Депутатські сеймики Белзького і Руського воєводств в останній чверті XVI – першій половини XVII століття: організація та невибор

Patrimonium, т. 1, с. 169–188 Олексій Вінниченко ДЕПУТАТСЬКІ СЕЙМИКИ БЕЛЗЬКОГО І РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВ В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНИ XVII СТОЛІТТЯ: ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НЕВИБОРЧІ ФУНКЦІЇ Депутатські сеймики в Речі Посполитій були запроваджені в 1578 р., на них шляхта мусила обирати суддів-депутатів Коронного трибуналу. Організація і діяльність цього типу шляхетських зібрань порівняно добре регламентували сеймові постанови того часу. У Белзькому воєводстві шляхта з’їжджалася до Белза, в Руському воєводстві відбувало- ся три депутатські сеймики — у Вишні, Галичі й Холмі. Поза виборчими функціями, ці зібрання завдяки усталеним термінам проведення часто використовувалися монархом, сеймом, політичними лідерами та самими шляхетськими спільнотами для вирішення різноманітних публічних і приватних справ. Відтак депутатські сеймики відігравали не- абияку роль у політичному житті країни та в регіональному самоврядуванні. Ключові слова: Белзьке воєводство, Руське воєводство, депутатський сеймик, Корон- ний трибунал, шляхта. В останні десятиліття у сеймиковій історіографії остаточно утвердилась артикульована Адамом Літинським думка про сеймик як єдину інститу- цію в кожному повіті  / землі  / воєводстві Речі Посполитої1. Згідно з нею, різні шляхетські збори й з’їзди, які відбувалися в окремому регіоні і на які прибували місцеві землевласники, належить трактувати не як самостійні сеймики, а лише як окремі зібрання одного регіонального сеймика2. Такий підхід — вірний з формальної, інституційно-правової точки зору (оскільки два легітимні з’їзди шляхти в одному регіоні не могли проводитись одночас- но) — призвів до надмірної нівеляції значення окремих типів сеймикових 1 Kriegseisen W. Sejmiki Rzeczypospolitej szlacheckiej w XVII i XVIII wieku. — Warszawa, 1991. — S. 16. 2 Lityński A. Z problematyki klasyfikacji sejmików ziemskich // Prace Naukowe Uniwersytetu Śląskiego w Katowicach. — Katowice, 1969. — Nr 5. Prace prawnicze. I. — S. 105. 169 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO зібрань. Відтак у монографіях, присвячених діяльності сеймиків конкретних воєводств і земель, увага концентрується навколо політичних і фінансових ухвал передсеймових та післясеймових з’їздів, тоді як інші зібрання опиня- ються на марґінесі або взагалі не згадуються3 (виняток становлять хіба що праці істориків права4). Не в останню чергу це спричинено й джерельною базою, що слугує для вивчення «сеймикової» історії: набагато частіше зна- ємо про результати роботи сеймиків, аніж про їх перебіг і обставини про- ведення. Між тим, діючи за загальними для шляхетських форумів принци- пами й законодавчими приписами, сеймикові зібрання осібних видів мали відмінні й чітко визначені завдання / цілі та різні правові підстави, що по- значалося і на процедурі їх проведення, і на складі учасників, і на характері ухвалених ними актів. Окремим типом сеймикових зібрань, який за своїм значенням міг «кон- курувати» зі з’їздами перед і після загальнодержавними сеймами, був депу- татський сеймик. У його функціонуванні в регіонах Речі Посполитої водно- час знайшли вияв місцева, локальна специфіка та спільні для всієї країни риси, що виразно помітно на прикладі Белзького і Руського воєводств, де проводилося кілька шляхетських зібрань. Запровадження депутатських сеймиків відбулося тут, як і в інших ко- ронних воєводствах та землях, на підставі конституції варшавського сейму 1578 р. Їх поява привнесла перше функціональне урізноманітнення до існу- ючої сеймикової системи: дотепер діяли тільки передсеймові та елекційні сеймики — перші передували сеймам (відповідно на них обирали послів на сейм), а завданням других було обрання кандидатів на вакантні земські уряди. На депутатські зібрання подібно покладалися звичні для учасників шляхетських з’їздів, як можна бачити, виборчі функції: на сеймиках нале- жало обирати членів Коронного трибуналу — вищого апеляційного суду для обивателів Польського королівства (для шляхти Великого князівства Литовського в 1581 р. було створено окремий Литовський трибунал). Цей новостворений судовий орган складався з депутатів (суддів-депутатів) — духовних (представників від капітул) і світських (репрезентантів окремих 3 Серед «сеймикових» монографій, в яких депутатським зібранням присвячено окре- мі параграфи чи ширші фрагменти, див.: Pawiński A. Rządy sejmikowe w Polsce 1572–1795: Na tle stosunków województw kujawskich. — Warszawa, 1888 — S. 300–308; Śreniowski S. Or- ganizacja sejmiku halickiego // Studia nad Historią Prawa Polskiego. — Lwów, 1938. — T. XVI. — Zesz. 3. — S. 77–79; Gierowski J. A. Sejmik generalny Księstwa Mazowieckiego na tle ustroju sejmikowego Mazowsza. — Wrocław, 1948. — S. 148–155; Zakrzewski A. B. Sejmiki Wielkiego Księstwa Litewskiego XVI–XVIII w. Ustrój i funkcjonowanie: sejmik trocki. — Warszawa, 2000. — S. 170–177; Kozyrski R. Sejmik szlachecki ziemi chełmskiej 1648–1717. — Lublin, 2006. — S. 44–45; та інші. 4 Płaza  S. Sejmiki i zjazdy szlacheckie województw poznańskiego i kaliskiego. Ustrój i funkcjonowanie (1572–1632). — Warszawa — Kraków, 1984. — S. 144–146. 170 ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ воєводств)5. Останніх шляхта щороку обирала на спеціальних сеймиках, які й отримали назву депутатських (їх ще називали «депутатськими елекціями» або «елекціями суддів-депутатів»). Фактично утворення Коронного трибу- налу стало досягненням екзекуційного руху, спрямованим на реформуван- ня судової системи6, але результатом виявилось не тільки певне обмеження королівської влади у сфері судочинства та запровадження суто шляхетсько- го суду другої інстанції. Перед пересічним шляхтичем відкрилися нові мож- ливості: по-перше, для персональної публічної кар’єри й суспільного авансу (йшлося про виконання функцій трибунальського депутата, яким формаль- но міг бути обраний кожен шляхтич-землевласник), по-друге, для ширшої і, що не менш суттєво, регулярної участі у громадських зборах та публічному житті. На відміну від інших типів сеймикових зібрань організація та діяльність депутатських сеймиків отримали порівняно докладну регламентацію у сеймових конституціях. Однак ця правова регуляція не носила цілісного й системного характеру. Фактично йшлося про низку поодиноких сеймових ухвал, що могли мати постійну або дочасну дію і стосувалися усієї Корони чи деяких регіонів. У них обумовлювались місце і час проведення, кількість депутатів і порядок їх виборів, сам спосіб елекції, вимоги до кандидатів на депутатський уряд та інші чинності депутатських сеймиків. Водночас