. Серед них домінують дощові черви (Dendrobaena octaedra), мокриці (Oniscoidea), двопарноногі багатоніжки (Julidae) з комах – вухокрутки, таргани. Інші сапрофаги, личинки двокрилих, наземні молюски, мають низьку чисельність та масу. Трофічна група фітофагів сформована личинками комах – Elateridae (Limonius parvulus, Ectinus aterrimus, Dolopius marginatus), Curculionidae, Hymenoptera, Lepidoptera, Tenthredinidae, Hemiptera, деякими іншими, їх частка становить – 8 % чисельності та 21 % маси. Для стаціонарних досліджень орнітофауни використаний маршрутний метод з шириною смуги за середньою максимальною відстанню виявлення птахів за голосами [1]. Перемножуючи кількість особин, зареєстрованих на 1 км облікового шляху (один самець умовно приймається за пару), на ширину смуги для цього виду (подвійну величину середньої максимальної відстані його виявлення), визначають кількість особин на 1 км 2. Крім цього, на схематичній карті відзначають місця з самцями, що співають, а також гнізда та ознаки гніздування (гніздову поведінку) птахів. Обліки проводять у перші 4–5 годин після сходу сонця, а також, для уточнення чисельності деяких видів (вільшанка Erithacus rubecula L., співочий дрізд Turdus philomelos Brehm. та iн.), за 2 години до заходу сонця. Для визначення виду, статі та віку птахів використаний бінокль 10х56. На деяких ділянках з обмеженою площею досліджуваних біотопів для з’ясування видового складу та змін (динаміки) чисельності птахів був використаний точковий метод досліджень [2, 3]. Міжнародним комітетом за обліками птахів схвалений стандарт по застосуванню точкового обліку, званий методом I.P.A. (Indice Ponctuel d'Abondance) [4, 5]. Найчастіше спостерігач реєструє птахів тільки в межах даного радіусу, наприклад, у лісах – 50 або 100 м. Точки повинні бути розташовані не надто далеко одна від одної (щоб не витрачати забагато часу на переміщення між ними), але вони не можуть бути занадто близько. Рекомендована мінімальна відстань між точками – 200 м. Загалом, на дослідному полігоні на території природного заповідника «Розточчя» орнітоугрупованні було зареєстровано 32 види гніздових птахів (57,2 пар/10 га). Домінантним видом цього орнітоугруповання є зяблик Fringilla coelebs (14,3). Для старовікових лісостанів характерна складна морфологiчна структура, зумовлена просторово неоднорідною зімкнутістю крон і, відповідно, локальним збільшенням трав’яного ярусу та підросту i підліску. Це призводить до істотного збільшення екологічних ніш для різноманітних екологічних груп птахів, що зумовило зростання як кількості видів загалом, так i чисельності особин. Для видового складу орнiтонаселення лісостану такого віку характерна значна видова різноманітність дуплогнiздникiв: мухоловки білошийої Ficedula albicollis, синиць великої Parus major i блакитної Parus caeruleus, 253 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. повзика Sitta europaea та ін., котрі належать до звичайних видів цього біотопу. Наявність значної кількості старих (і, відповідно, дуплавих) дерев зумовила значне представництво дуплогніздних видів (понад 40,0 %). Частка наземногніздних видів становить близько 25 %, кронногніздних – понад 32 %. Також ускладнення морфологічної структури лісостану, насамперед кращому розвитку підросту i підліску, співвідношення топічних груп птахів є значно більше вирівняне, ніж в молодших лісах аналогічного видового складу. Досліджувані старовікові ліси відіграють важливу роль у підтриманні видової різноманітності орнітофауни регіону загалом, оскільки надають можливість для гніздування рідкісним видам птахів, багато з яких потребують різного роду порожнин у деревах. Під час досліджень виявлені види птахів, занесені до Червоної книги України: голуб-синяк Columba oenas, дятел зелений Picus viridis, дятел білоспинний Dendrocopos leucotos, сови довгохвоста Strix uralensis і сіра Strix aluco. На досліджуваній ділянці з допомогою методу ультразвукової детекції виявлено 7 видів рукокрилих. Незважаючи на мішаний видовий склад лісу, тут були представлені види кажанів, що характерні як для чистих листяних лісів, так і види, що не демонструють явної біотопічної преференції щодо наявності певного типу виду-едифікатора, складу лісу. Цікаво, що, на відміну від угруповань рукокрилих у мішаних лісах Карпат, на дослідній ділянці на Розточчі виявлені переважно види, пов’язані переважно з листяними, а також мішаними лісами. Майже всі види, виявлені на пробній ділянці, належать до групи дендрофільних, тобто селяться переважно в різноманітних порожнинах дерев. Це підтверджує важливість збереження природних старовікових лісів як рефугіумів для підтримання локальної біотичної різноманітності. Отримані дані будуть використані для розроблення моделі ренатуралізації трансформованих лісових екосистем західних регіонів України. Виявлені закономірності богеохімічного циклу вуглецю у старовікових лісах стануть підставою для оцінки природної родючості ґрунтів, математичного моделювання процесів ренатуралізації трансформованих лісових екосистем. Оцінка потенціалу секвестрування і депонування органічного вуглецю дозволить встановити роль старовікових природних лісів у вуглецевому балансі окремих екорегіонів. Оцінка балансу вуглецю може бути використана для розрахунку еколого-економічних вигід у разі зміни сценаріїв землекористування та планування заходів зменшення емісій парникових газів у секторі лісового господарства СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Гузій А. І. Методи обліку птахів в умовах лісу. Обліки птахів: підходи, методи, результати. Львів– Київ, 1997. C. 18–49. Bibby C. J., Burgess N. D., Hill D. A., Mustoe S. H. Bird Census Techniques, 2nd ed. London : Academic Press, 2000. 302 p. Bibby C. J., Burgess N. D., Hill D. A., Mustoe S. H. Bird Census Techniques, 2nd ed. London : Academic Press, 2000. 302 p. Blondel L., Ferry C., Frochot H. Point counts with unlimited distance. Studies in Avian Biol. 1981. Vol. 6. P. 414–420. Gilbert G., Gibbons D. W., Evans J. Bird monitoring methods. Sandy : RSPB, 1998. 464 p. *** 254 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Секція 5 МЕТОДИ І СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Section 5 METHODS AND MODERN TECHNOLOGIES OF ENVIRONMENTAL PROTECTION 255 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.3:[631.147:332.362]:349.422:349.6](477) ОРГАНІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ Мирослава Петровська, Святослав Петровський Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Розвиток органічного виробництва сьогодні є актуальним через низку екологічних, економічних і соціальних переваг, які притаманні цій сфері діяльності. Розглянуто сутність понять «органічний», «органічне виробництво», «органічна продукція», «органічне сільське господарство». Простежено етапи розвитку органічного виробництва у світі та в Україні. Наголошено на перевагах переходу на органічне господарювання і принципах ведення органічного сільського господарства. Органічне виробництво є сертифікованою діяльністю, яку регулюють Закон України, п’ять Постанов КМУ і десять наказів. Простежено динаміку загальної площі органічних сільськогосподарських угідь і органічних операторів в Україні впродовж останніх років. Ключові слова: органічне виробництво, законодавство, органічний оператор, сертифікація, органічна продукція. ORGANIC PRODUCTION AS A TECHNOLOGY FOR ENVIRONMENTAL PROTECTION Myroslava Petrovska, Sviatoslav Petrovskyi Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The development of organic production is relevant today due to a number of environmental, economic and social benefits inherent in this area of activity. The article deals with the essence of the concepts of «organic», «organic production», «organic products», «organic agriculture». The author traces the stages of development of organic production in the world and in Ukraine. The advantages of transition to organic farming and the principles of organic agriculture are emphasized. Organic production is a certified activity regulated by the Law of Ukraine, 5 Resolutions of the Cabinet of Ministers and 10 Orders. The dynamics of the total area of organic agricultural land and organic operators in Ukraine in recent years is traced. Keywords: organic production, legislation, organic operator, certification, organic products. Зважаючи на те, що однією з базових галузей реального сектора економіки України сьогодні є сільське господарство, органічне виробництво як метод його ведення має стати пріоритетним, приносячи не лише користь довкіллю, але й відіграючи вирішальну роль у сприянні сталому розвитку, біорозмаїттю та загальному добробуту населення, зокрема, піклуванню за майбутні покоління. Органічне виробництво є сертифікованою діяльністю, що пов’язана з виробництвом сільськогосподарської продукції (у тім числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво (включаючи збирання), підготовлення, оброблення, змішування та пов’язані з цим процедури, наповнення, пакування, перероблення, відновлення та інші зміни стану продукції), що провадиться із дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції (сільськогосподарської продукції, у тім числі харчових продуктів та кормів, отриманих у результаті органічного виробництва) [7]. Є. Милованов зазначає, що «органічне сільське господарство» є збалансованою системою виробництва аграрної продукції, що здійснюється сертифікованими суб’єктами господарювання з максимальним застосуванням біологічних факторів підвищення агротехнологічної продуктивності, які забезпечують екологічно, соціально та економічно ефективне і прозоре виробництво сільськогосподарської продукції з метою задоволення потреб ринку [4]. Ранньою версією того, що тепер називають органічним землеробством, стало вчення про біодинамічне сільське господарство Рудольфа Штайнера, виголошене для групи фермерів з понад ста осіб 1924 р. в м. Koberwitz (нині Kobierzyce, Польща). Батьком органічного сільського господарства вважають британського ботаніка сера Альберта Ховарда, який першим використав наукові знання для обґрунтування переваг органічного землеробства. Будучи радником із сільського господарства в Індії впродовж 1905–1924 рр. сер Ховард переконався, що натуральні 256 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. методи господарювання Індії мають перевагу над методами, які пропонувала тогочасна наука про сільське господарство. Леді Єва Бальфур 1939 р. ініціювала поблизу містечка Хафлі (графство Суффолк, Великобританія) експеримент на двох фермах поруч, де порівнювали два способи господарювання – органічний і традиційний, результати якого опублікували 1943 р. у книзі «Жива земля». У Версалі (Франція) 1972 р. засновано Міжнародну федерацію органічного руху (IFOAM), основним завданням якої є поширення інформації про принципи та практику ведення органічного сільського господарства. Один із провідних світових науково-дослідних та інформаційних центрів для органічного сільського господарства FiBL засновано 1973 р., а 1980 р. сформульовано перші «Базові стандарти IFOAM щодо органічного виробництва і переробки». Сучасна ера органічного сільського господарства розпочалася 1981 р. заснуванням Об’єднання швейцарських організацій органічного сільського господарства (Біо Свісс, Bio Suisse), а 1991 р. схвалили першу Постанову про органічне виробництво в ЄС (Постанова ЄС 2092/91). 2002 р. створено IFOAM Organics Europe, а вже 2012 р. між Європейським Союзом і США підписано договір про об’єднання зусиль, націлених на стимулювання розвитку органічного виробництва, взаємовизнання стандартів і полегшення процедури імпорту/експорту органічної продукції [1]. Органічне виробництво в Україні бере початок 1994 р., коли зареєстрували Міжнародну благодійну організацію «Інформаційний центр «Зелене досьє», яка сприяє поширенню принципів сталого розвитку у суспільстві, інтеграції їх до національної політики та урядових програм через розповсюдження об’єктивної інформації екологічного та соціального спрямування до ЗМІ, місцевих громад, влади та бізнесу, залучаючи їх таким чином до практичних дій. Початок впровадження органічного виробництва на українських теренах належить першому органічному підприємству ПП «Агроекологія», зареєстрованому 1996 р. Офіційні статистичні огляди IFOAM стверджують, що 2002 р. в Україні було зареєстровано 31 господарство зі статусом «органічне». Можливість розроблення проєктів технічної допомоги, зокрема щодо розвитку органічного сільського господарства в Україні, з’явилась після підписання 1997 р. договору між урядами України і Швейцарії щодо технічної та фінансової співпраці. Державний секретаріат Швейцарії з економічних питань надає постійну підтримку Україні у сфері органічного виробництва та розвитку органічного ринку, починаючи з 2004 р. З метою всебічної пропаганди цінностей і світогляду, притаманних прибічникам світового органічного руху, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва з одночасним розвитком безпечних для природи та людини технологій, сприяння розвитку органічного руху, 2005 р. зареєстрували Федерацію органічного руху України, а 2007 р. – український орган сертифікації «Органік стандарт», який 2023 р. став першим органом сертифікації, акредитованим відповідно до українського законодавства про органічне виробництво, обіг та маркування органічної продукції. У цьому ж році зареєстровано Громадську спілку «Органічна ініціатива», яка стала спільною платформою для співпраці, обміну ідеями, розроблення спільних планів діяльності щодо розвитку ринку органічної продукції в Україні. У 2015 р. запрацював спеціалізований інформаційний портал OrganicInfo.ua – окремий проєкт інформаційного центру «Зелене досьє», метою якого є просування органічного виробництва, органічних харчових продуктів і здорового способу життя [1]. Слово «органічний» означає спосіб вирощування та оброблення сільськогосподарської продукції. Як відомо, органічну свіжу продукцію вирощують й обробляють без використання звичайних або синтетичних пестицидів, добрив, ГМО, опромінення, штучних ароматизаторів, барвників або консервантів. Органічне землеробство зосереджене на створенні здорових екосистем і здорового середовища, щоб культури могли рости без звичайних хімікатів [10]. Для того, щоб називатися органічними, не менше, ніж 95 % сільськогосподарських інгредієнтів, які входять до складу продукції, повинні мати органічне походження. Лише ті складники, які перелічені у додатках до Постанови Ради ЄС 848/2018 можна використовувати в якості неорганічних. Зауважимо, що воду при розрахунку не враховують. Переробка органічних харчових продуктів має бути відокремленою від переробки звичайних (неорганічних) за походженням харчових продуктів. Для цього варто забезпечити їхню простежуваність на усіх етапах виробництва, з метою виключення речовин і технологічних прийомів, які могли б вводити в оману щодо справжньої природи продукту. 257 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Вибираючи органічні продукти, ми підтримуємо чотири принципи ведення органічного сільського господарства, допомагаючи створити стійкішу, екологічно чисту й етичну продовольчу систему [5]: здоров’я – здоров’я індивідів не може бути відокремленим від здоров’я екосистем – здорові ґрунти дають здорові врожаї, які сприяють здоров’ю тварин і людей; екології – ті, хто вирощує, переробляє, продає або споживає органічні продукти, повинні приносити користь довкіллю: ландшафтам, клімату, середовищу існування, біорозмаїттю, повітрю, ґрунтам і воді; справедливості – гарантує справедливість для фермерів, робітників, переробників, дистриб’юторів, операторів, продавців і споживачів з однієї сторони і природних ресурсів, які використовують для виробництва і споживання – з іншої; турботи – оцінюючи нові технології та переглядаючи існуючі методи, не забувати про практичний досвід, накопичену мудрість і знання, перевірені часом. Для забезпечення необхідного прогресу у реалізації завдань, пов’язаних з органічним виробництвом, важливе значення відіграє нормативно-правове забезпечення у цій сфері. Органічне виробництво регулюють Закон України, п’ять Постанов КМУ і десять наказів [6]. У Законі враховано вимоги раніше діючих в ЄС регламентів: Регламенту Ради (ЄС) 834/2007 стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів; Регламенту Комісії (ЄС) 889/2008 «Детальні правила щодо органічного виробництва, маркування і контролю для впровадження Регламенту Ради (ЄС) 834/2007»; Регламенту Комісії (ЄC) 1235/2008 «Детальні правила впровадження Регламенту Ради (ЄС) 834/2007 щодо порядку імпорту органічної продукції з третіх країн». З 1 січня 2022 р. на заміну та скасуванню дії Регламенту Ради (ЄС) 834/2007 набув чинності Регламент (ЄС) 848/2018 як основний базовий документ, що описує правила органічного виробництва та маркування органічної продукції в ЄС. Новим регламентом ЄС розширив перелік продуктів, які підлягають органічній сертифікації і наголосив, що продукти, які належать до однієї категорії, мають бути сертифіковані одним органом сертифікації. До галузей органічного виробництва належать (рис. 1). Рис. 1. Галузі органічного виробництва [7]. У Законі України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», прийнятому Верховною Радою України 10 липня 2018 р. [7] з внесеними змінами запроваджено: 258 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. державний реєстр операторів, що здійснюють виробництво продукції відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції; державний реєстр органів сертифікації у сфері органічного виробництва та обігу органічної продукції; державний реєстр органічного насіння і садового матеріалу. Важливою частиною програм розвитку органічного виробництва, зокрема, європейських, де планують втілити ідею «органіка на столі у кожного» до 2030 р. і відповідно фінансуються, є створення економічних переваг для фермерів [9]. За даними Міжнародної федерації органічного руху (IFOAM) за умови повного переходу на органічне господарювання до 2030 р. можливо компенсувати 20 % викидів парникових газів, які спричинені сільським господарством, що сприятиме боротьбі за збереження клімату. Людина, у свою чергу, отримає безпечні та корисні продукти, бо тварини й рослини, які є сировиною для них, ростуть природним шляхом зі збільшеною кількістю вітамінів й антиоксидантів, сприяючи особливо насиченому їхньому смаку. Європейський зелений курс передбачає, що частка земель під органічним виробництвом має сягнути 25 %; по 30 % суходолу і морських територій повинні отримати природоохоронний статус; використання пестицидів доведеться скоротити на 30 %, а добрив – на 20 %. У свою чергу президент США Джозеф Байден у січні 2021 р. доручив Міністерству сільського господарства США (USDA) розробити Кліматичну стратегію для сільського і лісового господарства [3]. Україні також варто створювати такі умови для сільськогосподарських систем, які не лише забезпечуватимуть населення чистими і корисними продуктами, а й прибутком виробника та розвиватимуть дбайливе ставлення до довкілля. Національна економічна стратегія на період до 2030 р., затверджена 3 березня 2021 р. Кабінет міністрів Українии, передбачає збільшення частки земель під органічним виробництвом до 3 % від загальної площі сільськогосподарських земель (станом на 2023 р. вона складає 1,1 %). Загальна площа сільськогосподарських земель (органічних і перехідного періоду), сертифікованих за стандартом, що еквівалентний органічному законодавству ЄС та NOP (США) станом на 31.12.2023 р. становила 471 176 га, у тім числі площа сільськогосподарських земель з органічним статусом – 390 923 га. Загальна кількість операторів налічувала 481, зокрема 383 – сільськогосподарські виробники (табл. 1). Таблиця 1 Органічне виробництво в Україні[11] Рік Площа земель, тис. га Частка земель, зайнятих під органічним виробництвом, у загальній площі земель сільськогосподарського призначення, % Загальна кількість операторів: з них сільськогосподарські виробники Частка сільськогосподарських виробників у загальній кількості операторів, % 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 289 309 468 462 422 264 471 0,7 0,7 1,1 1,1 1,0 0,6 1,1 504 635 617 549 528 462 481 304 501 470 419 418 380 383 60 79 76 76 79 82 80 З метою зростання торгівлі українською органічною продукцією з вищою доданою вартістю на внутрішньому і зовнішньому ринках, у липні 2020 р. засновано об’єднання «Органічна 259 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. ініціатива». Заради досягнення цієї мети об’єднуються учасники органічного приватного сектору України, активісти громадських організацій, провідні консультанти та надавачі послуг для виробників органічної продукції. Як реакцію на повномасштабне вторгнення рф, 2022 р. ГО «Органічна Ініціатива» ініціювала Грантову програму «Підтримка органічного сектору в Україні», ціллю якої є збереження та посилення спроможності органічного сектору України у середньота довгостроковій перспективі. Більше, ніж 120 операторів органічного ринку отримали підтримку у рамках цієї програми, яка тривала з квітня 2022 р. до червня 2023 р., на загальну суму еквівалентну 440 тис. доларів США [2]. З метою підтримки українських виробників органічної продукції та сприяння подальшому розвитку органічного ринку, збільшення торгівлі українською органічною продукцією з вищою доданою вартістю на внутрішньому ринку, у рамках програми грантів в органічному секторі, що фінансується Швейцарією, з середини жовтня до грудня 2024 р. отримано 40 заявок, з яких підтримали 33 на загальну суму близько 160 тисяч швейцарських франків. Усі грантові проєкти буде впроваджено протягом 2025 р. у 13 областях України. У листопаді 2024 р. Кабінет міністрів України схвалив Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 р. [8], де зазначено, що розвиток органічного виробництва є одним з пріоритетних напрямів середньострокової «зеленої трансформації» сільського господарства та, що органічне виробництво може відіграти важливу роль в адаптації до змін клімату і пом’якшенні їхніх наслідків, а також у збереженні біорозмаїття. Органічний сектор в Україні дедалі більше стає прикладом того, як сталий підхід до господарювання можна поєднувати з економічним успіхом і турботою про довкілля та здоров’я людей. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Етапи розвитку органічного виробництва. URL: https://organicinfo.ua/stages/ (дата звернення: 19.02.2025). 2. Інформаційний центр «Зелене досьє» : сайт. URL: https://www.dossier.org.ua/projects/organic-sectorsupport/#top (дата звернення 20.03.2024). 3. Литвин А. Чому варто переходити на органічне виробництво. Економічна правда. 03.11.2021. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/11/3/679362/ (дата звернення: 20.11.2023). 4. Милованов Є. В. Сучасні підходи до визначення поняття органічного сільського господарства. Наукові горизонти. 2018. № 5 (68). С. 12–23. 5. Петровський С. В. Проблемні аспекти використання маркетингу на ринку органічної продукції. Тенденції розвитку маркетингу в умовах невизначеності : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 21–22 березня 2024 р.). Львів, 2024. С. 336–339. 6. Петровський С. В., Городняк І. В. Нормативно-правові засади органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції в Україні. Київський економічний науковий журнал. 2023. № 3. С. 122–128. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-765X/2023-3-18. 7. Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції : закон України від 10 липня 2018 р. № 2496-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2496-19#Text (дата звернення 20.11.2023). 8. Про схвалення Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025–2027 рр.: розпорядження КМУ від 15.11.2024 р. № 1163-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/11632024-%D1%80#Text (дата звернення 20.02.2025). 9. Чому органік? URL: https://organicinfo.ua/why-organic/ (дата звернення 19.02.2024). 10. OPN. URL: https://www.organicproducenetwork.com/article-education/4/whats-the-difference-betweenorganic-and-conventional (дата звернення: 07.08.2024). 11. OrganicInfo : веб-портал. URL: https://organicinfo.ua/infographics/organic-map-of-ukraine-2023/ (дата звернення 13.12.2024). *** 260 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.3:[332.33-047.44:631.4:502.5](477.83-2) ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ МЕТОДИК ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ Петро Войтків, Микола Калька, Юрій Наконечний Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Здійснено оцінювання екологічного стану земельних ресурсів в межах адміністративних утворень Кам’янка-Бузької територіального громади за різними методиками. Обчислено і проаналізовано сумарну екологічну ситуацію, екологічну стабільність території, рівень антропогенного навантаження і ступінь порушення рівноваги в ландшафтах, а також антропогенну трансформацію території. Метою дослідження є оцінювання екологічного стану земельних ресурсів Кам’янка-Бузької територіальної громади, використовуючи різні методики. Об’єктом дослідження є земельні ресурси громади, а предметом – оцінювання екологічного стану земельних ресурсів. Встановлено, що сумарна екологічна ситуація земельних ресурсів в межах громади є сприятливою, екологічна стабільність території громади отримала оцінку як слабо стабільна, рівень антропогенного навантаження є низький, стан агроландшафтів – незадовільний, а трансформація територій є природно-антропогенною. Ключові слова: земельні ресурси, територіальна громада, сумарна екологічна ситуація, екологічна стабільність території, рівень антропогенного навантаження, стан агроландшафтів, антропогенна трансформація території. APPLICATION OF VARIOUS METHODS FOR ASSESSING THE ENVIRONMENTAL STATUS OF LAND RESOURCES Petro Voitkiv, Mykola Kalka, Yurii Nakonechnyi Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The article assesses the ecological state of land resources within the administrative units of the KamiankaBuzka territorial community using various methods. In particular, the total ecological situation, ecological stability of the territory, the level of anthropogenic load and the degree of disturbance in landscapes, as well as anthropogenic transformation of the territory were calculated and analysed. The purpose of the study is to assess the ecological state of land resources of the Kamianka-Buzka territorial community using various methods. The object of the study is the community's land resources, and the subject is the assessment of the ecological state of land resources. Based on the results of the calculations and analysis, it was found that: the overall environmental situation of land resources within the community is favourable, the environmental stability of the community was assessed as weakly stable, the level of anthropogenic pressure is low, the condition of agricultural landscapes is unsatisfactory, and the transformation of territories is natural and anthropogenic. Keywords: land resources, territorial community, total ecological situation, ecological stability of the territory, level of anthropogenic load, state of agrolandscapes, anthropogenic transformation of territories. Земельні ресурси Кам’янка-Бузької територіальної громади зазнали змін унаслідок інтенсивного антропогенного пресингу, що головно проявлялися у виснажливому використанні земель сільськогосподарського призначення. Також на екологічний стан земель впливають гідромеліоративні та осушувальні роботи, що вплинули на сучасний стан водно-болотних ресурсів. Негативні зміни спостерігаються у використанні лісів, що призвело до безповоротної втрати значних площ цих ресурсів. Всі ці чинники вплинули на екологічний стан земель, зменшили екологічну стабільність території, підвищили рівень антропогенного навантаження, змінило стан агроландшафтів та антропогенно трансформували території. Саме тому актуальним є проведення постійного оцінювання стану земельних ресурсів, використовуючи найновіші дані по структурі земельного фонду та зіставляючи дані по різних методиках. Метою дослідження є оцінювання екологічного стану земельних ресурсів Кам’янка-Бузької територіальної громади, використовуючи різні методики. Об’єктом дослідження є земельні ресурси громади, а предметом – оцінювання екологічного стану земельних ресурсів. 261 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Питання оцінювання екологічного стану земельних ресурсів адміністративних утворень колишнього Кам’янка-Бузького району було приділено певної уваги. Основні праці вчених, які висвітлюють ці питання, представлено у роботах [1–4]. Однак ці методики використовувалися порізно, а також не були використані найновіші дані по структурі земельному фонду даних територій. Крім цього, оцінюванню екологічного стану земель у межах «новоствореної» громади взагалі не приділялося уваги. Кам’янка-Бузька територіальна громада створена у 2017 р. шляхом об’єднання п’ятьох рад. У 2020 р. відбулося приєднання ще двох рад. Громада займає територію 343,5 км 2, включає 29 населених пунктів [8]. Громада знаходиться на північному сході Львівського району. Для екологічного оцінювання стану земельних ресурсів, використовуючи різні методики, ми визначали: сумарну екологічну ситуацію [5, 6], екологічну стабільність території, рівень антропогенного навантаження і ступінь порушення рівноваги в ландшафтах [7], а також антропогенну трансформацію території. Для обрахунків коефіцієнтів, які оцінюють екологічний стан земель, використовували фондові матеріали головного управління Держгеокадастру у Львівській області по земельних ресурсах [9]. На сьогодні не існує єдиного підходу і методик щодо оцінювання екологічного стану земельних ресурсів. Одні методики враховують тільки деякі типи землекористування, а не всі наявні. Інші – застосовують якнайбільше типів землекористування, що є вже краще і дають ширшу картину щодо екологічного стану земель. Деякі методики використовують розгорнутіші показники, наприклад по типах ґрунтів, розораності, густоті населення тощо. Оцінка сумарної екологічної ситуації земельних ресурсів. Однією із доцільних методик екологічного оцінювання стану земельних ресурсів адміністративних одиниць є методика запропонована В. В. Медведєвим [5, 6]. За нею можна передбачити розгорнуті характеристики коефіцієнтів екологічної стійкості та індекси дестабілізаційних факторів і, як результат, визначено сумарну екологічну ситуацію. Характеристику екологічної стійкості (ЕС) земельних ресурсів проводять за наявності таких показників: ґрунтовий покрив, який характеризується переважаючим типом ґрунтів (ЕС1), % до загальної площі сільськогосподарських угідь; ліси (ЕС2), % до загальної площі сільськогосподарських угідь; площі угідь, що стабілізують агроладшафт (ЕС3), % до загальної площі сільськогосподарських угідь [6]. Обчисливши окремі коефіцієнти, можна визначити середнє значення ЕС за формулою: ЕС = ЕС1 + ЕС2 + ЕС3 / 3. До факторів, які дестабілізують екологічну ситуацію, відносять: сільськогосподарську освоєність адміністративної одиниці (ДФ1), % сільськогосподарських угідь до загальної площі; розораність (ДФ2), % ріллі до площі сільськогосподарських угідь; густоту населення (ДФ3), кількість осіб на км2; концентрацію тваринництва (ДФ4), кількість умовних голів на 100 га сільськогосподарських угідь [6]. На основі отриманих індексів розраховують середні значення дестабілізаційних факторів (ДФ): ДФ = ДФ1 + ДФ2 + ДФ3 + ДФ4 / 4. Сумарна екологічна ситуація (СЕС) визначається як різниця між середніми значеннями коефіцієнтів екологічної ситуації (ЕС) та індексами дестабілізаційних факторів за формулою: СЕС = ЕС – ДФ. Для цього використали такі категорії СЕС земельних ресурсів: 0,3–0,5 умовні бали (ум. б.) – дуже добра; 0,2–0,29 ум. б. – добра; 0,1–0,19 ум. б. – сприятлива; 0,0–0,09 ум. б. – задовільна; 0,0– -0,09 ум. б. – нижча від задовільної; -0,1– -0,19 ум. б. – передкризова; -0,2– -0,29 ум. б. – кризова [5]. Результати показали, що досліджувані адміністративні утворення, які мають більші коефіцієнти ЕС, характеризуються кращою екологічною стійкістю, відповідно, нижчі коефіцієнти – гіршою. Найбільш стійкими в екологічному відношенні земельні ресурси є в межах таких адміністративних утворень як: Зубомостівський і Прибужанівський округи і Кам’янка-Бузької 262 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. міської ради. Серед адміністративних утворень, де переважають угіддя, що стабілізують ландшафт, можна виокремити територію Зубомостівського, Батятицького, Желдецького, Прибужанського округів, а також Кам’янка-Бузької міської ради. Найбільш нестійкими в екологічному відношенні є землі тих адміністративних утворень, де розораність земель значно переважає над площами умовно стабільних угідь. До них можна віднести території Дернівського і Стрепнівського округів. Територіями з найбільшим і, відповідно, кращими значенням екологічної стійкості земельних ресурсів є території Прибужанівського округу і Кам’янка-Бузької міської ради. В середньому по громаді показник екологічної стійкості земельних ресурсів є середнім і становить 0,60 ум. б. Розрахунки середніх значень дестабілізуючих факторів, які погіршують екологічний стан земельних ресурсів, показали, що найвищими вони є у межах територій Дернівського старостинського округу і Кам’янка-Бузької міської ради. Найнижчі, а, відповідно, кращі показники зафіксовані на територіях Стрептівського і Прибужанівського округів. Найбільшу частку сільськогосподарських угідь до загальної площі є у межах території Прибужанського округу. Найбільшу частку ріллі до загальної площі сільськогосподарських угідь є у межах територій Дернівського, Желдецького, Прибужанського і Стрептівського округів. Щодо густоти населення, то вона є значною лише у центрі громади (міська рада Кам’янки-Бузької). Сумарна екологічна ситуація (СЕС) визначається як різниця між середніми значеннями коефіцієнтів екологічної ситуації (ЕС) та індексами дестабілізуючих факторів [1, 5]. В основному територія Кам’янка-Бузької громади характеризуються сприятливим станом СЕС земельних ресурсів (0,13 ум. б.), що є досить добрим показником щодо їх використання. По адміністративних утвореннях громади показники СЕС різняться (рис. 1). Зокрема, дуже добра СЕС (0,30–0,50 ум. б.) є тільки на території Прибужанівського (0,38 ум. б.) округу. Добра СЕС (0,20–0,29 ум. б.) є на території Стрептівського (0,25 ум. б.) округу. Сприятлива СЕС (0,10– 0,19 ум. б.) є на території Зубомостівського (0,13 ум. б.) округу. Задовільна СЕС (0,00–0,09 ум. б.) є на територіях Батятицького (0,07 ум. б.) і Желдецького (0,01 ум. б.) округів, а також в межах міської ради Кам’янки-Бузької (0,08 ум. б.). Нижча від задовільного СЕС (0,00-(-0,09) ум. б.) земельних ресурсів спостерігається на території Дернівського (-0,09 ум. б.) округу. Рис. 1. Сумарна екологічна ситуація земельних ресурсів в межах Кам’янка-Бузької громади Сумарна екологічна ситуація земельних ресурсів на території адміністративно-територіальних одиниць Кам’янка-Бузької громади змінюється від нижче від задовільного до дуже доброго стану, що вказує на досить складний стан та умови використання цих ресурсів. Загалом, СЕС земельних ресурсів в Кам’янка-Бузькій громаді є сприятливою (0,13 у. б.). Екологічна стабільність земель та рівень антропогенного навантаження на земельні ресурси. Також доцільно використовувати методику визначення екологічної стабільності території та 263 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. рівня антропогенного навантаження, яку запропоновали Н. Рідей і Д. Шофоловий, що враховує кількісні та якісні характеристики компонентів довкілля, а саме земельні ресурси. Крім цього, можна розраховувати ступінь порушення рівноваги в агроландшафтах, який оцінюють за співвідношенням площі угідь інтенсивного використання та сумарної площі угідь ощадливого використання (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища), а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах [7]. Вихідними даними при проведені визначення екологічної стабільності території землекористування та рівня антропогенного тиску на земельні ресурси є статистичні дані, що характеризують структуру земельного фонду – фондові матеріали по земельних ресурсах. В основу аналізу покладено розрахунок коефіцієнтів – Кес та Кан, що характеризують величину впливу господарської діяльності. У першому випадку враховується значення коефіцієнтів екологічних властивостей різних типів угідь, у другому – бальна оцінка їх ступеня антропогенного навантаження. Коефіцієнт екологічної стабільності території (Кес) розраховують як [7]: де Кі – коефіцієнт екологічних властивостей угідь і-виду; Sі – площа угідь і-виду, п – кількість показників. Бальна оцінка ступеня антропогенного навантаження та екологічної стабільності території визначається за допомогою шкали, запропонованою Н. Рідеєм і Д. Шофоловим. До екологічно нестабільних відносять території з коефіцієнтом до 0,33 ум. б., до слабо стабільних – 0,34–0,50 ум.б., середньо стабільних – 0,51–0,66 ум. б., екологічно стабільних – понад 0,67 ум. б. [23]. Аналізуючи дані, можна зробити висновок, що екологічна стабільність територій різниться. Найбільш екологічно нестабільною є територія Дернівського (0,33 ум. б.) округу. Показники слабо стабільних територій представлено в межах Батятицького (0,36 ум. б.), Желдецького (0,48 ум. б.) і Зубомостівського (0,49 ум. б.) округів та міської ради Кам’янка-Бузької (0,44 ум. б.). До середньо стабільних територій відноситься територія Стрептівського (0,52 ум. б.) округу. Екологічно стабільна територія, за нашими обчисленнями, є у Прибужанівського (0,72 ум. б.) округу (рис. 2). Цю стабільність можна пов’язати із великою лісистістю, яка стабілізує земельні ресурси. В загальному, екологічна стабільність території Кам’янка-Бузької громади отримала оцінку як слабо стабільна (0,46 ум. б.). Рис. 2. Екологічна стабільність територій Кам’янка-Бузької громади Коефіцієнт антропогенного навантаження на земельні ресурси (Кан) визначають як [7]: де S1–Sn– площа угіддя з певним рівнем антропогенного навантаження; Б1– Бn – оціночні бали відповідних угідь. 