Ісус Христос — Вікіпедія

Ісус Христос — Вікіпедія
Перейти до вмісту
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Це
стабільна версія
перевірена
14 квітня 2026
зміни в шаблонах
, що очікують на перевірку.
Точність
переглянута
Запит «
Ісус
» перенаправляє сюди; див. також
інші значення
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Ісус Христос (значення)
Ісус Христос
арам.
ישו
Ікона Христос Пантократор.
Монастир Святої Катерини
Синай
VI ст.
Нині на посаді
Народився
не раніше
6 до н. е.
і не пізніше
4 до н. е.
Вифлеєм
Herodian Kingdom of Judea
Римська імперія
Помер
7 квітня
30
або
3 квітня
33
Голгофа
Юдея
Єрусалим
Римська імперія
Похований
невідомо
Храм Гробу Господнього
Talpiot Tomb
Garden Tomb
Гріб Господній
Єрусалим
Відомий як
проповідник
пророк
тесляр
рабин
чудотворець
релігійний лідер
цілитель
Месія
проповідник
педагог
засновник релігії
tektōn
pastor
Місце роботи
невідомо
Країна
Herodian Kingdom of Judea
Національність
євреї
Alma mater
невідомо
Батько
Йосип Назаретський
або
Бог Отець
Мати
Діва Марія
Релігія
юдаїзм
Висловлювання
у Вікіцитатах
Медіафайли
у Вікісховищі
Ісус-Вседержитель (
Собор Чефалу
Італія
).
Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
Ісус Христос
(Мт. 5:43–45)
Ісу́с Христо́с
івр.
ישו המשיח
грец.
Ἰησοῦς Χριστός
лат.
Iesvs Christvs
28 липня
3 до н. е.
Вифлеєм
3 квітня
33 н. е.
Єрусалим
), також відомий як
Ісу́с із Назаре́та
— засновник
християнства
центральна його постать
. За більшістю християнських вірувань,
Син Божий
, друга іпостась Триєдиного
Бога
і довгоочікуваний
Месія
та
Спаситель
, про якого пророкували в
Старому Заповіті
. У
Євангелії від Іоана
(Ів. 10:30) Ісус каже, що він і
Бог-Отець
одне. Як історична постать —
єврейський
проповідник і релігійний лідер першого століття
. Більшість
біблеїстів
, зокрема атеїстів, визнають історичне існування Ісуса
10
11
12
13
(див.
Історичний Ісус
).
До основних джерел інформації про Ісуса належать книги
Нового Заповіту
, зокрема
Євангелія
. Більшість дослідників античності погоджуються з тим, що Ісус
справді існував
, проте тривають дискусії навколо хронології його життя, соціального становища, культурного середовища, історичної достовірності Євангелій і того, наскільки точно вони зображують історичну персону. Ісус із Назарета народився в родині
галілейських
євреїв
, після хрещення
Іваном Хрестителем
почав власне служіння. Проповідуючи усно, він зібрав навколо себе групу послідовників, що називали його рабином. Ісус дискутував з іншими євреями стосовно питань про те, як найкраще слідувати за Богом, зцілював і навчав притчами. За те, що Ісус вступив у конфлікт з єврейськими релігійними елітами, його
арештували
, передали римській владі й
розіп'яли на хресті
за рішенням тогочасного юдейського префекта
Понтія Пілата
. Він помер на хресті в п'ятницю ввечері, але на третій день
воскрес із мертвих
, після чого християни почали збиратися щонеділі, а громада, яку сформували його учні, зрештою стала ранньою церквою.
За християнським віровченням, Ісус був
непорочно зачатий
від
Святого Духа
і народився від
Діви Марії
, дружини теслі
Йосипа
. Щоб зберегти дитя від переслідувань, сім'я втекла в
Єгипет
. Повернувшись пізніше в
Галілею
, Ісус був
хрещений
Іваном Хрестителем
і розпочав проповідувати своє вчення про любов до ближнього, віру в Бога і
Царство небесне
. Ісус зібрав
12 учнів-апостолів
, зцілював хворих і творив дива. Зраджений своїм апостолом
Юдою
помер через
розп'яття
задля спокути гріхів і спасіння людства,
воскрес із мертвих
вознісся на небеса
. Христос повернеться на Землю наприкінці світу і буде судити живих і мертвих. Переважна більшість християн ушановує Ісуса як
Боголюдину
, втілення Сина Божого й другої особи
Святої Трійці
, меншість конфесій цілком або частково відкидає останній догмат як небіблійний. Народження Христа щорічно святкується 25 грудня (6 січня в деяких
давньосхідних церквах
), справжня дата народження невідома. Розп'яття вшановують у
Страсну п'ятницю
, а воскресіння — на
Великдень
Ісуса шанують і в нехристиянських релігіях. В ісламі він постає одним з найбільших пророків під іменем
Іса ібн Мар'ям
, чудотворцем, що народився від Діви. А втім, мусульмани заперечують його божественність. Прихильники
юдаїзму
відкидають
месіанство
Ісуса, стверджуючи, що той не виконав месіанських пророцтв, заперечують його божественність та воскресіння. Образ Ісуса Христа втілений у незліченних творах літератури, образотворчого мистецтва, музики, театру й кіно.
Імена
ред.
ред. код
Докладніше:
Месія
Христос
Найсвятіше ім'я Ісуса
та
Імена Ісуса Христа в Біблії
Ісус Христос на куполі
храму в честь святого Григорія Палами
Ім'я
Ісус
походить від
грец.
Ιησούς
, що в свою чергу є транслітерацією з
івр.
ישוע
Ієшуа
Єшуа
Йошуа
, або
Єгошуа
) і означає
«Ягве
є спасінням», «Сущий є спасінням», «Життя є спасінням»
14
15
. Друга частина імені,
Христос
, — слово, що вказує на характер місії Ісуса з погляду християнства.
Грецьке слово
Χριστός
є перекладом івритського
משׁיח
(Машіах) чи арамейського
משיחא
(Мешіха), тобто «Месія», і означає титул «помазаник». Епітет «помазаник» уживався в стародавньому Ізраїлі стосовно пророків, священників і царів. Посвячення пророків і священників на служіння і сходження царів на трон відбувалося в Ізраїлі через урочисте помазання
єлеєм
. Спочатку «помазаними» називали пророків і священників, а після встановлення в Ізраїлі монархії слово «помазаник» почало вживатись і стосовно царів. Юдейські пророки сповіщали пришестя царя з роду Давида, помазаника, який буде одночасно священником і царем та виконає все те, чого Ізраїль сподівається від істинного Царя світу. Таким чином переклад з грецької
грец.
Ἰησοῦς Χριστός
— Ісус Помазаник, що означає Месія.
Отже, слово
Христос
— це не ім'я, а статус, який отримували в зрілому віці вибрані Богом помазаники: пророки, священники й царі.
Після народження Вифлеємському Хлопчикові було дане лише ім'я Ісус, тому спочатку його називали Ісус — син Йосипа, Ісус із
Назарета
, Ісус Галілеянин. Статус
Христос — Пророк
(Син Бога) він виявив і розпочав це служіння після хрещення в р.
Йордані
у 30-річному віці (
Лук.
3:21-23
). Статус
Христос — Первосвященник
він виявив і розпочав це служіння після воскресіння, вознесіння і вступу в Небесну Святиню (
Євр.
4:14
). Статус
Христос — Цар
він виявить і виконуватиме це служіння після виходу з Небесної Святині. Ісус Христос царюватиме вічно (
Дан.
2:44
), (
Лук.
1:33
), (
Об.
11:15
).
Постать Ісуса Христа в Біблії
ред.
ред. код
Християнство
Біблія
Старий Заповіт
Новий Заповіт
Євангеліє
Десять заповідей
Нагірна проповідь
Критика
Документарна гіпотеза
Трійця
Бог Отець
Ісус Христос
Святий Дух
Історія
Хронологія християнства
Раннє християнство
Гностичне християнство
Апостол
Вселенські собори
Символ віри
Великий розкол 1054
Хрестові походи
Реформація
Народне християнство
Богослов'я
Гріхопадіння
Гріх
Іпостасний союз
Викуплення
Спасіння
Благодать
Друге пришестя
Чесноти
Есхатологія
Богослужіння
Таїнства
Євхаристія
Духовенство
Типик
Гілки християнства
Православ'я
Католицтво
Протестантизм
Давньосхідні церкви
Категорія
Портал
християнстві
Ісус Христос перебуває в центрі віровчення. Для всіх християнських конфесій та християн по всьому світі беззаперечним авторитетом є
Біблія
, тобто все написане в цій книзі сприймається на
віру
й не потребує ніяких доказів. У Біблії життя і вчення Ісуса Христа викладене в чотирьох канонічних
Євангеліях
від Матвія
від Марка
від Луки
від Івана
, які входять у
Новий Заповіт
. Крім цього, основним постулатом віри є догмат про
Святу Трійцю
За християнським вченням, Ісус Христос є
Месія
Спаситель
Відкупитель
людства з ярма гріха,
Бог Син
у Святій Трійці. Поєднання в особі Христа Божого й людського являє собою поєднання людської природи, Божої природи і Божої Особи. Розглядаючи Ісуса Христа як Сина Божого, Християнська церква вважає Ісуса рівним з Богом Отцем.
Деякі релігійні течії, наприклад
Свідки Єгови
Церква Ісуса Христа Святих останніх днів
, які самі себе вважають християнськими, мають учення про Ісуса Христа, що суттєво відрізняється від прийнятого більшістю християнських конфесій. Наприклад, Свідки Єгови вважають Ісуса Христа Сином Божим, однак не вважають його рівним Богові
16
і стверджують, що Ісус Христос — це
Архангел Михаїл
у періоди до і після його сходження на землю
17
Датування земного життя
ред.
ред. код
Докладніше:
Різдво Христове
Євангеліє від Матвія
(2:1)
18
вказує:
Ісус народився у Вифлеємі юдейськім за днів царя Ірода
Царювання
Ірода
припадає на
40 до н. е.
4 до н. е.
19
або
37 до н. е.
1 до н. е.
20
21
Таким чином,
народження Христа
згідно з
Євангелієм від Матвія
не могло бути пізніше 1 року до н. е.
У свою чергу,
Євангеліє від Луки
(2:1-2)
22
подає:
За тих днів вийшов наказ від кесаря
Августа
вчинити перепис по всій землі. Це був перший перепис, коли у Сирії володарював
Квіриній
Квіріній, який був тоді командувачем легіонів у Сирії, ставав також автоматично намісником імператора там
23
. Беручи до уваги час проведення походу Квірінія на гомонаденів (10–6 роки до н. е.) і вказівку в Євангелії від Матвія
24
на час народження Ісуса Христа за життя Ірода І Великого (помер у 4 або 1 р. до н. е), видно також і часовий проміжок проведення першого перепису в Юдеї, тобто коли одним з правителів Сирії був Квіріній
25
Призначення Квірінія і другий перепис, про який також добре знає Євангеліст Лука
26
, відбувся не раніше від
року н. е.
27
28
, тобто вже після смерті царя Ірода. Таким чином,
народження Христа
, згідно з
Євангелієм від Луки
, припадає на період першого перепису Квірінія і до часу смерті Ірода Великого.
Певні проблеми перекладу Євангелія від Матвія деякі
теологи
намагаються пояснювати неточністю перекладу з давньогрецької мови
койне
слова
πρώτη
29
, вони вважають, що замість
перший
, має бути
раніше
. Тобто текст мав би читатися так: «Це було раніше, ніж перепис, коли у Сирії володарював Квіріній»
30
31
32
33
34
. (Див. також:
Історичне значення правління Квірінія Сирією
Розп'яття Христове
відбулося у
п'ятницю
перед єврейською Пасхою (
Песахом
) за часів римського намісника
Понтія Пілата
Євангеліє від Івана
(19:14) подає такий текст
35
Тоді була п'ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: Ось, Цар ваш!
Понтій Пілат
був намісником Юдеї від
26
року до
36
або
37
року
36
37
38
Таким чином, Розп'яття Христове відбулося між
26
37
роками н. е.
Традиційна хронологія
ред.
ред. код
Уважається, що сучасний відлік років,
Наша ера
Anno Domini
), починається від
Різдва Христового
, тобто що Христос народився в кінці
1 року до н. е
. Запропонував цю систему хронології, член групи
скіфських ченців
Діонісій Малий
39
. Християнська церква відмічає Різдво Христове
25 грудня
Є поширена думка, що Христос був розіп'ятий у віці 33 років
40
41
42
, тобто в
33
році н. е. Цю версію підтримують геологи на основі отримання результатів сейсмічної активності
Мертвого моря
— згідно з їхніми дослідженнями смерть Христа настала
3 квітня
33
року н. е.
43
Пророцтва
ред.
ред. код
Докладніше:
Пророцтва про Ісуса Христа
Про його народження, прихід та розп'яття пророкували та заповідали Мойсей та старозавітні пророки. У Старому Заповіті є близько 300 пророцтв про перше пришестя Христа і приблизно 500 про другий прихід — усі написані за сотні років до Різдва Христового.
Ікона Ісуса Христа в монастирі
Дохіар
П'ята книга
Мойсея
Повторення Закону
), авторство якої традиційно приписується Мойсею, що жив і творив між 1500 і 1300 рр. до народження Христа
44
, містить далекосяжне пророцтво про Христа Месію:
Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, Я покараю того.
5 М.
18:18-19
Пізніше, у VIII ст. до народження Христа, за царювання
Єзекії
пророк
Ісая
знову провіщав про Нього:
Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!