окре- мих аспектів роботи сеймикових зібрань (зокрема, процедури проведення та ухвалення документів) сеймові ухвали майже не торкалися, більшість з них носила конкретно-оказіальний характер і слугувала для вирішення оди- ничних питань. Найбільше для формування інституту депутатських сеймиків прислужи- лися постанови сейму 1578 р., але до середини XVII століття (до 1648 року) сейми Речі Посполитої ухвалили ще понад 50 конституцій, в яких регламен- товано, уточнено чи принаймні згадано як загальні засади устрою, так і ок- ремі аспекти діяльності депутатських зібрань в окремих воєводствах7. Що прикметно, ці 50 конституцій становить приблизно шосту частину від за- гального числа тих сеймових конституцій з часу правління королів Стефана 5 Majsel W. Trybunał Koronny w świetle laudów sejmikowych i konstytucji sejmowych // Czasopismo Prawno-Historyczne. — Poznań, 1982. — T. XXXIV. — Zesz. 2. — S. 73–109; Za- rzycki W. Trybunał Koronny dawnej Rzeczypospolitej. — Piotrków, 1993; Trybunał Koronny w kulturze prawnej Rzeczypospolitej szlacheckiej / Redakcja A. Dębiński, W. Bednaruk, M. Lip- ska. — Lublin, 2008; Bednaruk W. Trybunał Koronny. Szlachecki sąd najwyższy w latach 1587– 1794. — Lublin, 2008. 6 Balzer  O. Geneza Trybunału Koronnego. Studyum z dziejów sądownictwa polskiego XVI wieku. — Warszawa, 1886. 7 Винниченко О. Конституції сеймів 1576–1647 років як джерело до історії організації і діяльности сеймиків у Речі Посполитій // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Київ — Львів, 2004. — Т. II. — С. 247–248. 171 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO Баторія, Сигізмунда  III Вази і Владислава  IV, які містять інформацію про устрій та діяльність сеймиків. Причини такої уваги парламентаріїв саме до депутатських зібрань можна вбачати і в їх недавньому запровадженні (хоча післясеймові сеймики, які з’явилися дещо пізніше і були безпосередньо пов’язані із роботою сеймів, в сеймових ухвалах згадуються рідше), і, що на- певно було важливішим, в особливому значення для провінційної шляхти. Функціонування депутатських сеймиків. Суттєвою рисою, яка відріз- няла від інших типів сеймикових зібрань депутатські сеймики, став уста- лений час і регулярність їх проведення. Скликання шляхетських з’їздів зазвичай обумовлювали діяльність інших інститутів або певні політичні події чи публічні чинності, однак чіткі строки роботи Коронного трибуналу визначили і конкретні терміни проведення депутатських зібрань. Згідно з конституцією сейму 1578 р., вони мали збиратися в перший понеділок піс- ля католицького свята Народження Діви Марії, яке відзначалося 8 вересня. Відтак у різні роки понеділок припадав на проміжок від 9 і по 15 вересня. Очевидно у визначенні саме таких хронологічних рамок зіграв свою роль сільський триб життя шляхти-землевласників, прив’язаних до циклу сіль- ськогосподарських робіт у своїх маєтках8. Дата проведення була загальною для всіх депутатських сеймиків в Коро- ні9, її ж було прийнято і для прусських та українських (Волинського і Бра- цлавського) воєводств, які опинилися під юрисдикцією Коронного трибуна- лу дещо пізніше — за рішенням сейму 1589 р. Трибунал мав розпочинати ро- боту в перший понеділок після свята Святого Мартина (припадало на 11 ли- стопада), тобто за два місяці після депутатських сеймиків — час відведений на поїздку зі свого воєводства до Пйотркова, де відбувалася осінньо-зимова трибунальська сесія. У подальшому час проведення депутатських сеймиків залишався незмінним і лише в окремих випадках уточнювався у зв’язку з продовженням термінів роботи річної трибунальської сесії або зі скликан- ням посполитого рушення. 8 У своєму господарському календарі знаний економіст XVII ст. Якуб Казімєж Гаур відводив липень–серпень на проведення жнив і радив завершувати їх, за прикладом «старих господарів», у переддень свята Народження Діви Марії (тобто 7 вересня), відко- ли вже починали сіяти озимі (Haur J. K. Oekonomika ziemianska generalna punktami parti- kularnemi, interrogatoryami gospodarskiemi, praktyką miesięczną, modelluszami abo tabuła- mi arithmetycznemi obiaśniona, panom dziedzicznym, arendarzom, oekonomom, attendętom, vrzędnikom, pisarzom prowentowym y wszystkim w pospolitości dobr ziemskich dozorcom pozyteczna i potrzebna. — Kraków, 1675. — S. 108–112). Відтак депутатський сеймик припа- дав на певне «міжсезоння» в господарських роботах на селі, що давало землевласникові можливість залишити маєток і з’їздити на зібрання. 9 Volumina legum. Przedruk zbioru praw staraniem xx. pijarów w Warszawie, od roku 1732 do roku 1782, wydanego (далі — VL). — Petersburg, 1859. — T. II. — S. 182–183. Загалом про терміни проведення депутатських сеймиків див.: Bednaruk W. Trybunał Koronny… — S. 199–203. 172 ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ За сеймовою ухвалою 1578 р. шляхта окремих воєводств і земель мала здійснювати вибори суддів-депутатів до Коронного трибуналу на місцях, де, згідно зі старим звичаєм, обиралися «судові особи» (йшлося про членів місцевих судів — підкоморського і земського)10. Зокрема під дію цього по- ложення потрапило Белзьке воєводство, в якому депутатські сеймики поча- ли відбуватись там само, де й інші зібрання — в адміністративному центрі воєводства місті Белзі. Натомість для кількох коронних воєводств, які мали непростий сеймиковий устрій, ці місця в конституції уточнювалися, хоча у випадку Руського воєводства виявились цілком традиційними: шляхта Львівської, Перемишльської і Сяноцької земель мала збиратися у Вишні, Холмської — у Холмі, Галицької — у Галичі. Згодом місця проведення депу- татських сеймиків могли змінюватися лише з огляду на збільшення числа депутатів від окремих воєводств. «Звичність» місць проведення стосувалася не лише міст, а й споруд, де збиралася шляхта на вибори депутата. Найчас- тіше йшлося про храми (зазвичай католицькі костели) — на той час ледве не єдині будівлі, приміщення яких здатні були вмістити багатолюдні збори. В Белзькому і Руському воєводствах депутатські сеймики, як і інші шляхетські зібрання, мусили відбуватися: в Белзі — у костелі монастиря домініканців, у Вишні11, Холмі12 й Галичі13 — у фарних (парафіяльних) костелах. Формально склад учасників депутатських сеймиків мусив бути таким самим, як і будь-яких інших сеймикових зібрань. Згідно з правом, у роботі шляхетських сеймиків і з’їздів, які виконували роль станових територіаль- них зібрань, участь могли брати всі представники привілейованого стану (зрозуміло, дорослі й чоловічої статі), осілі в цьому воєводстві (землі), — так звані terrigenes, тобто ті, що мали тут землеволодіння та / або тримали земельну власність у посесії, державі, заставі тощо. Вони мали право ви- ступати, голосувати та бути обраними на сеймику «свого» регіону. Неосі- ла (безземельна) шляхта могла перебувати на сеймиках, але не мала права на активну участь в їх роботі14. На практиці склад учасників депутатських сеймиків відзначався певною специфікою. По-перше, процедура голосу- вання змушувала претендентів на депутатський уряд громадити своїх при- хильників. Учасники вишенських передсеймових сеймиків 1615 і 1616  рр. 10 Bednaruk W. Trybunał Koronny… — S. 203–207. 