264 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рівень антропогенного навантаження території визначається такими показниками цього коефіцієнту: високий – 4,10–5,00 ум. б., підвищений – 3,10–4,09 ум. б., середній – 2,10–3,09 ум. б. і низький – 1,00–2,09 ум. б. Рівень антропогенного навантаження в цілому по Кам’янка-Бузькій громаді охарактеризований як середній (2,76 ум. б.). Високий рівень антропогенного навантаження є у межах Кам’янкиБузької міської ради (4,25 ум. б.). Підвищений рівень є у межах Желдецького (3,11 ум. б.) і Зубомостівського (3,15 ум. б.) округів. Середній рівень навантаження є на території Дернівського (2,98 ум. б.) округу. Низький рівень спостерігається у таких адміністративних утвореннях громади, як Батятицький (1,85 ум. б.), Прибужанівський (1,95 ум. б.) і Стрептівський (2,01 ум. б.) округи (рис. 3). Рис. 3. Рівень антропогенного навантаження у Кам’янка-Бузькій громаді Оцінка ступеня порушення рівноваги в агроландшафтах. Ступінь порушення рівноваги у співвідношенні основних типів угідь в агроландшафтах оцінюють за співвідношенням площі угідь інтенсивного використання (рілля, Р) та сумарної площі угідь ощадливого використання (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища), а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах (ОВ) за шкалою [7]. Питому вагу показників Р та ОВ розраховують у процентах від загальної сумарної площі ріллі та угідь ощадливого використання за формулами [44]: де Р – питома вага ріллі у групі угідь p+ob, %; Sp – площа ріллі, га; Sob – сума площ угідь ощадливого використання, га. де ОВ – питома вага угідь ощадливого використання у групі угідь p + ob, %. Оптимальне співвідношення площ ріллі (Р) і угідь ощадливого використання (ОВ) свідчить про оптимальну структуру і добре збалансований за співвідношенням угідь екологічний стан сільськогосподарських ландшафтів [7]. Ця оцінка в агроландшафтах адміністративних одиниць громади показала, що стан агроландшафтів є різним. За результатами обчислень можемо констатувати, що стан агроландшафтів з критичним показником мають території Дернівського старостинського округу і Кам’янкаБузької міської ради. Незадовільний стан є у таких адміністративних утвореннях: Батятицький, Желдецький і Стрептівський округи. Задовільний стан є тільки в межах Зубомостівського округу, а добрий стан – в межах Прибужанського округу. Загалом, стан агроландшафтів території Кам’янка-Бузької ТГ є незадовільний. 265 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 4. Екологічний стан агроландшафтів Кам’янка-Бузької громади Антропогенна трансформація території. Для визначення частки антропогенно-змінених територій у структурі землекористування досліджуваної території використано методику М. Боярина: Кат = S1 + S2 + S3 / S, де Кат – коефіцієнт антропогенної трансформації території, S1 – площа сільськогосподарських угідь, S2 – площа під забудовою, S3 – площі, зайняті дорогами, S – загальна площа. Антропогенна трансформація території визначається наступними показниками даного коефіцієнту: природні комплекси (понад 0,75 ум. б.), природно-антропогенні комплекси (0,50– 0,75 ум. б.), антропогенно-природні (0,25–0,50 ум. б.), антропогенні (до 0,25 ум. б.). У цілому в громаді переважають антропогенно-природні комплекси (0,75 ум. б.). Природні комплекси домінують у межах Батятицького (0,80 ум. б.), Дернівського (0,93 ум. б.), Желдецького (0,87 ум. б.) і Зубомостівського (0,78 ум. б.) округів (рис. 5). Рис. 5. Антропогенна трансформація територій Кам’янка-Бузької громади 266 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Природно-антропогенні комплекси (0,50–0,75 ум. б.) притаманні до територій Прибужанського (0,72 ум. б.) і Стрептівського (0,70 ум. б.) округів, а також міської ради Кам’янки-Бузької (0,62 ум. б.). Інші категорії антропогенної трансформації в межах громади відсутні. Висновки. На формування екологічного стану земельних ресурсів має важливий вплив господарська діяльність людини, яка створює певні проблеми і, як результат, наслідки. За результатами розрахунків і аналізу загалом по громаді було встановлено: сумарна екологічна ситуація земельних ресурсів є сприятливою (0,13 ум. б.); екологічна стабільність території є слабо стабільною (0,46 ум. б.); рівень антропогенного навантаження є низький (2,76 ум. б.); стан агроландшафтів – незадовільний; антропогенна трансформація територій показала, що переважають антропогенноприродні комплекси. Дані методики можна використовувати для оцінювання екологічного стану земель інших територіальних утворень. Результати даного оцінювання можна враховувати для покращення екологічного стану адміністративних утворень Кам’янка-Бузької громади із найгіршими показниками. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. Войтків П. С., Іванов Є. А., Завада Т. А. Сучасний стан землекористування у Кам'янка-Бузькій територіальній громаді Львівської області. Сьомі Сумські наукові географічні читання : зб. матер. Всеукр. наук. конф. (Суми, 14‒16 жовтня 2022 р.) [Електронний ресурс] / СумДПУ ім. А. С. Макаренка, Сумський відділ Українського географічного товариства; [упорядник Корнус А. О.]. Елект. текст. дата. Суми, 2022. С. 46–52. Войтків П. С., Кравців С. С., Михалець В. В. Оцінка сумарної екологічної ситуації земельних ресурсів адміністративно-територіальних одиниць (на прикладі Кам'янка-Бузького району Львівської області). Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Збірник наукових праць: ІРД НАН України. 2019. Вип. 2 (136). C. 30–35. Войтків П. С. Михалець В. В., Мороз Г. Б. Оцінка порушення рівноваги у співвідношенні основних типів угідь в агроландшафтах Кам’янка-Бузького району Львівської області. Конструктивна географія і картографія: стан, проблеми, перспективи : матер. міжнарод. наук.-практ. онлайн-конф., присвяченої 20-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка (Україна, м. Львів, 1‒3 жовтня 2020 р.). Львів : Простір-М, 2020. С. 135–138. Войтків П. С., Іванов Є. А. Екологічне оцінювання стану земельних ресурсів у районі Кам’янкиБузької. Scientific Collection «InterConf», (109): with the Proceedings of the 2nd International Scientific and Practical Conference «Concepts for the Development of Society’s Scientific Potential» (May 19–20, 2022). Prague, Czech Republic, 2022. P. 267–277. Земельні ресурси України / за ред. В. В. Медведєва, Т. М. Лактіонової. Київ, 1998. 150 с. Паньків З. П. Методичні вказівки до практичних робіт з курсу «Земельні ресурси і земельний кадастр». Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 72 с. Рідей Н. М., Шофолов Д. Л. Екологічна стандартизація для забезпечення сталого землекористування та охорони земель. Людина і довкілля. Проблеми неоекології. 2009. Вип. 1 (12). С. 41–50. Стратегія розвитку Кам’янка-Бузької ОТГ на 2019–2025 рр. : електронний ресурс. URL: https:// kbmr.gov.ua/strategiya-rozvitku-kam%E2%80%99yankabuzkoi-otg-na-20182022-rr1521789961/. Фондові матеріали Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по земельних ресурсах. Львів, 2025. *** 267 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 504.06:620.92:334.722 ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ESG-ПРИНЦИПІВ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ Марія Лопушанська1,2 національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Людмила Циганок 2Асоціація професіоналів довкілля «PAEW», Київ, Україна 1Львівський Впровадження ESG-принципів (з англійської – Environmental, Social, Governance, тобто екологічна та соціальна відповідальність та корпоративне управління) у ведення бізнесу з кожним роком дедалі активніше реалізовується підприємствами в Україні у ведення своєї діяльності. Так, у своїй діяльності підприємства з відновлюваної енергетики все частіше враховують цілі сталого розвитку та здійснюють підготовку ESG-звітності, а ESG-принципи лягаю в основі стратегій розвитку підприємств. Однією з проблем, з якою стикаються підприємства – є брак спеціалістів з ESG. Тому у наступні роки варто звернути увагу на підготовку молодих спеціалістів у цьому напрямку для пришвидшення досягнення амбітних цілей України у напрямку кліматичної нейтральності. Ключові слова: сталий розвиток, ESG, корпоративна і соціальна відповідальність, відновлювана енергетика, звітність. PROSPECTS FOR THE IMPLEMENTATION OF ESG PRINCIPLES FOR RENEWABLE ENERGY COMPANIES Mariia Lopushanska1,2 Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Liudmyla Tsyganok 2Professional Association of Environmentalists of the World (PAEW), Kyiv, Ukraine 1Ivan The implementation of ESG principles (Environmental, Social, Governance, i.e. environmental and social responsibility and corporate governance) in business is being increasingly implemented by Ukrainian companies in their operations every year. For example, renewable energy companies are increasingly taking into account sustainable development goals and preparing ESG reports in their operations, and ESG principles are becoming the basis of their development strategies. One of the challenges faced by companies is the lack of ESG specialists. Therefore, in the coming years, attention should be paid to training young professionals in this area to accelerate the achievement of Ukraine’s ambitious climate neutrality goals. Keywords: sustainable development, ESG, corporate and social responsibility, renewable energy, reporting. З кожним днем все частіше обговорюється питання імплементації ESG-принципів як важливої складової ведення бізнесу. І поки більшість підприємств вивчають та впроваджують принципи корпоративної та соціальної відповідальності (КСВ), прогресивні та довкіллєорінтовані підприємства вже проваджують ESG (з англійської – Environmental, Social, Governance, тобто екологічна та соціальна відповідальність та корпоративне управління). ESG охоплює три важливі складові: довкілля (E), соціальні аспекти (S), управління (G) (рис. 1). Екологічна складова охоплює заходи для збереження довкілля та зменшення вплив уна нього в довгостроковій перспективі, соціальна – це відносини між співробітниками всередині компанії, а також із стейкхолдерами, і управління – політики, керівництво підприємством [10]. Важливо розуміти відмінність між підходами КСВ та ESG. Зокрема, для КСВ характерною особливістю є добровільні зобов’язання компанією, тобто підприємство на добровільних засадах реалізовує соціальні ініціативи, екологічні проекти, проте без чітких критеріїв та стандартів. ESG, в свою чергу, дозволяє кількісно оцінити вплив компанії на довкілля, її соціальну відповідальність, а також як якісно здійснюється корпоративне управління за чітко визначеними стандартами. Також ще однією вагомою відмінністю є звітність, зокрема, КСВ не 268 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. передбачає спеціально підготовлених звітів, а ESG, у свою чергу, передбачає підготовку щорічних звітів за міжнародними стандартами та подальшою публікацією, за результатами яких можна простежити прогрес підприємства в дотримані та реалізації ESG-принципів. Не менш важливою відмінністю є підходи до врахування ризиків, зокрема КСВ не зобов’язує підприємство враховувати довгострокові ризики, на відміну від ESG, де врахування довгострокових ризиків та запровадження заходів по їх пом’якшенню чи уникненню є одним із пріоритетних напрямків діяльності [9]. Рис. 1. Ключові стовпи ESG в бізнесі [10] Для ESG-підходів важливо враховувати не лише стійкість (реакція на виклики, які виникають в даний момент), а й сталість (врахування у діяльності підприємства викликів майбутнього) [1]. Так, саме тому, для енергетичних підприємств врахування ESG-принципів є не лише викликом часу, а вкрай необхідним інструментом для досягнення сталості у майбутньому. Принципом цієї сталості є використання відновлюваних джерел енергії як альтернативу використання традиційного викопного палива. З кожним роком все більше енергетичних підприємств в Україні впроваджують ESGпринципи у свою діяльністю, серед таких підприємств слід відзначити підприємства, які розвивають відновлювану енергетику [4]. У жовтні 2024 р. Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку [5]. Метою Стратегії є запровадження подання звітності із сталого розвитку в Україні до 2030 р., що забезпечить адаптацію національного законодавства до законодавства ЄС, сприятиме доступу українських підприємств до міжнародних ринків капіталу та залученню іноземних інвестицій. Для реалізації цієї Стратегії необхідно досягнути дві стратегічні цілі, зокрема запровадження в Україні складення звітності із сталого розвитку згідно з європейськими стандартами з подальшим її оприлюдненням, а також запровадження в Україні аудиту звітності підприємств із сталого розвитку та контролю за якістю здійсненого аудиту [8]. Аналізуючи особливості впровадження ESG-принципів у свою діяльність енергетичних підприємств України за останні роки, бачимо, що з кожним роком все більше підприємств 269 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. реалізовують ESG-стратегії та дотримуються принципів сталого розвитку під час своєї діяльності. Серед основних причин швидкого впровадження ESG-принципів можна виділити такі: конкурентоспроможність на ринку через відповідальне ведення бізнесу, довіра міжнародних інвесторів, а також стале повоєнне відновлення України. З кожним роком реалізація ESGпринципів у бізнесі все частіше стає не лише добровільною звітністю, а виступає необхідною умовою для сталого ведення бізнесу [2]. Все більше компаній, які спеціалізуються на відновлюваній енергетиці у своєї стратегіях трансформують підходи до ведення бізнесу керуючи принципами ESG. Так, для прикладу, Група ДТЕК (DTEK Group) у своїй Новій Стратегії 2030 прагне трансформуватись в екологічно чистий та технологічний бізнес, і важливою метою на шляху до цього є досягнення вуглецевої нейтральності до 2040 р. [4]. Отже, впровадження ESG-принципів в галузі відновлюваної енергетики є вкрай важливим, зокрема через декілька причин. По-перше, екологічна відповідальність бізнесу, оскільки підприємства строго дотримуватимуться екологічних стандартів під час здійснення своєї діяльності, з мінімальними екологічними впливати в довгостроковій перспективі. По-друге, врахування соціальної відповідальності, зокрема можливість трансформувати громади через створення нових робочих місць, підтримка місцевої економіки. По-третє, це чесність управління, зокрема через прозорість, підзвітність та ведення ділової практики. Це дозволяє зменшити ризики конфлікту інтересів, порушення законодавства та підвищити довіру інвесторів та покращити репутації підприємства [11]. Серед головних проблем, які зараз виникають для підприємств з відновлюваної енергетики під час впровадження ESG-принципів у свою діяльністю є брак спеціалістів, які можуть допомогти швидко та якісно реалізувати ці принципи. Саме тому, дуже вадливо також трансформувати нашу освітню систему з врахуванням викликів сьогодення для підготовки спеціалістів з впровадження ESG-принципів [3]. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Виправляємо плутанину між термінами «стійкість» і «сталість»: економічні приклади. URL: https:// ukraine-oss.com/vypravlyayemo-plutanynu-mizh-terminamy-stijkist-i-stalist-ekonomichni-pryklady/ 2. Впровадження ESG-принципів в Україні у 2025 році: Важливість для бізнесу. URL: https://ukrcentr.com.ua/vprovadzhennya-esg-principiv-v-ukraini-u-2025-roci-vazhlivist-dlya-biznesu 3. До 2030-го кожен п’ятий співробітник зіткнеться з нестачею навичок у галузі екології. URL: https:// ukraine-oss.com/do-2030-go-kozhen-pyatyj-spivrobitnyk-zitknetsya-z-nestacheyu-navychok-u-galuzi-ekologiyi/ 4. ДТЕК і GE Vernova працюватимуть над створенням більш потужної та екологічної енергосистеми. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/dtek-and-ge-vernova-to-work-together-on-stronger-greener-energy-system.pdf 5. Кабінет Міністрів України. Про схвалення Стратегії запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку : розпорядження від 18 жовтня 2024 р. № 1015-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ npas/pro-skvalennia-stratehii-zaprovadzhennia-pidpryiemstvamy-zvitnosti-iz-staloho-rozvytku-1015-181024 6. Лопушанська М., Циганок Л., Іванов Є., Башинська Ю., Доманський А. Міжнародний досвід впровадження ESG підходів в енергетичному секторі (на прикладі компанії «Astronergy»). Відновлення екосистем, які постраждали внаслідок воєнних дій: українські та європейські виклики (REDMO-2024) : тези доповідей міжнарод. наук.-теорет. та приклад. конф., м. Київ, 06 листопада 2024 р. Київ, 2024. С. 224–227. 7. Сталий розвиток і гендерна рівність: чому ESG важливий для енергетичних компаній. URL: https:// www.wecu.com.ua/blog/stalyi-rozvytok-i-henderna-rivnist-chomu-esg-vazhlyvyi-dlia-enerhetychnykh-kompanii 8. Стратегія запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку. URL: https://www.kmu.gov. ua/storage/app/uploads/public/671/61d/a12/67161da12a762397519610.pdf 9. Чому КСВ – це не ESG і як зрозуміти відмінності? Розбираємо приклади. URL: https://ukraineoss.com/chomu-ksv-cze-ne-esg-i-yak-zrozumity-vidminnosti-rozbyrayemo-pryklady/ 10. Яка різниця між CSR чи ESG і як перетворити соціальну відповідальність та задекларовані цінності на реальну конкурентну перевагу? URL: https://ukraine-oss.com/yaka-riznyczya-mizh-csr-chy-esg-i-yakperetvoryty-soczialnu-vidpovidalnist-ta-zadeklarovani-czinnosti-na-realnu-konkurentnu-perevagu/ 11. Why ESG Matters in the Renewable Energy Industry. URL: https://o-brien.tech/why-esg-matters-in-therenewable-energy-industry/ *** 270 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 338.48 БЕЗБАР’ЄРНІ ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ СКЛАДОВОЇ В ТУРИЗМІ Павло Романів, Андрій Манько Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Доступний або інклюзивний туризм у контексті реалій сучасності слід розглядати не в якості привілею, а як рівне право всіх людей на дозвілля, відпочинок та участь в культурному житті. Вперше про такий підхід було озвучено учасниками туристичної конференції на Філіппінах у 1980 р. Широке поширення термін отримав завдяки Всесвітній туристській організації та її декларації 1991 р. Зазначена декларація стала основою для розробки рекомендацій Всесвітньої туристської організації у сфері інклюзії. Туристична пропозиція розцінюється як інклюзивна тоді, якщо нею повною мірою може скористатися літня людина, незрячий, турист нестандартних габаритів, батьки з маленькими дітьми та інші категорії туристів, що мають фізичні, ментальні та соціальні потреби. Ключові слова: безбар’єрність, туристичний маршрут, інклюзивність, доступність. BARRIER-FREE TOURIST ROUTES AS AN IMPORTANT ELEMENT OF IMPLEMENTING THE INCLUSIVE COMPONENT IN TOURISM Pavlo Romaniv, Andriy Man’ko Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Accessible or inclusive tourism in the context of modern realities should be considered not as a privilege, but as an equal right of all people to leisure, recreation and participation in cultural life. This approach was first voiced by participants in a tourism conference in the Philippines in 1980. The term was widely used thanks to the World Tourism Organization and its declaration of 1991. The aforementioned declaration became the basis for the development of recommendations of the World Tourism Organization in the field of inclusion. A tourist offer is considered inclusive if it can be fully used by an elderly person, a blind person, a tourist of non-standard dimensions, parents with small children and other categories of tourists with physical, mental and social needs. Keywords: barrier-free, tourist route, inclusivity, accessibility. Позитивним моментом є те, що питання забезпечення комфортних мандрів людям з особливими потребами активно піднімається у сучасному суспільстві. Провідні туристичні компанії, заклади культури та державні організації з усього світу конкурують за можливість очолити рейтинг доступності туризму в країні і реалізовують свої цілі, використовуючи креативні ідеї та враховуючи тренди сучасності. Значним є досвід практик інклюзивного туризму у Європі, який може стати зразковим кейсом для фахівців національної туристичної сфери, які працюють над зростанням туристичних потоків. Наприклад у Барселоні (Іспанія) створено спеціалізований сайт, де можна знайти інформацію по інклюзивному туризму. Сайт інформує про перелік історико-культурних пам’яток, які є доступними для людей з інвалідністю, також відвідавши ресурс туристи можуть ознайомитися з деталями функціонування транспорту та підібрати готель з інклюзивною інфраструктурою. Також у місті функціонує туристична агенція, яка бере до уваги запити та потреби своїх клієнтів та організовує мандрівки, які є доступними для перевезень, проживання та забезпечують інші види сервісу. Великобританія стала одним з найкращих прикладів щодо впровадження інклюзивного туризму. Для людей з інвалідністю адаптовано транспорт, у музеях проводять спеціалізовані екскурсії та працює окремий туроператор – Tourism for all, на сайті якого можна сформувати індивідуальний туристичний маршрут відповідно до потреб та вподобань мандрівників. У Польщі значна роль відведена інклюзивному гірськолижному спорту, з метою розвитку якого розробляють спеціальні проєкти, серед яких – «Niepełnosprawni w górach – Razem na szczyt», 271 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. метою якого є підтримати людей з інвалідністю під час здійснення експедицій в горах та дати їм усвідомлення того, що вони не обмежені у здійсненні своїх мрій, можуть долати гірські вершини так само як і інші туристи. Зразковим прикладом зі створення безбар’єрного середовища стали продукти гостинності, запроваджені у місті Бреда, (Нідерланди). Тут функціонує платформа «Бреда для всіх» – організація, яка репрезентує різні установи, які надають підтримку людям з інвалідністю. Серед пропозицій Бреди понад 300 ресторанів, кафе, клубів, барів та розважальних закладів, ботанічних садів, що обладнані усією необхідною інфраструктурою для людей з інвалідністю [4]. З початком повномасштабного вторгнення в Україні питання інклюзії в туризмі набуло гострої актуальності, перш за все мова йде про ветеранів, які після повернення з фронту матимуть потребу у цілковито безбар’єрному середовищі. Наразі відбувається активне переформатування багатьох міст України, що зумовлено постійним збільшенням кількості людей, які потребують інклюзивного простору. Наприклад, за даними міського управління соціального захисту у Львівській громаді проживає щонайменше 47 500 людей з інвалідністю. При цьому у цю статистику не включено військових, які перебувають на лікуванні чи проходять реабілітацію [3]. Важливість інклюзивної складової при формуванні міських туристичних маршрутів у Львові актуалізували ще до початку вторгнення. Так, у 2021 р. Львівська асоціація туризму ініціювала створення інклюзивного туристичного маршруту, який розпочинається від музею Митрополита Андрея Шептицького. Усередині та навколо музейного простору створено універсально-доступну інфраструктуру, а саме: створено два парко-місця для авто осіб з інвалідністю, виконано пониження на тротуарах, встановлено гідравлічну платформу-ліфт для користувачів крісла-колісного. Усі підлоги у музеї спроектовано таким чином, щоб максимально не було порогів/бар'єрів, створено WC для осіб з інвалідністю. Для забезпечення безбар’єрного середовища музею за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» у 2023 р., cтворено стратегію/маркетинговий план для забезпечення безбар’єрного середовища музею, зокрема враховано потреби незрячих та нечуючих відвідувачів. Неподалік музею Митрополита Андрея Шептицького розташований Меморіал героїв Небесної Сотні, за сприяння Львівської міської ради нещодавно було проведено інклюзивну доріжку, що веде від меморіалу до доступного авто-паркінгу перед музеєм. Усі ці заходи здійснено з метою, щоб маломобільні групи та особи з інвалідністю мали змогу самостійно та рівноправно пересуватися громадським простором. Забезпечення інклюзивного простору у музеї має певний символізм, адже митрополит Андрей Шептицький протягом 14 років свого життя пересувався у кріслі колісному. Музей Митрополита Андрея Шептицького є взірцем наразі єдиного у Львові культурноосвітнього осередку, де люди з інвалідністю мають можливість збагачувати свій духовний світогляд. Музей служить локацією для проведення інклюзивних нарад, дискусій та круглих столів. Завдяки проведеній роботі люди з інвалідністю можуть пізнавати культуру не відчуваючи дискомфорту. Дуже важливим кроком буде, якщо музей стане центральною точкою, звідки починатимусь інклюзивні туристичні маршрути історичною частиною Львова, тим паче цьому сприяє вигідне розташування музею та активність у створенні безбар’єрного простору міста як владою так і приватними організаціями [1]. Необхідність створення інклюзивних туристичних маршрутів тісно пов’язана з активним масштабуванням реабілітаційних центрів для військовослужбовців. Туризм і рекреація є невід’ємною частиною їх фізичного та ментального відновлення. Саме тому при формуванні маршрутів слід враховувати їх безпосередню близькість до центрів такої категорії. Вдалим прикладом є облаштування інфраструктури для реабілітації військових та цивільних у Замарстинівському парку, неподалік від реабілітаційного центру Unbroken. Завершення формування туристичного маршруту заплановано на кінець літа 2025 р. Варто зауважити, що при створенні інклюзивних туристичних маршрутів вважливу роль відіграє креативний підхід до справи: надзвичайно вдалим рішенням є започаткування у межах Замарстинівського парку сенсорнотерапевтичного саду. Наразі на території висаджено модрини, кілікійські ялиці, конколор, мета 272 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. секвою, клумби з пахучими рослинами і травами (різноманітні сорти м’яти, ехінацеї, меліси, міскантуси, війники тощо). Львів з точки зору забезпечення інклюзивної складової у спектрі потреб туристів є «зручним» містом. Люди, які мають потребу, можуть скористатися онлайн-мапою «Доступне місто», яка постійно оновлюється. На мапу нанесено театри, музеї, заклади громадського харчування, муніципальні центри, комунальні установи, заклади охорони здоров’я, розважальноторговельні центри, парки, які відповідають усім вимогам щодо інклюзивності. Також мапу доступних закладів розробили ЛУН Місто та громадська організація «Безбар’єрність». Завдяки такій мапі кожен охочий має можливість перевірити доступність найближчої до дому кав’ярні, аптеки чи супермаркету, та запросити експертів до адаптації простору. Окрім того функціонує додаток для смартфонів на «Доступно.UA» [3]. Облаштування інклюзивних туристичних маршрутів на природоохоронних територіях є важливим аспектом для залучення ширшої аудиторії у сфері екологічного, активного туризму та ряду рекреаційних занять. Створення інклюзивних маршрутів у межах національних парків є певним інструментом їх промоції як туристичних об’єктів, а з іншого боку впровадження елементів інклюзії у природнє середовище є вагомою умовою інтеграції людей з особливими потребами у туристичну спільноту. У національному природному парку «Сколівські Бескиди» (Львівська область) найближчим часом заплановано облаштування нескладного маршруту для мало мобільних груп населення. Забезпечення інклюзивної інфраструктури полягатиме у замощенні доріжок, побудові вбиралень для людей з інвалідністю, встановленні спеціальних інформаційних бордів. Проєкт безбар’єрного маршруту для «Сколівських Бескидів» є ідеєю фахівців Big City Lab. Втілення проєкту здійснюється завдяки гранту, наразі триває пошук фінансових джерел для реалізації наступних етапів проєкту. Командою Big City Lab проведено дослідження території «Сколівських Бескидів» на предмет створення безбар’єрних маршрутів. У процесі дослідження здійснено аналіз трьох туристичних шляхів та визначено найбільш оптимальний варіант і розроблено концепцію безбар’єрного маршруту, з метою, щоб природні локації стали максимально доступними для відвідувачів національного парку. Протяжність маршруту парком складає 1,8 км, який пролягає стежкою «До джерел мінеральної води», час проходження якої триває годину-півтори. Маршрут стартує біля урочища Павлів Потік і закінчується біля сірководневого джерела. По дорозі туристи зможуть побачити один малий водоспад та ще одне джерело залізної води. Для того, щоб відвідувачі парку, які мають особливі потреби, зокрема труднощі в пересуванні могли рухатись згаданим маршрутом та отримувати насолоду від милування природними локаціями необхідно забезпечити спеціальне рівне та безпечне мощення з мінімальним ухилом, тактильні карти і знаки на маршруті, зони для відпочинку. На втілення проєкту «Сколівські Бескиди» спільно із Сколівською міськрадою отримали грант у розмірі 100 тисяч євро від партнерів Франкфуртського зоологічного товариства за програмою «Безмежні Карпати». Отримані кошти будуть спрямовані на облаштування пірсу для відпочинку, прогулянкових місць, вбиралень та стоянок для мало мобільних людей. Також на маршруті буде промаркована еколого-пізнавальна стежка, уздовж якої буде розміщено спеціальні стенди. Тривалість проєкту з облаштування інклюзивного туристичного маршруту у «Сколівських Бескидах» становить два роки. Варто зауважити, що грантові кошти покривають лише незначну частину пропонованого проєкту, тому подача грантових заявок з боку парку триває. Облаштування рекреаційної зони буде здійснено власним коштом парку [5]. Створення інклюзивних туристичних маршрутів притаманно не лише для провідних туристичних центрів та природоохоронних територій, насамперед умовою для їх логістики залишається безпека, відповідно більшість таких маршрутів створюють на Заході України. Цікавим є підхід до створення інклюзивних туристичних маршрутів у Чорткові (Тернопільська область). Маршрут передбачає огляд 18 пам’яток, інформацію про які уже перекладено на жестову 273 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. мову, людина нечуюча має можливість зісканувати QR код, щоб отримати повні інформацію про будівлю. Надалі заплановано пониження тротуарів та встановлення пандусів. Костел святого Станіслава у Чорткові належить до пам’яток архітектури місцевого значення, він став одним з туристичних об’єктів інклюзивного туристичного маршруту у Чорткові. Важливо, щоб інспектування інклюзивних туристичних маршрутів здійснювали люди, яких це безпосередньо стосується, щоб очікування від проходження маршруту були повністю виправданими. Так, радник міського голови Чорткова з питань безбар’єрності Іван Космина пересувається у кріслі колісному. Спільно з командою він здійснював інспекцію Чорткова на предмет доступності, на основі результатів інспекції згодом було розроблено план щодо створення доступності міста. Зокрема вдалим рішенням, яке можуть наслідувати інші міста стало з’єднати основні місця проживання людей з інвалідністю для того, щоб створити для них можливість безперешкодно пересуватися і жити повноцінним життям [2]. Створення безбар’єрних туристичних маршрутів – позитивна тенденція, яка сигналізує про зміни категорій туристів, їх потреб та вимог до локацій, в яких вони перебувають. Найважливішими аспектами, які слід враховувати при створенні туристичних маршрутів є безпека території, атракційність маршруту, створення спеціальної інфраструктури для активного та пасивного відпочинку, наявність спеціальних фахівців – реабілітологів, психологів, медичного персоналу, які мають певний досвід у роботі з людьми з інвалідністю, розуміють їхні потреби і можуть сприяти їх комфортному відпочинку. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. Інклюзивний туристичний маршрут. URL: https://lart.lviv.ua/pl/museum/marshrut (дата звернення 04. 04. 2025 р.). На Тернопільщині розробляють туристичний маршрут для людей з інвалідністю / Л. Продоус, В. Поляна. URL: https://suspilne.media/ternopil/964307-na-ternopilsini-rozroblaut-turisticnij-marsrut-dla-ludej-zinvalidnistu/ (дата звернення 04. 04. 2025 р.). Львів доступний: як місто роблять безбар'єрним / М. Коваленко. URL: https://dyvys.info/2024/05/ 22/dostupnist-u-lvovi-shho-zrobleno-dlya-lyudej-z-invalidnistyu/ (дата звернення 04. 04. 2025 р.). Інклюзивні подорожі: як світ підлаштовується під потреби людей з інвалідністю / Х. Кибукевич. URL: https://tripmydream.ua/media/natxennya/inkljuzuvni-podorozi (дата звернення 04. 04. 2024 р.). У нацпарку «Сколівські Бескиди» на Львівщині облаштують безбар’єрний маршрут / О. Шиян. URL: https://zaxid.net/u_natsparku_skolivski_beskidina_lvivshhini_obladnayut_bezbaryerniy_marshrut_n16033 36 (дата звернення 04. 04. 2025 р.). *** 274 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.9:620.91 ВІТРОВА ЕНЕРГЕТИКА У ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Євген Іванов, Андрій Кузьмин Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Розглянуто розвиток вітроенергетики Західного регіону України, починаючи від перших експериментальних проєктів до впровадження сучасних вітроелектростанцій. Описано особливості сучасного стану об’єктів вітрової енергетики західного регіону. Оцінено перспективи будівництва об’єктів вітрової енергетики. Визначено роль іноземних інвестицій у розбудові відновлюваної енергетики та її значення для місцевих громад. Окреслено основні фактори, що сприяють розвитку вітрової енергетики, та перешкоди, які стримують її активніше впровадження. Ключові слова: енергетика, вітрові електростанції, WIND POWER PLANTS IN THE WESTERN REGION OF UKRAINE: STATE AND DEVELOPMENT PROSPECTS Yevhen Ivanov, Andriy Kuzmin Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The development of wind energy in the Western region of Ukraine is considered, starting from the first experimental projects to the implementation of modern wind power plants. The features of the current state of wind energy facilities in the Western region are described. The prospects for the construction of wind energy facilities are assessed. The role of foreign investment in the development of renewable energy and its importance for local communities is determined. The main factors contributing to the development of wind energy and obstacles that hinder its more active implementation are outlined. Вступ. Сьогодні необхідні стійкіші енергетичні технології для заміни звичайних джерел електроенергії, таких як викопне паливо, що зумовлено потребами світового попиту. Джерела енергії на основі викопного палива спричиняють шкідливі екологічні наслідки, головно пов’язані із зміною клімату і глобальним потепління. Викиди парникових газів в атмосферне повітря від виробництва електроенергії суттєво зросли за останні 30 років. Тому технології відновлюваної енергії були впроваджені для виробництва електроенергії з метою подолання поточної глобальної екологічної кризи. Завдяки екологічно чистим характеристикам цих технологій і здатності генерувати електроенергію з нульовими або фактично нульовими викидами забруднювачів повітря. Водночас відновлювана енергетика приносить користь економіці, знижуючи витрати на виробництво електроенергії, оскільки її генерує із використанням відновлюваних природних ресурсів. Незважаючи на те, що впровадження джерел відновлюваної енергетики зростає, однак більшість виробництва електроенергії все ще здійснюється за допомогою використання викопного палива. Це здебільшого зумовлено нестабільний режимом виробництва електроенергії на альтернативних станціях та високу її вартість згідно із «зеленим» тарифом. Серед усіх видів відновлюваної енергетики вітрова енергетика є однією з найперспективніших, особливо для Західного регіону України, де природні умови сприяють ефективному використанню вітрових ресурсів. Вітрові електростанції, такі як Східницька (Трускавецька) ВЕС, ВЕС «Старий Самбір-1», ВЕС «Старий Самбір-2», ВЕС «Нижні Ворота-1», Орівська ВЕС, вже відіграють важливу роль у виробництві чистої енергії. Вони не лише допомагають зменшити залежність від викопного палива, а й сприяють економічному розвитку регіону, створюючи нові робочі місця та залучаючи інвестиції. Крім того, розвиток вітрової енергетики на заході України має стратегічне значення для підвищення енергетичної незалежності країни, що особливо важливо під час російсько-української війни. 