(Ісаї 53:4-6)
Потім пророк
Захарій
, що жив і пророкував в Єрусалимі у 520 — 518 до Різдва Христового, за царювання
Дарія
, теж передвіщав про розп'яття Христа:
І будуть дивитись на Того, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем.
Зах.
12:10
, Огієнко
Родовід Ісуса Христа
ред.
ред. код
Докладніше:
Родовід Ісуса Христа
Family of Ісус Христос
Яків
Йосип
невідомо
Ісус
Йоаким
Марія
Анна
Родовід Ісуса Христа переданий Євангеліями від
Матвія
Мт.
1:1-17
) і
Луки
Лк.
3:23-38
). Обидва списки наголошують на приналежності Ісуса до родоводу
царя Давида
й патріарха
Авраама
. Євангеліст Матвій наводить родовід Ісуса починаючи від Авраама, а в Євангелії від Луки родовід виведено від
Адама
, сина Божого. Ці два родоводи нічим не відрізняються в період між Авраамом і Давидом, однак пізніше в списку є суттєві відмінності. Існують різноманітні думки на причини цієї розбіжності.
Євсевій Кесарійський
у своїй Церковній Історії так пояснює розбіжність у цих двох наведених родоводах: «…з осіб, що згадуються в цьому родоводі, деякі були законними спадкоємцями своїх батьків за природою, інші ж народжені були одними батьками, а по імені належали іншим. Згадували ж тих і інших: і дійсних батьків і тих хто були як би батьками. Таким чином, ні те, ні інше Євангеліє не помиляється, обчислюючи імена за природою і за законом.»
45
У період між XII і XIV століттями зображення родоводу Ісуса Христа у вигляді
Дерева Єссея
, родоводу, зображеного у вигляді дерева починаючи від
Єссея
(за (
Іс.
11:1
)), було популярним мотивом християнського мистецтва.
Події життя
ред.
ред. код
Докладніше:
Земне життя Христа
Різдво у Вифлеємі
ред.
ред. код
Докладніше:
Різдво Христове
Ісус народився від
Діви Марії
, яка «не знала чоловіка»
46
, від
Духа Святого
. З Марією одружився
Йосип
із царського роду
Давида
. Виявивши, що вона вагітна, хотів таємно відпустити (за законом
Мойсея
блуд карався побиттям камінням), але вночі йому явився ангел і сказав: «… не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого» (
Мт.
1:20
). Йосип послухався. Месія Ісус народився в яслах у
Вифлеємі
, в
Юдеї
, як передвіщав пророк
Михей
Мих.
5:2
), за часів правління юдейського царя
Ірода
, римського імператора
Августа
, що правив у
27 до н. е.
14 рр. н. е.
, і коли владу над Сирією мав
Квіріній
Лк.
2:2
). Малюка назвали Ісусом, як заповідав ангел. Довідавшись про народження Христа, цар Юдеї Ірод велів убити всіх дітей віком до 2 років, але Христос був чудом урятований від смерті. Однак родина Йосипа була змушена
тікати до Єгипту
й перебувала там до смерті Ірода. Після повернення святого сімейства до Юдеї, Ісус до 30 років жив разом з ними в
Назареті
Галілеї
, тому його часто називали Ісусом Назарянином.
«Воскресіння Лазаря».
Ян Матейко
, Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в
Новому Вісьничі
1867
Стрітення
ред.
ред. код
Докладніше:
Стрітення
Згідно з
Євангелієм від Луки
, на восьмий день від народження Немовля обрізали й дали йому ім'я Ісус. На 40-й день після народження Ісуса Христа
Діва Марія
принесла його до Єрусалимського Храму. Пречиста Діва Марія як Божа Мати не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом. Та вона все-таки в покорі виконує припис Закону і також приносить у жертву дві горлиці (
Лк.
2:23-24
). Коли Діва Марія разом з Йосипом принесла Ісуса до Єрусалимського Храму, їх зустрів там сивий старий
Симеон
, який чекав зустрічі з Господом уже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Старець Симеон сповістив «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!». Другою особою, що зустріла Ісуса в храмі була
пророчиця Анна
, про що також свідчить Євангеліє від Луки «І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.»(
Лк.
2:35-38
). Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до
Назарета
в Галілею (
Лк.
2:39
).
Дитинство
ред.
ред. код
Докладніше:
Дитинство Ісуса
12-річний Ісус знайдений у Храмі (
Джеймс Тіссо
Згідно з Євангелієм від
Луки
та
Матвія
, Ісус провів своє дитинство в місті
Назарет
Галілеї
. Чоловік Марії, Йосип, з'являється в описах дитинства Ісуса, але немає ніяких згадок про нього надалі. Книги Нового Завіту від Матвія, Марка і
Послання до Галатів
згадують братів і сестер Ісуса, але грецьке слово «adelphos» з первинного тексту може також перекладатися як «родич», тобто не лише як «брат»
47
Євангеліє від Марка
у розділі 6:3
48
, написана на грецькому
койне
, називає Ісуса сина τέκτων (тектон), що як правило, розуміється як «тесляр». Про це говорить і Євангеліє від Матвія у 13:55
49
, що він був сином теслі (τέκτων). Хоча традиційно «τέκτων» перекладається як «тесляр», проте воно має досить загальне значення (від того самого слова походить — «технологія»), яке може охоплювати створення об'єктів з різних матеріалів, зокрема будівельних. Крім перекладу Нового Завіту, асоціація Ісуса з деревообробкою пов'язана і з традиціями першого й другого століть.
Юстин Мученик
(† бл. 165) писав, що Ісус робив ярма й плуги
50
Хрещення Христа від Івана Хрестителя, художник Хосе Феррас де Альмейда-молодший, 1895 рік
Хрещення та спокуси
ред.
ред. код
«Христос у пустелі»
Крамской І. Н.
, 1872 рік)
Докладніше:
Хрещення Господнє
Докладніше:
Спокуси Христа
Коли Ісус Христос досяг приблизно 30-річного віку, він прийняв
хрещення
Іваном Хрестителем
у річці
Йордан
. Коли Іван підійшов до води, всіх вразили дивні його слова, звернені до Галілеянина: «Я повинен хреститися від Тебе і чи Тобі йти до мене?». Відповідь Ісуса була така: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду.» (
Мт.
3:15
),
Огієнко
. Проте ці слова були не зрозумілі оточенню, але для Івана мали певний зміст і переконали його охрестити. Ісус Христос прийняв хрещення та вийшов на берег, а з небес почувся голос
Бога-Отця
, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов
Святий Дух
в образі
голуба
. Після хрещення,
синоптичні Євангелія
описують спокуси Христа, коли Ісус чинить опір спокусам від диявола під час посту протягом сорока днів і ночей у пустелі юдейській. Євангелісти Марко та Лука у своїх Євангеліях ставлять акцент, що зразу після хрещення Ісус Христос, ведений Духом, пішов у пустелю, щоб на самоті, молитві і пості підготуватися до виконання місії, з якою прийшов на землю
51
Служіння, учні,
зцілення, воскресіння та інші чудеса
Нагірна Проповідь
ред.
ред. код
З цього часу почалося Його прилюдне служіння. На цей період непрямо вказує євангеліст Лука: «У п'ятнадцятий рік панування
Тиверія
кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю…» (
Лк.
3:1-2
), згадуючи про початок служіння
Івана Хрестителя
. Тобто Іван Хреститель почав свою діяльність у проміжку між 1 жовтня 27 року по 18 серпня 29 року, враховуючи те, що Тиверій два останніх роки життя Августа був співправителем імперії. На початку діяльності Івана, Ісус прийняв водне хрещення від нього і «мав років із тридцять» (
Лк.
3:23
) та оселився в
Капернаумі
на березі
Генісаретського озера
, що у північній частині сучасної держави
Ізраїль
. Відбув 40 днів у пості в пустелі, де був спокушуваний від
диявола
, але устояв. Зібрав 12
апостолів
(Симон
Петро
і його брат
Андрій
Яків Зеведеїв
та його брат
Іван
Пилип
Варфоломій
Хома
й митник
Матвій
Яків Алфеїв
Тадей
Симон Кананіт
, та
Юда Іскаріот
, який і зрадив Його і котрого замінив
Маттій
). В Об'явленні Івана говориться, що 12 учнів Христа судитимуть
12 племен Ізраїля
. Ці ж 12 апостолів розповсюдили
Благу вість
про Христа по землі (один з них
Андрій
проповідував у Скіфії (теренах України). Ісус Христос учив народ,
преобразився
на горі
Табор
, зціляв хворих, виганяв
бісів
, воскресив
Лазаря
Нагірна Проповідь Христа
Карл Гайнріх Блох
, 19-те ст.
Нагірна Проповідь
Ісуса Христа заклала основи християнського вчення з його двома найважливішими заповідями: любові Бога — і любові ближнього як самого себе. У Нагірній Проповіді Ісус закликав до прощення і
любові
ворогів:
Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує.
Мт.
5:43-44
Огієнко
У Нагірній Проповіді Ісус теж промовив знамениті 9
Блаженств
. (
Мт.
5:1-12
) Він також застерігав проти всякої
зажерливості
та лицемірства.
Перед смертю Ісус Христос заповів своєму учневі
Петру
, що на ньому збудує Церкву й ворота пекельні її не подолають (
Мт.
16:13-20
), а також ствердив: «Небо і земля минуться, а слова мої не минуться» (
Мт.
24:35
).
Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
Євангеліє від Іоана
13:34
Самопожертва та розп'яття Христа
ред.
ред. код
Докладніше:
Розп'яття Христове
"Ісус Христос"
Бартоломео Манфреді
Замок Сант-Анджело
1618
Коли Ісус Христос воскресив
Лазаря
, юдейська влада вже серйозно сприйняла це повідомлення свідків чуда. Стривожені
фарисеї
звернулись до старших священників, що мали вирішити цю справу. Було зібрано раду, на якій були присутні численні члени
синедріону
та
первосвященник
Каяфа
. Рішення цього збору було за думкою Каяфи: «…щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!» (
Ів.
11:50
). Хоча тут Каяфа не назвав нікого на ім'я, зрозуміло що «один чоловік» — то був Ісус Христос. Кажучи це, Каяфа говорив як політик на користь своєї партії та на користь фарисеїв. Але євангеліст бачить у його словах і куди вище значення і висловлює його словами: «Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвященником, того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ; і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.» (
Ів.
11:51-52
). Відчуваючи загрозу своєму становищу та ставленню до них римської влади, старші священники хотіли вбити Ісуса, проте не знаходили в ньому вини. «Тоді первосвященники, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященника, званого Каяфою, і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити. І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.» (
Мт.
26:3-5
). Один з його учнів
Юда Іскаріот
за
30 срібняків
зрадив та видав його (деякі течії вважають, що він носив при Христі касу й крав з неї. Свій гріх Юда не сповідав, тому мав доступ сатани й загинув — гріх його не простився).
Понтій Пілат та полонений Ісус перед юрбою євреїв (
Чізері Антоніо
Ecce homo
(19. ст.)).)
Ісуса схопили та на синедріоні засудили до смертної кари. Проте присуд синедріону не міг бути виконаний без затвердження римського намісника,
Понтія Пілата
. Той не знайшов в Ісусі жодної провини, але коли народ, підбурений релігійними провідниками, зажадав його страти, Пілат, боячися бунту, наказав бичувати Ісуса. Після бичування він вивів Ісуса до натовпу й сказав:
«Ось чоловік»
— закликаючи цим роздумувати обвинувачувачів, чи ще далі нападати на людину в такому стані. Проте старші священники шантажували його можливим доносом у Рим і відкликанням з посади:
Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященники відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря! Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'ясти… І взяли Ісуса й повели…
Ів.
19:15-16
, Огієнко
Тоді Пілат віддав Ісуса на розп'яття. Його розіп'ято на горі
Голгофі
між двома розбійниками, під час правління римського імператора
Тиберія
(26 — 37 н. е.). Кості залишилися цілі, поховано його в гробі
Йосипа Ариматейського
. Смерть Ісуса Христа супроводжувалась надприродними ознаками, як пише Євангеліє:
А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав… І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!
Мт.
27:50-54,
Огієнко
Ісус Христос несе Хреста
Ель Ґреко
— Доменікос Теотокопулос, 16те ст.
Спаситель страждає на хресті. Ікона новгородської школи, близько 1360 року
З точки зору християнського віровчення так само як старожитній
Мойсей
врятував євреїв з неволі єгипетської, так само Спаситель воскрес і показав людству шлях спасіння та врятував все людство з полону гріха. Саме на цьому заснована ідея святкування християнської новозавітної Пасхи (Великодня) відповідника Пасхи старозавітної.
Завдяки жертовній смерті Ісуса Христа кожна людина отримала можливість спасіння: вірою в те, що Син Божий Ісус Христос, як Святий Агнець, постраждав та помер за гріхи людські. До приходу Ісуса вибраним народом Божим був Ізраїль, — а самопожертва Христа відкрила двері спасіння й святості поганам. Саме тому розп'яття Христа вважається перемогою над владою гріха та Диявола, який через гріх мав владу над грішниками. Через святе таїнство
сповіді
та
причастя
, для очищення від гріха церква причащає вірних християн освяченими дарами — тілом та кров'ю Ісуса Христа під виглядом хліба й вина. Коли в старозавітні часи людина очищувалася від гріха принесенням жертви у храмі, то з приходом і розп'яттям Христа людина отримує виправдання й очищення від гріха вірою у викуплення кров'ю Христа.
Воскресіння та Вознесіння
ред.