11 Akta grodzkie i ziemskie czasów Rzeczypospolitej polskiej z Archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie (далі — AGZ). — Lwów, 1909. — T. XX: Lauda sejmikowe. T. I. Lauda wiszeńskie 1572–1648 r. / Opr. A. Prochaska. — S. 141. 12 Akta sejmikowe ziemi chełmskiej 1572–1668 / Opracowanie W. Bondyra, H. Gmiterek, J. Ternes. — Lublin, 2013. — S. 249. 13 AGZ. — Lwów, 1931. — T.  XXIV: Lauda sejmikowe halickie 1575–1695  / Wyd. A. Prochaska. — S. 49; Wywody szlachectwa w Polsce XIV–XVII w. / Wyd. W. Semkowicz. — Lwów, 1913. — S. 133. 14 Kriegseisen W. Sejmiki Rzeczypospolitej szlacheckiej… — S. 104. 173 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO скаржилися на порушення нормальної й вільної елекції депутата, на яку «скупчено деякі приїжджають задля більшої кількості голосів»15. По-друге, у роботу зібрання могли включатися ті шляхтичі, яким таке право не на- лежало. Як випливає із зізнання (реляції), даного маршалком Францішком Бондзінським в Холмському ґродському уряді, після успішного проведення елекції на холмському сеймику 1644 р. різні шляхетські особи з Красностав- ського повіту — неосілі, неповнолітні й ті, які належали до «юрисдикції» Замойської ординації, намагалися взяти участь у голосуванні, хоча «ніко- ли перед тим на жодних сеймиках вільних голосів для призначення послів і депутатів не мали»; це, як сказано в зізнанні, призвело до замішання на сеймику16. По-третє, відмінним серед учасників депутатських зібрань мало бути співвідношення представників різних груп місцевого шляхетського соціуму, хоч тут вступали в дію різні чинники. Якщo депутатський сеймик займався виключно виборами депутата, то можна було не сподіватися на приїзд магнатів і великих землевласників, які воліли діяти на рівні Трибуна- лу через своїх клієнтів з числа середньої й дрібної шляхти. Відповідно серед учасників більшість складали останні, а малозаможних (і навіть безземель- них, як свідчить згаданий випадок на холмському сеймику 1644 р.) шляхти- чів заохочували до приїзду на сеймик задля отримання додаткових голосів. Однак на відміну від послів на сейм, трибунальськими депутатами могли ставати й сенатори, тож їх присутність також ставала актуальною. На склад учасників депутатських зібрань могли впливати й додаткові функції, які ті виконували. Коли йшлося про обговорення політичних пи- тань, на сеймик з’їжджалися політичні лідери та особи, котрі користувалися авторитетом у тамтешньому соціумі, найчастіше з числа місцевих сенато- рів, урядників і католицьких ієрархів (брали участь в сеймику як шляхтичі). Показовим стало прибуття на вишенський депутатський сеймик 1603 р., на який мав приїхати королівський представник, чималого числа шляхти, кіль- кох урядників і трьох сенаторів — львівського і перемишльського каште- лянів та перемишльського єпископа. Останній зайняв доволі прикметну позицію: висловив свою думку стосовно королівських прохань, натомість у виборах депутата відмовився брати участь — як духовна особа, яка обирає «свого» духовного депутата в капітулі17. А доведення свого шляхетства осо- бами, оскарженими у плебейському походженні (про це далі), мусило при- водити на депутатські сеймики десятки представників дрібношляхетських 15 AGZ. — T. XX. — S. 145 [p. 4], 155 [p. 19]. 16 Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 248–249. 17 Вінниченко О. Конфлікт політичний чи конфлікт особистий: вишенський депутат- ський сеймик Руського воєводства 1603 року // Соціум. Альманах соціальної історії. — Київ, 2007. — Вип. 7: Конфлікт та порозуміння в історії середньовічної і ранньомодерної Європи. — С. 114–115, 140. 174 ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ родів, члени яких часто потрапляли під подібні звинувачення чи виступали свідками у таких доведеннях18. Так чи інакше, про якісь абсолютні показники стосовно кількості учас- ників депутатських зібрань говорити не доводиться: участь не була обов’яз- ковою, і жодних реєстрів прибулої на сеймик шляхти не велося. Доволі умовними маркерами багатолюдності чи малочисельності зібрань, та й то тільки стосовно деяких з них, виступають відомості про кількість голосів, відданих за претендентів на депутатство19, підписи під сеймиковими акта- ми20 та переліки шляхтичів, які протестували стосовно неправомірних дій під час виборів21: на їх підставі можна твердити, що на депутатські сеймики з’їжджалося від кількох до кільканадцяти десятків осіб. Водночас слід вра- ховувати, що присутність для шляхтичів на депутатському зібранні могла бути важливішою від інших публічних чинностей: недаремно белзька шлях- та в жовтні 1584 р. доручила своїм послам просити короля перенести ґрабо- вецькі земські роки, які не відбувалися через елекцію депутата22. Процедура депутатських сеймиків загалом була такою, як і інших сейми- кових зібрань, вирізняючись лише в нюансах, обумовлених їх функціональ- ними цілями та, відповідно, правовою регуляцією. Найсуттєвішою відмін- ністю став усталений час проведення, встановлений сеймовою постановою 1578 р., відтак жодних додаткових актів, які б повідомляли про скликання цих з’їздів, не видавалося. Лише в деяких випадках король розсилав універ- сали чи мандати, якими закликав місцеву шляхту й урядників прибути на 18 На галицький депутатський сеймик 1639 р. з’явилося 14 шляхтичів з роду Жура- ковських і ще близько двох десятків представників інших родів (Wywody szlachectwa w Polsce… — S. 157–160; Winnyczenko O. Rodzice, krewni i powinowaci a pamięć rodowa szlach- ty województwa ruskiego w XVII wieku (w świetle akt sejmikowych deductionis nobilitatis) // Krakowskie Pismo Kresowe. — Kraków, 2014. — R.  6: Rodzina na pograniczu kulturowym. — S. 38–39, 48). 19 На сеймиках у Холмі за кількох кандидатів на депутатство загалом проголосува- ли: в 1623 р. — 131 шляхтич, у 1644 р. — 71 шляхтич (Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 141, 249). На белзьких сеймиках віддали голоси: у 1608 р. за чотирьох претенден- тів — 60 учасників зібрання (Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІАУЛ). — Ф. 1: Белзький ґродський суд. — Оп. 1. — Спр. 197. — Стор. 386), у 1611 р. за трьох претендентів — 58 шляхтичів (Biblioteka Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich we Wrocławiu. — Dział rękopisów. — Sygn.  15964. — T.  I. — Vol.  1: Lauda sejmikowe bełskie 1572–1673 (далі — Lauda sejmikowe bełskie). — S. 85 [№ 51]). 