275 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Метою роботи є аналіз стану і перспектив розвитку об’єктів вітроенергетики у Західному регіоні України, зокрема дослідження питань функціонування та впливу вітроелектростанцій з урахуванням екологічних наслідків їхньої діяльності. Особливу увагу приділено історичному становленню вітроенергетики в Україні, технічним аспектам будівництва та експлуатації вітрових станцій у гірській місцевості, а також екологічним та соціально-економічним обмеженням, що супроводжують цей процес. Огляд досвіду. У процесі написання статті нами використано методику оцінки впливу на довкілля для об’єктів відновлюваної енергетики [6], проаналізовано історію розвитку [2], географію і сучасний стан цієї галузі у Львівській області [7, 8], розглянуто природні чинники та їхню роль у розвитку вітрової і сонячної енергетики у досліджуваному регіоні [3–5]. Виклад основного матеріалу. Використовувати енергію вітру для отримання електроенергії люди почали лише наприкінці ХІХ ст. після появи перших електричних генераторів. Над вітровими турбінами працювали науковці з Великої Британії та США, однак перші вітрові станції сучасного типу першими з’явилися у Данії у 1891 р. В України перші вітрові електростанції розробляти розпочав один із засновників космонавтики Юрій Кондратюк ще у 1930-х рр., але ці розробки не отримали промислової реалізації. Вітрова енергетика Західного регіону України на сьогодні є важливою складовою розвитку відновлюваних джерел енергії в країні. Цей регіон має значний потенціал для використання енергії вітру завдяки своїм природним умовам, зокрема гірському рельєфу та сприятливим вітровим потокам. Одним із найяскравіших прикладів реалізації потенціалу регіону є вітрові електростанції, які вже працюють або плануються до будівництва в цьому регіоні. Серед них варто виділити Східницьку (Трускавецьку) ВЕС. Будівництво експериментальної станції потужністю 0,75 МВт завершено ще у 1997 р. і є одним із перших вітроенергетичних проєктів у Карпатському регіоні, покликаним оцінити ефективність використання вітрових ресурсів у гірській місцевості (рис. 1а). Будівництво станції мало на меті не лише забезпечення електроенергією окремих населених пунктів, а й розвиток відновлюваної енергетики як у регіоні, так і України в цілому. Попри початкові перспективи, експлуатація Східницької ВЕС зіткнулася з низкою технічних й організаційних проблем. Через часті несправності та недостатню модернізацію обладнання її робота була нестабільною, що викликало суперечливі відгуки щодо ефективності станції. Однак, навіть із цими труднощами, Східницька ВЕС відіграла важливу роль у розвитку вітроенергетики у Західному регіоні України, ставши експериментальним полігоном для подальших досліджень та впровадження новітніх технологій у сфері відновлюваної енергетики. На основі отриманого досвіду від роботи Східницької ВЕС інші вітрові проєкти, зокрема ВЕС «Старий Самбір 1–2» та Орівська ВЕС змогли уникнути подібних проблем, використовуючи більш сучасне обладнання та вдосконалені підходи до будівництва та експлуатації. Це ще раз підтверджує важливість перших спроб у розвитку вітроенергетики та необхідність подальшого вивчення потенціалу регіону для ефективного використання відновлюваних джерел енергії. Подальший розвиток вітроенергетики на заході Україні відбувався в умовах зростаючого інтересу до відновлюваних джерел енергії та залучення інвестицій у цю сферу. Після перших експериментальних проєктів, таких як Східницька ВЕС, у регіоні почали з’являтися потужні і сучасні вітроелектростанції, які стали важливими елементами енергетичної інфраструктури. Так у 2015 р. розпочала роботу ВЕС «Старий Самбір-1» загальною потужністю 13,2 МВт. Це перша промислова вітрова електростанція в Західній Україні і гірському регіоні Українських Карпат (рис. 1б). Ще через три роки завершили будівництво іншої черги – ВЕС «Старий Самбір-2» із найбільшою у регіоні потужністю – 20,7 МВт (рис. 1в). Обидві станції побудовані за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Інвестиційного фонду для країн, що розвиваються (CIF). Турбіни для обох ВЕС постачала компанія Vestas, одного з провідних світових виробників вітроустановок. Вітропарки розташовані у гірській місцевості, що забезпечує високу ефективність генерування електроенергії завдяки стабільним вітрам. Загалом, гірські місцевості регіону багаті на природні ресурси, що придатні для активного 276 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. розвитку вітрової енергетики. Середньорічні показники швидкості вітру у гірських районах на висоті 100 м коливаються від 4 до 8 м/с [1]. а) б) в) г) ґ) д) Рис. 1. Вітрові електростанції на заході України: а) Східницька (Трускавецька) ВЕС; б) ВЕС «Старий Самбір-1»; в) ВЕС «Старий Самбір-2»; г) ВЕС «Нижні Ворота-1»; ґ) Орівська ВЕС; д) Сколівська ВЕС. 277 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Через екологічні обмеження, зокрема значні площі об’єктів природно-заповідного фонду, територій Смарагдової мережі, а також зон із недотриманням відстаней до житлової забудови, площі під розвиток потенційної вітрової енергетики є обмеженими. Перспективні для будівництва ВЕС гірські хребти потрапляють у зони екологічних обмежень і не можуть бути використані для потреб відновлюваної енергетики. Вітрова електростанція «Нижні Ворота-1» потужністю 4,8 МВт (рис. 1г) є важливим об’єктом альтернативної енергетики, розташованим на території Нижньоворітської громади Закарпатської області. Введена в експлуатацію у 2024 р. Вітроелектростанція також отримала надбавку до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва, що є важливим стимулом для розвитку альтернативної енергетики в Україні. Крім «зеленої» енергії, яку генеруватиме нова ВЕС, Нижньоворітська громада отримає до свого бюджету 3 % доходу від продажу цієї енергії. ВЕС «Нижні Ворота-1» є частиною більшого проекту вітропарку «Островський», який передбачає встановлення до 30 сучасних вітроустановок. Ще одним новозбудованим об’єктом є Орівська ВЕС потужністю 54,0 МВт (рис. 1ґ), яку введено аналогічно в експлуатацію у 2024 р. Вона розташована на передовому хребті Карпат, де вітрові умови є сприятливими для виробництва електроенергії. Її будівництво у черговий раз підтвердило ефективність використання відновлюваних джерел енергії в гірській місцевості. Але виникли труднощі, з якими довелося стикнутися під час будівництва об’єкту, а саме відсутності належного устаткування, вихід з українського ринку окремих компаній після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Через відсутність пропозицій оренди компанія «Еко-Оптіма» за власні кошти придбала три кранові установки (один з них вагою 600 т не має аналогів в Україні) й змонтувала та ввела в експлуатацію десять вітрогенераторів. Для завезення лише одного елементу турбіни задіювали п’ять одиниць важкої техніки (грейдер, екскаватор, три тягачі). Для монтажу працював кран висотою 150 м, роботи виконувати швидко, щоб посилення вітру не звалило кран і не призвело до непередбачуваних наслідків. На сьогодні завершується будівництво і введення в експлуатацію найпотужнішу вітрову електростанцію у регіоні – Сколівську ВЕС потужністю 54,6 МВт (рис. 1д), що є ще одним кроком до енергонезалежності України. Висновки. Проаналізовано стан і найближчі перспективи розвитку вітрової енергетики у Західному регіоні України, який демонструє значний прогрес, переходячи від експериментальних проектів до сучасних промислових вітроелектростанцій, які нині відіграють важливу роль у формуванні енергетичного балансу країни. Хоча перші електростанції, такі як Східницька ВЕС, зіткнулися з численними труднощами, отриманий досвід дозволив удосконалити підходи до будівництва та експлуатації наступних проєктів. Такі станції як ВЕС «Старий Самбір-1» і «Старий Самбір-2» стали першими великими об’єктами вітроенергетики у гірському регіоні, а їхня ефективність продемонструвала значний потенціал для розвитку цієї галузі. Будівництво ВЕС «Нижні Ворота-1» й Орівської ВЕС підтвердило можливість реалізації масштабніших проєктів, зокрема у складних умовах повномасштабної війни та економічної нестабільності. Нові вітрові електростанції слід будувати із дотримання вимог оцінки впливу на довкілля, а також із використанням сучасного обладнання. Окрім енергетичних переваг, розвиток вітроенергетики позитивно впливає на соціально-економічний стан регіону, сприяючи створенню нових робочих місць, модернізації інфраструктури та залученню іноземних інвестицій. Приклад Орівської ВЕС, що побудована із залученням чеських та українських інвесторів, є яскравим свідченням того, що навіть у складних умовах такі проєкти можуть бути успішно реалізовані. Загалом, вітроенергетика Західного регіону України має перспективи подальшого розвитку, хоча її зростання залежатиме від подолання екологічних обмежень, модернізації енергетичної інфраструктури та розширення підтримки з боку держави й міжнародних інвесторів. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Іванов Є. А., Кузьмін А. В. Відновлена енергетика у Самбірському районі Львівської області: стан, перспективи розвитку, екологічні проблеми. Сталий розвиток: захист навколишнього середовища. 278 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Енергоощадність. Збалансоване природокористування. IX Міжнарод. молодіжн. конгрес, 28–29 березня 2024 р., Україна, Львів: зб. матер. Київ : Яроченко Я. В., 2024. С. 99. 2. Іванов Є. А., Лопушанська М. Р. Історія розвитку відновлюваної енергетики у Львівській області. Сучасні проблеми теплоелектроенергетики та захист довкілля. 2023: зб. матер. I-ої міжнарод. наук.практ. конф. (21–22 вересня 2023 р., Полтава). Полтава : НУПП, 2023. С. 27–29. 3. Лопушанська М. Р., Іванов Є. А. Гідрологічні чинники та їхня роль у розвитку відновлюваної енергетики у Львівській області. Екологічні науки: наук.-практ. журн. 2023. № 4 (49). С. 105–113. DOI: https://doi.org/10.32846/2306-9716/2023.eco.4-49.14 4. Лопушанська М. Р., Іванов Є. А. Кліматичні чинники та їхня роль у розвитку сонячної енергетики у Львівській області. Екологічні науки : наук.-практ. журн. 2022. № 6 (45). С. 54–59. DOI: https://doi.org/ 10.32846/2306-9716/2022.eco.6-45.9 5. Лопушанська М. Р., Іванов Є. А. Сейсмічні явища та їх вплив на розвиток відновлюваної енергетики у Львівській області. Географічна освіта і наука: виклики і поступ: матер. міжнарод. наук.-практ. конф, присвяченої 140-річчю географії у Львівському університеті (м. Львів, 18–20 травня 2023 р.). У 3-ох т. Львів : Простір-М, 2023. Т. 3. С. 61–65. 6. Лопушанська М. Р., Іванов Є. А., Вижва А. М., Циганок Л. В. Методика оцінки впливу на довкілля для об’єктів відновлюваної енергетики (на прикладі об’єктів вітрової енергетики у Львівській області). Екологічні науки: наук.-практ. журн. 2024. № 1 (52). Т. 1. С. 126–133. DOI: https://doi.org/10.32846/ 2306-9716/2024.eco.1-52.1.19 7. Ivanov E., Krychevska D., Lopushanska M., Pylypovych O. Geography, current state, and perspectives of renewable energy facilities development of western Ukraine, on the example of Lviv region. Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2022. Vol. 31 (1). Р. 59–70. DOI: https://doi.org/10.15421/112206 8. Ivanov Ye., Lopushanska M., Teslovych M. Environmental restrictions of planning the construction of renewable energy facilities in the Lviv region. International Conference of Young Professionals «GeoTerrace2022». Lviv, 2022. DOI: https://doi.org/10.3997/2214-4609.2022590068 9. Lopushanska M., Ivanov Ye., Bashynska Yu., Lopushanskyi O., Tsyhanok L. Geoinformation modelling for the selection of wind energy project sites. International Conference of Young Professionals «GeoTerrace-2024». Lviv, 2024. URL: https://openreviewhub.org/geoterrace/paper-2024/geoinformation-modelling-selectionwind-energy-project-sites 10. Lopushanska M., Krychevska D., Ivanov E., Pylypovych O. Geography, current state and development prospects of renewable energy facilities in Western Ukraine (example of Lviv region). Geo Decade 2020-2030: International Geographic Conference (24-26 November 2020, Sofia, Bulgaria): Book of abstracts. Sofia : Sofia University «St. Kliment Ohridski», 2020. P. 41‒43. *** 279 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 556.3:543(478.8) ЕКОЛОГО-ГЕОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ҐРУНТОВИХ ВОД В МЕЖАХ ДОЛИНСЬКОГО І БИТКІВСЬКОГО НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВИХ РАЙОНІВ Ольга Телегуз, Галина Медвідь, Василь Гарасимчук, Ірина Сахнюк, Орися Майкут, Соломія Кальмук, Ольга Дацюк Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна З метою оцінки впливу нафтогазовидобувної промисловості на стан питних підземних вод було проведено еколого-геохімічні дослідження якісних характеристик ґрунтових вод в межах Долинського і Битківського нафтогазопромислових районів (НГПР). За санітарно-хімічними показниками безпечності та якості питної води на час проведення досліджень (2023 р.) відхилення від норм у деяких водозабірних спорудах виявлено по окисності перманганатній, нітратах і кислотно-лужному балансу. Відповідно до показників фізіологічної повноцінності у питних водах зафіксовані незначні перевищення кальцію, натрію і сухого залишку. Ключові слова: ґрунтові води, показники якості вод, нафтогазопромисловий район. ENVIRONMENTAL AND GEOCHEMICAL CHARACTERISTICS OF GROUNDWATER WITHIN THE DOLYNA AND BYTKIV OIL AND GAS PRODUCTION AREAS Olha Telehuz, Halyna Medvid, Vasyl Harasymchuk, Iryna Sakhnyuk, Orysia Maykut, Solomia Kalmuk, Olha Datsyuk Institute of Geology and Geochemistry of Combustible Minerals of NAS of Ukraine Environmental and geochemical studies were conducted within the Dolyna and Bytkiv oil and gas production areas (OGPA) to evaluate the impact of the oil and gas industry on drinking groundwater quality. Based on the sanitary-chemical indicators of drinking water safety and quality as of 2023, deviations from the norms were identified in certain water intake facilities, specifically in permanganate oxidation, nitrate levels, and acid-base balance. Regarding physiological adequacy indicators, minor exceedances of calcium, sodium, and total dissolved solids (TDS) were recorded in the drinking water. Keywords: groundwater, water quality indicators, oil and gas production area. Вступ. Питні підземні води на даний час вважаються найціннішим природним ресурсом, а їхнє збереження і забезпечення якісного стану є передумовою сталого розвитку для усіх країн світу. Ґрунтові води – гравітаційні підземні води першого від поверхні постійного водоносного горизонту, який залягає на першому водонепроникному шарі. Зверху вони, зазвичай, не перекриті водонепроникними породами, а водовмісний пласт заповнюють не на всю потужність. Горизонт цих вод формується інфільтраційними атмосферними опадами, а також водою, що проникає із поверхневих водних об’єктів. Глибина залягання, режим та йонно-сольовий склад зумовлені особливостями рельєфу, клімату, ґрунтового та рослинного покривів, а також специфікою антропогенного навантаження. Вони є джерелом питного водопостачання для мільярдів людей по всьому світу і використовуються у сільському господарстві, промисловості та інших цілях. Формування хімічного складу ґрунтових вод відбувається під впливом різних процесів, які мають складну взаємодію та можуть впливати на якість і склад вод. Метою роботи є проведення еколого-геохімічних досліджень якісних характеристик ґрунтових вод в межах Долинського і Битківського нафтогазоносного району (НГПР). Роботу виконано авторами в рамках бюджетної теми «Гідрогеологічні умови формування вуглеводневих покладів Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району та вплив видобувної промисловості на стан поверхневої і підземної гідросфери». Долинський і Битківський НГПР належать до Передкарпатської нафтогазоносної області Західного нафтогазоносного регіону України. Тут відкрито 23 родовища вуглеводнів, пов’язаних 280 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. з горизонтами масивних пісковиків палеоген-неогенового флішу, у яких пробурено велику кількість розвідкових та експлуатаційних свердловин. Глибини залягання покладів від поверхні – від перших сотень метрів на Долинському нафтовому родовищі до 4 650 м – на Рожнятівському [1]. Матеріали і методи. Для встановлення особливостей еколого-геохімічного складу ґрунтових вод в межах Долинського і Битківського НГПР у липні–серпні 2023 р. відібрано 14 проб вод із неглибоких колодязів та свердловин, які населення використовує для питних та господарських цілей (рис. 1). Рис. 1. Схема відбору проб вод: 1 – точки відбору ґрунтових вод, 2 – контур вуглеводневого покладу Аналітичні дослідження показників хімічного складу вод проведено в атестованій хімікоаналітичній лабораторії ІГГГК НАН України. Якість води оцінювалась за двома критеріями на відповідність [2]: 1) нормативам санітарно-хімічних показників безпечності та якості питної води; 2) показникам фізіологічної повноцінності мінерального складу води. Обидва критерії наведені в державних санітарних нормах України для води, призначеної для споживання людиною (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Результати та їхнє обговорення. За макрокомпонентним складом ґрунтові води гідрокарбонатно-кальцієві (рис. 2), характеризуються загальною мінералізацією 0,1–0,7 г/дм3, загальною твердістю 1,0–5,7 мг-екв/дм3. Величина водневого показника коливається від 5,3 до 7,1 од. pH. У 9 із 14 досліджуваних проб вод його значення є нижче межі нормативних допусків для питних вод. 281 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Діаграма Пайпера складу ґрунтових вод Долинського і Битківського НГПР Відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10 [2] норма рН для питних вод має бути в межах 6,5–8,5. Згідно з європейським стандартом якості, показник кислотно-лужного балансу питної води в ЄС теж становить 6,5–9,5, однак є примітка, що для вод, які зберігаються у пляшках та контейнерах, його мінімальне значення може бути скорочене до 4,5 одиниць pH [3]. Існує загальноприйнята думка про те, що оптимальне значення pH питної води повинно бути близько 7. Нейтральна вода, збалансована за pH, вважається найбезпечнішою для споживання. Однак до 2019 р. був чинним ГОСТ 2874-82, в якому допустимим і безпечним для споживання був вказаний рівень рН 6,0–9,0. Варто відзначити, що вплив pH питної води на організм людини не є таким критичним, як інші фактори, наприклад, вміст мінералів або забруднень у воді. Окисність перманганатна у трьох колодязях дещо перевищує регламентований вміст (5,0 мг/дм3), що вказує на забруднення відібраних ґрунтових вод органічними компонентами у м. Долина (2), с. Оболоня (3) та м. Рожнятів (6) (див. рис. 1). Підвищений вміст нітратів (41,9 мг/дм3) зафіксовано у м. Надвірна (8) і у с. Зелена (11) їхній вміст (57,1 мг/дм3) перевищує ГДК, що ймовірно є наслідком проникнення у водоносні горизонти мінеральних і органічних добрив, рідких стоків, які утворюються при утримуванні худоби, при удобренні ґрунту рідким гноєм. Інші показники якісного стану вод відповідно до нормативів санітарно-хімічних показників безпечності та якості питної води знаходяться в межах нормативних значень і води цих криниць є придатними до споживання. Для кількісної оцінки зв’язку між концентраціями іонів і величиною мінералізації ґрунтових вод розраховано матрицю парних коефіцієнтів кореляції. Існує тісний лінійний позитивний взаємозв’язок між величиною мінералізації і концентраціями Ca 2+, HСО3-, Cl-, Na++K+. Відсутній позитивний зв’язок між концентрацією іонів NH 4+ та мінералізацією (табл. 1). Відповідність мінерального складу питної води біологічним потребам організму людини визначають показники її фізіологічної повноцінності. Порівняння фактичних значень складу досліджуваних ґрунтових вод з нормативними наведено у табл. 2. Лише у воді, відібраній з криниці у с. Делятин (виявлено перевищення по двох показниках – сухому залишку і кальцію. Також дещо зависоким є вміст натрію у воді м. Долина (2), с. Вільхівка (7), м. Надвірна (8), а всі інші компоненти не виходять за межі фізіологічної повноцінності (див. рис.1). 282 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Кореляційна матриця компонентів хімічного складу ґрунтових вод Катіони Аніони Мінералізація, г/дм3 Na++K+ Ca2+ Mg2+ Показники рН рН М Na++K+ Ca2+ Mg2+ 1,00 0,51 0,07 0,63 0,22 1,00 0,75 0,96 0,46 1,00 0,55 0,19 1,00 0,44 1,00 NH4+ Cl- -0,54 0,20 -0,24 0,80 0,11 0,94 -0,35 0,64 SO42- 0,12 0,71 0,70 HCO3- 0,67 0,94 0,56 NH4+ Cl- SO42- -0,11 0,40 1,00 0,02 1,00 0,60 0,66 0,04 0,79 1,00 0,97 0,35 -0,37 0,61 0,52 Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води [2] № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Найменування показників Сухий залишок мг/дм3 Загальна жорсткість, ммоль/дм3 Загальна лужність, ммоль/дм3 Кальцій, мг/дм3 Магній, мг/дм3 Калій, мг/дм3 Натрій, мг/дм3 Йод, мкг/дм3 Фториди, мг/дм3 Таблиця 1 HCO3- 1,00 Таблиця 2 Нормативи Фактичні значення 200–500 1,5–7,0 0,5–6,5 25–75 10–50 2–20 2–20 20–30 0,7–1,2 79,3–557,53 1–5,7 0,71–5,59 15,02–124,0 2,38–10,48 1,16–8,64 3,0–43,6 не визначали не визначали Висновки. Встановлено, що досліджувані води Долинського НГПР гідрокарбонатного кальцієвого складу. На момент проведення еколого-гідрохімічних досліджень відхилення від вимог щодо питтєвого водоспоживання виявлено в окремих пробах по окисності перманганатній, нітратах і кислотно-лужному балансу. Відповідно до показників фізіологічної повноцінності питної води зафіксовані незначні перевищення кальцію, натрію і сухого залишку. Інші показники якісного стану вод відповідно до нормативів санітарно-хімічних показників безпечності та якості питної води знаходяться в межах нормативних значень і є придатними для щоденного вживання. В подальшому рекомендується відслідковувати динаміку змін якості ґрунтових вод у досліджуваному регіоні. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. Атлас родовищ нафти і газу України : у 6 т. / гол. ред. М. М. Іванюта. Львів, 1998. Т. 4–5 : Західний нафтогазоносний регіон. Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Наказ МОЗ України № 400 від 12.05.2010 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0452-10#Text Директива Ради 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 року про якість води, призначеної для споживання людиною. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_963#Text *** 283 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 620.92:528.9:711.14(477.83) ВИБІР ДІЛЯНКИ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ВІТРОВОЇ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІС-ПІДХОДУ (НА ПРИКЛАДІ ПІДКАМІНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЗОЛОЧІВСЬКОГО РАЙОНУ) Марія Лопушанська, Євген Іванов Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Олександр Лопушанський Західноукраїнський національний університет, Тернопіль, Україна Юлія Башинська ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. Долішнього НАН України», Львів, Україна Розвиток вітрової енергетики неможливий без правильного вивчення потенційних ділянок для будівництва майбутніх вітрових електростанцій. В основі первинного визначення з аналіз та картування всіх можливих обмежень діяльності, а також показників середньорічної швидкості вітру. Саме тому вкрай важливо використовувати ГІС-підхід на цьому етапі реалізації проектів. За результатами геоінформаційного моделювання визначено території потенційно доступні для будівництва вітрових електростанцій. У межах Підкамінської територіальної громади понад 40 % території громади потенційно придатні для будівництва вітрових електростанцій. Ключові слова: відновлювані джерела енергії, вітрова енергетика, ГІС, екологічні обмеження, Львівська область. SELECTION OF A SITE FOR THE CONSTRUCTION OF A WIND FARM USING THE GIS APPROACH (ON THE EXAMPLE OF THE PIDKAMIN TERRITORIAL COMMUNITY OF THE ZOLOCHIV DISTRICT) Mariia Lopushanska, Yevhen Ivanov Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine Oleksandr Lopushanskyi West Ukrainian National University, Ternopil, Ukraine Yuliia Bashynska M. Dolishniy Institute of Regional Research of NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine The development of wind energy is impossible without a proper survey of potential sites for the construction of future wind farms. The initial identification is based on the analysis and mapping of all possible restrictions on operations, as well as average annual wind speeds. This is why it is extremely important to use a GIS approach at this stage of project development. Based on the results of the geoinformation modelling, the areas potentially available for the development of wind farms were identified. Within the Pidkamin territorial community, more than 40% of the community's territory is potentially suitable for the development of wind farms. Keywords: renewable energy sources, wind energy, GIS, environmental restrictions, Lviv region. При розробленні проектів з вітрової енергетики важливим є визначення та врахування всіх обмежень щодо діяльності на етапі планування проектів. Оптимальними для реалізації проектів з вітрової енергетики є території, з середньорічною швидкістю вітру понад 5,5 м/с [6]. Колективом авторів Н. Москальчук, Я. Адаменко [3] запропоновано під час геопросторового планування виключати території, які мають: ухил поверхні – понад 25 %; відстань до дорожньої мережі – понад 3 км; відстань до енергомережі – понад 5 км; відстань до заповідників – до 1000 м, інших територій та об'єктів ПЗФ – до 400 м; 284 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. відстань до водно-болотних угідь – до 1000 м; відстань до великих і середніх річок, озер, водосховищ, ставків від 3 га – до 400 м; відстань до лісів – до 400 м; відстань до сельбищних та рекреаційні територій населених пунктів – до 1000 м; відстань до аеродромів – до 10 км. Серед важливих із зазначених вище підстав для виключення територій пропонуємо виділити: ухил поверхні понад 25 %, відстань до територій та об’єктів ПЗФ до 400 м, відстань до великих та середніх річок, озер, водосховищ, ставків від 3 га до 200 м; відстань до сельбищних та рекреаційні територій населених пунктів до 700 м, відстань до аеродромів до 10 км. Розглянемо детальніше вибір земельних ділянок для будівництва ВЕС із зазначених вище підстав для виключення територій на прикладі Підкамінської територіальної громади Золочівського району Львівської області (табл. 1). Основні характеристики Підкамінської територіальної громади Характеристика Підкамінська територіальна громада Адміністративний центр Площа, Таблиця 1 смт Підкамінь км2 [4] 318,8 Кількість населених пунктів [4] 33 Кількість наявного населення, 2022 р. [4] 11 029 Площа природоохоронних територій, 2023 р, га [4] Частка природоохоронних територій від площі громади, % Об’єкти Смарагдової мережі [7] 1 889,79 5,9 UA0000120 (Північне Поділля) Кількість пам’яток культурної спадщини, 2023 р. [4] Водні об’єкти [4] 42 річка Іква * Пропоновані до затвердження Постійним комітетом Бернської конвенції Для вибору ділянки для будівництва вітрової електростанції використовували такі первинні геопросторові дані: 1) шари забудованих територій, мереж автодоріг і залізниць, гідрографічної сітки (на основі відкритих картографічних геоданих OpenStreetMap [11]; 2) шар територій природно-заповідного фонду України (на основі Публічної кадастрової карти [1] і Порталу «Природа України» [5]); 3) шар територій Смарагдової мережі (на основі даних ресурсу Emerald Network – General Viewer [7]; 4) космічні зображення (на основі відкритих картографічних вебсервісів Google Maps [9]; 5) шар показників середньорічної швидкості вітру на висоті 100 м (на основі геоданих мережі Global Wind Atlas [8]). Геопросторові дані опрацьовано за допомогою вільної крос-платформеної геоінформаційної системи QGIS 3.34.3. Пропонуємо алгоритм вибору потенційних ділянок для будівництва вітрової електростанції на основі аналізу результатів геоінформаційного моделювання, який включає: 1) визначення вітрових ресурсів та їх моделювання; 2) картування потенційних ділянок для будівництва вітрових електростанцій на карті вітрових ресурсів, визначення вітрового потенціалу (рис. 1); 3) визначення екологічних обмежень та їх моделювання; 4) вибір потенційних ділянок для будівництва вітрових електростанцій і створення карти з екологічними обмеженнями (рис. 2). 285 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Визначення потенційних ділянок для будівництва вітрових електростанцій на основі аналізу вітропотенціалу у межах Підкамінської територіальної громади (складено на основі [1, 5, 7, 8, 9, 11]) Рис. 2. Вибір потенційних ділянок будівництва вітрових електростанцій та територій з екологічними обмеженнями у межах Підкамінської територіальної громади (складено на основі [1, 5, 7, 8, 9, 11]) 286 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. На основі геоданих Global Wind Atlas [8] оцінено показники із середньою швидкістю вітру на висоті 100 м. Для Підкамінської територіальної громади найменші (до 6,5 м/с) характерні в долинах річок Луг (Волиця) та Іква. Показники середньорічної швидкості вітру понад 7 м/с характерні для всіх інших територій у межах громади (див. рис. 1). Крутість схилів у межах населених пунктів не перевищує 3°, а в цілому по громаді не перевищує 10°. Не менш важливу роль при виборі ділянки для будівництва вітрових електростанцій відіграє картографування територій природно-заповідного фонду України і Смарагдової мережі. Так, у межах Підкамінської територіальної громади розташований Національний природний парк «Північне Поділля». Частка територій природно-заповідного фонду у межах громади становить 5,9 %. Ще одним природоохоронним об’єктом у межах громади є об’єкт Смарагдової мережі (UA0000120 Північне Поділля), який переважно розташований на заході та півночі громади. При виборі ділянки для будівництва вітрових електростанцій також необхідно враховувати мінімальну відстань до житлової забудови. За рекомендаціями ДСТУ 8339:2015 [2] така відстань становитиме не менше 700 м. Аналіз результатів геоінформаційного моделювання дав змогу визначити території потенційно доступні для будівництва вітрових електростанцій. У межах Підкамінської територіальної громади понад 40 % території громади потенційно придатні для будівництва вітрових електростанцій. Проте, під час планування вітрових електростанцій необхідно враховувати всі обмеження діяльності та індивідуально їх враховувати. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру: офіційний веб-сайт. URL: https://land.gov.ua/ (дата звернення: 03.03.2025 р.). 2. ДСТУ 8339:2015. Вітроенергетика. Вітроелектростанції. Оцінення впливу вітроелектростанцій на навколишнє середовище. URL: https://online.budstandart.com/ua/catalog/docpage?id_doc=62884 (дата звернення: 03.03.2025 р.). 3. Москальчук Н. М., Адаменко Я. О. Вибір майданчика розташування ВЕС на основі ГІСпідходу. Науковий вісник НЛТУ України. 2019. № 29 (6). С. 71–75. DOI: https://doi.org/10. 15421/40290614 4. Портал місцевої статистики Львівщини : веб-сайт. URL: https://stat.loda.gov.ua/stat/regions/ ploscha-terytorij/ (дата звернення: 03.03.2025 р.). 5. Природа України : геопортал. URL: https://geomap.land.kiev.ua/climate-7.html (дата звернення: 03.03.2025 р.). 6. Adamenko Ya., Arkhypova L., Mandryk O., Moskalchuk N. Integral Environmental Impact Assessment of Projects Use Wind Energy. Scientific Bulletin of North University Center of Baia Mare. Seria D. Mining, Mineral Processing, Non-ferrous Metallurgy, Geology and Environmental Engineering. 2015. Vol. XXIX. № 2. P. 89–93. 7. Emerald Network. General Viewer : веб-сайт. URL: https://emerald.eea.europa.eu/ (дата звернення: 03.03.2025 р.). 8. Global Wind Atlas : офіційний сайт. URL: https://globalwindatlas.info/en (дата звернення: 03.03.2025 р.). 9. Google Earth. URL: https://earth.google.com/earth (дата звернення: 03.03.2025 р.). 10. Ivanov Ye., Lopushanska M., Teslovych M. Environmental Restrictions of Planning the Construction of Renewable Energy Facilities in Lviv Region. International Conference of Young Professionals «GeoTerrace-2022» (October 3–5, 2022, Lviv Polytechnic National University, Lviv, Ukraine). DOI: https://doi.org/10.3997/2214-4609.2022590068 11. Lopushanska M., Ivanov Ye., Bashynska Yu., Lopushanskyi O., Tsyganok L. Geoinformation modelling for the selection of wind energy project sites. International Conference of Young Professionals «GeoTerrace-2024» (October 7–9, 2024, Lviv Polytechnic National University, Lviv, Ukraine). DOI: https://doi.org/10.3997/2214-4609.2024510051 12. OpenStreetMap : веб-сайт. URL: https://www.openstreetmap.org (дата звернення: 03.03.2025 р.). *** 287 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.3. ПРОЯВ ПОВЕРХНЕВОГО ЯРУСУ НА ГІРНИЧОПРОМИСЛОВИХ ЛАНДШАФТАХ КРИВОРІЗЬКОЇ ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНОЇ СИСТЕМИ ТА ЇХ ОПТИМІЗАЦІЯ (НА ПРИКЛАДІ ШИМАНІВСЬКОГО ТА ГАННІВСЬКОГО ВІДВАЛІВ) Тетяна Коптєва Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, Україна У рамках дослідження проаналізовано поверхневий ярус гірничопромислових ландшафтів Криворізької ландшафтно-технічної системи, зокрема на прикладі Шиманівського та Ганнівського відвалів. Встановлено, що Шиманівський відвал, сформований Південним гірничо-збагачувальним комбінатом у період з 1960 по 1967 роки, відноситься до змішаних відвалів. Його структура складається з автомобільної відсипки, що призвело до утворення ярусів з рівною та платоподібною поверхнею. Цей відвал пройшов процес рекультивації, що створює сприятливі умови для розвитку рослинності. У дослідженні також розглянуто Ганнівський відвал, який має висоту 90 м і є частково рекультивованим. Аналіз показав можливості раціонального використання поверхневого ярусу цього відвалу. Для біологічної рекультивації Ганнівського відвалу обґрунтовано вибір певних видів дерев, а також розроблено поетапну технологію, що сприятиме швидкому адаптуванню рослин до специфічних умов місцевості та покращенню стану порушених земель Криворізької ландшафтно-технічної системи. Ключові слова: Криворізька ландшафтно-технічна система, поверхневий ярус, гірничопромислові ландшафти, Ганнівський відвал, Шиманівський відвал, рекультивація. MANIFESTATION OF THE SURFACE LAYER IN THE MINING LANDSCAPES OF THE KRYVYI RIH LANDSCAPE-TECHNICAL SYSTEM AND THEIR OPTIMISATION (FOR EXAMPLE, THE SHYMANIVSKY AND GANNIVSKYI DUMPS) Tetiana Koptieva H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv, Ukraine The study analysed the surface tier of mining landscapes of the Kryvyi Rih landscape-technical system, in particular, on the example of the Shymanivskyi and Hannaivskyi dumps. It has been established that the Shymanivsky dump, formed by the Southern Mining and Processing Plant in the period from 1960 to 1967, belongs to mixed dumps. Its structure consists of road dumping, which resulted in the formation of tiers with a flat and plateaulike surface. This dump has undergone a reclamation process, which creates favourable conditions for the development of vegetation. The study also examined the 90-metre-high Gannivsky dump, which is partially reclaimed. The analysis showed the possibilities of rational use of the surface layer of this dump. For the biological reclamation of the Hanna dump, the choice of certain tree species was justified, and a phased technology was developed that will facilitate the rapid adaptation of plants to specific site conditions and improve the condition of the disturbed lands of the Kryvyi Rih landscape-technical system. Keywords: Kryvyi Rih landscape-technical system, surface layer, mining landscapes, Gannivskyi dump, Shymanivskyi dump, reclamation. Вступ. Сучасні гірничопромислові ландшафти Криворізької ландшафтно-технічної системи (КЛТС) є наслідком тривалого впливу техногенезу на натуральні ландшафти. Гірничопромислові ландшафти розповсюджені всією територією КЛТС, що зумовлено, передусім особливостями просторового залягання покладів залізної руди Криворізького залізорудного басейну. На сьогодні площа гірничопромислових ландшафтів стрімко зростає і становить майже 40 тис. га, видобуток залізної руди видобувається відкритим (кар’єрним) та закритим (шахтним) способом [10]. Також залежно від способу видобутку на території КЛТС залізної руди виокремлюють кар’єрно-відвальні та шатні типи місцевостей, що зумовлюють до появи двоярусності і її рекультивації гірничопромислових ландшафтів КЛТС. 288 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. КЛТС – унікальна система, яка за невеликий проміжок часу, в межах 150 років сформувала гірничопромислові ландшафтні комплекси, які мають виражену двоярусну структуру, а саме поверхневий та підземний яруси. Мета: дослідити поверхневий ярус гірничопромислових ландшафтів Криворізької ландшафтно-технічної системи на прикладі Шиманівського та Ганнівського відвалів, розглянути можливість раціонального використання Шиманівського та Ганнівського відвалів та перспективи їх розвитку у майбутньому. Методи: історичний аналіз, порівняльний, картографічний, метод антропогенно-ландшафтознавчого прогнозу. Результати. Внаслідок активної дії техногенезу на території КЛТС у селитебному та гірничопромисловому ландшафтах прослідковується двоярусність. На території України двоярусність антропогенних ландшафтів також зустрічається в Донецькому, ЛьвівськоВолинському вугільних басейнах, а найбільша не тільки в Україні, а і в Європі – Криворізькій ландшафтно-технічній системі [13]. З розвитком гірничотехнічного прогресу спостерігається загальна тенденція значного збільшення обсягів відкритої (кар’єрної) розробки родовищ і в результаті цього утворюються кар’єрно-відвальні комплекси, а у свою чергу поверхневий ярус КЛТС [4]. Відвали відносяться до однією з основних форм антропогенного рельєфу, відвали утворюються за рахунок таких етапів: складування розкривних порід на земній поверхні, складування на земній поверхні побічних продуктів збагачення корисних копалин – шламів; складування розкривних порід, шламів і побутових відходів у відпрацьовані кар'єри та провальні лійки шахт [5]. При аналізі висотної диференціації на території КЛТС зайнятих гірничопромисловими розробками зросла у 2,1–2,7 рази. І як наслідок, сформувався унікальний для степової зони України гірничопромисловий низькогірний ландшафт з перепадом висот до 620–650 м, тобто поверхневий ярус та підземними виробками до глибини більше 1200 м – підземний ярус [11]. Наприкладі Шиманівського та Ганнівського відвалів проведено дослідження поверхневого ярусу, а також можливі дії залучення рекультивації на даному ярусі. Шимаківський відвал за класифікацію Г. Денисика і Г. Задорожної належить до змішаних відвалів, а саме щебенистих, такі відвали інтенсивно вивітрюються, що зумовлені своїм утворенням та будовою [2]. За типом місцевості Шимаківський відвал належить до платоподібного багатоярусного відвального, який сформований внаслідок автомобільної відсипки і завдяки цьому утворилися яруси з вирівняною і платоподібною поверхнею. За географічним розташуванням Шимаківський відвал знаходиться у місті Кривий Ріг, в Інгулецькому районі, поблизу кар’єру Південного гірничозбагачувального комбінату, має такі географічні координати: 47°50'36"N, 33°15'54"E. Відвал відноситься до Південного гірничо-збагачувального комбінату і був складений з 1960 по 1967 рр. Висота Шимаківського відвалу становить 80 м, крутизна схилів – 45–50°, площа відвалу становить 2,5 га [12]. У геологічній будові відвалу такі насипні шари – смуги: 1. Нижня акумулятивна мікросмуга складається із кристалічних порід, які не задіяні з розробками, вапняки, лесоподібні суглинки. 2. Середня акумулятивно – денудаційна мікросмуга, якій характерні щебень, супісок та кам’яні брили [6]. 