ред. код
Докладніше:
Воскресіння Христа
Докладніше:
Вознесіння Господнє
Ісус Христос воскрес на третій день. Євангеліст
Матвій
описує це так:
Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла
Марія Магдалина
та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. А янгол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілею, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив! І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у
Галілею
, там побачать Мене!
Мт.
28:1-10
Огієнко
).
По тому воскреслий Ісус явився учням у Галілеї й сказав їм:
Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Мт.
28:18-20
Огієнко
) — велівши їм проповідувати його слово всьому світу. По 40 днях Ісус на очах учнів
вознісся на небо
, обіцяючи повернутися таким же способом.
Євангеліст Марко
описує з'явлення Христа по
воскресінні
та його
вознесіння
ось як:
Нарешті, Він з'явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його. І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню
Євангеліє
проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє
демонів
будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли що смертодійне вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде! Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці.
Мр.
16:19-28
).
Книга
Дії Святих Апостолів
говорить, що під час вознесіння Христа присутнім учням з'явились два мужі в білій одежі, без сумніву
ангели
І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей… А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на
небо
Дії
1:9-11
).
Другий Прихід
та
День Судний
ред.
ред. код
Друге пришестя
означає кінець світу — і буде для того, щоб забрати церкву й судити світ. Часу пришестя не знає ніхто, крім Бога-Отця (
Мр.
13:32
Про день же той, чи час, ніхто не знає, ні янголи небесні, ні Син, але тільки Отець.
Про Його другий прихід пише
Іван Богослов
Об'явленні
Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь! Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!
Об.
1:7-8
) повторюючи в останньому розділі Об'явлення:
Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його.
Об.
22:12
).
Щодо свого другого приходу та ознаки цього сам Ісус говорив таке:
А коли скажуть вам: Ось Він у пустині — не виходьте, Ось Він у криївках — не вірте! Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. Бо де труп, там зберуться орли. І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою. І пошле Янголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його. Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо. Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима!
Мт.
24:26-33
).
Ісус теж засвідчив, що наприкінці світу з'явиться багато фальшивих пророків, які намагатимуться звести при можливості навіть і вибраних.
Апостол Павло
, якому Христос явився дорогою в
Дамаск
і велів благовістити Його Євангеліє, настановляв солунян не жахатися передчасно, щоб не бути легко зведеним, бо перед приходом Христа з'явиться відступник —
антихрист
, що видаватиме себе за Бога:
Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього, щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас, ніби вже настав день Господній. Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме.
2 Сол.
2:1-4
).
Раннє християнство
ред.
ред. код
Після життя Ісуса всі його послідовники, як описано в перших розділах
Діянь апостолів
, були євреями або за походженням, або за наверненням, для позначення яких використовується біблійний термін «прозеліт», який історики називають «прозеліт». Єврейські християни. Рання євангельська звістка поширювалася усно, ймовірно, арамейською, але майже одразу також грецькою. Новозавітні Діяння Апостолів і Послання до Галатів свідчать, що перша християнська громада була зосереджена в Єрусалимі, а її лідерами були
Петро
Яків, брат Ісуса
, та
Іван Апостол
Після свого навернення
апостол Павло
поширив вчення Ісуса серед різних неєврейських громад у східному Середземноморському регіоні. Вплив Павла на християнське мислення вважається більш значним, ніж будь-який інший автор Нового Завіту. До кінця 1-го століття християнство почало визнаватися внутрішньо і ззовні як окрема релігія від юдаїзму, який сам був удосконалений і розвивався далі протягом століть після руйнування
Другого Храму
Численні цитати в Новому Завіті та інших християнських творах перших століть свідчать про те, що ранні християни зазвичай використовували і шанували єврейську Біблію (
Танах
) як релігійний текст, переважно в грецькому (
Септуагінта
) або арамейському (
Таргум
) перекладах.
Ранні християни написали багато релігійних творів, у тому числі тих, що входять до канону Нового Завіту. Канонічні тексти, які стали основними джерелами, використовуваними істориками, щоб спробувати зрозуміти історичного Ісуса та священні тексти в християнстві, були, ймовірно, написані між 50 і 120 роками нашої ери.
Дві природи в іпостасі
Ісуса Христа
ред.
ред. код
Святий Аттик
, єпископ константинопольський, каже: «…Владика Христос прийняв народження по людинолюбству; бо народження по божественній гідності було раніше… Слово по людинолюбстві виснажується, будучи за своєю природою невичерпним; бо „Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба“ (Флп. 2, 7). Безтілесний для тебе втілюється; бо „Слово плоть стало“ (Ів. 1, 14). Невідчутний через безтілесну природу може пізнатися за допомогою дотику. Безначальний буває під тілесним початком; досконалий зростає; незмінний процвітає; багатий народжується в вертепі; той хто одягає небо хмарами одягається пеленами; цар покладається в яслах»
52
Юлій
, єпископ Риму, каже: «Син Божий втілився від Діви Марії і вселився в людину і це проповідується ж на виконання віри; Він не діяв в людині, бо цей вислів має місце у відношенні до пророків і апостолів; Він є досконалий Бог у плоті і досконала людина в Дусі; не два сини — один Єдинородний Син, який сприйняв людину, а інший смертна людина, сприйнята Богом, але один, Єдинородний на небі, так і Єдинородний на землі, Бог»
52
Святий мученик
Фелікс I
, єпископ Рима, каже: «Що ж стосується до втілення Слова і віри, ми віруємо в Господа нашого Ісуса Христа, народженого від Марії Діви, (віруємо) що Він є вічний Син Божий і Слово, а не людина, сприйнята Богом, так щоб (людина) була інша від Нього; тому що не так сприйняв людину Син Божий, щоб бути іншим від неї (істотою), але будучи досконалим Богом, став також і досконалою людиною, втілившись від Діви»
52
Божественність Ісуса Христа
ред.
ред. код
У Біблії сказано шанувати Бога-Отця так само як і Сина: "Також шануйте і Сина, бо Бог бажає,
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця
. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця (Ін.5,23). (Про те, як треба шанувати Бога — Іс. 8,13). Приклад рівного шанування — рівне славослів'я: Синові — Петр.4,11; 5,11; Откр. 5,13; Отцеві — Рим.11,36; Гал.1,5; Євр.13,21;
1 Тим.
1:17
53
Але у нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним (
1 Кор.
8:6
). (
Еф.
4:5
). Якщо найменування «один Бог» виключає Сина з Божества, то найменування Сина «Один Господь» виключає Отця з Господства, а «Господь» одне з
імен Бога
: Іс.42,8; Пс.82,19; 67,5; Ам.5,8; 9,6
53
Творіння
не може називатись істинним Богом: «Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб пізнати Істинного, і щоб бути в істинному Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог істинний і вічне життя» (
1 Ів.
5:20
). (Граматичний аналог — Євр. 1,1-3)
53
«І беззаперечно — велика благочестя тайна:
Бог явився у плоті»
1 Тим
3:16
). Ніяке із творіння Божого не є народженим від Бога як Ісус: «Кому з Ангелів Він промовив: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе?» (Євр.1,5). Син народжений: Пс.2,7; Дн. 13,33; Евр.5,5; Пртч.8,24; 25; 1 Ів. 5,1; Кол. 1,15
53
«Він, бувши в Божій подобі,
не вважав за захват бути Богові рівним
, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної… Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» (Флп. 2:6-11).
Божественна природа Ісуса Христа доводиться не тільки текстами священних книг Нового Завіту, але і богословськи. Господь Ісус є Спасителем світу. Він викупив рід людський від вічної смерті. Спасительний Подвиг не може зробити жодна людина, навіть пророк. Це доступно тільки Богу, що втілився. Думка ця була ключовою у святителя
Афанасія Великого
в боротьбі з псевдовченням
аріан
54
Неканонічні Євангелія
ред.
ред. код
До
Нового Заповіту
Біблії включено чотири канонічні
Євангелія
від Матвія
від Марка
від Луки
та
від Івана
. Тільки ці чотири Євангелія визнаються, як священне писання всіма основними християнськими конфесіями. Але відомо про кілька десятків неканонічних Євангелій так званих апокрифів, які подають своє описання життя і діянь Ісуса Христа.
Докладніше:
Новозавітні апокрифи#Апокрифічні Євангелія
В інших релігіях
ред.
ред. код
Іслам
ред.
ред. код
Докладніше:
Іса ібн Мар'ям
Ісламі
постать Ісуса Христа ототожнюється з одним з найбільших
пророків
на ім'я
Іса ібн Маріам
араб.
عيسى بن مريم
‎), (
расул
, улу-л-азм) в перекладі з арабської
Ісус син Марії
, який був надісланий до
народу Ізраїлю
, щоб підтвердити істинність
Таури
Тори
), якому було послане нове писання
Інджил
Євангеліє
).
Юдаїзм
ред.
ред. код
Згідно з
Євангелієм від Матвія
І коли вийшов звідти, Ісус рушив до країв тирських і сидонських. І ось, жінка одна, ханаанеянка, що вийшла з тих самих країв, кричала Йому: Помилуй мене, Господе, сину Давидів! Доня моя жорстоко біснується. Але Він не відповідав їй жодним словом. І учні Його наблизилися й просили Його: Відпусти її, тому що волає за нами. А Він сказав їм у відповідь:
Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого
. А вона підійшла, вклонилася Йому і сказала: Господе, поможи мені! А Він сказав у відповідь: Не добре забрати хліб у дітей і кинути псам. Вона сказала: Так, Господе! Але навіть пси їдять крихти, котрі падають зі столу господарів їхніх.
Мт.
15:21-27
55
Але
з точки зору
юдаїзму
, особистість Ісуса (Єшуа) з Назарета не має ніякого релігійного значення
і визнання його месіанської ролі і, відповідно, використання титулу «Христос» чи «Машиах» (
«Месія»
) щодо нього є абсолютно неприйнятно. В юдейських релігійних текстах
I століття
нашої ери
немає згадки про особу, яку можна було б достовірно ототожнити з Ісусом Христом
56
. Згадки про Ісуса з
Назарета
можна знайти, починаючи з
Середньовіччя
. Так існує відомий твір
Мішна
Тора
(«Повторення Закону») створений у
1180
, одним з найвидатніших юдейських
філософів
Маймонідом
, в якому зазначено:
І про Йешуа Ганоцрі (Ісус з Назарету), який уявляв, що він Машиах (Месія), і був страчений за вироком суду, як передбачив
Даниїл
: «І злочинні сини твого народу наважитися здійснити
пророцтво
і зазнають поразки»  — бо чи може бути більшою поразкою, ніж та, яку зазнав цей чоловік? Адже всі пророки говорили, що Машиах — рятівник Ізраїлю і Спаситель його, що він зміцнить народ у дотриманні заповідей. Цей же був причиною того, що сини Ізраїлю гинули від меча і залишок їх було розсіяно. (Мішна Тора, Закони про царів і війну, 11:4)
57
Ісус бен Пантира
ред.
ред. код
У Єрусалимському
Талмуді
Шаббат 14:4; Авода-Зара 2:2
) згадується
Ісус бен Пантира
тобто
Ісус сина Пантири
, буквально фраза звучить: «
… як учив Ісус син Пантири …
», без будь-яких додаткових відомостей про нього. Римський філософ, критик Християнства
Авл Корнелій Цельс
в своїй праці «Правдиве слово» написаній в середині
II століття
ототожнює
Ісуса Христа
Ісусом бен Пантира
. За його версією
Ісус Христос
є позашлюбним сином римського солдата, з популярним у ті часи серед військовослужбовців ім'ям Пантира (варіанти написання латиницею:
Panthyra, Panthera, Pandera
).
У Середні Віки існували
памфлети
«Толедот Єшу»
, назва яких може бути перекладена, як «родовід Ісуса», однак треба зауважити, що ім'я «Ісус» передано в спотвореній формі Єшу ישו замість Єшуа ישוע.
Текст цих памфлетів приписує
байстрюку
Єшу,
магічні здібності
і ганебний кінець
58
Іншим поясненням виникнення імені
Ісус бен Пантира
є дещо спотворена вимова слова
Діва
Παρθένα (Parthéna)
на
діалекті
грецької мови
койне
. Тобто
Ісус бен Пантира
можна перекласти як
Ісус син Діви
. На койне написані майже всі книги
Нового Заповіту
та проводилась проповідницька діяльність ранніх християн, в той самий час цей діалект відігрівав роль мови міжетнічного спілкування у Східному Середземномор'ї. Це пояснення свідчить, що
Юдаїзм
не мав точних відомостей про Ісуса Христа, а взяв їх, від християн
59
Месіанський Юдаїзм
ред.
ред. код
Існує течія
Месіанський юдаїзм
послідовники, якої сповідують
Юдаїзм
, але вважають
Ісуса з Назарета
правдивим
Месією
єврейського народу
60
Месіанський юдаїзм
часто плутають з місією
Євреї за Ісуса
, яка не є окремою релігійною течією, а є лише об'єднанням людей етнічного єврейського походження, які добровільно прийняли
Християнство
Бахаїзм
ред.
ред. код
Бахаїзмі
(релігія, заснована Багауллою в Персії в XIX столітті, яка на початку XXI століття налічує близько шести мільйонів прихильників)
Ісуса Христа
, шанують, як одного із головних пророків
Бога
. Крім
Ісуса Христа
головними пророками
Бахаїзму
Крішна
Авраам
Мойсей
Заратуштра
Будда Шак'ямуні
Мухаммед
Баб
Багаулла
Історичні свідоцтва
ред.