20 Постанову вишенського сеймика 1610 р. підписало 45 учасників зібрання, у тому числі львівський архієпископ Ян Замойський (AGZ. — T. XX. — S. 133). 21 З приводу елекції депутата у Вишні в 1624 р. кожна з обох сторін виголосила про- тестації від імені 18 різних шляхтичів та інших панів, котрі були присутні на сеймику (Вінниченко  О. З історії діяльності депутатських сеймиків Руського воєводства в пер- шій чверті XVII ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів 2001. — Вип. 35–36. — С. 513, 514). 22 Lauda sejmikowe bełskie. — S. 40 [№ 21, p. 19]. 175 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO сеймик і прийняти участь в його роботі23. Однак в них йшлося не про скли- кання зібрання, а про розв’язання справ, які не належали до компетенцій депутатського сеймика і які мали обговорюватися на ньому на прохання монарха. У визначений понеділок шляхтичі з’їжджалися до костелу, де проводи- лись усі сеймикові зібрання. Подібно, як і у випадку інших з них, депутат- ський сеймик розпочинав роботу з обрання головуючого — сеймикового маршалка. Відразу після цього мали б відбуватися вибори депутата: канди- датури висували учасники відповідно до ієрархії, тобто спершу сенатори (якщо такі були присутні), потім урядники, наприкінці неуряднича шляхта. Після цього так само відбувалося голосування — спочатку віддавали голо- си присутні сенатори й урядники, а за ними «інші обивателі»24. Вирішен- ня інших справ (зокрема й проведення окремими шляхтичами deductionis nobilitatis) мусило проходити після елекції депутата, хоча відомі випадки, коли королівського представника вислуховували до виборів, а обговорен- ня публічних справ поєднувалось із висуненням кандидатур на депутатство (так було на вишенському сеймику 1603 р.). Завершенням роботи депутат- ського сеймика ставало оформлення його рішень у вигляді відповідних до- кументів. Однак підготовка таких актів, часто дуже об’ємних, вимагала часу, тож під час зібрання лише накреслювались їх робочі (чорнові) варіанти. Ос- таточне оформлення могло здійснюватися вже після завершення сеймика і покладалося на маршалка, який і завіряв документи своїм підписом. Іноді на допомогу йому зібрання визначало кількох шляхтичів, які затримували- ся на місці після завершення сеймика. Робота депутатського зібрання об- межувалась одним днем, тож учасники воліли не затримуватися на місці сеймикування і витрачатися на помешкання, прагнучи чимскоріше виїхати додому25. Ключову роль у роботі сеймика відігравав маршалок26, виконуючи од- ночасно функції регулятора його роботи, репрезентанта зібрання та вико- навця ухвалених ним рішень. Обирався маршалок, як записано, приміром, у постанові вишенського сеймика 1614 р.27, для «rządu czynienia», і під цим 23 Див. для порівняння королівські мандати, надіслані сяноцькому (Вінниченко  О. Конфлікт політичний чи конфлікт особистий… — С.  139–140), галицькому (AGZ. — T.  XXIV. — S.  19–20) і буському (ЦДІАУЛ. — Ф.  3: Буський ґродський суд. — Оп.  1. — Спр. 11. — Стор. 197–198) старостам стосовно депутатських сеймиків, хоча в Галицькій землі того року вибори депутата не відбувалися. 24 Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 249. 25 У 1624 р. учасники вишенського сеймика поспішали додому з огляду на небезпе- ку татарського нападу (Вінниченко  О. З історії діяльності депутатських сеймиків… — С. 515). 26 Bednaruk W. Trybunał Koronny… — S. 219. 27 AGZ. — T. XX. — S. 141. 176 ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ «здійсненням порядку» розумілося керівництво роботою зборів, дотриман- ня процедури, підготовка сеймикової документації. У міру того, як депутат- ські сеймики почали займатися іншими справами (окрім виборів депутатів), їх маршалки стали діяти від імені сеймикового зібрання чи виконувати його доручення в різних ситуаціях. Наприклад, вишенський сеймик 1614  р. призначив для врегулювання конфлікту між Константином Корняктом і перемишльським старостою Адамом Стадніцьким комісію, до складу якої включив і маршалка зібран- ня коронного референдарія Яна Свєнтославського28. Маршалок холмського сеймика 1632 р. Вацлав Замойський від імені зібрання позичив у холмсько- го підкоморія Яна Скашевського 200  злотих для посла, якого сеймикуюча шляхта відрядила до руського воєводи29. На галицькому сеймику 1642  р. його маршалка, Яна Евариста Белжецького, було обрано депутатом «до ко- ректури права»30. Маршалок холмського депутатського сеймика 1643 р. Са- муель Бжезіцький за дорученням зібрання видав квит земському поборцеві, холмському підстарості Гієроніму Смєтанці31. Видається, що визначальними якостями для обрання маршалком муси- ли бути авторитет серед місцевої шляхти і здатність керувати роботою зі- брання. Недаремно бачимо серед них32, поза неурядничою шляхтою, чимало представників магнатських родів (холмський підкоморій Миколай Дани- лович на вишенському сеймику 1644  р.), місцевих судових урядників (пе- ремишльський підкоморій Кіліан Дрогойовський на вишенському сеймику 1589  р. або белзький земський писар Марек Олесьницький на белзькому сеймику 1621 р.) чи, навіть, тамтешніх старост (холмський староста Ян То- маш Кшивчицький на холмському сеймику 1645  р.). Важливу роль віді- гравав авторитет не лише самого шляхтича, але і його роду, статус рідних. Зокрема, Ян Еварист Белжецький, син галицького каштеляна і белзького старости Яна Белжецького, в 1642 р. двічі ставав сеймиковим маршалком: 28 Ibid. — S. 142. 29 Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 167–168. 30 AGZ. — T. XXIV. — S. 31, 50, 51. З іншого боку головування на сеймику не було гарантією обрання до Трибуналу чи на іншу посаду. Так, кандидатури Адама Ганського і Францішка Бондзинського (останні були маршалками холмських депутатських сеймиків 1623 і 1644 рр.) під час виборів депутата набрали мізерну кількість голосів (відповідно, 1 і 2) (Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 141, 249). 31 Archiwum Państwowe w Lublinie (далі — APL). — Castrensia Chelmensia, Relationes. — Ks. 65. — S. 28–29; Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 247–248. 32 Персональний склад маршалків сеймикових зібрань у Белзі, Вишні, Галичі й Холмі див.: Вінниченко О. Інститут сеймикового маршалка в Руському і Белзькому воєводствах останньої чверті XVI — першої половини XVII ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 1999. — Вип. 34. — С. 117–121. 