3. Верхня денудаційна мікросмуга представлена брилами та гранітами. Клімат місцезнаходження відвалу помірно – континентальний, середня температура січня становить 5,1 °С, середня температура липня становить + 22,5 °С, а середньорічна температура складає + 10 °С. Найбільша кількість опадів випадає в червні-липні – до 65 мм, найменша – у лютому-березні – 28 мм, річна кількість опадів – до 483 мм. Висота снігового покриву 10 см. Щодо дослідження поверхневого ярусу гірничопромислових ландшафтів було за основу взято насипні шари - смуги, які є рекультивовані і формують висотну диференціацію. Шиманівський відвал повністю рекультивований, рослинні угруповання на відвалі різні: нижня акумулятивна смуга представлена з дебільшого деревно-чагарниковою рослинністю: в’яз граболистий, тополя біла і пірамідальна, клен татарський, полин австрійський і пирій повзучий, шипшина собача, кизильник чорноплідний, ірга овальна, калина звичайна; 289 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. середню акумулятивно-денудаційну смугу (другий ярус) складають: лох вузьколистий, робінія звичайна; в’яз граболистий, шовковиця біла, абрикос звичайний, тамариск галузевий, тополя біла і пірамідальна, шипшина собача; верхню акумулятивну смугу (верхній ярус) складають смородина червона, калина звичайна, шипшина собача, кизильник чорноплідний, глуха кропива пурпурова, астрагал датський, пирій повзучий, просвірник маленький, золотушник канадський, щавель кінський; вершина відвалу поширена синантропна флора: амброзія, злинка, грінделія, чорнощир та ін. Така диференціація рослинного покриву характеризується насамперед, що у верхніх ділянках відвалу займають угруповання, які характеризуються як найбільш ксерофільні. Види у подібних місце існуваннях постійно борються не лише з надзвичайним дефіцитом вологи, оскільки єдиним джерелом є атмосферні опади, а й з бідністю елементів мінерального живлення [17]. Речовина із подібних фацій, а вони подібні плакорним у природних ландшафтах, виносяться як у більш глибокі шари, так і на схили у підніжжя відвалів. Внаслідок цього процеси ґрунтоутворення тут дуже утруднені й уповільнені, особливо у накопиченні органіки [3]. Ганнівський відвал Північного гірничозбагачувального комбінату (ПнГЗКу) розташований у північній частині міста Кривого Рогу, має такі географічні координати: 48.16791, 33.49565. Площа біологічної рекультивації складає 181,2 га, в поточний час її можливо провести на території 42,4 га [14]. Ганнівський відвал відсипаний ярусами висотою 10–20 м для пухких порід і 20–40 м для скельних. Висота відвалу над земною поверхнею від 10 до 90 м. Відвал складають метаморфічні, меншою мірою магматичні породи, а також глини та суглинки. Розмір уламків гірських порід коливаються від 1мкм і менше понад 1 м. Гравітаційна диференціація матеріалу обумовлює нагромадження крупних брил біля підніжжя відвалу, дрібно-середньозернистий матеріал складає його плато та схили. Кількість пилуватого, тонко- та середньозернистого матеріалу, який цементує більш крупні уламки становить близько 41 % від загальної маси відвальної маси. Ганнівський відвал як і поряд розташований Першотравневий є джерелом забруднення пилом атмосферного повітря розташованих поблизу міських житлових масивів [6]. Ганнівський відвал на сьогодні ще не повністю рекультивований, тому було б доцільно застосувати біологічну рекультивацію задля покращення поверхневого ярусу відвалу. Робочими проектами по рекультивації відвалів ПнГЗКу [14, 15] передбачено, головним чином, виконання при складуванні розкривних порід і формуванні відвалу. Біологічний етап рекультивації проводиться землекористувачем, якому передаються відновлені землі, за рахунок коштів підприємства, що порушило поверхневий шар. Біологічний етап починається відразу після технічного етапу рекультивації [8]. Технологія біологічної рекультивації залежить від обраного її напрямку, технології технічної рекультивації, потужності насипного шару та його структури, а також агрохімічних і воднофізичних властивостей порід, розташованих на відновленій території [16]. Підбір асортименту рослин для створення штучних лісових угрупувань на техногенних ландшафтах є дуже важливим. На перших стадіях освоєння територій найбільш доцільно вирощувати види, маловимогливі для живлення й вологи, здатні переносити високі температури, які на поверхні відвалів можуть перевищувати 50 °С – тополі, лох вузьколистий, жимолость татарська та ін. Широко застосовуються сосна звичайна, дуб звичайний, акація біла, берест дрібнозернистий, абрикос звичайний, ясен звичайний , гледичія звичайна, сосна кримська, клен татарський, інші види деревних і чагарникових культур [18]. Для озеленення укосів Ганнівського відвалу запропоновано створити рядові посадки із сукупності акації білої та лоху вузьколистого, приймаючи відстань між рослинами ряді 1м, відстань між рядами 2,5 м та враховуючи, що загальна площа укосів відвалів 10 га. Висновки. Отже, виходячи з результатів дослідження можна свідчити, що поверхневий ярус гірничопромислових ландшафтів КЛТС утворився внаслідок активної дії техногенезу, площі гірничопромислових ландшафтів з кожним роком зростають. Рекультивація поверхневого ярусу гірничопромислових ландшафтів добре прослідковується на прикладі Шимаківського та Ганнівського відвалів. Шимаківський відвал наразі є рекультивований, належить до змішаних відвалів, за типом місцевості відвал належить до платоподібного багатоярусного відвального. 290 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Відвал сформований внаслідок автомобільної відсипки і завдяки цьому утворилися яруси з вирівняною і платоподібною поверхнею за рахунок яких можна чітко прослідкувати ярусність відвалу. Рослинність на Шимаківському відвалу проростає нерівномірно і це пояснюється, тим що рослини на верхньому ярусі борються не лише з надзвичайним дефіцитом вологи, оскільки єдиним джерелом є атмосферні опади, а й з бідністю елементів мінерального живлення. Ганнівський відвал по відношенні до Шимаківського є не повністю рекультивований, належить також до змішаних відвалів. При дослідженні рекультивації поверхневого ярусу гірничопромислових ландшафтів КЛТС, визначено, що необхідно запроваджувати біологічну рекультивацію для покращення порушених земель, задля забігання техногенної ситуації. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. Война І. М. Висотна диференціація та різноманіття антропогенних ландшафтів : монографія. Вінниця : ВДПУ, 2010. 220 с. Денисик Г. І., Задорожня Г. М. Похідні процеси та явища в ландшафтах зон техногенезу: монографія. Вінниця : Вінницька обласна друкарня, 2013. 220 с. Денисик Г. І., Казаков В. П., Ярков С. В. Сингенез рослинного покриву у ландшафтах зон техногенезу : монографія. Вінниця : ПП «Едельвейс і К», 2012. 240 с. Денисик Г. І., Коптєва Т. С. Криворізька ландшафтно-технічна система: розвиток, сучасний стан, шляхи оптимізації. Фізична географія та геоморфологія. 2021. № 105–107. С. 25–29. DOI : https://doi.org/ 10.17721/phgg.2021.1-3.03 Казаков В. Л. Антропогенні ландшафти Криворіжжя: історія розвитку, структура. Географічні дослідження Кривбасу: матеріали кафедральних науково-дослідницьких тем. Кривий Ріг : Видавничий дім, 2007. Вип.2. С. 27–35. Koptieva T. S. The reclamation of the surface layer of mining landscapes of Kryvyi Rih landscape technical system. Людина та довкілля. Проблеми неоекології. 2023. Вип. 39. С. 55–64 https://doi.org/10.26565/ 1992-4224-2023-39-05 Коптєва Т. С. Гірничопромислові ландшафти Криворізької ландшафтно-технічної системи. Людина та довкілля. Проблеми неоекології. 2021. № 35. С. 18–26. DOI: https://orcid.org/0000-0001-9405-1674 Коптєва Т. С. Рекультивація та фіторекультивація порушених земель Криворізької ландшафтно-технічної системи. Сталий розвиток: захист навколишнього середовища. Енергоощадність. Збалансоване природокористування: матер. VII Міжнарод. конгресу, 12–14 жовтня 2022 р. Львів, 2022. С. 63–64. Коптєва Т. С. Історія формування двоярусності гірничопромислових ландшафтів Криворізької ландшафтно-технічної системи. Сьомі сумські наукові географічні читання: матер. Всеукр. наук. конф., 14–16 жовтня 2022 р. Суми, 2022. С. 134–137. Koptieva T. S. Altitudinal differentiation and diversity of mining landscapes of Kryvorizhzhia : monograph. Vinnytsia : TVORY, 2023. 138 p. URL: https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/14320 Koptieva T. S., Denysyk B. G. Quarry and dump landscape systems of Kryvorizhzhia. XX-th International Multidisciplinary Scientific GeoConference. Surveying, Geology and Mining, Ecology and Management – SGEM 2020. Bulgaria. Albena, 2021. P. 665–670. DOI: https://doi.org/10.5593/sgem2020/5.1/s20.082 Koptieva T. S. Soil and vegetation cover of mining landscapes of Kryvyi Rih landscape technical system (on the example of Burshchytskyi, Shymakivskyi and Stepovyi dumps). Riga, Latvia : Publishing House «Baltija Publishing». 2022. P. 178–203. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-212-8-9 Кирилюк Л. М., Мудрак О. В. Висотна диференціація рівнинних ландшафтів: суть та історія дослідження. Географія і сучасність. 1999. С. 34–39. Рекультивація земельних ділянок, порушених гірничими роботами Північного ГЗК. Робочий проект. Кривий Ріг: Північний ГЗК, 2003. Рекультивація земельних ділянок, порушених гірничими роботами Північного ГЗК. Оцінка впливу на довкілля. Робочий проект. Кривий Ріг: Північний ГЗК, 2003. The current state of fundamental and applied natural sciences research: Scientific monograph. Riga, Latvia : «Baltija Publishing», 2022. 384 p. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-212-8-9 Scientific and educational dimensions of natural sciences : Scientific monograph. Riga, Latvia : «Baltija Publishing», 2023. 740 p. DOI https://doi.org/10.30525/978-9934-26-289-0-22 Ярков С. В. Ландшафтно-технічні системи Кривого Рогу: екотопічні умови сингенезу. Фізична географія та геоморфологія. 2008. № 54. С. 246–254. *** 291 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Секція 6 КАРТОГРАФІЯ, ГЕОІНФОРМАТИКА І ДИСТАНЦІЙНЕ ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ Section 6 CARTOGRAPHY, GEOINFORMATICS AND REMOTE SENSING 292 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 551.584:551.577.38:911.2(477.52) GEOINFORMATION MAPPING OF MOISTURE CONDITIONS IN SUMY REGION IN 2024 BASED ON THE COMBINED DROUGHT INDICATOR (CDI) Anatolii Kornus, Olesia Kornus A. S. Makarenko Sumy State Pedagogical University, Sumy, Ukraine The study presents the main results of geo-information mapping of the moisture conditions in the Sumy region in 2024 based on the Combined Drought Indicator (CDI). The analysis assesses the spatial distribution of drought phenomena, considering precipitation deficit, soil moisture, and vegetation response. Data from the European Drought Observatory and GIS analysis methods were used. The results identify areas at the highest drought risk and reveal moisture condition trends. The findings can be applied to improve water resource management strategies and climate adaptation measures. Keywords: geoinformation mapping, CDI, drought, soil moisture, climate change, GIS analysis, Sumy region. ГЕОІНФОРМАЦІЙНЕ КАРТОГРАФУВАННЯ УМОВ ЗВОЛОЖЕННЯ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2024 РОЦІ НА ОСНОВІ КОМБІНОВАНОГО ІНДИКАТОРА ПОСУХИ CDI Анатолій Корнус, Олеся Корнус Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Суми, Україна Подано результати геоінформаційне картографування умов зволоження в Сумській області у 2024 році, виконаного з використанням комбінованого індикатора посухи (CDI). Аналіз включає оцінку просторового розподілу посушливих явищ, враховуючи дефіцит опадів, вологість ґрунту та реакцію рослинності. Використано дані Європейської обсерваторії посух та методи ГІС-аналізу. Результати дозволяють визначити регіони з найбільшим ризиком посухи та оцінити тенденції змін зволоження. Отримані дані можуть бути використані для вдосконалення заходів управління водними ресурсами та адаптації до кліматичних змін. Ключові слова: геоінформаційне картографування, CDI, посуха, зволоження ґрунту, кліматичні зміни, ГІС-аналіз, Сумська область. Moisture conditions are an important indicator that gives a general idea of a certain area’s meteorological and climatic system. In this paper, the Composite Drought Indicator (CDI) calculated by the European Drought Observatory (EDO) to monitor this phenomenon and the impact of droughts on agricultural vegetation and crops in Europe is used to assess the degree of moisture [3]. Drought is usually identified with a period characterized by unusually persistent dry weather conditions that affect the hydrological balance. The scientific literature distinguishes between at least three types of droughts [4]: meteorological drought, which corresponds to a defined period with a prolonged precipitation deficit; agricultural drought, a period characterized by severe soil moisture anomalies with a negative impact on vegetation and crops; and hydrological drought, when water shortages affect river flows, water levels in lakes and reservoirs, and groundwater levels. Of the above, agricultural drought is characterized by a potential reduction in vegetation and crop yields due to meteorological and critical soil conditions. By integrating static crop masks, CDI provides valuable information to assess the impact of drought on cultivated areas during the growing season. The CDI dataset is a collection of raster maps with a spatial resolution of about 5 km and WGS84 as the geographic coordinate system. The CDI maps are available from 2012 to the present and are regularly updated every 10 days, which is a reasonable frequency for crop stress monitoring, given that typically 10-20 days of water stress can seriously affect the final yield [5]. To calculate the CDI, the EDO integrates three complementary indicators that characterize moisture conditions: the standardized 293 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. precipitation index [7], the soil moisture index anomaly [6], and the anomaly of the fraction of absorbed photosynthetically active radiation [2]. The CDI assumes that drought develops as a sequential process, where a lack of precipitation (watch stage) causes deterioration of soil moisture conditions (warning stage), which in turn leads to negative impacts on vegetation, especially on arable land (alert stage). From a computational point of view, each pixel on the CDI map summarizes the simultaneous values of the three anomaly indicators (SPI, SMA and FAPAR) in 10 days and the CDI class assigned to this pixel in the previous 10-day period (T-1). It is worth noting that FAPAR is more sensitive to changes in plant water stress than NDVI, as it reflects photosynthetic efficiency and the ability of the vegetation cover to utilize available radiation. This makes it a reliable indicator of plant response to drought conditions, especially in conditions of prolonged moisture deficit. Whenever one or more of the three input indicators (SPI, SMA, FAPAR) fall below (exceed) the respective critical thresholds, CDI assigns the pixel to one of the three main drought stages mentioned above. In this study, we used maps with CDI values for 12 months of 2024, calculated, as usual, for the 2nd decade of each month. The beginning of the year (January-February) was characterized by wet conditions (no drought), both in Sumy region and in the surrounding areas (Fig. 1a). Approximately the same conditions were observed in early spring. However, the results of observations in adjacent areas already indicated that drought was observed (Fig. 1b), and in some places even reached significant values in terms of precipitation deficit: SPI-1≤ -2 or SPI-3≤ -1 (warning level). Late spring and early summer (May-June) are characterized by a rapid increase in aridity. While in May the drought covered only the eastern parts of the region, in June it spread throughout its territory, except for the river valleys of the Ret’, Seim, Psel and Vorskla, as well as in some parts of the valleys of the Kleven’, Sula (where the Tern River flows into it), Hrun’ and some other rivers (Fig. 2b). July and August were characterized by pronounced dry conditions. Only the extreme northern part of the region (in Znobivka and Svyha river basins) was drought-free in the former Seredyna-Buda district (Fig. 3a). In the rest of the territory, there was a pronounced precipitation deficit. In about 50% of the territory, the drought began to lead to negative anomalies in vegetation growth (FAPAR anomaly ≤ -1), which usually occur in combination with a precipitation deficit and negative soil moisture anomalies (alert level). In early autumn, drought covered the entire territory of the region, including the aforementioned northern areas, but the intensity of the drought has somewhat weakened (Fig. 3b). While in September there was still a certain parity of areas where the «alert» and «warming» levels were observed, in October the alarm level occupied small areas, approximately the same as where the drought had ceased to be recorded (Fig. 4a). Late fall and early winter were characterized by further weakening of aridity. In November, the absence of drought began to be recorded in the northern part of the region and then spread to the northwestern part (Fig. 4b). Instead, the high level of aridity, which was still observed in November in some areas of the southern part of the region, was no longer recorded at all in December. It is worth noting that CDI, by integrating meteorological and hydrological data and vegetation indicators, is a fairly reliable tool for drought assessment, especially about vegetation conditions, for example, when biomass reduction may be caused by factors other than water stress caused by drought. Identifying drought levels derived from an integrated approach can help in effective risk management and decision-making. Moreover, the use of spatial indicators of phenology (crop masks), which we plan to study in the future, provides an additional and more reliable assessment of the potential impact of drought on crops. The «Compare indicators» tool opens up vast possibilities for assessing the aridity of the territory, which is a powerful analytical tool that significantly expands the ability of researchers to study spatial and temporal changes in arid conditions. It allows comparing up to 4 indicators, or up to 4 time series of the same indicator on different maps simultaneously. For example, it is possible to analyze how changes in SPI (soil water holding capacity) affect soil moisture retention and whether these changes reflect the response of vegetation recorded through FAPAR. 294 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. а) b) Figure 1. Drought level according to CDI indicators: a) January, b) February а) b) Figure 2. Drought level according to CDI indicators: a) May, b) June а) b) Figure 3. Drought level according to CDI indicators: a) August, b) September The capability to compare time series of the same indicator represents a valuable analytical tool, as it enables the assessment of both seasonal fluctuations and long-term trends in drought conditions. 295 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. This is particularly relevant for regions where droughts exhibit variability in intensity and duration across different years. Applying this function to the Sumy region allows for an in-depth investigation of historical changes in dry periods, offering insights into whether discernible trends indicate an increase in drought frequency or duration over past decades. Such an approach facilitates pattern recognition and enables the examination of correlations between different indicators, which is crucial for enhancing the accuracy of drought forecasting. Integrating multisource data within a single visual framework accelerates the identification of critical drought-prone areas and supports informed decision-making regarding drought mitigation strategies. а) b) Figure 4. Drought level according to CDI indicators: a) October, b) November Figure 5. An example of a combined analysis of various indicators of moisture conditions in the Sumy region (September, 2024) In this study, additional indicators were incorporated to refine further the assessment of moisture conditions and drought impacts: 1) ERA5 SPI, which provides spatial and temporal delineation of meteorological drought events. This index is calculated every ten days using the Standardized Precipitation Index (SPI) accumulated over one month (SPI-1) and is derived from the ERA5 reanalysis dataset, developed by the European Centre for Medium-Range Weather Forecasts (ECMWF); 2) Soil Moisture Index Anomaly (SMI Anomaly), which serves as a key metric for identifying the onset and 296 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. duration of agricultural drought conditions. Agricultural drought reduces soil moisture availability to a level that adversely affects crop yields. This indicator is computed within the EDO system every ten days using the proprietary LISFLOOD hydrological model [1]; 3) No Drought and Recovery Indicator, which functions as a complementary measure to the CDI and provides an inverse perspective, facilitating a more precise interpretation of moisture conditions within the region. This indicator is handy for distinguishing recovery phases and identifying areas transitioning from drought conditions to normal moisture levels (Fig. 5). In this case, the CDI is an integrated indicator considering precipitation, soil moisture, and vegetation response, allowing for a comprehensive drought picture. The SPI ERA5 (SPI-1) complements this analysis by assessing precipitation anomalies at short intervals, which is important for detecting sudden and rapidly changing dry periods. SMA is justified as an indicator of soil moisture availability, as it allows us to assess how drought affects soil moisture, which is critical for agriculture and natural geosystems in the region. Of particular note is the inclusion of the No drought and recovery indicator, which helps to understand the recovery processes after drought and also allows us to identify regions that are no longer in a state of drought but may be vulnerable due to previous moisture deficits. This combination of indicators covers both short-term and long-term aspects of drought development, which is important for a comprehensive analysis of the situation in Sumy region. Geo-information mapping of moisture conditions in the Sumy region in 2024 based on the Combined Drought Indicator (CDI) enabled the assessment of spatial and temporal patterns of water balance changes in the region. The analysis of the generated cartographic materials confirmed that drought phenomena exhibit spatial heterogeneity, with the most pronounced effects observed in the southern and central districts of the region. It was established that the key factors influencing moisture levels include precipitation deficits, declining soil moisture, and changes in vegetation cover, as confirmed by satellite monitoring data. The findings highlight the necessity of considering regional moisture distribution patterns when developing water resource management strategies. The use of CDI in combination with GIS methods proves to be an effective tool for identifying areas at increased drought risk, which can support the adaptation of the agricultural sector to climate change. Further research should focus on improving moisture monitoring techniques by integrating local meteorological data and predictive models. To summarize, the maps of the combined drought indicator, which has a daily update in the EDO, together with the use of weather forecast data, provide timely information on the modelled level of aridity of the meteorological situation and allow spatial coverage of the territory affected by drought or at risk of drought. In addition, time series analysis of CDI indicators can be used to assess the duration and severity of droughts. REFERENCES 1. 2. 3. 4. 4. 6. 7. De Roo A. P. J., Wesseling C. G., Van Deursen W. P. A. Physically based river basin modelling within a GIS: the LISFLOOD model. Hydrol. Process. 2000. Vol. 14. P. 1981–1992. https://doi.org/10.1002/10991085(20000815/30)14:11/12<1981::AID-HYP49>3.0.CO;2-F FAPAR Anomaly (FAPAR). URL: https://drought.emergency.copernicus.eu/data/factsheets/factsheet_ fapar_viirs.pdf Laguardia G., Niemeyer S. On the comparison between the LISFLOOD modeled and the ERS/SCAT derived soil moisture estimates. Hydrology and Earth System Sciences. 2008. Vol. 12. P. 1339–1351. URL: https:// www.hydrol-earth-syst-sci.net/12/1339/2008 Mishra A. K., Singh V. P. A review of drought concepts. Journal of Hydrology. 2010. Vol. 391(1–2). P. 202–216. Rojas, O. Next Generation Agricultural Stress Index System (ASIS) for Agricultural Drought Monitoring. Remote Sensing. 2021. Vol. 13(5). P. 959. DOI: https://doi.org/10.3390/rs13050959 Soil Moisture Anomaly (SMA). URL: https://drought.emergency.copernicus.eu/data/factsheets/factsheet_ soilmoisture.pdf Standardized Precipitation Index (SPI). URL: https://drought.emergency.copernicus.eu/data/factsheets/ factsheet_spi.pdf *** 297 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.2:502.5:631.432.2 ЗАСТОСУВАННЯ СПЕКТРАЛЬНИХ ІНДЕКСІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ВМІСТУ ВОЛОГИ В РОСЛИННОСТІ ТА ҐРУНТІ ПІД ЧАС МОНІТОРИНГУ ГЕОЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОСУШЕНИХ УГІДЬ Василь Фесюк Волинський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, Україна Ірина Мороз Луцький національний технічний університет, Луцьк, Україна Дослідження присвячене комплексному аналізу впливу осушувальної меліорації на екосистеми та оцінці ефективності адаптивного менеджменту осушених територій. Метою роботи є вивчення змін екологічного стану меліорованих угідь за допомогою дистанційних методів зондування. На прикладі Холоневицької осушувальної системи проаналізовано застосування нормалізованого диференційного індексу вологості (NDMI) та його модифікації для моніторингу водного стресу. Результати п'ятирічного дослідження виявили висхідний тренд зволоженості території. Це пов'язано зі збільшенням кількості опадів. Проте дане явище має тимчасовий характер. Обґрунтовано необхідність впровадження адаптивних підходів до управління осушувальними системами в умовах кліматичних змін для забезпечення екологічної стабільності. Ключові слова: осушувальна меліорація, адаптивний менеджмент, дистанційне зондування, індекс NDMI, водний стрес, кліматичні зміни, екологічна стабільність. APPLICATION OF SPECTRAL INDICES TO ESTIMATE MOISTURE CONTENT IN VEGETATION AND SOIL DURING MONITORING OF THE GEOECOLOGICAL STATE OF DRAINED LANDS Vasyl Fesyuk Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk, Ukraine Iryna Moroz Lutsk National Technical University, Lutsk, Ukraine The study is devoted to a comprehensive analysis of the impact of drainage melioration on ecosystems and to assess the effectiveness of adaptive management of drained areas. The aim of the work is to study changes in the ecological state of reclaimed lands using remote sensing methods. Using the example of the Kholonevych drainage system, the application of the normalized differential moisture index (NDMI) and its modifications for monitoring water stress was analyzed. The results of a five-year study revealed an upward trend in the moisture content of the territory. This is associated with an increase in precipitation. However, this phenomenon is temporary. The need to implement adaptive approaches to managing drainage systems under climate change to ensure ecological stability is substantiated. Keywords: drainage melioration, adaptive management, remote sensing, NDMI index, water stress, climate change, ecological stability. Останнім часом в науково-популярних та публіцистичних дописах часто звучить теза про екологічну шкідливість й недоцільність осушувальної меліорації та необхідність відновлення осушених угідь.Якщо не брати до увагиважливість захисту населення від шкідливої дії вод, то, загалом,теза правильна. Меліоративні заходи суттєво трансформували природні екосистеми на Поліссі. Особливо вразливими виявились водно-болотні угіддя, які виконують критичні екологічні функції – підтримують біорізноманіття, регулюють гідрологічний режим та стабілізують мікроклімат. Осушення призвело до деградації болотних екосистем, зменшення чисельності рідкісних видів та втрати цінних екосистемних послуг. Нераціональна експлуатація осушувальних систем спричинила негативні процеси у ґрунтовому покриві: виснаження, ерозію і втрату родючості. Ці деструктивні явища безпосередньо впливають на сільськогосподарську продуктивність, проблема загострюється в умовах кліматичних змін. З’являються 298 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. нові аспекти цієї проблеми – торфові пожежі, пилові бурі. Вони теж погіршують екологомеліоративну ситуацію на осушених масивах. Меліоративні заходи істотно модифікують регіональну гідрологію, включаючи рівень ґрунтових вод, якість поверхневих водойм та загальний водний баланс. Безконтрольне осушення призводить до виснаження водних ресурсів та їх забруднення агрохімічними сполуками [2]. У контексті зростання частоти екстремальних погодних явищ (посух та паводків) осушувальні системи можуть виконувати подвійну роль. При ефективному управлінні вони зменшують негативні наслідки кліматичних аномалій, при неналежному функціонуванні – поглиблюють проблеми. Гнучкий адаптивний підхід до управління дренажними системами здатен сприяти їх ефективному пристосуванню до мінливих кліматичних умов, забезпечуючи стабільність аграрного виробництва, оптимізацію використання води, мінімізацію забруднення та збереження водних ресурсів [1]. Сталий розвиток аграрного сектору потребує збалансованого підходу до землекористування. Системи адаптивного управління дають змогу досягти компромісу між сільськогосподарською продуктивністю та екологічною стабільністю, підвищуючи стійкість агровиробництва та зменшуючи антропогенне навантаження на екосистеми. Адаптивний менеджмент використання угідь осушувальних систем передбачає гнучке управління цими територіями для збереження екосистемних функцій та забезпечення сталого використання природних ресурсів. Для реалізації цього підходу необхідний моніторинг й оцінка геоекологічного стану осушених угідь, який складається із регулярного моніторингу рівня ґрунтових вод та моніторингу використання осушених угідь і екологічних викликів, пов’язаних із експлуатацією системи. Для проведення такого моніторингу застосовуються методи дистанційного зондування Землі та спектральні індекси дистанційного зондування оцінки вмісту вологи в рослинності та ґрунті на основі даних супутникових знімків. Для оцінювання стану зволоженості ґрунтів, особливо на меліорованих територіях, використовується широкий спектр індексів. У нашому дослідженні застосовувались нормалізований диференційний індекс вологості (NDMI) та його модифікована версія NDMI for moisture stress, розроблена Monja Šebela [3]. NDMI є інструментом визначення вмісту вологи в рослинному покриві та індикатор посушливих умов. Значення цього показника варіюються в діапазоні від -1 до 1, де негативні показники свідчать про відкриті ґрунтові поверхні без рослинності. Діапазон від -0,2 до 0,4 вказує на наявність водного стресу, тоді як високі позитивні значення (0,4–1) характеризують добре зволожений рослинний покрив. Модифікація NDMI for moisture stress переважно використовується для виявлення потреби в іригації або фіксації несанкціонованого водозабору для зрошення [3]. Ця версія індексу базується на NDMI, але візуалізується через систему чотирьох класів. Території з водним стресом відображаються білим кольором, а ділянки з різним ступенем зволоженості – відтінками блакитного, інтенсивність яких відображає рівень вологості. Просторовий розподіл цього індексу має схожість із базовим NDMI. Аналізуючи значення вище нуля в контексті типу землекористування та ґрунтового покриву, можна встановити факт зрошення. Цей підхід дозволяє диференціювати продуктивні й непродуктивні території та відстежувати відображення різних сільськогосподарських ділянок у значеннях індексу. Додатково, знання типу культур дає можливість оцінити ефективність зрошення протягом літнього вегетаційного періоду та виявити ділянки з недостатнім або надмірним зволоженням. Картосхеми просторового розподілу обох індексів для Холоневицької осушувальної системи від 19.08.2023 р. представлені на рис. 1. Серпень обрано як один із найпосушливіших місяців, а конкретна дата характеризується низьким рівнем хмарності (<20 %). Візуальний аналіз картосхем демонструє їхню подібність, хоча друга є узагальненою через використання лише чотирьох класів. Зони водного стресу чітко корелюють між собою на обох зображеннях, зосереджуючись переважно на розораних полях та пасовищах. Натомість лісові масиви та ділянки, вкриті чагарниками, характеризуються підвищеними значеннями індексу (понад 0,4). Часова динаміка NDMI протягом року демонструє максимальні усереднені значення у січнілютому (до 0,6) з наступним зростанням від березня до травня (0,2–0,3). Літній період характеризується коливаннями у межах 0,1–0,2, а осінні місяці показують зниження до нульових значень. П'ятирічний аналіз даних (рис. 2) виявляє чітку сезонну циклічність показника, хоча 299 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. загальна тенденція зміни зволоженості не є очевидною. Проте апроксимація усереднених значень лінійною функцією вказує на висхідний тренд від 0,05 у серпні 2018 р. до 0,15 у серпні 2023 р. Це явище можна пояснити зростанням кількості опадів у Волинській області протягом досліджуваного періоду. Зокрема, якщо у 2019 р. на метеостанції Любешів зафіксовано 496 мм опадів, то в наступні роки цей показник коливався між 653–730 мм, що свідчить про збільшення вологості в останні роки. Рис. 1. Картосхеми територіального розподілу індексів NDMI і NDMI for moisture stress для Холоневицької ОС станом на 19.08.2023 р. Рис. 2. Графік динаміки індексу NDMI для Холоневицької ОС за п’ять років із виділеним лінійним трендом Проте покращення умов зволоження території Холоневицької ОС не слід розглядати як стійку тенденцію. Це тимчасове явище – у період зменшення кількості опадів територія зазнаватиме значно сильнішого водного стресу. Тому невідкладними залишаються завдання стабілізації екологічної ситуації та розробка заходів адаптації до кліматичних змін. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. Фесюк В., Карпюк З., Нетробчук І. та ін. Заходи адаптивного менеджменту використання угідь осушувальних систем Волинської області в контексті зміни клімату. Адаптивний менеджмент ландшафту для нового світового (без-) порядку: матер. міжнарод. конф. (Львів–Ворохта, 25–28 вересня 2024 р.). Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2024. С. 119–123. Зузук Ф. В., Колошко Л. К., Карпюк З. К. Осушені землі Волинської області та їх охорона: монографія. Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2012. 294 с. NDMI for moisture stress. URL: https://custom-scripts.sentinel-hub.com/sentinel-2/ndmi_special/ *** 300 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.2:911.9 ОЦІНКА АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ Оксана Микитчин, Тарас Скробач Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, Україна Уляна Микитчин Ліцей № 2 Дрогобицької міської ради, Дрогобич, Україна Стаття присвячена оцінці антропогенного навантаження на навколишнє середовище основних адміністративних одиниць Дрогобицького району. За допомогою геоінформаційного моделювання розраховано антропогенну трансформацію та антропогенне перетворення довкілля в межах досліджуваних одиниць. На основі геоінформаційних моделей визначено найбільш навантажені частини Дрогобицького району, їхнє територіальне розташування, виокремлено ті види господарювання, які найбільше впливають на таку ситуацію. Ключові слова: геоінформаційні моделювання, антропогенне навантаження, антропогенне перетворення, антропогенна трансформація, структура землекористування. ESTIMATE OF THE ANTHROPOGENIC TRANSFORMATION OF THE TERRITORY OF DROHOBYCH DISTRICT Oksana Mykytchyn, Taras Skrobach Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Drohobych, Ukraine Uliana Mykytchyn Lyceum № 2 of the Drohobych City Council, Drohobych, Ukraine The article is focused on the calculation of anthropogenic impact on the environment for basic administrative units in Drohobych district. The anthropogenic transformation and anthropogenic conversion of the environment were calculated using the geoinformation modeling for the studied units. The most loaded parts within the studied district and their geographical location were identified based on the models; the most affecting types of economic activity were singled out for this situation. Keywords: geoinformation modeling, anthropogenic impact, anthropogenic conversion, anthropogenic transformation, land use structure. Протягом тривалої історії розвитку людства стосунки суспільства та довкілля мали різний вектор. Якщо на початку відбувався вплив довкілля на суспільство, то з часом змінився напрям впливу і вже суспільство почало активно трансформувати довкілля. Виснаження та засолення родючих ґрунтів, забруднення водойм, осушення річок, забруднення атмосфери, опустелювання, зникнення ендемічних і реліктових видів рослин і тварин, зростаюче число промислових об’єктів та відходів є наслідками необдуманої діяльності людини. Надмірна трансформація середовища викликала ряд якісних і кількісних змін, що призвело до усвідомлення необхідності його охорони та вжиття відповідних дій. У зв’язку з цим, в останні десятиліття, людина почала усвідомлювати глибину кризи між суспільством та природою, що викликало зростання інтересу до конструктивно-географічних досліджень, які направлені на вирішення питань раціонального природокористування, сталого використання природних ресурсів, ландшафтного планування, екологічної оцінки, моніторингу, прогнозу та захисту навколишнього середовища. Актуальними аспектами таких досліджень стає оцінка природного потенціалу, сучасного стану, ступінь антропогенних перетворень та чутливості територій. З конструктивної точки зору важливо визначити не лише рівень антропогенної трансформації, але й ті тенденції, які можуть розвиватися в ландшафтах під різним антропогенним впливом. 