ред. код
Бернард Плокгорст
(1825—1907, Берлін). Ісус та діти
Докладніше:
Історичний Ісус
Талл Самарянин
ред.
ред. код
Перший автор не єврей, який згадує у своїй праці про події, пов'язані з Христом, є Талл Самарянин (52 р.). «Історія» Талла не збереглася до сьогодні, однак окремі її фрагменти цитувалися Юлієм Африканом (220 р.). «
Весь світ огорнула жахлива темрява, і скелі тріснули від землетрусу, і багато місць в Юдеї й інших районах були зруйновані»
. У третьому томі своєї «Історії» Талл пояснює цю темряву затемненням сонця, що є безпідставним (сонячне затемнення не могло статись у час повного місяця, а Христос був розіп'ятий у час пасхального повного місяця)
61
. Більшість сучасних вчених вважає згадку про темряву літературним засобом, а не історичною подією
62
Флегон
ред.
ред. код
Продовжуючи тему сонячного затемнення та землетрусу, якими, за євангельськими свідченнями, супроводжувалося розп'яття Ісуса Христа Юлій Африкан цитує історика І ст. Флегона: «
в час правління імператора Тиберія сонячне затемнення збіглося з повним місяцем»
61
А, як відомо у православній традиції «Пасха» — «Воскресіння Христове» святкується в першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця.
Мара Бен Серапіон
ред.
ред. код
Велику цікавість викликає лист із полону сирійського історика-філософа Мара бен Серапіона. Достовірність цього документа сьогодні не викликає сумнівів, а його походження датується істориками кінцем І — початком ІІ ст. Розмірковуючи про складність людського життя Мара бен Серапіон у листі до свого сина називає страчених «великих людей» одноплемінниками і покарання за це злочинців:
«Скажи нам, наймудріший із людей: на що може покластись людина?
Що ж нам сказати, якщо мудреці піддаються насиллю тиранів?
Вони самі, просвітленні, терплять зневажливе ставлення і не можуть захистити себе.
Яку користь отримали афіняни від того, що стратили Сократа, — бо відплатою їм за це були голод і чума?
Або самосці — від того, що спалили Піфагора, адже в одну мить їх країна була заметена піском?
Або юдеї — від страти свого мудрого Царя, — адже з цього часу у них було відібране Царство?
Бог справедливо воздав за цих трьох мудреців: афіняни померли від мору, самосці були затоплені морем, юдеї розгромлені і вигнані зі свого царства і живуть у розсіянні. Сократ же не помер завдяки Платону, Піфагор — завдяки кумиру Гери, а мудрий Цар — завдяки мудрим законам, які він дав»
63
Цей документ було опубліковано 1855 року. Нині цей рукопис VI—VII ст. зберігається у в Британському музеї. З листа видно, що його автор не був християнином і не був знайомий з євангельським текстом. Лист Серапіона доводить, що вже через кількох десятиліттях після розп'яття Ісуса на Близькому Сході було відомо про якогось «царя євреїв» як нового законодавця, вбитого тими, хто мав бути його підданими. Говорячи про Царя і Його Закон, Мара бен Серапіон не міг мати на увазі нікого з Іродів, оскільки жоден із них не загинув від рук одноплемінників, і нікого з них не можна вважати мудрецем, подібним до Сократа чи Платона. Тому найімовірніше, що в даному випадку йдеться про «Царя Юдейського» — Ісуса із Назарета, який дав Новий Закон.
Пліній Молодший
ред.
ред. код
Хоч до наших днів не дійшли праці Плінія Старшого, проте збереглися листи його племінника Плінія Молодшого (61–113 рр.), в яких згадується про християн. З 111 по 113 роки Пліній Молодший — правитель Віфінії — (одна з провінцій Малої Азії) і за тодішніми законами він мав переслідувати християн. Доповідаючи імператорові Траяну, управитель описує релігійне становище своєї провінції повідомляє про санкції, які він застосовує до християн:
«Я особисто ніколи не був присутнім на судових слуханнях у справі християн, тому не знаю, чим якою мірою їх потрібно карати або як проводити допит. Я дуже вагався, чи потрібно, виносячи вирок, зважати на вік, чи не вирізняти нічим „ніжний“ вік від людей дорослих, чи прощати тих, хто розкається, чи може людині, яка була християнином, розкаяння не йде на користь, і потрібно карати саме ім'я, навіть за відсутності складу злочину пов'язаного з їхнім іменем. Поки що із тими кого приводили до мене як християн, я дотримувався таких дій. Я запитував їх самих, чи вони християни; тих, хто зізнавався запитував удруге і втретє, погрожуючи їм стратою; тих, хто наполягав на своєму, велів вивести і стратити. Я не сумнівався, що хоч би яка була сутність їхнього зізнання, їх варто, звичайно, покарати за впертість і закостенілість. Були навіть такі безумці, яких я, як римських громадян, вирішив відправити до Риму. Незабаром, під час самого процесу слідства, як це зазвичай відбувається, злочинців виявлялося все більше й більше, і з'являлися, навіть, різні їх види. Мені було пред'явлено список, складений невідомим, в якому було багато імен. Тих, хто заперечував, що вони є християнами або були такими, я вирішив відпустити, коли вони вслід за мною закликали богів, звершили перед твоїм зображенням, яке я повелів принести із статуями богів, жертвоприношення ладаном і вином, крім того, хулили Христа — справжніх християн неможливо змусити до жодного із цих вчинків. Інші, вказані донощиком, сказали, що вони християни, а за тим відмовлялись від своїх слів, кажучи, що вони були християнами, але відпали, деякі за три роки, інші за багато років, деякі ж за двадцять років. Усі вони шанували і твоє зображення, і статуї богів, і лихословили Христа. Вони стверджували, що вся їх вина або помилка полягала у тому, що вони, зазвичай у визначені дні, збиралися до сходу сонця, і почергово
оспівували Христа як Бога
і клятвено зобов'язувалися не злочин звершувати, а утримуватися від крадіжок, грабунків, перелюбства, порушення клятви, відмови видати кимсь довірене. Після цього вони розходилися і знову приходили для споживання їжі, звичайної і невинної, але й це вони припинили робити після мого указу, яким я, за твоїм розпорядженням, заборонив таємні організації. Тим паче я вважав за необхідне під тортурами допитати двох рабинь, які називалися прислужницями, і не виявив нічого, крім безмірного, потворного марновірства, тому відклав розслідування і вдаюся до твоєї поради. Справа, по-моєму заслуговує обговорення, особливо зважаючи на кількість тих, над ким нависла ця загроза: безліч людей різного віку, та звання і різної статі ідуть і йтимуть на загибель. Зараза цього марновірства поширилася не лише по містах, а й по селах та маєтках але, здається, її можна зупинити і зарадити справі. Достовірно встановлено, що покинуті храми знову відвідуються, урочисті служби, давно покинуті, відновлено і корми для жертовних тварин, на який досі ледь-ледь знаходився покупець, тепер знову розпродуються. Із цього легко дійти висновку, що велике скопище людей можна виправити, якщо залишити місце для розкаяння»
64
З цього листа дізнаємося: на допитах дехто з переслідуваних зізнався, що зрікся Христа близько двадцяти років тому. З цього випливає, що вони стали християнами приблизно через п'ятдесят років після хресної страти Ісуса Христа. Описуючи молитви перших християн Пліній пише, що вони: «
вночі співають гімни Христу, як Богу»
. В даному випадку йдеться не про поклоніння якомусь міфічному божеству, а про історичну особу, про яку Пліній говорить як про людину. Цінність даних слів полягає і в тому, що мовиться про віру самих християн. Вже у вісімдесятих роках християни поклонялися Ісусу з Назарета «як Богу». До наших днів дійшов і лист-відповідь Траяна, в якому імператор радить Плінію перевіряти доноси і помірковано вирішувати кожну справу, пов'язану з християнами.
Йосип Флавій
ред.
ред. код
Єврейський історик
I століття
Йосип Флавій
пише коротко про Христа та Івана Хрестителя в книзі
Юдейські старожитності
англ.
Antiquities of the Jews
) опублікованій близько 93 року. I це одне з найбільш ранніх історичних свідоцтв про Христа нехристиянським автором. У цій книзі Флавій детально описує зруйнування Єрусалимського Храму близько 70 р. н. е.., про що провіщав Христос 40 років до цього. Знаменита частина уривку з цієї книги —
Testimonium flavianum
у Флавія про Христа звучить так (
Юдейські Старожитності
, Книга XVIII.III.3):
Тепер, у ці часи була розумна людина, Ісус, якщо це буде законно називати його людиною, бо Він був чинитилем чудних діл, учителем таких людей котрі слухають правду з задоволенням. Він повів за Собою як і багато євреїв, так і багато з поган. Він був Христом; і коли Пілат, за радою головних серед нас, засудив Його на хрест, ті що любили Його спочатку не залишили Його, бо Він з'явився їм знову живим на третій день, як святі пророки предвістили цю та тисячу інших чудних речей про Нього; і плем'я християн, названих так від Нього, не щезло понині.
Цю відомість написано в 90-х рр. Проте, на думку деяких учених, цей фрагмент у тексті грецького рукопису є вставкою християнського переписувача, сфальсифікованого на межі
III
IV
століть
65
. Цікаво відзначити, що
Оріген
, учитель церкви в III столітті, у дискусії з
гностиком
Цельсом
66
також посилається на Флавія, на його згадку про Ісуса у
Юдейських старожитностях
67
. Однак, зважаючи на тему дискусії, стиль викладу Орігена та доцільність цитування твору Флавія, неможливо точно реконструювати за Орігеном сам Testimonium flavianum. Цю мету очевидно не ставив і сам Оріген. Тому існують різні думки з приводу історичності цієї частини уривку, у тому числі, що частину цього додатку було зроблено вже після смерті Орігена (а він помер у 254 році). Вперше саме про цю частину твору Флавія згадує церковний історик
Євсевій Кесарійський
у 320 році.
Справді, Йосиф Флавій,
фарисей
і правовірний послідовник юдаїзму, нащадок
Маккавеїв
, член відомого роду первосвященників, нібито повідомляє, що Ісус був Месією, боголюдиною, що, розп'ятий, він воскрес на третій день. Велика наївність переписувача, який вставив у текст уривок такого змісту, але ще більша й незрозуміліша наївність багатьох поколінь людей, які вірили йому. Тим більше, що, як підкреслює польський історик релігії професор Зигмунт Понятовський, ця розповідь, вкладена в уста єврея, «майже живцем запозичена з християнського символу віри». Вчені встановили навіть приблизний період, коли була зроблена перша вставка Testimonium flavianum у Юдейських старожитностях (Книга XVIII, 63-64), проте обходять стороною другу її частину, взяту у Флавія з Книги XX-9.1, яку процитував і доцільно використав Оріген у своєму творі «Проти Цельса»
66
. Такі ранньохристиянські автори, як Климент, Мінуцій, Тертулліан і Феофіл з Антіохії, які добре знали «Юдейські старожитності», жодним словом не згадують інформацію про Ісуса, хоча незгадування інформації не є вагомим аргументом «за» чи «проти». Отже, вважають, що перша вставка була сфабрикована яким-небудь переписувачем на межі
III
IV
століть
68
. Ще в
IX
столітті в бібліотеці константинопольського
патріарха Фотія
зберігався примірник твору Флавія без цієї вставки
69
Тацит
ред.
ред. код
Римський історик
Тацит
(55—120 рр.) у праці «Annales» (Роки), яка постала в період панування імператора Траяна (
98
117
), розповідає про пожежу
Рима
, яка сталася влітку 64 р.:
Щоб знівелювати галасливі вісті, Нерон підсунув винуватих і на найвишуканіші кари віддав тих, яких, як зненавиджених через їхні злочини, натовп називає християнами. Творцем того імені (християнин) є Христос, який за панування Тиберія прокуратором Понтієм Пілатом був відданий на смерть. Придушений на той час згубний забобон вибухнув знову, і то не тільки в Юдеї, ключі цього зла є й у місті Римі, куди все, що ганебне й противне, прибуває й практикується.
Отже, спочатку були схоплені ті, хто відкрито визнавав себе прихильниками цієї секти, а згодом, за їх вказівками,— і велика кількість інших, звинувачених не стільки у злочинному підпалі, скільки у ненависті до роду людського. Їхня страта супроводжувалася знущаннями, бо одягали їх у шкіри диких звірів, щоб їх на смерть розривали собаки, розпинали на хрестах, або приречених на смерть у вогні,— їх підпалювали з настанням темряви задля нічного освітлення. Для цього видовища Нерон надав свої сади; тоді ж він дав вистави у цирку, під час яких сидів серед натовпу, або в одязі візничого правував упряжкою, беручи участь у змаганні колісниць. І хоча на християнах лежала провина, і вони заслужили найсуворішої кари, все ж таки ці жорстокості викликали співчуття до них, бо, здавалося, що їх винищують не для суспільної користі, а внаслідок кровожерливості самого Нерона
70
Цей текст має особливе значення, коли йдеться про доведення історичності існування Ісуса. Він містить головні й точні дані, принаймні про смерть Ісуса. Тим самим є головним письмовим доказом про існування історичної постаті Назарянина Ісуса.
Про Ісуса Христа Публій Тацит згадує лише, що Його стратив Понтій Пілат за правління імператора Тиберія (14-37 рр.). Про християн ми дізнаємось від Тацита, що вони станом на
64 р. н.е
численно розповсюдилися в Римі й називалися за іменем засновника Церкви. Все це цілковито узгоджується з християнськими свідченнями.
Гай Светоній Транквілл
ред.