177 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO у січні — на передсеймовому сеймику в Белзі, у вересні — на депутатському сеймику в Галичі33. А учасники депутатських сеймиків у Белзі два роки під- ряд обирали маршалками представників місцевого роду Коморовських: у 1643 р. — белзького земського суддю Адама, у 1644 р. — Стефана34. Водночас не існувало специфічного й обмеженого кола осіб, представ- ники якого ставали головуючими саме депутатських сеймиків: якихось тра- дицій чи обмежень тут не існувало. Наприклад, коронний референдарій Ян Свєнтославський тричі ставав маршалком депутатських сеймиків у Виш- ні  — у 1614, 1617 і 1618  рр., а поміж тим виконував маршалківські функ- ції ще на передсеймових зібраннях у 1615 і 1618 рр. Радше можна говорити про «професійних» маршалків, які часто обіймали такі посади, навіть кілька років підряд. Поза згаданим Я.  Свєнтославським, два роки підряд (у 1642 і 1643 рр.) на депутатських сеймиках у Холмі маршалкував Самуель Мірж Бжезіцький. Роль маршалка на депутатській елекції була настільки важливою, що ча- сами доходило до конкурентної боротьби за цю посаду: зокрема, саме «че- рез незгоду під час виборів маршалка» було зірвано вишенські депутатські сеймики 11 вересня 1628 р. і 10 вересня 1646 р.35 Головним завданням депутатських зібрань від самої появи і впродовж всього часу функціонування залишалось обрання судді-депутата до Ко- ронного трибуналу. Окрім цього, формально до компетенції депутатських зібрань (за рішенням сейму 1601  р.36) відносилась ще одна правова чин- ність (щоправда більш приватного характеру) — доведення шляхетства. Шляхтичі, яких було оскаржено в неблагородному походженні, мали на де- путатському сеймику «свого» воєводства довести перед обивателями свій шляхетський родовід та отримати відповідне сеймикове свідоцтво (атеста- цію), яке в подальшому пред’являли в Трибуналі або іншому суді — там, де остаточно вирішувалася справа щодо станової приналежності обвинуваче- ного. Підтвердження шляхетства на сеймиках37 здійснювалося шляхом пред- ставлення у сеймовому колі певного числа свідків (по лінії батька і матері), які «зізнавалися» про предків обвинуваченого та про свою спорідненість з останнім. За традицією оскаржений мусив виставити шістьох родичів, але 33 Lauda sejmikowe bełskie. — S. 180; AGZ. — T. XXIV. — S. 50, 51. 34 Lauda sejmikowe bełskie. — S. 192. 35 AGZ. — T. XX. — S. 273, 490. 36 VL. — T. II. — S. 390. 37 Детальніше про юридичні підстави й практичну реалізацію сеймикового виведен- ня шляхетства див.: Вінниченко О. Доведення шляхетства на сеймиках Руського воєвод- ства у Вишні (XVII — середина XVIII ст.): правова регламентація і повсякденна практи- ка // Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах. — Київ, 2012. — Т. 1: Практики, казуси та девіації повсякдення. — С. 13–40. 178 ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ на практиці їх кількість могла різнитися в залежності від сімейних та ін- ших обставин: наприклад, на вишенський сеймик 1635 р., як стверджував у своїй протестації оскаржений Теодор Вінницький, прибули представники не менше 33 споріднених із ним шляхетських родів38. Крім усних свідчень родичів, шляхтич, звинувачений у нешляхетстві, презентував у сеймико- вому колі автентичні документи (dyspozycyi), що засвідчували шляхетське походження його та його предків, підкріплюючи усні «зізнання» (як запи- сано в протестації Т. Вінницького, він готовий був доводити шляхетство на сеймику «з названими своїми родичами та приятелями, також зі своїми і своїх предків листовними автентичними диспозиціями стосовно земських маєтностей»39). Переважно це були привілеї на земельні маєтки, іноді з дав- ніших часів: зокрема, на галицькому сеймику 1617 р. оскаржений Філ Дро- гомірецький серед інших документів, наданих його предкам, пред’явив при- вілей короля Сиґізмунда  І (у ньому згадано прадіда обвинуваченого), що підтверджував привілей князя Владислава Опольського40. Початково пред- ставлення оскарженими документів відігравало допоміжну роль і не було конечним, поки сейм 1633 р. не зробив цей елемент сеймикового виведення шляхетства обов’язковим41. Такий порядок deductionis nobilitatis мав не тіль- ки значно подовжувати час роботи зібрання, але й збільшувати кількість присутніх на депутатському сеймику (про що вже згадувалось) — зокрема з числа середньої та, особливо, дрібної шляхти, оскільки представникам ос- танньої найчастіше закидалося нешляхетство. Видається, що учасники розглядали доведення шляхетства не як скла- дову роботи депутатського сеймика, а як приватну (хоча й згідну з правом) справу, яка не могла вплинути на перебіг і результат зібрання. Про це свід- чить ігнорування протестів, які часами виголошували опоненти оскарже- них (без побоювання, що це може призвести до зриву сеймика), а також ситуація, яка склалася на вишенському сеймику 1646 р.42 Проте в окремих випадках не тільки обвинувачений міг зіткнутися зі значними трудноща- ми, намагаючись представити докази свого шляхетського походження на сеймику, але й робота зібрання могла бути суттєво ускладнена через чиїсь 38 Wywody szlachectwa w Polsce… — S. 146–147. 39 Ibid. — S. 147. 40 Ibid. — S. 140. 41 VL. — T. III. — S. 382. 42 Незважаючи на те, що сеймик був зірваний ще під час виборів маршалка, учасни- ки зібрання видали Стрельбицьким атестацію (для представлення на Трибуналі), якою засвідчили готовність останніх представити на сеймику свідків і документи та доводити своє шляхетство. За відсутності маршалка атестацію підписали 4 сенаторів і 7 урядни- ків Руського воєводства (AGZ. — T.  XX. — S.  490–491; Wywody szlachectwa w Polsce… — S. 175). 179 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO спроби довести своє шляхетство (як це, наприклад, було під час вишенсько- го сеймика 1635 р.43). У більшості випадків сеймикові доведення шляхетства завершувалися успішно44, але наскільки часто їх проводили на депутатських зібраннях ви- значити складно. Сеймикові атестації, які найчастіше є єдиним джерелом відомостей про такі випадки, нерідко вносилися до актових книг через знач- ні проміжки часу45. Відомо, що справами, пов’язаними з підтвердженням шляхетства, в тій чи іншій мірі — чи-то проводячи deductio nobilitatis, чи- то відкладаючи його та видаючи акти, атестації або свідоцтва — займали- ся учасники 14  депутатських зібрань Руського воєводства: 11  вишенських (1601, 1609, 1610, 1614, 1618, 1620, 1636, 1639, 1640, 1643, 1646 років) і 3 га- лицьких сеймиків (1608, 1617 і 1639  років). Також достеменно відомо, що deductiones nobilitatis не відбувалися під час вишенського сеймика 1624  р.: тоді на них просто не вистачило часу через неспокійний перебіг зібрання46. Натомість немає відомостей про доведення шляхетства на сеймиках Белзь- кого воєводства і Холмської землі — як можна припускати, через незначну частку тут незаможної / дрібної шляхти (як і загалом нечисельність місце- вих шляхетських спільнот), представники якої найчастіше підпадали під на- гану шляхетства. Вочевидь оскарження і, відповідно, сеймикові виведення траплялися тут значно рідше, аніж в середовищі шляхти Перемишльської і Галицької земель. Формально, окрім виборів депутата, депутатські сеймики іншими спра- вами займатися не мусили47. Однак завдяки їхній регулярності та присутно- сті на них значного числа зем’ян, цей тип зібрання часто використовувався монархом і владною елітою Речі Посполитої для вирішення й обговорення державних справ. У такому випадку на депутатський сеймик зазвичай при- бував королівський легат (посол) і представляв сеймикуючій шляхті питан- 43 Wywody szlachectwa w Polsce… — S. 146–149. 