301 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Неоднорідність природних умов нашої країни вимагає здійснення регіональних досліджень антропогенної трансформації території, серед яких важливими є локальні дослідження найдавніших територій сільськогосподарського, промислового та поселенського освоєння. Одним з таких об’єктів дослідження є територія Дрогобицького району, який відомий своїм добувним промислом з давніх-давен і на території якого до сих пір функціонує найстаріше підприємство Східної Європи. Метою роботи є оцінка антропогенної трансформації території Дрогобицького району в розрізі адміністративних одиниць засобами геоінформаційних технологій. Основними методами дослідження виступають статистичний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація і класифікація, значна роль картографічного методу, дешифрування даних дистанційного зондування Землі та, власне, геоінформаційного методу дослідження. За допомогою цих методів та баз даних опрацьовано значний масив картографічної та статистичної інформації, що забезпечило всебічну оцінку антропогенної трансформації території Дрогобицького району. Дослідження антропогенної трансформації територіальних комплексів є актуальним в умовах зростаючого техногенного впливу на довкілля та здійснюються багатьма ландшафтознавчими школами України та світу. Теоретико-методологічні основи дослідження трансформаційних процесів наведені в працях А. Арманда, Л. Берга, М. Солнцева, О. Гавриленка, С. Грекова, М. Гродзинського, Е. Клементової, Г. Денисика, І. Ковальчука, І. Койнової, Ф. Милькова, А. Потапової, А. Третяка, П. Шищенка, Ф. Госсейна, Ж. Батісти і Б. Барроса, Ж. Лаутце, З. Фірі, В. Смахтіна, Ж. Лі, Л. Лю. Трансформаційні процеси у землекористуванні вивчали Б. Данилишин, М. Хвесик, І. Ковальчук, Т. Євсюков, Є. Іванов, М. Петровська, П. Вербург, А. Вальз, Д. Лісіо, П. Ксорба, Н. Беручашвілі, Д. Ніколашвілі, О. Бастіан, Р. Борнкамм, Дж. Грабхерр. На сьогоднішній день тема є доволі актуальною, тому розробляються нові та удосконалюються існуючі методи аналізу та кількісної оцінки даного явища. Для визначення антропогенної трансформації довкілля у природничих дослідженнях існує три напрямки. Перший відображає історичні зміни певного компоненту довкілля чи виду землекористування протягом облікового періоду, у другому розраховується співвідношення змінених людиною типів землекористування, в третьому визначається глибина змін, яка полягає у порівнянні існуючої ситуації з еталонними значеннями чи такими, які перебувають в межах допустимих екологічних норм. Власне на таких підходах і базуються різноманітні методики розрахунку антропогенної трансформації. Методики, які базуються на першому напрямку, передбачають порівняння площ, довжин та місця розташування певного виду землекористування на картах різних історичних періодів. Проте досить часто такий метод складно застосувати з високою точністю, адже у різні історичні періоди існували різні, властиві певному часу, способи зображення земної поверхні. Методики другого напрямку досліджень базуються на твердженні Ф. Милькова про те, що зміна будь-якого компоненту ландшафту дуже швидко проявиться на всіх інших компонентах та ландшафтному комплексі в цілому. Такі методики розраховують співвідношень площ під різними типами землекористування. Найчастіше використовуваною серед них є методика Ф. Мількова, яка визначає співвідношення площ природних та антропогенно-змінених природно-територіальних комплексів. Послідовники Л. Берга, М. Солнцева і А. Ісаченка підтримують ідею нерівнозначності компонентів природи за силою впливу один на одного, що проявилося у застосуванні різноманітних вагових коефіцієнтів у методиках оцінки антропогенних перетворень території. Найчастіше застосованою є методика оцінки змін антропогеної перетвореності, яку запропонував П. Шищенко. У ній одночасно з рангом перетворення присутній ще один корелюючий коефіцієнт – глибина перетворення досліджуваної території. Kан=0,01∑ripiqi, де Кан – коефіцієнт антропогенної перетвореності, ri – ранг антропогенної перетвореності території і-м видом природокористування, qi – індекс глибини перетвореності території; Рі – площа рангу,%; n – кількість видів природокористування в межах досліджуваної території. 302 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. На нашу думку, методика П. Шищенка дозволяє найповніше проаналізувати антропогенну трансформацію території, оскільки за своїм змістом враховує антропогенне навантаження, стан агроландшафтів, збалансованість та стабільність землекористування. Тому у даній роботі ми зупинилися на використанні методики Ф. Милькова і П. Шищенка, які найкраще розкривають особливості двох, різних за своєю суттю, підходів до оцінки антропогенної трансформації. Оцінка антропогенної трансформації території є досить складним завданням, адже потребує аналізу багатьох факторів, тому найбільш зручним інструментом в цьому питанні виступає геоінформаційне моделювання. За допомогою різноманітних можливостей ГІС ми маємо змогу з високою точністю та швидкістю не тільки отримувати, зберігати, обробляти геопросторові дані, аналізувати і візуалізувати територіально-орієнтовано інформацію, а й створювати багатовимірні й багатокритеріальні моделі територій, які дозволяють розглянути різноманітні варіанти розвитку процесів та дають змогу оцінити негативні наслідки антропогеного впливу на геосистеми, що виступає основою для прийняття управлінських рішень, направлених на збереження навколишнього середовища. Для створення геоінформаційної моделі Дрогобицького району розроблена структура тематичних шарів, серед яких: водні ресурси (річки, канали, озера, ставки та водосховища), дорожньотранспортна мережа, лісовий покрив, сільськогосподарські угіддя, промислові об’єкти, населені пункти (сільські та міські поселення). Відповідно до цих шарів відбувалася векторизація об’єктів та наповнення бази даних атрибутивною інформацією на основі: картографічного матеріалу, космознімків фондів Google, OSM високої роздільної здатності, статистичних, архівних та літературних джерел. Дешифрування космознімків відбувалося візуальним способом на основі прямих та непрямих ознак та, у випадку сумнівів, уточнення внаслідок польових спостережень [2]. В якості оціночних одиниць антропогенної трансформованості території Дрогобицького району нами вибрані існуючі до 2020 р. адміністративні одиниці (сільських, селищних та міських рад), які є співмірними одиницями за площею і дозволяють рівномірно оцінити територію району. Крім того, саме за такими одиницями тривалий час формувалась статистична інформація. Для визначення антропогенного навантаження використовувались моделі створені за допомогою програмного модуля побудови технологічних моделей геообробки просторової інформації Model Builder [3] та змінних середовищ. Дані моделі дозволяють оцінити ступінь трансформації території Дрогобицького району та визначити частку природних, природно антропогенних, антропогенноприродних та антропогенних територій. На основі даних моделей територію Дрогобицького району прокласифіковано відповідно на антропогенні, антропогенно-природні, природно-антропогенні та природні адміністративні одиниці, що відображено на рис. 1. Тільки Попелівська і Новокропивницька сільські ради відносяться до природних територій, оскільки лісові угіддя в кожній з них займають понад 3,5 тис га. У межах таких сільських рад, як Доброгостівська, Довжансько-Гурська, Заколотська, Медвежанська, Модрівська, Гаївська, Опаківська, Смілянська, Станильська, Старокропивницька, ЯсиницеСілянська, Рибницька, Бистрицька-Гірська, Верхньогаївська та смт Підбуж природні угіддя складають понад – 50–75 %, відповідно антропогенне навантаження тут незначне за рахунок значних лісовкритих площ. Цей список наповнюють, в основному, сільські ради, що мають статус гірських. До антропогенно-природних територій належать: Держицька, Летнянська, Лішнянська, ІваноФранківська, Снятинська, Солонська, Уличненська, Унятичівська, Урізька, Броницька сільські ради. Тут спостерігається досить велике антропогенне навантаження,частка природних угідь – 25–50 %. Дана ситуація спостерігається в сільських радах, які розташовані в перехідній зоні між гірською і рівнинною частиною району. На таких територіях бачимо збільшення частки ріллі поруч з великою часткою доріг та забудованих територій. Території з найбільшим антропогенним навантаженням: Волощанська, Волянська, Вороблевицька, Добрівлянська, Довжанська, Долішньолужецька, Літинянська, Михайлевичівська, Опорівська, Почаєвичівська, Раневицька, Рихтицька, Ріпчицівська, Ролівська, Ступницька, Грушівська, Бистрицька, Болехівська, Верхньодорожівська сільські ради, смт Меденичі, смт Східниця, м. Дрогобич, м. Борислав, м. Трускавець, м. Стебник. Частка природних угідь, тут, становить менше як 25 % і саме ця територія зазнає великого антропогенного навантаження, 303 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. оскільки сільські ради, розташовані у північній, рівнинній території району практично повністю зайняті сільськогосподарськими угіддями з переважанням рілля. Поруч з цими адміністративними одиницями присутні такі, які зазнали значних антропогенних перетворень за рахунок високої частки ріллі, садів, сіножатей, пасовищ, кладовищ, забудов, доріг, господарських об’єктів і т. д. Міста Дрогобицького району є промисловими об’єктами, тому тут низька частка ріллі, сіножатей та пасовищ, натомість висока частка земель занята під житлові забудови, промислові комплекси та магістралі. Рис. 1. Антропогенна трансформація адміністративних одиниць Дрогобицького району Поруч з моделлю антропогенної трансформації за методикою Ф. Милькова нами створена геоінформаційна модель, на основі методики П. Шищенка (рис. 2), яка інтерпретує антропогенну перетвореність Дрогобицького району на рівні сільських рад. На її основі здійснена класифікація території досліджуваного району відповідно на слабо перетворені, перетворені, середньо перетворені, сильно перетворені. Виявлено, що сільські ради, які розташовані у зоні межах Карпат, окрім промислово освоєного Борислава та Східниці мають низький рівень антропогенної перетвореності. Зокрема це Довжанська-Гурська, Рибницька, Новокропивницька, Старокропивницька, БистрицькаГірська, Смільянська, Залокотська, Опаківська, Попелівська, Ясенице-Сільнянська та смт Підбуж. До слабо перетворених також відноситься Медвежанська, Доброгостівська, Станилівська, Модричівська, Верхньогаївська. На території цих сільських рад значна частка лісових угідь при незначному сільськогосподарському освоєнні. 304 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Антропогенна перетвореність адміністративних одиниць Дрогобицького району Перетвореними територіями за нашою моделлю антропогенної перетвореності є Урізька, Ступницька, Долішньолужецька, Броницька, Снятинська, Лішнянська, Унятичівська, Дережицька, Івано-Франківська, Добрівлянська, Ролівська, Ріпчицівська, Вороблевицька, Літинянська, Солонська, Раневицька, Гаївська, Летнянська, Уличненська сільські ради. Геопросторово ці адміністративні одиниці розташовані на Дрогобицькій височині та простягаються із заходу на схід в центральній частині району. На цих територіях такий показник зумовлюється значною часткою сільськогосподарських угідь, які впливають на трансформацію природної території. Болехівська, Почаєвичівська, Михайлевічивська, Рихтицька, Довжанська, Волянська, Бистрицька, Верхньодорожівська, Грушівська, Волощанська, смт Меденичі, – території цих сільських рад відносяться до середньо перетворених територій. В цих адміністративних одиницях спостерігається значна частка сільськогосподарських угідь від 50 % до більше, ніж 90 %, також до цих сільських рад приурочено багато меліоративних каналів. Сильного антропогенного впливу зазнали міста Дрогобич, Трускавець, Борислав, Стебник та смт Східниця. Цей показник обумовлений наявністю та розробкою нафтових родовищ, Бориславське, Стинавське. Орів-Уличнянське, родовищ калійної солі у Стебнику та кухонної солі у Дрогобичі, значним числом промислових об’єктів, щільною забудовою житловими комплексами, створенням доріг зі штучним покриттям, розширенням інфраструктури міст. 305 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Створенням санаторних комплексі у курортах лікувальних мінеральних вод Трускавця та Східниці. Висновки. Аналіз антропогенної трансформації та перетвореності адміністративних одиниць Дрогобицького району вказав на найбільш чутливі до антропогенного навантаження ділянки. Майже половина адміністративних одиниць є антропогенними та розташовані вони на найбільш виположених ділянках, зайнятих сільськогосподарськими угіддями чи в районах видобутку корисних копалин. Природними є тільки два сільські ради із значними площами лісів, на решті території трансформація території змінюється в напрямку Карпат з антропогенно-природних, до природно-антропогенних. Щодо оцінки антропогенної перетвореності здійсненої за методикою Шищенка, то враховуючи індекс і глибину перетворення ми отримали дещо іншу картину, за якої сильно перетвореними є території міських рад, до найбільш меліорованої частини району приурочені середньо-перетворені адміністративні одиниці. Значну площу гірської та передгірської території займають слабо перетворені адміністративні одиниці. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. ESRI ArcGIS 9. ArcMap. Redlands : ESRI PRESS, 2004. 558 c. McCoy Jill. ArcGIS. Геообробка в ArcGIS. DATA+ Ltd, 2004. 364 c. *** 306 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 004.056.55:528.9+004.932 TOWARDS THE FRAMEWORK FOR GEOSPATIAL DATA ANONYMIZATION TO COUNTERACT REVERSE IMAGE SEARCH ALGORITHMS WHILE PRESERVING PATTERNS FOR LEARNING Val Kovalsky Nave Analytics Inc., Lincoln, USA Yusup Orazov University of Nebraska, Lincoln, USA In this study, we report on the progress in building the framework for anonymizing geospatial data and the capabilities of reverse image search algorithms to recover the origins of shared anonymized geospatial data. The method was applied to 30 anonymized data blocks produced for Nave Analytics customer irrigation operations, covering 25 characteristics of surface water balance. Anonymization was limited to removing spatial and temporal references from the data blocks. The goal was to capture the statistical metrics of location recovery and differences in performance of the 3 reverse image search algorithms tasked to find the place and time of the original data setting. Our results show that universal recovery conditions cannot be set up for all data granules. However, specific recovery conditions for individual blocks can be defined, particularly when considering temporal changes in multiple field characteristics. The recovery of temporal origin presented the most significant challenge for the selected method. Conversely, the deployed techniques were robust in capturing linkages between various variables within the data blocks, highlighting the value of context-combined data. This analysis sets a durable foundation for the next phase of our study, where we will expand the scope to include all agricultural areas of South Dakota, Nebraska, and Kansas in an exhaustive search to recover locations of experimental anonymized data blocks. The aim is to characterize different anonymization techniques based on their ability to counteract origin recovery algorithms while preserving the data’s value for learning and building scalable models for agricultural production insights. Keywords: anonymizing geospatial data, data blocks, image search. НАПРЯМИ АНОНІМІЗАЦІЇ ГЕОПРОСТОРОВИХ ДАНИХ ДЛЯ ПРОТИДІЇ АЛГОРИТМАМ ЗВОРОТНОГО ПОШУКУ ЗОБРАЖЕНЬ ПРИ ЗБЕРЕЖЕННІ ПАТЕРНІВ НАВЧАННЯ Вал Ковальський Nave Analytics Inc., Лінкольн, США Юсуп Оразов Університет Небраски, Лінкольн, США У дослідженні ми повідомляємо про прогрес у створенні основи для анонімізації геопросторових даних і можливостей алгоритмів зворотного пошуку зображень для відновлення походження спільних анонімних геопросторових даних. Метод було застосовано до 30 анонімних блоків даних, створених для іригаційних операцій клієнтів Nave Analytics, що охоплюють 25 характеристик балансу поверхневих вод. Анонімізація обмежувалася видаленням просторових і часових посилань із блоків даних. Мета полягала в тому, щоб зафіксувати статистичні показники відновлення місцезнаходження та відмінності в продуктивності 3 алгоритмів зворотного пошуку зображень, завданням яких було знайти місце та час початкового налаштування даних. Наші результати показують, що універсальні умови відновлення не можна встановити для всіх гранул даних. Однак можна визначити конкретні умови відновлення для окремих блоків, особливо при розгляді часових змін у характеристиках багатьох полів. Відновлення тимчасового походження було найбільш серйозною проблемою для обраного методу. Навпаки, застосовані методи були надійними у фіксуванні зв’язків між різними змінними в межах блоків даних, підкреслюючи цінність даних, об’єднаних контекстом. Цей аналіз закладає міцну основу для наступного етапу нашого дослідження, де ми розширимо сферу, щоб включити всі сільськогосподарські райони Південної Дакоти, Небраски та Канзасу до вичерпного пошуку для відновлення розташування експериментальних анонімних блоків даних. Мета полягає в тому, щоб охарактеризувати різні методи анонімізації на основі їх здатності протидіяти алгоритмам відновлення походження, зберігаючи при цьому цінність даних для навчання та створення масштабованих моделей для аналізу сільськогосподарського виробництва. Ключові слова: анонімізація геопросторових даних, блоки даних, пошук зображень. 307 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Background. The agricultural sector is seeing a substantial increase in data generation and exchange, driven by the widespread adoption of precision agriculture technologies. Integrating sensors, GPS devices, and IoT devices in farming equipment has collected vast amounts of data on critical aspects such as soil conditions, weather patterns, crop health, and machinery performance. Farmers and agricultural stakeholders increasingly use data analytics and machine learning to derive actionable insights, improve resource allocation, and enhance decision-making processes (Ashworth and Owens, 2021). This surge in data helps the development of smart farming practices, enabling farmers to improve crop yields, reduce environmental impact, and ensure sustainable agricultural practices. As the agricultural industry becomes more data-driven, the seamless exchange of information among farmers, agribusinesses, and research institutions contributes to the overall modernization and efficiency of the agricultural value chain. Fueled by the convenience of digital tools, American growers have compiled multi-year archives of planting maps, as-applied nitrogen maps, crop protection scripts, irrigation records, and, most importantly, spatially explicit yield data (Agarwal et al., 2021; Ashworth and Owens, 2021). Farm-scale learning from collected data is gradually gaining momentum as basic analytical tools become available from digital platforms producers use to manage their data. Only to a limited extent do growers allow digital agriculture companies to learn from their data in exchange for cleaning, gap-filling, aligning, and sorting other issues before applying «cookie-cutter» analytics to enhance their practices. However, on a larger scale, most agricultural input and output data pieces stay idle due to privacy concerns among growers, who fear exposing their trade secrets and providing undue leverage to input suppliers (Agarwal et al., 2021). A straightforward solution to producer concerns would be anonymizing their data, implying the removal of spatial and temporal references. However, this poses a significant challenge for consumers of producer data who need to contextualize planting maps, nitrogen maps, protection scripts, irrigation records, yield data with weather conditions, soil nutrition circulation, hydrological regimes, etc. This leads to the conclusion that producers' collected, and contextual data must be anonymized simultaneously to minimize grower risk and provide the data richness needed for R&D data users. We begin our project with an attempt to evaluate the risk of identity recovery coming from «anonymized» datasets, select representative reverse image search algorithms, and assess their effectiveness in finding the original spatial and temporal references of anonymized data blocks. By applying these algorithms to a set of anonymized data produced for irrigation operations, we aim to figure out their performance in ideal conditions where the target data are always within the searchable set. Data and Methods. Data. Nave Analytics provided 30 granules of their standard version 2 data product delivered to irrigation agronomists for real-time decision-making support. They cover primarily the properties of vegetated land surface connected to the surface water balance. The granules include 100m resolution variables focused on below-ground water statuses such as root depth, water risk indicators, soil moisture content at various depths, daily temporal resolution, and 5 different depths. Also, a set of above surface crop characteristics - Leaf Area Index (LAI), crop coefficient (KC), average water lift high (AWL), evapotranspiration, and irrigation amounts delivered daily at 100m resolution. Methods. Our study compares four distinct algorithms to find which can most accurately reverseanonymize the data while accounting for temporal changes in multiple field characteristics. Cosine Similarity has become a significant metric in reverse image search, used to measure the similarity between feature vectors extracted from images. This method calculates the cosine of the angle between two vectors in a multi-dimensional space, which helps figure out how similar they are (Kiran et al 2022). Feature Similarity Indexing (FSI) is one of the key techniques in reverse image search systems, using advanced feature extraction and indexing techniques to enable efficient and exact retrieval of target images. The process converts images into feature vectors based on extracted convolutional patterns that capture the essential characteristics of the images, including edges, textures, shapes, and colors (Zhang et al 2011). Structural Similarity Index Measure (SSIM) is a computationally efficient vector comparison technique suitable for reverse image search where quick comparison and retrieval are needed. SSIM focuses on the structural information of images, which is crucial for assessing perceived image quality. It compares the local patterns of pixel intensities that have been normalized for luminance and contrast (Ding at al 2020). 308 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. The Spearman Rank Correlation Coefficient (SRCC) was deployed in this study as the most basic tool for data similarity assessment, providing a robust measure of rank correlation between image features. The analytical procedure used the ability of SRCC to manage non-linear relationships and accurately find the temporal changes and associations between image sequences, providing a more nuanced measure of similarity compared to linear methods (Shamir 2024). Results. Fig. 1. Example of dissimilarity conditions captured after comparing two different granules with the 4 algorithms selected for the study. Distance from the center reflects the likelihood of granules having different origins. Fig. 2. An example of dissimilarity conditions captured after comparing the selected data variable with all other variables in the block nomenclature. Distance from the center reflects the likelihood of finding different data patterns. 309 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Conclusions. Focused on various aspects of data behavior and relationships, the selected reverse image search methods successfully recovered the origins of anonymized data. Clear-cut matches and mismatches were rarely found. Despite vast distances between granule locations, similarities were found, lowering the certainty of the identity recovery outcomes. The experiment proved that universal recovery conditions cannot be characterized and are therefore not workable, even within 30 granules. Specific recovery conditions can be set up for individual block-variable combinations, particularly using temporal changes. Recovering temporal origins proved most challenging if tried before capturing spatial origins. The deployed reverse image search methods showed remarkable robustness in capturing linkages between variables within the data blocks. Next Steps. Our findings lay the foundation for further research evaluating anonymization techniques across South Dakota, Nebraska, and Kansas. In the next stage, the Nave team will deploy the described reverse image search techniques to recover the origins and identities of owners of 100 data granules spread across the three states. This time, we searched against a 10 TB archive of publicly available datasets from harmonized Landsat and Sentinel-2 satellites. This exercise will help evaluate the computational complexity and cost of identity recovery from anonymized data. The project will also use the assessment of linkages between data variables produced in this experiment to track the impacts of data transformation and anonymization techniques in developing standard anonymization procedures that counteract reverse image searching and help conceal the origins of agricultural data blocks. We aim to balance data privacy efforts with practical utility in ML and AI model building to advance precision agriculture technologies and ensure a well-supplied and secure expansion of data-driven solutions in agriculture. Acknowledgments. The authors would like to express gratitude to Ag Data Coop and the United States Department of Agriculture for providing the venue and funding for this research and, overall, for this project. REFERENCES 1. Abul, O., Bonchi, F. and Nanni, M. (2010). Anonymization of moving objects databases by clustering and perturbation. Information systems, 35(8), pp. 884-910. Albergel, C., Rüdiger, C., Pellarin, T., Calvet, J. C., Fritz, N., Froissard, F., ... & Martin, E. (2008). From nearsurface to root-zone soil moisture using an exponential filter: an assessment of the method based on in-situ observations and model simulations. Hydrology and Earth System Sciences, 12(6), 1323-1337. 3. Ashworth, A, and Owens, P. (2021). Benefits and Evolution of Precision Agriculture, Report. Online. 4. Becker, S., Bierman, D., Bucksch, A., Calvert, S., Caprez, A., Chandel, A., … Clarke, J. (2023). The NAPDC: Stakeholder Input and Strategic Directions. DOI: https://doi.org/10.31219/osf.io/tkg96 5. Clarke, J.L., Franz, T., Calvert, S., Spangler, M., Luck, J., Thompson, L., and Yu, H. (2024). Ag Data coop. Project Summary. Report. Online. 6. Durand, T. and Hattingh, M., 2020, November. Data mining and artificial intelligence techniques are used to extract big data patterns. In 2020 2nd international multidisciplinary information technology and engineering conference (IMITEC), pp. 1-8. IEEE. 7. Pawar, A., Ahirrao, S. and Churi, P.P., 2018, November. Anonymization techniques for protecting privacy: A survey. In 2018 IEEE Punecon, pp. 1-6. IEEE. 8. Tamiminia, H., Salehi, B., Mahdianpari, M., Quackenbush, L., Adeli, S. and Brisco, B. (2020). Google Earth Engine for geo-big data applications: A meta-analysis and systematic review. ISPRS Journal of Photogrammetry and Remote Sensing, 164, pp. 152-170. 9. Kiran, A., Qureshi, S. A., Khan, A., ... & Mohamed, A. (2022). Reverse image search using deep unsupervised generative learning and deep convolutional neural network. Applied Sciences, 12(10), 4943. 10. Zhang, L., Zhang, L., Mou, X., & Zhang, D. (2011). FSIM: A feature similarity index for image quality assessment. IEEE transactions on Image Processing, 20(8), pp. 2378-2386. 11. Ding, K., Ma, K., Wang, S., & Simoncelli, E. P. (2020). Image quality assessment: Unifying structure and texture similarity. IEEE transactions on pattern analysis and machine intelligence, 44(5), pp. 2567-2581. 12. Shamir, L. (2024). Automatic identification of rank correlation between image sequences. International Journal of Data Science and Analytics, 17(1), 1-11. 2. *** 310 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 502.51:556.5 (477.83-22) КАРТОГРАФУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ДОЛИНУ РІЧКИ РАТИ Людмила Курганевич, Ольга Блажівська Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Подано результати оцінки інтенсивності природокористування в межах прибережної захисної смуги річки Рати (ліва притока Західного Бугу). Визначено, що природні території займають 33 % від загальної площі прибережної захисної смуги річки. 27 % і 20 % припадає на райони із незначним і низьким рівнем інтенсивності природокористування. Значні площі прибережної території відносяться до районів із середнім (13 %) і високим (7 %) рівнем інтенсивності природокористування. Пропонується використати отримані картографічні матеріали та аналітичні дані органами екологічного контролю та місцевого самоврядування для проведення освітньо-інформаційних кампаній щодо дотримання правил водоохорони в межах прибережних захисних смуг жителями місцевих громад та сільськогосподарськими виробниками. Ключові слова: прибережна захисна смуга, інтенсивність природокористування, водоохоронні заходи. MAPPING OF THE ANTHROPOGENIC LOAD ON THE RATA RIVER VALLEY Lyudmyla Kurhanevych, Olha Blazhivska Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The scientific work presents the results of the assessment of the intensity of nature use within the riverbank protection zone of the Rata River (left tributary of the Western Bug). It was determined that natural areas occupy 33% of the total area of the riverbank protection zone of the river. 27% and 20% fall on areas with insignificant and low levels of nature use intensity. Significant areas of the coastal territory belong to the areas with medium (13%) and high (7%) level of nature use intensity. It is proposed to use the obtained cartographic materials and analytical data by environmental control bodies and local governments to conduct educational and information campaigns on compliance with water protection rules within the riverbank protection zones by residents of local communities and agricultural producers. Keywords: riverbank protection zone, intensity of nature use, water protection measures. Вступ. Серед напрямів Національної програми «Відбудова чистого та захищеного середовища» Плану відновлення України запропоновано проєкт «Проведення освітньо-інформаційних кампаній з інформування сільськогосподарських виробників про важливість дотримання режимів прибережних захисних смуг і водоохоронних зон» [3]. Тому здійснення оцінки стану природокористування у межах річкової долини виступає актуальним науковим завданням сьогодення. Створення бази картографічних даних із використанням ГІС-технологій стане основою для прийняття дієвих управлінських рішень як екологічними інспекторами, так і органами місцевого самоврядування щодо дотримання правил водоохорони у межах прибережних захисних смуг річок. Адже прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється [1]: 1) розорювання земель, а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних і лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 311 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 7) випалювання сухої рослинності або її залишків. Виклад основного матеріалу. Об’єктом наших наукових досліджень обрано річку Рату (ліва притока Західного Бугу), яка за площею водозбору (1 813 км2) відповідно до статті 79 Водного Кодексу України відноситься до малих [1]. З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їхньої водності вздовж річок у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги для малих річок – 25 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється [1]. При побудові картограми антропогенного навантаження на долину річки Рати в межах прибережної захисної смуги визначались землі з різним рівнем інтенсивності природокористування. Прийнято наступний поділ [2]: 1) до районів з високим рівнем інтенсивності природокористування віднесено: землі населених пунктів; землі під об’єктами інженерної і соціально-економічної інфраструктури; садівничі товариства; орні землі, які підходять до населених пунктів (городи); крупні масиви поліпшених пасовищ недалеко від господарських центрів; 2) до районів із середнім рівнем інтенсивності природокористування віднесено: інші орні землі; ділянки поліпшених пасовищ; частина сіножатей, що знаходяться недалеко від господарських центрів; рекреаційні ліси; 3) до районів із низьким рівнем інтенсивності природокористування віднесено: луки; частина лісів і кущів, що безпосередньо підходять до населених пунктів; 4) до районів із незначним рівнем інтенсивності природокористування віднесено: землі держзапасу; болота; невеликі ділянки природних угідь, які оточені територіями і високим рівнем інтенсивності природокористування; 5) до природних територій віднесено: землі лісогосподарських підприємств; заповідні об’єкти. При картографічних дослідженнях застосовано програмне забезпечення ArcGIS Desktor та QGis 3.16. Виділення прибережної захисної смуги та виокремлення в її межах земель із різним рівнем інтенсивності природокористування проводилось із використанням супутникових знімків World Imagery. За допомогою Сalculate Geometry ми обчислили площі кожної категорії земель. Аналіз отриманих картографічних матеріалів показав, що в межах прибережної захисної смуги річки Рати переважають природні території (33 %) та райони із незначним (27 %) і низьким рівнем інтенсивності природокористування (20 %). Біля 20 % території дослідження віднесено до районів із середнім та високим рівнем інтенсивності природокористування. Серед них зазначено орні землі, пасовища та інші види господарської діяльності, на які накладаються обмеження землекористування відповідно до водного законодавства України (рис. 1, 2). Рис. 1. Розподіл категорій земель із різним рівнем інтенсивності природокористування у межах прибережної захисної смуги річки Рати: 1 – а високий рівень; 2 – середній рівень; 3 – низький рівень; 4 – незначний рівень; 5 – природні території. 312 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Фрагменти районування прибережної захисної смуги річки Рати за інтенсивністю природокористування У межах території дослідження знаходяться чотири територіальні громади: Червоноградська, Великомостівська, Рава-Руська і Добросинсько-Магерівська. Найменше порушень у використанні земель прибережної захисної смуги річки Рати спостерігається у межах Червоноградської міської громади, найбільше в Рава-Руській міській громаді. Висновки. Одним із шляхів збереження водних ресурсів України є встановлення уздовж річок прибережних захисних смуг та дотримання режиму їх використання. Адже, на думку науковців, саме ці території відіграють важливу роль у підтримці екологічних функцій річок. Створена картосхема інтенсивності природокористування в межах прибережної захисної смуги річки Рати показує просторову диференціацію антропогенного навантаження на прибережні території. Значні площі досліджуваної території відносяться до районів із середнім (13 %) та високим (7 %) рівнем інтенсивності природокористування та потребують зміни використання земель. Отримані картографічні матеріали можуть слугувати основою для прийняття управлінських рішень органами екологічного контролю та місцевого самоврядування щодо дотримання водного законодавства жителями громад та сільськогосподарськими виробниками. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. Водний Кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text Курганевич Л. П. Еколого-геоморфологічний аналіз басейну Західного Бугу : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук : 11.00.04. Львів, 2001. 