ред. код
У той самий час, коли Тацит написав свої «Annales», тобто близько 120 року інший римський історик
Гай Светоній Транквілл
, який мало що знає про християнство, підтверджує, що за імператора
Нерона
«були засуджені на муки християни, рід людей нового і згубного вірування» (Nero 16). Коли ж говорить про попереднього імператора Клавдія, пише, що «цей прогнав з Риму юдеїв, які під впливом Христа спричинювали часті бунти» (Claudius, 25)
71
. Ця ж історична подія 49-50 років описана у
Діях апостолів
Дії
18:2
).
Згадки про Христа і християн у римських істориків Тацита (близько 55—120 років) і Светонія (70—160 роки), а також у римського письменника і державного діяча Плінія Молодшого (62—після 113 рр.) не можна приймати всерйоз як показання свідків, адже все це писалося лише в
II
столітті нашої ери. Такі згадки свідчать тільки про поширення християнства в Римській імперії, але нічим не підтверджують історичності особи Христа
69
Сучасник Цельса —
епікуреєць
Лукіан
, пишучи у 150 роках про Христа у праці «Прочанин», називає його софістом, магом, праводавцем християн. Згадує також про його розп'яття в Палестині.
Публій Елій Адріан
ред.
ред. код
За часів Публія Елія Адріана (117—138 рр.) християнство вже відігравало більш помітну роль у громадському й політичному житті імперії. Про це свідчить рескрипт, надісланий 125 року імператором проконсулові Азії Мінуцію Фундату. Цей документ зберігся завдяки Юстину Мученику, який наводить його у своїй «Апології». Йдеться в ньому про судовий процес проти християн, і Адріан радить Фундату не вірити доносам. А в другому листі консулові Сервіану, Адріан зазначає, що дехто з александрійців «обожнюють Христа». Цей лист цитується істориком Флегоном, посилання на якого з уривком листа збереглося в античному збірнику «Історія Августів».
Светоній Транквіл
ред.
ред. код
Не менш важливими є свідчення відомого римського історика
Гая Світонія Транквіла
(70-140 рр.), який описав
Життя дванадцяти цезарів
В біографії імператора Клавдія (41—54 рр.) Светоній повідомляє, що:
«юдеїв, постійно схвильованих через якогось Хреста, він вигнав із Риму»
72
Про це згадується і в книзі Дії апостолів (18:1-2):
«…після цього Павло, залишивши Афіни, прийшов до Коринфа і, знайшовши одного юдея, на ім'я Акила, родом із Понту, який недавно прийшов з Італії, і жінку його Прискиллу, —
бо Клавдій звелів усім юдеям покинути Рим
».
Слід звернути увагу на саму назву засновника
«нового суєвір'я».
Светоній називає Його Хрестом (Chrestus), а послідовників хрестиянами (chrestianos). Це пов'язано із певними особливостями транскрипції латинської мови. Довший час римляни називали хр
стиян — хр
стиянами.
Перелічуючи корисні, на його думку, справи Неронові, історик відносить сюди і гоніння на
«хрестиян, людей, які сповідують, нове і шкідливе марновірство»
73
Лукіан Самосатський
ред.
ред. код
Відомий грецький сатирик
Лукіан Самосатський
(120—180 рр.) у властивій йому іронічній манері висміював християн, їхню віру і їхню мораль. Власне, висміював він не лише християн, а й усі знайомі йому на той час релігійні культи.
Фрідріх Енгельс
вважає його свідчення «найкращим історичним джерелом про ранніх християн», оскільки він «однаково скептично ставився до всіх видів релігійного марновірства, тому для нього не було ні язичницько-релігійних, ні політичних мотивів дивитися на християн інакше ніж на якусь іншу релігію»
74
У творі «Перегрин» Лукіан Самосатський, висміюючи наївність і легковірність християн, згадує й засновника їхньої релігії:
«Найголовніший їх законодавець вселив у них думку, що всі вони будуть братами, як тільки перейдуть у його віру, тобто, відмовляться від грецьких богів і, поклоняться цьому розіп'ятому софісту, стануть жити точно за його приписами. Тому вони зневажають зовнішні блага і володіють ними спільно — вчення, яке вони прийняли на віру, без перевірки і доказів»
75
Хоча Лукіан досить скептично ставиться до християн і їхньої віри, однак він дає нам відомості про те, якою саме була віра перших християн, згадує також і факт розп'яття Христа.
Цельс
ред.
ред. код
Не менш критичним щодо християн був і філософ
Авл Корнелій Цельс
II ст. Для висміювання і «напоумлення» християн Цельс написав цілий трактат «Істинне слово», який завдяки християнам і зберігся. Насміхаючись над християнами, Цельс писав: «Вони (християни — С.Ц) ставлять юдеям у провину те, що ті не вірують в Ісуса як у Бога». Відомий християнський мислитель Оріген, полемізуючи з Цельсом, великою мірою процитував його у своєму творі «Проти Цельса».
Критику Цельса можна назвати фундаментальною, оскільки автор у своєму творі зібрав усі можливі контраргументи проти християнства. Всі доводи були посортовано й класифіковано. В «Істинному слові» Цельс намагався показати неспроможність християнства, опираючись на філософію, релігію, тогочасну науку, правознавство і навіть ортодоксальний юдаїзм. Він зібрав практично всі чутки, які розповсюджувалися тоді про Христа і християн. Тому тим, хто береться до критики християнства слід зважати на критику Цельса. У своєму творі Цельс неодноразово висміює розп'яття Христа, його народження без «законного» батька, ствердження про його божественність тощо. Проте, сам не розуміючи цього, Цельс більше прислужився християнству, ніж йому нашкодив. У своєму пасквілі він постійно апелює до історичних фактів і, оперуючи всіма чутками і поголосками, жодного разу не згадує про те, що Ісуса Христа не існувало, висміюючи Христа як реальну історичну особу.
Вавилонський талмуд
ред.
ред. код
Крім Йосифа Флавія з юдейського середовища збереглися свідчення про Христа з Вавилонського талмуду — великого збірника юдейських уставів, законів, моральних приписів і легенд, складених протягом II—
V ст. н.е.
Свідчення про Христа, що містяться в Талмуді, вельми скупі й завуальовані, неодноразово говориться натяками не згадуючи Його імені. В Талмуді Ісус Христос називається «Назарянином» або «тим чоловіком», однак є й прямі вказівки. У
Санхедрині
— одному з трактатів Талмуду — говориться: «
Напередодні Пасхи повісили Ісуса з Назарету. Протягом сорока днів глашатай ходив перед Ним, виголошуючи: „Він повинен бути побитий камінням тому, що займався чародійством, спокушав Ізраїль і підбурював його до повстання; хто має сказати що-небудь в його виправдання, нехай прийде і свідчить“
76
. Але не знайшлося нікого, щоб Його виправдати, і його повісили напередодні Пасхи»
76
Є в Талмуді згадки про вчителя І ст.
Єлеазара бен Гірканоса
, якого звинувачували в симпатії до християнства. Він зізнався, що чув від якогось Якова з Секанії слова Ісуса, які йому сподобались: "
Якось гуляв я по верхній вулиці Сапорії і зустрів одного з учнів Ісуса Назарянина, якого звали Яків із Кефар-Сеханії. Він сказав мені:
У вашому законі написано:
Не принось заробленого блудницею в дім Бога твого“ (Вт. 23;18). А можна використовувати ці гроші на відхоже місце для первосвященника?» Я не знав, що йому відповісти. Тоді він сказав мені:
Ось чого вчив мене Ісус Назореянин:
Із заробленого блудницею зібрала вона це і на плату блудниці вони це потратять, з нечистоти прийшло і в нечисте місце повернеться»
77
. Наводячи цю цитату у праці «Походження християнства», А. Робертсон зазначає: «Тут маємо свідчення, яке відноситься до І ст. Важко підшукати привід, який спонукав би того чи іншого єврея вигадати цю історію. А якщо ж так, то це доводить, що Ісус Назарянин, який виступав проти єврейського священства, жив у першому столітті, в роки, які майже збігаються з традиційно прийнятим датуванням»
78
Рабин
Салман Цеві
писав, що Ісус Назарянин народився у
Вифлеємі
Юдейському за царювання Ірода і був страчений в Єрусалимі при Понтійському Пілаті
79
Відомий рабин
Акиба бен Йосиф
, страчений під час придушення повстання Бар Кохби (132 р.) також згадував про смертне покарання Ісуса з Назарета напередодні Пасхи
80
Скептицизм
ред.
ред. код
Скептики поділяться на тих, хто взагалі не вірить в існування Ісуса Христа, позаяк релігійні книги для них не є авторитетом, а історичних свідоцтв дуже мало та існує велика ймовірність їх фальсифікації. Інші не заперечують існування Ісуса Христа, але не вірять в нього як Месію, Сина Божого або пророка.
Позахристиянські філософські погляди на постать Христа
ред.
ред. код
Усі погляди можна поділити на чотири групи:
Ідеалістична гіпотеза
. Її представники (особливо І. Ф. Штраус) уважали, що Євангелія описують у містичній формі діяння єдності між Богом і людьми, а не описують діяння історичної особи Назаретянина Ісуса.
Синкретична гіпотеза
. Найважливіший представник А. Древс твердить, що Ісус — не історична постать, а міф, аналогічний до божищ античних релігій. Натомість А. Дупонт-Зоммер стверджував, що євангелійний Ісус Назаретянин є дублікатом Учителя Справедливості з Кумрану.
Символічна гіпотеза
припускає, що Ісус є символом трансцендентальної дійсності, яка міститься в людській підсвідомості, а не історична постать. Представники: А. Немоєвський, П. Єнсен, В. Б. Сміт
Соціальна гіпотеза
знаходить обґрунтування в
діалектичному матеріалізмі
і твердить, що постання релігії обумовлюється не існуванням індивідуального Творця, а економічно-соціальною базою.
Зовнішність Ісуса Христа
ред.
ред. код
У Біблії немає згадок, як виглядав Ісус Христос. Приблизно його зовнішність можна уявити беручи до уваги його
походження
та соціальний статус сім'ї, де він виріс. Для більшості віруючих християн головним джерелом щодо зовнішності Ісуса Христа є
Спас Нерукотворний
. Інша християнська реліквія
Туринська плащаниця
не має однозначного ставлення до себе, як серед мирян, так і серед духівництва.
Прихильники негарного загального вигляду Ісуса підтримують ідею терплячого Месії, що бере свій початок від уривка з
Книги пророка Ісаї
«Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!»
Іс.
53:2
).
Так
святий Юстин Мученик
каже, що Ісус був гидкий на вигляд, святий
Климент з Александрії
пише, що був негарний на лиці, на думку
Тертуліана
не був красивий і його тіло «не мало людської гідності».
Оріген
81
, що подає думку язичника
Цельса
[en]
, каже, що Ісус був низького зросту і некрасивий (
«Проти Цельса»
, VI, 75).
Численнішими є прихильники тілесної краси Ісуса:
Григорій Ніський
Іван Золотоустий
Єронім Стридонський
. Вони не беруть за підставу історичну дійсність, а лише ідейну і загалом з уривка з псалма: «Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе» (
Пс.
44:3
).
Традиції зображення в мистецтві
ред.
ред. код
Тайна Вечеря
стінопис
Леонардо да Вінчі
Найбільшими факторами, які впливають на зображення Ісуса в мистецьких творах, є традиційна культура країни, епоха створення твору та конфесійна належність автора.
У творах мистецтва до часів римського імператора
Костянтина Великого
(280 — 337 н. е.), Ісус часто зображався як молодий
«Добрий Пастир»
з кучерявим волоссям, яке було або довгим, або коротким. Але образ Доброго Пастиря можна віднайти у язичницькому грецькому архаїчному та єгипетському мистецтві
82
. З часом язичницький вплив став ще виразнішим. Ісуса можна було легко ототожнити з відомими божествами середземноморського регіону, особливо з
Геліосом
(Аполлоном), богом Сонця, чий
німб
пізніше перейшов до Ісуса, а тоді до й до
святих
. У мавзолеї, під
Собором святого Петра
в Римі, Ісус зображений як
Аполлон
, що їде по небу на запряженій кіньми сонячній колісниці.
В одному документі XIII століття, який нібито є листом Публія Лентула до Римського сенату, дається опис зовнішності Ісуса. Там говориться, що він «мав волосся кольору неспілого лісового горіха (світло-русяве), що було гладким майже до рівня вух, а далі спадало трохи темнішими й блискучішими локонами нижче плечей; проділ посередині… носив недовгу роздвоєну бороду такого ж кольору, як і волосся… мав сірі… чисті очі»
83
Згодом цей недостовірний портрет вплинув на багатьох митців. «Кожна епоха створювала образ Христа, який їй був до вподоби»
84
. І це можна сказати не лише про кожну епоху, але й про різні раси та релігії. У творах релігійного мистецтва місіонерів Африки, Південної та Північної Америки й Азії зображується довговолосий Христос західного світу; але деколи йому надаються місцеві риси.
Протягом століть деякі видатні майстри, зокрема
Мікеланджело
Рембрандт
Рубенс
, приділяли надзвичайно велику увагу зовнішності Христа. Власне їхні роботи, які часто включали елементи символізму та містицизму, значно вплинули на те, як люди здебільшого уявляють собі Ісуса тепер.
Існують зображення Ісуса Христа в українському стилі
85
У кінематографі
ред.