44 Відомий лише один випадок на сеймиках Руського воєводства, коли в ході доведен- ня шляхетства було викрито плебея — на сеймику в Галичі у 1608 р. (Ibid. — S. 132–133). 45 Наприклад, дві атестації вишенського сеймика 10 вересня 1640 р. були облятовані (як частина трибунальських декретів): акт виведення Івана Скородинського — 1 травня 1647  р. у Львівському ґроді (ЦДІАУЛ. — Ф.  9: Львівський ґродський суд. — Оп.  1. — Спр. 397. — С. 686–689), акт виведення Анджея Ритаровського — 2 грудня 1665 р. у Пере- мишльському ґроді (Львівська національна наукова бібліотека імені Василя Стефаника (далі — ЛННБ). — Відділ рукописів. — Ф. 5: Оссолінські. — Спр. 426. — С. 134–136). 46 Вінниченко О. З історії діяльності депутатських сеймиків… — С. 515. 47 6  жовтня 1609  р. сяноцькі зем’яни, коли зібрались сесію тамтешнього земського суду і довідались про ухвалу тогорічного депутатського сеймика Руського воєводства щодо стягнення додаткового побору, розцінили таке рішення як порушення їх вольно- стей і заявили, що «той вишенський сеймик призначений є на обрання депутата, не на встановлення поборів» (AGZ. — T. XX. — S. 131). 180 ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ ня, що вимагали термінового обміркування48. Наприклад, відомо про відря- дження монарших послів на депутатські зібрання 1609 р. у Вишні49, Холмі50, Белзі51, також на вишенський 1607 р.52 і холмський 1617 р.53 сеймик тощо. Найчастіше йшлося про ухвалення і збір податків. Так, на галицький сеймик 1613 р. приїхав представник монарха Александер Тшебінський, який повідомив про труднощі, пов’язані з виплатою грошей «московському жов- нірові». Вислухавши посла, учасники зібрання постановили зібрати побор (по 5 злотих з плуга або лану оброблюваної землі) з підданих королівських, духовних і дідичних маєтків протягом п’яти тижнів і згідно з поборовим універсалом тогорічного сейму, обрали поборцею Станіслава Збієвського, шафарем — Войцєха Маковецького, визначили порядок стягнення подат- кових заборгованостей та інші аспекти. При цьому зазначалося, що зібрані суми мають бути передані до Львова сеймовим комісарам для платні війську тільки в тому випадку, якщо рішення про збір податку ухвалять сеймики інших воєводств54. Практика обговорення і вирішення на депутатських зібраннях питань, що належали до компетенції післясеймових з’їздів, очевидно походить з періоду 1589–1590 рр., коли, згідно із сеймовою конституцією 1589 р.55, сеймові посли мали звітуватися на депутатських сеймиках про свою діяльність та роботу сейму. З того часу відома, приміром, постанова вишенського сеймика 1589 р., основні положення якої стосувалися збирання призначеного сеймом податку та заходів щодо оборони Речі Посполитої від турецько-татарського нападу56. Своєю чергою шляхта — можливо не набагато пізніше від короля57 — стала послуговуватися цим типом сеймикових зібрань для вирішення справ, 48 Прикладом легації, яку представник короля зачитував під час депутатсько- го зібрання, може слугувати інструкція на сеймики, що мали відбутися 13  вересня 1638  р. (Biblioteka Uniwersytecka we Wrocławiu. — Oddział rękopisów. — Akc.  1949/439, Steinwehr II F 37. — K. 489; ЛННБ. — Відділ рукописів. — Ф. 45: Дідушицькі. — Оп. 1. — Спр. 109. — Стор. 921–923 [№ 103]). 49 AGZ. — T. XX. — S. 130–131. 50 Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 106. 51 ЦДІАУЛ. — Ф.  1. — Оп.  1. — Спр.  197. — Стор.  864–865; APL. — Castrensia Graboviensia. — Ks. 77. — S. 871–872. 52 AGZ. — T. XX. — S. 126–127. 53 Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 126. 54 AGZ. — T. XXIV. — S. 23–24. 55 VL. — T. II. — S. 283. 56 AGZ. — T. XX. — S. 82–84. 57 Як відомо з листа Миколая Потоцького до Яна Замойського, писаного 12 вересня 1600 р., на тогорічному депутатському сеймику в Галичі тамтешні обивателі, яких «над звичай було чимало», обрали і відрядили до короля посольство у складі трьох осіб (Ста- ніслав Ґурський, Пйотр Ожґа, [Адам] Тиравський) з проханням обміркувати безпеку ре- гіону (Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. — Archiwum Zamojskich. — Sygn. 688). 181 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO пов’язаних з місцевим самоврядуванням та публічним життям воєводства (землі). На депутатських сеймиках приймалися звіти поборців і шафарів про збір податків та розподіл зібраних сум, визначалися заходи для підтри- мання громадського спокою в регіоні, полагоджувалися приватні конфлікти між окремими зем’янами. Наприклад, у 1642–1643 рр. белзькими депутат- ськими зібраннями були видані три квитації: сеймиком 1642  р. — шафа- реві, ґрабовецькому старості Станіславу Сарбєвському 1) стосовно суми в 4 540 злотих 15 грошів, зібраної з чопового і відвезеної до Львова згідно з постановою реляційного сеймика 13 травня 1642 р., та 2) щодо 500 злотих, переданих ґрабовецькому войському й підстарості Войцєхові Альбертові Чарнолоському, обраному тоді ж депутатом ad correcturam iurium, на дорогу до Варшави58; сеймиком 1643 р. — колишньому поборцеві Флоріану Мірець- кому за суму 1 351 злотий 14 грошів, зібрану з податків 1640 р. й відвезену до Львова згідно з постановою попереднього (реляційного) сеймика59. Рідше депутатські сеймики займалися нефінансовими справами. Так, з огляду на поширення розбійництва та свавільства на території Галицької землі, тамтешній депутатський сеймик 1608 р. надав право галицькому ста- рості Станіславу Влодку ловити й карати злочинців у приватних маєтках60 (очевидно того дня вибори депутата й обговорення цього рішення не за- брали багато часу, бо сеймикуюча шляхта ще встигла зайнятися deductione nobilitatis). Вишенський сеймик 1617  р. спробував полагодити конфлікт навколо Мостиського староства між Яном Фредром і завихвостським каштеляном Максиміліаном Пшерембським. Вважаючи це справою публіч- ною, учасники зібрання для вирішення суперечки призначили комісію, до складу якої увійшли перемишльський каштелян Станіслав Ваповський, ся- ноцький каштелян Марцін Стадніцький, перемишльський стольник Саму- ель Троєцький та коронний референдарій Ян Свєнтославський (тодішній маршалок сеймика)61. Розвитку самоврядних, адміністративних та інших функцій депутат- ських зібрань сприяли й сейми, які час від часу (починаючи від 1589 р.) до- ручали провести на найближчих депутатських сеймиках ті чи інші публіч- ні чинності62. У багатьох випадках йшлося про обрання представників для 58 APL. — Castrensia Graboviensia. — Ks. 84. — S. 778–779, 779–780. 