233 с. План відновлення України. URL: https://recovery.gov.ua *** 313 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 911.375.64(477.83-25)Майорівка(091) МАЙОРІВКА: ІСТОРИКО-КАРТОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРОРАЙОНУ ЛЬВОВА Любов Котик Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Досліджено за допомогою аналізу історичних карт і планів м. Львова формування та просторовий розвиток у площині великого міста мікрорайону Майорівка. Означено, що мікрорайон вперше позначено через топонім Mayerowka на плані Львова з околицями 1836 р. Доведено визначальний вплив рельєфу території мікрорайону на формування його конфігурації та господарського освоєння. Простежено за допомогою аналізу карт і планів м. Львова ХІХ–ХХ ст.: просторовий розвиток мікрорайону, зокрема його територіальне розширення на схід та південь; визначальний вплив головної транспортної осі мікрорайону – вул. Пасічна; сучасний розвиток мікрорайону вздовж двох головних транспортний артерій – вул. Пасічна, вул. Медової Печери. Виявлено, за результатами соціологічного опитування, наявність розбіжності в означені меж Майорівки мешканцями Львова та жителями мікрорайону. Запропоновано та обґрунтовано широке і вузьке означення просторових меж мікрорайону. Подано головні історико-культурні об’єкти Майорівки та запропоновано заходи з популяризації топоніму Майорівка серед мешканців мікрорайону. Ключові слова: Львів, мікрорайон, історичні карти і плани, Майорівка, топонім, історико-культурні об’єкти. MAYORIVKA: A HISTORICAL AND CARTOGRAPHIC STUDY OF THE LVIV NEIGHBOURHOOD Liubov Kotyk Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The formation and spatial development of the Mayerowka neighbourhood in the plane of a large city is studied by analysing historical maps and plans of Lviv. It is shown that the neighbourhood was first designated through the place name Mayerowka on the map of Lviv with its suburbs of 1836. The author proves the decisive influence of the relief of the neighbourhood on the formation of its configuration and economic development. The analysis of maps and plans of Lviv of the XIX-XX centuries traces the spatial development of the neighbourhood, in particular its territorial expansion to the east and south; the determining influence of the main transport axis of the neighbourhood – Pasichna Street; the modern development of the neighbourhood along two main transport arteries – Pasichna Street and Medova Pechera Street. Based on the results of a sociological survey, the article reveals that there is a discrepancy in the definition of Mayorivka’s boundaries by Lviv residents and residents of the neighbourhood. The broad and narrow definitions of the spatial boundaries of the neighbourhood are proposed and substantiated. The main historical and cultural objects of Mayorivka are presented and measures to popularise the place name Mayorivka among the residents of the neighbourhood are proposed Keywords: Lviv, neighbourhood, historical maps and plans, Mayorivka, place name, historical and cultural sites. Актуальність дослідження. Одним із аспектів збереження та примноження історикокультурної спадщини України є дослідження трансформації внутрішнього простору поселень, їхнього географічного, історико-культурного, функціонально-територіального зонування і структурування. Особливо це важливо для великих міських поселень, які зазнали процесів швидкого розвитку у ХХ ст., мають сформовану мозаїчну структуру мікрорайонів, а їхні корінні мешканці є носіями історико-культурної інформації локальної території проживання. Зберегти її, систематизувати та передати наступним поколінням, інтегрувати у сучасне бачення урбаністичного розвитку великих міських поселень особливо важливо в умовах національнобезпекових викликів, які постали перед Україною у ХХІ ст. Мета дослідження. Проаналізувати за допомогою історичних карт і планів формування та розвиток мікрорайону Майорівка у площині м. Львова; означити межі мікрорайону у просторі сучасного Львова та прослідкувати зміну його конфігурації в минулі історичні періоди; означити 314 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. головні історико-культурні об’єкти мікрорайону, що визначають його ідентичність і самобутність у просторі м. Львова; запропонувати заходи з популяризації історико-культурної спадщини мікрорайону. Результати дослідження. Мікрорайон Майорівка розташований в південно-східній частині м. Львова (рис. 1). На півночі він межує з мікрорайоном Ялівець, на сході обмежений Винниківським лісопарком, на півдні – межує з мікрорайоном Клекучко, на заході – обмежений лісопарком Погулянка. Він є східною частиною територіально більшого й історично давнішого мікрорайону Пасічна. Адміністративно, Майорівка є частиною Личаківського району м. Львова. Рис. 1. Мікрорайон Майорівка на Google Maps [30] У природно-географічному відношенні, мікрорайон розташований у межах геоморфологічного району Львівське плато, яке утворено генетичним типом рельєфу денудаційні лесові плато [11, с. 27]. Мікрорайон просторово обмежено-стиснутий відрогами Львівського плато – Ратинська височина на крайньому сході, височина Погулянка на заході та Личаківська височина на півночі [11, с. 27], які різко обриваються долинами річок і потоків. У ландшафтному плані, мікрорайон Майорівка розміщений у межах мікроекорегіону Давидівське пасмо та представлений формою мезорельєфу хвилясті вододільні поверхні з переважаючим ухилом поверхні 0–6° [11, с. 38]. Ґрунтотвірні відклади – елювіальні (еолово)-делювіальні лесовидні супіски-суглинки (понад 4 м); природні ґрунти – сірі лісові; природна рослинність – грабоводубові ліси [11, с. 38]. З усіх сторін мікрорайон Майорівка обмежений формами мезорельєфу круті схили із структурними терасами з переважаючим ухилом поверхні понад 120 [11, c. 38]. Їхні ґрунтотвірні відклади – елювіально-делювіальні суглинки (1–4 м) на корінних пісках, пісковиках та мергелі; природні ґрунти – сірі та ясно-сірі лісові; природна рослинність – грабово-букові та букові ліси [11, с. 38]. Накладання топографічної карти місцевості та карти сучасного заселення мікрорайону засвідчило, що межі загосподарювання і заселення простору Майорівки пов’язані з високою рівнинною припіднятою частиною Львівського плато [11, с. 23], яке підноситься на висоту понад 360 м над рівнем моря (рис. 2). Найвищою частиною плато (вододіл) здавна проходили (рис. 3) головні транспортні комунікації – ґрунтові дороги (битий шлях) – сучасні вул. Пасічна, вул. Зелена та ін. 315 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 2. Топографія мікрорайону Майорівка м. Львова [28] В історичному аспекті, як топонім у просторі м. Львова, Майорівка з’являється у 30-х роках ХІХ ст., коли дільницю в тогочасній південно-східній околиці м. Львова для побудови фільварку та розпланування саду купує німецький ботанік Йозеф Маєр (Joseph Meyer). Як антропотопонім, що сформувався за прізвищем власника, місцевість починає іменуватися первинно Mayers Höfel (маєток Маєра) і з часом полонізується у Маєрівку (нім. Mayerowka пол. Majerówka) [2, 6, 7, 10, 13, 16], а далі українізується в Майорівку. Назва Майорівка за дільницею зберігається і по-сьогодні, але зазнає витіснення з активно-вжиткового побутового топонімічного простору мешканців м. Львова за рахунок переважання назви головної транспортної осі мікрорайону – вул. Пасічна, про що детальніше розкрито нижче за текстом. Рис. 3. Ґрунтові дороги на територій сучасного мікрорайону Майорівка на карті «Karte des Koenigreiches Galizien und Lodomerien. Lemberg», 1783 [49] 316 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Щодо особи власника території – Йозефа Маєра, то він був знаним ботаніком, помологом [4, 7, 13, 15–17], який займався озелененням міста і розплануванням садів у просторі тогочасного середмістя й передмістя Львова. Історик І. Крип’якевич так розкрив його внесок: «… [вулиця] звалася від 1840-х рр. Маєрівська, від саду Маєра, славного помолога, що плекав різного роду фруктові дерева, а також виноград» [7, с. 122]. Рис. 4. «Зелений острівець» Йозефа Маєра між будинками на вул. Січових Стрільців і вул. Петра Дорошенка, м. Львів [14] Йозефа Маєра відносять до когорти відомих львівських садівничих, які «працюють з часом» [4] таких як Карл Бауер (Karl Bauer, 1818–1894), Арнольд Рерінґ (Arnold Röhring, 1840–1913), Генріх Швецький-Вінецький (1901–1965), що «… як справжні фахівці своєї справи, вміли обрати сприятливу територію для посадки дерев, щоб ці дерева прожили довго, стали природнім спадком» [4]. Первинно він заклав сад на території Краківського передмістя (сучасна вул. Січових Стрільців) [7, с. 122; 9, с. 104; 15, с. 79], де і зараз у внутрішньобудинковому просторі між помешканнями на вул. Січових Стрільців, 5–7 і вул. Петра Дорошенка, 12 зберігся «зелений острівець» [14], колишнього великого саду («помологічний город» [2]) закладеного ботаніком (рис. 4). Його прагнуть зберегти для містян мешканці довколишніх будинків зініціювавши у 2019 р. громадський проєкт «Ботанічний двір Йозефа Маєра» [14]. Львовознавець І. Мельник також висловив припущення що: «... посеред пішохідної вулички Крива Липа, збереглася стара похилена липа, яка нібито походить ще з Маєрового городу» [15, с. 81]. Рис. 5. Вулиця Mayer Gasse на кадастровій карті Львова «Lemberg (Lwów) Cadastral Map 1849/1853» [35] 317 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Власне сучасна вул. Січових Стрільців, була сформована та забудована віллами і невеликими за розміром палацами у 1840-х роках серед садів, які заклав і розпланував Йозеф Маєр і первинно також носила назву вул. Маєрівка [7, с. 122; 15, с. 79; 19, с. 104], зокрема: вул. Mayer Gasse – з 1841 р. до 1871 р. (рис. 5), вул. Majerówka – з 1871 р. до 1885 р. [2]. Годонім Маєрівка так пояснює дослідник садів і парків Львова В. Кучерявий: «За часів К. Бауера вже існувала нинішня вулиця Січових Стрільців, яка була прокладена ще у 1841 р. через університетський фруктовий сад, за яким доглядав відомий садівник Майєр. Тоді вулицю було названо ім’ям цього ботаніка-аматора» [8, c. 35]. Втім, як означив дослідник Львова І. Мельник: «Однак скоро місто поглинуло цю околицю, і до кінця ХІХ ст. колишня Маєрівка була забудована великими кам’яницями. Стимулом для такої забудови стало спорудження у 1877–1881 рр. на місці казина Гехта, головної політичної установи краю – Галицького сейму. Будівля сейму підвищувала статус всієї дільниці» [15, с. 79]. У 1885 р. вулицю перейменували на вулицю 3 мая (на честь прийняття польської Конституції 03.05.1791 р.; після советської окупації вона носила назву – 17 вересня на честь «приєднання» Галичини до совєтського союзу; з 1991 р. вулиця іменується Січових Стрільців (січовики вели бойові дії в районі вулиці у 1918 р.) [15, с. 79]. На історичних картах топонім Майорівка у площині сучасної території мікрорайону Майорівка м. Львова, у формі первинної версії Mayers Höfel вперше з’являється на карті «Lemberg mit seinen Umgebungen nach der Original Aufname des k. k. General-QuartiermeistersStabes auf Stein graviert im Jahre» 1836 р. [36] (рис. 6). Оскільки на карті позначено розпланований сад і житлово-господарські будівлі, то можна припустити, що Йозеф Маєр придбав цю ділянку до 1836 р. Важливо, що топонім Mayers Höfel позначено у центрі рівнинної ділянки Львівського плато, яка відповідає сучасній ближчій до центру південно-західній частині мікрорайону Майорівка, яка тяжіє до вул. Пасічна, де зараз переважає одно-двоповерхова приватна житлова забудова. Поступове розрозстання мікрорайону за рахунок збільшення площі житлової забудови, загосподарювання території простежується на картах 1849–1938 рр. Рис. 6. «Lemberg mit seinen Umgebungen nach der Original Aufname des k. k. General-Quartiermeisters-Stabes auf Stein graviert im Jahre», 1836 [36] Дещо іншу версію походження топоніму Майорівка подає дослідник садів і парків Львова В. Кучерявий, який пов’язує топонім з прізвищем бургомістра Я. Аттельмаєра (Attelmajer), який у 1641 р. за шість злотих у рік орендував підльвівські лани: «Східніше Погулянки аж до Винниківського лісу простяглася Майорівка. Назва цього урочища походить від прізвища Львівського бургомістра Я. Аттельмаєра, який взяв в оренду велику кількість ланів, що охопили нинішні Снопків, Погулянку, Майорівку аж до Винників. Ці горбогір’я, як і Кайзервальд, в основному були вкриті буковими лісами. … Лісочагарникова і лучна рослинність уздовж річок і потоків була надзвичайно вигідна для розвитку бджільництва. Тому головний прибуток Аттельмаєр одержував від продажу меду. Наявність тут численних пасік дала назву цілій східній околиці - Пасіки» [8, с. 125–126]. 318 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 7. Мікрорайон Майорівка на кадастровій карті Львова «Lemberg (Lwów) Cadastral Map 1849/1853» [35] На кадастровій карті Львова «Lemberg (Lwów) Cadastral Map 1849/1853» [35] видно поширення антропотопоніму Майорівка (нім. Mayerówka) як на власне фільварок і сад Йозефа Маєра, який значно зріс у розмірах порівняно з зображенням на карті 1836 р. (рис. 6) так і на прилеглі до фільварку території: на південь від кар’єру – зараз північні окраїни мікрорайону Клекучко, та на схід – зараз у напрямку Винниківського лісопарку (рис. 7). Трансформацію охоплення топонімом Майорівка площі мікрорайону можна простежити на карті «Galicia and Bucovina (1861–1864) – Second military survey of the Habsburg Empire» [29]. ЇЇ накладання на карту сучасної вуличної мережі м. Львова [40] засвідчує зростання території загосподарювання і розширення території охоплення топонімом Майорівка (нім. Mayerowka) на захід (рис. 8). Головний осередок мікрорайону у цих роках локалізований у межах сучасних вулиць Симиренків, Садівнича. Рис. 8. «Galicia and Bucovina (1861–1864) – Second military survey of the Habsburg Empire» [29] За картою третього військового знімання «Habsburg Empire (1869–1887) – Third Military Survey (1:25000)» [31] можна простежити, що ареал вживання топоніму Майорівка (пол. Majerówka) поширюється на територію сучасної вулиці Медової Печери; також вперше з’являється на карті топонім сучасної південної межі мікрорайону – мікрорайон Клекучко (рис. 9). 319 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 9. «Habsburg Empire (1869–1887) – Third Military Survey (1:25000)» [31] Топонім Майорівка (пол. Majerówka) присутній на картах «Геологічного атласу Галичини» («Atlas Geologizny Galicyi», 1884-1911) та в описах до них (1897) [27], зокрема на карті «Львів» [26] (рис. 10), де чітко видно круті схили, що переходять в яри й долини потоків та обмежують територію забудови і загосподарювання мікрорайону. Рис. 10. Atlas Geologizny Galicyi. Lwów, 1894 [26] Про Майорівку (пол. Majerówka), як заселену частину («група домів і фільварок») Львова (Личаківське передмістя) можна віднайти незначну за обсягом інформацію в п’ятому томі «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», 1880-1902 [42, St. 919]. На плані Львова 1920 р. («Wielki plan Lwowa z przedmieściami i najbliższa okolica miasta») [44] топонім Майорівка (пол. Majerówka) охоплює усю сучасну площу мікрорайону, а також поширюється на південні околиці тогочасного міста, де раніше на карті третього військового 320 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. знімання [31] був означений мікрорайон Клекучко (рис. 11). На цьому плані вперше чітко означено дві базові транспортні артерії мікрорайону – сучасні вул. Пасічна і вул. Медової Печери; також показано розширення мікрорайону вздовж головних доріг на північ, у напрямку до мікрорайону Личаків. Рис. 11. «Wielki plan Lwowa z przedmieściami i najbliższa okolica miasta», 1920 [44] На плані Львова «Lwów. Plan miasta, Lwów» (1923) [37] територія мікрорайону Майорівка не охоплена планом; на плані Львова 1938 р. «Plan orientacyjny Wielkiego Lwowa» [32], територія мікрорайону забудована житловими і господарськими будівлями означена, але найменування дільниці не підписано. Окремі згадування топоніму Майорівка на менш відомих для загалу історичних мапах і планах Львова можна віднайти у праці «Атлас українських історичних міст. Львів», 2014 [1], на картах розміщених на ресурсах «Old maps of Lviv» [39], «Vetus Maps – Навігація за історичними картами» [43], «Геопортал відкритих даних Львівської міської ради» [5] та ін. У праці «Сучасний Львів» (1943) О. Степанів не згадує топонім Майорівка, коли описує сформований розвиток господарства та особливості житлової забудови дільниць Львова, територіальний розвиток міста у просторі [22]. Водночас учена кілька раз згадує сусідній мікрорайон з топонімом Пасіки: «… простір між Личаковом і Пасіками …» [22, с. 25], «… житлові споруди сільсько-господарського типу на Кривчицях, Пасіках, Снопкові, Залізній воді, Кульпаркові, Персенківці та Левандівці…» [22, с. 51] та ін. У совєтський період на картах і планах Львова відходять від показу історичних мікрорайонів, нехтують і свідомо «уникають-забувають» історичну топоніміку, натомість надають перевагу використанню офіційно затверджених назв адміністративно означених районів міста – Личаківський район та акцентують увагу на перейменовані, відповідно до тоталітарної ідеології, транспортні артерії, наприклад, вул. Пересади (1960–1990 рр.), названа на честь совєтського «діяча» Василя Пересади; з 1991 р. – вул. Медової Печери. З картами цього періоду можна ознайомитися на відкритих електронних ресурсах [39, 43]. З відновленням незалежності України історичний топонім Майорівка повертається на карту Львова. Він присутній на картах, що ілюструють особливості історичного розвитку Львова та функціонування Личаківського району м. Львова в атласі «Львів: комплексний атлас» [11]. Позначено топонім і на електронних картах Львова – Google Maps [30], OpenStreeMap [40] та ін. 321 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Про мікрорайон Майорівка, особливості його вуличної мережі та головні споруди, будинки вздовж доріг можна віднайти відомості в історично-краєзнавчих розвідках, які видаються на початку ХХІ ст. за авторства львовознавця І. Мельника [15-17]. Згадує про мікрорайон і проф. М. Назарук у праці «Львів на початку ХХІ століття» (2015), де аналізуючи структуру Личаківського району констатує: «Основні місцевості району здебільшого зберегли свої автентичні назви: Личаків, Великі Кривчиці, Лисиничі, Майорівка, Погулянка, Знесіння, Кайзервальд, Цетнерівка, Ялівець» [18, с. 89]. Водночас у ХХІ ст. означується проблема розмиття меж мікрорайону Майорівка у сприйнятті мешканців міста Львова, загалом, та мешканців мікрорайону, зокрема. Можна говорити про формування широкого і вузького просторового означення мікрорайону Майорівка у сформованій ментальній карті мешканців Львова. Рис. 12. Мікрорайони Львова, за результатами соціологічного опитування у рамках проєкту «Соціальний простір міста: потенціал до громадотворення» [20] У широкому трактуванні поняття Майорівка поширюється на територію, яка охоплює на заході сучасну вул. Пасічну (по обидві сторони від вулиці (включно з мікрорайоном Батальна, аж до перетину з вул. Джорджа Вашингтона), на півдні (включно з мікрорайоном Клекучко) і сході обмежена Винниківським лісопарком, на півночі – мікрорайоном Ялівець. Така конфігурацію мікрорайону присутня на карті Google Maps (див. рис. 1). Частково засвідчили цю конфігурацію мікрорайону і результати соціологічного опитування мешканців Львова (2015) у рамках проєкту «Соціальний простір міста: потенціал до громадотворення» [20, 23]. Опитування показало (рис. 12), що в ментальному сприйнятті території Львова її мешканцями, територія історичного мікрорайону Клекучко не відноситься до Майорівки, сам топонім Клекучко, як мікрорайон, не згадується львів’янами, а його територія відноситься до мікрорайону Батальна–Дж. Вашингтона. Водночас цікавим є поширення топоніму Майорівка на історичні мікрорайони Цетнерівка (південь мікрорайону) та Ялівець (львів’яни мікрорайон іменують АС-6 – Майорівка) і північнийсхід мікрорайону житлової забудови 80-х років ХХ ст. – Батальна (до вул. Пасічна) (рис. 12). Це засвідчує важливість транспортних комунікацій (автостанція, головні транспортні артерії) у формуванні топоніміки і сприйнятті меж мікрорайонів великого міста. Щодо ментального тяжіння мешканців північно-східної частини житлового мікрорайону Батальна до Майорівки, то можна припустити, що вагому роль тут належить сакральній споруді – Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (вул. Пасічна, 83), навколо якої сформувалася активна, різносторонньо діяльнісна греко-католицька парафія. Крім того у 70–80-х роках ХХ ст. цей мікрорайон як і Майорівка формувався у концепції територіально-функціонального зонування м. Львова [11], як житловий мікрорайон, на противагу південному ареалу у межах вул. Дж. Вашингтона– 322 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Пасічна, де домінувала промислово-складська зона, яка зараз зазнає активної трансформації у житлово-торговельно-складську. Проведене власне соціологічне опитування мешканців мікрорайону Майорівка (березень, 2025 р., 38 осіб), у т. ч. його старожилів, які проживають на території понад п’ятдесят років (11 осіб) дало змогу означити вузьке просторове охоплення мікрорайону, яке співпадає з історичним заселенням території та обмежується ареалом: на заході – лісопарк Погулянка (вул. Пасічна від перетину з вул. Медової Печери до повороту на ЖК «Matvel Hill»), на півдні – мікрорайон Клекучко, на сході Винниківський лісопарк, на півночі – мікрорайон Таджицька (рис. 13). Мікрорайон Таджицька мешканці відділяють від мікрорайону Майорівка, він сформо-ваний житловою забудовою вздовж вул. Пасічна від Цетнерівки до перетину з вул. Медової Печери. Рис. 13. Сучасні межі мікрорайону Майорівка (ментальна карта мікрорайону корінних мешканців). Основа карти – OpenStreeMap [40] Головні історико-культурні об’єкти мікрорайону, за результатами соціологічного опитування: водонапірна вежа, споруджена (1933) за проєктом польського архітектора Вітольда Мінкевича (1880–1961) у стилі функціоналізм. Її планували і як оглядову вежу для львів’ян й туристів: абсолютна висота верхньої точки 380 м над рівнем моря (рис. 14); приватні житлові будинки 30-х років ХХ ст. у стилі конструктивізм (вул. Медової Печери, вул. Садівнича та ін.) (рис. 15); залишки австрійських фортів 1870–1880 рр. Рис. 14. Водонапірна вежа, вул. Пасічна, 67 (світлина Л. Котик, березень 2025 р.) Рис. 15. Приватний будинок, вул. Медової Печери, 59 (світлина Л. Котик, березень 2025 р.) 323 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Також мешканці, як знаковий об’єкт мікрорайону, означують геологічну пам’ятку природи місцевого значення Медову печеру. Рис. 16. Банер «Я люблю Пасічну» (світлина Л. Котик, березень 2025 р.) Рис. 17. Житловий комплекс «Tiffany» (світлина Л. Котик, березень 2025 р.) Важливо, що з метою популяризації назви головної вулиці мікрорайону на перетині вул. Пасічна і вул. Медової Печери встановлено банер, який пропагує іменування вулиці – Пасічна (рис. 16). Так як Майорівка мікрорайон незначної малоповерхової (історичний ареал мікрорайону вул. Садівнича, вул. Симиренків, вул. Медової Печери (початок)) і домінуючої багатоповерхової житлової забудови (вул. Пасічна, вул. Медової Печери, вул. Китайська та ін.), то у нових мешканців мікрорайону, що придбали чи орендують тут житло, він асоціюється з назвою вулиці і вони його іменують мікрорайон Пасічна. Аналогічно відбувається з назвою ЖК «Tiffany» (рис. 17), яка поширюється на довколишню територію дотичну до житлового комплексу вздовж вул. Пасічної. З метою популяризації назви мікрорайону, доцільно встановити інформаційний банер про історію мікрорайону та походження його назви, наприклад, на перетині вул. Пасічна – вул. Симиренків. Висновки. Мікрорайон Майорівка має давню історію розвитку, яка започаткована придбанням території для фільварку і садівництва на передмісті Львова у 30-х роках ХІХ ст. Йозефом Маєром. Мікрорайон змінювався упродовж історичного розвитку за рахунок збільшення площі забудови і загосподарювання у межах рівнинної частини Львівського плато у напрямку до Винниківського лісопарку на схід і північ та парку Погулянка на захід. Природні обмежувачі – глибокі яри і долини потоків відмежовували і відмежовують район від сусідніх мікрорайонів – Клекучко, Цетнерівка та ін. Топонім Майорівка активно присутній у просторі м. Львова, про що свідчить аналіз карт і планів міста ХІХ–ХХ ст. У ХХІ ст. сформувалося широке і вузьке трактування просторових меж мікрорайону Майорівка, що пов’язано з процесами активної забудови території, розвитком локальних транспортних габів (АС 6). Предметом подальших наукових розвідок є питання дослідження біографії першого власника мікрорайону Йозефа Маєра та його внеску у розбудову мікрорайону й формування культури закладання садів м. Львова; встановлення конкретних меж розташування фільварку та саду Йозефа Маєра у площині сучасної планувальної структури мікрорайону; дослідження мікрорайону на предмет збереження автентичних історико-культурних об’єктів ХІХ–ХХ ст.; популяризації історії мікрорайону, його топоніму для мешканців Львова, Підльвів’я, туристів; розроблення туристичного маршруту мікрорайоном, який би показав його унікальність в планувальній структурі та особливість врахування рельєфу при геоплануванні мікрорайону. Подяка. Вдячна проф. Івану Ровенчаку за важливі поради й корективи під час опрацювання історико-картографічного матеріалу та написання статті. Я також вдячна моїм колегам, доц. Любомиру Безручку, доц. Дмитру Каднічанському, доц. Ользі Мамчур, доц. Богдану Яворсь- 324 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. кому за цікаву наукову дискусію про картографічні й історичні джерела про Майорівку та про її межі. Я хотіла б подякувати студентам географічного факультету, які проживають у мікрорайоні та учню МАН Роману Кашубі, які долучилися до опитування та екскурсії Майорівкою і поділилися своїми думками. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30. Атлас українських історичних міст. Львів / наук. ред. М. Капраль. Львів : ДНВП «Картографія», 2014. Т. 1. 95 с. Байцар А. Млинівці, Млинівка, Маріївка, Майорівка, – топоніми в околицях Винник, 2017. URL: https://baitsar.blogspot.com/2017/02/blog-post_24.html Білецький М., Ванда І., Котик Л. Соціальна географія : навч. посібн. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2019. 328 с. Великі садівничі Львова. Як творили зелені зони міста, 2020. URL: https://spadshchyna.lviv.ua/5110-2 Геопортал відкритих даних Львівської міської ради. URL: https://map.city-adm.lviv.ua/map/histor#map Ковальська А. Як околиці Львова отримали свої назви, 2023. URL: https://inlviv.in.ua/lviv/yakokolytsi-lvova-otrymaly-svoyi-nazvy Крип’якевич І. П. Історичні проходи по Львові. Львів : Каменяр, 1991. 167 с. Кучерявий В. П. Сади і парки Львова. Львів : Світ, 2008. 360 с. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. Львів : «Апріорі», 2009. 528 с. Львів і його села. Як місто розширювало свої території, 2021. URL: https://tvoemisto.tv/exclusive/ lviv_114994.html Львів. Комплексний атлас / за ред. О. Шаблія. Київ, 2012. Львів: природа навколо нас / за заг. ред. М. М. Назарука. Львів : Коло, 2016. 208 с. Майорівка. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Майорівка_(Львів) Марімба, пінг-понг над озером і алхімічна лабораторія Гаррі Поттера: громадські проекти для центру Львова, 2019. URL: https://www.032.ua/news/2559730/marimba-ping-pong-nad-ozerom-ialhimicna-laboratoria-garri-pottera-gromadski-proekti-dla-centru-lvova Мельник І. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. Львів : Центр Європи, 2011. 460 с. Мельник І., Загайська Р. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. Львів : Центр Європи, 2010. 352 с. Мельник І. В. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. Львів : Центр Європи, 2008. 383 с. Назарук М. Львів на початку ХХІ ст. Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. 240 с. Назарук М. Львів у ХХ столітті: соціально-екологічний аналіз: монографія. Львів : Укр. акад. друкарства; Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. 348 с. Поділ Львова на мікрорайони на основі дослідження, 2015. URL: http://urbanua.org/ideyi-i-proekty/ miski-proekty/155 Ровенчак І., Котик Л. Геокультура і геоосвіта України: навч. посібн. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2020. 164 с. Степанів О. Сучасний Львів. Путівник. Перевидання з 1943 р. Стереотипне. Львів : Фенікс, 1992. 144 с. У Львові місто поділили на 39 мікрорайонів. URL: https://varianty.lviv.ua/publikatsiyi/u-lvovi-mistopodilyly-na-39-mikroraioniv Шаблій О. І. Львовознавство: підходи, аспекти, проблеми. Історія української географії. 2013. Вип. 27. С. 8–14. Шаблій О. І. Природні умови Львова і Підльвів’я. Історія української географії. 2013. Вип. 27. С. 62–72. Atlas Geologizny Galicyi. Lwów. URL: https://nvkarta.synology.me/history/maps/geology/1911-atlasgeologiczny-galicji/follow.php?me=LWOW-AGG-Zeszyt-10-Pas-5-slup-XI Atlas Geologizny Galicyi. Tekst do zeszytu dziesiątego. Cz. 1, Geologia Lwowa i okolicy / Opracowal prof. A.M. Łomnicki. Kraków : nakł. Akademii Umiejętności : skład główny w Księgarni Spółki Wydawniczej Polskiej, 1897. URL: https://winntbg.bg.agh.edu.pl/skrypty4/0490 Free topographic maps, elevation, terrain. URL: https://topographic-map.com Galicia and Bucovina (1861–1864) – Second military survey of the Habsburg Empire. URL: https:// maps.arcanum.com/en/synchron/secondsurveygalicia/?bbox=2678752.130292517%2C641419271993932%2C 2683290.578846949%2C6417842.588039937&map-list=1&layers=11&right-layers=osm Google Maps. Майорівка. URL: https://www.google.com/maps/place/Майорівка+Львів+Львівськаобласть 325 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 31. Habsburg Empire (1869–1887) – Third Military Survey (1:25000). URL: https://maps.arcanum.com/en/ synchron/thirdsurvey25000/?bbox=2678611.4460830432%2C6413819.100123459%2C2683149.894637 4753%2C6417468.968224076&map-list=1&layers=129&right-layers=osm 32. Horbay W. Plan orientacyjny Wielkiego Lwowa 1938. URL: https://picryl.com/media/horbaya-planorientacyjny-wielkiego-lwowa-1938-565691 33. Horbay W. Plan orientacyjny Wielkiego Lwowa z przewodnikiem. Lwów : Drukarnia Artystyczna, 1938. 34. Karte des Koenigreiches Galizien und Lodomerien. Lemberg, 1783. URL: https://uma.lvivcenter.org/ uk/maps/34465 35. Lemberg (Lwów) Cadastral Map 1849/1853. URL: https://maps.geshergalicia.org/cadastral/lviv-lwow-lemberg1853 36. Lemberg mit seinen Umgebungen nach der Original Aufname des k. k. General-Quartiermeisters-Stabes auf Stein graviert im Jahre 1836. URL: https://picryl.com/media/lemberg-mit-seinen-umgebungen-183646a3e8 37. Lwów. Plan miasta, Lwów 1923. URL: https://picryl.com/media/lwow-plan-miasta-1923-e117b5 38. Mapa Król. Stoł. Miasta Lwowa. Podziałka 1 : 8 000. Lwów, 1917. URL: https://uma.lvivcenter.org/uk/ maps/34481 39. Old maps of Lviv. URL: https://picryl.com/topics/old+maps+of+lviv 40. OpenStreetMap: Майорівка. URL: https://www.openstreetmap.org/#map=15/49.81989/24.08079 41. Plan miasta, Lwowa. Podziałka 1 : 15 000. Lwów: Książnica-Atlas, 1931. 42. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880–1902. T. V. St. 919. URL: http://dir. icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_V/919 43. Vetus Maps – Навігація за історичними картами. URL: https://vetusmaps.com/uk 44. Wielki plan Lwowa z przedmieściami i najbliższa okolica miasta, 1920. URL: https://picryl.com/media/ wielki-plan-lwowa-z-przedmiesciami-i-najblizsa-okolica-miasta1920-a574cf *** 326 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 912.43:11 ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ РОЗУМІННЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ КАРТИ Андрій Наконечний, Степан Кравців Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Розглянуто філософський вимір карти, аналізується її роль у структуризації простору та вплив на суспільну свідомість. Карти можуть слугувати як засобом відображення реальності, так і інструментом маніпуляції, формуючи певні уявлення про території, кордони та ієрархію світового простору. Особливу увагу приділено постмодерністській критиці карти, яка ставить під сумнів її об’єктивність та підкреслює її соціальну конструктивність. Проаналізовано альтернативні підходи до картографії, що включають культурні, екологічні та психологічні аспекти. Ключові слова: географічна карта, філософія, картографія, символіка, влада. PHILOSOPHICAL ASPECTS OF UNDERSTANDING A GEOGRAPHICAL MAP Andriy Nakonechny, Stepan Kravtsiv Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The philosophical dimension of the map is considered, its role in structuring space and its influence on social consciousness are analyzed. Maps can serve as both a means of reflecting reality and a tool of manipulation, forming certain ideas about territories, borders and the hierarchy of world space. Particular attention is paid to the postmodernist criticism of the map, which questions its objectivity and emphasizes its social constructivity. Alternative approaches to cartography are analyzed, including cultural, ecological and psychological aspects. Keywords: geographical map, philosophy, cartography, symbolism, power. Географічна карта не лише відображає розміщення, стан, структуру, взаємозв’язки різних природних і суспільних об’єктів та явищ, а є й засобом моделювання простору, що має важливий філософський вимір. Окрім того, вона структурує сприйняття світу, формуючи певні когнітивні й ідеологічні моделі. Упродовж історії картографія еволюціонувала разом із розвитком науки, політики та культури, і в кожну епоху вона відображала не лише географічні знання, але й панівні ідеології та світоглядні уявлення. З одного боку, карти виступають об'єктивним засобом представлення простору, надаючи можливість орієнтуватися у світі, планувати подорожі та розвивати географічну науку. З іншого боку, вони є символічними документами, що відображають певну концепцію простору, яку формує суспільство. У цьому контексті виникає питання про природу картографічної істини: наскільки карта є об’єктивним зображенням реальності, а наскільки – її інтерпретацією? Як писав Джон Брайан Гарлі: «Карта є не тільки науковим інструментом, а й соціальною конструкцією» [3]. Карти також мають значний вплив на політику та ідеологію, оскільки можуть використовуватися як інструменти легітимізації влади, територіальних претензій та культурної гегемонії. Від античних карт до сучасних цифрових ГІС-систем – картографія завжди була віддзеркаленням епохи та її знань. Виходячи з цього, розгляд географічних карт як філософського явища є надзвичайно актуальним для сучасної науки. Географічні карти є інструментами пізнання, що відображають як просторові особливості, так і систему знань певної епохи. Як зазначав Арнольд Тойнбі, «кожна карта є відображенням мислення її творця» [6]. Карта упорядковує простір за певними правилами, спрощуючи складну реальність для зручності аналізу й використання. Важливим аспектом когнітивного виміру карти є її роль у формуванні ментальних уявлень про світ. Карти допомагають структурувати простір, створюючи певні когнітивні рамки, у яких людина мислить про географію. Наприклад. На картах, складених у проекції Меркатора, які 327 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. широко використовуються у навчанні та морській навігації, країни, розташовані ближче до полюсів, виглядають більшими, ніж вони є насправді. Острів Гренландія візуально виглядає однаковим за площею з Африкою. Не всі користувачі таких карт знають про те, що згадана проєкція має значні спотворення площ об’єктів, які збільшуються від екватора до полюсів. У результаті це впливає на сприйняття розмірів держав і навіть може формувати уявлення про їхню глобальну значущість. Окрім того, карти можуть впливати на сприйняття кордонів, відстаней та взаємозв’язків між регіонами. Наприклад, європоцентричні карти, створені в епоху колоніалізму, зображували Європу як центр світу, тим самим підкреслюючи її важливість та домінування. Це свідчить про те, що карти не лише відображають реальність, а й активно її формують, нав’язуючи певні уявлення про просторові взаємозв’язки та ієрархії. Крім просторової організації, карти також можуть відображати культурні та символічні елементи, впливаючи на світогляд людей. Традиційні карти корінних народів можуть значно відрізнятися від західних картографічних моделей, оскільки вони базуються на інших принципах організації простору, часто включаючи духовні та екологічні аспекти. Як зазначав Д. Вудворд, «карта – це дзеркало культури, у якій вона створена» [7]. Отже, карти є не лише інструментами для відображення географічного простору, а й важливими когнітивними конструкціями, що впливають на спосіб сприйняття та інтерпретації світу. Вони формують наше розуміння просторових відносин, визначають культурні орієнтири та можуть навіть впливати на політичну картину світу. Карти є не лише засобами передачі інформації, а й носіями символічних значень. Вони можуть відображати політичні, соціальні та культурні наративи. Наприклад, кольори на карті використовуються для підкреслення певних аспектів реальності: червоний може символізувати небезпеку або владу, синій – стабільність, зелений – екологічну чистоту. Крім того, межі, накреслені на картах, не завжди відповідають природним кордонам, а є відображенням політичних домовленостей і навіть конфліктів. Також важливу роль відіграє масштаб карти, який може викривлювати реальність, підкреслюючи значущість одних територій і применшуючи інші. Наприклад, карти, створені колоніальними державами, часто штучно підкреслювали територіальний поділ, нав’язуючи колонізованим народам європейську концепцію державних кордонів. Як зазначає французький філософ Крістіан Жакоб: «Карти впливають на нашу уяву, створюючи образи світу, які ми вважаємо об’єктивними» [4]. Географічні карти є інструментами формування уявлень про світ і його структуру, що можуть використовуватися для конструювання певної реальності. Карти можуть бути не лише нейтральними інструментами географічного відображення, а й потужними засобами політичного впливу. Вони можуть використовуватися для формування національної ідентичності, виправдання територіальних претензій та навіть як знаряддя пропаганди. Як наголошує географ Марк Монмоньє: «Карта може брехати так само переконливо, як і слова» [5]. Одним із найяскравіших прикладів політичного використання карт є зміни кордонів після війн та геополітичних конфліктів. Нові карти, створені переможцями, часто закріплюють новий порядок і стають інструментом легітимації територіальних змін. Так, після Другої світової війни кордони багатьох європейських держав були переглянуті, що знайшло своє відображення у нових картографічних матеріалах. Карти можуть відігравати ключову роль у дипломатичних переговорах. Наприклад, під час визначення морських кордонів або зон впливу держави використовують карти, що підкріплюють їхні геополітичні аргументи. У сучасному світі, де конфлікти через території залишаються актуальними, картографія продовжує виконувати стратегічну функцію в міжнародних відносинах. Важливий аспект політичної картографії – проєкції карт, які можуть змінювати сприйняття розмірів і значущості різних регіонів. Це може підсвідомо впливати на уявлення про глобальну вагу та значущість тих чи інших держав. 