ред. код
«Ісус Христос — суперзірка»
(1973)
«Ісус із Назарета»
(мінісеріал, 1977)
«День, коли помер Христос»
(1980)
«Остання спокуса Христа»
(1988)
«Пустеля»
(1991)
«Ісус. Бог і людина»
(1999)
«Юда»
[en]
(2004)
«Страсті Христові»
(2004)
«Майстер і Маргарита»
(2005)
«Святе сімейство»
(2006)
«Апостол Петро і Таємна Вечеря»
[en]
(2012)
«Біблія»
(2013)
«Син Божий»
(2014)
«Обраний»
(2020)
Іконографія
ред.
ред. код
Докладніше:
Іконографія Ісуса Христа
В геральдиці
ред.
ред. код
Санта-Марія-да-Фейра
Цікаві події, пов'язані з Ісусом
ред.
ред. код
1494
році Ісуса Христа оголосили Королем Флоренції.
2013
році юрист із Кенії Дола Індідіс звернувся в Міжнародний суд ООН у Гаазі з проханням розслідувати убивство Ісуса Христа
86
2016
році Ісуса Христа оголосили Королем Польщі
87
Див. також
ред.
ред. код
Боголюдина
Відкупитель
Господь
/ Пан
Христос
Месія
Син Божий
Спаситель
Примітки
ред.
ред. код
Лука Є.
Εὐαγγέλιον κατὰ Λουκᾶν
— 0085.
d:Track:Q1845
d:Track:Q128538
d:Track:Q39939
d:Track:Q18813
d:Track:Q6702529
d:Track:Q106046
d:Track:Q5852633
євангелісти
canonical Gospels
d:Track:Q472773
d:Track:Q34274
d:Track:Q5852633
Pellegrino C. R.
The Jesus Family Tomb
d:Track:Q5765369
d:Track:Q5081877
Матвій Є.
Εὐαγγέλιον κατὰ Μαθθαῖον
d:Track:Q392302
d:Track:Q5852633
d:Track:Q18813
d:Track:Q106046
d:Track:Q43600
різні автори
Καινή Διαθήκη
— 0100.
d:Track:Q18813
d:Track:Q1845
d:Track:Q2818964
А. М. Колодний
Ісус Христос
//
Енциклопедія сучасної України
/ ред. кол.:
І. М. Дзюба
[та ін.] ;
НАН України
НТШ
. —
. :
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. —
ISBN 978-966-02-6092-4
П. Ю. Павленко
Ісус Христос
//
Велика українська енциклопедія
: [у 30 т.] / проф.
А. М. Киридон
(відп. ред.) та ін. —
. :
ДНУ «Енциклопедичне видавництво»
, 2018—2025. —
ISBN 978-617-7238-39-2
Відділення релігієзнавства [[Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України - Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України]] // Постать Ісуса Христа в контексті релігієзнавчих досліджень / П. Ю. Павленко // Українське релігієзнавство. — 2003. — № 27-28. — С. 146—157. —укр
(PDF)
. Архів
оригіналу
(PDF)
за 27 червня 2020
. Процитовано 16 серпня 2019
Bultmann, Rudolf (1958).
Jesus and the Word
(англ.)
. Scribner. с. 17.
ISBN
978-0-684-14390-3
Звичайно, сумніви щодо того, чи дійсно Ісус існував, є безпідставними і не заслуговують на спростування. Жодна здорова людина не може сумніватися, що Ісус стоїть як засновник історичного руху, перший чіткий етап якого представлений найдавнішою палестинською громадою
Агностик
Барт Ерман
писав: «
Він, зрозуміло, існував, з цим згоден практично кожен компетентний антикознавець, незалежно від того, християнин він чи нехристиянин
». B. Ehrman, 2011
Forged: writing in the name of God.
ISBN 978-0-06-207863-6
Powell, Mark Allan (1 січня 1998).
Jesus as a Figure in History: How Modern Historians View the Man from Galilee
(англ.)
. Westminster John Knox Press.
ISBN
978-0-664-25703-3
Houlden, James Leslie (2003).
Jesus in History, Thought, and Culture: An Encyclopedia
(англ.)
. ABC-CLIO.
ISBN
978-1-57607-856-3
Voorst, Robert Van (13 квітня 2000).
Jesus Outside the New Testament: An Introduction to the Ancient Evidence
(англ.)
. Wm. B. Eerdmans Publishing.
ISBN
978-0-8028-4368-5
«Католицька енциклопедія», Origin of the Name of Jesus Christ
Архівована копія
. Архів
оригіналу
за 3 січня 2018
. Процитовано 26 січня 2007
{{
cite web
}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (
посилання
Чи Ісус є Всемогутнім Богом? // Офіційний сайт Свідків Єгови
. Архів
оригіналу
за 11 травня 2015
. Процитовано 14 грудня 2013
Хто такий архангел Михаїл? — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»
. Архів
оригіналу
за 3 вересня 2014
. Процитовано 1 вересня 2014
Новий Заповіт // від Матвія 2:1
. Архів
оригіналу
за 21 жовтня 2021
. Процитовано 14 червня 2014
Peter Richardson,
Herod: King of the Jews and friend of the Romans
, (Continuum International Publishing Group, 1999) pp. xv-xx; Jerry Knoblet,
Herod the Great
(University Press of America, 2005), с. 179.; Samuel Rocca, Herod's Judaea: a Mediterranean state in the classical world (Mohr Siebeck, 2008) с.159.; Fergus Millar, Emil Schürer, Geza Vermes,
The History of the Jewish People in the Age of Jesus Christ
(Continuum International Publishing Group, 1973) с. 327.; N. T. Wright,
The New Testament and the People of God
(SPCK, 1992), с. 172.
The Journal of Theological Studies, V. XVII, No 2, 1966
Herod Died in 4 B.C.E.? // The Star of Bethlehem. Nick Strobel
. Архів
оригіналу
за 18 березня 2015
. Процитовано 7 березня 2015
Новий Заповіт // від Луки 2:1-2
. Архів
оригіналу
за 21 жовтня 2021
. Процитовано 14 червня 2014
W. Ramsay (Journ. Rom. Stud. VII, 1917, S. 299 ff., bes. S. 237 ff.)
Мт. 2:16
. Архів
оригіналу
за 27 грудня 2014
. Процитовано 13 листопада 2013
Архівовано
2014-12-27 у
Wayback Machine
.]
Джузеппе Ріцціотті.
Життя Ісуса Христа
. Видання
Українського католицького університету
ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 180—186.
Дії 5:37
. Архів
оригіналу
за 5 жовтня 2013
. Процитовано 2 лютого 2016
Архівовано
2013-10-05 у
Wayback Machine
.]
H.H. Ben-Sasson,
A History of the Jewish People
, Harvard University Press, 1976,
ISBN 0-674-39731-2
, page 246: «When Archelaus was deposed from the ethnarchy in 6 CE, Judea proper, Samaria and Idumea were converted into a Roman province under the name Iudaea.»; page 274: «Josephus connects the beginnings of the
extremist movement
with the census held under the supervision of Quirinius, the legate of Syria, soon after Judea had been converted into a Roman province (6 CE).»
Квириний // © 2009—2013 Логос — Библейские Словари и Энциклопедии
. Архів
оригіналу
за 14 липня 2014
. Процитовано 14 червня 2014
πρώτη // © 2004—2013 by Biblos.com
. Архів
оригіналу
за 26 лютого 2015
. Процитовано 7 березня 2015
Archer, Gleason Leonard
(Квітень 1982).
Encyclopedia of Bible Difficulties
. Grand Rapids, Mich.: Zondervan Pub. House. с.
366
ISBN
0-310-43570-6
Frederick Fyvie Bruce,
The New Testament Documents: Are They Reliable?
(1943; republished Eerdman, 2003), page 87-88.
Steven L. Cox, Kendell H Easley, 2007
Harmony of the Gospels
ISBN 0-8054-9444-8
pages 289—290
Nikos Kokkinos, 1998, in
Chronos, kairos, Christos 2
by Ray Summers, Jerry Vardaman
ISBN 0-86554-582-0
pages 121—126
C.F. Evans,
Tertullian's reference to Sentius Saturninus and the Lukan Census
in the
Journal of Theological Studies
(1973) XXIV(1): 24-39
Новий Заповіт // від Івана 19:14
. Архів
оригіналу
за 14 липня 2014
. Процитовано 14 червня 2014
Архівовано
2014-07-14 у
Wayback Machine
.]
Pontius Pilate: portraits of a Roman governor
by Warren Carter 2003
ISBN 0-8146-5113-5
pages 44-45
The history of the Jews in the Greco-Roman world
by Peter Schäfer 2003
ISBN 0-415-30585-3
page 108
Backgrounds of early Christianity
by Everett Ferguson 2003
ISBN 0-8028-2221-5
page 416
Архівовано
4 березня 2016 у
Wayback Machine
.]
ИСТОРИЯ КАЛЕНДАРЯ И ХРОНОЛОГИЯ
К ВОПРОСУ О ПРОИСХОЖДЕНИИ НАШЕГО ЛЕТОСЧИСЛЕНИЯ // А. М. Эфросман (Историко-астрономическис исследования, вып. XVII, М.,Наука, 1984)
Різдво з оптимізмом // (C) 2003 Україна Молода
. Архів
оригіналу
за 14 липня 2014
. Процитовано 15 червня 2014
Що для нас означає вік Христа? // © — svitohlyad.com.ua
. Архів
оригіналу
за 14 липня 2014
. Процитовано 14 червня 2014
Поздоровлення з 33 річчям на ювілей // © Поздоровлення, тости та привітання на всі свята українською мовою 2014
. Архів
оригіналу
за 5 липня 2014
. Процитовано 15 червня 2014
Науковці визначили точну дату смерті Ісуса Христа // © TCH.ua
. Архів
оригіналу
за 18 серпня 2014
. Процитовано 15 червня 2014
МОИСЕЙ • Большая российская энциклопедия - электронная версия
bigenc.ru
. Архів
оригіналу
за 18 травня 2021
. Процитовано 26 травня 2021
Архівовано
2021-05-18 у
Wayback Machine
.]
Євсевій Кесарійський. Historia Ecclesiastica. Розд.7
Архівовано
16 жовтня 2013 у
Wayback Machine
.]
(нім.)
Тобто не мала інтимних стосунків з чоловіком
Bromiley, Geoffrey W. (1995). International Standard Bible Encyclopedia: A-D. Wm. B. Eerdmans Publishing. ст. 551.
ISBN 978-0-8028-3781-3
Мк. 6:3
. Архів
оригіналу
за 5 червня 2014
. Процитовано 13 листопада 2013
Архівовано
2014-06-05 у
Wayback Machine
.]
Мт. 13:55
. Архів
оригіналу
за 27 грудня 2014
. Процитовано 13 листопада 2013
Архівовано
2014-12-27 у
Wayback Machine
.]
Fiensy, David (2007). Jesus the Galilean. Gorgias Press. ст. 74.
ISBN 978-1-59333-313-3
Лк. 4.2
. Архів
оригіналу
за 12 листопада 2013
. Процитовано 12 листопада 2013
Архівовано
2013-11-12 у
Wayback Machine
.]
Защищение «12 глав» против восточных епископов - читать, скачать - святитель Кирилл Александрийский
azbyka.ru
(рос.)
. Архів
оригіналу
за 14 серпня 2019
. Процитовано 14 серпня 2019
Противосектантский блокнот
apologiya.orthodoxy.ru
. Архів
оригіналу
за 3 серпня 2018
. Процитовано 9 серпня 2018
Архівовано
2018-08-03 у
Wayback Machine
.]
Иеромонах Иов (Гумеров). Какое самое убедительное доказательство того, что Иисус – Бог? / Православие.Ru
. Архів
оригіналу
за 10 серпня 2018
. Процитовано 9 серпня 2018
Євангеліє від Матвія // БІБЛІЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ Переклад Олександра Гижи
. Архів
оригіналу
за 18 лютого 2011
. Процитовано 27 листопада 2011
Пинхас Полонский.
Евреи и христианство
. Архів
оригіналу
за 19 квітня 2009
. Процитовано 27 листопада 2011
Раббі Моше Бен Маймон // (РАМБАМ) МИШНЕ ТОРА
. Архів
оригіналу
за 11 січня 2012
. Процитовано 27 листопада 2011
Webster, Nesta H. (2000).
Secret Societies and Subversive Movements
. Book Tree. с. 21f.
ISBN
1585090921
Д. Ріцціотті,
Життя Ісуса Христа
. Видання
Українського католицького університету
ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Переклад о. Л. Гайдуківського. Рим. 1979. ст. 90.
Релігійно-інформаційна служба України // Юдаїзм
. Архів
оригіналу
за 12 грудня 2013
. Процитовано 9 грудня 2013
Африкан, Юлій.
Історіографія
. с. (18.1).
Allison, Dale C. (2005).
Studies in Matthew: Interpretation Past and Present
. Baker Academic.
ISBN
9780801027918
. Архів
оригіналу
за 3 січня 2014
. Процитовано 10 серпня 2016
Bruce.
NTDATR
. с. 114.
Epistles X, 96.
Руслан Хазарзар. Історичність Ісуса
. Архів
оригіналу
за 26 червня 2010
. Процитовано 16 липня 2010
Origenes — Contra Celsum, Кн. 1, 47
Архівовано
16 жовтня 2013 у
Wayback Machine
.]
(нім.)
Юдейські старожитності 9,1
Архівовано
5 березня 2016 у
Wayback Machine
.]
(рос.)
Архівовано
2 жовтня 2013 у
Wayback Machine
.]
Зенон Косідовський. Оповіді євангелістів
Христос і літочислення / Дарманський П. // Людина і світ. — 1970. — № 2.