59 Lauda sejmikowe bełskie. — S. 192 [№ 119]. 60 AGZ. — T. XXIV. — S. 22–23. 61 Ibid. — T. XX. — S. 163; Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku / Wydanie szóste. — Kraków, 1960. — T. II: Wojny prywatne. — S. 189–191. 62 Про здійснення на депутатських зібраннях в окремих воєводствах різноманітних податкових чинностей, призначених сеймами, див.: Вінниченко О. Сеймики Речі Поспо- литої у світлі сеймових поборових універсалів (1587–1632) // Вісник Львівського універ- ситету. Серія історична. — 2010. — Вип. 45. — С. 342, 345, 346, 349, 353, 355, 356, 359, 360. 182 ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ реалізації певних постанов, зокрема депутатів до комісій compositio inter status чи коректури права (сеймові конституції 1607, 1609, 1631, 1641 років тощо)63. Подібні сеймові рішення стосувалися як депутатських зібрань в усіх воєводствах, так і конкретних сеймиків (зокрема, щодо виборів белзьким сеймиком у 1598 р.64 і галицьким сеймиком у 1616 р.65 двох уповноважених до контролю над впорядкуванням книг місцевого земського суду). Час, коли відбувалися депутатські сеймики, був настільки зручним чи- то вже звичним для проведення шляхетських зібрань, що в кількох випад- ках на ці ж дні скликали інші сеймики чи з’їзди. Зокрема, на 11  вересня 1589 р. холмська шляхта призначила свій з’їзд, на якому мала обміркувати «порятунок» Речі Посполитої від «коронного неприятеля» (показово, що в постанові цього з’їзду ані словом не згадано про вибори депутата, що му- сили відбутися того дня)66. За рішенням коронаційного сейму 1633 р. після- сеймові зібрання у низці коронних воєводств, тому числі й у Белзькому та Руському, мали відбутися на наступний день після депутатського сеймика (у вівторок 13 вересня)67, однак галицька шляхта потрактувала це як один сеймик і провела елекцію та вирішила відкладені з сейму податкові справи у понеділок 12 вересня68. А наступний сейм 1634 р. розпорядився провести післясеймове зібрання в Белзькому, Руському та деяких інших воєводствах одночасно з депутатським69, проте у постановах тогорічних белзького і ви- шенського сеймиків їх однозначно окреслено як такі, що зібралися для об- рання / елекції депутата70. Нагальна потреба у вирішенні різноманітних справ, які не завжди вдава- лося поєднати з виборами депутата (особливо, коли елекція відбувалася в на- пруженій атмосфері), з часом71 — вже в другій половині XVII і XVIII ст. — при- звела до виокремлення постдепутатських сеймиків, що відбувалися наступно- го дня, у вівторок (отримали назву «господарських» або «доброго порядку»)72. 63 Винниченко О. Конституції сеймів 1576–1647 років… — С. 251–253. 64 VL. — T. II. — S. 379. 65 Ibid. — T. III. — S. 143. 66 Akta sejmikowe ziemi chełmskiej… — S. 76–77. 67 Вінниченко О. Функціонування післясеймових сеймиків у світлі податкових актів сеймів Речі Посполитої (1633–1647) // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2005. — Вип. 39–40. — С. 42, 50–51. 68 AGZ. — T. XXIV. — S. 44–45. 69 Вінниченко О. Функціонування післясеймових сеймиків… — С. 43, 51. 70 AGZ. — T. XX. — S. 367; Lauda sejmikowe bełskie. — S. 144 [№ 99]. 71 Антоній Прохаска вважав, що депутатські зібрання вже в роки правління Владис- лава  IV носили зародок майбутніх господарських сеймиків (Prochaska  A. Przedmowa  // AGZ. — T. XX. — S. XV). 72 Kriegseisen  W. Sejmiki Rzeczypospolitej szlacheckiej… — S.  36. Щодо генези госпо- дарських сеймиків та їх походження від депутатських зібрань див.: Lityński A. Szlachecki samorząd gospodarczy w Małopolsce (1606–1717). — Katowice, 1974. — S. 12–15. 183 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO Хоча більшість депутатських зібрань Белзького й Руського воєводств у 1578–1647  рр. мала нормальний перебіг і завершувалася успішно, нерідко траплялися випадки, коли учасники не зуміли досягнути згоди, тож сеймик на певному етапі зривали або він закінчувався без результату. Ситуація мог- ла складатися по-різному, і не лише жорстка конкуренція за депутатський уряд паралізувала роботу зібрання: подекуди бурхливе обговорення полі- тичних справ унеможливлювало і прийняття по ним рішення, і вибори де- путата (як це сталося під час вишенського сеймика 1603 р., коли меншість на чолі зі Стадніцькими не поступилася сенаторам і більшості учасників73), або сеймик зривали заради приватних інтересів (на вишенському з’їзді 1635 р. опоненти Теодора Вінницького, який збирався доводити своє шляхетство, влаштували замішання і зірвали зібрання, перешкодивши навіть обранню депутата)74. Подекуди боротьба набувала настільки гострих форм, що учас- ники зібрання навіть не могли обрати маршалка, і сеймик припинявся так і не почавшись (так зірвано сеймики 1628 р. і 1646 р. у Вишні)75. Водночас замішання під час депутатського зібрання не завжди завершувалися його зривом: під час галицького сеймика 1645 р. посесор Галицького війтівства Войцєх Тиравський прямо в костелі, де зібралася шляхта, здійснив напад на подільського воєводу і галицького старосту Станіслава Потоцького та нама- гався його вбити76, однак вибори депутата таки відбулися. Початково документація, що поставала в результаті роботи депутат- ських зібрань, була мінімальною. Якщо вибори депутата завершувалися успішно й іншими справами сеймик не займався, кілька шляхтичів або сеймиковий маршалок від імені учасників зібрання робили відповідну усну заяву в канцелярії місцевого ґродського уряду, яку записували в актову книгу. З часом обраному депутатом шляхтичеві стали видавати письмову атестацію (або акт елекції), в якій повідомляли про результати виборів та представляли обранця іншим членам Коронного трибуналу. Коли вибо- ри проходили спокійно, без конфліктів і суперечок, цей документ взагалі могли не вписувати до актових книг місцевих урядів. Перебіг і підсумки сеймикового доведення шляхетства завжди фіксували в окремому акті — у розлогій і, зазвичай, детальній атестації, в якій обов’язково протоколювали зізнання свідків (іноді навіть їх пряму мову) та інші докази. Коли ж депу- татські сеймики виконували непритаманні їм функції і займалися іншими справами, пов’язаними з функціонуванням фінансово-податкової системи, обороною регіону чи місцевим самоврядуванням, вони найчастіше ухва- 73 Вінниченко О. Конфлікт політичний чи конфлікт особистий… — С. 111–142. 74 Wywody szlachectwa w Polsce… — S. 146–149; Łoziński W. Prawem i lewem… — T. I: Czasy i ludzie. — S. 273. 75 AGZ. — T. XX. — S. 273, 490. 76 Ibid. — T. XXIV. — S. 56–57; Łoziński W. Prawem i lewem… — T. I. — S. 66. 