328 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Політичні карти можуть включати або виключати певні території країни відповідно до політичних інтересів. Для цього створюють тенденційні карти, на яких подають дійсність з упередженої точки зору (наприклад, кордони держав не відповідають чинним договорам). Наочних прикладом є сучасні російські політичні карти, на яких Крим, Луганську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську області автори зображають, як територію рф. Широко використовують тенденційні карти й у інших країнах, де тривають територіальні конфлікти. Також варто згадати використання карт у пропагандистських цілях. Наприклад, у XX ст. в Радянському Союзі використовувалися карти, що підкреслювали велич держави, масштаб її територій та економічного розвитку. Аналогічно, нацистська Німеччина створювала карти, що виправдовували експансіоністські політичні плани. У сучасному цифровому світі картографія набуває нових форм, зокрема через використання геоінформаційних систем (ГІС). Це відкриває можливості для точнішого аналізу територій, але водночас створює нові ризики маніпуляцій. Наприклад, алгоритми, що визначають кордони на картах у пошукових системах та навігаційних додатках, можуть змінюватися залежно від країни, де знаходиться користувач. Це означає, що одна й та сама карта може виглядати порізному для людей з різних частин світу. Отже, карти є значущими засобами політичного впливу. Вони можуть формувати уявлення про території, підтримувати або заперечувати певні політичні наративи, впливати на дипломатію та навіть слугувати знаряддям пропаганди. Саме тому критичний аналіз картографії є важливим завданням сучасної науки. Постмодернізм ставить під сумнів об’єктивність та універсальність знань, зокрема й картографії. У цьому контексті карти розглядаються не лише як нейтральні інструменти, а як продукти влади, культури та історії. Постмодерністи, такі як Жан Бодрійяр і Мішель Фуко, наголошують, що карти не просто відображають реальність, а конструюють її, впливаючи на сприйняття простору та його соціальний сенс. Жан Бодрійяр у своїй концепції симулякрів зазначає: «Сучасна карта передує території, створюючи її, а не навпаки» [1]. Це означає, що карта формує наше уявлення про територію, задаючи її межі, ієрархію та значущість. Отже, карта не є дзеркальним відображенням світу, а радше інструментом його структурування. Мішель Фуко у своїх дослідженнях влади вказував, що географічні карти можуть використовуватися як механізми контролю. Він писав: «Карта – це не просто зображення території, а схема впливу, що визначає, хто володіє простором і як ним користується» [2]. Це добре видно на прикладі колоніальних карт, які не просто відображали завойовані території, а формували уявлення про їхній статус, ресурси та кордони відповідно до потреб імперій. Постмодерністи також критикують традиційні картографічні проєкції, оскільки вони закріплюють певні ідеологічні моделі. Наприклад, карти світу складені в нормальних циліндричних проєкціях, спотворюють площі територій, особливо у високих широтах і роблячи їх значно більшими, ніж вони є насправді, можуть впливати на геополітичне сприйняття. Також у постмодерністському дискурсі значну увагу приділяють альтернативним способам картографування, які не лише відображають фізичний простір, а й включають соціальні, культурні та екологічні аспекти. Прикладом таких карт є психо-географічні мапи, що фіксують емоційні, історичні та суб’єктивні відчуття міського простору. Постмодерністська критика географічних карт ставить під сумнів їхню об’єктивність, підкреслюючи їхню роль у формуванні соціальної реальності, ієрархій влади та культурних ідентичностей. У сучасному світі, де цифрові технології надають нові можливості для маніпуляцій картографічними даними, ця критика залишається надзвичайно актуальною. Цікавими є й офіційні нормативі визначення картографії як науки. В Україні її визначають як науку про відображення та дослідження об’єктів природи і суспільства, їхнє розміщення, властивості, взаємозв’язки, зміни у просторі і часі за допомогою карт та інших картографічних творів. В Англії – як мистецтво, науку і технологію створення карт, а також їхнє вивчення як наукових документів і витворів мистецтва. У Франції картографію тлумачать як науку про 329 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. сукупність досліджень, наукових, технічних і художніх процесів, виконаних з метою створення карт, планів та інших способів зображення. Висновки. Географічна карта є складним когнітивним і політичним інструментом, який формує уявлення про світ. Вона несе в собі значний символічний, культурний та ідеологічний складник, що робить її предметом філософського аналізу. Карта є конструкцією реальності, що визначається історичним, політичним та соціальним контекстом. Влада, наука та культура використовують карти для легітимізації територіальних претензій, конструювання національних ідентичностей та управління простором. Постмодерністська критика підкреслює, що карти не просто фіксують географічні особливості, а активно створюють уявлення про простір. Альтернативні підходи до картографії, такі як психогеографія та критична картографія, пропонують нові способи бачення й розуміння світу. Отже, філософське розуміння картографії дозволяє усвідомити, що карта є не лише просторова образно-знакова модель земної поверхні, а й потужним інструментом, який впливає на світогляд людини та суспільства загалом. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Baudrillard J. Simulacres et Simulation. Paris : Éditions Galilée, 1981. Foucault, M. Surveiller et punir: Naissance de la prison. Paris : Gallimard, 1975. Harley J. B. The New Nature of Maps: Essays in the History of Cartography. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2001. Jacob Ch. L'Empire des cartes: Approche théorique de la cartographie à travers l'histoire. Paris : Albin Michel, 2006. Monmonier M. How to Lie with Maps. Chicago : University of Chicago Press, 1993. Toynbee A. A Study of History. Oxford : Oxford University Press, 1987. Woodward D. The History of Cartography. Chicago : University of Chicago Press, 1987. *** 330 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 528.92 APPLICATION OF AIRBORN LASER SCANING DATA FOR RECONSTRUCTION OF OLD MINING ROUTES IN THE TATRA MTS., POLAND Szymon Biały University of the National Education Commission, Krakow, Poland The aim of the research is to attempt to reconstruct the former network of mining roads located in the area under strict protection of the Tatra National Park. The study focuses on the roads, that have been abandoned for at least 70 years. Airborne Laser Scanning (ALS) data and developed detailed shaded Digital Terrain Model (DTM) of the area was applied. Thematic maps, contemporary and archival topographic maps were used for the research. The research was supplemented by fieldwork. Keywords: abandoned roads, Airborne Laser Scaning, Tatra National Park, anthropogenic microforms, protected areas, digital vectorisation. ЗАСТОСУВАННЯ ДАНИХ ПОВІТРЯНОГО ЛАЗЕРНОГО СКАНУВАННЯ ДЛЯ РЕКОНСТРУКЦІЇ СТАРИХ ШАХТНИХ МАРШРУТІВ У ТАТРАХ, ПОЛЬЩА Шимон Бяли Університет комісії національної освіти, Краків, Польща Метою дослідження є спроба реконструкції колишньої мережі шахтарських доріг, розташованих на території, що знаходиться під суворою охороною Татранського національного парку. Дослідження зосереджено на дорогах, які були занедбані щонайменше 70 років. Були застосовані дані повітряного лазерного сканування і розроблена детальна затінена цифрова модель рельєфу місцевості. Для дослідження використано тематичні карти, сучасні та архівні топографічні карти. Дослідження було доповнено польовими роботами. Ключові слова: покинуті дороги, повітряне лазерне сканування, Татранський національний парк, антропогенні мікроформи, природоохоронні території, цифрова векторизація. Currently, Airborne Laser Scanning (ALS) is a technology, that allows for detailed DTM development. Using GIS tools, recognition and very detailed measurements of landforms can be made. The advantage of this technology is that it allows to build a terrain model without vegetation, which is very dense in some places, covers relief and makes impossible to recognize landforms. For this reason extracted ALS bare ground points have been used to construct DTM. The copper, lead, silver ore were discovered in the Tatra Mts in the late Middle Ages, and had been mined for centuries. In the 19th century the most intensive extracting of iron ore took place. Miners used routes and roads, which led from the mines to steelworks facilities or smithies. After the mines were closed down, the roads were used by shepherds, tourists or for any other purposes. The subject of the study are only unused and abandoned today old mine roads. They were used until the end of the 19th century or until the 1950s. Mining activity stopped in the 1870s. In 1954 Tatra National Park (TPN) was established and old mine roads are now located within strictly protected area. Natural processes and protection acting caused their renaturalisation. Many of the roads are difficult to recognize or identify in the field [1–3]. Roads, that became labeled tourist routes or used until today as forest roads, are not the subject of the study, as their length and location are obvious. The aim of the study is to reconstruct the network of old mining routes based on cartographical sources and data obtained from ALS. The aim involves: 1) verification and assessment of accuracy in previous cartographic studies and 2) completing skipped sections of the roads and showing detailed map (1 : 2 500) of old mine road network. The only two published maps presenting old mine roads are so far available. Used as source: map by Stefan Zwoliński (1 : 75 000) published in book by H. Jost [4] and a map by H. Jost and A. Paulo 331 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. (1 : 50 000) published in TPN Atlas [5]. Both maps are not precise enough, due to scale, and they are not corresponding to each other. In the first stage of the research, two source maps were compiled and old roads were drawn on a topographic map (1 : 10 000) (Fig. 1). As on the topographic map not all roads and routes are shown, vector map (1) was put on DTM. In the second stage digital vectorisaton on the DTM has been done. Skipped sections have been completed and courses of roads have been verified. Discrepancies between the topographic map and DTM obtained from ALS reached up to 100 m (Fig. 2). Fig 1. Compilation of the source maps and digital vectoristation on topographic map (stage 1). Fig. 2. Digital vectorisation on DTM obtained from ALS and verifying old mine network: 1-5 – discrepancies between the topographic map and DTM (stage 2). In result of research a complete map of unused mine roads has been drawn (1:2 500) with their length in total 51,9 km. Previous cartographic studies give length 33,9 km according to the map by S. 332 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Zwoliński’s and 27,2 km according to the map in TPN Atlas. Compilation of both maps, including roads marked on both or only on one of them, gives the result of 44,9 km. 9,7 km has not been presented on both maps. These are the final sections of roads that lead to the mines and clearly observed on DTM. The method of ASL applied in the research proved to be very useful for developing the undertaken study. None of the methods known so far allowed for such precise location, identification and measurements of terrain forms, including the course of mountain roads, so well legible on a computer monitor. However, in order to correctly interpret the road network layout visible on DTM and determine the stage of evolution of individual roads and their durability, it is necessary to proceed according to strictly defined criteria. The final verification of the results obtained from ASL data is only the results of field studies. At the same time, however, if based solely on field studies, the reconstruction of the road network in the Tatras would be extremely difficult or even impossible, and certainly incomplete. Therefore, in protected or areas, the method of using data from airborne laser scanning is very useful. In many places in the Tatras, due to the local inaccessibility of the terrain, steepness of slopes, danger, protection of animal breeding sites or plant stands, it is not possible to perform field studies. They can be replaced with great success by using data from airborne laser scanning. REFERENCES 1. 2. 3. 4. 5. Biały, S. (2013). The remains of mining and metallurgy industry as examples of geomorphosites in the Tatra Mts., Assessment, their role in education and geotourism, In: Geomorphology and sustainability, 8th International Conference (AIG) on Geomorphology, Paris, 27-31 August 2013, Abstract Volume, 555. Biały, S., Kroczak, R. (2014). The remains of mining and metallurgy industry as examples of geomorphosites in Dolina Jaworzynki, Tatra Mountains, Poland. In: Вікирчак О. (ed.), Наукові засади природоохоронного менеджменту екосистем Каньйонового Придністров’я: матер. 1-ї міжнарод. наук.-практ. конф., присвяченої сторіччю ботанічних досліджень у регіоні, 11-12 верес. 2014 р., м. Заліщики. Львів : ЛігаПрес. С. 179-183. Biały, S. Kukulak, J. (2014). The old mine roads transformations in Tatra Mts in the last 150 years. In: International Geographical Union (IGU) Regional Conference, Changes, Chalanges, Responsibility, Abstract book, Kraków, Poland, 18-22 August 2014. P. 1145. Jost, H. (1962). O górnictwie i hutnictwie w Tatrach Polskich, Wydawnictwo Naukowo-Techniczne, Warszawa. Jost, H., Paulo, A. (1985). Złoża, dawne górnictwo i przemysł. [w:] Trafas, K. (red.) Atlas Tatrzańskiego Parku Narodowego, Zakopane – Kraków : Tatrzański Park Narodowy, Polskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk o Ziemi oddział w Krakowie. *** 333 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 502:631/635 АНАЛІЗ ТРЕНДІВ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ЗА ДОПОМОГОЮ NDVI ТА АЛГОРИТМУ МАННА-КЕНДАЛЛА НА ПРИКЛАДІ ВЕРХІВʼЯ БАСЕЙНУ РІЧКИ ПРУТ Володимир Салига, Людмила Архипова Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Івано-Франківськ, Україна Проведено аналіз трендів рослинного покриву у верхів’ї басейну річки Прут в межах Івано-Франківської області за період 2001–2024 рр. за допомогою індексу NDVI, отриманого з даних MODIS. Для обробки та аналізу часових рядів використано платформу Google Earth Engine та мову програмування Python із відповідними бібліотеками. Застосовано алгоритм Манна-Кендалла для виявлення статистично значущих трендів. Результати показують загальне зростання рослинного покриву, але також виявлено локальні ділянки зі зменшенням NDVI, які можуть бути пов’язані з антропогенними чинниками, такими як вирубка лісів або розвиток інфраструктури. Ключові слова: NDVI, рослинний покрив, Google Earth Engine, Python, алгоритм Манна-Кендалла, тренд, часові ряди. TREND ANALYSIS OF VEGETATION COVER USING NDVI AND THE MANNKENDALL ALGORITHM: A CASE STUDY OF PRUT UPPER BASIN Volodymyr Salyha, Lyudmyla Arkhypova Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk, Ukraine An analysis of vegetation cover trends in the Ivano-Frankivsk region over the period from 2001 to 2024 was conducted using the NDVI index derived from MODIS data. Google Earth Engine and Python were utilized for processing and analyzing time series data. The Mann-Kendall algorithm was applied to detect statistically significant trends. The results indicate an overall increase in vegetation cover, though areas with a decrease in NDVI were also identified, potentially linked to anthropogenic activity. Keywords: NDVI, vegetation cover, Google Earth Engine, Python, Mann-Kendall algorithm, trend, time series. Вступ. У 21 столітті дослідження змін рослинного покриву набувають особливої актуальності через глобальні кліматичні зміни, які впливають на фенологію рослин, продуктивність екосистем і сільськогосподарські культури. Нормалізований вегетаційний індекс (NDVI), отриманий із супутникових даних, є ключовим інструментом для моніторингу динаміки рослинності протягом десятиліть [6, 7, 8]. Зміни в NDVI можуть відображати як природні процеси, такі як зміни температури та опадів, так і антропогенний вплив, включаючи урбанізацію, лісозаготівлі, інтенсифікацію землекористування. Виклад основного матеріалу. Метою даного дослідження є оцінка змін рослинного покриву верхів’я басейну річки Прут за допомогою NDVI, виявлення трендів за 2001–2024 рр. та аналіз можливих причин їх виникнення, включаючи природні та антропогенні фактори. Територія дослідження охоплює верхівʼя басейну річки Прут, що характеризується переважно гірським рельєфом та значним лісовим покривом (рис. 1). На досліджуваній території розташовані важливі туристичні центри, включаючи населені пункти Яремче, Делятин, Микуличин, Ворохта та Поляниця. За даними Global Forest Watch (рис. 2), протягом 2001–2023 рр. територія втратила 8,7 % лісового покриву, що є відносно помірним показником порівняно з іншими регіонами Карпат [4]. Однак, територія характеризується інтенсивним розвитком туристичної інфраструктури, зокрема, тут розташований найбільший в Україні гірськолижний комплекс «Буковель». Дане дослідження спрямоване на виявлення впливу цих антропогенних факторів та природних процесів на динаміку рослинного покриву території. 334 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Територія верхів’я річки Прут в межах Івано-Франківської області Рис. 2. Втрата лісового покриву за період 2001–2023 рр. за даними Global Forest Watch. 335 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Для дослідження використано Google Earth Engine (GEE) – потужну платформу для обробки геопросторових даних, яка дозволяє працювати з великими обсягами супутникових зображень [2]. Python API з бібліотеками xarray і xee використано для зручного доступу та маніпуляцій з даними. Алгоритм Манна-Кендалла обрано для аналізу трендів, оскільки він є непараметричним і добре підходить для часових рядів з пропусками та не нормально розподіленими даними [5]. Було обрано колекцію зображень MODIS/061/MOD13Q1, яка містить розрахований індекс NDVI для кожного пікселя зображення. Роздільна здатність знімків даної колекції 250 метрів. Знімки подані з інтервалом в 16 днів. Продукт MODIS NDVI обчислюється на основі атмосферно скоригованих двосторонніх поверхневих відбиттів, для яких проведено маскування водних об’єктів, хмар, важких аерозолів та тіней від хмар [1]. Для аналізу використано лише літній сезон (червень–серпень). У процесі попередньої обробки виконано перерахунок NDVI згідно специфікації колекції (0,0001) щоб привести значення в діапазон від -1 до 1. Було розраховано середньорічні показники NDVI за період 2001–2024 рр. та відображено на графіку (рис. 3). Рис. 3. Середньорічний NDVI за 2001–2024 рр. (літній сезон). Для кожного пікселя застосовано алгоритм Манна-Кендалла для визначення наявності статистично значущих трендів. Алгоритм обчислює три основні параметри: напрямок тренду (позитивний, негативний або відсутній) – визначає загальну тенденцію зміни NDVI за досліджуваний період; показник зміни (S) – кількісна оцінка інтенсивності змін, де більші абсолютні значення вказують на сильніші тенденції; р-значення - показник статистичної значущості виявленого тренду, де р ≤ 0,05 вказує на статистично значущі зміни з впевненістю 95 % та більше. Для дослідження використано Python бібліотеку pymannkendall, що реалізує класичний варіант тесту Манна-Кендалла. Для кожного пікселя часовий ряд NDVI був проаналізований функцією original_test, яка обчислює всі необхідні параметри. Застосовано функцію apply_ufunc з бібліотеки xarray для паралельної обробки всіх пікселів у наборі даних, що значно прискорило аналіз. Результати відображено на рис 4. Для візуалізації використано лише результати які мають статистичну значущість 95 % та більше (p ≤ 0,05). 336 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 4. Карта трендів NDVI. Аналіз часового ряду середньорічного NDVI демонструє позитивну тенденцію протягом 24річного періоду спостережень. Хоча можна спостерігати міжрічні коливання, пов’язані з метеорологічними умовами окремих років, загальний тренд залишається висхідним. Просторовий аналіз трендів NDVI виявив гетерогенність змін у межах області. На карті трендів (див. рис. 4) чітко видно домінування позитивних змін (червоний колір), які охоплюють більшу частину території. Однак, також виявлено ділянки з негативним трендом зміни NDVI (синій колір). Такі відхилення від загального тренду в локальному масштабі можуть свідчити про вплив людської діяльності та практик землекористування [7]. Кількісний аналіз площ із різними типами змін показав, що площа із статистично значущими змінами займає 54 % території, де 45 % – позитивний тренд, 9 % – негативний. На графіку з середньорічним NDVI літнього сезону найнижче значення зафіксовано у 2004 р. (~0,80) та найвище у 2021 р. (~0,87). В середньому значення коливається в діапазоні 0,83–0,85. Також на графіку можна помітити різке падіння NDVI в 2022 р. Це може бути спричинено як кліматичними змінами так і впливом повномасштабного вторгнення та різкої зміни патернів людської діяльності. Даний аспект вимагає подальшого дослідження. Загальне зростання NDVI, особливо для гірської та лісистої території, є очікуваним та збігається з іншими дослідженнями [6, 7, 8]. Хоча варто відзначити, що для літнього сезону ці значення є відносно невеликими для території дослідження, що узгоджується з результатами досліджень [7], які показали, що літній сезон характеризується порівняно низькими трендами. Для повнішого аналізу варто включити в дослідження також аналіз повного зеленого сезону, який буде включати дослідження весняного та осіннього сезонів, оскільки в інших дослідженнях ці сезони зазнали більших статистичних змін ніж літній [7]. Результати тесту Манна-Кендалла також загалом збігаються з даними про втрату лісового покриву Global Forest Watch (див. рис. 2). Можна помітити, що у районі Буковелю та вздовж доріг і населених пунктів показник NDVI мав негативний тренд, що може свідчити про розбудову інфраструктури та інтенсивне освоєння території. Це узгоджується з результатами досліджень [7], які показали, що негативні тренди переважно розташовані в районах з активною антропогенною діяльністю, тоді як ліси показують переважно позитивні тренди для вегетаційного сезону. Висновки. Дослідження показало загальний позитивний тренд NDVI у верхів’ї басейну річки Прут, що узгоджується з глобальними та європейськими даними. Зокрема: 337 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 54 % території зазнали статистично значущих змін рослинного покриву за період 2001– 2024 рр.; домінують позитивні зміни (45 % території), які можуть бути пов’язані як з природними процесами відновлення рослинності, зміною клімату, подовження врожайного сезону, так і з позитивними результатами природоохоронних заходів, змінами в практиках землекористування та лісовому господарстві. Хоча варто відзначити, що ці зміни є несуттєвими для літнього сезону; виявлені ділянки зі статистично значущим показником негативного тренду (9 % території), які можуть бути наслідком розбудови інфраструктури та розвитку туризму, а також вирубки лісів. Це дослідження є лише початковим для визначення загального стану та динаміки рослинного покриву та вимагає подальшого дослідження для знаходження причин даним трендам. Наступні кроки дослідження мають включати: детальний аналіз причин виявлених негативних трендів з використанням додаткових даних про землекористування; співставлення виявлених трендів із кліматичними змінами; розширення методології для аналізу сезонних змін NDVI, включаючи аналіз весняного та осіннього сезонів, визначення зміни тривалості врожайного періоду та інших фенологічних характеристик. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Didan K. MODIS/Terra vegetation indices 16-day L3 global 250m SIN grid V061. DOI: https://doi.org/ 10.5067/MODIS/MOD13Q1.061 Google Earth Engine: planetary-scale geospatial analysis for everyone / N. Gorelick et al. Remote Sensing of Environment. 2017. Vol. 202. P. 18–27. DOI: https://doi.org/10.1016/j.rse.2017.06.031. Greening of the Earth and its drivers / Z. Zhu et al. Nature Climate Change. 2016. Vol. 6. № 8. P. 791–795. DOI: https://doi.org/10.1038/nclimate3004 Institute W. R. Global Forest Watch tree cover loss data. 2025. Mann H. B. Nonparametric tests against trend. Econometrica. 1945. Vol. 13, no. 3. P. 245. DOI: https:// doi.org/10.2307/1907187 NDVI-based ecological dynamics of forest vegetation and its relationship to climate change in Romania during 1987–2018 / R. Prăvălie et al. Ecological Indicators. 2022. Vol. 136. P. 108629. DOI: https:// doi.org/10.1016/j.ecolind.2022.108629 Seasonal Vegetation Trends for Europe over 30 Years from a Novel Normalised Difference Vegetation Index (NDVI) Time-Series–The TIMELINE NDVI Product / C. Eisfelder et al. Remote Sensing. 2023. Vol. 15. № 14. DOI: https://doi.org/10.3390/rs15143616 Trend change detection in NDVI time series: effects of inter-annual variability and methodology / M. Forkel et al. Remote Sensing. 2013. Vol. 5. № 5. P. 2113–2144. DOI: https://doi.org/10.3390/rs5052113 *** 338 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 528.9 АНАЛІЗ ФОТОЗОБРАЖЕНЬ У СЕРЕДОВИЩІ ГЕОМЕТРИЧНОГО ОПИСУ ОБ’ЄКТІВ ТА ЇХНІХ ФОРМ (GTB) Наталія Касянюк Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна Проаналізовані окремі програмні можливості пакета з відкритим кодом The Graphical User Interface for the Description of Objects and their Shapes Toolbox. Гнучкий інструментарій програми дозволяє досліджувати фотозображення, зокрема космознімки, у цифровій інтерпретанції з інформацією та статистичними даними для просторового аналізу. Зокрема, продемонстований алгоритм аналізу морфологічного просторового шаблону (MSPA). Отримані результати дають можливість створювати серії зображень для навчання нейронних мереж. Ключові слова: просторовий аналіз, аналіз зображень,бінарний формат, морфологічна фільтрація, MSPA. ANALYSIS OF PHOTOGRAPHS IN THE GRAPHICAL USER INTERFACE FOR THE DESCRIPTION OF OBJECTS AND THEIR SHAPES TOOLBOX (GTB) Nataliya Kasyanyuk Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine The certain software features of the free package The Graphical User Interface for the Description of Objects and their Shapes Toolbox is analyzed. The flexible tools of the program allow you to explore photo images, including satellite images, in digital interpretation with information and statistics for spatial analysis. In particular, the algorithm of morphological spatial pattern analysis (MSPA) is demonstrated.The obtained resultsmake it possible to create a series of images for training neural networks. Keywords: spatial analysis, image analysis, binary format, morphological filtering, MSPA. The Graphical User Interface for the Description of Objects and their Shapes Toolbox (GuidosToolbox) забезпечує зручний доступ до різних процедур спеціального морфологічного просторового аналізу [1]. Цей програмний пакет включає дослідницькі продукти, розроблені в рамках Угоди про спільні дослідження між Міністерством сільського господарства Сполучених Штатів Америки, Лісової служби США (Угода про лісову службу № 14-МУ-11330110-001) і Спільного дослідницького центру Європейського Комісія (Угода про спільне дослідження № JRC 33385) [6]. Метою GuidosToolbox (GTB) є надання зручного для користувача інтерфейсу до визначених геометричних інструментів (морфологічна фільтрація, сегментація, розмежування), що дозволяє отримати кількісні показники та визначити класи морфометричних ознак фотографічних зображень. Ключова ідея розробки програмного забезпечення GuidosToolbox полягає в універсальності його застосування [5]. Використання GTB раціонально використовує ресурси часу та машинної пам’яті для опрацювання будь-якого типу растрових даних різної просторової роздільної здатності. Ціллю мого вишукування є дослідити можливості інструментів GuidosToolbox для аналізу аерокосмічних зображень. Розробники GTB використовують геометричні показники для розпізнавання зображення, оминаючи алгоритми та складні математичні розрахунки. Аналіз досвіду досліджень, присвячених цій царині, дозволив виявити деякі алгоритми побудови математичних моделей обробки зображень. Для аналізувибрано багатоканальний космознімок Sentinel-2 L2A, 21.03.2025(околиці с. Полтва), згенерованого по каналах B04-B03-B02. На рис. 1 наведено вхідне зображення з інформацією про фотознімок. 339 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рис. 1. Вхідне зображення Рис. 2. Вибір інструмента Порогове значення Послідовність виконання така (рис. 2): Крок 1. На основі [3] проведено оптимізацію вхідного зображення. Для цього використано алгоритм згортки, який обчислює нове значення обраного пікселя з врахуванням значень навколишніх пікселів. У результаті отримане нове модифіковане відфільтроване зображення. Зазначимо, що при виконанні згортки значення кожного пікселя у вихідному зображенні рівне сумі добутків значень матриці згортки й відповідних пікселів вхідного зображення. Крок 2. На початку аналізу фотознімка слід показати його у бінарному форматі. Далі використано метод встановлення порогового значення, який передбачає сегментацію зображення на основі пікселів (рис. 3). Це найпростіший метод, заснований на варіації інтенсивності між пікселями об’єкта та пікселями фону. Тому його часто використовують для виділення областей зображення, що відповідають об’єктам інтересу. Щоб відрізнити пікселі, розташовані в такій області, від решти, виконується порівняння для кожного значення інтенсивності пікселя відносно порогу щільності пікселів. Цей метод найбільш ефективний для зображень із високим рівнем контрасту. Однак ключем цього методу є вибір відповідного порогового значення. У результаті пікселі поділяються на два класи, які зазвичай називаються «передній план» і «тло». Пікселі зі значеннями, меншими за порогове, поміщаються в один клас (тло), а решта – передній план. Тому цей метод часто використовується для перетворення зображення в градаціях сірого у бінарне зображення [2]. Рис. 3. Встановлення порогового значення 340 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Отримала бінарне зображення для подальшого опрацювання як показано на рис. 4. Рис. 4. Бінарне зображення для подальшого аналізу Крок 3. Далі до бінарних зображень використано морфологічні фільтри. Типовим застосуванням цих фільтрів є уточнення результатів сегментації: операції відкриття (Open): видалили дрібні/тонкі об’єкти, розмір яких менший за розмір структурного елемента, отримали плавну межу об'єкта (див. рис. 4); операції закриття (Close): заповнили невеликі отвори, що менші від розміру структурного елемента, можна з'єднати прозори. Віднімання зображення з використанням еродованих/розширених зображень дозволяє ідентифікувати межі об’єктів і належить до морфологічних градієнтів [6]. Крок 4. Морфологічний аналіз космознімка провела за допомогою інструментарію для аналізу зображень Image Analisys. Отримала модель просторових образів (MSPA, Morphological Spatial Pattern Analysis) як спеціальну послідовність математичних морфологічних операторів, спрямованих на опис геометрії та зв'язності компонентів зображення. Усі схеми морфологічного аналізу виконують сегментацію пікселів вхідного зображення. Результатом є взаємовиключні класи шаблонів, які при об’єднанні точно відповідають початковій двійковій масці [4, 6]. MSPA аналіз космознімка Sentinel-2 L2A, 21.03.2025 (околиці с. Полтва), згенерованого по каналах B04-B03-B02, наведений на рис. 5. Маємо: Рис. 5. MSPA аналіз вхідного фотознімка: зліва – з використанням фільтра Dilate, справа – з послідовним використанням фільтра Dilate та операції Close 341 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. 1. Візуальний результат: зображення у форматі (GeoTiff), що має таке саме покриття, як і вхідна карта, і показує різні класи структури об’єкта дослідження, класи фону та відсутність даних (якщо такі є). 2. Числовий результат: залежно від обраних налаштувань MSPA до 23 унікальних класів, що описують структуру переднього плану, зв’язність та площу. 3. Статистичний підсумок: індекси та пропорції для різних класів MSPA [4, 5]. GTB – це програма з відкритим кодом, яка дозволяє створити бібліотеки зображень для подальшого машинного навчання нейронних мереж. GuidosToolbox є цікавим інструментом як самостійна програма, так і як доповнення до пакету ГІС користувача. GTB має універсальні схеми аналізу, що стануть у нагоді при моделюванні як навколишнього середовища, так і в будь-якій іншій сфері, депотрібен аналіз цифрових зображень [4]. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. GuidosToolbox [Електронний ресурс]. URL: https://forest.jrc.ec.europa.eu/en/activities/lpa/gtb/ Jianjun Chen, Haijian Shao, Chunlong Hu. Image Segmentation Based on Mathematical Morphological Operator. Colorimetry and Image Processing. 2017. DOI: https://doi.org/10.5772/intechopen.72603 Ludwig J. Image Convolution. Portland State University. URL: http://web.pdx.edu/~jduh/courses/Archive/ geog481w07/Students/Ludwig_ImageConvolution.pdf Vogt P., Ritters K. GuidosToolbox: universal digital image object analysis. European Journal of Remote Sensing. 2017. Vol. 50. № 1. P. 352–361. DOI: https://doi.org/10.1080/22797254.2017.1330650 Soille P., Vogt P. Morphological spatial pattern analysis:opensource release. Int. Arch. Photogramm. Remote Sens. Spatial Inf. Sci. XLVIII-4-W1-2022. P. 427–433. DOI: https://doi.org/10.5194/isprs-archives-XLVIII-4W1-2022-427-2022 User Guide of GuidosToolbox (GTB). Release 3.3. Revision 4. September 2024 / P. Vogt, European Commission, Joint Research Centre (JRC), Ispra (VA), Italy. *** 342 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. УДК 504.064:528.8:911.2(282.247.32) ВИКОРИСТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ АНАЛІЗУ СУЧАСНОГО СТАНУ БАСЕЙНУ РІЧКИ СЕРЕТ Ольга Паланичко, Костянтин Волянюк Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, Україна Представлено результати дослідження факторів природного та техногенного характеру, що впливають на стан річкового басейну. Окреслено методологічні підходи та розглянуто попередні наукові дослідження, присвячені території басейну Серету. Для здійснення аналізу використано дані дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) у поєднанні з сучасними геоінформаційними технологіями (ГІС). Виявлено активний антропогенний вплив вздовж русла річки, що проявляється в спрямленні потоку, спорудженні інженерних об’єктів, урбанізації територій, зменшенні лісистості та розширенні сільськогосподарських угідь. Отримані результати підтверджують необхідність застосування інтегрованого підходу до управління водними ресурсами річки Серет. Використання інструментів ДЗЗ та ГІС відкриває нові перспективи для системного вивчення, моніторингу та охорони природних екосистем у межах річкових басейнів. Ключові слова: річка, Серет, русло, заплава, деформації, антропогенний вплив, урбанізація, знеліснення, дистанційне зондування Землі, сучасні геоінформаційні технології. USE OF GEOINFORMATION TECHNOLOGIES FOR ANALYZING THE CURRENT STATE OF THE SERET RIVER BASIN Olha Palanychko, Kostyantyn Volianiuk Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi, Ukraine The study presents the results of an investigation into natural and anthropogenic factors affecting the condition of the river basin. Methodological approaches are outlined, and previous scientific research focused on the Seret River basin is reviewed. The analysis was conducted using remote sensing (RS) data combined with modern geographic information system (GIS) technologies. A significant anthropogenic impact was identified along the river channel, manifested in river straightening, construction of engineering structures, urban expansion, deforestation, and the intensification of agricultural land use. The findings confirm the necessity of an integrated approach to the management of water resources in the Seret River basin. The use of RS and GIS tools offers new opportunities for systematic study, monitoring, and protection of natural ecosystems within river basins. Keywords: river, Seret, riverbed, floodplain, deformations, anthropogenic impact, urbanization, deforestation, remote sensing, modern geoinformation technologies. Зростання антропогенного впливу на річкові системи є актуальною проблемою. Гідрологічні дослідження малих рівнинних водотоків мають значення для практики. Басейн річки Серет, притоки Дністра, зазнає інтенсивного впливу людської діяльності, зокрема сільського господарства, урбанізації, промислових викидів та гідротехнічного будівництва, що призводить до порушення водного балансу, деградації екосистем, погіршення якості води і зниження біорізноманіття. Вивчення басейну річки Серет є важливою складовою наукових досліджень. Перші узагальнюючі роботи щодо природних умов басейну річки Дністер, зокрема Подільської частини, з’явилися в середині XIX ст., переважно у вигляді монографій та енциклопедичних видань [15]. Геолого-геоморфологічну характеристику басейну річки Серет висвітлено у роботі О. Костюк [4], а геоекологічні аспекти – у праці Н. Стецько [9]. Ряд досліджень стосуються гідроекологічного стану річки, зокрема вмісту важких металів та гідрохімічних показників [2], впливу об'єктів малої гідроенергетики [7, 8]. У рамках міжнародного проєкту «Громадська діяльність для ідеального навколишнього середовища в Західній Україні» (2017) досліджено якісний стан води у верхній течії річки [14]. Також вивчалися питання зарегульованості стоку [5], антропогенного навантаження [10–13] та поширення водосховищ [1]. Огляд наукових публікацій свідчить 343 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. про значні зусилля у дослідженні різних аспектів річки, однак більшість робіт охоплюють окремі ділянки Серету, залишаючи інші частини недостатньо вивченими. Метою дослідження є наукове обґрунтування застосування сучасних методів моніторингу для вивчення і зменшення негативного впливу антропогенної діяльності на гідроекологічний стан басейну річки Серет. Завдання включають: аналіз джерел антропогенного навантаження, оцінку стану водних ресурсів за допомогою ГІС та дистанційного зондування Землі, оцінку впливу антропогенних факторів на гідроекологічний стан басейну та розробку рекомендацій для відновлення водних екосистем річки Серет. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні комплексного підходу до моніторингу та аналізу сучасного гідроекологічного стану басейну річки з використанням інноваційних технологій. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для оптимізації управління водними ресурсами регіону, розробки природоохоронних заходів для відновлення річкових екосистем та планування сталого розвитку територій басейну річки Серет. Варто зазначити, що геоінформаційні технології (ГІТ) відіграють важливу роль в аналізі та моніторингу сучасного стану річкових басейнів, зокрема басейну річки Серет. Ці технології надають комплексний набір інструментів для збору, аналізу та інтерпретації просторових і часових даних, що стосуються фізичних і гідроекологічних характеристик басейну. Зокрема, супутникові знімки, дистанційне зондування та геоінформаційні системи (ГІС) є незамінними для картографування та оцінки змін у ландшафті річки, її гідрології та використанні земель. За допомогою сучасних ГІС-інструментів і супутникових даних, таких як Sentinel-2, серія Landsat та інші платформи, що використовуються для спостереження за різними показниками на планеті, можна проводити детальний аналіз стану басейну річки. Ці технології дозволяють моніторити зміни в землекористуванні, якість води, антропогенний вплив та динаміку русла річки. Крім того, ГІС дозволяє інтегрувати різні джерела даних, що сприяє створенню детальних карт, моделей та візуалізацій, які є важливими для прийняття рішень у галузі охорони навколишнього середовища, збереження та сталого розвитку. Обробка даних здійснювалась через ArcGIS Online, Quantum GIS та Google Earth Engine, що дозволяє вивчати географічні об'єкти та аналізувати зміни природних умов. Відомо, що річка Серет є однією з найбільших приток Дністра в межах Тернопільської області. Вона має довжину 248 км і площу басейну 3 900 км², що складає майже третину області. У верхній течії, поблизу міста Тернопіль, долина річки широка та заболочена, а русло помірно звивисте. Далі вниз за течією долина звужується, а після села Буцнів русло стає звивистим із крутими лісистими схилами. Геоморфологічна структура басейну річки Серет є неоднорідною: на півночі переважають м’які форми рельєфу, тоді як на південь спостерігаються глибокі долини, що впливає на швидкість течії та форму врізання русла. Річка Серет є рівнинною, і в басейні активно здійснюється господарська діяльність. Антропогенний вплив на басейн річки значно впливає на його гідрологічний режим, якість води, біорізноманіття та стійкість екосистем. Метою дослідження було оцінити: розвиток руслових процесів річки Серет, основні джерела антропогенного навантаження та рівень урбанізації прибережних територій. Відомо, що русла річок є найбільш динамічними елементами рельєфу, що постійно змінюються. Знання закономірностей руслових процесів є важливим для прогнозування їхнього розвитку та оцінки можливих негативних наслідків, зокрема для господарських об’єктів та екологічного стану річки. Для цього були використані сучасні методи дистанційного зондування, зокрема програма Quantum GIS, що дозволила здійснити тематичне картографування території та порівняти зміни русла річки за період з 1861 по 2020 роки. Аналіз показав значні зміни русла річки Серет, особливо в районах сіл Буцнів, міста Тернопіль та Чортків. Будівництво численних інженерних споруд також внесло зміни в природні процеси. Додатково досліджено процеси знеліснення прибережних територій, де з 2005 по 2020 рік площа знеліснених ділянок зросла на 6,47 гектарів. 344 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Урбанізація територій також активно впливає на стан річки. За період з 1861 по 2020 рік площа міст Чортків і Тернопіль збільшилась, що призвело до змін у водному балансі та екосистемах. Найбільші втрати лісових площ зафіксовані в таких населених пунктах, як Залізці, Чернихів, Скородинці. Отже, в результаті наших досліджень можемо сказати, що в басейні річки Серет є необхідність вжиття заходів щодо ревіталізації водотоку. Це включає обмеження господарської діяльності в прибережних зонах, оскільки надмірне освоєння земель сприяє ерозії та погіршує гідрологічний стан річки. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. Гребінь В. В., Хільчевський В. К., Сташук В. А. та ін. Водний фонд України. Штучні водойми. Водосховища і ставки / за ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. Київ : Інтерпрес, 2014. 163 с. Гуменюк Г. Б., Страшнюк Д. В., Дробик Н. М. Вміст важких металів і характеристика гідрохімічних показників у воді річки Серет поблизу Малашівського сміттєзвалища. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Біологія. 2015. № 1(62). С. 84–88. Капуста Т. Я., Сивий М. Я., Бицюра Л. О. Аналіз стану вивченості річок басейну Дністра в межах Тернопільщини. Гідрологія, гідрохімія і гідро екологія. 2022. Вип. 66. C. 68–80. Костюк О. Геолого-геоморфологічні особливості басейну річки Серет. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія: Географія. 2013. № 1(61). С. 61–63. Кузик І. Р., Таранова Н. Б. Оцінка зарегульованості стоку річки Серет. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2023. Вип. 70. C. 50–58. Любінська Л., Любинський О., Касіяник І. Особливості сільськогосподарського землекористування в басейні річки Серет (на матеріалах Тернопільської області). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2018. Вип. 45. С. 192–198. Морозовська У., Пилипович О. Гідроекологічний аналіз річки Серет. Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат та прилеглих територій : матер. 12-й наук.-практ. семінару за міжнарод. участю, 25 листопада 2021 р. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2021. С. 97–100. Пилипович О., Морозовська У. Вплив об’єктів малої гідроенергетики на якість води у річці Серет (лівої притоки Дністра). Географічна освіта і наука: виклики і поступ : матер. міжнарод. наук.-практ. конф., присвячені 140-річчю географії у Львівському університеті, 18–20 травня 2023 р. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2023. С. 118–122. Стецько Н. П. Геоекологічні дослідження верхньої течії річки Серет. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2018. № 2. С. 180–185. Царик В. Л., Царик Л. П., Позняк І. Б. Екологічна небезпека зарегульованих водойм (на матеріалах Тернопільського ставу). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2017. № 2. С. 140–144. Царик Л. П. Еколого-географічний аналіз і оцінювання території: теорія та практика: монографія. Тернопіль : Навчальна книга «Богдан», 2006. 256 с. Царик П., Вітенко І. Геоекологічна ситуація долини річки Гнізна. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2007. № 1. С. 191–197. Царик П., Вітенко І., Царик В. Річково-басейнові системи малих річок Західного Поділля в умовах антропогенних навантажень: порівняльний аналіз. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2022. № 2. С. 129–137. DOI: https://doi.org/10.25128/2519-4577.22.2.17 Чеболда І., Каплун І., Кузик І. Українсько-німецький проект «Громадська діяльність для ідеального навколишнього середовища в Західній Україні. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2017. № 2 (Вип. 43). С. 190– 196. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich / pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego. T. II. Warszawa, 1881. 943 s. *** 345 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. ЗМІСТ Стор. СЕКЦІЯ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТРУКТИВНОЇ ГЕОГРАФІЇ Іванов Євген КАФЕДРА КОНСТРУКТИВНОЇ ГЕОГРАФІЇ І КАРТОГРАФІЇ: СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Андрейчук Юрій, Венгерський Петро, Іванов Євген, Курганевич Людмила, Кричевська Діана, Кравців Степан, Пилипович Ольга, Брич Тарас, Ваньо Назар, Туцький Роман, Крута Наталія, Башинський Любомир, Лопушанська Марія КОМПЛЕКСНИЙ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВБАКАЛАВРІВ У СФЕРІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ: ДОСВІД ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ «ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пилипович Ольга, Іванов Євген, Петровська Мирослава, Курганевич Людмила, Кричевська Діана, Андрейчук Юрій, Туцький Роман, Крута Наталія, Микітчак Галина, Шемелинець Інеса ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА «ПРИКЛАДНА ЕКОЛОГІЯ» – ГНУЧКІСТЬ ТА ВІДПОВІДНІСТЬ СТАНДАРТАМ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Іванов Євген, Курганевич Людмила, Кричевська Діана, Кравців Степан, Койнова Ірина, Войтків Петро, Волчанський Ростислав, Дідула Руслан, Башинський Любомир, Лопушанська Марія ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА «ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА»: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Денисик Григорій, Атаман Людмила, Денисик Богдан НАПРЯМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ СІЛЬСЬКИХ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ . . . . . . . . Заячук Мирослав, Кілінська Клавдія, Джаман Василь КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ У ЧЕРНІВЕЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА: КВІНТЕСЕНЦІЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Кравцова Ірина ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ПРОЄКТУВАННЯ САДОВО-ПАРКОВИХ ЛАНДШАФТІВ . . . . . . . . . . . П’яткова Алла, Світличний Олександр ОБУМОВЛЕНІ КЛІМАТОМ ЗМІНИ ЕРОЗІЙНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ЗЕМЕЛЬ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ . . Гілецький Йосип, Закутинська Ірина ПИТАННЯ РАЙОНУВАННЯ У ВИВЧЕННІ ПРИРОДО-РЕСУРСНИХ ПЕРЕДУМОВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Байцар Андрій, Теліш Павло ПРО ГІМНАЗІЙНІ І СТУДЕНТСЬКІ РОКИ ЮРІЯ ПОЛЯНСЬКОГО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Нестерчук Інна КОНЦЕПЦІЯ ГАСТРОНОМІЧНОГО ЛАНДШАФТУ В СУЧАСНІЙ ГЕОГРАФІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . 346 7 13 21 26 32 35 40 45 50 53 59 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Сливка Роман, Сливка Любов КУЛЬТУРНИЙ ЛАНДШАФТ ЯК ГЕОПОЛІТИЧНИЙ РЕСУРС: РОЛЬ МЕМОРІАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ У МІСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62 Відерманн Кшиштоф ПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГІЇ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ ВИКЛИКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 СЕКЦІЯ 2. ГЕОЕКОЛОГІЯ, ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ ТА ЕКОЛОГІЧНА ГЕОМОРФОЛОГІЯ Іванов Євген ЕНЕРГЕТИЧНІ ЛАНДШАФТИ: ПОНЯТТЯ ТА ПІДХОДИ ДО ЙОГО РОЗУМІННЯ . . . . . . . . . . . . . . . Волошин Петро, Марусяк Валентина ТЕХНОГЕННІ ЗМІНИ ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА – ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ВПЛИВУ НА ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ІСТОРИЧНИХ ПАМ’ЯТОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Кузик Ігор, Новицька Світлана ОПТИМІЗАЦІЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ЯК НАПРЯМ АДАПТАЦІЇ ДО ЗМІН КЛІМАТУ (НА ПРИКЛАДІ ХОРОСТКІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Грабар Ігор, Пилипович Ольга ПОРІВНЯННЯ НІТРАТНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТОВИХ ВОД В МЕЖАХ СТРИЙСЬКОЖИДАЧІВСЬКОЇ УЛОГОВИНИ ТА ВЕРХНЬОДНІСТЕРСЬКОЇ РІВНИНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Кричевська Діана, Теслович Мар’яна ГЕОПРОСТОРОВИЙ АНАЛІЗ КЛЮЧОВИХ ТЕРИТОРІЇ ЕКОМЕРЕЖІ ЗАКАРПАТТЯ . . . . . . . . . . Ковальчук Іван, Мартинюк Віталій ГЕОЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ОЗЕРНО-БАСЕЙНОВИХ СИСТЕМ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ: СУТНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВНІ ЗАВДАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сладкова Олександра, Пилипович Ольга, Терновецька Христина, Кобрин Мар’яна-Галина, Стефан Буус МЕТОДИКА ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ У МЕЖАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ГРОМАДИ (НА ПРИКЛАДІ ЛИЧАКІВСЬКОГО РАЙОНУ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Круглов Іван ГЕОЕКОЛОГІЯ ТА ГЕОПОЛІТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Войташовіч Агнешка, Фіделус-Орзеховська Йоанна ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ БУДІВНИЦТВА ЛІСОВИХ ДОРІГ У ТАТРАНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПАРКУ (ПОЛЬЩА) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 79 83 86 90 95 101 106 110 СЕКЦІЯ 3. ГІДРОЕКОЛОГІЯ, УРБОЕКОЛОГІЯ, ТЕХНОЕКОЛОГІЯ ТА ІНШІ ПРИКЛАДНІ ЕКОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Іванов Євген, Остап’юк Володимир, Гусєва Ірина ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ І ГЕОЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН РОЗРОБЛЕННЯ РОДОВИЩА ГРАНІТУ «КРУТА СЛОБОДА» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116 Войтків Петро, Іванов Євген, Новак Андрій ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В МЕЖАХ ЖОВТАНЕЦЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121 347 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Іванов Євген, Кравців Степан, Остап’юк Володимир, Бурак Лідія ОПТИМІЗАЦІЯ ГЕОСИСТЕМ КАЛУШ-ГОЛИНСЬКОГО РОДОВИЩА КАЛІЙНИХ СОЛЕЙ У ЗОНАХ ПРОСІДАННЯ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ І РОЗВИТКУ КАРСТОПРОВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ . . Іванов Євген, Біланюк Володимир ІНДУСТРІАЛЬНА СПАДЩИНА ЛЬВІВЩИНИ. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК ГІРНИЦТВА У РЕГІОНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Войтків Петро, Лунь Ольга, Мороз Григорій СТАН ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ МУРОВАНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЛЬВІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лета Василь, Карабінюк Микола ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА ВОДОКОРИСТУВАННЯ В БАСЕЙНІ РІЧКИ БОРЖАВА: ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИХ ЧИННИКІВ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Перхач Оксана ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Володимир Зуєв, Ірина Усава ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ РИЗИКІВ МІСЬКИХ КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ: АНАЛІЗ, СТРАТЕГІЇ ВПЛИВІВ І МІНІМІЗАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Царик Любомир, Царик Петро, Царик Володимир РОЛЬ МАЛИХ РІЧОК У ЗБЕРЕЖЕННІ ЛАНДШАФТНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТЕРИТОРІЇ . . . . . . Койнова Ірина, Піцишин Вікторія ПЕРЕДУМОВИ ДОСЯГНЕННЯ КЛІМАТИЧНОЇ НЕЙТРАЛЬНОСТІ МІСТА ЛЬВОВА . . . . . . . . . . . Жук Юрій, Бухта Ірина ЗМІНИ У СТРУКТУРІ ТА ПЛОЩАХ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ МІСТА ЛЬВОВА: ВИКЛИКИ УРБАНІЗАЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Янковська Любов ЕКОСИТУАЦІЯ У СЕЛИЩІ ВИШНІВЕЦЬ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Груца Анастасія, Петровська Мирослава ОЦІНКА ВПЛИВУ ДІЯЛЬНОСТІ ПрАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ ХОЛОДОКОМБІНАТ» НА ДОВКІЛЛЯ . . . Барна Ірина, Кремпович Людмила ДО ПИТАННЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ . . . . . . . . . . . . . . Михнович Андрій, Ковальчук Іван ГІДРОМОРФОЛОГІЧНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ ПАВОДКОПРОПУСКНОЇ ЗДАТНОСТІ РУСЛА У ВЕРХНІЙ ЧАСТИНІ ДОЛИНИ ДНІСТРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Блажко Наталія, Сенчина Богдана, Хамиць Надія ЗАБРУДНЕННЯ ТА СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ МІСТА ЛЬВОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Щерба Віталій, Пилипович Ольга 125 131 136 141 145 149 153 157 162 166 170 175 179 184 ІНДЕКС ЕКОЛОГІЧНОСТІ МАЛИХ МІСТ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188 СЕКЦІЯ 4. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ, ЕКОМЕРЕЖІ ТА ЕКОТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Блюм Олег, Тютюнник Юліан, Шабатура Олександр БІОІНДИКАЦІЙНІ, ГЕОСТАТИСТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ДЕНДРОПАРКУ «ТРОСТЯНЕЦЬ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192 348 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Рожко Ігор, Рожко Іванна, Підлубенко Ірина СТАН І РЕКРЕАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ МАСИВУ «БОТАНІКА» ПАРКУ-ПАМ’ЯТКИ САДОВОПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА «ДУБЛЯНСЬКИЙ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Войтків Петро, Тибор Олег СУЧАСНИЙ СТАН ВОДНО-БОЛОТНИХ РЕСУРСІВ ШЕГИНІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯВОРІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Біляк Оксана ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ . . . . . . . . . . Данильченко Олена, Жорняк Анастасія ВПЛИВ ВОЄННИХ ДІЙ НА НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ (НА ПРИКЛАДІ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Олійник Дмитро, Жук Юрій ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ «ЛЬВІВСЬКИЙ»: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пархоменко Олександр ГІДРОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ ІЧНЯНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ковальська Леся, Михайлюк Анжела РЕКРЕАЦІЙННА ДІЯЛЬНІСТЬ ГАЛИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ: ДОСВІД 2021–2023 РОКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Шушняк Володимир, Шандра Юрій, Савка Галина ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ СТВОРЕННЯ ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ «ГІДРОЕКОСИСТЕМА СТАВУ СТОСИКА» У ЛЬВОВІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Рейманн Март, Мальська Марта, Зінько Юрій, Шевчук Оксана КЛАСТЕРИ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Чорна Любов РЕКРЕАЦІЯ ЯК НАПРЯМ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ . . . . . . . . . . . . Брусак Віталій ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ: СТРУКТУРА, ПРИНЦИПИ І ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Калинкіна Світлана, Логоша Анастасія ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ СУМЩИНИ ТА КОНОТОПА, ЕКОМЕРЕЖІ Й ЕКОТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ У 2025 РОЦІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Шпаківська Ірина, Башта Андрій-Тарас, Зенон Гамкало, Анна Гірна,Юрій Канарський, Оксана Леневич, Ігор Пижик, Інна Царик, Василь Яворницький, Павло Ященко СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ СТАРОВІКОВИХ ПРИРОДНИХ ЛІСІВ ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА «РОЗТОЧЧЯ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 202 207 211 216 220 224 229 233 239 242 248 251 СЕКЦІЯ 5. МЕТОДИ І СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Петровська Мирослава, Петровський Святослав ОРГАНІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256 Войтків Петро, Калька Микола, Наконечний Юрій ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ МЕТОДИК ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261 349 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Лопушанська Марія, Циганок Людмила ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ESG-ПРИНЦИПІВ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Романів Павло, Манько Андрій БЕЗБАР’ЄРНІ ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ СКЛАДОВОЇ В ТУРИЗМІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Іванов Євген, Кузьмин Андрій ВІТРОВА ЕНЕРГЕТИКА У ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Телегуз Ольга, Медвідь Галина, Гарасимчук Василь, Сахнюк Ірина, Майкут Орися, Кальмук Соломія, Дацюк Ольга ЕКОЛОГО-ГЕОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ҐРУНТОВИХ ВОД В МЕЖАХ ДОЛИНСЬКОГО І БИТКІВСЬКОГО НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВИХ РАЙОНІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Лопушанська Марія, Іванов Євген, Лопушанський Олександр, Башинська Юлія ВИБІР ДІЛЯНКИ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ВІТРОВОЇ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІС-ПІДХОДУ (НА ПРИКЛАДІ ПІДКАМІНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЗОЛОЧІВСЬКОГО РАЙОНУ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Коптєва Тетяна ПРОЯВ ПОВЕРХНЕВОГО ЯРУСУ НА ГІРНИЧОПРОМИСЛОВИХ ЛАНДШАФТАХ КРИВОРІЗЬКОЇ ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНОЇ СИСТЕМИ ТА ЇХ ОПТИМІЗАЦІЯ (НА ПРИКЛАДІ ШИМАНІВСЬКОГО ТА ГАННІВСЬКОГО ВІДВАЛІВ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268 271 275 280 284 288 СЕКЦІЯ 6. КАРТОГРАФІЯ, ГЕОІНФОРМАТИКА І ДИСТАНЦІЙНЕ ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ Корнус Анатолій, Корнус Олес ГЕОІНФОРМАЦІЙНЕ КАРТОГРАФУВАННЯ УМОВ ЗВОЛОЖЕННЯ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2024 РОЦІ НА ОСНОВІ КОМБІНОВАНОГО ІНДИКАТОРА ПОСУХИ CDI . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Фесюк Василь, Мороз Ірина ЗАСТОСУВАННЯ СПЕКТРАЛЬНИХ ІНДЕКСІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ВМІСТУ ВОЛОГИ В РОСЛИННОСТІ ТА ҐРУНТІ ПІД ЧАС МОНІТОРИНГУ ГЕОЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОСУШЕНИХ УГІДЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Микитчин Оксана, Скробач Тарас, Микитчин Уляна ОЦІНКА АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ . . . . . Ковальський Вал, Оразов Юсуп НАПРЯМИ АНОНІМІЗАЦІЇ ГЕОПРОСТОРОВИХ ДАНИХ ДЛЯ ПРОТИДІЇ АЛГОРИТМАМ ЗВОРОТНОГО ПОШУКУ ЗОБРАЖЕНЬ ПРИ ЗБЕРЕЖЕННІ ПАТЕРНІВ НАВЧАННЯ . . . . . . . . . . Курганевич Людмила, Блажівська Ольга КАРТОГРАФУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ДОЛИНУ РІЧКИ РАТИ . . . . Котик Любов МАЙОРІВКА: ІСТОРИКО-КАРТОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРОРАЙОНУ ЛЬВОВА . . . . . . Наконечний Андрій, Кравців Степан ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ РОЗУМІННЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ КАРТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Бяли Шимон ЗАСТОСУВАННЯ ДАНИХ ПОВІТРЯНОГО ЛАЗЕРНОГО СКАНУВАННЯ ДЛЯ РЕКОНСТРУКЦІЇ СТАРИХ ШАХТНИХ МАРШРУТІВ У ТАТРАХ, ПОЛЬЩА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 350 293 298 301 307 311 314 327 331 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Салига Володимир, Архипова Людмила АНАЛІЗ ТРЕНДІВ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ЗА ДОПОМОГОЮ NDVI ТА АЛГОРИТМУ МАННА-КЕНДАЛЛА НА ПРИКЛАДІ ВЕРХІВʼЯ БАСЕЙНУ РІЧКИ ПРУТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 Касянюк Наталія АНАЛІЗ ФОТОЗОБРАЖЕНЬ У СЕРЕДОВИЩІ ГЕОМЕТРИЧНОГО ОПИСУ ОБ’ЄКТІВ ТА ЇХНІХ ФОРМ (GTB) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339 Паланичко Ольга, Волянюк Костянтин ВИКОРИСТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ АНАЛІЗУ СУЧАСНОГО СТАНУ БАСЕЙНУ РІЧКИ СЕРЕТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343 351 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. CONTENT Pages SECTION 1. THEORETICAL AND PRACTICAL PROBLEMS OF THE CONSTRUCTIVE (APPLIED) GEOGRAPHY Ivanov Yevhen DEPARTMENT OF CONSTRUCTIVE GEOGRAPHY AND CARTOGRAPHY: STATE, PROBLEMS, OUTLOOKS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Andreichuk Yurii, VenhersʹkyіPetro, Ivanov Yevhen, Kurhanevych Lyudmila, Krychevska Diana, Kravtsiv Stepan, Pylypovych Olha, Brych Taras, Van’o Nazar, Tutskyi Roman, Kruta Nataliya, Bashynsky Lyubomyr, Lopushanska Maria COMPREHENSIVE AND INTERDISCIPLINARY APPROACHES TO TRAINING BACHELOR SPECIALISTS IN THE FIELD OF GEOINFORMATION TECHNOLOGIES AND ENVIRONMENTAL PROTECTION: EXPERIENCE OF THE EDUCATIONAL AND PROFESSIONAL PROGRAM «GEOINFORMATION TECHNOLOGIES FOR ENVIRONMENTAL PROTECTION» . . . . . . . . . . . . . . . . . Pylypovych Olha, Ivanov Yevhen, Petrovska Myroslava, Kurhanevych Lyudmila, Krychevska Diana, Andreychuk Yuriy, Tutskyi Roman, Kruta Nataliia, Mykitchak Halyna, Shemelynets Inesa EDUCATIONAL AND PROFESSIONAL PROGRAM «APPLIED ECOLOGY» – FLEXIBILITY AND COMPLIANCE WITH THE STANDARDS OF HIGHER EDUCATION OF UKRAINE . . . . . . . . . . . Ivanov Yevhen, Kurhanevych Lyudmila, Krychevska Diana, Kravtsiv Stepan, Koynova Iryna, Voytkiv Petro, Volchansky Rostyslav, Didula Ruslan, Lyubomyr Bashynsky, Maria Lopushanska EDUCATIONAL AND PROFESSIONAL PROGRAM «TECHNOLOGIES OF ENVIRONMENTAL PROTECTION»: STATE AND PROSPECTS OF MASTER’S TRAINING . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Denysyk Hryhorii, Ataman Liudmyla, Denysyk Bohdan DIRECTIONS OF RATIONAL RESTORATION OF RURAL LANDSCAPES OF PODILLIA . . . . . . . . . . . Zayachuk Myroslav, Kilinska Klavdia, Dzhaman Vasyl CONSTRUCTIVE-GEOGRAPHICAL RESEARCH AT THE YURY FEDKOVYCH CHERNIVTSI NATIONAL UNIVERSITY: QUINTESSENCE AND MAIN DIRECTIONS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Kravtsova Iryna ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND THE DESIGN OF THE GARDEN AND PARK LANDSCAPES . . . . . Piatkova Alla, Svitlychnyi Oleksandr CLIMATE-DRIVEN CHANGES IN EROSION HAZARD OF LANDS IN ODESSA REGION . . . . . . . . . . . . Hiletskyi Yosyp, Zakutynska Iryna THE ISSUE OF ZONING IN THE STUDY OF NATURAL RESOURCE PRECONDITIONS FOR AGRICULTURAL LAND USE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Baitsar Andrij, Telish Pavlo 7 13 21 26 32 35 40 45 50 ABOUT THE GYMNASIUM AND STUDENT YEARS OF YURI POLANSKY . . . . . . . . . . . . . . . . 53 Nesterchuk Inna CONCEPT OF GASTRONOMIC LANDSCAPE IN MODERN GEOGRAPHY . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 352 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Slyvka Roman, Slyvka Liubov THE CULTURAL LANDSCAPE AS A GEOPOLITICAL RESOURCE: THE ROLE OF MEMORIAL SPACES IN THE URBAN ENVIRONMENT OF IVANO-FRANKIVSK . . . . . . . . . . Wiedermann Krzysztof ENERGY TRANSFORMATION PROCESSES IN THE CONTEXT OF MODERN SOCIO-ECONOMIC AND ENVIRONMENTAL CHALLENGES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62 67 SECTION 2. GEOECOLOGY, LANDSCAPE ECOLOGY AND ECOLOGICAL GEOMORPHOLOGY Ivanov Yevhen ENERGY LANDSCAPES: CONCEPTS AND APPROACHES TO ITS UNDERSTANDING . . . . . . . . . . . . . . . Voloshyn Petro, Marusyak Valentyna TECHNOGENIC CHANGES IN THE GEOLOGICAL ENVIRONMENT – A LEADING FACTOR INFLUENCING THE PRESERVATION OF HISTORICAL MONUMENTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Kuzyk Ihor, Novytska Svitlana LAND USE OPTIMISATION AS A DIRECTIVE FOR ADAPTATION TO CLIMATE CHANGE (ON THE EXAMPLE OFTHEKHOROSTKIVSKA TERRITORIAL COMMUNITY) . . . . . . . . . . . . . . . . . . Hrabar Ihor, Pylypovych Olha COMPARISON OF NITRATE CONTAMINATION IN GROUNDWATER WITHIN THE STRYIZHYDACHIV VALLEY AND THE UPPER DNIESTER PLAIN . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Krychevska Diana, Teslovych Mariana GEOSPATIAL ANALYSIS OF THE KEY AREAS OF THE ECOLOGICAL NETWORK OF ZAKARPATTIA . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Kovalchuk Ivan, Martyniuk Vitalii GEOECOLOGICAL MONITORING OF LAKE-BASIN SYSTEMS IN THE UKRAINIAN POLISSIA: ESSENCE AND PROSPECTIVE TASKS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Sladkova Oleksandra, Pylypovych Olha, Ternovetska Khrystyna, Kobryn Mariana-Halyna, Stefan Buus METHODOLOGY FOR INVENTORYING OF WATER BODIES WITHIN THE BOUNDARIES OF THE LVIV TERRITORIAL COMMUNITY (USING THE EXAMPLE OF LYCHAKIV DISTRICT) . . . Kruhlov Ivan GEOECOLOGY AND GEOPOLITICS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Wojtaszowicz Agnieszka, Fidelus-Orzechowska Joanna GEOMORPHOLOGICAL CONSEQUENCES OF FOREST ROAD CONSTRUCTION IN THE TATRA NATIONAL PARK (POLAND) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 79 83 86 90 95 101 106 110 SECTION 3. НYDROECOLOGY, URBOECOLOGY, TECHNOECOLOGY AND OTHER APPLIED ENVIRONMENTAL RESEARCHES Ivanov Yevhen, Ostapyuk Volodymyr, Guseva Iryna NATURAL-GEOGRAPHICAL CONDITIONS AND GEOECOLOGICAL STATE DEVELOPMENT OF THE «KRUTA SLOBODA» GRANITE DEPOSIT . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116 Voitkiv Petro, Ivanov Yevhen, Novak Andrii FORESTRY LAND USE IN ZHOVTANETSKA TERRITORIAL COMMUNITY OF LVIV REGION . . . . . 121 353 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Ivanov Yevhen, Kravtsiv Stepan, Ostapyuk Volodymyr, Burak Lydia OPTIMIZATION OF GEOSYSTEMS OF THE KALUSH-HOLYN FIELD POTASSIUM SALTS IN ZONES OF EARTH SURFACE SUBSIDENCE AND DEVELOPMENT OF KARST PROCESSES . . . . . . Ivanov Yevhen, Bilanyuk Volodymyr INDUSTRIAL HERITAGE OF LVIV REGION. STATUS AND PERSPECTIVES PRESERVATION OF MINING MONUMENTS IN REGION . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Voitkiv Petro, Lun’ Olga, Moroz Gregory THE STATE OF THE LAND FUND OF THE MUROVTIVSKA TERRITORIAL COMMUNITY OF THE LVIV DISTRICT OF THE LVIV REGION . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Leta Vasyl, Karabiniuk Mykola DYNAMICS AND STRUCTURE OF WATER USE IN THE BORZHAVA RIVER BASIN: INFLUENCE OF ANTHROPOGENIC FACTORS AND WAYS TO SOLVE PROBLEMS . . . . . . . . . . . . . . . Perkhach Oksana GEOGRAPHICAL ASPECTS OF WATER USE AND WATER DISPOSAL IN THE LVIV REGION . . . . . Zuyeu Uladzimir, Usava Iryna ENVIRONMENTAL CONSEQUENCES OF RISKS IN URBAN UTILITIES: ANALYSIS, IMPACTS AND MINIMIZATION STRATEGIES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Tsaryk Lyubomyr, Tsaryk Petro, Tsaryk Volodymyr THE ROLE OF SMALL RIVERS IN PRESERVING LANDSCAPE FEATURES OF THE TERRITORY . . . . Koynova Iryna, Pitsyshyn Viktoriia PREREQUISITES FOR ACHIEVING CLIMATE NEUTRALITY IN THE CITY OF LVIV . . . . . . . . . . . . . . Zhuk Yuriy, Bukhta Iryna CHANGES IN THE STRUCTURE AND AREA OF GREEN SPACES IN LVIV: CHALLENGES OF URBANIZATION . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Yankovska Liubov ECOLOGICAL SITUATION IN THE VILLAGE OF VYSHNIVETS IN TERNOPIL REGION . . . . . . . . . . . Anastasiia Hrutsa, Myroslava Petrovska ASSESSMENT OF THE IMPACT OF THE ACTIVITIES OF PJSC «LVIV REFRIGERATION PLANT» ON THE ENVIRONMENT . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Barna Iryna, Krempovych Liudmyla ON THE ISSUE OF EVALUATING THE ECOLOGICAL STATUS OF FOREST ECOSYSTEMS . . . . . . . . Mykhnovych Andri , Kovalchuk Ivan HYDRO-MORPHOLOGICAL CAUSES OF THE FLOOD PASSING ABILITY OF THE UPPER DNISTER RIVER CHANNEL . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Blazhko Nataliia, Senchyna Bohdana, Khamyts Nadiia POLLUTION AND ATMOSPHERIC AIR CONDITIONIN THE CENTRAL PART OF THE CITY OF LVIV . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Shcherba Vitaliy, Pylypovych Olha ASSESSMENT OF THE ECOLOGICAL INDEX OF SMALL TOWNS OF LVIV REGION . . . . . . . . . . . . . . . 125 131 136 141 145 149 153 157 162 166 170 175 179 184 188 SECTION 4. NATURE PROTECTED TERRITORIES, ENVIRONMENTAL NETWORKS AND TOURISTIC ACTIVITY Blyum Oleg, Tyutyunnyk Yulian, Shabatura Oleksandr BIO-INDICATION, GEOSTATISTICAL RESEARCH OF ATMOSPHERIC POLLUTION OF THE «TROSTYANETS’» ARBORETUM . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192 354 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Rozhko Ihor, Rozhko Ivanna, Pidlubenko Iryna STATE AND RECREATIONAL PROSPECTS OF THE «BOTANICA» SECTION OF THE «DUBLIANSKY» PARK-MONUMENT OF GARDEN AND PARK ART . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Voitkiv Petro, Tybor Oleg THE CURRENT STATE OF WETLAND RESOURCES IN THE SHEHYNIVKA TERRITORIAL COMMUNITY OF YAVORIV DISTRICT, LVIV REGION . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Biliak Oksana WAYS TO INCREASE THE TOURIST ATTRACTIVENESS OF THE LVIV REGION . . . . . . . . . . . . . . . . . Danylchenko Olena, Zhorniak Anastasiia IMPACT OF MILITARY ACTIONS ON NATIONAL NATURAL PARKS (USING THE EXAMPLE OF SUMY REGION) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Oliinyk Dmytro, Zhuk Yuriy FORMATION OF THE CONCEPT OF THE «LVIVSKY» REGIONAL LANDSCAPE PARK: CHALLENGES AND OPPORTUNITIES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Parkhomenko Oleksandr HYDROCHEMICAL ANALYSIS OF WATER BODIES OF THE ICHNYAN NATIONAL NATURE PARK . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Kovalska Lesia, Mykhailyuk Anzhela RECREATIONAL ACTIVITIES OF THE HALYCH NATIONAL NATURE PARK: EXPERIENCE OF 2021-2023 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Shushniak Volodymyr, Shandra Yurii, Savka Halyna ON THE BENEFITS OF CREATING A NATURAL MONUMENT «STOSYKA POND HYDROECOSYTEM» IN LVIV . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Reimann Mart, Malska Marta, Zinko Yuriy, Shevchuk Oksana RURAL TOURISM CLUSTERS IN UKRAINE: CURRENT STATUS AND DEVELOPMENT PROSPECTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Chorna Liubov RECREATION AS A DIRECTION OF NATIONAL NATURE PARKS ACTIVITIES . . . . . . . . . . . . . . . . . . Brusak Vitaliy THE ECOLOGICAL NETWORK IN THE UKRAINIAN CARPATHIANS: STRUCTURE, PRINCIPLES AND IMPLEMENTATION PROBLEMS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Kalinkina Svitlana, Logosha Anastasia NATURAL PROTECTED AREAS OF SUMY AND KONOTOP REGIONS, ECONETWORKS AND ECOTOURIST ACTIVITIES IN 2025 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Shpakivska Iryna, Bashta Andriy-Taras, Hamralo Zenon, Hirna Anna, Kanarskyy Yuri, Lenevych Oksana, Pyzhyk Igor, Tsaryk Inna, Yavornytskyy Vasyl, Yashchenko Pavlo 198 202 207 211 216 220 224 229 233 239 242 248 STRUCTURAL AND FUNCTIONAL PROPERTIES OF OLD-GROWTS FORESTS OF THE ROZTOCHCHYA NATURE RESERVE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251 SECTION 5. METHODS AND MODERN TECHNOLOGIES OF ENVIRONMENTAL PROTECTION Petrovska Myroslava, Petrovskyi Sviatoslav ORGANIC PRODUCTION AS A TECHNOLOGY FOR ENVIRONMENTAL PROTECTION . . . . . . . . . . . 256 Voitkiv Petro, Kalka Mykola, Nakonechnyi Yurii APPLICATION OF VARIOUS METHODS FOR ASSESSING THE ENVIRONMENTAL STATUS OF LAND RESOURCES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261 355 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Lopushanska Mariia, Tsyganok Liudmyla PROSPECTS FOR THE IMPLEMENTATION OF ESG PRINCIPLES FOR RENEWABLE ENERGY COMPANIES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268 Romaniv Pavlo, Man’ko Andriy BARRIER-FREE TOURIST ROUTES AS AN IMPORTANT ELEMENT OF IMPLEMENTING THE INCLUSIVE COMPONENT IN TOURISM . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 271 Ivanov Yevhen, Kuzmin Andriy WIND POWER PLANTS IN THE WESTERN REGION OF UKRAINE: STATE AND DEVELOPMENT PROSPECTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275 Telehuz Olha, Medvid Halyna, Harasymchuk Vasyl, Sakhnyuk Iryna, Maykut Orysia, Kalmuk Solomia, Datsyuk Olha ENVIRONMENTAL AND GEOCHEMICAL CHARACTERISTICS OF GROUNDWATER WITHIN THE DOLYNA AND BYTKIV OIL AND GAS PRODUCTION AREAS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280 Lopushanska Mariia, Ivanov Yevhen, Lopushanskyi Oleksandr, Bashynska Yuliia SELECTION OF A SITE FOR THE CONSTRUCTION OF A WIND FARM USING THE GIS APPROACH (ON THE EXAMPLE OF THE PIDKAMIN TERRITORIAL COMMUNITY OF THE ZOLOCHIV DISTRICT) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284 Koptieva Tetiana MANIFESTATION OF THE SURFACE LAYER IN THE MINING LANDSCAPES OF THE KRYVYI RIH LANDSCAPE-TECHNICAL SYSTEM AND THEIR OPTIMISATION (FOR EXAMPLE, THE SHYMANIVSKY AND GANNIVSKYI DUMPS) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 288 SECTION 6. CARTOGRAPHY, GEOINFORMATICS AND REMOTE SENSING Kornus Anatolii, Kornus Olesia GEOINFORMATION MAPPING OF MOISTURE CONDITIONS IN SUMY REGION IN 2024 BASED ON THE COMBINED DROUGHT INDICATOR (CDI) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Fesyuk Vasyl, Moroz Iryna APPLICATION OF SPECTRAL INDICES TO ESTIMATE MOISTURE CONTENT IN VEGETATION AND SOIL DURING MONITORING OF THE GEOECOLOGICAL STATE OF DRAINED LANDS . . . . . . . . Mykytchyn Oksana, Skrobach Taras, Mykytchyn Uliana ESTIMATE OF THE ANTHROPOGENIC TRANSFORMATION OF THE TERRITORY OF DROHOBYCH DISTRICT . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Kovalsky Val, Orazov Yusup TOWARDS THE FRAMEWORK FOR GEOSPATIAL DATA ANONYMIZATION TO COUNTERACT REVERSE IMAGE SEARCH ALGORITHMS W HILE PRESERVING PATTERNS FOR LEARNING . . . . Kurhanevych Lyudmyla, Blazhivska Olha MAPPING OF THE ANTHROPOGENIC LOAD ON THE RATA RIVER VALLEY . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Kotyk Liubov MAYORIVKA: A HISTORICAL AND CARTOGRAPHIC STUDY OF THE LVIV NEIGHBOURHOOD . . Nakonechny Andriy, Kravtsiv Stepan РHILOSOPHICAL ASPECTS OF UNDERSTANDING A GEOGRAPHICAL MAP . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Biały Szymon APPLICATION OF AIRBORN LASER SCANING DATA FOR RECONSTRUCTION OF OLD MINING ROUTES IN THE TATRA MTS., POLAND . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356 293 298 301 307 311 314 327 331 Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка «КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р. Salyha Volodymyr, Arkhypova Lyudmyla TREND ANALYSIS OF VEGETATION COVER USING NDVI AND THE MANN-KENDALL ALGORITHM: A CASE STUDY OF PRUT UPPER BASIN . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 334 Kasyanyuk Nataliya ANALYSIS OF PHOTOGRAPHS IN THE GRAPHICAL USER INTERFACE FOR THE DESCRIPTION OF OBJECTS AND THEIR SHAPES TOOLBOX (GTB) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339 Palanychko Olha, Volianiuk Kostyantyn USE OF GEOINFORMATION TECHNOLOGIES FOR ANALYZINGTHE CURRENT STATE OF THE SERET RIVER BASIN . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343 357 Міжнародна науково-практична онлайн-конференція “КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ” Україна, м. Львів, 1‒3 жовтня 2020 р. Наукове видання КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ І КАРТОГРАФІЯ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ Матеріали міжнародної науково-практичної онлайн-конференції, присвяченої 25-річчю кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка (Україна, м. Львів, 1‒3 травня 2025 р.) Дизайн обкладинки, редагування і комп’ютерне верстання: Євген Іванов Редагування англомовних анотацій: Юрій Андрейчук Підп. до друку 22.04.2025. Формат 60×841/8 Папір офсетний. Друк на різографі. Гарнітура Cambria. Умов. друк. арк. 41,63. Наклад 100 прим. Зам. ____ Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. 79007, Львів, вул. Дорошенка, 41 Друк: Видавництво ТзОВ «Простір-М» Свідоцтво ДК № 5068 від 22.03.2016 р. 79000, Львів, вул. Чайковського, 8 Тел.: (032) 261-09-05, e-mail:
[email protected]. 5