Тацит, «Аннали», 15.44
. Архів
оригіналу
за 18 вересня 2010
. Процитовано 24 жовтня 2010
Цитовано за Джузеппе Ріцціотті,
Життя Ісуса Христа
. Видання
Українського католицького університету
ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Переклад о. Л. Гайдуківського. Рим. 1979. ст. 94.
Життя Клавдія 25,4.
Життя Цезарів 26,2.
Энгельс, Ф.
К истории раннего христианства. Цит. по кн.: К. Маркс и Ф. Энгельс о религии
. с.
245—
246.
Лукиан. Собрание сочинений. М., Л., 1935, II, с.–484.
Massehet. Sanhedrin, cap. 6. Цит. по „Апологии“ Г. Иттигера, с.–141.
Авода-Зара 16б)-17а), цитовано Ейслером у книзі «The Messian Jesus and John the Baptist», додаток III.
Робертсон А. Происхождение христианства. Рига, 1956. с.–123.
Salman Cevi. Teriak, сэр .1,7; Истинные исторические доказательства действительного бытия Христова на земле (анонимно). СПб., 1819.
Еврейская энциклопедия. — СПб., Т-I. — C. 620.
Слід зазначити, що
Оріген
хоча і став засновником біблійної філології, однак вчення автора терміну
«боголюдина»
у ряді положень виявилось непридатним для ортодоксальної церкви. Згодом
оригенізм
був офіційно засуджений церковним собором.
книжка Art Through the Ages
Пробудись! 8 грудня 1998 стор. 5
New Catholic Encyclopedia
Ісус Христос
У Гаазі юрист судиться з Ізраїлем та Італією за розп'яття Христа
. Архів
оригіналу
за 31 липня 2017
. Процитовано 25 травня 2017
У Польщі Ісуса Христа оголосили королем. Президент брав участь
Українська правда
(укр.)
. Архів
оригіналу
за 3 грудня 2020
. Процитовано 23 вересня 2020
Джерела
ред.
ред. код
Вікіджерелах
Біблія
Святе Письмо Старого та Нового Завіту. — Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
Д. Ріцціотті,
Життя Ісуса Христа
. Переклад о. Л. Гайдуківського. Том XLIX-L. — Рим: Видання
Українського католицького університету
ім. св. Климента Папи, 1979. — 710 с.
Колодний А. Ісус Христос //
Філософський енциклопедичний словник
В. І. Шинкарук
(гол. редкол.) та ін ;
Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України
. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. —
1000 екз.
ББК
87я2
. —
ISBN 966-531-128-X
А. М. Колодний
Ісус Христос
//
Енциклопедія сучасної України
/ ред. кол.:
І. М. Дзюба
[та ін.] ;
НАН України
НТШ
. —
. :
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. —
ISBN 978-966-02-6092-4
П. Ю. Павленко
Ісус Христос
//
Велика українська енциклопедія
: [у 30 т.] / проф.
А. М. Киридон
(відп. ред.) та ін. —
. :
ДНУ «Енциклопедичне видавництво»
, 2018—2025. —
ISBN 978-617-7238-39-2
Література
ред.
ред. код
Суд над Ісусом Христом з позицій древньоіудейського та сучасного кримінального права й процесу / Віра Навроцька. — Київ: АртЕк, 2016. — 223 с. — Бібліогр.: с. 190—223 (524 назв) та в підрядк. прим. —
ISBN 978-617-7264-23-0
Иисус Христос в документах истории / сост., статья и коммент. Б. Г. Деревенский. — 2.изд., испр. — СПб. : Алетейя, 1999. — 494 с.: ил. — (Античное христианство. Источники). —
ISBN 5-89329-040-0
Релігієзнавство. Підручник./ Укладачі: Білецький В. В., Додонов Р. О., Ковальський Г. Є. — Вінниця: ДонНУ, ГЛОБУС ПРЕСС, 2016. — 317 с.
Посилання
ред.
ред. код
Ісус Христос
Архівовано
3 березня 2021 у
Wayback Machine
.]
// Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Вікіцитати
містять висловлювання від або про:
Ісус Христос
Вікісховище
має мультимедійні дані за темою:
Ісус Христос
Новий Заповіт (WikiBooks)
Українська Біблія у перекладі Хоменка
Як насправді виглядив Ісус Христос?
Архівовано
14 червня 2008 у
Wayback Machine
.]
Ісус Христос у Святій Тройці
Ісус Христос — Агнець Божий — Викупитель Світу
Хто такий Ісус Христос?
Архівовано
27 вересня 2007 у
Wayback Machine
.]
Преображення Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Архівовано
20 березня 2020 у
Wayback Machine
.]
Хронологія книг Євангелія: коли народився і Воскрес Христос // © РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України, 2001—2013 РІСУ є проєктом Інституту Релігії та Суспільства Українського Католицького Університету
Архівовано
9 липня 2014 у
Wayback Machine
.]
Рік народження Ісуса Христа // © 2014 Рівненська єпархія УПЦ Київського Патріархату
Архівовано
14 липня 2014 у
Wayback Machine
.]
Ісус Христос, його біографія // Лубський В. І. Бібліотека українських підручників (pidruchniki.website) © 2010—2014
Архівовано
1 липня 2014 у
Wayback Machine
.]
Чи Ісус Христос є історичною постаттю?
від
SPQR. Стародавній Рим та Стародавній Світ
на Youtube
Англійською:
Про Ісуса
Архівовано
1 квітня 2022 у
Wayback Machine
.]
Ісус Христос на Вікі-Християнин
Архівовано
14 червня 2006 у
Wayback Machine
.]
Соборні висловлювання Ісуса Христа
Архівовано
6 квітня 2018 у
Wayback Machine
.]
В паралельному латинському та англійському тексті
Старозавітні пророцтва про Христа, що сповнилися
Християнство
Католицтво
Православ'я
Протестантизм
Іслам
Юдаїзм
Біографії
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
AniDB
Comic Vine
Discogs
Internet Movie Database
MusicBrainz
Giant Bomb
Tabakalera
Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
Інститут Гердера
Музей Нової Зеландії Те Папа Тонгарева
Генеалогія та некрополістика
FamilySearch Family Tree
Find a Grave
Geni.com
Родовід
Література та бібліографія
Index Theologicus
Open Library
Open Library
Provenio
ToposText
Бібліографія історії чеських земель
Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса
Наука
ORCID
Internet Philosophy Ontology project
Тематичні сайти
Archivo de la Real Academia Española
Edition humboldt digital
SNAC
Quora
Zhihu
Словники та енциклопедії
Башкирська енциклопедія
Велика норвезька енциклопедія
Православная энциклопедия
Хорватська енциклопедія
Шведська національна енциклопедія
Швейцарський історичний словник (online)
Электронная еврейская энциклопедия
Энциклопедия Кругосвет
American Cycl. (1879)
Britannica (9-th)
Britannica (11-th)
Brockhaus Enzyklopädie
Catholic (1907—13)
Catholic Encyclopedia
Cultureel Woordenboek
De Agostini
Encyclopédie Larousse
Encyclopedia Treccani
Encyclopædia Britannica
Encyclopædia Universalis
Internetowa encyklopedia PWN
Klexikon
Lur Hiztegi Entziklopedikoan
NicoNicoPedia
Proleksis Encyclopedia
TDV İslam Ansiklopedisi
The Encyclopedia of Science Fiction
Treccanis Enciclopedia Italiana
World History Encyclopedia
Довідкові видання
Британський музей
Alvin
Collaborative InterLingual Index
Consortium of European Research Libraries
Deutsche Biographie
Google Arts & Culture
KulturNav
National Historical Museums of Sweden
NNDB
SNAC
Swedish Open Cultural Heritage
TV Tropes
WordNet
Fandom
(англ.)
Fandom
(англ.)
Namuwiki
RationalWiki
Нормативний контроль
BAV
ADV10312532
BIBSYS
90053303
BLBNB
000185984
BNE
XX1724284
BNF
119392246
BNMM
000034756
CANTIC
981059250818306706
CCAB
000010094
CiNii
DA11512117
FAST
40116
Freebase
/m/045m1_
GND
118557513
ISNI
0000000120370699
J9U
987007299934305171
KANTO
000105186
KRNLK
KAC200901348
LCCN
n79084784
LIBRIS
sq468j4b191w1hm
LNB
000097693
MAK
9810651577205606
N6I
vtls000101203
NCF
ncf10167485
NCL
000386964
NDL
00565948
NKC
ola2002103454
NLA
880661
1472328
880655
NLG
1138
NLI
000324349
NLP
: a0000001002385 ·
NLW
jesus-christ
NSK
000100031
NTA
07286978X
PUSC
110790
RERO
A022812195
RILM
6943
SELIBR
222130
387654
SUDOC
027325636
ULAN
500344051
URBS
5673
22308
188766
VcBA
492/47907
VIAF
141145970137232251241
РДБ
000008166
Трійця
Трійця
Біблійні імена Бога
Бог
Нікейський символ віри
День Святої Трійці
Іпостась
Іконографія Трійці
[ru]
Трійця в мистецтві
Бог-Отець
Бог-Отець
Саваоф
Єгова
Отче наш
У західному мистецтві
Бог-Син
Бог-Син
Христос
Месія
Різдво
Воскресіння
Викуплення
Преображення
Переєстествлення
Боговтілення
Панкратор (Вседержитель)
Христос у Величі
[en]
Пред-існування Христа
[en]
Логос (християнство)
[en]
Христофанія
[en]
Іванове видіння Сина Людського
[en]
Іконографія
Спаситель світу
Свята премудрість
Ecce Homo
Свята Вечеря
Явлення
Статуї Христа
[en]
Святий Дух
Святий Дух
П'ятдесятництво
Хрещення Святим Духом
Дари Святого Духа
Плід Святого Духа
Параклет
У мистецтві
[en]
Хрещення вогнем
[en]
Пов'язані сторінки
Григорій Великий
Царство Боже
Престол слави
Трійця (Рубльов)
Фільми про християнство
Я є (біблійний термін)
[en]
Маріологія
Теологічні суперечки
[en]
Антитринітарії
Портал «Християнство»
Християнство
Ісус Христос
Різдво
Життя Христа
Служіння Ісуса
[en]
Преображення
Воскресіння
Вознесіння
Друге пришестя
Останній Суд
Небесний Єрусалим
Еммануїл
Основи
Християнська Церква
Новий Заповіт
Апостоли
Таїнство
Молитва
Гріх
спокуса
)/
Метанойя (навернення)
[en]
Катехізис
Пасха
Свята
Піст
10 заповідей
Заповіді Христа
Найбільша Заповідь Закону
Нова заповідь
Символіка
Царство Боже
Біблеїстика
Канон
Старий
Новий Заповіт
Апокрифи
Пророки
Біблійні особи
Герменевтика
Екзегетика
Богонатхнення
Нагірна проповідь
Біблеїзми
Чотири змісти Писання
[en]
Коментатори Біблії
[en]
Формування канону Нового Заповіту
[en]
Переклади
Вульгата
Септуагінта
Пешитта
Українські переклади Біблії
Теологія
Богослов'я
[en]
Один
Триєдиний
Бог
Отець
Син
Святий Дух
Іпостасне з'єднання
Апологетика
Богородиця
Ангели
Мученики
Рай
Створення
Провидіння
Благодать
Дари Святого Духа
Хрещення Святим Духом
Християнські чесноти
Гріхопадіння
Первородний гріх
Викуплення
Спасіння
Боговидіння
Пекло
Обоження
Блаженства
Богослужіння
Томізм
Августинізм
Іванова вставка
Сповідання віри
[en]
Релігійна правова сім'я
Безпомилковість Біблії
[en]
Моральна теологія
Теолог-мирянин
[en]
Таїнства
та
Богослужіння
Хрещення
Сповідь
Євхаристія (причастя)
Літургія
Єлеопома́зання (соборува́ння)
Вінчання
Миропома́зання
конфірмація
) ·
Хіротонія (рукопокла́дення)
Історія християнства
Християнська традиція
Раннє християнство
Іконоборство
Символ віри
Місіонерство
Церковні розколи
Хрестові походи
Реформація (1517)
Контрреформація
Вселенські собори
Реформи патріарха Нікона (1653)
Церковна реформа Петра І (1721)
Другий Ватиканський собор (1962)
Чернецтво
Християнство в Україні
Історія православ'я в Україні
Список митрополитів Київських
Важливі постаті,
українські науковці
Святі
українські святі
) ·
Патристика (Учителі Церкви)
Василій Великий
Григорій Богослов
Іван Золотоустий
Тома Аквінський
Аврелій Августин
Оріген
Ігнатій Лойола
Томас Торквемада
Мартін Лютер
Жан Кальвін
Джон Веслі
Ян Гус
Лоренцо Скуполі
[en]
Українські релігійні діячі
Петро Могила
Феофан Прокопович
Василь (Липківський)
Йосиф (Сліпий)
Андрей (Шептицький)
Димитрій (Туптало)
Християнські енциклопедії,
словники та ін
Patrologia Latina