184 ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ лювали типові для сеймиків ляуди (постанови / ухвали) широкого змісту, що могли акумулювати усі рішення зібрання, а подекуди, у разі необхідно- сті видавали різного змісту атестації, квити, рекогніції, листи, інструкції тощо. Подібно як і на інших шляхетських зібраннях, експонентами доку- ментів депутатських сеймиків виступали або всі учасники, або маршалок, але це не відігравало якогось особливого значення і не впливало на їх юри- дичну силу. Загалом у 1578–1647  рр. мало зібратися 70  вишенських, 53  холмських, 53  галицьких і 70  белзьких депутатських сеймиків. Натомість вдалося ви- явити сеймикові документи та відомості з інших джерел (зокрема ім’я осо- би, яку обрано депутатом), що стосуються проведення — успішно чи без- результатно — 36  вишенських, 25  холмських, 20  галицьких і 30  белзьких сеймиків (див. Таблицю). Відтак про більшість депутатських зібрань нічого невідомо, однак немає підстав вважати, що вони не відбулися. * * * Депутатські сеймики, будучи побічним ефектом створення Коронного трибуналу, для шляхти — треба гадати несподівано — виявилися не менш значущим наслідком, аніж творення самого вищого апеляційного суду. Поза сумнівом в їх еволюції ключову роль відіграла сталість термінів про- ведення, причому незалежних від чиєїсь волі: ані монарха (як у випадку передсеймових сеймиків), ані сейму (як у випадку післясеймових / реляцій- них сеймиків), ані воєводи чи каштеляна (як у випадку елекційних сейми- ків). Практика регулярних шляхетських зібрань давала не лише зручну можливість для вирішення поточних справ публічного життя воєводства / землі та, відповідно, розвитку місцевого самоврядування (у подальшому це призвело до появи постдепутатських сеймиків). Пересічний шляхтич систематично отримував досвід публічного обговорення, голосування, ви- борів, практики «сеймикування» і дій у соціумі, що мусило сприяти оформ- ленню в нього певної громадянської позиції, відчуття причетності до сус- пільно-політичного життя регіону та відповідальності за його нормальний хід / порядок. Значення депутатських сеймиків — і як важливого елемента судової системи, і як соціального інституту — стало очевидним для регіональних шляхетських лідерів і різних політичних сил в Речі Посполитій, що призве- ло до намагань опанувати цю структуру, інструментально використовуючи ці зібрання для досягнення конкретних політичних чи приватних цілей. Це обумовило, з одного боку, розвиток депутатських сеймиків у системі міс- цевих сеймикових зібрань, а з іншого — формалізацію їх функціонування як соціального інституту, покликаного задовольняти й реалізовувати певні потреби суспільства. 185 186 Таблиця Депутатські сеймики Белзького і Руського воєводств у 1578–1647 роках Дата проведення Сеймик 15.09.1578 14.09.1579 12.09.1580 11.09.1581 10.09.1582 12.09.1583 10.09.1584 09.09.1585 15.09.1586 14.09.1587 12.09.1588 11.09.1589 10.09.1590 09.09.1591 14.09.1592 13.09.1593 12.09.1594 11.09.1595 белзький + +d + I L, P, P I вишенський Л П С Л П С Л П С Л П С+ Л П С Л+ П С+d L I галицький × × × × × × × × × холмський × × × × × × + × × +d × +d L RS, I Дата проведення Сеймик ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO 09.09.1596 15.09.1597 14.09.1598 13.09.1599 11.09.1600 10.09.1601 09.09.1602 15.09.1603 13.09.1604 12.09.1605 11.09.1606 10.09.1607 15.09.1608 14.09.1609 13.09.1610 12.09.1611 10.09.1612 09.09.1613 белзький +d + +d + +d +d + +d +d +d +d RS U, RS RS RS PS AS, A, PS, RS PS U, I MS, RS вишенський Л П+d С Л П+d С+d Л П– С Л П С+d Л П+d С+ Л П С I D U, I, L, L, D, L, A, PS PS, I PS, I D, I, P галицький × +d × +d × × × × + × × + I L, D L холмський × × × +d × × × × U × Дата проведення Сеймик 15.09.1614 14.09.1615 12.09.1616 11.09.1617 10.09.1618 09.09.1619 14.09.1620 13.09.1621 12.09.1622 11.09.1623 09.09.1624 15.09.1625 14.09.1626 13.09.1627 11.09.1628 10.09.1629 09.09.1630 15.09.1631 белзький +d +d +d RM вишенський Л+d П С Л+d П+ С+ Л+d П С Л П+d С Л+d П+d С– Л+ П С+ E, L, U, E, I A, PS K D I PS, PS I L Leg D, PS галицький + + +d +d + +d D L L холмськи + + +d +d +d +d L U A, PS, U PS Дата проведення Сеймик 13.09.1632 12.09.1633 11.09.1634 10.09.1635 15.09.1636 14.09.1637 13.09.1638 12.09.1639 10.09.1640 09.09.1641 15.09.1642 14.09.1643 12.09.1644 11.09.1645 10.09.1646 09.09.1647 белзький +d +d +d +d +d +d +d + + + +d + I L K, K K, I PM MM, MS вишенський Л+d П+d С+d Л+d П+ С Л П+d С+ Л+d П+d С+ Л+d П С– Л+ MS MS L, I D, I D D, D, I A, AS, I L, I A, MS MS ДEПУТАТСЬКІ СEЙМИКИ БЕЛЗЬКОГO І РУСЬКОГО ВОЄВOДСТВ галицький +d +d +d + + +d +d + +d +d L D L E, L L PS холмський + +d +d +d + +d +d +d +d +d +d +d RM I L RM, I L, K RM K Примітка: Датування в 1578–1582 рр. подається за старим стилем. 187 ОЛЕКСIЙ ВІННИЧЕНКO Умовні позначення до Таблиці: A — атестація сеймика AM — атестація сеймикового маршалка AS — атестація учасників сеймика D — акт (атестація) сеймикового доведення шляхетства d — інформація про обраного депутата E — акт елекції I — інформація про обставини проведення, перебіг чи результати сеймика K — квит сеймика L — постанова сеймика Leg — легація (інструкція) сеймика MM — маніфестація сеймикового маршалка MS — маніфестація учасників сеймика P — лист сеймика PS — протестація учасників сеймика RM — реляція (рекогніція) сеймикового маршалка RS — реляція (рекогніція) учасників сеймика U — універсал або лист щодо проведення сеймика Л — вибори проводилися шляхтою Львівської землі (для вишенського сеймика) П — вибори проводилися шляхтою Перемишльської землі (для вишенського сеймика) С — вибори проводилися шляхтою Сяноцької землі (для вишенського сеймика) + — сеймик завершився успішно – — сеймик було зірвано × — сеймик не проводився (для галицького і холмського сеймиків у 1578–1611 рр.) THE DEPUTY SEJMIKS OF THE BELZ AND RUTHENIAN VOIVODESHIPS IN THE LAST QUARTER OF THE 16th AND THE FIRST HALF OF THE 17th CENTURIES: ORGANIZATION AND NON-ELECTIVE FUNCTIONS The deputy sejmiks at which gentry had to elect the judge-deputies of the Crown Tribunal were established in the Polish-Lithuanian Commonwealth in 1578. The organization and activities of this type of gentry’s assemblies were relatively well regulated by the parliamentary resolutions of the time. In the Belz voivodeship, the place of gentry meeting was Belz city, whereas the Ruthenian voivodeships had three deputy sejmiks seated in Vyshnia, Halych and Kholm. Owing to the fixed terms of their holding, these assemblies were also often used by the king, parliament, political leaders and gentry’s communities to settle various public and private matters. Therefore, the deputy sejmiks played a significant part in the political life of the state as well as in the local government. Keywords: Belz voivodeship, Ruthenian voivodeship, deputy sejmik, Crown Tribunal, gentry. 188