Patrologia Graeca
Patrologia Orientalis
[en]
Перелік біблійних словників
[en]
Теологічна освіта
WCE
[en]
Православний богословський енциклопедичний словник 1913
[ru]
Реальна теологічна енциклопедія (TRE) в 36 томах
[de]
ISBE (1915)
БЕАН (1891)
CathEncy (1913)
Enciclopedia Cattolica
España sagrada в 56 томах
Acta Sanctorum в 68 томах
Gallia Christiana
[fr]
Римський мартиролог
Ватиканська бібліотека
Бібліотека Ярослава Мудрого
Українська релігієзнавча енциклопедія
Великий катехізис Петра Могили
Парацерковні організації
[en]
Визначні трактати
[en]
Сума теології (Аквінський)
Ліствиця
Про місто Боже (Аврелій)
Гексапла (Оріген)
Про наслідування Христа (Т.Кемпійський)
De doctrina Christiana (А.Августин)
The Genius of Christianity
[en]
Шатобріан
Інше
Святе Передання
Християнське мистецтво
Екуменізм
Пієтизм
Музика
Папа Римський
Патріархи
Полемічна література
Храми Київської Русі
Єресі
Православ'я за країною
Чисельність християн
[en]
Sensus divinitatis
[en]
Реколекція
Релігія та відеоігри
[en]
Проповідь
Місіонерство
Двовір'я
Церковне право
Папська булла
Католицькі релігійні ордени
Теологічні суперечки
[en]
Паризький диспут (суд над Талмудом)
Інквізиція
Слова та фрази Нового Заповіту
[en]
Доброчесний язичник
[en]
Синагога сатани
[en]
Кара Божа
[en]
Блудний син
Стрибок віри
[en]
Cura te ipsum
Альфа і Омега
Несповідимі шляхи Господні
Суєта суєт (Екклезіаст)
[ru]
Я істинна лоза
[en]
Christifideles laici
Апостольський лист
Принцип Гамалаїла
[en]
Міжконфесійний діалог
[en]
Буква і дух закону
[en]
Теофанія
Мітраїзм
Деномінації
напрямки у християнстві
Західні
Католицтво
Східні католицькі церкви
УГКЦ
) ·
Протестантизм
Адвентизм
Анабаптизм
Англіканство
Баптизм
Кальвінізм
Харизмати
Євангелізм
Лютеранство
Методизм
П'ятдесятництво
Східні
Православна церква
Несторіанство (монофізити)
Орієнтальні православні церкви (міафізити)
Антитринітарні
Свідки Єгови
Мормонізм
Рух Дослідників Біблії
Соцініанство
Аріанство
Портал «Християнство»
Чудеса Христові
Влада над природою
Перетворення води на вино
Чудесний улов риби
Монета у роті риби
Насичення народу п'ятьма хлібами
Проклін смоковниці
Утихомирення бурі
Ходіння по воді
Преображення
в мистецтві
Зцілення
Зцілення кровоточивої жінки
Зцілення сліпого у Вифсаїді
Сліпий біля Єрихону
Зцілення двох сліпих у Галілеї
Зцілення слуги центуріона
Зцілення сина царедворця
Зцілення прокаженого
Зцілення десяти прокажених
Зцілення глухонімого з Десятимістя
Зцілення чоловіка з водянкою
Зцілення у краї генезаретському
Вилікування згорбленої жінки
Зцілення сліпонародженого
Зцілення Петрової тещі
Зцілення розслабленого в Бетезді
Зцілення розслабленого у Капернаумі
Зцілення вуха слуги Малха
Зцілення сухорукого
Екзорцизм
Зцілення біснуватого в Капернаумі
Вигнання бісів на заході сонця
Вигнання бісів з Геразинського біснуватого
Вигнання бісів з німого чоловіка
Вигнання бісів з сліпого і німого чоловіка
Зцілення дочки хананеянки
Вигнання бісів з хлопчика
Воскресіння померлих
Воскресіння юнака з Наїну
Воскресіння доньки Яіра
Воскресіння Лазаря
Особисті
Преображення
Воскресіння
Вознесіння
Явлення Христа
Навернення апостола Павла
Портал:Християнство
Притчі Ісуса Христа
та
біблеїзми
Я є (ego sum)
[en]
Альфа і Омега
Я хліб життя
[en]
Я світло світу
[en]
Я двері
Я добрий пастир
[en]
Я є воскресіння і життя
Я дорога, і правда, і життя
Я істинна лоза
[en]
The Light of the World
Bible Gallerys
Підготовка
Царства
СЗ
Про злих виноградарів (Мф 21:33-41)
Про весільний бенкет (Мф 22:1-14)
Про тісні ворота (Лк 13:24-30)
Про неплідну смоківницю (Лк 13:6-9)
Про двох синів (Мф 21:28-32)
[en]
Про книжника (Мт 13:51)
[en]
Про сучок і балку (Мт 7:3)
[en]
Підрахунок вартості (Лк 14:25)
[en]
Основа та поширення
Царства Божого
Про сівача (Мф 3:8)
Про зерно гірчичне (Мф 13:31)
Про закваску (Мф 13:33)
Про невід в морі (Мф 13:47-50)
[en]
Про неправедного суддю (Лк 18:1-8)
[en]
Різні умови
Царства Божого
від Матвія
Про пшеницю і кукіль (13:24-30)
Про скарб на полі (13:44)
[en]
Про перлину (13:45-46)
[en]
Про немилосердного боржника (18:23-35)
Про заблукавшу овечку (18:12-14)
[en]
Про робітників у винограднику (20:1-16)
Про десять дів (25:1-13)
Про таланти (25:30)
Про овець та кіз (25:31)
[en]
від Луки
Про двох боржників (7:41-43)
[en]
Про доброго самарянина (10:25-37)
Про сусіда що просив хліба опівночі (11:5-10)
[en]
Про нерозумного багача (12:16-21)
Притча про загублену драхму
Про блудного сина (15:11-32)
Про невірного управителя (16:1-9)
[en]
Про багача і Лазаря (16:19-31)
Про слугу що прийшов з поля (17:7-10)
[en]
Про фарисея та митаря (28:9-14)
Про десять мін (19:11-27)
Божеє Царство всередині вас (17:20-21)
від Марка
та
від Івана
Притча про сім'я, що росте в землі непримітним чином (Мр 4:26-29)
[ru]
Притча про доброго пастиря та наймита (Ів 10:1-16)
[ru]
Біблеїзми
слова та вирази
[en]
Вдовина лепта
Найбільша Заповідь
Вівці та кози (суд над народами)
[en]
Курчата і квочка
[de]
Сіль землі
[ru]
Доброчесний язичник
[en]
Блудний син
Вилікуй себе сам (Cura te ipsum)
Несповідимі шляхи Господні
Молоде вино в старі бурдюки
Ловці людей
[en]
Місто на горі
[en]
З Богом все можливо (Мт 19:26)
[en]
Верблюд та вушко голки
[de]
Хто витягає меча, від меча й загине
[en]
Підставити другу щоку
[en]
Любіть ворогів своїх
[en]
Горя фарисеїв
[en]
Кесареве кесареві
Прощальна промова Христа
[en]
Синагога сатани
[en]
Христос і грішниця (Кинути перший камінь/Хто без гріха?)
Справжня сім'я Ісуса
[en]
Щоб усі були одне
[en]
Фаворське світло
Поцілунок Юди
Кара Божа
[en]
Суєта суєт (Екклезіаст)
[ru]
Зміїне насіння
[en]
Роде зміїний (Мт 3:7)
[en]
Соломонів суд
Ефект Матвія
Вода життя
[en]
Ка́мо гряде́ши
Як пес повертається до своєї блювотини, так дурень повторює свою дурість
[en]
Інше
Заповіді Ісуса Христа
Христос та самарянка
Нова заповідь
Притчі Соломона
Імена та титули Ісуса Христа в Новому Завіті
П'ять промов Матвія
[en]
Закони Христа
[en]
До Христа (
вітхозавітні
Йотам
про дерева, що вибрали царем терен (
Суд.
9:7-20
) •
Натан
про багача, забравшого у бідняка єдину вівцю (
2Сам
12:1-9
) •
Йоас
про терен та кедр на Лівані (
2Цар
14:9-10
Вавилонське стовпотворіння
Я сущий
[en]
Ісус Христос
Життя
притчі
чудеса
Благовіщення
Різдво
Стрітення
Втеча до Єгипту
Хрещення
Спокуси
• Покликання 12
апостолів
Перше чудо
Нагірна проповідь
Преображення
Дарування молитви учням
• Пророцтво
Другого пришестя
Вхід в Єрусалим
Вигнання торговців з храму
Помазання миром
[en]
Тайна вечеря
Прощальна промова
[en]
Моління про чашу
[en]
Страсті Христові
Суд Пілата
Хресна дорога
Розп'яття
Поховання
Зішестя в ад
Воскресіння
Явлення учням
Вознесіння
Пантократор (Синай)
Апостоли
12 апостолів
Євангелісти
Андрій Першозванний
Варфоломій
Филип
Петро
Симон Зилот
Іуда Яковів
Фома
Іуда Іскаріот
Матфій
єв. Матфей
та
Яків мол.
Алфеєви ·
єв. Іоан Богослов
та
Яків ст.
Зеведеєви
Пізніше
Першоверховний ап. Павло
навернення
) та
Варнава
70 апостолів
єв. Марк
єв. Лука
Яків (брат Ісуса)
Учні (християнство)
[en]
Жінки-мироносиці
Розсіяння апостолів
[en]
Тетраморф
Персоналії
Архангел Гавриїл
Єлисавета
Іван Хреститель
Діва Марія
Йосип
Симеон Богоприємець
Анна Пророчиця
Ірод Антипа
Саломія
Корнилій-сотник
Лазар
Пілат
та
Клавдія
Никодим
Каяфа
Закхей
Анна
Симон Киринейський
Варавва
Лонгін
Два розбійники
[ru]
Варта біля гробу
Жінки-мироносиці
Іоанна
Марія Віфанська
Марія Клеопова
Марія Магдалина
Марфа
Соломія
Сусанна
) •
Йосип Ариматейський
Свята рідня
[en]
Архангел Михаїл
Християнські реліквії
[ru]
та
біблійні місця
Свята земля
Колодязь Якова
Фавор
Храмова гора
Гетсиманський сад
Оливна гора
Голгофа
Храм Гробу Господнього
Святий Ґрааль
Синедріон
Терновий вінець
Плат Вероніки
[en]
Знаряддя Страстей
Животворний Хрест
Туринська плащаниця
Спис Лонгіна
Риза Господня
[en]
Камінь помазання
[ru]
Небесний Єрусалим
Християнське мистецтво
Іконографія
Воскресіння
Розп'яття
Ecce Homo
INRI
Плащаниця
П'єта
Вседержитель/Пантократор
Христос у Величі
[en]
Спас Нерукотворний/Манділіон
Спаситель світу
Свята Премудрість
[en]
Маеста (Дуччо)
[en]
) •
Статуї Христа
[en]
Богородиця в мистецтві
Фільми про християнство
Християнство в анімації
[en]
Релігія та відеоігри
[en]
Дванадесяті та
Великі свята
Хрещення (Водо́хреще) 6.01
Стрі́тення Господнє 2.02
Благовіщення 25.03
Вхід у Єрусалим
Вербна неділя
) •
Вели́кдень (Па́сха, Воскресіння)
Вознесіння Господнє
Трі́йця (Зелена неділя)
Преображе́ння
(Спас) 6.08
Успіння Богородиці 15.08
Різдво Богородиці 8.09
Воздвиження 14.09
Введення в Храм Богородиці 21.11
Різдво Христове 25.12
Обрізання Христове
та
память Василія Великого 1.01
Різдво Івана Предтечі 24.06
Петра і Павла 29.06
Усікновення глави Івана Предтечі 29.08
Покрова Пресвятої Богородиці 1.10
Молитви
заповіді
притчі
вислови
Отче наш
Ісусова молитва
Аграфи
Логії
Канони церковні святих апостолів
Дідахе
Найбільша Заповідь Закону
Притчі/біблеїзми
Закони Христа
[en]
Заповіді Ісуса Христа
Кесареве кесареві
Нова заповідь
Імена і Титули
Христос
Месія
Агнець
Син Божий
INRI (Цар Юдейський)
Син людський
Боголюдина
Ребе
Інше
Чотири змісти Писання
[en]
Формування канону Нового Заповіту
[en]
Безпомилковість Біблії
[en]
Коментатори Біблії
[en]
Служіння Ісуса
[en]
Паризький диспут (суд над Талмудом)
Вічний жид
Критика юдаїзму
[en]
Вифлеємський вогонь миру
Про наслідування Христа (трактат, 1418)
Непогрішимість церкви
[en]
Золоте правило моралі
Теологічні суперечки
[en]
Доктрини та вчення Ісуса
[en]
Православне сповідання віри
Месіанська таємниця
[en]
Мітра
та
Мітраїзм в Римській імперії
Портали: Християнство
Православ'я
Католицтво
Протестантизм
Отримано з
Категорії
Уродженці Вифлеєму
Померли 7 квітня
Померли 30
Померли 3 квітня
Померли 33
Померли в Єрусалимі
Ісус Христос
Християнство
Монотеїзм
Новий Заповіт
Єврейське месіанство
Бог
Особи Нового Заповіту
Засновники релігій
Розіп'яті на хресті
Персонажі «Божественної комедії»
Боги за алфавітом
Пророки ісламу
Обожнені люди
Проповідники
Народились 2 до н. е.
Персоналії Юдеї
Персоналії:Назарет
Теслі
Безхатьки
Засуджені
Боги справедливості та правосуддя
Приховані категорії:
Вікідані:P4613:відсутня
Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title
Шаблон:Webarchive:посилання на Wayback Machine
CS1 відстежує параметр: month
Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN
Статті з джерелами з Вікіданих
Вікіпедія:P19:використовується
Вікіпедія:P20:використовується
Персоналії за алфавітом
Використання шаблону Reflist із кількістю колонок
Вікіпедія:Сторінки з посиланням на Вікіцитати
Ісус Христос
Додати тему